Статтю присвячено дослідженню партійно-політичного представництва депутатського корпусу районних рад Одеської області, новоутворених в результаті реформування адміністративно-територіального устрою субрегіонального рівня в Україні. Аналізуються структура депутатського корпусу за політичною ознакою та забезпечення депутатської діяльності шляхом роботи депутатських постійних комісій, фракцій та груп районних рад Одеської області VIII скликання за результатами місцевих виборів 25 жовтня 2020 року. Автор презентує своє дослідження на підставі аналізу електоральної статистики, яка розміщена на Офіційному веб-порталі Центральної виборчої комісії України та інформаційнихї данних, які розміщені на сайтах районних рад Одеської області.
{"title":"ПАРТІЙНО-ПОЛІТИЧНА РЕПРЕЗЕНТАЦІЯ ДЕПУТАТСЬКОГО КОРПУСУ РАЙОННИХ РАД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ (ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ МІСЦЕВИХ ВИБОРІВ 2020 РОКУ)","authors":"Natalia Pylypivna Hedikova","doi":"10.15421/342211","DOIUrl":"https://doi.org/10.15421/342211","url":null,"abstract":"Статтю присвячено дослідженню партійно-політичного представництва депутатського корпусу районних рад Одеської області, новоутворених в результаті реформування адміністративно-територіального устрою субрегіонального рівня в Україні. Аналізуються структура депутатського корпусу за політичною ознакою та забезпечення депутатської діяльності шляхом роботи депутатських постійних комісій, фракцій та груп районних рад Одеської області VIII скликання за результатами місцевих виборів 25 жовтня 2020 року. Автор презентує своє дослідження на підставі аналізу електоральної статистики, яка розміщена на Офіційному веб-порталі Центральної виборчої комісії України та інформаційнихї данних, які розміщені на сайтах районних рад Одеської області.","PeriodicalId":52840,"journal":{"name":"Epistemologichni doslidzhennia u filosofiyi sotsial''nikh i politichnikh naukakh","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-07-22","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"43532875","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Метою дослідження є активізація синтаксичної складової знакового процесу в площині візуальної символіки війни. Синтагматичний аналіз візуалізації війни дозволяє артикулювати приховані структури, що є основою домінуючого значення відповідних текстів, зробити їх видимими та зрозумілими. Війна, формуючи контекст семіотичної істинності, існує в площині просторово-часових відносин, що дозволяє чітко окреслювати знакову систему, яку вона формує . Війна, будучи одночасно і епістемічною ситуацією, і епістемічною системою, формує суб’єктну істинність, створюючи нову смислову домінанту нової картини світу. Синтагматичний ланцюжок розкриватиметься через емоційний настрій читача/глядача, висвітлення відповідної моральної позиції щодо візуального тексту, висловлення політичного переживання, що загострюється питанням ідентифікації та свободи дії.
{"title":"ПОЛІТИЧНЕ ПЕРЕЖИВАННЯ ІЛЮСТРАЦІЇ ВІЙНИ: СИНТАГМАТИЧНИЙ АНАЛІЗ ВІЗУАЛЬНИХ СИМВОЛІВ","authors":"Olena Igorivna Astapova-Vyazmina","doi":"10.15421/342201","DOIUrl":"https://doi.org/10.15421/342201","url":null,"abstract":"Метою дослідження є активізація синтаксичної складової знакового процесу в площині візуальної символіки війни. Синтагматичний аналіз візуалізації війни дозволяє артикулювати приховані структури, що є основою домінуючого значення відповідних текстів, зробити їх видимими та зрозумілими. Війна, формуючи контекст семіотичної істинності, існує в площині просторово-часових відносин, що дозволяє чітко окреслювати знакову систему, яку вона формує . Війна, будучи одночасно і епістемічною ситуацією, і епістемічною системою, формує суб’єктну істинність, створюючи нову смислову домінанту нової картини світу. Синтагматичний ланцюжок розкриватиметься через емоційний настрій читача/глядача, висвітлення відповідної моральної позиції щодо візуального тексту, висловлення політичного переживання, що загострюється питанням ідентифікації та свободи дії.","PeriodicalId":52840,"journal":{"name":"Epistemologichni doslidzhennia u filosofiyi sotsial''nikh i politichnikh naukakh","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-07-22","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"44232081","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Стаття присвячена аналізу кількох філософських підходів на предмет природи людини і сутності гуманізму (Немезія Емеського, Піко делла Мірандоли, Л.Фейєрбаха, Ж.-П.Сартра і М.Гайдеггера) як дотичних явищ. Автор формулює об’єднуючі мотиви означених підходів мислителів. У результаті надається характеристика гуманістичному світогляду, притаманному сучасній західній цивілізації, виходячи зі значимості проаналізованих концепцій.
