Pub Date : 2023-12-15DOI: 10.21856/j-pep.2023.4.03
Лариса Журавльова, Юлія Стоянова
Актуальність. Цукровий діабет 2 типу (ЦД 2 типу) – багатофакторне епігенетичне захворювання, яке має широку поширеність у світі. Встановлено, що комбінація подагричного артриту (ПА) та ЦД 2 типу є досить розповсюдженою. У дослідженнях було встановлено, що гіперурикемія збільшує інсулінорезиствнтність та пригнічує ефекти інсуліну, що є патогенетичним шляхом розвитку ЦД 2 типу, тому вивчення біохімічних зв’язків між пуриновим та вуглеводними обмінами є необхідним. Для оцінки в якості маркерів, що відображають стан вуглеводного обміну у пацієнтів з ЦД 2 типу та ПА, були обрані аденозинмонофосфат-активована протеїнкіназа (AMPK) та хемерин. Мета роботи: аналіз рівнів AMPK і хемерину та визначення їх кореляційних взаємозалежностей з показниками вуглеводного метаболізму у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу та подагричним артритом. Матеріали та методи. У дослідженні приймали участь 100 пацієнтів обох статей, які були розподілені на 2 групи: 1 група – пацієнти із ПА та ЦД 2 типу, n=70; 2 група – пацієнти із моноперебігом ПА, n=30. Контрольна група – 20 відносно здорових осіб. Всім тематичним хворим оцінено рівні сироваткового хемерину, AMPK, глюкози крові натще, глікованого гемоглобіну, інсуліну за загальноприйнятими методиками; індекс HOMA-IR був розрахований математично. Для статистичного аналізу використовували коефіцієнт лінійної кореляції Пірсона (r) та дисперсійний аналіз. Результати. Найнижчі рівні AMPK (8,56±4,01 нг/мл) отримані у пацієнтів 1 групи порівняно до 2 групи (21,93±4,87 нг/мл, p1,2<0,0001) та групи контролю (26,37±5,56 нг/мл p1,К<0,0001). Визначено більш високі рівні хемерину серед пацієнтів 1 групи (12,51±3,92 нг/мл) та 2 групи (9,86±2,66 нг/мл) відносно групи контролю (3,41±1,42 нг/мл, p<0,0001). При коморбідному поєднанні ЦД 2 типу та ПА були відзначені вірогідні кореляційній взаємозв’язки переважно середньої сили між показниками АМРК (зворотні), хемерину (прямі) та вуглеводного метаболізму серед обстежених хворих. Висновки. Виявлені кореляційні зв’язки між AMPK, хемерином та показниками вуглеводного обміну дозволяють стверджувати, що вищевказані маркери грають патогенетичну роль та мають діагностично-прогностичну значущість відносно виявлення інсулінорезистентності у хворих на подагричний артрит та оцінки ступеню важкості цукрового діабету 2 типу у пацієнтів із коморбідною патологією.
{"title":"ВИЗНАЧЕННЯ РІВНІВ АДЕНОЗИНМОНОФОСФАТ-АКТИВОВАНОЇ ПРОТЕЇНКІНАЗИ ТА ХЕМЕРИНУ У ПАЦІЄНТІВ З ЦУРОВИМ ДІАБЕТОМ 2 ТИПУ ТА ПОДАГРИЧНИМ АРТРИТОМ ЯК ПРОГНОСТИЧНИХ МАРКЕРІВ ПОРУШЕННЯ ВУГЛЕВОДНОГО ОБМІНУ","authors":"Лариса Журавльова, Юлія Стоянова","doi":"10.21856/j-pep.2023.4.03","DOIUrl":"https://doi.org/10.21856/j-pep.2023.4.03","url":null,"abstract":"Актуальність. Цукровий діабет 2 типу (ЦД 2 типу) – багатофакторне епігенетичне захворювання, яке має широку поширеність у світі. Встановлено, що комбінація подагричного артриту (ПА) та ЦД 2 типу є досить розповсюдженою. У дослідженнях було встановлено, що гіперурикемія збільшує інсулінорезиствнтність та пригнічує ефекти інсуліну, що є патогенетичним шляхом розвитку ЦД 2 типу, тому вивчення біохімічних зв’язків між пуриновим та вуглеводними обмінами є необхідним. Для оцінки в якості маркерів, що відображають стан вуглеводного обміну у пацієнтів з ЦД 2 типу та ПА, були обрані аденозинмонофосфат-активована протеїнкіназа (AMPK) та хемерин.\u0000Мета роботи: аналіз рівнів AMPK і хемерину та визначення їх кореляційних взаємозалежностей з показниками вуглеводного метаболізму у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу та подагричним артритом.\u0000Матеріали та методи. У дослідженні приймали участь 100 пацієнтів обох статей, які були розподілені на 2 групи: 1 група – пацієнти із ПА та ЦД 2 типу, n=70; 2 група – пацієнти із моноперебігом ПА, n=30. Контрольна група – 20 відносно здорових осіб. Всім тематичним хворим оцінено рівні сироваткового хемерину, AMPK, глюкози крові натще, глікованого гемоглобіну, інсуліну за загальноприйнятими методиками; індекс HOMA-IR був розрахований математично. Для статистичного аналізу використовували коефіцієнт лінійної кореляції Пірсона (r) та дисперсійний аналіз. \u0000Результати. Найнижчі рівні AMPK (8,56±4,01 нг/мл) отримані у пацієнтів 1 групи порівняно до 2 групи (21,93±4,87 нг/мл, p1,2<0,0001) та групи контролю (26,37±5,56 нг/мл p1,К<0,0001). Визначено більш високі рівні хемерину серед пацієнтів 1 групи (12,51±3,92 нг/мл) та 2 групи (9,86±2,66 нг/мл) відносно групи контролю (3,41±1,42 нг/мл, p<0,0001). При коморбідному поєднанні ЦД 2 типу та ПА були відзначені вірогідні кореляційній взаємозв’язки переважно середньої сили між показниками АМРК (зворотні), хемерину (прямі) та вуглеводного метаболізму серед обстежених хворих.\u0000Висновки. Виявлені кореляційні зв’язки між AMPK, хемерином та показниками вуглеводного обміну дозволяють стверджувати, що вищевказані маркери грають патогенетичну роль та мають діагностично-прогностичну значущість відносно виявлення інсулінорезистентності у хворих на подагричний артрит та оцінки ступеню важкості цукрового діабету 2 типу у пацієнтів із коморбідною патологією.","PeriodicalId":20505,"journal":{"name":"PROBLEMS OF ENDOCRINE PATHOLOGY","volume":"222 10","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-12-15","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"138996979","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-12-15DOI: 10.21856/j-pep.2023.4.04
Юрій Караченцев, Віктор Дубовик, Олена Дорош, Л.С. Герасименко, Максим Сазонов
При ідентифікації вузлових утворень головною метою є оцінка ризику злоякісності шляхом стратифікації клінічних, лабораторних та ультразвукових показників дослідження. Незважаючи на це, єдиним доступним передопераційним методом для прямої оцінки структурних змін в щитоподібній залозі (ЩЗ) являється тонкоголкова аспіраційна пункційна біопсія (ТАПБ). Мета дослідження полягає у порівняльному аналізі результатів цитології біоптатів тиреоїдних утворень ЩЗ, отриманих гістологічних даних після операції на ЩЗ і оцінці точності метода ТАПБ у виявленні злоякісних утворень. Матеріали та методи. У 2019 році в клініці ДУ «Інститут проблем ендокринної патології ім. В. Я. Данилевського НАМН України» проконсультовано 4982 пацієнти з вузловими утвореннями ЩЗ. З них 2158 пацієнтам виконано ТАПБ. Цитологічне заключення носило описовий характер та включало категорії від І до VI за системою Bethesda. Статистичну обробку проводили відповідно до абсолютної частоти зустрічальності ознак (категорії за шкалою Bethesda, злоякісність новоутворень тощо) та значень чутливості і специфічності. Результати. У 83,01% (176 із 212) оперованих хворих виявлено злоякісні утворення ЩЗ. У виявленні Са для категорій четвертої+п’ятої+шостої чутливість цитологічного аналізу становила 92,4% (95 % ДІ 74-97,3), було виявлено 173 випадки. Специфічність для четвертої-шостої категорій становила відповідно 47,1% (36,2-59), 98,3% (89-99,4) та 100% (95,6-100). Отже відсоток збігу між результатами цитологічних та морфологічних досліджень підтверджує можливість системи виявляти злоякісні утворення. Низьку специфічність цитологічного дослідження при четвертій категорії можна пояснити двома факторами. По-перше, невелика кількість зразків може обмежити точність результатів. По-друге, ця категорія є найскладнішою з точки зору діагностики та найбільш суперечливою щодо визначення тактики лікування. Висновки. Система Bethesda - найінформативніший метод для діагностики карциноми щитоподібної залози за допомогою цитологічного дослідження тонкоголкової аспіраційної пункційної біопсії. Це підтверджується високим показником специфічності, що робить її цінним інструментом у галузі діагностики раку щитоподібної залози. У сфері цитологічної діагностики класифікація Bethesda IV для раку щитоподібної залози вважається найменш надійною. Це підкреслює необхідність розвитку нових діагностичних технік, зокрема молекулярно-генетичних, для підтвердження наявності карциноми щитоподібної залози.
