Постановка проблеми. Власні імена є надзвичайно чутливою, важливою для сприйняття та перекладу складовою частиною лексичного запасу. Не існує точних правил перекладу власних назв, оскільки немає повних відповідників одиниць перекладу на орфографічному чи фонологічному рівнях. Казки Джоан Роулінг є відносно новими, тому вони не були докладно досліджені. По-перше, світ власних назв Дж. Роулінг фантастично багатий, різноманітний, сповнений несподіванок для читача і залишається практично недослідженим. Власні назви, які можна знайти на сторінках цих казок, взяті з англійської та шотландської міфології, легенд і переказів, тому вони мають велике культурне значення для Англії. У фантастичній літературі і, звичайно ж, у фентезі з'являється своєрідна лексика, за допомогою якої позначають явища незвичайного світу, вигаданого автором. Актуальність дослідження, отже, зумовлена потребою проаналізувати наявні переклади власних назв на матеріалі казок Дж. Роулінг. Метою нашого дослідження є виявити адекватність перекладу власних назв з англійських казок Дж. Роулінг українською мовою. Методи дослідження. Мета роботи та її завдання визначають вибір методів дослідження: класифікаційний, що допомагає розподілити власні назви за їхніми видами; описовий метод, застосований для характеристики видів перекладацьких трансформацій; аналіз трансформацій в українських перекладах казок Дж. Роулінг. Основні результати дослідження. Об’єктом нашого аналізу є казковий дискурс Дж. Роулінг, а саме казки «The Ickabog» («Ікабог / Трясовина»), «The Christmas Pig» («Різдвяна Свинка»), «The Tales of Beedle the Bard» («Казки Барда Бідла»).Основними трансформаціями під час перекладу власних назв є транскрибування, транслітерація та калькування, а також і інші трансформації (комбінована реномінація, гіпо-гіперонімічний переклад, уподібнення, які часто застосовують у перекладі власних назв). Різноманітність власних назв у цих творах заслуговує на особливу увагу. Найбільшу частину власних назв збірки становлять антропоніми: вони складають 42% у загальному співвідношенні, тобто 57 одиниць. Дослідження показало, що у вищезгаданих казках можна простежити використання шістьох перекладацьких трансформацій: транслітерації, транскрибування, калькування, уподібнення, описового перекладу та комбінованої реномінації. Найчастіше під час перекладу було застосовано калькування, що становить майже 55% від обсягу всіх власних назв, виокремлених у текстах оригіналу та перекладу. комбінована реномінація, яка виявлена у 19% аналізованого матеріалу. Зазначимо, що комбінований переклад передбачає поєднання декількох трансформацій та створення нового слова чи виразу, який є більш прийнятним для іншомовної культури. Описовий переклад був знайдений всього у двох прикладах (1%). Висновки і перспективи. Було проаналізовано палітру власних імен у казках Дж. Ролінг. Встановлено частотність трансформацій, використаних під час перекладу казкового дискурсу. Найпоширенішими трьома способами перекладу є калькування
{"title":"ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕКЛАДУ ВЛАСНИХ НАЗВ У КАЗКАХ ДЖ. РОУЛІНГ","authors":"О. Панченко, В. Дорош","doi":"10.15421/462321","DOIUrl":"https://doi.org/10.15421/462321","url":null,"abstract":"Постановка проблеми. Власні імена є надзвичайно чутливою, важливою для сприйняття та перекладу складовою частиною лексичного запасу. Не існує точних правил перекладу власних назв, оскільки немає повних відповідників одиниць перекладу на орфографічному чи фонологічному рівнях. Казки Джоан Роулінг є відносно новими, тому вони не були докладно досліджені. По-перше, світ власних назв Дж. Роулінг фантастично багатий, різноманітний, сповнений несподіванок для читача і залишається практично недослідженим. Власні назви, які можна знайти на сторінках цих казок, взяті з англійської та шотландської міфології, легенд і переказів, тому вони мають велике культурне значення для Англії. У фантастичній літературі і, звичайно ж, у фентезі з'являється своєрідна лексика, за допомогою якої позначають явища незвичайного світу, вигаданого автором. Актуальність дослідження, отже, зумовлена потребою проаналізувати наявні переклади власних назв на матеріалі казок Дж. Роулінг. \u0000Метою нашого дослідження є виявити адекватність перекладу власних назв з англійських казок Дж. Роулінг українською мовою. \u0000Методи дослідження. Мета роботи та її завдання визначають вибір методів дослідження: класифікаційний, що допомагає розподілити власні назви за їхніми видами; описовий метод, застосований для характеристики видів перекладацьких трансформацій; аналіз трансформацій в українських перекладах казок Дж. Роулінг. \u0000Основні результати дослідження. Об’єктом нашого аналізу є казковий дискурс Дж. Роулінг, а саме казки «The Ickabog» («Ікабог / Трясовина»), «The Christmas Pig» («Різдвяна Свинка»), «The Tales of Beedle the Bard» («Казки Барда Бідла»).