У статті представлено результати експериментального дослідження розвитку професійної свідомості майбутніх учителів у процесі професійної підготовки. Показано, що під час навчальної діяльності в закладі вищої освіти в результаті взаємодії зі специфічним об’єктом праці та спрямованістю навчального впливу у свідомості майбутніх фахівців відбувається процес семантизації, що характеризується конструюванням у суб’єктивному досвіді нового розуміння об’єктів світу. Зазначене зумовило вибір психосемантичних методів як основних для дослідження специфіки розвитку професійної свідомості майбутніх учителів у процесі навчання. Досліджено розвиток індивідуальних значень понять професійного простору та особливості класифікації об’єктів світу, що виявляє динаміку «привласнення» професії у свідомості студентів. В ході дослідження було виявлено, що індивідуальні значення понять професійного простору у свідомості студентів усіх курсів визначаються смисловим навантаженням за фактором оцінки. Такі результати вказують на оцінність мислення респондентів, невпевненість (нестачу власної сили та активності) у можливості успішного втілення отриманих знань, умінь та навичок у майбутній професійній діяльності. На ІV курсі рівня вищої освіти «Бакалавр» та І–ІІ курсів рівня вищої освіти «Магістр» було зафіксовано поступове зростання показників фактора сили й активності за всіма стимулами, що свідчить про тенденцію до позбавлення оцінності мислення та поступове наповнення професійної свідомості майбутніх учителів суб’єктивним смислом, тобто процес її розвитку. Аналіз способів класифікації об’єктів світу дав можливість встановити, що велика частка досліджуваних серед усіх курсів має досить виражену професійну спрямованість семантики, що слугує важливим показником прийняття професії вчителя. За результатами отриманих даних визначено рівні розвитку професійної свідомості майбутніх учителів на різних етапах навчання. Зроблено висновок про наявність критичного (середнього) рівня розвитку професійної свідомості у студентів бакалаврів І−ІІІ курсів та необхідного (достатнього) рівня − в досліджуваних ІV та І−ІІ курсів магістратури.
{"title":"ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ПРОФЕСІЙНОЇ СВІДОМОСТІ МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ У ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ","authors":"Н. Ф. Шевченко","doi":"10.15421/102109","DOIUrl":"https://doi.org/10.15421/102109","url":null,"abstract":"У статті представлено результати експериментального дослідження розвитку професійної свідомості майбутніх учителів у процесі професійної підготовки. Показано, що під час навчальної діяльності в закладі вищої освіти в результаті взаємодії зі специфічним об’єктом праці та спрямованістю навчального впливу у свідомості майбутніх фахівців відбувається процес семантизації, що характеризується конструюванням у суб’єктивному досвіді нового розуміння об’єктів світу. Зазначене зумовило вибір психосемантичних методів як основних для дослідження специфіки розвитку професійної свідомості майбутніх учителів у процесі навчання. Досліджено розвиток індивідуальних значень понять професійного простору та особливості класифікації об’єктів світу, що виявляє динаміку «привласнення» професії у свідомості студентів. В ході дослідження було виявлено, що індивідуальні значення понять професійного простору у свідомості студентів усіх курсів визначаються смисловим навантаженням за фактором оцінки. Такі результати вказують на оцінність мислення респондентів, невпевненість (нестачу власної сили та активності) у можливості успішного втілення отриманих знань, умінь та навичок у майбутній професійній діяльності. На ІV курсі рівня вищої освіти «Бакалавр» та І–ІІ курсів рівня вищої освіти «Магістр» було зафіксовано поступове зростання показників фактора сили й активності за всіма стимулами, що свідчить про тенденцію до позбавлення оцінності мислення та поступове наповнення професійної свідомості майбутніх учителів суб’єктивним смислом, тобто процес її розвитку. Аналіз способів класифікації об’єктів світу дав можливість встановити, що велика частка досліджуваних серед усіх курсів має досить виражену професійну спрямованість семантики, що слугує важливим показником прийняття професії вчителя. За результатами отриманих даних визначено рівні розвитку професійної свідомості майбутніх учителів на різних етапах навчання. Зроблено висновок про наявність критичного (середнього) рівня розвитку професійної свідомості у студентів бакалаврів І−ІІІ курсів та необхідного (достатнього) рівня − в досліджуваних ІV та І−ІІ курсів магістратури.","PeriodicalId":513435,"journal":{"name":"Journal of Psychology Research","volume":"26 16","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-03-11","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140253732","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Проаналізовано наукові підходи до розуміння значущості емоційного інтелекту для професійної діяльності психолога. Визначено сутність готовності до професійної діяльності, загальні ознаки і закономірності професійної діяльності, обґрунтовано цінність емоційного інтелекту в цих процесах. На основі теоретичного аналізу виділено основні їх компоненти: мотиваційний, орієнтаційний, пізнавально-оперативний, емоційно-вольовий, психофізіологічний, оцінний та емоційно-когнітивно-вольовий. Обґрунтовано як доцільність існування емоційного інтелекту, так і необхідність його формування у студентів. Сучасні психологічні дослідження доводять, що існує ряд чинників, які можуть спровокувати незадоволеність майбутньою професійною діяльністю. Серед них виділяють емоційну напругу, викликану різними видами перевантаження студентів професійно значущими завданнями, що призводить до перевтоми, зниження працездатності і якості виконання завдань, емоційної виснаженості. Це доводить необхідність розумної організації професійної підготовки, де враховуються емоційні, когнітивні і вольові можливості студента при виконанні будь-якої роботи. Надано коротку характеристику найпоширеніших чинників, які перешкоджають успішній професійній діяльності: емоційна виснаженість, деперсоналізація, занижена оцінка власних досягнень. Також у статті наводяться поради, яких слід дотримуватися для збереження емоційної рівноваги. Необхідно розділити всі поточні справи на чотири групи: зроби сам; доручи іншому; підійди до справи з іншого боку; кинь. Водночас пропонується ряд організаційних заходів, які спроможні забезпечити емоційно позитивний настрій, відповідні стосунки і високу результативність професійної діяльності як у випадку успіху, так і у випадку тимчасової невдачі для збереження емоційної рівноваги.
