У статті проведено дослідження стану розвитку малого підприємництва в Україні у період воєнного стану. Вказано, що основними інструментами зміцнення стійкості малого підприємництва в Україні в умовах війни є фінансова підтримка бізнесу для забезпечення фінансової та кадрової безпеки малого підприємництва. Розкрито інструменти підтримки фінансової та кадрової безпеки, які уряд та міжнародні партнери використовують в Україні для макрофінансової стабільності, розвитку малого підприємництва та створенню нових робочих місць. Автори дійшли висновку, що для подальшому процесу розвитку малого підприємництва в Україні державі необхідно створити безпековий фундамент в країні. Повернення жінок можливе за умов відновлення шкіл та садочків, будівництва надійних укриттів, скорочення гендерного розриву в оплаті праці, надання грантових коштів розпочати власний бізнес дружинам фронтовиків, створення сприятливих умов для поєднання сімейних та професійних сфер діяльності. Вказано, що серед важелів відбудови повоєнної економіки є використання Індустрії 5.0: Інтеграція людських навичок в передові технології. У повоєнній відбудові України для залучення людських ресурсів у виробництво уряд повинен стимулювати інвестиції у інтелектуальні технології та інноваційні сектори, зміцнювати міжнародні партнерські відносини та створювати сприятливий інвестиційний клімат, забезпечити соціальну справедливість щодо розподілу благ та ресурсів, формувати конкурентне середовище через сприятливу нормативно-правову базу та прозорий механізм формування цін на закупівлю сировини та реалізацію готової продукції, перехід суб’єктів господарювання на принципи ESG екологічно-соціального управління. Важливо для відбудови економіки України, щоб усі суб’єкти малого підприємництва легалізували свою діяльність, забезпечили укладання трудових договорів з найманими працівниками, інвестували кошти у розвиток персоналу, своєчасно сплачували податкові платежі, вживали заходів щодо захисту інтелектуальної власності, виплачували персоналу гідну винагороду за виконану роботу та надавали гарантії соціального захисту, забезпечили синергію між фінансовою та кадровою безпекою бізнесу.
{"title":"РОЗВИТОК МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА В УКРАЇНІ У ПЕРІОД ВОЄННОГО СТАНУ: ІНСТРУМЕНТИ ФІНАНСОВОЇ ТА КАДРОВОЇ БЕЗПЕКИ","authors":"Наталія Ярославівна Михаліцька, Мар’яна Романівна Яцик","doi":"10.32782/2311-844x/2023-2-6","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/2311-844x/2023-2-6","url":null,"abstract":"У статті проведено дослідження стану розвитку малого підприємництва в Україні у період воєнного стану. Вказано, що основними інструментами зміцнення стійкості малого підприємництва в Україні в умовах війни є фінансова підтримка бізнесу для забезпечення фінансової та кадрової безпеки малого підприємництва. Розкрито інструменти підтримки фінансової та кадрової безпеки, які уряд та міжнародні партнери використовують в Україні для макрофінансової стабільності, розвитку малого підприємництва та створенню нових робочих місць. Автори дійшли висновку, що для подальшому процесу розвитку малого підприємництва в Україні державі необхідно створити безпековий фундамент в країні. Повернення жінок можливе за умов відновлення шкіл та садочків, будівництва надійних укриттів, скорочення гендерного розриву в оплаті праці, надання грантових коштів розпочати власний бізнес дружинам фронтовиків, створення сприятливих умов для поєднання сімейних та професійних сфер діяльності. Вказано, що серед важелів відбудови повоєнної економіки є використання Індустрії 5.0: Інтеграція людських навичок в передові технології. У повоєнній відбудові України для залучення людських ресурсів у виробництво уряд повинен стимулювати інвестиції у інтелектуальні технології та інноваційні сектори, зміцнювати міжнародні партнерські відносини та створювати сприятливий інвестиційний клімат, забезпечити соціальну справедливість щодо розподілу благ та ресурсів, формувати конкурентне середовище через сприятливу нормативно-правову базу та прозорий механізм формування цін на закупівлю сировини та реалізацію готової продукції, перехід суб’єктів господарювання на принципи ESG екологічно-соціального управління. Важливо для відбудови економіки України, щоб усі суб’єкти малого підприємництва легалізували свою діяльність, забезпечили укладання трудових договорів з найманими працівниками, інвестували кошти у розвиток персоналу, своєчасно сплачували податкові платежі, вживали заходів щодо захисту інтелектуальної власності, виплачували персоналу гідну винагороду за виконану роботу та надавали гарантії соціального захисту, забезпечили синергію між фінансовою та кадровою безпекою бізнесу.","PeriodicalId":348509,"journal":{"name":"Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ (серія економічна)","volume":"38 22","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-12-12","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139007464","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-11-30DOI: 10.32782/2311-844x/2023-1-5
Надія Семенівна Марушко
Досліджено сучасні тенденції розвитку системи фінансового моніторингу у сфері аудиторської діяльності. Встановлено, що аудитори, аудиторські компанії, фізичні особи-підприємці, які надають бухгалтерські послуги, а також суб’єкти господарювання, що надають консультації з оподаткування формують коло суб’єктів первинного фінансового моніторингу та зобов’язані здійснювати внутрішні перевіри або проводити незалежний аудит. З'ясовано, що аудиторські компанії зобов’язані ідентифікувати фінансові операції, аналізувати їх та визначати підозрілі. Визначено, що до основних фінансових операцій, у який аудиторська компанія проводить фінансовий моніторинг відносять операцій з купівлі-продажу нерухомості, корпоративних прав, управління майном клієнта та грошовими потоками, залучення коштів для створення юридичної особи її супровід та аудит діяльності. Наголошено на важливості проведення фінансового моніторингу операцій у сфері аудиту, при цьому доцільно враховувати такі ключові критерії: економічне значення і ціль фінансової операції; тип активів або форма платежів, що використовуються під час проведення фінансової операції, а також сума; відповідність характеру та змісту діяльності учасників угоди самій угоді; місце проведення, резиденція або місце перебування осіб, які беруть участь у трансакції, або користувачів, включаючи обсяги та тривалість їхньої діяльності; суть угоди між сторонами, кінцеві бенефіціари, а також фінансові інструменти, які використовуються під час здійснення операції. Визнано, що відповідальність аудиторів полягає не лише у виявленні незаконних доходів, але й у забезпеченні конфіденційності та дотриманні професійної етики. Доведено необхідність встановлення контрольних індикаторів у аудиторській діяльності для фінансового моніторингу. Проведене дослідження дало змогу дійти висновку, що фінансові показники, які відносяться до регулювання аудиторської діяльності у сфері боротьби з легалізацією доходів, отриманих незаконним шляхом, повинні відповідати таким принципам: узгодженість даних, їх достатність і надійність, а також простота і наочність. Разом з тим визнано, що важливо встановити міру відповідальності за навмисні помилки при проведенні фінансового моніторингу у сфері аудиту. Запропоновано узгодити норми законодавства у галузі аудиту з антикорупційним законодавством, а також, використовуючи досвід і знання вітчизняних і міжнародних аудиторів, слід розробити методи легалізації нелегальних доходів з описом індикаторів та методологією їхнього розрахунку у сфері аудиторської діяльності.
