Pub Date : 2023-12-07DOI: 10.58407/didactics.23.4-5.3
Світлана Жила
У статті схарактеризовано загальні ознаки екскурсії, діяльність суб’єктів цієї форми вивчення літератури; доведено, що літературна екскурсія – це синтез кількох форм пізнавальної діяльності, визначено основні завдання і принципи, які виконує екскурсія як форма вивчення літератури, подано класифікації літературних екскурсій.Методологія ґрунтується на концептуальних положеннях філософськоестетичної концепції синтезу мистецтв; культурологічних роботах, у яких взаємозвʼязок і взаємодія мистецтв уводиться в глобальний культурологічний контекст; на загальній теорії мистецтв, за якою літературний твір виражається в слові, але водночас має й надсловесний, «метафізичний» зміст, що виявляє гомогенність із мовою інших мистецтв (різні образотворчості створюють систему, якій притаманна спільна векторність руху, спільні закономірності й інтенції); концепції педагогів із теорії змісту освіти, організації пізнавальної діяльності суб’єктів навчання.Констатовано, що екскурсія – це активна форма вивчення літератури в закладах вищої освіти, наповнена суміжними видами мистецтв (живопис, графіка, скульптура, музика, театр, кіно), що впливають на різні сфери сприймання і створюють додаткові можливості для художнього розвитку особистості, а залучення студентів до дослідно-пошукової мистецької роботи в музеях сприяє розвитку їхньої творчості, ініціативності, пізнавальної активності, конвергентного мислення. Доведено, що екскурсія є поліфункціональною. За допомогою поліфонічних підходів художнє ціле стає складним і багатозначним. Оскільки екскурсія – це синтетичний процес діяльності, то в ній поєднується раціональне й чуттєве, загальнолюдське й національне; за допомогою різних художніх мов спрацьовують антитези: текст – підтекст, свідомість – підсвідомість, об’єктивне – суб’єктивне, що розширює обрії світобачення майбутніх учителів української літератури, концентрує внутрішній духовно – емоційний зміст і цінності особистості, формуються ціннісні пріоритети, забезпечується багатство і багатоманіття можливих інтерпретацій літературних текстів, виникають цікаві, нетрадиційні тлумачення художніх творів. Викладачі літератури разом із екскурсоводом і студентами намагаються об’єднати, зв’язати, синтезувати цінніснодуховні смисли різних мистецтв для кращого усвідомлення текстів і розуміння біографії митців.Різновиди екскурсій виконують різні функції, але всі вони є важливими чинниками підвищення ефективної професійної підготовки студентів вищої школи, оскільки технологія навчання перетворюється з вербальної на полімистецьку (вербальну й невербальну), розширюється обсяг мистецьких знань, краще осягаються смисли мистецьких творів, авторських ідей, шліфуються літературні уміння та навички майбутніх учителів літератури.
{"title":"ЛІТЕРАТУРНА ЕКСКУРСІЯ В СИСТЕМІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ВЧИТЕЛІВ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ І ЛІТЕРАТУРИ","authors":"Світлана Жила","doi":"10.58407/didactics.23.4-5.3","DOIUrl":"https://doi.org/10.58407/didactics.23.4-5.3","url":null,"abstract":"У статті схарактеризовано загальні ознаки екскурсії, діяльність суб’єктів цієї форми вивчення літератури; доведено, що літературна екскурсія – це синтез кількох форм пізнавальної діяльності, визначено основні завдання і принципи, які виконує екскурсія як форма вивчення літератури, подано класифікації літературних екскурсій.Методологія ґрунтується на концептуальних положеннях філософськоестетичної концепції синтезу мистецтв; культурологічних роботах, у яких взаємозвʼязок і взаємодія мистецтв уводиться в глобальний культурологічний контекст; на загальній теорії мистецтв, за якою літературний твір виражається в слові, але водночас має й надсловесний, «метафізичний» зміст, що виявляє гомогенність із мовою інших мистецтв (різні образотворчості створюють систему, якій притаманна спільна векторність руху, спільні закономірності й інтенції); концепції педагогів із теорії змісту освіти, організації пізнавальної діяльності суб’єктів навчання.Констатовано, що екскурсія – це активна форма вивчення літератури в закладах вищої освіти, наповнена суміжними видами мистецтв (живопис, графіка, скульптура, музика, театр, кіно), що впливають на різні сфери сприймання і створюють додаткові можливості для художнього розвитку особистості, а залучення студентів до дослідно-пошукової мистецької роботи в музеях сприяє розвитку їхньої творчості, ініціативності, пізнавальної активності, конвергентного мислення. Доведено, що екскурсія є поліфункціональною. За допомогою поліфонічних підходів художнє ціле стає складним і багатозначним. Оскільки екскурсія – це синтетичний процес діяльності, то в ній поєднується раціональне й чуттєве, загальнолюдське й національне; за допомогою різних художніх мов спрацьовують антитези: текст – підтекст, свідомість – підсвідомість, об’єктивне – суб’єктивне, що розширює обрії світобачення майбутніх учителів української літератури, концентрує внутрішній духовно – емоційний зміст і цінності особистості, формуються ціннісні пріоритети, забезпечується багатство і багатоманіття можливих інтерпретацій літературних текстів, виникають цікаві, нетрадиційні тлумачення художніх творів. Викладачі літератури разом із екскурсоводом і студентами намагаються об’єднати, зв’язати, синтезувати цінніснодуховні смисли різних мистецтв для кращого усвідомлення текстів і розуміння біографії митців.