Pub Date : 2023-08-14DOI: 10.32782/2522-1795.2023.15.5
П. С. Заславський
Мета: оцінити ефективність впливу розробленої програми кистьової терапії на параметри ортопедичного статусу верхньої кінцівки у поранених з наслідками вогнепального поліструктурного перелому кісток передпліччя у постіммобілізаційному періоді Матеріал. У процесі обстежено 49 військовослужбовців з наслідками вогнепального поліструктурного перелому кісток передпліччя. Група порівняння (23 осіб) проходили реабілітацію згідно загальних поліклінічних принципів. Основну групу (26 осіб) склали хворі, які проходили реабілітацію із застосуванням засобів та принципів кистьової терапії (терапевтичні вправи та функціональне тренування для китиці та пальців, передпліччя, плеча, всіх суглобів верхньої кінцівки, вправ на столі «MAPS THERAPY»; масаж верхньої кінцівки; кінезіологічне тейпування; лікування положенням за допомогою ортезів) тривалістю 1 місяць. Ефективність програми оцінювали за наявністю та ступенем болю (за VAS), результатами гоніометрії, динамометрії. Результати. У поранених з наслідками вогнепального поліструктурного перелому кісток передпліччя у постіммобілізаційному періоді виявлено больовий синдром у ділянці травми, обмеження амплітуди рухів у променево-зап’ястковому та ліктьовому суглобах, зниження сили китиці, що є факторами порушення нормального функціонування верхньої кінцівки. Після реабілітаційного втручання у всіх обстежених осіб виявлено зменшення інтенсивності болю в спокої та при рухах, відбулось покращення амплітуди рухів у суглобах, збільшилась сила китиці. За всіма досліджуваними показниками пацієнти обох груп виявили статистично значуще кращий результат у порівнянні із вихідними даними (р<0,05), проте особи основної групи показали кращий результат, ніж пацієнти групи порівняння (р<0,05). Висновки. Програма китичної терапії продемонструвала статистично значуще кращий вплив (р<0,05) на всі досліджувані показники у порівнянні із поліклінічною реабілітаційною програмою, що підтверджує необхідність застосування у пацієнтів з ушкодженнями верхньої кінцівки спеціалізованих напрямки відновлення, які враховують анатомо-фізіологічні особливості верхньої кінцівки та її роль у здійсненні активностей повсякденного життя.
{"title":"ДИНАМІКА ПОКАЗНИКІВ ОРТОПЕДИЧНОГО СТАТУСУ ВЕРХНЬОЇ КІНЦІВКИ У ПОРАНЕНИХ З НАСЛІДКАМИ ВОГНЕПАЛЬНОГО ПОЛІСТРУКТУРНОГО ПЕРЕЛОМУ КІСТОК ПЕРЕДПЛІЧЧЯ ПІД ВПЛИВОМ КИСТЬОВОЇ ТЕРАПІЇ","authors":"П. С. Заславський","doi":"10.32782/2522-1795.2023.15.5","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/2522-1795.2023.15.5","url":null,"abstract":"Мета: оцінити ефективність впливу розробленої програми кистьової терапії на параметри ортопедичного статусу верхньої кінцівки у поранених з наслідками вогнепального поліструктурного перелому кісток передпліччя у постіммобілізаційному періоді Матеріал. У процесі обстежено 49 військовослужбовців з наслідками вогнепального поліструктурного перелому кісток передпліччя. Група порівняння (23 осіб) проходили реабілітацію згідно загальних поліклінічних принципів. Основну групу (26 осіб) склали хворі, які проходили реабілітацію із застосуванням засобів та принципів кистьової терапії (терапевтичні вправи та функціональне тренування для китиці та пальців, передпліччя, плеча, всіх суглобів верхньої кінцівки, вправ на столі «MAPS THERAPY»; масаж верхньої кінцівки; кінезіологічне тейпування; лікування положенням за допомогою ортезів) тривалістю 1 місяць. Ефективність програми оцінювали за наявністю та ступенем болю (за VAS), результатами гоніометрії, динамометрії. Результати. У поранених з наслідками вогнепального поліструктурного перелому кісток передпліччя у постіммобілізаційному періоді виявлено больовий синдром у ділянці травми, обмеження амплітуди рухів у променево-зап’ястковому та ліктьовому суглобах, зниження сили китиці, що є факторами порушення нормального функціонування верхньої кінцівки. Після реабілітаційного втручання у всіх обстежених осіб виявлено зменшення інтенсивності болю в спокої та при рухах, відбулось покращення амплітуди рухів у суглобах, збільшилась сила китиці. За всіма досліджуваними показниками пацієнти обох груп виявили статистично значуще кращий результат у порівнянні із вихідними даними (р<0,05), проте особи основної групи показали кращий результат, ніж пацієнти групи порівняння (р<0,05). Висновки. Програма китичної терапії продемонструвала статистично значуще кращий вплив (р<0,05) на всі досліджувані показники у порівнянні із поліклінічною реабілітаційною програмою, що підтверджує необхідність застосування у пацієнтів з ушкодженнями верхньої кінцівки спеціалізованих напрямки відновлення, які враховують анатомо-фізіологічні особливості верхньої кінцівки та її роль у здійсненні активностей повсякденного життя.","PeriodicalId":147595,"journal":{"name":"Реабілітаційні та фізкультурно-рекреаційні аспекти розвитку людини (Rehabilitation & recreation)","volume":"185 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-08-14","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"121799086","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-08-14DOI: 10.32782/2522-1795.2023.15.15
Ганна Шарапа, В. Ю. Прокопчук, Лариса Коробко, У. П. Гевко, Марія Іванівна Марущак
Мета дослідження. Проаналізувати вплив програми фізичних вправ та лікувального масажу як частини реабілітаційних заходів у хворих на цукровий діабет 2 типу, поєднаний з ожирінням на показники ліпідограми. Матеріали та методи дослідження. У дослідження було включено 579 хворих на цукровий діабет 2 типу (ЦД2), які перебували на стаціонарному лікуванні в ендокринологічному відділенні Тернопільської університетської лікарні у 2018-2019 рр., з них 98 пацієнтів з нормальною масою тіла, 164 – з надмірною масою тіла та 317 – з ожирінням. За віковим і статевим складом між дослідними групами хворих істотної різниці не було. Концентрацію загального холестеролу (ЗХС), триацилгліцеролів (ТГ) холестеролу ліпопротеїдів високої щільності (ХС-ЛПВЩ) визначали за допомогою комерційно доступних наборів на аналізаторі Cobas 6000 (Roche Hitachi, Німеччина). Результати. Надмірна маса тіла/ожиріння впливають на вираженість порушень ліпідного обміну, при цьому у міру збільшення індекса маси тіла зростає кількість хворих на ЦД2 з дисліпідеміями, які характеризуються виходом за межі цільових значень рівня ТГ та ХС-не-ЛПВЩ. Через 1 місяць після проведених реабілітаційних заходів у 106 пацієнтів з ЦД2 встановлена нормальна маса тіла, у 178 – надмірна маса тіла та у 295 – ожиріння, що вказує на зменшення ІМТ в обстежених хворих. При аналізі показників ліпідного обміну через 1 місяць після проведених реабілітаційних заходів встановлено, що у міру збільшення індекса маси тіла зростає кількість хворих на ЦД2 з виходом за межі цільових значень рівня ЗХС та ХС-не-ЛПВЩ. При співставленні показників ліпідограми, які досягли цільових рівнів ліпідів у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу залежно від ступеня надлишку маси тіла після проведених реабілітаційних заходів встановлено збільшення кількості пацієнтів, які досягали цільових рівнів показників ліпідограми, стосовно тих, яким не були проведені реабілітаційні заходи. Висновки. Додаткове призначення у післялікарняний період комплексу реабілітаційних заходів, які включають фізичні вправи та лікувальний масаж, сприяє збільшенню числа пацієнтів з ЦД2 та надмірною масою тіла / ожирінням, показники ліпідограми яких знаходяться в межах цільових значень.
