Pub Date : 2024-01-18DOI: 10.55389/2786-5797.2023.01.06
Олена Попельницька
У XV–XVIII століттях київський Поділ відігравав роль головного міського політичного, економічного та культурного осередку, в той час як інші райони Києва (Верхній Київ та Печерськ) мали другорядне значення у міській структурі. На тогочасному Подолі діяв орган міського самоврядування – ратуша (магістрат), відбувались міські ярмарки, мешкала найбільша кількість населення Києва, процвітали ремесла та торгівля. Історична топографія Подолу (планування, територіально-адміністративний поділ, розташування громадських та культових споруд, приватних садиб, річок та ручаїв тощо) відіграє важливу роль у розумінні політичних, економічних та соціальних процесів у ранньомодерному Києві. Одним з дискусійних питань історичної топографії Києва XVI–XVIІ ст. є локалізація на території сучасного Подолу Біскупського містечка – окремої укріпленої території, що належала київським католицьким єпископам і де розташовувався кафедральний храм. Київське Біскупське містечко було типовим для Західної Європи «церковним містом», яке управлялось його власником – духовним феодалом. Цій проблемі у 2001 та 2002 роках приділили увагу дослідники О. О. Попельницька та С. І. Климовський, при чому останній у монографії «Соціальна топографія Києва XVI – середини XVIІ сторіччя» висловив незгоду з локалізацією Біскупського містечка О. О. Попельницької, оприлюдненої нею у статті «Локалізація «Біскупщини» та «Біскупського містечка» на планах Подолу 1695 та 1803 р.». Зважаючи на низку непорозумінь, що виникла під час трактування означеним дослідником наших висновків, залучивши нові джерела та переосмисливши інформацію відомих картографічних джерел, вважаємо за потрібне оприлюднити підсумки наших студій, а також уточнити окремі висновки С. І. Климовського щодо локалізації Біскупського містечка XVI–XVII ст. на сучасній території київського Подолу. На планах Києва 1695 та 1803 року колишнє Біскупське містечко має вигляд трикутного кварталу, розташованого між Кожум’яцькою баштою міських укріплень та церквою Миколи Притиска. З однієї сторони цей квартал обмежувала міська стіна, за якою протікав Кудрявський ручай (ріка Глибочиця). Іншу сторону кварталу визначала вулиця, напрям якої співпадав з напрямом течії ручаю, у 1973 р. виявленого під час археологічних розкопок на місці спорудження Житнього ринку. Деякі дослідники припускають, що це могло бути давнє русло Глибочиці. З другої та третьої сторони Біскупське містечко обмежував земляний вал з гостроколом, який згадує грамота польського короля 1619 року. Причина спорудження таких оборонних укріплень зрозуміла з контексту повідомлень писемних джерел першої половини XVII ст. про напади київських міщан на резиденцію київського католицького єпископа Трикутний квартал, зазначений на планах 1695 та 1803 р. обмежений двома широкими вулицями та руслом ріки Глибочиці, вздовж якого споруджені дерев’яні стіни, що захищали Поділ. Саме цей трикутний квартал ми вважаємо територією колишнього Біскупського містечка. Межі Біскупського містечка не доходять ні до
十五至十八世纪，基辅的波迪尔区是城市的主要政治、经济和文化中心，而基辅的其他区（上基辅和佩切尔斯克）在城市结构中处于次要地位。波迪尔是城市自治机构、市政厅（地方行政长官）、城市集市、基辅人口最多以及手工业和贸易繁荣的所在地。波迪尔的历史地形（布局、领土和行政区划、公共和宗教建筑的位置、私人庄园、河流和溪流等）对于了解现代早期基辅的政治、经济和社会进程具有重要作用。十六和十七世纪基辅历史地形中的一个有争议的问题是比斯库普斯基城的位置，这是一个属于基辅天主教主教的独立防御区，大教堂就坐落在现代波迪尔的领土上。基辅的比斯库普斯基城是一个典型的西欧 "教堂城"，由其所有者--一位教士封建主--统治。2001 年和 2002 年，研究人员 O. O. Popelnytska 和 S. I. Klymovskyi 对这一问题给予了关注，后者在其专著《十六世纪至十八世纪中叶基辅的社会地形》中不同意 O. O. Popelnytska 在其文章《1695 年和 1803 年波迪尔规划图上 "比斯库普什奇纳 "和 "比斯库普斯基镇 "的定位》中对比斯库普斯基镇的定位。鉴于上述研究人员在解释我们的研究结果时产生了一些误解，我们吸引了新的资料来源并重新解释了已知地图来源的信息，因此我们认为有必要公布我们的研究结果，并澄清 S. Klymovskyi 关于 XVI-XVII 世纪比斯库普镇在现代基辅波迪尔领土上的位置的一些结论。在 1695 年和 1803 年的基辅平面图上，前比斯库普镇看起来像一个三角形街区，位于城防工事的科朱米亚克塔和圣尼古拉教堂之间。该区一侧以城墙为界，城墙后流淌着库德里亚夫斯基河（Hlybochytsia 河）。街区的另一侧有一条街道，其方向与河水的方向一致，这条街道是 1973 年在日特尼市场遗址的考古发掘中发现的。一些研究人员认为，这可能是赫里波齐亚河的古河道。从第二和第三面看，比斯库普斯克镇的边界是一个带有尖角城墙的土城墙，1619 年波兰国王的一份宪章中提到了这一点。1695 年和 1803 年的图纸上标明的三角区以两条宽阔的街道和 Hlybochytsia 河为界，沿河修建了木墙以保护波迪尔。我们认为这个三角形区域就是前比斯库普斯克镇的领地。比斯库普斯克镇的边界并没有到达什切卡维齐亚山脚或波迪尔汽车站大楼（S. Klymovskyi 认为），而只是略微跨越了现代的上山谷和下山谷。因此，比斯库普斯克镇位于波迪尔防御工事内，并受其保护
