{"title":"ОСОБИСТІСНО-ПРОФЕСІЙНА ЗРІЛІСТЬ ЯК ПСИХОЛОГІЧНА УМОВА ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ЛОГОПЕДА","authors":"Любов Долинська, М. Заушнікова","doi":"10.31392/npu-nc.series12.2021.15(60).04","DOIUrl":null,"url":null,"abstract":"Статтю присвячено дослідженню особистісно-професійної зрілості майбутнього логопеда як психологічної умови формування комунікативної компетентності. Проаналізовано наукові підходи до вивчення понять «зрілість», «особистісна зрілість», «професійна зрілість», «комунікативна компетентність» та її структуру. З’ясовано, що особистісна та професійна зрілість є складовими особистісно-професійної зрілості майбутнього фахівця, який володіє визначеною життєвою та громадянською позицією, здатний до прийняття себе та безумовного прийняття інших, може швидко адаптуватися до вимог професії та суспільства, прагне самореалізації та професійного зростання. Для вирішення мети та поставлених завдань було використано теоретичні (аналіз, порівняння та систематизація психологічних джерел), емпіричні (тестування, психолого-педагогічний експеримент) та математичні (c2-критерій Пірсона, коефіцієнт кореляції Спірмена) методи дослідження. Для вивчення особливостей розвитку компонентів комунікативної компетентності та визначення особистісно-професійної зрілості як психологічної умови її формування було використано комплекс взаємодоповнюючих психодіагностичних методик. Виявлено психологічні особливості розвитку структурних компонентів комунікативної компетентності майбутнього логопеда, визначено її рівні розвитку. Теоретично визначено та експериментально перевірено психологічну умову її формування – особистісно-професійну зрілість. Зафіксовано наявність позитивного кореляційного зв’язку між рівнями розвитку комунікативної компетентності та особистісно-професійною зрілістю, що є свідченням її позитивного впливу на формування комунікативної компетентності. Впродовж навчання у закладі вищої освіти комунікативна компетентність майбутнього логопеда розвивається недостатньо, а умовою її підвищення є особистісно-професійна зрілість як характеристика особистості. \nЛітература \n \nГильбух, Ю.З. (1995). Тест-опросник личностной зрелости: пособие. Киев : НПЦ Перспектива. \nДідик, Н.М. (2014). Феномен особистісної зрілості в інтерпретації українських дослідників. Молодий вчений, 1,128–131. \nДолинська, Л. (2019). Особистісна зрілість як чинник формування психологічної культури майбутнього фахівця. Збірник наукових праць «Проблеми сучасної психології», 16, 285– https://doi.org/10.32626/2227-6246.2012-16.%p. \nДружилов, С.А. (2003). Психология профессионализма человека: интегративный поход. Журнал прикладной психологи, 4–5, 35–42. \nНемов, P.C. (1995). Общие основы психологии: учеб.пособие. Москва : Просвещение: ВЛАДОС. \nПетровский, А.В., & Ярошевский, М.Я. (1990). Психология: словарь. Москва : Политиздат. \nРеан, А.А. (1999). Психология изучения личности: учебн. пособ. Санкт-Петербург : Изд-во Михайлова В.А. \nТемрук, О.В. (2005). Особливості розвитку особистісної зрілості майбутнього вчителя на початковому етапі професійної підготовки. Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія 12: Психологічні науки, 4(28), 116-122. \nЦина, В. (2014). Сутність, структура, особливості особистісно‐професійної зрілості майбутнього вчителя. Витоки педагогічної майстерності, 14, 305–310. \nШтепа, О.С. (2004). Пропріум зрілої особистості. Практична психологія та соціальна робота, 2, 26-35. \nCoban, A.S. (2005). Predictor of levels of vocational maturity of high school students study some of the variables. Journal of Inonu University Faculty of Education, 6(10), 39-54. \nGreene, J. (2016). Communication skill and competence. Oxford Res Encyclop Comm. doi:10.1093/acrefore/9780190228613.013.158. \n","PeriodicalId":282611,"journal":{"name":"Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки","volume":"28 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0000,"publicationDate":"2021-09-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":"1","resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":null,"PeriodicalName":"Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки","FirstCategoryId":"1085","ListUrlMain":"https://doi.org/10.31392/npu-nc.series12.2021.15(60).04","RegionNum":0,"RegionCategory":null,"ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":null,"EPubDate":"","PubModel":"","JCR":"","JCRName":"","Score":null,"Total":0}
引用次数: 1
摘要
