Мета. Визначити ефективні заходи профілактики та ліквідації інтраопераційних і післяопераційних ускладнень при застосуванні VATS у хворих на туберкульоз (ТБ) легень. Матеріали та методи. Із 2008 по 2020 р. фтизіатричним пацієнтам було виконано 133 VATS-операції, а саме: атипова сегментектомія – 29 (21,6 %) випадків, типова сегментектомія – 49 (36,9 %), лобектомія – 49 (36,9 %), білобектомія – 2 (1,5 %), пульмонектомія – 4 (3,1 %). Хворих із діагнозом уперше діагностованого ТБ було 62 (46,3 %), із множинною лікарською стійкістю – 45 (34,4 %), із широкою лікарською стійкістю – 26 (19,3 %). Інтраопераційні ускладнення було зафіксовано в 5 (3,8 %) пацієнтів: 2 інтраопераційні кровотечі та 3 надриви паренхіми легені. Післяопераційні ускладнення було виявлено у 21 хворого (16,1 %): пізнє розправлення легені – 4 (3,1 %), післяопераційний плевральний випіт – 4 (3,1 %), дихальна недостатність – 3 (2,3 %), дисбіоз кишківника – 1 (0,8 %), серома післяопераційної рани – 2 (1,5 %), нагноєння післяопераційної рани – 5 (3,8 %), неспроможність кукси бронха із залишковою плевральною порожниною – 2 (1,5 %). Ефективність лікування становила 96,9 %. Результати та їх обговорення. Для профілактики ускладнень при VATS потрібно зважено відбирати пацієнтів для втручання, оцінювати рентгенологічну картину патологічних змін на доопераційному етапі, визначати безпечну ділянку для встановлення першого торакопорту. Важливими є виконання зручного мініторакотомного доступу довжиною до 8 см у V або VI міжребер’ї та використання ранорозширювачів невеликого розміру. Ретельна лімфодисекція в корені частки легені, пересічення та прошивання виділених окремих елементів кореня легені є запорукою спроможності та міцності механічного шва. Передопераційна корекція гемостазу залежно від віку, ваги, супутньої патології є невід’ємною складовою профілактики порушень згортання крові та полягає в застосуванні гепатопротекторів, антиагрегантів й антикоагулянтів. За неможливості виконання VATS-пневмолізу, роздільної обробки елементів кореня легені, труднощів у досягненні гемостазу конверсія в широку торакотомію є надійним і дієвим методом профілактики різноманітних ускладнень. Вчасне застосування конверсії в торакотомію, накладання П-подібних швів, ре-VATS або реторакотомія, гемостатична терапія, активна аспірація, накладання штучного пневмоперитонеуму, додаткове дренування плевральної порожнини чи повторні пункції, ФБС, клапанна бронхоблокація, корекція антибактеріальної терапії, використання пробіотиків, корекція схем протитуберкульозної терапії, хірургічна обробка ран, а також комбінація цих заходів допомагають ефективно та надійно ліквідувати як інтра-, так і післяопераційні ускладнення при VATS. Висновки. На безпечність і зручність VATS впливають багато факторів. Адекватна оцінка можливості виконання такої операції, методи профілактики ускладнень та їх своєчасне застосування забезпечують прогнозований перебіг післяопераційного періоду та зменшення частоти ускладнень. Залежно від причини в
{"title":"Заходи профілактики та ліквідації інтраопераційних і післяопераційних ускладнень при VATS у хворих на туберкульоз легень","authors":"М.С. Опанасенко, В.І. Лисенко, О.В. Терешкович, Б.М. Конік, Л.І. Леванда, М.Ю. Шамрай, С.М. Білоконь","doi":"10.32902/2663-0338-2021-2.1-21","DOIUrl":"https://doi.org/10.32902/2663-0338-2021-2.1-21","url":null,"abstract":"Мета. Визначити ефективні заходи профілактики та ліквідації інтраопераційних і післяопераційних ускладнень при застосуванні VATS у хворих на туберкульоз (ТБ) легень. \u0000Матеріали та методи. Із 2008 по 2020 р. фтизіатричним пацієнтам було виконано 133 VATS-операції, а саме: атипова сегментектомія – 29 (21,6 %) випадків, типова сегментектомія – 49 (36,9 %), лобектомія – 49 (36,9 %), білобектомія – 2 (1,5 %), пульмонектомія – 4 (3,1 %). Хворих із діагнозом уперше діагностованого ТБ було 62 (46,3 %), із множинною лікарською стійкістю – 45 (34,4 %), із широкою лікарською стійкістю – 26 (19,3 %). Інтраопераційні ускладнення було зафіксовано в 5 (3,8 %) пацієнтів: 2 інтраопераційні кровотечі та 3 надриви паренхіми легені. Післяопераційні ускладнення було виявлено у 21 хворого (16,1 %): пізнє розправлення легені – 4 (3,1 %), післяопераційний плевральний випіт – 4 (3,1 %), дихальна недостатність – 3 (2,3 %), дисбіоз кишківника – 1 (0,8 %), серома післяопераційної рани – 2 (1,5 %), нагноєння післяопераційної рани – 5 (3,8 %), неспроможність кукси бронха із залишковою плевральною порожниною – 2 (1,5 %). Ефективність лікування становила 96,9 %. \u0000Результати та їх обговорення. Для профілактики ускладнень при VATS потрібно зважено відбирати пацієнтів для втручання, оцінювати рентгенологічну картину патологічних змін на доопераційному етапі, визначати безпечну ділянку для встановлення першого торакопорту. Важливими є виконання зручного мініторакотомного доступу довжиною до 8 см у V або VI міжребер’ї та використання ранорозширювачів невеликого розміру. Ретельна лімфодисекція в корені частки легені, пересічення та прошивання виділених окремих елементів кореня легені є запорукою спроможності та міцності механічного шва. Передопераційна корекція гемостазу залежно від віку, ваги, супутньої патології є невід’ємною складовою профілактики порушень згортання крові та полягає в застосуванні гепатопротекторів, антиагрегантів й антикоагулянтів. За неможливості виконання VATS-пневмолізу, роздільної обробки елементів кореня легені, труднощів у досягненні гемостазу конверсія в широку торакотомію є надійним і дієвим методом профілактики різноманітних ускладнень. Вчасне застосування конверсії в торакотомію, накладання П-подібних швів, ре-VATS або реторакотомія, гемостатична терапія, активна аспірація, накладання штучного пневмоперитонеуму, додаткове дренування плевральної порожнини чи повторні пункції, ФБС, клапанна бронхоблокація, корекція антибактеріальної терапії, використання пробіотиків, корекція схем протитуберкульозної терапії, хірургічна обробка ран, а також комбінація цих заходів допомагають ефективно та надійно ліквідувати як інтра-, так і післяопераційні ускладнення при VATS. \u0000Висновки. На безпечність і зручність VATS впливають багато факторів. Адекватна оцінка можливості виконання такої операції, методи профілактики ускладнень та їх своєчасне застосування забезпечують прогнозований перебіг післяопераційного періоду та зменшення частоти ускладнень. Залежно від причини в","PeriodicalId":13681,"journal":{"name":"Infusion & Chemotherapy","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-07-31","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"91192470","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2021-07-31DOI: 10.32902/2663-0338-2021-2.1-15
S. Matvyeyeva
Inflammatory reconstitution of immune syndrome (IRIS) is an immunological reaction characterized by recurrent or new inflammatory signs of tuberculosis (TB) that occur shortly after antiretroviral therapy (ART) in 18 % of patients infected with human immunodeficiency virus (HIV). Features of the syndrome include recurrent symptoms: fever, lymphadenitis and the spread of pulmonary infiltrates on radiography. Low CD4 levels and a short interval between the onset of ART increase the risk of developing TB-associated immune system recovery syndrome. Clinical trials show that early onset of ART results in higher survival rates than ART initiated approximately 8 weeks after the start of TB treatment in patients with a CD4 count of 50 cells/μl. These findings are in line with the recommendations of the World Health Organization, which emphasize the acceleration of the onset of ART in patients with TB and low CD4 levels. However, despite the advantage of survival, early administration of ART more than increases the risk of developing IRIS associated with TB. There is no evidence-based strategy for the prevention of IRIS associated with TB. Studies evaluating adjuvant glucocorticoids for the treatment of various forms of TB have shown reduced mortality among TB patients and fewer complications among TB patients. The aim of the study was to evaluate the prophylactic use of prednisolone to safely reduce the incidence of TB-associated IRIS in patients with multidrug resistant TB (MDR TB) is at high risk of developing the syndrome. We observed HIV-infected patients who started ART (and had not previously received ART) and started TB treatment within 30 days before the start of ART and had a CD4 count of 50 cells/μl. Patients received either standard therapy with prednisolone (at a dose of 40 mg per day for 14 days, then 20 mg per day for 14 days) or only standard therapy without prednisolone. The main endpoint was the development of TB associated with TB within 12 weeks after the onset of ART. Among the 64 patients observed, the mean age was 36 years, 60 % were male, and 73 % had microbiologically confirmed TB; the median amount of CD4 was 49 cells/μl, and the median viral load was 5.5 log 10 copies/μl. Patients were divided into 2 groups. Each group included 32 patients with MDR TB / HIV co-infection. IRIS associated with TB was diagnosed in 10 patients (31.25 %) in the prednisolone group and in 17 (53.14 %) in the control group (p<001). Thus, prednisolone treatment of co-infected patients with MDR TB for the first 4 weeks after the onset of HIV-related ART resulted in a lower incidence of TB-associated IRIS than in the control group, with no evidence of an increased risk of severe infections or cancer.