本文着重分析了对人性主题和人本主义本质的几种哲学方法（Nemesia Mesico、Pico Della Mirandala、L.Feierbacha、J.P.Sartra和M.Gaideger）作为感人的现象。作者为定义明确的思维方法提出了合并动机。因此，我们在对西方现代文明的意义进行分析的基础上，形成了一种人本主义的文明观。
{"title":"СУТНІСТЬ ГУМАНІЗМУ КРІЗЬ ПРИЗМУ УЯВЛЕНЬ ПРО ПРИРОДУ ЛЮДИНИ","authors":"Yurii Mykhailovych Khodanych","doi":"10.15421/342208","DOIUrl":"https://doi.org/10.15421/342208","url":null,"abstract":"Стаття присвячена аналізу кількох філософських підходів на предмет природи людини і сутності гуманізму (Немезія Емеського, Піко делла Мірандоли, Л.Фейєрбаха, Ж.-П.Сартра і М.Гайдеггера) як дотичних явищ. Автор формулює об’єднуючі мотиви означених підходів мислителів. У результаті надається характеристика гуманістичному світогляду, притаманному сучасній західній цивілізації, виходячи зі значимості проаналізованих концепцій.","PeriodicalId":52840,"journal":{"name":"Epistemologichni doslidzhennia u filosofiyi sotsial''nikh i politichnikh naukakh","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-07-22","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"41714309","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Стаття присвячена аналізу здобуття нових наукових знань на основі синергетичної методології з урахуванням подальшої екстраполяції загальних фізичних, біологічних та хімічних засобів, концептуальних засобів аналізу на предметному полі політичної науки. Мета дослідження – з’ясування значення синергетичної методології та природничо-наукового пізнання як чинників прогнозування наукової новизни політологічних досліджень. Охарактеризовано співвідношення уяви, здатності творчо мислити та визначати нові напрямки дослідження політичного світу, які спрямовують міркування до однозначності результатів політичного пізнання для всіх суб’єктів політичного світу. Було підкреслено, що сучасне політичне пізнання потребує зближення сцієнтистської моделі політичного пізнання і моделювання як прикладної практики діючої політичної спільноти. Проаналізовано причини залежності новизни від соціально-культурних умов, фахової підготовки та особливостей наукових шкіл, які передбачають наявність цілісної системи координат дослідження. Розкрито значення сцієнтистських вимог до політичного пізнання, що також вимагають мінливого поняттєво-категорійного апарату політичної науки, який відрізняється від решти наукових дисциплін. З’ясовано, що сучасна синергетична методологія є сукупністю мейнстрімних теорій, які становлять доробок певної спільноти вчених або належать до певного часового періоду. Розкрито, що на прикладі комунікативної та ліберальної парадигми можна побачити розгортання прикладних методологій політичного маркетингу, в яких задіяний концептуальний апарат теорії раціонального вибору, психологічні й біхевіористичні методології. Доведено, що центральність концепту політичної комунікації, постулювання її всеохопного характеру, дає змогу робити висновки про можливість владного опанування змістом каналів поширення інформації та їх цільовою аудиторією. Встановлено, що в рамках сучасних політичних наук важливою парадигмальною настановою є несуперечливість існуючої політичної картини світу в її ретроспективі, тобто несуперечливість у контексті відомих концептуальних визначень політики. Припущено, що політичний постмодерн акцентує увагу політологічного наукового пошуку на відсутності «політичного майбутнього», звідси всі технології впливу на політичний час стають неспроможними. Встановлено, що епістемна оцінка предмету політичного дослідження та його проблеми полягає в прогнозуванні на авторському рівні досягнення істини, тобто несуперечливого вірогідного знання. Зроблено висновок, що перетворення політичної теорії з міждисциплінарного, мультипарадигмального напрямку дослідження на наукову дисципліну з притаманними їй ідеалами науковості, науковим інструментарієм, процедурами пояснення та розуміння здійснюється на засадах мультипарадигмальності.