{"title":"ЕМОЦІЙНИЙ ІНТЕЛЕКТ У СТРУКТУРІ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПСИХОЛОГА","authors":"В. В. Зарицька","doi":"10.15421/102902","DOIUrl":"https://doi.org/10.15421/102902","url":null,"abstract":"Проаналізовано наукові підходи до розуміння значущості емоційного інтелекту для професійної діяльності психолога. Визначено сутність готовності до професійної діяльності, загальні ознаки і закономірності професійної діяльності, обґрунтовано цінність емоційного інтелекту в цих процесах. На основі теоретичного аналізу виділено основні їх компоненти: мотиваційний, орієнтаційний, пізнавально-оперативний, емоційно-вольовий, психофізіологічний, оцінний та емоційно-когнітивно-вольовий. Обґрунтовано як доцільність існування емоційного інтелекту, так і необхідність його формування у студентів. Сучасні психологічні дослідження доводять, що існує ряд чинників, які можуть спровокувати незадоволеність майбутньою професійною діяльністю. Серед них виділяють емоційну напругу, викликану різними видами перевантаження студентів професійно значущими завданнями, що призводить до перевтоми, зниження працездатності і якості виконання завдань, емоційної виснаженості. Це доводить необхідність розумної організації професійної підготовки, де враховуються емоційні, когнітивні і вольові можливості студента при виконанні будь-якої роботи. Надано коротку характеристику найпоширеніших чинників, які перешкоджають успішній професійній діяльності: емоційна виснаженість, деперсоналізація, занижена оцінка власних досягнень. Також у статті наводяться поради, яких слід дотримуватися для збереження емоційної рівноваги. Необхідно розділити всі поточні справи на чотири групи: зроби сам; доручи іншому; підійди до справи з іншого боку; кинь. Водночас пропонується ряд організаційних заходів, які спроможні забезпечити емоційно позитивний настрій, відповідні стосунки і високу результативність професійної діяльності як у випадку успіху, так і у випадку тимчасової невдачі для збереження емоційної рівноваги.","PeriodicalId":513435,"journal":{"name":"Journal of Psychology Research","volume":"33 6","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-03-04","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140266758","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
У статті розглянуто основні підходи та методи вивчення мовленнєвої поведінки, а також їх застосування в сучасних психологічних дослідженнях. Представлено результати пілотажного дослідження щодо використання ненормативної лексики серед українців у процесі міжособистісного спілкування. Проаналізовано ставлення українського суспільства до феномену активізації застосування нецензурної лексики під час російсько-української війни. Висвітлено соціально-психологічні фактори, які актуалізують деструктивні форми мовленнєвої поведінки та сприяють порушенню нормативності мовлення. Запропоновано ідею про наявність психолінгвістичних, соціальних та індивідуально-психологічних механізмів породження деструктивних патернів мовленнєвої поведінки в комунікативному процесі. Описано особливості трансформації мовленнєвої поведінки українців та лінгвістичні маркери репрезентації травматичного досвіду, обумовленого війною. У ході проведеного пілотажного дослідження встановлено особливості використання нецензурної лексики в колі найближчого оточення, проаналізовано особливості мовленнєвої поведінки в емоціогенних ситуаціях, визначено особливості зворотного зв’язку в ситуаціях порушення нормативності мовлення. Зазначено, що ненормативна лексика в період російсько-української війни стає інструментом зниження емоційного напруження та проявом вербальної агресії як форми захисного механізму психіки, а також наміром продемонструвати своє ставлення до політики недружнього сусіда. Встановлено, що мовленнєва поведінка є динамічним та складним психологічним феноменом, і вона може змінюватися не завжди в позитивний бік. Підкреслено важливість комплексного та міждисциплінарного підходу до вивчення мовленнєвої поведінки та розробки психотерапевтичних програм щодо запобігання порушення нормативності мовлення. Наведені результати анкетування переконливо доводять та підтверджують актуальність і перспективність подальшого аналізу цієї проблеми.
