Pub Date : 2022-11-01DOI: 10.26661/hst-2022-12-89-01
Анна Юріївна Ареф’єва
Актуальність теми дослідження. Стаття присвячена визначенню творчості композиторів, які відрефлектували музично-сценічні досягнення Дягілевських сезонів та створили синтетичні твори як певний рефрен, діалогізуючу тканину музичного синтезу. Глобалізація культури загострила проблему культурного діалогу. Освітній дискурс як персоніфікована форма діалогу культур визначився у сезонах С. Дягілєва, як настанова передання креативних настанов творчості. Постановка проблеми. Проблема інтерпретації діалогу культур в контексті пострефлексії (це концепт, який допомагає осмислити діалогічну систему синтезу мистецтв в інших реаліях культуротворення, які виходять за рамки дягілєвського сценізму) допомогає визначити неперервність традицій культуротворчості. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Філософські аспекти визначення музичної пострефлексії в творчості композиторів, які активно працювали зі сценічним втіленням художнього синтезу піднімалися в роботах О. Соколова, К. Мейєр, В. Петрова, В. Холоповой, О. Зінькевич та ін. Постановка завдання. Завданням даного дослідідження є визначення імпліцитних настанов освітнього дискурсу в музичній культурі ХХ – ХХІ століть. Виклад основного матеріалу. Шостакович приховав цей мотив за фактурою гоголівських героїв, які співають дивними голосами. У Станковича герої безпосередньо наслідували традиції сезонів. Іх імпрези є надзвичайно важливим фактором, щоб побачити, як нова генерація композиторів сформувалася в рамках музичного постімпресіонізму, а також неокласики, здійснили свою музичну реальність, яку можна характеризувати як художній синтез. Паралельно існував світ Шенберга, віденьскої школи, світ першого і другого авангарду, як це зараз описують, то, звичайно, Шнітке був тим стилістом, синтезатором, який міг поєднати і створити свій особливий сплав, а те, що він створив, композитор зазначив як полістилістику. Висновки. Шнітке створює свою міфологему Фауста. Композитор повертає фаустівському міфу його моральний контекст. Більше того, він категорично проти позбавлення людини добра, але вважає, що Гете ідеалізував Фауста, намагається показати його під іншим кутом. Шостакович приховав цей мотив за фактурою гоголівських героїв, які співають дивними голосами. У Станковича герої зовсім не співають, не мають власного голоса – це теж своєрідна пострефлексія на фаустівську тему.
{"title":"ПОСТРЕФЛЕКСІЯ МУЗИЧНОГО СИНТЕЗУ В ТВОРЧОСТІ КОМПОЗИТОРІВ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТОЛІТТЯ","authors":"Анна Юріївна Ареф’єва","doi":"10.26661/hst-2022-12-89-01","DOIUrl":"https://doi.org/10.26661/hst-2022-12-89-01","url":null,"abstract":"Актуальність теми дослідження. Стаття присвячена визначенню творчості композиторів, які відрефлектували музично-сценічні досягнення Дягілевських сезонів та створили синтетичні твори як певний рефрен, діалогізуючу тканину музичного синтезу. Глобалізація культури загострила проблему культурного діалогу. Освітній дискурс як персоніфікована форма діалогу культур визначився у сезонах С. Дягілєва, як настанова передання креативних настанов творчості. Постановка проблеми. Проблема інтерпретації діалогу культур в контексті пострефлексії (це концепт, який допомагає осмислити діалогічну систему синтезу мистецтв в інших реаліях культуротворення, які виходять за рамки дягілєвського сценізму) допомогає визначити неперервність традицій культуротворчості. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Філософські аспекти визначення музичної пострефлексії в творчості композиторів, які активно працювали зі сценічним втіленням художнього синтезу піднімалися в роботах О. Соколова, К. Мейєр, В. Петрова, В. Холоповой, О. Зінькевич та ін. Постановка завдання. Завданням даного дослідідження є визначення імпліцитних настанов освітнього дискурсу в музичній культурі ХХ – ХХІ століть. Виклад основного матеріалу. Шостакович приховав цей мотив за фактурою гоголівських героїв, які співають дивними голосами. У Станковича герої безпосередньо наслідували традиції сезонів. Іх імпрези є надзвичайно важливим фактором, щоб побачити, як нова генерація композиторів сформувалася в рамках музичного постімпресіонізму, а також неокласики, здійснили свою музичну реальність, яку можна характеризувати як художній синтез. Паралельно існував світ Шенберга, віденьскої школи, світ першого і другого авангарду, як це зараз описують, то, звичайно, Шнітке був тим стилістом, синтезатором, який міг поєднати і створити свій особливий сплав, а те, що він створив, композитор зазначив як полістилістику. Висновки. Шнітке створює свою міфологему Фауста. Композитор повертає фаустівському міфу його моральний контекст. Більше того, він категорично проти позбавлення людини добра, але вважає, що Гете ідеалізував Фауста, намагається показати його під іншим кутом. Шостакович приховав цей мотив за фактурою гоголівських героїв, які співають дивними голосами. У Станковича герої зовсім не співають, не мають власного голоса – це теж своєрідна пострефлексія на фаустівську тему.","PeriodicalId":55667,"journal":{"name":"Journal Of Babylon Center For Humanities Studies","volume":"21 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-11-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"77986088","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-11-01DOI: 10.26661/hst-2022-12-89-15
Андрій Крупа
В статті розглядається технологія чат-бота як новий напрямок, який сьогодні є витребуваним у світі комп’ютерно-посередницької комунікації цифрового суспільства. Вона вимагає управління чат-ботами, формування злагодженої маркетингової, управлінської команди, професійного управління цією сферою. Метою дослідження є концептуалізація технології чат-ботів як чинників комп’ютерно-посередницької комунікації цифрового суспільства для ефективного управління даною сферою. Завдання дослідження: 1) проаналізувати чат-бот як соціальний феномен, що імітує людське спілкування за допомогою тексту чи голосу та допомагає автоматизувати завдання; 2) з’ясувати типологію чат-ботів, їх функції та механізми його формування; 3) розкрити взаємодію між людиною і чат-ботами; 4) обгрунтувати напрями удосконалення технологій чат-ботів, які можуть бути корисними для вашої компанії; 5) привести приклади найкращих способів використання технологій чат-ботів в окремих галузях. Методологія дослідження. У статті використано методи – системного аналізу і синтезу, аксіологічний, Agile-метод, які дозвоили проаналізувати новий феномен чат-ботів, що забезпечити розкритися сутності, характеристики, функцій, ролі чат-бот як чинник комп’ютерно-посередницької комунікації цифрового суспільства. При аналізі чат-ботів використано загальнофілософські методи – аналізу, синтезу, узагальнення, логічного та історичного, кроскультурного аналізу. Результат дослідження. З’ясовано чат-бот, який можна визначити як програмне забезпечення, яке приймає природну мову як вхідні дані та генерує їх, беручи участь у розмові. Чат-боти зі штучним інтелектом