Pub Date : 2021-02-15DOI: 10.26661/2310-4368/2020-2-8
Тамара Семенівна Яценко, Любов Галушко, Світлана Манжара
Проблема глибинно-корекційного пізнання в його пралогічності розглядається в контексті цілісного, холістичного підходу до розуміння психіки. Стаття вперше підіймає проблему ролі пралогічності мислення суб’єкта, що має вплив на організацію груп АСПП. Акцентується увага на засадничих принципах функціонування групи АСПП, які створюють передумови безконфліктності взаємин, що каталізує виявлення пралогічних параметрів психіки. Останньому сприяє як візуалізована самопрезентація учасників АСПП, так і діалогічна взаємодія психолога із респондентом. У роботі стверджується про можливість невидимого поєднання логічного мислення із пралогічним. У дослідженні представлено характеристики пралогічного мислення в їхній нейтральності до суперечностей, обґрунтовується пралогічна сутність імпліцитного порядку. Розкрито проблеми глибинного пізнання та шляхи їхнього подолання, зокрема ті, які пов’язані з пралогічним мисленням та архаїчною заданістю «імпліцитного порядку» психіки, які полягають у суперечливій сутності його складників, підвладних закону «співпричетності», відкритому Л. Леві-Брюлем. Стаття розкриває передумови результативності діагностико-корекційного процесу АСПП, який підпорядкований закону про «позитивну дезінтеграцію психіки та вторинну інтеграцію на більш високому рівні її розвитку». У роботі доведено, що основні проблеми глибинного пізнання психіки передбачають урахування мотиваційного потенціалу архаїзмів, зокрема позадосвідних утворень у їхній інтегрованості з індивідуалізованими характеристиками суб’єкта. Розкриваються особливості введення допоміжних (опредметнених) засобів у процес глибинного пізнання, що посилює його об’єктивність. Зміст статті торкається проблеми дуалізму психіки, який притаманний не лише функціонуванню сфер свідомого і несвідомого, але й відповідному латентному впорядкуванню візуалізованих виявів психіки, що відображає «Модель внутрішньої динаміки психіки», зокрема символ «Інь-Ян».
{"title":"МЕТОДОЛОГЯ ГЛИБИННОГО ПІЗНАННЯ ПСИХІКИ В ЇЇ ПРАЛОГІЧНІЙ СУТНОСТІ","authors":"Тамара Семенівна Яценко, Любов Галушко, Світлана Манжара","doi":"10.26661/2310-4368/2020-2-8","DOIUrl":"https://doi.org/10.26661/2310-4368/2020-2-8","url":null,"abstract":"Проблема глибинно-корекційного пізнання в його пралогічності розглядається в контексті цілісного, холістичного підходу до розуміння психіки. Стаття вперше підіймає проблему ролі пралогічності мислення суб’єкта, що має вплив на організацію груп АСПП. Акцентується увага на засадничих принципах функціонування групи АСПП, які створюють передумови безконфліктності взаємин, що каталізує виявлення пралогічних параметрів психіки. Останньому сприяє як візуалізована самопрезентація учасників АСПП, так і діалогічна взаємодія психолога із респондентом. У роботі стверджується про можливість невидимого поєднання логічного мислення із пралогічним. У дослідженні представлено характеристики пралогічного мислення в їхній нейтральності до суперечностей, обґрунтовується пралогічна сутність імпліцитного порядку. Розкрито проблеми глибинного пізнання та шляхи їхнього подолання, зокрема ті, які пов’язані з пралогічним мисленням та архаїчною заданістю «імпліцитного порядку» психіки, які полягають у суперечливій сутності його складників, підвладних закону «співпричетності», відкритому Л. Леві-Брюлем. Стаття розкриває передумови результативності діагностико-корекційного процесу АСПП, який підпорядкований закону про «позитивну дезінтеграцію психіки та вторинну інтеграцію на більш високому рівні її розвитку». У роботі доведено, що основні проблеми глибинного пізнання психіки передбачають урахування мотиваційного потенціалу архаїзмів, зокрема позадосвідних утворень у їхній інтегрованості з індивідуалізованими характеристиками суб’єкта. Розкриваються особливості введення допоміжних (опредметнених) засобів у процес глибинного пізнання, що посилює його об’єктивність. Зміст статті торкається проблеми дуалізму психіки, який притаманний не лише функціонуванню сфер свідомого і несвідомого, але й відповідному латентному впорядкуванню візуалізованих виявів психіки, що відображає «Модель внутрішньої динаміки психіки», зокрема символ «Інь-Ян».","PeriodicalId":20746,"journal":{"name":"Psychosomatics","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":3.4,"publicationDate":"2021-02-15","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"47792685","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2021-02-15DOI: 10.26661/2310-4368/2020-2-5
Н. І. Миропольцева, О. В. Пахомова
У статті представлено результати валідизації опитувальника «Шкала прощення як риси характеру» на українській вибірці з 402 осіб (204 жінок і 198 чоловіків): 224 студентів віком від 19 до 23 років, які здобувають першу вищу освіту, й 178 студентів віком від 24 до 45 років, які здобувають другу вищу освіту. Концепт прощення розглядається як процес свідомої відмови особи від образи, гніву, ненависті, обурення, суму, зумовлених несправедливим ставленням інших людей до неї, та заміни негативних почуттів нейтральнішими й, нарешті, позитивними, такими, як співчуття, жалість, що супроводжуються позитивними думками стосовно кривдника й припиненням його засудження. Показано, що прощення як диспозиціональна риса засновується на усвідомленні власних емоцій і здатності керувати ними, а також на здатності й готовності проявляти емпатію щодо кривдника. У ході валідизації встановлено прийнятні показники надійності- узгодженості опитувальника. Представлено результати перевірки конвергентної та дивергентної валідності, ретестової надійності. Емпіричні результати свідчать про належну надійність і валідність опитувальника «Шкала прощення як риси характеру». Проаналізовано кореляції з показниками глибинної готовності до про- бачення, емпатії, співробітництва, комунікативної компетентності, мстивості, агресивного типу міжособистісних стосунків, вираженістю симптомів тривоги й депресії. Виявлено прямий значущий кореляційний зв’язок між показником прощення як риси характеру й інтегральним показником глибинної готовності до пробачення, емпатією, комунікативною компетентністю та співробітництвом як типом міжособистісних стосунків. Емпірично встановлено зворотній значущий кореляційний зв’язок показника прощення як риси характеру з схильністю до мстивості, агресивним типом міжособистісних стосунків, із вираженістю симптомів тривоги й депресії. Опитувальник «Шкала прощення як риси характеру» є інформативним методичним інструментом, який може бути рекомендований до використання в психологічній консультативній роботі й в дослідницьких цілях.