{"title":"СИНЕРГЕТИЧНА МЕТОДОЛОГІЯ ТА ПРИРОДНИЧО-НАУКОВЕ ПІЗНАННЯ ЯК ЧИННИКИ ПРОГНОЗУВАННЯ НАУКОВОЇ НОВИЗНИ ПОЛІТОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ","authors":"Anastasia Yuryivna Kravets, Ihor Hryhorovych Alekseenko","doi":"10.15421/342212","DOIUrl":"https://doi.org/10.15421/342212","url":null,"abstract":"Стаття присвячена аналізу здобуття нових наукових знань на основі синергетичної методології з урахуванням подальшої екстраполяції загальних фізичних, біологічних та хімічних засобів, концептуальних засобів аналізу на предметному полі політичної науки. Мета дослідження – з’ясування значення синергетичної методології та природничо-наукового пізнання як чинників прогнозування наукової новизни політологічних досліджень. Охарактеризовано співвідношення уяви, здатності творчо мислити та визначати нові напрямки дослідження політичного світу, які спрямовують міркування до однозначності результатів політичного пізнання для всіх суб’єктів політичного світу. Було підкреслено, що сучасне політичне пізнання потребує зближення сцієнтистської моделі політичного пізнання і моделювання як прикладної практики діючої політичної спільноти. Проаналізовано причини залежності новизни від соціально-культурних умов, фахової підготовки та особливостей наукових шкіл, які передбачають наявність цілісної системи координат дослідження. Розкрито значення сцієнтистських вимог до політичного пізнання, що також вимагають мінливого поняттєво-категорійного апарату політичної науки, який відрізняється від решти наукових дисциплін. З’ясовано, що сучасна синергетична методологія є сукупністю мейнстрімних теорій, які становлять доробок певної спільноти вчених або належать до певного часового періоду. Розкрито, що на прикладі комунікативної та ліберальної парадигми можна побачити розгортання прикладних методологій політичного маркетингу, в яких задіяний концептуальний апарат теорії раціонального вибору, психологічні й біхевіористичні методології. Доведено, що центральність концепту політичної комунікації, постулювання її всеохопного характеру, дає змогу робити висновки про можливість владного опанування змістом каналів поширення інформації та їх цільовою аудиторією. Встановлено, що в рамках сучасних політичних наук важливою парадигмальною настановою є несуперечливість існуючої політичної картини світу в її ретроспективі, тобто несуперечливість у контексті відомих концептуальних визначень політики. Припущено, що політичний постмодерн акцентує увагу політологічного наукового пошуку на відсутності «політичного майбутнього», звідси всі технології впливу на політичний час стають неспроможними. Встановлено, що епістемна оцінка предмету політичного дослідження та його проблеми полягає в прогнозуванні на авторському рівні досягнення істини, тобто несуперечливого вірогідного знання. Зроблено висновок, що перетворення політичної теорії з міждисциплінарного, мультипарадигмального напрямку дослідження на наукову дисципліну з притаманними їй ідеалами науковості, науковим інструментарієм, процедурами пояснення та розуміння здійснюється на засадах мультипарадигмальності.","PeriodicalId":52840,"journal":{"name":"Epistemologichni doslidzhennia u filosofiyi sotsial''nikh i politichnikh naukakh","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-07-22","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"43394338","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Метою статті є висвітлення стрижневих ознак перцепції та енактивного погляду на її природу з позиції натуралізованої феноменології Ф.Варели у вимірі аналітики категорій тілесного образу та тілесної схеми. Дослідження здійснене за допомогою використання інтегральної сукупності історико-філософських методів, а саме: метод історико-філософського аналізу, компаративний метод, метод етимологічного аналізу та метод історико-філософської герменевтики. У результаті дослідження було встановлено, що теорія енактивізму запровадила багатофункціональний методологічний проєкт для вирішення складної проблеми свідомості та проблеми прогалини в поясненні. Доведено, що на противагу енактивному підходові обчислювальний спосіб пояснення перцепції є невиваженим. Встановлена концептуальна відмінність між категоріями тілесна схема та тілесний образ у контексті тлумачення тілесного домену для пояснення перцепції. Наукова новизна дослідження полягає у здійсненні історико-філософської аналітики змістів категорій тілесної схеми та образу та визначенні теоретичного та практичного потенціалу їх застосування. Тип статті: теоретична.
