Матеріали та методи. З метою виявлення особливостей імунологічної реактивності в дітей із локальними формами резистентного туберкульозу були обстежені 30 пацієнтів дитячого відділення Національного інституту фтизіатрії і пульмонології віком 10-16 років із діагнозом туберкульозу з множинною лікарською стійкістю (МЛС-ТБ). Аналіз стану імунної системи було проведено з урахуванням відсотка відхилень її показників від меж фізіологічної норми. Робота виконана коштом держбюджету. Результати. У більшості дітей із МЛС-ТБ уміст лейкоцитів, відсотковий та абсолютний уміст лімфоцитів були в межах вікових норм. При аналізі даних системного імунітету встановлено, що в більшості дітей відсотковий і абсолютний уміст загального пулу Т-лімфоцитів, Т-хелперна, Т-супресорна субпопуляції та їх співвідношення (імунорегуляторний індекс – ІРІ) були в межах норми. Проте при ретельнішому аналізі було виявлено певні зміни. Зокрема, в 30,0 % дітей спостерігалося зменшення відсоткового вмісту CD8+-лімфоцитів, ІРІ був зниженим у 46,7 %, уміст CD16+-лімфоцитів (відсотковий та абсолютний) також був зниженим у 50,0 та 60,0 % відповідно. Крім того, спостерігалося зменшення відсоткового (в 53,3 % дітей) та абсолютного (в 33,3 % дітей) умісту CD19+-лімфоцитів. У більшості дітей рівні імуноглобулінів А, М і G були в межах вікових норм, у 40,0 % дітей спостерігався підвищений рівень імуноглобуліну E. Рівень протитуберкульозних антитіл був підвищеним лише в 63,3 % пацієнтів. У більшості обстежених дітей циркулювальні імунні комплекси (ЦІК) середньої молекулярної маси були в межах контролю (63,3 %), а ЦІК малої молекулярної маси були знижені (56,6 %). При аналізі фагоцитарної ланки імунітету було встановлено, що в більшості обстежених дітей поглинальна активність нейтрофільних гранулоцитів і моноцитів крові (відсоток клітин, спроможних до фагоцитозу та фагоцитарне число) знижені на 43,3-70,0 %, при цьому на тлі зниженої спроможності нейтрофільних гранулоцитів і моноцитів до фагоцитозу спонтанна продукція активних форм кисню цими клітинами в більшості дітей була в межах фізіологічної вікової норми (73,3-80,0 %). Висновки. У більшості дітей із мультирезистентним туберкульозом загальний пул Т-лімфоцитів, їхні імунорегуляторні субпопуляції були в межах вікових норм, але захист організму від чужорідних клітин пригнічений, у значної частини обстежених дітей це супроводжувалося зниженням умісту В-лімфоцитів. Для більшості дітей характерним є підвищений рівень протитуберкульозних антитіл. Дисфункція фагоцитувальних клітин (нейтрофільних гранулоцитів і моноцитів крові) проявлялася пригніченням їхньої поглинальної здатності.
{"title":"Особливості імунологічної реактивності в дітей із резистентним туберкульозом","authors":"О.І. Білогорцева, Яна Доценко, О.Р. Панасюкова, І.В. Мотрич, М.А. Садловська, В.С. Хлибова","doi":"10.32902/2663-0338-2021-2.1-02","DOIUrl":"https://doi.org/10.32902/2663-0338-2021-2.1-02","url":null,"abstract":"Матеріали та методи. З метою виявлення особливостей імунологічної реактивності в дітей із локальними формами резистентного туберкульозу були обстежені 30 пацієнтів дитячого відділення Національного інституту фтизіатрії і пульмонології віком 10-16 років із діагнозом туберкульозу з множинною лікарською стійкістю (МЛС-ТБ). Аналіз стану імунної системи було проведено з урахуванням відсотка відхилень її показників від меж фізіологічної норми. Робота виконана коштом держбюджету. \u0000Результати. У більшості дітей із МЛС-ТБ уміст лейкоцитів, відсотковий та абсолютний уміст лімфоцитів були в межах вікових норм. При аналізі даних системного імунітету встановлено, що в більшості дітей відсотковий і абсолютний уміст загального пулу Т-лімфоцитів, Т-хелперна, Т-супресорна субпопуляції та їх співвідношення (імунорегуляторний індекс – ІРІ) були в межах норми. Проте при ретельнішому аналізі було виявлено певні зміни. Зокрема, в 30,0 % дітей спостерігалося зменшення відсоткового вмісту CD8+-лімфоцитів, ІРІ був зниженим у 46,7 %, уміст CD16+-лімфоцитів (відсотковий та абсолютний) також був зниженим у 50,0 та 60,0 % відповідно. Крім того, спостерігалося зменшення відсоткового (в 53,3 % дітей) та абсолютного (в 33,3 % дітей) умісту CD19+-лімфоцитів. У більшості дітей рівні імуноглобулінів А, М і G були в межах вікових норм, у 40,0 % дітей спостерігався підвищений рівень імуноглобуліну E. Рівень протитуберкульозних антитіл був підвищеним лише в 63,3 % пацієнтів. У більшості обстежених дітей циркулювальні імунні комплекси (ЦІК) середньої молекулярної маси були в межах контролю (63,3 %), а ЦІК малої молекулярної маси були знижені (56,6 %). При аналізі фагоцитарної ланки імунітету було встановлено, що в більшості обстежених дітей поглинальна активність нейтрофільних гранулоцитів і моноцитів крові (відсоток клітин, спроможних до фагоцитозу та фагоцитарне число) знижені на 43,3-70,0 %, при цьому на тлі зниженої спроможності нейтрофільних гранулоцитів і моноцитів до фагоцитозу спонтанна продукція активних форм кисню цими клітинами в більшості дітей була в межах фізіологічної вікової норми (73,3-80,0 %). \u0000Висновки. У більшості дітей із мультирезистентним туберкульозом загальний пул Т-лімфоцитів, їхні імунорегуляторні субпопуляції були в межах вікових норм, але захист організму від чужорідних клітин пригнічений, у значної частини обстежених дітей це супроводжувалося зниженням умісту В-лімфоцитів. Для більшості дітей характерним є підвищений рівень протитуберкульозних антитіл. Дисфункція фагоцитувальних клітин (нейтрофільних гранулоцитів і моноцитів крові) проявлялася пригніченням їхньої поглинальної здатності.","PeriodicalId":13681,"journal":{"name":"Infusion & Chemotherapy","volume":"26 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-07-31","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"77328840","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2021-07-31DOI: 10.32902/2663-0338-2021-2.1-01