{"title":"ВПЛИВ МОТИВАЦІЇ ДО СЛУЖБИ В АРМІЇ НА СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНУ АДАПТАЦІЮ ВІЙСЬКОВИХ КОНТРАКТНОЇ ТА СТРОКОВОЇ ФОРМ СЛУЖБИ","authors":"Н. І. Миропольцева, О. В. Пахомова","doi":"10.26661/2310-4368/2020-2-5","DOIUrl":"https://doi.org/10.26661/2310-4368/2020-2-5","url":null,"abstract":"У статті представлено результати валідизації опитувальника «Шкала прощення як риси характеру» на українській вибірці з 402 осіб (204 жінок і 198 чоловіків): 224 студентів віком від 19 до 23 років, які здобувають першу вищу освіту, й 178 студентів віком від 24 до 45 років, які здобувають другу вищу освіту. Концепт прощення розглядається як процес свідомої відмови особи від образи, гніву, ненависті, обурення, суму, зумовлених несправедливим ставленням інших людей до неї, та заміни негативних почуттів нейтральнішими й, нарешті, позитивними, такими, як співчуття, жалість, що супроводжуються позитивними думками стосовно кривдника й припиненням його засудження. Показано, що прощення як диспозиціональна риса засновується на усвідомленні власних емоцій і здатності керувати ними, а також на здатності й готовності проявляти емпатію щодо кривдника. У ході валідизації встановлено прийнятні показники надійності- узгодженості опитувальника. Представлено результати перевірки конвергентної та дивергентної валідності, ретестової надійності. Емпіричні результати свідчать про належну надійність і валідність опитувальника «Шкала прощення як риси характеру». Проаналізовано кореляції з показниками глибинної готовності до про- бачення, емпатії, співробітництва, комунікативної компетентності, мстивості, агресивного типу міжособистісних стосунків, вираженістю симптомів тривоги й депресії. Виявлено прямий значущий кореляційний зв’язок між показником прощення як риси характеру й інтегральним показником глибинної готовності до пробачення, емпатією, комунікативною компетентністю та співробітництвом як типом міжособистісних стосунків. Емпірично встановлено зворотній значущий кореляційний зв’язок показника прощення як риси характеру з схильністю до мстивості, агресивним типом міжособистісних стосунків, із вираженістю симптомів тривоги й депресії. Опитувальник «Шкала прощення як риси характеру» є інформативним методичним інструментом, який може бути рекомендований до використання в психологічній консультативній роботі й в дослідницьких цілях.","PeriodicalId":20746,"journal":{"name":"Psychosomatics","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":3.4,"publicationDate":"2021-02-15","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"42222904","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2021-02-15DOI: 10.26661/2310-4368/2020-2-9
М. С. Компанович
На підставі проведеного комплексного емпіричного дослідження емоційних переживань у підлітків із психосоматичними серцево-судинними захворюваннями окреслено ключове завдання психологічної корекції, а саме розвиток здатності до саморегуляції. Застосовано інтроспекцію та рефлексію в контексті наративів досліджуваних. Простежено динаміку розвитку здатності до саморегуляції емоційних переживань підлітками із психосоматичними серцево-судинними захворюваннями. Виявлено способи відреагування емоційних переживань у груповій динаміці через ідентифікаційний, регуляційний, аналітичний та інтеграційні блоки. Використано методичні підходи, які допомагають поглибити самопізнання особистості, виявити її внутрішні відреагування, пізнати та коригувати патогенні емоційні переживання. Застосовано такі методи дослідження: теоретичні: аналіз, синтез та узагальнення теоретичних та емпіричних досліджень емоційних переживань як клініко-психологічного феномена в психосоматичному підході та їхній взаємозв’язок із серцево-судинною нозологією; емпіричні: анкетування, напівструктуроване клінічне інтерв’ю, анамнестична бесіда, спостереження, аналіз наративів з використанням інтроспекції та рефлексії. Окреслено особливості сімейної ситуації та нозологічну обтяженість як детермінацію негативних емоційних переживань у підлітків із психосоматичними серцево-судинними захворюваннями. Підтверджено, що сприятливість сімейної ситуації та контейнуюча функція батьків стає прототипом розвитку здатності особистості до саморегуляції своїх емоційних переживань. Застосовано інтроспекцію та рефлексію в контексті власних наративів досліджуваних для формування здатності до саморегуляції емоційних переживань. У межах психокорекційної програми розроблено та апробовано щоденник інтроспекції та рефлексії емоційних переживань у підлітків із психосоматичними серцево-судинними захворюваннями.