{"title":"ФІНАНСОВИЙ МОНІТОРИНГ У СФЕРІ АУДИТОРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ: АНАЛІЗ ПРАКТИКИ ТА ЙОГО РОЛЬ У ПРОТИДІЇ ЛЕГАЛІЗАЦІЇ ЗЛОЧИННИХ ДОХОДІВ","authors":"Надія Семенівна Марушко","doi":"10.32782/2311-844x/2023-1-5","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/2311-844x/2023-1-5","url":null,"abstract":"Досліджено сучасні тенденції розвитку системи фінансового моніторингу у сфері аудиторської діяльності. Встановлено, що аудитори, аудиторські компанії, фізичні особи-підприємці, які надають бухгалтерські послуги, а також суб’єкти господарювання, що надають консультації з оподаткування формують коло суб’єктів первинного фінансового моніторингу та зобов’язані здійснювати внутрішні перевіри або проводити незалежний аудит. З'ясовано, що аудиторські компанії зобов’язані ідентифікувати фінансові операції, аналізувати їх та визначати підозрілі. Визначено, що до основних фінансових операцій, у який аудиторська компанія проводить фінансовий моніторинг відносять операцій з купівлі-продажу нерухомості, корпоративних прав, управління майном клієнта та грошовими потоками, залучення коштів для створення юридичної особи її супровід та аудит діяльності. Наголошено на важливості проведення фінансового моніторингу операцій у сфері аудиту, при цьому доцільно враховувати такі ключові критерії: економічне значення і ціль фінансової операції; тип активів або форма платежів, що використовуються під час проведення фінансової операції, а також сума; відповідність характеру та змісту діяльності учасників угоди самій угоді; місце проведення, резиденція або місце перебування осіб, які беруть участь у трансакції, або користувачів, включаючи обсяги та тривалість їхньої діяльності; суть угоди між сторонами, кінцеві бенефіціари, а також фінансові інструменти, які використовуються під час здійснення операції. Визнано, що відповідальність аудиторів полягає не лише у виявленні незаконних доходів, але й у забезпеченні конфіденційності та дотриманні професійної етики. Доведено необхідність встановлення контрольних індикаторів у аудиторській діяльності для фінансового моніторингу. Проведене дослідження дало змогу дійти висновку, що фінансові показники, які відносяться до регулювання аудиторської діяльності у сфері боротьби з легалізацією доходів, отриманих незаконним шляхом, повинні відповідати таким принципам: узгодженість даних, їх достатність і надійність, а також простота і наочність. Разом з тим визнано, що важливо встановити міру відповідальності за навмисні помилки при проведенні фінансового моніторингу у сфері аудиту. Запропоновано узгодити норми законодавства у галузі аудиту з антикорупційним законодавством, а також, використовуючи досвід і знання вітчизняних і міжнародних аудиторів, слід розробити методи легалізації нелегальних доходів з описом індикаторів та методологією їхнього розрахунку у сфері аудиторської діяльності.","PeriodicalId":348509,"journal":{"name":"Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ (серія економічна)","volume":"38 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-11-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139198421","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-11-30DOI: 10.32782/2311-844x/2023-2-4
Марта Іванівна Копитко, М.В. Вінічук
У статті досліджено питання антикризового управління енергетичними підприємствами на основі актуалізації кризових ситуацій в Україні. Війна російської федерації проти України спричинила масштабні руйнування енергетичної інфраструктури в цілому та електростанцій різного виду, зокрема, значна частина із яких розміщуються та знаходяться на тимчасово окупованих країною-агресором територіях. Проаналізовано вплив дестабілізуючих чинників, що виникають внаслідок постійних ракетних атак на об’єкти критичної інфраструктури України та спричиняють масштабні руйнування, на стан та динаміку зміни обсягів виробництва електроенергії та доведено їх деструктивний характер. Здійснено оцінку наслідків кризових явищ у діяльності організацій енергетичної сфери. У зв’язку із поступовим відновленням знищених енергетичних підприємств та внаслідок деокупації українських територій, виникає необхідність здійснення особливого виду антикризового управління, яке не було ніколи застосоване у вітчизняній менеджерській практиці, однак надзвичайно актуалізувалося в сучасних умовах нестабільності та невизначеності. Тому, на фоні необхідності відновлення діяльності підприємств енергетичної галузі, запропоновано формувати команду антикризового управління із менеджерів (в т.ч. менеджер із навчання персоналу), юристів, фінансистів, фахівців з економічної безпеки, фахівців з інформаційно-комунікаційних зв’язків, психологів, оскільки система антикризового менеджменту повинна бути побудована таким чином, щоб дозволяла не лише виявляти та враховувати вплив кризових ситуацій, застосовувати заходи для їх нейтралізації, а й реалізовувати заходи щодо управління знаннями та інтелектуальним потенціалом, інформаційно-комунікаційною системою, корпоративною культурою, комплаєнс-ризиками з метою досягнення бажаного рівня економічної та фізичної безпеки.
