Метою роботи було оцінити гормональний дисбаланс у жінок із хронічним запаленням статевих органів на тлі зловживання наркотичними речовинами. Представлені результати дослідження статевих, гонадотропних та стрес-асоційованих гормонів у жінок (n=40) з хронічними запальними захворюваннями статевих органів, викликаними інфекціями, що передаються статевим шляхом, на тлі зловживання наркотичними речовинами. Контрольні групи складалися з жінок без хронічних інфекцій статевих органів, але із зловживанням наркотичних речовин (n=40), та з умовно здорових жінок відповідного віку (n=40). Результати та висновки. Визначено, що у обстежених жінок основної групи відбуваються порушення менструального циклу, які клінічно частіше проявляються у вигляді аменореї та ациклічних маткових кровотеч і супроводжуються як порушенням біосинтезу гормонів гіпофізу, які забезпечують циклічну гонадотропну регуляцію менструальної функції, так і порушенням біосинтезу гормонів яєчників, які не зважаючи на двофазний цикл мають виражені зміни їх рівнів. Вплив стресорних чинників на організм обстежених жінок супроводжується підвищенням концентрації стрес-асоційованих гормонів пролактину та кортизолу. Запальний процес на рівні статевих органів у жінок з цією патологією супроводжується запаленням орбіти та придаткового апарату ока, рогівки та кон’юктиви, що може бути пов’язано із системним зниженням імунітету. Необхідна розробка комплексного мультидисциплінарного підходу при лікуванні жінок з хронічними запальними захворюваннями, викликаними інфекціями, що передаються статевим шляхом, які зловживають наркотичними або сильнодіючими медичними препаратами.
{"title":"ОСОБЛИВОСТІ ГОРМОНАЛЬНИХ ЗМІН У ЖІНОК З ХРОНІЧНИМИ ІНФЕКЦІЙНИМИ ЗАХВОРЮВАННЯМИ СТАТЕВИХ ОРГАНІВ НА ТЛІ НАРКОЗАЛЕЖНОСТІ","authors":"Вол.В. Подольський, Наталія Медведовська, Вас.В. Подольський, Ірина Шпортенко, Ірина Стовбан","doi":"10.21856/j-pep.2023.3.08","DOIUrl":"https://doi.org/10.21856/j-pep.2023.3.08","url":null,"abstract":"Метою роботи було оцінити гормональний дисбаланс у жінок із хронічним запаленням статевих органів на тлі зловживання наркотичними речовинами. Представлені результати дослідження статевих, гонадотропних та стрес-асоційованих гормонів у жінок (n=40) з хронічними запальними захворюваннями статевих органів, викликаними інфекціями, що передаються статевим шляхом, на тлі зловживання наркотичними речовинами. Контрольні групи складалися з жінок без хронічних інфекцій статевих органів, але із зловживанням наркотичних речовин (n=40), та з умовно здорових жінок відповідного віку (n=40). Результати та висновки. Визначено, що у обстежених жінок основної групи відбуваються порушення менструального циклу, які клінічно частіше проявляються у вигляді аменореї та ациклічних маткових кровотеч і супроводжуються як порушенням біосинтезу гормонів гіпофізу, які забезпечують циклічну гонадотропну регуляцію менструальної функції, так і порушенням біосинтезу гормонів яєчників, які не зважаючи на двофазний цикл мають виражені зміни їх рівнів. Вплив стресорних чинників на організм обстежених жінок супроводжується підвищенням концентрації стрес-асоційованих гормонів пролактину та кортизолу. Запальний процес на рівні статевих органів у жінок з цією патологією супроводжується запаленням орбіти та придаткового апарату ока, рогівки та кон’юктиви, що може бути пов’язано із системним зниженням імунітету. Необхідна розробка комплексного мультидисциплінарного підходу при лікуванні жінок з хронічними запальними захворюваннями, викликаними інфекціями, що передаються статевим шляхом, які зловживають наркотичними або сильнодіючими медичними препаратами.","PeriodicalId":20505,"journal":{"name":"PROBLEMS OF ENDOCRINE PATHOLOGY","volume":"68 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-09-15","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139339922","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-09-15DOI: 10.21856/j-pep.2023.3.10
Олена Демченко, Yuliia Козлова, Sofiia Siroukh
