Предметом дослідження виступають природа і зміст різних типів сучасного процесуального права як моделей упорядкування відносин у сфері судочинства, функціонування яких зумовлює відтворення відповідних правових відносин. Мета статті – аналіз основних типологічних характеристик процесуального права, що функціонує у світі, і обґрунтування існування такого нового типу процесуального права як європейського типу. Визначено, що тип судового процесу характеризує спільність законодавства та конкретних процесуальних інститутів різних правових систем, що дозволяє відмежовувати їх один від одного, диференціювати або об’єднувати в певні групи. Автор проводить класифікацію типів процесуального права за такими критеріями (1) за концепцією правових сімей; (2) співвідношення з економічними системами; (3) відповідно до історичного розвитку; (4) ділення на слідчий і змагальний процеси; (5) за правовими механізмами, дією яких забезпечується досягнення порядку в конкретних правозначущих ситуаціях; (6) залежно від статусу особистості у судовому процесі (соціокультурний критерій). Обґрунтовується, що «європейський тип процесуального права» – це формат правового життя судової системи та процедури, що втілює ідеологічний аспект (сукупність вимог та стандартів правової політики суспільства, що відповідає ідеологічним канонам зазначеного суспільства у сфері права) та формальний (реальний, протокольний) аспект (сукупність дій суб’єктів процесуально-правових відносин під час здійснення правосуддя). За своїм змістом європейський тип процесуального права виступає у якості уніфікованого, змішаного типу процесуального права, який враховує національно-історичні правові традиції європейських держав та, зберігаючи переваги континентального типу судового права, долучає у результаті конвергенційних процесів новітні правила та норми, що завжди були притаманні англо-американському (загальному) праву.
{"title":"ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ТИП ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРАВА","authors":"Сергій Володимирович Васильєв","doi":"10.32782/cuj-2023-3-2","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/cuj-2023-3-2","url":null,"abstract":"Предметом дослідження виступають природа і зміст різних типів сучасного процесуального права як моделей упорядкування відносин у сфері судочинства, функціонування яких зумовлює відтворення відповідних правових відносин. Мета статті – аналіз основних типологічних характеристик процесуального права, що функціонує у світі, і обґрунтування існування такого нового типу процесуального права як європейського типу. Визначено, що тип судового процесу характеризує спільність законодавства та конкретних процесуальних інститутів різних правових систем, що дозволяє відмежовувати їх один від одного, диференціювати або об’єднувати в певні групи. Автор проводить класифікацію типів процесуального права за такими критеріями (1) за концепцією правових сімей; (2) співвідношення з економічними системами; (3) відповідно до історичного розвитку; (4) ділення на слідчий і змагальний процеси; (5) за правовими механізмами, дією яких забезпечується досягнення порядку в конкретних правозначущих ситуаціях; (6) залежно від статусу особистості у судовому процесі (соціокультурний критерій). Обґрунтовується, що «європейський тип процесуального права» – це формат правового життя судової системи та процедури, що втілює ідеологічний аспект (сукупність вимог та стандартів правової політики суспільства, що відповідає ідеологічним канонам зазначеного суспільства у сфері права) та формальний (реальний, протокольний) аспект (сукупність дій суб’єктів процесуально-правових відносин під час здійснення правосуддя). За своїм змістом європейський тип процесуального права виступає у якості уніфікованого, змішаного типу процесуального права, який враховує національно-історичні правові традиції європейських держав та, зберігаючи переваги континентального типу судового права, долучає у результаті конвергенційних процесів новітні правила та норми, що завжди були притаманні англо-американському (загальному) праву.","PeriodicalId":510548,"journal":{"name":"Центральноукраїнський вісник права та публічного