{"title":"АНТИКРИЗОВЕ УПРАВЛІННЯ ЕНЕРГЕТИЧНИМИ ПІДПРИЄМСТВАМИ В УМОВАХ ЕКОНОМІКИ ЗНАНЬ ТА ІНТЕЛЕКТУАЛІЗАЦІЇ МЕНЕДЖМЕНТУ","authors":"Марта Іванівна Копитко, М.В. Вінічук","doi":"10.32782/2311-844x/2023-2-4","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/2311-844x/2023-2-4","url":null,"abstract":"У статті досліджено питання антикризового управління енергетичними підприємствами на основі актуалізації кризових ситуацій в Україні. Війна російської федерації проти України спричинила масштабні руйнування енергетичної інфраструктури в цілому та електростанцій різного виду, зокрема, значна частина із яких розміщуються та знаходяться на тимчасово окупованих країною-агресором територіях. Проаналізовано вплив дестабілізуючих чинників, що виникають внаслідок постійних ракетних атак на об’єкти критичної інфраструктури України та спричиняють масштабні руйнування, на стан та динаміку зміни обсягів виробництва електроенергії та доведено їх деструктивний характер. Здійснено оцінку наслідків кризових явищ у діяльності організацій енергетичної сфери. У зв’язку із поступовим відновленням знищених енергетичних підприємств та внаслідок деокупації українських територій, виникає необхідність здійснення особливого виду антикризового управління, яке не було ніколи застосоване у вітчизняній менеджерській практиці, однак надзвичайно актуалізувалося в сучасних умовах нестабільності та невизначеності. Тому, на фоні необхідності відновлення діяльності підприємств енергетичної галузі, запропоновано формувати команду антикризового управління із менеджерів (в т.ч. менеджер із навчання персоналу), юристів, фінансистів, фахівців з економічної безпеки, фахівців з інформаційно-комунікаційних зв’язків, психологів, оскільки система антикризового менеджменту повинна бути побудована таким чином, щоб дозволяла не лише виявляти та враховувати вплив кризових ситуацій, застосовувати заходи для їх нейтралізації, а й реалізовувати заходи щодо управління знаннями та інтелектуальним потенціалом, інформаційно-комунікаційною системою, корпоративною культурою, комплаєнс-ризиками з метою досягнення бажаного рівня економічної та фізичної безпеки.","PeriodicalId":348509,"journal":{"name":"Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ (серія економічна)","volume":"11 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-11-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139208523","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-11-30DOI: 10.32782/2311-844x/2023-1-12
Ольга Василівна Слободянюк, Іван Федорович Примаченко
Стаття розглядає важливий аспект сучасного суспільства - економічну безпеку та її зв'язок зі страхуванням. Аналізуються ключові складові економічної безпеки та вказується на роль страхових компаній у її зміцненні. В статті розглядаються основні аспекти економічної безпеки та роль страхування у її зміцненні. Зроблено спробу визначити сутність страхового ринку, його значення для економічної безпеки суспільства та господарства у цілому. У багатьох країнах світу розвиток страхового ринку сприяв підвищенню економічної безпеки. Страховий ринок є одним із найбільш розвинених у світі, і він відіграє важливу роль у забезпеченні фінансової стабільності країн. Аналізується взаємозв'язок між економічною безпекою та функціонуванням страхового ринку, який є однією з ключових складових економічної безпеки. Мета статті - дослідити роль страхового ринку у забезпеченні економічної безпеки країни. Страховий ринок є важливим елементом фінансової системи країни, який сприяє її стабільності та розвитку. Розвиток страхового ринку є важливим фактором підвищення економічної безпеки країни. Для забезпечення ефективного функціонування страхового ринку необхідна державна підтримка та регулювання. У статті обґрунтовано, що страховий ринок є важливим драйвером економічної безпеки країни, забезпечуючи захист громадян і підприємств від фінансових збитків, що можуть бути спричинені різними обставинами. Розроблено теоретичні підходи до оцінки впливу розвитку страхового ринку на економічну безпеку країни. У статті проведено комплексний аналіз ролі страхового ринку у забезпеченні економічної безпеки країни. Визначено, що розвиток страхового ринку сприяє: зниженню рівня ризиків у суспільстві; підвищенню інвестиційної активності; стимулюванню економічного зростання. Результати дослідження можуть бути використані для розробки та реалізації державної політики щодо розвитку страхового ринку. Робота надає чітке уявлення про те, як взаємодія між економічною безпекою та страхуванням впливає на соціальний та економічний розвиток країни. Висвітлення цих аспектів є важливим для розуміння економічної безпеки та ролі страхування у забезпеченні стабільності суспільства.