{"title":"БІСКУПСЬКЕ МІСТЕЧКО НА КИЇВСЬКОМУ ПОДОЛІ У XVI – ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XVII СТОЛІТТЯ","authors":"Олена Попельницька","doi":"10.55389/2786-5797.2023.01.06","DOIUrl":"https://doi.org/10.55389/2786-5797.2023.01.06","url":null,"abstract":"У XV–XVIII століттях київський Поділ відігравав роль головного міського політичного, економічного та культурного осередку, в той час як інші райони Києва (Верхній Київ та Печерськ) мали другорядне значення у міській структурі. На тогочасному Подолі діяв орган міського самоврядування – ратуша (магістрат), відбувались міські ярмарки, мешкала найбільша кількість населення Києва, процвітали ремесла та торгівля. \u0000Історична топографія Подолу (планування, територіально-адміністративний поділ, розташування громадських та культових споруд, приватних садиб, річок та ручаїв тощо) відіграє важливу роль у розумінні політичних, економічних та соціальних процесів у ранньомодерному Києві. \u0000Одним з дискусійних питань історичної топографії Києва XVI–XVIІ ст. є локалізація на території сучасного Подолу Біскупського містечка – окремої укріпленої території, що належала київським католицьким єпископам і де розташовувався кафедральний храм. Київське Біскупське містечко було типовим для Західної Європи «церковним містом», яке управлялось його власником – духовним феодалом. \u0000Цій проблемі у 2001 та 2002 роках приділили увагу дослідники О. О. Попельницька та С. І. Климовський, при чому останній у монографії «Соціальна топографія Києва XVI – середини XVIІ сторіччя» висловив незгоду з локалізацією Біскупського містечка О. О. Попельницької, оприлюдненої нею у статті «Локалізація «Біскупщини» та «Біскупського містечка» на планах Подолу 1695 та 1803 р.». \u0000Зважаючи на низку непорозумінь, що виникла під час трактування означеним дослідником наших висновків, залучивши нові джерела та переосмисливши інформацію відомих картографічних джерел, вважаємо за потрібне оприлюднити підсумки наших студій, а також уточнити окремі висновки С. І. Климовського щодо локалізації Біскупського містечка XVI–XVII ст. на сучасній території київського Подолу. \u0000На планах Києва 1695 та 1803 року колишнє Біскупське містечко має вигляд трикутного кварталу, розташованого між Кожум’яцькою баштою міських укріплень та церквою Миколи Притиска. З однієї сторони цей квартал обмежувала міська стіна, за якою протікав Кудрявський ручай (ріка Глибочиця). Іншу сторону кварталу визначала вулиця, напрям якої співпадав з напрямом течії ручаю, у 1973 р. виявленого під час археологічних розкопок на місці спорудження Житнього ринку. Деякі дослідники припускають, що це могло бути давнє русло Глибочиці. З другої та третьої сторони Біскупське містечко обмежував земляний вал з гостроколом, який згадує грамота польського короля 1619 року. Причина спорудження таких оборонних укріплень зрозуміла з контексту повідомлень писемних джерел першої половини XVII ст. про напади київських міщан на резиденцію київського католицького єпископа \u0000Трикутний квартал, зазначений на планах 1695 та 1803 р. обмежений двома широкими вулицями та руслом ріки Глибочиці, вздовж якого споруджені дерев’яні стіни, що захищали Поділ. Саме цей трикутний квартал ми вважаємо територією колишнього Біскупського містечка. Межі Біскупського містечка не доходять ні до","PeriodicalId":518929,"journal":{"name":"Київськи збірники історії, археології, мистецтва та побуту","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-01-18","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140531290","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-01-18DOI: 10.55389/2786-5797.2023.01.03
Олена Махота
