Pub Date : 2023-06-07DOI: 10.32689/2522-4603.2023.1.4
Євген СКУЛИШ
Актуальність проблеми. Концептуалізація виступає одним з проявів когнітивної діяльності людини, що спрямована на осмислення наявної інформації та призводить до утворення концептів, концептуальних структур, концептуальних схем у її творчій уяві. Головною метою концептуалізації є отримання інформації щодо рівня організації знання, а також визначення універсального алгоритму можливих способів діяльності на теоретичному рівні. Концепція «human security» набула піку популярності на початку 90-х років минулого століття, результатом чого стало оприлюднення в Доповіді «Програми ООН з розвитку (1994)» цілісної Концепції гуманітарної безпеки. Загальне поняття безпеки в документі орієнтується на конкретну людину, зокрема на: забезпечення зайнятості, наявності засобів для існування, охорону здоров'я, безпеку природного середовища [1]. Хоча з моменту оприлюднення Концепції пройшло досить немало часу, сьогодні залишається актуальним твердження що безпековий дискурс в ключі «human security» значно ускладняється відсутністю коректного перекладу дефініції на слов’янські мови, зокрема, і на українську мову зі збереженням змістовного наповнення концепції. Серед дослідників немає єдиної думки щодо компонентів «human security», ефективності нормативного забезпечення сфери, практичної реалізація норм і принципів «human security» на локальному, регіональному та міжнародному рівні [2, с. 47].
{"title":"ЕВОЛЮЦІЯ КОНЦЕПТУ ГУМАНІТАРНОЇ БЕЗПЕКИ В МІЖНАРОДНО-ПРАВОВОМУ ДИСКУРСІ","authors":"Євген СКУЛИШ","doi":"10.32689/2522-4603.2023.1.4","DOIUrl":"https://doi.org/10.32689/2522-4603.2023.1.4","url":null,"abstract":"Актуальність проблеми. Концептуалізація виступає одним з проявів когнітивної діяльності людини, що спрямована на осмислення наявної інформації та призводить до утворення концептів, концептуальних структур, концептуальних схем у її творчій уяві. Головною метою концептуалізації є отримання інформації щодо рівня організації знання, а також визначення універсального алгоритму можливих способів діяльності на теоретичному рівні. Концепція «human security» набула піку популярності на початку 90-х років минулого століття, результатом чого стало оприлюднення в Доповіді «Програми ООН з розвитку (1994)» цілісної Концепції гуманітарної безпеки. Загальне поняття безпеки в документі орієнтується на конкретну людину, зокрема на: забезпечення зайнятості, наявності засобів для існування, охорону здоров'я, безпеку природного середовища [1]. Хоча з моменту оприлюднення Концепції пройшло досить немало часу, сьогодні залишається актуальним твердження що безпековий дискурс в ключі «human security» значно ускладняється відсутністю коректного перекладу дефініції на слов’янські мови, зокрема, і на українську мову зі збереженням змістовного наповнення концепції. Серед дослідників немає єдиної думки щодо компонентів «human security», ефективності нормативного забезпечення сфери, практичної реалізація норм і принципів «human security» на локальному, регіональному та міжнародному рівні [2, с. 47].","PeriodicalId":475836,"journal":{"name":"Naukovì pracì MAUP","volume":"23 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-06-07","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135404890","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
У часи післявоєнного відновлення, економічні успіхи України в значній мірі будуть залежить від використання нею водного транспорту, який сприятиме інтенсифікації її торгівлі з рештою світу. Особливо важливою для розвитку водного транспорту України є роль людського капіталу. Нестача висококваліфікованих моряків торгового флоту може створити певні виклики на шляху підвищення конкурентоспроможності водного транспорту України у період післявоєнного відновлення. Мета роботи полягає у виявленні залежності рентабельності діяльності підприємств водного транспорту України від середньооблікової кількості штатних працівників, які працюють на українські судноплавні компанії, повністю