О.І. Білогорцева, О. П. Недоспасова, І.Є. Шехтер, І. В. Копосова, О. Є. Сіваченко, В. А. Хлибова
Обґрунтування. 2020 рік характеризувався значним погіршенням у роботі системи раннього виявлення, профілактики та лікування туберкульозу (ТБ) в Україні. Безумовно, це було пов’язано з негативним впливом пандемії коронавірусної хвороби (Covid-19) на охорону здоров’я загалом і протитуберкульозні заходи зокрема, що було цілком прогнозованим. Але вкрай негативні наслідки на систему протитуберкульозної допомоги чинить останніми роками руйнування системи раннього виявлення та профілактики ТБ, перехід на примітивніші форми виявлення туберкульозної інфекції та мало- чи майже неконтрольоване лікування багатьох хворих. Мета. Визначити особливості динаміки захворюваності на ТБ серед дітей і питомої ваги лікарсько-стійкого ТБ (ЛСТБ) за 2019-2020 рр. Матеріали і методи. У роботі проведено порівняльний аналіз динаміки захворюваності на ТБ у дітей різних вікових груп за 2019–2020 рр., в тому числі на ЛСТБ. Дослідження виконано коштом держбюджету. Результати. Згадані в обґрунтуванні причини призвели до «фантастичного» зменшення захворюваності на ТБ серед населення країни у 2020 р. порівняно з 2019 р. – на 30,4 % (з 50,0 до 34,3 на 100 тис.). Зокрема, серед дітей віком до 14 р. – на 34,8 % (з 8,9 до 5,8 на 100 тис.), серед підлітків 15-17 років – на 27,5 % (з 19,3 до 14,0 на 100 тис.). Загалом захворюваність у віковій категорії 0-17 років зменшилася на 32,7 %. Порівнянною була й динаміка захворюваності у дорослих : зменшення на 30,2 % (з 57,7 до 43,3 на 100 тис.). Питома вага туберкульозу легень із бактеріовиділенням і деструкцією серед усіх вперше виявлених хворих на ТБ легень у країні за роками майже не змінилася та становила 68,3 % та 68,6 % у 2020 р., проти 44,9 та 43,3 % у 2019 р. відповідно. Слід зазначити, що стрімке зниження захворюваності супроводжувалося значним збільшенням питомої ваги ЛСТБ. Частка ЛСТБ у дітей становила 36,7 % від усіх випадків уперше діагностованого ТБ у дітей (у 2019 р. – 25,6 %). Пацієнти з множинною лікарською стійкістю (МЛС), ризиком МЛС, широкою лікарською стійкістю (ШЛС), рифампіцин-резистентним ТБ (Риф-ТБ) становили 33,5 %. Діти з латентною туберкульозною інфекцією, які потребували обстеження та лікування (крім дітей із відомих охороні здоров’я осередків ТБ), виявлялися практично лише в областях, де була збережена система раннього виявлення ТБ. Висновки. Стрімке зниження захворюваності на ТБ в Україні пов’язане з низкою несприятливих об’єктивних і суб’єктивних причин і свідчить про значне недовиявлення хворих. Украй негативною ознакою є зростання у 2020 р. відсотка хворих дітей із ЛСТБ, особливо з МЛС, ризиком МЛС, ШЛС і Риф-ТБ на 8,0 %.
{"title":"Динаміка захворюваності на туберкульоз у дітей в Україні за віком. Зміни співвідношення чутливого та лікарсько-стійкого туберкульозу","authors":"О.І. Білогорцева, О. П. Недоспасова, І.Є. Шехтер, І. В. Копосова, О. Є. Сіваченко, В. А. Хлибова","doi":"10.32902/2663-0338-2021-2.1-01","DOIUrl":"https://doi.org/10.32902/2663-0338-2021-2.1-01","url":null,"abstract":"Обґрунтування. 2020 рік характеризувався значним погіршенням у роботі системи раннього виявлення, профілактики та лікування туберкульозу (ТБ) в Україні. Безумовно, це було пов’язано з негативним впливом пандемії коронавірусної хвороби (Covid-19) на охорону здоров’я загалом і протитуберкульозні заходи зокрема, що було цілком прогнозованим. Але вкрай негативні наслідки на систему протитуберкульозної допомоги чинить останніми роками руйнування системи раннього виявлення та профілактики ТБ, перехід на примітивніші форми виявлення туберкульозної інфекції та мало- чи майже неконтрольоване лікування багатьох хворих. \u0000Мета. Визначити особливості динаміки захворюваності на ТБ серед дітей і питомої ваги лікарсько-стійкого ТБ (ЛСТБ) за 2019-2020 рр. \u0000Матеріали і методи. У роботі проведено порівняльний аналіз динаміки захворюваності на ТБ у дітей різних вікових груп за 2019–2020 рр., в тому числі на ЛСТБ. Дослідження виконано коштом держбюджету. \u0000Результати. Згадані в обґрунтуванні причини призвели до «фантастичного» зменшення захворюваності на ТБ серед населення країни у 2020 р. порівняно з 2019 р. – на 30,4 % (з 50,0 до 34,3 на 100 тис.). \u0000Зокрема, серед дітей віком до 14 р. – на 34,8 % (з 8,9 до 5,8 на 100 тис.), серед підлітків 15-17 років – на 27,5 % (з 19,3 до 14,0 на 100 тис.). Загалом захворюваність у віковій категорії 0-17 років зменшилася на 32,7 %. Порівнянною була й динаміка захворюваності у дорослих : зменшення на 30,2 % (з 57,7 до 43,3 на 100 тис.). \u0000Питома вага туберкульозу легень із бактеріовиділенням і деструкцією серед усіх вперше виявлених хворих на ТБ легень у країні за роками майже не змінилася та становила 68,3 % та 68,6 % у 2020 р., проти 44,9 та 43,3 % у 2019 р. відповідно. \u0000Слід зазначити, що стрімке зниження захворюваності супроводжувалося значним збільшенням питомої ваги ЛСТБ. Частка ЛСТБ у дітей становила 36,7 % від усіх випадків уперше діагностованого ТБ у дітей (у 2019 р. – 25,6 %). Пацієнти з множинною лікарською стійкістю (МЛС), ризиком МЛС, широкою лікарською стійкістю (ШЛС), рифампіцин-резистентним ТБ (Риф-ТБ) становили 33,5 %. \u0000Діти з латентною туберкульозною інфекцією, які потребували обстеження та лікування (крім дітей із відомих охороні здоров’я осередків ТБ), виявлялися практично лише в областях, де була збережена система раннього виявлення ТБ. \u0000Висновки. Стрімке зниження захворюваності на ТБ в Україні пов’язане з низкою несприятливих об’єктивних і суб’єктивних причин і свідчить про значне недовиявлення хворих. Украй негативною ознакою є зростання у 2020 р. відсотка хворих дітей із ЛСТБ, особливо з МЛС, ризиком МЛС, ШЛС і Риф-ТБ на 8,0 %.","PeriodicalId":13681,"journal":{"name":"Infusion & Chemotherapy","volume":"21 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-07-31","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"78419688","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2021-07-31DOI: 10.32902/2663-0338-2021-2.1-24