{"title":"СТРАХОВИЙ РИНОК: ДРАЙВЕР ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ","authors":"Ольга Василівна Слободянюк, Іван Федорович Примаченко","doi":"10.32782/2311-844x/2023-1-12","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/2311-844x/2023-1-12","url":null,"abstract":"Стаття розглядає важливий аспект сучасного суспільства - економічну безпеку та її зв'язок зі страхуванням. Аналізуються ключові складові економічної безпеки та вказується на роль страхових компаній у її зміцненні. В статті розглядаються основні аспекти економічної безпеки та роль страхування у її зміцненні. Зроблено спробу визначити сутність страхового ринку, його значення для економічної безпеки суспільства та господарства у цілому. У багатьох країнах світу розвиток страхового ринку сприяв підвищенню економічної безпеки. Страховий ринок є одним із найбільш розвинених у світі, і він відіграє важливу роль у забезпеченні фінансової стабільності країн. Аналізується взаємозв'язок між економічною безпекою та функціонуванням страхового ринку, який є однією з ключових складових економічної безпеки. Мета статті - дослідити роль страхового ринку у забезпеченні економічної безпеки країни. Страховий ринок є важливим елементом фінансової системи країни, який сприяє її стабільності та розвитку. Розвиток страхового ринку є важливим фактором підвищення економічної безпеки країни. Для забезпечення ефективного функціонування страхового ринку необхідна державна підтримка та регулювання. У статті обґрунтовано, що страховий ринок є важливим драйвером економічної безпеки країни, забезпечуючи захист громадян і підприємств від фінансових збитків, що можуть бути спричинені різними обставинами. Розроблено теоретичні підходи до оцінки впливу розвитку страхового ринку на економічну безпеку країни. У статті проведено комплексний аналіз ролі страхового ринку у забезпеченні економічної безпеки країни. Визначено, що розвиток страхового ринку сприяє: зниженню рівня ризиків у суспільстві; підвищенню інвестиційної активності; стимулюванню економічного зростання. Результати дослідження можуть бути використані для розробки та реалізації державної політики щодо розвитку страхового ринку. Робота надає чітке уявлення про те, як взаємодія між економічною безпекою та страхуванням впливає на соціальний та економічний розвиток країни. Висвітлення цих аспектів є важливим для розуміння економічної безпеки та ролі страхування у забезпеченні стабільності суспільства.","PeriodicalId":348509,"journal":{"name":"Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ (серія економічна)","volume":"108 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-11-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139200899","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-11-30DOI: 10.32782/2311-844x/2023-2-8
Василь Іванович Франчук
У цій статті на засадах безпекознавства запропоновано, розкрито й обґрунтовано авторський підхід до розуміння й трактування концептуального поняття «безпекове середовище», а також визначення змісту семантично подібних понять «безпечне середовище» і, навпаки, «небезпечне середовище». За результатами системного підходу та контент-аналізу основних безпекових понять визначено низку похідних від поняття «безпекове середовище» термінів, а саме: виклик, ризик, загроза, безпекова ситуація небезпека, безпекова діяльність, безпекова культура, а також обґрунтовано їхній зміст. Розроблено відповідну структурно-семантичну логіку зв’язків між зазначеними термінами. У статті описано, що розвитком безпекового середовища займаються відповідні суб’єкти безпекової діяльності, для чого використовують сили і засоби, що є в їхньому розпорядженні, та відповідні нормативно-правові акти, а також застосовують власну спроможність, демонструють готовність до такої діяльності та утверджують у суспільстві безпекову культуру. Схематично й змістовно продемонстровано, що безпекове середовище розвивається внаслідок управлінської та безпекової діяльності. Основний зміст управлінської діяльності полягає у цілеспрямованому впливі на життєве середовище для проведення у ньому якісних і/чи кількісних перетворень, які забезпечували б його перехід в якісно новий безпечніший стан, інакше які б сприяли розвитку безпекового середовища. Для цього запропоновано суб’єктам безпекового середовища використовувати три основних пов’язаних між собою шляхи, а також закріплювати безпекові функції та відповідні повноваження для їх виконання. Безпекова діяльность має здійснюватися з урахуванням викликів, із якими не справилися, ризиків, що зреалізувалися, внутрішніх і зовнішніх загроз та безпекових ситуацій. Обґрунтовано, що небезпечне середовище має місце внаслідок виникнення небезпеки, тобто втрати контролю над ситуацією або настання кризового стану. Ця наукова розвідка буде корисною для всіх, хто цікавиться проблемами сучасного безпекознавства: науковців, практиків, державних службовців, депутатів та інших суб’єктів безпекового середовища, особливо в умовах російсько-української війни.