{"title":"МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ МОВЛЕННЄВОЇ ПОВЕДІНКИ","authors":"А. В. Чумак","doi":"10.15421/102911","DOIUrl":"https://doi.org/10.15421/102911","url":null,"abstract":"У статті розглянуто основні підходи та методи вивчення мовленнєвої поведінки, а також їх застосування в сучасних психологічних дослідженнях. Представлено результати пілотажного дослідження щодо використання ненормативної лексики серед українців у процесі міжособистісного спілкування. Проаналізовано ставлення українського суспільства до феномену активізації застосування нецензурної лексики під час російсько-української війни. Висвітлено соціально-психологічні фактори, які актуалізують деструктивні форми мовленнєвої поведінки та сприяють порушенню нормативності мовлення. Запропоновано ідею про наявність психолінгвістичних, соціальних та індивідуально-психологічних механізмів породження деструктивних патернів мовленнєвої поведінки в комунікативному процесі. Описано особливості трансформації мовленнєвої поведінки українців та лінгвістичні маркери репрезентації травматичного досвіду, обумовленого війною. У ході проведеного пілотажного дослідження встановлено особливості використання нецензурної лексики в колі найближчого оточення, проаналізовано особливості мовленнєвої поведінки в емоціогенних ситуаціях, визначено особливості зворотного зв’язку в ситуаціях порушення нормативності мовлення. Зазначено, що ненормативна лексика в період російсько-української війни стає інструментом зниження емоційного напруження та проявом вербальної агресії як форми захисного механізму психіки, а також наміром продемонструвати своє ставлення до політики недружнього сусіда. Встановлено, що мовленнєва поведінка є динамічним та складним психологічним феноменом, і вона може змінюватися не завжди в позитивний бік. Підкреслено важливість комплексного та міждисциплінарного підходу до вивчення мовленнєвої поведінки та розробки психотерапевтичних програм щодо запобігання порушення нормативності мовлення. Наведені результати анкетування переконливо доводять та підтверджують актуальність і перспективність подальшого аналізу цієї проблеми.","PeriodicalId":513435,"journal":{"name":"Journal of Psychology Research","volume":"12 7","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-03-04","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140266196","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Статтю присвячено проблемі визначення засад розуміння психіки та психічного в інтегрованій теорії «культура–соціум–психіка–тіло». У статті визначено засади інтерпретації психіки та психічного в авторській теорії в контексті її співвідношення з культуроцентрованими, соціоцентрованими і тілесноцентрованими парадигмами та теоріями українських й іноземних дослідників. Зокрема, виявлено особливості інтерпретації психіки та психічного в окремих культуроцентрованих, соціоцентрованих та тілесноцентрованих теоріях психіки та викладено засади розуміння психіки та психічного в інтегрованій теорії «культура–соціум–психіка–тіло». Наголошено на тому, що культура утворює автономний світ ціннісної реальності, яка проникає у психіку в процесах інкультурації, які є водночас і психоформуючими, і культуроформуючими, і тілесноформуючими. Відзначено, що психіка, перебуваючи під інкультураційним впливом культури та її суб’єктів-носіїв, вибірково інтерналізує ті чи інші культурні складники або їх фрагменти, і водночас стає як їх «монітором», так і заломлювально-перетворювальною системою. Зазначено, що суспільство взаємодіє із психікою через процеси соціалізації та комунікації, результатом яких стає формування особи як інтегрованого складника соціально-рольової свідомості та поведінки індивіда. Визначено, що психіка, володіючи автономністю та суб’єктністю, вибірково інтерналізує культурні сенси, а також соціопсихічні впливи (переконання, навіювання, емоційні зараження, наслідування взірців тощо) і створює, як результат цієї інтерналізації, структури ціннісного, теоретичного та емпіричного інтелекту, з одного боку, та блоки похідних від них психічних функцій, які забезпечують репродуктивно-перцептуальну та емоційно-чуттєву переробку досвіду, вироблення волюнтативно-поведінкових репертуарів та скриптів – з іншого. Визначено і наголошено, що тіло можна визначити водночас як фундамент культурної, соціальної та психічної суб’єктності, «монітор» культурних, соціальних та психічних особливостей осіб та соціальних груп.
