The development of all scientific problems is driven by new results of various research efforts. While positive data is usually widely disseminated, negative trials very often are not published at all. Still we think that the role of negative data n driving science forward is as important as is of positive trials. The aim of this review is to discuss the most important negative results showed during previous year.
{"title":"2021 failures in drug therapy","authors":"F. Moiseyenko, V. Moiseenko, E. V. Artemeva","doi":"10.31917/2301023","DOIUrl":"https://doi.org/10.31917/2301023","url":null,"abstract":"The development of all scientific problems is driven by new results of various research efforts. While positive data is usually widely disseminated, negative trials very often are not published at all. Still we think that the role of negative data n driving science forward is as important as is of positive trials. The aim of this review is to discuss the most important negative results showed during previous year.","PeriodicalId":101072,"journal":{"name":"Reports of Practical Oncology","volume":"02 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-03-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"80171914","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
This paper describes the most remarkable advances in fundamental and translational oncology occurred within the year 2021.
本文描述了2021年基础和转化肿瘤学领域最显著的进展。
{"title":"Advаnces in fundаmentаl oncology: the yeаr 2021 updаte","authors":"E. Imyanitov","doi":"10.31917/2301001","DOIUrl":"https://doi.org/10.31917/2301001","url":null,"abstract":"This paper describes the most remarkable advances in fundamental and translational oncology occurred within the year 2021.","PeriodicalId":101072,"journal":{"name":"Reports of Practical Oncology","volume":"67 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-03-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"85834617","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
This article discusses the most significant results of recent studies of various issues of systemic therapy for both early and metastatic breast cancer. The high efficacy of a number of experimental regimens and drugs can serve as the basis for their early introduction into clinical practice. On the other hand, given several possible treatment options in one setting, it is required to search for predictive biomarkers, as well as to determine the most optimal sequence of standard and new therapy regimens.
{"title":"The most important results of clinical trials for breast cancer systemic therapy in 2021","authors":"S. Tjulandin, М.В. Stenina, М.А. Frolova","doi":"10.31917/2301009","DOIUrl":"https://doi.org/10.31917/2301009","url":null,"abstract":"This article discusses the most significant results of recent studies of various issues of systemic therapy for both early and metastatic breast cancer. The high efficacy of a number of experimental regimens and drugs can serve as the basis for their early introduction into clinical practice. On the other hand, given several possible treatment options in one setting, it is required to search for predictive biomarkers, as well as to determine the most optimal sequence of standard and new therapy regimens.","PeriodicalId":101072,"journal":{"name":"Reports of Practical Oncology","volume":"22 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-03-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"74449655","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
M. Stenina, E. Glazkova, M. Frolova, A. Rumyantsev, A. Petrovsky, O.V. Krochina, Y. Vishnevskaya, O. Trofimova, A.A. Avalian, O. Gorbacheva, S. Tjulandin
