У статті проаналізовані статистичні дані Офісу Генерального прокурора України, Національної соціальної сервісної служби України та міжнародних організацій щодо зареєстрованих злочинів, передбачених статтею 149 КК України, осіб, постраждалих від торгівлі людьми, а також осіб, які вчинили вказані злочини. На цій основі сформульовані положення щодо кримінологічної характеристики торгівлі людьми в умовах воєнного стану. Зокрема, вони стосуються поняття (дефініції) торгівлі людьми та детермінантів таких злочинів в Україні, особи злочинця і жертви, шляхів запобігання вказаним злочинам. Охарактеризовано окремі ознаки, які можуть вказувати на злочинні наміри певних осіб, які пропонують допомогу чи роботу людям, що потрапили в уразливе становище, а фактично планують їх експлуатацію. Визначені внутрішні та зовнішні детермінанти торгівлі людьми, загальні тенденції у вчиненні таких злочинів в умовах воєнного стану. Розглянуто заходи загальної та індивідуальної профілактики торгівлі людьми в умовах воєнного стану.
{"title":"КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ","authors":"В.В. Котова","doi":"10.32782/cuj-2024-1-5","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/cuj-2024-1-5","url":null,"abstract":"У статті проаналізовані статистичні дані Офісу Генерального прокурора України, Національної соціальної сервісної служби України та міжнародних організацій щодо зареєстрованих злочинів, передбачених статтею 149 КК України, осіб, постраждалих від торгівлі людьми, а також осіб, які вчинили вказані злочини. На цій основі сформульовані положення щодо кримінологічної характеристики торгівлі людьми в умовах воєнного стану. Зокрема, вони стосуються поняття (дефініції) торгівлі людьми та детермінантів таких злочинів в Україні, особи злочинця і жертви, шляхів запобігання вказаним злочинам. Охарактеризовано окремі ознаки, які можуть вказувати на злочинні наміри певних осіб, які пропонують допомогу чи роботу людям, що потрапили в уразливе становище, а фактично планують їх експлуатацію. Визначені внутрішні та зовнішні детермінанти торгівлі людьми, загальні тенденції у вчиненні таких злочинів в умовах воєнного стану. Розглянуто заходи загальної та індивідуальної профілактики торгівлі людьми в умовах воєнного стану.","PeriodicalId":510548,"journal":{"name":"Центральноукраїнський вісник права та публічного управління","volume":"6 9","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-04-12","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140712233","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Статтю присвячено комплексному аналізу правових, організаційних та функціональних аспектів діяльності спеціалізованих антикорупційних органів в Україні. На основі історико-правового підходу досліджено особливості процесу формування і розбудови повноцінної антикорупційної інфраструктури та створення нових державних спеціалізованих антикорупційних органів (Національне агентство з питань запобігання корупції, Національне антикорупційне бюро України, Спеціалізована антикорупційна прокуратура, Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів), який був започаткований після перемоги Революції Гідності у 2014 році. Проаналізовано генезу міжнародної та національної складових нормативно-правової бази, яка визначає засади організації та діяльності сучасної системи антикорупційних органів, визначають їх повноваження та завдання. Висвітлено специфіку організаційної структури та механізми функціональної взаємодії між антикорупційними інституціями та правоохоронними органами, залученими до виконання завдань із запобігання та протидії корупційним злочинам. Виокремлено та охарактеризовано три основні рівні функціональної взаємодії антикорупційних та залучених органів: превентивний, оперативно-розшуковий та судовий. Внесено пропозиції щодо вдосконалення нормативно-правового та організаційно-функціонального забезпечення діяльності системи спеціалізованих антикорупційних органів.
