Pub Date : 2023-12-12DOI: 10.31723/2524-0447-2023-36-1-8
Liudmyla Viktorivna Havrylenko
Мета роботи – виявлення форм втілення образу флейти у камерній творчості німецьких і французьких композиторів XVIII століття у контексті одного з провідних концептів художньої культури – концепту «жіноче/чоловіче». Методологія дослідження спирається на компаративний та загальний музично-теоретичний комплекс методів дослідження, на принципи семантико-тембрового аналізу, аналітичні засади музикознавців київської та одеської наукових шкіл щодо питань символіко-евристичної концепції творчості тощо. Наукова новизна. Вперше у вітчизняному музикознавстві виявляються засоби втілення концепту «жіноче/чоловіче» у творчості видатних композиторів Германії і Франції XVIII століття на рівні семантичного трактування тембру флейти у творах для флейти соло і камерно-ансамблевих творів з участю флейти. Вперше у систематизованій формі визначаються у заявленому контексті семантичні амплуа флейти в історії європейського музичного мистецтва на прикладі камерно-інструментальних творів періоду найвищого розквіту флейтового композиторського і виконавського мистецтва. Висновки. У творчості німецьких і французьких композиторів ХVIIІ століття особливості семантичного змісту тембру флейти у контексті концепції «жіноче/чоловіче» зберігають тенденції минулих століть: поряд з виявленням суто чоловічих якостей тембру флейти як одного із основних інструментів військового оркестру, символізуючи через тембр свого інструменту чоловічі якості хоробрості, героїзму, безстрашності, твердості та активності, зберігається і жіночий аспект пасторального амплуа флейти, а також образів світу природи, почасти зображального характеру, що в значній мірі відображає жіночність провідних стильових тенденції часу (рококо, бароко).
{"title":"ОБРАЗ ФЛЕЙТИ У КАМЕРНО-ІНСТРУМЕНТАЛЬНІЙ ТВОРЧОСТІ НІМЕЦЬКИХ І ФРАНЦУЗЬКИХ КОМПОЗИТОРІВ XVIII СТОЛІТТЯ У СВІТЛІ КОНЦЕПТУ «ЖІНОЧЕ/ЧОЛОВІЧЕ»","authors":"Liudmyla Viktorivna Havrylenko","doi":"10.31723/2524-0447-2023-36-1-8","DOIUrl":"https://doi.org/10.31723/2524-0447-2023-36-1-8","url":null,"abstract":"Мета роботи – виявлення форм втілення образу флейти у камерній творчості німецьких і французьких композиторів XVIII століття у контексті одного з провідних концептів художньої культури – концепту «жіноче/чоловіче». Методологія дослідження спирається на компаративний та загальний музично-теоретичний комплекс методів дослідження, на принципи семантико-тембрового аналізу, аналітичні засади музикознавців київської та одеської наукових шкіл щодо питань символіко-евристичної концепції творчості тощо. Наукова новизна. Вперше у вітчизняному музикознавстві виявляються засоби втілення концепту «жіноче/чоловіче» у творчості видатних композиторів Германії і Франції XVIII століття на рівні семантичного трактування тембру флейти у творах для флейти соло і камерно-ансамблевих творів з участю флейти. Вперше у систематизованій формі визначаються у заявленому контексті семантичні амплуа флейти в історії європейського музичного мистецтва на прикладі камерно-інструментальних творів періоду найвищого розквіту флейтового композиторського і виконавського мистецтва. Висновки. У творчості німецьких і французьких композиторів ХVIIІ століття особливості семантичного змісту тембру флейти у контексті концепції «жіноче/чоловіче» зберігають тенденції минулих століть: поряд з виявленням суто чоловічих якостей тембру флейти як одного із основних інструментів військового оркестру, символізуючи через тембр свого інструменту чоловічі якості хоробрості, героїзму, безстрашності, твердості та активності, зберігається і жіночий аспект пасторального амплуа флейти, а також образів світу природи, почасти зображального характеру, що в значній мірі відображає жіночність провідних стильових тенденції часу (рококо, бароко).","PeriodicalId":507321,"journal":{"name":"Музичне мистецтво і культура","volume":"73 11","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-12-12","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139182598","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-12-12DOI: 10.31723/2524-0447-2023-36-1-12
