Pub Date : 2023-05-30DOI: 10.32851/tnv-pub.2023.2.2
І. М. Перестюк
Автором досліджено що, на сьогоднішній день в нашій країні дефолт − це стан фінансової нестабільності держави, коли вона не може повернути свої боргові зобов’язання в строк або не може виплатити проценти за них. Такий стан може мати серйозні наслідки для економіки держави, а також для міжнародних фінансових ринків. Аналіз західного досвіду показує, що дефолти відбуваються з різною частотою і відбивають різний ступінь серйозності. Підкреслено, що необхідно розвивати механізми залучення інвестицій та розвитку економіки, щоб забезпечити стабільність та зміцнення фінансової системи країни. При цьому важливо забезпечити прозорість та відкритість в управлінні державними фінансами, а також запобігати корупції та недбалому ставленню до фінансових ресурсів держави. З’ясовано, що у плані публічного управління, важливо створити ефективні механізми взаємодії між державними органами, бізнесом та громадськістю, щоб спільно працювати над запобіганням дефолту та розвитку економіки країни. Визначено, що важливим є розвиток системи соціальної підтримки та захисту, щоб забезпечити допомогу людям, які постраждали від дефолту. Аналіз зарубіжного досвіду функціонування дефолту, як об’єкту публічного управління показує, що для запобігання дефолту необхідно розвивати ефективні механізми моніторингу та регулювання фінансових ринків, залучення інвестицій та розвитку економіки, а також боротися з корупцією та забезпечувати прозорість та відкритість в управлінні державними фінансами. зарубіжний досвід показує, що управління дефолтом є складним процесом, який потребує комплексного підходу та ефективних механізмів. При цьому важливо забезпечити підтримку населення та бізнесу, а також співпрацювати з міжнародними організаціями. Україна може використати зарубіжний досвід управління дефолтом, але також потребує власних реформ, щоб забезпечити стійке та ефективне функціонування економіки та фінансової системи.
{"title":"АНАЛІЗ ЗАРУБІЖНОГО ДОСВІДУ ФУНКЦІОНУВАННЯ ДЕФОЛТУ ЯК ОБ’ЄКТУ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ","authors":"І. М. Перестюк","doi":"10.32851/tnv-pub.2023.2.2","DOIUrl":"https://doi.org/10.32851/tnv-pub.2023.2.2","url":null,"abstract":"Автором досліджено що, на сьогоднішній день в нашій країні дефолт − це стан фінансової нестабільності держави, коли вона не може повернути свої боргові зобов’язання в строк або не може виплатити проценти за них. Такий стан може мати серйозні наслідки для економіки держави, а також для міжнародних фінансових ринків. Аналіз західного досвіду показує, що дефолти відбуваються з різною частотою і відбивають різний ступінь серйозності. Підкреслено, що необхідно розвивати механізми залучення інвестицій та розвитку економіки, щоб забезпечити стабільність та зміцнення фінансової системи країни. При цьому важливо забезпечити прозорість та відкритість в управлінні державними фінансами, а також запобігати корупції та недбалому ставленню до фінансових ресурсів держави. З’ясовано, що у плані публічного управління, важливо створити ефективні механізми взаємодії між державними органами, бізнесом та громадськістю, щоб спільно працювати над запобіганням дефолту та розвитку економіки країни. Визначено, що важливим є розвиток системи соціальної підтримки та захисту, щоб забезпечити допомогу людям, які постраждали від дефолту. Аналіз зарубіжного досвіду функціонування дефолту, як об’єкту публічного управління показує, що для запобігання дефолту необхідно розвивати ефективні механізми моніторингу та регулювання фінансових ринків, залучення інвестицій та розвитку економіки, а також боротися з корупцією та забезпечувати прозорість та відкритість в управлінні державними фінансами. зарубіжний досвід показує, що управління дефолтом є складним процесом, який потребує комплексного підходу та ефективних механізмів. При цьому важливо забезпечити підтримку населення та бізнесу, а також співпрацювати з міжнародними організаціями. Україна може використати зарубіжний досвід управління дефолтом, але також потребує власних реформ, щоб забезпечити стійке та ефективне функціонування економіки та фінансової системи.","PeriodicalId":496456,"journal":{"name":"Tavrìjsʹkij naukovij vìsnik","volume":"10 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-05-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135642728","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-05-30DOI: 10.32851/tnv-pub.2023.2.4