{"title":"КУЛЬТУРОЦЕНТРОВАНІ, СОЦІОЦЕНТРОВАНІ, ТІЛЕСНОЦЕНТРОВАНІ ПСИХОЛОГІЧНІ ПАРАДИГМИ ТА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ПСИХІКИ ТА ПСИХІЧНОГО","authors":"Ю. В. Романенко, І. О. Святненко","doi":"10.15421/102907","DOIUrl":"https://doi.org/10.15421/102907","url":null,"abstract":"Статтю присвячено проблемі визначення засад розуміння психіки та психічного в інтегрованій теорії «культура–соціум–психіка–тіло». У статті визначено засади інтерпретації психіки та психічного в авторській теорії в контексті її співвідношення з культуроцентрованими, соціоцентрованими і тілесноцентрованими парадигмами та теоріями українських й іноземних дослідників. Зокрема, виявлено особливості інтерпретації психіки та психічного в окремих культуроцентрованих, соціоцентрованих та тілесноцентрованих теоріях психіки та викладено засади розуміння психіки та психічного в інтегрованій теорії «культура–соціум–психіка–тіло». Наголошено на тому, що культура утворює автономний світ ціннісної реальності, яка проникає у психіку в процесах інкультурації, які є водночас і психоформуючими, і культуроформуючими, і тілесноформуючими. Відзначено, що психіка, перебуваючи під інкультураційним впливом культури та її суб’єктів-носіїв, вибірково інтерналізує ті чи інші культурні складники або їх фрагменти, і водночас стає як їх «монітором», так і заломлювально-перетворювальною системою. Зазначено, що суспільство взаємодіє із психікою через процеси соціалізації та комунікації, результатом яких стає формування особи як інтегрованого складника соціально-рольової свідомості та поведінки індивіда. Визначено, що психіка, володіючи автономністю та суб’єктністю, вибірково інтерналізує культурні сенси, а також соціопсихічні впливи (переконання, навіювання, емоційні зараження, наслідування взірців тощо) і створює, як результат цієї інтерналізації, структури ціннісного, теоретичного та емпіричного інтелекту, з одного боку, та блоки похідних від них психічних функцій, які забезпечують репродуктивно-перцептуальну та емоційно-чуттєву переробку досвіду, вироблення волюнтативно-поведінкових репертуарів та скриптів – з іншого. Визначено і наголошено, що тіло можна визначити водночас як фундамент культурної, соціальної та психічної суб’єктності, «монітор» культурних, соціальних та психічних особливостей осіб та соціальних груп.","PeriodicalId":513435,"journal":{"name":"Journal of Psychology Research","volume":"3 6","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-03-04","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140266893","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
І. Г. Батраченко, А. А. Плошинська, Ольга Вадимівна Склянська
Встановлено, що процеси породження та регуляції реалізації життєвих домагань особистості базуються на філогенетичній та культурно-історичній матрицях, які проходять низку етапів у процесі соціогенезу. При цьому первісна філогенетична матриця увесь цей час лишається сталою і має коріння у власних інтенціях людської природи та обмежується переважно екосистемою й соціальними інстинктами. У розвинутих аграрних суспільствах, коли людина стала менш залежною від природних екосистем, з’являється теократична матриця регуляції життєвих домагань, яка будується для обмеження первісних інтенцій в умовах цивілізованого суспільства, коли можливості для вдоволення людських потреб якісно зросли в умовах натурального господарювання. Теократична матриця, що особливо виразно представлена в концепціях семи смертних гріхів, постає як антитеза первісній. Наступний крок у культурно-історичному розвитку регуляції життєвих домагань особистості історично постає у форматі технократичної матриці, яка в розвинутих індустріальних суспільствах формується як антитеза теократичній, яка вже створює обмеження не лише для первісних людських інтенцій, але й для зростання товарообороту в ринковій системі, якій стає потрібною вже не як обмеження, а як стимуляція людських потреб. Аргументовано, що за нових історичних умов технократична матриця вибудовується як антитеза теократичній, знімаючи обмеження на домагання та стимулюючи гіперінтенції, що сприяє зростанню ринкової економіки. Як і теократична, технократична матриця, переживши етапи зародження і підйому, нині виходить на стадію кризи, де деструктивні складники починають переважати над конструктивними. Показано, що нині увиразнюється формування нової ноократичної матриця регуляції життєвих домагань особистості, яка виступає як новий синтез попередніх альтернативних матриць у пошуках коеволюції з природою довкілля, людиною й суспільством, сприяючи створенню ноосфери та екогуманістичного підходу до соціального розвитку.
{"title":"СОЦІОГЕНЕЗ КУЛЬТУРНО-ІСТОРИЧНИХ МАТРИЦЬ РЕГУЛЯЦІЇ ЖИТТЄВИХ ДОМАГАНЬ ОСОБИСТОСТІ","authors":"І. Г. Батраченко, А. А. Плошинська, Ольга Вадимівна Склянська","doi":"10.15421/102901","DOIUrl":"https://doi.org/10.15421/102901","url":null,"abstract":"Встановлено, що процеси породження та регуляції реалізації життєвих домагань особистості базуються на філогенетичній та культурно-історичній матрицях, які проходять низку етапів у процесі соціогенезу. При цьому первісна філогенетична матриця увесь цей час лишається сталою і має коріння у власних інтенціях людської природи та обмежується переважно екосистемою й соціальними інстинктами. У розвинутих аграрних суспільствах, коли людина стала менш залежною від природних екосистем, з’являється теократична матриця регуляції життєвих домагань, яка будується для обмеження первісних інтенцій в умовах цивілізованого суспільства, коли можливості для вдоволення людських потреб якісно зросли в умовах натурального господарювання. Теократична матриця, що особливо виразно представлена в концепціях семи смертних гріхів, постає як антитеза первісній. Наступний крок у культурно-історичному розвитку регуляції життєвих домагань особистості історично постає у форматі технократичної матриці, яка в розвинутих індустріальних суспільствах формується як антитеза теократичній, яка вже створює обмеження не лише для первісних людських інтенцій, але й для зростання товарообороту в ринковій системі, якій стає потрібною вже не як обмеження, а як стимуляція людських потреб. Аргументовано, що за нових історичних умов технократична матриця вибудовується як антитеза теократичній, знімаючи обмеження на домагання та стимулюючи гіперінтенції, що сприяє зростанню ринкової економіки. Як і теократична, технократична матриця, переживши етапи зародження і підйому, нині виходить на стадію кризи, де деструктивні складники починають переважати над конструктивними. Показано, що нині увиразнюється формування нової ноократичної матриця регуляції життєвих домагань особистості, яка виступає як новий синтез попередніх альтернативних матриць у пошуках коеволюції з природою довкілля, людиною й суспільством, сприяючи створенню ноосфери та екогуманістичного підходу до соціального розвитку.","PeriodicalId":513435,"journal":{"name":"Journal of Psychology Research","volume":"33 5","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-03-04","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140265769","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Ольга Геннадіївна Лосієвська, Анна Олексіївна Ляшко
Надане дослідження полягає в аналізі впливу досвіду психічного травмування на професійну діяльність людей, а саме: на їх психічний стан, емоційну стабільність та здатність до ефективного функціонування в професійному середовищі. Для дослідження впливу психічного травмування на професійну діяльність ми застосували метод кількісного підходу. Щоб застосувати цей підхід прийнято припущення, що люди з психічним травмуванням матимуть знижену працездатність і погіршення міжособистісних відносин на робочому місці. У результаті проведеного дослідження був виявлений вплив психічного травмування на поведінку, емоції та взаємовідносини серед співробітників; зібрано та проаналізовано кількісні дані шляхом анкетування. Встановлено, що негативний вплив психічного травмування проявляється у зниженні емоційної стабільності, збільшенні рівня напруженості та тривожності. Такий психічний стан може призводити до зниження продуктивності, погіршення міжособистісних відносин та загрози психічному благополуччю колективу. Наше дослідження підтвердило, що розуміння різних видів психічного травмування є ключовим для розробки стратегій, спрямованих на підвищення професійних показників та якості життя людей з таким досвідом. З’ясування причинно-наслідкових зв’язків та виявлення ризикових факторів дозволяє визначити ефективні методи психологічної корекції та реабілітації.