Ziyu Li
Мета статті – виявити художні прецеденти європейської фортепіанної традиції, які найбільше зумовлюють її єдність і здатність впливати на інонаціональний досвід; визначити власні національні передумови формування «художнього світу» китайської фортепіанної музики. Методологія роботи передбачає провідне значення епістемологічного підходу, наголошення на його текстологічному та психологічному ракурсах, залучення принципів музикознавчої компаративистики та історичного методу. Наукова новизна даної статті виявляється як запровадження до сучасної фортепіанології епістемологічного підходу та розгляд явища й поняття традиції у світлі цього підходу. Вперше пропонуєттся виявлення взаємозалежності між категоріями традиції та художнього світу культури; також вперше на основі цих категорій вибудовується порівняльна характеристика семантичних систем європейської та китайської фортепіанної творчості. Висновки. Музична традиція як національно-історичний феномен (у найближчому хронологічному – сучасному – її розумінні) включає до своєї структури такі компоненти, як комунікативні процеси й відповідні дискурсивні поля; провідні символічні форми, що відображують співвідношення соціального й персоналізованого в людині. Прецедентна семантика фортепіанної музики формується історичним шляхом та орієнтована на сукупний колективний історичний досвід людської спільноти, проявляється у процесі діалогу різних національних традицій. Художній світ сучасної китайської фортепіанної музики – багатоскладове та семантично суперечливе семантичне явище, яке існує між двома головними культурними полюсами: історичним досвідом європейського фортепіанного мистецтва та світоглядними прецедентами національної китайської художньо-естетичної свідомості.
{"title":"КАТЕГОРІЯ ТРАДИЦІЇ ТА «ХУДОЖНІЙ СВІТ» СУЧАСНОЇ ФОРТЕПІАННОЇ ТВОРЧОСТІ","authors":"Ziyu Li","doi":"10.31723/2524-0447-2023-36-1-12","DOIUrl":"https://doi.org/10.31723/2524-0447-2023-36-1-12","url":null,"abstract":"Мета статті – виявити художні прецеденти європейської фортепіанної традиції, які найбільше зумовлюють її єдність і здатність впливати на інонаціональний досвід; визначити власні національні передумови формування «художнього світу» китайської фортепіанної музики. Методологія роботи передбачає провідне значення епістемологічного підходу, наголошення на його текстологічному та психологічному ракурсах, залучення принципів музикознавчої компаративистики та історичного методу. Наукова новизна даної статті виявляється як запровадження до сучасної фортепіанології епістемологічного підходу та розгляд явища й поняття традиції у світлі цього підходу. Вперше пропонуєттся виявлення взаємозалежності між категоріями традиції та художнього світу культури; також вперше на основі цих категорій вибудовується порівняльна характеристика семантичних систем європейської та китайської фортепіанної творчості. Висновки. Музична традиція як національно-історичний феномен (у найближчому хронологічному – сучасному – її розумінні) включає до своєї структури такі компоненти, як комунікативні процеси й відповідні дискурсивні поля; провідні символічні форми, що відображують співвідношення соціального й персоналізованого в людині. Прецедентна семантика фортепіанної музики формується історичним шляхом та орієнтована на сукупний колективний історичний досвід людської спільноти, проявляється у процесі діалогу різних національних традицій. Художній світ сучасної китайської фортепіанної музики – багатоскладове та семантично суперечливе семантичне явище, яке існує між двома головними культурними полюсами: історичним досвідом європейського фортепіанного мистецтва та світоглядними прецедентами національної китайської художньо-естетичної свідомості.","PeriodicalId":507321,"journal":{"name":"Музичне мистецтво і культура","volume":"60 11-12","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-12-12","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139182876","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-12-12DOI: 10.31723/2524-0447-2023-36-1-16
