Pub Date : 2023-02-28DOI: 10.31288/oftalmolzh202312733
Світлана Полякова, І. А. Карлюга, Алла Молода, Оксана Лінчевська
Актуальність. Дирофіляріоз (dirofilarioses), що відноситься до ларвальних гельмінтозів, є захворюванням, кількість якого у людини, за літературними даними, в останні роки значно збільшилась, що пов’язують з ростом бродячих тварин та їх міграцією між населеними пунктами, процесом урбанізації, глобальним потеплінням клімату. Мета. Проаналізувати особливості клініки, діагностики і лікування дирофіляріозу повік і орбіти. Матеріал і методи. Проаналізовано 58 історій хвороби пацієнтів, які лікувалися в ДУ «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П.Філатова НАМН України» з 2006 по 2022 рр з діагнозом дирофіляріоз. Було 13 (22,4%) чоловіків і 45 (77,6%) жінок. Середній вік пацієнтів складав 48,8±15,2 років. Хворі проходили стандартне офтальмологічне обстеження і спеціальні методи дослідження (ультразвукове сканування (УЗ), комп’ютерну томографію (КТ) або магнітно-резонансну томографію (МРТ)) ока і орбіти. Лікування всіх хворих – хірургічне. Особь гельмінта веріфікували в паразитологічній лабораторії, капсулу навколо гельмінта досліджували в лабораторії патоморфології інституту. Результати. З Одеси і Одеської області – 15 (25,9%) випадків, частіше звертались пацієнти з Ізмаїльського та Білгород-Дністрівського районів. За локалізацією гельмінта переважна кількість хворих була з ураженням тканин орбіти – 53 (91,4%) випадків, повік – 5 (8,6%). Усі хворі (100%) скаржились на почервоніння шкіри і набряк повік. При міграції гельмінта глибше в тканини орбіти з’являвся екзофтальм, ступінь якого не перевищувала 2-3 мм, і диплопія – 15 (28,3%) випадків. Верифікація гельмінту в паразитологічній лабораторії показала наявність D.Repens у всіх 58 випадках, з яких статевозрілих самок гельмінта було виявлено 44 (75,9%), її фрагментів – 11 (19,0%), у двох (3,4%) випадках виявлено статевонезрілі самки і в одному (1,8%) – самець дирофілярії. Розміри особі дирофілярії коливались від 2,2 до 15 мм в довжину і до 1 мм в товщину. Висновки. При дирофіляріозі органа зору хірургічне видалення гельмінту є основним методом лікування незалежно від його локалізації (повіки, орбіта, око) з обов’язковим призначенням дезинфікуючих, протизапальних і антигістамінних препаратів як місцево (краплі, мазі), так і внутрішньо. УЗ-сканування тканин повік і орбіти може бути одним із «золотих стандартів» диференційної діагностики дирофіляріозу поряд с КТ і МРТ.
{"title":"Дирофіляріоз повік і орбіти (клініка, діагностика, лікування)","authors":"Світлана Полякова, І. А. Карлюга, Алла Молода, Оксана Лінчевська","doi":"10.31288/oftalmolzh202312733","DOIUrl":"https://doi.org/10.31288/oftalmolzh202312733","url":null,"abstract":"Актуальність. Дирофіляріоз (dirofilarioses), що відноситься до ларвальних гельмінтозів, є захворюванням, кількість якого у людини, за літературними даними, в останні роки значно збільшилась, що пов’язують з ростом бродячих тварин та їх міграцією між населеними пунктами, процесом урбанізації, глобальним потеплінням клімату.\u0000Мета. Проаналізувати особливості клініки, діагностики і лікування дирофіляріозу повік і орбіти.\u0000Матеріал і методи. Проаналізовано 58 історій хвороби пацієнтів, які лікувалися в ДУ «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П.