鉴定结节性病变的主要目的是通过对临床、实验室和超声检查结果进行分层来评估恶性肿瘤的风险。尽管如此，术前直接评估甲状腺（THG）结构变化的唯一可用方法是细针穿刺活检（FNAB）。本研究旨在比较甲状腺肿块活检的细胞学结果、甲状腺手术后获得的组织学数据，并评估FNAB方法在检测恶性肿瘤方面的准确性。2019年，乌克兰国家医学科学院达尼列夫斯基内分泌病理研究所诊所共接诊了4982名甲状腺结节患者。细胞学报告为描述性报告，根据贝塞斯达系统分为 I 至 VI 类。统计处理根据体征（贝塞斯达分类、肿瘤恶性程度等）发生的绝对频率以及敏感性和特异性值进行。在83.01%的手术患者（212例中的176例）中发现了甲状腺恶性肿瘤。在第四、五和六类Ca的检测中，细胞学分析的灵敏度为92.4%（95% CI 74-97.3），共检测出173例。第四至第六类的特异性分别为 47.1%（36.2-59）、98.3%（89-99.4）和 100%（95.6-100）。因此，细胞学检查和形态学检查结果的一致性百分比证实了该系统检测恶性病变的能力。第四类细胞学检查特异性较低的原因有两个。首先，样本数量少会限制结果的准确性。其次，这类病变最难诊断，在确定治疗策略方面也最有争议。贝塞斯达系统是通过细针穿刺活检细胞学检查诊断甲状腺癌的最有参考价值的方法。它的高特异性证实了这一点，使其成为诊断甲状腺癌的重要工具。在细胞学诊断领域，贝塞斯达IV甲状腺癌分类被认为是最不可靠的。这突出表明，有必要开发新的诊断技术，包括分子遗传技术，以确认甲状腺癌的存在。
{"title":"ТОНКОГОЛКОВА АСПІРАЦІЙНА ПУНКЦІЙНА БІОПСІЯ У ВЕРИФІКАЦІЇ ЗЛОЯКІСНИХ ВУЗЛОВИХ УТВОРЕНЬ ЩИТОПОДІБНОЇ ЗАЛОЗИ","authors":"Юрій Караченцев, Віктор Дубовик, Олена Дорош, Л.С. Герасименко, Максим Сазонов","doi":"10.21856/j-pep.2023.4.04","DOIUrl":"https://doi.org/10.21856/j-pep.2023.4.04","url":null,"abstract":"При ідентифікації вузлових утворень головною метою є оцінка ризику злоякісності шляхом стратифікації клінічних, лабораторних та ультразвукових показників дослідження. Незважаючи на це, єдиним доступним передопераційним методом для прямої оцінки структурних змін в щитоподібній залозі (ЩЗ) являється тонкоголкова аспіраційна пункційна біопсія (ТАПБ).\u0000Мета дослідження полягає у порівняльному аналізі результатів цитології біоптатів тиреоїдних утворень ЩЗ, отриманих гістологічних даних після операції на ЩЗ і оцінці точності метода ТАПБ у виявленні злоякісних утворень.\u0000Матеріали та методи. У 2019 році в клініці ДУ «Інститут проблем ендокринної патології ім. В. Я. Данилевського НАМН України» проконсультовано 4982 пацієнти з вузловими утвореннями ЩЗ. З них 2158 пацієнтам виконано ТАПБ.\u0000Цитологічне заключення носило описовий характер та включало категорії від І до VI за системою Bethesda. Статистичну обробку проводили відповідно до абсолютної частоти зустрічальності ознак (категорії за шкалою Bethesda, злоякісність новоутворень тощо) та значень чутливості і специфічності.\u0000Результати. У 83,01% (176 із 212) оперованих хворих виявлено злоякісні утворення ЩЗ. У виявленні Са для категорій четвертої+п’ятої+шостої чутливість цитологічного аналізу становила 92,4% (95 % ДІ 74-97,3), було виявлено 173 випадки. Специфічність для четвертої-шостої категорій становила відповідно 47,1% (36,2-59), 98,3% (89-99,4) та 100% (95,6-100). Отже відсоток збігу між результатами цитологічних та морфологічних досліджень підтверджує можливість системи виявляти злоякісні утворення. Низьку специфічність цитологічного дослідження при четвертій категорії можна пояснити двома факторами. По-перше, невелика кількість зразків може обмежити точність результатів. По-друге, ця категорія є найскладнішою з точки зору діагностики та найбільш суперечливою щодо визначення тактики лікування.\u0000Висновки. Система Bethesda - найінформативніший метод для діагностики карциноми щитоподібної залози за допомогою цитологічного дослідження тонкоголкової аспіраційної пункційної біопсії. Це підтверджується високим показником специфічності, що робить її цінним інструментом у галузі діагностики раку щитоподібної залози. У сфері цитологічної діагностики класифікація Bethesda IV для раку щитоподібної залози вважається найменш надійною. Це підкреслює необхідність розвитку нових діагностичних технік, зокрема молекулярно-генетичних, для підтвердження наявності карциноми щитоподібної залози.","PeriodicalId":20505,"journal":{"name":"PROBLEMS OF ENDOCRINE PATHOLOGY","volume":"133 S1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-12-15","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"138998319","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-09-15DOI: 10.21856/j-pep.2023.3.04
Лариса Журавльова, Олександр Григорович Пивоваров
Анотація. У статті визначено стан електролітного обміну та рівень взаємозв’язку його показників (калій, натрій, хлор) з рівнем соматомедину інсуліноподібного фактора росту-1 (IGF-1) у крові хворих на артеріальну гіпертензію і з коморбідною патологією артеріальної гіпертензії та цукрового діабету 2 типу. Мета. Визначити стан та рівень взаємозв’язку показників електролітного обміну та рівня соматомедину IGF-1 у крові чоловіків та жінок з артеріальною гіпертензією і з коморбідною патологією артеріальної гіпертензії та цукрового діабету 2 типу. Матеріали та методи. Для розв’язання поставлених завдань обстежено 120 осіб, з яких 100 хворих та 20 практично здорових осіб контрольної групи. Дослідження проводилося на клінічній базі кафедри внутрішньої медицини №3 та ендокринології Харківського національного медичного університету – Комунальному некомерційному підприємстві Харківської обласної ради «Обласній клінічній лікарні». Результати та їх обговорення. Проведено кореляційно-регресійний аналіз між показниками стану електролітного обміну та рівнем соматомедину IФР-1 в крові чоловіків та жінок за ступенем артеріальної гіпертензії. Відзначено, що середні значення всіх показників електролітного обміну у другій групі мали значення нижчі, ніж у першій групі. Підтверджено гіпотезу про те, що параметри електролітного обміну і рівень соматомедину IGF-1 є маркерами ускладнень артеріальної гіпертензії. Найвищий середній рівень IGF-1 у крові спостерігався в групі хворих з коморбідною патологією артеріальної гіпертензії та цукрового діабету 2 типу. Статистично значущий кореляційний зв’язок виявився у другій групі серед жінок з артеріальною гіпертензією ІІ стадії між рівнем IGF-1 та рівнем натрію в крові. Висновки. Визначено стан та рівень взаємозв’язку показників електролітного обміну та рівня соматомедину IGF-1 у крові чоловіків та жінок з артеріальною гіпертензією і з коморбідною патологією артеріальної гіпертензії та цукрового діабету 2 типу. Відзначена наявність взаємозв’язків між показниками електролітного обміну і рівнем соматомедину IGF-1 у крові пацієнтів з артеріальною гіпертензією і з коморбідною патологією артеріальної гіпертензії та цукрового діабету 2 типу. Одержані результати обґрунтовують необхідність подальшого моніторингу стану електролітного обміну та рівня соматомедину IGF-1 серед хворих на артеріальну гіпертензію і з коморбідною патологією артеріальної гіпертензії та цукрового діабету 2 типу. Ключові слова артеріальна гіпертензія, цукровий діабет 2 типу, електролітний обмін, калій, натрій, хлор, інсуліноподібний фактор росту IGF-1.