{"title":"АНАЛІЗ ВПРОВАДЖЕННЯ КОМПЛЕКСНОЇ ПСИХОКОРЕКЦІЙНОЇ ПРОГРАМИ РОЗВИТКУ ЗДАТНОСТІ ДО САМОРЕГУЛЯЦІЇ ЕМОЦІЙНИХ ПЕРЕЖИВАНЬ У ПІДЛІТКІВ ІЗ ПСИХОСОМАТИЧНИМИ СЕРЦЕВО-СУДИННИМИ ЗАХВОРЮВАННЯМИ","authors":"М. С. Компанович","doi":"10.26661/2310-4368/2020-2-9","DOIUrl":"https://doi.org/10.26661/2310-4368/2020-2-9","url":null,"abstract":"На підставі проведеного комплексного емпіричного дослідження емоційних переживань у підлітків із психосоматичними серцево-судинними захворюваннями окреслено ключове завдання психологічної корекції, а саме розвиток здатності до саморегуляції. Застосовано інтроспекцію та рефлексію в контексті наративів досліджуваних. Простежено динаміку розвитку здатності до саморегуляції емоційних переживань підлітками із психосоматичними серцево-судинними захворюваннями. Виявлено способи відреагування емоційних переживань у груповій динаміці через ідентифікаційний, регуляційний, аналітичний та інтеграційні блоки. Використано методичні підходи, які допомагають поглибити самопізнання особистості, виявити її внутрішні відреагування, пізнати та коригувати патогенні емоційні переживання. Застосовано такі методи дослідження: теоретичні: аналіз, синтез та узагальнення теоретичних та емпіричних досліджень емоційних переживань як клініко-психологічного феномена в психосоматичному підході та їхній взаємозв’язок із серцево-судинною нозологією; емпіричні: анкетування, напівструктуроване клінічне інтерв’ю, анамнестична бесіда, спостереження, аналіз наративів з використанням інтроспекції та рефлексії. Окреслено особливості сімейної ситуації та нозологічну обтяженість як детермінацію негативних емоційних переживань у підлітків із психосоматичними серцево-судинними захворюваннями. Підтверджено, що сприятливість сімейної ситуації та контейнуюча функція батьків стає прототипом розвитку здатності особистості до саморегуляції своїх емоційних переживань. Застосовано інтроспекцію та рефлексію в контексті власних наративів досліджуваних для формування здатності до саморегуляції емоційних переживань. У межах психокорекційної програми розроблено та апробовано щоденник інтроспекції та рефлексії емоційних переживань у підлітків із психосоматичними серцево-судинними захворюваннями.","PeriodicalId":20746,"journal":{"name":"Psychosomatics","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":3.4,"publicationDate":"2021-02-15","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"41728644","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2021-02-15DOI: 10.26661/2310-4368/2020-2-1
Ю. О. Асєєва
Глобальна кібер-соціалізація поступово, окрім різноманітних «благ», привносить у життя людини й низку проблемних питань, одним із яких є формування у молодого покоління залежності від кіберпростору. Робота присвячена виявленню особистісних характеристик кібер-адиктів серед молодого покоління. Метою роботи стало проведення психодіагностичного дослідження з виявлення особистісних характеристик кібер-адиктів у підлітковому та юнацькому віці. Методи дослідження: теоретичний (аналіз та узагальнення соціально- психологічної, медико-психологічної, психолого-педагогічної літератури за темою дослідження), напівструктуроване інтерв’ю, психодіагностичний і математико-статистичний (кількісний і якісний аналіз отриманих результатів). Усього в досліджені взяли участь 559 підлітків, із них 408 мали певні види кібер-адикцій, 151 особа надала згоду увійти до групи порівняння (умовно здорові). Для вивчення індивідуально-психологічних характеристик особистості кібер-адиктів було обрано Особистісний опитувальник Р.Б. Кеттелла (версії 14PF/HSPQ та 16PF). Загальний аналіз профілів особистості респондентів у віковій категорії від 14 до 15 та від 16 до 18 років свідчить про те, що профілі особистості груп порівняння тяжіють до середніх результатів (і не мають значних відхлинь за групами), а профіль особистості основних груп респондентів має яскраві завищені піки за шкалами D, F, J, O, Q2 та яскраві піки за низькими показниками шкал A, C, E, G, H, Q3. За результатами аналізу профілів респондентів вікової категорії від 19 до 21 року можливо зробити висновок, що профілі особистості груп порівняння тяжіють до середніх результатів (і не мають значних відхлинь за групами), а профіль особистості основних груп респондентів має яскраві завищені піки за шкалами F, L, M, O, Q1, Q2, Q4 та яскраві піки за низькими показниками шкал A, C, E, G, H, I, N, Q3. Урахування індивідуально-психологічних особливостей респондентів основних груп дозволить нам розробити адекватну індивідуальну психокорекційну програму, а деякі особливості, виявлені загалом в основній групі, дають можливість врахувати їх у розробці групових програм.
{"title":"ВИЯВЛЕННЯ ОСОБИСТІСНИХ ХАРАКТЕРИСТИК КІБЕР-АДИКТІВ У ПІДЛІТКОВОМУ ТА ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ","authors":"Ю. О. Асєєва","doi":"10.26661/2310-4368/2020-2-1","DOIUrl":"https://doi.org/10.26661/2310-4368/2020-2-1","url":null,"abstract":"Глобальна кібер-соціалізація поступово, окрім різноманітних «благ», привносить у життя людини й низку проблемних питань, одним із яких є формування у молодого покоління залежності від кіберпростору. Робота присвячена виявленню особистісних характеристик кібер-адиктів серед молодого покоління. Метою роботи стало проведення психодіагностичного дослідження з виявлення особистісних характеристик кібер-адиктів у підлітковому та юнацькому віці. Методи дослідження: теоретичний (аналіз та узагальнення соціально- психологічної, медико-психологічної, психолого-педагогічної літератури за темою дослідження), напівструктуроване інтерв’ю, психодіагностичний і математико-статистичний (кількісний і якісний аналіз отриманих результатів). Усього в досліджені взяли участь 559 підлітків, із них 408 мали певні види кібер-адикцій, 151 особа надала згоду увійти до групи порівняння (умовно здорові). Для вивчення індивідуально-психологічних характеристик особистості кібер-адиктів було обрано Особистісний опитувальник Р.Б. Кеттелла (версії 14PF/HSPQ та 16PF). Загальний аналіз профілів особистості респондентів у віковій категорії від 14 до 15 та від 16 до 18 років свідчить про те, що профілі особистості груп порівняння тяжіють до середніх результатів (і не мають значних відхлинь за групами), а профіль особистості основних груп респондентів має яскраві завищені піки за шкалами D, F, J, O, Q2 та яскраві піки за низькими показниками шкал A, C, E, G, H, Q3. За результатами аналізу профілів респондентів вікової категорії від 19 до 21 року можливо зробити висновок, що профілі особистості груп порівняння тяжіють до середніх результатів (і не мають значних відхлинь за групами), а профіль особистості основних груп респондентів має яскраві завищені піки за шкалами F, L, M, O, Q1, Q2, Q4 та яскраві піки за низькими показниками шкал A, C, E, G, H, I, N, Q3. Урахування індивідуально-психологічних особливостей респондентів основних груп дозволить нам розробити адекватну індивідуальну психокорекційну програму, а деякі особливості, виявлені загалом в основній групі, дають можливість врахувати їх у розробці групових програм.","PeriodicalId":20746,"journal":{"name":"Psychosomatics","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":3.4,"publicationDate":"2021-02-15","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"45780043","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2021-02-15DOI: 10.26661/2310-4368/2020-2-6