{"title":"СИСТЕМА СПЕЦІАЛІЗОВАНИХ АНТИКОРУПЦІЙНИХ ОРГАНІВ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ УКРАЇНИ (ПРАВОВІ, ОРГАНІЗАЦІЙНІ ТА ФУНКЦІОНАЛЬНІ АСПЕКТИ ВЗАЄМОДІЇ)","authors":"Євген Вікторович Зозуля","doi":"10.32782/cuj-2024-1-4","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/cuj-2024-1-4","url":null,"abstract":"Статтю присвячено комплексному аналізу правових, організаційних та функціональних аспектів діяльності спеціалізованих антикорупційних органів в Україні. На основі історико-правового підходу досліджено особливості процесу формування і розбудови повноцінної антикорупційної інфраструктури та створення нових державних спеціалізованих антикорупційних органів (Національне агентство з питань запобігання корупції, Національне антикорупційне бюро України, Спеціалізована антикорупційна прокуратура, Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів), який був започаткований після перемоги Революції Гідності у 2014 році. Проаналізовано генезу міжнародної та національної складових нормативно-правової бази, яка визначає засади організації та діяльності сучасної системи антикорупційних органів, визначають їх повноваження та завдання. Висвітлено специфіку організаційної структури та механізми функціональної взаємодії між антикорупційними інституціями та правоохоронними органами, залученими до виконання завдань із запобігання та протидії корупційним злочинам. Виокремлено та охарактеризовано три основні рівні функціональної взаємодії антикорупційних та залучених органів: превентивний, оперативно-розшуковий та судовий. Внесено пропозиції щодо вдосконалення нормативно-правового та організаційно-функціонального забезпечення діяльності системи спеціалізованих антикорупційних органів.","PeriodicalId":510548,"journal":{"name":"Центральноукраїнський вісник права та публічного управління","volume":"53 S3","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-04-12","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140709558","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Стаття присвячена дослідженню міграційних процесів, пов’язаних із в’їздом на територію Україну іноземних громадян, які мають намір здобувати освіту в закладах вищої освіти України. Доведено, що регулювання легальної міграції щодо залучення іноземних студентів здійснюється під впливом глобальних міграційних процесів та взятих міжнародних зобов’язань щодо розвитку всеохоплюючого діалогу у сфері міграції, в тому числі легальної міграції та нелегальної міграції. Встановлено, що під час здійснення перетину державного кордону України іноземні громадяни мають підтвердити мету в’їзду в Україну на підставі запрошення закладу вищої освіти України, що підтверджується документами. Також зобов’язані пройти усну співбесіду, де чітко та аргументовано пояснити мету свого в’їзду в Україну. Автором запропоновано орієнтовний перелік питань, які можуть бути поставлені в ході співбесіди, відповідь на які буде слугувати підтвердженням мети в’їзду в Україну на підставі запрошення закладу вищої світи. В ході дослідження з’ясовано, що з моменту в’їзду в Україну іноземця на підставі запрошення закладу вищої освіти, заклад вищої освіти, а згодом відповідальна особа по роботі з іноземними студентами, є «приймаючою стороною», на яку покладається низка обов’язків, недодержання яких буде підставою для накладання органами міграційної служби адміністративного стягнення у вигляді штрафу на підставі ст.205 КУпАП. Здійснено поглиблений аналіз норм міграційного законодавства, які набрали чинності у 2023 р., та визначають обов’язки та права приймаючої сторони. На підставі зробленого аналізу автором розроблено «Пам’ятку для відповідальних осіб щодо перебування іноземних студентів в Україні», що буде сприяти налагодженій взаємодії між органами ДМС та ЗВО, а також уникненню підстав щодо несвоєчасного документування іноземців дозвільними документами і одночасно забезпечить контроль за перебуванням іноземців на території України, що впливає на розв’язання проблем нелегальної міграції. Також надано методичні рекомендації.