Основними трансформаціями під час перекладу власних назв є транскрибування, транслітерація та калькування, а також і інші трансформації (комбінована реномінація, гіпо-гіперонімічний переклад, уподібнення, які часто застосовують у перекладі власних назв). \u0000Різноманітність власних назв у цих творах заслуговує на особливу увагу. Найбільшу частину власних назв збірки становлять антропоніми: вони складають 42% у загальному співвідношенні, тобто 57 одиниць. Дослідження показало, що у вищезгаданих казках можна простежити використання шістьох перекладацьких трансформацій: транслітерації, транскрибування, калькування, уподібнення, описового перекладу та комбінованої реномінації. Найчастіше під час перекладу було застосовано калькування, що становить майже 55% від обсягу всіх власних назв, виокремлених у текстах оригіналу та перекладу. комбінована реномінація, яка виявлена у 19% аналізованого матеріалу. Зазначимо, що комбінований переклад передбачає поєднання декількох трансформацій та створення нового слова чи виразу, який є більш прийнятним для іншомовної культури. Описовий переклад був знайдений всього у двох прикладах (1%). \u0000Висновки і перспективи. Було проаналізовано палітру власних імен у казках Дж. Ролінг. Встановлено частотність трансформацій, використаних під час перекладу казкового дискурсу. Найпоширенішими трьома способами перекладу є калькування","PeriodicalId":204474,"journal":{"name":"Journal “Ukrainian sense”","volume":"52 9","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-01-06","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139449399","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Постановка проблеми. У межах дослідження категорії футуральності постає несумнівна важливість розмежування мовного оформлення КФ та її немовного, поняттєвого наповнення. У запропонованій статті наявна спроба пояснити як проєктуються поняттєві, ментальні сфери КФ на мовні засоби, що її вербалізують. Метою є з’ясування предикативної природи Conditionnel та визначення його основних модальних значень. Основні результати дослідження. Основне модальне значення гіпотетичності об’єднує граматичні форми майбутнього часу та елементи інших мовних рівнів – напівграматичні, лексичні – які знаходяться на периферії, в єдину функційно-семантичну категорію, яка є однією із трьох складників загальної категорії темпоральності. Основними типами модальних значень в Conditionnel є вірогідність / гіпотетичність, гіпотетичний імператив та спонукання. Суб’єктно-предикативний зв’язок з дійсністю, що передається Conditionnel може бути представлений двома семантичними різновидами, в основу яких покладено поняття «ймовірної змоги / вірогідності» – зумовлена змога / вірогідність та бажана змога / вірогідність. У концептуальному аспекті Conditionnel передає об’єктивне значення змоги / вірогідності виконання дії, яка за відповідних умов могла чи ще може перейти з ймовірної площини в реальну площину. Семантику Conditionnel présent характеризовано як «зумовлена змога», оскільки зміст речень не може бути потрактований як ірреальний, адже мовець допускає здійснення такої дії в майбутньому за наявності певних умов. Висновки і перспективи. У діахронічній перспективі вирішення «питання про Conditionnel» постають два магістральних шляхи: а) невизнання Conditionnel як окремого способу і уналежнення його до системи Indicatif, на підставі того, що він послуговується формами дійсного способу французької мови та б) виокремлення майбутніх часів французької мови разом з Conditionnel в окремий спосіб (Supositif), на підставі того, що майбутні часи дійсного способу передають нереальну дію. Якщо керуватися не формальним підходом, а семантико-модальним аспектом уживання форм системи futurum, то найприйнятнішим є, на нашу думку, перехід зазначених форм до складу Conditionnel, оскільки всі вони здатні передавати семантику гіпотетичної дії.
{"title":"МЕНТАЛЬНІ СФЕРИ КАТЕГОРІЇ УМОВНОСТІ ЯК СКЛАДНИКИ КАТЕГОРІЇ ФУТУРАЛЬНОСТІ","authors":"І. Кірковська","doi":"10.15421/462317","DOIUrl":"https://doi.org/10.15421/462317","url":null,"abstract":"Постановка проблеми. У межах дослідження категорії футуральності постає несумнівна важливість розмежування мовного оформлення КФ та її немовного, поняттєвого наповнення. У запропонованій статті наявна спроба пояснити як проєктуються поняттєві, ментальні сфери КФ на мовні засоби, що її вербалізують. \u0000Метою є з’ясування предикативної природи Conditionnel та визначення його основних модальних значень. \u0000Основні результати дослідження. Основне модальне значення гіпотетичності об’єднує граматичні форми майбутнього часу та елементи інших мовних рівнів – напівграматичні, лексичні – які знаходяться на периферії, в єдину функційно-семантичну категорію, яка є однією із трьох складників загальної категорії темпоральності. Основними типами модальних значень в Conditionnel є вірогідність / гіпотетичність, гіпотетичний імператив та спонукання. \u0000Суб’єктно-предикативний зв’язок з дійсністю, що передається Conditionnel може бути представлений двома семантичними різновидами, в основу яких покладено поняття «ймовірної змоги / вірогідності» – зумовлена змога / вірогідність та бажана змога / вірогідність. У концептуальному аспекті Conditionnel передає об’єктивне значення змоги / вірогідності виконання дії, яка за відповідних умов могла чи ще може перейти з ймовірної площини в реальну площину. Семантику Conditionnel présent характеризовано як «зумовлена змога», оскільки зміст речень не може бути потрактований як ірреальний, адже мовець допускає здійснення такої дії в майбутньому за наявності певних умов. \u0000Висновки і перспективи. У діахронічній перспективі вирішення «питання про Conditionnel» постають два магістральних шляхи: а) невизнання Conditionnel як окремого способу і уналежнення його до системи Indicatif, на підставі того, що він послуговується формами дійсного способу французької мови та б) виокремлення майбутніх часів французької мови разом з Conditionnel в окремий спосіб (Supositif), на підставі того, що майбутні часи дійсного способу передають нереальну дію. Якщо керуватися не формальним підходом, а семантико-модальним аспектом уживання форм системи futurum, то найприйнятнішим є, на нашу думку, перехід зазначених форм до складу Conditionnel, оскільки всі вони здатні передавати семантику гіпотетичної