За стабільної потреби фармацевтичної промисловості в лікарській рослинній сировині й необхідності пошуку нових фітопрепаратів особливу увагу варто приділяти рослинам, що мають велику сировинну базу. Вивчення таких рослин є перспективним щодо пошуку та створення нових ефективних лікарських препаратів. Однією з таких перспективних рослин є Achillea collina J. Becker et Reichenb. – деревій пагорбовий, сировинна база якого широко представлена на теренах України. Аналіз джерел наукової літератури показав, що останнім часом значна кількість досліджень присвячена вивченню вмісту та складу ефірної олії, яка зумовлює біологічну дію рослинної сировини й стосується офіцинального A. millefolium. Але дані про накопичення під час вегетації ефірної олії в перспективному ефірноолійному виді Achillea collina J. Becker et Reichenb. є досить обмеженими. Мета дослідження – вивчення складу летких сполук трави Achillea collina J. Becker et Reichenb. методом газової хроматографії з мас-спектрометричною детекцією. Ідентифікацію компонентів ефірної олії проводили методом ТШХ у рухомій фазі етилацетат – толуол (5 : 95). Леткі сполуки одержували з сировини Achillea collina J. Becker et Reichenb. за методом Клевенджера в пристрої відповідно до вимог ДФУ (2.8.12). Дослідження летких сполук проводили методом газової хроматографії з мас-детекцією (ГХ-МС). Встановлено наявність в ефірній олії трави Achillea collina J. Becker et Reichenb. 39 сполук, 37 з них ідентифіковано, що становило 94,80 % від загальної кількості сполук. Домінуючими компонентами були: хамазулен (28,61 % ± 1,75 %), каріофілен (11,60 % ± 0,46 %), δ-кадинен (10,28 % ± 0,13 %), терпінен-4-ол (8,81 % ± 0,07 %) та каріофілен оксид (4,81 % ± 0,07 %). Аналіз отриманих даних засвідчив, що домінуючими компонентами ефірної олії досліджуваного виду є такі монотерпени: α-пінен, β-пінен, сабінен, 1,8-цинеол. Сесквітерпеноїди представлені хамазуленом та його похідними, каріофіленом, δ-кадиненом, каріофілен оксидом. Таким чином, на підставі отриманих результатів сировину Achillea collina J. Becker et Reichenb. можна рекомендувати для наступних досліджень як потенційне джерело для створення лікарських засобів з протизапальною й антибактеріальною дією.
{"title":"Дослідження летких сполук трави Achillea collina J. Becker et Reichenb.","authors":"І. Ф. Дуюн","doi":"10.33250/17.02.134","DOIUrl":"https://doi.org/10.33250/17.02.134","url":null,"abstract":"\u0000 \u0000 \u0000За стабільної потреби фармацевтичної промисловості в лікарській рослинній сировині й необхідності пошуку нових фітопрепаратів особливу увагу варто приділяти рослинам, що мають велику сировинну базу. Вивчення таких рослин є перспективним щодо пошуку та створення нових ефективних лікарських препаратів. \u0000Однією з таких перспективних рослин є Achillea collina J. Becker et Reichenb. – деревій пагорбовий, сировинна база якого широко представлена на теренах України. Аналіз джерел наукової літератури показав, що останнім часом значна кількість досліджень присвячена вивченню вмісту та складу ефірної олії, яка зумовлює біологічну дію рослинної сировини й стосується офіцинального A. millefolium. Але дані про накопичення під час вегетації ефірної олії в перспективному ефірноолійному виді Achillea collina J. Becker et Reichenb. є досить обмеженими. \u0000Мета дослідження – вивчення складу летких сполук трави Achillea collina J. Becker et Reichenb. методом газової хроматографії з мас-спектрометричною детекцією. \u0000Ідентифікацію компонентів ефірної олії проводили методом ТШХ у рухомій фазі етилацетат – толуол (5 : 95). Леткі сполуки одержували з сировини Achillea collina J. Becker et Reichenb. за методом Клевенджера в пристрої відповідно до вимог ДФУ (2.8.12). \u0000Дослідження летких сполук проводили методом газової хроматографії з мас-детекцією (ГХ-МС). Встановлено наявність в ефірній олії трави Achillea collina J. Becker et Reichenb. 39 сполук, 37 з них ідентифіковано, що становило 94,80 % від загальної кількості сполук. Домінуючими компонентами були: хамазулен (28,61 % ± 1,75 %), каріофілен (11,60 % ± 0,46 %), δ-кадинен (10,28 % ± 0,13 %), терпінен-4-ол (8,81 % ± 0,07 %) та каріофілен оксид (4,81 % ± 0,07 %). Аналіз отриманих даних засвідчив, що домінуючими компонентами ефірної олії досліджуваного виду є такі монотерпени: α-пінен, β-пінен, сабінен, 1,8-цинеол. Сесквітерпеноїди представлені хамазуленом та його похідними, каріофіленом, δ-кадиненом, каріофілен оксидом. \u0000Таким чином, на підставі отриманих результатів сировину Achillea collina J. Becker et Reichenb. можна рекомендувати для наступних досліджень як потенційне джерело для створення лікарських засобів з протизапальною й антибактеріальною дією. \u0000 \u0000 \u0000","PeriodicalId":19874,"journal":{"name":"Pharmacology and Drug Toxicology","volume":"11 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-07-26","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"85953147","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
О.О. Нефьодов, О. І. Кальбус, Н. П. Шастун, Лілія Чобіток, А. О. Єфанова, О. П. Максименко, О.В. Широков, В. П. Степура