Bohdan Kysliak
Мета роботи полягає в тому, щоб дослідити та представити інформацію про технічні особливості та будову електронного баяна та акордеона, які використовуються в сучасному музичному мистецтві. Методологія дослідження спирається на системно-аналітичний та компаративний методи. Особливого значення набувають історичний, музикознавчий, інструментально-органологічний та виконавський підходи. Наукова новизна полягає в комплексному аналізі і дослідженні інноваційних аспектів сучасного музичного електронного інструментарію, що має важливе значення для музичного мистецтва ХХ–ХХІ століть. Висновки. Використання електронних баянів і акордеонів в поєднанні з цифровими технологіями дозволяє музикантам створювати нові, унікальні звучання та реалізовувати творчі задуми на новому рівні. Завдяки використанню електронних технологій, музиканти отримують доступ до різноманітних звукових ефектів, імітацій, модифікації та синтезу звуків, що дозволяє створювати унікальні твори та експериментувати з музичними ідеями. Електронні баяни та акордеони дають можливість змінювати тембри та характер звучання інструменту, розширюючи границі творчості музикантів. Це розширює можливості для творчого виразу, сприяє експериментам та стимулює інноваційний розвиток у музичній індустрії. Застосування електронних баянів і акордеонів у різних музичних жанрах, включаючи електронну музику, поп, джаз та інші напрям, свідчить про їх універсальність та адаптивність. Ці інструменти знаходять все більше шанувальників і знарядь у руках талановитих виконавців допомагають змінювати та збагачувати звучання сучасного музичного світу. Техніко-конструктивні характеристики акордеону ROLAND FR-8x V-Accordion вказують на можливість його ефективного використання як в професійному, так і в навчальному середовищі. Підтримка MIDI-інтерфейсу дозволяє інтегрувати інструмент з комп’ютерами та іншими синтезаторами, що відкриває безліч можливостей для створення, запису та редагування музики.
{"title":"ВИКОНАВСТВО НА ЕЛЕКТРОННОМУ БАЯНІ ТА АКОРДЕОНІ ЯК ІННОВАЦІЙНИЙ МЕТОД У ГАЛУЗІ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА. ТЕХНІКО-КОНСТРУКТИВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ СУЧАСНОГО ЕЛЕКТРОННОГО БАЯНУ І АКОРДЕОНУ","authors":"Bohdan Kysliak","doi":"10.31723/2524-0447-2023-36-1-16","DOIUrl":"https://doi.org/10.31723/2524-0447-2023-36-1-16","url":null,"abstract":"Мета роботи полягає в тому, щоб дослідити та представити інформацію про технічні особливості та будову електронного баяна та акордеона, які використовуються в сучасному музичному мистецтві. Методологія дослідження спирається на системно-аналітичний та компаративний методи. Особливого значення набувають історичний, музикознавчий, інструментально-органологічний та виконавський підходи. Наукова новизна полягає в комплексному аналізі і дослідженні інноваційних аспектів сучасного музичного електронного інструментарію, що має важливе значення для музичного мистецтва ХХ–ХХІ століть. Висновки. Використання електронних баянів і акордеонів в поєднанні з цифровими технологіями дозволяє музикантам створювати нові, унікальні звучання та реалізовувати творчі задуми на новому рівні. Завдяки використанню електронних технологій, музиканти отримують доступ до різноманітних звукових ефектів, імітацій, модифікації та синтезу звуків, що дозволяє створювати унікальні твори та експериментувати з музичними ідеями. Електронні баяни та акордеони дають можливість змінювати тембри та характер звучання інструменту, розширюючи