Pub Date : 2023-11-03DOI: 10.32689/2522-4603.2023.2.5
Ольга ОХМАН, Тетяна ДЕРЕВ'ЯНКО, Наталія ЛОГІНОВА
В статті досліджуються питання насильства у війні, що носять гендерний та сексуальний характер, у тому числі як методу здійснення геноциду та тактики ведення війни. Стаття ґрунтується на висновках останніх теоретичних досягнень, які сформульовані як кримінологами, так і вченими із споріднених дисциплін (право, політика, гендерні дослідження) щоб розкрити кримінологічне мислення про те, що таке гендерно зумовлені злочини в умовах збройних конфліктів, та як вони пов’язані із безпекою, війною, урядуванням, покаранням, статтю та злочинністю. Представлено нові аспекти для вивчення сексуального насильства, пов'язаного з конфліктом, приділяючи особливу увагу історичним і концептуальним проблемам його дослідження в рамках кримінології. Стаття містить огляд питань щодо недопустимості амністії та поширення імунітетів на винних у будь-яких формах сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом, важливості усунення процесуальних і доказових перешкод для правосуддя з метою забезпечення прав потерпілих, а також необхідності використання всіх доступних засобів впливу на учасників конфлікту з метою дотримання міжнародного права, в тому числі шляхом передачі осіб, які вчиняють, наказують або потурають сексуальним діям, пов’язаним з конфліктом, до Міжнародного кримінального суду. Незважаючи на те, що дані аналізу і звітностей про сексуальне насильство щодо чоловіків і хлопчиків, особливо в контексті офіційних і неофіційних умов ув'язнення, а також стосовно чоловіків і хлопчиків, пов'язаних з озброєними групами, досить обмежене, ми зауважуємо, що чоловіки та хлопчики також стають жертвами сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом, та в зв’язку із цим з метою захисту потерпілих чоловіків наголошуємо на необхідності кинути виклик глибоко вкоріненим культурним уявленням про чоловіків щодо їх невразливості до такого насильства.
{"title":"КРИМІНОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ГЕНДЕРНО ЗУМОВЛЕНИХ ЗЛОЧИНІВ В УМОВАХ ЗБРОЙНИХ КОНФЛІКТІВ","authors":"Ольга ОХМАН, Тетяна ДЕРЕВ'ЯНКО, Наталія ЛОГІНОВА","doi":"10.32689/2522-4603.2023.2.5","DOIUrl":"https://doi.org/10.32689/2522-4603.2023.2.5","url":null,"abstract":"В статті досліджуються питання насильства у війні, що носять гендерний та сексуальний характер, у тому числі як методу здійснення геноциду та тактики ведення війни. Стаття ґрунтується на висновках останніх теоретичних досягнень, які сформульовані як кримінологами, так і вченими із споріднених дисциплін (право, політика, гендерні дослідження) щоб розкрити кримінологічне мислення про те, що таке гендерно зумовлені злочини в умовах збройних конфліктів, та як вони пов’язані із безпекою, війною, урядуванням, покаранням, статтю та злочинністю. Представлено нові аспекти для вивчення сексуального насильства, пов'язаного з конфліктом, приділяючи особливу увагу історичним і концептуальним проблемам його дослідження в рамках кримінології. Стаття містить огляд питань щодо недопустимості амністії та поширення імунітетів на винних у будь-яких формах сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом, важливості усунення процесуальних і доказових перешкод для правосуддя з метою забезпечення прав потерпілих, а також необхідності використання всіх доступних засобів впливу на учасників конфлікту з метою дотримання міжнародного права, в тому числі шляхом передачі осіб, які вчиняють, наказують або потурають сексуальним діям, пов’язаним з конфліктом, до Міжнародного кримінального суду. Незважаючи на те, що дані аналізу і звітностей про сексуальне насильство щодо чоловіків і хлопчиків, особливо в контексті офіційних і неофіційних умов ув'язнення, а також стосовно чоловіків і хлопчиків, пов'язаних з озброєними групами, досить обмежене, ми зауважуємо, що чоловіки та хлопчики також стають жертвами сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом, та в зв’язку із цим з метою захисту потерпілих чоловіків наголошуємо на необхідності кинути виклик глибоко вкоріненим культурним уявленням про чоловіків щодо їх невразливості до такого насильства.","PeriodicalId":475836,"journal":{"name":"Naukovì pracì MAUP","volume":"54 7","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-11-03","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135868193","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-11-03DOI: 10.32689/2522-4603.2023.2.6
Вадим ТАТАРІНОВ, Анна ТАТАРІНОВА, Олег КРИВЕЦЬ, Вікторія СЯБРЕНКО, Анастасія ТАТАРІНОВА
У статті розглянуто процес становлення та розвитку ювенальної юстиції від зародження до повноцінної державної політики, розглянуто і висвітлено особливості роботи ювенального прокурора у кримінальному провадженні щодо неповнолітнього, звернено увагу на важливість ефективного функціонування ювенальної юстиції в Україні. Зокрема, було досліджено, що перші прояви особливого підходу до неповнолітніх у судочинстві прослідковуються у римському праві, а саме в законах XII таблиць. Проте тільки наприкінці XIX століття можна помітити перелом у сфері ювенальної юстиції, коли 2 липня 1899 р. у Чикаго (штат Іллінойс) було створено спеціальний суд у справах неповнолітніх. Від цього історичного періоду і до наших днів становлення та розвиток ювенальної юстиції стає на порядок денний у більшості країн світу. Авторами було досліджено низку міжнародних договорів у сфері захисту прав та свобод неповнолітніх, зокрема: Конвенція ООН про права дитини 1989 р., Мінімальні стандартні правила Організації Об’єднаних Націй, що стосуються відправлення правосуддя щодо неповнолітніх («Пекінські правила») від 29 листопада 1985 року, Керівні принципи ООН для попередження злочинів серед неповнолітніх, 1990 р. («Ер-Ріядські керівні принципи») та ін. Також було досліджено ряд нормативно-правових актів українського законодавства щодо особливостей роботи ювенального прокурора. У статті звернено увагу на те, що основним завданням ювенального прокурора у кримінальному провадженні щодо неповнолітнього є захист прав та інтересів та забезпечення, у визначених законом випадках, «відстороненості» від кримінального процесу. Авторами наголошено, що ефективно функціонуюча ювенальна юстиція забезпечує зменшення травмуючого досвіду для неповнолітніх, що в подальшому призводить до зменшення вчинення ними кримінальних правопорушень.