Актуальність. Емоційне навантаження супроводжується нейромедіаторним дисбалансом протягом онтогенезу, особливості якого є мало визначеними. Взаємозв’язок між змінами нейромедіаторів в корі головного мозку і гіпокампі зі змінами поведінково-когнітивною активністю у ювенільних щурів потребує достеменного дослідження. Мета роботи – дослідити нейромедіаторний механізм формування адаптивної реакції мозку ювенільних щурів за умов помірного і надмірного емоційного навантаження. Матеріали і методи. Гострий і хронічний стрес моделювали у відкритому водному просторі. Дослідження вродженої та набутої поведінки проводили у піднесеному хрестоподібному лабіринті, фіксували кількість заходів у темні рукави, кількість стійок, тривалість ґрумінгу (с), та у водному лабіринті Морріса - визначали латентний період знаходження рятівної підставки (с). Хроматографічно визначали вміст нейромедіаторних сполук (ГАМК, глутамат, гліцин) і серотоніну в корі головного мозку і в гіпокампі. Математична обробка включала розрахунки середніх арифметичних значень (М), стандартних відхилень (SD), а також провели кореляційний аналіз Пірсона. Результати. Дослідження спонтанної поведінки ювенільних щурів з помірним емоційним навантаженням показало зменшення кількості заходів у темні рукави на 53% і кількості стійок на 79% (р<0,05), подовження тривалості некомфортного ґрумінгу на 33% (р<0,05) у порівнянні з контролем. У щурів з надмірним емоційним навантаженням зменшувались кількість заходів у темні рукави на 45% і число стійок на 74% (р<0,05) відносно стану «контроль». Латентний період знаходження рятівної підставки у піддослідних ювенільних тварин групи «помірне емоційне навантаження» скорочувався на 55% (р<0,05), а у тварин групи «надмірне емоційне навантаження» на 53% (р<0,05) у порівнянні з контролем. Кореляційний аналіз показав, що зменшення рухової активності за умов хронічного емоційного стресу пов’язано з вмістом гліцину в неокортексі і з кількістю заходів у темні рукави, а також є зв’язок глутамата і гліцина в гіпокампі зі стійками. Посилення грумінгу, що також мало місце при дії хронічного емоційного стресу, корелювало з вмістом серотоніну в гіпокампі. Висновки. Формування набутої адаптивної захисної реакції за умов помірного емоційного навантаження відбувалося за участю підвищення глутаматергічної та зниження гліцинергічної активності гіпокампа. За умов надмірного емоційного навантаження кореляційні зв’язки між вмістом нейромедіаторами та латентним періодом виконання захисної реакції в лабіринті Морріса не встановлено
{"title":"НЕЙРОХІМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ ФОРМУВАННЯ ПОВЕДІНКОВИХ РЕАКЦІЙ ЗА УМОВ ЕМОЦІЙНОГО НАВАНТАЖЕННЯВ РАННЬОМУ ОНТОГЕНЕЗІ","authors":"Олена Демченко, Yuliia Козлова, Sofiia Siroukh","doi":"10.21856/j-pep.2023.3.10","DOIUrl":"https://doi.org/10.21856/j-pep.2023.3.10","url":null,"abstract":"Актуальність. Емоційне навантаження супроводжується нейромедіаторним дисбалансом протягом онтогенезу, особливості якого є мало визначеними. Взаємозв’язок між змінами нейромедіаторів в корі головного мозку і гіпокампі зі змінами поведінково-когнітивною активністю у ювенільних щурів потребує достеменного дослідження. Мета роботи – дослідити нейромедіаторний механізм формування адаптивної реакції мозку ювенільних щурів за умов помірного і надмірного емоційного навантаження. Матеріали і методи. Гострий і хронічний стрес моделювали у відкритому водному просторі. Дослідження вродженої та набутої поведінки проводили у піднесеному хрестоподібному лабіринті, фіксували кількість заходів у темні рукави, кількість стійок, тривалість ґрумінгу (с), та у водному лабіринті Морріса - визначали латентний період знаходження рятівної підставки (с). Хроматографічно визначали вміст нейромедіаторних сполук (ГАМК, глутамат, гліцин) і серотоніну в корі головного мозку і в гіпокампі. Математична обробка включала розрахунки середніх арифметичних значень (М), стандартних відхилень (SD), а також провели кореляційний аналіз Пірсона. Результати. Дослідження спонтанної поведінки ювенільних щурів з помірним емоційним навантаженням показало зменшення кількості заходів у темні рукави на 53% і кількості стійок на 79% (р<0,05), подовження тривалості некомфортного ґрумінгу на 33% (р<0,05) у порівнянні з контролем. У щурів з надмірним емоційним навантаженням зменшувались кількість заходів у темні рукави на 45% і число стійок на 74% (р<0,05) відносно стану «контроль». Латентний період знаходження