Pub Date : 2023-04-18DOI: 10.32782/2522-1795.2023.14.4
І. П. Дека, Андрій Володимирович Огнистий, Петро Миколайович Петрица
У сучасних умовах перебудови та удосконалення системи освіти України важливого значення набуває процес професійної підготовки фахівців, зорієнтований на застосування зарубіжного досвіду провідних країн. Прискорення темпів і суперечливість суспільних змін є тими макросоціальними чинниками, що істотно ускладнюють становище не лише особистості, але й певних соціальних груп, що може спричинити для них серйозні проблеми з адаптацією до умов змінного соціуму. До числа людей, проблеми яких є соціально зумовленими, можна віднести зокрема внутрішньо переміщених осіб та бійців, які повертаються із російсько-української війни, а також людей похилого віку, осіб з інвалідністю (дорослих та дітей). В свою чергу, це вимагає зміни підходів до професійної освіти багатьох спеціальностей, зокрема майбутніх соціальних працівників. Мета дослідження – на основі вивчення та узагальнення канадського досвіду в галузі ерготерапії та пошуку можливих шляхів впровадження цього досвіду в Україні розробити навчальний модуль із підготовки соціальних працівників до здійснення ерготерапії та перевірити його ефективність. Матеріал і методи. У досліджені були задіяні студенти магістратури спеціальності «Соціальна робота» Національного університету «Львівська політехніка», яким викладався навчальний модуль «Технології збереження здоров’я у соціальній роботі: ерготерапія». Також використовувалися можливості споріднених дисциплін та діючої системи навчальних практик для формування компетентностей у сфері ерготерапії. Форми і методи викладання відповідають прикладному характеру як ерготерапії, так і соціальної роботи. Результати. Проведене тестування студентів, дозволило визначити, що майбутні соціальні працівники засвоїли зміст розробленого навчального модуля «Технології збереження здоров’я у соціальній роботі: ерготерапія», що підвищило рівень компетентності фахівців та допоможе їм краще взаємодіяти в мультидисциплінарній команді для досягнення спільної мети клієнта. Крім того, визначено відповідність навчальної програми на спеціальності «Соціальна робота» до належної підготовки студента для вступу на освітньо-кваліфікаційний рівень «магістр» зі спеціальності 227 Фізична терапія, ерготерапія. Висновки. Отже, за результатами оцінки засвоєння змісту розробленого автором навчального модуля «Технології збереження здоров’я в соціальній роботі: ерготерапія» можна стверджувати про реальні можливості, потреби та взаємозв’язок у вивченні ерготерапії студентами спеціальності «Соціальна робота». У статті представлено структуру і логіку процесу підготовки соціальних працівників до професійної діяльності у сфері ерготерапії на основі узагальнення канадського досвіду у галузі ерготерапії.
{"title":"МОЖЛИВОСТІ ВПРОВАДЖЕННЯ КАНАДСЬКОГО ДОСВІДУ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ЕРГОТЕРАПЕВТІВ В УКРАЇНІ","authors":"І. П. Дека, Андрій Володимирович Огнистий, Петро Миколайович Петрица","doi":"10.32782/2522-1795.2023.14.4","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/2522-1795.2023.14.4","url":null,"abstract":"У сучасних умовах перебудови та удосконалення системи освіти України важливого значення набуває процес професійної підготовки фахівців, зорієнтований на застосування зарубіжного досвіду провідних країн. Прискорення темпів і суперечливість суспільних змін є тими макросоціальними чинниками, що істотно ускладнюють становище не лише особистості, але й певних соціальних груп, що може спричинити для них серйозні проблеми з адаптацією до умов змінного соціуму. До числа людей, проблеми яких є соціально зумовленими, можна віднести зокрема внутрішньо переміщених осіб та бійців, які повертаються із російсько-української війни, а також людей похилого віку, осіб з інвалідністю (дорослих та дітей). В свою чергу, це вимагає зміни підходів до професійної освіти багатьох спеціальностей, зокрема майбутніх соціальних працівників. Мета дослідження – на основі вивчення та узагальнення канадського досвіду в галузі ерготерапії та пошуку можливих шляхів впровадження цього досвіду в Україні розробити навчальний модуль із підготовки соціальних працівників до здійснення ерготерапії та перевірити його ефективність. Матеріал і методи. У досліджені були задіяні студенти магістратури спеціальності «Соціальна робота» Національного університету «Львівська політехніка», яким викладався навчальний модуль «Технології збереження здоров’я у соціальній роботі: ерготерапія». Також використовувалися можливості споріднених дисциплін та діючої системи навчальних практик для формування компетентностей у сфері ерготерапії. Форми і методи викладання відповідають прикладному характеру як ерготерапії, так і соціальної роботи. Результати. Проведене тестування студентів, дозволило визначити, що майбутні соціальні працівники засвоїли зміст розробленого навчального модуля «Технології збереження здоров’я у соціальній роботі: ерготерапія», що підвищило рівень компетентності фахівців та допоможе їм краще взаємодіяти в мультидисциплінарній команді для досягнення спільної мети клієнта. Крім того, визначено відповідність навчальної програми на спеціальності «Соціальна робота» до належної підготовки студента для вступу на освітньо-кваліфікаційний рівень «магістр» зі спеціальності 227 Фізична терапія, ерготерапія. Висновки. Отже, за результатами оцінки засвоєння змісту розробленого автором навчального модуля «Технології збереження здоров’я в соціальній роботі: ерготерапія» можна стверджувати про реальні можливості, потреби та взаємозв’язок у вивченні ерготерапії студентами спеціальності «Соціальна робота». У статті представлено структуру і логіку процесу підготовки соціальних працівників до професійної діяльності у сфері ерготерапії на основі узагальнення канадського досвіду у галузі ерготерапії.","PeriodicalId":147595,"journal":{"name":"Реабілітаційні та фізкультурно-рекреаційні аспекти розвитку людини (Rehabilitation & recreation)","volume":"303 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-04-18","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"123472513","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-04-18DOI: 10.32782/2522-1795.2023.14.5
Юлія Калмикова
Мета статті полягає у вивченні сучасного стану проблеми поширеності ожиріння та метаболічного синдрому в осіб молодого віку. Теоретичний аналіз фахової літератури передбачав використання комплексу методів, а саме: реконструкції, аперципіювання, аспективного аналізу, герменевтичного аналізу та критичного аналізу. Результати. Традиційно проблему ожиріння вважали актуальною для країн із високим рівнем життя. У розвинутих країнах світу до 25% підлітків мають надмірну масу тіла, а 15% страждають на ожиріння. Втім на сьогодні постало очевидним зростання чисельності осіб молодого віку, які страждають від надмірної маси тіла й ожиріння, й у країнах із низьким і середнім рівнями розвитку, особливо серед населення міст. Упродовж останніх років увага широкого кола дослідників прикута до осмислення ролі ожиріння в розвитку метаболічного синдрому, що є кластером чотирьох кардіометаболічних факторів ризику – ожиріння, дисліпідемії, артеріальної гіпертензії, порушення толерантності до глюкози, або цукрового діабету 2 типу. Висновки. Системний аналіз сучасних напрацювань українських та іноземних учених дав змогу встановити суттєву поширеність надлишкової маси тіла, ожиріння та метаболічного синдрому серед молоді: кожна четверта особа в популяції має такі ознаки. В Україні частотність метаболічного синдрому варіює від 20 до 35% (у жінок останній виникає в 2,5 рази частіше, а з віком кількість хворих стає тільки більшою). Незважаючи на значну кількість досліджень, що присвячені корекції надлишкової маси тіла, ожиріння та метаболічних проявів засобами фізичної терапії, на сьогодні ефективність запропонованих програм лишається невисокою, або тривалість ефекту нестійка. Перш за все, це пов’язано з відсутністю системного підходу до комплексної фізичної терапії таких пацієнтів. У зв’язку з вище вказаним, пошук ефективних критеріїв для програмування і диференціації процесу реабілітаційних занять осіб молодого віку з ожирінням і ризиком розвитку метаболічного синдрому, є актуальним.