границі творчості музикантів. Це розширює можливості для творчого виразу, сприяє експериментам та стимулює інноваційний розвиток у музичній індустрії. Застосування електронних баянів і акордеонів у різних музичних жанрах, включаючи електронну музику, поп, джаз та інші напрям, свідчить про їх універсальність та адаптивність. Ці інструменти знаходять все більше шанувальників і знарядь у руках талановитих виконавців допомагають змінювати та збагачувати звучання сучасного музичного світу. Техніко-конструктивні характеристики акордеону ROLAND FR-8x V-Accordion вказують на можливість його ефективного використання як в професійному, так і в навчальному середовищі. Підтримка MIDI-інтерфейсу дозволяє інтегрувати інструмент з комп’ютерами та іншими синтезаторами, що відкриває безліч можливостей для створення, запису та редагування музики.","PeriodicalId":507321,"journal":{"name":"Музичне мистецтво і культура","volume":"270 9","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-12-12","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139183080","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-12-12DOI: 10.31723/2524-0447-2023-36-1-13
Shiyuan Sun
Мета дослідження – визначити головні теоретичні передумови дослідження явища художнього концепту як актуальної музикознавчої проблеми. Методологія роботи передбачає контамінацію та комплексне використання текстологічного лінгвоконцептологічного, герменевтичного, семіологічного та музикознавчого підходів. Особливе значення у піднятій проблематиці набуває концептуальний підхід, у зв’язку з яким важливими є залучення до музикознавчого дослідження наукового досвіду когнітивної лінгвістики. Наукова новизна полягає у виявленні можливостей концептуального підходу у музикознавстві, зокрема, концептуального аналізу музичного тексту у різних його обсягах та на різних рівнях музичного змісту. Висновки. Культурний концепт проявляється у художній формі – художньому концепті, шляхом вербалізації, тобто через конкретне вираження у слові, яке, у свою чергу, завдяки прагненню до алегоричності та метафоричності, художньо переосмислюється та втілюється у вигляді музичного звучання, що передбачає семантичну множинність. Іншими словами, художній концепт як «позапонятійний зміст» у художній творчості втілюється спочатку через усталені та чітко зафіксовані термінологічні визначення смислу концепту, а потім прагне до художньо-образного смислу концепту в музиці. Таким чином, саме при спілкуванні з музикою відбувається взаємодія інтелекту та емоції, раціональної та чуттєвої, тілесної та духовної складової людини, тобто здійснюється «зустріч» людини – як поєднує в одночасності в собі все перераховане – з самим собою. Переживання себе як певної цілісності відбувається завдяки концептуальній природі музики. Художній концепт є завжди емоційним, адже він переживається і тим хто його втілює у своїй творчості (композитор, виконавець), і тим, хто його сприймає – слухач. Формування та остаточне становлення художнього концепту відбувається тоді, коли певний концепт, властивий цій культурі, художньо переосмислюється митцем (композитором) та втілюється у власній творчості.
{"title":"ЯВИЩЕ ХУДОЖНЬОГО КОНЦЕПТУ ЯК АКТУАЛЬНА МУЗИКОЗНАВЧА ПРОБЛЕМА","authors":"Shiyuan Sun","doi":"10.31723/2524-0447-2023-36-1-13","DOIUrl":"https://doi.org/10.31723/2524-0447-2023-36-1-13","url":null,"abstract":"Мета дослідження – визначити головні теоретичні передумови дослідження явища художнього концепту як актуальної музикознавчої проблеми. Методологія роботи передбачає контамінацію та комплексне використання текстологічного лінгвоконцептологічного, герменевтичного, семіологічного та музикознавчого підходів. Особливе значення у піднятій проблематиці набуває концептуальний підхід, у зв’язку з яким важливими є залучення до музикознавчого дослідження наукового досвіду когнітивної лінгвістики. Наукова новизна полягає у