забезпечують потребу у людських ресурсах для перевезення вантажів водними шляхами та ходять під прапором України. Для вирішення поставлених завдань використовувалися такі методи: системно-структурний, абстрактно-логічний аналіз і групування – при дослідженні структури особового складу моряків-громадян України; економіко-математичного моделювання – при побудові залежності рентабельності діяльності підприємств водного транспорту України від середньооблікової кількості штатних працівників; розрахунково-аналітичний – при аналізі динаміки середньомісячної заробітної, руху персоналу на підприємствах водного транспорту та при проведенні перевірки якості побудованої нами математичної моделі. Досліджено структуру особового складу моряків-громадян України та динаміку середньооблікової кількісті штатних працівників, зайнятих на підприємствах водного транспорту України. Проведено аналіз динаміки середньомісячної заробітної плати штатних працівників, зайнятих на підприємствах водного транспорту України та рух персоналу на підприємствах водного транспорту України. Побудовано залежність рентабельності діяльності підприємств водного транспорту України від середньооблікової кількості штатних працівників, зайнятих на них в Україні. Вказана залежність була записана математично та представлена графічно. Нами було досліджено щільність зв’язку між рентабельністю діяльності підприємств водного транспорту України і середньообліковою кількістю штатних працівників, зайнятих на них. Для перевірки якості побудованої моделі нами було розраховано ключові показники та проведено ряд спеціальних тестів. З метою підвищення конкурентного потенціалу водного транспорту України в статті розроблено рекомендації щодо збільшення кількості моряків, які працюють на українські судноплавні компанії, повністю забезпечують потребу у людських ресурсах для перевезення вантажів водними шляхами та ходять під прапором України.
{"title":"ВПЛИВ ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ НА РЕНТАБЕЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВ ВОДНОГО ТРАНСПОРТУ УКРАЇНИ","authors":"С. В. Ільченко, В. Ф. Грищенко, І. В. Грищенко","doi":"10.32689/2523-4536/69-2","DOIUrl":"https://doi.org/10.32689/2523-4536/69-2","url":null,"abstract":"У часи післявоєнного відновлення, економічні успіхи України в значній мірі будуть залежить від використання нею водного транспорту, який сприятиме інтенсифікації її торгівлі з рештою світу. Особливо важливою для розвитку водного транспорту України є роль людського капіталу. Нестача висококваліфікованих моряків торгового флоту може створити певні виклики на шляху підвищення конкурентоспроможності водного транспорту України у період післявоєнного відновлення. Мета роботи полягає у виявленні залежності рентабельності діяльності підприємств водного транспорту України від середньооблікової кількості штатних працівників, які працюють на українські судноплавні компанії, повністю забезпечують потребу у людських ресурсах для перевезення вантажів водними шляхами та ходять під прапором України. Для вирішення поставлених завдань використовувалися такі методи: системно-структурний, абстрактно-логічний аналіз і групування – при дослідженні структури особового складу моряків-громадян України; економіко-математичного моделювання – при побудові залежності рентабельності діяльності підприємств водного транспорту України від середньооблікової кількості штатних працівників; розрахунково-аналітичний – при аналізі динаміки середньомісячної заробітної, руху персоналу на підприємствах водного транспорту та при проведенні перевірки якості побудованої нами математичної моделі. Досліджено структуру особового складу моряків-громадян України та динаміку середньооблікової кількісті штатних працівників, зайнятих на підприємствах водного транспорту України. Проведено аналіз динаміки середньомісячної заробітної плати штатних працівників, зайнятих на підприємствах водного транспорту України та рух персоналу на підприємствах водного транспорту України. Побудовано