Pub Date : 2022-10-03DOI: 10.58423/2786-6742/2022-1-70-79
Zsófia Nemesh
The circular economic model is a newly (re)discovered paradigm by the humanity which seems to be inevitable in order to create a sustainable resource managment for our future, in all sectors of the economy, especially in industrial production. Disciplines such as industrial ecology have already shed the light on the importance of copying or adapting nature-based ecosystems in industrial zones, parks, see e.g., the worldwide spreading eco-industrial parks. In many parts of the world, the circular economic is not only emerging as a theoretical concept, but is also being integrated into policy-making processes and practice. The circular economy can also be an alternative to traditional – linear – economic systems on a global scale. The European Union is making a strong move in this direction, as are many other countries, including the United States and China. China is one of the most committed promoters of this concept, where we can talk about the political mainstreaming of the circular economic model since the 1990s. The country is having an exponentially increasing number of pilot projects for circular economic. By implementing the circular economic model, China is reflecting on the complex problems of the very rapid industrialization and economic growth. An extremely centralised political regime like China is using top-down methods which may not be possible to implement neither in the EU nor in the US, but it is rather the system-level thinking of circularity which must be studied, not the concrete plans and steps. This article aims to analyse why circular economy is a beneficial approach to industrial sites, why we may state that the Chinese practice is very unique and specific in a global comparison, and what might be the potential lessons or patterns other countries or regions could study and interprete. The methodology applied by the author is based on the review of recent international literature available on the best practices of circular economic, as well as concrete case studies and statistical data from China. Based on the already existing and published models, it is undebated that the Chinese practice is progressive in quantitative terms, however, there are several weak points of the pilot and demonstration projects, mainly regarding the lowel level of involvement of stakeholders (park managment and business actors) and the density of cooperation networks
{"title":"Implementation of the circular economic model in the Chinese practice","authors":"Zsófia Nemesh","doi":"10.58423/2786-6742/2022-1-70-79","DOIUrl":"https://doi.org/10.58423/2786-6742/2022-1-70-79","url":null,"abstract":"The circular economic model is a newly (re)discovered paradigm by the humanity which seems to be inevitable in order to create a sustainable resource managment for our future, in all sectors of the economy, especially in industrial production. Disciplines such as industrial ecology have already shed the light on the importance of copying or adapting nature-based ecosystems in industrial zones, parks, see e.g., the worldwide spreading eco-industrial parks. In many parts of the world, the circular economic is not only emerging as a theoretical concept, but is also being integrated into policy-making processes and practice. The circular economy can also be an alternative to traditional – linear – economic systems on a global scale. The European Union is making a strong move in this direction, as are many other countries, including the United States and China. China is one of the most committed promoters of this concept, where we can talk about the political mainstreaming of the circular economic model since the 1990s. The country is having an exponentially increasing number of pilot projects for circular economic. By implementing the circular economic model, China is reflecting on the complex problems of the very rapid industrialization and economic growth. An extremely centralised political regime like China is using top-down methods which may not be possible to implement neither in the EU nor in the US, but it is rather the system-level thinking of circularity which must be studied, not the concrete plans and steps. This article aims to analyse why circular economy is a beneficial approach to industrial sites, why we may state that the Chinese practice is very unique and specific in a global comparison, and what might be the potential lessons or patterns other countries or regions could study and interprete. The methodology applied by the author is based on the review of recent international literature available on the best practices of circular economic, as well as concrete case studies and statistical data from China. Based on the already existing and published models, it is undebated that the Chinese practice is progressive in quantitative terms, however, there are several weak points of the pilot and demonstration projects, mainly regarding the lowel level of involvement of stakeholders (park managment and business actors) and the density of cooperation networks","PeriodicalId":106282,"journal":{"name":"Acta Academiae Beregsasiensis. Economics","volume":"64 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-10-03","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"114040058","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-10-03DOI: 10.58423/2786-6742/2022-1-13-33