{"title":"ЮВЕНАЛЬНА ПРОКУРАТУРА: ІСТОРИЧНІ ТА ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ ДІЯЛЬНОСТІ","authors":"Вадим ТАТАРІНОВ, Анна ТАТАРІНОВА, Олег КРИВЕЦЬ, Вікторія СЯБРЕНКО, Анастасія ТАТАРІНОВА","doi":"10.32689/2522-4603.2023.2.6","DOIUrl":"https://doi.org/10.32689/2522-4603.2023.2.6","url":null,"abstract":"У статті розглянуто процес становлення та розвитку ювенальної юстиції від зародження до повноцінної державної політики, розглянуто і висвітлено особливості роботи ювенального прокурора у кримінальному провадженні щодо неповнолітнього, звернено увагу на важливість ефективного функціонування ювенальної юстиції в Україні. Зокрема, було досліджено, що перші прояви особливого підходу до неповнолітніх у судочинстві прослідковуються у римському праві, а саме в законах XII таблиць. Проте тільки наприкінці XIX століття можна помітити перелом у сфері ювенальної юстиції, коли 2 липня 1899 р. у Чикаго (штат Іллінойс) було створено спеціальний суд у справах неповнолітніх. Від цього історичного періоду і до наших днів становлення та розвиток ювенальної юстиції стає на порядок денний у більшості країн світу. Авторами було досліджено низку міжнародних договорів у сфері захисту прав та свобод неповнолітніх, зокрема: Конвенція ООН про права дитини 1989 р., Мінімальні стандартні правила Організації Об’єднаних Націй, що стосуються відправлення правосуддя щодо неповнолітніх («Пекінські правила») від 29 листопада 1985 року, Керівні принципи ООН для попередження злочинів серед неповнолітніх, 1990 р. («Ер-Ріядські керівні принципи») та ін. Також було досліджено ряд нормативно-правових актів українського законодавства щодо особливостей роботи ювенального прокурора. У статті звернено увагу на те, що основним завданням ювенального прокурора у кримінальному провадженні щодо неповнолітнього є захист прав та інтересів та забезпечення, у визначених законом випадках, «відстороненості» від кримінального процесу. Авторами наголошено, що ефективно функціонуюча ювенальна юстиція забезпечує зменшення травмуючого досвіду для неповнолітніх, що в подальшому призводить до зменшення вчинення ними кримінальних правопорушень.","PeriodicalId":475836,"journal":{"name":"Naukovì pracì MAUP","volume":"54 5","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-11-03","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135868194","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-11-03DOI: 10.32689/2522-4603.2023.2.3
Галина КРИШТАЛЬ, Ірина БРЮХОВЕЦЬКА
У статті застосовано науково-методологічний підхід до аналізу медіації як альтернативного засобу захисту прав людини. Визначено, що в сучасній Україні впровадження та розвиток медіації має свої юридично-процесуальні переваги порівняно з іншими методами захисту прав, оскільки дозволяє уникнути звернення до судів. Мета роботи. Метою статті є комплексний аналіз практики застосування існуючих альтернативних методів вирішення конфліктів у сучасному світі; розгляд сутності процесу медіації, умов її проведення, а також переваг порівняно з судовими процедурами вирішення суперечок; вивчення можливостей і передумов інтеграції інституту медіації в правову систему України; визначення шляхів удосконалення інституту медіації за допомогою внесення відповідних змін до національного законодавства. Методологія. У запропонованій статті особливу увагу приділено аналізу аспектів практичного застосування існуючих альтернативних методів вирішення конфліктів, аналізу сутності процесу медіації. Наукова новизна. Доведено, що все більше фахівців підтримують впровадження та розвиток медіації як способу вирішення конфліктів між сторонами без втручання державних структур. Даний крок не лише полегшить доступ громадян до правосуддя та зменшить навантаження на суди, а й допоможе скоротити терміни розгляду справ та кількість оскаржуваних рішень, а також знизить судові витрати і сприятиме примиренню між сторонами. Висновки. Зазначається, що закріплення медіаційної процедури на законодавчому рівні надає громадянам в Україні свідомість про те, що вони мають право скористатися цією процедурою. Українська ідентичність у контексті європейської інтеграції вимагає гармонізації національного законодавства з законодавством Європейського Союзу, включаючи поліпшення законодавчої бази щодо медіації. Закон України "Про медіацію" визнає медіаторську професію офіційною, встановлюючи вимоги до професійної підготовки медіаторів. Більшість медіаторів в Україні мають вищу освіту та пройшли спеціалізовану підготовку з теоретичних та практичних аспектів медіації. Медіація сприяє результативному діалогу, що є основою розвитку правової держави в сучасному суспільстві. Вона представляє собою альтернативний шлях захисту прав людини і громадянина в Україні.