залежність рентабельності діяльності підприємств водного транспорту України від середньооблікової кількості штатних працівників, зайнятих на них в Україні. Вказана залежність була записана математично та представлена графічно. Нами було досліджено щільність зв’язку між рентабельністю діяльності підприємств водного транспорту України і середньообліковою кількістю штатних працівників, зайнятих на них. Для перевірки якості побудованої моделі нами було розраховано ключові показники та проведено ряд спеціальних тестів. З метою підвищення конкурентного потенціалу водного транспорту України в статті розроблено рекомендації щодо збільшення кількості моряків, які працюють на українські судноплавні компанії, повністю забезпечують потребу у людських ресурсах для перевезення вантажів водними шляхами та ходять під прапором України.","PeriodicalId":475836,"journal":{"name":"Naukovì pracì MAUP","volume":"41 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-05-16","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"136021948","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-03-01DOI: 10.32689/2522-4603.2022.2.14
Ольга МИХАЙЛОВА
Стаття присвячена аналізу урбіциду як агресивної злочинної стратегії, до якої вдається РФ з метою послабити українську державність та українську націю. Урбіцид являє собою насильницькі дії, спрямовані на знищення міст, міського способу життя та урбаністичного середовища. Урбіцид спрямований на досягнення результатів, бажаних для суб’єкта агресії та руйнівних для її об’єкта, що створює підстави кваліфікувати урбіцид як злочин. Актуальність статті зумовлена потребою включення поняття «урбіцид» в юридичний лексикон та міжнародне гуманітарне право. Це уможливить покарання суб’єктів, вина який у здійсненні злочину урбіциду буде доведена. Метою статті є аналіз задіяної РФ у війні проти України стратегії урбіциду як злочину, що має набути відповідної кваліфікації в міжнародному гуманітарному праві. У статті приділено увагу перспективам кваліфікації урбіциду як воєнного злочину. Наведено перелік воєнних злочинів, під опис яких підпадають акти урбіциду, здійсненого РФ в Україні під час повномасштабного вторгнення 2022-2023 років. Водночас показано, що руйнація міського середовища здійснюється не лише воєнними засобами, зокрема, через дезорганізацію, криміналізацію, руйнацію структур життєзабезпечення міста, інформаційно-психологічні операції, причому найбільшого ефекту ці засоби досягають у комплексному поєднанні. Аналіз дій РФ з руйнації українських міст свідчить, що злочин урбіциду є аспектом чи проявом злочину геноциду. На користь цього висновку свідчать і інші прояви геноциду, зафіксовані під час повномасштабного вторгнення РФ в Україну. Трактовка урбіциду як акту геноциду поділяється багатьма дослідниками, і російська агресія в Україні додала аргументів прихильникам такої трактовки. В контексті відношення імперія-колонія урбіцид спрямовано на знищення урбаністичного середовища колишніх колоній. Оптика постколоніальної теорії дозволяє краще розуміти причини і механізми російського урбіциду в Україні. Цей напрям досліджень визначено як плідний, зокрема, для фіксації його результатів у міжнародному гуманітарному праві.
{"title":"ПЕРСПЕКТИВИ КВАЛІФІКАЦІЇ ЗЛОЧИНУ УРБІЦИДУ В МІЖНАРОДНОМУ ГУМАНІТАРНОМУ ПРАВІ","authors":"Ольга МИХАЙЛОВА","doi":"10.32689/2522-4603.2022.2.14","DOIUrl":"https://doi.org/10.32689/2522-4603.2022.2.14","url":null,"abstract":"Стаття присвячена аналізу урбіциду як агресивної злочинної стратегії, до якої вдається РФ з метою послабити українську державність та українську націю. Урбіцид являє собою насильницькі дії, спрямовані на знищення міст, міського способу життя та урбаністичного середовища. Урбіцид спрямований на досягнення результатів, бажаних для суб’єкта агресії та руйнівних для її об’єкта, що створює підстави кваліфікувати урбіцид як злочин. Актуальність статті зумовлена потребою включення поняття «урбіцид» в юридичний лексикон та міжнародне гуманітарне право. Це уможливить покарання