{"title":"ПОШИРЕНІСТЬ ОЖИРІННЯ ТА МЕТАБОЛІЧНОГО СИНДРОМУ У ОСІБ МОЛОДОГО ВІКУ: СУЧАСНИЙ СТАН ПРОБЛЕМИ","authors":"Юлія Калмикова","doi":"10.32782/2522-1795.2023.14.5","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/2522-1795.2023.14.5","url":null,"abstract":"Мета статті полягає у вивченні сучасного стану проблеми поширеності ожиріння та метаболічного синдрому в осіб молодого віку. Теоретичний аналіз фахової літератури передбачав використання комплексу методів, а саме: реконструкції, аперципіювання, аспективного аналізу, герменевтичного аналізу та критичного аналізу. Результати. Традиційно проблему ожиріння вважали актуальною для країн із високим рівнем життя. У розвинутих країнах світу до 25% підлітків мають надмірну масу тіла, а 15% страждають на ожиріння. Втім на сьогодні постало очевидним зростання чисельності осіб молодого віку, які страждають від надмірної маси тіла й ожиріння, й у країнах із низьким і середнім рівнями розвитку, особливо серед населення міст. Упродовж останніх років увага широкого кола дослідників прикута до осмислення ролі ожиріння в розвитку метаболічного синдрому, що є кластером чотирьох кардіометаболічних факторів ризику – ожиріння, дисліпідемії, артеріальної гіпертензії, порушення толерантності до глюкози, або цукрового діабету 2 типу. Висновки. Системний аналіз сучасних напрацювань українських та іноземних учених дав змогу встановити суттєву поширеність надлишкової маси тіла, ожиріння та метаболічного синдрому серед молоді: кожна четверта особа в популяції має такі ознаки. В Україні частотність метаболічного синдрому варіює від 20 до 35% (у жінок останній виникає в 2,5 рази частіше, а з віком кількість хворих стає тільки більшою). Незважаючи на значну кількість досліджень, що присвячені корекції надлишкової маси тіла, ожиріння та метаболічних проявів засобами фізичної терапії, на сьогодні ефективність запропонованих програм лишається невисокою, або тривалість ефекту нестійка. Перш за все, це пов’язано з відсутністю системного підходу до комплексної фізичної терапії таких пацієнтів. У зв’язку з вище вказаним, пошук ефективних критеріїв для програмування і диференціації процесу реабілітаційних занять осіб молодого віку з ожирінням і ризиком розвитку метаболічного синдрому, є актуальним.","PeriodicalId":147595,"journal":{"name":"Реабілітаційні та фізкультурно-рекреаційні аспекти розвитку людини (Rehabilitation & recreation)","volume":"37 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-04-18","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"127605141","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-04-18DOI: 10.32782/2522-1795.2023.14.2
Наталія Грейда, Ольга Андрійчук, Н. Я. Ульяницька, Андрій Сітовський, Володимир Лавринюк
Мета – розробити комплексну програму фізичної терапії пацієнтів із травматичними ушкодженнями шийного відділу хребта середнього ступеня та апробувати на різних етапах реабілітації. Матеріал. Методи дослідження: аналіз науково-методичної літератури; лікарські спостереження; ортопедичні методи дослідження; динамометрія; збір анамнезу життя і захворювання; вивчення медичних карт та огляд. З метою визначення ефективності застосування терапевтичних вправ проводили оцінювання обсягу рухів у шийному відділі хребта (при огляді пацієнта відзначали, в якому напрямку обмежена амплітуда рухів голови та шиї і при яких рухах посилюється біль). Результати. За результатами ортопедичних методів дослідження та динамометрії травмованих із ушкодженнями шийного відділу хребта здійснювали обґрунтування ефективності застосування комплексної програми фізичної терапії. В щадному режимі обезболення дає змогу провести з пацієнтом дихальну гімнастику та масаж комірцевої зони. Програма фізичної терапії включала лікувальну гімнастику, лікувальний масаж, гідрокінезитерапію, механотерапію, міостимуляцію. У відновлювальному режимі пацієнти основної групи виконували індивідуально підібрані терапевтичні вправи, які сприяли розслабленню м’язів шийного відділу хребта, плечового поясу та верхньої кінцівки. Загальними принципами програми фізичної терапії були: регулярність, систематичність і безперервність застосування терапевтичних вправ; строга індивідуалізація вправ; застосування їх відповідно до стадії захворювання; суворо дозоване зростаюче фізичне навантаження у тренувальному режимі. Висновки. Ортопедичні методи зумовили визначення функціонального стану опорно-рухового апарату пацієнтів із травматичними ушкодженнями шийного відділу хребта, що дозволило довести ефективність впливу розробленої програми фізичної терапії. Позитивна динаміка за показниками динамометрії та всіма рівнями силового індексу була вища в основній групі. Індивідуально підібрані засоби фізичної терапії прискорили відновлення повноцінних функцій шийного відділу хребта та підвищили ефективність реабілітації.
{"title":"РЕАБІЛІТАЦІЯ ПАЦІЄНТІВ З ТРАВМАТИЧНИМИ УШКОДЖЕННЯМИ ШИЙНОГО ВІДДІЛУ ХРЕБТА СЕРЕДНЬОГО СТУПЕНЯ","authors":"Наталія Грейда, Ольга Андрійчук, Н. Я. Ульяницька, Андрій Сітовський, Володимир Лавринюк","doi":"10.32782/2522-1795.2023.14.2","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/2522-1795.2023.14.2","url":null,"abstract":"Мета – розробити комплексну програму фізичної терапії пацієнтів із травматичними ушкодженнями шийного відділу хребта середнього ступеня та апробувати на різних етапах реабілітації. Матеріал. Методи дослідження: аналіз науково-методичної літератури; лікарські спостереження; ортопедичні методи дослідження; динамометрія; збір анамнезу життя і захворювання; вивчення медичних карт та огляд. З метою визначення ефективності застосування терапевтичних вправ проводили оцінювання обсягу рухів у шийному відділі хребта (при огляді пацієнта відзначали, в якому напрямку обмежена амплітуда рухів голови та шиї і при яких рухах посилюється біль). Результати. За результатами ортопедичних методів дослідження та динамометрії травмованих із ушкодженнями шийного відділу хребта здійснювали обґрунтування ефективності застосування комплексної програми фізичної терапії. В щадному режимі обезболення дає змогу провести з пацієнтом дихальну гімнастику та масаж комірцевої зони. Програма фізичної терапії включала лікувальну гімнастику, лікувальний масаж, гідрокінезитерапію, механотерапію, міостимуляцію. У відновлювальному режимі пацієнти основної групи виконували індивідуально підібрані терапевтичні вправи, які сприяли розслабленню м’язів шийного відділу хребта, плечового поясу та верхньої кінцівки. Загальними принципами програми фізичної терапії були: регулярність, систематичність і безперервність застосування терапевтичних вправ; строга індивідуалізація вправ; застосування їх відповідно до стадії захворювання; суворо дозоване зростаюче фізичне навантаження у тренувальному режимі. Висновки. Ортопедичні методи зумовили визначення функціонального стану опорно-рухового апарату пацієнтів із травматичними ушкодженнями шийного відділу хребта, що дозволило довести ефективність впливу розробленої програми фізичної терапії. Позитивна динаміка за показниками динамометрії та всіма рівнями силового індексу була вища в основній групі. Індивідуально підібрані засоби фізичної терапії прискорили відновлення повноцінних функцій шийного відділу хребта та підвищили ефективність реабілітації.","PeriodicalId":147595,"journal":{"name":"Реабілітаційні та фізкультурно-рекреаційні аспекти розвитку людини (Rehabilitation & recreation)","volume":"13 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-04-18","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"126321688","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-02-10DOI: 10.32782/2522-1795.2022.13.9
Олег Чепурка