використовують штучний інтелект і технологію обробки природної мови (NLP), щоб розпізнавати структуру речень, інтерпретувати знання та вдосконалювати свою здатність відповідати на запитання. Живий чат – це тип системи чату, яка розміщена на веб-сторінці або у вашому мобільному додатку та працює як вікно споживача до вашої команди підтримки та контакт-центру. Потреба в чат-ботах розгалужується на всі галузі, включаючи виробництво (Індустрія 4.0), роздрібну торгівлю, логістику, послуги, так як технології включаються у бізнес-процеси організацій і викликають потребу у цифровій трансформації. Згідно з прогнозами Gartner на 2022 рік, до кінця цього року 70% білих комірців щоденно будуть взаємодіяти із чат-ботами та платформами для спілкування. Сотні тисяч компаній у всьому світі розробляють різноманітні форми чат-ботів, щоб покращити обслуговування клієнтів, для чого вони використовуються та яке програмне забезпечення чат-ботів, яке може бути найбільш корисним для вашої компанії. Чат-боти трансформують індустрію електронної комерції та дають продавцям змогу надавати кращий досвід покупок. Зараз чат-боти є важливою частиною бізнес-операцій, оптимізуючи як внутрішню взаємодію, так і взаємодію з клієнтами. Базові чат-боти використовують просту систему навігації на основі правил для вирішення запитів клієнтів. Більш складні системи покладаються на AI, Ml і NLP, щоб зро
{"title":"ТЕХНОЛОГІЯ ЧАТ-БОТ ЯК ЧИННИК КОМП’ЮТЕРНО-ПОСЕРЕДНИЦЬКОЇ КОМУНІКАЦІЇ ЦИФРОВОГО СУСПІЛЬСТВА","authors":"Андрій Крупа","doi":"10.26661/hst-2022-12-89-15","DOIUrl":"https://doi.org/10.26661/hst-2022-12-89-15","url":null,"abstract":"В статті розглядається технологія чат-бота як новий напрямок, який сьогодні є витребуваним у світі комп’ютерно-посередницької комунікації цифрового суспільства. Вона вимагає управління чат-ботами, формування злагодженої маркетингової, управлінської команди, професійного управління цією сферою. Метою дослідження є концептуалізація технології чат-ботів як чинників комп’ютерно-посередницької комунікації цифрового суспільства для ефективного управління даною сферою. Завдання дослідження: 1) проаналізувати чат-бот як соціальний феномен, що імітує людське спілкування за допомогою тексту чи голосу та допомагає автоматизувати завдання; 2) з’ясувати типологію чат-ботів, їх функції та механізми його формування; 3) розкрити взаємодію між людиною і чат-ботами; 4) обгрунтувати напрями удосконалення технологій чат-ботів, які можуть бути корисними для вашої компанії; 5) привести приклади найкращих способів використання технологій чат-ботів в окремих галузях. Методологія дослідження. У статті використано методи – системного аналізу і синтезу, аксіологічний, Agile-метод, які дозвоили проаналізувати новий феномен чат-ботів, що забезпечити розкритися сутності, характеристики, функцій, ролі чат-бот як чинник комп’ютерно-посередницької комунікації цифрового суспільства. При аналізі чат-ботів використано загальнофілософські методи – аналізу, синтезу, узагальнення, логічного та історичного, кроскультурного аналізу. Результат дослідження. З’ясовано чат-бот, який можна визначити як програмне забезпечення, яке приймає природну мову як вхідні дані та генерує їх, беручи участь у розмові. Чат-боти зі штучним інтелектом використовують штучний інтелект і технологію обробки природної мови (NLP), щоб розпізнавати структуру речень, інтерпретувати знання та вдосконалювати свою здатність відповідати на запитання. Живий чат – це тип системи чату, яка розміщена на веб-сторінці або у вашому мобільному додатку та працює як вікно споживача до вашої команди підтримки та контакт-центру. Потреба в чат-ботах розгалужується на всі галузі, включаючи виробництво (Індустрія 4.0), роздрібну торгівлю, логістику, послуги, так як технології включаються у бізнес-процеси організацій і викликають потребу у цифровій трансформації. Згідно з прогнозами Gartner на 2022 рік, до кінця цього року 70% білих комірців щоденно будуть взаємодіяти із чат-ботами та платформами для спілкування. Сотні тисяч компаній у всьому світі розробляють різноманітні форми чат-ботів, щоб покращити обслуговування клієнтів, для чого вони використовуються та яке програмне забезпечення чат-ботів, яке може бути найбільш корисним для вашої компанії. Чат-боти трансформують індустрію електронної комерції та дають продавцям змогу надавати кращий досвід покупок. Зараз чат-боти є важливою частиною бізнес-операцій, оптимізуючи як внутрішню взаємодію, так і взаємодію з клієнтами. Базові чат-боти використовують просту систему навігації на основі правил для вирішення запитів клієнтів. Більш складні системи покладаються на AI, Ml і NLP, щоб зро","PeriodicalId":55667,"journal":{"name":"Journal Of Babylon Center For Humanities Studies","volume":"103 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-11-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"85078682","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-11-01DOI: 10.26661/hst-2022-12-89-08
О.В. Мальцев
У статті розглядається хід науково-дослідницької розвідки та практичної верифікації отриманих результатів щодо підготовки універсального стрільця. Зокрема, увага фокусується на підході "UTS" (Urban Tactical Shooting), що є ноу-хау автора цієї статті та фундаментом розробки новітньої методики. Актуальність дослідження пов'язана з відсутністю в сучасній наукової практиці універсальної методологічної бази, яка відповідає критеріям сучасності та дозволяє підготовити універсального стрільця у різних стрілецьких дисциплінах. Більш того, дисципліни, пов'язані зі стрільбою по тарілках, такі як скіт, трап, спортинг, мисливсько-орієнтовані дисципліни на сьогодні переживають не найкращі часи. Так, у світі спортинг активно розвивається, тоді як трап і скіт є тупиковими дисциплінами. Мета статті – методологічна верифікація нової тактичної стрілецької дисципліни "UTS" до підготовки стрільця. Ця дисципліна вимагає різнопланових вмінь і навичок* також UTS у своїй методології має 10 етапів стрільби. Методологія дослідження ґрунтується на діалогічному підході та підході прототипологічного та порівняльно-зіставного аналізу повного переліку стрілецьких дисциплін: а також формальної логіки до осмислення ефективності методологічних заходів, що є релевантними вимогам 21 століття в практиці підготовки стрільця. Новизна дослідження полягає в створенні прикладної дисципліни, а саме тактичної стрільби в місті – UTS, яка одночасно поєднує в собі стрільбу нарізною і гладкоствольною зброєю, кульову стрільбу та стрільбу по тарілках. Ключем до цієї дисципліни є комбінація дробовика і пістолета. У результаті дослідження репрезентовано, по-перше, прикладна дисципліна, яка може перетворитися на серйозний вид спорту для людей, які потребують навичок правильної та ефективної поведінки в умовах міста через їхні службові обов’язки. По-друге: враховані всі психологічні, нейрофізіологічні та інші стани розуму, які потрібні людині для виконання певного роду задач. Це комплексна дисципліна, яка дає змогу людині стати справжнім стрільцем із прикладними навичками.