Розгляд історіографії вивчення будівельної кераміки Х–XV ст. є важливим та актуальним напрямком дослідження архітектури княжої доби. Науковий аналіз пам’яток давньоруського монументального зодчества складається з комплексного аналізу історичного, мистецтвознавчого та будівельно-технічного аспектів. Цей напрямок почав формуватися наприкінці ХІХ ст., коли дослідники стали зазначати важливість вивчення будівельних матеріалів у контексті організації будівельного виробництва, для розуміння процесів розвитку давньоруського зодчества. Почали виходити наукові праці, присвячені різним аспектам вивчення плінфи, брускової цегли, будівельних розчинів та голосникової кераміки. Наукові публікації присвячені різнім аспектам вивчення будівельної кераміки є предметом дослідження у даній роботі. На сьогодні кожний із цих видів будівельних матеріалів має різний ступінь вивченості, тому дана публікація стане першою комплексною роботою на цю тему. У дослідженні застосовані загальноісторичний та історико-порівняльний методи. Метою цієї праці є аналіз джерел та літератури з вивчення будівельної кераміки Х–XV ст. Києва та його околиць. У статті наведено короткий історичний огляд поширення візантійських будівельних технологій у місті та навколо нього, адже відомо, що до Х ст. архітектура міста була дерев'яною. Після прийняття християнства сюди було запрошено іноземних зодчих, котрі привезли із собою нову для Русі «кам’яну» технологію будівництва. Після зведення першого київського монументального храму – Десятинної церкви – столиця стала центром поширення нових будівельних матеріалів, методів будівництва та форм архітектури. Сьогодні відомо про понад 50 споруд Х–XV ст. зведених у місті та поза його межами. Більшість із них мала релігійне призначення (церкви, храми), проте існували і споруди світського (палаци, тереми) та військового (оборонні мури) призначення. При їх зведенні застосовували різні види будівельних матеріалів, серед яких значне місце посідала будівельна кераміка. Починаючи з 20-х рр. ХІХ ст., у час розквіту епохи просвітницького класицизму розвинувся інтерес до княжої архітектури. Це спонукало наукову спільноту до активних пошуків залишків споруд та обстеження існуючих пам’яток того часу. На початку ХХ ст. з’являються перші архітектурно-археологічні експедиції, які розробляють методику дослідження залишків давніх споруд; починається опис будівельних матеріалів. У 1930–1940-х рр. дослідники звертають увагу на вивчення закономірностей розвитку зодчества та аналіз будівельної техніки. У 1950–1960-х рр. виникла необхідність у реставрації і реконструкції пам’яток, що зазнали значних втрат та руйнувань під час Другої світової війни. Це сприяло виникненню потужних реставраційних шкіл. З’являється значний інтерес до вивчення будівельних матеріалів та технологічних аспектів їх виготовлення. 1960–1970-ті рр. – етап найбільшої кількості досліджень пам’яток великокняжої доби у Києві та на території Київської Русі, а, отже, й будівельних матеріалів цієї доби. Уперше бул
{"title":"ІСТОРІОГРАФІЯ ВИВЧЕННЯ БУДІВЕЛЬНОЇ КЕРАМІКИ Х–XV СТ. КИЄВА ТА ЙОГО ОКОЛИЦЬ","authors":"Олена Махота","doi":"10.55389/2786-5797.2023.01.03","DOIUrl":"https://doi.org/10.55389/2786-5797.2023.01.03","url":null,"abstract":"Розгляд історіографії вивчення будівельної кераміки Х–XV ст. є важливим та актуальним напрямком дослідження архітектури княжої доби. Науковий аналіз пам’яток давньоруського монументального зодчества складається з комплексного аналізу історичного, мистецтвознавчого та будівельно-технічного аспектів. Цей напрямок почав формуватися наприкінці ХІХ ст., коли дослідники стали зазначати важливість вивчення будівельних матеріалів у контексті організації будівельного виробництва, для розуміння процесів розвитку давньоруського зодчества. Почали виходити наукові праці, присвячені різним аспектам вивчення плінфи, брускової цегли, будівельних розчинів та голосникової кераміки. Наукові публікації присвячені різнім аспектам вивчення будівельної кераміки є предметом дослідження у даній роботі. На сьогодні кожний із цих видів будівельних матеріалів має різний ступінь вивченості, тому дана публікація стане першою комплексною роботою на цю тему. У дослідженні застосовані загальноісторичний та історико-порівняльний методи. Метою цієї праці є аналіз джерел та літератури з вивчення будівельної кераміки Х–XV ст. Києва та його околиць. У статті наведено короткий історичний огляд поширення візантійських будівельних технологій у місті та навколо нього, адже відомо, що до Х ст. архітектура міста була дерев'яною. Після прийняття християнства сюди було запрошено іноземних зодчих, котрі привезли із собою нову для Русі «кам’яну» технологію будівництва. Після зведення першого київського монументального