Розсіяний склероз (РС) – найпоширеніше автоімунне та демієлінізуюче захворювання центральної нервової системи (ЦНС), що характеризується в більшості випадків початковими рецидивами, які надалі переростають у прогресуючу нейродегенерацію, глибоко порушуючи рухові та когнітивні функції пацієнтів. Незважаючи на наявність імуномодулюючої терапії, ефективної для зниження частоти рецидивів та уповільнення прогресування захворювання, всі вони не змогли відновити міє лін ЦНС, необхідний для повного одужання при РС. Мета дослідження – розглянути та проаналізувати сучасні уявлення про роль мікроглії в патоге незі РС, а також мішені та фармакологічну стратегію щодо лікування цього захворювання. Мікроглія є первинними запальними клітинами, присутніми в осередках РС, тому значно сприяє демієлінізації та поширенню пошкодження. Таким чином, багато терапевтичних стратегій були спрямовані на мікроглію, а саме, пригнічення мікрогліального прозапального фенотипу та нейродегенеративного стану для зниження тяжкості захворювання. З іншого боку, внесок мієлінового фагоцитозу, що забезпечує нейропротекторну роль мікроглії при РС, є менш вивченим. Справді, незважаючи на наявність функціональних клітин попередників олігодендроцитів (OPCs) у ділянках ураження бляшки РС, вони не можуть ремієлінізу ватися внаслідок надмірного накопичення мієлінтоксичного дебрису, який має бути видалений мікроглією. Порушення регуляції цього процесу пов’язане з порушенням відновлення нейронів і недостатньою ремієлінізацією. У дослідженні розглянуті дані щодо мікрогліального мієлінового фагоцитозу та його участі в роз витку та відновленні стану за РС, потенціал фагоцитарноопосередкованих терапевтичних підходів, а також їхнє модулювання як новий і раціональний підхід до лікування патології, пов’язаної з РС.
{"title":"Місце мікроглії при розсіяному склерозі: мішені та фармакологічна стратегія","authors":"О.О. Нефьодов, О. І. Кальбус, Н. П. Шастун, Лілія Чобіток, А. О. Єфанова, О. П. Максименко, О.В. Широков, В. П. Степура","doi":"10.33250/17.02.099","DOIUrl":"https://doi.org/10.33250/17.02.099","url":null,"abstract":"\u0000 \u0000 \u0000Розсіяний склероз (РС) – найпоширеніше автоімунне та демієлінізуюче захворювання центральної нервової системи (ЦНС), що характеризується в більшості випадків початковими рецидивами, які надалі переростають у прогресуючу нейродегенерацію, глибоко порушуючи рухові та когнітивні функції пацієнтів. Незважаючи на наявність імуномодулюючої терапії, ефективної для зниження частоти рецидивів та уповільнення прогресування захворювання, всі вони не змогли відновити міє лін ЦНС, необхідний для повного одужання при РС. \u0000 \u0000 \u0000 \u0000Мета дослідження – розглянути та проаналізувати сучасні уявлення про роль мікроглії в патоге незі РС, а також мішені та фармакологічну стратегію щодо лікування цього захворювання. \u0000Мікроглія є первинними запальними клітинами, присутніми в осередках РС, тому значно сприяє демієлінізації та поширенню пошкодження. \u0000Таким чином, багато терапевтичних стратегій були спрямовані на мікроглію, а саме, пригнічення мікрогліального прозапального фенотипу та нейродегенеративного стану для зниження тяжкості захворювання. З іншого боку, внесок мієлінового фагоцитозу, що забезпечує нейропротекторну роль мікроглії при РС, є менш вивченим. Справді, незважаючи на наявність функціональних клітин попередників олігодендроцитів (OPCs) у ділянках ураження бляшки РС, вони не можуть ремієлінізу ватися внаслідок надмірного накопичення мієлінтоксичного дебрису, який має бути видалений мікроглією. Порушення регуляції цього процесу пов’язане з порушенням відновлення нейронів і недостатньою ремієлінізацією. \u0000У дослідженні розглянуті дані щодо мікрогліального мієлінового фагоцитозу та його участі в роз витку та відновленні стану за РС, потенціал фагоцитарноопосередкованих терапевтичних підходів, а також їхнє модулювання як новий і раціональний підхід до лікування патології, пов’язаної з РС. \u0000 \u0000 \u0000 \u0000 \u0000 \u0000","PeriodicalId":19874,"journal":{"name":"Pharmacology and Drug Toxicology","volume":"3 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-07-26","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"73174144","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) є одними з найчастіше використовуваних ліків у світі. Одним з методів підвищення співвідношення «користь/ризик» для пацієнта є створення лікарських форм препаратів, що враховують особливості їхньої фармакодинаміки, фармакокінетики та токсичності. В огляді літератури розглянуто відомості про НПЗП і різні підходи до створення пероральних лікарських форм з модифікованим вивільненням НПЗП. Наведено підходи до розробки ін’єкційних лікарських форм, враховуючи помірну/погану розчинність препаратів даної фармакологічної групи. Розглянуто біологічно сумісні полімери синтетичного та природного походження, що застосовуються як допоміжні речовини для створення лікарських форм НПЗП. Обговорено різні методи, що використовуються для одержання гранульованих, таблетованих, капсульних та інших лікарських форм НПЗП.