{"title":"ОСОБЛИВОСТІ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА НЕВИКОНАННЯ ОБОВ’ЯЗКІВ ПРИЙМАЮЧОЇ СТОРОНИ ЩОДО НАВЧАННЯ ІНОЗЕМНИХ СТУДЕНТІВ В УКРАЇНІ","authors":"Руслана Анатоліївна Мартьянова","doi":"10.32782/cuj-2024-1-6","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/cuj-2024-1-6","url":null,"abstract":"Стаття присвячена дослідженню міграційних процесів, пов’язаних із в’їздом на територію Україну іноземних громадян, які мають намір здобувати освіту в закладах вищої освіти України. Доведено, що регулювання легальної міграції щодо залучення іноземних студентів здійснюється під впливом глобальних міграційних процесів та взятих міжнародних зобов’язань щодо розвитку всеохоплюючого діалогу у сфері міграції, в тому числі легальної міграції та нелегальної міграції. Встановлено, що під час здійснення перетину державного кордону України іноземні громадяни мають підтвердити мету в’їзду в Україну на підставі запрошення закладу вищої освіти України, що підтверджується документами. Також зобов’язані пройти усну співбесіду, де чітко та аргументовано пояснити мету свого в’їзду в Україну. Автором запропоновано орієнтовний перелік питань, які можуть бути поставлені в ході співбесіди, відповідь на які буде слугувати підтвердженням мети в’їзду в Україну на підставі запрошення закладу вищої світи. В ході дослідження з’ясовано, що з моменту в’їзду в Україну іноземця на підставі запрошення закладу вищої освіти, заклад вищої освіти, а згодом відповідальна особа по роботі з іноземними студентами, є «приймаючою стороною», на яку покладається низка обов’язків, недодержання яких буде підставою для накладання органами міграційної служби адміністративного стягнення у вигляді штрафу на підставі ст.205 КУпАП. Здійснено поглиблений аналіз норм міграційного законодавства, які набрали чинності у 2023 р., та визначають обов’язки та права приймаючої сторони. На підставі зробленого аналізу автором розроблено «Пам’ятку для відповідальних осіб щодо перебування іноземних студентів в Україні», що буде сприяти налагодженій взаємодії між органами ДМС та ЗВО, а також уникненню підстав щодо несвоєчасного документування іноземців дозвільними документами і одночасно забезпечить контроль за перебуванням іноземців на території України, що впливає на розв’язання проблем нелегальної міграції. Також надано методичні рекомендації.","PeriodicalId":510548,"journal":{"name":"Центральноукраїнський вісник права та публічного управління","volume":"112 S11","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-04-12","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140709455","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
У статті встановлено правову природу правотворчості та визначені характерні риси правової глобалізації в країнах Європейського Союзу та в Україні. Запропоновано розглядати вплив глобалізації на правотворчість крізь призму концепції примату міжнародного права над національним. Задля розуміння основоположних засад та фундаментальних характеристик правотворчої діяльності, здійснений ретроспективний огляд точок зору науковців на відповідне питання. Наголошено, що процес унормування правотворчої діяльності в українському законодавстві триває майже 30 років та налічує ряд спроб законодавчого врегулювання. З’ясовані теоретичні та практичні аспекти здійснення правотворчості у відповідності до положень Закону України «Про правотворчу діяльність». Здійснене поширювальне тлумачення поняття «суб’єкт правотворчої діяльності», що встановлене Законом України «Про правотворчу діяльність». Приділено увагу актуальним викликам, зумовлених глобалізаційними процесами – «інституційному дрейфу» правових систем країн романо-германської правової сім’ї до окремих ідей англо-американської правової сім’ї, наприклад, в питанні визнання судового прецеденту повноцінним джерелом права. Проаналізовані наукові позиції з приводу доцільності здійснення подібних перетворень. Сформульовано власне резюме з даного питання, а саме щодо передчасності проведення такого масштабу інституційних змін. Запропоновано рішення щодо пошуку ефективного підходу імплементації даного світового тренду до системи українського законодавства, зокрема шляхом глибокого дослідження наявних зарубіжних (європейських) практик з цього приводу, запрошення міжнародних фахівців для спільної роботи у спеціальних комітетах та робочих групах, які напрацьовуватимуть рішення та в подальшому, відповідно до нового Закону, виступатимуть суб’єктами правотворчої ініціативи задля імплементації їхніх напрацювань.