{"title":"ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ТА УПРАВЛІНСЬКІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ БЕЗПЕКОВОГО СЕРЕДОВИЩА","authors":"Василь Іванович Франчук","doi":"10.32782/2311-844x/2023-2-8","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/2311-844x/2023-2-8","url":null,"abstract":"У цій статті на засадах безпекознавства запропоновано, розкрито й обґрунтовано авторський підхід до розуміння й трактування концептуального поняття «безпекове середовище», а також визначення змісту семантично подібних понять «безпечне середовище» і, навпаки, «небезпечне середовище». За результатами системного підходу та контент-аналізу основних безпекових понять визначено низку похідних від поняття «безпекове середовище» термінів, а саме: виклик, ризик, загроза, безпекова ситуація небезпека, безпекова діяльність, безпекова культура, а також обґрунтовано їхній зміст. Розроблено відповідну структурно-семантичну логіку зв’язків між зазначеними термінами. У статті описано, що розвитком безпекового середовища займаються відповідні суб’єкти безпекової діяльності, для чого використовують сили і засоби, що є в їхньому розпорядженні, та відповідні нормативно-правові акти, а також застосовують власну спроможність, демонструють готовність до такої діяльності та утверджують у суспільстві безпекову культуру. Схематично й змістовно продемонстровано, що безпекове середовище розвивається внаслідок управлінської та безпекової діяльності. Основний зміст управлінської діяльності полягає у цілеспрямованому впливі на життєве середовище для проведення у ньому якісних і/чи кількісних перетворень, які забезпечували б його перехід в якісно новий безпечніший стан, інакше які б сприяли розвитку безпекового середовища. Для цього запропоновано суб’єктам безпекового середовища використовувати три основних пов’язаних між собою шляхи, а також закріплювати безпекові функції та відповідні повноваження для їх виконання. Безпекова діяльность має здійснюватися з урахуванням викликів, із якими не справилися, ризиків, що зреалізувалися, внутрішніх і зовнішніх загроз та безпекових ситуацій. Обґрунтовано, що небезпечне середовище має місце внаслідок виникнення небезпеки, тобто втрати контролю над ситуацією або настання кризового стану. Ця наукова розвідка буде корисною для всіх, хто цікавиться проблемами сучасного безпекознавства: науковців, практиків, державних службовців, депутатів та інших суб’єктів безпекового середовища, особливо в умовах російсько-української війни.","PeriodicalId":348509,"journal":{"name":"Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ (серія економічна)","volume":"29 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-11-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139201255","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-11-30DOI: 10.32782/2311-844x/2023-2-9
Наталія Володимирівна Шевченко
У статті розглянуто теоретичні аспекти, принципи та фактори які впливають на рівень валютного регулювання в Україні. Визначено складові елементи валютного регулювання до яких відноситься: міжнародне валютно-фінансове співробітництво, валютна політика, валютний контроль та банківський нагляд, курси валют, відсоткові ставки за валютними операціями, обсяги валютних переказів. Суб’єктами валютного регулювання є: Національний банк України, банківські установи, фінансові, лізингові та страхові компанії, кредитні спілки, фізичні та юридичні особи (підприємства і компанії). Головним Законом України відповідно до якого здійснюється валютне регулювання є Закон України «Про валюту та валютні операції». Найефективнішим інструментом валютного регулювання є надання ліцензій на: переказ коштів, торгівля валютними цінностями, здійснення розрахункових валютних операцій, факторингові операції, інші види фінансових послуг. Визначено, що початок повномасштабного вторгнення Росії в Україну та затяжний воєнний конфлікт негативно вплинули як на курси валют, на обсяги валютних операцій фізичних, юридичних осіб, банківських установ. Обсяги безготівкових розрахунків у іноземній валюті клієнтів вітчизняних банків скоротилися більше ніж на 60 % у 2023 році в порівнянні до 2021 року. Найбільші обсяги транскордонних переказів в Україну здійснювалися з Італії – 23,44 %, Ізраїль – 17,80 %, США – 15,57 %, Німеччина – 6,65 %, Польща – 3,88 % і 32,67 інші країни. Визначено, що війна в Україні негативно вплинула на обсяги кредитів в іноземній валюті як фізичних так і юридичних осіб, проте зросли обсяги депозитів і іноземній валюті. Оскільки валютне регулювання є важливою складовою економічного і міжнародного розвитку держави, забезпечення прозорості валютного ринку доцільно визначити напрями його покращення в сучасних умовах: посилити рівень адміністративної чи кримінальної відповідальності за порушення валютного законодавства, посилення співпраці з Державною службою фінансового моніторингу, оптимізувати систему грошових переказів через міжнародні платіжні системи для резидентів тощо.
{"title":"ВПЛИВ ВІЙНИ НА РІВЕНЬ ВАЛЮТНОГО РЕГУЛЮВАННЯ В УКРАЇНІ","authors":"Наталія Володимирівна Шевченко","doi":"10.32782/2311-844x/2023-2-9","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/2311-844x/2023-2-9","url":null,"abstract":"У статті розглянуто теоретичні аспекти, принципи та фактори які впливають на рівень валютного регулювання в Україні. Визначено складові елементи валютного регулювання до яких відноситься: міжнародне валютно-фінансове співробітництво, валютна політика, валютний контроль та банківський нагляд, курси валют, відсоткові ставки за валютними операціями, обсяги валютних переказів. Суб’єктами валютного регулювання є: Національний банк України, банківські установи, фінансові, лізингові та страхові компанії, кредитні спілки, фізичні та юридичні особи (підприємства і компанії). Головним Законом України відповідно до якого здійснюється валютне регулювання є Закон України «Про валюту та валютні операції». Найефективнішим інструментом валютного регулювання є надання ліцензій на: переказ коштів, торгівля валютними цінностями, здійснення розрахункових валютних операцій, факторингові операції, інші види фінансових послуг. Визначено, що початок повномасштабного вторгнення Росії в Україну та затяжний воєнний конфлікт негативно вплинули як на курси валют, на обсяги валютних операцій фізичних, юридичних осіб, банківських установ. Обсяги безготівкових розрахунків у іноземній валюті клієнтів вітчизняних банків скоротилися більше ніж на 60 % у 2023 році в порівнянні до 2021 року. Найбільші обсяги транскордонних переказів в Україну здійснювалися з Італії – 23,44 %, Ізраїль – 17,80 %, США – 15,57 %, Німеччина – 6,65 %, Польща – 3,88 % і 32,67 інші країни. Визначено, що війна в Україні негативно вплинула на обсяги кредитів в іноземній валюті як фізичних так і юридичних осіб, проте зросли обсяги депозитів і іноземній валюті. Оскільки валютне регулювання є важливою складовою економічного і міжнародного розвитку держави, забезпечення прозорості валютного ринку доцільно визначити напрями його покращення в сучасних умовах: посилити рівень адміністративної чи кримінальної відповідальності за порушення валютного законодавства, посилення співпраці з Державною службою фінансового моніторингу, оптимізувати систему грошових переказів через міжнародні платіжні системи для резидентів тощо.","PeriodicalId":348509,"journal":{"name":"Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ (серія економічна)","volume":"58 6","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-11-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139206132","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-11-30DOI: 10.32782/2311-844x/2023-1-15