L. Todoriko, I. Semianiv
Background. Diabetes is the background for the development of tuberculosis (TB) and such comorbidity not only significantly complicates the specific process, but also is one of the main risk factors for TB recurrence. Objective. The aim of the study is a comprehensive retrospective assessment of the combination of TB and diabetes. Materials and methods. Our study is based on an analysis of statistical data obtained from a retrospective study of 762 case histories. Results. Depending on the type of TB case in our patients, we found that in both groups of the study the recurrence of TB prevailed – 49 cases (55.7 %) against 39 cases (44.3 %) of people in the main group; 363 cases (53.9 %) against 311 (46.1 %) in the control group (p<0.05). The rate of successful treatment in group 2 is probably higher than in group 1 (64.7 % vs. 61.4 %). However, a more significant probable difference is characterized by the treatment rate, which in the main group is 27.3 % vs 40.3 % in the control group (almost 2 times). The rate of ineffective treatment, which in patients with comorbidity was 27.3 % (almost every third patient) against 17.6 % in group 2 is also important for scientists and practitioners. Conclusions. The pulmonary TB developed significantly more often in middle-aged patients with type 2 diabetes mellitus with moderate and severe states, the subcompensated form, with a complicated course. In patients with diabetes more often was registered a common tuberculous process in the lungs and in all 100 % of patients with syntropy bacterial excretion was registered.
背景。糖尿病是结核病发生的背景，这种合并症不仅使结核病的具体过程显著复杂化，而且是结核病复发的主要危险因素之一。目标。该研究的目的是对结核病和糖尿病合并进行全面的回顾性评估。材料和方法。我们的研究是基于对762例回顾性研究的统计数据的分析。结果。根据患者结核病病例的类型，我们发现在研究的两组中，结核病的复发率普遍存在——49例(55.7%)对主要组的39例(44.3%);363例(53.9%)，对照组311例(46.1%)(p<0.05)。2组治疗成功率明显高于1组(64.7% vs. 61.4%)。然而，更显著的可能差异表现在治疗率上，主组为27.3%，对照组为40.3%(几乎是2倍)。治疗无效的比率，在有合并症的患者中为27.3%(几乎每三名患者中就有一例)，而在第二组中为17.6%，这对科学家和从业人员来说也很重要。结论。中年2型糖尿病患者中、重度伴发肺结核的发生率较高，为亚代偿型，病程复杂。在糖尿病患者中，更常记录到肺部常见的结核过程，所有患者中100%记录到共生性细菌排泄。
{"title":"Prevalence and main indicators of the combination of resistant tuberculosis and diabetes mellitus","authors":"L. Todoriko, I. Semianiv","doi":"10.32902/2663-0338-2021-2.1-24","DOIUrl":"https://doi.org/10.32902/2663-0338-2021-2.1-24","url":null,"abstract":"Background. Diabetes is the background for the development of tuberculosis (TB) and such comorbidity not only significantly complicates the specific process, but also is one of the main risk factors for TB recurrence. \u0000Objective. The aim of the study is a comprehensive retrospective assessment of the combination of TB and diabetes. \u0000Materials and methods. Our study is based on an analysis of statistical data obtained from a retrospective study of 762 case histories. \u0000Results. Depending on the type of TB case in our patients, we found that in both groups of the study the recurrence of TB prevailed – 49 cases (55.7 %) against 39 cases (44.3 %) of people in the main group; 363 cases (53.9 %) against 311 (46.1 %) in the control group (p<0.05). The rate of successful treatment in group 2 is probably higher than in group 1 (64.7 % vs. 61.4 %). However, a more significant probable difference is characterized by the treatment rate, which in the main group is 27.3 % vs 40.3 % in the control group (almost 2 times). The rate of ineffective treatment, which in patients with comorbidity was 27.3 % (almost every third patient) against 17.6 % in group 2 is also important for scientists and practitioners. \u0000Conclusions. The pulmonary TB developed significantly more often in middle-aged patients with type 2 diabetes mellitus with moderate and severe states, the subcompensated form, with a complicated course. In patients with diabetes more often was registered a common tuberculous process in the lungs and in all 100 % of patients with syntropy bacterial excretion was registered.","PeriodicalId":13681,"journal":{"name":"Infusion & Chemotherapy","volume":"29 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-07-31","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"75053648","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2021-07-31DOI: 10.32902/2663-0338-2021-2.1-27
O. Shevchenko, O. Pohorielova
Background. The quality of life of patients with tuberculosis is an important component of the treatment effectiveness. Objective. To find the correlations between initial human-beta-defensin-1 (HBD-1) level and quality of life of patients during anti-tuberculosis therapy. Materials and methods. 100 patients with pulmonary tuberculosis were included in the study. The patients were diagnosed, treated and monitored according to current state protocols and World Health Organization guidelines. Additionally, the level if HBD-1 was measured in blood plasma by ELISA at the treatment onset. The patients were interviewed using SF-25 scale at the treatment inset, after 30 days and after 60 days. The parameters of physical functioning, role-physical functioning, bodily pain, general health, vitality, social functioning, emotional-role functioning, and mental health were assessed. Results. We found correlations between the initial level of HBD-1 and quality of life parameters: physical functioning (-0.43), role-physical functioning (-0.34), bodily pain (-0.23), general health (-0.42), social functioning (-0.42), emotional-role functioning (-0.36); p<0.05. The obtained negative correlations indicate that a high initial level of HBD-1 is a predictor of lower quality of life during treatment. Conclusions. An increase in the level of HBD-1 at the treatment onset can be considered a predictor of a decrease in the quality of life during treatment in patients with pulmonary tuberculosis.