{"title":"Use of prednisolone to prevent the development of immunity reconstitution syndrome in patients with multidrug-resistant tuberculosis","authors":"S. Matvyeyeva","doi":"10.32902/2663-0338-2021-2.1-15","DOIUrl":"https://doi.org/10.32902/2663-0338-2021-2.1-15","url":null,"abstract":"Inflammatory reconstitution of immune syndrome (IRIS) is an immunological reaction characterized by recurrent or new inflammatory signs of tuberculosis (TB) that occur shortly after antiretroviral therapy (ART) in 18 % of patients infected with human immunodeficiency virus (HIV). Features of the syndrome include recurrent symptoms: fever, lymphadenitis and the spread of pulmonary infiltrates on radiography. Low CD4 levels and a short interval between the onset of ART increase the risk of developing TB-associated immune system recovery syndrome. Clinical trials show that early onset of ART results in higher survival rates than ART initiated approximately 8 weeks after the start of TB treatment in patients with a CD4 count of 50 cells/μl. These findings are in line with the recommendations of the World Health Organization, which emphasize the acceleration of the onset of ART in patients with TB and low CD4 levels. However, despite the advantage of survival, early administration of ART more than increases the risk of developing IRIS associated with TB. There is no evidence-based strategy for the prevention of IRIS associated with TB. Studies evaluating adjuvant glucocorticoids for the treatment of various forms of TB have shown reduced mortality among TB patients and fewer complications among TB patients. The aim of the study was to evaluate the prophylactic use of prednisolone to safely reduce the incidence of TB-associated IRIS in patients with multidrug resistant TB (MDR TB) is at high risk of developing the syndrome. We observed HIV-infected patients who started ART (and had not previously received ART) and started TB treatment within 30 days before the start of ART and had a CD4 count of 50 cells/μl. Patients received either standard therapy with prednisolone (at a dose of 40 mg per day for 14 days, then 20 mg per day for 14 days) or only standard therapy without prednisolone. The main endpoint was the development of TB associated with TB within 12 weeks after the onset of ART. Among the 64 patients observed, the mean age was 36 years, 60 % were male, and 73 % had microbiologically confirmed TB; the median amount of CD4 was 49 cells/μl, and the median viral load was 5.5 log 10 copies/μl. Patients were divided into 2 groups. Each group included 32 patients with MDR TB / HIV co-infection. IRIS associated with TB was diagnosed in 10 patients (31.25 %) in the prednisolone group and in 17 (53.14 %) in the control group (p<001). Thus, prednisolone treatment of co-infected patients with MDR TB for the first 4 weeks after the onset of HIV-related ART resulted in a lower incidence of TB-associated IRIS than in the control group, with no evidence of an increased risk of severe infections or cancer.","PeriodicalId":13681,"journal":{"name":"Infusion & Chemotherapy","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-07-31","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"77643418","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2021-07-31DOI: 10.32902/2663-0338-2021-2.1-19
Галина Павлівна Олещенко, Іван Андрійович Гнатенко
Обґрунтування. Україна входить до десяти країн світу з найвищим тягарем захворюваності на мультирезистентний туберкульоз (МРТБ). Окрім цього, щороку зростає кількість хворих на МРТБ із первинною резистентністю. Останнє пов’язано зі збільшенням резервуару резистентної інфекції. Основними причинами цього є недовиявлення близько 32 % таких осіб і низька ефективність лікування виявлених хворих на МРТБ, а також слабко вивчені ланки патогенезу туберкульозного процесу. Мета. Показати важливість подальших досліджень туберкульозу в Україні залежно від гендерних особливостей хворих. Матеріали та методи. Було досліджено рівень нейтрофільної еластази (НЕ) в 37 хворих (25 чоловіків і 12 жінок), які мали МРТБ. Контрольна група становила 13 відносно здорових осіб – 9 чоловіків і 4 жінки. Активність НЕ в сироватці крові визначали за допомогою спектрофотометричного методу. Результати та їх обговорення. Рівень НЕ в контрольній групі дорівнював 75,0 нмоль/хв.мл, що було прийнято нами за нормальний показник. Серед хворих на МРТБ чоловіків рівень НЕ коливався від 19,5 до 272,2 нмоль/хв×мл і в середньому становив 110,9 нмоль/хв.мл. З-поміж хворих на МРТБ жінок рівень НЕ коливався від 49,2 до 238,9 нмоль/хв×мл і в середньому дорівнював 98,9 нмоль/хв×мл. Отже, рівень НЕ був вищий за нормальний у хворих на МРТБ чоловіків приблизно в 1,5 раза (110,9 проти 75,0 нмоль/хв×мл). У хворих на МРТБ жінок рівень НЕ також був вищий за нормальний. Рівень НЕ у хворих чоловіків був вищий, аніж у хворих на МРТБ жінок (110,9 проти 98,9 нмоль/хв×мл). Тобто активність НЕ серед обох гендерних груп була вищою за нормальну, проте хворі на МРТБ чоловіки мають майже в 1,5 раза вищу активність НЕ, ніж жінки. Висновки. Ці показники можуть свідчити про те, що у хворих на МРТБ чоловіків специфічний процес перебігає із залученням більшої активності компенсаторних сил як відповідь на агресивніший вплив резистентного збудника на чоловічий організм.