{"title":"АЛЬТЕРНАТИВНИЙ ЗАСІБ ПРАВОВОГО ЗАХИСТУ ПРАВ ЛЮДИНИ: МЕДІАЦІЯ","authors":"Галина КРИШТАЛЬ, Ірина БРЮХОВЕЦЬКА","doi":"10.32689/2522-4603.2023.2.3","DOIUrl":"https://doi.org/10.32689/2522-4603.2023.2.3","url":null,"abstract":"У статті застосовано науково-методологічний підхід до аналізу медіації як альтернативного засобу захисту прав людини. Визначено, що в сучасній Україні впровадження та розвиток медіації має свої юридично-процесуальні переваги порівняно з іншими методами захисту прав, оскільки дозволяє уникнути звернення до судів. Мета роботи. Метою статті є комплексний аналіз практики застосування існуючих альтернативних методів вирішення конфліктів у сучасному світі; розгляд сутності процесу медіації, умов її проведення, а також переваг порівняно з судовими процедурами вирішення суперечок; вивчення можливостей і передумов інтеграції інституту медіації в правову систему України; визначення шляхів удосконалення інституту медіації за допомогою внесення відповідних змін до національного законодавства. Методологія. У запропонованій статті особливу увагу приділено аналізу аспектів практичного застосування існуючих альтернативних методів вирішення конфліктів, аналізу сутності процесу медіації. Наукова новизна. Доведено, що все більше фахівців підтримують впровадження та розвиток медіації як способу вирішення конфліктів між сторонами без втручання державних структур. Даний крок не лише полегшить доступ громадян до правосуддя та зменшить навантаження на суди, а й допоможе скоротити терміни розгляду справ та кількість оскаржуваних рішень, а також знизить судові витрати і сприятиме примиренню між сторонами. Висновки. Зазначається, що закріплення медіаційної процедури на законодавчому рівні надає громадянам в Україні свідомість про те, що вони мають право скористатися цією процедурою. Українська ідентичність у контексті європейської інтеграції вимагає гармонізації національного законодавства з законодавством Європейського Союзу, включаючи поліпшення законодавчої бази щодо медіації. Закон України \"Про медіацію\" визнає медіаторську професію офіційною, встановлюючи вимоги до професійної підготовки медіаторів. Більшість медіаторів в Україні мають вищу освіту та пройшли спеціалізовану підготовку з теоретичних та практичних аспектів медіації. Медіація сприяє результативному діалогу, що є основою розвитку правової держави в сучасному суспільстві. Вона представляє собою альтернативний шлях захисту прав людини і громадянина в Україні.","PeriodicalId":475836,"journal":{"name":"Naukovì pracì MAUP","volume":"51 21","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-11-03","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135819833","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-11-03DOI: 10.32689/2522-4603.2023.2.4
Лідія МАРУСЯК
Стаття присвячена дослідженню теоретичних питань системного тлумачення у цивільному праві. Особливістю системного тлумачення є те, що при ньому інтерпретується як вихідна норма, так й інші, пов'язані з нею норми. Системне тлумачення виходить із презумпції логічної єдності закону. Існуючі у законі протиріччя і прогалини при цьому сприймаються як відступ від загального правила. У результаті під системним способом тлумачення норми права необхідно розуміти спосіб з'ясування і роз'яснення норми права, сукупність прийомів, використання яких, засноване на зіставленні двох або більше норм, що регулюють різні сторони одного й того ж виду суспільних відносин, дозволяє розкрити системний зміст норми, що тлумачиться. Системне тлумачення норм права разом з іншими способами (граматичним, спеціально юридичним, логічним, історичним) у своїй сукупності забезпечує всебічне усвідомлення інтерпретатором сенсу та змісту норми, що тлумачиться. Теоретичні розробки проблематики системного тлумачення в цивільному праві визнаються одним з важливих і актуальних завдань цивілістики, оскільки тлумачення належить до легальних способів подолання прогалин, колізій та суперечностей у цивільному праві. З загальнотеоретичних позицій розглядається тлумачення норм права як системне явище, уточнюється поняття «системне тлумачення», визначається його функціональне призначення у цивільному праві, виявлені характерні риси та ознаки тлумачення у цивільному праві. Системне тлумачення визначається як інтелектуально-вольова діяльність, заснована на системності цивільного права, що охоплює весь механізм цивільно-правового регулювання та відбиває з одного боку внутрішній пізнавальний розумовий процес, що полягає у з'ясуванні сенсу та встановленні змісту норм цивільного права, так само як і об'єктивований зовнішній результат такого пізнавального (мислиневого) процесу у вигляді інтерпретаційного акту, юридичної рекомендації.