{"title":"ВПЛИВ ПСИХІЧНОГО ТРАВМУВАННЯ НА ЕФЕКТИВНІСТЬ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ","authors":"Ольга Геннадіївна Лосієвська, Анна Олексіївна Ляшко","doi":"10.15421/102906","DOIUrl":"https://doi.org/10.15421/102906","url":null,"abstract":"Надане дослідження полягає в аналізі впливу досвіду психічного травмування на професійну діяльність людей, а саме: на їх психічний стан, емоційну стабільність та здатність до ефективного функціонування в професійному середовищі. Для дослідження впливу психічного травмування на професійну діяльність ми застосували метод кількісного підходу. Щоб застосувати цей підхід прийнято припущення, що люди з психічним травмуванням матимуть знижену працездатність і погіршення міжособистісних відносин на робочому місці. У результаті проведеного дослідження був виявлений вплив психічного травмування на поведінку, емоції та взаємовідносини серед співробітників; зібрано та проаналізовано кількісні дані шляхом анкетування. Встановлено, що негативний вплив психічного травмування проявляється у зниженні емоційної стабільності, збільшенні рівня напруженості та тривожності. Такий психічний стан може призводити до зниження продуктивності, погіршення міжособистісних відносин та загрози психічному благополуччю колективу. Наше дослідження підтвердило, що розуміння різних видів психічного травмування є ключовим для розробки стратегій, спрямованих на підвищення професійних показників та якості життя людей з таким досвідом. З’ясування причинно-наслідкових зв’язків та виявлення ризикових факторів дозволяє визначити ефективні методи психологічної корекції та реабілітації.","PeriodicalId":513435,"journal":{"name":"Journal of Psychology Research","volume":"18 2","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-03-04","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140266166","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Проаналізовано фундаментальні психологічні наукові уявлення щодо розуміння феноменів стресостійкості та емоційного інтелекту. Наведено результати емпіричного дослідження щодо зв’язку стресостійкості з емоційним інтелектом у практикуючих психологів. Обґрунтовано актуальність теми, предмет, об’єкт дослідження та мету статті. Представлено: теоретичні методи, зокрема методи логіко-психологічного аналізу (класифікація, систематизація, порівняння, узагальнення); математико-статистичні методи (коефіцієнт кореляції Спірмена); емпіричні методи дослідження, що реалізувалися за допомогою психодіагностичного інструментарію роботи; концептуальну та емпіричні гіпотези дослідження. Встановлено за допомогою математико-статистичних методів, а саме коефіцієнта рангової кореляції Спірмена, зв’язок стресостійкості з емоційним інтелектом у практикуючих психологів. Емпірично обґрунтовано: прямий кореляційний зв’язок між таким показником стресостійкості, як «конструктивна активність», та показником емоційного інтелекту «емоційна самосвідомість», між стресостійкістю та показником емоційного інтелекту «управління своїми емоціями», між таким показником емоційного інтелекту, як «здатність до розуміння своїх і чужих емоцій», та таким показником стресостійкості, як «оптимізм»; зворотний кореляційний зв’язок між таким показником стресостійкості, як «наявність неврозу», та таким показником емоційного інтелекту, як «самомотивація», між таким показником емоційного інтелекту, як «емоційна обізнаність», та таким показником стресостійкості, як «нейротизм», між таким показником емоційного інтелекту, як «емпатія» та таким показником стресостійкості, як «наявність неврозу». Розглянуто теоретико-методологічну основу дослідження щодо зв’язку стресостійкості з емоційним інтелектом у практикуючих психологів.