{"title":"ВИНИКНЕННЯ НОВОЇ СТРІЛЕЦЬКОЇ ДИСЦИПЛІНИ. ПІДХІД “UTS” (URBAN TACTICAL SHOOTING) ДО ПІДГОТОВКИ СТРІЛЬЦЯ","authors":"О.В. Мальцев","doi":"10.26661/hst-2022-12-89-08","DOIUrl":"https://doi.org/10.26661/hst-2022-12-89-08","url":null,"abstract":"У статті розглядається хід науково-дослідницької розвідки та практичної верифікації отриманих результатів щодо підготовки універсального стрільця. Зокрема, увага фокусується на підході \"UTS\" (Urban Tactical Shooting), що є ноу-хау автора цієї статті та фундаментом розробки новітньої методики. Актуальність дослідження пов'язана з відсутністю в сучасній наукової практиці універсальної методологічної бази, яка відповідає критеріям сучасності та дозволяє підготовити універсального стрільця у різних стрілецьких дисциплінах. Більш того, дисципліни, пов'язані зі стрільбою по тарілках, такі як скіт, трап, спортинг, мисливсько-орієнтовані дисципліни на сьогодні переживають не найкращі часи. Так, у світі спортинг активно розвивається, тоді як трап і скіт є тупиковими дисциплінами. Мета статті – методологічна верифікація нової тактичної стрілецької дисципліни \"UTS\" до підготовки стрільця. Ця дисципліна вимагає різнопланових вмінь і навичок* також UTS у своїй методології має 10 етапів стрільби. Методологія дослідження ґрунтується на діалогічному підході та підході прототипологічного та порівняльно-зіставного аналізу повного переліку стрілецьких дисциплін: а також формальної логіки до осмислення ефективності методологічних заходів, що є релевантними вимогам 21 століття в практиці підготовки стрільця. Новизна дослідження полягає в створенні прикладної дисципліни, а саме тактичної стрільби в місті – UTS, яка одночасно поєднує в собі стрільбу нарізною і гладкоствольною зброєю, кульову стрільбу та стрільбу по тарілках. Ключем до цієї дисципліни є комбінація дробовика і пістолета. У результаті дослідження репрезентовано, по-перше, прикладна дисципліна, яка може перетворитися на серйозний вид спорту для людей, які потребують навичок правильної та ефективної поведінки в умовах міста через їхні службові обов’язки. По-друге: враховані всі психологічні, нейрофізіологічні та інші стани розуму, які потрібні людині для виконання певного роду задач. Це комплексна дисципліна, яка дає змогу людині стати справжнім стрільцем із прикладними навичками.","PeriodicalId":55667,"journal":{"name":"Journal Of Babylon Center For Humanities Studies","volume":"33 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-11-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"75914631","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-11-01DOI: 10.26661/hst-2022-12-89-14
Даля Перкумене, Larbi Safaa
Актуальність даного дослідження. За останній час міжнародно-правові зусилля щодо охорони культурної спадщини зазнали досить контрастних змін. Слід зазначити, що випадки руйнування та пограбування об’єктів охорони культурної спадщини викликають занепокоєння та тривогу. Слід звернути увагу на конфлікти щодо охорони культурної спадщини в колишній Югославії, а також в Іраку та Афганістані, а також Ансар-Діне в Малі. У науковій літературі існує не одне визначення культурної спадщини. У законодавстві Литовської Республіки культурна спадщина розуміється в широкому розумінні як матеріальна, яка складається з рухомих і нерухомих цінностей, а нематеріальна спадщина – традиції, знання та здібності, що передаються від покоління до покоління, культурний, історичний ландшафт, що відображає відносини людини з навколишнім середовищем. Основні проблеми. Культурні права та права інтелектуальної власності визнані правами людини у Загальній декларації прав людини (1948 р.). Деякі дослідники стверджують, що право на культурну спадщину може бути одним із основних прав людини, пов’язаних із правами інтелектуальної власності (Shyllon, 2015), інші дослідники вважають, що це право не належить до категорії основних прав людини: ці права можуть вважатися економічною та/або комерційною, а не соціальною чи культурною. Завдання: 1. Проаналізувати поняття культурної спадщини. 2. Проаналізувати правове регулювання охорони культурної спадщини. 3. На основі даних проведеного аналізу подати висновки. Мета дослідження – проаналізувати правові аспекти та проблеми нерухомої культурної спадщини як об’єкта туризму. У документі зроблено висновок, що охорона культурної спадщини має суспільний інтерес. Це зобов’язує як державні інституції, так і суспільство бути активними для збереження та інтеграції об’єктів охорони культурної спадщини в сучасному світі. Новизна досліджуваної теми полягає в тому, що охорона нерухомої культурної спадщини нелегка, оскільки тут працює багато груп інтересів. У статті наголошується, що нерухома культурна спадщина є суспільним інтересом. Це зобов’язує як державні інституції, так і суспільство бути активними для збереження та інтеграції об’єктів охорони культурної спадщини в сучасному світі. Як наслідок. Тому необхідно, щоб держава ефективно використовувала будь-які комунікаційні та просвітницькі засоби для збереження лісів та запобігання лісовим пожежам. Адміністрація має перевіряти дозволи на лісові угіддя, насамперед дозволи, пов’язані з енергетичними сміттєзвалищами, часто та на місці та контролювати, чи виконують надані дозволи об’єкти свої обов’язки чи ні. Слід розуміти, що збільшення, особливо в останні роки, кількості лісових пожеж через лінії електропередач відбувається в результаті недостатнього контролю. Відповідно до Закону Литовської Республіки про ліси, на лісових територіях, незалежно від форм власності, діє єдина державна система протипожежних заходів. Ця система включає моніторинг лісових пожеж (прогнозування та виявлення), запобігання та заходи