{"title":"ВПЛИВ РЕАБІЛІТАЦІЙНИХ ЗАХОДІВ У ХВОРИХ НА ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ 2 ТИПУ, ПОЄДНАНИЙ З ОЖИРІННЯМ, НА ПОКАЗНИКИ ЛІПІДОГРАМИ","authors":"Ганна Шарапа, В. Ю. Прокопчук, Лариса Коробко, У. П. Гевко, Марія Іванівна Марущак","doi":"10.32782/2522-1795.2023.15.15","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/2522-1795.2023.15.15","url":null,"abstract":"Мета дослідження. Проаналізувати вплив програми фізичних вправ та лікувального масажу як частини реабілітаційних заходів у хворих на цукровий діабет 2 типу, поєднаний з ожирінням на показники ліпідограми. Матеріали та методи дослідження. У дослідження було включено 579 хворих на цукровий діабет 2 типу (ЦД2), які перебували на стаціонарному лікуванні в ендокринологічному відділенні Тернопільської університетської лікарні у 2018-2019 рр., з них 98 пацієнтів з нормальною масою тіла, 164 – з надмірною масою тіла та 317 – з ожирінням. За віковим і статевим складом між дослідними групами хворих істотної різниці не було. Концентрацію загального холестеролу (ЗХС), триацилгліцеролів (ТГ) холестеролу ліпопротеїдів високої щільності (ХС-ЛПВЩ) визначали за допомогою комерційно доступних наборів на аналізаторі Cobas 6000 (Roche Hitachi, Німеччина). Результати. Надмірна маса тіла/ожиріння впливають на вираженість порушень ліпідного обміну, при цьому у міру збільшення індекса маси тіла зростає кількість хворих на ЦД2 з дисліпідеміями, які характеризуються виходом за межі цільових значень рівня ТГ та ХС-не-ЛПВЩ. Через 1 місяць після проведених реабілітаційних заходів у 106 пацієнтів з ЦД2 встановлена нормальна маса тіла, у 178 – надмірна маса тіла та у 295 – ожиріння, що вказує на зменшення ІМТ в обстежених хворих. При аналізі показників ліпідного обміну через 1 місяць після проведених реабілітаційних заходів встановлено, що у міру збільшення індекса маси тіла зростає кількість хворих на ЦД2 з виходом за межі цільових значень рівня ЗХС та ХС-не-ЛПВЩ. При співставленні показників ліпідограми, які досягли цільових рівнів ліпідів у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу залежно від ступеня надлишку маси тіла після проведених реабілітаційних заходів встановлено збільшення кількості пацієнтів, які досягали цільових рівнів показників ліпідограми, стосовно тих, яким не були проведені реабілітаційні заходи. Висновки. Додаткове призначення у післялікарняний період комплексу реабілітаційних заходів, які включають фізичні вправи та лікувальний масаж, сприяє збільшенню числа пацієнтів з ЦД2 та надмірною масою тіла / ожирінням, показники ліпідограми яких знаходяться в межах цільових значень.","PeriodicalId":147595,"journal":{"name":"Реабілітаційні та фізкультурно-рекреаційні аспекти розвитку людини (Rehabilitation & recreation)","volume":"29 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-08-14","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"121093564","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-08-14DOI: 10.32782/2522-1795.2023.15.30
Ілля Ілліч Вако, Олександр Жирнов
Мета – аналіз кінематичної структури техніки бокового удару правою рукою з фронтальної стійки висококваліфікованих спортсменів, які спеціалізуються в рукопашному бою. Методи. Теоретичні – для визначення актуальності проблеми формування техніки рухових дій в рукопашному бою; емпіричні: педагогічне спостереження як метод емпіричного рівня досліджень – для ознайомлення із процесом організації навчально-тренувальних занять; реєстрація кінематичних характеристик техніки бокового удару правою рукою з фронтальної стійки відбувалася за допомогою маркерної системи реєстрації та аналізу рухів Qualisis, що дозволило зафіксувати данні в трьох мірному просторі. Частота зйомки складала 100 кадрів за секунду. Похибка при визначенні просторових показників склала 1 міліметр на 1 метр кубічного простору, похибка за часовими показниками склала 0,01 секунди. Що забезпечує високу точність реєстрації кінематичних характеристик рухових дій спортсменів. Методи математичної статистики. Нами було зареєстровано техніку виконання досліджуваної рухової дії у 12 спортсменів високої кваліфікації. Результати. Боковий удар правою рукою з фронтальної стійки можна умовно поділити на наступні фази: 1 фаза – підготовка до удару; 2 фаза – замах; 3 фаза – ударний рух; 4 фаза – контакт; 5 фаза – повернення у вихідне положення. У процесі дослідження нами визначено тривалість фаз бокового удару правою рукою з фронтальної стійки висококваліфікованих спортсменів, які спеціалізуються в рукопашному бою. Перші чотири фази руху є найбільш важливими, оскільки саме від рухових дій спортсмена в цих фазах безпосередньо залежить ефективність виконання удару. Сумарна тривалість цих чотирьох фаз складає 0,44 секунди, або 39,6% від загальної тривалості удару. Тоді як фаза повернення у вихідне положення триває відповідно 0,62 секунди тобто 60,4% від загальної тривалості удару в цілому. Висновки. Таким чином можна засвідчити, що удар правою рукою з фронтальної стійки висококваліфіковані спортсмени, які спеціалізуються в рукопашному бою, ефективно виконують ударні дії тому показники кінематичної структури їх техніки рухів можуть бути використані, як еталонні модельні характеристики для спортсменів більш низьких кваліфікацій.