Л. О. Сімонцева
У статті здійснюється аналіз поняття та сутності захисту цивільних прав та інтересів органами публічної влади з точки зору інтегративного підходу. Здійснене розмежування понять захист та охорона. Підкреслено, що захист виступає невід’ємною частиною діяльності органів публічної влади. Він розповсюджується на велику кількість сфер суспільного життя, у тому числі і на цивільно-правову. Зроблено висновок, що захист цивільних прав та інтересів органами публічної влади виступає формою цивільно-правового захисту. У цивільно-правовій науці він визначається як захист цивільних прав та інтересів у адміністративному порядку. Надано авторське поняття захисту цивільних прав та інтересів органами публічної влади. У статті під ним визначається правомірна реакція юрисдикційних органів публічної влади на порушення цивільного права чи інтересу з застосуванням активних заходів адміністративно-правового характеру з метою припинення правопорушення, відновлення або визнання цивільного права чи інтересу, відшкодування завданої порушенням шкоди. Захисту цивільних прав та інтересів у адміністративному порядку притаманні загальні та спеціальні ознаки. Загальні ознаки визначають захист як загальне цивільно-правове явище: наявність правопорушення; цивільний інтерес відповідає діючому законодавству; захист здійснюється за волевиявленням потерпілого; обрання потерпілим форми захисту; активна реакція суб’єктів захисту на порушення цивільного права чи інтересу. До спеціальних ознак віднесено: здійснення захисту цивільних прав та інтересів органами публічної влади; застосування під час здійснення захисту специфічних способів захисту адміністративного характеру. У роботі визначено, що ефективність захисту цивільних прав та свобод залежить від обраного способу захисту та прийомів його реалізації. Встановлено, що застосування інтегративного підходу дає змогу побачити процеси, які уособлюють зближення цивільної та адміністративної галузі права. Це зближення ґрунтується на спільності рис методу правового регулювання обох галузей. Такі інтеграційні процеси дають можливість для формування перспективних прийомів та способів правового регулювання, підвищення ефективності форм захисту цивільних прав та свобод.
{"title":"ПОНЯТТЯ ТА СУТНІСТЬ ЗАХИСТУ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ ТА ІНТЕРЕСІВ ОРГАНАМИ ПУБЛІЧНОЇ ВЛАДИ: ІНТЕГРАТИВНИЙ ПІДХІД","authors":"Л. О. Сімонцева","doi":"10.32851/tnv-pub.2023.2.4","DOIUrl":"https://doi.org/10.32851/tnv-pub.2023.2.4","url":null,"abstract":"У статті здійснюється аналіз поняття та сутності захисту цивільних прав та інтересів органами публічної влади з точки зору інтегративного підходу. Здійснене розмежування понять захист та охорона. Підкреслено, що захист виступає невід’ємною частиною діяльності органів публічної влади. Він розповсюджується на велику кількість сфер суспільного життя, у тому числі і на цивільно-правову. Зроблено висновок, що захист цивільних прав та інтересів органами публічної влади виступає формою цивільно-правового захисту. У цивільно-правовій науці він визначається як захист цивільних прав та інтересів у адміністративному порядку. Надано авторське поняття захисту цивільних прав та інтересів органами публічної влади. У статті під ним визначається правомірна реакція юрисдикційних органів публічної влади на порушення цивільного права чи інтересу з застосуванням активних заходів адміністративно-правового характеру з метою припинення правопорушення, відновлення або визнання цивільного права чи інтересу, відшкодування завданої порушенням шкоди. Захисту цивільних прав та інтересів у адміністративному порядку притаманні загальні та спеціальні ознаки. Загальні ознаки визначають