{"title":"ПРОБЛЕМИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ОХОРОНИ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ ЯК ОБ’ЄКТА ТУРИЗМУ","authors":"Даля Перкумене, Larbi Safaa","doi":"10.26661/hst-2022-12-89-14","DOIUrl":"https://doi.org/10.26661/hst-2022-12-89-14","url":null,"abstract":"Актуальність даного дослідження. За останній час міжнародно-правові зусилля щодо охорони культурної спадщини зазнали досить контрастних змін. Слід зазначити, що випадки руйнування та пограбування об’єктів охорони культурної спадщини викликають занепокоєння та тривогу. Слід звернути увагу на конфлікти щодо охорони культурної спадщини в колишній Югославії, а також в Іраку та Афганістані, а також Ансар-Діне в Малі. У науковій літературі існує не одне визначення культурної спадщини. У законодавстві Литовської Республіки культурна спадщина розуміється в широкому розумінні як матеріальна, яка складається з рухомих і нерухомих цінностей, а нематеріальна спадщина – традиції, знання та здібності, що передаються від покоління до покоління, культурний, історичний ландшафт, що відображає відносини людини з навколишнім середовищем. Основні проблеми. Культурні права та права інтелектуальної власності визнані правами людини у Загальній декларації прав людини (1948 р.). Деякі дослідники стверджують, що право на культурну спадщину може бути одним із основних прав людини, пов’язаних із правами інтелектуальної власності (Shyllon, 2015), інші дослідники вважають, що це право не належить до категорії основних прав людини: ці права можуть вважатися економічною та/або комерційною, а не соціальною чи культурною. Завдання: 1. Проаналізувати поняття культурної спадщини. 2. Проаналізувати правове регулювання охорони культурної спадщини. 3. На основі даних проведеного аналізу подати висновки. Мета дослідження – проаналізувати правові аспекти та проблеми нерухомої культурної спадщини як об’єкта туризму. У документі зроблено висновок, що охорона культурної спадщини має суспільний інтерес. Це зобов’язує як державні інституції, так і суспільство бути активними для збереження та інтеграції об’єктів охорони культурної спадщини в сучасному світі. Новизна досліджуваної теми полягає в тому, що охорона нерухомої культурної спадщини нелегка, оскільки тут працює багато груп інтересів. У статті наголошується, що нерухома культурна спадщина є суспільним інтересом. Це зобов’язує як державні інституції, так і суспільство бути активними для збереження та інтеграції об’єктів охорони культурної спадщини в сучасному світі. Як наслідок. Тому необхідно, щоб держава ефективно використовувала будь-які комунікаційні та просвітницькі засоби для збереження лісів та запобігання лісовим пожежам. Адміністрація має перевіряти дозволи на лісові угіддя, насамперед дозволи, пов’язані з енергетичними сміттєзвалищами, часто та на місці та контролювати, чи виконують надані дозволи об’єкти свої обов’язки чи ні. Слід розуміти, що збільшення, особливо в останні роки, кількості лісових пожеж через лінії електропередач відбувається в результаті недостатнього контролю. Відповідно до Закону Литовської Республіки про ліси, на лісових територіях, незалежно від форм власності, діє єдина державна система протипожежних заходів. Ця система включає моніторинг лісових пожеж (прогнозування та виявлення), запобігання та заходи","PeriodicalId":55667,"journal":{"name":"Journal Of Babylon Center For Humanities Studies","volume":"112 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-11-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"85386518","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-11-01DOI: 10.26661/hst-2022-12-89-10
Віталіна Олександрівна Нікітенко
У статті аналізуються вплив процесів цифрової трансформації як чинника удосконалення професійно орієнтованого навчання іноземній мові. Підкреслюється, що економічні зміни в суспільстві стали основною причиною появи нових вимог до професійної підготовки випускників, яких справедливо вважають майбутньою інтелектуальною елітою держави. Підкреслено, що фахівець з вищою освітою – це широко освічена особа у певній галузі, яка має фундаментальну підготовку та здатна до безперервного професійного розвитку. У статті наголошується, що іноземна мова для такого фахівця є необхідною умовою професіоналізму, що дозволяє йому працювати з інформацією, доступною світовій спільноті в сучасних умовах цифрової трансформації. Досліджено специфіку іноземної мовної підготовки студентів економічних спеціальностей в умовах цифрової трансформації. Обґрунтовано сучасні засоби підготовки майбутніх спеціалістів, які спрямовані на підвищення їх компетентності та розвиток професійних якостей. Основні підходи, зокрема особистісно орієнтований підхід у професійно орієнтованому навчанні іноземній мові, сучасні методи цифрового навчання, методи міжкультурної комунікації, регіонально орієнтоване навчання та особистісно орієнтована мотивація. Вибір тих чи інших підходів до організації навчальної діяльності та засобів навчання іноземній мові для безпосередньої роботи зі студентами значною мірою визначається специфікою їх майбутньої роботи та вимогами до підготовки фахівців для різних сфер економічної діяльності. Таким чином, сьогодні економічна освіта представлена широким переліком спеціальностей, кожна з яких має певний поділ за спеціалізацією, враховуючи специфіку функціонування та розвитку окремих галузей національної економіки, і це необхідно враховувати в процесі вивчення іноземної мови. Актуалізовано, що саме ці особливості зумовлюють специфіку діяльності спеціалістів, її видову спрямованість і формують перелік знань, умінь і навичок, якими вони повинні володіти в умовах цифрової трансформації.