{"title":"ікарські форми нестероїдних протизапальних препаратів: проблеми та перспективи (огляд літератури)","authors":"М. І. Голубов, З. С. Суворова","doi":"10.33250/17.02.125","DOIUrl":"https://doi.org/10.33250/17.02.125","url":null,"abstract":"\u0000 \u0000 \u0000Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) є одними з найчастіше використовуваних ліків у світі. Одним з методів підвищення співвідношення «користь/ризик» для пацієнта є створення лікарських форм препаратів, що враховують особливості їхньої фармакодинаміки, фармакокінетики та токсичності. \u0000В огляді літератури розглянуто відомості про НПЗП і різні підходи до створення пероральних лікарських форм з модифікованим вивільненням НПЗП. Наведено підходи до розробки ін’єкційних лікарських форм, враховуючи помірну/погану розчинність препаратів даної фармакологічної групи. Розглянуто біологічно сумісні полімери синтетичного та природного походження, що застосовуються як допоміжні речовини для створення лікарських форм НПЗП. \u0000Обговорено різні методи, що використовуються для одержання гранульованих, таблетованих, капсульних та інших лікарських форм НПЗП. \u0000 \u0000 \u0000","PeriodicalId":19874,"journal":{"name":"Pharmacology and Drug Toxicology","volume":"18 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-07-26","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"77876590","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Мета дослідження – вивчити антиоксидантні властивості густого екстракту якірців сланких (ГЕЯС) за умов in vitro та in vivo на моделі токсичного тетрахлорметанового гепатиту в щурів.Досліди проведені на 96 статевозрілих безпорідних білих щурах масою 180–200 г, поділених на 4 групи. ГЕЯС отриманий екстракцією 50 % етанолом у співвідношенні лікарська рослинна сировина: екстрагент (1:10) з наступним його випаровуванням і згущенням. Дослідження антиоксидантної дії ГЕЯС у концентраціях 5, 10, 15, 20 мкг/мл проводили в умовах in vitro в модельній системі ліпопротеїдів яєчного жовтка. Ступінь окиснювальної модифікації білків in vitro визначали за реакцією взаємодії окиснених амінокислотних залишків з 2,4-динітрофенілгідразином. Антиоксидантну активність ГЕЯС у дозі 150 мг/кг та препарату порівняння Карсилу (100 мг/кг) за умов in vivo досліджували на моделі гострого токсичного ураження печінки в щурів тетрахлорметаном. Баланс окиснювальних процесів та антирадикального захисту оцінювали за вмістом продуктів перекисного окиснення ліпідів, активністю супероксиддисмутази, каталази, глутатіонредуктази, вмістом відновленого глутатіону та α-токоферолу. У сироватці крові тварин визначали активність аланінамінотрансферази та аспартатамінотрансферази. Функціональний стан печінки оцінювали за швидкістю секреції жовчі, концентрацією в ній жовчних кислот і холестерину. За результатами проведеного дослідження були встановлені виразні антиоксидантні властивості фітозасобу ГЕЯС за умов in vitro та in vivo на моделі токсичного тетрахлорметанового гепатиту в щурів. Показано, що фітозасіб ГЕЯС в діапазоні від 5,0 до 50,0 мкг/мл характеризується прямою, залежною від концентрації антиоксидантною дією щодо процесів перекисного окиснення ліпідів і білків в умовах in vitro. На моделі токсичного тетрахлорметанового гепатиту в щурів ГЕЯС у дозі 150 мг/кг сприяє збереженню функціональної активності та природних резервів антиоксидантної системи, зменшує показники цитолізу, ферментемії та відновлює показники жовчоутворювальної та жовчовидільної функції печінки. Зроблено висновок, що за ефективністю в умовах токсичного гепатиту фітозасіб ГЕЯС у дозі 150 мг/кг не поступається, а за стабілізуючим впливом на окремі показники функціонального стану печінки перевершує гепатопротекторні властивості Карсилу в дозі 100 мг/кг.
{"title":"Антиоксидантні властивості густого екстракту якірців сланких за умов in vitro та in vivo","authors":"С. І. Юнусова, Ярослав Рожковський","doi":"10.33250/17.02.115","DOIUrl":"https://doi.org/10.33250/17.02.115","url":null,"abstract":"\u0000 \u0000 \u0000Мета дослідження – вивчити антиоксидантні властивості густого екстракту якірців сланких (ГЕЯС) за умов in vitro та in vivo на моделі токсичного тетрахлорметанового гепатиту в щурів.Досліди проведені на 96 статевозрілих безпорідних білих щурах масою 180–200 г, поділених на 4 групи. ГЕЯС отриманий екстракцією 50 % етанолом у співвідношенні лікарська рослинна сировина: екстрагент (1:10) з наступним його випаровуванням і згущенням. Дослідження антиоксидантної дії ГЕЯС у концентраціях 5, 10, 15, 20 мкг/мл проводили в умовах in vitro в модельній системі ліпопротеїдів яєчного жовтка. Ступінь окиснювальної модифікації білків in vitro визначали за реакцією взаємодії окиснених амінокислотних залишків з 2,4-динітрофенілгідразином. Антиоксидантну активність ГЕЯС у дозі 150 мг/кг та препарату порівняння Карсилу (100 мг/кг) за умов in vivo досліджували на моделі гострого токсичного ураження печінки в щурів тетрахлорметаном. Баланс окиснювальних процесів та антирадикального захисту оцінювали за вмістом продуктів перекисного окиснення ліпідів, активністю супероксиддисмутази, каталази, глутатіонредуктази, вмістом відновленого глутатіону та α-токоферолу. У сироватці крові тварин визначали активність аланінамінотрансферази та аспартатамінотрансферази. Функціональний стан печінки оцінювали за швидкістю секреції жовчі, концентрацією в ній жовчних кислот і