{"title":"Гендерні особливості протеолітичної системи у хворих на мультирезистентний туберкульоз","authors":"Галина Павлівна Олещенко, Іван Андрійович Гнатенко","doi":"10.32902/2663-0338-2021-2.1-19","DOIUrl":"https://doi.org/10.32902/2663-0338-2021-2.1-19","url":null,"abstract":"Обґрунтування. Україна входить до десяти країн світу з найвищим тягарем захворюваності на мультирезистентний туберкульоз (МРТБ). Окрім цього, щороку зростає кількість хворих на МРТБ із первинною резистентністю. Останнє пов’язано зі збільшенням резервуару резистентної інфекції. Основними причинами цього є недовиявлення близько 32 % таких осіб і низька ефективність лікування виявлених хворих на МРТБ, а також слабко вивчені ланки патогенезу туберкульозного процесу. \u0000Мета. Показати важливість подальших досліджень туберкульозу в Україні залежно від гендерних особливостей хворих. \u0000Матеріали та методи. Було досліджено рівень нейтрофільної еластази (НЕ) в 37 хворих (25 чоловіків і 12 жінок), які мали МРТБ. Контрольна група становила 13 відносно здорових осіб – 9 чоловіків і 4 жінки. Активність НЕ в сироватці крові визначали за допомогою спектрофотометричного методу. \u0000Результати та їх обговорення. Рівень НЕ в контрольній групі дорівнював 75,0 нмоль/хв.мл, що було прийнято нами за нормальний показник. Серед хворих на МРТБ чоловіків рівень НЕ коливався від 19,5 до 272,2 нмоль/хв×мл і в середньому становив 110,9 нмоль/хв.мл. З-поміж хворих на МРТБ жінок рівень НЕ коливався від 49,2 до 238,9 нмоль/хв×мл і в середньому дорівнював 98,9 нмоль/хв×мл. Отже, рівень НЕ був вищий за нормальний у хворих на МРТБ чоловіків приблизно в 1,5 раза (110,9 проти 75,0 нмоль/хв×мл). У хворих на МРТБ жінок рівень НЕ також був вищий за нормальний. Рівень НЕ у хворих чоловіків був вищий, аніж у хворих на МРТБ жінок (110,9 проти 98,9 нмоль/хв×мл). Тобто активність НЕ серед обох гендерних груп була вищою за нормальну, проте хворі на МРТБ чоловіки мають майже в 1,5 раза вищу активність НЕ, ніж жінки. \u0000Висновки. Ці показники можуть свідчити про те, що у хворих на МРТБ чоловіків специфічний процес перебігає із залученням більшої активності компенсаторних сил як відповідь на агресивніший вплив резистентного збудника на чоловічий організм.","PeriodicalId":13681,"journal":{"name":"Infusion & Chemotherapy","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-07-31","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"85548479","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2021-07-31DOI: 10.32902/2663-0338-2021-2.1-22
М.С. Опанасенко, О.В. Терешкович
Обґрунтування. Хірургічне втручання є одним зі шляхів підвищення ефективності лікування хворих на мультирезистентний туберкульоз (МРТБ) і туберкульоз легень із розширеною медикаментозною резистентністю (РРТБ). За своєю сутністю хірургія легеневого ТБ є хірургією інфекційного процесу, що потребує проведення курсу протитуберкульозної терапії (ПТТ) і лише після цього застосування за потреби хірургічного втручання. Такі особливості перебігу МРТБ/РРТБ легень пояснюють наявність різних експертних думок щодо строків проведення хірургічного етапу лікування. Матеріали та методи. Проведено ретроспективний аналіз результатів хірургічного лікування 613 хворих на МРТБ/РРТБ легень залежно від строків ПТТ до операції, строків доопераційного лікування, показань до операції та виду хірургічного втручання. Згідно з отриманими даними було сформовано зведені таблиці й визначено найкращий період для оперативного лікування. Для об’єктивного аналізу слід зазначити, що в клініці Національного інституту фтизіатрії і пульмонології виконується переважно планове хірургічне лікування хворих на ТБ, тому більшість пацієнтів із невідкладними показаннями не увійшли в дослідження. Результати хірургічного лікування пацієнтів, включених у випробування, залежно від строків доопераційної хіміотерапії представлено в таблиці та на рисунку. Результати та їх обговорення. Рисунок наочно демонструє, що найефективніші результати отримано за тривалості передопераційної підготовки 4-6 і 6-12 місяців. Аналіз таблиці та рисунку свідчить, що найкращими результати оперативного лікування були при строках доопераційної терапії в 4-6 місяців (ефективне лікування – 97,9±1,4 %). Найгірші результати лікування були у хворих, які отримували ПТТ до 2 місяців (ефективне лікування – 66,7±15,7 %) і понад 12 місяців (ефективне лікування – 83,8±1,8 %). У цих групах хворих також була найбільша післяопераційна летальність (до 2 місяців – 11,0±10,5 %; понад 12 місяців – 4,3±1,0 %). Безперечно, на результат хірургічного лікування впливає комплекс факторів, а не лише строки доопераційної ПТТ. Дані аналізу показують достовірну тенденцію до погіршення результатів хірургічного лікування зі збільшенням терміну лікування понад 6 місяців. Висновки. Оптимальними термінами для проведення хірургічного лікування у хворих на МРТБ/РРТБ легень є період 4-6 місяців від початку повноцінної ПТТ за IV категорією. У цих хворих найчастіше виконували оперативне лікування за наявності обмежених процесів (туберкулома – 14,3±3,8 %, фіброзно-кавернозний ТБ – 27,0±3,1 %). Найчастіше виконувалися радикальні резекційні хірургічні втручання: у строках 4-6 місяців було виконано 25,2±3,4 % усіх лоб-(білоб-)ектомій, 27,9±4,4 % усіх сегментарних резекцій і 14,5±4,2 % усіх відеоасистованих (VATS) резекцій.
{"title":"Обґрунтування строків проведення хірургічного лікування у хворих на мультирезистентний туберкульоз легень і туберкульоз легень із розширеною медикаментозною резистентністю","authors":"М.С. Опанасенко, О.В. Терешкович","doi":"10.32902/2663-0338-2021-2.1-22","DOIUrl":"https://doi.org/10.32902/2663-0338-2021-2.1-22","url":null,"abstract":"Обґрунтування. Хірургічне втручання є одним зі шляхів підвищення ефективності лікування хворих на мультирезистентний туберкульоз (МРТБ) і туберкульоз легень із розширеною медикаментозною резистентністю (РРТБ). За своєю сутністю хірургія легеневого ТБ є хірургією інфекційного процесу, що потребує проведення курсу протитуберкульозної терапії (ПТТ) і лише після цього застосування за потреби хірургічного втручання. Такі особливості перебігу МРТБ/РРТБ легень пояснюють наявність різних експертних думок щодо строків проведення хірургічного етапу лікування. \u0000Матеріали та методи. Проведено ретроспективний аналіз результатів хірургічного лікування 613 хворих на МРТБ/РРТБ легень залежно від строків ПТТ до операції, строків доопераційного лікування, показань до операції та виду хірургічного втручання. Згідно з отриманими даними було сформовано зведені таблиці й визначено найкращий період для оперативного лікування. Для об’єктивного аналізу слід зазначити, що в клініці Національного інституту фтизіатрії і пульмонології виконується переважно планове хірургічне лікування хворих на ТБ, тому більшість пацієнтів із невідкладними показаннями не увійшли в дослідження. Результати хірургічного лікування пацієнтів, включених у випробування, залежно від строків доопераційної хіміотерапії представлено в таблиці та на рисунку. \u0000Результати та їх обговорення. Рисунок наочно демонструє, що найефективніші результати отримано за тривалості передопераційної підготовки 4-6 і 6-12 місяців. Аналіз таблиці та рисунку свідчить, що найкращими результати оперативного лікування були при строках доопераційної терапії в 4-6 місяців (ефективне лікування – 97,9±1,4 %). Найгірші результати лікування були у хворих, які отримували ПТТ до 2 місяців (ефективне лікування – 66,7±15,7 %) і понад 12 місяців (ефективне лікування – 83,8±1,8 %). У цих групах хворих також була найбільша післяопераційна летальність (до 2 місяців – 11,0±10,5 %; понад 12 місяців – 4,3±1,0 %). Безперечно, на результат хірургічного лікування впливає комплекс факторів, а не лише строки доопераційної ПТТ. Дані аналізу показують достовірну тенденцію до погіршення результатів хірургічного лікування зі збільшенням терміну лікування понад 6 місяців. \u0000Висновки. Оптимальними термінами для проведення хірургічного лікування у хворих на МРТБ/РРТБ легень є період 4-6 місяців від початку повноцінної ПТТ за IV категорією. У цих хворих найчастіше виконували оперативне лікування за наявності обмежених процесів (туберкулома – 14,3±3,8 %, фіброзно-кавернозний ТБ – 27,0±3,1 %). Найчастіше виконувалися радикальні резекційні хірургічні втручання: у строках 4-6 місяців було виконано 25,2±3,4 % усіх лоб-(білоб-)ектомій, 27,9±4,4 % усіх сегментарних резекцій і 14,5±4,2 % усіх відеоасистованих (VATS) резекцій.","PeriodicalId":13681,"journal":{"name":"Infusion & Chemotherapy","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-07-31","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"76961253","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2021-07-31DOI: 10.32902/2663-0338-2021-2.1-18
О.Д. Ніколаєва
Обґрунтування. Проблема поєднаного перебігу мультирезистентного туберкульозу (МРТБ), ВІЛ-інфекції й вірусних гепатитів (ВГ) В та С в Україні набула глобального значення у зв’язку з неухильним підвищенням захворюваності на ВІЛ і поширеності МРТБ серед інфікованих. Наявність МРТБ/ВІЛ/ВГ потребує інтегрованого підходу до ведення випадку. Хворі на ТБ у поєднанні з ВГ належать до групи ризику щодо виникнення тяжких гепатотоксичних побічних реакцій, що ускладнює процес лікування та зумовлює несприятливий прогноз. Мета. Визначити частоту, ступінь і можливості усунення побічної дії поєднаної терапії ТБ/ВІЛ залежно від функціонального стану печінки. Матеріали та методи. Ми проаналізували 30 випадків МРТБ/ВІЛ/ВГ. Усі ВІЛ-інфіковані мали CD4 ≤200 кл/мкл, IV стадію хвороби. Серед клінічних форм ТБ діагностовано легеневий ТБ у поєднанні з множинними позалегеневими локалізаціями процесу. Хворі були обстежені на маркери ВГ В та С. Використовували й стандартні лабораторні методи: біохімічне дослідження крові з визначенням білірубіну, аланінамінотрансферази (АлАт) й аспартатамінотрансферази (АсАт), лужної фосфатази, альбуміну, протромбінового індексу. Також усім хворим було виконано ультразвукову еластометрію печінки апаратом FibroScan і визначено ступінь фіброзу в паренхімі за шкалою METAVIR. Результати та їх обговорення. Серед обстежених хворих у 8 (26,7 %) діагностували вірусний гепатит В, у 22 (73,3 %) – гепатит С. При визначенні функціонального стану печінки за рівнем біохімічних показників у 14 (46,6 %) хворих відзначено підвищення рівня трансаміназ, у 9 (30 %) – білірубіну, в 5 (16,7 %) – зниження рівнів альбуміну. За даними еластометрії в 4 (13,3 %) пацієнтів діагностували ступінь фіброзу за шкалою METAVIR F3, у 12 (40,0 %) – F2, у 14 (46,6 %) – F1. Після дообстеження хворі отримували комплексне лікування за схемою Cm Lfx Pt Cs Pas і противірусну терапію TDF+3TC+EFV, а після впровадження в Україні бедаквіліну й сучасні схеми – Bdq Lfx Lzd Cs Cfz і противірусну терапію TDF+FTC+DTG. Схеми противірусної терапії не включали гепатотоксичні препарати. Встановлено, що найвищий ризик виникнення гепатотоксичних реакцій мають пацієнти з вихідним підвищенням рівнів АлАт й АсАт, зниженим альбуміном, ураженням печінки F2 та F3. Ці хворі потребують лікування в поєднанні з гепатопротекторами й ретельнішого моніторингу показників функції печінки. Гепатотоксичні реакції 1-2 ступеня траплялися частіше в перший і другий місяці лікування в 73,3 % хворих і були усунені без відміни терапії. У 8 (26,7 %) хворих діагностували тяжкі гепатотоксичні реакції 3 ступеня, що потребували відміни протитуберкульозної терапії з проведенням дезінтоксикаційного лікування разом із гепатопротекторами. Протитуберкульозну терапію відновлювали після нормалізації функціональних показників печінки. За попередніми даними, режим хіміотерапії туберкульозу з бедаквіліном зумовлював менше гепатотоксичних побічних реакцій порівняно з попередньою схемою Cm Lfx Pt Cs Pas.
{"title":"Гепатотоксичні побічні реакції при лікуванні хворих на мультирезистентний туберкульоз у поєднанні з ВІЛ-інфекцією та вірусними гепатитами","authors":"О.Д. Ніколаєва","doi":"10.32902/2663-0338-2021-2.1-18","DOIUrl":"https://doi.org/10.32902/2663-0338-2021-2.1-18","url":null,"abstract":"Обґрунтування. Проблема поєднаного перебігу мультирезистентного туберкульозу (МРТБ), ВІЛ-інфекції й вірусних гепатитів (ВГ) В та С в Україні набула глобального значення у зв’язку з неухильним підвищенням захворюваності на ВІЛ і поширеності МРТБ серед інфікованих. Наявність МРТБ/ВІЛ/ВГ потребує інтегрованого підходу до ведення випадку. Хворі на ТБ у поєднанні з ВГ належать до групи ризику щодо виникнення тяжких гепатотоксичних побічних реакцій, що ускладнює процес лікування та зумовлює несприятливий прогноз. \u0000Мета. Визначити частоту, ступінь і можливості усунення побічної дії поєднаної терапії ТБ/ВІЛ залежно від функціонального стану печінки. \u0000Матеріали та методи. Ми проаналізували 30 випадків МРТБ/ВІЛ/ВГ. Усі ВІЛ-інфіковані мали CD4 ≤200 кл/мкл, IV стадію хвороби. Серед клінічних форм ТБ діагностовано легеневий ТБ у поєднанні з множинними позалегеневими локалізаціями процесу. Хворі були обстежені на маркери ВГ В та С. Використовували й стандартні лабораторні методи: біохімічне дослідження крові з визначенням білірубіну, аланінамінотрансферази (АлАт) й аспартатамінотрансферази (АсАт), лужної фосфатази, альбуміну, протромбінового індексу. Також усім хворим було виконано ультразвукову еластометрію печінки апаратом FibroScan і визначено ступінь фіброзу в паренхімі за шкалою METAVIR. \u0000Результати та їх обговорення. Серед обстежених хворих у 8 (26,7 %) діагностували вірусний гепатит В, у 22 (73,3 %) – гепатит С. При визначенні функціонального стану печінки за рівнем біохімічних показників у 14 (46,6 %) хворих відзначено підвищення рівня трансаміназ, у 9 (30 %) – білірубіну, в 5 (16,7 %) – зниження рівнів альбуміну. За даними еластометрії в 4 (13,3 %) пацієнтів діагностували ступінь фіброзу за шкалою METAVIR F3, у 12 (40,0 %) – F2, у 14 (46,6 %) – F1. Після дообстеження хворі отримували комплексне лікування за схемою Cm Lfx Pt Cs Pas і противірусну терапію TDF+3TC+EFV, а після впровадження в Україні бедаквіліну й сучасні схеми – Bdq Lfx Lzd Cs Cfz і противірусну терапію TDF+FTC+DTG. Схеми противірусної терапії не включали гепатотоксичні препарати. Встановлено, що найвищий ризик виникнення гепатотоксичних реакцій мають пацієнти з вихідним підвищенням рівнів АлАт й АсАт, зниженим альбуміном, ураженням печінки F2 та F3. Ці хворі потребують лікування в поєднанні з гепатопротекторами й ретельнішого моніторингу показників функції печінки. Гепатотоксичні реакції 1-2 ступеня траплялися частіше в перший і другий місяці лікування в 73,3 % хворих і були усунені без відміни терапії. У 8 (26,7 %) хворих діагностували тяжкі гепатотоксичні реакції 3 ступеня, що потребували відміни протитуберкульозної терапії з проведенням дезінтоксикаційного лікування разом із гепатопротекторами. Протитуберкульозну терапію відновлювали після нормалізації функціональних показників печінки. За попередніми даними, режим хіміотерапії туберкульозу з бедаквіліном зумовлював менше гепатотоксичних побічних реакцій порівняно з попередньою схемою Cm Lfx Pt Cs Pas.","PeriodicalId":13681,"journal":{"name":"Infusion & Chemotherapy","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-07-31","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"82419838","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2021-07-31DOI: 10.32902/2663-0338-2021-2.1-16