Охарактеризовано інструментарій і результати комплексного педагогічного дослідження стану сформованості здоров’язбережувальної компетентності майбутніх фізичних терапевтів у процесі вивчення фахових дисциплін. Основними завданнями дослідження визначено аналіз рівня сформованості здоров’язбережувальної компетентності майбутніх бакалаврів з фізичної терапії та подальша характеристика прояву окремих компонентів здоров’язбережувальної компетентності у процесі вивчення фахових дисциплін. Рівень сформованості здоров’язбережувальної компетентності визначався через узагальнення та інтеграцію даних діагностики окремих критеріїв сформованості здоров’язбережувальної компетентності (аксіологічного, когнітивного, технологічного, особистісного). Сформульовано основні тенденції актуального стану сформованості здоров’язбережувальної компетентності майбутніх фізичних терапевтів у процесі вивчення фахових дисциплін: наявна система навчання фаховим дисциплінам дозволяє найглибше сформулювати когнітивно-змістовий компонент здоров’язбережувальної компетентності, що відображено у результатах діагностики когнітивного критерію, згідно з яким результати дослідження студентів експериментальної і контрольної груп мають найвищі результати за високим і середніми рівнями сформованості. Найбільш актуальною, визначеною у процесі дослідження, потребою молоді у контексті проблеми дослідження є формування діяльнісно-процесуального компоненту здоров’язбережувальної компетентності, оскільки результати діагностики діяльнісного критерію показали найнижчі результати оцінки студентами рівня володіння технологіями, уміннями, навичками, компетентностями щодо реалізації професійних функцій. Результати дослідження особистісного і аксіологічного критерію характеризуються порівняно однаковими кількісними даними розподілу досліджуваних студентів за рівнями сформованості окремих компонентів здоров’язбережувальної компетентності та вимагають упровадження у процес вивчення фахових дисциплін сучасних діалогічних, дискусійних, інтерактивних методів навчання, спрямованих на формування професійно важливих якостей майбутніх терапевтів та розвиток у них свідомої внутрішньої мотивації щодо здоров’я як особистої та суспільної термінальної цінності та здоров’язбережувальної компетентності як інструментальної цінності. Прогнозовано, що рівні сформованості здоров’язбережувальної компетентності майбутніх фізичних терапевтів як узагальнені дані діагностики окремих критеріїв могли б бути вищими за умови підсилення практичної та особистісної орієнтованості викладання фахових дисциплін.
{"title":"СТАН СФОРМОВАНОСТІ ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ФІЗИЧНИХ ТЕРАПЕВТІВ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ФАХОВИХ ДИСЦИПЛІН","authors":"Олег Чепурка","doi":"10.32782/2522-1795.2022.13.9","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/2522-1795.2022.13.9","url":null,"abstract":"Охарактеризовано інструментарій і результати комплексного педагогічного дослідження стану сформованості здоров’язбережувальної компетентності майбутніх фізичних терапевтів у процесі вивчення фахових дисциплін. Основними завданнями дослідження визначено аналіз рівня сформованості здоров’язбережувальної компетентності майбутніх бакалаврів з фізичної терапії та подальша характеристика прояву окремих компонентів здоров’язбережувальної компетентності у процесі вивчення фахових дисциплін. Рівень сформованості здоров’язбережувальної компетентності визначався через узагальнення та інтеграцію даних діагностики окремих критеріїв сформованості здоров’язбережувальної компетентності (аксіологічного, когнітивного, технологічного, особистісного). Сформульовано основні тенденції актуального стану сформованості здоров’язбережувальної компетентності майбутніх фізичних терапевтів у процесі вивчення фахових дисциплін: наявна система навчання фаховим дисциплінам дозволяє найглибше сформулювати когнітивно-змістовий компонент здоров’язбережувальної компетентності, що відображено у результатах діагностики когнітивного критерію, згідно з яким результати дослідження студентів експериментальної і контрольної груп мають найвищі результати за високим і середніми рівнями сформованості. Найбільш актуальною, визначеною у процесі дослідження, потребою молоді у контексті проблеми дослідження є формування діяльнісно-процесуального компоненту здоров’язбережувальної компетентності, оскільки результати діагностики діяльнісного критерію показали найнижчі результати оцінки студентами рівня володіння технологіями, уміннями, навичками, компетентностями щодо реалізації професійних функцій. Результати дослідження особистісного і аксіологічного критерію характеризуються порівняно однаковими кількісними даними розподілу досліджуваних студентів за рівнями сформованості окремих компонентів здоров’язбережувальної компетентності та вимагають упровадження у процес вивчення фахових дисциплін сучасних діалогічних, дискусійних, інтерактивних методів навчання, спрямованих на формування професійно важливих якостей майбутніх терапевтів та розвиток у них свідомої внутрішньої мотивації щодо здоров’я як особистої та суспільної термінальної цінності та здоров’язбережувальної компетентності як інструментальної цінності. Прогнозовано, що рівні сформованості здоров’язбережувальної компетентності майбутніх фізичних терапевтів як узагальнені дані діагностики окремих критеріїв могли б бути вищими за умови підсилення практичної та особистісної орієнтованості викладання фахових дисциплін.","PeriodicalId":147595,"journal":{"name":"Реабілітаційні та фізкультурно-рекреаційні аспекти розвитку людини (Rehabilitation & recreation)","volume":"10 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-02-10","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"127467460","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-02-10DOI: 10.32782/2522-1795.2022.13.7
А. Я. Орфін, Марія Мазепа
Мета: вивчити функціональний стан дихальної та серцево-судинної систем ЛЖВ на стадії СНІДу для вибору раціональної програми тренувань. Матеріали: у дослідження було включено 24 ВІЛ-інфікованих пацієнтів на стадії СНІДу на амбулаторному етапі лікування. Для оцінки функціонального стану (ФС) дихальної системи визначали: частоту дихання, SpO2, проби Штанге та Генчі, життєву ємність легень (ЖЄЛ). Вираховували індекс гіпоксії (ІГ), коефіцієнт Хільдебранта (КХ) та циркуляторно-респіраторний коефіцієнт Скібинської (ЦРКС) Вивчаючи ФС серцево-судинної системи визначали ЧСС, АТ, пульсовий тиск (ПТ), систолічний (СОК) та хвилинний (ХОК) об’єми крові. Також розраховували коефіцієнти економічності кровообігу (КЕК), витривалості (КВ), індекс Робінсона (ІР). У всіх ЛЖВ визначали вірусне навантаження ВІЛ та рівень CD4+ T-лімфоцитів. Результати. Сформовано дві дослідні групи. Встановлено, що ЧД у була 19,7 ± 1,9 за хв. та 21,1 ± 1,8 (р≤0,05) за хв. у І та ІІ групах відповідно. Рівень SpO2, був нижчим у І групі 91,5 ± 1,6 % проти 93,2 ± 1,9 % у ІІ групі (р≤0,05). У І групі результат проби Генчі склав 32,2 ± 2,7 сек., Штанге – 31,3 ± 5,2 сек. Для ІІ групи дані були схожими: 29,7 ± 4,3 сек. та 32,2 ±6,6 сек. відповідно (р≥0,05). ЖЄЛ у ЛЖВ І групи сягала 2639,1 ± 430,3 мл, а у ІІ групі – 3144,5 ± 463,3 мл (р≤0,01). ІГ у І групі 0,41 ± 0,05 у.о. та у ІІ групі 0,39 ± 0,07 у.о. (р≥0,05). Значення КХ однакове у двох групах – 3,97 ±0,3 у.о. для І групи та 3,98 ± 0,5 у.о. для ІІ групи (р≥0,05). ЦРКС був нижчим у І групі 10,91 ± 3,95 у.о. проти 13,64 ± 4,81 у.о. у ІІ групі (р≥0,05). Вивчаючи ФС серцево-судинної системи для І групи встановлено: ЧСС 78,4 ± 6,8 уд/хв, САТ 126,3 ± 14,5 мм.рт.ст., ДАТ 71,3 ± 9,2 мм.рт.ст., ПТ 55,0 ± 14,3 мм.рт.ст. У ІІ групі ЧСС 77,3 ± 7,4 уд/ хв, САТ 123,8 ± 18,2 мм.рт.ст., ДАТ 73,1 ± 7,2 мм.рт.ст., ПТ 50,7 ± 18,3 мм.рт.ст. (р≥0,05). ХОК та СОК у пацієнтів І групи склали 4302,5 ± 827,8 мл та 55,2 ± 11,4 мл відповідно. А у ІІ групі: ХОК 4342,0 ± 1250,3 мл та СОК 52,01 ± 12,2 мл (р≥0,05). Для І групи КЕК був 4274,5 ± 1011,1 у.о. та 4217,6 ± 1707,8 у.о. для ІІ групи (р≥0,05). КВ був вищим у ІІ групі – 19,1 ± 9,7 у.о., проти – 16,3 ± 4,7 у.о. (р≥0,05). ІР сягав 98,7 ± 11,01 у.о. та 102,46 ± 17,3 у.о. у І та ІІ групах відповідно. Висновок. ФС дихальної та серцево-судинної систем у ЛЖВ дуже слабкий та характеризується низькими потенційними можливостями зі слабкою компенсаторною здатністю.