{"title":"СИСТЕМНЕ ТЛУМАЧЕННЯ НОРМ ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА","authors":"Лідія МАРУСЯК","doi":"10.32689/2522-4603.2023.2.4","DOIUrl":"https://doi.org/10.32689/2522-4603.2023.2.4","url":null,"abstract":"Стаття присвячена дослідженню теоретичних питань системного тлумачення у цивільному праві. Особливістю системного тлумачення є те, що при ньому інтерпретується як вихідна норма, так й інші, пов'язані з нею норми. Системне тлумачення виходить із презумпції логічної єдності закону. Існуючі у законі протиріччя і прогалини при цьому сприймаються як відступ від загального правила. У результаті під системним способом тлумачення норми права необхідно розуміти спосіб з'ясування і роз'яснення норми права, сукупність прийомів, використання яких, засноване на зіставленні двох або більше норм, що регулюють різні сторони одного й того ж виду суспільних відносин, дозволяє розкрити системний зміст норми, що тлумачиться. Системне тлумачення норм права разом з іншими способами (граматичним, спеціально юридичним, логічним, історичним) у своїй сукупності забезпечує всебічне усвідомлення інтерпретатором сенсу та змісту норми, що тлумачиться. Теоретичні розробки проблематики системного тлумачення в цивільному праві визнаються одним з важливих і актуальних завдань цивілістики, оскільки тлумачення належить до легальних способів подолання прогалин, колізій та суперечностей у цивільному праві. З загальнотеоретичних позицій розглядається тлумачення норм права як системне явище, уточнюється поняття «системне тлумачення», визначається його функціональне призначення у цивільному праві, виявлені характерні риси та ознаки тлумачення у цивільному праві. Системне тлумачення визначається як інтелектуально-вольова діяльність, заснована на системності цивільного права, що охоплює весь механізм цивільно-правового регулювання та відбиває з одного боку внутрішній пізнавальний розумовий процес, що полягає у з'ясуванні сенсу та встановленні змісту норм цивільного права, так само як і об'єктивований зовнішній результат такого пізнавального (мислиневого) процесу у вигляді інтерпретаційного акту, юридичної рекомендації.","PeriodicalId":475836,"journal":{"name":"Naukovì pracì MAUP","volume":"51 6","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-11-03","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135869200","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-11-03DOI: 10.32689/2522-4603.2023.2.8
Вікторія ЯВОРСЬКА
Стаття присвячена аналізу поняття екологічної безпеки при вчиненні екоциду. Виникає загроза екологічній безпеці в період війни через можливість затоплення шахт, які викликають витік небезпечних речовин, потрапляння в річки та моря, забруднення повітря та грунтів, знищення лісів. Актуальність статті пояснюється необхідністю визначення поняття екологічної безпеки з позиції об’єкту екоциду. Наслідки від вчинення екоциду не можна повністю визначити, підрахувати, передбачити з причини проведення бойових дій, окупації території, проблем у кваліфікації екоциду та питань відшкодування збитків за шкоду, яка заподіяна екології нашої держави. Значна частина території замінована, що викликає загрозу для екологічної безпеки держави, нормального проживання, ведення сільського господарства на довгий період. Мета статті визначається проведенням аналізу вчинення екоциду під час війни, зокрема дослідження безпосереднього об’єкту злочину, яким виступають суспільні відносини у сфері забезпечення екологічної безпеки. З метою визначення поняття екологічної безпеки проведений аналіз юридичної наукової літератури та наукової літератури з екології, в яких вказано про виникнення загрози екологічній безпеці у вигляді негативного антропогенного впливу, можливості виникнення стихійного лиха чи катастрофи. Забезпечити екологічну безпеку держави можна за допомогою заходів, які направлені на вдосконалення та правильне застосування норм кримінального права та основних понять при визначенні екоциду. Потрібно підтримати позицію вчених відносно трьох напрямків значення поняття «екологічна безпека». В науковій літературі узагальнені наявні екологічні загрози для нашої держави, які виникли або посилилися внаслідок вчинення екоциду. Потребує подальшого дослідження поняття екоциду, вдосконалення правового регулювання екоциду, вивчення недоліків цього злочину з метою забезпечення екологічної безпеки та відновлення нашої держави.
{"title":"ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПРИ ЕКОЦИДІ","authors":"Вікторія ЯВОРСЬКА","doi":"10.32689/2522-4603.2023.2.8","DOIUrl":"https://doi.org/10.32689/2522-4603.2023.2.8","url":null,"abstract":"Стаття присвячена аналізу поняття екологічної безпеки при вчиненні екоциду. Виникає загроза екологічній безпеці в період війни через можливість затоплення шахт, які викликають витік небезпечних речовин, потрапляння в річки та моря, забруднення повітря та грунтів, знищення лісів. Актуальність статті пояснюється необхідністю визначення поняття екологічної безпеки з позиції об’єкту екоциду. Наслідки від вчинення екоциду не можна повністю визначити, підрахувати, передбачити з причини проведення бойових дій, окупації території, проблем у кваліфікації екоциду та питань відшкодування збитків за шкоду, яка заподіяна екології нашої держави. Значна частина території замінована, що викликає загрозу для екологічної безпеки держави, нормального проживання, ведення сільського господарства на довгий період. Мета статті визначається проведенням аналізу вчинення екоциду під час війни, зокрема дослідження безпосереднього об’єкту злочину, яким виступають суспільні відносини у сфері забезпечення екологічної безпеки. З метою визначення поняття екологічної безпеки проведений аналіз юридичної наукової літератури та наукової літератури з екології, в яких вказано про виникнення загрози екологічній безпеці у вигляді негативного антропогенного впливу, можливості виникнення стихійного лиха чи катастрофи. Забезпечити екологічну безпеку держави можна за допомогою заходів, які направлені на вдосконалення та правильне застосування норм кримінального права та основних понять при визначенні екоциду. Потрібно підтримати позицію вчених відносно трьох напрямків значення поняття «екологічна безпека». В науковій літературі узагальнені наявні екологічні загрози для нашої держави, які виникли або посилилися внаслідок вчинення екоциду. Потребує подальшого дослідження поняття екоциду, вдосконалення правового регулювання екоциду, вивчення недоліків цього злочину з метою забезпечення екологічної безпеки та відновлення нашої держави.","PeriodicalId":475836,"journal":{"name":"Naukovì pracì MAUP","volume":"52 7","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-11-03","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135819990","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-11-03DOI: 10.32689/2522-4603.2023.2.7
Іван ФЛИС
Засадничою метою статті є спроба екстраполювати основні причини допущених прорахунків довоєнного планування в управлінні економічними процессами країни, послідовна реалізація яких реконструювала б стару модель та надала динамічного розвитку на перспективу новоствореній. Акцентовано увагу на передбачення НАН України, ведучих наукових закладів країни у 2015 р. оцінки соціальноекономічних втрат і пріоритетних напрямів державної політики в стратегію повоєнного відродження певних регіонів. Вказано на продуктивні та перспективні наукові розвідки наукових закладів Укаїни щодо векторного визначення підтримки та розвитку вітчизняної економіки. (Інститут демографії та соціальних досліджень імені М.В.Птухи НАН України, ДУ “Інститут економіки та прогнозування НАН України”, Інститут економіки промисловості НАН України, Інститут економіко-правових досліджень НАН України, Інститут соціології НАН України, Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України, ДУ “Інститут регіональних досліджень ім. М.І. Долішнього” та ДУ “Інститут економіки природокористування та сталого розвитку НАН України”). Проаналізовано досвід економічного відновлення та розвитку європейських країн, а також Японії та Південної Кореї у повоєнний період та вказано на основні чинники, що сприяли їхньому економічному успіху. Опираючись на досвід відновлення як приклад, показано базову демократичну геополітичну доцільність моделі економічної реконструкції країни та висвітлено наслідки авторитарного управління / керування економікою у повоєнний час, позитивний і не зовсім, показано наслідки реалізації виробленої стратегії. Вказано на те, що успіх повоєнної відбудови України можливий лише в тому разі, якщо заходи економічної політики держави реалізовуватимуться в руслі чіткої та послідовної стратегії, спрямованої на дерегуляцію економіки та створення сприятливого інвестиційного клімату.