Василь Михайлович Мельник, В.Г. Матусевич, І.О. Новожилова, О.Р. Тарасенко, І.В. Бушура, А. М. Приходько
Епідемічна ситуація щодо туберкульозу (ТБ) в Україні, як і у світі, залишається напруженою: показники захворюваності та смертності не досягають цільових згідно зі Стратегією Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) «Покласти край ТБ». За період 2012-2019 рр. в Україні захворюваність на всі форми вперше виявленого ТБ (нові випадки + рецидиви) зменшилася із 72,1 до 60,1 на 100 тис. населення, смертність – із 15,1 до 8,8 на 100 тис. населення. В офіційній статистичній звітності захворюваність на рецидиви ТБ (РТБ) подається разом із випадками вперше діагностованого ТБ: у такий спосіб від широкого кола громадськості приховують частоту РТБ, що свідчить про хиби лікування хворих. Ефективність терапії РТБ, за даними когортного аналізу, становила 65,1 % у 2015 р. та 68,4 % у 2019 р. (згідно з рекомендаціями ВООЗ виявлення хворих має наближатися до 70,0 %, а ефективність лікування – до 85,0 %). На тлі низької ефективності лікування відзначається й недостатнє виявлення хворих на ТБ, що має дуже незначну тенденцію до збільшення – з 58,9 % за мазком у 2016 р. до 59,4 % у 2019 р. Ці статистичні дані підтверджують потребу у вивченні ситуації з РТБ і розробленні запобіжних заходів. За даними лабораторної діагностики рецидивів та інших випадків повторного лікування ТБ, частка випадків мультирезистентного ТБ становила 46,4 % у 2018 р та 42,9 % у 2019 р. Захворюваність на РТБ у 2012, 2016, 2017 рр. була майже на однаковому рівні: 12,4; 12,9; 12,1 на 100 тис. населення відповідно. Лише у 2018 р. вона зменшилася до 11,1 на 100 тис., але це теж є високим показником. Характерно, що виявлення хворих на РТБ разом з іншими випадками повторного лікування ТБ за допомогою методу бактеріоскопії мазка коливається від 49,1 % у 2012 р. до 60,8 % у 2018 р. та 59,4 % у 2019 р. Але відзначається зростання частки виявлення хворих на РТБ за мазком та/або культурою – із 78,8 % у 2017 р. до 81,4 % у 2019 р. Це свідчить про поліпшення бактеріологічної діагностики РТБ і водночас про збільшення кількості клінічно тяжких хворих на ТБ. Отже, характеристика РТБ є своєрідним дзеркалом, яке відображає слабкі ланки в проведенні протитуберкульозних заходів, тому істинні РТБ нерідко реєструють як випадки вперше діагностованого ТБ. Саме когорта хворих на РТБ підтримує високі показники захворюваності на ТБ легень і смертності від нього. Досі немає систематизованого погляду на причини РТБ і, відповідно, чітких запобіжних заходів. Цій проблемі приділяється недостатньо уваги в протитуберкульозних закладах України.
{"title":"Оцінка динаміки рецидивів у хворих на туберкульоз легень в Україні","authors":"Василь Михайлович Мельник, В.Г. Матусевич, І.О. Новожилова, О.Р. Тарасенко, І.В. Бушура, А. М. Приходько","doi":"10.32902/2663-0338-2021-2.1-16","DOIUrl":"https://doi.org/10.32902/2663-0338-2021-2.1-16","url":null,"abstract":"Епідемічна ситуація щодо туберкульозу (ТБ) в Україні, як і у світі, залишається напруженою: показники захворюваності та смертності не досягають цільових згідно зі Стратегією Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) «Покласти край ТБ». За період 2012-2019 рр. в Україні захворюваність на всі форми вперше виявленого ТБ (нові випадки + рецидиви) зменшилася із 72,1 до 60,1 на 100 тис. населення, смертність – із 15,1 до 8,8 на 100 тис. населення. В офіційній статистичній звітності захворюваність на рецидиви ТБ (РТБ) подається разом із випадками вперше діагностованого ТБ: у такий спосіб від широкого кола громадськості приховують частоту РТБ, що свідчить про хиби лікування хворих. Ефективність терапії РТБ, за даними когортного аналізу, становила 65,1 % у 2015 р. та 68,4 % у 2019 р. (згідно з рекомендаціями ВООЗ виявлення хворих має наближатися до 70,0 %, а ефективність лікування – до 85,0 %). На тлі низької ефективності лікування відзначається й недостатнє виявлення хворих на ТБ, що має дуже незначну тенденцію до збільшення – з 58,9 % за мазком у 2016 р. до 59,4 % у 2019 р. Ці статистичні дані підтверджують потребу у вивченні ситуації з РТБ і розробленні запобіжних заходів. За даними лабораторної діагностики рецидивів та інших випадків повторного лікування ТБ, частка випадків мультирезистентного ТБ становила 46,4 % у 2018 р та 42,9 % у 2019 р. Захворюваність на РТБ у 2012, 2016, 2017 рр. була майже на однаковому рівні: 12,4; 12,9; 12,1 на 100 тис. населення відповідно. Лише у 2018 р. вона зменшилася до 11,1 на 100 тис., але це теж є високим показником. Характерно, що виявлення хворих на РТБ разом з іншими випадками повторного лікування ТБ за допомогою методу бактеріоскопії мазка коливається від 49,1 % у 2012 р. до 60,8 % у 2018 р. та 59,4 % у 2019 р. Але відзначається зростання частки виявлення хворих на РТБ за мазком та/або культурою – із 78,8 % у 2017 р. до 81,4 % у 2019 р. Це свідчить про поліпшення бактеріологічної діагностики РТБ і водночас про збільшення кількості клінічно тяжких хворих на ТБ. Отже, характеристика РТБ є своєрідним дзеркалом, яке відображає слабкі ланки в проведенні протитуберкульозних заходів, тому істинні РТБ нерідко реєструють як випадки вперше діагностованого ТБ. Саме когорта хворих на РТБ підтримує високі показники захворюваності на ТБ легень і смертності від нього. Досі немає систематизованого погляду на причини РТБ і, відповідно, чітких запобіжних заходів. Цій проблемі приділяється недостатньо уваги в протитуберкульозних закладах України.","PeriodicalId":13681,"journal":{"name":"Infusion & Chemotherapy","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-07-31","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"73502849","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Мета. Визначення ефективності застосування моксифлоксацину замість піразинаміду в інтенсивну фазу хіміотерапії у хворих на вперше діагностований туберкульоз легень у разі монорезистентності до останнього чи його непереносимості. Матеріали та методи. У наше дослідження було включено 64 хворих на деструктивний уперше діагностований туберкульоз легень із бактеріовиділенням. Хворі були розподілені на дві групи: 1-ша – 34 хворих, які замість піразинаміду отримували перорально моксифлоксацин упродовж інтенсивної фази лікування (2 місяці); 2-га – 30 хворих, які отримували стандартне лікування. Групи були зіставні між собою за віком, статтю, профілем резистентності тощо. Результати. Через 4 тижні лікування припинення бактеріовиділення, визначене методом мікроскопії, спостерігалося у 23 хворих (67,6 %) 1-ї групи та в 16 (53,3 %) – 2-ї групи (р>0,05). Через 8 тижнів припинення бактеріовиділення мікроскопічно спостерігалося в 31 пацієнта (91,2 %) 1-ї групи й у 24 (80 %) – 2-ї групи (р>0,05). Закриття деструкцій після завершення інтенсивної фази лікування відзначалося у 12 хворих (35,2 %) 1-ї групи та в 9 (30 %) – 2-ї групи (р>0,05). Висновки. Заміна піразинаміду на моксифлоксацин не призводить до зниження ефективності лікування порівняно зі стандартною хіміотерапією, тому може бути альтернативою в лікуванні при монорезистентності до піразинаміду чи його непереносимості.