дії.","PeriodicalId":204474,"journal":{"name":"Journal “Ukrainian sense”","volume":"62 8","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-01-06","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139449212","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Background. The present article deals with general aspects of the problem of definition and concept of graphic novel, its modern version. Illustrative material, the material of investigation is the graphic novel of A. Grecian «Rasputin». An attempt is made to characterize structural units of the concept, clarify some aspects of the definition and unify the term of the kind. The study the syntax of graphic novel is the part of the semiotic study of the genre. Actually, it helps establish certain relation between the significant units of graphic novel. The purpose of this article is to define the significant units of the visual literature in general and graphic novel, in particular, in order to clarify the definition, term and the concept of the graphic novel as a representative of visual literature. To achieve this aim we should solve some objectives, mainly: 1) to describe the types of syntactic units, 2) to illustrate these types with the example of the material of our investigation, 3) to establish the relation «text-image», 4) to sum up the history of the development of genre with different terms accepted by different researchers and understand why and what is more appropriate one for our investigation. Methods. For meeting the aims of this brief analysis we use descriptive methods of investigation. It gives us the possibility to share with the reader oud perception and understanding the material under investigation. Results. The transformation of the adult comic to graphic novel may reveal the importance of significant units. The comic-book has been usually considered to be directed to a teenager and children audience, whereas the graphic novel is directly addressed to a mature and adult readers. The development of this genre owes to the development of the society, some extra-language causes which finally resulted in intra-genre changes and the birth of graphic novel. Sometimes, the graphic novel is perceived as an adult comic and precisely this point has been mostly emphasized in recent investigations looking for a way to find the definition. Reading comics is the process motivating readers be involved in the course of decoding the set of messages that are embedded into various codes of languages. These embedded messages could be presented by syntactic units. In particular, syntax of graphic novel presupposes syntactic units’ interrelation and in its turn these units in every individual case could be positioned differently according to focus of author’s ideas. Discussion. In our research of Rasputin graphic novel these significant syntactic units are as follows. 1) Contiguous spaces defined as structures that create the illusion of space and time continuity in the action, by showing in successive images. 2) fading or progressive alteration of values of the image in successive images. 3) Text integrated into the cartoon, 4) image of a sound, 5) concentration, 6) analytical montage or meticulous decomposition of the scene into its most sig
{"title":"SOME ASPECTS OF VISUAL LITERATURE SYNTAX","authors":"А. Ходоренко","doi":"10.15421/462325","DOIUrl":"https://doi.org/10.15421/462325","url":null,"abstract":"Background. The present article deals with general aspects of the problem of definition and concept of graphic novel, its modern version. Illustrative material, the material of investigation is the graphic novel of A. Grecian «Rasputin». An attempt is made to characterize structural units of the concept, clarify some aspects of the definition and unify the term of the kind. The study the syntax of graphic novel is the part of the semiotic study of the genre. Actually, it helps establish certain relation between the significant units of graphic novel. \u0000The purpose of this article is to define the significant units of the visual literature in general and graphic novel, in particular, in order to clarify the definition, term and the concept of the graphic novel as a representative of visual literature. To achieve this aim we should solve some objectives, mainly: 1) to describe the types of syntactic units, 2) to illustrate these types with the example of the material of our investigation, 3) to establish the relation «text-image», 4) to sum up the history of the development of genre with different terms accepted by different researchers and understand why and what is more appropriate one for our investigation. \u0000Methods. For meeting the aims of this brief analysis we use descriptive methods of investigation. It gives us the possibility to share with the reader oud perception and understanding the material under investigation. \u0000Results. The transformation of the adult comic to graphic novel may reveal the importance of significant units. The comic-book has been usually considered to be directed to a teenager and children audience, whereas the graphic novel is directly addressed to a mature and adult readers. The development of this genre owes to the development of the society, some extra-language causes which finally resulted in intra-genre changes and the birth of graphic novel. Sometimes, the graphic novel is perceived as an adult comic and precisely this point has been mostly emphasized in recent investigations looking for a way to find the definition. Reading comics is the process motivating readers be involved in the course of decoding the set of messages that are embedded into various codes of languages. These embedded messages could be presented by syntactic units. In particular, syntax of graphic novel presupposes syntactic units’ interrelation and in its turn these units in every individual case could be positioned differently according to focus of author’s ideas. \u0000Discussion. In our research of Rasputin graphic novel these significant syntactic units are as follows. 