{"title":"ТІЛЕСНА СХЕМА ТА ТІЛЕСНИЙ ОБРАЗ: ТЕРМІНОЛОГІЧНА МАТРИЦЯ ЕНАКТИВІЗМУ","authors":"Alina Valeriivna Borodii","doi":"10.15421/342202","DOIUrl":"https://doi.org/10.15421/342202","url":null,"abstract":"Метою статті є висвітлення стрижневих ознак перцепції та енактивного погляду на її природу з позиції натуралізованої феноменології Ф.Варели у вимірі аналітики категорій тілесного образу та тілесної схеми. Дослідження здійснене за допомогою використання інтегральної сукупності історико-філософських методів, а саме: метод історико-філософського аналізу, компаративний метод, метод етимологічного аналізу та метод історико-філософської герменевтики. У результаті дослідження було встановлено, що теорія енактивізму запровадила багатофункціональний методологічний проєкт для вирішення складної проблеми свідомості та проблеми прогалини в поясненні. Доведено, що на противагу енактивному підходові обчислювальний спосіб пояснення перцепції є невиваженим. Встановлена концептуальна відмінність між категоріями тілесна схема та тілесний образ у контексті тлумачення тілесного домену для пояснення перцепції. Наукова новизна дослідження полягає у здійсненні історико-філософської аналітики змістів категорій тілесної схеми та образу та визначенні теоретичного та практичного потенціалу їх застосування. Тип статті: теоретична.","PeriodicalId":52840,"journal":{"name":"Epistemologichni doslidzhennia u filosofiyi sotsial''nikh i politichnikh naukakh","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-07-22","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"44314304","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Метою статті є експлікація філософсько-методологічних основ наукових досліджень сім’ї. З’ясовано, що у сфері фамілістичних досліджень назріла необхідність междисциплінарного підходу та створення окремого міждисциплінарного напряму ‒ фамілістики. Для подальшого руху в зазначеному напрямку запропоновано комплекс з 14 методів з прикладами їх застосування до дослідження сім’ї. Історичний метод націлено на розгляд особливостей розуміння сім’ї з урахуванням історичного контексту. Логічний та метафізичний методи затребувані у зв’язку з проблемою наукового визначення сім’ї, яка полягає в нечіткій артикуляції метафізичних основ і сутнісної специфіки сім’ї. Діалектичний метод дозволяє аналізувати історичні метаморфози сім’ї та її діалектичну сутність. Символічний метод запропонований для пошуку цілісного розуміння сім’ї (наприклад, в філософії Платона). Трансцендентальний, екзистенціальний і феноменологічний методи допомагають досліджувати апріорний вплив сім’ї на світогляд людини. Метод герменевтики дозволяє розглядати інтерпретації сім’ї в історії культури та на сучасному етапі. За допомогою семіотичного методу можлива експлікація сімейного коду буття. Структурний, системний і синергетичний методи націлено на виявлення сім’ї як структури і системи в контексті історичних метаморфоз. Через парадигмальний метод впроваджено поняття «фамілістичні парадигми» з можливістю аналізу їх еволюції в історії культури.
{"title":"ФІЛОСОФСЬКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ СІМ’Ї","authors":"Oleksandr M. Shatalovych, Inna V. Shatalovych","doi":"10.15421/342209","DOIUrl":"https://doi.org/10.15421/342209","url":null,"abstract":"Метою статті є експлікація філософсько-методологічних основ наукових досліджень сім’ї. З’ясовано, що у сфері фамілістичних досліджень назріла необхідність междисциплінарного підходу та створення окремого міждисциплінарного напряму ‒ фамілістики. Для подальшого руху в зазначеному напрямку запропоновано комплекс з 14 методів з прикладами їх застосування до дослідження сім’ї. Історичний метод націлено на розгляд особливостей розуміння сім’ї з урахуванням історичного контексту. Логічний та метафізичний методи затребувані у зв’язку з проблемою наукового визначення сім’ї, яка полягає в нечіткій артикуляції метафізичних основ і сутнісної специфіки сім’ї. Діалектичний метод дозволяє аналізувати історичні метаморфози сім’ї та її діалектичну сутність. Символічний метод запропонований для пошуку цілісного розуміння сім’ї (наприклад, в філософії Платона). Трансцендентальний, екзистенціальний