виявленні можливостей концептуального підходу у музикознавстві, зокрема, концептуального аналізу музичного тексту у різних його обсягах та на різних рівнях музичного змісту. Висновки. Культурний концепт проявляється у художній формі – художньому концепті, шляхом вербалізації, тобто через конкретне вираження у слові, яке, у свою чергу, завдяки прагненню до алегоричності та метафоричності, художньо переосмислюється та втілюється у вигляді музичного звучання, що передбачає семантичну множинність. Іншими словами, художній концепт як «позапонятійний зміст» у художній творчості втілюється спочатку через усталені та чітко зафіксовані термінологічні визначення смислу концепту, а потім прагне до художньо-образного смислу концепту в музиці. Таким чином, саме при спілкуванні з музикою відбувається взаємодія інтелекту та емоції, раціональної та чуттєвої, тілесної та духовної складової людини, тобто здійснюється «зустріч» людини – як поєднує в одночасності в собі все перераховане – з самим собою. Переживання себе як певної цілісності відбувається завдяки концептуальній природі музики. Художній концепт є завжди емоційним, адже він переживається і тим хто його втілює у своїй творчості (композитор, виконавець), і тим, хто його сприймає – слухач. Формування та остаточне становлення художнього концепту відбувається тоді, коли певний концепт, властивий цій культурі, художньо переосмислюється митцем (композитором) та втілюється у власній творчості.","PeriodicalId":507321,"journal":{"name":"Музичне мистецтво і культура","volume":"71 10","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-12-12","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139182771","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-12-12DOI: 10.31723/2524-0447-2023-36-1-17
O. Mocherniuk
Мета роботи – дослідження мізансценічних моделей камерно-ансамблевого виконавства. Методологія дослідження спирається на системно-аналітичний та компаративний методи. Наукова новизна – обґрунтування мізансценічної типології камерних інструментально-ансамблевих жанрових різновидів, зумовленої семантичними розрізненнями у художньо-виконавському просторі. Вперше пропонується інтерпретація міфологеми «Рідна земля» в двох текстах з «Співаника»: в поезії «Ми йдемо в бій» Р. Купчинського та в пісні «Червона калина». Автор аналізує значення та символічну сутність «Рідної землі» в контексті української національної свідомості. Він досліджує способи, якими ця міфологема втілюється в текстах, її взаємозв’язок з ідеологічними та емоційними аспектами. Дослідник також звертає увагу на контекст утворення цих текстів, зокрема на період національно-визвольного руху в Україні. Він доводить, що обидва тексти втілюють ідею соборності та є своєрідними виявами національного єднання. Аналізуючи різні текстові варіанти, автор статті намагається показати, як різні інтерпретації міфологеми «Рідна земля» сприймаються та сприяють формуванню національного свідомості українського народу. Ця стаття пропонує новий погляд на інтерпретацію міфологеми «Рідна земля» у текстах «Співаника», зосереджуючись на музичних та літературних аспектах. Вона відкриває широкий простір для подальших досліджень у сфері культурології та української музичної спадщини. Висновки. Поняття виконавсько-ансамблевої мізансцени передбачає процес звукового координування всередині виконавсько-ансамблевого простору та перцепційну проекцію у слухацький простір. Використання міфологічних елементів та символіки «Червоної калини» сприяє поглибленню змісту та створює естетичний досвід для читача. Такі твори впливають на формування колективної пам’яті та сприяють збереженню та розвитку національної культури. Загалом, аналіз тексту «Червоної калини» з «Великого співаника» дає можливість розкрити глибинні семантичні та культурологічні аспекти твору, а також дослідити його значення для української літератури та національної свідомості.