1) Contiguous spaces defined as structures that create the illusion of space and time continuity in the action, by showing in successive images. 2) fading or progressive alteration of values of the image in successive images. 3) Text integrated into the cartoon, 4) image of a sound, 5) concentration, 6) analytical montage or meticulous decomposition of the scene into its most sig","PeriodicalId":204474,"journal":{"name":"Journal “Ukrainian sense”","volume":"61 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-01-06","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139448933","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Постановка проблеми. Компресиви різного зразка з’являються в сучасних мовах внаслідок стрімкого розвитку суспільних явищ, актуальних подій, соціальних, політичних та інших процесів, які потребують первинного чи вторинного найменування в залежності від новизни чи традиційності тих чи тих об’єктів реальної дійсності. Ресурси сучасної української мови не є винятком. Це дає підстави для різнобічного дослідження таких одиниць з позицій сучасної теорії номінації. Наше дослідження є частиною серії досліджень, дотичних до аналізу сучасних процесів мовленнєвої компресії, одним з різновидів якого постає універбація, а її результатом – універби. Явище універбації можна вважати універсальним для індоєвропейських мов. Тому принципи його опису теж є спільними. Універби постають вербальним оприявненням номінативних одиниць – номем – з домінантою-словосполученням. Будь-яка номінативна одиниця має бути описана за допомогою ономасіологічного моделювання. Метою наукової розвідки є з’ясування ономасіологічних ознак універбів як вербальних утілень номем з домінантою-словосполученням. Завдання сформовано у відповідності до поставленої мети: 1) визначити статус універбів в українській мові; 2) спроєктувати ономасіологічну модель М. Докуліла на універби досліджуваного зразка; 3) продемонструвати типи ономасіологічних ознак досліджуваних одиниць. Методи дослідження. Дескриптивний, що покликаний описати ту чи ту ономасіологічну ознаку; прийом моделювання, за допомогою якого уможливлено формування ономасіологічних моделей; прийом диференціювання, який застосований задля виокремлення різниці між поняттями ономасіологічного базису та ономасіологічної ознаки в межах моделі. Основні результати дослідження. Структура ономасіологічної моделі внутрішньої мотивації відображає поєднання ономасіологічного базису та ономасіологічної ознаки з необхідними доповненнями в різних конкретних випадках. Загальний вигляд ономасіологічної моделі такий: [ономасіологічний базис] + [ономасіологічна ознака]. На відміну від ономасіологічного базису, який є незмінною величиною, ономасіологічна ознака є величиною змінюваною, що покликана конкретизувати або уточнювати ономасіологічний базис. Ономасіологічна ознака може бути як простою, так і складною. Це твердження доцільне з точки зору структури основи, омонімічної до похідної. Складна (складена) ономасіологічна ознака має подвійну структуру; вона може бути розширена ознакою дії або діяльності (пацієнсом, результатом, місцем, часом, способом, мірою тощо). Висновки і перспективи. Отже, опис універбів здійснюється згідно з такими ознаками:1) усі номеми, що становлять цю конкретну групу, є номемами з домінантою-словосполученням і вербальною реалізацією-універбом; 2) усі універби, що становлять конкретну групу, є або іменниками, або дієсловами, або дієприкметниками, або дієприслівниками, вкрай рідко – вигуками; 3) усі представники цих частин мови, становлячи окремі групи, мають інваріантне значення представлення, поняттєве значення (наприклад, група
问题陈述。由于社会现象、时事、社会、政治和其他进程的快速发展，需要根据现实生活中某些对象的新颖性或传统性进行主要或次要命名，因此现代语言中出现了各种类型的复合词。现代乌克兰语资源也不例外。这就为从现代命名理论的角度全面研究此类单位提供了依据。我们的研究是与分析现代语音压缩过程相关的系列研究的一部分，其中一个变体是非动词化，其结果是非谚语。统一现象可以说是印欧语言的普遍现象。因此，其描述原则也是通用的。非谓语动词是具有主导短语的名词性单位（noms）的动词表现形式。任何名词性单位都应借助词类学模型进行描述。本研究的目的是阐明作为有主语的名词的动词体现的单音节的词类学特征。任务是根据以下目标制定的：1）确定单音节在乌克兰语中的地位；2）将 M. Document 的拟声学模型投射到所研究样本的单音节上；3）展示所研究单位的拟声学特征类型。研究方法。描述法，旨在描述特定的拟声学特征；建模技术，用于形成拟声学模型；区分技术，用于区分模型中拟声学基础概念和拟声学特征概念之间的差异。研究的主要成果。内在动机的拟态模型结构反映了拟态基础和拟态特征的结合，并在各种具体情况下进行了必要的补充。分类学模型的一般观点如下：[拟态基础] + [拟态特征]。拟态基础是一个恒定值，与之不同的是，拟态特征是一个可变值，旨在明确或澄清拟态基础。分类学特征可以是简单的，也可以是复杂的。从基础结构的角度来看，这种说法是合理的，因为基础与派生同义。复杂（复合）的分类学特征具有双重结构；它可以通过行动或活动特征（患者、结果、地点、时间、方法、程度等）进行扩展。结论与展望。因此，对单体的描述是根据以下特征进行的：1）构成这一特殊组别的所有数字都是带有主语和动词实现的单词的数字；2）构成这一特殊组别的所有单词都是名词、动词、形容词、副词或插入语；3）这些语篇的所有代表，作为独立的组，都有一个不变的表示值、一个概念值（例如，一组名词性单义词）和一个态势值（一组动词性单义词），它们以框架、脚本或组合的方式表示一个概念、对象、动作、动作符号等。这些标准是将所研究的单元归入拟声学类别的基础。