і феноменологічний методи допомагають досліджувати апріорний вплив сім’ї на світогляд людини. Метод герменевтики дозволяє розглядати інтерпретації сім’ї в історії культури та на сучасному етапі. За допомогою семіотичного методу можлива експлікація сімейного коду буття. Структурний, системний і синергетичний методи націлено на виявлення сім’ї як структури і системи в контексті історичних метаморфоз. Через парадигмальний метод впроваджено поняття «фамілістичні парадигми» з можливістю аналізу їх еволюції в історії культури.","PeriodicalId":52840,"journal":{"name":"Epistemologichni doslidzhennia u filosofiyi sotsial''nikh i politichnikh naukakh","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-07-22","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"42753059","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Стаття присвячена встановленню сучасного методологічного рівня розкриття дослідної політологічної предметності та логіки тлмачення міждисциплінарних зв’язків. Мета дослідження – визначення оптимальної політологічної методології з урахуванням позицій міждисциплінарного синтезу. Охарактеризовано постмодерністські методологічні уявлення щодо цілісної суспільної свідомості та підкреслення ними необхідність раціонально-критичного переосмислення основних позитивістський положень. Було підкреслено, що нелінійність політичного процесу, на яку звертає парадигма синергетики, дає змогу побачити сутність таких явищ, як перехід до нової якості, особливості політико-інституційних взаємодій за межами системного контуру передбачення раніше непередбачуваних подій. Проаналізовано нові орієнтири політичного пізнання та уникнення екстремальності наукових положень, запобігання профанації методів, захопленню синергетичною «фразеологією», довільному застосуванню метафори. Розкрито значення класичного детермінізму, яке втрачає чинність в рамках дослідження сучасного суспільства, яке стоїть перед загрозами соціальних, техногенних та природних катастроф. З’ясовано поняття «парадигмального синтезу», яке вимагає усвідомлення евристичного потенціалу всіх наявних або поширених політологічних дослідних парадигм. Розкрито, що набуття якісно нових наукових результатів, пов’язане швидше з еволюцією, ніж революцією в наукових політологічних дослідженнях. Доведено, що постмодерністська природа оптимальної політологічної методології вимагає формування певного тематичного порядку денного і визнання всіма учасниками політичних процесів актуальності тих, чи інших висловлювань (в залежності від типу дискурсу, в якому відбувається обговорення). Встановлено, що символізація політичного процесу може стати ключовим аспектом інтерпретації наукової істини. Припущено, що в процесі обрання оптимальної методології ключовим є наявність в політичній науці самостійного дискурсивного середовища щодо істинності політологічних наукових положень, а також експертиза щодо результатів наукових досліджень на різних етапах і рівнях наукової діяльності. Встановлено, що слід брати до уваги обережність у постулюванні певних викликів та можливості зміни політичних обставин, які стали причиною тих чи інших рекомендацій. Зроблено висновок, що політичний аналіз у буденному розумінні виступає частиною особистісного досвіду та практичної прикладної діяльності з прогнозування їх оцінки без застосування методів діагностики громадської експертної думки.
{"title":"ОПТИМАЛЬНА ПОЛІТОЛОГІЧНА МЕТОДОЛОГІЯ: ВІДПОВІДЬ З ПОЗИЦІЙ МІЖДИСЦИПЛІНАРНОГО СИНТЕЗУ","authors":"Oleksandr Sergiiovych Tokovenko, O. Tretyak","doi":"10.15421/342213","DOIUrl":"https://doi.org/10.15421/342213","url":null,"abstract":"Стаття присвячена встановленню сучасного методологічного рівня розкриття дослідної політологічної предметності та логіки тлмачення міждисциплінарних зв’язків. Мета дослідження – визначення оптимальної політологічної методології з урахуванням позицій міждисциплінарного синтезу. Охарактеризовано постмодерністські методологічні уявлення щодо цілісної суспільної свідомості та підкреслення ними необхідність раціонально-критичного переосмислення основних позитивістський положень. Було підкреслено, що нелінійність політичного процесу, на яку