{"title":"ЦИФРОВА ТРАНСФОРМАЦІЯ ЯК ЧИННИК УДОСКОНАЛЕННЯ ПРОФЕСІЙНО ОРІЄНТОВАНОГО НАВЧАННЯ ІНОЗЕМНІЙ МОВІ","authors":"Віталіна Олександрівна Нікітенко","doi":"10.26661/hst-2022-12-89-10","DOIUrl":"https://doi.org/10.26661/hst-2022-12-89-10","url":null,"abstract":"У статті аналізуються вплив процесів цифрової трансформації як чинника удосконалення професійно орієнтованого навчання іноземній мові. Підкреслюється, що економічні зміни в суспільстві стали основною причиною появи нових вимог до професійної підготовки випускників, яких справедливо вважають майбутньою інтелектуальною елітою держави. Підкреслено, що фахівець з вищою освітою – це широко освічена особа у певній галузі, яка має фундаментальну підготовку та здатна до безперервного професійного розвитку. У статті наголошується, що іноземна мова для такого фахівця є необхідною умовою професіоналізму, що дозволяє йому працювати з інформацією, доступною світовій спільноті в сучасних умовах цифрової трансформації. Досліджено специфіку іноземної мовної підготовки студентів економічних спеціальностей в умовах цифрової трансформації. Обґрунтовано сучасні засоби підготовки майбутніх спеціалістів, які спрямовані на підвищення їх компетентності та розвиток професійних якостей. Основні підходи, зокрема особистісно орієнтований підхід у професійно орієнтованому навчанні іноземній мові, сучасні методи цифрового навчання, методи міжкультурної комунікації, регіонально орієнтоване навчання та особистісно орієнтована мотивація. Вибір тих чи інших підходів до організації навчальної діяльності та засобів навчання іноземній мові для безпосередньої роботи зі студентами значною мірою визначається специфікою їх майбутньої роботи та вимогами до підготовки фахівців для різних сфер економічної діяльності. Таким чином, сьогодні економічна освіта представлена широким переліком спеціальностей, кожна з яких має певний поділ за спеціалізацією, враховуючи специфіку функціонування та розвитку окремих галузей національної економіки, і це необхідно враховувати в процесі вивчення іноземної мови. Актуалізовано, що саме ці особливості зумовлюють специфіку діяльності спеціалістів, її видову спрямованість і формують перелік знань, умінь і навичок, якими вони повинні володіти в умовах цифрової трансформації.","PeriodicalId":55667,"journal":{"name":"Journal Of Babylon Center For Humanities Studies","volume":"11 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-11-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"81697703","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-11-01DOI: 10.26661/hst-2022-12-89-09
Олександр Володимирович Турчак, Марія Михайлівна Поцюрко, Ірина Іллівна Гузенко, Анастасія Юріївна Гузенко
Творчі та ініціативні викладачі постійно оновлюють власні професійні компетентності. Систематично займаючись саморозвитком, викладач успішно реалізовує свої вміння. Критерії професійності викладачів аналізували такі науковці, як В. Андреєв, Д. Богоявленська, Н. Вишнякова, А. Деркач, Ю. Орлов, Д. Чернілевський. Про саморозвиток особистості дізнаємось із праць К. Абульханової-Славської, В. Зінченко, В. Кан-Калика, С. Максименко, В. Маралова, Б. Мастєрова, Н. Нікітіної, М. Поташника, С. Сисоєвої, В. Сластьоніна, Л. Хомич. Метою статті є дослідження емпіричної складової особистісних можливостей викладача вищої школи, який є творцем педагогічної дійсності. Завдання статті: висвітлити сутність та зміст показників корпоративної культури викладача вищої школи. Аналіз сучасних досліджень: результатом самовдосконалення викладача вищої школи є зростання ефективності навчального процесу. У професійному зростанні викладача беруться до уваги особистісні характеристики, а саме: індивідуальний стиль, творчий підхід, спосіб мислення та властивості мовлення. Методами дослідження було обрано метааналіз інформаційних джерел, емпіричні спостереження, системний підхід. Постановка проблеми: проаналізувати сформовані еталони корпоративної культури викладача. Результат дослідження. Корпоративна культура є системою, що мотивує співробітників, орієнтована на створення і використання знань через макроуправління (програми для організації) і мікроуправління (індивідуальний підхід). Корпоративна культура є тією силою внутрішнього середовища організації, що визначає групову та індивідуальну поведінку співробітників. Тому доцільно говорити про корпоративність, яка характеризує найвищий ступінь інтеграції. Це об’єднання не тільки за функціями діяльності, а й за людськими відносинами всередині організації та за ставленням до організації загалом, її місії, цілей та стану. Корпоративні цінності регулюють взаємовідносини з колегами, це повага, толерантність, комунікабельність, співпраця, партнерство, взаємодопомога, уважність, а у спільній діяльності складаються групові цінності.
{"title":"СУЧАСНІ ЕТАЛОНИ КОРПОРАТИВНОЇ КУЛЬТУРИ ВИКЛАДАЧА ВИЩОЇ ШКОЛИ","authors":"Олександр Володимирович Турчак, Марія Михайлівна Поцюрко, Ірина Іллівна Гузенко, Анастасія Юріївна Гузенко","doi":"10.26661/hst-2022-12-89-09","DOIUrl":"https://doi.org/10.26661/hst-2022-12-89-09","url":null,"abstract":"Творчі та ініціативні викладачі постійно оновлюють власні професійні компетентності. Систематично займаючись саморозвитком, викладач успішно реалізовує свої вміння. Критерії професійності викладачів аналізували такі науковці, як В. Андреєв, Д. Богоявленська, Н. Вишнякова, А. Деркач, Ю. Орлов, Д. Чернілевський. Про саморозвиток особистості дізнаємось із праць К. Абульханової-Славської, В. Зінченко, В. Кан-Калика, С. Максименко, В. Маралова, Б. Мастєрова, Н. Нікітіної, М. Поташника, С. Сисоєвої, В. Сластьоніна, Л. Хомич. Метою статті є дослідження емпіричної складової особистісних можливостей викладача вищої школи, який є творцем педагогічної дійсності. Завдання статті: висвітлити сутність та зміст показників корпоративної культури викладача вищої школи. Аналіз сучасних досліджень: результатом самовдосконалення викладача вищої школи є зростання ефективності навчального процесу. У професійному зростанні викладача беруться до уваги особистісні характеристики, а саме: індивідуальний стиль, творчий підхід, спосіб мислення та властивості мовлення. Методами дослідження було обрано метааналіз інформаційних джерел, емпіричні спостереження, системний підхід. Постановка проблеми: проаналізувати сформовані еталони корпоративної культури викладача. Результат дослідження. Корпоративна культура є системою, що мотивує співробітників, орієнтована