захист як загальне цивільно-правове явище: наявність правопорушення; цивільний інтерес відповідає діючому законодавству; захист здійснюється за волевиявленням потерпілого; обрання потерпілим форми захисту; активна реакція суб’єктів захисту на порушення цивільного права чи інтересу. До спеціальних ознак віднесено: здійснення захисту цивільних прав та інтересів органами публічної влади; застосування під час здійснення захисту специфічних способів захисту адміністративного характеру. У роботі визначено, що ефективність захисту цивільних прав та свобод залежить від обраного способу захисту та прийомів його реалізації. Встановлено, що застосування інтегративного підходу дає змогу побачити процеси, які уособлюють зближення цивільної та адміністративної галузі права. Це зближення ґрунтується на спільності рис методу правового регулювання обох галузей. Такі інтеграційні процеси дають можливість для формування перспективних прийомів та способів правового регулювання, підвищення ефективності форм захисту цивільних прав та свобод.","PeriodicalId":496456,"journal":{"name":"Tavrìjsʹkij naukovij vìsnik","volume":"12 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-05-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135642798","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-05-30DOI: 10.32851/tnv-pub.2023.2.1
Г. Б. Парубчак
У статті визначено, що громадське здоров’я є основою суспільного благополуччя нації, її економічного та соціального процвітання, отже має стати пріоритетним завданням для державної соціально-гуманітарної політики. В результаті проведеного дослідження вдалося виявити основні причини втрат здоров’я та фактори ризику різних захворювань в країнах Центральної та Північної Європи, визначити можливі напрями зміцнення здоров’я населення в нашій країні на основі закордонного досвіду щодо реалізації соціальних інновацій у сфері громадського здоров’я. З’ясовано, що сьогодні особлива увага повинна бути приділена способам зменшення тягаря неінфекційних захворювань за допомогою заходів щодо профілактики, раннього виявлення та своєчасного лікування, які можуть проводитись у рамках первинної медико-санітарної допомоги. Результати діяльності можуть бути використані при розробці конкретних заходів та рекомендацій щодо виходу з демографічної кризи, при створенні нових підходів для зміцнення громадського здоров’я. Оцінка ефективності системи охорони здоров’я відіграє важливу роль для вибору пріоритетів державної соціально-гуманітарної політики у сфері громадського здоров’я. Проаналізовано, що в останні роки в центрі уваги органів публічної влади, громадськості та вчених усі частіше виявляються питання громадського здоров’я в контексті реалізації державної соціально-гуманітарної політики. Так, більшість вважає що здоров’я громадське, популяційне, або здоров’я населення є основною ознакою, властивістю громадянського суспільства. Фізичний та духовний стан громадян, що відображає індивідуальні реакції суспільства формує здатність усього соціуму в конкретних умовах найефективніше здійснювати свої функції. Доведено, що громадське здоров’я – це здатність суспільства в цілому, окреме його завданням зберігати, зміцнювати, розвивати свій природний біологічний і соціальний потенціал. При цьому здоров’я окремої людини також важливо, оскільки зі здоров’я окремих людей, складається здоров’я великих і малих соціальних груп. Соціальний аналіз громадського здоров’я показує, що не всі групи населення ставляться з розумінням до свого індивідуального та громадського здоров’я. Обґрунтовано, що проблеми державної соціально-гуманітарної політики полягають не лише у нестачі ресурсів, а й у тому, що вони використовуються низькоефективно і не дають потрібного суспільного ефекту. Необхідні систематичні, послідовні, узгоджені дії на всіх рівнях влади та суспільства, спрямовані на формування нових інститутів громадського здоров’я, здатних повернути увагу до конкретної людини. Сьогодні досягнення сталого розвитку країни, покращення демографічної ситуації не можливе без збереження та зміцнення громадського здоров’я.