управління","volume":"283 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-12-11","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139183232","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Статтю присвячено вивченню поняття судових експертиз, підстав їх призначення та значення у доказуванні. Підстави проведення судових експертиз у ході досудового розслідування та порядок залучення експерта у кримінальному провадженні регламентовано кримінальним процесуальним законодавством. За результатами вивчення наукових досліджень та судово-слідчої практики встановлено, що у ході розслідування кримінальних правопорушень проти довкілля доцільним є призначення і проведення таких судових експертиз, як: екологічна, хімічна, ветеринарна, технічна, інженерно-екологічна, біологічна, ґрунтознавча, криміналістична, медична. Акцентовано увагу на тому, що розслідування кримінальних правопорушень проти довкілля вимагає призначення та проведення судових експертиз, які спрямовані на з’ясування обставин вчинення протиправних дій, а саме: спосіб та механізм завдання шкоди навколишньому природному середовищу; факти порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища; причини і фактори, що сприяли забрудненню довкілля; дотримання суб’єктами господарської діяльності екологічної безпеки виробництва; факти негативного антропологічного впливу суб’єктів господарської діяльності на навколишнє природне середовище; порушення норм щодо охорони довкілля під час виконання певних робіт; причинно-наслідкові зв’язки між діями суб’єктів господарської діяльності та настанням негативних наслідків для довкілля; характер викидів та небезпечних речовин, що потрапили у повітря; причини високого вмісту небезпечних речовин у атмосферному повітрі, ґрунті, водоймах; наявність або відсутність збудників захворювань у певних пробах; причини отруєння або загибелі людей, тварин; визначення екологічних наслідків та характер шкоди, сума завданих матеріальних збитків; локалізація і ступінь забруднення навколишнього природного середовища тощо. Розглянуто об’єкти дослідження та питання, що вирішуються під час проведення екологічної, хімічної, ветеринарної, технічної, інженерно-екологічної, біологічної, ґрунтознавчої, медичної судових експертиз. Надано орієнтовні переліки питань, що вирішуються у ході проведення судових експертиз.
{"title":"СУДОВІ ЕКСПЕРТИЗИ В РОЗСЛІДУВАННІ КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ ПРОТИ ДОВКІЛЛЯ","authors":"Світлана В’ячеславівна Татаренко","doi":"10.32782/cuj-2023-3-8","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/cuj-2023-3-8","url":null,"abstract":"Статтю присвячено вивченню поняття судових експертиз, підстав їх призначення та значення у доказуванні. Підстави проведення судових експертиз у ході досудового розслідування та порядок залучення експерта у кримінальному провадженні регламентовано кримінальним процесуальним законодавством. За результатами вивчення наукових досліджень та судово-слідчої практики встановлено, що у ході розслідування кримінальних правопорушень проти довкілля доцільним є призначення і проведення таких судових експертиз, як: екологічна, хімічна, ветеринарна, технічна, інженерно-екологічна, біологічна, ґрунтознавча, криміналістична, медична. Акцентовано увагу на тому, що розслідування кримінальних правопорушень проти довкілля вимагає призначення та проведення судових експертиз, які спрямовані на з’ясування обставин вчинення протиправних дій, а саме: спосіб та механізм завдання шкоди навколишньому природному середовищу; факти порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища; причини і фактори, що сприяли забрудненню довкілля; дотримання суб’єктами господарської діяльності екологічної безпеки виробництва; факти негативного антропологічного впливу суб’єктів господарської діяльності на навколишнє природне середовище; порушення норм щодо охорони довкілля під час виконання певних робіт; причинно-наслідкові зв’язки між діями суб’єктів господарської діяльності та настанням негативних наслідків для довкілля; характер викидів та небезпечних речовин, що потрапили у повітря; причини високого вмісту небезпечних речовин у атмосферному повітрі, ґрунті, водоймах; наявність