{"title":"ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ СТАН ДИХАЛЬНОЇ ТА СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ СИСТЕМ ЛЮДЕЙ, ЩО ЖИВУТЬ З ВІЛ НА СТАДІЇ СНІДУ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЙОГО ПОКРАЩЕННЯ МЕТОДАМИ І ЗАСОБАМИ ФІЗИЧНОЇ ТЕРАПІЇ","authors":"А. Я. Орфін, Марія Мазепа","doi":"10.32782/2522-1795.2022.13.7","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/2522-1795.2022.13.7","url":null,"abstract":"Мета: вивчити функціональний стан дихальної та серцево-судинної систем ЛЖВ на стадії СНІДу для вибору раціональної програми тренувань. Матеріали: у дослідження було включено 24 ВІЛ-інфікованих пацієнтів на стадії СНІДу на амбулаторному етапі лікування. Для оцінки функціонального стану (ФС) дихальної системи визначали: частоту дихання, SpO2, проби Штанге та Генчі, життєву ємність легень (ЖЄЛ). Вираховували індекс гіпоксії (ІГ), коефіцієнт Хільдебранта (КХ) та циркуляторно-респіраторний коефіцієнт Скібинської (ЦРКС) Вивчаючи ФС серцево-судинної системи визначали ЧСС, АТ, пульсовий тиск (ПТ), систолічний (СОК) та хвилинний (ХОК) об’єми крові. Також розраховували коефіцієнти економічності кровообігу (КЕК), витривалості (КВ), індекс Робінсона (ІР). У всіх ЛЖВ визначали вірусне навантаження ВІЛ та рівень CD4+ T-лімфоцитів. Результати. Сформовано дві дослідні групи. Встановлено, що ЧД у була 19,7 ± 1,9 за хв. та 21,1 ± 1,8 (р≤0,05) за хв. у І та ІІ групах відповідно. Рівень SpO2, був нижчим у І групі 91,5 ± 1,6 % проти 93,2 ± 1,9 % у ІІ групі (р≤0,05). У І групі результат проби Генчі склав 32,2 ± 2,7 сек., Штанге – 31,3 ± 5,2 сек. Для ІІ групи дані були схожими: 29,7 ± 4,3 сек. та 32,2 ±6,6 сек. відповідно (р≥0,05). ЖЄЛ у ЛЖВ І групи сягала 2639,1 ± 430,3 мл, а у ІІ групі – 3144,5 ± 463,3 мл (р≤0,01). ІГ у І групі 0,41 ± 0,05 у.о. та у ІІ групі 0,39 ± 0,07 у.о. (р≥0,05). Значення КХ однакове у двох групах – 3,97 ±0,3 у.о. для І групи та 3,98 ± 0,5 у.о. для ІІ групи (р≥0,05). ЦРКС був нижчим у І групі 10,91 ± 3,95 у.о. проти 13,64 ± 4,81 у.о. у ІІ групі (р≥0,05). Вивчаючи ФС серцево-судинної системи для І групи встановлено: ЧСС 78,4 ± 6,8 уд/хв, САТ 126,3 ± 14,5 мм.рт.ст., ДАТ 71,3 ± 9,2 мм.рт.ст., ПТ 55,0 ± 14,3 мм.рт.ст. У ІІ групі ЧСС 77,3 ± 7,4 уд/ хв, САТ 123,8 ± 18,2 мм.рт.ст., ДАТ 73,1 ± 7,2 мм.рт.ст., ПТ 50,7 ± 18,3 мм.рт.ст. (р≥0,05). ХОК та СОК у пацієнтів І групи склали 4302,5 ± 827,8 мл та 55,2 ± 11,4 мл відповідно. А у ІІ групі: ХОК 4342,0 ± 1250,3 мл та СОК 52,01 ± 12,2 мл (р≥0,05). Для І групи КЕК був 4274,5 ± 1011,1 у.о. та 4217,6 ± 1707,8 у.о. для ІІ групи (р≥0,05). КВ був вищим у ІІ групі – 19,1 ± 9,7 у.о., проти – 16,3 ± 4,7 у.о. (р≥0,05). ІР сягав 98,7 ± 11,01 у.о. та 102,46 ± 17,3 у.о. у І та ІІ групах відповідно. Висновок. ФС дихальної та серцево-судинної систем у ЛЖВ дуже слабкий та характеризується низькими потенційними можливостями зі слабкою компенсаторною здатністю.","PeriodicalId":147595,"journal":{"name":"Реабілітаційні та фізкультурно-рекреаційні аспекти розвитку людини (Rehabilitation & recreation)","volume":"22 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-02-10","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"123715323","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-02-10DOI: 10.32782/2522-1795.2022.13.18
D. Czarnecki, D. Skalski, L. Rybak, B. Kindzer, M. Graczyk, N. Davybida, L. Levandovska
Czas wolny pełni wiele istotnych funkcji na każdym etapie rozwoju człowieka, choć zwykle bywa przeznaczony na odpoczynek i samorealizację. W literaturze przedmiotu można spotkać liczne definicje czasu wolnego, a ich wspólnym mianownikiem jest wpływ na holistyczny rozwój człowieka. Jedną z kluczowych funkcji czasu wolnego jest wypoczynek i rekreacja, a co za tym idzie – aktywność fizyczna. Regularna aktywność ruchowa determinuje jakość i długość życia człowieka. Odpowiednio dobrana aktywność wzbogaca także sferę intelektualną i pozwala zachować równowagę między kondycją ciała a stanem umysłu. Przyczynia się do lepszej kondycji psychofizycznej, a także do lepszego samopoczucia. Aktywność fizyczna jest niezwykle ważna dla właściwego rozwoju jednostki, zwłaszcza gdy współczesne społeczeństwo narażone jest na siedzący tryb życia. Uprawianie sportu i systematyczny ruch na powietrzu to nie tylko wiele korzyści dla jednostki, lecz także dla całego społeczeństwa. Zdrowe społeczeństwo żyje dłużej, jest bardziej wydajne, a przede wszystkim jest świadome zdrowego stylu życia. Aktywność fizyczna jest zatem ważnym czynnikiem kształtującym zdrowie, zdrowe nawyki, ale także wartościowe spędzanie czasu wolnego. Uczestnictwo w kulturze fizycznej może odbywać się w różny sposób: od form aktywnych realizowanych przez udział w szeroko podjętych formach ruchowych do form biernych realizowanych przez uczestnictwo w środowiskach sportowych w rolach widza. Potrzebna jest pełna świadomość szerokiej perspektywy, która obrazuje warunki dojrzewania i funkcjonowania określonych grup społecznych, która pozwala na wytyczanie celów oraz zadań uwzględniających potrzeby, możliwości oraz zainteresowania danej grupy wiekowej. Aktywność fizyczna, pozbawiona przymusów i ograniczeń, wzrost sfery wolności człowieka może być silnym bodźcem do aktywności fizycznej w czasie wolnym oraz wywierać istotny wpływ na stan prawidłowego rozwoju zarówno w dzieciństwie jak i w życiu dorosłym. Aktywność fizyczna dzieci jest jednym ze sposobów wzmacniania odporności organizmu, dbałości o zdrowie, kondycję fizyczną oraz psychiczną i jest rodzajem medycyny naturalnej.