{"title":"ТИПОЛОГІЯ ОНОМАСІОЛОГІЧНИХ ОЗНАК ВЕРБАЛЬНИХ РЕПРЕЗЕНТАНТІВ НОМЕМ З ДОМІНАНТОЮ-СЛОВОСПОЛУЧЕННЯМ","authors":"Н. Дьячок, В. Мараховська","doi":"10.15421/462316","DOIUrl":"https://doi.org/10.15421/462316","url":null,"abstract":"Постановка проблеми. Компресиви різного зразка з’являються в сучасних мовах внаслідок стрімкого розвитку суспільних явищ, актуальних подій, соціальних, політичних та інших процесів, які потребують первинного чи вторинного найменування в залежності від новизни чи традиційності тих чи тих об’єктів реальної дійсності. Ресурси сучасної української мови не є винятком. Це дає підстави для різнобічного дослідження таких одиниць з позицій сучасної теорії номінації. Наше дослідження є частиною серії досліджень, дотичних до аналізу сучасних процесів мовленнєвої компресії, одним з різновидів якого постає універбація, а її результатом – універби. Явище універбації можна вважати універсальним для індоєвропейських мов. Тому принципи його опису теж є спільними. Універби постають вербальним оприявненням номінативних одиниць – номем – з домінантою-словосполученням. Будь-яка номінативна одиниця має бути описана за допомогою ономасіологічного моделювання. \u0000Метою наукової розвідки є з’ясування ономасіологічних ознак універбів як вербальних утілень номем з домінантою-словосполученням. Завдання сформовано у відповідності до поставленої мети: 1) визначити статус універбів в українській мові; 2) спроєктувати ономасіологічну модель М. Докуліла на універби досліджуваного зразка; 3) продемонструвати типи ономасіологічних ознак досліджуваних одиниць. \u0000Методи дослідження. Дескриптивний, що покликаний описати ту чи ту ономасіологічну ознаку; прийом моделювання, за допомогою якого уможливлено формування ономасіологічних моделей; прийом диференціювання, який застосований задля виокремлення різниці між поняттями ономасіологічного базису та ономасіологічної ознаки в межах моделі. \u0000Основні результати дослідження. Структура ономасіологічної моделі внутрішньої мотивації відображає поєднання ономасіологічного базису та ономасіологічної ознаки з необхідними доповненнями в різних конкретних випадках. Загальний вигляд ономасіологічної моделі такий: [ономасіологічний базис] + [ономасіологічна ознака]. На відміну від ономасіологічного базису, який є незмінною величиною, ономасіологічна ознака є величиною змінюваною, що покликана конкретизувати або уточнювати ономасіологічний базис. Ономасіологічна ознака може бути як простою, так і складною. Це твердження доцільне з точки зору структури основи, омонімічної до похідної. Складна (складена) ономасіологічна ознака має подвійну структуру; вона може бути розширена ознакою дії або діяльності (пацієнсом, результатом, місцем, часом, способом, мірою тощо). \u0000Висновки і перспективи. Отже, опис універбів здійснюється згідно з такими ознаками:1) усі номеми, що становлять цю конкретну групу, є номемами з домінантою-словосполученням і вербальною реалізацією-універбом; 2) усі універби, що становлять конкретну групу, є або іменниками, або дієсловами, або дієприкметниками, або дієприслівниками, вкрай рідко – вигуками; 3) усі представники цих частин мови, становлячи окремі групи, мають інваріантне значення представлення, поняттєве значення (наприклад, група ","PeriodicalId":204474,"journal":{"name":"Journal “Ukrainian sense”","volume":"64 16","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-01-06","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139449246","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
AbstractBackground. Literary study of Vasyl Stus’s lyrics doesn’t deal with conceptual meaning ofthe lyric’s hero psychical reactions to the realities of the world correlated with father’s andmother’s figures. Intimate and personal sense of relationship between a son and a father depictedin Vasyl Stus’s poems extrapolates on the different things, defines civil, patriotic and religiousfeelings. Though this sense destroys the “iconic” image of the poet it discovers worldview’sgrounds of the author’s consciousness, expends the opportunities to the interpretation. Purpose. The specificity of art presentation of the father’s figure embodied inautobiographic image of the father, in the images of the totalitarian leaders and God in VasylStus’s lyrics is studied. Methods. The question of the reflecting consciousness in lyrics concerns the field of theanthropological literary. The methodical complex of psychoanalysis is effective for the coverage ofthe mechanisms of the author’s consciousness’s emergence. The basic literary methods such asanalysis of images and motives, structural and semantic analysis need to discover artrepresentation of relationship between a son and a father in Vasyl Stus’s lyrics. Results. Ambiguous relationship with the father’s figure according to the son’s Oedipuscomplex is expressed in Vasyl Stus’s lyrics. Autobiographic image of the dead father complementedby son’s feelings of love, sad, shame, remorse is presented in the Stus’s poem “One hundred blackdogs have barked. One hundred dogs…”. Son’s feelings of love and respect are extrapolated for theimage of Stus’s friend I. Svitlychniy in the poem “I can’t do without Ivan’s smile…”. It’sremarkable, that sharply negative lyric hero’s attitude to totalitarian leaders, particularly toYo. Stalin, is implemented within the Cruel Father archetype and very often is transformed intoanti-colonial, dissident motives in Stus’s poems. Ambiguous relationship between lyric hero andGod in Stus’s collections “Creativity Time”, “Palimpsests” demonstrates such type of son’sOedipus complex as Christ Way and Prodigal Son’s Way leaded to submit to God-as-father orLucifer’s Way opposing His Power. Discussion. Father’s figure expresses wide autobiographic, civil, religious meaning in VasylStus’s lyrics. Ambiguous son – father relationship bases on the Oedipus complex, archetypes Fatherand Son and correlates with moral and ethic, patriotic and religious believes of the author’sconsciousness. Psychoanalytic view on Vasyl Stus’s lyrics expends its interpretative field.Keywords: Vasyl Stus’s lyrics, lyric consciousness, figure of a father, Oedipus complex,son – father relationship.