суб’єктів, вина який у здійсненні злочину урбіциду буде доведена. Метою статті є аналіз задіяної РФ у війні проти України стратегії урбіциду як злочину, що має набути відповідної кваліфікації в міжнародному гуманітарному праві. У статті приділено увагу перспективам кваліфікації урбіциду як воєнного злочину. Наведено перелік воєнних злочинів, під опис яких підпадають акти урбіциду, здійсненого РФ в Україні під час повномасштабного вторгнення 2022-2023 років. Водночас показано, що руйнація міського середовища здійснюється не лише воєнними засобами, зокрема, через дезорганізацію, криміналізацію, руйнацію структур життєзабезпечення міста, інформаційно-психологічні операції, причому найбільшого ефекту ці засоби досягають у комплексному поєднанні. Аналіз дій РФ з руйнації українських міст свідчить, що злочин урбіциду є аспектом чи проявом злочину геноциду. На користь цього висновку свідчать і інші прояви геноциду, зафіксовані під час повномасштабного вторгнення РФ в Україну. Трактовка урбіциду як акту геноциду поділяється багатьма дослідниками, і російська агресія в Україні додала аргументів прихильникам такої трактовки. В контексті відношення імперія-колонія урбіцид спрямовано на знищення урбаністичного середовища колишніх колоній. Оптика постколоніальної теорії дозволяє краще розуміти причини і механізми російського урбіциду в Україні. Цей напрям досліджень визначено як плідний, зокрема, для фіксації його результатів у міжнародному гуманітарному праві.","PeriodicalId":475836,"journal":{"name":"Naukovì pracì MAUP","volume":"201 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-03-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135469283","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-03-01DOI: 10.32689/2522-4603.2022.2.16
Микола РУДИК
Стаття присвячена дослідженню вчинення кримінальних правопорушень як динамічного соціального явища, яке швидко змінюється відповідно до змін, які відбуваються у суспільстві. Нинішній кризовий період у розвитку України як незалежної держави обумовлений низкою об’єктивних і суб’єктивних причин, що мають як внутрішній, так і зовнішній характер, а тому ефективність боротьби зі злочинністю залежить від ступеня наукового забезпечення та аналітичного супроводження на усіх рівнях, інтенсивності взаємодії вчених і практиків різних дотичних галузей науки у справі формування узгодженого інтегрованого цілісного наукового продукту. Негативні процеси і тенденції, які відбуваються в Україні, вимагають постійного наукового відстеження, глибокого і детального дослідження криміногенної обстановки, внесення відповідних коректив у стратегію і тактику попередження злочинності. У питаннях боротьби зі злочинністю в державі на сучасному етапі її розвитку важливу роль відіграє сам процес організації такої діяльності. Наразі, коли існує комплекс внутрішніх і зовнішніх загроз національній безпеці, організація попередження злочинності, а також ефективність такої діяльності залежать від аналізу злочинності [1, с. 118]. На ефективність кримінологічної політики БДР впливає цілий комплекс різнопланових чинників – прогнозування, планування та програмування. В статті детально розглянуто названі етапи кримінологічного процесу. Зазначено, що зі змістовної точки зору кримінологічне планування являє собою процес цілеспрямованої діяльності із розробки плану запобігання злочинності на основі визначених цілей і завдань такого впливу, а також шляхів, засобів і строків їх вирішення, інформаційного, організаційного, методичного та ресурсного забезпечення, передбаченого відповідною програмою.