{"title":"ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ: ВІТЧИЗНЯНИЙ ДОСВІД","authors":"Тетяна Олександрівна Пікуля, Максим Олегович Левицький","doi":"10.32782/cuj-2024-1-7","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/cuj-2024-1-7","url":null,"abstract":"У статті встановлено правову природу правотворчості та визначені характерні риси правової глобалізації в країнах Європейського Союзу та в Україні. Запропоновано розглядати вплив глобалізації на правотворчість крізь призму концепції примату міжнародного права над національним. Задля розуміння основоположних засад та фундаментальних характеристик правотворчої діяльності, здійснений ретроспективний огляд точок зору науковців на відповідне питання. Наголошено, що процес унормування правотворчої діяльності в українському законодавстві триває майже 30 років та налічує ряд спроб законодавчого врегулювання. З’ясовані теоретичні та практичні аспекти здійснення правотворчості у відповідності до положень Закону України «Про правотворчу діяльність». Здійснене поширювальне тлумачення поняття «суб’єкт правотворчої діяльності», що встановлене Законом України «Про правотворчу діяльність». Приділено увагу актуальним викликам, зумовлених глобалізаційними процесами – «інституційному дрейфу» правових систем країн романо-германської правової сім’ї до окремих ідей англо-американської правової сім’ї, наприклад, в питанні визнання судового прецеденту повноцінним джерелом права. Проаналізовані наукові позиції з приводу доцільності здійснення подібних перетворень. Сформульовано власне резюме з даного питання, а саме щодо передчасності проведення такого масштабу інституційних змін. Запропоновано рішення щодо пошуку ефективного підходу імплементації даного світового тренду до системи українського законодавства, зокрема шляхом глибокого дослідження наявних зарубіжних (європейських) практик з цього приводу, запрошення міжнародних фахівців для спільної роботи у спеціальних комітетах та робочих групах, які напрацьовуватимуть рішення та в подальшому, відповідно до нового Закону, виступатимуть суб’єктами правотворчої ініціативи задля імплементації їхніх напрацювань.","PeriodicalId":510548,"journal":{"name":"Центральноукраїнський вісник права та публічного управління","volume":"3 46","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-04-12","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140712256","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
У статті проводиться законодавче дослідження організаційно-правових засад здійснення особливого порядку кримінального провадження щодо судді відповідно до норм кримінального процесуального законодавства України. Проаналізовано норми спеціального законодавства (Закони України «Про судоустрій та статус суддів», «Про Вищу раду правосуддя») в рамках реалізації органами досудового розслідування своїх повноважень. Дослідження проводилося із застосуванням як загальнонаукових теоретичних методів аналізу, дедукції та систематизації, так і спеціальні методи: структурно-функціональний, формально-юридичний та логіко-юридичний. У статті розглянуто питання процесуального імунітету гарантованого державою під час здійснення кримінального провадження в умовах правового режиму воєнного стану. Проведено аналіз деяких процесуальних етапів проведення досудового розслідування щодо судді. Виокремленоособливості повідомлення йому про підозру, коло суб’єктів, які можуть здійснювати підготовку, підписання процесуального документа та вручення його особі. Проаналізований порядок обрання запобіжних заходів у вигляді утримання під вартою або арешт. Досліджена система надання згоди на здійснення процесуальних дій щодо судді, ухвалення відповідного рішення та порядок його оскарження. В рамках дослідження звертається увага на думки науковців щодо порушення колізійних питань відповідності норм кримінального процесуального закону відносно конституційних гарантій.
{"title":"ОСОБЛИВОСТІ ПОРЯДКУ ЗДІЙСНЕННЯ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ ЩОДО СУДДІ","authors":"Н.О. Гольдберг, Д. О. Поліщук","doi":"10.32782/cuj-2024-1-2","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/cuj-2024-1-2","url":null,"abstract":"У статті проводиться законодавче дослідження організаційно-правових засад здійснення особливого порядку кримінального провадження щодо судді відповідно до норм кримінального процесуального законодавства України. Проаналізовано норми спеціального законодавства (Закони України «Про судоустрій та статус суддів», «Про Вищу раду правосуддя») в рамках реалізації органами досудового розслідування своїх повноважень. Дослідження проводилося із застосуванням як загальнонаукових теоретичних методів аналізу, дедукції та систематизації, так і спеціальні методи: структурно-функціональний, формально-юридичний та логіко-юридичний. У статті розглянуто питання процесуального імунітету гарантованого державою під час здійснення кримінального провадження в умовах правового режиму воєнного стану. Проведено аналіз деяких процесуальних етапів проведення досудового розслідування щодо судді. Виокремленоособливості повідомлення йому про підозру, коло суб’єктів, які можуть здійснювати підготовку, підписання процесуального документа та вручення його особі. Проаналізований порядок обрання запобіжних заходів у вигляді утримання під вартою або арешт. Досліджена система надання згоди на здійснення процесуальних дій щодо судді, ухвалення відповідного рішення та порядок його оскарження. В рамках дослідження звертається увага на думки науковців щодо порушення колізійних питань відповідності норм кримінального процесуального закону відносно конституційних гарантій.","PeriodicalId":510548,"journal":{"name":"Центральноукраїнський вісник права та публічного управління","volume":"125 20","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-04-12","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140709022","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