Н. Ф. Шевченко, О. О. Саміташвілі-Бірюк
У статті викладені результати емпіричного дослідження особливостей системи психологічного захисту особистості в період дорослості. Установлено, що система психологічного захисту особистості в різні періоди дорослості характеризується суб’єктивною динамікою, яка відбивається у взаємозв’язку несвідомих і свідомих компонентів психіки – захисних механізмів і копінг-стратегій. У ході дослідження встановлено, що прояв певних механізмів психологічного захисту залишається майже незмінними в аспекті віку. Найменш варіативні показники: механізми витіснення, проєкції, регресії, компенсації. До найваріативніших показників віднесено механізми заміщення, інтелектуалізації, заперечення, реактивних утворень. Провідними механізмами психологічного захисту в обох періодах дорослого віку виявилися заперечення, витіснення та регресія. У ході вивчення специфіки прояву стилів копінг-поведінки виявлено, що прояв певних стилів залишається майже незмінними в аспекті віку. Найменш варіативні показники: проблемно орієнтований стиль копінгу, орієнтація на соціальне відволікання. До найваріативніших показників віднесено емоційно орієнтований стиль копінгу, орієнтацію на уникнення. Провідними стилями копінг-поведінки в ранньому дорослому віці виявилися проблемно орієнтований стиль копінгу, орієнтація на соціальне відволікання; в середньому віці – проблемно орієнтований стиль копінгу, емоційно орієнтований стиль копінгу. Дослідження стратегій поведінкової активності в стресових умовах дозволило виявити, що прояв певних стратегій залишається незмінними в аспекті віку. Найменш варіативні показники: стратегії поведінкової активності А1, Б1, Б. До найваріативніших показників можна віднести стратегії поведінкової активності А. Провідними стратегіями поведінкової активності в стресових ситуаціях виявилися: тип А – в ранньому дорослому віці (гіперактивність, нетерплячість, імпульсивність), тип АБ – у середньому віці (збалансованість, впевненість, емоційна стабільність). За допомогою математико- статистичного аналізу експериментальних даних припущення про те, що система психологічного захисту особистості характеризується певною специфікою в різні періоди дорослості, підтвердилося. Ця специфіка відбивається в динаміці прояву несвідомих (механізмів психологічного захисту) й усвідомлюваних (копінг-стратегії) компонентів психіки.
{"title":"ОСОБЛИВОСТІ СИСТЕМИ ПСИХОЛОГІЧНОГО ЗАХИСТУ ОСОБИСТОСТІ В РІЗНІ ПЕРІОДИ ДОРОСЛОСТІ","authors":"Н. Ф. Шевченко, О. О. Саміташвілі-Бірюк","doi":"10.26661/2310-4368/2020-2-6","DOIUrl":"https://doi.org/10.26661/2310-4368/2020-2-6","url":null,"abstract":"У статті викладені результати емпіричного дослідження особливостей системи психологічного захисту особистості в період дорослості. Установлено, що система психологічного захисту особистості в різні періоди дорослості характеризується суб’єктивною динамікою, яка відбивається у взаємозв’язку несвідомих і свідомих компонентів психіки – захисних механізмів і копінг-стратегій. У ході дослідження встановлено, що прояв певних механізмів психологічного захисту залишається майже незмінними в аспекті віку. Найменш варіативні показники: механізми витіснення, проєкції, регресії, компенсації. До найваріативніших показників віднесено механізми заміщення, інтелектуалізації, заперечення, реактивних утворень. Провідними механізмами психологічного захисту в обох періодах дорослого віку виявилися заперечення, витіснення та регресія. У ході вивчення специфіки прояву стилів копінг-поведінки виявлено, що прояв певних стилів залишається майже незмінними в аспекті віку. Найменш варіативні показники: проблемно орієнтований стиль копінгу, орієнтація на соціальне відволікання. До найваріативніших показників віднесено емоційно орієнтований стиль копінгу, орієнтацію на уникнення. Провідними стилями копінг-поведінки в ранньому дорослому віці виявилися проблемно орієнтований стиль копінгу, орієнтація на соціальне відволікання; в середньому віці – проблемно орієнтований стиль копінгу, емоційно орієнтований стиль копінгу. Дослідження стратегій поведінкової активності в стресових умовах дозволило виявити, що прояв певних стратегій залишається незмінними в аспекті віку. Найменш варіативні показники: стратегії поведінкової активності А1, Б1, Б. До найваріативніших показників можна віднести стратегії поведінкової активності А. Провідними стратегіями поведінкової активності в стресових ситуаціях виявилися: тип А – в ранньому дорослому віці (гіперактивність, нетерплячість, імпульсивність), тип АБ – у середньому віці (збалансованість, впевненість, емоційна стабільність). За допомогою математико- статистичного аналізу експериментальних даних припущення про те, що система психологічного захисту особистості характеризується певною специфікою в різні періоди дорослості, підтвердилося. Ця специфіка відбивається в динаміці прояву несвідомих (механізмів психологічного захисту) й усвідомлюваних (копінг-стратегії) компонентів психіки.","PeriodicalId":20746,"journal":{"name":"Psychosomatics","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":3.4,"publicationDate":"2021-02-15","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"47222556","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2021-02-15DOI: 10.26661/2310-4368/2020-2-11
О.А. Одинець, О. С. Шукалова, А. А. Даніліч-Скакун, Аліна Вікторівна Нежута, Михаил Владимирович Хижняк