{"title":"КРИМІНОЛОГІЧНЕ ПРОГНОЗУВАННЯ, ПЛАНУВАННЯ ТА ПРОГРАМУВАННЯ В СФЕРІ БЕЗПЕКИ ДОРОЖНЬОГО РУХУ ТА ЕКСПЛУАТАЦІЇ АВТОМОБІЛЬНОГО ТРАНСПОРТУ","authors":"Микола РУДИК","doi":"10.32689/2522-4603.2022.2.16","DOIUrl":"https://doi.org/10.32689/2522-4603.2022.2.16","url":null,"abstract":"Стаття присвячена дослідженню вчинення кримінальних правопорушень як динамічного соціального явища, яке швидко змінюється відповідно до змін, які відбуваються у суспільстві. Нинішній кризовий період у розвитку України як незалежної держави обумовлений низкою об’єктивних і суб’єктивних причин, що мають як внутрішній, так і зовнішній характер, а тому ефективність боротьби зі злочинністю залежить від ступеня наукового забезпечення та аналітичного супроводження на усіх рівнях, інтенсивності взаємодії вчених і практиків різних дотичних галузей науки у справі формування узгодженого інтегрованого цілісного наукового продукту. Негативні процеси і тенденції, які відбуваються в Україні, вимагають постійного наукового відстеження, глибокого і детального дослідження криміногенної обстановки, внесення відповідних коректив у стратегію і тактику попередження злочинності. У питаннях боротьби зі злочинністю в державі на сучасному етапі її розвитку важливу роль відіграє сам процес організації такої діяльності. Наразі, коли існує комплекс внутрішніх і зовнішніх загроз національній безпеці, організація попередження злочинності, а також ефективність такої діяльності залежать від аналізу злочинності [1, с. 118]. На ефективність кримінологічної політики БДР впливає цілий комплекс різнопланових чинників – прогнозування, планування та програмування. В статті детально розглянуто названі етапи кримінологічного процесу. Зазначено, що зі змістовної точки зору кримінологічне планування являє собою процес цілеспрямованої діяльності із розробки плану запобігання злочинності на основі визначених цілей і завдань такого впливу, а також шляхів, засобів і строків їх вирішення, інформаційного, організаційного, методичного та ресурсного забезпечення, передбаченого відповідною програмою.","PeriodicalId":475836,"journal":{"name":"Naukovì pracì MAUP","volume":"100 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-03-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135469287","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-03-01DOI: 10.32689/2522-4603.2022.2.13
Олександр БОНДАРЕНКО
Стаття присвячена дослідженню принципів забезпечення обігу віртуальних активів. Встановлено, що принципи забезпечення обігу віртуальних активів є сукупністю основоположних ідей та вихідних начал, які спрямовані забезпечувати однотипне формулювання правового впливу на суспільні відносини щодо використання нематеріальних, виражених в електронній формі благ, наділених вартісним еквівалентом у платіжних або інвестиційних цілях у цифровому форматі. Зазначено, що виокремлення конкретних принципів забезпечення обігу віртуальних активів пов’язано з: а) специфікою вимог до функціонування суб’єктів, що забезпечують обіг віртуальних активів; б) специфікою правової природи віртуальних активів як об’єкта управлінсько-правового впливу. Виокремлено систему принципів забезпечення обігу віртуальних активів, яка складається із: 1) принципів функціонування суб’єктів владних повноважень (наприклад, принцип верховенства права та належного врядування); 2) принципів використання цифрових технологій в публічному секторі (наприклад, принцип інтероперабельності, «сумісності за замовчуванням); 3) принципів обігу віртуальних активів. До принципів використання віртуальних активів, віднесено: 1) постійний моніторинг існуючого стану правового регулювання в сфері обігу віртуальної валюти до наявних технологічних модифікації; 2) адаптація та подальше удосконалення політики в сфері обігу віртуальних активів до стандартів ЄС; 3) врахування потреб усіх учасників ринку віртуальних активів без будь-яких дискримінаційних проявів; 4) доброчесність учасників ринку віртуальних активів як умова їх допуску до сфери послуг, пов’язаних з віртуальними активами. Обґрунтовано доцільність внесення змін до Закону України «Про віртуальні активи» в частині доповнення його статтею «Принципи обігу віртуальних активів» для забезпечення прав громадян України, створення для державних органів можливостей протидіяти вчиненню правопорушень щодо легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом, фінансуванню тероризму, ухилення від сплати податків, яких пов’язано з обігом віртуальних активів.