холестерину. \u0000 \u0000 \u0000 \u0000За результатами проведеного дослідження були встановлені виразні антиоксидантні властивості фітозасобу ГЕЯС за умов in vitro та in vivo на моделі токсичного тетрахлорметанового гепатиту в щурів. \u0000Показано, що фітозасіб ГЕЯС в діапазоні від 5,0 до 50,0 мкг/мл характеризується прямою, залежною від концентрації антиоксидантною дією щодо процесів перекисного окиснення ліпідів і білків в умовах in vitro. \u0000На моделі токсичного тетрахлорметанового гепатиту в щурів ГЕЯС у дозі 150 мг/кг сприяє збереженню функціональної активності та природних резервів антиоксидантної системи, зменшує показники цитолізу, ферментемії та відновлює показники жовчоутворювальної та жовчовидільної функції печінки. \u0000Зроблено висновок, що за ефективністю в умовах токсичного гепатиту фітозасіб ГЕЯС у дозі 150 мг/кг не поступається, а за стабілізуючим впливом на окремі показники функціонального стану печінки перевершує гепатопротекторні властивості Карсилу в дозі 100 мг/кг. \u0000 \u0000 \u0000 \u0000 \u0000 \u0000","PeriodicalId":19874,"journal":{"name":"Pharmacology and Drug Toxicology","volume":"17 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-07-26","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"77045098","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2019-12-25DOI: 10.33250/vol13iss5pp331-337
S. A. Demchenko, Yu. A. Fedchenkova, T. Bukhtiarova, L. Bobkova, V. Sukhoveev, А. М. Demchenko
Pharmacotherapy of prostate cancer is an important part in combating oncologic diseases. This is very relevant, because prostate cancer is a cause of 10 % of deaths from all cancerous diseases in males. The aim of the study – to synthesize novel derivatives of 1-(41-isopropylphenyl)-4-(42-chlorophenyl)5,6,7,8-tetrahydro-2,4а-diazacyclopenta[cd]azulene-2-carboxylic acid arylamides and to evaluate their antitumor activity against PC-3 prostate cancer cells. By reaction of equimolar amounts of 2-methoxy-3,4,5,6-tetrahydro-7H-azepine with a-amino-4-chloroacetophenone chlorohydrate, 3-(4-chlorophenyl)-6,7,8,9- tetrahydro-5Н-imidazo[1,2-a]azepine was synthesized. By alkylation of a-bromo-4-іsopropylacetophenone in ethylacetate and following treatment of the obtained intermediary quaternary salt with excess of 5 % NaOH solution,1-(41-isopropylphenyl)-4-(42chlorophenyl)-5,6,7,8-tetrahydro-2,4а-diazacyclopenta[cd] azulene was synthesized. By boiling it with equimolar amounts of correspondding arylisocyanates in dried benzol, an array of 1-(41-iso propylphenyl)-4(42-chlorophenyl)-5,6,7,8-tetrahydro-2,4а-diazacyclopenta[cd]azulene-2-carboxylic acid arylamides were synthesized. Structure and purity of all compounds obtained were confirmed by data of MR1Н spectroscopy. Lipophilicity (LogP) of compounds 6 and 8 a-i was calculated with the ACD LogP program. Antitumor activity of 1-(41-isopropylphenyl)-4-(42-chlorophenyl)-5,6,7,8-tetrahydro-2,4а-diazacyclopenta[cd]azulene-2-carboxylic acid (3-methylphenyl) and (3-methoxyphenyl)-amides was evaluated at in vitro test on prostate cancer PC-3 cell lines. It is indicated, that at concentration of 10–5 M these compounds exceed 5-fluorouracil as comparison drug in inhibiting PC-3 prostate cancer cells growth by 52.32 % and 3.93 % correspondingly. The data obtained substantiate feasibility of further studies of 1-(41-isopro pylphenyl)-4-(42-chlorophenyl)-5,6,7,8-tetrahydro-2,4а-diazacyclopenta[cd] azulene-2-carboxylic acid arylamides as new, potential antitumor medicines for prostate cancer treatment.
{"title":"Synthesis and anticancer activity of 1-(41-isopropylphenyl)-4-(42-chlorophenyl)5,6,7,8-tetrahydro-2,4а-diazacyclopenta[cd]azulene-2-carboxylic acid arylamides against PC-3 prostate cancer cells","authors":"S. A. Demchenko, Yu. A. Fedchenkova, T. Bukhtiarova, L. Bobkova, V. Sukhoveev, А. М. Demchenko","doi":"10.33250/vol13iss5pp331-337","DOIUrl":"https://doi.org/10.33250/vol13iss5pp331-337","url":null,"abstract":"Pharmacotherapy of prostate cancer is an important part in combating oncologic diseases. This is very relevant, because prostate cancer is a cause of 10 % of deaths from all cancerous diseases in males. The aim of the study – to synthesize novel derivatives of 1-(41-isopropylphenyl)-4-(42-chlorophenyl)5,6,7,8-tetrahydro-2,4а-diazacyclopenta[cd]azulene-2-carboxylic acid arylamides and to evaluate their antitumor activity against PC-3 prostate cancer cells. By reaction of equimolar amounts of 2-methoxy-3,4,5,6-tetrahydro-7H-azepine with a-amino-4-chloroacetophenone chlorohydrate, 3-(4-chlorophenyl)-6,7,8,9- tetrahydro-5Н-imidazo[1,2-a]azepine was synthesized. By alkylation of a-bromo-4-іsopropylacetophenone in ethylacetate and following treatment of the obtained intermediary quaternary salt with excess of 5 % NaOH solution,1-(41-isopropylphenyl)-4-(42chlorophenyl)-5,6,7,8-tetrahydro-2,4а-diazacyclopenta[cd] azulene was synthesized. By boiling it with equimolar amounts of correspondding arylisocyanates in dried benzol, an array of 1-(41-iso propylphenyl)-4(42-chlorophenyl)-5,6,7,8-tetrahydro-2,4а-diazacyclopenta[cd]azulene-2-carboxylic acid arylamides were synthesized. Structure and purity of all compounds obtained were confirmed by data of MR1Н spectroscopy. Lipophilicity (LogP) of compounds 6 and 8 a-i was calculated with the ACD LogP program. Antitumor activity of 