{"title":"ЗВ’ЯЗОК СТРЕСОСТІЙКОСТІ З ЕМОЦІЙНИМ ІНТЕЛЕКТОМ У ПРАКТИКУЮЧИХ ПСИХОЛОГІВ","authors":"Н. В. Ткаченко","doi":"10.15421/102910","DOIUrl":"https://doi.org/10.15421/102910","url":null,"abstract":"Проаналізовано фундаментальні психологічні наукові уявлення щодо розуміння феноменів стресостійкості та емоційного інтелекту. Наведено результати емпіричного дослідження щодо зв’язку стресостійкості з емоційним інтелектом у практикуючих психологів. Обґрунтовано актуальність теми, предмет, об’єкт дослідження та мету статті. Представлено: теоретичні методи, зокрема методи логіко-психологічного аналізу (класифікація, систематизація, порівняння, узагальнення); математико-статистичні методи (коефіцієнт кореляції Спірмена); емпіричні методи дослідження, що реалізувалися за допомогою психодіагностичного інструментарію роботи; концептуальну та емпіричні гіпотези дослідження. Встановлено за допомогою математико-статистичних методів, а саме коефіцієнта рангової кореляції Спірмена, зв’язок стресостійкості з емоційним інтелектом у практикуючих психологів. Емпірично обґрунтовано: прямий кореляційний зв’язок між таким показником стресостійкості, як «конструктивна активність», та показником емоційного інтелекту «емоційна самосвідомість», між стресостійкістю та показником емоційного інтелекту «управління своїми емоціями», між таким показником емоційного інтелекту, як «здатність до розуміння своїх і чужих емоцій», та таким показником стресостійкості, як «оптимізм»; зворотний кореляційний зв’язок між таким показником стресостійкості, як «наявність неврозу», та таким показником емоційного інтелекту, як «самомотивація», між таким показником емоційного інтелекту, як «емоційна обізнаність», та таким показником стресостійкості, як «нейротизм», між таким показником емоційного інтелекту, як «емпатія» та таким показником стресостійкості, як «наявність неврозу». Розглянуто теоретико-методологічну основу дослідження щодо зв’язку стресостійкості з емоційним інтелектом у практикуючих психологів.","PeriodicalId":513435,"journal":{"name":"Journal of Psychology Research","volume":"67 2","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-03-04","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140266682","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Причинами посттравматичного стресового розладу (ПТСР) можуть бути: особисте спустошення, викликане смертю близької людини, домашнім або сексуальним насильством, катастрофічними ситуаціями, небезпечними для життя нещасними випадками, фізичними травмами та інвалідністю. У деяких людей ПТСР може виникнути, навіть якщо вони не були безпосередньо залучені, а просто стали свідками серйозної травматичної ситуації. ПТСР характеризується трьома групами симптомів: постійним повторенням події, що спричинила травму; спробами уникати стимулів, які нагадують про травму; підвищеною вегетативною активністю, включаючи підвищену реакцію страху (стартл-рефлекс); і раптовим болісним зануренням у минуле, коли людина знову і знову переживає події так, ніби вони щойно сталися (флешбеки). Стійкі переживання можуть також проявлятися у вигляді неприємних спогадів, важких снів, підвищеної фізіологічної, психологічної та емоційної реакції на подразники, так чи інакше пов’язані з подіями, що спричинили психологічну травму. Посттравматичний стресовий розлад також характеризується старечим станом: зниженням пам’яті на події, пов’язані з травмою, притупленням емоцій, почуттям безсилля і відчаю. Також спостерігається погіршення інстинкту самозбереження, що характеризується постійним підвищенням внутрішнього психоемоційного напруження для того, щоб постійно підтримувати механізм фільтрації зовнішніх подразників, щоб не пропустити стимули, які закарбувалися у свідомості як ознаки небезпеки. Посттравматичний стресовий розлад впливає не лише на психологічний стан, а й на фізичний. Підвищується кров’яний тиск, з’являються або загострюються психосоматичні захворювання, такі як виразка шлунку, бронхіальна астма та інші. Жінки страждають від різних порушень менструального циклу та викиднів на початку вагітності, а чоловіки відчувають падіння лібідо та проблеми з енергією. Однією з особливостей посттравматичного стресового розладу є те, що він може виникнути через деякий час після ситуації, яка спричинила травму, і є нешкідливою фазою; ступінь вираженості симптомів залежить в основному від тривалості латентного періоду і стадії хвороби.