{"title":"ІНТЕРПРЕТАЦІЯ МІФОЛОГЕМИ «РІДНА ЗЕМЛЯ» В ОДНОМУ З ТЕКСТІВ «СПІВАНИКА» («МИ ЙДЕМО В БІЙ» Р. КУПЧИНСЬКОГО), «ЧЕРВОНОЇ КАЛИНИ»","authors":"O. Mocherniuk","doi":"10.31723/2524-0447-2023-36-1-17","DOIUrl":"https://doi.org/10.31723/2524-0447-2023-36-1-17","url":null,"abstract":"Мета роботи – дослідження мізансценічних моделей камерно-ансамблевого виконавства. Методологія дослідження спирається на системно-аналітичний та компаративний методи. Наукова новизна – обґрунтування мізансценічної типології камерних інструментально-ансамблевих жанрових різновидів, зумовленої семантичними розрізненнями у художньо-виконавському просторі. Вперше пропонується інтерпретація міфологеми «Рідна земля» в двох текстах з «Співаника»: в поезії «Ми йдемо в бій» Р. Купчинського та в пісні «Червона калина». Автор аналізує значення та символічну сутність «Рідної землі» в контексті української національної свідомості. Він досліджує способи, якими ця міфологема втілюється в текстах, її взаємозв’язок з ідеологічними та емоційними аспектами. Дослідник також звертає увагу на контекст утворення цих текстів, зокрема на період національно-визвольного руху в Україні. Він доводить, що обидва тексти втілюють ідею соборності та є своєрідними виявами національного єднання. Аналізуючи різні текстові варіанти, автор статті намагається показати, як різні інтерпретації міфологеми «Рідна земля» сприймаються та сприяють формуванню національного свідомості українського народу. Ця стаття пропонує новий погляд на інтерпретацію міфологеми «Рідна земля» у текстах «Співаника», зосереджуючись на музичних та літературних аспектах. Вона відкриває широкий простір для подальших досліджень у сфері культурології та української музичної спадщини. Висновки. Поняття виконавсько-ансамблевої мізансцени передбачає процес звукового координування всередині виконавсько-ансамблевого простору та перцепційну проекцію у слухацький простір. Використання міфологічних елементів та символіки «Червоної калини» сприяє поглибленню змісту та створює естетичний досвід для читача. Такі твори впливають на формування колективної пам’яті та сприяють збереженню та розвитку національної культури. Загалом, аналіз тексту «Червоної калини» з «Великого співаника» дає можливість розкрити глибинні семантичні та культурологічні аспекти твору, а також дослідити його значення для української літератури та національної свідомості.","PeriodicalId":507321,"journal":{"name":"Музичне мистецтво і культура","volume":"35 6","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-12-12","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139181944","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-12-12DOI: 10.31723/2524-0447-2023-36-1-15
Shaobo Huang
Мета роботи – розглянути проблеми національного стилю як актуального предмету сучасного музикознавчого вивчення, з урахуванням історичної логіки та системних властивостей процесу загального стилеутворення у музиці. Методологія дослідження базується на поєднанні історіографічного, естетико-культурологічного, історичного, жанрово-стильового, музикознавчого аналітичного та семантичного підходів, які утворюють цілісне методологічне підґрунтя даної роботи. Наукова новизна полягає у вивченні національного стилю як важливої якості музичної поетики з посиленням уваги до контекстуальних факторів формування національно-стильової парадигми музичної культури. Висновки. Виявлення перехідних властивостей культури пояснює необхідність розгляду національного стилю в контексті культури, водночас саме вони вказують на постійну актуальність питань про традицію. Категорія традиції може трактуватися як певна умова діалогічної взаємодії національно-стильових факторів з одного боку, з іншого – як особливий соціокультурний контекст, який діє як свого роду межа, яка зберігає цілісність існування самої традиції. Завдяки цьому принципу відкривається рух до універсальної культурної моделі стилю і водночас до таких засобів її варіативності, які притаманні саме цій конкретній національній культурі. Вивчення проблеми національного стилю з позиції виявлення у ньому комплексу художньо-семантичних ознак, які є свідоцтвом про приналежність їх до того чи іншого типу національної культурної традиції, надає можливість виявлять, з одного боку, – комплекс конкретних художньо-композиційних параметрів та музично-мовних прийомів, з іншого – осягнути національно-стильові ознаки як узагальнюючий принцип у його самому розширеному значенні, як головний творчий стимул у сучасному музичному мистецтві.
