Pub Date : 2024-01-22DOI: 10.53904/1682-2374/2023-25/12
Наталія Борисівна Мохначова
У статті описані результати дослідження гену бета-казеїну в популяціях сірої української породи корів, який асоціюється з молочною продуктивністю. Найбільш поширеними варіантами β-казеїну у молочних порід великої рогатої худоби є А1 та А2. Варіант CSN2А1 викликає серйозні відхилення в організмі людини, а саме: ряд патологічних порушень в роботі кишечника, ішемічну хворобу серця, діабет, аутизм у дітей. Аналіз наукових публікацій свідчить про те, що ген бета-казеїну (CSN2) не вивчений у аборигенних порід великої рогатої худоби України, які є носіями специфічних генних комплексів та більшості рідкісних алелей. Нами були проведені молекулярно-генетичні дослідження поліморфізму за локусом гену бета-казеїну в популяціях аборигенної сірої української породи з основних репродукторів даної породи в Україні. Геномну ДНК, виділену із цільної крові 173 тварин, ампліфікували з використанням праймерів, які створені на основі послідовностей гену CSN2 великої рогатої худоби. Ампліфікований фрагмент CSN2 довжиною 121 п.н. обробляли рестриктазою DdeI. В досліджених популяціях були виявлені всі три генотипи: гомозиготні CSN2А1А1, CSN2А2А2 та гетерозиготний CSN2А1А2. Аналіз результатів показав, що у корів ДП ДГ "Маркеєво" переважають носії гетерозиготного генотипу CSN2А1А2 (94,2%), генотип CSN2А2А2 відсутній. Результати генотипування ДП "Поливанівка" виявили, що 20% тварин є носіями генотипу CSN2А2А2, які дають А2 бета-казеїнове молоко. Переважав генотип CSN2А1А2, що визначався у 53% корів. Загалом, досліджена порода демонструє досить високий рівень "бажаного" алелю А2 – 0,468, при розчепленні якого не виробляється β-казоформін 7.
{"title":"МОЛЕКУЛЯРНО-ГЕНЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ СІРОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ХУДОБИ ЗА ГЕНОМ БЕТА-КАЗЕЇНУ","authors":"Наталія Борисівна Мохначова","doi":"10.53904/1682-2374/2023-25/12","DOIUrl":"https://doi.org/10.53904/1682-2374/2023-25/12","url":null,"abstract":"У статті описані результати дослідження гену бета-казеїну в популяціях сірої української породи корів, який асоціюється з молочною продуктивністю. Найбільш поширеними варіантами β-казеїну у молочних порід великої рогатої худоби є А1 та А2. Варіант CSN2А1 викликає серйозні відхилення в організмі людини, а саме: ряд патологічних порушень в роботі кишечника, ішемічну хворобу серця, діабет, аутизм у дітей. Аналіз наукових публікацій свідчить про те, що ген бета-казеїну (CSN2) не вивчений у аборигенних порід великої рогатої худоби України, які є носіями специфічних генних комплексів та більшості рідкісних алелей. Нами були проведені молекулярно-генетичні дослідження поліморфізму за локусом гену бета-казеїну в популяціях аборигенної сірої української породи з основних репродукторів даної породи в Україні. Геномну ДНК, виділену із цільної крові 173 тварин, ампліфікували з використанням праймерів, які створені на основі послідовностей гену CSN2 великої рогатої худоби. Ампліфікований фрагмент CSN2 довжиною 121 п.н. обробляли рестриктазою DdeI. В досліджених популяціях були виявлені всі три генотипи: гомозиготні CSN2А1А1, CSN2А2А2 та гетерозиготний CSN2А1А2. Аналіз результатів показав, що у корів ДП ДГ \"Маркеєво\" переважають носії гетерозиготного генотипу CSN2А1А2 (94,2%), генотип CSN2А2А2 відсутній. Результати генотипування ДП \"Поливанівка\" виявили, що 20% тварин є носіями генотипу CSN2А2А2, які дають А2 бета-казеїнове молоко. Переважав генотип CSN2А1А2, що визначався у 53% корів. Загалом, досліджена порода демонструє досить високий рівень \"бажаного\" алелю А2 – 0,468, при розчепленні якого не виробляється β-казоформін 7.","PeriodicalId":516629,"journal":{"name":"Вісті Біосферного заповідника «Асканія-Нова»","volume":"278 5","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-01-22","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140499894","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-01-22DOI: 10.53904/1682-2374/2023-25/16
Ольга Опалко, Алла В. Конопелько, А.І. Опалко
Одним із ефективних заходів зі збереження фіторізноманіття та пріоритетних напрямків діяльності ботанічних садів і дендрологічних парків у сфері охорони рослин є дослідження рідкісних і зникаючих видів в умовах ex situ. У складі колекції Національного дендрологічного парку "Софіївка" НАН України (НДП "Софіївка") культивуються та досліджуються понад 25 видів Malus (більшість з яких інтродуковані), а також низка сортів, форм та гібридів яблуні, з-поміж яких є занесені до Червоного списку МСОП види категорій "зникаючий" – M. niedzwetzkyana Dieck, та "майже під загрозою" – M. trilobata (Labill. ex Poir.) C.K.Schneid. З метою виявлення чинників, що можуть впливати на репродуктивний успіх рослин згаданих видів, що за критеріями МСОП характеризуються тенденцією зміни чисельності своїх популяцій, виконано порівняльний аналіз фертильності та життєздатності пилкових зерен, а також потенційної та реальної насінної продуктивності. Для оцінювання репродуктивних характеристик досліджуваних видів за контрольний варіант було використано рослини M. baccata (L.) Borkh., виду, що був визначений у категорії "найменша осторога" та у групі "стабільна" за тенденцією зміни чисельності популяції. Обговорюються еколого-біологічні особливості рослин та антропогенні аспекти, що можуть призводити до зменшення чисельності популяцій рідкісних та зникаючих видів у природних ареалах. Зважаючи на те, що для репродуктивного успіху усіх квіткових рослин, і представників роду Malus зокрема, котрі у природних умовах розмножуються переважно насінням, необхідною умовою для успішного насіннєвого розмноження є процес перехресного запилення, що завдяки рекомбінаціям забезпечує необхідний для формування адаптивного потенціалу потік генів між окремими особинами рослинних популяцій, нами були досліджені якісні характеристики пилкових зерен та показники насінної продуктивності рослин M. niedzwetzkyana й M. trilobata у порівнянні з показниками M. baccata. Зʹясовано, що фертильність пилку рослин M. niedzwetzkyana, M. trilobata та M. baccata була в межах від 79,8 до 92,4%, натомість життєздатність пилкових зерен M. niedzwetzkyana та M. trilobata – лише 5,0 та 7,3%, відповідно, що значно нижче показника життєздатності пилку рослин M. baccata (62,9%). Щодо кількості насінних зачатків на один плід міжвидові відмінності були несуттєвими, натомість за кількістю виповненого насіння в одному плоді показник M. baccata був 5,7±2,0, що понад удвічі більше ніж у M. niedzwetzkyana (2,6±1,1) і майже у 600 разів більше ніж у M. trilobata. Отримані результати дають підстави вважати, що рослини M. niedzwetzkyana адаптувалися до умов НДП "Софіївка" значно краще, ніж M. trilobata, що може пояснюватися філогенетичною близькістю M. niedzwetzkyana до широко культивованого виду M. domestica (Suckow) Borkh.