{"title":"ОСНОВНІ СИМПТОМИ ПОСТТРАВМАТИЧНОГО СТРЕСОВОГО РОЗЛАДУ","authors":"Н. В. Ткаченко, Ольга Алещенко","doi":"10.15421/102909","DOIUrl":"https://doi.org/10.15421/102909","url":null,"abstract":"Причинами посттравматичного стресового розладу (ПТСР) можуть бути: особисте спустошення, викликане смертю близької людини, домашнім або сексуальним насильством, катастрофічними ситуаціями, небезпечними для життя нещасними випадками, фізичними травмами та інвалідністю. У деяких людей ПТСР може виникнути, навіть якщо вони не були безпосередньо залучені, а просто стали свідками серйозної травматичної ситуації. ПТСР характеризується трьома групами симптомів: постійним повторенням події, що спричинила травму; спробами уникати стимулів, які нагадують про травму; підвищеною вегетативною активністю, включаючи підвищену реакцію страху (стартл-рефлекс); і раптовим болісним зануренням у минуле, коли людина знову і знову переживає події так, ніби вони щойно сталися (флешбеки). Стійкі переживання можуть також проявлятися у вигляді неприємних спогадів, важких снів, підвищеної фізіологічної, психологічної та емоційної реакції на подразники, так чи інакше пов’язані з подіями, що спричинили психологічну травму. Посттравматичний стресовий розлад також характеризується старечим станом: зниженням пам’яті на події, пов’язані з травмою, притупленням емоцій, почуттям безсилля і відчаю. Також спостерігається погіршення інстинкту самозбереження, що характеризується постійним підвищенням внутрішнього психоемоційного напруження для того, щоб постійно підтримувати механізм фільтрації зовнішніх подразників, щоб не пропустити стимули, які закарбувалися у свідомості як ознаки небезпеки. Посттравматичний стресовий розлад впливає не лише на психологічний стан, а й на фізичний. Підвищується кров’яний тиск, з’являються або загострюються психосоматичні захворювання, такі як виразка шлунку, бронхіальна астма та інші. Жінки страждають від різних порушень менструального циклу та викиднів на початку вагітності, а чоловіки відчувають падіння лібідо та проблеми з енергією. Однією з особливостей посттравматичного стресового розладу є те, що він може виникнути через деякий час після ситуації, яка спричинила травму, і є нешкідливою фазою; ступінь вираженості симптомів залежить в основному від тривалості латентного періоду і стадії хвороби.","PeriodicalId":513435,"journal":{"name":"Journal of Psychology Research","volume":"1 2","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-03-04","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140265950","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
У статті наведено теоретичний аналіз самооцінки як важливого критерію становлення особистості. Самооцінка особистості є показником її індивідуальності, яка формується під дією та впливом різних чинників, таких як Я-реальне і Я-ідеальне. Розкрито рівні самооцінки: завищена, занижена та адекватна. Обґрунтовано, що людина не народжується із відповідним рівнем самооцінки, її формує оточення. Проблема формування самооцінки особистості є однією з найважливіших та актуальних у психології, бо самооцінка є однією з головних умов, завдяки яким індивід стає особистістю. Вона формує у індивіда потребу відповідати не тільки рівню оточення, але і рівню власних особистісних оцінок. Правильно сформована самооцінка являє собою не просто знання самого себе, сукупність окремих характеристик, це певне ставлення до себе. Самооцінка є центральною ланкою довільної саморегуляції, визначає напрямок і рівень активності людини, її ставлення до світу, до людей, до самого себе. Самооцінка – складний за психологічною природою феномен, який включений у безліч зв’язків та відносин з усіма психічними утвореннями особистості. Вона є важливої детермінанти всіх форм і видів її діяльності і спілкування. Основи вміння оцінювати себе закладаються в ранньому дитинстві, а розвиток і вдосконалення його відбувається протягом усього життя людини. Самооцінка впливає на стійкість особистості незалежно від мінливих ситуацій, забезпечуючи можливість залишатися самим собою. Нині все більш очевидний вплив самооцінки особистості на її поведінку та міжособистісне спілкування. Таким чином, самооцінка – це оцінка особистістю самої себе, своїх можливостей, якостей та значущості серед інших людей.
{"title":"ФЕНОМЕН САМООЦІНКИ У ПСИХОЛОГІЧНОМУ ДИСКУРСІ","authors":"В. В. Зарицька, Д. С. Козаченко","doi":"10.15421/102903","DOIUrl":"https://doi.org/10.15421/102903","url":null,"abstract":"У статті наведено теоретичний аналіз самооцінки як важливого критерію становлення особистості. Самооцінка особистості є показником її індивідуальності, яка формується під дією та впливом різних чинників, таких як Я-реальне і Я-ідеальне. Розкрито рівні самооцінки: завищена, занижена та адекватна. Обґрунтовано, що людина не народжується із відповідним рівнем самооцінки, її формує оточення. Проблема формування самооцінки особистості є однією з найважливіших та актуальних у психології, бо самооцінка є однією з головних умов, завдяки яким індивід стає особистістю. Вона формує у індивіда потребу відповідати не тільки рівню оточення, але і рівню власних особистісних оцінок. Правильно сформована самооцінка являє собою не просто знання самого себе, сукупність окремих характеристик, це певне ставлення до себе. Самооцінка є центральною ланкою довільної саморегуляції, визначає напрямок і рівень активності людини, її ставлення до світу, до людей, до самого