У статті розглядається сучасний міждисциплінарний холістичний підхід до людини як багатогранної та багаторівневої системи у разі розвитку психосоматичних захворювань. У роботі наведено дослідження причин виникнення психосоматичних захворювань через універсальну семирівневу модель, запропоновану новою міждисциплінарною наукою універсологією. Розглянуто взаємозв’язки психологічної самоактуалізації людини в семи сферах життя з формуванням захворювань опосередковано через вплив енергосистеми людини на ендокринні залози організму та вторинного впливу ендокринних залоз на пов’язані з ними системи та органи. У статті наведено дослідження взаємозв’язку своєї оцінки семи сфер життя людини з наявністю захворювання, опосередковано пов’язаного зі сферою життя, і доведено статистично достовірний зв’язок між наявністю низької або завищеної оцінки людини в тій чи іншій сфері життя з наявністю захворювання, пов’язаного з цією сферою. У статті розглянуті поняття вищої мрії (як вищої цінності, сенсу життя, стимулюючої до духовного зростання, розкриття творчого потенціалу) і поняття повсякденної мрії – мрії-бажання, нереалізованої потреби людини на поточний момент, стимулюючої людину до реалізації мрії. Розглянуто мрії людини як потребу до реалізації в тій чи іншій сфері, у статті наведені дослідження взаємозв’язку мрії з наявністю захворювання, пов’язаного з тією чи іншою сферою життя, і статистично достовірно підтверджений взаємозв’язок виникнення психосоматичних захворювань від відсутності самореалізації людини у певній сфері життя. Таким чином, дослідження, наведені у статті, відкривають новий погляд на причини психосоматичних захворювань, їх взаємозв’язок не тільки в цілісній холістичній системі організму і психіці людини, а також зв’язок людини зі своїми внутрішніми відчуттями і відчуттями зовнішнього світу через семирівневу модель життя. Крім того, цілісна система внутрішніх відчуттів та зовнішніх проявів людини має причинну частину у мріях людини, що дозволило сформувати таке нове поняття у сфері психосоматики, «як причинно-системний холізм».
{"title":"ПРИЧИННО-СИСТЕМНИЙ ХОЛІСТИЧНИЙ ПІДХІД ДО ПРОБЛЕМИ ПСИХОСОМАТИЧНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ","authors":"О.А. Одинець, О. С. Шукалова, А. А. Даніліч-Скакун, Аліна Вікторівна Нежута, Михаил Владимирович Хижняк","doi":"10.26661/2310-4368/2020-2-11","DOIUrl":"https://doi.org/10.26661/2310-4368/2020-2-11","url":null,"abstract":"У статті розглядається сучасний міждисциплінарний холістичний підхід до людини як багатогранної та багаторівневої системи у разі розвитку психосоматичних захворювань. У роботі наведено дослідження причин виникнення психосоматичних захворювань через універсальну семирівневу модель, запропоновану новою міждисциплінарною наукою універсологією. Розглянуто взаємозв’язки психологічної самоактуалізації людини в семи сферах життя з формуванням захворювань опосередковано через вплив енергосистеми людини на ендокринні залози організму та вторинного впливу ендокринних залоз на пов’язані з ними системи та органи. У статті наведено дослідження взаємозв’язку своєї оцінки семи сфер життя людини з наявністю захворювання, опосередковано пов’язаного зі сферою життя, і доведено статистично достовірний зв’язок між наявністю низької або завищеної оцінки людини в тій чи іншій сфері життя з наявністю захворювання, пов’язаного з цією сферою. У статті розглянуті поняття вищої мрії (як вищої цінності, сенсу життя, стимулюючої до духовного зростання, розкриття творчого потенціалу) і поняття повсякденної мрії – мрії-бажання, нереалізованої потреби людини на поточний момент, стимулюючої людину до реалізації мрії. Розглянуто мрії людини як потребу до реалізації в тій чи іншій сфері, у статті наведені дослідження взаємозв’язку мрії з наявністю захворювання, пов’язаного з тією чи іншою сферою життя, і статистично достовірно підтверджений взаємозв’язок виникнення психосоматичних захворювань від відсутності самореалізації людини у певній сфері життя. Таким чином, дослідження, наведені у статті, відкривають новий погляд на причини психосоматичних захворювань, їх взаємозв’язок не тільки в цілісній холістичній системі організму і психіці людини, а також зв’язок людини зі своїми внутрішніми відчуттями і відчуттями зовнішнього світу через семирівневу модель життя. Крім того, цілісна система внутрішніх відчуттів та зовнішніх проявів людини має причинну частину у мріях людини, що дозволило сформувати таке нове поняття у сфері психосоматики, «як причинно-системний холізм».","PeriodicalId":20746,"journal":{"name":"Psychosomatics","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":3.4,"publicationDate":"2021-02-15","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"44762063","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2021-02-15DOI: 10.26661/2310-4368/2020-2-7
Л. М. Штомпель
У статті здійснено аналіз об’єктивних і суб’єктивних чинників психологічної адаптації учнів до складання ЗНО. Процедуру проходження учнями ЗНО визначено як стресогенну ситуацію в житті учнів-випускників, оскільки проходження ними тестування супроводжується такими виявами: емоційна збіднілість, самодепривація, дезорганізованість, відчуття зупинки або нестачі часу, самозаглибленість. Обґрунтовано, що це пов’язано із динамічністю подій, необхідністю швидкого прийняття правильних рішень, внутрішнім дисонансом у свідомості учнів між «хочу» і «можу». Доведено, що суперечність між бажаним, наявним і належним спричиняє появу стійких негативних емоцій, зокрема почуття безпорадності, безсилля і розпачу. Успішність же адаптаційного процесу підтверджується конструктивними психічними змінами, переходом випускників на вищий рівень особистісного розвитку, набуттям впевненості і віри у себе, власні можливості, підвищенням самооцінки молодої людини. Адаптацію учнів до складання ЗНО визначено як процес пристосування психічної, фізичної і функціональної організації особистості учня до нових умов і методів визначення рівня навчальних досягнень. Адаптацію як процес і адаптивність як здатність (вроджену і набуту) особистості до адаптації розглянуто як надзвичайно важливі передумови проходження тестування без негативних відчуттів дискомфорту, тривожності, напруженості і стресу. Обґрунтовано, що формування відповідної адаптивної поведінки учнів залежить від низки чинників як об’єктивного, так і суб’єктивного характеру. Основним завданням психологічної адаптації учнів до складання ЗНО визначено формування у них стійкої психологічної і фізичної готовності застосувати усі свої ресурси й продемонструвати за короткий термін часу максимально високий рівень відповідних знань, умінь і навичок у нових незвичних умовах. Під час емпіричного дослідження було встановлено, що статистично значимими суб’єктивними чинниками процесу психологічної адаптації школярів до складання ЗНО є емоційний компонент – рівень ситуативної тривожності, рефлексивний – показник самооцінки досліджуваних і поведінковий компонент – копінг-стратегія, спрямована на пошук соціальної підтримки у стресогенних ситуаціях.