Філатова НАМН України» з 2006 по 2022 рр з діагнозом дирофіляріоз. Було 13 (22,4%) чоловіків і 45 (77,6%) жінок. Середній вік пацієнтів складав 48,8±15,2 років. Хворі проходили стандартне офтальмологічне обстеження і спеціальні методи дослідження (ультразвукове сканування (УЗ), комп’ютерну томографію (КТ) або магнітно-резонансну томографію (МРТ)) ока і орбіти. Лікування всіх хворих – хірургічне. Особь гельмінта веріфікували в паразитологічній лабораторії, капсулу навколо гельмінта досліджували в лабораторії патоморфології інституту.\u0000Результати. З Одеси і Одеської області – 15 (25,9%) випадків, частіше звертались пацієнти з Ізмаїльського та Білгород-Дністрівського районів. За локалізацією гельмінта переважна кількість хворих була з ураженням тканин орбіти – 53 (91,4%) випадків, повік – 5 (8,6%). Усі хворі (100%) скаржились на почервоніння шкіри і набряк повік. При міграції гельмінта глибше в тканини орбіти з’являвся екзофтальм, ступінь якого не перевищувала 2-3 мм, і диплопія – 15 (28,3%) випадків.\u0000Верифікація гельмінту в паразитологічній лабораторії показала наявність D.Repens у всіх 58 випадках, з яких статевозрілих самок гельмінта було виявлено 44 (75,9%), її фрагментів – 11 (19,0%), у двох (3,4%) випадках виявлено статевонезрілі самки і в одному (1,8%) – самець дирофілярії. Розміри особі дирофілярії коливались від 2,2 до 15 мм в довжину і до 1 мм в товщину.\u0000Висновки. При дирофіляріозі органа зору хірургічне видалення гельмінту є основним методом лікування незалежно від його локалізації (повіки, орбіта, око) з обов’язковим призначенням дезинфікуючих, протизапальних і антигістамінних препаратів як місцево (краплі, мазі), так і внутрішньо.\u0000УЗ-сканування тканин повік і орбіти може бути одним із «золотих стандартів» диференційної діагностики дирофіляріозу поряд с КТ і МРТ.","PeriodicalId":19419,"journal":{"name":"Oftalmologicheskii zhurnal","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-02-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"41402611","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-02-28DOI: 10.31288/oftalmolzh20231913
Rita Vieira, A. Figueiredo, Isabel Sampaio, M. Menéres
Purpose: To analyze the efficacy and safety of a MIGS device (XEN gel stent ®) in the management of glaucoma in our tertiary center. Methods: Retrospective analysis of patients submitted to XEN ® implant alone or combined with cataract surgery. Patients with previous filtering surgeries were included. Intraocular pressure (IOP) was evaluated at 1st week, 1st, 3rd, 6th and 12th months after surgery. BCVA, RNFL thickness and number of antiglaucoma medications were evaluated 1 year after surgery. Early and late complications and need for an additional glaucoma surgery were recorded. Results: Thirty-four eyes from 28 patients were included. The main diagnosis was primary open angle glaucoma (POAG) (58.8%). IOP decreased from 20.5±4.9 mmHg to 15.4±4.1 mmHg 1 year after surgery (p<0.001). There was also a decrease in the number of antiglaucoma medications, from 3.6±0.6 to 0.6±0.7 (p<0.001). BCVA increased from 0.57±0.30 to 0.87±0.18 in the combined surgery group (p=0.03). RNFL thickness remained stable (p=0.558). Hypotony occurred in 2 eyes (5.9%). Two eyes (5.9%) needed another glaucoma surgery in the 1st year of follow-up. Conclusion: According to our results, XEN® alone or combined with phacoemulsification showed to be effective in IOP reduction, with few complications, as a primary surgery or even in eyes with previous filtering surgeries.