在植物保护领域，植物园和树木园保护植物多样性和优先领域的最有效措施之一是在原生境条件下研究稀有和濒危物种。乌克兰国家科学院 "索菲耶夫卡 "国家树木园（NDP "Sofiyivka"）收集了超过 25 个马鲁树品种（其中大部分为引进品种），以及大量苹果品种、形态和杂交种，包括《世界自然保护联盟红色名录》中的 "濒危 "物种--M.niedzwetzkyana Dieck，以及 "近危 "物种--M. trilobata (Labill. ex Poir.) C.K. Schneid。根据世界自然保护联盟（IUCN）的标准，上述物种的特点是其种群数量呈下降趋势。为了确定可能影响上述物种植物繁殖成功的因素，我们对花粉粒的繁殖力和存活率以及潜在和实际的种子生产力进行了比较分析。为了评估所研究物种的繁殖特性，还使用了 M. baccata (L.) Borkh.的植物作为对照，该物种根据种群数量趋势被确定为 "最不受关注 "类和 "稳定 "类。文章讨论了植物的生态和生物特征，以及可能导致稀有和濒危物种在其自然栖息地种群数量减少的人为因素。考虑到所有开花植物，尤其是在自然条件下主要通过种子繁殖的马蔺属植物，种子繁殖成功的一个必要条件是异花授粉过程，通过重组，提供植物种群个体之间的必要基因流，以形成适应潜力，我们研究了 M. niedzwetzkyana 和 M. niedzwetzkyana 的花粉粒质量特性和种子生产力指标。niedzwetzkyana 和 M. trilobata 与 M. baccata 的比较。结果发现，M. niedzwetzkyana、M. trilobata和M. baccata植株花粉的受精率在79.8%到92.4%之间，而M. niedzwetzkyana和M. trilobata花粉粒的存活率分别只有5.0%和7.3%，明显低于M. baccata的存活率（62.9%）。至于每个果实的种胚数，种间差异不显著，但 M. baccata 每个果实的完整种子数为 5.7±2.0，是 M. niedzwetzkyana（2.6±1.1）的两倍多，是 M. trilobata 的近 600 倍。所得结果表明，M. niedzwetzkyana 植物比 M. trilobata 更能适应 "索菲耶夫卡 "国家干旱地区的条件，这可能与 M. niedzwetzkyana 与广泛栽培的物种 M. domestica (Suckow) Borkh 的系统发育关系密切有关。
{"title":"ОСОБЛИВОСТІ РЕПРОДУКТИВНОГО РОЗВИТКУ РІДКІСНИХ ВИДІВ РОДУ MALUS MILL. В УМОВАХ НАЦІОНАЛЬНОГО ДЕНДРОЛОГІЧНОГО ПАРКУ \"СОФІЇВКА\" НАН УКРАЇНИ","authors":"Ольга Опалко, Алла В. Конопелько, А.І. Опалко","doi":"10.53904/1682-2374/2023-25/16","DOIUrl":"https://doi.org/10.53904/1682-2374/2023-25/16","url":null,"abstract":"Одним із ефективних заходів зі збереження фіторізноманіття та пріоритетних напрямків діяльності ботанічних садів і дендрологічних парків у сфері охорони рослин є дослідження рідкісних і зникаючих видів в умовах ex situ. У складі колекції Національного дендрологічного парку \"Софіївка\" НАН України (НДП \"Софіївка\") культивуються та досліджуються понад 25 видів Malus (більшість з яких інтродуковані), а також низка сортів, форм та гібридів яблуні, з-поміж яких є занесені до Червоного списку МСОП види категорій \"зникаючий\" – M. niedzwetzkyana Dieck, та \"майже під загрозою\" – M. trilobata (Labill. ex Poir.) C.K.Schneid. З метою виявлення чинників, що можуть впливати на репродуктивний успіх рослин згаданих видів, що за критеріями МСОП характеризуються тенденцією зміни чисельності своїх популяцій, виконано порівняльний аналіз фертильності та життєздатності пилкових зерен, а також потенційної та реальної насінної продуктивності. Для оцінювання репродуктивних характеристик досліджуваних видів за контрольний варіант було використано рослини M. baccata (L.) Borkh., виду, що був визначений у категорії \"найменша осторога\" та у групі \"стабільна\" за тенденцією зміни чисельності популяції. Обговорюються еколого-біологічні особливості рослин та антропогенні аспекти, що можуть призводити до зменшення чисельності популяцій рідкісних та зникаючих видів у природних ареалах. Зважаючи на те, що для репродуктивного успіху усіх квіткових рослин, і представників роду Malus зокрема, котрі у природних умовах розмножуються переважно насінням, необхідною умовою для успішного насіннєвого розмноження є процес перехресного запилення, що завдяки рекомбінаціям забезпечує необхідний для формування адаптивного потенціалу потік генів між окремими особинами рослинних популяцій, нами були досліджені якісні характеристики пилкових зерен та показники насінної продуктивності рослин M. niedzwetzkyana й M. trilobata у порівнянні з показниками M. baccata. Зʹясовано, що фертильність пилку рослин M. niedzwetzkyana, M. trilobata та M. baccata була в межах від 79,8 до 92,4%, натомість життєздатність пилкових зерен M. niedzwetzkyana та M. trilobata – лише 5,0 та 7,3%, відповідно, що значно нижче показника життєздатності пилку рослин M. baccata (62,9%). Щодо кількості насінних зачатків на один плід міжвидові відмінності були несуттєвими, натомість за кількістю виповненого насіння в одному плоді показник M. baccata був 5,7±2,0, що понад удвічі більше ніж у M. niedzwetzkyana (2,6±1,1) і майже у 600 разів більше ніж у M. trilobata. Отримані результати дають підстави вважати, що рослини M. niedzwetzkyana адаптувалися до умов НДП \"Софіївка\" значно краще, ніж M. trilobata, що може пояснюватися філогенетичною близькістю M. niedzwetzkyana до широко культивованого виду M. domestica (Suckow) Borkh.","PeriodicalId":516629,"journal":{"name":"Вісті Біосферного заповідника «Асканія-Нова»","volume":"261 2","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-01-22","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140500354","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-01-22DOI: 10.53904/1682-2374/2023-25/15