{"title":"Correlations between initial human-beta-defensin-1 level and quality of life of patients during anti-tuberculosis therapy","authors":"O. Shevchenko, O. Pohorielova","doi":"10.32902/2663-0338-2021-2.1-27","DOIUrl":"https://doi.org/10.32902/2663-0338-2021-2.1-27","url":null,"abstract":"Background. The quality of life of patients with tuberculosis is an important component of the treatment effectiveness. \u0000Objective. To find the correlations between initial human-beta-defensin-1 (HBD-1) level and quality of life of patients during anti-tuberculosis therapy. \u0000Materials and methods. 100 patients with pulmonary tuberculosis were included in the study. The patients were diagnosed, treated and monitored according to current state protocols and World Health Organization guidelines. Additionally, the level if HBD-1 was measured in blood plasma by ELISA at the treatment onset. The patients were interviewed using SF-25 scale at the treatment inset, after 30 days and after 60 days. The parameters of physical functioning, role-physical functioning, bodily pain, general health, vitality, social functioning, emotional-role functioning, and mental health were assessed. \u0000Results. We found correlations between the initial level of HBD-1 and quality of life parameters: physical functioning (-0.43), role-physical functioning (-0.34), bodily pain (-0.23), general health (-0.42), social functioning (-0.42), emotional-role functioning (-0.36); p<0.05. The obtained negative correlations indicate that a high initial level of HBD-1 is a predictor of lower quality of life during treatment. \u0000Conclusions. An increase in the level of HBD-1 at the treatment onset can be considered a predictor of a decrease in the quality of life during treatment in patients with pulmonary tuberculosis.","PeriodicalId":13681,"journal":{"name":"Infusion & Chemotherapy","volume":"36 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-07-31","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"84425060","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Обґрунтування. Хіміотерапія неефективна в 35-49 % хворих зі вперше виявленим деструктивним туберкульозом легень. Покращити результати лікування можливо при своєчасному спрямуванні хворих на операцію. Мета. Дослідити результати резекції легень у хворих зі вперше виявленим деструктивним туберкульозом легень. Матеріали та методи. Проведено ретроспективний аналіз історій хвороб 238 пацієнтів зі вперше виявленим деструктивним туберкульозом легень, прооперованих у торакальному відділенні Національного інституту фтизіатрії і пульмонології. Осіб чоловічої статі було 143, жіночої – 95, вік – від 10 до 65 років. Із приводу туберкульом протягом 2-10 місяців лікувалися 59 пацієнтів, протягом 11-16 місяців – 42. Із приводу інфільтративного та фіброзно-кавернозного туберкульозу легень упродовж 4-17 місяців лікувалися 109 хворих. Через помилки діагностики 29 хворих не приймали хіміопрепаратів. У 78 пацієнтів із 3-9-го місяця хіміотерапії туберкульозний процес прогресував. Показаннями до операції були: туберкульома легень – 130 випадків, кавернозний туберкульоз – 5, фіброзно-кавернозний – 91, казеозна пневмонія – 12. Дослідження виконувалося коштом держбюджету. Результати. Усім хворим виконано операції: сегментектомія – 83, екстракапсулярне видалення туберкульоми – 27, лобектомія – 77, комбінована резекція – 23, пневмонектомія – 28. Резекції за допомогою новітньої технології – біологічного зварювання живих тканин – виконано 22 хворим. Післяопераційні ускладнення виникли у 25 осіб (10,5 %) і були повністю усунені. Післяопераційна летальність становила 0,4 %. Клінічне вилікування досягнуто у 237 хворих (99,6 %). При патоморфологічному дослідженні препаратів відзначена виражена активність специфічного процесу в 183 осіб (77,0 %). Найсприятливіший перебіг післяопераційного періоду відзначено у хворих із туберкульомами, які лікувалися до операції протягом 2-5 місяців, і фіброзно-кавернозним туберкульозом – 4-6 місяців. У віддаленому періоді спостереження (1-17 років) повна клінічна ефективність зберігалася в 97,3 % пацієнтів. Висновки. Своєчасне виконання резекцій легені з використанням нових хірургічних технологій дало змогу досягнути значного клінічного ефекту.