{"title":"ЕКОНОМІЧНА ДИКТАТУРА У ПОВОЄННОМУ ВІДНОВЛЕННІ – ПЕРЕСТОРОГИ ТА РИЗИКИ","authors":"Іван ФЛИС","doi":"10.32689/2522-4603.2023.2.7","DOIUrl":"https://doi.org/10.32689/2522-4603.2023.2.7","url":null,"abstract":"Засадничою метою статті є спроба екстраполювати основні причини допущених прорахунків довоєнного планування в управлінні економічними процессами країни, послідовна реалізація яких реконструювала б стару модель та надала динамічного розвитку на перспективу новоствореній. Акцентовано увагу на передбачення НАН України, ведучих наукових закладів країни у 2015 р. оцінки соціальноекономічних втрат і пріоритетних напрямів державної політики в стратегію повоєнного відродження певних регіонів. Вказано на продуктивні та перспективні наукові розвідки наукових закладів Укаїни щодо векторного визначення підтримки та розвитку вітчизняної економіки. (Інститут демографії та соціальних досліджень імені М.В.Птухи НАН України, ДУ “Інститут економіки та прогнозування НАН України”, Інститут економіки промисловості НАН України, Інститут економіко-правових досліджень НАН України, Інститут соціології НАН України, Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України, ДУ “Інститут регіональних досліджень ім. М.І. Долішнього” та ДУ “Інститут економіки природокористування та сталого розвитку НАН України”). Проаналізовано досвід економічного відновлення та розвитку європейських країн, а також Японії та Південної Кореї у повоєнний період та вказано на основні чинники, що сприяли їхньому економічному успіху. Опираючись на досвід відновлення як приклад, показано базову демократичну геополітичну доцільність моделі економічної реконструкції країни та висвітлено наслідки авторитарного управління / керування економікою у повоєнний час, позитивний і не зовсім, показано наслідки реалізації виробленої стратегії. Вказано на те, що успіх повоєнної відбудови України можливий лише в тому разі, якщо заходи економічної політики держави реалізовуватимуться в руслі чіткої та послідовної стратегії, спрямованої на дерегуляцію економіки та створення сприятливого інвестиційного клімату.","PeriodicalId":475836,"journal":{"name":"Naukovì pracì MAUP","volume":"52 9","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-11-03","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135820143","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-11-03DOI: 10.32689/2522-4603.2023.2.2
Владислав АНДРЕЙЦЕВ
У науковій статті аналізуються адміністративно-господарські санкції з урахуванням досягнень адміністративно-правової та господарсько-правової науки, зокрема акцентується увага на такі із них, як обмеження, зупинення та припинення діяльності, пов’язаної з об’єктами підвищеної небезпеки. Поглиблений аналіз зазначених санкцій та їх застосування дозволив автору обґрунтувати їх юридичну природу у формі превентивної відповідальності, виходячи із загально прийнятих підходів, що реалізація санкцій за скоєне правопорушення і є юридичною відповідальністю. Автор в деталях обґрунтовує конкретні санкції та їх застосування за порушення вимог законодавства, пов’язаних із невиконанням вимог безпеки та їх різновиди, оцінки ризику для здоров’я і життя людей, негативного впливу на довкілля, як загальний об’єкт природної спадщини. На базі досягнутого викладаються пропозиції, які доцільно передбачити у чинному законодавстві щодо порядку розгляду справ цієї категорії та встановити перелік правопорушень за скоєння яких можуть визначатися застосування конкретних санкцій, що спричиняють негативні наслідки для суб’єктів господарювання при виконанні покладених державних зобов’язань (відповідальності) перед державою та особами, яким заподіяна відповідна шкода щодо її компенсації у встановленій законом санкції.