на створення і використання знань через макроуправління (програми для організації) і мікроуправління (індивідуальний підхід). Корпоративна культура є тією силою внутрішнього середовища організації, що визначає групову та індивідуальну поведінку співробітників. Тому доцільно говорити про корпоративність, яка характеризує найвищий ступінь інтеграції. Це об’єднання не тільки за функціями діяльності, а й за людськими відносинами всередині організації та за ставленням до організації загалом, її місії, цілей та стану. Корпоративні цінності регулюють взаємовідносини з колегами, це повага, толерантність, комунікабельність, співпраця, партнерство, взаємодопомога, уважність, а у спільній діяльності складаються групові цінності.","PeriodicalId":55667,"journal":{"name":"Journal Of Babylon Center For Humanities Studies","volume":"17 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-11-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"80197068","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-11-01DOI: 10.26661/hst-2022-12-89-13
Осман Деврім Елван, Даля Перкумене
Актуальність цього дослідження. Кліматична зона та структура лісової рослинності Туреччини, особливо Середземноморського та Егейського регіонів, дуже чутливі до лісових пожеж. У Туреччині щороку трапляється в середньому 2000 лісових пожеж. Коли досліджувати причини пожеж за останні 10 років у Туреччині, видно, що 48% з них викликані людьми. При рівномірному розподілі кількості пожеж з невідомими злочинцями видно, що цей показник досягає 71%. Проте кількість пожеж з невідомими винуватцями лісових пожеж становить 39,1% за даними за останні 5 років. З цієї причини можна стверджувати, що лісові пожежі спричинені людиною, складають понад 71%. Розглядаючи законодавство про лісові пожежі, можна констатувати, що санкції мають стримуючий характер. Відповідно до Закону Литовської Республіки про ліси, на лісових територіях, незалежно від форм власності, діє єдина державна система протипожежних заходів. Ця система включає моніторинг лісових пожеж (прогнозування та виявлення), запобігання та протипожежні заходи. Ліси займають до 2,045 млн га або 31,3 % території Литви. У середньому на одного жителя республіки припадає 0,59 га лісових угідь. Державні ліси займають 49,7 %, приватні ліси 31,4 %, а зарезервовані для приватизації 18,9 % загальної площі лісів Литви. В середньому щорічно в Литві реєструється понад 750 лісових пожеж, під час яких знищується понад 350 га лісів. Основні проблеми. Однак слід підкреслити, що основною проблемою є недостатня обізнаність громадськості та недостатня діяльність адміністрації з розвитку. Оскільки лісове законодавство та адміністративні заходи в Туреччині зосереджені на постпожежних ситуаціях. Все планування ведеться в цьому напрямку і на ці цілі витрачаються ресурси. У дослідженні було розглянуто законодавство про лісові пожежі в Туреччині. Крім того, злочини, пов’язані з лісовими пожежами, проаналізовано відповідно до принципів кримінального права. Насамкінець прийнято правові визначення щодо згорілих лісових масивів після лісових пожеж та внесено пропозиції. У 2010 році Литва мала 2,41 млн га природних лісів, що займали 37% її території, а в 2021 році вона втратила 22,6 га природних лісів. Основними причинами лісових пожеж у Литві є: недбалість відвідувачів лісу та спалювання сухої трави у весняний період. Наступні завдання: 1. Проаналізувати правові ресурси турецького та литовського права, які стосуються лісових пожеж. 2. Проаналізувати сильні та слабкі сторони, можливості та загрози турецького законодавства та адміністративної практики щодо лісових пожеж. 3. Обговорити загальні обтяжуючі обставини для всіх лісових злочинів. 4. За даними проведеного аналізу подати висновки. Мета дослідження – проаналізувати злочини, пов’язані з лісовими пожежами, у Туреччині та порівняти з ситуацією в Литві. У документі зроблено висновок, що щодо елементів складу злочину та санкцій можна зробити висновок, що деякі дії, пов’язані насамперед з моральним елементом, можна розглядати як можливий умисел. Що стосується компенсацій за лісові пожежі
{"title":"ЮРИДИЧНИЙ АНАЛІЗ ЗЛОЧИНІВ, ПІД ЯКІ ПОПАДАЮТЬ ЛІСОВІ ПОЖЕЖІ В ТУРЕЦІЇ ТА ЛИТВІ","authors":"Осман Деврім Елван, Даля Перкумене","doi":"10.26661/hst-2022-12-89-13","DOIUrl":"https://doi.org/10.26661/hst-2022-12-89-13","url":null,"abstract":"Актуальність цього дослідження. Кліматична зона та структура лісової рослинності Туреччини, особливо Середземноморського та Егейського регіонів, дуже чутливі до лісових пожеж. У Туреччині щороку трапляється в середньому 2000 лісових пожеж. Коли досліджувати причини пожеж за останні 10 років у Туреччині, видно, що 48% з них викликані людьми. При рівномірному розподілі кількості пожеж з невідомими злочинцями видно, що цей показник досягає 71%. Проте кількість пожеж з невідомими винуватцями лісових пожеж становить 39,1% за даними за останні 5 років. З цієї причини можна стверджувати, що лісові пожежі спричинені людиною, складають понад 71%. Розглядаючи законодавство про лісові пожежі, можна констатувати, що санкції мають стримуючий характер. Відповідно до Закону Литовської Республіки про ліси, на лісових територіях, незалежно від форм власності, діє єдина державна система протипожежних заходів. Ця система включає моніторинг лісових пожеж (прогнозування та виявлення), запобігання та протипожежні заходи. Ліси займають до 2,045 млн га або 31,3 % території Литви. У середньому на одного жителя республіки припадає 0,59 га лісових угідь. Державні ліси займають 49,7 %, приватні ліси 31,4 %, а зарезервовані для приватизації 18,9 % загальної площі лісів Литви. В середньому щорічно в Литві реєструється понад 750 лісових пожеж, під час яких знищується понад 350 га лісів. Основні проблеми. Однак слід підкреслити, що основною проблемою є недостатня обізнаність громадськості та недостатня діяльність адміністрації з розвитку. Оскільки лісове законодавство та адміністративні заходи в Туреччині зосереджені на постпожежних ситуаціях. Все планування ведеться в цьому напрямку і на ці цілі витрачаються ресурси. У дослідженні було розглянуто законодавство про лісові пожежі в Туреччині. Крім того, злочини, пов’язані з лісовими пожежами, проаналізовано відповідно до принципів кримінального права. Насамкінець прийнято правові визначення щодо згорілих лісових масивів після лісових пожеж та внесено пропозиції. У 2010 році Литва мала 2,41 млн га природних лісів, що займали 37% її території, а в 2021 році вона втратила 22,6 га природних лісів. Основними причинами лісових пожеж у Литві є: недбалість відвідувачів лісу та спалювання сухої трави у весняний період. Наступні завдання: 1. Проаналізувати правові ресурси турецького та литовського права, які стосуються лісових пожеж. 