1-(41-isopropylphenyl)-4-(42-chlorophenyl)-5,6,7,8-tetrahydro-2,4а-diazacyclopenta[cd]azulene-2-carboxylic acid (3-methylphenyl) and (3-methoxyphenyl)-amides was evaluated at in vitro test on prostate cancer PC-3 cell lines. It is indicated, that at concentration of 10–5 M these compounds exceed 5-fluorouracil as comparison drug in inhibiting PC-3 prostate cancer cells growth by 52.32 % and 3.93 % correspondingly. The data obtained substantiate feasibility of further studies of 1-(41-isopro pylphenyl)-4-(42-chlorophenyl)-5,6,7,8-tetrahydro-2,4а-diazacyclopenta[cd] azulene-2-carboxylic acid arylamides as new, potential antitumor medicines for prostate cancer treatment.","PeriodicalId":19874,"journal":{"name":"Pharmacology and Drug Toxicology","volume":"25 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2019-12-25","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"74878895","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2019-12-25DOI: 10.33250/vol13iss5pp338-343
І. Г. Капелька, С. Ю. Штриголь
В Україні холодові травми (ХТ) є досить частим явищем. Вони виникають частіше в зимовий час, коли кількість постраждалих сягає понад 12 000 осіб. ХТ спостерігається переважно в молодих осіб працездатного віку, супроводжується великим відсотком інвалідизації та значними матеріальними витратами на лікування потерпілих. Більшій частині постраждалих необхідне стаціонарне лікування, смертність перевищує 10 %. Особливо небезпечною ХТ є в умовах війни, оскільки може спричинити до 25 % санітарних втрат. Значну роль у патогенезі ХТ відіграють простациклін, простагландин F2a і тромбоксан А2, що відповідають за розвиток судинних реакцій. З урахуванням механізму розвитку ХТ можна вважати перспективними фригопротекторами нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), які пригнічують синтез простагландинів. Мета дослідження – порівняти виразність фригопротекторного ефекту низки НПЗП з різною селективністю щодо ЦОГ на моделі гострого загального охолодження (ГЗО). Роботу виконано на білих мишах обох статей масою 20–24 г. ГЗО моделювали за температури – 18 °С. Визначали інтегральний показник фригопротекторної дії – час життя тварин. Використовували неселективні інгібітори ЦОГ – ацетилсаліцилову кислоту (АСК) (Аспірин, таблетки, «Bayer», Німеччина), ібупрофен (Бруфен, порошок, «Abbott», США), мефенамінову кислоту (Мефенамінова кислотаДарниця, таблетки, «Дарниця», Україна), диклофенак натрію (Вольтарен, таблетки, «Novartis», Швейцарія); помірно селективний інгібітор ЦОГ – мелоксикам (Моваліс, таблетки, «Boehringer Ingelheim», Німеччина); високоселективний інгібітор ЦОГ – целекоксиб (Целебрекс, таблетки, «Pfizer», США), які вводили в різних дозах у шлунок за 30 хв до початку ГЗО. Визначено два препарати-лідери з різним профілем селективності щодо ЦОГ: целекоксиб (74 мг/кг) і диклофенак натрію (14 мг/кг). Вони збільшили час життя тварин більше ніж на 50 %, що достовірно перевищує ефект АСК (25 мг/кг). Ці два препарати можна вважати перспективними для подальших поглиблених досліджень фригопротекторної дії. Отже, фригопротекторні властивості НПЗП за ГЗО суттєво відрізняються та не виявляють суворої залежності від селективності щодо ізоформ ЦОГ.
{"title":"Скринінгове дослідження фригопротекторних властивостей нестероїдних протизапальних препаратів за гострого загального охолодження","authors":"І. Г. Капелька, С. Ю. Штриголь","doi":"10.33250/vol13iss5pp338-343","DOIUrl":"https://doi.org/10.33250/vol13iss5pp338-343","url":null,"abstract":"В Україні холодові травми (ХТ) є досить частим явищем. Вони виникають частіше в зимовий час, коли кількість постраждалих сягає понад 12 000 осіб. ХТ спостерігається переважно в молодих осіб працездатного віку, супроводжується великим відсотком інвалідизації та значними матеріальними витратами на лікування потерпілих. Більшій частині постраждалих необхідне стаціонарне лікування, смертність перевищує 10 %. Особливо небезпечною ХТ є в умовах війни, оскільки може спричинити до 25 % санітарних втрат. Значну роль у патогенезі ХТ відіграють простациклін, простагландин F2a і тромбоксан А2, що відповідають за розвиток судинних реакцій. З урахуванням механізму розвитку ХТ можна вважати перспективними фригопротекторами нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), які пригнічують синтез простагландинів. Мета дослідження – порівняти виразність фригопротекторного ефекту низки НПЗП з різною селективністю щодо ЦОГ на моделі гострого загального охолодження (ГЗО). Роботу виконано на білих мишах обох статей масою 20–24 г. ГЗО моделювали за температури – 18 °С. Визначали інтегральний показник фригопротекторної дії – час життя тварин. Використовували неселективні інгібітори ЦОГ – ацетилсаліцилову кислоту (АСК) (Аспірин, таблетки, «Bayer», Німеччина), ібупрофен (Бруфен, порошок, «Abbott», США), мефенамінову кислоту (Мефенамінова кислотаДарниця, таблетки, «Дарниця», Україна), диклофенак натрію (Вольтарен, таблетки, «Novartis», Швейцарія); помірно селективний інгібітор ЦОГ – мелоксикам (Моваліс, таблетки, «Boehringer Ingelheim», Німеччина); високоселективний інгібітор ЦОГ – целекоксиб (Целебрекс, таблетки, «Pfizer», США), які вводили в різних дозах у шлунок за 30 хв до початку ГЗО. Визначено два препарати-лідери з різним профілем селективності щодо ЦОГ: целекоксиб (74 мг/кг) і диклофенак натрію (14 мг/кг). Вони збільшили час життя тварин більше ніж на 50 %, що достовірно перевищує ефект АСК (25 мг/кг). Ці два препарати можна вважати перспективними для подальших поглиблених досліджень фригопротекторної дії. Отже, фригопротекторні властивості НПЗП за ГЗО суттєво відрізняються та не виявляють суворої залежності від селективності щодо ізоформ ЦОГ. ","PeriodicalId":19874,"journal":{"name":"Pharmacology and Drug Toxicology","volume":"63 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2019-12-25","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"91040539","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2019-12-23DOI: 10.33250/vol13iss5pp322-330