рятівної підставки у піддослідних ювенільних тварин групи «помірне емоційне навантаження» скорочувався на 55% (р<0,05), а у тварин групи «надмірне емоційне навантаження» на 53% (р<0,05) у порівнянні з контролем. Кореляційний аналіз показав, що зменшення рухової активності за умов хронічного емоційного стресу пов’язано з вмістом гліцину в неокортексі і з кількістю заходів у темні рукави, а також є зв’язок глутамата і гліцина в гіпокампі зі стійками. Посилення грумінгу, що також мало місце при дії хронічного емоційного стресу, корелювало з вмістом серотоніну в гіпокампі. Висновки. Формування набутої адаптивної захисної реакції за умов помірного емоційного навантаження відбувалося за участю підвищення глутаматергічної та зниження гліцинергічної активності гіпокампа. За умов надмірного емоційного навантаження кореляційні зв’язки між вмістом нейромедіаторами та латентним періодом виконання захисної реакції в лабіринті Морріса не встановлено","PeriodicalId":20505,"journal":{"name":"PROBLEMS OF ENDOCRINE PATHOLOGY","volume":"171 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-09-15","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139339892","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-09-15DOI: 10.21856/j-pep.2023.3.03
I. Dunaieva, Oleksandr Bilovol
Arterial hypertension is the largest pandemic in the history of mankind, which defines the structure of cardiovascular morbidity and mortality. Currently, the correlation between hypertension and various pathological conditions and diseases has been proven, which largely determines its progression and contributes to the development of cardiovascular and renal complications. These diseases include type 2 diabetes mellitus, which is spreading globally as a pandemic. The history of arterial hypertension in combination with type 2 diabetes mellitus is often accompanied by the development of cardiorenal syndrome, so it is crucial to diagnose renal dysfunction and prevent cardiovascular complications in such patients. One of these biomarkers is β2-microglobulin (β2-M), which depends on the glomerular filtration rate and tubular reabsorption. Materials and methods. 90 patients with AH (men/women – 48/42) and 20 control subjects were examined. During a thorough examination and follow-up of patients, they were classified into 3 groups: patients with AH – group 1 – 31 people; group 2 – AH in combination with T2DM – 31 people; group 3 – patients with AH, T2DM, and obesity – 28 people. Body weight and height were measured in all patients, and BMI = body weight/height2 (m2) was calculated. The β2-microglobulin levels in the patients' serum, cardiotrophin-1, catestatin, leptin, cystatin C, neutrophil gelatinase-associated lipocalin, and N-terminal pro-brain natriuretic peptide, 25-OH total vitamin D, serum insulin levels, glycosylated hemoglobin, lipid metabolism, and systolic and diastolic blood pressure were measured. Statistical data analysis was performed using Statistica, 12 (Stat Soft Inc, USA) and Microsoft Office Excel 2013. The data are presented as mean (M) and standard deviation (δ). Differences between groups of mean values were evaluated using the Student's t-test. Results and conclusions. The level of β2-M in the observed groups of patients differed significantly from that of healthy individuals. An increase in β2-M concentration allowed us to confirm the presence of tubular renal dysfunction, which was not diagnosed by conventional methods. All examined patients were divided into 2 groups depending on the β2-M level. Our data prove the role of β2-microglobulin as an independent biomarker of renal dysfunction, as well as the development of early cardiovascular complications. The data obtained from the mathematical models between creatinine and β2-microglobulin, urea and β2-microglobulin levels show a highly significant correlation between β2-microglobulin and renal function and demonstrate that β2-microglobulin is an independent factor in the prediction of renal dysfunction in patients with hypertension and concomitant type 2 diabetes mellitus. β2-microglobulin is a biomarker that should be used in the diagnosis and prognosis of early manifestations of cardiorenal syndrome.