{"title":"АНАЛІЗ КІНЕМАТИЧНОЇ СТРУКТУРИ ТЕХНІКИ ПРАВОГО БОКОВОГО УДАРУ РУКОЮ З ФРОНТАЛЬНОЇ СТІЙКИ У ВИСОКОКВАЛІФІКОВАНИХ СПОРТСМЕНІВ, ЯКІ СПЕЦІАЛІЗУЮТЬСЯ В РУКОПАШНОМУ БОЮ","authors":"Ілля Ілліч Вако, Олександр Жирнов","doi":"10.32782/2522-1795.2023.15.30","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/2522-1795.2023.15.30","url":null,"abstract":"Мета – аналіз кінематичної структури техніки бокового удару правою рукою з фронтальної стійки висококваліфікованих спортсменів, які спеціалізуються в рукопашному бою. Методи. Теоретичні – для визначення актуальності проблеми формування техніки рухових дій в рукопашному бою; емпіричні: педагогічне спостереження як метод емпіричного рівня досліджень – для ознайомлення із процесом організації навчально-тренувальних занять; реєстрація кінематичних характеристик техніки бокового удару правою рукою з фронтальної стійки відбувалася за допомогою маркерної системи реєстрації та аналізу рухів Qualisis, що дозволило зафіксувати данні в трьох мірному просторі. Частота зйомки складала 100 кадрів за секунду. Похибка при визначенні просторових показників склала 1 міліметр на 1 метр кубічного простору, похибка за часовими показниками склала 0,01 секунди. Що забезпечує високу точність реєстрації кінематичних характеристик рухових дій спортсменів. Методи математичної статистики. Нами було зареєстровано техніку виконання досліджуваної рухової дії у 12 спортсменів високої кваліфікації. Результати. Боковий удар правою рукою з фронтальної стійки можна умовно поділити на наступні фази: 1 фаза – підготовка до удару; 2 фаза – замах; 3 фаза – ударний рух; 4 фаза – контакт; 5 фаза – повернення у вихідне положення. У процесі дослідження нами визначено тривалість фаз бокового удару правою рукою з фронтальної стійки висококваліфікованих спортсменів, які спеціалізуються в рукопашному бою. Перші чотири фази руху є найбільш важливими, оскільки саме від рухових дій спортсмена в цих фазах безпосередньо залежить ефективність виконання удару. Сумарна тривалість цих чотирьох фаз складає 0,44 секунди, або 39,6% від загальної тривалості удару. Тоді як фаза повернення у вихідне положення триває відповідно 0,62 секунди тобто 60,4% від загальної тривалості удару в цілому. Висновки. Таким чином можна засвідчити, що удар правою рукою з фронтальної стійки висококваліфіковані спортсмени, які спеціалізуються в рукопашному бою, ефективно виконують ударні дії тому показники кінематичної структури їх техніки рухів можуть бути використані, як еталонні модельні характеристики для спортсменів більш низьких кваліфікацій.","PeriodicalId":147595,"journal":{"name":"Реабілітаційні та фізкультурно-рекреаційні аспекти розвитку людини (Rehabilitation & recreation)","volume":"6 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-08-14","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"115418641","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-08-14DOI: 10.32782/2522-1795.2023.15.1
ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНІ Технології, У Створенні, Оптимальних Умов, Праці У Закладах, вищої освіти, I. HoroshkoV.
Neck-shoulder syndrome is a real problem in general clinical practice, manifested by pain, reflex myotonic symptoms in the cervical spine and upper limbs. The goal of our research was a comprehensive study of the clinical and instrumental aspects of the neck-shoulder syndrome for the development of a preventive program and rehabilitation tactics. Materials and methods. We examined 103 people aged 18 to 50 years with clinical manifestations of reflex syndromes of cervical osteochondrosis in the form of cervicocranial pains, who underwent outpatient examination on the basis of National University «Yuri Kondratyuk Poltava Polytechnic» and the Skalyansky Clinic. Among them, 84 (78.64%) patients were women, 22 (21.36%) were men. The duration of having the neck-shoulder syndrome was from 1 to 10 years. The analysis of the obtained data revealed a mixed (musculovascular) mechanism of cervicocranial pain, which is a clinical manifestation of reflex syndromes of cervical osteochondrosis in young people. In this regard, it is advisable to include anti-inflammatory drugs (xefokam, denebol, olfen, nimesil, sigan, etc.), muscle relaxants (midokalm, sirdalud), vascular and venotonics (L-lysine escinat, troxevasin, actovegin) in the complex treatment of this category of patients , nicotinic acid preparations, etc.), vegetotropic drugs, as well as drugs that reduce irritative-paroxysmal phenomena and affect the pain syndrome (gabantine, lamotrine), antidepressants (amitriptyline, fluoxetine, etc.), physiotherapeutic methods and physical therapy. Conclusions. Modern diagnostics and a rational approach to treatment will further lead to early rehabilitation of patients and increase the working capacity of young patients with cervicocranial pain on the background of osteochondrosis of the cervical spine.
{"title":"HEALTH CARE TECHNOLOGIES IN CREATING OPTIMAL WORKING CONDITIONS IN HIGHER EDUCATION INSTITUTIONS","authors":"ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНІ Технології, У Створенні, Оптимальних Умов, Праці У Закладах, вищої освіти, I. HoroshkoV.","doi":"10.32782/2522-1795.2023.15.1","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/2522-1795.2023.15.1","url":null,"abstract":"Neck-shoulder syndrome is a real problem in general clinical practice, manifested by pain, reflex myotonic symptoms in the cervical spine and upper limbs. The goal of our research was a comprehensive study of the clinical and instrumental aspects of the neck-shoulder syndrome for the development of a preventive program and rehabilitation tactics. Materials and methods. We examined 103 people aged 18 to 50 years with clinical manifestations of reflex syndromes of cervical osteochondrosis in the form of cervicocranial pains, who underwent outpatient examination on the basis of National University «Yuri Kondratyuk Poltava Polytechnic» and the Skalyansky Clinic. Among them, 84 (78.64%) patients were women, 22 (21.36%) were men. The duration of having the neck-shoulder syndrome was from 1 to 10 years. The analysis of the obtained data revealed a mixed (musculovascular) mechanism of cervicocranial pain, which is a clinical manifestation of reflex syndromes of cervical osteochondrosis in young people. In this regard, it is advisable to include anti-inflammatory drugs (xefokam, denebol, olfen, nimesil, sigan, etc.), muscle relaxants (midokalm, sirdalud), vascular and venotonics (L-lysine escinat, troxevasin, actovegin) in the complex treatment of this category of patients , nicotinic acid preparations, etc.), vegetotropic drugs, as well as drugs that reduce irritative-paroxysmal phenomena and affect the pain syndrome (gabantine, lamotrine), antidepressants (amitriptyline, fluoxetine, etc.), physiotherapeutic methods and physical therapy. Conclusions. Modern diagnostics and a rational approach to treatment will further lead to early rehabilitation of patients and increase the working capacity of young patients with cervicocranial pain on the background of osteochondrosis of the cervical spine.","PeriodicalId":147595,"journal":{"name":"Реабілітаційні та фізкультурно-рекреаційні аспекти розвитку людини (Rehabilitation & recreation)","volume":"96 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-08-14","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"129648272","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-08-14DOI: 10.32782/2522-1795.2023.15.9
Р. І. Мінчук