{"title":"AKTYWNOŚĆ FIZYCZNA ORAZ FORMY SPĘDZANIA CZASU WOLNEGO DZIECI","authors":"D. Czarnecki, D. Skalski, L. Rybak, B. Kindzer, M. Graczyk, N. Davybida, L. Levandovska","doi":"10.32782/2522-1795.2022.13.18","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/2522-1795.2022.13.18","url":null,"abstract":"Czas wolny pełni wiele istotnych funkcji na każdym etapie rozwoju człowieka, choć zwykle bywa przeznaczony na odpoczynek i samorealizację. W literaturze przedmiotu można spotkać liczne definicje czasu wolnego, a ich wspólnym mianownikiem jest wpływ na holistyczny rozwój człowieka. Jedną z kluczowych funkcji czasu wolnego jest wypoczynek i rekreacja, a co za tym idzie – aktywność fizyczna. Regularna aktywność ruchowa determinuje jakość i długość życia człowieka. Odpowiednio dobrana aktywność wzbogaca także sferę intelektualną i pozwala zachować równowagę między kondycją ciała a stanem umysłu. Przyczynia się do lepszej kondycji psychofizycznej, a także do lepszego samopoczucia. Aktywność fizyczna jest niezwykle ważna dla właściwego rozwoju jednostki, zwłaszcza gdy współczesne społeczeństwo narażone jest na siedzący tryb życia. Uprawianie sportu i systematyczny ruch na powietrzu to nie tylko wiele korzyści dla jednostki, lecz także dla całego społeczeństwa. Zdrowe społeczeństwo żyje dłużej, jest bardziej wydajne, a przede wszystkim jest świadome zdrowego stylu życia. Aktywność fizyczna jest zatem ważnym czynnikiem kształtującym zdrowie, zdrowe nawyki, ale także wartościowe spędzanie czasu wolnego. Uczestnictwo w kulturze fizycznej może odbywać się w różny sposób: od form aktywnych realizowanych przez udział w szeroko podjętych formach ruchowych do form biernych realizowanych przez uczestnictwo w środowiskach sportowych w rolach widza. Potrzebna jest pełna świadomość szerokiej perspektywy, która obrazuje warunki dojrzewania i funkcjonowania określonych grup społecznych, która pozwala na wytyczanie celów oraz zadań uwzględniających potrzeby, możliwości oraz zainteresowania danej grupy wiekowej. Aktywność fizyczna, pozbawiona przymusów i ograniczeń, wzrost sfery wolności człowieka może być silnym bodźcem do aktywności fizycznej w czasie wolnym oraz wywierać istotny wpływ na stan prawidłowego rozwoju zarówno w dzieciństwie jak i w życiu dorosłym. Aktywność fizyczna dzieci jest jednym ze sposobów wzmacniania odporności organizmu, dbałości o zdrowie, kondycję fizyczną oraz psychiczną i jest rodzajem medycyny naturalnej.","PeriodicalId":147595,"journal":{"name":"Реабілітаційні та фізкультурно-рекреаційні аспекти розвитку людини (Rehabilitation & recreation)","volume":"10 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-02-10","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"123772008","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-02-10DOI: 10.32782/2522-1795.2022.13.8
О. Л. Смирнова, О. І. Шкурупій
Мета. Встановити вплив порушень функціонування у пацієнтів з наслідками мозкового інсульту на структуру проксимального відділу стегна та порушення функції кульшового суглобу. Матеріал. Критерієм включення пацієнтів були випадки мозкового інсульту з геміплегією в анамнезі. У дослідженні прийняли участь 87 пацієнтів, яких було розподілено на 4 групи: до 1 групи увійшли 25 пацієнтів, що мали ознаки остеоартрозу кульшового суглобу (КС), до 2 – 20 пацієнтів з ознаками зниження мінеральної щільності проксимального відділу стегнової кістки (ПВС), до 3 – 12 пацієнтів з ознаками ОА та зниження мінеральної щільності ПВС, до 4 – 30 пацієнтів без ознак ОА та зниження мінеральної щільності ПВС. Всім пацієнтам проводилось анкетування, антропометрія, дослідження сили м’язів нижніх кінцівок, обсягу рухів у КС, оцінювались моторні функцій нижніх кінцівок, статична та динамічна рівновага та ризик падіння, рівень спастичності, кардіореспіраторна витривалість, швидкість ходьби, рівень когнітивних функцій. Результати. Мінеральна щільність у ПВС у 2 та 3 групах була нижчою порівняно з представниками 4 групи. Мінеральна щільність у 1 групі була найвищою і становила 1244,2±51,6 HU (р<0,05). Найнижчі показники сили м’язів були в 3 групі. Аналіз обсягу рухів у КС показав, що найбільшими обмеження були в 1 та 3 групах. Найнижча стадія рухового відновлення за CMSA була зафіксована в 3 групі спостереження. Величина рухових функцій за CMSA у 2 групі була більшою, ніж у 3 групі, але нижчою від 1 та 4 груп. Найбільше порушення статичної рівноваги було зафіксовано у 2 групі, а найнижчий рівень динамічної рівноваги – у 3 групі. Величина тесту TUG вказала на наявність зниженої мобільності та підвищеного ризику падіння у представників 2 та 3 груп. В цих групах було зниження швидкості ходьби та загальної витривалості. Висновки. Встановлено, що у пацієнтів з наслідками мозкового інсульту та коксартрозом не дивлячись на зниження обсягу рухів у КС були збільшеними щільність ПВС, швидкість та довжина ходьби, загальна мобільність. Найбільш вираженими рухові розлади були в групі пацієнтів, у яких поєднувались ознаки артрозу та зниження мінеральної щільності кісток, що проявлялось порушенням сили м’язів нижньої кінцівки, обмеженням рухів у КС, обмеженнями мобільності, зниженням швидкості ходьби та загальної витривалості.