О.В. Данильчук, Л. О. Бойко, Ю. С. Юхименко, Н. М. Данильчук
Досліджено видове представництво роду Salix L., використане в озелененні м. Кривий Ріг, а також їх життєвий стан та коефіцієнт трапляння. Вивчення реального стану зелених насаджень проводили методом маршрутних обстежень. Ступінь поширення виду або культивару визначали за коефіцієнтом трапляння виду. Життєздатність дерев характеризували за 9-бальною шкалою деревних порід у захисних насадженнях. В зелених насадженнях міста рід Salix представлений 5 видами (S. acutifolia Willd., S. alba L., S. babylonica L., S. exelsa S.G. Gmel., S. fragilis L.) та 2 декоративними культиварами (S. alba ʹVitellina pendulaʹ Rehd., S. matsudana Koidz. ʹTortuosaʹ). В ході досліджень встановлено, що верби в паркових насадженнях міста використані нерівномірно, тому за ступенем поширення їх можна розподілити на три категорії: I – найпоширеніші; II – середньопоширені; ІІІ – малопоширені таксони. До першої категорії належить культивар S. alba ʹVitellina pendulaʹ Rehd., який зростає майже в половині з досліджених парків та скверів міста. До другої категорії належать S. alba L., S. babylonica L., S. matsudana Koidz. ʹTortuosaʹ та S. fragilis. Третю категорію складають малопоширені види: S. acutifolia Willd. та S. exelsa S.G. Gmel. За переважанням типів насаджень можна побудувати наступний ряд: поодинокі екземпляри → групові насадження → насадження рядами → масиви. У Криворізькому ботанічному саду НАН України рід Salix представлений 10 видами (S. caprea L., S. viminalis L., S. schwerinii E.L.Wolf, S. argyracea E.L.Wolf, S. ledebouriana Trautv., S. purpurea L., S. acutifolia Willd., S. fragilis L., S. excelsa S.G.Gmel., S. pentandra L.) та 6 культиварами (S. alba L. ʹVitellina pendulaʹ, S. alba L. ʹVitellina pyramidalisʹ, S. caprea L. ʹKilmarnokʹ, S. matsudana ʹTortuosaʹ, S. × rubra і S. × forbiane). Із зазначеного переліку найбільш перспективними для використання можуть бути культивари верб S. caprea ʹKilmarnokʹ, S. × rubra, які практично не використовуються в озелененні. Уперше в культивованих ценозах Правобережного степового Придніпровʹя на прикладі великого індустріального міста вивчено та узагальнено інформацію щодо поширення верб, а також визначено їх життєвий стан та коефіцієнт трапляння. Отримані дані дають змогу вдосконалити систему планування парків та скверів з метою збагачення та підвищення в них цінності зелених насаджень за рахунок використання перспективних видів та культиварів роду Salix.
调查了用于克里维里景观美化的沙柳属树种的代表性及其生命状态和出现率。对绿地实际状况的研究是通过路线调查法进行的。物种或栽培品种的分布程度由物种出现率决定。保护性种植园中的树种以 9 分制表示。在城市绿地中，柳属有 5 个物种（S. acutifolia Willd.、S. alba L.、S. babylonica L.、S. exelsa S.G. Gmel.、S. fragilis L.）和 2 个观赏栽培品种（S. alba ʹVitellina pendulaʹ Rehd.、S. matsudana Koidz.ʹTortuosaʹ）。研究发现，柳树在城市公园种植园中的使用并不均衡，因此可根据分布程度将其分为三类：I - 最常见；II - 中等常见；III - 稀有类群。第一类包括栽培品种 S. alba ʹVitellina pendulaʹRehd.第二类包括 S. alba L.、S. babylonica L.、S. matsudana Koidz.ʹTortuosaʹ和 S. fragilis。第三类是稀有物种：S. acutifolia Willd.和 S. exelsa S.G. Gmel。根据种植类型的主导地位，可以构建以下系列：单个标本 → 群植 → 行植 → 阵植。在乌克兰国家科学院的 Kryvyi Rih 植物园中，沙柳属有 10 个物种（S. caprea L.、S. viminalis L.、S. schwerinii E.L. Wolf、S. argyracea E.L. Wolf、S. ledebouriana Trautv、S. acutifolia Willd.、S. fragilis L.、S. excelsa S.G.Gmel.、S. pentandra L.）和 6 个栽培品种（S. alba L. ʹVitellina pendulaʹ、S. alba L. ʹVitellina pyramidalisʹ、S. caprea L. ʹKilmarnokʹ、S. matsudana ʹTortuosaʹ、S. × rubra 和 S. × forbiane）。在这份清单中，最有希望使用的可能是柳树 S. caprea ʹKilmarnokʹ、S. × rubra 的栽培品种，这些品种几乎没有在园林绿化中使用过。以一个大型工业城市为例，首次研究和总结了右岸草原 Prydniprovia 种植区柳树的分布信息，并确定了它们的生命状态和出现率。所获得的数据有助于改进公园和广场的规划系统，以便通过使用有前途的柳属树种和栽培品种来丰富和提高绿地的价值。