{"title":"XEN gel stent ® in the management of glaucoma: preliminary results of a tertiary center","authors":"Rita Vieira, A. Figueiredo, Isabel Sampaio, M. Menéres","doi":"10.31288/oftalmolzh20231913","DOIUrl":"https://doi.org/10.31288/oftalmolzh20231913","url":null,"abstract":"Purpose: To analyze the efficacy and safety of a MIGS device (XEN gel stent ®) in the management of glaucoma in our tertiary center. \u0000Methods: Retrospective analysis of patients submitted to XEN ® implant alone or combined with cataract surgery. Patients with previous filtering surgeries were included. Intraocular pressure (IOP) was evaluated at 1st week, 1st, 3rd, 6th and 12th months after surgery. BCVA, RNFL thickness and number of antiglaucoma medications were evaluated 1 year after surgery. Early and late complications and need for an additional glaucoma surgery were recorded.\u0000Results: Thirty-four eyes from 28 patients were included. The main diagnosis was primary open angle glaucoma (POAG) (58.8%).\u0000IOP decreased from 20.5±4.9 mmHg to 15.4±4.1 mmHg 1 year after surgery (p<0.001). There was also a decrease in the number of antiglaucoma medications, from 3.6±0.6 to 0.6±0.7 (p<0.001). BCVA increased from 0.57±0.30 to 0.87±0.18 in the combined surgery group (p=0.03). RNFL thickness remained stable (p=0.558).\u0000Hypotony occurred in 2 eyes (5.9%). Two eyes (5.9%) needed another glaucoma surgery in the 1st year of follow-up.\u0000Conclusion: According to our results, XEN® alone or combined with phacoemulsification showed to be effective in IOP reduction, with few complications, as a primary surgery or even in eyes with previous filtering surgeries.","PeriodicalId":19419,"journal":{"name":"Oftalmologicheskii zhurnal","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-02-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"44234109","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Актуальність. Повний регрес ретинобластоми (РБ) – це її остаточні зміни, які зазнає пухлина в ході органозберігаючого лікування. Вивчення типів регресу РБ, що формуються внаслідок застосування різних видів органозберігаючого лікування є важливим для оцінки його результатів. Мета - вивчення формування типів регресу різних стадій ретинобластоми після первинної поєднаної поліхіміотерапії (ППХТ) у комбінації з консолідуючою терапією. Матеріал та методи. Проаналізовані типи регресу РБ у 89 дітей (119 очей) віком від 1,5 до 77 місяців з РБ після проведення ППХТ та різних видів консолідуючого лікування. З них 37 дітей (37 очей) були з односторонньою РБ, 52 дитини (82 ока) ‒ з двосторонньою. Найбільш часто (67,2%) спостерігалася Т3 стадія РБ (за класифікацією ВООЗ), рідше (23,6%) діагностувалася Т2 стадія. Т1стадія спостерігалась лише в 9,2% – найчастіше вона була діагностована на парному "здоровому" оці при розповсюдженій Т3 стадії контрлатерального ока. На 16 очах (13%) мав місце мультифокальний тип росту. Кількість вогнищ коливалась від 1 до 3 на одному оці, в зв'язку з чим вона перевищувала кількість очей і дорівнювала 124. Лікування проводилось за розробленою методикою ППХТ, яка передбачала інтравітреальне введення мелфалану в дозі 10-30 мкг в залежності від стадії пухлини, з наступною внутрішньовенною системною терапією (VEC-протокол). Результати. В результаті первинної ППХТ виявлено формування різних типів регресу РБ. Після I курсу ППХТ для малих пухлин стадії Т1 характерним було формування II типу регресу, тоді як для стадій T2 та Т3 найбільш поширеним (60%) був III – проміжний тип регресу, що імовірно може свідчити про мозаїчний характер пухлини з наявністю менш диференційованих і відповідно більш злоякісних типів клітин, які скоріше реагували на ППХТ шляхом кальцифікації, оточених більш диференційованими та відповідно менш злоякісними, які реагували слабкіше. Після закінчення курса ППХТ для всіх стадій РБ була поява I типу (29%), що свідчило про остаточний регрес, при тому що III тип залишався у третині (33%) випадків. Відмінними рисами регресу після первинної ППХТ були: розфрагментація великих пухлин РБ (59,3%) з появою ретинальних і, рідше, вітреальних клонів і некротичних вогнищ, які розсмоктувались або кальцифікувались в процесі лікування; наявність різних типів регресу в одному оці при мультифокальному рості; трансформація одних типів регресу в інші в процесі лікування – частіше за все ІІ типу в ІІІ, а ІІІ – в І.