М.О. Семенишин, Сергій Миколайович Князєв, Володимир Миколайович Павліченко
У статті проаналізовано сучасні проблеми, які виникають під час досудового розслідування насильницько-корисливих кримінальних правопорушень. Виокремлено низку проблем науково-прикладного характеру, які зумовлюють інтенсифікацію криміногенних загроз в частині корисливо-насильницьких кримінальних правопорушень, зокрема: низки проблем, які мають науково-прикладний характер, зокрема: відсутність унормованих підходів до визначення типових позитивних та негативних слідчих ситуацій, які можуть скластись в процесі розкриття кримінальних правопорушень насильницько-майнової спрямованості; відсутність сталих підходів до диференціації слідчих завдань відповідно до етапу досудового розслідування (особливо це стосується підготовчого етапу досудового розслідування); неналежне техніко-криміналістичне забезпечення розслідування таких кримінальних правопорушень, а також відсутність налагодженої взаємодії між органами досудового розслідування та судово-експертними установами, що призводить до недоліків, які виникають як на етапі призначення експертизи, так і під час її проведення; поява нових форм та способів протидії досудовому розслідуванню кримінальних правопорушень насильницько-майнової спрямованості потребує пошуку сучасних методів відвернення такої протидії. Зауважено на особливому значенні належного рівня взаємодії між правоохоронними органами під час проведення досудового розслідування таких кримінальних правопорушень. Встановлено, що одним із негативних факторів, які негативно впливають на роботу правоохоронних органів, є збільшення кількості випадків протидії розслідуванню корисливо-насильницьких суспільно небезпечних діянь та виокремлено її типові способи. Підсумовано, що насильницько-майнова злочинність є єдиним кримінально протиправним феноменом, який компілює мотив, мету та спосіб реалізації умислу в одне недиференційоване на декілька етапів суспільно небезпечне діяння. У цьому контексті єдиною, головною та обов’язковою для врахування під час кваліфікації ознакою насильницько-майнового кримінального правопорушення є наявність корисливої мети, яка реалізується (досягається) насильницьким способом, що втілюється в заборонену (протиправну) діяльність.
{"title":"ТЕОРЕТИКО-ПРИКЛАДНІ ПРОБЛЕМИ ОРГАНІЗАЦІЇ РОЗСЛІДУВАННЯ НАСИЛЬНИЦЬКО-КОРИСЛИВИХ КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ","authors":"М.О. Семенишин, Сергій Миколайович Князєв, Володимир Миколайович Павліченко","doi":"10.32782/cuj-2024-1-10","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/cuj-2024-1-10","url":null,"abstract":"У статті проаналізовано сучасні проблеми, які виникають під час досудового розслідування насильницько-корисливих кримінальних правопорушень. Виокремлено низку проблем науково-прикладного характеру, які зумовлюють інтенсифікацію криміногенних загроз в частині корисливо-насильницьких кримінальних правопорушень, зокрема: низки проблем, які мають науково-прикладний характер, зокрема: відсутність унормованих підходів до визначення типових позитивних та негативних слідчих ситуацій, які можуть скластись в процесі розкриття кримінальних правопорушень насильницько-майнової спрямованості; відсутність сталих підходів до диференціації слідчих завдань відповідно до етапу досудового розслідування (особливо це стосується підготовчого етапу досудового розслідування); неналежне техніко-криміналістичне забезпечення розслідування таких кримінальних правопорушень, а також відсутність налагодженої взаємодії між органами досудового розслідування та судово-експертними установами, що призводить до недоліків, які виникають як на етапі призначення експертизи, так і під час її проведення; поява нових форм та способів протидії досудовому розслідуванню кримінальних правопорушень насильницько-майнової спрямованості потребує пошуку сучасних методів відвернення такої протидії. Зауважено на особливому значенні належного рівня взаємодії між правоохоронними органами під час проведення досудового розслідування таких кримінальних правопорушень. Встановлено, що одним із негативних факторів, які негативно впливають на роботу правоохоронних органів, є збільшення кількості випадків протидії розслідуванню корисливо-насильницьких суспільно небезпечних діянь та виокремлено її типові способи. Підсумовано, що насильницько-майнова злочинність є єдиним кримінально протиправним феноменом, який компілює мотив, мету та спосіб реалізації умислу в одне недиференційоване на декілька етапів суспільно небезпечне діяння. У цьому контексті єдиною, головною та обов’язковою для врахування під час кваліфікації ознакою насильницько-майнового кримінального правопорушення є наявність корисливої мети, яка реалізується (досягається) насильницьким способом, що втілюється в заборонену (протиправну) діяльність.","PeriodicalId":510548,"journal":{"name":"Центральноукраїнський вісник права та публічного управління","volume":"15 20","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-04-12","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140712321","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Значення визначення екоциду пояснюється використанням негативного впливу на екологічну безпеку для здобуття військової переваги, з такої причини необхідно вдосконалити законодавство для недопущення, припинення та притягнення до відповідальності за вчинення екоциду в кримінальному праві нашої держави та міжнародному праві. Метою цієї статті є проведення дослідження правового регулювання злочину екоциду в міжнародному праві та законодавстві нашої держави, а також аналіз можливих напрямків вдосконалення законодавства, яке передбачає кримінальну відповідальність за вчинення екоциду. Необхідність виділення екоциду як окремого злочину на міжнародному рівні пояснюється такими підставами, як: припинення екоциду для збереження та забезпечення екологічної безпеки; збільшення загрози вчинення екоциду під час війни; масовість вчинення екоциду, яким заподіяна шкода повітрю, водним ресурсам, лісам, грунту, що негативно впливає на життя, здоров’я людей, ведення сільського господарства, інші права людини; потреба відшкодування шкоди, яка завдана довкіллю, визначення механізму виплати репарацій з держави, яка почала війну. Вдосконалення статті 441 КК України потребує виділення кваліфікованих складів цього злочину, зокрема вчиненого у період війни або збройного конфлікту, та передбачення більшого покарання за вчинення цього злочину. Відповідно до проведеного аналізу злочину екоциду можна відмітити наявність оціночних понять, відсутність чіткого переліку діянь, збільшення періоду кримінальної відповідальності, необхідність доповнити статтю кваліфікованими ознаками, зменшення віку настання кримінальної відповідальності. В міжнародному праві також існує необхідність вдосконалення норм про екоцид, запровадження вказаного поняття, видів екоциду, вдосконалення певних процесуальних питань, зокрема процесу фіксації шкоди та її відшкодування.
{"title":"ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ «ЕКОЦИД» У МІЖНАРОДНОМУ ПРАВІ ТА КРИМІНАЛЬНОМУ КОДЕКСІ УКРАЇНИ","authors":"Вікторія Григорівна Яворська","doi":"10.32782/cuj-2023-3-10","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/cuj-2023-3-10","url":null,"abstract":"Значення визначення екоциду пояснюється використанням негативного впливу на екологічну безпеку для здобуття військової переваги, з такої причини необхідно вдосконалити законодавство для недопущення, припинення та притягнення до відповідальності за вчинення екоциду в кримінальному праві нашої держави та міжнародному праві. Метою цієї статті є проведення дослідження правового регулювання злочину екоциду в міжнародному праві та законодавстві нашої держави, а також аналіз можливих напрямків вдосконалення законодавства, яке передбачає кримінальну відповідальність за вчинення екоциду. Необхідність виділення екоциду як окремого злочину на міжнародному рівні пояснюється такими підставами, як: припинення екоциду для збереження та забезпечення екологічної безпеки; збільшення загрози вчинення екоциду під час війни; масовість вчинення екоциду, яким заподіяна шкода повітрю, водним ресурсам, лісам, грунту, що негативно впливає на життя, здоров’я людей, ведення сільського господарства, інші права людини; потреба відшкодування шкоди, яка завдана довкіллю, визначення механізму виплати репарацій з держави, яка почала війну. Вдосконалення статті 441 КК України потребує виділення кваліфікованих складів цього злочину, зокрема вчиненого у період війни або збройного конфлікту, та передбачення більшого покарання за вчинення цього злочину. Відповідно до проведеного аналізу злочину екоциду можна відмітити наявність оціночних понять, відсутність чіткого переліку діянь, збільшення періоду кримінальної відповідальності, необхідність доповнити статтю кваліфікованими ознаками, зменшення віку настання кримінальної відповідальності. В міжнародному праві також існує необхідність вдосконалення норм про екоцид, запровадження вказаного поняття, видів екоциду, вдосконалення певних процесуальних питань, зокрема процесу фіксації шкоди та її відшкодування.","PeriodicalId":510548,"journal":{"name":"Центральноукраїнський вісник права та публічного управління","volume":"108 4","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-12-11","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139183493","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
У статті здійснено аналіз практичної діяльності посадових і службових осіб територіальних підрозділів Пенсійного фонду України з питань пенсійного та іншого соціального забезпечення громадян нашої держави, визначено проблемні моменти нормативно-правового характеру, які виникають у зв’язку з цим, а також розроблені науково обґрунтовані заходи, спрямовані на їх усунення та удосконалення в цілому правового механізму, що регулює зазначену галузь суспільних правовідносин.