{"title":"FATHER FIGURE IN VASYL STUS’ LYRICS","authors":"O. Shaf, Iryna Pasko","doi":"10.15421/462011","DOIUrl":"https://doi.org/10.15421/462011","url":null,"abstract":"AbstractBackground. Literary study of Vasyl Stus’s lyrics doesn’t deal with conceptual meaning ofthe lyric’s hero psychical reactions to the realities of the world correlated with father’s andmother’s figures. Intimate and personal sense of relationship between a son and a father depictedin Vasyl Stus’s poems extrapolates on the different things, defines civil, patriotic and religiousfeelings. Though this sense destroys the “iconic” image of the poet it discovers worldview’sgrounds of the author’s consciousness, expends the opportunities to the interpretation. \u0000Purpose. The specificity of art presentation of the father’s figure embodied inautobiographic image of the father, in the images of the totalitarian leaders and God in VasylStus’s lyrics is studied. \u0000Methods. The question of the reflecting consciousness in lyrics concerns the field of theanthropological literary. The methodical complex of psychoanalysis is effective for the coverage ofthe mechanisms of the author’s consciousness’s emergence. The basic literary methods such asanalysis of images and motives, structural and semantic analysis need to discover artrepresentation of relationship between a son and a father in Vasyl Stus’s lyrics. \u0000Results. Ambiguous relationship with the father’s figure according to the son’s Oedipuscomplex is expressed in Vasyl Stus’s lyrics. Autobiographic image of the dead father complementedby son’s feelings of love, sad, shame, remorse is presented in the Stus’s poem “One hundred blackdogs have barked. One hundred dogs…”. Son’s feelings of love and respect are extrapolated for theimage of Stus’s friend I. Svitlychniy in the poem “I can’t do without Ivan’s smile…”. It’sremarkable, that sharply negative lyric hero’s attitude to totalitarian leaders, particularly toYo. Stalin, is implemented within the Cruel Father archetype and very often is transformed intoanti-colonial, dissident motives in Stus’s poems. Ambiguous relationship between lyric hero andGod in Stus’s collections “Creativity Time”, “Palimpsests” demonstrates such type of son’sOedipus complex as Christ Way and Prodigal Son’s Way leaded to submit to God-as-father orLucifer’s Way opposing His Power. \u0000Discussion. Father’s figure expresses wide autobiographic, civil, religious meaning in VasylStus’s lyrics. Ambiguous son – father relationship bases on the Oedipus complex, archetypes Fatherand Son and correlates with moral and ethic, patriotic and religious believes of the author’sconsciousness. Psychoanalytic view on Vasyl Stus’s lyrics expends its interpretative field.Keywords: Vasyl Stus’s lyrics, lyric consciousness, figure of a father, Oedipus complex,son – father relationship.","PeriodicalId":204474,"journal":{"name":"Journal “Ukrainian sense”","volume":"18 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2020-11-07","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"115455737","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
AbstractBackground. Irony and laughter in postmodern carnival prose are interrelated, yet notinterdependent. Irony is traditionally defined in terms of its laughter-causing trend; however,postmodern irony can be not funny. Its predominating sign is meaning ambiguity resulting from thegap between pronounced and non-pronounced. Irony is traced both in a meaning-shaping aspect(in which case both a message, and a code matter, and separate fragments of an ironic utterancegain significance), and in an intertextually-formal aspect of irony as a stylistic device and anexpression of the overall postmodern ironic mind. Purpose. The article seeks to trace the narrative forms of the ironic game’s domination as anarrative pattern and composition principle of the prose by postmodern writers. The research employs the methods of narrative analysis and receptive aesthetics. Results. The meaning vector of Ignacy Karpowicz’s narrative strategy in his Ości tends tocreate a peculiar range of polysemy, which, among other meanings, is implied in the book title. Thetitle’s polysemy transits to the level on non-pronounced, to “ness”, which indicates a leftover fromthe verbalized. The intertextually-formal aspect of the irony determines the novel’s receptivestrategy. The reader has to read characters’ “true” story following the picture provided by thenarrator. The reader is offered a detailed picture of their thinking and self-analysis. The authorseems to be kidding at the techniques innate in formula-based genres, inheriting them and breakingstereotypes at the same time. An ironic effect is produced via hints, understatements, unexpectedapproaches to representation. The “narrative” irony is combined with irony over contemporarytrends in literary studies and postmodern philosophical discussions. Irony becomes not onlypolysemic, but multidimensional: it unfolds on the surface of the text like language and narrativegame and alludes to other texts, emphasizing the need for professional interpretation. Frutchen byTymofiy Havryliv is explored in terms of conceptual comparison with “S / Z” by R. Barthes, wherehe outlines the principles of deconstructive analysis. T. Havryliv seems to be following reverselogic; he constructs his text as a reflection of the way to read a hermeneutic code declared by R.Barthes, he walks his reader through all “twists” of deconstructive thinking. A complex system ofnarrators and narrative in the story makes a multidimensional irony over the theme, forms andnorms of academic presentation and formula-based fiction texts. Discussion. The article outlines the forms of non-laughter irony and traces its impact on thecreation of polysemy of the postmodern fiction text. Besides, it indicates narrative devices andreceptive strategies used by the authors. In future, it is necessary to focus on the correlationbetween laughter and non-laughter poetics to emphasize ironic postmodern thinking in fiction texts.