{"title":"ІМПЛЕМЕНТАЦІЯ БАЗОВИХ ЗАСАД ДЕРЖАВНОЇ СОЦІАЛЬНО-ГУМАНІТАРНОЇ ПОЛІТИКИ ІЗ ЗБЕРЕЖЕННЯ ГРОМАДСЬКОГО ЗДОРОВ’Я: ДОСВІД КРАЇН ЦЕНТРАЛЬНОЇ ТА ПІВНІЧНОЇ ЄВРОПИ","authors":"Г. Б. Парубчак","doi":"10.32851/tnv-pub.2023.2.1","DOIUrl":"https://doi.org/10.32851/tnv-pub.2023.2.1","url":null,"abstract":"У статті визначено, що громадське здоров’я є основою суспільного благополуччя нації, її економічного та соціального процвітання, отже має стати пріоритетним завданням для державної соціально-гуманітарної політики. В результаті проведеного дослідження вдалося виявити основні причини втрат здоров’я та фактори ризику різних захворювань в країнах Центральної та Північної Європи, визначити можливі напрями зміцнення здоров’я населення в нашій країні на основі закордонного досвіду щодо реалізації соціальних інновацій у сфері громадського здоров’я. З’ясовано, що сьогодні особлива увага повинна бути приділена способам зменшення тягаря неінфекційних захворювань за допомогою заходів щодо профілактики, раннього виявлення та своєчасного лікування, які можуть проводитись у рамках первинної медико-санітарної допомоги. Результати діяльності можуть бути використані при розробці конкретних заходів та рекомендацій щодо виходу з демографічної кризи, при створенні нових підходів для зміцнення громадського здоров’я. Оцінка ефективності системи охорони здоров’я відіграє важливу роль для вибору пріоритетів державної соціально-гуманітарної політики у сфері громадського здоров’я. Проаналізовано, що в останні роки в центрі уваги органів публічної влади, громадськості та вчених усі частіше виявляються питання громадського здоров’я в контексті реалізації державної соціально-гуманітарної політики. Так, більшість вважає що здоров’я громадське, популяційне, або здоров’я населення є основною ознакою, властивістю громадянського суспільства. Фізичний та духовний стан громадян, що відображає індивідуальні реакції суспільства формує здатність усього соціуму в конкретних умовах найефективніше здійснювати свої функції. Доведено, що громадське здоров’я – це здатність суспільства в цілому, окреме його завданням зберігати, зміцнювати, розвивати свій природний біологічний і соціальний потенціал. При цьому здоров’я окремої людини також важливо, оскільки зі здоров’я окремих людей, складається здоров’я великих і малих соціальних груп. Соціальний аналіз громадського здоров’я показує, що не всі групи населення ставляться з розумінням до свого індивідуального та громадського здоров’я. Обґрунтовано, що проблеми державної соціально-гуманітарної політики полягають не лише у нестачі ресурсів, а й у тому, що вони використовуються низькоефективно і не дають потрібного суспільного ефекту. Необхідні систематичні, послідовні, узгоджені дії на всіх рівнях влади та суспільства, спрямовані на формування нових інститутів громадського здоров’я, здатних повернути увагу до конкретної людини. Сьогодні досягнення сталого розвитку країни, покращення демографічної ситуації не можливе без збереження та зміцнення громадського здоров’я.","PeriodicalId":496456,"journal":{"name":"Tavrìjsʹkij naukovij vìsnik","volume":"72 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-05-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135643742","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-05-30DOI: 10.32851/tnv-pub.2023.2.5
Н. Г. Сорокіна
У статті уточнено сутність основних категорій професійної етики та з’ясовано їх роль у професійній діяльності публічного службовця. Зазначено, що професійна етика розкривається через особливі норми, цінності, правила поведінки та конкретизує загальні моральні вимоги, що висуваються до професії публічного службовця. Встановлено, що за своєю суттю професійна етика публічної служби ґрунтуються на: цінностях і нормах українського суспільства як соціального цілого; цінностях і нормах соціальної групи (класу), до якої відноситься публічний службовець; цінностях і нормах публічної служби як особливої соціально-професійної групи; індивідуальних цінностях і нормах публічного службовця як особистості. Розкрито основні категорії професійної етики, такі як: професійна честь, професійна гідність, справедливість, відповідальність, професіоналізм, гуманізм, репутація. Зазначено, що ці категорії є важливими при дослідженні інституту публічної служби, адже від ціннісних основ публічної служби, моральних якостей публічних службовців, рівня їх відповідальності, професіоналізму, гідності, порядності, чесності та етичної культури залежить ступінь довіри населення до органів влади. Акцентовано увагу, що чим вище розвинуто у публічного службовця почуття особистої й службової гідності, чим більше він дорожить своєю професійною честю та репутацією, тим більш значуща його соціальна цінність для суспільства. Визначено, що професіоналізм публічних службовців не зводиться тільки до оволодіння ними спеціальними знаннями, уміннями, навичками і досвідом управлінської діяльності, а обов’язковим є наявність у них певних ціннісних орієнтацій та дотримання етичних норм (чесності, безкорисливості, незалежності, непідкупності, щирої зацікавленості у вирішенні існуючих проблем та ін.). Встановлено, що основою реформування публічної служби повинно бути саме підвищення та підтримка високих стандартів доброчесності та професійної етики публічних службовців.