{"title":"РІЗНОМАНІТТЯ ТА ФІТОСАНІТАРНИЙ СТАН НАСАДЖЕНЬ РОДУ SALIX L. МІСТА КРИВИЙ РІГ","authors":"О.В. Данильчук, Л. О. Бойко, Ю. С. Юхименко, Н. М. Данильчук","doi":"10.53904/1682-2374/2023-25/15","DOIUrl":"https://doi.org/10.53904/1682-2374/2023-25/15","url":null,"abstract":"Досліджено видове представництво роду Salix L., використане в озелененні м. Кривий Ріг, а також їх життєвий стан та коефіцієнт трапляння. Вивчення реального стану зелених насаджень проводили методом маршрутних обстежень. Ступінь поширення виду або культивару визначали за коефіцієнтом трапляння виду. Життєздатність дерев характеризували за 9-бальною шкалою деревних порід у захисних насадженнях. В зелених насадженнях міста рід Salix представлений 5 видами (S. acutifolia Willd., S. alba L., S. babylonica L., S. exelsa S.G. Gmel., S. fragilis L.) та 2 декоративними культиварами (S. alba ʹVitellina pendulaʹ Rehd., S. matsudana Koidz. ʹTortuosaʹ). В ході досліджень встановлено, що верби в паркових насадженнях міста використані нерівномірно, тому за ступенем поширення їх можна розподілити на три категорії: I – найпоширеніші; II – середньопоширені; ІІІ – малопоширені таксони. До першої категорії належить культивар S. alba ʹVitellina pendulaʹ Rehd., який зростає майже в половині з досліджених парків та скверів міста. До другої категорії належать S. alba L., S. babylonica L., S. matsudana Koidz. ʹTortuosaʹ та S. fragilis. Третю категорію складають малопоширені види: S. acutifolia Willd. та S. exelsa S.G. Gmel. За переважанням типів насаджень можна побудувати наступний ряд: поодинокі екземпляри → групові насадження → насадження рядами → масиви. У Криворізькому ботанічному саду НАН України рід Salix представлений 10 видами (S. caprea L., S. viminalis L., S. schwerinii E.L.Wolf, S. argyracea E.L.Wolf, S. ledebouriana Trautv., S. purpurea L., S. acutifolia Willd., S. fragilis L., S. excelsa S.G.Gmel., S. pentandra L.) та 6 культиварами (S. alba L. ʹVitellina pendulaʹ, S. alba L. ʹVitellina pyramidalisʹ, S. caprea L. ʹKilmarnokʹ, S. matsudana ʹTortuosaʹ, S. × rubra і S. × forbiane). Із зазначеного переліку найбільш перспективними для використання можуть бути культивари верб S. caprea ʹKilmarnokʹ, S. × rubra, які практично не використовуються в озелененні. Уперше в культивованих ценозах Правобережного степового Придніпровʹя на прикладі великого індустріального міста вивчено та узагальнено інформацію щодо поширення верб, а також визначено їх життєвий стан та коефіцієнт трапляння. Отримані дані дають змогу вдосконалити систему планування парків та скверів з метою збагачення та підвищення в них цінності зелених насаджень за рахунок використання перспективних видів та культиварів роду Salix.","PeriodicalId":516629,"journal":{"name":"Вісті Біосферного заповідника «Асканія-Нова»","volume":"245 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-01-22","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140500968","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-01-22DOI: 10.53904/1682-2374/2023-25/4
Яків Петрович Дідух, В.П. Коломійчук, Ю.В. Розенбліт
Здійснено аналіз топологічної диференціації біотопів на основі методики синфітоіндикації для Центральнокримського та Керченсько-Таманського геоботанічних округів, розташованих у смузі сухих типчаково-ковилових степів. Біотопічне різноманіття степового Криму представлене 24 типами, для яких проведено кількісну бальну оцінку умов існування рослинних угруповань за провідними екологічними факторами. З метою відображення закономірностей розподілу біотопів побудовані узагальнені еколого-ценотичні профілі, що характеризують їх β-ценорізноманіття. На основі порівняння показників екофакторів по відношенню до інших округів України встановлено, що за вологістю ґрунту вони найсухіші. Найнижчі показники характерні для запасів доступного для рослин мінерального азоту, омброрежиму та континентальності клімату, найвищі – для кислотності ґрунтів та сольового режиму. Ці показники характеризують крайні регіональні умови округів південного степу України. Результати фітоіндикації підтверджують, що західніший Тарханкутський півострів тепліший, має вищі показники ФАР, довший вегетаційний період, вищі показники континентальності та омброрежиму, ніж східніший Керченський. Кореляційна залежність між показниками провідних екофакторів свідчить про те, що в аридних умовах південних степів при дефіциті вологи її сезонні зміни мають ключове лімітуюче значення, яке впливає на едафічні властивості ґрунтів. Відтак в умовах змін клімату, подальшого потепління значимість сезонної змінності зволоження буде підвищуватися і цей фактор буде відігравати ключову роль як в сукцесійних процесах так і зміні біотопічної структури та характері розподілу останніх у ландшафті.