Різновиди екскурсій виконують різні функції, але всі вони є важливими чинниками підвищення ефективної професійної підготовки студентів вищої школи, оскільки технологія навчання перетворюється з вербальної на полімистецьку (вербальну й невербальну), розширюється обсяг мистецьких знань, краще осягаються смисли мистецьких творів, авторських ідей, шліфуються літературні уміння та навички майбутніх учителів літератури.","PeriodicalId":507497,"journal":{"name":"Дидактика","volume":"44 10","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-12-07","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139185471","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-12-07DOI: 10.58407/didactics.23.4-5.1
Олена Єфремова
Проблема. Скорочення годин аудиторної роботи потребує змішаного навчання, допомагає вивести частину навчального процесу в онлайн середовище. Переваги дистанційного навчання та змішане навчання дозволяють отримувати доступ до навчального контенту та взаємодіяти з викладачем у будь-який час та у будь-якому місці, вибрати власний темп навчання і його траєкторію. Доведено, що потрібна повномасштабна реформа української вищої освіти на базі змішаного навчання: інтеграції масових онлайн курсів найкращих викладачів у традиційний навчальний процес оффлайн.Мета статті – висвітлити теоретичні засади змішаного навчання у вітчизняних закладах вищої освіти.У статті проаналізовано теоретичні засади змішаного навчання у вітчизняних закладах вищої освіти. Обґрунтовано важливі аспекти проблеми ефективності використання педагогічних технологій змішаного навчання в освітньому процес. Констатовано, що змішане навчання це цілеспрямований процес здобування знань, умінь та навичок, що здійснюється закладами вищої освіти в рамках формальної освіти.Висновки. 1. При змішаному навчанні використання інформаційно-комунікаційних технологій в освітньому процесі закладів вищої освіти зумовлює зміну його організації і проведення. «Змішане навчання» визначається як поєднання онлайн і оффлайн навчання в рамках вивчення відповідного освітнього компоненту. 2. Змішання навчання є цілеспрямованим процесом здобування знань, умінь та навичок, що здійснюється закладами вищої освіти в рамках формальної освіти. 3. Змішане навчання персоналізує освітній процес. 4. Відмінність змішаного навчання від аудиторного навчання з підтримкою веб технологій складається в тім, що технології веб 2.0 та спеціалізованепрограмне забезпечення використовуються для навчальної взаємодії між здобувачами вищої освіти і викладачами, а також аудиторії між собою. 5. Упровадження змішаного навчання в діяльність закладів вищої освіти дає їм суттєву перевагу: скорочення годин «аудиторної роботи».
{"title":"ЗМІШАНЕ НАВЧАННЯ В ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ","authors":"Олена Єфремова","doi":"10.58407/didactics.23.4-5.1","DOIUrl":"https://doi.org/10.58407/didactics.23.4-5.1","url":null,"abstract":"Проблема. Скорочення годин аудиторної роботи потребує змішаного навчання, допомагає вивести частину навчального процесу в онлайн середовище. Переваги дистанційного навчання та змішане навчання дозволяють отримувати доступ до навчального контенту та взаємодіяти з викладачем у будь-який час та у будь-якому місці, вибрати власний темп навчання і його траєкторію. Доведено, що потрібна повномасштабна реформа української вищої освіти на базі змішаного навчання: інтеграції масових онлайн курсів найкращих викладачів у традиційний навчальний процес оффлайн.Мета статті – висвітлити теоретичні засади змішаного навчання у вітчизняних закладах вищої освіти.У статті проаналізовано теоретичні засади змішаного навчання у вітчизняних закладах вищої освіти. Обґрунтовано важливі аспекти проблеми ефективності використання педагогічних технологій змішаного навчання в освітньому процес. Констатовано, що змішане навчання це цілеспрямований процес здобування знань, умінь та навичок, що здійснюється закладами вищої освіти в рамках формальної освіти.Висновки. 1. При змішаному навчанні використання інформаційно-комунікаційних технологій в освітньому процесі закладів вищої освіти зумовлює зміну його організації і проведення. «Змішане навчання» визначається як поєднання онлайн і оффлайн навчання в рамках вивчення відповідного освітнього компоненту. 2. Змішання навчання є цілеспрямованим процесом здобування знань, умінь та навичок, що здійснюється закладами вищої освіти в рамках формальної освіти. 3. Змішане навчання персоналізує освітній процес. 4. Відмінність змішаного навчання від аудиторного навчання з підтримкою веб технологій складається в тім, що технології веб 2.0 та спеціалізованепрограмне забезпечення використовуються для навчальної взаємодії між здобувачами вищої освіти і викладачами, а також аудиторії між собою. 5. Упровадження змішаного навчання в діяльність закладів вищої освіти дає їм суттєву перевагу: скорочення годин «аудиторної роботи».","PeriodicalId":507497,"journal":{"name":"Дидактика","volume":"48 12","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-12-07","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139185566","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-12-07DOI: 10.58407/didactics.23.4-5.7