{"title":"Моксифлоксацин як альтернатива в лікуванні хворих на вперше діагностований туберкульоз легень у разі монорезистентності до піразинаміду чи його непереносимості","authors":"М.М. Кужко, Д.О. Бутов, М.І. Гуменюк, Л.М. Процик, Л.І. Гречаник, А.В. Тараненко","doi":"10.32902/2663-0338-2021-2.1-12","DOIUrl":"https://doi.org/10.32902/2663-0338-2021-2.1-12","url":null,"abstract":"Мета. Визначення ефективності застосування моксифлоксацину замість піразинаміду в інтенсивну фазу хіміотерапії у хворих на вперше діагностований туберкульоз легень у разі монорезистентності до останнього чи його непереносимості. \u0000Матеріали та методи. У наше дослідження було включено 64 хворих на деструктивний уперше діагностований туберкульоз легень із бактеріовиділенням. Хворі були розподілені на дві групи: 1-ша – 34 хворих, які замість піразинаміду отримували перорально моксифлоксацин упродовж інтенсивної фази лікування (2 місяці); 2-га – 30 хворих, які отримували стандартне лікування. Групи були зіставні між собою за віком, статтю, профілем резистентності тощо. \u0000Результати. Через 4 тижні лікування припинення бактеріовиділення, визначене методом мікроскопії, спостерігалося у 23 хворих (67,6 %) 1-ї групи та в 16 (53,3 %) – 2-ї групи (р>0,05). Через 8 тижнів припинення бактеріовиділення мікроскопічно спостерігалося в 31 пацієнта (91,2 %) 1-ї групи й у 24 (80 %) – 2-ї групи (р>0,05). Закриття деструкцій після завершення інтенсивної фази лікування відзначалося у 12 хворих (35,2 %) 1-ї групи та в 9 (30 %) – 2-ї групи (р>0,05). \u0000Висновки. Заміна піразинаміду на моксифлоксацин не призводить до зниження ефективності лікування порівняно зі стандартною хіміотерапією, тому може бути альтернативою в лікуванні при монорезистентності до піразинаміду чи його непереносимості.","PeriodicalId":13681,"journal":{"name":"Infusion & Chemotherapy","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-07-31","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"81789100","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2021-07-31DOI: 10.32902/2663-0338-2021-2.1-09
Вікторія Ігнатьєва, Марія Линник, Галина Гуменюк, Вадим Анатолійович Святненко
Обґрунтування. Запровадження карантину з приводу COVID-19 може призвести до зниження виявлення хворих на туберкульоз, зростання захворюваності та смертності від цього захворювання. На тлі виснаження імунної системи населення дедалі частіше трапляється поєднана туберкульозна патологія, зокрема поєднання туберкульозу легень і туберкульозного отиту. Туберкульоз середнього вуха виникає як вторинний процес у хворих на дисеміновані й інші форми легеневого туберкульозу. Діагностика поєднаної патології значно утруднена, коли специфічний процес перебігає на тлі хронічної неспецифічної патології легень. У таких випадках актуальності набуває застосування додаткових методів дослідження, а саме комп’ютерної томографії (КТ) скроневих кісток та органів грудної порожнини (ОГП). Клінічний випадок. Хвора Т., 1982 р. н., в анамнезі має всі календарні щеплення БЦЖ. Із 2008 р. cпостерігається в пульмонолога з приводу бронхоектатичної хвороби нижньої частки лівої легені. Неодноразово лікувалася стаціонарно й амбулаторно. З березня 2018 р. cпостерігається в оториноларинголога з приводу хронічного лівобічного гнійного середнього отиту. Останнє загострення було в лютому 2020 р. Виконано пункцію та шунтування барабанної порожнини. Тоді ж з’явилися загальна кволість, нежить, біль і пирхота в горлі, підвищення температури тіла до 37,5 ° С, потім – кашель із гнійним мокротинням, осиплість голосу. Отримувала декілька курсів неспецифічної антибактеріальної терапії, але без позитивного ефекту. З метою уточнення діагнозу та лікування направлена до Національного інституту фтизіатрії і пульмонології. Проведено КТ скроневих кісток, у ході якої виявлено ознаки лівобічного середнього отиту та мастоїдиту (рис. 1). На аудіограмі – погіршення слуху за типом слухопроведення (кістково-повітряний розрив на частоті 4000 Гц дорівнював 50 дБ). Виділення з лівого зовнішнього слухового проходу відсутні. На КТ ОГП – ознаки дисемінованого туберкульозу легень, сегментарний ателектаз нижньої частки зліва (рис. 2). Мікроскопія мокротиння: КСП не виявлено, GenXpert МТВ + RIF-. Розпочато основний курс антимікобактеріальної терапії за I категорією. Місцево – офлоксацин (вушні краплі). У результаті призначеного лікування отримано позитивну динаміку поєднаної патології (рис. 3). Висновки. Незважаючи на своєчасне звернення по медичну допомогу, у хворої на хронічний середній отит і бронхоектатичну хворобу, що не піддавалися неспецифічній антибактеріальній терапії, не було своєчасно діагностовано туберкульоз. Проведення КТ скроневих кісток та ОГП у пацієнтів із хронічними захворюваннями легень у поєднанні з хронічним середнім отитом має високу інформативність у виявленні туберкульозного процесу й оцінки ефективності лікування.