{"title":"ВПЛИВ ПОРУШЕНЬ ФУНКЦІОНУВАННЯ НА СТРУКТУРУ ПРОКСИМАЛЬНОГО ВІДДІЛУ СТЕГНОВОЇ КІСТКИ ТА КУЛЬШОВОГО СУГЛОБУ У ПАЦІЄНТІВ З МОЗКОВИМ ІНСУЛЬТОМ В АНАМНЕЗІ","authors":"О. Л. Смирнова, О. І. Шкурупій","doi":"10.32782/2522-1795.2022.13.8","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/2522-1795.2022.13.8","url":null,"abstract":"Мета. Встановити вплив порушень функціонування у пацієнтів з наслідками мозкового інсульту на структуру проксимального відділу стегна та порушення функції кульшового суглобу. Матеріал. Критерієм включення пацієнтів були випадки мозкового інсульту з геміплегією в анамнезі. У дослідженні прийняли участь 87 пацієнтів, яких було розподілено на 4 групи: до 1 групи увійшли 25 пацієнтів, що мали ознаки остеоартрозу кульшового суглобу (КС), до 2 – 20 пацієнтів з ознаками зниження мінеральної щільності проксимального відділу стегнової кістки (ПВС), до 3 – 12 пацієнтів з ознаками ОА та зниження мінеральної щільності ПВС, до 4 – 30 пацієнтів без ознак ОА та зниження мінеральної щільності ПВС. Всім пацієнтам проводилось анкетування, антропометрія, дослідження сили м’язів нижніх кінцівок, обсягу рухів у КС, оцінювались моторні функцій нижніх кінцівок, статична та динамічна рівновага та ризик падіння, рівень спастичності, кардіореспіраторна витривалість, швидкість ходьби, рівень когнітивних функцій. Результати. Мінеральна щільність у ПВС у 2 та 3 групах була нижчою порівняно з представниками 4 групи. Мінеральна щільність у 1 групі була найвищою і становила 1244,2±51,6 HU (р<0,05). Найнижчі показники сили м’язів були в 3 групі. Аналіз обсягу рухів у КС показав, що найбільшими обмеження були в 1 та 3 групах. Найнижча стадія рухового відновлення за CMSA була зафіксована в 3 групі спостереження. Величина рухових функцій за CMSA у 2 групі була більшою, ніж у 3 групі, але нижчою від 1 та 4 груп. Найбільше порушення статичної рівноваги було зафіксовано у 2 групі, а найнижчий рівень динамічної рівноваги – у 3 групі. Величина тесту TUG вказала на наявність зниженої мобільності та підвищеного ризику падіння у представників 2 та 3 груп. В цих групах було зниження швидкості ходьби та загальної витривалості. Висновки. Встановлено, що у пацієнтів з наслідками мозкового інсульту та коксартрозом не дивлячись на зниження обсягу рухів у КС були збільшеними щільність ПВС, швидкість та довжина ходьби, загальна мобільність. Найбільш вираженими рухові розлади були в групі пацієнтів, у яких поєднувались ознаки артрозу та зниження мінеральної щільності кісток, що проявлялось порушенням сили м’язів нижньої кінцівки, обмеженням рухів у КС, обмеженнями мобільності, зниженням швидкості ходьби та загальної витривалості.","PeriodicalId":147595,"journal":{"name":"Реабілітаційні та фізкультурно-рекреаційні аспекти розвитку людини (Rehabilitation & recreation)","volume":"28 2","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-02-10","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"120926563","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-02-10DOI: 10.32782/2522-1795.2022.13.13
D. Czarnecki, D. Skalski, O. Rybak, M. Graczyk, O. Dovgan, V. Starikov
Wśród najważniejszych czynników które mają istotny wpływ na stan zdrowia, a także długość życia należy wymienić aktywność fizyczną. Aktywność fizyczna to jeden z głównych składników zdrowego stylu życia. Istnieje powszechne przekonanie, że aktywność fizyczna jest jedną z ważniejszych kategorii warunkujących prawidłowe funkcjonowanie ludzkiego organizmu. Prowadzenie aktywnego stylu życia wiąże się bowiem z wieloma korzyściami. Korzyści z podejmowania aktywności fizycznej są oczywiste. Systematyczna aktywność fizyczna jest bardzo silnym biologicznym stymulatorem i należy do głównych determinant zdrowia fizycznego i psychicznego człowieka. Jej optymalny poziom stymuluje rozwój, zabezpiecza potrzeby ruchowe, wzmacnia wydolność serca, poprawia elastyczność mięśni i stawów, wzmacnia mięśnie i kości. Zatem do szczególnych postaci aktywności fizycznej należą nie tylko ćwiczenia sportowe, ale także wysiłek fizyczny związany z aktywnym przemieszczaniem się np. do pracy, do szkoły, pracą zawodową, wykonywaniem wszelkich prac domowych oraz aktywność fizyczna w czasie wolnym). Aktywność fizyczna wiąże się oczywiście z bardzo zróżnicowanym wydatkiem energetycznym, w zależności od intensywności ruchu/wysiłku fizycznego, jego czasu trwania, temperatury otoczenia czy masy ciała osoby wykonującej wysiłek fizyczny. Udowodniono, że osoby aktywne, w porównaniu do osób mało aktywnych, cieszą się lepszym samopoczuciem, rzadziej odczuwają dolegliwości psychiczne lub fizyczne, takie jak obniżony nastrój czy bóle głowy. Aktywność fizyczna w potocznym odbiorze kojarzy się z intensywnym uprawianiem różnych dyscyplin sportowych. Tymczasem nie trzeba być wytrawnym biegaczem lub doskonałym pływakiem, aby osiągnąć poziom aktywności fizycznej, który pozytywnie wpłynie na nasze zdrowie. Mając na uwadze powyższe uwarunkowania, podjęto próbę zdiagnozowania tego zjawiska, kierując głównie uwagę na młodzież szkolną w wieku 15-17 lat. Chciano dowiedzieć się, jaki poziom wiedzy w aspekcie aktywności fizycznej i jego wpływu na zdrowie przedstawiają uczniowie, oraz jaki styl życia sami prowadzą. Przewodnim celem tejże publikacji jest chęć wskazania ważności tego niezwykle istotnego zagadnienia i potrzeby kierunku zmian w zakresie edukacji zdrowotnej młodego pokolenia. Promowanie aktywności fizycznej to wciąż aktualne i ważne zadanie.