{"title":"DIAGNOSTIC AND PROGNOSTIC VALUE OF Β2-MICROGLOBULIN IN THE DEVELOPMENT OF CARDIORENAL SYNDROME IN PATIENTS WITH TYPE 2 DIABETES MELLITUS AND ARTERIAL HYPERTENSION","authors":"I. Dunaieva, Oleksandr Bilovol","doi":"10.21856/j-pep.2023.3.03","DOIUrl":"https://doi.org/10.21856/j-pep.2023.3.03","url":null,"abstract":"Arterial hypertension is the largest pandemic in the history of mankind, which defines the structure of cardiovascular morbidity and mortality. Currently, the correlation between hypertension and various pathological conditions and diseases has been proven, which largely determines its progression and contributes to the development of cardiovascular and renal complications. These diseases include type 2 diabetes mellitus, which is spreading globally as a pandemic. The history of arterial hypertension in combination with type 2 diabetes mellitus is often accompanied by the development of cardiorenal syndrome, so it is crucial to diagnose renal dysfunction and prevent cardiovascular complications in such patients. One of these biomarkers is β2-microglobulin (β2-M), which depends on the glomerular filtration rate and tubular reabsorption. Materials and methods. 90 patients with AH (men/women – 48/42) and 20 control subjects were examined. During a thorough examination and follow-up of patients, they were classified into 3 groups: patients with AH – group 1 – 31 people; group 2 – AH in combination with T2DM – 31 people; group 3 – patients with AH, T2DM, and obesity – 28 people. Body weight and height were measured in all patients, and BMI = body weight/height2 (m2) was calculated. The β2-microglobulin levels in the patients' serum, cardiotrophin-1, catestatin, leptin, cystatin C, neutrophil gelatinase-associated lipocalin, and N-terminal pro-brain natriuretic peptide, 25-OH total vitamin D, serum insulin levels, glycosylated hemoglobin, lipid metabolism, and systolic and diastolic blood pressure were measured. Statistical data analysis was performed using Statistica, 12 (Stat Soft Inc, USA) and Microsoft Office Excel 2013. The data are presented as mean (M) and standard deviation (δ). Differences between groups of mean values were evaluated using the Student's t-test. Results and conclusions. The level of β2-M in the observed groups of patients differed significantly from that of healthy individuals. An increase in β2-M concentration allowed us to confirm the presence of tubular renal dysfunction, which was not diagnosed by conventional methods. All examined patients were divided into 2 groups depending on the β2-M level. Our data prove the role of β2-microglobulin as an independent biomarker of renal dysfunction, as well as the development of early cardiovascular complications. The data obtained from the mathematical models between creatinine and β2-microglobulin, urea and β2-microglobulin levels show a highly significant correlation between β2-microglobulin and renal function and demonstrate that β2-microglobulin is an independent factor in the prediction of renal dysfunction in patients with hypertension and concomitant type 2 diabetes mellitus. β2-microglobulin is a biomarker that should be used in the diagnosis and prognosis of early manifestations of cardiorenal syndrome.","PeriodicalId":20505,"journal":{"name":"PROBLEMS OF ENDOCRINE PATHOLOGY","volume":"109 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-09-15","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139339489","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-09-15DOI: 10.21856/j-pep.2023.3.12