{"title":"ТОПОЛОГІЧНА СТРУКТУРА БІОТОПІВ РІВНИННОГО КРИМУ","authors":"Яків Петрович Дідух, В.П. Коломійчук, Ю.В. Розенбліт","doi":"10.53904/1682-2374/2023-25/4","DOIUrl":"https://doi.org/10.53904/1682-2374/2023-25/4","url":null,"abstract":"Здійснено аналіз топологічної диференціації біотопів на основі методики синфітоіндикації для Центральнокримського та Керченсько-Таманського геоботанічних округів, розташованих у смузі сухих типчаково-ковилових степів. Біотопічне різноманіття степового Криму представлене 24 типами, для яких проведено кількісну бальну оцінку умов існування рослинних угруповань за провідними екологічними факторами. З метою відображення закономірностей розподілу біотопів побудовані узагальнені еколого-ценотичні профілі, що характеризують їх β-ценорізноманіття. На основі порівняння показників екофакторів по відношенню до інших округів України встановлено, що за вологістю ґрунту вони найсухіші. Найнижчі показники характерні для запасів доступного для рослин мінерального азоту, омброрежиму та континентальності клімату, найвищі – для кислотності ґрунтів та сольового режиму. Ці показники характеризують крайні регіональні умови округів південного степу України. Результати фітоіндикації підтверджують, що західніший Тарханкутський півострів тепліший, має вищі показники ФАР, довший вегетаційний період, вищі показники континентальності та омброрежиму, ніж східніший Керченський. Кореляційна залежність між показниками провідних екофакторів свідчить про те, що в аридних умовах південних степів при дефіциті вологи її сезонні зміни мають ключове лімітуюче значення, яке впливає на едафічні властивості ґрунтів. Відтак в умовах змін клімату, подальшого потепління значимість сезонної змінності зволоження буде підвищуватися і цей фактор буде відігравати ключову роль як в сукцесійних процесах так і зміні біотопічної структури та характері розподілу останніх у ландшафті.","PeriodicalId":516629,"journal":{"name":"Вісті Біосферного заповідника «Асканія-Нова»","volume":"55 10","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-01-22","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140499819","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-01-22DOI: 10.53904/1682-2374/2023-25/9
В. С. Гавриленко, Т.С. Старовойтова
Сиваський під є одним із важливих центрів зосередження птахів водно-болотного комплексу у межиріччі Дніпро–Молочна. В результаті систематичних обстежень (2018–2021 рр.) двох його найбільш поширених водно-болотних біотопів – опріснених ставків з макрофітною рослинністю та мілководних евригалинних водойм з прилеглими територіями – виявлено на гніздуванні, літуванні, під час міграції та зимівлі 75 водно-болотних види, з яких підтверджено гніздування 25 видів. Всі види, які зустрічалися в цьому поді, занесені до національних і міжнародних охоронних списків, зокрема, до Червоної книги України – 21 вид. Найбільш численними серед звичайних видів є турухтан Philomachus pugnax, мартин середземноморський Larus melanocephalus, крячок чорнодзьобий Gelochelidon nilotica, крижень Anas platyrhynchos, з видів Червоної книги України – шилодзьобка (чоботар) Recurvirostra avosetta, ходулочник Himantopus himantopus, дерихвіст лучний Glareola pratincola, журавель сірий Grus grus. Із ряду Лелекоподібних Ciconiformes гніздиться 5 видів, серед яких косар Platalea leucorodia та коровайка Plegadis falcinellus – в списку видів Червоної книги України. Водні біотопи поду є важливим центром зосередження мисливської орнітофауни. Здійснюється полювання на пернату дичину, що впливає на її чисельність та характер перебування.
{"title":"ВОДНО-БОЛОТНИЙ ОРНІТОКОМПЛЕКС СИВАСЬКОГО ПОДУ: ВИДОВЕ РІЗНОМАНІТТЯ ТА ЧИСЕЛЬНІСТЬ","authors":"В. С. Гавриленко, Т.С. Старовойтова","doi":"10.53904/1682-2374/2023-25/9","DOIUrl":"https://doi.org/10.53904/1682-2374/2023-25/9","url":null,"abstract":"Сиваський під є одним із важливих центрів зосередження птахів водно-болотного комплексу у межиріччі Дніпро–Молочна. В результаті систематичних обстежень (2018–2021 рр.) двох його найбільш поширених водно-болотних біотопів – опріснених ставків з макрофітною рослинністю та мілководних евригалинних водойм з прилеглими територіями – виявлено на гніздуванні, літуванні, під час міграції та зимівлі 75 водно-болотних види, з яких підтверджено гніздування 25 видів. Всі види, які зустрічалися в цьому поді, занесені до національних і міжнародних охоронних списків, зокрема, до Червоної книги України – 21 вид. Найбільш численними серед звичайних видів є турухтан Philomachus pugnax, мартин середземноморський Larus melanocephalus, крячок чорнодзьобий Gelochelidon nilotica, крижень Anas platyrhynchos, з видів Червоної книги України – шилодзьобка (чоботар) Recurvirostra avosetta, ходулочник Himantopus himantopus, дерихвіст лучний Glareola pratincola, журавель сірий Grus grus. Із ряду Лелекоподібних Ciconiformes гніздиться 5 видів, серед яких косар Platalea leucorodia та коровайка Plegadis falcinellus – в списку видів Червоної книги України. Водні біотопи поду є важливим центром зосередження мисливської орнітофауни. Здійснюється полювання на пернату дичину, що впливає на її чисельність та характер перебування.","PeriodicalId":516629,"journal":{"name":"Вісті Біосферного заповідника «Асканія-Нова»","volume":"32 2","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-01-22","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140500688","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-01-22DOI: 10.53904/1682-2374/2023-25/3
Б.В. Лавренюк
У контексті євроінтеграційних зобовʹязань важливим є входження України до загальноєвропейських природоохоронних мереж та подальший розвиток місцевої Смарагдової мережі. Смарагдовою мережею є система територій природоохоронного значення, що впроваджується у країнах, які ратифікували Бернську конвенцію; її задачею є охорона та збереження видів та оселищ, занесених до Резолюцій 4 та 6 Конвенції. У ході проведених досліджень визначалась відповідність ділянки річки Роставиця та її притоки – річки Фоса – у межах Хмільницького району Вінницької області до вимог, необхідних для формування SDF сайту Смарагдової мережі, та подальшого його подання як Смарагдового сайту. Причиною обрання даної ділянки стали попередні спостереження, що вказували на присутність обʹєктів, захищених Бернською Конвенцією, та досить низький відсоток територій, що включені до Смарагдової мережі у Вінницькій області загалом. У процесі дослідження проводилось визначення раритетних видів флори і фауни, що підлягають охороні, та класифікація наявних на території біотопів, з подальшим їх картуванням. У ході проведених пошуків було зафіксовано 5 видів фауни, включених до Резолюції 6 Бернської конвенції. Окрім цього, виявлена значна кількість видів фауни, особливо орнітофауни, що належать до додатків ІІ та ІІІ Бернської конвенції, Пташиної Директиви, а також види, що підпадають під категорію "вразливих" у міжнародному списку IUCN, або під дію угоди "Про збереження афро-євразійських мігруючих водно-болотних птахів". Також на досліджуваній ділянці наявні 5 біотопів, що включені до Резолюції 4 Бернської конвенції, 4 з яких також включені до Додатку 1 Оселищної Директиви. У процесі роботи проведено повне картування усіх знайдених біотопів з візуалізацією їх розташування на території і відповідним текстовим описом. На підставі отриманих даних було сформовано SDF сайт досліджуваної території.