Introduction: The high proliferative potential of triple negative breast cancer (TNBC) determines the importance of intensifying neoadjuvant chemotherapy regimens. Patients and methods: 80 patients (pts) with locally advanced TNBC (stages IIIA, IIIB, IIIC) were included in a nonrandomized single-arm phase II study. All pts received neoadjuvant chemotherapy: doxorubicin 40 mg/m2 IV, paclitaxel 160 mg/m2 IV, cisplatin 50 mg/m2 IV; all drugs were administered on the 1st day. It was planned to conduct 8 courses with an interval of 2 weeks (with colony-stimulating factors) followed by surgical treatment and pathological assessment. The primary end point was the rate of pathological complete response (pCR); the second end points were 5-year overall survival (OS), disease-free survival (DFS) and toxicity. Statistical hypothesis: it was expected that the use of a new intensified regimen of neoadjuvant chemotherapy would increase the incidence of pCR from 40% to 60%. Given the level of type 1 error (α = 0,05) and type 2 error (β = 0,2), 77 pts had to be included in the study. Under these conditions, the power of the study was 80%. Results: the rate of pCR was 62.5% (95% CI 50,9–73,1); 5-year OS – 74%, 5-year DFS – 69%. The main toxicity was: anemia (98.7% pts, including gr. 3 – 37,5% pts); neutropenia (85.0% pts, including gr. 3–4 – 57,5% pts; febrile neutropenia – 3,7% pts); nausea (100% pts, including gr. 3 – 3,8% pts), polyneuropathy (50.0% pts, including gr. 3 – 8,7% pts). Conclusion: the rate of pCR was 62.5%, which corresponds to the statistical hypothesis with the stated frequency of this indicator of more than 60%. High efficacy and controlled toxicity allow us to consider the studied regimen as one of the possible options for neoadjuvant chemotherapy for locally advanced TNBC
{"title":"Intensified neoadjuvant platinum based chemotherapy regimen for locally advanced triple negative breast cancer","authors":"M. Stenina, E. Glazkova, M. Frolova, A. Rumyantsev, A. Petrovsky, O.V. Krochina, Y. Vishnevskaya, O. Trofimova, A.A. Avalian, O. Gorbacheva, S. Tjulandin","doi":"10.31917/2301040","DOIUrl":"https://doi.org/10.31917/2301040","url":null,"abstract":"Introduction: The high proliferative potential of triple negative breast cancer (TNBC) determines the importance of intensifying neoadjuvant chemotherapy regimens. Patients and methods: 80 patients (pts) with locally advanced TNBC (stages IIIA, IIIB, IIIC) were included in a nonrandomized single-arm phase II study. All pts received neoadjuvant chemotherapy: doxorubicin 40 mg/m2 IV, paclitaxel 160 mg/m2 IV, cisplatin 50 mg/m2 IV; all drugs were administered on the 1st day. It was planned to conduct 8 courses with an interval of 2 weeks (with colony-stimulating factors) followed by surgical treatment and pathological assessment. The primary end point was the rate of pathological complete response (pCR); the second end points were 5-year overall survival (OS), disease-free survival (DFS) and toxicity. Statistical hypothesis: it was expected that the use of a new intensified regimen of neoadjuvant chemotherapy would increase the incidence of pCR from 40% to 60%. Given the level of type 1 error (α = 0,05) and type 2 error (β = 0,2), 77 pts had to be included in the study. Under these conditions, the power of the study was 80%. Results: the rate of pCR was 62.5% (95% CI 50,9–73,1); 5-year OS – 74%, 5-year DFS – 69%. The main toxicity was: anemia (98.7% pts, including gr. 3 – 37,5% pts); neutropenia (85.0% pts, including gr. 3–4 – 57,5% pts; febrile neutropenia – 3,7% pts); nausea (100% pts, including gr. 3 – 3,8% pts), polyneuropathy (50.0% pts, including gr. 3 – 8,7% pts). Conclusion: the rate of pCR was 62.5%, which corresponds to the statistical hypothesis with the stated frequency of this indicator of more than 60%. High efficacy and controlled toxicity allow us to consider the studied regimen as one of the possible options for neoadjuvant chemotherapy for locally advanced TNBC","PeriodicalId":101072,"journal":{"name":"Reports of Practical Oncology","volume":"7 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-03-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"87744035","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
The article provides information on recent and most significant for today’s practice events, publications and studies on radiotherapy in 2021 and identifies possible promising directions for future research in this area.