{"title":"Особливості регресу різних стадій ретинобластоми при первинній поєднаній (інтравітреальній + системній) поліхіміотерапії та в комбінації з консолідуючою терапією","authors":"Надія Боброва, Світлана Троніна, Тетяна Сорочинська, Тетяна Романова, Ганна Дембовецька, Аліна Шилик, Оксана Довгань","doi":"10.31288/oftalmolzh202311418","DOIUrl":"https://doi.org/10.31288/oftalmolzh202311418","url":null,"abstract":"Актуальність. Повний регрес ретинобластоми (РБ) – це її остаточні зміни, які зазнає пухлина в ході органозберігаючого лікування. Вивчення типів регресу РБ, що формуються внаслідок застосування різних видів органозберігаючого лікування є важливим для оцінки його результатів.\u0000Мета - вивчення формування типів регресу різних стадій ретинобластоми після первинної поєднаної поліхіміотерапії (ППХТ) у комбінації з консолідуючою терапією.\u0000Матеріал та методи. Проаналізовані типи регресу РБ у 89 дітей (119 очей) віком від 1,5 до 77 місяців з РБ після проведення ППХТ та різних видів консолідуючого лікування. З них 37 дітей (37 очей) були з односторонньою РБ, 52 дитини (82 ока) ‒ з двосторонньою. Найбільш часто (67,2%) спостерігалася Т3 стадія РБ (за класифікацією ВООЗ), рідше (23,6%) діагностувалася Т2 стадія. Т1стадія спостерігалась лише в 9,2% – найчастіше вона була діагностована на парному \"здоровому\" оці при розповсюдженій Т3 стадії контрлатерального ока. На 16 очах (13%) мав місце мультифокальний тип росту. Кількість вогнищ коливалась від 1 до 3 на одному оці, в зв'язку з чим вона перевищувала кількість очей і дорівнювала 124.\u0000Лікування проводилось за розробленою методикою ППХТ, яка передбачала інтравітреальне введення мелфалану в дозі 10-30 мкг в залежності від стадії пухлини, з наступною внутрішньовенною системною терапією (VEC-протокол).\u0000Результати. В результаті первинної ППХТ виявлено формування різних типів регресу РБ. Після I курсу ППХТ для малих пухлин стадії Т1 характерним було формування II типу регресу, тоді як для стадій T2 та Т3 найбільш поширеним (60%) був III – проміжний тип регресу, що імовірно може свідчити про мозаїчний характер пухлини з наявністю менш диференційованих і відповідно більш злоякісних типів клітин, які скоріше реагували на ППХТ шляхом кальцифікації, оточених більш диференційованими та відповідно менш злоякісними, які реагували слабкіше. Після закінчення курса ППХТ для всіх стадій РБ була поява I типу (29%), що свідчило про остаточний регрес, при тому що III тип залишався у третині (33%) випадків. Відмінними рисами регресу після первинної ППХТ були: розфрагментація великих пухлин РБ (59,3%) з появою ретинальних і, рідше, вітреальних клонів і некротичних вогнищ, які розсмоктувались або кальцифікувались в процесі лікування; наявність різних типів регресу в одному оці при мультифокальному рості; трансформація одних типів регресу в інші в процесі лікування – частіше за все ІІ типу в ІІІ, а ІІІ – в І.","PeriodicalId":19419,"journal":{"name":"Oftalmologicheskii zhurnal","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-02-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"41781526","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-02-28DOI: 10.31288/oftalmolzh202316873
Наталія Медведовська, Богдан Жупан, І. А. Лурін, Ігор Храмов
Вступ. Повномасштабне вторгнення РФ на територію України вимагало негайного внесення коректив у роботу системи лікувально-евакуаційного забезпечення поранених із бойовими травмами органу зору. Під час ведення бойових дій у передмісті мегаполісу (Київ) офтальмологічні стаціонари міста активно включилися в процес надання допомоги пораненим. Мета. Вивчити результати прийнятих управлінських рішень щодо внесення коректив у роботу системи лікувально-евакуаційного забезпечення поранених із бойовими травмами органа зору за допомогою порівняльного аналізу ефективності наданої медичної допомоги пораненим у клініці офтальмології Національного військового медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь». Матеріал і методи. Наведено результати аналізу змін обсягу лікувально-діагностичних втручань у різні проміжки часу зміни оперативно-тактичної обстановки і трансформації рівнів надання медичної допомоги, що відбулася у зв’язку із цими змінами, пораненим із бойовими травмами органу зору. Структура причин і локалізацій травматичного пошкодження органу зору та його придаткового апарату подана у відносних