себе. Самооцінка – складний за психологічною природою феномен, який включений у безліч зв’язків та відносин з усіма психічними утвореннями особистості. Вона є важливої детермінанти всіх форм і видів її діяльності і спілкування. Основи вміння оцінювати себе закладаються в ранньому дитинстві, а розвиток і вдосконалення його відбувається протягом усього життя людини. Самооцінка впливає на стійкість особистості незалежно від мінливих ситуацій, забезпечуючи можливість залишатися самим собою. Нині все більш очевидний вплив самооцінки особистості на її поведінку та міжособистісне спілкування. Таким чином, самооцінка – це оцінка особистістю самої себе, своїх можливостей, якостей та значущості серед інших людей.","PeriodicalId":513435,"journal":{"name":"Journal of Psychology Research","volume":"110 4","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-03-04","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140265438","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
У статті наведені результати теоретичного обґрунтування та емпіричного дослідження особливостей подружніх відносин у жінок з різним рівнем диференціації Я. Гіпотеза дослідження полягала в тому, що респондентам з високим рівнем диференціації Я менш властива схильність до залежності від зовнішньої оцінки та чужої думки, позиція веденого, схильність до поступливості, невпевненість у власній думці. У респондентів з вищим рівнем диференціації Я достовірно вищі значення авторитетності в подружніх відносинах, вони більше схильні до поваги партнера, визнання його думки та рішень. Низький рівень диференціації Я призводить до формування деструктивної залежності від шлюбного партнера. Ця гіпотеза була перевірена на вибірці із 47 жінок за допомогою статистичної обробки результатів психодіагностичного опитування респондентів за опитувальником Его-диференціації Е. Скоурон та М. Фрідлендер (Differentiation of Self Identity (DSI)), «Тестом профілю відносин» Р. Борнштейна (Relationship Profile Test (RPT)) та опитувальником «Розуміння, емоційне тяжіння, авторитетність» А. Н. Волкової. Результати емпіричного дослідження показали наявність статистично значущих відмінностей між групами респондентів з різним рівнем диференціації Я та наявність статистично значущих взаємозв’язків між загальним рівнем диференціації Я та його окремих показників із деструктивною надзалежністю. Також встановлені взаємозв’язки такого показника диференціації Я, як емоційний розрив, із розумінням, емоційним тяжінням та авторитетністю шлюбного партнера. Отримані результати допомагають по-новому подивитися на проблему вимушеного розриву подружніх стосунків багатьох українських сімей внаслідок еміграції, зумовленої військовою агресією.
文章介绍了对具有不同自我分化水平的妇女的婚姻关系特点进行理论论证和实证研究的结果。 该研究的假设是，自我分化水平高的受访者不太可能依赖外部评价和他人意见、领导地位、顺从倾向以及对自己的意见缺乏信心。自我分化水平较高的受访者在婚姻关系中的权威价值观明显较高，他们更有可能尊重伴侣，认可伴侣的意见和决定。自我分化程度低的受访者会对婚姻伴侣形成破坏性依赖。对 47 名妇女的样本进行了这一假设检验，使用自我差异问卷 E. Skowron 和 M. Friedland 对受访者的心理诊断调查结果进行了统计处理。斯科隆和 M. 弗里德兰德（自我身份分化问卷（DSI））、R. 伯恩斯坦的关系档案测试（RPT）和 A. 沃尔科娃的理解、情感吸引和权威问卷对 47 名女性样本进行了心理诊断调查。实证研究的结果表明，不同自我分化水平的受访者群体之间存在统计学意义上的显著差异，自我分化的总体水平及其个别指标与破坏性过度依赖之间存在统计学意义上的显著关系。此外，还确定了情感差距、理解、情感吸引力和婚姻伴侣权威等自我差异指标之间的相互关系。研究结果有助于重新审视许多乌克兰家庭由于军事侵略造成的移民而导致婚姻关系被迫破裂的问题。
{"title":"ОСОБЛИВОСТІ ПОДРУЖНІХ ВІДНОСИН У ЖІНОК З РІЗНИМ РІВНЕМ ДИФЕРЕНЦІАЦІЇ Я","authors":"С. Ю. Скворцов, О. М. Знанецька, Т. В. Iванова","doi":"10.15421/102908","DOIUrl":"https://doi.org/10.15421/102908","url":null,"abstract":"У статті наведені результати теоретичного обґрунтування та емпіричного дослідження особливостей подружніх відносин у жінок з різним рівнем диференціації Я. Гіпотеза дослідження полягала в тому, що респондентам з високим рівнем диференціації Я менш властива схильність до залежності від зовнішньої оцінки та чужої думки, позиція веденого, схильність до поступливості, невпевненість у власній думці. У респондентів з вищим рівнем диференціації Я достовірно вищі значення авторитетності в подружніх відносинах, вони більше схильні до поваги партнера, визнання його думки та рішень. Низький рівень диференціації Я призводить до формування деструктивної залежності від шлюбного партнера. Ця гіпотеза була перевірена на вибірці із 47 жінок за допомогою статистичної обробки результатів психодіагностичного опитування респондентів за опитувальником Его-диференціації Е. Скоурон та М. Фрідлендер (Differentiation of Self Identity (DSI)), «Тестом профілю відносин» Р. Борнштейна (Relationship Profile Test (RPT)) та опитувальником «Розуміння, емоційне тяжіння, авторитетність» А. Н. Волкової. Результати емпіричного дослідження показали наявність статистично значущих відмінностей між групами респондентів з різним рівнем диференціації Я та наявність статистично значущих взаємозв’язків між загальним рівнем диференціації Я та його окремих показників із деструктивною надзалежністю. Також встановлені взаємозв’язки такого показника диференціації Я, як емоційний розрив, із розумінням, емоційним тяжінням та авторитетністю шлюбного партнера. Отримані результати допомагають по-новому подивитися на проблему вимушеного розриву подружніх стосунків багатьох українських сімей внаслідок еміграції, зумовленої військовою агресією.","PeriodicalId":513435,"journal":{"name":"Journal of Psychology Research","volume":"35 5","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-03-04","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140265763","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：