{"title":"Інформативність комп’ютерної томографії в діагностиці поєднаної туберкульозної патології","authors":"Вікторія Ігнатьєва, Марія Линник, Галина Гуменюк, Вадим Анатолійович Святненко","doi":"10.32902/2663-0338-2021-2.1-09","DOIUrl":"https://doi.org/10.32902/2663-0338-2021-2.1-09","url":null,"abstract":"Обґрунтування. Запровадження карантину з приводу COVID-19 може призвести до зниження виявлення хворих на туберкульоз, зростання захворюваності та смертності від цього захворювання. На тлі виснаження імунної системи населення дедалі частіше трапляється поєднана туберкульозна патологія, зокрема поєднання туберкульозу легень і туберкульозного отиту. Туберкульоз середнього вуха виникає як вторинний процес у хворих на дисеміновані й інші форми легеневого туберкульозу. Діагностика поєднаної патології значно утруднена, коли специфічний процес перебігає на тлі хронічної неспецифічної патології легень. У таких випадках актуальності набуває застосування додаткових методів дослідження, а саме комп’ютерної томографії (КТ) скроневих кісток та органів грудної порожнини (ОГП). \u0000Клінічний випадок. Хвора Т., 1982 р. н., в анамнезі має всі календарні щеплення БЦЖ. Із 2008 р. cпостерігається в пульмонолога з приводу бронхоектатичної хвороби нижньої частки лівої легені. Неодноразово лікувалася стаціонарно й амбулаторно. З березня 2018 р. cпостерігається в оториноларинголога з приводу хронічного лівобічного гнійного середнього отиту. Останнє загострення було в лютому 2020 р. Виконано пункцію та шунтування барабанної порожнини. Тоді ж з’явилися загальна кволість, нежить, біль і пирхота в горлі, підвищення температури тіла до 37,5 ° С, потім – кашель із гнійним мокротинням, осиплість голосу. Отримувала декілька курсів неспецифічної антибактеріальної терапії, але без позитивного ефекту. З метою уточнення діагнозу та лікування направлена до Національного інституту фтизіатрії і пульмонології. Проведено КТ скроневих кісток, у ході якої виявлено ознаки лівобічного середнього отиту та мастоїдиту (рис. 1). На аудіограмі – погіршення слуху за типом слухопроведення (кістково-повітряний розрив на частоті 4000 Гц дорівнював 50 дБ). Виділення з лівого зовнішнього слухового проходу відсутні. На КТ ОГП – ознаки дисемінованого туберкульозу легень, сегментарний ателектаз нижньої частки зліва (рис. 2). Мікроскопія мокротиння: КСП не виявлено, GenXpert МТВ + RIF-. Розпочато основний курс антимікобактеріальної терапії за I категорією. Місцево – офлоксацин (вушні краплі). У результаті призначеного лікування отримано позитивну динаміку поєднаної патології (рис. 3). \u0000Висновки. Незважаючи на своєчасне звернення по медичну допомогу, у хворої на хронічний середній отит і бронхоектатичну хворобу, що не піддавалися неспецифічній антибактеріальній терапії, не було своєчасно діагностовано туберкульоз. Проведення КТ скроневих кісток та ОГП у пацієнтів із хронічними захворюваннями легень у поєднанні з хронічним середнім отитом має високу інформативність у виявленні туберкульозного процесу й оцінки ефективності лікування.","PeriodicalId":13681,"journal":{"name":"Infusion & Chemotherapy","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-07-31","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"91527298","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Обґрунтування. Стрімке зменшення внаслідок пандемії COVID-19 кількості виявлених випадків туберкульозу (ТБ) з 25 237 у 2019 р. до 17 593 у 2020 р., тобто на 29,8 % (Центр громадського здоров’я, 2021), створює ілюзію подолання проблеми. Водночас широке застосування імуносупресивних лікарських засобів (дексаметазон, тоцилізумаб) для лікування COVID-19-асоційованих пневмоній серед населення з поширеною латентною туберкульозною інфекцією (Cohen A. et al. Eur. Respir. J. 2019) може стати рушійним фактором зростання захворюваності на ТБ у майбутньому. Ведення випадків стійкого до рифампіцину ТБ (Риф-ТБ) на підставі виявлення мутацій у ділянці гена rpoB за допомогою картриджів Xpert® MTB/RIF та Xpert MTB/RIF Ultra залишається складним завданням для лікарів. Через обмежену можливість швидкої діагностики стійкості до інших протитуберкульозних лікарських засобів і відсутність регіональних даних щодо поширеності мутацій початкова схема часто є неефективною. У 2019 р. Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) опублікувала «Консолідовану настанову щодо ведення випадків медикаментозно-стійкого ТБ», що базувалася на метааналізі досліджень, які вивчали ефективність і безпечність застосування протитуберкульозних препаратів (Ahmad et al. Lancet. 2018; Trebucq A. et al. Int. J. Tuberc. Lung Dis. 2018). Мета. Вивчення практичних аспектів застосування стандартизованої короткострокової схеми лікування з ін’єкційним препаратом 4-6 Km(Am)-Mfx-Pto(Eto)-Cfz-Z-Hhighdose-E/5 Mfx-Cfz-Z-E в пацієнтів із Риф-ТБ. Матеріали та методи. У рамках дослідження було ретроспективно проаналізовано випадки лікування Риф-ТБ за 2019 р. у Вінницькій області з використанням стандартизованої короткострокової схеми лікування з ін’єкційним препаратом. Результати. У 2019 р. лише 35 із 156 (22 %) випадків Риф-ТБ у Вінницькій області відповідали критеріям призначення короткострокової схеми лікування. Основними критеріями виключення були дисемінована форма ТБ, прийом препаратів другого ряду, що використовуються в схемі понад 1 місяць, позалегенева локалізація. Усі пацієнти розпочали короткострокову схему в період очікування результатів фенотипічного тесту медикаментозної чутливості. Через виявлення додаткової резистентності 22 із 35 пацієнтів (63 %) були переведені на довгострокову індивідуалізовану схему, ще 5 із 35 (14 %) були виключені через розвиток побічних реакцій. Отже, лише 8 із 35 осіб (23 %) завершили короткострокове лікування за початковою схемою, тобто лише 5 % (8/156) із когорти пацієнтів із Риф-ТБ. Викликає занепокоєння призначення 5 препаратів групи С в інтенсивну фазу, що суперечить пріоритетності включення ефективніших препаратів із груп А та В і втричі збільшує кількість пігулок для перорального прийому (з 3-5 до 14-16). Висновки. Призначення короткострокового стандартизованого режиму з ін’єкційним препаратом без виконання лінійного зонд-аналізу може бути рекомендоване лише 5 % хворих на Риф-ТБ в Україні.
{"title":"Застосування короткострокового стандартизованого режиму з ін’єкційним препаратом для лікування випадків Риф-ТБ: чому Україна не Бангладеш","authors":"А.Б. Дудник, В.Л. Мацера, Т.В. Нікітченко, В.А. Бехарська","doi":"10.32902/2663-0338-2021-2.1-06","DOIUrl":"https://doi.org/10.32902/2663-0338-2021-2.1-06","url":null,"abstract":"Обґрунтування. Стрімке зменшення внаслідок пандемії COVID-19 кількості виявлених випадків туберкульозу (ТБ) з 25 237 у 2019 р. до 17 593 у 2020 р., тобто на 29,8 % (Центр громадського здоров’я, 2021), створює ілюзію подолання проблеми. Водночас широке застосування імуносупресивних лікарських засобів (дексаметазон, тоцилізумаб) для лікування COVID-19-асоційованих пневмоній серед населення з поширеною латентною туберкульозною інфекцією (Cohen A. et al. Eur. Respir. J. 2019) може стати рушійним фактором зростання захворюваності на ТБ у майбутньому. Ведення випадків стійкого до рифампіцину ТБ (Риф-ТБ) на підставі виявлення мутацій у ділянці гена rpoB за допомогою картриджів Xpert® MTB/RIF та Xpert MTB/RIF Ultra залишається складним завданням для лікарів. Через обмежену можливість швидкої діагностики стійкості до інших протитуберкульозних лікарських засобів і відсутність регіональних даних щодо поширеності мутацій початкова схема часто є неефективною. У 2019 р. Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) опублікувала «Консолідовану настанову щодо ведення випадків медикаментозно-стійкого ТБ», що базувалася на метааналізі досліджень, які вивчали ефективність і безпечність застосування протитуберкульозних препаратів (Ahmad et al. Lancet. 