{"title":"СМАРАГДОВА МЕРЕЖА ДОЛИНИ РІЧКИ РОСТАВИЦЯ У МЕЖАХ ХМІЛЬ-НИЦЬКОГО РАЙОНУ ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ","authors":"Б.В. Лавренюк","doi":"10.53904/1682-2374/2023-25/3","DOIUrl":"https://doi.org/10.53904/1682-2374/2023-25/3","url":null,"abstract":"У контексті євроінтеграційних зобовʹязань важливим є входження України до загальноєвропейських природоохоронних мереж та подальший розвиток місцевої Смарагдової мережі. Смарагдовою мережею є система територій природоохоронного значення, що впроваджується у країнах, які ратифікували Бернську конвенцію; її задачею є охорона та збереження видів та оселищ, занесених до Резолюцій 4 та 6 Конвенції. У ході проведених досліджень визначалась відповідність ділянки річки Роставиця та її притоки – річки Фоса – у межах Хмільницького району Вінницької області до вимог, необхідних для формування SDF сайту Смарагдової мережі, та подальшого його подання як Смарагдового сайту. Причиною обрання даної ділянки стали попередні спостереження, що вказували на присутність обʹєктів, захищених Бернською Конвенцією, та досить низький відсоток територій, що включені до Смарагдової мережі у Вінницькій області загалом. У процесі дослідження проводилось визначення раритетних видів флори і фауни, що підлягають охороні, та класифікація наявних на території біотопів, з подальшим їх картуванням. У ході проведених пошуків було зафіксовано 5 видів фауни, включених до Резолюції 6 Бернської конвенції. Окрім цього, виявлена значна кількість видів фауни, особливо орнітофауни, що належать до додатків ІІ та ІІІ Бернської конвенції, Пташиної Директиви, а також види, що підпадають під категорію \"вразливих\" у міжнародному списку IUCN, або під дію угоди \"Про збереження афро-євразійських мігруючих водно-болотних птахів\". Також на досліджуваній ділянці наявні 5 біотопів, що включені до Резолюції 4 Бернської конвенції, 4 з яких також включені до Додатку 1 Оселищної Директиви. У процесі роботи проведено повне картування усіх знайдених біотопів з візуалізацією їх розташування на території і відповідним текстовим описом. На підставі отриманих даних було сформовано SDF сайт досліджуваної території.","PeriodicalId":516629,"journal":{"name":"Вісті Біосферного заповідника «Асканія-Нова»","volume":"47 7-8","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-01-22","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140499655","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-01-22DOI: 10.53904/1682-2374/2023-25/19
Н.І. Ясинецька
Метою досліджень було виявлення краніологічних особливостей рідкісного виду категорії "знаходиться на межі зникнення" Червоного списку МСОП – кулана туркменського локальної асканійської популяції, опис мінливості краніологічних показників за час напіввільного розведення та порівняння отриманих даних з такими тварин інших популяцій і підвидів. Використано остеологічний матеріал з колекції музею заповідника "Асканія-Нова" від 75 дорослих тварин віком від 4 до 20 років, з них 43 черепи самців та 32 самок. Порівняння основних краніологічних показників за статтю виявили достовірні відмінності в розмірах 17 з 101 досліджених промірів. Різниця між самцями та самками за рештою промірів була статистично не достовірною. Однак, можна стверджувати, що в Асканії-Нова самці куланів мають більш високий череп та потилицю, більш широкий лоб, ніж самки, але поступаються за довжиною більшості промірів черепа. Порівняння отриманих нами промірів черепів асканійських куланів з такими диких тварин Бадхизу і утримуваних в Празькому зоопарку виявило, що черепи куланів з Асканії-Нова дещо вищі, але коротші, та майже однакові в показниках ширини.
{"title":"КРАНІОЛОГІЧНІ ПОКАЗНИКИ КУЛАНА ТУРКМЕНСЬКОГО EQUUS HEMIONUS KULAN GROVES & MAZAK, 1967 ЛОКАЛЬНОЇ ПОПУЛЯЦІЇ БІОСФЕРНОГО ЗАПОВІДНИКА \"АСКАНІЯ-НОВА\"","authors":"Н.І. Ясинецька","doi":"10.53904/1682-2374/2023-25/19","DOIUrl":"https://doi.org/10.53904/1682-2374/2023-25/19","url":null,"abstract":"Метою досліджень було виявлення краніологічних особливостей рідкісного виду категорії \"знаходиться на межі зникнення\" Червоного списку МСОП – кулана туркменського локальної асканійської популяції, опис мінливості краніологічних показників за час напіввільного розведення та порівняння отриманих даних з такими тварин інших популяцій і підвидів. Використано остеологічний матеріал з колекції музею заповідника \"Асканія-Нова\" від 75 дорослих тварин віком від 4 до 20 років, з них 43 черепи самців та 32 самок. Порівняння основних краніологічних показників за статтю виявили достовірні відмінності в розмірах 17 з 101 досліджених промірів. Різниця між самцями та самками за рештою промірів була статистично не достовірною. Однак, можна стверджувати, що в Асканії-Нова самці куланів мають більш високий череп та потилицю, більш широкий лоб, ніж самки, але поступаються за довжиною більшості промірів черепа. Порівняння отриманих нами промірів черепів асканійських куланів з такими диких тварин Бадхизу і утримуваних в Празькому зоопарку виявило, що черепи куланів з Асканії-Нова дещо вищі, але коротші, та майже однакові в показниках ширини.","PeriodicalId":516629,"journal":{"name":"Вісті Біосферного заповідника «Асканія-Нова»","volume":"11 6","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-01-22","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140499533","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-01-22DOI: 10.53904/1682-2374/2023-25/14
Надія В. Цибровська, Володимир М. Грабовий
Метою дослідження було зʹясування оптимальних термінів та способів щеплення рослин різних сортів Ginkgo bi-loba L. в умовах відкритого та закритого ґрунту. Розмноження його сортів здійснювали, використовуючи наступні способи щеплення для хвойних: весняне (копулювання) – у приклад серцевиною живця на камбій підщепи, у приклад камбієм на камбій та у розщіп верхівкового пагона, а також літнє щеплення – окулірування у приклад. У порівнянні з іншими способами розмноження, щеплення має такі переваги, як збереження сортових ознак, прискорення початку плодоношення, посилення росту, регулювання розмірів (габітусу), підвищення стійкості щеплених рослин проти хвороб і шкідників, а також можливість поєднувати на одній рослині кілька прищеп, формуючи "дерево-сад". У разі весняного щеплення, у контрольованих умовах закритого ґрунту, зрощування прищепи з підщепою G. biloba відбувалося протягом трьох тижнів з початку закладання досліду, при літньому щепленні – навесні наступного року. Найефективнішим і простим у виконанні виявився спосіб щеплення у розщіп верхівкового пагона з приживлюваністю 95,2–96,8%. Результативність розмноження копулюванням у приклад серцевиною живця на камбій підщепи склала 87,6–89,6%, у приклад камбієм на камбій – 58,9–67,7%, при окуліруванні у приклад – 68,4%. Досліджено, що терміни щеплення сортів G. biloba не впливають на якість приживлення підщепи і прищепи. Для успішного щеплення сортів G. biloba потрібні контрольовані умови закритого ґрунту.