або відсутність збудників захворювань у певних пробах; причини отруєння або загибелі людей, тварин; визначення екологічних наслідків та характер шкоди, сума завданих матеріальних збитків; локалізація і ступінь забруднення навколишнього природного середовища тощо. Розглянуто об’єкти дослідження та питання, що вирішуються під час проведення екологічної, хімічної, ветеринарної, технічної, інженерно-екологічної, біологічної, ґрунтознавчої, медичної судових експертиз. Надано орієнтовні переліки питань, що вирішуються у ході проведення судових експертиз.","PeriodicalId":510548,"journal":{"name":"Центральноукраїнський вісник права та публічного управління","volume":"2 4","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-12-11","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139183982","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКА ВІЙНА У ХХІ СТОЛІТТІ КРІЗЬ ПРИЗМУ КРИМІНОЛОГІЧНОЇ НАУКИ (РЕЦЕНЗІЯ НА МОНОГРАФІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОФЕСОРА І.Г. БОГАТИРЬОВА «РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКА ВІЙНА: ПОГЛЯД КРИМІНОЛОГА»)
{"title":"РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКА ВІЙНА У ХХІ СТОЛІТТІ КРІЗЬ ПРИЗМУ КРИМІНОЛОГІЧНОЇ НАУКИ (РЕЦЕНЗІЯ НА МОНОГРАФІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОФЕСОРА І.Г. БОГАТИРЬОВА «РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКА ВІЙНА: ПОГЛЯД КРИМІНОЛОГА»)","authors":"Сергій Халимон","doi":"10.32782/cuj-2023-3-11","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/cuj-2023-3-11","url":null,"abstract":"РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКА ВІЙНА У ХХІ СТОЛІТТІ КРІЗЬ ПРИЗМУ КРИМІНОЛОГІЧНОЇ НАУКИ (РЕЦЕНЗІЯ НА МОНОГРАФІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОФЕСОРА І.Г. БОГАТИРЬОВА «РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКА ВІЙНА: ПОГЛЯД КРИМІНОЛОГА»)","PeriodicalId":510548,"journal":{"name":"Центральноукраїнський вісник права та публічного управління","volume":"283 2","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-12-11","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139183302","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
В статті досліджуються міжнародно-правовий та національний підходи до розуміння поняття воєнних злочинів. Встановлено, що в джерелах міжнародного права визначення воєнних злочинів відсутнє, а містяться лише переліки конкретних діянь, які складають воєнний злочин. Воєнним злочином за нормами міжнародного права виступають дії, які являють собою свідоме порушення загальноприйнятих звичаїв та правил війни. Проте в доктрині міжнародного кримінального права загальне визначення поняття воєнних злочинів та їх спеціальні ознаки також остаточно не сформульовані. Порівнюються наукові підходи різних вчених щодо дефініції воєнних злочинів. Практично кожен дослідник воєнних злочинів намагається сформулювати своє визначення цього поняття, вкласти в нього свій зміст. Узагальнюючи їх дефініції, пропонується під воєнними злочинами розуміти злочинні діяння, вчинені під час та у зв’язку зі збройним конфліктом міжнародного та неміжнародного характеру, що порушують норми щодо заборони або обмеження застосування методів і засобів ведення воєнних дій, а також норми, спрямовані на захист особи під час збройного конфлікту. В якості спеціальних ознак воєнних злочинів становлено, що воєнні злочини вчиняються під час збройних конфліктів міжнародного та неміжнародного характеру; посягають на встановлений основними принципами міжнародного права та міжнародним гуманітарним правом порядок ведення збройних конфліктів міжнародного та неміжнародного (внутрішнього) характеру; перелік воєнних злочинів міститься в міжнародних документах. КК України не дає визначення поняття «воєнний злочин» та не використовує цей термін. Пропонується закріпити поняття воєнного злочину в КК України та визначити відповідальність за його вчинення в статтях, що були б розміщені у одному розділі Особливої частини КК України, який можна було б назвати «Злочини, що порушують заборони або обмеження застосування методів і засобів ведення воєнних дій», а також розмістити цей розділ після розділу ХХ Особливої частини КК України.