Vasyl Franchuk, Volodymyr Moysa
The purpose of the article is to study the features of the adoption and implementation of managerial decisions in the system of counteracting crisis situations at enterprises. In the study, to study the features of making and implementing managerial decisions in the system of countering crisis situations at the enterprise, general scientific research methods were used, namely the method of theoretical and comparative analysis, induction and deduction, and the graphical method. It has been proved that the timely application of tools to prevent crisis situations and eliminate their consequences is a condition for achieving long-term stability and efficiency in the functioning of any socio-economic system, including enterprises of various forms and types of activity. Research aimed at developing such tools meets specific difficulties due to the complexity and versatility of the crisis as a phenomenon in the functioning of the company. This has led to discrepancies in the definition of crisis situations, which, in turn, leads to inaccurate diagnosis, and blurring of the mechanisms for preventing and overcoming crisis situations. Therefore, work on managing crisis situations for such socio-economic systems as enterprises should begin using a systematic approach. It has been established that crisis situations management at an enterprise is a set of measures for analyzing, monitoring, and eliminating the negative impact of crisis phenomena and consequences, designed to destabilize all elements of the socio-economic system. It has been determined that crisis situations management is a complex process that requires appropriate skills, means, capabilities, and other priority elements to achieve the maximum socio-economic effect, one of which should be effective counteraction to any manifestations of the formation of a crisis. The key threats in the crisis situations management system at the enterprise are identified.
{"title":"FEATURES OF THE ADOPTION AND IMPLEMENTATION OF MANAGEMENT DECISIONS IN THE SYSTEM OF COUNTERING CRISIS SITUATIONS AT THE ENTERPRISE","authors":"Vasyl Franchuk, Volodymyr Moysa","doi":"10.32782/2311-844x/2023-1-15","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/2311-844x/2023-1-15","url":null,"abstract":"The purpose of the article is to study the features of the adoption and implementation of managerial decisions in the system of counteracting crisis situations at enterprises. In the study, to study the features of making and implementing managerial decisions in the system of countering crisis situations at the enterprise, general scientific research methods were used, namely the method of theoretical and comparative analysis, induction and deduction, and the graphical method. It has been proved that the timely application of tools to prevent crisis situations and eliminate their consequences is a condition for achieving long-term stability and efficiency in the functioning of any socio-economic system, including enterprises of various forms and types of activity. Research aimed at developing such tools meets specific difficulties due to the complexity and versatility of the crisis as a phenomenon in the functioning of the company. This has led to discrepancies in the definition of crisis situations, which, in turn, leads to inaccurate diagnosis, and blurring of the mechanisms for preventing and overcoming crisis situations. Therefore, work on managing crisis situations for such socio-economic systems as enterprises should begin using a systematic approach. It has been established that crisis situations management at an enterprise is a set of measures for analyzing, monitoring, and eliminating the negative impact of crisis phenomena and consequences, designed to destabilize all elements of the socio-economic system. It has been determined that crisis situations management is a complex process that requires appropriate skills, means, capabilities, and other priority elements to achieve the maximum socio-economic effect, one of which should be effective counteraction to any manifestations of the formation of a crisis. The key threats in the crisis situations management system at the enterprise are identified.","PeriodicalId":348509,"journal":{"name":"Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ (серія економічна)","volume":"95 26","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-11-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139196754","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-11-30DOI: 10.32782/2311-844x/2023-2-7
Оксана Робертівна Сватюк
У статті доповнено принципи та управлінський підхід до проєктування цифрового автоматизованого робочого місця менеджера з позиції якості трудового життя персоналу, схематично розроблено рекомендації щодо їхнього удосконалення. На погляд автора, визначення управлінського проєкту – це перспектива змін у неминучому напрямі на стан об'єктів або явищ. А для організації праці в менеджменті проєкти – це хід замислу модерних цілей з управління, вирішення проблем, оцінки отриманих наслідків, їхнього впровадження для результатів як у керуючій, так і в керованій підсистемах. Основні принципи підходу до проєктування робочого місця з позицій якості трудового життя лягли в основу розробки настанов ІSО серії 9000 щодо самооцінювання вищим керівництвом результативності та ефективності функціонування підприємства. Наукова новизна дослідження полягає: в обґрунтуванні основних пріоритетних напрямків ПЦРМ 1) наукова організація та збагачення праці; 2) система управління якістю; 3) Цифрові інструменти організації робочого місця менеджера; 4) характеристики робочого місця 5) оброблення соціальної інформації колективу. Методика проєктування цифрового робочого місця (ПЦРМ) здійснює позитивний вплив на задоволеність працівником своєю працею у цифровому середовищі підприємства, на її якість.