{"title":"RADIOTHERAPY IN 2021, LOOKING FORWARD","authors":"N. Dengina, Кirill V. Gordon","doi":"10.31917/2301031","DOIUrl":"https://doi.org/10.31917/2301031","url":null,"abstract":"The article provides information on recent and most significant for today’s practice events, publications and studies on radiotherapy in 2021 and identifies possible promising directions for future research in this area.","PeriodicalId":101072,"journal":{"name":"Reports of Practical Oncology","volume":"12 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-03-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"91516130","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Today cancer is considered as a genetic disease without taking into account some metabolic features of the cells due to these molecular abnormalities. At the same time, accumulated scientific data indicate that energy homeostasis of the malignant cells and their microenvironment plays one of the leading roles in the pathogenesis of the neoplasms and the potential treatment sensitivity. Multiple heterogeneity and plasticity of the metabolic signals, as well as their similarity to the energy pathways in normal cells notes the need to find an optimal model for their further research and implementation of the metabolic therapy into clinical practice
{"title":"Metabolic cancer therapy: proof of concept","authors":"V. Chubenko, V. Moiseyenko","doi":"10.31917/2301051","DOIUrl":"https://doi.org/10.31917/2301051","url":null,"abstract":"Today cancer is considered as a genetic disease without taking into account some metabolic features of the cells due to these molecular abnormalities. At the same time, accumulated scientific data indicate that energy homeostasis of the malignant cells and their microenvironment plays one of the leading roles in the pathogenesis of the neoplasms and the potential treatment sensitivity. Multiple heterogeneity and plasticity of the metabolic signals, as well as their similarity to the energy pathways in normal cells notes the need to find an optimal model for their further research and implementation of the metabolic therapy into clinical practice","PeriodicalId":101072,"journal":{"name":"Reports of Practical Oncology","volume":"93 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-03-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"89146002","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-02-04DOI: 10.22141/2663-3272.4.3-4.2021.250855
K.D. Hlovatska
Рак молочної залози залишається одним із найпоширеніших у світі злоякісних новоутворень у жінок як у розвинутих країнах, так і в країнах, що розвиваються. Згідно з даними Globocan у 2020 році, кількість випадків захворювання на рак молочної залози становить 11,7 % від усіх випадків діагностування онкозахворювань. В Україні найвищий показник захворюваності (27,6 %) та смертності (25,5 %) від раку молочної залози серед жінок припадає на вік 30–54 роки, тобто на найбільш соціально активний період життя. Метастатичний рак молочної залози є узагальненим терміном для широкої групи захворювань зі спільним механізмом виникнення, але з вираженим різноманіттям у гістології, біології та клінічній картині. Сучасне лікування гормонпозитивного раку та HER2/neu-позитивного субтипу призводить до тривалого контролю над хворобою та значного покращення показників безрецидивної та загальної виживаності. Проте 10–15 % становить тричі негативний субтип, що традиційно характеризується агресивним перебігом, несприятливим прогнозом та дефіцитом мішеней для таргетної терапії. Отже, актуальним питанням лишається пошук нових мішеней, які можливо оцінити, та їх практичне застосування у лікуванні раку молочної залози.