{"title":"ЩЕПЛЕННЯ ЯК ЕФЕКТИВНИЙ СПОСІБ РОЗМНОЖЕННЯ РОСЛИН GINKGO BILOBA L. РІЗНИХ СОРТІВ","authors":"Надія В. Цибровська, Володимир М. Грабовий","doi":"10.53904/1682-2374/2023-25/14","DOIUrl":"https://doi.org/10.53904/1682-2374/2023-25/14","url":null,"abstract":"Метою дослідження було зʹясування оптимальних термінів та способів щеплення рослин різних сортів Ginkgo bi-loba L. в умовах відкритого та закритого ґрунту. Розмноження його сортів здійснювали, використовуючи наступні способи щеплення для хвойних: весняне (копулювання) – у приклад серцевиною живця на камбій підщепи, у приклад камбієм на камбій та у розщіп верхівкового пагона, а також літнє щеплення – окулірування у приклад. У порівнянні з іншими способами розмноження, щеплення має такі переваги, як збереження сортових ознак, прискорення початку плодоношення, посилення росту, регулювання розмірів (габітусу), підвищення стійкості щеплених рослин проти хвороб і шкідників, а також можливість поєднувати на одній рослині кілька прищеп, формуючи \"дерево-сад\". У разі весняного щеплення, у контрольованих умовах закритого ґрунту, зрощування прищепи з підщепою G. biloba відбувалося протягом трьох тижнів з початку закладання досліду, при літньому щепленні – навесні наступного року. Найефективнішим і простим у виконанні виявився спосіб щеплення у розщіп верхівкового пагона з приживлюваністю 95,2–96,8%. Результативність розмноження копулюванням у приклад серцевиною живця на камбій підщепи склала 87,6–89,6%, у приклад камбієм на камбій – 58,9–67,7%, при окуліруванні у приклад – 68,4%. Досліджено, що терміни щеплення сортів G. biloba не впливають на якість приживлення підщепи і прищепи. Для успішного щеплення сортів G. biloba потрібні контрольовані умови закритого ґрунту.","PeriodicalId":516629,"journal":{"name":"Вісті Біосферного заповідника «Асканія-Нова»","volume":"54 4","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-01-22","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140499697","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-01-22DOI: 10.53904/1682-2374/2023-25/20
Н.І. Ясинецька
Використано матеріал від 60 тварин Equus hemionus kulan різного віку, з них копита 31 самця та 29 самок. Було зʹясовано, що у куланів туркменських площа правих і лівих копит статистично не відрізняється (p>0,05). Різниця лінійних промірів копит між самцями та самками була статистично не достовірною. Однак, можна стверджувати, що у дорослих самців, порівняно із самками, довші (на 9 і 12,7%) передні і задні копита, більші за площею (на 25,2 і 26,4%), але задні копита трохи вужчі (на 4,8%). В середньому сумарна площа передніх копит (52,42±16,61 см2) більше такої задніх копит (45,16±14,73 см2). Спостерігається незначна асиметрія в будові передніх і задніх копит – передні округлої форми, задні копита за середніми показниками на 5,9% коротші ніж передні, хоча різниця не достовірна. Відростання копитного рогу в напіввільних умовах утримання на території степової ділянки у дорослих тварин в середньому складає 1,45 см (lim 0,2–8,2 см). Порівняння отриманих нами промірів довжини та ширини копит асканійських дорослих куланів туркменських з такими диких тварин Бадхизу показало, що вони майже однакові.