2. Проаналізувати сильні та слабкі сторони, можливості та загрози турецького законодавства та адміністративної практики щодо лісових пожеж. 3. Обговорити загальні обтяжуючі обставини для всіх лісових злочинів. 4. За даними проведеного аналізу подати висновки. Мета дослідження – проаналізувати злочини, пов’язані з лісовими пожежами, у Туреччині та порівняти з ситуацією в Литві. У документі зроблено висновок, що щодо елементів складу злочину та санкцій можна зробити висновок, що деякі дії, пов’язані насамперед з моральним елементом, можна розглядати як можливий умисел. Що стосується компенсацій за лісові пожежі","PeriodicalId":55667,"journal":{"name":"Journal Of Babylon Center For Humanities Studies","volume":"1 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-11-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"77772279","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-11-01DOI: 10.26661/hst-2022-12-89-04
Костянтин Корсак
Щойно чисельність людства перевищила 8 млрд. осіб з одночасним зростанням деструктивного впливу на всю біосферу Землі. Сучасний Хомо проголосив себе «подвійно розумним (Sapiens Sapienses)», але не доводить це щоденною діяльністю. Зростає розрив між об’ємом наукових знань і спроможністю людства в їх використанні собі на благо. Навіть ООН перетворилася в засіб посилення негативної есхатології і поширює помилкові повідомлення про смертельну небезпеку для всього людства невеликого збільшення кількості двоокису вуглецю в тропосфері Землі, що вже набагато підвищило продуктивність фотосинтезу. Помічені нами ще в 2000 році екологічно ідеальні технології (ноотехнологій) спроможні забезпечити безпечне і комфортне існування Хомо разом з лікуванням біосфери від пошкоджень. Вже дві третини століття автор постійно стежить за науковими і технологічними досягненнями і зрідка робить власні відкриття, аналіз яких складає зміст цієї статті. Мета полягає в доведенні можливості двох глобальних і рятівних для людства ноореволюцій. Це ліквідація на планеті голоду та інших небезпек на основі розвитку ноонаук і ноотехнологій (виробничої ноореволюції) та гуманітарна ноореволюція, що розпочалася у формі заміни історичних наук як сфери міфів і цілеспрямованої неправди на сукупність фактів і наукових вимірів, що доцільно називати «нооісторією». Головне завдання автора – поширення правди про вирішальний внесок носіїв українських генів у соціальний прогрес людства у формі здійснення п’яти мегаподвигів: 1) переходу від канібалізму до гуманізму через утвердження праукраїнського архетипу; 2) світоглядне і технологічне забезпечення появи індоєвропейського мовного і культурного світу; 3) винайдення універсальної світової релігії (зороастризму); 4) створення В. Вернадським століття тому теорії ноосимбіозу людства і біосфери; 5) сучасний наш спільний спротив намаганню «ракової пухлини» (керівників і населення Росії) знищити українців і назавжди утвердити на планеті домінування «російського світу». Загалом використовуємо ефективну комплексну методологію у межах принципів глобального еволюціонізму з пошаною до найновішої інформації з усього світу Noosciences&Nooarts. До результатів нашого дослідження слід віднести не тільки перелічені відкриття, а й доведення початку ноореволюції в усій гуманітарній сфері, зокрема, історико-археологічної мегареволюції, що спирається на велику групу молодих наук – археометрію, палеогенетику, нооантропологію, секвенування генів, розвиток Штучного інтелекту та ін. Ми пропонуємо співвітчизникам і всьому людству відмовитися від поширених світоглядних помилок (одна з них – заборона використання «ноо – noo» у світі Sciences&Arts), застосувати запропонований нами разом з Ю. Корсаком «Нооглосарій» зі «словами з майбутнього» і концентрувати всі ресурси на розвитку ноонаук і ноотехнологій. Україна має шанси на лідерство у «шостому мегаподвигу» – побудові після перемоги у війні-2022 ноосуспільства й реалізації довготривалого ноосимбіозу людства і біосфери.
{"title":"«HOMO-8 МЛРД» НА СТАРТІ ДВОХ МЕГАНООРЕВОЛЮЦІЙ – ВИРОБНИЧОЇ ТА ГУМАНІТАРНОЇ. А ЯКИМ БУДЕ ФІНІШ?","authors":"Костянтин Корсак","doi":"10.26661/hst-2022-12-89-04","DOIUrl":"https://doi.org/10.26661/hst-2022-12-89-04","url":null,"abstract":"Щойно чисельність людства перевищила 8 млрд. осіб з одночасним зростанням деструктивного впливу на всю біосферу Землі. Сучасний Хомо проголосив себе «подвійно розумним (Sapiens Sapienses)», але не доводить це щоденною діяльністю. Зростає розрив між об’ємом наукових знань і спроможністю людства в їх використанні собі на благо. Навіть ООН перетворилася в засіб посилення негативної есхатології і поширює помилкові повідомлення про смертельну небезпеку для всього людства невеликого збільшення кількості двоокису вуглецю в тропосфері Землі, що вже набагато підвищило продуктивність фотосинтезу. Помічені нами ще в 2000 році екологічно ідеальні технології (ноотехнологій) спроможні забезпечити безпечне і комфортне існування Хомо разом з лікуванням біосфери від пошкоджень. Вже дві третини століття автор постійно стежить за науковими і технологічними досягненнями і зрідка робить власні відкриття, аналіз яких складає зміст цієї статті. Мета полягає в доведенні можливості двох глобальних і рятівних для людства ноореволюцій. Це ліквідація на планеті голоду та інших небезпек на основі розвитку ноонаук і ноотехнологій (виробничої ноореволюції) та гуманітарна ноореволюція, що розпочалася у формі заміни історичних наук як сфери міфів і цілеспрямованої неправди на сукупність фактів і наукових вимірів, що доцільно називати «нооісторією». Головне завдання автора – поширення правди про вирішальний внесок носіїв українських генів у соціальний прогрес людства у формі здійснення п’яти мегаподвигів: 1) переходу від канібалізму до гуманізму через утвердження праукраїнського архетипу; 2) світоглядне і технологічне забезпечення появи індоєвропейського мовного і культурного світу; 3) винайдення універсальної світової релігії (зороастризму); 4) створення В. Вернадським століття тому теорії ноосимбіозу людства і біосфери; 5) сучасний наш спільний спротив намаганню «ракової пухлини» (керівників і населення