величинах, які розраховували на підставі узагальнених показників медичної документації лікування поранених у клініці офтальмології Національного військового медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» за період 2014–2021 рр. і лютий-квітень 2022 р. Методи дослідження: системний аналіз; порівняльний аналіз; контент-аналіз; метод описового моделювання; медико-статистичний аналіз; медико-діагностувальні офтальмологічні методи. Результати. Доведено, що екстрено внесені корективи, які призвели до зміни традиційної чотирирівневої системи надання медичної допомоги пораненим під час ведення бойових дій у передмісті мегаполісу, були своєчасними та необхідними. Проаналізовано зміни структури бойової травми органа зору в різні періоди ведення бойових дій на території України. Визначено аспекти, проблеми, які потребують першочергового розгляду з погляду усунення виявлених недоліків організації лікувально-евакуаційного забезпечення поранених із офтальмологічною травмою. Висновки. Результати порівняльного аналізу вдосконаленої системи лікувально-евакуаційного забезпечення поранених в умовах ведення бойових дій у разі загострення оперативно-тактичної обстановки, зокрема під час оборонних бойових дій у глибокому тилу в процесі оборони мегаполісу (міста Києва), довели ефективність і гнучкість рекомендованих НАТО стандартів та алгоритмів. Наближення лінії фронту до передмістя мегаполісу вимагало прийняття негайних управлінських рішень щодо внесення коректив у традиційну систему лікувально-евакуаційного забезпечення поранених, зокрема з бойовою офтальмотравмою, у зв’язку з чим НВМКЦ «Головний військовий клінічний госпіталь» надавав медичну допомогу, об’єднавшись і координуючи власні дії з мережею спеціалізованих медичних закладів мегаполісу. Обсяги та рівні надання офтальмологічної допомоги змінилися в дуже короткий термін і не виклик
{"title":"Досвід надання офтальмологічної допомоги пораненим під час оборони Києва в НВМКЦ «Головний військовий клінічний госпіталь» за період лютий-квітень 2022 року","authors":"Наталія Медведовська, Богдан Жупан, І. А. Лурін, Ігор Храмов","doi":"10.31288/oftalmolzh202316873","DOIUrl":"https://doi.org/10.31288/oftalmolzh202316873","url":null,"abstract":"Вступ. Повномасштабне вторгнення РФ на територію України вимагало негайного внесення коректив у роботу системи лікувально-евакуаційного забезпечення поранених із бойовими травмами органу зору. Під час ведення бойових дій у передмісті мегаполісу (Київ) офтальмологічні стаціонари міста активно включилися в процес надання допомоги пораненим.\u0000Мета. Вивчити результати прийнятих управлінських рішень щодо внесення коректив у роботу системи лікувально-евакуаційного забезпечення поранених із бойовими травмами органа зору за допомогою порівняльного аналізу ефективності наданої медичної допомоги пораненим у клініці офтальмології Національного військового медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь».\u0000Матеріал і методи. Наведено результати аналізу змін обсягу лікувально-діагностичних втручань у різні проміжки часу зміни оперативно-тактичної обстановки і трансформації рівнів надання медичної допомоги, що відбулася у зв’язку із цими змінами, пораненим із бойовими травмами органу зору. Структура причин і локалізацій травматичного пошкодження органу зору та його придаткового апарату подана у відносних величинах, які розраховували на підставі узагальнених показників медичної документації лікування поранених у клініці офтальмології Національного військового медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» за період 2014–2021 рр. і лютий-квітень 2022 р. Методи дослідження: системний аналіз; порівняльний аналіз; контент-аналіз; метод описового моделювання; медико-статистичний аналіз; медико-діагностувальні офтальмологічні методи.\u0000Результати. Доведено, що екстрено внесені корективи, які призвели до зміни традиційної чотирирівневої системи надання медичної допомоги пораненим під час ведення бойових дій у передмісті мегаполісу, були своєчасними та необхідними. Проаналізовано зміни структури бойової травми органа зору в різні періоди ведення бойових дій на території України. Визначено аспекти, проблеми, які потребують першочергового розгляду з погляду усунення виявлених недоліків організації лікувально-евакуаційного забезпечення поранених із офтальмологічною травмою.