{"title":"СТАН І ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ПОКАЗНИКІВ ЕЛЕКТРОЛІТНОГО ОБМІНУ З РІВНЕМ СОМАТОМЕДИНУ IGF-1 У ХВОРИХ НА ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ 2 ТИПУ ТА АРТЕРІАЛЬНУ ГІПЕРТЕНЗІЮ","authors":"Лариса Журавльова, Олександр Григорович Пивоваров","doi":"10.21856/j-pep.2023.3.04","DOIUrl":"https://doi.org/10.21856/j-pep.2023.3.04","url":null,"abstract":"Анотація. У статті визначено стан електролітного обміну та рівень взаємозв’язку його показників (калій, натрій, хлор) з рівнем соматомедину інсуліноподібного фактора росту-1 (IGF-1) у крові хворих на артеріальну гіпертензію і з коморбідною патологією артеріальної гіпертензії та цукрового діабету 2 типу. Мета. Визначити стан та рівень взаємозв’язку показників електролітного обміну та рівня соматомедину IGF-1 у крові чоловіків та жінок з артеріальною гіпертензією і з коморбідною патологією артеріальної гіпертензії та цукрового діабету 2 типу. Матеріали та методи. Для розв’язання поставлених завдань обстежено 120 осіб, з яких 100 хворих та 20 практично здорових осіб контрольної групи. Дослідження проводилося на клінічній базі кафедри внутрішньої медицини №3 та ендокринології Харківського національного медичного університету – Комунальному некомерційному підприємстві Харківської обласної ради «Обласній клінічній лікарні». Результати та їх обговорення. Проведено кореляційно-регресійний аналіз між показниками стану електролітного обміну та рівнем соматомедину IФР-1 в крові чоловіків та жінок за ступенем артеріальної гіпертензії. Відзначено, що середні значення всіх показників електролітного обміну у другій групі мали значення нижчі, ніж у першій групі. Підтверджено гіпотезу про те, що параметри електролітного обміну і рівень соматомедину IGF-1 є маркерами ускладнень артеріальної гіпертензії. Найвищий середній рівень IGF-1 у крові спостерігався в групі хворих з коморбідною патологією артеріальної гіпертензії та цукрового діабету 2 типу. Статистично значущий кореляційний зв’язок виявився у другій групі серед жінок з артеріальною гіпертензією ІІ стадії між рівнем IGF-1 та рівнем натрію в крові. Висновки. Визначено стан та рівень взаємозв’язку показників електролітного обміну та рівня соматомедину IGF-1 у крові чоловіків та жінок з артеріальною гіпертензією і з коморбідною патологією артеріальної гіпертензії та цукрового діабету 2 типу. Відзначена наявність взаємозв’язків між показниками електролітного обміну і рівнем соматомедину IGF-1 у крові пацієнтів з артеріальною гіпертензією і з коморбідною патологією артеріальної гіпертензії та цукрового діабету 2 типу. Одержані результати обґрунтовують необхідність подальшого моніторингу стану електролітного обміну та рівня соматомедину IGF-1 серед хворих на артеріальну гіпертензію і з коморбідною патологією артеріальної гіпертензії та цукрового діабету 2 типу. Ключові слова артеріальна гіпертензія, цукровий діабет 2 типу, електролітний обмін, калій, натрій, хлор, інсуліноподібний фактор росту IGF-1.","PeriodicalId":20505,"journal":{"name":"PROBLEMS OF ENDOCRINE PATHOLOGY","volume":"38 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-09-15","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139339934","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Менеджмент цукрового діабету (ЦД) особливо складний під час гуманітарних криз, обумовлених збройним конфліктом. Огляд літератури має на меті визначити детермінанти, які можуть покращити менеджмент ЦД у гуманітарному контексті. Виділені наступні проблеми менеджменту пацієнтів з ЦД в умовах збройного конфлікту: продовольча безпека; зниження фізичної активності через обмежений простір і проблеми безпеки; обмежений доступ до медичних установ та ліків; нестача людських ресурсів, які мають підготовку та досвід роботи з хворими на ЦД; недоступність або неадекватна забезпеченість індивідуальними засобами самоконтролю і витратних матеріалів до них; економічні труднощі; побутові проблеми (втрата або пошкодження житла); соціально-психологічна дезадаптація та емоційний ефект, властивий самій війні. Обстежено 170 пацієнтів з ЦД 1 (n=67) та 2 (n=103) типів. Серед досліджуваних 28,2% (n=48) були внутрішньо переміщені особи і 15,2%, ті що певний час знаходилися безпосередньо в зоні бойових дій. Проведено порівняльний аналіз основних клінічних і біохімічних показників досліджуваних у довоєнний період (за даними історій хвороби за 2021 рік) з такими під час війни. Визначено, що відсутність належного контролю захворювання під час війни призвела до появи хронічних ускладнень ЦД: у 4,1% вперше діагностовано дистальну полінейропатію, у 3,5% – метаболічну кардіоміопатію, у 12,9% – ішемічну хворобу серця, у 7,6% – артеріальну гіпертензію, у 7,6% – метаболічно-асоційовану жирову хворобу печінки, а у 1,17% – синдром діабетичної ступні. При опитуванні на проблеми з забезпеченням цукрознижувальними лікарських засобів вказували 8,3% респондентів і 66,7% на проблеми з доступністю засобів самоконтролю захворювання (глюкометри, тест-смужки). 80,5% респондентів вказували на відсутність умов для дотримання рекомендацій по дієтичному харчуванню. Більше 60% респондентів відмічали на короткотривалі (декілька днів) або довготривалі (тижнями) епізоди відсутності самоконтролю захворювання через недоступність засобів самоконтролю або несприятливі умови (перебування в укриттях, евакуація тощо). Перебування в зоні гуманітарної кризи негативно відображається на клінічному перебігу ЦД, сприяє розвитку або прогресуванню вже існуючих хронічних ускладнень. З огляду на це необхідні подальші дослідження для з’ясування епідеміології ЦД в умовах гуманітарної кризи та розробки спрощених, економічно ефективних моделей медичної допомоги хворим на цю ендокринопатію.