Росії) знищити українців і назавжди утвердити на планеті домінування «російського світу». Загалом використовуємо ефективну комплексну методологію у межах принципів глобального еволюціонізму з пошаною до найновішої інформації з усього світу Noosciences&Nooarts. До результатів нашого дослідження слід віднести не тільки перелічені відкриття, а й доведення початку ноореволюції в усій гуманітарній сфері, зокрема, історико-археологічної мегареволюції, що спирається на велику групу молодих наук – археометрію, палеогенетику, нооантропологію, секвенування генів, розвиток Штучного інтелекту та ін. Ми пропонуємо співвітчизникам і всьому людству відмовитися від поширених світоглядних помилок (одна з них – заборона використання «ноо – noo» у світі Sciences&Arts), застосувати запропонований нами разом з Ю. Корсаком «Нооглосарій» зі «словами з майбутнього» і концентрувати всі ресурси на розвитку ноонаук і ноотехнологій. Україна має шанси на лідерство у «шостому мегаподвигу» – побудові після перемоги у війні-2022 ноосуспільства й реалізації довготривалого ноосимбіозу людства і біосфери.","PeriodicalId":55667,"journal":{"name":"Journal Of Babylon Center For Humanities Studies","volume":"80 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-11-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"81534233","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Актуальність дослідження філософії цифрового розвитку креативного міста об’єднує ІКТ та різноманітні під’єднані до мережі фізичні пристрої, утворюючи Інтернет речей, щоб оптимізувати ефективність міських операцій і послуг і зв’язатися з громадянами. Його основна мета – допомогти їм досягти успіху не тимчасово, а в довгостроковій перспективі, забезпечивши їх необхідними інструментами та ресурсами. Концепція сталого розвитку креативного міста має допомогти розробити нову стратегію у процесі побудови сталого розвитку. Цифрові креативні міста можна класифікувати за шістьма основними вимірами: 1) креативна економіка; 2) креативна мобільність; 3) креативне середовище; 4) креативні мешканці; 5) креативний спосіб життя; 6) креативна громада. Ці шість критеріїв пов’язані з традиційними регіональними та неокласичними теоріями зростання та розвитку міст. Мета статті – розкрити теоретичні і практичні аспекти філософії цифрового розвитку креативного міста як нового наукового напрямку. Завдання дослідження: 1) сформувати концепцію сталого розвитку креативного міста з метою перейти від креативності до її сталості; 2) розкрити теоретичні і практичні аспекти філософії цифрового розвитку креативного міста; 3) з’ясувати умови формування проекту цифрового розвитку креативного міста. Цифрові принципи є необхідними для створення стійких, ефективних проектів у межах викликів цивілізації. Інструменти цифрового інвестування – це найкращий підхід до впровадження практик цифрового розвитку у діяльність громад. Для цього слід розробити різноманітні напрями ціннісних пропозицій цифрового міста, сегментів клієнтів, каналів, зв’язків з клієнтами, потоків доходу, ключових видів діяльності, ключових ресурсів, партнерів, структури витрат, організаційного розвитку та кінцевої гри, створивши бізнес-моделі сталого цифрового розвитку. Концепція сталого розвитку креативного міста має допомогти ровивати нову стратегію у процесі побудови сталого розвитку.
{"title":"ФІЛОСОФІЯ ЦИФРОВОГО РОЗВИТКУ КРЕАТИВНОГО МІСТА","authors":"Валентина Григорівна Воронкова, Юрий Олегович Каганов, Віталіна Олександрівна Нікітенко, Геннадій Васильчук","doi":"10.26661/hst-2022-12-89-02","DOIUrl":"https://doi.org/10.26661/hst-2022-12-89-02","url":null,"abstract":"Актуальність дослідження філософії цифрового розвитку креативного міста об’єднує ІКТ та різноманітні під’єднані до мережі фізичні пристрої, утворюючи Інтернет речей, щоб оптимізувати ефективність міських операцій і послуг і зв’язатися з громадянами. Його основна мета – допомогти їм досягти успіху не тимчасово, а в довгостроковій перспективі, забезпечивши їх необхідними інструментами та ресурсами. Концепція сталого розвитку креативного міста має допомогти розробити нову стратегію у процесі побудови сталого розвитку. Цифрові креативні міста можна класифікувати за шістьма основними вимірами: 1) креативна економіка; 2) креативна мобільність; 3) креативне середовище; 4) креативні мешканці; 5) креативний спосіб життя; 6) креативна громада. Ці шість критеріїв пов’язані з традиційними регіональними та неокласичними теоріями зростання та розвитку міст. Мета статті – розкрити теоретичні і практичні аспекти філософії цифрового розвитку креативного міста як нового наукового напрямку. Завдання дослідження: 1) сформувати концепцію сталого розвитку креативного міста з метою перейти від креативності до її сталості; 2) розкрити теоретичні і практичні аспекти філософії цифрового розвитку креативного міста; 3) з’ясувати умови формування проекту цифрового розвитку креативного міста. Цифрові принципи є необхідними для створення стійких, ефективних проектів у межах викликів цивілізації. Інструменти цифрового інвестування – це найкращий підхід до впровадження практик цифрового розвитку у діяльність громад. Для цього слід розробити різноманітні напрями ціннісних пропозицій цифрового міста, сегментів клієнтів, каналів, зв’язків з клієнтами, потоків доходу, ключових видів діяльності, ключових ресурсів, партнерів, структури витрат, організаційного розвитку та кінцевої гри, створивши бізнес-моделі сталого цифрового розвитку. Концепція сталого розвитку креативного міста має допомогти ровивати нову стратегію у процесі побудови сталого розвитку.","PeriodicalId":55667,"journal":{"name":"Journal Of Babylon Center For Humanities Studies","volume":"46 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-11-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"88557264","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-01-01DOI: 10.26661/hst-2022-11-88-17
N. Kapitanenko
{"title":"LEGAL BASIS OF THE INTELLECTUAL PROPERTY RIGHT IMPLEMENTATION IN THE DIGITAL SOCIETY","authors":"N. Kapitanenko","doi":"10.26661/hst-2022-11-88-17","DOIUrl":"https://doi.org/10.26661/hst-2022-11-88-17","url":null,"abstract":"","PeriodicalId":55667,"journal":{"name":"Journal Of Babylon Center For Humanities Studies","volume":"101 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-01-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"85919636","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}