{"title":"ПРО НЕОБХІДНІСТЬ ДОТРИМАННЯ ПРИНЦИПУ ВЕРХОВЕНСТВА ПРАВА В ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ","authors":"Леся Миронівна Дучимінська","doi":"10.32782/cuj-2023-3-3","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/cuj-2023-3-3","url":null,"abstract":"У статті здійснено аналіз практичної діяльності посадових і службових осіб територіальних підрозділів Пенсійного фонду України з питань пенсійного та іншого соціального забезпечення громадян нашої держави, визначено проблемні моменти нормативно-правового характеру, які виникають у зв’язку з цим, а також розроблені науково обґрунтовані заходи, спрямовані на їх усунення та удосконалення в цілому правового механізму, що регулює зазначену галузь суспільних правовідносин.","PeriodicalId":510548,"journal":{"name":"Центральноукраїнський вісник права та публічного управління","volume":"179 5","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-12-11","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139184137","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
У статті досліджуються кримінальні правопорушення в сімейно-побутовій сфері, їх розподіл на види. У межах дослідження розглянуто класифікацію цих правопорушень за різними критеріями: за об’єктом; за суб’єктом; за формою вини; за наслідками; за соціальними і мотиваційними ознаками; залежно від конфліктної ситуації; за ознакою насилля; за формою насилля; залежно від потерпілого та ін. Кримінальні правопорушення в сімейно-побутовій сфері мають різні родові об’єкти і розміщені у різних розділах КК України. Вони не утворюють єдиної цілісної системи, що значно знижує можливості кримінального права щодо здійснення ефективної кримінально-правової охорони зазначеної сфери. Аналіз сучасних тенденцій суспільного розвитку нашої держави дозволяє прогнозувати подальше розширення кримінально-правової охорони сімейно-побутової сфери. Розглянуто зарубіжне кримінальне законодавство з охорони життя та здоров’я дітей та сім’ї і визначено перспективи запозичення зарубіжного досвіду в Україні. Статті зарубіжних КК умовно можна розділити на три групи: норми, спрямовані на кримінально-правову охорону інституту шлюбу; норми, спрямовані на кримінально-правову охорону інституту усиновлення та пов’язаних із ним відносин; норми, присвячені кримінально-правовій охороні основних напрямів функціонування сім’ї. Зважаючи на те, що кримінальні правопорушення в сімейно-побутовій сфері не виділені в окремий розділ КК України, вбачається за необхідне на основі та саме за допомогою родового об’єкту здійснити їх ідентифікацію, систематизацію та обґрунтувати об’єднання в рамках одного розділу з подальшим визначенням місця відповідного розділу у системі Особливої частини КК України.
{"title":"ВИДИ КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ У СІМЕЙНО-ПОБУТОВІЙ СФЕРІ","authors":"Катерина Михайлівна Буряк","doi":"10.32782/cuj-2023-3-1","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/cuj-2023-3-1","url":null,"abstract":"У статті досліджуються кримінальні правопорушення в сімейно-побутовій сфері, їх розподіл на види. У межах дослідження розглянуто класифікацію цих правопорушень за різними критеріями: за об’єктом; за суб’єктом; за формою вини; за наслідками; за соціальними і мотиваційними ознаками; залежно від конфліктної ситуації; за ознакою насилля; за формою насилля; залежно від потерпілого та ін. Кримінальні правопорушення в сімейно-побутовій сфері мають різні родові об’єкти і розміщені у різних розділах КК України. Вони не утворюють єдиної цілісної системи, що значно знижує можливості кримінального права щодо здійснення ефективної кримінально-правової охорони зазначеної сфери. Аналіз сучасних тенденцій суспільного розвитку нашої держави дозволяє прогнозувати подальше розширення кримінально-правової охорони сімейно-побутової сфери. Розглянуто зарубіжне кримінальне законодавство з охорони життя та здоров’я дітей та сім’ї і визначено перспективи запозичення зарубіжного досвіду в Україні. Статті зарубіжних КК умовно можна розділити на три групи: норми, спрямовані на кримінально-правову охорону інституту шлюбу; норми, спрямовані на кримінально-правову охорону інституту усиновлення та пов’язаних із ним відносин; норми, присвячені кримінально-правовій охороні основних напрямів функціонування сім’ї. Зважаючи на те, що кримінальні правопорушення в сімейно-побутовій сфері не виділені в окремий розділ КК України, вбачається за необхідне на основі та саме за допомогою родового об’єкту здійснити їх ідентифікацію, систематизацію та обґрунтувати об’єднання в рамках одного розділу з подальшим визначенням місця відповідного розділу у системі Особливої частини КК України.","PeriodicalId":510548,"journal":{"name":"Центральноукраїнський вісник права та публічного управління","volume":"49 6","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-12-11","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139183814","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