{"title":"Метастатичний тричі негативний рак молочної залози: глухий кут чи перманентний стимул наукового пошуку в клінічній онкології? (Наукове есе)","authors":"K.D. Hlovatska","doi":"10.22141/2663-3272.4.3-4.2021.250855","DOIUrl":"https://doi.org/10.22141/2663-3272.4.3-4.2021.250855","url":null,"abstract":"Рак молочної залози залишається одним із найпоширеніших у світі злоякісних новоутворень у жінок як у розвинутих країнах, так і в країнах, що розвиваються. Згідно з даними Globocan у 2020 році, кількість випадків захворювання на рак молочної залози становить 11,7 % від усіх випадків діагностування онкозахворювань. В Україні найвищий показник захворюваності (27,6 %) та смертності (25,5 %) від раку молочної залози серед жінок припадає на вік 30–54 роки, тобто на найбільш соціально активний період життя. Метастатичний рак молочної залози є узагальненим терміном для широкої групи захворювань зі спільним механізмом виникнення, але з вираженим різноманіттям у гістології, біології та клінічній картині. Сучасне лікування гормонпозитивного раку та HER2/neu-позитивного субтипу призводить до тривалого контролю над хворобою та значного покращення показників безрецидивної та загальної виживаності. Проте 10–15 % становить тричі негативний субтип, що традиційно характеризується агресивним перебігом, несприятливим прогнозом та дефіцитом мішеней для таргетної терапії. Отже, актуальним питанням лишається пошук нових мішеней, які можливо оцінити, та їх практичне застосування у лікуванні раку молочної залози.","PeriodicalId":101072,"journal":{"name":"Reports of Practical Oncology","volume":"47 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-02-04","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"80040108","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-02-04DOI: 10.22141/2663-3272.4.3-4.2021.250857
C. Kurtman, I. Sokur, O. Martsenius, T. Nesterenko, M.K. Ozbilgin
Автофагія — це катаболічний механізм, що направляє пошкоджені органели та непотрібні довгоживучі білки або токсичні молекули до лізосом для споживання, деградації, переробки, регулювання гомеостазу, контролю якості, клітинної адаптації, а також викликає апоптоз. Після радіаційного ураження активація мутантного при атаксії-телеангіектазії білка є найважливішою сигнальною реакцією ядра. Модифікації автофагії можуть впливати на покращення радіочутливості або ефективності променевої терапії за допомогою кількох способів активації автофагії. У тваринній моделі (миші) антитіла до GRP78, CHOP, MAP LC3β і LAMP1 аналізували, використовуючи імуногістохімічний метод, для дослідження стресу ендоплазматичного ретикулуму в легеневій тканині після променевої терапії 5 Гр. Низькі рівні антиапоптотичного фактора GRP78 і підвищені рівні апоптотичного білка CHOP вказували на ураження, викликане променевою терапією. Підвищена імунореактивність MAP LC3β, LAMP1 вказує на ретикулофагію та апоптоз. Клітинні лінії раку легенів A549, що опромінювали в дозі 2, 4, 6 і 8 Гр, потім аналізували за допомогою імуногістохімічного методу на наявність експресії мутантного при атаксії-телеангіектазії білка та PARKIN. Найбільш інтенсивна експресія мутантного при атаксії-телеангіектазії білка спостерігається в групах 6 і 8 Гр. Імунореактивність PARKIN зменшувалася зі збільшенням дози опромінення, і вважається, що механізми мітофагії активуються під час променевої терапії. Слід враховувати, що механізми автофагії можуть бути активовані при застосуванні променевої терапії. Ракові клітини можуть бути знищені шляхом запуску апоптозу з посиленням стимуляції автофагії, але це може призвести до збільшення побічних ефектів променевої терапії. Розуміння автофагії та розробка цільових молекул за допомогою досліджень приведе до успіхів у радіотерапії раку.
{"title":"Радіаційно-індукована автофагія може оберігати пухлинні клітини від ушкоджень або спричиняти їх апоптоз","authors":"C. Kurtman, I. Sokur, O. Martsenius, T. Nesterenko, M.K. Ozbilgin","doi":"10.22141/2663-3272.4.3-4.2021.250857","DOIUrl":"https://doi.org/10.22141/2663-3272.4.3-4.2021.250857","url":null,"abstract":"Автофагія — це катаболічний механізм, що направляє пошкоджені органели та непотрібні довгоживучі білки або токсичні молекули до лізосом для споживання, деградації, переробки, регулювання гомеостазу, контролю якості, клітинної адаптації, а також викликає апоптоз. Після радіаційного ураження активація мутантного при атаксії-телеангіектазії білка є найважливішою сигнальною реакцією ядра. Модифікації автофагії можуть впливати на покращення радіочутливості або ефективності променевої терапії за допомогою кількох способів активації автофагії. У тваринній моделі (миші) антитіла до GRP78, CHOP, MAP LC3β і LAMP1 аналізували, використовуючи імуногістохімічний метод, для дослідження стресу