Біль у нижній частині спини є однією з найбільш поширених скарг, з якою пацієнт звертається до лікаря, від 40 до 80% населення як і раніше страждають від больового синдрому спини. Біль у нижній частині спини знижує якість життя, працездатність і нерідко є причиною інвалідизації. Провідними синдромами при болю в спині є міофасціальний . Міофасціальний больовий синдром є поширеним больовим синдромом. За визначенням, рекомендованого Міжнародною Асоціацією з вивчення болю (IASP), міофасціальний больовий синдром є хронічним больовим синдромом, який виникає від одного або декількох тригерних пунктів м’язів хребта. Мета дослідження розкрити сучасні уявлення про причини, механізми розвитку, клінічні прояви міофасціального больового синдрому в нижній частині спини, а також запропонувати основні підходи до фізичної терапії, засновані на розумінні патофізіології міофасціального больвого синдрому,розробити оптимальну схему реабілітаційних заходів для ефективного лікування міофасціального больового синдрому. Матеріали і методи дослідження. Фізична терапія, ЛФК, лікувальний та точковий масаж хворобливих м’язових ущільнень, рефлексотерапія, остеопатія. Результати дослідження. Усунення больового синдрому в нижній частині спини пацієнтів. Висновки. Неспецифічний міофасціальний больовий синдром є актуальною проблемою, яка потребує уваги та подальшого вивчення. Комплексний вплив на міофасціальний больовий синдром медикаментозних препаратів, методів лікувальної фізкультури та масажу у поєднанні із застосуванням фізіотерапевтичного компонента та остеопатії призводить до більш швидкого усунення больового синдрому, ніж у разі використання стандартної терапії. Саме тому у даній статті розглянуто проблеми діагностики та лікування больового синдрому в спині, проаналізовано існуючі дані щодо його фізичної терапіі та факторів ризику його виникнення, описано методи, які колись було використано для допомоги пацієнтам із даною проблемою. Також здійснено спробу щодо пошуку нових підходів до терапії больового синдрому в спині та інтеграції їх в загальну систему допомоги із використанням реабілітаційного підходу.
{"title":"ФІЗИЧНА ТЕРАПІЯ ОСІБ З НЕСПЕЦИФІЧНИМ БОЛЕМ В НИЖНІЙ ЧАСТИНІ СПИНИ. МІОФАСЦІАЛЬНИЙ БОЛЬОВИЙ СИНДРОМ (КЛІНІЧНА КАРТИНА ТА ПІДХОДИ ДО ЛІКУВАННЯ). ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ","authors":"Р. І. Мінчук","doi":"10.32782/2522-1795.2023.15.9","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/2522-1795.2023.15.9","url":null,"abstract":"Біль у нижній частині спини є однією з найбільш поширених скарг, з якою пацієнт звертається до лікаря, від 40 до 80% населення як і раніше страждають від больового синдрому спини. Біль у нижній частині спини знижує якість життя, працездатність і нерідко є причиною інвалідизації. Провідними синдромами при болю в спині є міофасціальний . Міофасціальний больовий синдром є поширеним больовим синдромом. За визначенням, рекомендованого Міжнародною Асоціацією з вивчення болю (IASP), міофасціальний больовий синдром є хронічним больовим синдромом, який виникає від одного або декількох тригерних пунктів м’язів хребта. Мета дослідження розкрити сучасні уявлення про причини, механізми розвитку, клінічні прояви міофасціального больового синдрому в нижній частині спини, а також запропонувати основні підходи до фізичної терапії, засновані на розумінні патофізіології міофасціального больвого синдрому,розробити оптимальну схему реабілітаційних заходів для ефективного лікування міофасціального больового синдрому. Матеріали і методи дослідження. Фізична терапія, ЛФК, лікувальний та точковий масаж хворобливих м’язових ущільнень, рефлексотерапія, остеопатія. Результати дослідження. Усунення больового синдрому в нижній частині спини пацієнтів. Висновки. Неспецифічний міофасціальний больовий синдром є актуальною проблемою, яка потребує уваги та подальшого вивчення. Комплексний вплив на міофасціальний больовий синдром медикаментозних препаратів, методів лікувальної фізкультури та масажу у поєднанні із застосуванням фізіотерапевтичного компонента та остеопатії призводить до більш швидкого усунення больового синдрому, ніж у разі використання стандартної терапії. Саме тому у даній статті розглянуто проблеми діагностики та лікування больового синдрому в спині, проаналізовано існуючі дані щодо його фізичної терапіі та факторів ризику його виникнення, описано методи, які колись було використано для допомоги пацієнтам із даною проблемою. Також здійснено спробу щодо пошуку нових підходів до терапії больового синдрому в спині та інтеграції їх в загальну систему допомоги із використанням реабілітаційного підходу.","PeriodicalId":147595,"journal":{"name":"Реабілітаційні та фізкультурно-рекреаційні аспекти розвитку людини (Rehabilitation & recreation)","volume":"10 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-08-14","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"134113033","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-08-14DOI: 10.32782/2522-1795.2023.15.29
І. О. Асаулюк, О.Ю. Гузак, Ірина Хмельницька
Мета – систематизувати сучасні науково-методичні знання практичний досвід щодо використання засобів і методів спортивного тренування та фізичної реабілітації спортсменів із нефіксованими порушеннями опорно-рухового апарату та обґрунтувати технологію корекції порушень постави юних спортсменів ігрових видів спорту на етапі попередньої базової підготовки. Методи дослідження. Предмет і специфіка дослідження зумовили потребу комплексного застосування трьох груп методів: теоретичних, емпіричних та математико-статистичних. Результати. Найновіші науково-методичні дані та накопичений українськими і зарубіжними фахівцями практичний досвід з проблеми охорони здоров’я спортсменів на етапах першої стадії багаторічної підготовки розкривають одностайність теоретиків і практиків галузі фізичної культури і спорту у баченні: ескалації негативних тенденцій щодо стану соматичного здоров’я юних спортсменів, детермінованих невідповідністю й неузгодженістю функціонального потенціалу організму, що зростає, та чинниками тренувальної діяльності. Визначено, що проблемі функціональних порушень опорно-рухового апарату у спортсменів у практиці спорту та фізичної реабілітації приділяється пильна увага. Для нівелювання порушень стану опорно-рухового апарату юних спортсменів-представників різних спортивних спеціалізацій ученими напрацьовано широкий спектр використання методів і засобів спортивного тренування та фізичної реабілітації, спрямованих на корекцію нефіксованих порушень опорно-рухового апарату, в той же час, загальноприйняті програми корекції порушень постави й опорно-ресорних властивостей стопи не завжди інтегровані у перелік реабілітаційних заходів юних спортсменів, зважаючи на значну інтенсивність навантажень на опорно-рухової апарат. Висновки. На основі даних проведеного констатувального експерименту розроблено технологію корекції порушень постави із порівневим скринінгом стану юних спортсменів ігрових видів спорту 12–14 років, яка спрямована на створення в системі спортивної підготовки здоров’яформувального середовища. Структура технології містить діагностичний, корекційний, превентологічний, консолідаційний компоненти і передбачає функціональну взаємодію таких елементів, як: мета, завдання, умови, принципи, а також моделі програм фізичної реабілітації із константним і трансформованим компонентами, періодами реалізації програм, засобами фізичної реабілітації (лікувальною, коригуючою гімнастикою, гідрокінезотерапією, масажем), методами контролю та критеріями ефективності.