2018; Trebucq A. et al. Int. J. Tuberc. Lung Dis. 2018). \u0000Мета. Вивчення практичних аспектів застосування стандартизованої короткострокової схеми лікування з ін’єкційним препаратом 4-6 Km(Am)-Mfx-Pto(Eto)-Cfz-Z-Hhighdose-E/5 Mfx-Cfz-Z-E в пацієнтів із Риф-ТБ. \u0000Матеріали та методи. У рамках дослідження було ретроспективно проаналізовано випадки лікування Риф-ТБ за 2019 р. у Вінницькій області з використанням стандартизованої короткострокової схеми лікування з ін’єкційним препаратом. \u0000Результати. У 2019 р. лише 35 із 156 (22 %) випадків Риф-ТБ у Вінницькій області відповідали критеріям призначення короткострокової схеми лікування. Основними критеріями виключення були дисемінована форма ТБ, прийом препаратів другого ряду, що використовуються в схемі понад 1 місяць, позалегенева локалізація. Усі пацієнти розпочали короткострокову схему в період очікування результатів фенотипічного тесту медикаментозної чутливості. Через виявлення додаткової резистентності 22 із 35 пацієнтів (63 %) були переведені на довгострокову індивідуалізовану схему, ще 5 із 35 (14 %) були виключені через розвиток побічних реакцій. Отже, лише 8 із 35 осіб (23 %) завершили короткострокове лікування за початковою схемою, тобто лише 5 % (8/156) із когорти пацієнтів із Риф-ТБ. Викликає занепокоєння призначення 5 препаратів групи С в інтенсивну фазу, що суперечить пріоритетності включення ефективніших препаратів із груп А та В і втричі збільшує кількість пігулок для перорального прийому (з 3-5 до 14-16). \u0000Висновки. Призначення короткострокового стандартизованого режиму з ін’єкційним препаратом без виконання лінійного зонд-аналізу може бути рекомендоване лише 5 % хворих на Риф-ТБ в Україні.","PeriodicalId":13681,"journal":{"name":"Infusion & Chemotherapy","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-07-31","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"88733896","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Обґрунтування. Мініінвазивні хірургічні втручання з відеосупроводом (VATS) можуть бути використані в лікуванні різних форм туберкульозного ураження легень і плеври, як-от солітарна та множинна туберкуломи, фіброзно-кавернозний туберкульоз (ТБ), циротичний ТБ, плеврит й емпієма плеври туберкульозного генезу. Останнім часом у нашій клініці VATS почали використовувати не лише в дорослих пацієнтів, а й у дітей. Мета. Вивчити результати застосування VATS як методу хірургічного лікування хворих на ТБ легень і порівняти їх із результатами використання класичної відкритої торакотомії. Матеріали та методи. Проведено ретроспективний аналіз 278 оперативних втручань у хворих на ТБ легень, які перебували на обстеженні та лікуванні в Національному інституті фтизіатрії і пульмонології в період із 2008 по 2018 р. Пацієнтів розподілили на дві групи: І (основна) – 130 хворих, у яких виконано VATS-резекції легень; ІІ (контрольна) – 148 хворих на ТБ легень, у яких виконано оперативне лікування із застосуванням класичної торакотомії. В основній групі виконувалися такі VATS-резекційні втручання: типова сегментектомія – 48 (28,4 %) випадків, лобектомія – 48 (28,4 %), білобектомія – 2 (1,2 %). У 4 (2,4 %) хворих було проведено VATS-пульмонектомію. Результати та їх обговорення. Середня тривалість оперативних втручань при виконанні VATS-резекцій становила 75,1±22,3 хв, а відкритих резекцій легень – 165,2±21,4 хв. Середня інтраопераційна крововтрата при VATS-резекціях легень становила 85,4±1,6 мл, тоді як у контрольній групі – 185,2±3,3 мл. Рання мобілізація (до 3 діб) спостерігалася в 104 (80,0±3,5 %) хворих у І групі та всього в 4 (2,7±1,3 %) – у II групі. Середній термін перебування в стаціонарі в післяопераційному періоді в основній групі дорівнював 12,4±0,5 доби, а в контрольній – 24,2±0,6. Інтраопераційні ускладнення було діагностовано в 5 (3,8±1,7 %) пацієнтів, яким проводили VATS-резекційні втручання. У контрольній групі після резекцій із широкою торакотомією інтраопераційні ускладнення було відзначено в 11 (7,4±2,2 %) осіб. Загальний рівень післяопераційних ускладнень в основній групі – 17 (13,1±3,0 %) випадків, тоді як у контрольній – 24 (16,2±3,0 %). Слід зазначити, що більшість інтра- та післяопераційних ускладнень траплялися на ранніх етапах упровадження VATS в інституті. Рецидиви в досліджуваній групі спостерігалися в 4 (3,1±1,5 %) хворих, а в групі порівняння – в 7 (4,7±1,7 %). Висновки. VATS є малотравматичними та перспективними методами хірургічних втручань, які дають змогу підвищити загальну ефективність лікування на 3,0 %, але потребують диференційованого відбору пацієнтів.
{"title":"Порівняння ефективності відеоасистованих (VATS) і відкритих хірургічних втручань у лікуванні хворих на туберкульоз легень","authors":"М.С. Опанасенко, М.І. Калениченко, В.І. Лисенко, О.В. Терешкович, Б.М. Конік, Л.І. Леванда, С.М. Шалагай, М.Ю. Шамрай, С.М. Білоконь","doi":"10.32902/2663-0338-2021-2.1-20","DOIUrl":"https://doi.org/10.32902/2663-0338-2021-2.1-20","url":null,"abstract":"Обґрунтування. Мініінвазивні хірургічні втручання з відеосупроводом (VATS) можуть бути використані в лікуванні різних форм туберкульозного ураження легень і плеври, як-от солітарна та множинна туберкуломи, фіброзно-кавернозний туберкульоз (ТБ), циротичний ТБ, плеврит й емпієма плеври туберкульозного генезу. Останнім часом у нашій клініці VATS почали використовувати не лише в дорослих пацієнтів, а й у дітей. \u0000Мета. Вивчити результати застосування VATS як методу хірургічного лікування хворих на ТБ легень і порівняти їх із результатами використання класичної відкритої торакотомії. \u0000Матеріали та методи. Проведено ретроспективний аналіз 278 оперативних втручань у хворих на ТБ легень, які перебували на обстеженні та лікуванні в Національному інституті фтизіатрії і пульмонології в період із 2008 по 2018 р. Пацієнтів розподілили на дві групи: І (основна) – 130 хворих, у яких виконано VATS-резекції легень; ІІ (контрольна) – 148 хворих на ТБ легень, у яких виконано оперативне лікування із застосуванням класичної торакотомії. В основній групі виконувалися такі VATS-резекційні втручання: типова сегментектомія – 48 (28,4 %) випадків, лобектомія – 48 (28,4 %), білобектомія – 2 (1,2 %). У 4 (2,4 %) хворих було проведено VATS-пульмонектомію. \u0000Результати та їх обговорення. Середня тривалість оперативних втручань при виконанні VATS-резекцій становила 75,1±22,3 хв, а відкритих резекцій легень – 165,2±21,4 хв. Середня інтраопераційна крововтрата при VATS-резекціях легень становила 85,4±1,6 мл, тоді як у контрольній групі – 185,2±3,3 мл. Рання мобілізація (до 3 діб) спостерігалася в 104 (80,0±3,5 %) хворих у І групі та всього в 4 (2,7±1,3 %) – у II групі. Середній термін перебування в стаціонарі в післяопераційному періоді в основній групі дорівнював 12,4±0,5 доби, а в контрольній – 24,2±0,6. Інтраопераційні ускладнення було діагностовано в 5 (3,8±1,7 %) пацієнтів, яким проводили VATS-резекційні втручання. У контрольній групі після резекцій із широкою торакотомією інтраопераційні ускладнення було відзначено в 11 (7,4±2,2 %) осіб. Загальний рівень післяопераційних ускладнень в основній групі – 17 (13,1±3,0 %) випадків, тоді як у контрольній – 24 (16,2±3,0 %). Слід зазначити, що більшість інтра- та післяопераційних ускладнень траплялися на ранніх етапах упровадження VATS в інституті. Рецидиви в досліджуваній групі спостерігалися в 4 (3,1±1,5 %) хворих, а в групі порівняння – в 7 (4,7±1,7 %). \u0000Висновки. VATS є малотравматичними та перспективними методами хірургічних втручань, які дають змогу підвищити загальну ефективність лікування на 3,0 %, але потребують диференційованого відбору пацієнтів.","PeriodicalId":13681,"journal":{"name":"Infusion & Chemotherapy","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-07-31","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"79773684","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：