{"title":"Результати резекції легень у хворих зі вперше виявленим деструктивним туберкульозом","authors":"Я.М. Волошин, І.А. Калабуха, В.Є. Іващенко, О.В. Хмель, О.М. Пилип’як","doi":"10.32902/2663-0338-2021-2.1-04","DOIUrl":"https://doi.org/10.32902/2663-0338-2021-2.1-04","url":null,"abstract":"Обґрунтування. Хіміотерапія неефективна в 35-49 % хворих зі вперше виявленим деструктивним туберкульозом легень. Покращити результати лікування можливо при своєчасному спрямуванні хворих на операцію. \u0000Мета. Дослідити результати резекції легень у хворих зі вперше виявленим деструктивним туберкульозом легень. \u0000Матеріали та методи. Проведено ретроспективний аналіз історій хвороб 238 пацієнтів зі вперше виявленим деструктивним туберкульозом легень, прооперованих у торакальному відділенні Національного інституту фтизіатрії і пульмонології. Осіб чоловічої статі було 143, жіночої – 95, вік – від 10 до 65 років. Із приводу туберкульом протягом 2-10 місяців лікувалися 59 пацієнтів, протягом 11-16 місяців – 42. Із приводу інфільтративного та фіброзно-кавернозного туберкульозу легень упродовж 4-17 місяців лікувалися 109 хворих. Через помилки діагностики 29 хворих не приймали хіміопрепаратів. У 78 пацієнтів із 3-9-го місяця хіміотерапії туберкульозний процес прогресував. Показаннями до операції були: туберкульома легень – 130 випадків, кавернозний туберкульоз – 5, фіброзно-кавернозний – 91, казеозна пневмонія – 12. \u0000Дослідження виконувалося коштом держбюджету. \u0000Результати. Усім хворим виконано операції: сегментектомія – 83, екстракапсулярне видалення туберкульоми – 27, лобектомія – 77, комбінована резекція – 23, пневмонектомія – 28. Резекції за допомогою новітньої технології – біологічного зварювання живих тканин – виконано 22 хворим. Післяопераційні ускладнення виникли у 25 осіб (10,5 %) і були повністю усунені. Післяопераційна летальність становила 0,4 %. Клінічне вилікування досягнуто у 237 хворих (99,6 %). При патоморфологічному дослідженні препаратів відзначена виражена активність специфічного процесу в 183 осіб (77,0 %). Найсприятливіший перебіг післяопераційного періоду відзначено у хворих із туберкульомами, які лікувалися до операції протягом 2-5 місяців, і фіброзно-кавернозним туберкульозом – 4-6 місяців. У віддаленому періоді спостереження (1-17 років) повна клінічна ефективність зберігалася в 97,3 % пацієнтів. \u0000Висновки. Своєчасне виконання резекцій легені з використанням нових хірургічних технологій дало змогу досягнути значного клінічного ефекту.","PeriodicalId":13681,"journal":{"name":"Infusion & Chemotherapy","volume":"29 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-07-31","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"89799599","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2021-07-31DOI: 10.32902/2663-0338-2021-2.1-05
Л.А. Грищук
Обґрунтування. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, у 2019 р. було виявлено близько 465 тис. осіб із резистентним до хіміопрепаратів туберкульозом (ТБ), із них менш як 40 % змогли отримати доступ до лікування. Перебої в роботі служб, спричинені пандемією COVID-19, призвели до подальших невдач. У багатьох країнах людські, фінансові й інші ресурси були перерозподілені з ТБ на COVID-19. Системи збору даних і звітності також зазнали негативного впливу. Проблема хіміорезистентного ТБ в Україні надзвичайно актуальна, кількість хворих із первинною та набутою резистентністю постійно зростає. Хіміорезистентність до протитуберкульозних препаратів значно знижує ефективність лікування хворих на ТБ, подовжує терміни терапії, а також підвищує економічні витрати на лікування. Мета. Порівняти результати виявлення мультирезистентного ТБ (МРТБ) у 2019 та 2020 рр. згідно з даними Тернопільського обласного протитуберкульозного диспансеру. Матеріали та методи. Проведено аналіз стаціонарних історій хвороби 128 пацієнтів із МРТБ, які були виявлені та лікувалися у 2019-2020 рр. Результати. Чоловіків було 85,6 %. Особи працездатного віку, які не працювали, – 69,0 %, інваліди – 16,0 %, працювали – 8,0 %, пенсіонери – 7,0 %. За типами туберкульозного процесу хворі розподілися так: уперше діагностований ТБ легень – 54,6 % випадків, рецидив туберкульозного процесу чи неефективне лікування – 45,4 %. З-поміж клінічних форм ТБ легень переважно спостерігалися інфільтративна – 83,5 %, фіброзно-кавернозна – 8,3% і дисемінована – 6,2 %. У динаміці спостерігалося зменшення виявлених випадків у 2020 р. Зокрема, у 2019 р. виявлено 82 випадки МРТБ, а у 2020 р. – тільки 46 (на 50 % менше). В усіх випадках процес локалізувався в легенях. Бацилярні форми ТБ легень було виявлено у 2019 р. у 77 хворих (93,9 %), у 2020 р. – у 44 (95,7 %). Щодо деструкцій у легенях, то у 2019 р. Вони були виявлені в 56 хворих (68,3 %), у 2020 р. – у 30 (65,2 %). Висновки. У Тернопільській області останніми роками спостерігається складна ситуація з МРТБ. У зв’язку з пандемією COVID-19 через недовиявлення значно зменшилася кількість хворих на МРТБ. Це призводить до зниження ефективності лікування таких хворих.