{"title":"СУЧАСНІ ТРЕНДИ ПРОФІЛАКТИКИ ТА КОРЕКЦІЇ НЕФІКСОВАНИХ ПОРУШЕНЬ ОПОРНО-РУХОВОГО АПАРАТУ ЮНИХ СПОРТСМЕНІВ","authors":"І. О. Асаулюк, О.Ю. Гузак, Ірина Хмельницька","doi":"10.32782/2522-1795.2023.15.29","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/2522-1795.2023.15.29","url":null,"abstract":"Мета – систематизувати сучасні науково-методичні знання практичний досвід щодо використання засобів і методів спортивного тренування та фізичної реабілітації спортсменів із нефіксованими порушеннями опорно-рухового апарату та обґрунтувати технологію корекції порушень постави юних спортсменів ігрових видів спорту на етапі попередньої базової підготовки. Методи дослідження. Предмет і специфіка дослідження зумовили потребу комплексного застосування трьох груп методів: теоретичних, емпіричних та математико-статистичних. Результати. Найновіші науково-методичні дані та накопичений українськими і зарубіжними фахівцями практичний досвід з проблеми охорони здоров’я спортсменів на етапах першої стадії багаторічної підготовки розкривають одностайність теоретиків і практиків галузі фізичної культури і спорту у баченні: ескалації негативних тенденцій щодо стану соматичного здоров’я юних спортсменів, детермінованих невідповідністю й неузгодженістю функціонального потенціалу організму, що зростає, та чинниками тренувальної діяльності. Визначено, що проблемі функціональних порушень опорно-рухового апарату у спортсменів у практиці спорту та фізичної реабілітації приділяється пильна увага. Для нівелювання порушень стану опорно-рухового апарату юних спортсменів-представників різних спортивних спеціалізацій ученими напрацьовано широкий спектр використання методів і засобів спортивного тренування та фізичної реабілітації, спрямованих на корекцію нефіксованих порушень опорно-рухового апарату, в той же час, загальноприйняті програми корекції порушень постави й опорно-ресорних властивостей стопи не завжди інтегровані у перелік реабілітаційних заходів юних спортсменів, зважаючи на значну інтенсивність навантажень на опорно-рухової апарат. Висновки. На основі даних проведеного констатувального експерименту розроблено технологію корекції порушень постави із порівневим скринінгом стану юних спортсменів ігрових видів спорту 12–14 років, яка спрямована на створення в системі спортивної підготовки здоров’яформувального середовища. Структура технології містить діагностичний, корекційний, превентологічний, консолідаційний компоненти і передбачає функціональну взаємодію таких елементів, як: мета, завдання, умови, принципи, а також моделі програм фізичної реабілітації із константним і трансформованим компонентами, періодами реалізації програм, засобами фізичної реабілітації (лікувальною, коригуючою гімнастикою, гідрокінезотерапією, масажем), методами контролю та критеріями ефективності.","PeriodicalId":147595,"journal":{"name":"Реабілітаційні та фізкультурно-рекреаційні аспекти розвитку людини (Rehabilitation & recreation)","volume":"36 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-08-14","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"134142186","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-08-14DOI: 10.32782/2522-1795.2023.15.11
С. П. Наконечна
Мета: оцінити ефективність корекції антропометричних параметрів, асоційованих з надмірним розвитком жирової тканини, та компонентного складу тіла у молодих осіб (студентів) з порушенням постави, плоскостопістю та ожирінням засобами фізичної терапії. Матеріал. Обстежено 110 молодих осіб (студентів І курсу). Контрольну групу склали студенти з нормальною масою тіла, нормальною поставою та без ознак плоскостопості. Групу порівняння склали студенти з ожирінням, порушеннями постави у сагітальній площині та плоскостопістю. Вони були поділені на дві групи: групу 1 - студенти, які виявили бажання корегувати діагностовані порушення самостійно та / або у самостійно обраних реабілітаційних закладах та / або під час аудиторних занять фізичним вихованням. Групу 2 склали студенти, які проходили реабілітацію із застосовуванням розробленої програми фізичної терапії, яка тривала 6 місяців; включала кінезітерапію, масаж, кінезіологічне тейпування, модифікацію харчування, реабілітаційне навчання. Ефективність програми оцінювали за динамікою антропометрії (ріст, маса, індекс маси тіла, обхвати талії та стегон та їх співвідношення) та компонентного складу тіла (вміст жирової, м’язової тканин та води, вісцерального жиру), визначеного методом біоімпедансу. Результати. У студентів з порушенням постави, плоскостопістю та ожирінням виявлено значуще погіршення антропометричних параметрів (збільшення маси тіла, індексу мати тіла, обхватів талії та стегон, їх співвідношення) та компонентного складу тіла (зменшення м’язової маси та води, збільшення жирової маси та вісцерального жиру) відносно своїх однолітків). Розроблена програма фізичної терапії із застосуванням функціонального тренування на платформі «РROSEDOS», масажу, кінезіологічного тейпування, модифікації харчування, реабілітаційного навчання виявила статистично значуще кращий вплив на всі досліджувані антропометричні характеристики та компонентний склад тіла у студентів у порівнянні із результатами осіб, які займались самостійно або за неспеціалізованими програмами з метою зменшення маси тіла (р<0,05). Висновки. Упродовж навчання у вищих навчальних закладах студенти із відхиленнями у стані здоров’я потребують посиленої уваги у контексті виявлення та корекції патологічних змін, що є наслідком хронічних неінфекційних захворювань (зокрема, ожирінням та асоційованими з ним станами), в першу чергу – немедикаментозними засобами, зокрема, фізичної терапії.