храму – Десятинної церкви – столиця стала центром поширення нових будівельних матеріалів, методів будівництва та форм архітектури. Сьогодні відомо про понад 50 споруд Х–XV ст. зведених у місті та поза його межами. Більшість із них мала релігійне призначення (церкви, храми), проте існували і споруди світського (палаци, тереми) та військового (оборонні мури) призначення. При їх зведенні застосовували різні види будівельних матеріалів, серед яких значне місце посідала будівельна кераміка. Починаючи з 20-х рр. ХІХ ст., у час розквіту епохи просвітницького класицизму розвинувся інтерес до княжої архітектури. Це спонукало наукову спільноту до активних пошуків залишків споруд та обстеження існуючих пам’яток того часу. На початку ХХ ст. з’являються перші архітектурно-археологічні експедиції, які розробляють методику дослідження залишків давніх споруд; починається опис будівельних матеріалів. У 1930–1940-х рр. дослідники звертають увагу на вивчення закономірностей розвитку зодчества та аналіз будівельної техніки. У 1950–1960-х рр. виникла необхідність у реставрації і реконструкції пам’яток, що зазнали значних втрат та руйнувань під час Другої світової війни. Це сприяло виникненню потужних реставраційних шкіл. З’являється значний інтерес до вивчення будівельних матеріалів та технологічних аспектів їх виготовлення. 1960–1970-ті рр. – етап найбільшої кількості досліджень пам’яток великокняжої доби у Києві та на території Київської Русі, а, отже, й будівельних матеріалів цієї доби. Уперше бул","PeriodicalId":518929,"journal":{"name":"Київськи збірники історії, археології, мистецтва та побуту","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-01-18","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140531293","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-01-18DOI: 10.55389/2786-5797.2023.01.07
Антоніна Кізлова
Для глибшого розуміння особливостей освіти, туристичної інфраструктури, а також взаємодій між мандрівною молоддю й тими, хто її супроводжував і зустрічав у дорозі в Російській імперії початку ХХ ст., важливо досліджувати організаційні аспекти навчально-пізнавальних екскурсій, їхні маршрути, зміст пояснень у кожній окремій локації. В статті на основі принципів історизму, об’єктивності, порівняльно-історичного методу, загальнонаукових методів аналізу, синтезу й узагальнення виділяються основні особливості висвітлення у звітах про учнівсько-студентські екскурсії початку ХХ ст. лаврських виробництв. Було опрацьовано 48 опублікованих звітів 49 груп із різних місцевостей Російської імперії. Результати дослідження можуть стати основою для порівняння характеристик відвідування виробництв при різних монастирях під час навчальних екскурсій окресленого періоду
{"title":"ВИРОБНИЦТВА КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКОЇ УСПЕНСЬКОЇ ЛАВРИ В ЗВІТАХ ПРО УЧНІВСЬКІ ТА СТУДЕНТСЬКІ ЕКСКУРСІЇ ПОЧАТКУ ХХ СТ.","authors":"Антоніна Кізлова","doi":"10.55389/2786-5797.2023.01.07","DOIUrl":"https://doi.org/10.55389/2786-5797.2023.01.07","url":null,"abstract":"Для глибшого розуміння особливостей освіти, туристичної інфраструктури, а також взаємодій між мандрівною молоддю й тими, хто її супроводжував і зустрічав у дорозі в Російській імперії початку ХХ ст., важливо досліджувати організаційні аспекти навчально-пізнавальних екскурсій, їхні маршрути, зміст пояснень у кожній окремій локації. В статті на основі принципів історизму, об’єктивності, порівняльно-історичного методу, загальнонаукових методів аналізу, синтезу й узагальнення виділяються основні особливості висвітлення у звітах про учнівсько-студентські екскурсії початку ХХ ст. лаврських виробництв. Було опрацьовано 48 опублікованих звітів 49 груп із різних місцевостей Російської імперії. Результати дослідження можуть стати основою для порівняння характеристик відвідування виробництв при різних монастирях під час навчальних екскурсій окресленого періоду","PeriodicalId":518929,"journal":{"name":"Київськи збірники історії, археології, мистецтва та побуту","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-01-18","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140531298","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：