{"title":"Мультирезистентний туберкульоз у Тернопільській області","authors":"Л.А. Грищук","doi":"10.32902/2663-0338-2021-2.1-05","DOIUrl":"https://doi.org/10.32902/2663-0338-2021-2.1-05","url":null,"abstract":"Обґрунтування. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, у 2019 р. було виявлено близько 465 тис. осіб із резистентним до хіміопрепаратів туберкульозом (ТБ), із них менш як 40 % змогли отримати доступ до лікування. Перебої в роботі служб, спричинені пандемією COVID-19, призвели до подальших невдач. У багатьох країнах людські, фінансові й інші ресурси були перерозподілені з ТБ на COVID-19. Системи збору даних і звітності також зазнали негативного впливу. Проблема хіміорезистентного ТБ в Україні надзвичайно актуальна, кількість хворих із первинною та набутою резистентністю постійно зростає. Хіміорезистентність до протитуберкульозних препаратів значно знижує ефективність лікування хворих на ТБ, подовжує терміни терапії, а також підвищує економічні витрати на лікування. \u0000Мета. Порівняти результати виявлення мультирезистентного ТБ (МРТБ) у 2019 та 2020 рр. згідно з даними Тернопільського обласного протитуберкульозного диспансеру. \u0000Матеріали та методи. Проведено аналіз стаціонарних історій хвороби 128 пацієнтів із МРТБ, які були виявлені та лікувалися у 2019-2020 рр. \u0000Результати. Чоловіків було 85,6 %. Особи працездатного віку, які не працювали, – 69,0 %, інваліди – 16,0 %, працювали – 8,0 %, пенсіонери – 7,0 %. За типами туберкульозного процесу хворі розподілися так: уперше діагностований ТБ легень – 54,6 % випадків, рецидив туберкульозного процесу чи неефективне лікування – 45,4 %. З-поміж клінічних форм ТБ легень переважно спостерігалися інфільтративна – 83,5 %, фіброзно-кавернозна – 8,3% і дисемінована – 6,2 %. У динаміці спостерігалося зменшення виявлених випадків у 2020 р. Зокрема, у 2019 р. виявлено 82 випадки МРТБ, а у 2020 р. – тільки 46 (на 50 % менше). В усіх випадках процес локалізувався в легенях. Бацилярні форми ТБ легень було виявлено у 2019 р. у 77 хворих (93,9 %), у 2020 р. – у 44 (95,7 %). Щодо деструкцій у легенях, то у 2019 р. Вони були виявлені в 56 хворих (68,3 %), у 2020 р. – у 30 (65,2 %). \u0000Висновки. У Тернопільській області останніми роками спостерігається складна ситуація з МРТБ. У зв’язку з пандемією COVID-19 через недовиявлення значно зменшилася кількість хворих на МРТБ. Це призводить до зниження ефективності лікування таких хворих.","PeriodicalId":13681,"journal":{"name":"Infusion & Chemotherapy","volume":"92 3 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-07-31","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"76575609","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2021-07-31DOI: 10.32902/2663-0338-2021-2.1-17
Василь Михайлович Мельник, І.О. Новожилова, В.Г. Матусевич
Обґрунтування. Складні соціально-економічні умови в Україні, проблеми реформування медичної галузі та світові практики в боротьбі з туберкульозом (ТБ) зумовили актуальність змін у наданні протитуберкульозної допомоги (ПТД) населенню. Матеріали та методи. Для вивчення ефективності наявної організації ПТД проанкетовано 40 лікарів-фтизіатрів щодо оцінки міжвідомчої взаємодії (МВ) у їхній роботі. Результати та їх обговорення. Усі респонденти зазначили важливість МВ, але лише 12,5 % оцінили її як достатню, 45,0 % – як незадовільну, інші не надали оцінки. Причинами незадовільної МВ є: відсутність державної програми щодо боротьби з ТБ; суперечності в нормативно-правових актах; хиби реформування медичної галузі та протитуберкульозної служби; перетворення координаційних рад на декларативні органи; відсутність авторитету фтизіатра (МВ наразі залежить від особистості фтизіатра, його активної позиції та підтримки місцевої влади); неможливість розголошення діагнозу ТБ (з одного боку, дотримання конфіденційності, а з іншого – захист інтересів тих, хто потрапив у групу ризику щодо ТБ). Обстеження на ТБ соціальних груп ризику лягає тягарем на медпрацівників. Соціальні служби, місцева адміністрація не мають повноважень вимагати дані щодо обстеження на ТБ. Органи внутрішніх справ можуть бути задіяні лише в разі судового рішення щодо примусової госпіталізації, а надавати персональну інформацію, яка необхідна медпрацівникам для обстеження груп ризику, не можуть. Пропозиції лікарів-фтизіатрів щодо покращання МВ такі: вдосконалення нормативно-правової бази, в тому числі визначення обов’язків і відповідальності за роботу з групами ризику наркологів, соціальних служб, управління внутрішніх справ, міграції; надання фінансової допомоги особам, які не працюють, і забезпечення лікування безхатченків (проживання, харчування) на весь курс хіміотерапії; організація хоспісів для невиліковно хворих на ТБ; урегулювання правових підстав щодо взаємодії з органами внутрішніх справ у питаннях виявлення ТБ, затримання порушників лікування, організації примусового лікування; злагоджена співпраця з пенітенціарною системою (своєчасна інформація про звільнення хворих); матеріальне заохочення лікарів до санітарно-освітньої роботи, в тому числі в засобах масової інформації на пільгових умовах; перебудова свідомості та зміна позиції місцевих адміністрацій, служб соціального захисту, органів внутрішніх справ щодо співпраці з фтизіатричною службою, в тому числі розшук хворих, які покинули місця проживання; збереження посад районних фтизіатрів, оскільки без їхньої всебічної діяльності неможливе ведення випадку ТБ. Висновки. Вищевикладене свідчить про вкрай незадовільну організацію МВ у діяльності протитуберкульозної служби. Вирішення зазначених проблем лежить у площині комплексної перебудови всієї організації ПТД та її інтеграції в реформовану медичну галузь. МВ у реорганізованій системі ПТД населенню має здійснюватися на підставі оновленої нормативно-правової бази за чітким розподілом функц