{"title":"ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ОСНОВНИХ КАТЕГОРІЙ ПРОФЕСІЙНОЇ ЕТИКИ ПУБЛІЧНОЇ СЛУЖБИ","authors":"Н. Г. Сорокіна","doi":"10.32851/tnv-pub.2023.2.5","DOIUrl":"https://doi.org/10.32851/tnv-pub.2023.2.5","url":null,"abstract":"У статті уточнено сутність основних категорій професійної етики та з’ясовано їх роль у професійній діяльності публічного службовця. Зазначено, що професійна етика розкривається через особливі норми, цінності, правила поведінки та конкретизує загальні моральні вимоги, що висуваються до професії публічного службовця. Встановлено, що за своєю суттю професійна етика публічної служби ґрунтуються на: цінностях і нормах українського суспільства як соціального цілого; цінностях і нормах соціальної групи (класу), до якої відноситься публічний службовець; цінностях і нормах публічної служби як особливої соціально-професійної групи; індивідуальних цінностях і нормах публічного службовця як особистості. Розкрито основні категорії професійної етики, такі як: професійна честь, професійна гідність, справедливість, відповідальність, професіоналізм, гуманізм, репутація. Зазначено, що ці категорії є важливими при дослідженні інституту публічної служби, адже від ціннісних основ публічної служби, моральних якостей публічних службовців, рівня їх відповідальності, професіоналізму, гідності, порядності, чесності та етичної культури залежить ступінь довіри населення до органів влади. Акцентовано увагу, що чим вище розвинуто у публічного службовця почуття особистої й службової гідності, чим більше він дорожить своєю професійною честю та репутацією, тим більш значуща його соціальна цінність для суспільства. Визначено, що професіоналізм публічних службовців не зводиться тільки до оволодіння ними спеціальними знаннями, уміннями, навичками і досвідом управлінської діяльності, а обов’язковим є наявність у них певних ціннісних орієнтацій та дотримання етичних норм (чесності, безкорисливості, незалежності, непідкупності, щирої зацікавленості у вирішенні існуючих проблем та ін.). Встановлено, що основою реформування публічної служби повинно бути саме підвищення та підтримка високих стандартів доброчесності та професійної етики публічних службовців.","PeriodicalId":496456,"journal":{"name":"Tavrìjsʹkij naukovij vìsnik","volume":"43 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-05-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135642806","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-05-30DOI: 10.32851/tnv-pub.2023.2.6
О. М. Яшина, О. Є. Висоцька
У статті розглянуто питання ефективного впровадження державного управління у сфері культури в контексті ідей сталого розвитку, з’ясовано важливість врахування соціальних, економічних та екологічних аспектів при формуванні державної політики у сфері культури. Стаття ґрунтується на аналізі міжнародних і національних досліджень, публікацій і звітів, а також на досвіді таких міжнародних організацій як ЮНЕСКО та ОЕСР. Звернено увагу на роль держави в підтримці розвитку культурних індустрій, створенні умов для поширенні культурного туризму, захисті культурної спадщини та розвитку міжкультурного діалогу. Особлива увага приділяється державній політиці у сфері культури в інтересах сталого розвитку, доводиться необхідність впроваджувати ефективні моделі культурної дипломатії на основі відповідних міждержавних та національних програм. Автори визначають важливість формування системи державного управління, яка сприятиме розвитку культури в контексті сталого розвитку. У статті наголошується, що для досягнення цієї задачі необхідно розвивати співпрацю між державними та приватними структурами, а також між державою та громадянським суспільством. Доводиться, що державне управління у сфері культури в інтересах сталого розвитку сприятиме реалізації глобальних цілей сталого розвитку ООН і забезпеченню добробуту суспільства. У цьому контексті державне управління у сфері культури має бути ефективним та орієнтованим на результат, а також враховувати інтереси всіх зацікавлених сторін, включно з працівниками культури, громадськістю та представниками бізнесу. Сприяння збереженню та популяризації культурної спадщини підвищує рівень соціальної згуртованості і сприяє забезпеченню справедливості між поколіннями. Автори наголошують на необхідності врахування міжнародних вимірів ефективного державного управління сферою культури із залученням питань сталого розвитку при розробленні та вдосконаленні державної політики у сфері культури в Україні.