{"title":"ОБ’ЄКТИВНІ І СУБ’ЄКТИВНІ ЧИННИКИ ПСИХОЛОГІЧНОЇ АДАПТАЦІЇ УЧНІВ ДО СКЛАДАННЯ ЗНО","authors":"Л. М. Штомпель","doi":"10.26661/2310-4368/2020-2-7","DOIUrl":"https://doi.org/10.26661/2310-4368/2020-2-7","url":null,"abstract":"У статті здійснено аналіз об’єктивних і суб’єктивних чинників психологічної адаптації учнів до складання ЗНО. Процедуру проходження учнями ЗНО визначено як стресогенну ситуацію в житті учнів-випускників, оскільки проходження ними тестування супроводжується такими виявами: емоційна збіднілість, самодепривація, дезорганізованість, відчуття зупинки або нестачі часу, самозаглибленість. Обґрунтовано, що це пов’язано із динамічністю подій, необхідністю швидкого прийняття правильних рішень, внутрішнім дисонансом у свідомості учнів між «хочу» і «можу». Доведено, що суперечність між бажаним, наявним і належним спричиняє появу стійких негативних емоцій, зокрема почуття безпорадності, безсилля і розпачу. Успішність же адаптаційного процесу підтверджується конструктивними психічними змінами, переходом випускників на вищий рівень особистісного розвитку, набуттям впевненості і віри у себе, власні можливості, підвищенням самооцінки молодої людини. Адаптацію учнів до складання ЗНО визначено як процес пристосування психічної, фізичної і функціональної організації особистості учня до нових умов і методів визначення рівня навчальних досягнень. Адаптацію як процес і адаптивність як здатність (вроджену і набуту) особистості до адаптації розглянуто як надзвичайно важливі передумови проходження тестування без негативних відчуттів дискомфорту, тривожності, напруженості і стресу. Обґрунтовано, що формування відповідної адаптивної поведінки учнів залежить від низки чинників як об’єктивного, так і суб’єктивного характеру. Основним завданням психологічної адаптації учнів до складання ЗНО визначено формування у них стійкої психологічної і фізичної готовності застосувати усі свої ресурси й продемонструвати за короткий термін часу максимально високий рівень відповідних знань, умінь і навичок у нових незвичних умовах. Під час емпіричного дослідження було встановлено, що статистично значимими суб’єктивними чинниками процесу психологічної адаптації школярів до складання ЗНО є емоційний компонент – рівень ситуативної тривожності, рефлексивний – показник самооцінки досліджуваних і поведінковий компонент – копінг-стратегія, спрямована на пошук соціальної підтримки у стресогенних ситуаціях.","PeriodicalId":20746,"journal":{"name":"Psychosomatics","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":3.4,"publicationDate":"2021-02-15","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"42258804","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2021-02-15DOI: 10.26661/2310-4368/2020-2-4
Т. В. Лапінська
Стаття присвячена аналізу рівня задоволеності функціонуванням у різних сферах життєдіяльності та пов’язаних з нею чинників, які мають найбільший вплив на рівень задоволеності, а також визначення ступеня соціальної фрустрованості середніх медичних працівників, які працюють в умовах підвищеної стресогенності (з ветеранами АТО/ООС). Розкрито основні етапи дослідження, методи та методики, які використовувалися на кожному з цих етапів. Проаналізований вплив сфер життєдіяльності на рівень задоволеності СМП та їх ступінь соціальної фрустрованості і є однією з причин розвитку професійного/емоційного вигорання в умовах підвищеної професійної стресогенності. Натепер життя людини в суспільстві наповнене різного масштабу обмеженнями, складнощами та психологічними бар’єрами. На шляху до задоволення своїх базових потреб, які грають особливу роль у детермінації поведінки і діяльності людей, медичний працівник стикається з ними і це викликає в нього певні емоційні реакції та стани, які отримали назву фрустрація. Професійна діяльність СМП відрізняється від інших сфер: дефіцит часу на обміркування та прийняття правильного рішення, висока відповідальність за виконання поставлених завдань. Останнім часом радикальні зміни у суспільстві та в медичних закладах додають додаткового психологічного навантаження на медичних працівників, що пов’язані не тільки з необхідністю виконання роботи на високому професійному рівні, а й насамперед з підвищеним стресовим навантаженням внаслідок тісної взаємодії з пацієнтами – ветеранами АТО/ООС. Процес дезадаптації особистості призводить до деструктивних змін, які породжують деформацію поведінки людини у соціальній сфері. Дезадаптуючим можна називати такий хід внутрішньопсихічних процесів і поведінки людини, що призводить не до розв’язання проблемної ситуації, а до її поглиблення, до посилення труднощів і тих неприємних переживань, які вона викликає. Саме соціальна дезадаптованість та психологічна нестійкість у сучасних реаліях життя виводить на новий рівень проблему фрустрації та її вплив на розвиток особистості, що і зумовило актуальність такої теми.