Tetyana Litovchenko, Andrey Dubenko, Serhii Sazonov, V. Florikian, Olena Zavalna, Olga Sukhonosova
Circadian mechanisms modulate neuronal excitability at several levels, and their destruction can cause excessive uncontrolled excitability. Previous studies have shown that epilepsy is associated with melatonin levels. Melatonin is a powerful chronobiotic secreted from the pineal gland; helps to maintain normal circadian rhythms and is used to treat some neurological and psychiatric disorders. Circadian rhythms and sleep/wake mechanisms play role in the epilepsy. Melatonin deficiency can decrease seizure threshold, and hence could increase seizure activity. The aim of the study was to identify ultrastructural changes in the pineal gland in an experimental model of epilepsy. Materials and methods. The experiment was carried out on Wistar rats, 5-6 months of age, weight of about 200 g, 36 experimental and 10 control animals. Electrically provoked experimental epileptic seizures model in rats was reproduced. The rats developed spontaneous generalized seizures after 9-14 stimulations. Material for histological examinations was taken after stable formation (for >1 month) of repeated seizures. Ultrathin sections, after contrast with Reynolds lead citrate, were studied under an electron microscope at an accelerating voltage of 75 kV. The increase was selected adequate to the study and ranged from 20,000 to 60,000 times. Results. Experimental studies have confirmed the presence of stable dystrophic, up to apoptosis of some cells, morphological changes of the pineal gland in the experimental model of epilepsy in rats, which is the reason for the decrease in its functional activity. Conclusions. Our experimental data on the morphological changes of the pineal gland confirm the conclusion about a stable, possibly irreversible, decrease in gland function in epilepsy due to damage and disruption of the structure of its cells. Given the polyfunctionality of melatonin, its deficiency can be one of the causes of changes in neural networks, impaired permeability of synaptic membranes, and as a consequence, increased epileptic activity of neurons.
{"title":"ULTRASTRUCTURAL CHANGES OF THE PINEAL GLAND IN EPILEPSY","authors":"Tetyana Litovchenko, Andrey Dubenko, Serhii Sazonov, V. Florikian, Olena Zavalna, Olga Sukhonosova","doi":"10.21856/j-pep.2023.3.12","DOIUrl":"https://doi.org/10.21856/j-pep.2023.3.12","url":null,"abstract":"Circadian mechanisms modulate neuronal excitability at several levels, and their destruction can cause excessive uncontrolled excitability. Previous studies have shown that epilepsy is associated with melatonin levels. Melatonin is a powerful chronobiotic secreted from the pineal gland; helps to maintain normal circadian rhythms and is used to treat some neurological and psychiatric disorders. Circadian rhythms and sleep/wake mechanisms play role in the epilepsy. Melatonin deficiency can decrease seizure threshold, and hence could increase seizure activity. The aim of the study was to identify ultrastructural changes in the pineal gland in an experimental model of epilepsy. Materials and methods. The experiment was carried out on Wistar rats, 5-6 months of age, weight of about 200 g, 36 experimental and 10 control animals. Electrically provoked experimental epileptic seizures model in rats was reproduced. The rats developed spontaneous generalized seizures after 9-14 stimulations. Material for histological examinations was taken after stable formation (for >1 month) of repeated seizures. Ultrathin sections, after