{"title":"AKTYWNOŚĆ FIZYCZNA U MŁODZIEŻY JAKO PODSTAWA ZDROWEGO STYLU ŻYCIA","authors":"D. Czarnecki, D. Skalski, O. Rybak, M. Graczyk, O. Dovgan, V. Starikov","doi":"10.32782/2522-1795.2022.13.13","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/2522-1795.2022.13.13","url":null,"abstract":"Wśród najważniejszych czynników które mają istotny wpływ na stan zdrowia, a także długość życia należy wymienić aktywność fizyczną. Aktywność fizyczna to jeden z głównych składników zdrowego stylu życia. Istnieje powszechne przekonanie, że aktywność fizyczna jest jedną z ważniejszych kategorii warunkujących prawidłowe funkcjonowanie ludzkiego organizmu. Prowadzenie aktywnego stylu życia wiąże się bowiem z wieloma korzyściami. Korzyści z podejmowania aktywności fizycznej są oczywiste. Systematyczna aktywność fizyczna jest bardzo silnym biologicznym stymulatorem i należy do głównych determinant zdrowia fizycznego i psychicznego człowieka. Jej optymalny poziom stymuluje rozwój, zabezpiecza potrzeby ruchowe, wzmacnia wydolność serca, poprawia elastyczność mięśni i stawów, wzmacnia mięśnie i kości. Zatem do szczególnych postaci aktywności fizycznej należą nie tylko ćwiczenia sportowe, ale także wysiłek fizyczny związany z aktywnym przemieszczaniem się np. do pracy, do szkoły, pracą zawodową, wykonywaniem wszelkich prac domowych oraz aktywność fizyczna w czasie wolnym). Aktywność fizyczna wiąże się oczywiście z bardzo zróżnicowanym wydatkiem energetycznym, w zależności od intensywności ruchu/wysiłku fizycznego, jego czasu trwania, temperatury otoczenia czy masy ciała osoby wykonującej wysiłek fizyczny. Udowodniono, że osoby aktywne, w porównaniu do osób mało aktywnych, cieszą się lepszym samopoczuciem, rzadziej odczuwają dolegliwości psychiczne lub fizyczne, takie jak obniżony nastrój czy bóle głowy. Aktywność fizyczna w potocznym odbiorze kojarzy się z intensywnym uprawianiem różnych dyscyplin sportowych. Tymczasem nie trzeba być wytrawnym biegaczem lub doskonałym pływakiem, aby osiągnąć poziom aktywności fizycznej, który pozytywnie wpłynie na nasze zdrowie. Mając na uwadze powyższe uwarunkowania, podjęto próbę zdiagnozowania tego zjawiska, kierując głównie uwagę na młodzież szkolną w wieku 15-17 lat. Chciano dowiedzieć się, jaki poziom wiedzy w aspekcie aktywności fizycznej i jego wpływu na zdrowie przedstawiają uczniowie, oraz jaki styl życia sami prowadzą. Przewodnim celem tejże publikacji jest chęć wskazania ważności tego niezwykle istotnego zagadnienia i potrzeby kierunku zmian w zakresie edukacji zdrowotnej młodego pokolenia. Promowanie aktywności fizycznej to wciąż aktualne i ważne zadanie.","PeriodicalId":147595,"journal":{"name":"Реабілітаційні та фізкультурно-рекреаційні аспекти розвитку людини (Rehabilitation & recreation)","volume":"1 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-02-10","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"131695279","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-02-10DOI: 10.32782/2522-1795.2022.13.19
D. Skalski, P. Kreft, D. Czarnecki, B. Vynogradskyi, D. Kowalski, L. Zarichańska, N. Kozachok
Aktywność fizyczna człowieka jest uwarunkowana jego rozwojem fizycznym, psychicznym i kulturowym. Jest ważny w każdym okresie życia. Ograniczenie aktywności fizycznej stanowi zagrożenie dla zdrowia dzieci i młodzieży. W dzisiejszych czasach niepokojącym zjawiskiem jest wysoki odsetek dzieci z wadami postawy, a liczba ta z roku na rok rośnie. Aktywność fizyczna jest niezbędna do prawidłowego rozwoju dzieci, dlatego dzieci uczęszczające na zajęcia na basenie mają zapewniony pełny program procesu korekcyjnego. Podstawy aktywności fizycznej w wodzie to przede wszystkim zdrowie. Zdrowy człowiek to taki, który nie wydaje pieniędzy na leki, lekarzy, szpitale, badania itp. Ekonomia wychowania fizycznego polega na działaniach, które utrzymują ludzi w formie, prowadzą do zdrowia i prowadzą do dłuższego życia. Pływanie zdrowotne wykorzystuje środowisko wodne w celu treningu zdrowotnego i jest świadomie kierowanym procesem polegającym na celowym wykorzystaniu ściśle określonych ćwiczeń́ fizycznych dla uzyskania efektów fizycznych i psychicznych, przeciwdziałających obniżaniu się̨ zdolności przystosowawczych organizmu do wysiłku. Może on także, poprzez efekty fizjologiczne służyć́ profilaktyce w zapobieganiu lub zmniejszaniu tempa rozwoju chorób cywilizacyjnych, poprawie sprawności organizmu i funkcji układów wewnętrznych ustroju: układu kradzenia i oddychania oraz układu nerwowego i innych. W edukacji zdrowotnej należy mówić o pozytywnych aspektach kultury fizycznej. W tym artykule udowodnimy znaczenie aktywności fizycznej w środowisku wodnym i jej zdrowotne aspekty. Ćwiczenia w wodzie należą do najbezpieczniejszych form aktywności fizycznej. Do najbardziej popularnych zalicza się: aqua aerobik i jego róż ne odmiany, hydrobic, aqua jogging, aqua walking, aqua step, aqua joga, aqua relaks, aqua Watsu, aqua body pump oraz aqua cycling. Przedstawione powyżej wybrane formy zajęć w środowisku wodnym stanowią alternatywę dla dotychczasowych form stosowanych w klubach fitness, hotelach oraz jednostkach rekreacyjnych.
{"title":"AKTYWNOŚĆ FIZYCZNA W ŚRODOWISKU WODNYM","authors":"D. Skalski, P. Kreft, D. Czarnecki, B. Vynogradskyi, D. Kowalski, L. Zarichańska, N. Kozachok","doi":"10.32782/2522-1795.2022.13.19","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/2522-1795.2022.13.19","url":null,"abstract":"Aktywność fizyczna człowieka jest uwarunkowana jego rozwojem fizycznym, psychicznym i kulturowym. Jest ważny w każdym okresie życia. Ograniczenie aktywności fizycznej stanowi zagrożenie dla zdrowia dzieci i młodzieży. W dzisiejszych czasach niepokojącym zjawiskiem jest wysoki odsetek dzieci z wadami postawy, a liczba ta z roku na rok rośnie. Aktywność fizyczna jest niezbędna do prawidłowego rozwoju dzieci, dlatego dzieci uczęszczające na zajęcia na basenie mają zapewniony pełny program procesu korekcyjnego. Podstawy aktywności fizycznej w wodzie to przede wszystkim zdrowie. Zdrowy człowiek to taki, który nie wydaje pieniędzy na leki, lekarzy, szpitale, badania itp. Ekonomia wychowania fizycznego polega na działaniach, które utrzymują ludzi w formie, prowadzą do zdrowia i prowadzą do dłuższego życia. Pływanie zdrowotne wykorzystuje środowisko wodne w celu treningu zdrowotnego i jest świadomie kierowanym procesem polegającym na celowym wykorzystaniu ściśle określonych ćwiczeń́ fizycznych dla uzyskania efektów fizycznych i psychicznych, przeciwdziałających obniżaniu się̨ zdolności przystosowawczych organizmu do wysiłku. Może on także, poprzez efekty fizjologiczne służyć́ profilaktyce w zapobieganiu lub zmniejszaniu tempa rozwoju chorób cywilizacyjnych, poprawie sprawności organizmu i funkcji układów wewnętrznych ustroju: układu kradzenia i oddychania oraz układu nerwowego i innych. W edukacji zdrowotnej należy mówić o pozytywnych aspektach kultury fizycznej. W tym artykule udowodnimy znaczenie aktywności fizycznej w środowisku wodnym i jej zdrowotne aspekty. Ćwiczenia w wodzie należą do najbezpieczniejszych form aktywności fizycznej. Do najbardziej popularnych zalicza się: aqua aerobik i jego róż ne odmiany, hydrobic, aqua jogging, aqua walking, aqua step, aqua joga, aqua relaks, aqua Watsu, aqua body pump oraz aqua cycling. Przedstawione powyżej wybrane formy zajęć w środowisku wodnym stanowią alternatywę dla dotychczasowych form stosowanych w klubach fitness, hotelach oraz jednostkach rekreacyjnych.","PeriodicalId":147595,"journal":{"name":"Реабілітаційні та фізкультурно-рекреаційні аспекти розвитку людини (Rehabilitation & recreation)","volume":"12 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-02-10","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"114887756","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-02-10DOI: 10.32782/2522-1795.2022.13.3