{"title":"ПОНЯТТЯ ВОЄННОГО ЗЛОЧИНУ В МІЖНАРОДНОМУ ТА НАЦІОНАЛЬНОМУ ПРАВІ","authors":"Олександр Олександрович Іваночко","doi":"10.32782/cuj-2023-3-4","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/cuj-2023-3-4","url":null,"abstract":"В статті досліджуються міжнародно-правовий та національний підходи до розуміння поняття воєнних злочинів. Встановлено, що в джерелах міжнародного права визначення воєнних злочинів відсутнє, а містяться лише переліки конкретних діянь, які складають воєнний злочин. Воєнним злочином за нормами міжнародного права виступають дії, які являють собою свідоме порушення загальноприйнятих звичаїв та правил війни. Проте в доктрині міжнародного кримінального права загальне визначення поняття воєнних злочинів та їх спеціальні ознаки також остаточно не сформульовані. Порівнюються наукові підходи різних вчених щодо дефініції воєнних злочинів. Практично кожен дослідник воєнних злочинів намагається сформулювати своє визначення цього поняття, вкласти в нього свій зміст. Узагальнюючи їх дефініції, пропонується під воєнними злочинами розуміти злочинні діяння, вчинені під час та у зв’язку зі збройним конфліктом міжнародного та неміжнародного характеру, що порушують норми щодо заборони або обмеження застосування методів і засобів ведення воєнних дій, а також норми, спрямовані на захист особи під час збройного конфлікту. В якості спеціальних ознак воєнних злочинів становлено, що воєнні злочини вчиняються під час збройних конфліктів міжнародного та неміжнародного характеру; посягають на встановлений основними принципами міжнародного права та міжнародним гуманітарним правом порядок ведення збройних конфліктів міжнародного та неміжнародного (внутрішнього) характеру; перелік воєнних злочинів міститься в міжнародних документах. КК України не дає визначення поняття «воєнний злочин» та не використовує цей термін. Пропонується закріпити поняття воєнного злочину в КК України та визначити відповідальність за його вчинення в статтях, що були б розміщені у одному розділі Особливої частини КК України, який можна було б назвати «Злочини, що порушують заборони або обмеження застосування методів і засобів ведення воєнних дій», а також розмістити цей розділ після розділу ХХ Особливої частини КК України.","PeriodicalId":510548,"journal":{"name":"Центральноукраїнський вісник права та публічного управління","volume":"24 3","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-12-11","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139183807","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
У статті здійснено аналіз сутності принципів права соціального забезпечення, їх змісту та класифікації. Визначено найбільш поширений поділ принципів права соціального забезпечення за сферою дії. Також досліджено класифікацію принципів права соціального забезпечення на загально-правові, конституційно-правові та галузеві. Зауважено на двох теоріях права соціального забезпечення, де в одному випадку принципи мають бути обов’язково вираженими в тексті законодавства, а в іншому – як відправні ідеї, напрями діяльності, що можуть існувати самостійно від тексту закону. Констатовано, що принципи соціального забезпечення повинні створювати певну систему, бути узгодженими між собою та загальними принципами права, а також з принципами між державною соціальною політикою та міжнародно-правовими актами, що регулюють соціальне забезпечення. Подальший розвиток права соціального забезпечення запропоновано здійснювати на основі законодавчо визначеної системи принципів соціального забезпечення в єдиному кодифікованому нормативному акті, побудованому на загальних засадах під впливом міжнародних та європейських соціальних норм із закріпленням принципу соціальної відповідальності як показника сталого і стійкого розвитку соціальної держави.
{"title":"ПРИНЦИПИ ПРАВА СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ ПРАВА СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯК ЦІЛІСНОЇ ГАЛУЗІ","authors":"К. Є. Петросян","doi":"10.32782/cuj-2023-3-7","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/cuj-2023-3-7","url":null,"abstract":"У статті здійснено аналіз сутності принципів права соціального забезпечення, їх змісту та класифікації. Визначено найбільш поширений поділ принципів права соціального забезпечення за сферою дії. Також досліджено класифікацію принципів права соціального забезпечення на загально-правові, конституційно-правові та галузеві. Зауважено на двох теоріях права соціального забезпечення, де в одному випадку принципи мають бути обов’язково вираженими в тексті законодавства, а в іншому – як відправні ідеї, напрями діяльності, що можуть існувати самостійно від тексту закону. Констатовано, що принципи соціального забезпечення повинні створювати певну систему, бути узгодженими між собою та загальними принципами права, а також з принципами між державною соціальною політикою та міжнародно-правовими актами, що регулюють соціальне забезпечення. Подальший