本文致力于研究未来言语治疗师的个人和职业成熟度是形成交际能力的心理条件。文章分析了研究 "成熟"、"个人成熟"、"专业成熟"、"交际能力 "等概念及其结构的科学方法。研究发现,"个人成熟 "和 "职业成熟 "是未来专门人才的个人成熟和职业成熟的组成要素。"个人成熟 "和 "职业成熟 "具有一定的生活和公民地位,能够接纳自己,无条件接纳他人,能够迅速适应职业和社会的要求,努力实现自我价值和职业成长。为了达到目的和目标,采用了理论(分析、比较和系统整理心理资料)、实证(测试、心理和教学实验)和数学(皮尔逊 c2 标准、斯皮尔曼相关系数)研究方法。使用了一套互补的心理诊断技术来研究交际能力组成部分发展的特殊性,并确定个人和专业成熟度是形成交际能力的心理条件。研究揭示了未来语言治疗师交际能力结构成分发展的心理特点,确定了其发展水平。形成这种能力的心理条件--个人和职业成熟--从理论上进行了界定,并通过实验进行了检验。据记录,交际能力的发展水平与个人和职业成熟度之间存在正相关关系,这证明了个人和职业成熟度对交际能力形成的积极影响。在高等院校学习期间,未来言语治疗师的交际能力没有得到充分发展,而提高交际能力的条件是作为人格特征的个人和职业成熟度。参考文献 Gilbukh, Y.Z. (1995).人格成熟度测试问卷:手册》。基辅:NPC Perspective.Didyk, N.M. (2014).乌克兰研究人员解读的人格成熟现象》。青年科学家》,1,128-131。Dolynska, L. (2019).作为未来专家心理文化形成因素的个人成熟度.现代心理学问题》科学论文集,16,285- https://doi.org/10.32626/2227-6246.2012-16.%p。Druzhilov, S.A. (2003).人类职业精神心理学:综合方法》。应用心理学杂志》,4-5,35-42。Nemov, P.C. (1995).心理学的一般基础:教科书》。莫斯科:莫斯科:启蒙运动:VLADOS.Petrovskiy, A.V., & Yaroshevskiy, M.Y. (1990).心理学词典》。莫斯科:Politizdat:Politizdat.Rean, A.A. (1999).人格研究心理学:教科书》。圣彼得堡:Izdvo Mikhailova V.A. Temruk, O.V. (2005).未来教师在职业培训初始阶段个人成熟度发展的特点》。德拉霍马诺夫国立师范大学科学杂志》。系列 12:心理科学》,4(28),116-122。Tsina, V. (2014).未来教师个人和专业成熟的本质、结构和特征。教育掌握的起源》,14, 305-310. Shtepa, O.S. (2004).成熟人格的先决条件》。实用心理学与社会工作》,2,26-35。Coban, A.S. (2005).Predictor of levels of vocational maturity of high school students study some of the variables.伊诺努大学教育学院学报》,6(10),39-54。Greene, J. (2016).Communication skill and competence.Oxford Res Encyclopcyclop Comm. doi:10.1093/acrefore/9780190228613.013.158.
ОСОБИСТІСНО-ПРОФЕСІЙНА ЗРІЛІСТЬ ЯК ПСИХОЛОГІЧНА УМОВА ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ЛОГОПЕДА
Статтю присвячено дослідженню особистісно-професійної зрілості майбутнього логопеда як психологічної умови формування комунікативної компетентності. Проаналізовано наукові підходи до вивчення понять «зрілість», «особистісна зрілість», «професійна зрілість», «комунікативна компетентність» та її структуру. З’ясовано, що особистісна та професійна зрілість є складовими особистісно-професійної зрілості майбутнього фахівця, який володіє визначеною життєвою та громадянською позицією, здатний до прийняття себе та безумовного прийняття інших, може швидко адаптуватися до вимог професії та суспільства, прагне самореалізації та професійного зростання. Для вирішення мети та поставлених завдань було використано теоретичні (аналіз, порівняння та систематизація психологічних джерел), емпіричні (тестування, психолого-педагогічний експеримент) та математичні (c2-критерій Пірсона, коефіцієнт кореляції Спірмена) методи дослідження. Для вивчення особливостей розвитку компонентів комунікативної компетентності та визначення особистісно-професійної зрілості як психологічної умови її формування було використано комплекс взаємодоповнюючих психодіагностичних методик. Виявлено психологічні особливості розвитку структурних компонентів комунікативної компетентності майбутнього логопеда, визначено її рівні розвитку. Теоретично визначено та експериментально перевірено психологічну умову її формування – особистісно-професійну зрілість. Зафіксовано наявність позитивного кореляційного зв’язку між рівнями розвитку комунікативної компетентності та особистісно-професійною зрілістю, що є свідченням її позитивного впливу на формування комунікативної компетентності. Впродовж навчання у закладі вищої освіти комунікативна компетентність майбутнього логопеда розвивається недостатньо, а умовою її підвищення є особистісно-професійна зрілість як характеристика особистості.
Література
Гильбух, Ю.З. (1995). Тест-опросник личностной зрелости: пособие. Киев : НПЦ Перспектива.
Дідик, Н.М. (2014). Феномен особистісної зрілості в інтерпретації українських дослідників. Молодий вчений, 1,128–131.
Долинська, Л. (2019). Особистісна зрілість як чинник формування психологічної культури майбутнього фахівця. Збірник наукових праць «Проблеми сучасної психології», 16, 285– https://doi.org/10.32626/2227-6246.2012-16.%p.
Дружилов, С.А. (2003). Психология профессионализма человека: интегративный поход. Журнал прикладной психологи, 4–5, 35–42.
Немов, P.C. (1995). Общие основы психологии: учеб.пособие. Москва : Просвещение: ВЛАДОС.
Петровский, А.В., & Ярошевский, М.Я. (1990). Психология: словарь. Москва : Политиздат.
Реан, А.А. (1999). Психология изучения личности: учебн. пособ. Санкт-Петербург : Изд-во Михайлова В.А.
Темрук, О.В. (2005). Особливості розвитку особистісної зрілості майбутнього вчителя на початковому етапі професійної підготовки. Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія 12: Психологічні науки, 4(28), 116-122.
Цина, В. (2014). Сутність, структура, особливості особистісно‐професійної зрілості майбутнього вчителя. Витоки педагогічної майстерності, 14, 305–310.
Штепа, О.С. (2004). Пропріум зрілої особистості. Практична психологія та соціальна робота, 2, 26-35.
Coban, A.S. (2005). Predictor of levels of vocational maturity of high school students study some of the variables. Journal of Inonu University Faculty of Education, 6(10), 39-54.
Greene, J. (2016). Communication skill and competence. Oxford Res Encyclop Comm. doi:10.1093/acrefore/9780190228613.013.158.