{"title":"ЗАДОВОЛЕНОСТЬ ФУНКЦІОНУВАННЯМ ТА СОЦІАЛЬНА ФРУСТРОВАНІСТЬ СЕРЕДНЬОГО МЕДИЧНОГО ПЕРСОНАЛУ, ЯКИЙ ПРАЦЮЄ В УМОВАХ ПІДВИЩЕНОЇ СТРЕСОГЕННОСТІ (З ВЕТЕРАНАМИ АТО/ООС)","authors":"Т. В. Лапінська","doi":"10.26661/2310-4368/2020-2-4","DOIUrl":"https://doi.org/10.26661/2310-4368/2020-2-4","url":null,"abstract":"Стаття присвячена аналізу рівня задоволеності функціонуванням у різних сферах життєдіяльності та пов’язаних з нею чинників, які мають найбільший вплив на рівень задоволеності, а також визначення ступеня соціальної фрустрованості середніх медичних працівників, які працюють в умовах підвищеної стресогенності (з ветеранами АТО/ООС). Розкрито основні етапи дослідження, методи та методики, які використовувалися на кожному з цих етапів. Проаналізований вплив сфер життєдіяльності на рівень задоволеності СМП та їх ступінь соціальної фрустрованості і є однією з причин розвитку професійного/емоційного вигорання в умовах підвищеної професійної стресогенності. Натепер життя людини в суспільстві наповнене різного масштабу обмеженнями, складнощами та психологічними бар’єрами. На шляху до задоволення своїх базових потреб, які грають особливу роль у детермінації поведінки і діяльності людей, медичний працівник стикається з ними і це викликає в нього певні емоційні реакції та стани, які отримали назву фрустрація. Професійна діяльність СМП відрізняється від інших сфер: дефіцит часу на обміркування та прийняття правильного рішення, висока відповідальність за виконання поставлених завдань. Останнім часом радикальні зміни у суспільстві та в медичних закладах додають додаткового психологічного навантаження на медичних працівників, що пов’язані не тільки з необхідністю виконання роботи на високому професійному рівні, а й насамперед з підвищеним стресовим навантаженням внаслідок тісної взаємодії з пацієнтами – ветеранами АТО/ООС. Процес дезадаптації особистості призводить до деструктивних змін, які породжують деформацію поведінки людини у соціальній сфері. Дезадаптуючим можна називати такий хід внутрішньопсихічних процесів і поведінки людини, що призводить не до розв’язання проблемної ситуації, а до її поглиблення, до посилення труднощів і тих неприємних переживань, які вона викликає. Саме соціальна дезадаптованість та психологічна нестійкість у сучасних реаліях життя виводить на новий рівень проблему фрустрації та її вплив на розвиток особистості, що і зумовило актуальність такої теми.","PeriodicalId":20746,"journal":{"name":"Psychosomatics","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":3.4,"publicationDate":"2021-02-15","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"42439157","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2021-02-15DOI: 10.26661/2310-4368/2020-2-12
М. Г. Ткалич, М. І. Гречаник, Є. О. Гречаник
У статті представлено теоретичний аналіз та обґрунтування біологічних чинників становлення гомосексуальності індивіда. Виділено окремий вплив генетичного, онтогенетичного й етологічного факторів на процес формування сексуальної орієнтації індивіда. Здійснено аналіз гомосексуальності крізь призму еволюційної психології. Визначено фактори онтогенетичного розвитку, які впливають на становлення гомосексуальності. Проаналізовано фактори гормонального впливу, який здійснюється протягом внутрішньоутробного розвитку, на становлення гомосексуальності, відзначено вплив тестостерону на поведінку й статеві відмінності в людини й інших тварин. Особливу увагу приділено статевій диференціації мозку під час внутрішньоутробного розвитку. Також розглядається зв’язок стресу матерів і пренатального періоду зі становленням гомосексуальності. Здійснено аналіз основних еволюційних факторів, які впливають на формування гомосексуальності: адаптивність, родинний відбір, нейтральні ознаки, репродуктивний успіх. Важливу увагу приділено питанню дихотомізації статевої поведінки на розбірливу й нерозбірливу в контексті еволюції. Здійснено огляд етологічних чинників розвитку приматів, встановлено зв’язок периферізації, групового способу виживання серед приматів і становлення гомосексуальності, яке може бути спрямоване не лише на задоволення репродуктивних потреб, але й на розв’язання внутрішньогрупових конфліктів, на підвищення соціального статусу в групі, підвищення шансів на виживання, обмін ресурсами, й у цьому контексті гомосексуальність слід розглядати як механізм об’єднання в спільноти проти небезпеки. Здійснено теоретико-методологічний аналіз впливу біологічних чинників на становлення гомосексуальності в процесі еволюції: визначено, що існує значний біологічний внесок у розвиток гендерної ідентичності й сексуальної орієнтації людини.