{"title":"ЛІНІЙНІ РОЗМІРИ, ПЛОЩА ПІДОШВИ КОПИТ ТА ВІДРОСТАННЯ КОПИТНОГО РОГУ У КУЛАНІВ ТУРКМЕНСЬКИХ ЛОКАЛЬНОЇ АСКАНІЙСЬКОЇ ПОПУЛЯЦІЇ","authors":"Н.І. Ясинецька","doi":"10.53904/1682-2374/2023-25/20","DOIUrl":"https://doi.org/10.53904/1682-2374/2023-25/20","url":null,"abstract":"Використано матеріал від 60 тварин Equus hemionus kulan різного віку, з них копита 31 самця та 29 самок. Було зʹясовано, що у куланів туркменських площа правих і лівих копит статистично не відрізняється (p>0,05). Різниця лінійних промірів копит між самцями та самками була статистично не достовірною. Однак, можна стверджувати, що у дорослих самців, порівняно із самками, довші (на 9 і 12,7%) передні і задні копита, більші за площею (на 25,2 і 26,4%), але задні копита трохи вужчі (на 4,8%). В середньому сумарна площа передніх копит (52,42±16,61 см2) більше такої задніх копит (45,16±14,73 см2). Спостерігається незначна асиметрія в будові передніх і задніх копит – передні округлої форми, задні копита за середніми показниками на 5,9% коротші ніж передні, хоча різниця не достовірна. Відростання копитного рогу в напіввільних умовах утримання на території степової ділянки у дорослих тварин в середньому складає 1,45 см (lim 0,2–8,2 см). Порівняння отриманих нами промірів довжини та ширини копит асканійських дорослих куланів туркменських з такими диких тварин Бадхизу показало, що вони майже однакові.","PeriodicalId":516629,"journal":{"name":"Вісті Біосферного заповідника «Асканія-Нова»","volume":"288 5","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-01-22","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140499734","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-01-22DOI: 10.53904/1682-2374/2023-25/5
В.В. Шаповал
Викладено результати досліджень надземної та підземної фітомаси рослинності на території Біосферного заповідника "Асканія-Нова" у 2022 р. Дослідними площами охоплено біотопи цілинного степу та суміжні перелоги різного віку (2019, 2002, 1996, 1967 рр.). Відбори підземної фітомаси здійснено бурами різного типу до глибини 0,5–0,7 м та максимально – 2,5 м, з наступним відмиванням на серії ґрунтових сит. До аналізу та узагальнень долучені попередні дані 2013 р., у тому числі отримані методом розкопок монолітних проб ґрунту до глибини 20 см. Кореневу масу обчислено у повітряно-сухому стані, г/100 см3 за 10-см прошарками ґрунту. Зразки надземної фітомаси відібрано за допомогою стандартної укісної рамки 0,5 м2 з розбором на фракції біомаси та мортмаси. Встановлено, що у розпал вегетаційного сезону 2022 р. показники надземної фітомаси рослинності дослідних площ з різним режимом природокористування складали від 304,0±14,28 до 741,7±29,11 г/м2 у повітряно-сухому стані та мали значні розбіжності з середньобагаторічними даними моніторингу. За співвідношенням біомаси та мортмаси у валових запасах надземної продукції максимальними значеннями характеризуються "зрілі" перелоги на дернинній стадії демутації [4,2:1 та 3,8:1] та фітоценози Великого Чапельського поду [3,3:1 та 2,7:1], де надлишки рослинної продукції регулярно вилучаються копитними. Натомість, означена вагова пропорція у абсолютно-заповідних фітоценозах діл. "Стара" та діл. "Успенівка" через накопичення потужної підстилки набула критичних значень, ситуаційно знижуючись до 1,3:1 та 1,1:1 відповідно. Запаси підземної фітомаси на дослідних перелогах варіювали у діапазоні від 2,30±0,295 до 3,42±0,163 г/100 см3; на цілині – від 2,81±0,343 до 5,10±0,521 г/100 см3. Встановлено, що основні запаси підземної фітомаси локалізуються у першому 0–50 см горизонті – 72,0% від валових (до глибини 2,5 м). У верхньому прошарку 0–20 см ґрунту зосереджено 47,9% підземної фітомаси. Співвідношення між запасами підземної та надземної фітомаси на дослідних площах асканійського степу реалізується у діапазоні 4,9:1 – 16,7:1, середнє по дослідному ряду складає 9,2:1.
{"title":"ЗАГАЛЬНІ ЗАПАСИ ТА РОЗПОДІЛ НАДЗЕМНОЇ І ПІДЗЕМНОЇ ФІТОМАСИ РОСЛИННОСТІ ПРИРОДНО-АНТРОПОГЕННОГО РЯДУ АСКАНІЙСЬКОГО СТЕПУ","authors":"В.В. Шаповал","doi":"10.53904/1682-2374/2023-25/5","DOIUrl":"https://doi.org/10.53904/1682-2374/2023-25/5","url":null,"abstract":"Викладено результати досліджень надземної та підземної фітомаси рослинності на території Біосферного заповідника \"Асканія-Нова\" у 2022 р. Дослідними площами охоплено біотопи цілинного степу та суміжні перелоги різного віку (2019, 2002, 1996, 1967 рр.). Відбори підземної фітомаси здійснено бурами різного типу до глибини 0,5–0,7 м та максимально – 2,5 м, з наступним відмиванням на серії ґрунтових сит. До аналізу та узагальнень долучені попередні дані 2013 р., у тому числі отримані методом розкопок монолітних проб ґрунту до глибини 20 см. Кореневу масу обчислено у повітряно-сухому стані, г/100 см3 за 10-см прошарками ґрунту. Зразки надземної фітомаси відібрано за допомогою стандартної укісної рамки 0,5 м2 з розбором на фракції біомаси та мортмаси. Встановлено, що у розпал вегетаційного сезону 2022 р. показники надземної фітомаси рослинності дослідних площ з різним режимом природокористування складали від 304,0±14,28 до 741,7±29,11 г/м2 у повітряно-сухому стані та мали значні розбіжності з середньобагаторічними даними моніторингу. За співвідношенням біомаси та мортмаси у валових запасах надземної продукції максимальними значеннями характеризуються \"зрілі\" перелоги на дернинній стадії демутації [4,2:1 та 3,8:1] та фітоценози Великого Чапельського поду [3,3:1 та 2,7:1], де надлишки рослинної продукції регулярно вилучаються копитними. Натомість, означена вагова пропорція у абсолютно-заповідних фітоценозах діл. \"Стара\" та діл. \"Успенівка\" через накопичення потужної підстилки набула критичних значень, ситуаційно знижуючись до 1,3:1 та 1,1:1 відповідно. Запаси підземної фітомаси на дослідних перелогах варіювали у діапазоні від 2,30±0,295 до 3,42±0,163 г/100 см3; на цілині – від 2,81±0,343 до 5,10±0,521 г/100 см3. Встановлено, що основні запаси підземної фітомаси локалізуються у першому 0–50 см горизонті – 72,0% від валових (до глибини 2,5 м). У верхньому прошарку 0–20 см ґрунту зосереджено 47,9% підземної фітомаси. Співвідношення між запасами підземної та надземної фітомаси на дослідних площах асканійського степу реалізується у діапазоні 4,9:1 – 16,7:1, середнє по дослідному ряду складає 9,2:1.","PeriodicalId":516629,"journal":{"name":"Вісті Біосферного заповідника «Асканія-Нова»","volume":"189 2","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-01-22","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140500077","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：