文章从员工工作生活质量的角度出发，对设计数字化自动化管理者工作场所的原则和管理方法进行了补充，并以图表的形式提出了改进建议。笔者认为，管理项目的定义是对物体或现象状态的必然方向进行改变的前景。而对于管理工作的组织而言，项目是构思现代管理目标、解决问题、评估后果并加以实施，从而在被管理和管理子系统中取得成果的过程。从工作生活质量的角度出发设计工作场所的方法的基本原则构成了制定 ISO 9000 准则的基础，供高级管理层对企业的效益和效率进行自我评估。该研究的科学新颖性在于证实了 PCRM 的主要优先领域：1）科学组织和丰富工作；2）质量管理体系；3）组织管理者工作场所的数字化工具；4）工作场所的特点；5）团队社会信息的处理。数字化工作场所设计方法（DWDM）对员工在企业数字化环境中工作的满意度及其质量有积极影响。
{"title":"УПРАВЛІНСЬКІ ЗАСАДИ ПРОЄКТУВАННЯ ТА ОРГАНІЗУВАННЯ ЦИФРОВІЗАЦІЇ РОБОЧОГО МІСЦЯ МЕНЕДЖЕРА","authors":"Оксана Робертівна Сватюк","doi":"10.32782/2311-844x/2023-2-7","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/2311-844x/2023-2-7","url":null,"abstract":"У статті доповнено принципи та управлінський підхід до проєктування цифрового автоматизованого робочого місця менеджера з позиції якості трудового життя персоналу, схематично розроблено рекомендації щодо їхнього удосконалення. На погляд автора, визначення управлінського проєкту – це перспектива змін у неминучому напрямі на стан об'єктів або явищ. А для організації праці в менеджменті проєкти – це хід замислу модерних цілей з управління, вирішення проблем, оцінки отриманих наслідків, їхнього впровадження для результатів як у керуючій, так і в керованій підсистемах. Основні принципи підходу до проєктування робочого місця з позицій якості трудового життя лягли в основу розробки настанов ІSО серії 9000 щодо самооцінювання вищим керівництвом результативності та ефективності функціонування підприємства. Наукова новизна дослідження полягає: в обґрунтуванні основних пріоритетних напрямків ПЦРМ 1) наукова організація та збагачення праці; 2) система управління якістю; 3) Цифрові інструменти організації робочого місця менеджера; 4) характеристики робочого місця 5) оброблення соціальної інформації колективу. Методика проєктування цифрового робочого місця (ПЦРМ) здійснює позитивний вплив на задоволеність працівником своєю працею у цифровому середовищі підприємства, на її якість.","PeriodicalId":348509,"journal":{"name":"Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ (серія економічна)","volume":"11 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-11-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139198457","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Протидія відмиванню злочинних доходів є необхідною умовою забезпечення економічної безпеки держави. «Відмивання» коштів негативно впливає на статус держави, її фіскальну спроможність, а також негативно позначається на функціонуванні суб’єктів господарювання. Важливу роль у реалізації державної антилегалізаційної політики відводиться банківським установам. Національний банк України як суб’єкт державного фінансового моніторингу здійснює регулювання фінансового моніторингу банківськими установами. Банківські установи як суб’єкти первинного фінансового моніторингу здійснюють заходи протидії легалізації «брудних грошей», а також виявляють клієнтів, пов’язаних із здійснення терористичної діяльності. Для здійснення фінансового моніторингу банку організовують внутрішньобанківську систему протидії відмиванню коштів та фінансуванню тероризму. Встановлено, що важливий вплив на ризик залучення банківського сектору у незаконні операції здійснює рівень ризику «відмивання» коштів України. Для оцінки рівня легалізаційного ризику застосовано Базельський індекс AML, який не вимірює фактичний обсяг відмивання грошей, а призначений для оцінки ризику такої діяльності. Зазначено, що для України характерний значний рівень ризику «відмивання» коштів. Найбільш вразливими галузями, які сприяють поширенню «відмивання» грошей є військова агресія російської федерації, корупція та хабарництво, проблеми з політичними та громадянськими правами, обмеження свободи ЗМІ та незалежності судової системи. Значущий рівень ризику «відмивання» грошей в Україні вказує на реальні та потенційні можливості фізичних осіб для здійснення незаконних фінансових операцій, в основному через участь банків. Встановлено, що задля запобігання негативним наслідкам легалізаційних процесів, надзвичайно важливими є спільні зусилля у сфері протидії легалізації як банків, так і уповноважених державних та міжнародних органів. Це сприятиме, перш за все, підвищенню прибутковості банків, збільшенню обсягу фінансових активів, поліпшенню ділової репутації банків і підвищенню рівня фінансової стійкості як окремих банків, так і банківської системи в цілому.