звертає парадигма синергетики, дає змогу побачити сутність таких явищ, як перехід до нової якості, особливості політико-інституційних взаємодій за межами системного контуру передбачення раніше непередбачуваних подій. Проаналізовано нові орієнтири політичного пізнання та уникнення екстремальності наукових положень, запобігання профанації методів, захопленню синергетичною «фразеологією», довільному застосуванню метафори. Розкрито значення класичного детермінізму, яке втрачає чинність в рамках дослідження сучасного суспільства, яке стоїть перед загрозами соціальних, техногенних та природних катастроф. З’ясовано поняття «парадигмального синтезу», яке вимагає усвідомлення евристичного потенціалу всіх наявних або поширених політологічних дослідних парадигм. Розкрито, що набуття якісно нових наукових результатів, пов’язане швидше з еволюцією, ніж революцією в наукових політологічних дослідженнях. Доведено, що постмодерністська природа оптимальної політологічної методології вимагає формування певного тематичного порядку денного і визнання всіма учасниками політичних процесів актуальності тих, чи інших висловлювань (в залежності від типу дискурсу, в якому відбувається обговорення). Встановлено, що символізація політичного процесу може стати ключовим аспектом інтерпретації наукової істини. Припущено, що в процесі обрання оптимальної методології ключовим є наявність в політичній науці самостійного дискурсивного середовища щодо істинності політологічних наукових положень, а також експертиза щодо результатів наукових досліджень на різних етапах і рівнях наукової діяльності. Встановлено, що слід брати до уваги обережність у постулюванні певних викликів та можливості зміни політичних обставин, які стали причиною тих чи інших рекомендацій. Зроблено висновок, що політичний аналіз у буденному розумінні виступає частиною особистісного досвіду та практичної прикладної діяльності з прогнозування їх оцінки без застосування методів діагностики громадської експертної думки.","PeriodicalId":52840,"journal":{"name":"Epistemologichni doslidzhennia u filosofiyi sotsial''nikh i politichnikh naukakh","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-07-22","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"41831299","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Кризові явища, які наразі охопили як світ загалом, так і Україну, зокрема, загостривши стан аномії – економічної, шлюбної, сімейної, позначилися не тільки на державах, окремих особах, але й на сім’ї як малій соціальній групі. Так, COVID-19 і спричинений ним карантин послужили джерелом відчуження та зростання непорозумінь всередині сім’ї, а повномасштабна війна, розв’язана РФ проти України, як джерело хаосу й смерті явила собою одну з важливих причин деструктивних процесів, які актуалізували проблематику сім’ї та сімейних цінностей загалом і прийомної сім’ї, зокрема, оскільки збільшилася кількість дітей, які потребують переміщення, та загострилася проблема соціального сирітства. У даному контексті особливий науково-дослідницький інтерес викликають фамілістичні погляди французького мислителя Г. Марселя, сформовані у часи Другої світової війни. У зв’язку з цим мета даного дослідження полягає у з’ясуванні ключових світоглядно-ціннісних координат Г. Марселя щодо сутності та функцій сім’ї, а також у співвіднесенні його філософської позиції з реаліями сучасної України. Під час дослідження з’ясовано, що світоглядно-ціннісна позиція Г. Марселя з фамілістичних питань наразі є актуальна, оскільки мислитель акцентує увагу на осмисленому підході до створення сім’ї, здатної усвідомлено зреалізувати місію творця, не тільки відтворивши потомство, але й усвідомлено вклавши в нього (у дітей) екзистенціальну іскру. Заслуговують на увагу й виокремлені філософом ризики усиновлення, яке, на його думку, не має носити у суспільстві розповсюджений характер. Однак у сучасних умовах існування українського народу ця настанова втратила свою актуальність, оскільки немає «чужих» дітей, а потреба в усиновленні наразі зумовлена ситуацією війни, наслідки якої позначаються на представниках усіх вікових категоріях, безпосередньо впливаючи на свідомість і підсвідоме дітей.