Вероніка Ковиліна
У роботі розглянуто проблему визначення основних напрямів реалізації корекційно-педагогічної роботи з батьками які виховують дитину з вадами психофізичного розвитку. Розглянути сучасні прийоми та заходи роботи з сім’єю, яка виховує малюка з порушенням у розвитку; визначені основні складові індивідуалізованої програми навчання дітей раннього віку з обмеженими можливостями.Індивідуалізована програма корекційного навчання дитини з обмеженими можливостями передбачала формування інтересу до дорослих та потреби в спілкуванні з ними; формування здібності до предметної діяльності, яка сприяє розвитку орієнтування дитини що до форми, кольору та розміру предметів, а також дозволяє оволодіти маніпуляційними діями з ними; застосування адекватних прийомів та заходів, що до розвитку і вдосконалення загальної і дрібної моторики у дітей раннього віку; формування передумов до реалізації ігрової та продуктивної видів психічної діяльності у малюка відповідно до вихідного стану його психомоторного та перцептивно-когнітивного розвитку; корекційне навчання, що до розвитку розуміння мовлення та формування передумов для оволодіння дитиною активним мовленням; формування передумов засвоєння суспільного досвіду (сумісні дії за мімікою та жестами, по наслідуванню за зразком, за мовленнєвою інструкцією); створення передумов для засвоєння дитиною адаптаційних прийомів взаємодії в групі для реалізації в подальшому інклюзивного навчання (соціалізація дітей з обмеженими можливостями). В роботі занотовано що основними напрямами корекційно-педагогічної роботи дефектолога з батьками, які виховують дітей раннього віку з обмеженими можливостями є розвиток адекватної позиції батьків по відношенню до особливостей психофізичного розвитку їх малюка, формування прихильності дитини до дорослого, спокійний і упевнений стиль сімейного виховання, створення ситуацій спільної діяльності, а також оволодіння членами родини прийомами та методами реалізації запропонованої корекційним педагогом адекватної індивідуальної програми розвитку дитини.
{"title":"КОРЕКЦІЙНА РОБОТА З СІМ’ЄЮ ДИТИНИ З ВІДХИЛЕННЯМИ У РОЗВИТКУ","authors":"Вероніка Ковиліна","doi":"10.58407/didactics.23.4-5.7","DOIUrl":"https://doi.org/10.58407/didactics.23.4-5.7","url":null,"abstract":"У роботі розглянуто проблему визначення основних напрямів реалізації корекційно-педагогічної роботи з батьками які виховують дитину з вадами психофізичного розвитку. Розглянути сучасні прийоми та заходи роботи з сім’єю, яка виховує малюка з порушенням у розвитку; визначені основні складові індивідуалізованої програми навчання дітей раннього віку з обмеженими можливостями.Індивідуалізована програма корекційного навчання дитини з обмеженими можливостями передбачала формування інтересу до дорослих та потреби в спілкуванні з ними; формування здібності до предметної діяльності, яка сприяє розвитку орієнтування дитини що до форми, кольору та розміру предметів, а також дозволяє оволодіти маніпуляційними діями з ними; застосування адекватних прийомів та заходів, що до розвитку і вдосконалення загальної і дрібної моторики у дітей раннього віку; формування передумов до реалізації ігрової та продуктивної видів психічної діяльності у малюка відповідно до вихідного стану його психомоторного та перцептивно-когнітивного розвитку; корекційне навчання, що до розвитку розуміння мовлення та формування передумов для оволодіння дитиною активним мовленням; формування передумов засвоєння суспільного досвіду (сумісні дії за мімікою та жестами, по наслідуванню за зразком, за мовленнєвою інструкцією); створення передумов для засвоєння дитиною адаптаційних прийомів взаємодії в групі для реалізації в подальшому інклюзивного навчання (соціалізація дітей з обмеженими можливостями). В роботі занотовано що основними напрямами корекційно-педагогічної роботи дефектолога з батьками, які виховують дітей раннього віку з обмеженими можливостями є розвиток адекватної позиції батьків по відношенню до особливостей психофізичного розвитку їх малюка, формування прихильності дитини до дорослого, спокійний і упевнений стиль сімейного виховання, створення ситуацій спільної діяльності, а також оволодіння членами родини прийомами та методами реалізації запропонованої корекційним педагогом адекватної індивідуальної програми розвитку дитини.","PeriodicalId":507497,"journal":{"name":"Дидактика","volume":"2 2","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-12-07","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139185744","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：