{"title":"POSTMODERN NON-LAUGHTER IRONY IN OŚCI BY I. KARPOWICZ AND FRUTCHEN BY T. HAVRYLIV","authors":"Iryna Kropyvko, Alexandra Budilova","doi":"10.15421/462006","DOIUrl":"https://doi.org/10.15421/462006","url":null,"abstract":"AbstractBackground. Irony and laughter in postmodern carnival prose are interrelated, yet notinterdependent. Irony is traditionally defined in terms of its laughter-causing trend; however,postmodern irony can be not funny. Its predominating sign is meaning ambiguity resulting from thegap between pronounced and non-pronounced. Irony is traced both in a meaning-shaping aspect(in which case both a message, and a code matter, and separate fragments of an ironic utterancegain significance), and in an intertextually-formal aspect of irony as a stylistic device and anexpression of the overall postmodern ironic mind. \u0000Purpose. The article seeks to trace the narrative forms of the ironic game’s domination as anarrative pattern and composition principle of the prose by postmodern writers. \u0000The research employs the methods of narrative analysis and receptive aesthetics. \u0000Results. The meaning vector of Ignacy Karpowicz’s narrative strategy in his Ości tends tocreate a peculiar range of polysemy, which, among other meanings, is implied in the book title. Thetitle’s polysemy transits to the level on non-pronounced, to “ness”, which indicates a leftover fromthe verbalized. The intertextually-formal aspect of the irony determines the novel’s receptivestrategy. The reader has to read characters’ “true” story following the picture provided by thenarrator. The reader is offered a detailed picture of their thinking and self-analysis. The authorseems to be kidding at the techniques innate in formula-based genres, inheriting them and breakingstereotypes at the same time. An ironic effect is produced via hints, understatements, unexpectedapproaches to representation. The “narrative” irony is combined with irony over contemporarytrends in literary studies and postmodern philosophical discussions. Irony becomes not onlypolysemic, but multidimensional: it unfolds on the surface of the text like language and narrativegame and alludes to other texts, emphasizing the need for professional interpretation. Frutchen byTymofiy Havryliv is explored in terms of conceptual comparison with “S / Z” by R. Barthes, wherehe outlines the principles of deconstructive analysis. T. Havryliv seems to be following reverselogic; he constructs his text as a reflection of the way to read a hermeneutic code declared by R.Barthes, he walks his reader through all “twists” of deconstructive thinking. A complex system ofnarrators and narrative in the story makes a multidimensional irony over the theme, forms andnorms of academic presentation and formula-based fiction texts. \u0000Discussion. The article outlines the forms of non-laughter irony and traces its impact on thecreation of polysemy of the postmodern fiction text. Besides, it indicates narrative devices andreceptive strategies used by the authors. In future, it is necessary to focus on the correlationbetween laughter and non-laughter poetics to emphasize ironic postmodern thinking in fiction texts.","PeriodicalId":204474,"journal":{"name":"Journal “Ukrainian sense”","volume":"21 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2020-11-07","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"132408760","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Background. The description of the concepts “text”, “style”, “idiolect”, “idiostyle” indicates how much their content does not coincide. In the process of perceiving and understanding the text, the presuppositions and implications, which are components of the implicit information of the entire text, must be restored by the recipient in whole or in part, otherwise the understanding of the text will be incomplete, partial or not achieved at all. Therefore, the mechanism for reconstructing implicitness is one of the most important and universal laws of understanding a work.The purpose of the article is to define the concept of “idiostyle” and consider various approaches to this concept due to the peculiarities of the creative manner of writing of F. M. Dostoevsky, in particular the category of implicitness.Methods. In this work, we resort to such methods as descriptive and linguo-stylistic analysis, because the question of idiostyle in the last decade has acquired a complex character, in accordance with which the analysis of F. M. Dostoevsky’s idiostyle requires a multilevel approach. The research methods are determined by the concept of studying the integrity of the artistic image of a work of art, determined by the intersection of semantics and stylistics.Results. The article gives a general representation of the main features and mechanisms of text formation, exposing the characterological features of F. M. Dostoevsky’s idiostyle, in particular the place and role of the category of implicitness. We perceive discourse as the nature of the presentation of the writer’s works and his distinctive linguistic features. We recognize idio discourse as the communicative and artistic space of the author and the reader, which, in the aggregate and interaction of all its aspects, forms an integral communicative environment into which everyone who participates in the process of communicative activity immerses. The principles of the discourse – text – idiodiscourse – idiostyle correlation are described, idiostyle is defined as an object of linguistics research, the idiostyle and linguistic picture of the world of F. M. Dostoevsky are analyzed, the category of implicitness in the writer's idiodiscourse is considered, the concepts of implicitness, subtext, implication and presupposition are distinguished.Discussion. The appeal to the implicative potential of the detail made it possible to trace the mechanisms of its generation and actualization associated with the process of interpretation, which affects the perception of information by the addressee. Perception factors are associated with the socio-cultural environment, education, character of a person, his worldview and personal experience and form different models of perception, interpretation and reaction. Implicitness in F. M. Dostoevsky’s idiodiscourse is a complex, multifaceted and universal linguistic phenomenon that is responsible for creating depth of subtext and new information, not expressed verbally,
{"title":"LANGUAGE STYLISH BASES OF CATEGORIES IMPLICITNITY AND IDIOSTYL F. M. DOSTOVSKOGO","authors":"Yu. A. Shepel","doi":"10.15421/462012","DOIUrl":"https://doi.org/10.15421/462012","url":null,"abstract":"Background. The description of the concepts “text”, “style”, “idiolect”, “idiostyle” indicates how much their content does not coincide. In the process of perceiving and understanding the text, the presuppositions and implications, which are components of the implicit information of the entire text, must be restored by the recipient in whole or in part, otherwise the understanding of the text will be incomplete, partial or not achieved at all. Therefore, the mechanism for reconstructing implicitness is one of the most important and universal laws of understanding a work.The purpose of the article is to define the concept of “idiostyle” and consider various approaches to this concept due to the peculiarities of the creative manner of writing of F. M. Dostoevsky, in particular the category of implicitness.Methods. In this work, we resort to such methods as descriptive and linguo-stylistic analysis, because the question of idiostyle in the last decade has acquired a complex character, in accordance with which the analysis of F. M. Dostoevsky’s idiostyle requires a multilevel approach. The research methods are determined by the concept of studying the integrity of the artistic image of a work of art, determined by the intersection of semantics and stylistics.Results. The article gives a general representation of the main features and mechanisms of text formation, exposing the characterological