{"title":"ПРОБЛЕМА НАЦІОНАЛЬНОГО СТИЛЮ ЯК АКТУАЛЬНИЙ ПРЕДМЕТ СУЧАСНОГО МУЗИКОЗНАВЧОГО ВИВЧЕННЯ","authors":"Shaobo Huang","doi":"10.31723/2524-0447-2023-36-1-15","DOIUrl":"https://doi.org/10.31723/2524-0447-2023-36-1-15","url":null,"abstract":"Мета роботи – розглянути проблеми національного стилю як актуального предмету сучасного музикознавчого вивчення, з урахуванням історичної логіки та системних властивостей процесу загального стилеутворення у музиці. Методологія дослідження базується на поєднанні історіографічного, естетико-культурологічного, історичного, жанрово-стильового, музикознавчого аналітичного та семантичного підходів, які утворюють цілісне методологічне підґрунтя даної роботи. Наукова новизна полягає у вивченні національного стилю як важливої якості музичної поетики з посиленням уваги до контекстуальних факторів формування національно-стильової парадигми музичної культури. Висновки. Виявлення перехідних властивостей культури пояснює необхідність розгляду національного стилю в контексті культури, водночас саме вони вказують на постійну актуальність питань про традицію. Категорія традиції може трактуватися як певна умова діалогічної взаємодії національно-стильових факторів з одного боку, з іншого – як особливий соціокультурний контекст, який діє як свого роду межа, яка зберігає цілісність існування самої традиції. Завдяки цьому принципу відкривається рух до універсальної культурної моделі стилю і водночас до таких засобів її варіативності, які притаманні саме цій конкретній національній культурі. Вивчення проблеми національного стилю з позиції виявлення у ньому комплексу художньо-семантичних ознак, які є свідоцтвом про приналежність їх до того чи іншого типу національної культурної традиції, надає можливість виявлять, з одного боку, – комплекс конкретних художньо-композиційних параметрів та музично-мовних прийомів, з іншого – осягнути національно-стильові ознаки як узагальнюючий принцип у його самому розширеному значенні, як головний творчий стимул у сучасному музичному мистецтві.","PeriodicalId":507321,"journal":{"name":"Музичне мистецтво і культура","volume":"51 5","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-12-12","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139182438","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-12-12DOI: 10.31723/2524-0447-2023-36-1-22
Zhichao Li
Мета роботи – розглянути явище тріо трьох оперних тенорів – Хосе Каррераса, Пласідо Домінго та Лучано Паваротті; створити та узагальнити їх колективну біографію. В методології дослідження поєднуються пропосографічний підхід, текстологічний та джерелознавчий методи. Наукова новизна статті полягає в тому, що вперше в українському музикознавстві досліджується феномен тріо трьох оперних тенорів. Вперше по відношенню до цього явища використовується пропосографічний підхід. Висновки. Тріо трьох тенорів, тобто трьох класичних оперних співаків – Пласідо Домінго, Хосе Каррераса і Лучано Паваротті – виступало на різних світових майданчиках майже 13 років, але їх «спільна» біографія охоплює всі творчі та життєві події кожного з них, хронологічно починаючи від року народження самого старшого співака – Паваротті і продовжуючись по теперішній час, вже після його смерті. Колективна біографія трьох тенорів дозволяє, перед усім, створити уяву про класичного (західноєвропейського) оперного співака другої половини ХХ–ХХI століття – професіонала високого класу, який виконує практично весь теноровий репертуар – не тільки оперні партії, але й народні та естрадні пісні. Це також харизматична особа, улюбленець публіки, людина, яка апріорі досягла успіху. Тенори досліджуваного тріо – це центральні фігури музичного шоу, співаки-актори, в певним сенсі – поп-співаки (А. Лара), що, як в опері, втілюють на концертній сцені справжню взаємодію різнорідних елементів у явищі цілого. Вони поєднують в собі сценічне та вокальне мистецтво, та наголошують на взаємодії з якомога більшою аудиторією. При цьому сценічний образ, який створює оперний співак на концертному виступі, має бути не менш достовірним і глибоким, ніж образ, втілений ним в оперному спектаклі. Виступи трьох тенорів на Чемпіонаті світу з футболу спонукані кількома причинами, але, передусім, пов’язані з можливістю зустрітися на концерті зі слухацькою аудиторією в такій кількості, про яку може тільки мріяти співак, що виходить на оперну сцену. Згодом ідею виступу перед багатотисячним натовпом під відкритим небом багаторазово реалізував в своїх сольних концертах Лучано Паваротті. Інтерес публіки до класичної музики у сумісному або окремому концертному виконанні Каррераса, Домінго та Паваротті десятиліттями (більш, ніж півстоліття) залишається незмінно високим: «Більшість сучасної аудиторії, як і раніше, має (сьогодні – прим. Л. Ч.) потяг до чудових музичних шедеврів, які я маю честь виконувати», – зауважує Хосе Каррерас [2].