\u0000Висновки. Результати порівняльного аналізу вдосконаленої системи лікувально-евакуаційного забезпечення поранених в умовах ведення бойових дій у разі загострення оперативно-тактичної обстановки, зокрема під час оборонних бойових дій у глибокому тилу в процесі оборони мегаполісу (міста Києва), довели ефективність і гнучкість рекомендованих НАТО стандартів та алгоритмів. Наближення лінії фронту до передмістя мегаполісу вимагало прийняття негайних управлінських рішень щодо внесення коректив у традиційну систему лікувально-евакуаційного забезпечення поранених, зокрема з бойовою офтальмотравмою, у зв’язку з чим НВМКЦ «Головний військовий клінічний госпіталь» надавав медичну допомогу, об’єднавшись і координуючи власні дії з мережею спеціалізованих медичних закладів мегаполісу. Обсяги та рівні надання офтальмологічної допомоги змінилися в дуже короткий термін і не виклик","PeriodicalId":19419,"journal":{"name":"Oftalmologicheskii zhurnal","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-02-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"45854814","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-02-28DOI: 10.31288/oftalmolzh202314651
Орест Ігорович Паламар, А. П. Гук, Ервін Венцеславович Лукач, Дмитро Ігорович Оконський, Дмитро Сергійович Тесленко, Богдан Олегович Давиденко
Актуальність. Хірургічне лікування краніофаціальних пухлин з інтра-, екстракраніальним та інтраорбітальним поширенням потребує залучення декількох окремих хірургічних бригад: нейрохірургічної, ЛОР-хірургічної та офтальмологічної (для проведення окремого доступу). Оскільки краніофаціальні доступи передбачають формування декількох окремих «хірургічних полів», зростає тривалість самої операції. Традиційний трансбазальний доступ Derome, як менш травматичний, порівняно із передньою краніофаціальною резекцією, не потребує проведення додаткових лицевих розрізів. А його модифікація – субкраніальний доступ може бути альтернативою, як малоінвазивний варіант.Мета. Вивчити ефективність хірургічного лікування краніофаціальних пухлин з інтра-, екстракраніальним та інтраорбітальним поширенням.Матеріал і методи. Було проаналізовано результати хірургічного лікування 88 хворих з краніофаціальними пухлинами, з них у 62 хворих були злоякісні, а у 26 – доброякісні пухлини. У 12 (14%) випадках виконано трансбазальний доступ Derome; в інших 76 (86 %) – його модифікація – субкраніальний доступ (через лобну пазуху).Результати. Тотального (чисті краї рани) видалення пухлини було досягнуто у 81 випадку – 92% (трансбазальний доступ Derome – 11 (92%) випадків; субкраніальний доступ – 70 (92%) випадків). У 7 (8 %) випадках із злоякісними пухлинами було виконане субтотальне видалення пухлини (при трансбазальному доступі Derome – 1 (8%) випадок, субкраніальному – 6 (8 %) випадків). Тривалість операції при трансбазальному доступі Derome (12 випадків) в середньому становила 372 ± 48 хвилин. При модифікованому субкраніальному доступі (76 випадків) тривалість операції становила в середньому 291 ± 24 хвилин.Заключення. Трансбазальні доступи дають змогу видаляти пухлини з одночасним інтра-, екстракраніальним, а також інтраорбітальним ростом. Мінімізація трансбазального доступу Derome – субкраніальний доступ (через лобну пазуху) є простішим у технічному виконанні, швидшим, менш травматичним, при необхідності може бути латералізований та в радикальності видалення досягає такого ж результату, як при трансбазальному доступі Derome.
{"title":"Хірургічна тактика лікування краніофаціальних пухлин, їх інтра-, екстракраніального та інтраорбітального поширення","authors":"Орест Ігорович Паламар, А. П. Гук, Ервін Венцеславович Лукач, Дмитро Ігорович Оконський, Дмитро Сергійович Тесленко, Богдан Олегович Давиденко","doi":"10.31288/oftalmolzh202314651","DOIUrl":"https://doi.org/10.31288/oftalmolzh202314651","url":null,"abstract":"Актуальність. Хірургічне лікування краніофаціальних пухлин з інтра-, екстракраніальним та інтраорбітальним поширенням потребує залучення декількох окремих хірургічних бригад: нейрохірургічної, ЛОР-хірургічної та офтальмологічної (для проведення окремого доступу). Оскільки краніофаціальні доступи передбачають формування декількох окремих «хірургічних полів», зростає тривалість самої операції. Традиційний трансбазальний доступ Derome, як менш травматичний, порівняно із передньою краніофаціальною резекцією, не потребує проведення додаткових лицевих розрізів. А його модифікація – субкраніальний доступ може бути альтернативою, як малоінвазивний варіант.