features of F. M. Dostoevsky’s idiostyle, in particular the place and role of the category of implicitness. We perceive discourse as the nature of the presentation of the writer’s works and his distinctive linguistic features. We recognize idio discourse as the communicative and artistic space of the author and the reader, which, in the aggregate and interaction of all its aspects, forms an integral communicative environment into which everyone who participates in the process of communicative activity immerses. The principles of the discourse – text – idiodiscourse – idiostyle correlation are described, idiostyle is defined as an object of linguistics research, the idiostyle and linguistic picture of the world of F. M. Dostoevsky are analyzed, the category of implicitness in the writer's idiodiscourse is considered, the concepts of implicitness, subtext, implication and presupposition are distinguished.Discussion. The appeal to the implicative potential of the detail made it possible to trace the mechanisms of its generation and actualization associated with the process of interpretation, which affects the perception of information by the addressee. Perception factors are associated with the socio-cultural environment, education, character of a person, his worldview and personal experience and form different models of perception, interpretation and reaction. Implicitness in F. M. Dostoevsky’s idiodiscourse is a complex, multifaceted and universal linguistic phenomenon that is responsible for creating depth of subtext and new information, not expressed verbally,","PeriodicalId":204474,"journal":{"name":"Journal “Ukrainian sense”","volume":"12 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2020-11-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"124486570","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Background. An important genre-forming structural element of epistolary text is theindication of an addressee, which can come in a direct, address, metatextual or indirect address. Various ways of the addressee indication in the letter seeking to establish contact between theparties of epistolary communication, are united by the term epistolary vocative. If the addressermultiply names their addressee within one letter, such addresses build a system of addressnominations that are qualified in our research as a polyvocative. Keeping in mind the fact that such systems (polyvocatives) are very diverse and arranged in a specific way, the relevance of our linguistic research lies in their exploration and classification.Purpose. We seek to describe the structural types of the epistolary polyvocative and explorethereupon its main functions. Methods. A descriptive method was used to define the system of the letter’s constructivefeatures and to form the core of polyvocatives. Epistolary vocative typology building, and thedescription of its components’ vocabulary were done by means of linguistic modeling.Results. We have identified three structural types of the polyvocative: framed, scattered andcombined. The framed polyvocative consists of two addresses, the first of which commonly opensthe letter and the last one accompanies the final etiquette formula and the addresser’s signature. The framed polyvocative can be doubling (both addresses are similar), reduced (the second addressdoes not contain certain components of the first one), expanded (the second address contains extracomponents) and modified (the components are totally different). The scattered polyvocative contains two or more addresses spread over epistolary text, in which case the last address does not belong to the letter ending. The scattered polyvocative can be homogeneous (containing one-type addresses) or heterogeneous (containing various types of address). The combined polyvocative comprises three and more addresses; it combines the features of the framed and scattered polyvocatives and unites their functions. Discussion. The major function of the framed polyvocative is the phatic one, i. e., establishing contact between communicators through the initial address and contact termination atthe end of the letter. The scattered polyvocative seeks to maintain contact throughout the whole communication process; besides, it can also perform emotional and aesthetic functions. The components of the scattered polyvocative may mark the utterances that embody in the letter various speech genres (apology, gratitude, compliment, request etc.). This way, they can divide and integrate the text. Further research perspectives are related to exploring pragmatic traits of the epistolary polyvocative at large and its separate types in letters that function in various areas of communication
{"title":"STRUCTURAL TYPES OF POLYVOCATIVES AND THEIR FUNCTIONAL FEATURES IN EPISTOLARY TEXTS","authors":"O. Kuvarova, Oleksandra Budilova","doi":"10.15421/462007","DOIUrl":"https://doi.org/10.15421/462007","url":null,"abstract":"Background. An important genre-forming structural element of epistolary text is theindication of an addressee, which can come in a direct, address, metatextual or indirect address. Various ways of the addressee indication in the letter seeking to establish contact between theparties of epistolary communication, are united by the term epistolary vocative. If the addressermultiply names their addressee within one letter, such addresses build a system of addressnominations that are qualified in our research as a polyvocative. Keeping in mind the fact that such systems (polyvocatives) are very diverse and arranged in a specific way, the relevance of our linguistic research lies in their exploration and classification.Purpose. We seek to describe the structural types of the epistolary polyvocative and explorethereupon its main functions. Methods. A descriptive method was used to define the system of the letter’s constructivefeatures and to form the core of polyvocatives. Epistolary vocative typology building, and thedescription of its components’ vocabulary were done by means of linguistic modeling.Results. We have identified three structural types of the polyvocative: framed, scattered andcombined. The framed polyvocative consists of two addresses, the first of which commonly opensthe letter and the last one accompanies the final etiquette formula and the addresser’s signature. The framed polyvocative can be doubling (both addresses are similar), reduced (the second addressdoes not contain certain components of the first one), expanded (the second address contains extracomponents) and modified (the components are totally different). The scattered polyvocative contains two or more addresses spread over epistolary text, in which case the last address does not belong to the letter ending. The scattered polyvocative can be homogeneous (containing one-type addresses) or heterogeneous (containing various types of address). The combined polyvocative comprises three and more addresses; it combines the features of the framed and scattered polyvocatives and unites their functions. Discussion. The major function of the framed polyvocative is the phatic one, i. e., establishing contact between communicators through the initial address and contact termination atthe end of the letter. The scattered polyvocative seeks to maintain contact throughout the whole communication process; besides, it can also perform emotional and aesthetic functions. The components of the scattered polyvocative may mark the utterances that embody in the letter various speech genres (apology, gratitude, compliment, request etc.). This way, they can divide and integrate the text. Further research perspectives are related to exploring pragmatic traits of the epistolary polyvocative at large and its separate types in letters that function in various areas of communication","PeriodicalId":204474,"journal":{"name":"Journal “Ukrainian sense”","volume":"1 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2020-08-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"128619996","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：