{"title":"ВПЛИВ ЗАСОБІВ ФІЗИЧНОЇ ТЕРАПІЇ НА АНТРОПОМЕТРИЧНІ ПАРАМЕТРИ ТА КОМПОНЕНТНИЙ СКЛАД ТІЛА МОЛОДИХ ОСІБ З ПОРУШЕННЯМ ПОСТАВИ, ПЛОСКОСТОПІСТЮ ТА ОЖИРІННЯМ","authors":"С. П. Наконечна","doi":"10.32782/2522-1795.2023.15.11","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/2522-1795.2023.15.11","url":null,"abstract":"Мета: оцінити ефективність корекції антропометричних параметрів, асоційованих з надмірним розвитком жирової тканини, та компонентного складу тіла у молодих осіб (студентів) з порушенням постави, плоскостопістю та ожирінням засобами фізичної терапії. Матеріал. Обстежено 110 молодих осіб (студентів І курсу). Контрольну групу склали студенти з нормальною масою тіла, нормальною поставою та без ознак плоскостопості. Групу порівняння склали студенти з ожирінням, порушеннями постави у сагітальній площині та плоскостопістю. Вони були поділені на дві групи: групу 1 - студенти, які виявили бажання корегувати діагностовані порушення самостійно та / або у самостійно обраних реабілітаційних закладах та / або під час аудиторних занять фізичним вихованням. Групу 2 склали студенти, які проходили реабілітацію із застосовуванням розробленої програми фізичної терапії, яка тривала 6 місяців; включала кінезітерапію, масаж, кінезіологічне тейпування, модифікацію харчування, реабілітаційне навчання. Ефективність програми оцінювали за динамікою антропометрії (ріст, маса, індекс маси тіла, обхвати талії та стегон та їх співвідношення) та компонентного складу тіла (вміст жирової, м’язової тканин та води, вісцерального жиру), визначеного методом біоімпедансу. Результати. У студентів з порушенням постави, плоскостопістю та ожирінням виявлено значуще погіршення антропометричних параметрів (збільшення маси тіла, індексу мати тіла, обхватів талії та стегон, їх співвідношення) та компонентного складу тіла (зменшення м’язової маси та води, збільшення жирової маси та вісцерального жиру) відносно своїх однолітків). Розроблена програма фізичної терапії із застосуванням функціонального тренування на платформі «РROSEDOS», масажу, кінезіологічного тейпування, модифікації харчування, реабілітаційного навчання виявила статистично значуще кращий вплив на всі досліджувані антропометричні характеристики та компонентний склад тіла у студентів у порівнянні із результатами осіб, які займались самостійно або за неспеціалізованими програмами з метою зменшення маси тіла (р<0,05). Висновки. Упродовж навчання у вищих навчальних закладах студенти із відхиленнями у стані здоров’я потребують посиленої уваги у контексті виявлення та корекції патологічних змін, що є наслідком хронічних неінфекційних захворювань (зокрема, ожирінням та асоційованими з ним станами), в першу чергу – немедикаментозними засобами, зокрема, фізичної терапії.","PeriodicalId":147595,"journal":{"name":"Реабілітаційні та фізкультурно-рекреаційні аспекти розвитку людини (Rehabilitation & recreation)","volume":"19 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-08-14","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"134517266","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-08-14DOI: 10.32782/2522-1795.2023.15.19
I. Mirska, P. Kreft, D. Skalski, M. Kaszowska, L. Rybak, O. A. Chernienko
Istnieje wiele dowodów potwierdzających, że zdrowa dieta i aktywność fizyczna istotnie wpływają na prewencję rozwoju cukrzycy typu 2. Korzyści ze zmiany stylu życia odnoszą zarówno osoby z ujawnioną cukrzyca typu 2 jak i ze stanem przedcukrzycowym, który poprzedza rozwój cukrzycy. Na cukrzycę typu 2 najczęściej zapadają osoby z nadmierną masą ciała, a w szczególności pacjenci z nadmierną tkanką tłuszczową zlokalizowaną w okolicy trzewnej. Uzyskanie spadku masy ciała o 5% w ciągu 4 lat wpływa na spadek zachorowalności na cukrzycę u otyłych osób o 58%. Modyfikacja stylu życia poprzez wprowadzenie regularnej aktywności fizycznej oraz zdrowej diety skutecznie poprawia regulację poziomu cukru, zarówno glikemii na czczo jaki i poziom hemoglobiny glikowanej HbA1c. Aktywność fizyczna, styl życia i zdrowie nierozerwalnie łączą się ze sobą. Organizm ludzki zarówno do rozwoju jak i do optymalnego funkcjonowania, bez chorób, potrzebuje ruchu, który istotnie wpływa na długość i jakość życia człowieka. Wszystkie ośrodki zaangażowane w leczenie cukrzycy, w tym Polskie Towarzystwo Diabetologiczne zalecają osobom z zaburzeniami glikemii regularną aktywność fizyczną. Epidemia cukrzycy rozprzestrzenia się w szybkim tempie. Ocenia się, że w 2025 r. na świecie chorować będzie ok. 300 mln osób. Do tak dynamicznego wzrostu zachorowań przyczynia się głównie sytuacja w krajach rozwijających się, w których liczba chorych zwiększy się o 170%. Dlatego należy położyć większy nacisk na prewencję występowania cukrzycy typu 2. Podstawową metodą zapobiegania tego schorzenia jest właściwy sposób żywienia i odpowiednia aktywność fizyczna. Wyniki wskazują, że pomimo iż Polacy chorujący na cukrzycę typu 2 mają wiedzę, iż aktywność fizyczna istotnie wpływa na wydłużenie życia (90% badanych) to tylko połowa badanych podejmuje regularną aktywność fizyczną.