Мета. Вивчити ефективність хірургічного лікування краніофаціальних пухлин з інтра-, екстракраніальним та інтраорбітальним поширенням.Матеріал і методи. Було проаналізовано результати хірургічного лікування 88 хворих з краніофаціальними пухлинами, з них у 62 хворих були злоякісні, а у 26 – доброякісні пухлини. У 12 (14%) випадках виконано трансбазальний доступ Derome; в інших 76 (86 %) – його модифікація – субкраніальний доступ (через лобну пазуху).Результати. Тотального (чисті краї рани) видалення пухлини було досягнуто у 81 випадку – 92% (трансбазальний доступ Derome – 11 (92%) випадків; субкраніальний доступ – 70 (92%) випадків). У 7 (8 %) випадках із злоякісними пухлинами було виконане субтотальне видалення пухлини (при трансбазальному доступі Derome – 1 (8%) випадок, субкраніальному – 6 (8 %) випадків). Тривалість операції при трансбазальному доступі Derome (12 випадків) в середньому становила 372 ± 48 хвилин. При модифікованому субкраніальному доступі (76 випадків) тривалість операції становила в середньому 291 ± 24 хвилин.Заключення. Трансбазальні доступи дають змогу видаляти пухлини з одночасним інтра-, екстракраніальним, а також інтраорбітальним ростом. Мінімізація трансбазального доступу Derome – субкраніальний доступ (через лобну пазуху) є простішим у технічному виконанні, швидшим, менш травматичним, при необхідності може бути латералізований та в радикальності видалення досягає такого ж результату, як при трансбазальному доступі Derome.","PeriodicalId":19419,"journal":{"name":"Oftalmologicheskii zhurnal","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-02-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"44026584","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-02-28DOI: 10.31288/oftalmolzh202313438
Ірина Бойчук, Алуі Тарак
Вступ. Екзотропія – це порушення положення очей, яке характеризується відхиленням ока або очей назовні внаслідок вроджених або набутих аномалій у будові орбіт та очних яблук, аномалій прикріплення чи розташування очних м’язів. Для консервативної терапії екзотропії використовуються такі методи, як «надмінусові» лінзи, терапія з призмами, оклюзійна терапія, хірургія екстраокулярних м’язів та ортоптична терапія зору. Мета. Оцінити ефективність консервативного лікування екзотропії залежно від стану зорових та бінокулярних функцій до лікування. Матеріал і методи. Під наглядом знаходився 51 пацієнт з екзотропією віком від 10 до 21 року. З них постійну форму екзотропії мали 24 (47,05%) пацієнти, періодичну – 27 (52,95%). Кут екзотропії не перевищував 15°, в середньому – 11,8°±3,12° по Гіршбергу. Всім хворим було проведене загальноприйняте офтальмологічне обстеження, а також визначена найближча точка конвергенції, співвідношення акомодаційної конвергенції до акомодації (АК/А), фузійні резерви та бінокулярний зір для далекої та близької відстаней, стан стереозору. Лікувальні процедури включали оптичну корекцію, плеоптику та пряму оклюзію ведучого ока за наявності амбліопії, ортоптодиплоптичне лікування спрямоване на відновлення та укріплення бінокулярних функцій. Результати. Після лікування кут косоокості для далекої та близької відстані значно зменшився у групі з постійною екзотропією (р = 0,0001 та р = 0,0065 відповідно) та у групі з періодичною косоокістю для далекої відстані (р = 0,0001), але несуттєво для близької відстані. Бінокулярний зір відновився в обох групах: при постійній формі екзотропії у 38% та періодичній – у 70% випадках. Показники конвергенції та АК/А не зазнали суттєвих змін, хоча й наблизились до нормальних величин. Фузійні резерви значно збільшились в обох групах екзотропії. Стереозір відновився за тестом Ланга для близької відстані, але для далекої відстані у групі з періодичною косоокістю наявність стереозору відзначена лише у 65% випадків (р = 0,01). Після лікування ортотропія була досягнута у 62,7% дітей з кутом девіації менше ніж 12,0 призмальних (пр.) дптр (6°). Кут девіації понад 12,0 пр. дптр залишався у 37,3% хворих, яким згодом було виконане хірургічне втручання. Виявлено 4 основних показники, стан яких визначає сприятливість результатів консервативного лікування – найближчі точки конвергенції, фузія на синоптофорі, АК/А, стереопоріг за тестом Ланга II. Але у 37,3% хворих згодом було виконане хірургічне втручання.