{"title":"ПРИНЦИПИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОБІГУ ВІРТУАЛЬНИХ АКТИВІВ","authors":"Олександр БОНДАРЕНКО","doi":"10.32689/2522-4603.2022.2.13","DOIUrl":"https://doi.org/10.32689/2522-4603.2022.2.13","url":null,"abstract":"Стаття присвячена дослідженню принципів забезпечення обігу віртуальних активів. Встановлено, що принципи забезпечення обігу віртуальних активів є сукупністю основоположних ідей та вихідних начал, які спрямовані забезпечувати однотипне формулювання правового впливу на суспільні відносини щодо використання нематеріальних, виражених в електронній формі благ, наділених вартісним еквівалентом у платіжних або інвестиційних цілях у цифровому форматі. Зазначено, що виокремлення конкретних принципів забезпечення обігу віртуальних активів пов’язано з: а) специфікою вимог до функціонування суб’єктів, що забезпечують обіг віртуальних активів; б) специфікою правової природи віртуальних активів як об’єкта управлінсько-правового впливу. Виокремлено систему принципів забезпечення обігу віртуальних активів, яка складається із: 1) принципів функціонування суб’єктів владних повноважень (наприклад, принцип верховенства права та належного врядування); 2) принципів використання цифрових технологій в публічному секторі (наприклад, принцип інтероперабельності, «сумісності за замовчуванням); 3) принципів обігу віртуальних активів. До принципів використання віртуальних активів, віднесено: 1) постійний моніторинг існуючого стану правового регулювання в сфері обігу віртуальної валюти до наявних технологічних модифікації; 2) адаптація та подальше удосконалення політики в сфері обігу віртуальних активів до стандартів ЄС; 3) врахування потреб усіх учасників ринку віртуальних активів без будь-яких дискримінаційних проявів; 4) доброчесність учасників ринку віртуальних активів як умова їх допуску до сфери послуг, пов’язаних з віртуальними активами. Обґрунтовано доцільність внесення змін до Закону України «Про віртуальні активи» в частині доповнення його статтею «Принципи обігу віртуальних активів» для забезпечення прав громадян України, створення для державних органів можливостей протидіяти вчиненню правопорушень щодо легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом, фінансуванню тероризму, ухилення від сплати податків, яких пов’язано з обігом віртуальних активів.","PeriodicalId":475836,"journal":{"name":"Naukovì pracì MAUP","volume":"7 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-03-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135467517","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-03-01DOI: 10.32689/2522-4603.2022.2.15
Валентина ОРЛЕНКО
Автором досліджено що, на сьогоднішній день в Україні права та свободи людини – це основні принципи сучасного світового права, які забезпечують захист особистої гідності, свободи та прав людини від державних втручань і забезпечують можливість розвитку кожної особи. З’ясовано, що ці міжнародні стандарти передбачають, що кожна людина має право на життя, свободу від катування, рабства та інших форм приниження, свободу від насильства, свободу думки, совісті та релігії, свободу від дискримінації за будь-яким ознакам, право на працю, освіту та належне життя. Підкреслено, що у разі порушення прав та свобод людини, держави зобов’язані забезпечити доступні та ефективні механізми захисту. Ці механізми включають: національні суди, міжнародні органи контролю, такі як Міжнародний суд, Комітет ООН з прав людини та Європейський суд з прав людини. Визначено, що у сучасному світі важливо розуміти, що права та свободи людини є невід’ємною частиною нашого глобального співжиття. Вони допомагають забезпечити рівність, справедливість та демократію в різних країнах світу. Для досягнення цих цілей необхідно дотримуватися міжнародно-правових стандартів прав і свобод людини та забезпечувати доступні та ефективні механізми їх захисту.
{"title":"СУЧАСНЕ РОЗУМІННЯ ПРАВ І СВОБОД ЛЮДИНИ ТА ЇХ МІЖНАРОДНО-ПРАВОВІ СТАНДАРТИ","authors":"Валентина ОРЛЕНКО","doi":"10.32689/2522-4603.2022.2.15","DOIUrl":"https://doi.org/10.32689/2522-4603.2022.2.15","url":null,"abstract":"Автором досліджено що, на сьогоднішній день в Україні права та свободи людини – це основні принципи сучасного світового права, які забезпечують захист особистої гідності, свободи та прав людини від державних втручань і забезпечують можливість розвитку кожної особи. З’ясовано, що ці міжнародні стандарти передбачають, що кожна людина має право на життя, свободу від катування, рабства та інших форм приниження, свободу від насильства, свободу думки, совісті та релігії, свободу від дискримінації за будь-яким ознакам, право на працю, освіту та належне життя. Підкреслено, що у разі порушення прав та свобод людини, держави зобов’язані забезпечити доступні та ефективні механізми захисту. Ці механізми включають: національні суди, міжнародні органи контролю, такі як Міжнародний суд, Комітет ООН з прав людини та Європейський суд з прав людини. Визначено, що у сучасному світі важливо розуміти, що права та свободи людини є невід’ємною частиною нашого глобального співжиття. Вони допомагають забезпечити рівність, справедливість та демократію в різних країнах світу. Для досягнення цих цілей необхідно дотримуватися міжнародно-правових стандартів прав і свобод людини та забезпечувати доступні та ефективні механізми їх захисту.","PeriodicalId":475836,"journal":{"name":"Naukovì pracì MAUP","volume":"179 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-03-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135467505","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-01-11DOI: 10.32689/2523-4536/67-10
Р. В. Манн, В. Ю. Огородніков
Встановлено, що на досягнення регіоном конкурентоспроможності на національному та міжнародному рівнях визначальний вплив мають: економічні фактори: ступінь розвиненості, прогресивності та сучасності регіональної інфраструктури, у тому числі критичної; людські ресурси; рівень прогресивності інновацій та наукових досліджень; рівень розвитку ділового середовища регіону. На основі стратегій регіонального розвитку областей України проаналізовано рівень спрямованості кожної стратегії на досягнення конкурентоспроможності та конкретизовано стратегічні орієнтири збільшення конкурентоспроможності регіону. Здійснено систематизацію стратегічних орієнтирів розвитку та виділено десять найбільш затребуваних в регіонах України напрямів руху до конкурентоспроможності. Конкретизовано ті переваги, які отримає регіон при досягненні стану конкурентоспроможності.