contrast with Reynolds lead citrate, were studied under an electron microscope at an accelerating voltage of 75 kV. The increase was selected adequate to the study and ranged from 20,000 to 60,000 times. Results. Experimental studies have confirmed the presence of stable dystrophic, up to apoptosis of some cells, morphological changes of the pineal gland in the experimental model of epilepsy in rats, which is the reason for the decrease in its functional activity. Conclusions. Our experimental data on the morphological changes of the pineal gland confirm the conclusion about a stable, possibly irreversible, decrease in gland function in epilepsy due to damage and disruption of the structure of its cells. Given the polyfunctionality of melatonin, its deficiency can be one of the causes of changes in neural networks, impaired permeability of synaptic membranes, and as a consequence, increased epileptic activity of neurons.","PeriodicalId":20505,"journal":{"name":"PROBLEMS OF ENDOCRINE PATHOLOGY","volume":"137 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-09-15","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139339598","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-09-15DOI: 10.21856/j-pep.2023.3.06
Сергій Коваль, М.Ю. Пенькова, Ольга Мисниченко, Ольга Литвинова
Мета: вивчення частоти і вираженості тривожних і депресивних розладів у хворих на артеріальну гіпертензію (АГ) з цукровим діабетом (ЦД) 2 типу, які пережили хронічний стрес воєнного часу. Матеріали та методи. Обстежено 56 хворих (цивільні особи) на АГ з ЦД 2 типу, які під час війни перебували у зоні бойових дій в Харківській області і пережили хронічний стрес воєнного часу. Обстеження проводили з використанням стандартних клініко-лабораторних та інструментальних методів. Тривожні і депресивні розлади виявляли за допомогою спеціалізованих опитувальників: Госпітальної шкали тривоги та депресії HADS, Шкали рівня особистісної та реактивної тривожності Спілбергера – Ханіна та Міссісіпської шкали для дослідження посттравматичного стресового розладу (ПТСР) (цивільний варіант). Аналіз отриманих даних був проведений за допомогою статистичної обробки з використанням компьютерної програми SPSS 19.0 для Windows XP. Результати. У більшості обстежених хворих на АГ з ЦД 2 типу виявлялись симптоми тривоги (80%) і депресії (69%) за Госпітальною шкалою тривоги та депресії HADS. При аналізі за Шкалою рівня особистісної та реактивної тривожності Спілбергера – Ханіна встановлена висока частота як особистісної, так і реактивної тривожності. Хронічний стрес воєнного часу призводить до формування клінічного варіанту ПТСР у 13% хворих і окремих симптомів ПТСР – у 63%. Найбільш вразливими щодо розвитку тривожно-депресивних розладів після стресу воєнного часу були жінки, а також хворі з тяжким перебігом АГ і, особливо, з декомпенсованим ЦД 2 типу. Висновки. Хронічний стрес воєнного часу призводить до розвитку виражених тривожних і депресивних розладів у більшості хворих на артеріальну гіпертензію та цукровий діабет 2 типу, що необхідно обов'язково враховувати при їх обстеженні і лікуванні. Виявлено гендерні відмінності у розвитку тривожних і депресивних порушень у обстежених хворих із переважанням у жінок частоти клінічно вираженої тривоги і депресії, високого рівня особистісної тривожності і окремих симптомів посттравматичного стресового розладу. Встановлено значний прямий зв'язок ступеня виразності тривожних і депресивних розладів та симптомів посттравматичного стресового розладу з тяжкістю артеріальної гіпертензії і, особливо, цукрового діабету 2 типу.