{"title":"AKTYWNOŚĆ FIZYCZNA WŚRÓD DOROSŁYCH POLAKÓW CHORUJĄCYCH NA CUKRZYCĘ TYPU 2","authors":"I. Mirska, P. Kreft, D. Skalski, M. Kaszowska, L. Rybak, O. A. Chernienko","doi":"10.32782/2522-1795.2023.15.19","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/2522-1795.2023.15.19","url":null,"abstract":"Istnieje wiele dowodów potwierdzających, że zdrowa dieta i aktywność fizyczna istotnie wpływają na prewencję rozwoju cukrzycy typu 2. Korzyści ze zmiany stylu życia odnoszą zarówno osoby z ujawnioną cukrzyca typu 2 jak i ze stanem przedcukrzycowym, który poprzedza rozwój cukrzycy. Na cukrzycę typu 2 najczęściej zapadają osoby z nadmierną masą ciała, a w szczególności pacjenci z nadmierną tkanką tłuszczową zlokalizowaną w okolicy trzewnej. Uzyskanie spadku masy ciała o 5% w ciągu 4 lat wpływa na spadek zachorowalności na cukrzycę u otyłych osób o 58%. Modyfikacja stylu życia poprzez wprowadzenie regularnej aktywności fizycznej oraz zdrowej diety skutecznie poprawia regulację poziomu cukru, zarówno glikemii na czczo jaki i poziom hemoglobiny glikowanej HbA1c. Aktywność fizyczna, styl życia i zdrowie nierozerwalnie łączą się ze sobą. Organizm ludzki zarówno do rozwoju jak i do optymalnego funkcjonowania, bez chorób, potrzebuje ruchu, który istotnie wpływa na długość i jakość życia człowieka. Wszystkie ośrodki zaangażowane w leczenie cukrzycy, w tym Polskie Towarzystwo Diabetologiczne zalecają osobom z zaburzeniami glikemii regularną aktywność fizyczną. Epidemia cukrzycy rozprzestrzenia się w szybkim tempie. Ocenia się, że w 2025 r. na świecie chorować będzie ok. 300 mln osób. Do tak dynamicznego wzrostu zachorowań przyczynia się głównie sytuacja w krajach rozwijających się, w których liczba chorych zwiększy się o 170%. Dlatego należy położyć większy nacisk na prewencję występowania cukrzycy typu 2. Podstawową metodą zapobiegania tego schorzenia jest właściwy sposób żywienia i odpowiednia aktywność fizyczna. Wyniki wskazują, że pomimo iż Polacy chorujący na cukrzycę typu 2 mają wiedzę, iż aktywność fizyczna istotnie wpływa na wydłużenie życia (90% badanych) to tylko połowa badanych podejmuje regularną aktywność fizyczną.","PeriodicalId":147595,"journal":{"name":"Реабілітаційні та фізкультурно-рекреаційні аспекти розвитку людини (Rehabilitation & recreation)","volume":"57 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-08-14","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"124903533","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-08-14DOI: 10.32782/2522-1795.2023.15.18
P. Kreft, D. Skalski, I. Mirska, D. Kowalski, N. Tsychanowska, L. Zarichańska
Motywem przewodnim we współczesnym życiu jest większa świadomość znaczenia sportu i ćwiczeń fizycznych w utrzymywaniu zdrowia i kondycji fizycznej. Lekarze coraz częściej podkreślają ogromne znaczenie aktywności ruchowej w profilaktyce chorób serca i układu krążenia. Zachowanie przez długie lata sprawności fizycznej atrakcyjnego wyglądu uzależnione jest między innymi od aktywności fizycznej. Ćwiczenia uprawiane systematycznie, racjonalnie i konsekwentnie stanowią dla młodych ludzi potężny bodziec rozwojowy, dla dorosłych środek profilaktyczny i kompensacyjny, zaś dla osób w wieku podeszłym są szansą odroczenia starczego niedołęstwa. Coraz więcej kobiet zdaje sobie sprawę, że o swoja cielesność należy dbać nie tylko w trosce o atrakcyjny wygląd, ale również by lepiej funkcjonować na płaszczyźnie psychicznej i społecznej. Życie we współczesnym świecie, pomimo wielu udogodnień, wymaga szczególnej dbałości o zachowanie zdrowia. Występują różnorodne ujemne zjawiska zagrażające zdrowiu, jakie przyniósł ze sobą rozwój cywilizacji. Kobieta świadoma licznych korzyści płynących z aktywnego trybu życia oraz zdrowej, zrównoważonej diety jest zdecydowanie bardziej zmotywowana do konsekwentnego podejmowania działań, które przynoszą rezultaty w postaci zgrabnej sylwetki, poprawy zdrowia i samopoczucia. Bardzo ważne jest, aby zacząć wpajać idee zdrowego i aktywnego trybu życia już w okresie dzieciństwa, kiedy to zaczynają kształtować się pozytywne wzorce i nawyki u młodego człowieka. Współczesna moda, lansująca szczupłą i wysportowaną sylwetkę jako ideał urody pobudza wiele kobiet do podejmowania aktywności ruchowej. Młodość, atrakcyjny wygląd, zdrowie zawsze były wyznacznikiem sukcesów na wielu płaszczyznach życia – zawodowej i osobistej. Cele przyświecające kobiecie decydującej się na zmianę stylu życia, na zdrowszy i bardziej aktywny ruchowo mają istotne znaczenie dla jej zaangażowania i konsekwentnych poczynań. Ćwiczenia fizyczne i aktywność ruchowa podtrzymują sprawność poszczególnych funkcji organizmu, aż do późnej starości. Wyrabiają zdolność do różnych czynności życiowych, w tym do pracy fizycznej i ułatwia przystosowanie się organizmu do warunków pracy zawodowej i życia codziennego. Ćwiczenia aqua aerobiku wpływają korzystnie na układ kostny, zmianę napięcia mięśni, oddziaływanie czynników hormonalnych, zmianę pobudliwości układu wegetatywnego, pobudzenie ośrodków odpowiedzialnych za regulację układu krążenia oraz kondycję psychiczną. Dzięki aktywności fizycznej możemy efektywnie uczyć się, pracować i prawidłowo funkcjonować w społeczeństwie.
{"title":"AQUAAEROBIK JAKO ISTOTNY DETERMINANT AKTYWNOŚCI FIZYCZNEJ WŚRÓD KOBIET","authors":"P. Kreft, D. Skalski, I. Mirska, D. Kowalski, N. Tsychanowska, L. Zarichańska","doi":"10.32782/2522-1795.2023.15.18","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/2522-1795.2023.15.18","url":null,"abstract":"Motywem przewodnim we współczesnym życiu jest większa świadomość znaczenia sportu i ćwiczeń fizycznych w utrzymywaniu zdrowia i kondycji fizycznej. Lekarze coraz częściej podkreślają ogromne znaczenie aktywności ruchowej w profilaktyce chorób serca i układu krążenia. Zachowanie przez długie lata sprawności fizycznej atrakcyjnego wyglądu uzależnione jest między innymi od aktywności fizycznej. Ćwiczenia uprawiane systematycznie, racjonalnie i konsekwentnie stanowią dla młodych ludzi potężny bodziec rozwojowy, dla dorosłych środek profilaktyczny i kompensacyjny, zaś dla osób w wieku podeszłym są szansą odroczenia starczego niedołęstwa. Coraz więcej kobiet zdaje sobie sprawę, że o swoja cielesność należy dbać nie tylko w trosce o atrakcyjny wygląd, ale również by lepiej funkcjonować na płaszczyźnie psychicznej i społecznej. Życie we współczesnym świecie, pomimo wielu udogodnień, wymaga szczególnej dbałości o zachowanie zdrowia. Występują różnorodne ujemne zjawiska zagrażające zdrowiu, jakie przyniósł ze sobą rozwój cywilizacji. Kobieta świadoma licznych korzyści płynących z aktywnego trybu życia oraz zdrowej, zrównoważonej diety jest zdecydowanie bardziej zmotywowana do konsekwentnego podejmowania działań, które przynoszą rezultaty w postaci zgrabnej sylwetki, poprawy zdrowia i samopoczucia. Bardzo ważne jest, aby zacząć wpajać idee zdrowego i aktywnego trybu życia już w okresie dzieciństwa, kiedy to zaczynają kształtować się pozytywne wzorce i nawyki u młodego człowieka. Współczesna moda, lansująca szczupłą i wysportowaną sylwetkę jako ideał urody pobudza wiele kobiet do podejmowania aktywności