ендоплазматичного ретикулуму в легеневій тканині після променевої терапії 5 Гр. Низькі рівні антиапоптотичного фактора GRP78 і підвищені рівні апоптотичного білка CHOP вказували на ураження, викликане променевою терапією. Підвищена імунореактивність MAP LC3β, LAMP1 вказує на ретикулофагію та апоптоз. Клітинні лінії раку легенів A549, що опромінювали в дозі 2, 4, 6 і 8 Гр, потім аналізували за допомогою імуногістохімічного методу на наявність експресії мутантного при атаксії-телеангіектазії білка та PARKIN. Найбільш інтенсивна експресія мутантного при атаксії-телеангіектазії білка спостерігається в групах 6 і 8 Гр. Імунореактивність PARKIN зменшувалася зі збільшенням дози опромінення, і вважається, що механізми мітофагії активуються під час променевої терапії. Слід враховувати, що механізми автофагії можуть бути активовані при застосуванні променевої терапії. Ракові клітини можуть бути знищені шляхом запуску апоптозу з посиленням стимуляції автофагії, але це може призвести до збільшення побічних ефектів променевої терапії. Розуміння автофагії та розробка цільових молекул за допомогою досліджень приведе до успіхів у радіотерапії раку.","PeriodicalId":101072,"journal":{"name":"Reports of Practical Oncology","volume":"27 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-02-04","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"78143035","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-02-04DOI: 10.22141/2663-3272.4.3-4.2021.250858
M.V. Pavlushenko, R.V. Liubota, R.I. Vereshchako, O. Zotov, M.F. Anikusko, I.I. Liubota, H. Vakulenko
Хірургічне втручання є ключовим етапом лікування онкологічних хворих, радикальність якого впливає на прогноз солідних злоякісних пухлин та визначає віддалені показники виживаності пацієнтів. Взаємозв’язок між кількістю виконаних онкохірургічних втручань в лікарні (об’єм лікарні), а також кількістю проведених операцій окремим хірургом (об’єм хірурга) та результатами лікування хворих на злоякісні пухлини є предметом обговорення сучасних досліджень. Згідно з цими публікаціями, хворі, яким проводили хірургічне лікування в лікарнях з великим оперативним навантаженням, мали кращі результати порівняно з хворими, які лікувалися в лікарнях з невеликим об’ємом. Поясненнями цього факту можуть слугувати: вищі показники технічних навичок хірургів, краща організаційна інфраструктура, мультидисциплінарний підхід до визначення тактики лікування, необхідні ресурси і обладнання для послідовності та наступності методів протипухлинної терапії. Пацієнти, які отримують лікування в спеціалізованих закладах, з більшою ймовірністю пройдуть коректне обстеження, отримають необхідний об’єм хірургічного лікування та своєчасну ад’ювантну терапію згідно з існуючими клінічними рекомендаціями, що і зумовить вищі показники загальної та безрецидивної виживаності хворих. Результати огляду є підґрунтям для перегляду концепції професійної підготовки хірурга, вимог до професійного ліцензування, безперервного післядипломного навчання та створення великооб’ємних кваліфікаційних освітніх центрів.
{"title":"Вплив об’єму лікувального закладу та навантаження хірурга на результати лікування хворих на рак грудної залози, рак легені, колоректальний рак та рак шийки матки","authors":"M.V. Pavlushenko, R.V. Liubota, R.I. Vereshchako, O. Zotov, M.F. Anikusko, I.I. Liubota, H. Vakulenko","doi":"10.22141/2663-3272.4.3-4.2021.250858","DOIUrl":"https://doi.org/10.22141/2663-3272.4.3-4.2021.250858","url":null,"abstract":"Хірургічне втручання є ключовим етапом лікування онкологічних хворих, радикальність якого впливає на прогноз солідних злоякісних пухлин та визначає віддалені показники виживаності пацієнтів. Взаємозв’язок між кількістю виконаних онкохірургічних втручань в лікарні (об’єм лікарні), а також кількістю проведених операцій окремим хірургом (об’єм хірурга) та результатами лікування хворих на злоякісні пухлини є предметом обговорення сучасних досліджень. Згідно з цими публікаціями, хворі, яким проводили хірургічне лікування в лікарнях з великим оперативним навантаженням, мали кращі результати порівняно з хворими, які лікувалися в лікарнях з невеликим об’ємом. Поясненнями цього факту можуть слугувати: вищі показники технічних навичок хірургів, краща організаційна