{"title":"ФАКТОРИ ВПЛИВУ НА КЛІНІЧНУ ЕВОЛЮЦІЮ ЦУКРОВОГО ДІАБЕТУ ТА ЯКІСТЬ НАДАННЯ СПЕЦІАЛІЗОВАННОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ХВОРИМ НА ЦЮ ЕНДОКРИНОПАТІЮ В УМОВАХ ЗБРОЙНОГО КОНФЛІКТУ","authors":"Мирослава Микитюк, Юлія Тітова, Світлана Смольницька","doi":"10.21856/j-pep.2023.3.13","DOIUrl":"https://doi.org/10.21856/j-pep.2023.3.13","url":null,"abstract":"Менеджмент цукрового діабету (ЦД) особливо складний під час гуманітарних криз, обумовлених збройним конфліктом. Огляд літератури має на меті визначити детермінанти, які можуть покращити менеджмент ЦД у гуманітарному контексті. Виділені наступні проблеми менеджменту пацієнтів з ЦД в умовах збройного конфлікту: продовольча безпека; зниження фізичної активності через обмежений простір і проблеми безпеки; обмежений доступ до медичних установ та ліків; нестача людських ресурсів, які мають підготовку та досвід роботи з хворими на ЦД; недоступність або неадекватна забезпеченість індивідуальними засобами самоконтролю і витратних матеріалів до них; економічні труднощі; побутові проблеми (втрата або пошкодження житла); соціально-психологічна дезадаптація та емоційний ефект, властивий самій війні. Обстежено 170 пацієнтів з ЦД 1 (n=67) та 2 (n=103) типів. Серед досліджуваних 28,2% (n=48) були внутрішньо переміщені особи і 15,2%, ті що певний час знаходилися безпосередньо в зоні бойових дій. Проведено порівняльний аналіз основних клінічних і біохімічних показників досліджуваних у довоєнний період (за даними історій хвороби за 2021 рік) з такими під час війни. Визначено, що відсутність належного контролю захворювання під час війни призвела до появи хронічних ускладнень ЦД: у 4,1% вперше діагностовано дистальну полінейропатію, у 3,5% – метаболічну кардіоміопатію, у 12,9% – ішемічну хворобу серця, у 7,6% – артеріальну гіпертензію, у 7,6% – метаболічно-асоційовану жирову хворобу печінки, а у 1,17% – синдром діабетичної ступні. При опитуванні на проблеми з забезпеченням цукрознижувальними лікарських засобів вказували 8,3% респондентів і 66,7% на проблеми з доступністю засобів самоконтролю захворювання (глюкометри, тест-смужки). 80,5% респондентів вказували на відсутність умов для дотримання рекомендацій по дієтичному харчуванню. Більше 60% респондентів відмічали на короткотривалі (декілька днів) або довготривалі (тижнями) епізоди відсутності самоконтролю захворювання через недоступність засобів самоконтролю або несприятливі умови (перебування в укриттях, евакуація тощо). Перебування в зоні гуманітарної кризи негативно відображається на клінічному перебігу ЦД, сприяє розвитку або прогресуванню вже існуючих хронічних ускладнень. З огляду на це необхідні подальші дослідження для з’ясування епідеміології ЦД в умовах гуманітарної кризи та розробки спрощених, економічно ефективних моделей медичної допомоги хворим на цю ендокринопатію.","PeriodicalId":20505,"journal":{"name":"PROBLEMS OF ENDOCRINE PATHOLOGY","volume":"13 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-09-15","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139339806","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-09-15DOI: 10.21856/j-pep.2023.3.05
Юрій Караченцев, Наталія Філоненко, Оксана Калужина, Ірина Сорокіна
Папілярна карцинома щитовидної залози є найбільш поширеною формою раку щитовидної залози. Захворюваність на аутоімунний тиреоідит зросла за останні 50 років. Асоціація між даними патологіями є предметом тривалих та постійних дебатів щодо впливу на перебіг пухлинного процесу. Метою дослідження було встановити особливості імуногістохімічних показників маркерів епітеліально-мезенхімальної трансформації папілярної карциноми щитоподібної залози на тлі хронічного аіутоімунного тиреоїдиту у порівнянні з ізольованою карциномою без фонової патології. Матеріали та методи. Тканина щитоподібної залози слугувала матеріалом дослідження. Матеріал розділили на три групи: 1-ша: папілярний рак щитоподібної залози, 2-га група: папілярний рак щитоподібної залози на фоні хронічного аутоімунного тиреоїдиту, 3-тя група: хронічний аутоімунний тиреоїдит. Проводилось гістологічне (забарвлення гематоксиліном та еозином) та імуногістохімічне дослідження (визначення панцитокератину та кератину-7, віментину, Е-кадгерину) з подальшим статистичним аналізом отриманих даних. Результати. В групі з карциномою спостерігалося зниження експресії Е-кадгерину, що вказує на порушення міжклітинної адгезії, а також зниження показників панцитокератину та кератину-7 при виразній експресії мезенхімального маркеру віментину. Група з хронічним аутоімунним тиреоідитом демонструвала виразну експресію епітеліальних маркерів та маркеру міжклітинної адгезії при низькому рівні віментину, що не суперечить картині доброякісного процесу. При поєднанні описаних патологій імуногістохімічна картина є «проміжною»: помірна виразність експресії всіх досліджуваних маркерів, що вказує на відносне зменшення проявів епітеліально-мезенхімальної трансформації в даній групі порівняно з ізольованою карциномою. Висновки. В результаті комплексного патоморфологічного дослідження тканини щитоподібної залози з визначенням імуногістохімічних маркерів епітеліально-мезенхімальної трансформації можна говорити, що наявність хронічного аутоімунного тиреоідиту у хворого на папілярну карциному щитоподібної залози є прогностично сприятливими обставинами для перебігу пухлинного процесу, це розцінюється як наявністю місцевого стримуючого фактору у вигляді імунної інфільтрації, яка перешкоджає швидкій місцевій прогресії пухлини та її метастазуванню. Ключові слова: папілярна карцинома щитоподібної залози, хронічний аутоімунний тиреоідит, епітеліально-мезенхімальна трансформація, імуногістохімічне дослідження.