{"title":"Ефективність консервативного лікування у дітей з екзотропією залежно від стану зорових та бінокулярних функцій до лікування","authors":"Ірина Бойчук, Алуі Тарак","doi":"10.31288/oftalmolzh202313438","DOIUrl":"https://doi.org/10.31288/oftalmolzh202313438","url":null,"abstract":"Вступ. Екзотропія – це порушення положення очей, яке характеризується відхиленням ока або очей назовні внаслідок вроджених або набутих аномалій у будові орбіт та очних яблук, аномалій прикріплення чи розташування очних м’язів. Для консервативної терапії екзотропії використовуються такі методи, як «надмінусові» лінзи, терапія з призмами, оклюзійна терапія, хірургія екстраокулярних м’язів та ортоптична терапія зору.\u0000Мета. Оцінити ефективність консервативного лікування екзотропії залежно від стану зорових та бінокулярних функцій до лікування.\u0000Матеріал і методи. Під наглядом знаходився 51 пацієнт з екзотропією віком від 10 до 21 року. З них постійну форму екзотропії мали 24 (47,05%) пацієнти, періодичну – 27 (52,95%). Кут екзотропії не перевищував 15°, в середньому – 11,8°±3,12° по Гіршбергу. Всім хворим було проведене загальноприйняте офтальмологічне обстеження, а також визначена найближча точка конвергенції, співвідношення акомодаційної конвергенції до акомодації (АК/А), фузійні резерви та бінокулярний зір для далекої та близької відстаней, стан стереозору. Лікувальні процедури включали оптичну корекцію, плеоптику та пряму оклюзію ведучого ока за наявності амбліопії, ортоптодиплоптичне лікування спрямоване на відновлення та укріплення бінокулярних функцій.\u0000Результати. Після лікування кут косоокості для далекої та близької відстані значно зменшився у групі з постійною екзотропією (р = 0,0001 та р = 0,0065 відповідно) та у групі з періодичною косоокістю для далекої відстані (р = 0,0001), але несуттєво для близької відстані. Бінокулярний зір відновився в обох групах: при постійній формі екзотропії у 38% та періодичній – у 70% випадках. Показники конвергенції та АК/А не зазнали суттєвих змін, хоча й наблизились до нормальних величин. Фузійні резерви значно збільшились в обох групах екзотропії. Стереозір відновився за тестом Ланга для близької відстані, але для далекої відстані у групі з періодичною косоокістю наявність стереозору відзначена лише у 65% випадків (р = 0,01). Після лікування ортотропія була досягнута у 62,7% дітей з кутом девіації менше ніж 12,0 призмальних (пр.) дптр (6°). Кут девіації понад 12,0 пр. дптр залишався у 37,3% хворих, яким згодом було виконане хірургічне втручання. Виявлено 4 основних показники, стан яких визначає сприятливість результатів консервативного лікування – найближчі точки конвергенції, фузія на синоптофорі, АК/А, стереопоріг за тестом Ланга II. Але у 37,3% хворих згодом було виконане хірургічне втручання.","PeriodicalId":19419,"journal":{"name":"Oftalmologicheskii zhurnal","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-02-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"45254217","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-12-19DOI: 10.31288/oftalmolzh202263538
F. Yevchev, A. Yevcheva, V.V. Gajevsky, S. Poliakova
{"title":"Efficacy of exenteration of the orbit and sinus in malignant tumors of the ethmoidal labyrinth","authors":"F. Yevchev, A. Yevcheva, V.V. Gajevsky, S. Poliakova","doi":"10.31288/oftalmolzh202263538","DOIUrl":"https://doi.org/10.31288/oftalmolzh202263538","url":null,"abstract":"","PeriodicalId":19419,"journal":{"name":"Oftalmologicheskii zhurnal","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-12-19","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"44133235","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-12-19DOI: 10.31288/oftalmolzh202265961
Leopoldo Garduño-Vieyra, Bruno Flores Escobar, Isabel de la Fuente Batta
{"title":"Corneal macular dystrophy. Case Presentation.","authors":"Leopoldo Garduño-Vieyra, Bruno Flores Escobar, Isabel de la Fuente Batta","doi":"10.31288/oftalmolzh202265961","DOIUrl":"https://doi.org/10.31288/oftalmolzh202265961","url":null,"abstract":"","PeriodicalId":19419,"journal":{"name":"Oftalmologicheskii zhurnal","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-12-19","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"43920741","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-12-19DOI: 10.31288/oftalmolzh202261013
R. Lopadchak, I. Novytskyy, Ya. Z. Fedus
{"title":"Our experience of laser iridotomy in patients with chronic angle closure glaucoma","authors":"R. Lopadchak, I. Novytskyy, Ya. Z. Fedus","doi":"10.31288/oftalmolzh202261013","DOIUrl":"https://doi.org/10.31288/oftalmolzh202261013","url":null,"abstract":"","PeriodicalId":19419,"journal":{"name":"Oftalmologicheskii zhurnal","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-12-19","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"46976325","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}