{"title":"КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ РЕГІОНУ: СТРАТЕГІЧНІ ОРІЄНТИРИ РОЗВИТКУ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ","authors":"Р. В. Манн, В. Ю. Огородніков","doi":"10.32689/2523-4536/67-10","DOIUrl":"https://doi.org/10.32689/2523-4536/67-10","url":null,"abstract":"Встановлено, що на досягнення регіоном конкурентоспроможності на національному та міжнародному рівнях визначальний вплив мають: економічні фактори: ступінь розвиненості, прогресивності та сучасності регіональної інфраструктури, у тому числі критичної; людські ресурси; рівень прогресивності інновацій та наукових досліджень; рівень розвитку ділового середовища регіону. На основі стратегій регіонального розвитку областей України проаналізовано рівень спрямованості кожної стратегії на досягнення конкурентоспроможності та конкретизовано стратегічні орієнтири збільшення конкурентоспроможності регіону. Здійснено систематизацію стратегічних орієнтирів розвитку та виділено десять найбільш затребуваних в регіонах України напрямів руху до конкурентоспроможності. Конкретизовано ті переваги, які отримає регіон при досягненні стану конкурентоспроможності.","PeriodicalId":475836,"journal":{"name":"Naukovì pracì MAUP","volume":"114 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-01-11","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"136212630","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Метою статті є уточнення та систематизація принципів забезпечення інноваційного та інвестиційного потенціалів розвитку вітчизняних підприємств в умовах трансформаційних змін. Методи дослідження: логічний аналіз, структурний аналіз, порівняльний аналіз, узагальнення, систематизація. Сформульовано перелік принципів забезпечення інноваційного та інвестиційного потенціалів розвитку вітчизняних підприємств в умовах трансформаційних змін, які систематизовано за видами діяльності: організаційні, економічні, адміністративні, соціальні, маркетингові. Такий підхід дозволяє враховувати, крім традиційних загальних принципів, які можуть бути в основі будь-якої діяльності, перспективи розвитку підприємства (адміністративні принципи), а також зміни у зовнішньому середовищі – особливості тенденцій світового і національного розвитку, конкуренції на ринках (маркетингові принципи).