{"title":"ПРЕВЕНТИВНА ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ У ФОРМІ ЗАСТОСУВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНО-ГОСПОДАРСЬКИХ САНКЦІЙ ШЛЯХОМ ОБМЕЖЕННЯ, АБО ЗУПИНЕННЯ ТА ПРИПИНЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ, ПОВ’ЯЗАНОЇ З ОБ’ЄКТАМИ ПІДВИЩЕНОЇ НЕБЕЗПЕКИ","authors":"Владислав АНДРЕЙЦЕВ","doi":"10.32689/2522-4603.2023.2.2","DOIUrl":"https://doi.org/10.32689/2522-4603.2023.2.2","url":null,"abstract":"У науковій статті аналізуються адміністративно-господарські санкції з урахуванням досягнень адміністративно-правової та господарсько-правової науки, зокрема акцентується увага на такі із них, як обмеження, зупинення та припинення діяльності, пов’язаної з об’єктами підвищеної небезпеки. Поглиблений аналіз зазначених санкцій та їх застосування дозволив автору обґрунтувати їх юридичну природу у формі превентивної відповідальності, виходячи із загально прийнятих підходів, що реалізація санкцій за скоєне правопорушення і є юридичною відповідальністю. Автор в деталях обґрунтовує конкретні санкції та їх застосування за порушення вимог законодавства, пов’язаних із невиконанням вимог безпеки та їх різновиди, оцінки ризику для здоров’я і життя людей, негативного впливу на довкілля, як загальний об’єкт природної спадщини. На базі досягнутого викладаються пропозиції, які доцільно передбачити у чинному законодавстві щодо порядку розгляду справ цієї категорії та встановити перелік правопорушень за скоєння яких можуть визначатися застосування конкретних санкцій, що спричиняють негативні наслідки для суб’єктів господарювання при виконанні покладених державних зобов’язань (відповідальності) перед державою та особами, яким заподіяна відповідна шкода щодо її компенсації у встановленій законом санкції.","PeriodicalId":475836,"journal":{"name":"Naukovì pracì MAUP","volume":"52 22","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-11-03","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135820136","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-11-03DOI: 10.32689/2522-4603.2023.2.1
Алла АВСІЄВИЧ, Наталія ЛОГІНОВА, Максим ЛЕВИЦЬКИЙ
У статті проаналізовані способи вчинення кримінальних правопорушень, пов’язаних з ухиленням від військової служби. Ознаки способу вчинення кримінального правопорушення посідають особливе, домінуюче місце в системі криміналістичної характеристики кримінальних правопорушень. Це пояснюється, по-перше, тим, що спосіб кримінального правопорушення певним чином детермінований і дозволяє виявити взаємозв’язки елементів криміналістичної характеристики, та, по-друге, його ознаки дуже важливі для відшукання слідів кримінального правопорушення й самого правопорушника. Проаналізовано виявлення загальних та особливих ознак способів вчинення кримінальних правопорушень, пов’язаних із ухиленням від військової служби, та здійснення їх класифікації. Визначено способи вчинення кримінальних правопорушень, пов’язаних із ухиленням від військової служби, передусім, які диференціюються (за суб’єктами та відповідно родовими об’єктами) на способи ухилення від призову та мобілізації та способи вчинення військових кримінальних правопорушень, пов’язаних з ухиленням. Зроблено висновок що типовими способами вчинення військових кримінальних правопорушень, пов’язаних з ухиленням від служби, є: по-перше, активні ‒ самовільне залишення військовослужбовцем території військової частини або місця служби (із попередньою крадіжкою необхідних засобів, налагодженням зв’язку із родичами, знайомими, вивченням маршруту та умов пересування; вільний прохід через КПП, подолання огорожі через заздалегідь підготовлений лаз або пролом, сховавшись у транспортному засобі, який на законних підставах залишає межі військової частини або місця служби; у випадку дезертирства ‒ маскування свого становища військовослужбовця придбанням підроблених документів або цивільного одягу, нелегальне проживання під чужим прізвищем тощо); нез’явлення вчасно без поважних причин на службу (виготовлення фіктивних документів для виправдання самовільної відсутності, внесення фіктивної інформації в облікову документацію військової частини, закладів охорони здоров’я); симуляція хвороби (соматична чи психічна); самокалічення (умисне штучне ушкодження будь-якого органу або тканини тіла, порушення функції якогось органу, викликання певного захворювання або загострення наявної хвороби); підробка документів (з метою отримання звільнення від несення обов’язків); інший обман (зокрема, під приводом нібито релігійних переконань), а також, по-друге, пасивний ‒ відмова від несення військової служби. Способами ухилення від призову та мобілізації є: пасивні ‒ неявка за повісткою до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для відправки за місцем служби або за місцем проходження альтернативної (невійськової) служби (призовник або веде звичайний спосіб життя, або ховається за місцем проживання, в невідомих місцях, виїжджає за кордон); активні ‒ симуляція хвороби або самокалічення (приписування чи створення собі певного захворювання, що дає підстави для непроходження військової служби); введення в оману щодо віросповіда