{"title":"Г. МАРСЕЛЬ: СІМ’Я ЯК ОБ’ЄКТ ФІЛОСОФСЬКОЇ РЕФЛЕКСІЇ","authors":"O. Osetrova","doi":"10.15421/342206","DOIUrl":"https://doi.org/10.15421/342206","url":null,"abstract":"Кризові явища, які наразі охопили як світ загалом, так і Україну, зокрема, загостривши стан аномії – економічної, шлюбної, сімейної, позначилися не тільки на державах, окремих особах, але й на сім’ї як малій соціальній групі. Так, COVID-19 і спричинений ним карантин послужили джерелом відчуження та зростання непорозумінь всередині сім’ї, а повномасштабна війна, розв’язана РФ проти України, як джерело хаосу й смерті явила собою одну з важливих причин деструктивних процесів, які актуалізували проблематику сім’ї та сімейних цінностей загалом і прийомної сім’ї, зокрема, оскільки збільшилася кількість дітей, які потребують переміщення, та загострилася проблема соціального сирітства. У даному контексті особливий науково-дослідницький інтерес викликають фамілістичні погляди французького мислителя Г. Марселя, сформовані у часи Другої світової війни. У зв’язку з цим мета даного дослідження полягає у з’ясуванні ключових світоглядно-ціннісних координат Г. Марселя щодо сутності та функцій сім’ї, а також у співвіднесенні його філософської позиції з реаліями сучасної України. Під час дослідження з’ясовано, що світоглядно-ціннісна позиція Г. Марселя з фамілістичних питань наразі є актуальна, оскільки мислитель акцентує увагу на осмисленому підході до створення сім’ї, здатної усвідомлено зреалізувати місію творця, не тільки відтворивши потомство, але й усвідомлено вклавши в нього (у дітей) екзистенціальну іскру. Заслуговують на увагу й виокремлені філософом ризики усиновлення, яке, на його думку, не має носити у суспільстві розповсюджений характер. Однак у сучасних умовах існування українського народу ця настанова втратила свою актуальність, оскільки немає «чужих» дітей, а потреба в усиновленні наразі зумовлена ситуацією війни, наслідки якої позначаються на представниках усіх вікових категоріях, безпосередньо впливаючи на свідомість і підсвідоме дітей.","PeriodicalId":52840,"journal":{"name":"Epistemologichni doslidzhennia u filosofiyi sotsial''nikh i politichnikh naukakh","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-07-22","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"45814453","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
У статті розглядаються основні положення романтичної естетики творчості М.Гоголя (смішення реальності і думки, життя з мистецтвом, стремління до особистої свободи, іронія), які пересікаються з атрибутами карнавала. Вказано, що поєднання з атмосферою карнавала можливо тільки через суміш, який у цьому випадку можна розглядати як своєрідний провідник в сфері «утопічної свободи» та особливого, святкового осягнення істини. З іншої сторони, самої характерної формою естетичних відносин Гоголя до дійсності був сміх. Доведено, що тема карнавалізації у контексті філософії М.Гоголя є перспективним вектором розкриття творчого методу письменника.Цель статті – виявлення особливостей карнавального світовідчуття як істотної складової філософії М.Гоголя, і яка, у свою чергу, є важливою для деконструкції гоголівських художніх текстів.
{"title":"ПОЕТИКА КАРНАВАЛЬНОСТІ ЯК ФІЛОСОФСЬКЕ СВІТОВІДЧУТТЯ М. ГОГОЛЯ","authors":"O. Rodnyi","doi":"10.15421/342207","DOIUrl":"https://doi.org/10.15421/342207","url":null,"abstract":"У статті розглядаються основні положення романтичної естетики творчості М.Гоголя (смішення реальності і думки, життя з мистецтвом, стремління до особистої свободи, іронія), які пересікаються з атрибутами карнавала. Вказано, що поєднання з атмосферою карнавала можливо тільки через суміш, який у цьому випадку можна розглядати як своєрідний провідник в сфері «утопічної свободи» та особливого, святкового осягнення істини. З іншої сторони, самої характерної формою естетичних відносин Гоголя до дійсності був сміх. Доведено, що тема карнавалізації у контексті філософії М.Гоголя є перспективним вектором розкриття творчого методу письменника.Цель статті – виявлення особливостей карнавального світовідчуття як істотної складової філософії М.Гоголя, і яка, у свою чергу, є важливою для деконструкції гоголівських художніх текстів.","PeriodicalId":52840,"journal":{"name":"Epistemologichni doslidzhennia u filosofiyi sotsial''nikh i politichnikh naukakh","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-07-22","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"43085281","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