{"title":"СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ПРИНЦИПІВ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІННОВАЦІЙНОГО ТА ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛІВ РОЗВИТКУ ВІТЧИЗНЯНИХ ПІДПРИЄМСТВ","authors":"В. В. Божкова, О. Ю. Кудріна, Ю. М. Штика","doi":"10.32689/2523-4536/67-9","DOIUrl":"https://doi.org/10.32689/2523-4536/67-9","url":null,"abstract":"Метою статті є уточнення та систематизація принципів забезпечення інноваційного та інвестиційного потенціалів розвитку вітчизняних підприємств в умовах трансформаційних змін. Методи дослідження: логічний аналіз, структурний аналіз, порівняльний аналіз, узагальнення, систематизація. Сформульовано перелік принципів забезпечення інноваційного та інвестиційного потенціалів розвитку вітчизняних підприємств в умовах трансформаційних змін, які систематизовано за видами діяльності: організаційні, економічні, адміністративні, соціальні, маркетингові. Такий підхід дозволяє враховувати, крім традиційних загальних принципів, які можуть бути в основі будь-якої діяльності, перспективи розвитку підприємства (адміністративні принципи), а також зміни у зовнішньому середовищі – особливості тенденцій світового і національного розвитку, конкуренції на ринках (маркетингові принципи).","PeriodicalId":475836,"journal":{"name":"Naukovì pracì MAUP","volume":"184 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-01-11","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"136212631","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-01-11DOI: 10.32689/2523-4536/67-11
Vira Chizh, Oleksiy Esmanov
The article defines the essence of the internal environment as the basis of internal control in the enterprise. The balance and interaction between the elements of the internal environment leads to the creation of effective and profitable management of the entity. Defining the role of each element of the internal environment is tabulated by the authors. Each business entity has a methodological framework for analyzing its own internal environment, which is determined by its characteristics and the relevant groups of external and internal factors. As a result of the study conducted by the authors developed and proposed the optimal model of internal organization, which exists: the main reasons used in the modern place remain necessary (coordination of work of employees involved in the process of realization of goals, formation of long-term profitability, determination of optimal organizational structure taking into account the type of activity, efficient use of resources and technologies), goals (increasing the level of efficiency of the enterprise management tools), delays (identification of «critical points» in the operation of the enterprise, which become the basis for setting priorities in solving economic, technical, social problems), elements (goals of the organization, tasks, structure of the organization, system of technologies, personnel, culture of the organization, resources), symmetric method (Method of constructing a «tree» of goals (method of system analysis) and stage V of the need for economic systems (identification and clear formation of the ultimate goal, specifying the purpose of individual units, assessment of the level of quality and quantity of products, resource conservation, organizational and technical development of production, establishing a network of suppliers (customers), analysis of the growth of production and sales, market analysis, improving service and quality of service, improving the quality of life of employees, environmental protection, providing quantitative and qualitative assessment of unstructured and structured problems).
{"title":"INFLUENCE OF INTERNAL AUDIT IN THE INTERNAL CONTROL SYSTEM OF INDUSTRIAL ENTERPRISES ON THEIR INNOVATIVE DEVELOPMENT","authors":"Vira Chizh, Oleksiy Esmanov","doi":"10.32689/2523-4536/67-11","DOIUrl":"https://doi.org/10.32689/2523-4536/67-11","url":null,"abstract":"The article defines the essence of the internal environment as the basis of internal control in the enterprise. The balance and interaction between the elements of the internal environment leads to the creation of effective and profitable management of the entity. Defining the role of each element of the internal environment is tabulated by the authors. Each business entity has a methodological framework for analyzing its own internal environment, which is determined by its characteristics and the relevant groups of external and internal factors. As a result of the study conducted by the authors developed and proposed the optimal model of internal organization, which exists: the main reasons used in the modern place remain necessary (coordination of work of employees involved in the process of realization of goals, formation of long-term profitability, determination of optimal organizational structure taking into account the type of activity, efficient use of resources and technologies), goals (increasing the level of efficiency of the enterprise management tools), delays (identification of «critical points» in the operation of the enterprise, which become the basis for setting priorities in solving economic, technical, social problems), elements (goals of the organization, tasks, structure of the organization, system of technologies, personnel, culture of the organization, resources), symmetric method (Method of constructing a «tree» of goals (method of system analysis) and stage V of the need for economic systems (identification and clear formation of the ultimate goal, specifying the purpose of individual units, assessment of the level of quality and quantity of products, resource conservation, organizational and technical development of production, establishing a network of suppliers (customers), analysis of the growth of production and sales, market analysis, improving service and quality of service, improving the quality of life of employees, environmental protection, providing quantitative and qualitative assessment of unstructured and structured problems).","PeriodicalId":475836,"journal":{"name":"Naukovì pracì MAUP","volume":"9 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-01-11","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"136212629","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：