Роберт Бачо, Г. Потокі
Адміністративна реформа в Україні мала значний вплив на Закарпаття. Метою дослідження є представлення стратегії сільського та економічного розвитку в постреформний період, що може бути придатним для вивчення переломних моментів та конкретних елементів розвитку цієї території. Оскільки йде мова про відносно нещодавні зміни, нормальний розвиток яких був порушений воєнною ситуацією - отримані результати мають важливе значення для подальшого розвитку територій. Базою дослідження є Косинська об’єднана територіальна громада (ОТГ), а дані отримані з місцевої адміністрації, зокрема шляхом збору первинних даних через опитування жителів регіону. Це все разом дало можливість створити комплексну стратегію розвитку території, в якій представлено проблеми об’єднаної територіальної громади, точки прориву та конкретні приклади секторів, у яких подальший розвиток буде доцільним. Косинська ОТГ розташована на Закарпатті, в одній із найзахідніших точок України - на території нинішнього Берегівського району. Ця територіальна громада відома на всю країну насамперед термальним туризмом, адже торгова марка «Косино» нагадує бажаючим відпочити про один з найпрестижніших термальних курортів України. Громада налічує майже 10 000 мешканців і займає близько 10 тисяч гектарів. З 8 населених пунктів Косино є найбільшим, хоча істотних відмінностей між ними немає. На основі аналізу дослідження можна зробити висновок, що населення має низький рівень доходів, і як наслідок - не вистачає заощаджень для започаткування власної справи. Тому багато сімей заробляють працюючи за кордоном. Важливе значення для населення мають сільськогосподарські ресурси. На жаль, ще до війни люди були песимістично налаштовані щодо майбутнього бачення розвитку територіальної громади. Згідно з основним визначенням стратегії сільського розвитку Косинської об’єднаної територіальної громади - можуть бути реалізовані програми економічного відродження, розвитку інфраструктури та активізації населення. В економічному плані туризм і переробна промисловість потребують паралельного розвитку.
{"title":"Можливі напрямки стратегії економічного розвитку закарпатських територіальних громад, на прикладі Косинської ОТГ","authors":"Роберт Бачо, Г. Потокі","doi":"10.58423/2786-6742/2022-1-13-33","DOIUrl":"https://doi.org/10.58423/2786-6742/2022-1-13-33","url":null,"abstract":"Адміністративна реформа в Україні мала значний вплив на Закарпаття. Метою дослідження є представлення стратегії сільського та економічного розвитку в постреформний період, що може бути придатним для вивчення переломних моментів та конкретних елементів розвитку цієї території. Оскільки йде мова про відносно нещодавні зміни, нормальний розвиток яких був порушений воєнною ситуацією - отримані результати мають важливе значення для подальшого розвитку територій. Базою дослідження є Косинська об’єднана територіальна громада (ОТГ), а дані отримані з місцевої адміністрації, зокрема шляхом збору первинних даних через опитування жителів регіону. Це все разом дало можливість створити комплексну стратегію розвитку території, в якій представлено проблеми об’єднаної територіальної громади, точки прориву та конкретні приклади секторів, у яких подальший розвиток буде доцільним. Косинська ОТГ розташована на Закарпатті, в одній із найзахідніших точок України - на території нинішнього Берегівського району. Ця територіальна громада відома на всю країну насамперед термальним туризмом, адже торгова марка «Косино» нагадує бажаючим відпочити про один з найпрестижніших термальних курортів України. Громада налічує майже 10 000 мешканців і займає близько 10 тисяч гектарів. З 8 населених пунктів Косино є найбільшим, хоча істотних відмінностей між ними немає. На основі аналізу дослідження можна зробити висновок, що населення має низький рівень доходів, і як наслідок - не вистачає заощаджень для започаткування власної справи. Тому багато сімей заробляють працюючи за кордоном. Важливе значення для населення мають сільськогосподарські ресурси. На жаль, ще до війни люди були песимістично налаштовані щодо майбутнього бачення розвитку територіальної громади. Згідно з основним визначенням стратегії сільського розвитку Косинської об’єднаної територіальної громади - можуть бути реалізовані програми економічного відродження, розвитку інфраструктури та активізації населення. В економічному плані туризм і переробна промисловість потребують паралельного розвитку.","PeriodicalId":106282,"journal":{"name":"Acta Academiae Beregsasiensis. Economics","volume":"47 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-10-03","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"125929598","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-10-03DOI: 10.58423/2786-6742/2022-1-48-59