{"title":"БІОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ СТАНОВЛЕННЯ ГОМОСЕКСУАЛЬНОСТІ ІНДИВІДА","authors":"М. Г. Ткалич, М. І. Гречаник, Є. О. Гречаник","doi":"10.26661/2310-4368/2020-2-12","DOIUrl":"https://doi.org/10.26661/2310-4368/2020-2-12","url":null,"abstract":"У статті представлено теоретичний аналіз та обґрунтування біологічних чинників становлення гомосексуальності індивіда. Виділено окремий вплив генетичного, онтогенетичного й етологічного факторів на процес формування сексуальної орієнтації індивіда. Здійснено аналіз гомосексуальності крізь призму еволюційної психології. Визначено фактори онтогенетичного розвитку, які впливають на становлення гомосексуальності. Проаналізовано фактори гормонального впливу, який здійснюється протягом внутрішньоутробного розвитку, на становлення гомосексуальності, відзначено вплив тестостерону на поведінку й статеві відмінності в людини й інших тварин. Особливу увагу приділено статевій диференціації мозку під час внутрішньоутробного розвитку. Також розглядається зв’язок стресу матерів і пренатального періоду зі становленням гомосексуальності. Здійснено аналіз основних еволюційних факторів, які впливають на формування гомосексуальності: адаптивність, родинний відбір, нейтральні ознаки, репродуктивний успіх. Важливу увагу приділено питанню дихотомізації статевої поведінки на розбірливу й нерозбірливу в контексті еволюції. Здійснено огляд етологічних чинників розвитку приматів, встановлено зв’язок периферізації, групового способу виживання серед приматів і становлення гомосексуальності, яке може бути спрямоване не лише на задоволення репродуктивних потреб, але й на розв’язання внутрішньогрупових конфліктів, на підвищення соціального статусу в групі, підвищення шансів на виживання, обмін ресурсами, й у цьому контексті гомосексуальність слід розглядати як механізм об’єднання в спільноти проти небезпеки. Здійснено теоретико-методологічний аналіз впливу біологічних чинників на становлення гомосексуальності в процесі еволюції: визначено, що існує значний біологічний внесок у розвиток гендерної ідентичності й сексуальної орієнтації людини.","PeriodicalId":20746,"journal":{"name":"Psychosomatics","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":3.4,"publicationDate":"2021-02-15","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"42997808","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2021-02-15DOI: 10.26661/2310-4368/2020-2-3
Д. С. Дроздова
У статті визначено низку науковців, які займалися вивченням сновидінь, архетипної символіки та символів. За допомогою психоаналітичних словників та енциклопедій наведений змістовий складник основних понять зазначеної проблематики. Особливе значення приділено трактуванню архетипної символіки саме психоаналітиками – З. Фрейдом та К. Юнгом. Наголошено на механізмах символізації, які були виділені З. Фрейдом у процесі аналізу сновидінь та уточнені академіком Т.С. Яценко (згущення, зміщення, натяк, локалізація, генералізація, маскування кількістю, від супротивного, гіперболізація, мінімізація, схематизація в контексті психодинамічного розуміння психіки). Розкрито можливості аналізу психомалюнків за методом активного соціально-психологічного пізнання, зокрема завдяки єдності свідомого та несвідомого компонентів психіки в процесі малювання, веденню діалогічної взаємодії психолога і респондента, спонтанності та невимушеності психокорекційного процесу, універсальності архетипної символіки. Проаналізовано характерологічні відмінності між сновидінням та психомалюнком, а саме: в роботі з останнім можливо знизити контролюючу функцію свідомості, долучити респондента до процесу активної діяльності, попрацювати з конкретними образами. Образність при цьому визначена і як з’єднуючий компонент символіки сновидінь та психомалюнків. Подано визначення поняття «архетип» з точки зору можливості за допомогою нього пізнавати логічний, індивідуально-неповторний зміст несвідомого респондента з метою отримання психокорекційного ефекту. Зазначено, що в процесі групової психокорекції доцільно використовувати аналіз сновидінь разом з іншими психокорекційними методиками. На перший план при цьому виходить професіоналізм психолога, який за допомогою встановлення логічних взаємозв’язків між образами, символами, архетипами та змістом діалогічної взаємодії з респондентом досягає бажаного психоаналітичного результату. Теоретичний екскурс підтверджено наведенням фрагменту психоаналітичного аналізу снів протагоніста (представлені у малюнках), який брав участь у роботі психокорекційної групи за методом активного соціально-психологічного пізнання.
{"title":"ІНДИВІДУАЛЬНА НЕПОВТОРНІСТЬ СИМВОЛІКИ СНОВИДІНЬ ТА АРХЕТИПНОЇ СИМВОЛІКИ","authors":"Д. С. Дроздова","doi":"10.26661/2310-4368/2020-2-3","DOIUrl":"https://doi.org/10.26661/2310-4368/2020-2-3","url":null,"abstract":"У статті визначено низку науковців, які займалися вивченням сновидінь, архетипної символіки та символів. За допомогою психоаналітичних словників та енциклопедій наведений змістовий складник основних понять зазначеної проблематики. Особливе значення приділено трактуванню архетипної символіки саме психоаналітиками – З. Фрейдом та К. Юнгом. Наголошено на механізмах символізації, які були виділені З. Фрейдом у процесі аналізу сновидінь та уточнені академіком Т.С. Яценко (згущення, зміщення, натяк, локалізація, генералізація, маскування кількістю, від супротивного, гіперболізація, мінімізація, схематизація в контексті психодинамічного розуміння психіки). Розкрито можливості аналізу психомалюнків за методом активного соціально-психологічного пізнання, зокрема завдяки єдності свідомого та несвідомого компонентів психіки в процесі малювання, веденню діалогічної взаємодії психолога і респондента, спонтанності та невимушеності психокорекційного процесу, універсальності архетипної символіки. Проаналізовано характерологічні відмінності між сновидінням та психомалюнком, а саме: в роботі з останнім можливо знизити контролюючу функцію свідомості, долучити респондента до процесу активної діяльності, попрацювати з конкретними образами. Образність при цьому визначена і як з’єднуючий компонент символіки сновидінь та психомалюнків. Подано визначення поняття «архетип» з точки зору можливості за допомогою нього пізнавати логічний, індивідуально-неповторний зміст несвідомого респондента з метою отримання психокорекційного ефекту. Зазначено, що в процесі групової психокорекції доцільно використовувати аналіз сновидінь разом з іншими психокорекційними методиками. На перший план при цьому виходить професіоналізм психолога, який за допомогою встановлення логічних взаємозв’язків між образами, символами, архетипами та змістом діалогічної взаємодії з респондентом досягає бажаного психоаналітичного результату. Теоретичний екскурс підтверджено наведенням фрагменту психоаналітичного аналізу снів протагоніста (представлені у малюнках), який брав участь у роботі психокорекційної групи за методом активного соціально-психологічного пізнання.","PeriodicalId":20746,"journal":{"name":"Psychosomatics","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":3.4,"publicationDate":"2021-02-15","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"45443448","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：