розвиток права соціального забезпечення запропоновано здійснювати на основі законодавчо визначеної системи принципів соціального забезпечення в єдиному кодифікованому нормативному акті, побудованому на загальних засадах під впливом міжнародних та європейських соціальних норм із закріпленням принципу соціальної відповідальності як показника сталого і стійкого розвитку соціальної держави.","PeriodicalId":510548,"journal":{"name":"Центральноукраїнський вісник права та публічного управління","volume":"22 8","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-12-11","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139184251","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Міжнародне гуманітарне право (далі – МГП) є важливим та достатньо ефективним інструментом досягнення міжнародного правопорядку в аспекті наявних загроз миру та безпеці. Саме міжнародне гуманітарне право спрямоване на забезпечення дотримання прав людини у період збройних конфліктів, а також пом’якшення наслідків цих конфліктів, спираючись на принципи гуманного ставлення до людини. У статті розглянуті основні положення такого правового інституту МГП, як «військовий полон», проаналізовані норми звичаєвого та конвенційного міжнародного гуманітарного права, які регламентують міжнародно-правовий режим щодо військовополонених. В роботі виокремлені деякі проблемні аспекти імплементації норм МГП щодо військовополонених до національного законодавства України та сформульовані пропозиції щодо закріплення соціальних гарантій для військовополонених. Вказується на необхідність чіткого розмежування між ознаками кримінальних правопорушень вказаних у статтях Кримінального кодексу України, а також визначення критеріїв жорсткого поводження з військовополоненими за нормами МГП та закріплення такого жорстокого поводження як військового злочину з суворим покаранням за нього. Запропоновані шляхи вирішення питань соціального захисту військовослужбовців, звільнених з полону. Зазначено, що Інструкція Міноборони з організації обліку особового складу – єдиний нормативно-правовий акт, який регулює відносини звільненого з полону військовослужбовця та підрозділу, в якому він служить. Проаналізовано законопроєкт № 8061 «Про внесення змін до деяких законів України щодо надання права на звільнення з військової служби та відстрочки від призову під час мобілізації особам, звільненим з полону», яким передбачено право військовослужбовця звільнятися з військової служби після повернення з полону, а також можливість відстрочки від мобілізації для тих, хто був у полоні і виявив бажання завершити військову службу. Саме це перспективне законодавство має на меті узгодити національні норми з нормами Женевської конвенції про поводження з військовополоненими (ІІІ) щодо права репатрійованих осіб не залучатися до військової служби.
{"title":"ПРОБЛЕМИ ІМПЛЕМЕНТАЦІЇ НОРМ МІЖНАРОДНОГО ГУМАНІТАРНОГО ПРАВА ЩОДО ПРАВОВОГО СТАТУСУ ВІЙСЬКОВОПОЛОНЕНИХ","authors":"Г.В. Татаренко, Л. В. Котова","doi":"10.32782/cuj-2023-3-9","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/cuj-2023-3-9","url":null,"abstract":"Міжнародне гуманітарне право (далі – МГП) є важливим та достатньо ефективним інструментом досягнення міжнародного правопорядку в аспекті наявних загроз миру та безпеці. Саме міжнародне гуманітарне право спрямоване на забезпечення дотримання прав людини у період збройних конфліктів, а також пом’якшення наслідків цих конфліктів, спираючись на принципи гуманного ставлення до людини. У статті розглянуті основні положення такого правового інституту МГП, як «військовий полон», проаналізовані норми звичаєвого та конвенційного міжнародного гуманітарного права, які регламентують міжнародно-правовий режим щодо військовополонених. В роботі виокремлені деякі проблемні аспекти імплементації норм МГП щодо військовополонених до національного законодавства України та сформульовані пропозиції щодо закріплення соціальних гарантій для військовополонених. Вказується на необхідність чіткого розмежування між ознаками кримінальних правопорушень вказаних у статтях Кримінального кодексу України, а також визначення критеріїв жорсткого поводження з військовополоненими за нормами МГП та закріплення такого жорстокого поводження як військового злочину з суворим покаранням за нього. Запропоновані шляхи вирішення питань соціального захисту військовослужбовців, звільнених з полону. Зазначено, що Інструкція Міноборони з організації обліку особового складу – єдиний нормативно-правовий акт, який регулює відносини звільненого з полону військовослужбовця та підрозділу, в якому він служить. Проаналізовано законопроєкт № 8061 «Про внесення змін до деяких законів України щодо надання права на звільнення з військової служби та відстрочки від призову під час мобілізації особам, звільненим з полону», яким передбачено право військовослужбовця звільнятися з військової служби після повернення з полону, а також можливість відстрочки від мобілізації для тих, хто був