{"title":"ОСОБЛИВОСТІ ЕПІТЕЛІАЛЬНО-МЕЗЕНХІМАЛЬНОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ ПАПІЛЯРНОЇ КАРЦИНОМИ ЩИТОПОДІБНОЇ ЗАЛОЗИ НА ТЛІ ХРОНІЧНОГО АІУТОІМУННОГО ТИРЕОЇДИТУ","authors":"Юрій Караченцев, Наталія Філоненко, Оксана Калужина, Ірина Сорокіна","doi":"10.21856/j-pep.2023.3.05","DOIUrl":"https://doi.org/10.21856/j-pep.2023.3.05","url":null,"abstract":"Папілярна карцинома щитовидної залози є найбільш поширеною формою раку щитовидної залози. Захворюваність на аутоімунний тиреоідит зросла за останні 50 років. Асоціація між даними патологіями є предметом тривалих та постійних дебатів щодо впливу на перебіг пухлинного процесу. Метою дослідження було встановити особливості імуногістохімічних показників маркерів епітеліально-мезенхімальної трансформації папілярної карциноми щитоподібної залози на тлі хронічного аіутоімунного тиреоїдиту у порівнянні з ізольованою карциномою без фонової патології. Матеріали та методи. Тканина щитоподібної залози слугувала матеріалом дослідження. Матеріал розділили на три групи: 1-ша: папілярний рак щитоподібної залози, 2-га група: папілярний рак щитоподібної залози на фоні хронічного аутоімунного тиреоїдиту, 3-тя група: хронічний аутоімунний тиреоїдит. Проводилось гістологічне (забарвлення гематоксиліном та еозином) та імуногістохімічне дослідження (визначення панцитокератину та кератину-7, віментину, Е-кадгерину) з подальшим статистичним аналізом отриманих даних. Результати. В групі з карциномою спостерігалося зниження експресії Е-кадгерину, що вказує на порушення міжклітинної адгезії, а також зниження показників панцитокератину та кератину-7 при виразній експресії мезенхімального маркеру віментину. Група з хронічним аутоімунним тиреоідитом демонструвала виразну експресію епітеліальних маркерів та маркеру міжклітинної адгезії при низькому рівні віментину, що не суперечить картині доброякісного процесу. При поєднанні описаних патологій імуногістохімічна картина є «проміжною»: помірна виразність експресії всіх досліджуваних маркерів, що вказує на відносне зменшення проявів епітеліально-мезенхімальної трансформації в даній групі порівняно з ізольованою карциномою. Висновки. В результаті комплексного патоморфологічного дослідження тканини щитоподібної залози з визначенням імуногістохімічних маркерів епітеліально-мезенхімальної трансформації можна говорити, що наявність хронічного аутоімунного тиреоідиту у хворого на папілярну карциному щитоподібної залози є прогностично сприятливими обставинами для перебігу пухлинного процесу, це розцінюється як наявністю місцевого стримуючого фактору у вигляді імунної інфільтрації, яка перешкоджає швидкій місцевій прогресії пухлини та її метастазуванню. Ключові слова: папілярна карцинома щитоподібної залози, хронічний аутоімунний тиреоідит, епітеліально-мезенхімальна трансформація, імуногістохімічне дослідження.","PeriodicalId":20505,"journal":{"name":"PROBLEMS OF ENDOCRINE PATHOLOGY","volume":"127 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-09-15","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139339839","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-09-15DOI: 10.21856/j-pep.2023.3.02
Юлія Булдигіна, Г.В. Зелінська, Галина Терехова, Наталія Кобринська, Сергій Шляхтич
Мета роботи: дослідити морфологічні особливості вузлових утворень ЩЗ при ХГ на основі ультразвукових, цитологічних і морфологічних методів обстеження. Матеріали і методи: проаналізовано результати ультразвукового, цитологічного і патоморфологічного досліджень вузлових утворень у 604 пацієнтів з хворобою Грейвса. Результати цитологічного дослідження оцінювались за системою тиреоїдної цитопатології Вethesda (BSRTC). Для проведення імуноцитохімічних досліджень використовували непрямий імунопероксидазний метод з використання моноклональних антитіл миші проти тиреоїдної пероксидази (ТПО) (TPO-47) та тиреоглобуліну (ТГ) (DakoCytomation, Denmark). В якості вторинних, використовували антитіла проти g-глобулінів миші, мічені пероксидазою хрону (DakoCytomation). Проведено аналіз гістологічної будови доброякісних та злоякісних вузлових утворень: всю патологічну документацію (макроопис біоптатів, мікроопис препаратів) було перевірено, а також додатково переглянуто та проаналізовано архівні гістологічні препарати (забарвлені гематоксилін-еозином) згідно з рекомендаціями останніх видань Гістологічної класифікації тиреоїдних пухлин ВООЗ. Статистичне опрацювання даних робили за критерієм Стьюдента. Розрахунки виконані в програмі Statistica 10.0. Результати. При дослідженні структури ЩЗ методом УЗД у 1854 пацієнтів з ХГ, встановлено, що дифузний зоб мав місце у 53,07 % пацієнтів, багатовузловий зоб – у 25,62 % пацієнтів, солітарні (поодинокі) вузли спостерігали у 16,07 % пацієнтів, а відсутність зоба – у 5,20 % випадків. За результатами патоморфологічного дослідження доброякісні новоутворення ЩЗ були підтверджені у 409 (363 жінки та 46 чоловіків) хворих із загальної кількості прооперованих пацієнтів з ХГ. Серед морфологічно підтверджених доброякісних новоутворень за ХГ переважали випадки нодулярної гіперплазії та аденоматозного зобу. Рак ЩЗ за даними гістологічного дослідження виявлено у 195 пацієнтів (жінки – 164; чоловіки – 31), що склало 10,54 %. Серед всіх пацієнтів із раком ЩЗ у 178 (91,28 %) виявлена папілярна карцинома, у 12 (6,15 %) – фолікулярна карцинома, у 5 (2,56 %) – медулярна карцинома. Порівняння результативності цитологічної діагностики злоякісних новоутворень ЩЗ у пацієнтів з ХГ з групою пацієнтів без ХГ показало, що в останній групі карциноми виявляли статистично частіше, ніж за її наявності. Висновки. Дослідження структури ЩЗ за даними УЗД у 1854 пацієнтів з ХГ дозволило встановити, що дифузний зоб мав місце у 53,33 % пацієнтів, багатовузловий зоб – у 25,48 % пацієнтів, солітарні (поодинокі) вузли – у 15,99 % пацієнтів, а відсутність зоба – у 5,20 % випадків. За даними гістологічного дослідження поширеність раку ЩЗ при ХГ становила 10,52 %. Папілярна карцинома виявлена у 91,28 % пацієнтів з ХГ, фолікулярна карцинома – у 6,15 %, медулярна карцинома – у 2,56 %. Складність ультразвукової верифікації злоякісних утворень ЩЗ при ХГ обумовлена тим, що у 26,67 % хворих відсутні вогнищеві утворення, а в 31,28 % вони не мають ультразвукових ознак малі
{"title":"ОПТИМІЗАЦІЯ АЛГОРИТМУ ДООПЕРАЦІЙНОЇ ДІАГНОСТИКИ ВУЗЛОВИХ УТВОРЕНЬ ПРИ ХВОРОБІ ГРЕЙВСА","authors":"Юлія Булдигіна, Г.В. Зелінська, Галина Терехова, Наталія Кобринська, Сергій Шляхтич","doi":"10.21856/j-pep.2023.3.02","DOIUrl":"https://doi.org/10.21856/j-pep.2023.3.02","url":null,"abstract":"Мета роботи: дослідити морфологічні особливості вузлових утворень ЩЗ при ХГ на основі ультразвукових, цитологічних і морфологічних методів обстеження. Матеріали і методи: проаналізовано результати ультразвукового, цитологічного і патоморфологічного досліджень вузлових утворень у 604 пацієнтів з хворобою Грейвса. Результати цитологічного дослідження оцінювались за системою тиреоїдної цитопатології Вethesda (BSRTC). Для проведення імуноцитохімічних досліджень використовували непрямий імунопероксидазний метод з використання моноклональних антитіл миші проти тиреоїдної пероксидази (ТПО) (TPO-47) та тиреоглобуліну (ТГ) (DakoCytomation, Denmark). В якості вторинних, використовували антитіла проти g-глобулінів миші, мічені пероксидазою хрону (DakoCytomation). Проведено аналіз гістологічної будови доброякісних та злоякісних вузлових утворень: всю патологічну документацію (макроопис біоптатів, мікроопис препаратів) було перевірено, а також додатково переглянуто та проаналізовано архівні гістологічні препарати (забарвлені гематоксилін-еозином) згідно з рекомендаціями останніх видань Гістологічної класифікації тиреоїдних пухлин ВООЗ. Статистичне опрацювання даних робили за критерієм Стьюдента. Розрахунки виконані в програмі Statistica 10.0. Результати. При дослідженні структури ЩЗ методом УЗД у 1854 пацієнтів з ХГ, встановлено, що дифузний зоб мав місце у 53,07 % пацієнтів, багатовузловий зоб – у 25,62 % пацієнтів, солітарні (поодинокі) вузли спостерігали у 16,07 % пацієнтів, а відсутність зоба – у 5,20 % випадків. За результатами патоморфологічного дослідження доброякісні новоутворення ЩЗ були підтверджені у 409 (363 жінки та 46 чоловіків) хворих із загальної кількості прооперованих пацієнтів з ХГ. Серед морфологічно підтверджених доброякісних новоутворень за ХГ переважали випадки нодулярної гіперплазії та аденоматозного зобу. Рак ЩЗ за даними гістологічного дослідження виявлено у 195 пацієнтів (жінки – 164; чоловіки – 31), що склало 10,54 %. Серед всіх пацієнтів із раком ЩЗ у 178 (91,28 %) виявлена папілярна карцинома, у 12 (6,15 %) – фолікулярна карцинома, у 5 (2,56 %) – медулярна карцинома. Порівняння результативності цитологічної діагностики злоякісних новоутворень ЩЗ у пацієнтів з ХГ з групою пацієнтів без ХГ показало, що в останній групі карциноми виявляли статистично частіше, ніж за її наявності. Висновки. Дослідження структури ЩЗ за даними УЗД у 1854 пацієнтів з ХГ дозволило встановити, що дифузний зоб мав місце у 53,33 % пацієнтів, багатовузловий зоб – у 25,48 % пацієнтів, солітарні (поодинокі) вузли – у 15,99 % пацієнтів, а відсутність зоба – у 5,20 % випадків. За даними гістологічного дослідження поширеність раку ЩЗ при ХГ становила 10,52 %. Папілярна карцинома виявлена у 91,28 % пацієнтів з ХГ, фолікулярна карцинома – у 6,15 %, медулярна карцинома – у 2,56 %. Складність ультразвукової верифікації злоякісних утворень ЩЗ при ХГ обумовлена тим, що у 26,67 % хворих відсутні вогнищеві утворення, а в 31,28 % вони не мають ультразвукових ознак малі","PeriodicalId":20505,"journal":{"name":"PROBLEMS OF ENDOCRINE PATHOLOGY","volume":"97 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-09-15","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139339503","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-09-15DOI: 10.21856/j-pep.2023.3.11