Л. Б. Бондаренко, Т. А. Карацуба
Неспецифічна дія протипухлинної хіміотерапії на прилеглі до пухлини тканини сама по собі здатна погіршити стан організму додатково до наслідків розвитку неопластичного процесу і навіть справити вирішальну роль у виживанні організму. Тому актуальним є проведення паралельних досліджень впливу нових протипухлинних засобів на етапі доклінічних випробувань як на пухлини, так і на тканини того самого організму, які неуражені неопластичним процесом, для подальшої оптимізації хіміотерапії. Мета дослідження – вивчити вплив Іфітинібу на ДНК, РНК, білки хроматину, процеси фрагментації ДНК, вміст небілкових і пов’язаних з білками SH-груп у карциномі Герена та незмінених тканинах матки. Дослідження впливу Іфітинібу проводили на білих щурах-самицях лінії Вістар. Тварини були розподілені за методом рандомізації на 3 групи по 6 тварин у кожній: 1 – інтактні щури, 2 – негативний контроль (карцинома Герена), 3 – карцинома Герена + 29,93 мг/кг Іфітинібу. Вивчення впливу Іфітинібу на ДНК, РНК, білки хроматину, процеси фрагментації ДНК, вміст небілкових і пов’язаних з білками SH-груп у карциномі Герена та незмінених тканинах матки показало, що даний препарат вірогідно змінював більшість досліджуваних показників як порівняно з інтактними тваринами, так і з карциномою Герена без лікування. Специфічність впливу Іфітинібу на клітини пухлин була найвираженішою у випадку ДНК-фрагментації та змін вмісту небілкових і пов’язаних з білками SH-груп.
{"title":"Вплив Іфітинібу на складові хроматину та стан антиоксидантної системи в карциномі Герена та незмінених тканинах матки","authors":"Л. Б. Бондаренко, Т. А. Карацуба","doi":"10.33250/vol13iss5pp322-330","DOIUrl":"https://doi.org/10.33250/vol13iss5pp322-330","url":null,"abstract":"Неспецифічна дія протипухлинної хіміотерапії на прилеглі до пухлини тканини сама по собі здатна погіршити стан організму додатково до наслідків розвитку неопластичного процесу і навіть справити вирішальну роль у виживанні організму. Тому актуальним є проведення паралельних досліджень впливу нових протипухлинних засобів на етапі доклінічних випробувань як на пухлини, так і на тканини того самого організму, які неуражені неопластичним процесом, для подальшої оптимізації хіміотерапії. Мета дослідження – вивчити вплив Іфітинібу на ДНК, РНК, білки хроматину, процеси фрагментації ДНК, вміст небілкових і пов’язаних з білками SH-груп у карциномі Герена та незмінених тканинах матки. Дослідження впливу Іфітинібу проводили на білих щурах-самицях лінії Вістар. Тварини були розподілені за методом рандомізації на 3 групи по 6 тварин у кожній: 1 – інтактні щури, 2 – негативний контроль (карцинома Герена), 3 – карцинома Герена + 29,93 мг/кг Іфітинібу. Вивчення впливу Іфітинібу на ДНК, РНК, білки хроматину, процеси фрагментації ДНК, вміст небілкових і пов’язаних з білками SH-груп у карциномі Герена та незмінених тканинах матки показало, що даний препарат вірогідно змінював більшість досліджуваних показників як порівняно з інтактними тваринами, так і з карциномою Герена без лікування. Специфічність впливу Іфітинібу на клітини пухлин була найвираженішою у випадку ДНК-фрагментації та змін вмісту небілкових і пов’язаних з білками SH-груп.","PeriodicalId":19874,"journal":{"name":"Pharmacology and Drug Toxicology","volume":"168 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2019-12-23","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"76630751","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2019-12-23DOI: 10.33250/vol13iss5pp311-321
Н. О. Вринчану, Д.М. Дудікова, Наталія Гринчук, В. В. Недашківська
Огляд присвячений аналізу сучасних даних щодо механізмів стійкості біоплівок до антимікробних засобів та пошуку нових активних речовин з антибіоплівковою активністю. Проведений аналіз літературних джерел показав, що біоплівка є гетерогенною багатоклітинною структурою, стійкість якої до впливу зовнішніх факторів (у т. ч. антимікробних речовин) визначається будовою позаклітинного матриксу, наявністю сигнальної системи (Quorum sensing), а також здатністю до переходу в метаболічно неактивний стан. Для підвищення ефективності антибіоплівкової терапії як перспективні розглядають речовини, які: 1) руйнують позаклітинний матрикс або підвищують його проникність; 2) впливають на систему Quorum sensing і синтез автоіндукторів; 3) впливають на метаболічно неактивні клітини або викликають їхню реверсію до активного стану. З метою подолання стійкості біоплівок окрім пошуку таргетних молекул також розглядають можливість застосування не антимікробних препаратів, створення молекул, подібних до білків людини та мікроорганізмів, а також застосування вірусів бактерій – бактеріофагів. Цей огляд може бути підґрунтям для дослідників, які прагнуть вивчати антибіоплівкові властивості нових речовин і розробляти потенційні лікарські засоби.