{"title":"ХАРАКТЕРИСТИКА СПОСОБІВ ВЧИНЕННЯ КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ, ПОВ’ЯЗАНИХ З УХИЛЕННЯМ ВІД ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ","authors":"Алла АВСІЄВИЧ, Наталія ЛОГІНОВА, Максим ЛЕВИЦЬКИЙ","doi":"10.32689/2522-4603.2023.2.1","DOIUrl":"https://doi.org/10.32689/2522-4603.2023.2.1","url":null,"abstract":"У статті проаналізовані способи вчинення кримінальних правопорушень, пов’язаних з ухиленням від військової служби. Ознаки способу вчинення кримінального правопорушення посідають особливе, домінуюче місце в системі криміналістичної характеристики кримінальних правопорушень. Це пояснюється, по-перше, тим, що спосіб кримінального правопорушення певним чином детермінований і дозволяє виявити взаємозв’язки елементів криміналістичної характеристики, та, по-друге, його ознаки дуже важливі для відшукання слідів кримінального правопорушення й самого правопорушника. Проаналізовано виявлення загальних та особливих ознак способів вчинення кримінальних правопорушень, пов’язаних із ухиленням від військової служби, та здійснення їх класифікації. Визначено способи вчинення кримінальних правопорушень, пов’язаних із ухиленням від військової служби, передусім, які диференціюються (за суб’єктами та відповідно родовими об’єктами) на способи ухилення від призову та мобілізації та способи вчинення військових кримінальних правопорушень, пов’язаних з ухиленням. Зроблено висновок що типовими способами вчинення військових кримінальних правопорушень, пов’язаних з ухиленням від служби, є: по-перше, активні ‒ самовільне залишення військовослужбовцем території військової частини або місця служби (із попередньою крадіжкою необхідних засобів, налагодженням зв’язку із родичами, знайомими, вивченням маршруту та умов пересування; вільний прохід через КПП, подолання огорожі через заздалегідь підготовлений лаз або пролом, сховавшись у транспортному засобі, який на законних підставах залишає межі військової частини або місця служби; у випадку дезертирства ‒ маскування свого становища військовослужбовця придбанням підроблених документів або цивільного одягу, нелегальне проживання під чужим прізвищем тощо); нез’явлення вчасно без поважних причин на службу (виготовлення фіктивних документів для виправдання самовільної відсутності, внесення фіктивної інформації в облікову документацію військової частини, закладів охорони здоров’я); симуляція хвороби (соматична чи психічна); самокалічення (умисне штучне ушкодження будь-якого органу або тканини тіла, порушення функції якогось органу, викликання певного захворювання або загострення наявної хвороби); підробка документів (з метою отримання звільнення від несення обов’язків); інший обман (зокрема, під приводом нібито релігійних переконань), а також, по-друге, пасивний ‒ відмова від несення військової служби. Способами ухилення від призову та мобілізації є: пасивні ‒ неявка за повісткою до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для відправки за місцем служби або за місцем проходження альтернативної (невійськової) служби (призовник або веде звичайний спосіб життя, або ховається за місцем проживання, в невідомих місцях, виїжджає за кордон); активні ‒ симуляція хвороби або самокалічення (приписування чи створення собі певного захворювання, що дає підстави для непроходження військової служби); введення в оману щодо віросповіда","PeriodicalId":475836,"journal":{"name":"Naukovì pracì MAUP","volume":"51 14","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-11-03","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135819836","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-08-22DOI: 10.32689/2523-4536/70-21
Є.С. Бобришев, Є.С. Бобришев
У статті розглядається роль фінансових технологій (FinTech) у формуванні стратегії розвитку національної економіки в умовах глобалізації. Основна увага приділена впливу FinTech на традиційний фінансовий сектор, а також можливостям та викликам, які виникають у зв'язку з швидким розвитком цієї сфери. Стаття аналізує переваги, такі як зниження вартості фінансових послуг, підвищення доступності та інноваційність, а також розглядає потенційні ризики, зокрема у сфері регулювання, безпеки даних та стабільності ринку. Висновки дослідження підкреслюють важливість адаптації, освіти та співпраці для ефективного використання можливостей FinTech в інтересах стабільного та динамічного розвитку національних економік в умовах глобалізації. Стаття також акцентує увагу на взаємодії між традиційними фінансовими установами та новітніми FinTech-стартапами, розглядаючи це як ключовий фактор успішної інтеграції інноваційних рішень у фінансову інфраструктуру. Окрім того, розглядаються екологічні аспекти та їх вплив на фінансовий сектор, а також можливості, які FinTech пропонує для "зеленої" трансформації економіки. В контексті глобальних викликів, таких як пандемії та геополітичні кризи, стаття підкреслює роль FinTech як інструменту для адаптації та відновлення економічної активності. У підсумку, дослідження підтверджує, що FinTech має великий потенціал для підвищення ефективності, конкурентоспроможності та стійкості національних економік, але це також вимагає відповідального підходу, глибокого аналізу та стратегічного планування з боку усіх зацікавлених сторін. Крім того, в статті розглядається роль держави у регулюванні та підтримці розвитку FinTech. Враховуючи швидкі зміни в цій сфері, державні органи повинні бути готові реагувати оперативно, створюючи сприятливе середовище для інновацій, а також захищаючи права споживачів та інтереси економіки в цілому. Наголошується також на глобальному характері FinTech. Ця галузь не знає кордонів, і це створює як унікальні можливості для міжнародної співпраці, так і нові виклики, пов'язані з міжнародним регулюванням, конкуренцією та кібербезпекою.