O. Ivanova, Nataliia Gorbenko, O. Borikov, T. Kiprych, Kateryna Taran, Elena Plekhova
Metabolic syndrome (MetS) is a cluster of cardiometabolic risk factors, which manifestation may be different for men and women. Changes in sex hormone levels in men and women during lifespan contribute to increased cardiometabolic risk. Data of clinical researches suggest that transition from normal glucose tolerance to dysglycemia lead to more adverse differences in cardiometabolic risk factors in women than in men, suggesting an important impact of sex on the development of metabolic abnormalities. A significant increase in risk may be due to the sex differences in manifestation of some components of metabolic syndrome, but accurate reasons of these discrepancies need future investigations. The aim of this study was to determine the differences in impairment of glucose, lipid metabolism and cardiovascular systems function between male and female rats with different levels of estrogen sufficiency. Materials and Methods. MetS was modelled in male and female rats with different levels of estrogens by chronic (for 8 weeks) intake of fructose (high-fructose diet - HFD) with drinking water at a concentration 200 g/L. Estrogens deficiency was reproduced by bilateral ovariectomy. Experimental rats were divided into five groups: control males (n=6), control females (n=6), males with HFD (n=6), sham-operated females with intact ovaries and HFD (n=6), ovariectomized (OVX) females with HFD (n=6). Glucose homeostasis was assessed by basal glycemia, glycemia during the intra-abdominal glucose tolerance test and fructosamine level. Insulin sensitivity was determined using intra-abdominal insulin tolerance test. Body weight gain, visceral fats, level of total cholesterol, triglycerides, levels of estradiol and testosterone in blood serum were determined. At the end of the study, electrocardiograms were recorded in three standard leads from the limbs. Data are presented as mean ± standard error of mean (SEM). Results. It was established that HFD have not been induced metabolic abnormalities in female rats with intact ovaries. HFD, independently of sex, led to the development of insulin resistance and significant increase in fructosamine level in blood serum of rats. Ovariectomized females with HFD had greater intensity of body weight gain, significantly higher levels of relative mass of fats, more pronounced alterations of lipid metabolism with increased total cholesterol and significantly higher levels of triglycerides, than HFD-treated male rats. However, impairment of glucose tolerance, induced by HFD, was more pronounced in male than in OVX female rats. We found the decline testosterone levels and slight increase in estradiol levels in male rats with HFD. OVX females with HFD had a moderate significant increase in testosterone levels and dramatically decrease in estradiol concentration as result of bilateral ovariectomy. HFD, independently from sex, induced the development of sinus tachycardia in experimental animals. Metabolic abnormalities, induced by HFD
{"title":"THE IMPACT OF SEX ON METABOLIC AND FUNCTIONAL ABNORMALITIES, INDUCED BY HIGH-FRUCTOSE-DIET IN RATS","authors":"O. Ivanova, Nataliia Gorbenko, O. Borikov, T. Kiprych, Kateryna Taran, Elena Plekhova","doi":"10.21856/j-pep.2023.3.11","DOIUrl":"https://doi.org/10.21856/j-pep.2023.3.11","url":null,"abstract":"Metabolic syndrome (MetS) is a cluster of cardiometabolic risk factors, which manifestation may be different for men and women. Changes in sex hormone levels in men and women during lifespan contribute to increased cardiometabolic risk. Data of clinical researches suggest that transition from normal glucose tolerance to dysglycemia lead to more adverse differences in cardiometabolic risk factors in women than in men, suggesting an important impact of sex on the development of metabolic abnormalities. A significant increase in risk may be due to the sex differences in manifestation of some components of metabolic syndrome, but accurate reasons of these discrepancies need future investigations. The aim of this study was to determine the differences in impairment of glucose, lipid metabolism and cardiovascular systems function between male and female rats with different levels of estrogen sufficiency. Materials and Methods. MetS was modelled in male and female rats with different levels of estrogens by chronic (for 8 weeks) intake of fructose (high-fructose diet - HFD) with drinking water at a concentration 200 g/L. Estrogens deficiency was reproduced by bilateral ovariectomy. Experimental rats were divided into five groups: control males (n=6), control females (n=6), males with HFD (n=6), sham-operated females with intact ovaries and HFD (n=6), ovariectomized (OVX) females with HFD (n=6). Glucose homeostasis was assessed by basal glycemia, glycemia during the intra-abdominal glucose tolerance test and fructosamine level. Insulin sensitivity was determined using intra-abdominal insulin tolerance test. Body weight gain, visceral fats, level of total cholesterol, triglycerides, levels of estradiol and testosterone in blood serum were determined. At the end of the study, electrocardiograms were recorded in three standard leads from the limbs. Data are presented as mean ± standard error of mean (SEM). Results. It was established that HFD have not been induced metabolic abnormalities in female rats with intact ovaries. HFD, independently of sex, led to the development of insulin resistance and significant increase in fructosamine level in blood serum of rats. Ovariectomized females with HFD had greater intensity of body weight gain, significantly higher levels of relative mass of fats, more pronounced alterations of lipid metabolism with increased total cholesterol and significantly higher levels of triglycerides, than HFD-treated male rats. However, impairment of glucose tolerance, induced by HFD, was more pronounced in male than in OVX female rats. We found the decline testosterone levels and slight increase in estradiol levels in male rats with HFD. OVX females with HFD had a moderate significant increase in testosterone levels and dramatically decrease in estradiol concentration as result of bilateral ovariectomy. HFD, independently from sex, induced the development of sinus tachycardia in experimental animals. Metabolic abnormalities, induced by HFD","PeriodicalId":20505,"journal":{"name":"PROBLEMS OF ENDOCRINE PATHOLOGY","volume":"10 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-09-15","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139339844","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-09-15DOI: 10.21856/j-pep.2023.3.07
Орест Йосифович Комариця, Олена Радченко, Мирослава Боровець
Дані літератури про вміст адипоцитокінів лептину та резистину за умов перщої стадії неалкогольної жирової хвороби печінки – метаболічно-асоційованого стеатозу печінки – є контроверсійними, що зумовило актуальність та доцільність даного дослідження. З метою вивчити рівні адипоцитокінів лептину та резистину у пацієнтів з супутнім метаболічно-асоційованим стеатозом печінки амбулаторно обстежено 35 пацієнтів з артеріальною гіпертензією та цукровим діабетом 2 типу, які були поділені на групи зі стеатозом печінки (n=24, середній вік 55,83±0,89 р.) та без нього (n=11; вік 53,00±1,55 р.), тотожні за гендерно-віковим складом, тривалістю артеріальної гіпертензії, відношенням обводів талії та стегон та глікованим гемоглобіном, в яких крім стандартних параметрів визначено показники вуглеводного метаболізму, адипокіни лептин та резистин, фактор некрозу пухлин-альфа, селектин, інтерлейкіни -6, -2. Результати. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією та цукровим діабетом 2 типу за умов супутнього метаболічно-асоційованого стеатозу печінки лептин крові був істотно вищий, ніж у пацієнтів без стеатозу (26,09 нг/мл та 15,45 нг/мл, р=0,05), що може бути зумовлено вищою масою тіла (33,47 та 28,72 кг/м2; р<0,05), однак не абдомінальним характером ожиріння. За умов підвищеного (43,10 нг/мл) вмісту лептину у пацієнтів з супутнім стеатозом печінки був істотно вищим інсулін крові (30,25 та 21,77 мкОд/мл, р<0,01). За кореляційним аналізом, подальше зростання вже підвищеного лептину істотно асоціювалося зі здовженням анамнезу цукрового діабету (r=0,73), зростанням ендогенної інтоксикації за вмістом креатиніну (r=0,70) та ліпідним дистресом за холестерином ліпопротеїнів низької щільності (r=0,76), усі р<0,05. За умов супутнього метаболічно-асоційованого стеатозу печінки резистин крові був аналогічним значенню пацієнтів без стеатозу, його вміст істотно корелював з активністю обох прозапальних цитокінів (з фактором некрозу пухлин-альфа: r=0,50; р<0,05 та з інтерлейкіном-2: r=0,62; р<0,01), а пацієнти з вищим за середнє значення вмістом резистину відрізнялись істотно вищими їх значеннями (інтерлейкін-2: 8,52 проти 4,82 пг/мл; фактор некрозу пухлин-альфа: 9,10 проти 5,51 пг/мл, обидва р<0,05). Висновок. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією та цукровим діабетом 2 типу супутній стеатоз печінки супроводжувався істотним зростанням лептину крові та не впливав на рівень резистину; зростання лептину супроводжувалось істотно вищим рівнем інсуліну, а зростання резистину – збільшенням прозапальних маркерів фактору некрозу пухлин-альфа та інтерлейкіну-2, що може бути маркером переходу у стеатогепатит.