Н.М. Вдовенко, І. Сіненок, Р. Дмитришин
У статті запропоновано напрямки вирішення питання удосконалення рівня галузевої конкурентоспроможності організаційно-економічного механізму регулювання аквакультури як перспективного сектору національної економіки на основі нормативно-адміністративного методу регулювання. Для успішного здійснення аквакультурного виробництва запропоновано внести доповнення до Закону України «Про аквакультуру» від 18.09.2012 № 5293-VI. Обґрунтовано пропозиції до розроблення проекту Державної програми розвитку аквакультури України на період 2020-2025 рр., що значною мірою становитимуть низку переважно організаційних заходів з урахуванням дієвих механізмів регулювання розвитку аквакультури. Запропоновано передбачити як забезпечення процесів розвитку традиційних об’єктів аквакультури, так і розвиток за напрямом урізноманітнення об’єктів та поширення відносно нетрадиційних технологій аквакультури. Вказане стосується рециркулярних аквакультурних систем (РАС), а також виробництва достатньої кількості рибопосадкового матеріалу як для товарного виробництва, так і з метою зариблення водойм для здійснення «рекреаційного рибальства» або випасного вирощування. Серед основних аспектів запровадження організаційного механізму регулювання з урахуванням основних складових блоків визначено запровадження дієвого зв’язку між державою і виробником у формі ліцензування аквакультурної діяльності, ураховуючи досвід застосування усіх країн Європи так і майже по всьому світу або іншій прийнятній формі; створення та налагодження статистичної звітності відповідно до прийнятих у ЄС та рекомендованих ФАО форм з визначенням відповідальності за ненадання інформації; опрацювання земельного та водного законодавства з урахуванням потреб і вимог аквакультури як товарної, зокрема виробництва харчової рибної продукції, вирощування рибопосадкового матеріалу. Викладено результати заходів регулювання сільського господарства при одночасному поглибленому опрацюванні чинного законодавства та внесення до нього змін, які сприятимуть розвитку аквакультури на європейських засадах, відповідальної, дружньої до довкілля та людини.
{"title":"Новітні підходи до забезпечення конкурентоспроможності через організаційний механізм регулювання сільського та рибного господарства в умовах надзвичайних викликів","authors":"Н.М. Вдовенко, І. Сіненок, Р. Дмитришин","doi":"10.58423/2786-6742/2022-1-48-59","DOIUrl":"https://doi.org/10.58423/2786-6742/2022-1-48-59","url":null,"abstract":"У статті запропоновано напрямки вирішення питання удосконалення рівня галузевої конкурентоспроможності організаційно-економічного механізму регулювання аквакультури як перспективного сектору національної економіки на основі нормативно-адміністративного методу регулювання. Для успішного здійснення аквакультурного виробництва запропоновано внести доповнення до Закону України «Про аквакультуру» від 18.09.2012 № 5293-VI. Обґрунтовано пропозиції до розроблення проекту Державної програми розвитку аквакультури України на період 2020-2025 рр., що значною мірою становитимуть низку переважно організаційних заходів з урахуванням дієвих механізмів регулювання розвитку аквакультури. Запропоновано передбачити як забезпечення процесів розвитку традиційних об’єктів аквакультури, так і розвиток за напрямом урізноманітнення об’єктів та поширення відносно нетрадиційних технологій аквакультури. Вказане стосується рециркулярних аквакультурних систем (РАС), а також виробництва достатньої кількості рибопосадкового матеріалу як для товарного виробництва, так і з метою зариблення водойм для здійснення «рекреаційного рибальства» або випасного вирощування. Серед основних аспектів запровадження організаційного механізму регулювання з урахуванням основних складових блоків визначено запровадження дієвого зв’язку між державою і виробником у формі ліцензування аквакультурної діяльності, ураховуючи досвід застосування усіх країн Європи так і майже по всьому світу або іншій прийнятній формі; створення та налагодження статистичної звітності відповідно до прийнятих у ЄС та рекомендованих ФАО форм з визначенням відповідальності за ненадання інформації; опрацювання земельного та водного законодавства з урахуванням потреб і вимог аквакультури як товарної, зокрема виробництва харчової рибної продукції, вирощування рибопосадкового матеріалу. Викладено результати заходів регулювання сільського господарства при одночасному поглибленому опрацюванні чинного законодавства та внесення до нього змін, які сприятимуть розвитку аквакультури на європейських засадах, відповідальної, дружньої до довкілля та людини.","PeriodicalId":106282,"journal":{"name":"Acta Academiae Beregsasiensis. Economics","volume":"45 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-10-03","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"131856568","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：