У статті на основі дослідження творів Абрахама Маслоу, Дугласа Макгрегора та Фредеріка Герцберга здійснюється реконструкція концепції особистості в дослідницькій програмі школи біхевіористичного менеджменту. Застосування методології суспільствознавчих і людинознавчих наук до вивчення проблем управління дозволило спростувати традиційні уявлення про людину, як ліниву, егоцентричну та жадібну істоту. В ході досліджень мотивації було встановлено, що в основі стратегії поведінки всіх людей незалежно від раси лежать одні й ті самі мотиви. Високі і шляхетні прагнення людини укорінені в її біологічній природі, а найсильніший мотив людської діяльності – прагнення до самоактуалізації. Абрахам Маслоу відмовляється від класичного протиставлення високих потреб нижчим, розглядаючи їх в межах багаторівневої моделі. У ній кожна потреба виникає на певному етапі життєдіяльності і органічно узгоджується з іншими. На найвищих рівнях мотиваційного життя почуття обов’язку може зливатись із задоволенням. Диференціацію людського і тваринного начал у людині Абрахам Маслоу здійснює шляхом розділення нижчих потреб і інстинктів, які не можуть зазнавати суттєвого впливу з боку культури. Дуглас Макгрегор сформулював дві базові теорії менеджменту X і Y, які описують людину. Репресивні методи управління, які опираються на ідеологічні конструкти класичного менеджменту, позбавляють людину ініціативи і не дають реалізувати особистісний потенціал. На противагу їм прибічники людиноорієнтованих підходів заперечують ефективність примусу і наголошують на необхідності забезпечення психологічно комфортних умов праці. Дослідження гігієнічних факторів переконало Фредеріка Герцберга у тому, що складність і суперечливість поведінки людини обумовлена не хаотичністю її бажань, а складною взаємодією умов праці, мотивів і стимулів. Мотиви людини є раціональними і доступними пізнанню. Абрахам Маслоу сформулював і обґрунтував концепцію «нейтральної» людської природи, а також описав багаторівневу модель людських потреб, яка пояснювала базові механізми формування мотивації. Дуглас Макгрегор доповнив її аналізом ідеологічних конструктів класичного і некласичного напрямів менеджменту, які формулювали власні концепції людини. Фредерік Херцберг описав вплив гігієнічних факторів на мотивацію і пояснив природу «аномалій» в поведінці працівників, які не могла пояснити теорія Абрахама Маслоу.
{"title":"КОНЦЕПЦІЯ ОСОБИСТОСТІ В ТЕОРІЇ БІХЕВІОРИСТИЧНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ","authors":"Dmytro Romanovych Bazhanskyi","doi":"10.15421/342117","DOIUrl":"https://doi.org/10.15421/342117","url":null,"abstract":"У статті на основі дослідження творів Абрахама Маслоу, Дугласа Макгрегора та Фредеріка Герцберга здійснюється реконструкція концепції особистості в дослідницькій програмі школи біхевіористичного менеджменту. Застосування методології суспільствознавчих і людинознавчих наук до вивчення проблем управління дозволило спростувати традиційні уявлення про людину, як ліниву, егоцентричну та жадібну істоту. В ході досліджень мотивації було встановлено, що в основі стратегії поведінки всіх людей незалежно від раси лежать одні й ті самі мотиви. Високі і шляхетні прагнення людини укорінені в її біологічній природі, а найсильніший мотив людської діяльності – прагнення до самоактуалізації. Абрахам Маслоу відмовляється від класичного протиставлення високих потреб нижчим, розглядаючи їх в межах багаторівневої моделі. У ній кожна потреба виникає на певному етапі життєдіяльності і органічно узгоджується з іншими. На найвищих рівнях мотиваційного життя почуття обов’язку може зливатись із задоволенням. Диференціацію людського і тваринного начал у людині Абрахам Маслоу здійснює шляхом розділення нижчих потреб і інстинктів, які не можуть зазнавати суттєвого впливу з боку культури. Дуглас Макгрегор сформулював дві базові теорії менеджменту X і Y, які описують людину. Репресивні методи управління, які опираються на ідеологічні конструкти класичного менеджменту, позбавляють людину ініціативи і не дають реалізувати особистісний потенціал. На противагу їм прибічники людиноорієнтованих підходів заперечують ефективність примусу і наголошують на необхідності забезпечення психологічно комфортних умов праці. Дослідження гігієнічних факторів переконало Фредеріка Герцберга у тому, що складність і суперечливість поведінки людини обумовлена не хаотичністю її бажань, а складною взаємодією умов праці, мотивів і стимулів. Мотиви людини є раціональними і доступними пізнанню. Абрахам Маслоу сформулював і обґрунтував концепцію «нейтральної» людської природи, а також описав багаторівневу модель людських потреб, яка пояснювала базові механізми формування мотивації. Дуглас Макгрегор доповнив її аналізом ідеологічних конструктів класичного і некласичного напрямів менеджменту, які формулювали власні концепції людини. Фредерік Херцберг описав вплив гігієнічних факторів на мотивацію і пояснив природу «аномалій» в поведінці працівників, які не могла пояснити теорія Абрахама Маслоу.","PeriodicalId":52840,"journal":{"name":"Epistemologichni doslidzhennia u filosofiyi sotsial''nikh i politichnikh naukakh","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-12-25","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"42785902","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：