{"title":"РОЛЬ ФІНАНСОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ФОРМУВАННІ СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ","authors":"Є.С. Бобришев, Є.С. Бобришев","doi":"10.32689/2523-4536/70-21","DOIUrl":"https://doi.org/10.32689/2523-4536/70-21","url":null,"abstract":"У статті розглядається роль фінансових технологій (FinTech) у формуванні стратегії розвитку національної економіки в умовах глобалізації. Основна увага приділена впливу FinTech на традиційний фінансовий сектор, а також можливостям та викликам, які виникають у зв'язку з швидким розвитком цієї сфери. Стаття аналізує переваги, такі як зниження вартості фінансових послуг, підвищення доступності та інноваційність, а також розглядає потенційні ризики, зокрема у сфері регулювання, безпеки даних та стабільності ринку. Висновки дослідження підкреслюють важливість адаптації, освіти та співпраці для ефективного використання можливостей FinTech в інтересах стабільного та динамічного розвитку національних економік в умовах глобалізації. Стаття також акцентує увагу на взаємодії між традиційними фінансовими установами та новітніми FinTech-стартапами, розглядаючи це як ключовий фактор успішної інтеграції інноваційних рішень у фінансову інфраструктуру. Окрім того, розглядаються екологічні аспекти та їх вплив на фінансовий сектор, а також можливості, які FinTech пропонує для \"зеленої\" трансформації економіки. В контексті глобальних викликів, таких як пандемії та геополітичні кризи, стаття підкреслює роль FinTech як інструменту для адаптації та відновлення економічної активності. У підсумку, дослідження підтверджує, що FinTech має великий потенціал для підвищення ефективності, конкурентоспроможності та стійкості національних економік, але це також вимагає відповідального підходу, глибокого аналізу та стратегічного планування з боку усіх зацікавлених сторін. Крім того, в статті розглядається роль держави у регулюванні та підтримці розвитку FinTech. Враховуючи швидкі зміни в цій сфері, державні органи повинні бути готові реагувати оперативно, створюючи сприятливе середовище для інновацій, а також захищаючи права споживачів та інтереси економіки в цілому. Наголошується також на глобальному характері FinTech. Ця галузь не знає кордонів, і це створює як унікальні можливості для міжнародної співпраці, так і нові виклики, пов'язані з міжнародним регулюванням, конкуренцією та кібербезпекою.","PeriodicalId":475836,"journal":{"name":"Naukovì pracì MAUP","volume":"58 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-08-22","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135716242","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-06-07DOI: 10.32689/2522-4603.2023.1.6
Лілія СТРЕЛЬБИЦЬКА, Максим ГРИНЬ
У статті аналізуються особливості використання месенджерів за цільовим призначенням засобів масової інформації. Оскільки месенджери мають всі характерні для засобів масової інформації ознаки, проте не підпадають під правову регламентацію, як окремі і автономні елементи інформаційного простору. Фактично, правове регулювання месенджерів як таких, що містять ознаки засобів масової інформації – не відбувається. Натомість, реальний вплив месенджерів та соціальних медіа є доволі високим. Це виражається в їх здатності поширення інформації, яка може як позитивно, так і негативно впливати на суспільство і державу. Важливого значення набуває використання месенджерів та соціальних медіа в ході організації інформаційно-психологічних операцій. Ворог активно використовує месенджери та соціальні медіа для поширення пропаганди, дезінформації та інформаційно-психологічних спеціальних операцій. Така діяльність спрямовується на дестабілізацію українського суспільства, дискредитацію української влади, погіршення репутації України на міжнародному рівні, тощо. Ця тенденція позначає вразливість державної безпеки та правової системи перед новітніми загрозами в інформаційній сфері. Особливо чітко дана проблематика актуалізувалася у ході повномасштабного вторгнення російської федерації до України, адже саме месенджери та соціальні медіа мали стати основним інструментом інформаційної агресії та поширювати паніку всередині українського суспільства. Врегулювання діяльності соціальних медіа та месенджерів є одним з найбільш важливих напрямків вдосконалення інформаційного законодавства на сучасному етапі розвитку правової системи України. Воно здатне оптимізувати використання месенджерів та соціальних медіа та мінімізувати можливості використання інформаційних ресурсів для нанесення шкоди українському суспільству та державі. Отже, стає очевидним необхідність врегулювання діяльності новітніх засобів інформаційної комунікації та їх важливість не лише у сталих процесах розвитку держави, але і в контексті українсько-російської війни.
{"title":"ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МЕСЕНДЖЕРІВ ЯК НОВОЇ ФОРМИ ЗМІ В КОНТЕКСТІ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ","authors":"Лілія СТРЕЛЬБИЦЬКА, Максим ГРИНЬ","doi":"10.32689/2522-4603.2023.1.6","DOIUrl":"https://doi.org/10.32689/2522-4603.2023.1.6","url":null,"abstract":"У статті аналізуються особливості використання месенджерів за цільовим призначенням засобів масової інформації. Оскільки месенджери мають всі характерні для засобів масової інформації ознаки, проте не підпадають під правову регламентацію, як окремі і автономні елементи інформаційного простору. Фактично, правове регулювання месенджерів як таких, що містять ознаки засобів масової інформації – не відбувається. Натомість, реальний вплив месенджерів та соціальних медіа є доволі високим. Це виражається в їх здатності поширення інформації, яка може як позитивно, так і негативно впливати на суспільство і державу. Важливого значення набуває використання месенджерів та соціальних медіа в ході організації інформаційно-психологічних операцій. Ворог активно використовує месенджери та соціальні медіа для поширення пропаганди, дезінформації та інформаційно-психологічних спеціальних операцій. Така діяльність спрямовується на дестабілізацію українського суспільства, дискредитацію української влади, погіршення репутації України на міжнародному рівні, тощо. Ця тенденція позначає вразливість державної безпеки та правової системи перед новітніми загрозами в інформаційній сфері. Особливо чітко дана проблематика актуалізувалася у ході повномасштабного вторгнення російської федерації до України, адже саме месенджери та соціальні медіа мали стати основним інструментом інформаційної агресії та поширювати паніку всередині українського суспільства. Врегулювання діяльності соціальних медіа та месенджерів є одним з найбільш важливих напрямків вдосконалення інформаційного законодавства на сучасному етапі розвитку правової системи України. Воно здатне оптимізувати використання месенджерів та соціальних медіа та мінімізувати можливості використання інформаційних ресурсів для нанесення шкоди українському суспільству та державі. Отже, стає очевидним необхідність врегулювання діяльності новітніх засобів інформаційної комунікації та їх важливість не лише у сталих процесах розвитку держави, але і в контексті українсько-російської війни.","PeriodicalId":475836,"journal":{"name":"Naukovì pracì MAUP","volume":"20 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-06-07","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135403913","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：