目的:研究经历过长期战时应激的动脉高血压(AH)合并 2 型糖尿病(DM)患者焦虑和抑郁障碍的频率和严重程度。材料和方法。我们对 56 名高血压合并 2 型糖尿病患者(平民)进行了检查,这些患者在战争期间曾在哈尔科夫地区的战区服役,并经历过长期的战时压力。检查采用标准的临床、实验室和仪器方法进行。焦虑症和抑郁症是通过专门的问卷调查来确定的:医院焦虑和抑郁量表》(HADS)、《斯皮尔伯格-哈宁人格和反应性焦虑量表》和《密西西比创伤后应激障碍量表》(民用版)。数据分析采用 SPSS 19.0 for Windows XP 软件进行统计处理。结果根据医院焦虑和抑郁量表(HADS),大部分高血压合并 2 型糖尿病患者有焦虑(80%)和抑郁(69%)症状。斯皮尔伯格-哈宁人格和反应性焦虑量表(Spielberger-Hanin Personality and Reactive Anxiety Scale)显示,个人焦虑和反应性焦虑的频率都很高。长期的战时压力导致 13% 的患者出现创伤后应激障碍的临床变异,63% 的患者出现个别创伤后应激障碍症状。战时应激后最容易出现焦虑抑郁障碍的是女性、严重高血压患者,尤其是失代偿型 2 型糖尿病患者。结论长期战时应激会导致大多数高血压和 2 型糖尿病患者出现严重的焦虑和抑郁障碍,在对他们进行检查和治疗时必须考虑到这一点。在受检患者中,焦虑症和抑郁症的发病率存在性别差异,临床表现为焦虑症和抑郁症、高度个人焦虑症和某些创伤后应激障碍症状的患者以女性居多。焦虑症和抑郁症的严重程度以及创伤后应激障碍的症状与动脉高血压的严重程度,尤其是 2 型糖尿病的严重程度之间存在明显的直接相关性。
{"title":"ХРОНІЧНИЙ СТРЕС ВОЄННОГО ЧАСУ ЯК ЧИННИК ТРИВОЖНИХ І ДЕПРЕСИВНИХ РОЗЛАДІВ У ХВОРИХ НА ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ 2 ТИПУ ТА АРТЕРІАЛЬНУ ГІПЕРТЕНЗІЮ","authors":"Сергій Коваль, М.Ю. Пенькова, Ольга Мисниченко, Ольга Литвинова","doi":"10.21856/j-pep.2023.3.06","DOIUrl":"https://doi.org/10.21856/j-pep.2023.3.06","url":null,"abstract":"Мета: вивчення частоти і вираженості тривожних і депресивних розладів у хворих на артеріальну гіпертензію (АГ) з цукровим діабетом (ЦД) 2 типу, які пережили хронічний стрес воєнного часу. Матеріали та методи. Обстежено 56 хворих (цивільні особи) на АГ з ЦД 2 типу, які під час війни перебували у зоні бойових дій в Харківській області і пережили хронічний стрес воєнного часу. Обстеження проводили з використанням стандартних клініко-лабораторних та інструментальних методів. Тривожні і депресивні розлади виявляли за допомогою спеціалізованих опитувальників: Госпітальної шкали тривоги та депресії HADS, Шкали рівня особистісної та реактивної тривожності Спілбергера – Ханіна та Міссісіпської шкали для дослідження посттравматичного стресового розладу (ПТСР) (цивільний варіант). Аналіз отриманих даних був проведений за допомогою статистичної обробки з використанням компьютерної програми SPSS 19.0 для Windows XP. Результати. У більшості обстежених хворих на АГ з ЦД 2 типу виявлялись симптоми тривоги (80%) і депресії (69%) за Госпітальною шкалою тривоги та депресії HADS. При аналізі за Шкалою рівня особистісної та реактивної тривожності Спілбергера – Ханіна встановлена висока частота як особистісної, так і реактивної тривожності. Хронічний стрес воєнного часу призводить до формування клінічного варіанту ПТСР у 13% хворих і окремих симптомів ПТСР – у 63%. Найбільш вразливими щодо розвитку тривожно-депресивних розладів після стресу воєнного часу були жінки, а також хворі з тяжким перебігом АГ і, особливо, з декомпенсованим ЦД 2 типу. Висновки. Хронічний стрес воєнного часу призводить до розвитку виражених тривожних і депресивних розладів у більшості хворих на артеріальну гіпертензію та цукровий діабет 2 типу, що необхідно обов'язково враховувати при їх обстеженні і лікуванні. Виявлено гендерні відмінності у розвитку тривожних і депресивних порушень у обстежених хворих із переважанням у жінок частоти клінічно вираженої тривоги і депресії, високого рівня особистісної тривожності і окремих симптомів посттравматичного стресового розладу. Встановлено значний прямий зв'язок ступеня виразності тривожних і депресивних розладів та симптомів посттравматичного стресового розладу з тяжкістю артеріальної гіпертензії і, особливо, цукрового діабету 2 типу.","PeriodicalId":20505,"journal":{"name":"PROBLEMS OF ENDOCRINE PATHOLOGY","volume":"24 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-09-15","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139339903","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}