{"title":"ФЕНОМЕН ТРІО ТРЬОХ ОПЕРНИХ ТЕНОРІВ: ПРОПОСОГРАФІЧНИЙ ПІДХІД","authors":"Zhichao Li","doi":"10.31723/2524-0447-2023-36-1-22","DOIUrl":"https://doi.org/10.31723/2524-0447-2023-36-1-22","url":null,"abstract":"Мета роботи – розглянути явище тріо трьох оперних тенорів – Хосе Каррераса, Пласідо Домінго та Лучано Паваротті; створити та узагальнити їх колективну біографію. В методології дослідження поєднуються пропосографічний підхід, текстологічний та джерелознавчий методи. Наукова новизна статті полягає в тому, що вперше в українському музикознавстві досліджується феномен тріо трьох оперних тенорів. Вперше по відношенню до цього явища використовується пропосографічний підхід. Висновки. Тріо трьох тенорів, тобто трьох класичних оперних співаків – Пласідо Домінго, Хосе Каррераса і Лучано Паваротті – виступало на різних світових майданчиках майже 13 років, але їх «спільна» біографія охоплює всі творчі та життєві події кожного з них, хронологічно починаючи від року народження самого старшого співака – Паваротті і продовжуючись по теперішній час, вже після його смерті. Колективна біографія трьох тенорів дозволяє, перед усім, створити уяву про класичного (західноєвропейського) оперного співака другої половини ХХ–ХХI століття – професіонала високого класу, який виконує практично весь теноровий репертуар – не тільки оперні партії, але й народні та естрадні пісні. Це також харизматична особа, улюбленець публіки, людина, яка апріорі досягла успіху. Тенори досліджуваного тріо – це центральні фігури музичного шоу, співаки-актори, в певним сенсі – поп-співаки (А. Лара), що, як в опері, втілюють на концертній сцені справжню взаємодію різнорідних елементів у явищі цілого. Вони поєднують в собі сценічне та вокальне мистецтво, та наголошують на взаємодії з якомога більшою аудиторією. При цьому сценічний образ, який створює оперний співак на концертному виступі, має бути не менш достовірним і глибоким, ніж образ, втілений ним в оперному спектаклі. Виступи трьох тенорів на Чемпіонаті світу з футболу спонукані кількома причинами, але, передусім, пов’язані з можливістю зустрітися на концерті зі слухацькою аудиторією в такій кількості, про яку може тільки мріяти співак, що виходить на оперну сцену. Згодом ідею виступу перед багатотисячним натовпом під відкритим небом багаторазово реалізував в своїх сольних концертах Лучано Паваротті. Інтерес публіки до класичної музики у сумісному або окремому концертному виконанні Каррераса, Домінго та Паваротті десятиліттями (більш, ніж півстоліття) залишається незмінно високим: «Більшість сучасної аудиторії, як і раніше, має (сьогодні – прим. Л. Ч.) потяг до чудових музичних шедеврів, які я маю честь виконувати», – зауважує Хосе Каррерас [2].","PeriodicalId":507321,"journal":{"name":"Музичне мистецтво і культура","volume":"38 10","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-12-12","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139182885","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：