{"title":"Роль міжвідомчої взаємодії в роботі фтизіатра","authors":"Василь Михайлович Мельник, І.О. Новожилова, В.Г. Матусевич","doi":"10.32902/2663-0338-2021-2.1-17","DOIUrl":"https://doi.org/10.32902/2663-0338-2021-2.1-17","url":null,"abstract":"Обґрунтування. Складні соціально-економічні умови в Україні, проблеми реформування медичної галузі та світові практики в боротьбі з туберкульозом (ТБ) зумовили актуальність змін у наданні протитуберкульозної допомоги (ПТД) населенню. \u0000Матеріали та методи. Для вивчення ефективності наявної організації ПТД проанкетовано 40 лікарів-фтизіатрів щодо оцінки міжвідомчої взаємодії (МВ) у їхній роботі. \u0000Результати та їх обговорення. Усі респонденти зазначили важливість МВ, але лише 12,5 % оцінили її як достатню, 45,0 % – як незадовільну, інші не надали оцінки. Причинами незадовільної МВ є: відсутність державної програми щодо боротьби з ТБ; суперечності в нормативно-правових актах; хиби реформування медичної галузі та протитуберкульозної служби; перетворення координаційних рад на декларативні органи; відсутність авторитету фтизіатра (МВ наразі залежить від особистості фтизіатра, його активної позиції та підтримки місцевої влади); неможливість розголошення діагнозу ТБ (з одного боку, дотримання конфіденційності, а з іншого – захист інтересів тих, хто потрапив у групу ризику щодо ТБ). Обстеження на ТБ соціальних груп ризику лягає тягарем на медпрацівників. Соціальні служби, місцева адміністрація не мають повноважень вимагати дані щодо обстеження на ТБ. Органи внутрішніх справ можуть бути задіяні лише в разі судового рішення щодо примусової госпіталізації, а надавати персональну інформацію, яка необхідна медпрацівникам для обстеження груп ризику, не можуть. Пропозиції лікарів-фтизіатрів щодо покращання МВ такі: вдосконалення нормативно-правової бази, в тому числі визначення обов’язків і відповідальності за роботу з групами ризику наркологів, соціальних служб, управління внутрішніх справ, міграції; надання фінансової допомоги особам, які не працюють, і забезпечення лікування безхатченків (проживання, харчування) на весь курс хіміотерапії; організація хоспісів для невиліковно хворих на ТБ; урегулювання правових підстав щодо взаємодії з органами внутрішніх справ у питаннях виявлення ТБ, затримання порушників лікування, організації примусового лікування; злагоджена співпраця з пенітенціарною системою (своєчасна інформація про звільнення хворих); матеріальне заохочення лікарів до санітарно-освітньої роботи, в тому числі в засобах масової інформації на пільгових умовах; перебудова свідомості та зміна позиції місцевих адміністрацій, служб соціального захисту, органів внутрішніх справ щодо співпраці з фтизіатричною службою, в тому числі розшук хворих, які покинули місця проживання; збереження посад районних фтизіатрів, оскільки без їхньої всебічної діяльності неможливе ведення випадку ТБ. \u0000Висновки. Вищевикладене свідчить про вкрай незадовільну організацію МВ у діяльності протитуберкульозної служби. Вирішення зазначених проблем лежить у площині комплексної перебудови всієї організації ПТД та її інтеграції в реформовану медичну галузь. МВ у реорганізованій системі ПТД населенню має здійснюватися на підставі оновленої нормативно-правової бази за чітким розподілом функц","PeriodicalId":13681,"journal":{"name":"Infusion & Chemotherapy","volume":"65 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-07-31","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"87458327","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Обґрунтування. При оперативних втручаннях на легенях, уражених туберкульозом, на різних етапах виникає необхідність герметизації дефектів паренхіми, що з’явилися під час роз’єднання зрощених запальним процесом листків плеври, розділення часток легені та, власне, резекції ураженої ділянки легені. Серед наявних методів герметизації з 2010 р. у нашому відділенні віддається перевага техніці біологічного зварювання живих тканин. Мета. Оцінити ефективність і переваги біологічного зварювання живих тканин для герметизації дефектів паренхіми під час операцій у хворих на туберкульоз легень. Матеріали та методи. Було проаналізовано результати лікування 234 хворих на туберкульоз легень. У 122 пацієнтів для герметизації дефектів, у тому числі механічного шва паренхіми, було застосовано зварювальний комплекс ЕК 300 М1. Групу порівняння становили 112 пацієнтів, яким герметизацію відновлювали за допомогою ручного вузлового шва. Критеріями порівняння були: частота інтраопераційних або післяопераційних ускладнень, тривалість післяопераційного лікування, частота рецидивів захворювання, легенево-плевральних ускладнень, середня тривалість післяопераційного лікування. Дослідження виконувалося коштом держбюджету. Результати та їх обговорення. Ми порівняли результати оперативного лікування хворих на туберкульоз легень із герметизацією дефектів паренхіми традиційним способом (прошивання вузловими швами) та методом зварювання живих тканин. Інтраопераційних або післяопераційних ускладнень у основній групі не було, тривалість післяопераційного лікування становила 15,7+3,2 доби. Протягом 1 року після операції рецидивів захворювання не спостерігалося. У групі порівняння легенево-плевральні ускладнення спостерігалися в 10 випадках (8,9+1,8 %), що спонукало до виконання додаткових хірургічних маніпуляцій і додаткової медикаментозної терапії та стало причиною подовження післяопераційного лікування: від 24 до 117 діб (в 1 випадку), середня тривалість – 32,3+6,9 доби. Отже, порівняно з традиційним, представлений спосіб має такі переваги: не виконується додаткових аеростатичних і гемостатичних швів; зберігається міцність шва; не порушуються еластичні властивості тканини в зоні шва; запобігаються післяопераційні ускладнення; зменшується потреба в хірургічних маніпуляціях у післяопераційному періоді; утворення шва минає без стадії продуктивного запалення; скорочується термін післяопераційного перебування в стаціонарі на 9,6+1,7 дня. Висновки. Застосування техніки біологічного зварювання живих тканин позбавляє багатьох недоліків, які пов’язані з прошиванням паренхіми вручну, запобігає ускладненням і підвищує загальну ефективність лікування хворих на туберкульоз легень.