у полоні і виявив бажання завершити військову службу. Саме це перспективне законодавство має на меті узгодити національні норми з нормами Женевської конвенції про поводження з військовополоненими (ІІІ) щодо права репатрійованих осіб не залучатися до військової служби.","PeriodicalId":510548,"journal":{"name":"Центральноукраїнський вісник права та публічного управління","volume":"297 2","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-12-11","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139183285","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Стаття присвячена порівняльному аналізу та визначенню правових проблем у діяльності правоохоронних органів, що пов’язані з інтеграцією України до Європейського Союзу. Розв’язання даних питань має довготривалий термін, оскільки між європейськими національними правовими системами зберігаються відмінності у їхніх соціально-економічних устроях, культурному, політичному, правовому розвитку. Це, безумовно, ускладнює їх взаємодію у межах єдиного європейського простору. У зв’язку з цим основним напрямом реалізації вищеназваних проблем є досягнення сумісності правових систем, а кінцевою метою є створення єдиного правового простору Європи (зокрема, єдиних загальноєвропейських стандартів). Також показовим прикладом щодо необхідності створення єдиного правового поля для ефективної діяльності правоохоронних органів є колізійні питання щодо визначення міжнародної відповідальності Інститут відповідальності з найдавніших часів і до наших днів є одним із способів забезпечення порядку у міжнародних відносинах та є однією з найбільш складних проблем, яка породжує значні суперечності і має виняткове значення для формування міжнародного права як окремої і самостійної системи сучасної правової науки. Відповідальність у міжнародному праві відіграє важливу роль у забезпеченні стабільного функціонування міжнародної системи в цілому та правоохоронної зокрема. Джерелом міжнародної відповідальності є згода держав дотримуватися норм міжнародного співтовариства, що за своєю природою дуже схожі на інші види юридичної відповідальності. Поняття міжнародної відповідальності є одним із ключових у міжнародному праві. Це логічний зв’язок між нормою та санкцією за її невиконання, який прямо пов’язаний з ефективністю міжнародного права та його авторитетом. Зважаючи на природу суб’єктів міжнародного права питання міжнародної відповідальності є дуже складним та дискусійним.
{"title":"ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ В ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ У СФЕРІ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ","authors":"О. М. Окопник","doi":"10.32782/cuj-2023-3-6","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/cuj-2023-3-6","url":null,"abstract":"Стаття присвячена порівняльному аналізу та визначенню правових проблем у діяльності правоохоронних органів, що пов’язані з інтеграцією України до Європейського Союзу. Розв’язання даних питань має довготривалий термін, оскільки між європейськими національними правовими системами зберігаються відмінності у їхніх соціально-економічних устроях, культурному, політичному, правовому розвитку. Це, безумовно, ускладнює їх взаємодію у межах єдиного європейського простору. У зв’язку з цим основним напрямом реалізації вищеназваних проблем є досягнення сумісності правових систем, а кінцевою метою є створення єдиного правового простору Європи (зокрема, єдиних загальноєвропейських стандартів). Також показовим прикладом щодо необхідності створення єдиного правового поля для ефективної діяльності правоохоронних органів є колізійні питання щодо визначення міжнародної відповідальності Інститут відповідальності з найдавніших часів і до наших днів є одним із способів забезпечення порядку у міжнародних відносинах та є однією з найбільш складних проблем, яка породжує значні суперечності і має виняткове значення для формування міжнародного права як окремої і самостійної системи сучасної правової науки. Відповідальність у міжнародному праві відіграє важливу роль у забезпеченні стабільного функціонування міжнародної системи в цілому та правоохоронної зокрема. Джерелом міжнародної відповідальності є згода держав дотримуватися норм міжнародного співтовариства, що за своєю природою дуже схожі на інші види юридичної відповідальності. Поняття міжнародної відповідальності є одним із ключових у міжнародному праві. Це логічний зв’язок між нормою та санкцією за її невиконання, який прямо пов’язаний з ефективністю міжнародного права та його авторитетом. Зважаючи на природу суб’єктів міжнародного права питання міжнародної відповідальності є дуже складним та дискусійним.","PeriodicalId":510548,"journal":{"name":"Центральноукраїнський вісник права та публічного управління","volume":"25 11","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-12-11","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139183967","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：