ruchowej. Młodość, atrakcyjny wygląd, zdrowie zawsze były wyznacznikiem sukcesów na wielu płaszczyznach życia – zawodowej i osobistej. Cele przyświecające kobiecie decydującej się na zmianę stylu życia, na zdrowszy i bardziej aktywny ruchowo mają istotne znaczenie dla jej zaangażowania i konsekwentnych poczynań. Ćwiczenia fizyczne i aktywność ruchowa podtrzymują sprawność poszczególnych funkcji organizmu, aż do późnej starości. Wyrabiają zdolność do różnych czynności życiowych, w tym do pracy fizycznej i ułatwia przystosowanie się organizmu do warunków pracy zawodowej i życia codziennego. Ćwiczenia aqua aerobiku wpływają korzystnie na układ kostny, zmianę napięcia mięśni, oddziaływanie czynników hormonalnych, zmianę pobudliwości układu wegetatywnego, pobudzenie ośrodków odpowiedzialnych za regulację układu krążenia oraz kondycję psychiczną. Dzięki aktywności fizycznej możemy efektywnie uczyć się, pracować i prawidłowo funkcjonować w społeczeństwie.","PeriodicalId":147595,"journal":{"name":"Реабілітаційні та фізкультурно-рекреаційні аспекти розвитку людини (Rehabilitation & recreation)","volume":"37 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-08-14","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"121420140","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-08-14DOI: 10.32782/2522-1795.2023.15.34
Ю. А. Радченко, А. А. Радченко
Мета – визначити особливості біогеметричного профілю постави юних спортсменів які спеціалізуються в рукопашному бою. Методи. Теоретичні, емпіричні: педагогічне спостереження як метод емпіричного рівня досліджень – для ознайомлення із процесом організації навчально-тренувальних занять. Для визначення типів постави використовувалась програма «Тоrsо», візуальний скринінг стану біoгеoметричного профілю постави юних спортсменів передбачав орієнтацію на трибальну систему та залучення методу порівняння індивідуальної постави на фотограмі та графічних варіантів на зразку. Методи математичної статистики. Результати. Тривала в часі історія наукового обґрунтування феномену людського тіла слугує переконливим доказом того, що просторова організація останнього на сучасному етапі постає поняттям уважно розглянутим, скрупульозно осмисленим і належно потрактованим багатьма вченими. Особливе зацікавлення проблема стану просторової організації тіла спортсменів викликає у представників морфобіомеханічного наукового напряму. У широкому спектрі досліджень ідеться про те, що зумовлювальними факторами природних локомоцій і постави людини виступають стан опорно-рухового апарату, можливості регуляції пози та схеми руху, а також взаємозв’язок і взаємодія таких систем. У ході скринінгу рівня стану біогеометричного профілю постави юних спортсменів які спеціалізуються в рукопашному бою простежили тенденцію до зменшення чисельності осіб із нормальною поставою до 40,00%. За результатами скринінгу біогеометричного профілю постави експериментованого контингенту юних спортсменів які спеціалізуються в рукопашному бою простежено загальну тенденцію до зменшення середніх значень кількості балів на високому та середньому рівнях стану біогеометричного профілю постави єдиноборців із нормальною поставою, а на низькому та середньому рівнях – стану біогеометричного профілю постави спортсменів із сутулою спиною, плоскою спиною, круглою спиною та сколіотичною поставою. Висновки. Вивчення фундаментальних напрацювань, присвячених проблематиці дослідження, слугувало підставою для констатації про неефективність методологічних та організаційних умов використання фізичних засобів і методів у практиці першого-третього етапів багаторічної підготовки спортсменів із патологіями різних нозологічних груп. У контексті системи багаторічної підготовки юних спортсменів одним із найбільш дискутивних у колі представників наукової спільноти є корекційно-профілактичний напрям підготовки спортсменів. Такий напрям залишається предметом поглибленого зацікавлення останніх уже впродовж трьох десятиліть.
{"title":"ОЦІНКА СТАНУ ПОСТАВИ ЮНИХ ЄДИНОБОРЦІВ (НА ПРИКЛАДІ РУКОПАШНОГО БОЮ)","authors":"Ю. А. Радченко, А. А. Радченко","doi":"10.32782/2522-1795.2023.15.34","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/2522-1795.2023.15.34","url":null,"abstract":"Мета – визначити особливості біогеметричного профілю постави юних спортсменів які спеціалізуються в рукопашному бою. Методи. Теоретичні, емпіричні: педагогічне спостереження як метод емпіричного рівня досліджень – для ознайомлення із процесом організації навчально-тренувальних занять. Для визначення типів постави використовувалась програма «Тоrsо», візуальний скринінг стану біoгеoметричного профілю постави юних спортсменів передбачав орієнтацію на трибальну систему та залучення методу порівняння індивідуальної постави на фотограмі та графічних варіантів на зразку. Методи математичної статистики. Результати. Тривала в часі історія наукового обґрунтування феномену людського тіла слугує переконливим доказом того, що просторова організація останнього на сучасному етапі постає поняттям уважно розглянутим, скрупульозно осмисленим і належно потрактованим багатьма вченими. Особливе зацікавлення проблема стану просторової організації тіла спортсменів викликає у представників морфобіомеханічного наукового напряму. У широкому спектрі досліджень ідеться про те, що зумовлювальними факторами природних локомоцій і постави людини виступають стан опорно-рухового апарату, можливості регуляції пози та схеми руху, а також взаємозв’язок і взаємодія таких систем. У ході скринінгу рівня стану біогеометричного профілю постави юних спортсменів які спеціалізуються в рукопашному бою простежили тенденцію до зменшення чисельності осіб із нормальною поставою до 40,00%. За результатами скринінгу біогеометричного профілю постави експериментованого контингенту юних спортсменів які спеціалізуються в рукопашному бою простежено загальну тенденцію до зменшення середніх значень кількості балів на високому та середньому рівнях стану біогеометричного профілю постави єдиноборців із нормальною поставою, а на низькому та середньому рівнях – стану біогеометричного профілю постави спортсменів із сутулою спиною, плоскою спиною, круглою спиною та сколіотичною поставою. Висновки. Вивчення фундаментальних напрацювань, присвячених проблематиці дослідження, слугувало підставою для констатації про неефективність методологічних та організаційних умов використання фізичних засобів і методів у практиці першого-третього етапів багаторічної підготовки спортсменів із патологіями різних нозологічних груп. У контексті системи багаторічної підготовки юних спортсменів одним із найбільш дискутивних у колі представників наукової спільноти є корекційно-профілактичний напрям підготовки спортсменів. Такий напрям залишається предметом поглибленого зацікавлення останніх уже впродовж трьох десятиліть.","PeriodicalId":147595,"journal":{"name":"Реабілітаційні та фізкультурно-рекреаційні аспекти розвитку людини (Rehabilitation & recreation)","volume":"7 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-08-14","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"114796802","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：