{"title":"Біоплівки. Сучасний стан і перспективи антимікробної терапії","authors":"Н. О. Вринчану, Д.М. Дудікова, Наталія Гринчук, В. В. Недашківська","doi":"10.33250/vol13iss5pp311-321","DOIUrl":"https://doi.org/10.33250/vol13iss5pp311-321","url":null,"abstract":"Огляд присвячений аналізу сучасних даних щодо механізмів стійкості біоплівок до антимікробних засобів та пошуку нових активних речовин з антибіоплівковою активністю. Проведений аналіз літературних джерел показав, що біоплівка є гетерогенною багатоклітинною структурою, стійкість якої до впливу зовнішніх факторів (у т. ч. антимікробних речовин) визначається будовою позаклітинного матриксу, наявністю сигнальної системи (Quorum sensing), а також здатністю до переходу в метаболічно неактивний стан. Для підвищення ефективності антибіоплівкової терапії як перспективні розглядають речовини, які: 1) руйнують позаклітинний матрикс або підвищують його проникність; 2) впливають на систему Quorum sensing і синтез автоіндукторів; 3) впливають на метаболічно неактивні клітини або викликають їхню реверсію до активного стану. З метою подолання стійкості біоплівок окрім пошуку таргетних молекул також розглядають можливість застосування не антимікробних препаратів, створення молекул, подібних до білків людини та мікроорганізмів, а також застосування вірусів бактерій – бактеріофагів. Цей огляд може бути підґрунтям для дослідників, які прагнуть вивчати антибіоплівкові властивості нових речовин і розробляти потенційні лікарські засоби.","PeriodicalId":19874,"journal":{"name":"Pharmacology and Drug Toxicology","volume":"60 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2019-12-23","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"90991997","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2019-10-22DOI: 10.33250/10.33250/vol13iss3pp214-219
Л. Б. Бондаренко, Андрій Валерійович Матвієнко
(по материалам Проекта INHAND (Международная гармонизация номенклатуры и диагностических критериев поражения крыс и мышей) D. Dixon, R. Alison, U. Bach et al. Nonproliferative and Proliferative Lesions of the Rat and Mouse Female Reproductive System. J. Toxicol Pathol. 2014. V. 27 (3&4 Suppl). 1S–107S
{"title":"Непролиферативные и пролиферативные поражения женской репродуктивной системы крыс и мышей","authors":"Л. Б. Бондаренко, Андрій Валерійович Матвієнко","doi":"10.33250/10.33250/vol13iss3pp214-219","DOIUrl":"https://doi.org/10.33250/10.33250/vol13iss3pp214-219","url":null,"abstract":"(по материалам Проекта INHAND (Международная гармонизация номенклатуры и диагностических критериев поражения крыс и мышей) D. Dixon, R. Alison, U. Bach et al. Nonproliferative and Proliferative Lesions of the Rat and Mouse Female Reproductive System. J. Toxicol Pathol. 2014. V. 27 (3&4 Suppl). 1S–107S","PeriodicalId":19874,"journal":{"name":"Pharmacology and Drug Toxicology","volume":"04 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2019-10-22","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"85952875","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2019-10-22DOI: 10.33250/10.33250/vol13iss3pp187-196
Н. І. Волощук, С. А. Конюх, Олена Миколаївна Денисюк, А. В. Саєнко
Сьогодні існує велика кількість лікарських засобів і біологічно активних сполук з ренотропною дією, серед яких є рослинні нефропротектори. Проте нез’ясованим є їхній вплив на метаболізм гідроген сульфіду (Н2S) у нирках і роль Н2S у реалізації їхнього нефропротекторного потенціалу. Мета дослідження – вивчити вплив флавоноїдів (кверцетину, ресвератролу) та ізофлавоноїдів (геністеїну) на систему Н2S у нирках щурів без експериментальної патології та визначити його зв’язок з маркерами роботи клубочкового та канальцевого апарату видільних органів. Досліди проведені на 40 щурах-cамцях лінії Вістар, масою 300–330 г. Тваринам дослідних груп внутрішньошлунково на 30 % розчині диметилсульфоксиду вводили геністеїн (5 мг/кг), ресвератрол (50 мг/кг) і кверцетин (20 мг/кг), контрольна група отримувала еквіоб’ємну кількість розчинника. Уміст H2S визначали спектрофотометрично за реакцією з N,N-диметил-пара-фенілендіаміном в присутності FeCl3; активність Н2S-синтезуючих ензимів – цистатіонін-гамма-ліази (ЦГЛ), цистатіонінбета-синтази (ЦБС), цистеїнамінотрансферази (ЦАТ) оцінювали за приростом сульфід-аніона. Утилізацію екзогенного H2S у нирках визначали за швидкістю зниження концентрації сульфід-аніона в інкубаційному середовищі. Уміст креатиніну в сироватці крові та сечі визначали за методом Яффе. Кліренс креатиніну та коефіцієнт реабсорбції води розраховували за відомими формулами. Уміст натрію та калію в сироватці крові та сечі визначали спектрофотометрично. Рівень білка визначали мікробіуретовим методом. Статистичну обробку проводили в програмі «STATISTICA 6.1», вірогідними вважали відмінності в разі p < 0,05. Серед досліджуваних поліфенолів геністеїн і ресвератрол у інтактних тварин достовірно збільшували ензиматичну активність Н2S у нирках: ЦГЛ – на 15,1 і 11,7 %; ЦБС – на 14,4 і 13,1 %; ЦАТ – на 17,7 і 13,3 % відповідно. Кверцетин достовірно не змінював активність ЦГЛ і ЦАТ, та підвищував активність ЦБС на 17,5 %. Також усі три сполуки достовірно сповільнювали утилізацію екзогенного H2S і збільшували запаси ендогенного H2S у нирках умовно здорових щурів; посилювали діурез і фільтраційну здатність нирок; сприяли збільшенню екскреції креатиніну, натрію та калію з сечею і зниженню їхнього вмісту в крові порівняно з контролем; зменшували екскрецію білка з сечею. Найвищу ефективність показав геністеїн. Проведений кореляційний аналіз надав додаткові докази того, що ренотропні властивості всіх трьох досліджуваних поліфенолів пов’язані з впливом на систему H2S. Таким чином, усі застосовані поліфенольні сполуки мали потужний вплив на метаболізм H2S у нирках щурів без експериментальної патології. Найвиразніші нефротропні властивості та здатність стимулювати ендогенну продукцію H2S реєструвались у геністеїну, дещо менші – у ресвератролу та найменші –у кверцетину. Подальші дослідження захисної дії на нирки природних поліфенолів з точки зору їхнього впливу на систему H2S є перспективним напрямом корекції ниркових порушень.