{"title":"АДИПОЦИТОКІНИ ЛЕПТИН ТА РЕЗИСТИН У ХВОРИХ НА ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ І АРТЕРІАЛЬНУ ГІПЕРТЕНЗІЮ ЗАЛЕЖНО ВІД НАЯВНОСТІ СУПУТНЬОГО МЕТАБОЛІЧНО-АСОЦІЙОВАНОГО СТЕАТОЗУ ПЕЧІНКИ","authors":"Орест Йосифович Комариця, Олена Радченко, Мирослава Боровець","doi":"10.21856/j-pep.2023.3.07","DOIUrl":"https://doi.org/10.21856/j-pep.2023.3.07","url":null,"abstract":"Дані літератури про вміст адипоцитокінів лептину та резистину за умов перщої стадії неалкогольної жирової хвороби печінки – метаболічно-асоційованого стеатозу печінки – є контроверсійними, що зумовило актуальність та доцільність даного дослідження. З метою вивчити рівні адипоцитокінів лептину та резистину у пацієнтів з супутнім метаболічно-асоційованим стеатозом печінки амбулаторно обстежено 35 пацієнтів з артеріальною гіпертензією та цукровим діабетом 2 типу, які були поділені на групи зі стеатозом печінки (n=24, середній вік 55,83±0,89 р.) та без нього (n=11; вік 53,00±1,55 р.), тотожні за гендерно-віковим складом, тривалістю артеріальної гіпертензії, відношенням обводів талії та стегон та глікованим гемоглобіном, в яких крім стандартних параметрів визначено показники вуглеводного метаболізму, адипокіни лептин та резистин, фактор некрозу пухлин-альфа, селектин, інтерлейкіни -6, -2. Результати. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією та цукровим діабетом 2 типу за умов супутнього метаболічно-асоційованого стеатозу печінки лептин крові був істотно вищий, ніж у пацієнтів без стеатозу (26,09 нг/мл та 15,45 нг/мл, р=0,05), що може бути зумовлено вищою масою тіла (33,47 та 28,72 кг/м2; р<0,05), однак не абдомінальним характером ожиріння. За умов підвищеного (43,10 нг/мл) вмісту лептину у пацієнтів з супутнім стеатозом печінки був істотно вищим інсулін крові (30,25 та 21,77 мкОд/мл, р<0,01). За кореляційним аналізом, подальше зростання вже підвищеного лептину істотно асоціювалося зі здовженням анамнезу цукрового діабету (r=0,73), зростанням ендогенної інтоксикації за вмістом креатиніну (r=0,70) та ліпідним дистресом за холестерином ліпопротеїнів низької щільності (r=0,76), усі р<0,05. За умов супутнього метаболічно-асоційованого стеатозу печінки резистин крові був аналогічним значенню пацієнтів без стеатозу, його вміст істотно корелював з активністю обох прозапальних цитокінів (з фактором некрозу пухлин-альфа: r=0,50; р<0,05 та з інтерлейкіном-2: r=0,62; р<0,01), а пацієнти з вищим за середнє значення вмістом резистину відрізнялись істотно вищими їх значеннями (інтерлейкін-2: 8,52 проти 4,82 пг/мл; фактор некрозу пухлин-альфа: 9,10 проти 5,51 пг/мл, обидва р<0,05). Висновок. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією та цукровим діабетом 2 типу супутній стеатоз печінки супроводжувався істотним зростанням лептину крові та не впливав на рівень резистину; зростання лептину супроводжувалось істотно вищим рівнем інсуліну, а зростання резистину – збільшенням прозапальних маркерів фактору некрозу пухлин-альфа та інтерлейкіну-2, що може бути маркером переходу у стеатогепатит.","PeriodicalId":20505,"journal":{"name":"PROBLEMS OF ENDOCRINE PATHOLOGY","volume":"42 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-09-15","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139339898","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-09-15DOI: 10.21856/j-pep.2023.3.09
T.Ye. Shumna, S. Abramov, German Titov, Oleksandr Rodinsky, Svitlana Ostroskaya, Serhii Sokolovsky, O. Trushenko, I.Y. Burega, Olga Boyko, Yuri Myasoid, R. Kovtunenko, Tatiana Zherzhova
Purpose. To conduct a comparative characterization of anamnesis and clinical and paraclinical data of children suffering from autoimmune thyroiditis and those with no thyroid pathology in order to optimize early diagnosis of the disease. Materials and Methods. This examination was carried out on 132 children (55 boys and 77 girls) diagnosed with autoimmune thyroiditis at the age of 11.68±0.35. For comparison, 577 children (268 boys and 309 girls) without thyroid pathology at the age of 11.49±0.17 were included in the control group. Statistical study techniques were applied using the licensed software package Statistica. The differences of р<0.05, р<0.01, р<0.001 were considered statistically significant. Results. The comparative study of children diagnosed with autoimmune thyroiditis and those with no thyroid pathology showed that euthyroidism was diagnosed in 78.31% of patients in the primary observation group, hypothyroidism in 17.39%, and hyperthyroidism in 4.3% of patients. Children diagnosed with autoimmune thyroiditis showed thyroperoxidase antibody levels ranging from 209.7 to 694.7 IU/mL, TSH from 0.01 to 5.93 to 89.9 IU/mL, and free T4 from 1.14 to 28.8 ng/dL. The criteria for early diagnosis of autoimmune thyroiditis included: a burdened familial history of thyroid disease (15.9%); complaints of psychoemotional, neurological (35.6%) and heart rhythm disorders (14.4%), predominantly in boys (58.2% and 18.18%), prolonged low-grade fever (5.3%), predominantly in girls (6.5%); comorbid conditions: respiratory tract diseases (25.76%) and lymphadenitis (28.03%); ultrasonic changes of the thyroid gland with increased (31.06%) or decreased (4.55%) volume, cystous nodules (40.15%), increased vascular pulsation (39%) and changes in echogenicity of the thyroid gland. Conclusion. At the current stage, early diagnosis of autoimmune thyroiditis in children is important for the timely prevention of the negative impact of the disease on the functional state and development of the child's body.