{"title":"ЕФЕКТИВНЕ ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ СФЕРОЮ КУЛЬТУРИ В ІНТЕРЕСАХ СТАЛОГО РОЗВИТКУ: КЛЮЧОВІ МІЖНАРОДНІ ВИМІРИ","authors":"О. М. Яшина, О. Є. Висоцька","doi":"10.32851/tnv-pub.2023.2.6","DOIUrl":"https://doi.org/10.32851/tnv-pub.2023.2.6","url":null,"abstract":"У статті розглянуто питання ефективного впровадження державного управління у сфері культури в контексті ідей сталого розвитку, з’ясовано важливість врахування соціальних, економічних та екологічних аспектів при формуванні державної політики у сфері культури. Стаття ґрунтується на аналізі міжнародних і національних досліджень, публікацій і звітів, а також на досвіді таких міжнародних організацій як ЮНЕСКО та ОЕСР. Звернено увагу на роль держави в підтримці розвитку культурних індустрій, створенні умов для поширенні культурного туризму, захисті культурної спадщини та розвитку міжкультурного діалогу. Особлива увага приділяється державній політиці у сфері культури в інтересах сталого розвитку, доводиться необхідність впроваджувати ефективні моделі культурної дипломатії на основі відповідних міждержавних та національних програм. Автори визначають важливість формування системи державного управління, яка сприятиме розвитку культури в контексті сталого розвитку. У статті наголошується, що для досягнення цієї задачі необхідно розвивати співпрацю між державними та приватними структурами, а також між державою та громадянським суспільством. Доводиться, що державне управління у сфері культури в інтересах сталого розвитку сприятиме реалізації глобальних цілей сталого розвитку ООН і забезпеченню добробуту суспільства. У цьому контексті державне управління у сфері культури має бути ефективним та орієнтованим на результат, а також враховувати інтереси всіх зацікавлених сторін, включно з працівниками культури, громадськістю та представниками бізнесу. Сприяння збереженню та популяризації культурної спадщини підвищує рівень соціальної згуртованості і сприяє забезпеченню справедливості між поколіннями. Автори наголошують на необхідності врахування міжнародних вимірів ефективного державного управління сферою культури із залученням питань сталого розвитку при розробленні та вдосконаленні державної політики у сфері культури в Україні.","PeriodicalId":496456,"journal":{"name":"Tavrìjsʹkij naukovij vìsnik","volume":"1 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-05-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135642565","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-05-30DOI: 10.32851/tnv-pub.2023.2.3
Л. М. Пронь
У статті досліджено інструменти публічного управління інвестиційним розвитком регіону. Першочергову увагу акцентовано на сутності інвестиційної діяльності, яка реалізовується через інвестиційні проекти. Базовими документами для реалізації інвестиційної діяльності є стратегії (на державному, регіональному та місцевому рівнях), плани заходів, програми економічного та соціального розвитку, угоди щодо регіонального розвитку, плани відновлення (на рівні громад та рівні регіонів) тощо. Підкреслено, що вибір інструментів публічного управління інвестиційним розвитком регіону залежить від особливостей кожного конкретного регіону (географічного розташування, наявності сприятливих взаємовідносин бізнесу та місцевої влади тощо). На законодавчому рівні пропонують наступну типологізацію територій: території відновлення, регіональні полюси зростання, території з особливими умовами для розвитку, території сталого розвитку. Прикладом мобілізації конкурентних переваг є концепція інвестиційного розвитку на засадах «смарт»-спеціалізації регіону. А також, «імпакт-інвестування» як інвестиційна стратегія, яка збільшить обсяг залучення інвестицій. Інструменти інвестиційної політики застосовуються на державному (правові, фінансові, адміністративні, податкові тощо), регіональному (прямі і непрямі методи), місцевому рівнях (гарантії, пряма участь, пільгові умови тощо). Особлива увага приділяється інвестиційному розвитку регіонів, громад. Серед інструментів відновлення територій України розрізняють: інструменти підтримки бізнесу, інструменти розвитку людського капіталу, інструменти підвищення привабливості територій. Для збалансованого інвестиційно-інноваційного розвитку територій виділено чотири види інструментів: інституційні (стратегії, пільги, формування інституційного середовища тощо), інфраструктурні (кластери, індустріальні парки, кооперація тощо), фінансово-інвестиційні (грантові програми, інвестиційні карти, кредити тощо) та комунікаційні (форуми, конференції, проектні групи, цифрові платформи тощо). Інвестиційні проекти та програми інвестиційного розвитку отримують державну допомогу відповідно до Державної стратегії регіонального розвитку України через Державний фонд регіонального розвитку. Проведений аналіз дозволив визначити, що системне та цілеспрямоване застосування інструментів публічного управління інвестиційним розвитком регіону допоможе економічному зростанню, відновленню та сталому розвитку територій України.