{"title":"РОЛЬ БАНКІВСЬКИХ УСТАНОВ У СИСТЕМІ ПРОТИДІЇ ЛЕГАЛІЗАЦІЇ ТА ВІДМИВАННЯ ДОХОДІВ, ОДЕРЖАНИХ ЗЛОЧИННИМ ШЛЯХОМ","authors":"Інна Борисівна Висоцька, Оксана Вікторівна Нагірна","doi":"10.32782/2311-844x/2023-2-1","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/2311-844x/2023-2-1","url":null,"abstract":"Протидія відмиванню злочинних доходів є необхідною умовою забезпечення економічної безпеки держави. «Відмивання» коштів негативно впливає на статус держави, її фіскальну спроможність, а також негативно позначається на функціонуванні суб’єктів господарювання. Важливу роль у реалізації державної антилегалізаційної політики відводиться банківським установам. Національний банк України як суб’єкт державного фінансового моніторингу здійснює регулювання фінансового моніторингу банківськими установами. Банківські установи як суб’єкти первинного фінансового моніторингу здійснюють заходи протидії легалізації «брудних грошей», а також виявляють клієнтів, пов’язаних із здійснення терористичної діяльності. Для здійснення фінансового моніторингу банку організовують внутрішньобанківську систему протидії відмиванню коштів та фінансуванню тероризму. Встановлено, що важливий вплив на ризик залучення банківського сектору у незаконні операції здійснює рівень ризику «відмивання» коштів України. Для оцінки рівня легалізаційного ризику застосовано Базельський індекс AML, який не вимірює фактичний обсяг відмивання грошей, а призначений для оцінки ризику такої діяльності. Зазначено, що для України характерний значний рівень ризику «відмивання» коштів. Найбільш вразливими галузями, які сприяють поширенню «відмивання» грошей є військова агресія російської федерації, корупція та хабарництво, проблеми з політичними та громадянськими правами, обмеження свободи ЗМІ та незалежності судової системи. Значущий рівень ризику «відмивання» грошей в Україні вказує на реальні та потенційні можливості фізичних осіб для здійснення незаконних фінансових операцій, в основному через участь банків. Встановлено, що задля запобігання негативним наслідкам легалізаційних процесів, надзвичайно важливими є спільні зусилля у сфері протидії легалізації як банків, так і уповноважених державних та міжнародних органів. Це сприятиме, перш за все, підвищенню прибутковості банків, збільшенню обсягу фінансових активів, поліпшенню ділової репутації банків і підвищенню рівня фінансової стійкості як окремих банків, так і банківської системи в цілому.","PeriodicalId":348509,"journal":{"name":"Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ (серія економічна)","volume":"45 3","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-11-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139206436","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-11-30DOI: 10.32782/2311-844x/2023-2-2
Володимир Володимирович Гобела, Галина Зіновіївна Леськів, Віталій Михайлович Фляк
Орієнтиром дослідження стало формування теоретичних та розробка прикладних засад щодо забезпечення ризик-орієнтованого управління підприємством в сучасних умовах. У статті здійснено регламентацію та запропоновано методичне забезпечення процесу формування ризик-орієнтованого підходу до управління підприємством, що передбачає впровадження низки основних елементів. Запропоновано орієнтовну структуру ризик-орієнтованого управління, що спрямоване на підвищення ефективності системи управління та забезпечення економічної безпеки підприємства, що містить такі складові: обов’язки та зобов’язання топ-менеджменту; етапи процесу побудови моделі управління ризиками на підприємстві; етапи впровадження ризик-орієнтованого підходу; моніторинг і аналізу моделі управління ризиками. Ідентифіковано основні переваги ризик-орієнтований підходу до управління підприємством. Запропоновано основні елементи ризик-орієнтованого підходу до управління в системі економічної безпеки підприємства, що функціонує в сучасних умовах. Також розроблено алгоритм впровадження системи управління ризиками задля забезпечення економічної безпеки підприємства. Визначено основні фактори, які слід враховувати в процесі оцінки ризиків в сучасних умовах. Для моделювання системи ризик-орієнтованого управління підприємством запропоновано використовувати метод побудови карти ризиків, що дозволяє доволі швидко і достовірно ідентифікувати та оцінити ризики для прийняття зважених управлінських рішень та формування безпекового вектору розвитку підприємства в сучасних умовах. Встановлено переваги застосування методу карти ризиків та визначено її основні структурні елементи. Розроблено орієнтовну карту-схему ризиків підприємства, що функціонує в сучасних умовах та передбачає наявність трьох зон: поле прийнятного ризику; поле помірного ризику; поле загрозливого рівня ризику. Запропоновано перманентне та системне використання ризик-орієнтованого підходу до управління підприємством в сучасних умовах та на усіх стадіях життєвого циклу товару. Розроблено блок-схему управління ризиками на підприємстві.
{"title":"МОДЕЛЮВАННЯ СИСТЕМИ РИЗИК-ОРІЄНТОВАНОГО УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ","authors":"Володимир Володимирович Гобела, Галина Зіновіївна Леськів, Віталій Михайлович Фляк","doi":"10.32782/2311-844x/2023-2-2","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/2311-844x/2023-2-2","url":null,"abstract":"Орієнтиром дослідження стало формування теоретичних та розробка прикладних засад щодо забезпечення ризик-орієнтованого управління підприємством в сучасних умовах. У статті здійснено регламентацію та запропоновано методичне забезпечення процесу формування ризик-орієнтованого підходу до управління підприємством, що передбачає впровадження низки основних елементів. Запропоновано орієнтовну структуру ризик-орієнтованого управління, що спрямоване на підвищення ефективності системи управління та забезпечення економічної безпеки підприємства, що містить такі складові: обов’язки та зобов’язання топ-менеджменту; етапи процесу побудови моделі управління ризиками на підприємстві; етапи впровадження ризик-орієнтованого підходу; моніторинг і аналізу моделі управління ризиками. Ідентифіковано основні переваги ризик-орієнтований підходу до управління підприємством. Запропоновано основні елементи ризик-орієнтованого підходу до управління в системі економічної безпеки підприємства, що функціонує в сучасних умовах. Також розроблено алгоритм впровадження системи управління ризиками задля забезпечення економічної безпеки підприємства. Визначено основні фактори, які слід враховувати в процесі оцінки ризиків в сучасних умовах. Для моделювання системи ризик-орієнтованого управління підприємством запропоновано використовувати метод побудови карти ризиків, що дозволяє доволі швидко і достовірно ідентифікувати та оцінити ризики для прийняття зважених управлінських рішень та формування безпекового вектору розвитку підприємства в сучасних умовах. Встановлено переваги застосування методу карти ризиків та визначено її основні структурні елементи. Розроблено орієнтовну карту-схему ризиків підприємства, що функціонує в сучасних умовах та передбачає наявність трьох зон: поле прийнятного ризику; поле помірного ризику; поле загрозливого рівня ризику. Запропоновано перманентне та системне використання ризик-орієнтованого підходу до управління підприємством в сучасних умовах та на усіх стадіях життєвого циклу товару. Розроблено блок-схему управління ризиками на підприємстві.","PeriodicalId":348509,"journal":{"name":"Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ (серія економічна)","volume":" 43","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-11-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139206899","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：