{"title":"ANAMNESIS, CLINICAL AND PARACLINICAL CHARACTERISTIC OF CHILDREN WITH AUTOIMMUNE THYROIDITIS","authors":"T.Ye. Shumna, S. Abramov, German Titov, Oleksandr Rodinsky, Svitlana Ostroskaya, Serhii Sokolovsky, O. Trushenko, I.Y. Burega, Olga Boyko, Yuri Myasoid, R. Kovtunenko, Tatiana Zherzhova","doi":"10.21856/j-pep.2023.3.09","DOIUrl":"https://doi.org/10.21856/j-pep.2023.3.09","url":null,"abstract":"Purpose. To conduct a comparative characterization of anamnesis and clinical and paraclinical data of children suffering from autoimmune thyroiditis and those with no thyroid pathology in order to optimize early diagnosis of the disease. Materials and Methods. This examination was carried out on 132 children (55 boys and 77 girls) diagnosed with autoimmune thyroiditis at the age of 11.68±0.35. For comparison, 577 children (268 boys and 309 girls) without thyroid pathology at the age of 11.49±0.17 were included in the control group. Statistical study techniques were applied using the licensed software package Statistica. The differences of р<0.05, р<0.01, р<0.001 were considered statistically significant. Results. The comparative study of children diagnosed with autoimmune thyroiditis and those with no thyroid pathology showed that euthyroidism was diagnosed in 78.31% of patients in the primary observation group, hypothyroidism in 17.39%, and hyperthyroidism in 4.3% of patients. Children diagnosed with autoimmune thyroiditis showed thyroperoxidase antibody levels ranging from 209.7 to 694.7 IU/mL, TSH from 0.01 to 5.93 to 89.9 IU/mL, and free T4 from 1.14 to 28.8 ng/dL. The criteria for early diagnosis of autoimmune thyroiditis included: a burdened familial history of thyroid disease (15.9%); complaints of psychoemotional, neurological (35.6%) and heart rhythm disorders (14.4%), predominantly in boys (58.2% and 18.18%), prolonged low-grade fever (5.3%), predominantly in girls (6.5%); comorbid conditions: respiratory tract diseases (25.76%) and lymphadenitis (28.03%); ultrasonic changes of the thyroid gland with increased (31.06%) or decreased (4.55%) volume, cystous nodules (40.15%), increased vascular pulsation (39%) and changes in echogenicity of the thyroid gland. Conclusion. At the current stage, early diagnosis of autoimmune thyroiditis in children is important for the timely prevention of the negative impact of the disease on the functional state and development of the child's body.","PeriodicalId":20505,"journal":{"name":"PROBLEMS OF ENDOCRINE PATHOLOGY","volume":"36 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-09-15","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139339924","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-09-15DOI: 10.21856/j-pep.2023.3.01
Ервін Асанов, Валерій Шатило, Анна Гавалко, Іванна Антонюк-Щеглова, Світлана Наскалова, Ірина Диба
Актуальність. З віком зростає захворюваність на цукровий діабет та частота виявлення інсулінорезистентності. Важлива роль в процесах порушення вуглеводного обміну належить регуляції автономної нервової системі. Мета дослідження. З’ясувати стан автономної нервової регуляції та її реакцію на дозовану гіпоксію у людей похилого віку із інсулінорезистентністю. Матеріали та методи. Обстежено 55 людей похилого віку з порушеною толерантністю до глюкози та 30 людини похилого віку зі збереженою толерантністю до глюкози. Визначали стан регуляції автономної нервової системи при диханні повітрям та при 12 % дозованої гіпоксії. Результати. Вагусна активність в умовах нормоксії у людей похилого віку із порушеною та збереженою толерантністю до глюкози достовірно не розрізнялась. Проте у людей із порушеною толерантністю до глюкози спостерігалась більш значна активність симпатичних впливів. Встановлена наявність статистично значимого прямого кореляційного зв’язку між показниками вуглеводного обміну та станом симпатичного відділу АНС у людей похилого віку із порушенням толерантністю до глюкози. У відповідь на дозовану гіпоксію у людей похилого віку як із порушеною, так і збереженою толерантністю до глюкози спостерігається зниження потужності всіх спектральних компонент варіабельності ритму серця. При цьому нерівномірність зниження різних спектральних компонент варіабельності ритму серця призводило до відносного превалювання симпатичної активності. Проте за умов гіпоксії у людей похилого віку із порушенням толерантності до глюкози відбувалась більш значна відносна активація симпатичної ланки автономної нервової системи. Висновки. При порушенні толерантності до глюкози у людей похилого віку розвивається більш значна активність симпатичного відділу автономної нервової системи. Встановлено причинно-наслідковий зв'язок між підвищенням симпатичної активності та інсулінорезистентністю у людей похилого віку із порушеною толерантністю до глюкози. При розвитку порушення толерантності до глюкози у людей похилого віку за умов дозованої гіпоксії спостерігається більш значна відносна активація симпатичної відділу автономної нервової системи.
{"title":"ЗВ'ЯЗОК ІНСУЛІНОРЕЗИСТЕНТНОСТІ ТА АВТОНОМНОЇ НЕРВОВОЇ РЕГУЛЯЦІЇ В УМОВАХ ДОЗОВАНОЇ ГІПОКСІЇ В ПОХИЛОМУ ВІЦІ","authors":"Ервін Асанов, Валерій Шатило, Анна Гавалко, Іванна Антонюк-Щеглова, Світлана Наскалова, Ірина Диба","doi":"10.21856/j-pep.2023.3.01","DOIUrl":"https://doi.org/10.21856/j-pep.2023.3.01","url":null,"abstract":"Актуальність. З віком зростає захворюваність на цукровий діабет та частота виявлення інсулінорезистентності. Важлива роль в процесах порушення вуглеводного обміну належить регуляції автономної нервової системі. Мета дослідження. З’ясувати стан автономної нервової регуляції та її реакцію на дозовану гіпоксію у людей похилого віку із інсулінорезистентністю. Матеріали та методи. Обстежено 55 людей похилого віку з порушеною толерантністю до глюкози та 30 людини похилого віку зі збереженою толерантністю до глюкози. Визначали стан регуляції автономної нервової системи при диханні повітрям та при 12 % дозованої гіпоксії. Результати. Вагусна активність в умовах нормоксії у людей похилого віку із порушеною та збереженою толерантністю до глюкози достовірно не розрізнялась. Проте у людей із порушеною толерантністю до глюкози спостерігалась більш значна активність симпатичних впливів. Встановлена наявність статистично значимого прямого кореляційного зв’язку між показниками вуглеводного обміну та станом симпатичного відділу АНС у людей похилого віку із порушенням толерантністю до глюкози. У відповідь на дозовану гіпоксію у людей похилого віку як із порушеною, так і збереженою толерантністю до глюкози спостерігається зниження потужності всіх спектральних компонент варіабельності ритму серця. При цьому нерівномірність зниження різних спектральних компонент варіабельності ритму серця призводило до відносного превалювання симпатичної активності. Проте за умов гіпоксії у людей похилого віку із порушенням толерантності до глюкози відбувалась більш значна відносна активація симпатичної ланки автономної нервової системи. Висновки. При порушенні толерантності до глюкози у людей похилого віку розвивається більш значна активність симпатичного відділу автономної нервової системи. Встановлено причинно-наслідковий зв'язок між підвищенням симпатичної активності та інсулінорезистентністю у людей похилого віку із порушеною толерантністю до глюкози. При розвитку порушення толерантності до глюкози у людей похилого віку за умов дозованої гіпоксії спостерігається більш значна відносна активація симпатичної відділу автономної нервової системи.","PeriodicalId":20505,"journal":{"name":"PROBLEMS OF ENDOCRINE PATHOLOGY","volume":"25 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-09-15","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139339642","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：