{"title":"ІНСТРУМЕНТИ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЙНИМ РОЗВИТКОМ РЕГІОНУ","authors":"Л. М. Пронь","doi":"10.32851/tnv-pub.2023.2.3","DOIUrl":"https://doi.org/10.32851/tnv-pub.2023.2.3","url":null,"abstract":"У статті досліджено інструменти публічного управління інвестиційним розвитком регіону. Першочергову увагу акцентовано на сутності інвестиційної діяльності, яка реалізовується через інвестиційні проекти. Базовими документами для реалізації інвестиційної діяльності є стратегії (на державному, регіональному та місцевому рівнях), плани заходів, програми економічного та соціального розвитку, угоди щодо регіонального розвитку, плани відновлення (на рівні громад та рівні регіонів) тощо. Підкреслено, що вибір інструментів публічного управління інвестиційним розвитком регіону залежить від особливостей кожного конкретного регіону (географічного розташування, наявності сприятливих взаємовідносин бізнесу та місцевої влади тощо). На законодавчому рівні пропонують наступну типологізацію територій: території відновлення, регіональні полюси зростання, території з особливими умовами для розвитку, території сталого розвитку. Прикладом мобілізації конкурентних переваг є концепція інвестиційного розвитку на засадах «смарт»-спеціалізації регіону. А також, «імпакт-інвестування» як інвестиційна стратегія, яка збільшить обсяг залучення інвестицій. Інструменти інвестиційної політики застосовуються на державному (правові, фінансові, адміністративні, податкові тощо), регіональному (прямі і непрямі методи), місцевому рівнях (гарантії, пряма участь, пільгові умови тощо). Особлива увага приділяється інвестиційному розвитку регіонів, громад. Серед інструментів відновлення територій України розрізняють: інструменти підтримки бізнесу, інструменти розвитку людського капіталу, інструменти підвищення привабливості територій. Для збалансованого інвестиційно-інноваційного розвитку територій виділено чотири види інструментів: інституційні (стратегії, пільги, формування інституційного середовища тощо), інфраструктурні (кластери, індустріальні парки, кооперація тощо), фінансово-інвестиційні (грантові програми, інвестиційні карти, кредити тощо) та комунікаційні (форуми, конференції, проектні групи, цифрові платформи тощо). Інвестиційні проекти та програми інвестиційного розвитку отримують державну допомогу відповідно до Державної стратегії регіонального розвитку України через Державний фонд регіонального розвитку. Проведений аналіз дозволив визначити, що системне та цілеспрямоване застосування інструментів публічного управління інвестиційним розвитком регіону допоможе економічному зростанню, відновленню та сталому розвитку територій України.","PeriodicalId":496456,"journal":{"name":"Tavrìjsʹkij naukovij vìsnik","volume":"122 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-05-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135643446","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-04-06DOI: 10.32851/tnv-pub.2023.1.8
І. В. Найда
Стаття присвячена дослідженню співвідношення «громадського суспільства» і «державної влади» у контексту концепції національно-патріотичного виховання в Україні. З’ясовано, що громадянське суспільство у сучасному баченні характеризується наявністю базових соціальних цінностей таких як правова держава, демократія, права людини, верховенство закону, соціальна захищеність тощо. Визначено, що основною метою Концепції національно-патріотичного виховання в системі освіти України є становлення самодостатнього громадянина-патріота України, гуманіста і демократа, готового до виконання громадянських і конституційних обов’язків, до успадкування духовних і культурних надбань українського народу, досягнення високої культури взаємин. Звернено увагу на те, що громадянське суспільство та держава взаємодоповнюють одне одного, оскільки, без вільного індивіда громадянського суспільства неможлива розбудова правової та демократичної держави. Показано, що громадянське суспільство на законодавчому рівні може впливати на розбудову нових підходів для виховання патріотизму шляхом формування громадянської самосвідомості та прийняття державних рішень у цій сфері. Зазначено, що становлення демократичної, правової та соціальної держави тісно пов’язане з розвитком громадянського суспільства як сфери суспільної діяльності громадян, що об’єднуються для прийняття спільних рішень, а також захисту прав та інтересів, досягнення спільного блага, у тому числі у взаємодії з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, політичними інститутами та бізнесом. Описано, що органи державної влади мають створювати сприятливі умови для розвитку громадянського суспільства в сфері національно-патріотичного виховання, оскільки громадянське суспільство і держава функціонують для задоволення потреб та інтересів її громадян. Державна влада повинна орієнтуватися в першу чергу на інтереси громадянського суспільства.