{"title":"Можливості застосування електрозварювання живих тканин для герметизації дефектів паренхіми при хірургічному лікуванні хворих на туберкульоз легень","authors":"В.Є. Іващенко, І.А. Калабуха, О.В. Хмель, М.В. Брянський","doi":"10.32902/2663-0338-2021-2.1-08","DOIUrl":"https://doi.org/10.32902/2663-0338-2021-2.1-08","url":null,"abstract":"Обґрунтування. При оперативних втручаннях на легенях, уражених туберкульозом, на різних етапах виникає необхідність герметизації дефектів паренхіми, що з’явилися під час роз’єднання зрощених запальним процесом листків плеври, розділення часток легені та, власне, резекції ураженої ділянки легені. Серед наявних методів герметизації з 2010 р. у нашому відділенні віддається перевага техніці біологічного зварювання живих тканин. \u0000Мета. Оцінити ефективність і переваги біологічного зварювання живих тканин для герметизації дефектів паренхіми під час операцій у хворих на туберкульоз легень. \u0000Матеріали та методи. Було проаналізовано результати лікування 234 хворих на туберкульоз легень. У 122 пацієнтів для герметизації дефектів, у тому числі механічного шва паренхіми, було застосовано зварювальний комплекс ЕК 300 М1. Групу порівняння становили 112 пацієнтів, яким герметизацію відновлювали за допомогою ручного вузлового шва. Критеріями порівняння були: частота інтраопераційних або післяопераційних ускладнень, тривалість післяопераційного лікування, частота рецидивів захворювання, легенево-плевральних ускладнень, середня тривалість післяопераційного лікування. Дослідження виконувалося коштом держбюджету. \u0000Результати та їх обговорення. Ми порівняли результати оперативного лікування хворих на туберкульоз легень із герметизацією дефектів паренхіми традиційним способом (прошивання вузловими швами) та методом зварювання живих тканин. Інтраопераційних або післяопераційних ускладнень у основній групі не було, тривалість післяопераційного лікування становила 15,7+3,2 доби. Протягом 1 року після операції рецидивів захворювання не спостерігалося. У групі порівняння легенево-плевральні ускладнення спостерігалися в 10 випадках (8,9+1,8 %), що спонукало до виконання додаткових хірургічних маніпуляцій і додаткової медикаментозної терапії та стало причиною подовження післяопераційного лікування: від 24 до 117 діб (в 1 випадку), середня тривалість – 32,3+6,9 доби. Отже, порівняно з традиційним, представлений спосіб має такі переваги: не виконується додаткових аеростатичних і гемостатичних швів; зберігається міцність шва; не порушуються еластичні властивості тканини в зоні шва; запобігаються післяопераційні ускладнення; зменшується потреба в хірургічних маніпуляціях у післяопераційному періоді; утворення шва минає без стадії продуктивного запалення; скорочується термін післяопераційного перебування в стаціонарі на 9,6+1,7 дня. \u0000Висновки. Застосування техніки біологічного зварювання живих тканин позбавляє багатьох недоліків, які пов’язані з прошиванням паренхіми вручну, запобігає ускладненням і підвищує загальну ефективність лікування хворих на туберкульоз легень.","PeriodicalId":13681,"journal":{"name":"Infusion & Chemotherapy","volume":"92 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-07-31","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"83170340","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Мета. Вивчити ефективність внутрішньовенного лікування левофлоксацином у хворих на мультирезистентний туберкульоз легень в інтенсивній фазі хіміотерапії. Матеріали та методи. Під нашим спостереженням перебували 62 пацієнти з мультирезистентним туберкульозом легень. Хворі були розподілені на дві групи: 1-ша група (основна) – 32 пацієнти, які протягом 2 місяців внутрішньовенно застосовували левофлоксацин; 2-га група (контрольна) – 30 пацієнтів, які отримували цей препарат перорально. Групи були зіставні між собою за віком, статтю, профілем резистентності тощо. Результати. Встановлено, що через 2 місяці від початку лікування при внутрішньовенному введенні левофлоксацину конверсія посіву мокротиння реєструвалася в 14 (43,7 %) пацієнтів, а при пероральному прийомі – в 6 (20 %) (р <0,05). Припинення бактеріовиділення, визначене культуральним методом, наприкінці інтенсивної фази лікування спостерігалося в 19 (59,3 %) пацієнтів у 1-й групі та в 9 (30 %) – у 2-й групі (р <0,05). Загоєння деструкцій, зникнення та/або ущільнення інфільтраційних і вогнищевих змін у легенях до 4 місяців відзначалися у 27 осіб (84,9 %) проти 17 (56,7 %) у контрольній групі (р <0,05). Висновки. Внутрішньовенний левофлоксацин в інтенсивній фазі лікування у хворих на мультирезистентний туберкульоз легень є ефективнішим за пероральний. Застосування внутрішньовенної форми левофлоксацину сприяє швидшому припиненню клінічної симптоматики, ранньому припиненню бактеріовиділення та рентгенологічній регресії туберкульозного процесу в легенях під час інтенсивної фази лікування.
{"title":"Ефективність внутрішньовенного лікування левофлоксацином у хворих на мультирезистентний туберкульоз легень в інтенсивній фазі хіміотерапії","authors":"М.М. Кужко, Д.О. Бутов, Л.М. Процик, Л.І. Гречаник, А.В. Тараненко","doi":"10.32902/2663-0338-2021-2.1-11","DOIUrl":"https://doi.org/10.32902/2663-0338-2021-2.1-11","url":null,"abstract":"Мета. Вивчити ефективність внутрішньовенного лікування левофлоксацином у хворих на мультирезистентний туберкульоз легень в інтенсивній фазі хіміотерапії. \u0000Матеріали та методи. Під нашим спостереженням перебували 62 пацієнти з мультирезистентним туберкульозом легень. Хворі були розподілені на дві групи: 1-ша група (основна) – 32 пацієнти, які протягом 2 місяців внутрішньовенно застосовували левофлоксацин; 2-га група (контрольна) – 30 пацієнтів, які отримували цей препарат перорально. Групи були зіставні між собою за віком, статтю, профілем резистентності тощо. \u0000Результати. Встановлено, що через 2 місяці від початку лікування при внутрішньовенному введенні левофлоксацину конверсія посіву мокротиння реєструвалася в 14 (43,7 %) пацієнтів, а при пероральному прийомі – в 6 (20 %) (р <0,05). Припинення бактеріовиділення, визначене культуральним методом, наприкінці інтенсивної фази лікування спостерігалося в 19 (59,3 %) пацієнтів у 1-й групі та в 9 (30 %) – у 2-й групі (р <0,05). Загоєння деструкцій, зникнення та/або ущільнення інфільтраційних і вогнищевих змін у легенях до 4 місяців відзначалися у 27 осіб (84,9 %) проти 17 (56,7 %) у контрольній групі (р <0,05). \u0000Висновки. Внутрішньовенний левофлоксацин в інтенсивній фазі лікування у хворих на мультирезистентний туберкульоз легень є ефективнішим за пероральний. Застосування внутрішньовенної форми левофлоксацину сприяє швидшому припиненню клінічної симптоматики, ранньому припиненню бактеріовиділення та рентгенологічній регресії туберкульозного процесу в легенях під час інтенсивної фази лікування.","PeriodicalId":13681,"journal":{"name":"Infusion & Chemotherapy","volume":"55 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-07-31","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"84798252","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：