Н. Р. Голод
Мета. Визначити динаміку рівня рухової дієздатності пацієнтів після лапароскопічної холецистектомії у довготривалому періоді реабілітації. Матеріали. 79 пацієнток після проведеної лапароскопічної холецистектомії віком від 45 до 59 років, яким проводилося оперативне втручання від 1 до 6 міс. Пацієнтки проходили реабілітацію у санаторно-курортному комплексі Моршинкурорт. Методи: рандомізації простим випадковим способом відбору з жеребкуванням, вимірювання медіанного значення (Me), верхнього та нижнього квартилів (25%; 75%), U-критерій Манна-Уітні, T-критерій Вілкоксона. Оцінка рухової дієздатності (Functional Movement Screen (FMS)) – тестування, яке використовується для оцінки функціональності руху. Пацієнтки групи А отримували лікувальну фізкультуру із використанням загально-розвиваючих вправ. У групі В індивідуальні реабілітаційні програми формувалися на основі виявлених порушень функціонування за, результатів тестування рухової дієздатності. Результати. Статистично значимої різниці між групами А і Б до впровадження реабілітаційного втручання не було. Найнижчі результати обидві групи показали у тесті 1 «Глибоке присідання», який свідчить про слабкість м’язів розгиначів спини, асиметрію сили м’язів спини та черевного пресу, зниження амплітуди рухів у кульшових, колінних, гомілково-ступневих суглобах та, порушення рівноваги. Низькі оцінки у тесті 2 – «Крок через бар’єр», що свідчить про низьку координацію та взаємодію між стегнами та тулубом під час ходи, зниження динамічної рівноваги нижніх кінцівок. Були низькі результати виконання вправи 3 – «Лінійний випад», за допомогою якої оцінювали стабільність та рухомість стегон, гомілково-ступневих суглобів, гнучкість чотирьохголового м’яза та стабільність тулуба, ключиць, коліна. Первинне оцінювання пацієнток за тестом № 7 – «Кругова стабільність», вказує, знижену координацію рухів (рівновагу), слабкість та асиметрію постуральних м’язів спини, черевного пресу при комбінованих рухах верхніх і нижніх кінцівок. Після проведеної фізичної терапії було встановлено статистично значиму різницю у порівнянні результатів обох груп у тестах № 1, 2, 3, 7 у групі Б. У групі Б при порівнянні результатів тестування до і після реабілітації встановлено статистично значиму різницю (р<0,05) у всіх семи тестах. Висновки. Функціональне тренування сприяє відновленню рівноваги, координаційних якостей, функціональності м’язів тулуба та кінцівок пацієнтів після холецистектомії на довготривалому етапі реабілітації.
目的确定腹腔镜胆囊切除术后患者在长期康复期间运动能力水平的动态变化。材料79 名接受腹腔镜胆囊切除术的患者，年龄在 45 至 59 岁之间，手术时间为 1 至 6 个月。患者在 Morshynkurort 综合疗养院进行康复治疗。方法：通过抽签进行简单随机选择，测量中位值（我）、上下四分位数（25%；75%），曼-惠特尼 U 检验和威尔科克森 T 检验。功能性运动筛查（FMS）是一项用于评估运动功能的测试。A 组患者接受物理治疗，进行一般发展练习。B 组患者则根据已确定的功能障碍和运动功能测试结果制定个人康复计划。结果显示在康复干预前，A 组和 B 组之间没有明显的统计学差异。两组在测试 1 "深蹲 "中的成绩均为最低，这表明背伸肌无力，背肌和腹肌力量不对称，髋关节、膝关节、踝关节和足关节的活动范围减小，平衡能力受损。测试 2--"跨过障碍 "得分较低，这表明行走时臀部和躯干之间的协调性和互动性较差，下肢的动态平衡能力下降。练习 3--"直线弓步 "的成绩较低，该测试评估髋关节、踝关节的稳定性和活动度，股四头肌的灵活性以及躯干、锁骨和膝关节的稳定性。通过第 7 项测试--"圆周稳定性"--对患者进行的初步评估表明，在上下肢的联合运动中，患者的动作协调性（平衡性）降低，背部和腹部的姿势肌无力且不对称。物理治疗后，比较两组的 1、2、3、7 项测试结果，发现 B 组的差异有统计学意义（P<0.05）。结论功能训练有助于胆囊切除术后患者在长期康复阶段恢复躯干和四肢肌肉的平衡、协调素质和功能。
{"title":"ДИНАМІКА РІВНЯ РУХОВОЇ ДІЄЗДАТНОСТІ ПАЦІЄНТІВ ПІСЛЯ ЛАПАРОСКОПІЧНОЇ ХОЛЕЦИСТЕКТОМІЇ У ДОВГОТРИВАЛОМУ ПЕРІОДІ РЕАБІЛІТАЦІЇ","authors":"Н. Р. Голод","doi":"10.32782/2522-1795.2022.13.3","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/2522-1795.2022.13.3","url":null,"abstract":"Мета. Визначити динаміку рівня рухової дієздатності пацієнтів після лапароскопічної холецистектомії у довготривалому періоді реабілітації. Матеріали. 79 пацієнток після проведеної лапароскопічної холецистектомії віком від 45 до 59 років, яким проводилося оперативне втручання від 1 до 6 міс. Пацієнтки проходили реабілітацію у санаторно-курортному комплексі Моршинкурорт. Методи: рандомізації простим випадковим способом відбору з жеребкуванням, вимірювання медіанного значення (Me), верхнього та нижнього квартилів (25%; 75%), U-критерій Манна-Уітні, T-критерій Вілкоксона. Оцінка рухової дієздатності (Functional Movement Screen (FMS)) – тестування, яке використовується для оцінки функціональності руху. Пацієнтки групи А отримували лікувальну фізкультуру із використанням загально-розвиваючих вправ. У групі В індивідуальні реабілітаційні програми формувалися на основі виявлених порушень функціонування за, результатів тестування рухової дієздатності. Результати. Статистично значимої різниці між групами А і Б до впровадження реабілітаційного втручання не було. Найнижчі результати обидві групи показали у тесті 1 «Глибоке присідання», який свідчить про слабкість м’язів розгиначів спини, асиметрію сили м’язів спини та черевного пресу, зниження амплітуди рухів у кульшових, колінних, гомілково-ступневих суглобах та, порушення рівноваги. Низькі оцінки у тесті 2 – «Крок через бар’єр», що свідчить про низьку координацію та взаємодію між стегнами та тулубом під час ходи, зниження динамічної рівноваги нижніх кінцівок. Були низькі результати виконання вправи 3 – «Лінійний випад», за допомогою якої оцінювали стабільність та рухомість стегон, гомілково-ступневих суглобів, гнучкість чотирьохголового м’яза та стабільність тулуба, ключиць, коліна. Первинне оцінювання пацієнток за тестом № 7 – «Кругова стабільність», вказує, знижену координацію рухів (рівновагу), слабкість та асиметрію постуральних м’язів спини, черевного пресу при комбінованих рухах верхніх і нижніх кінцівок. Після проведеної фізичної терапії було встановлено статистично значиму різницю у порівнянні результатів обох груп у тестах № 1, 2, 3, 7 у групі Б. У групі Б при порівнянні результатів тестування до і після реабілітації встановлено статистично значиму різницю (р<0,05) у всіх семи тестах. Висновки. Функціональне тренування сприяє відновленню рівноваги, координаційних якостей, функціональності м’язів тулуба та кінцівок пацієнтів після холецистектомії на довготривалому етапі реабілітації.","PeriodicalId":147595,"journal":{"name":"Реабілітаційні та фізкультурно-рекреаційні аспекти розвитку людини (Rehabilitation & recreation)","volume":"29 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-02-10","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"134454346","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：