У статті акцентовано увагу на адміністративно-правових аспектах встановлення факту порушення лісового законодавства. Наголошується, що сучасний стан дотримання лісового законодавства характеризується наявністю значної кількості правопорушень. Однією з обов’язкових умов притягнення до відповідальності за такі дії є встановлення факту порушення лісового законодавства, що опосередковано впливає на вибір відповідальності за такі правопорушення. Досліджено різні аспекти встановлення факту порушення лісового законодавства. Запропоновано визначення такого поняття з урахуванням таких дефініцій встановлення, як факти та юридичні факти, правопорушення та адміністративне правопорушення, правопорушення лісового законодавства, а також з урахуванням суб’єктів встановлення фактів порушення цього законодавства відповідно до їх повноважень, визначених законом. Розглянуто етапи встановлення факту порушення лісового законодавства та виокремлено три такі етапи, серед яких: виявлення факту порушення лісового законодавства; перевірка факту порушення лісового законодавства; документальне оформлення факту вчиненого правопорушення. Проаналізовано відносини з виявлення фактів порушення лісового законодавства, конкретизовано форми виявлення та суб’єктів цих відносин. Уточнено форми виявлення та коло суб’єктів, що можуть бути задіяні на такому етапі. Розглянуто перевірку виявлених фактів як другий етап. Встановлено форми перевірок виявлених фактів порушень та суб’єктів таких відносин щодо кожної форми. Уточнено форми перевірок виявлених фактів порушення лісового законодавства. Звертається увага на особливості проведення перевірок, виявлених спеціальними органами, які уповноважені здійснювати охорону та нагляд (контроль) за дотриманням лісового законодавства. Досліджено питання щодо документального оформлення як третього етапу встановлення факту порушення лісового законодавства. Конкретизовано форми та суб’єкти цього етапу.
{"title":"ВСТАНОВЛЕННЯ ФАКТУ ПОРУШЕННЯ ЛІСОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА (АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ)","authors":"Юлія Володимирівна Ковейно","doi":"10.32782/cuj-2023-3-5","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/cuj-2023-3-5","url":null,"abstract":"У статті акцентовано увагу на адміністративно-правових аспектах встановлення факту порушення лісового законодавства. Наголошується, що сучасний стан дотримання лісового законодавства характеризується наявністю значної кількості правопорушень. Однією з обов’язкових умов притягнення до відповідальності за такі дії є встановлення факту порушення лісового законодавства, що опосередковано впливає на вибір відповідальності за такі правопорушення. Досліджено різні аспекти встановлення факту порушення лісового законодавства. Запропоновано визначення такого поняття з урахуванням таких дефініцій встановлення, як факти та юридичні факти, правопорушення та адміністративне правопорушення, правопорушення лісового законодавства, а також з урахуванням суб’єктів встановлення фактів порушення цього законодавства відповідно до їх повноважень, визначених законом. Розглянуто етапи встановлення факту порушення лісового законодавства та виокремлено три такі етапи, серед яких: виявлення факту порушення лісового законодавства; перевірка факту порушення лісового законодавства; документальне оформлення факту вчиненого правопорушення. Проаналізовано відносини з виявлення фактів порушення лісового законодавства, конкретизовано форми виявлення та суб’єктів цих відносин. Уточнено форми виявлення та коло суб’єктів, що можуть бути задіяні на такому етапі. Розглянуто перевірку виявлених фактів як другий етап. Встановлено форми перевірок виявлених фактів порушень та суб’єктів таких відносин щодо кожної форми. Уточнено форми перевірок виявлених фактів порушення лісового законодавства. Звертається увага на особливості проведення перевірок, виявлених спеціальними органами, які уповноважені здійснювати охорону та нагляд (контроль) за дотриманням лісового законодавства. Досліджено питання щодо документального оформлення як третього етапу встановлення факту порушення лісового законодавства. Конкретизовано форми та суб’єкти цього етапу.","PeriodicalId":510548,"journal":{"name":"Центральноукраїнський вісник права та публічного управління","volume":"58 12","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-12-11","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139183655","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：