{"title":"ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО ТА ДЕРЖАВНА ВЛАДА В КОНТЕКСТІ КОНЦЕПЦІЇ НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ","authors":"І. В. Найда","doi":"10.32851/tnv-pub.2023.1.8","DOIUrl":"https://doi.org/10.32851/tnv-pub.2023.1.8","url":null,"abstract":"Стаття присвячена дослідженню співвідношення «громадського суспільства» і «державної влади» у контексту концепції національно-патріотичного виховання в Україні. З’ясовано, що громадянське суспільство у сучасному баченні характеризується наявністю базових соціальних цінностей таких як правова держава, демократія, права людини, верховенство закону, соціальна захищеність тощо. Визначено, що основною метою Концепції національно-патріотичного виховання в системі освіти України є становлення самодостатнього громадянина-патріота України, гуманіста і демократа, готового до виконання громадянських і конституційних обов’язків, до успадкування духовних і культурних надбань українського народу, досягнення високої культури взаємин. Звернено увагу на те, що громадянське суспільство та держава взаємодоповнюють одне одного, оскільки, без вільного індивіда громадянського суспільства неможлива розбудова правової та демократичної держави. Показано, що громадянське суспільство на законодавчому рівні може впливати на розбудову нових підходів для виховання патріотизму шляхом формування громадянської самосвідомості та прийняття державних рішень у цій сфері. Зазначено, що становлення демократичної, правової та соціальної держави тісно пов’язане з розвитком громадянського суспільства як сфери суспільної діяльності громадян, що об’єднуються для прийняття спільних рішень, а також захисту прав та інтересів, досягнення спільного блага, у тому числі у взаємодії з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, політичними інститутами та бізнесом. Описано, що органи державної влади мають створювати сприятливі умови для розвитку громадянського суспільства в сфері національно-патріотичного виховання, оскільки громадянське суспільство і держава функціонують для задоволення потреб та інтересів її громадян. Державна влада повинна орієнтуватися в першу чергу на інтереси громадянського суспільства.","PeriodicalId":496456,"journal":{"name":"Tavrìjsʹkij naukovij vìsnik","volume":"327 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-04-06","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135905787","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-01-01DOI: 10.32782/2226-0099.2023.132.22
N.V. Pysarenko, N.A. Zakharchuk
{"title":"Identification of potato source material by inheritance of economically valuable traits and level of heterosis in the conditions of Central Polissya of Ukraine","authors":"N.V. Pysarenko, N.A. Zakharchuk","doi":"10.32782/2226-0099.2023.132.22","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/2226-0099.2023.132.22","url":null,"abstract":"","PeriodicalId":496456,"journal":{"name":"Tavrìjsʹkij naukovij vìsnik","volume":"2 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-01-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"136258693","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-01-01DOI: 10.32782/2226-0099.2023.132.25
A.M. Rybalchenko, V.Yu. Kosenko
{"title":"Influence of pea seeding rates on the formation of structural elements and grain yield","authors":"A.M. Rybalchenko, V.Yu. Kosenko","doi":"10.32782/2226-0099.2023.132.25","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/2226-0099.2023.132.25","url":null,"abstract":"","PeriodicalId":496456,"journal":{"name":"Tavrìjsʹkij naukovij vìsnik","volume":"9 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-01-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"136258695","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-01-01DOI: 10.32782/2226-0099.2023.132.35
L.V. Zasukha
{"title":"Method of manufacturing premises for pigs from straw blocks","authors":"L.V. Zasukha","doi":"10.32782/2226-0099.2023.132.35","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/2226-0099.2023.132.35","url":null,"abstract":"","PeriodicalId":496456,"journal":{"name":"Tavrìjsʹkij naukovij vìsnik","volume":"54 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-01-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"136258697","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：