інфраструктура, мультидисциплінарний підхід до визначення тактики лікування, необхідні ресурси і обладнання для послідовності та наступності методів протипухлинної терапії. Пацієнти, які отримують лікування в спеціалізованих закладах, з більшою ймовірністю пройдуть коректне обстеження, отримають необхідний об’єм хірургічного лікування та своєчасну ад’ювантну терапію згідно з існуючими клінічними рекомендаціями, що і зумовить вищі показники загальної та безрецидивної виживаності хворих. Результати огляду є підґрунтям для перегляду концепції професійної підготовки хірурга, вимог до професійного ліцензування, безперервного післядипломного навчання та створення великооб’ємних кваліфікаційних освітніх центрів.","PeriodicalId":101072,"journal":{"name":"Reports of Practical Oncology","volume":"49 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-02-04","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"76229616","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-02-04DOI: 10.22141/2663-3272.4.3-4.2021.250854
Tuna Onal, Mustafa Oztatlici, Melike Ozgul-Onal, Hülya Birinci, Mahmud Kemal Ozbilgin, Vissun Sevinç Inan
Актуальність. Рецептори гіалуронану відіграють певну роль при різних типах раку. Однак зміни, що відбуваються в рецепторах CD44 та RHAMM після введення рапаміцину, потребують пояснення. Мета дослідження: вивчити зміни рецепторів гіалуронової кислоти CD44 і RHAMM після введення рапаміцину в клітинних лініях MCF-7 та MDA-MB-231. Матеріали та методи. Клітинні лінії MCF-7 і MDA-MB-231 культивували в стандартних умовах та забарвлювали з використанням первинних антитіл до CD44 і RHAMM для виявлення білків. Значення H-score визначали за інтенсивністю імунореактивності. Рівень експресії CD44 і RHAMM оцінювали за допомогою методу полімеразної ланцюгової реакції в реальному часі (qRT-ПЛР). Результати. У клітинних лініях MCF-7 і MDA-MB-231 імунореактивність CD44 та RHAMM знизилася на 24-ту годину після введення рапаміцину порівняно з контрольною групою. Відповідно до результатів використання qRT-ПЛР, експресія CD44 (p < 0,033) та RHAMM (p < 0,0002) зменшилася в групі, що отримувала рапаміцин, порівняно з контрольною групою. Висновки. Рапаміцин знижував вплив рецепторів гіалуронану на клітинні лінії раку молочної залози. Таким чином, знову наголошено на важливості позаклітинного матриксу при раку молочної залози.
{"title":"Рапаміцин знижує експресію рецепторів гіалуронану в клітинних лініях раку молочної залози MCF-7 та MDA-MB-231","authors":"Tuna Onal, Mustafa Oztatlici, Melike Ozgul-Onal, Hülya Birinci, Mahmud Kemal Ozbilgin, Vissun Sevinç Inan","doi":"10.22141/2663-3272.4.3-4.2021.250854","DOIUrl":"https://doi.org/10.22141/2663-3272.4.3-4.2021.250854","url":null,"abstract":"Актуальність. Рецептори гіалуронану відіграють певну роль при різних типах раку. Однак зміни, що відбуваються в рецепторах CD44 та RHAMM після введення рапаміцину, потребують пояснення. Мета дослідження: вивчити зміни рецепторів гіалуронової кислоти CD44 і RHAMM після введення рапаміцину в клітинних лініях MCF-7 та MDA-MB-231. Матеріали та методи. Клітинні лінії MCF-7 і MDA-MB-231 культивували в стандартних умовах та забарвлювали з використанням первинних антитіл до CD44 і RHAMM для виявлення білків. Значення H-score визначали за інтенсивністю імунореактивності. Рівень експресії CD44 і RHAMM оцінювали за допомогою методу полімеразної ланцюгової реакції в реальному часі (qRT-ПЛР). Результати. У клітинних лініях MCF-7 і MDA-MB-231 імунореактивність CD44 та RHAMM знизилася на 24-ту годину після введення рапаміцину порівняно з контрольною групою. Відповідно до результатів використання qRT-ПЛР, експресія CD44 (p < 0,033) та RHAMM (p < 0,0002) зменшилася в групі, що отримувала рапаміцин, порівняно з контрольною групою. Висновки. Рапаміцин знижував вплив рецепторів гіалуронану на клітинні лінії раку молочної залози. Таким чином, знову наголошено на важливості позаклітинного матриксу при раку молочної залози.","PeriodicalId":101072,"journal":{"name":"Reports of Practical Oncology","volume":"56 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-02-04","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"88402417","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：