{"title":"Дослідження впливу геністеїну, ресвератролу та кверцетину на показники обміну гідроген сульфіду в нирках і маркери функціонального стану нирок в умовно здорових щурів","authors":"Н. І. Волощук, С. А. Конюх, Олена Миколаївна Денисюк, А. В. Саєнко","doi":"10.33250/10.33250/vol13iss3pp187-196","DOIUrl":"https://doi.org/10.33250/10.33250/vol13iss3pp187-196","url":null,"abstract":"Сьогодні існує велика кількість лікарських засобів і біологічно активних сполук з ренотропною дією, серед яких є рослинні нефропротектори. Проте нез’ясованим є їхній вплив на метаболізм гідроген сульфіду (Н2S) у нирках і роль Н2S у реалізації їхнього нефропротекторного потенціалу. Мета дослідження – вивчити вплив флавоноїдів (кверцетину, ресвератролу) та ізофлавоноїдів (геністеїну) на систему Н2S у нирках щурів без експериментальної патології та визначити його зв’язок з маркерами роботи клубочкового та канальцевого апарату видільних органів. Досліди проведені на 40 щурах-cамцях лінії Вістар, масою 300–330 г. Тваринам дослідних груп внутрішньошлунково на 30 % розчині диметилсульфоксиду вводили геністеїн (5 мг/кг), ресвератрол (50 мг/кг) і кверцетин (20 мг/кг), контрольна група отримувала еквіоб’ємну кількість розчинника. Уміст H2S визначали спектрофотометрично за реакцією з N,N-диметил-пара-фенілендіаміном в присутності FeCl3; активність Н2S-синтезуючих ензимів – цистатіонін-гамма-ліази (ЦГЛ), цистатіонінбета-синтази (ЦБС), цистеїнамінотрансферази (ЦАТ) оцінювали за приростом сульфід-аніона. Утилізацію екзогенного H2S у нирках визначали за швидкістю зниження концентрації сульфід-аніона в інкубаційному середовищі. Уміст креатиніну в сироватці крові та сечі визначали за методом Яффе. Кліренс креатиніну та коефіцієнт реабсорбції води розраховували за відомими формулами. Уміст натрію та калію в сироватці крові та сечі визначали спектрофотометрично. Рівень білка визначали мікробіуретовим методом. Статистичну обробку проводили в програмі «STATISTICA 6.1», вірогідними вважали відмінності в разі p < 0,05. Серед досліджуваних поліфенолів геністеїн і ресвератрол у інтактних тварин достовірно збільшували ензиматичну активність Н2S у нирках: ЦГЛ – на 15,1 і 11,7 %; ЦБС – на 14,4 і 13,1 %; ЦАТ – на 17,7 і 13,3 % відповідно. Кверцетин достовірно не змінював активність ЦГЛ і ЦАТ, та підвищував активність ЦБС на 17,5 %. Також усі три сполуки достовірно сповільнювали утилізацію екзогенного H2S і збільшували запаси ендогенного H2S у нирках умовно здорових щурів; посилювали діурез і фільтраційну здатність нирок; сприяли збільшенню екскреції креатиніну, натрію та калію з сечею і зниженню їхнього вмісту в крові порівняно з контролем; зменшували екскрецію білка з сечею. Найвищу ефективність показав геністеїн. Проведений кореляційний аналіз надав додаткові докази того, що ренотропні властивості всіх трьох досліджуваних поліфенолів пов’язані з впливом на систему H2S. Таким чином, усі застосовані поліфенольні сполуки мали потужний вплив на метаболізм H2S у нирках щурів без експериментальної патології. Найвиразніші нефротропні властивості та здатність стимулювати ендогенну продукцію H2S реєструвались у геністеїну, дещо менші – у ресвератролу та найменші –у кверцетину. Подальші дослідження захисної дії на нирки природних поліфенолів з точки зору їхнього впливу на систему H2S є перспективним напрямом корекції ниркових порушень.","PeriodicalId":19874,"journal":{"name":"Pharmacology and Drug Toxicology","volume":"18 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2019-10-22","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"81280229","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：