Pub Date : 2023-08-14DOI: 10.32782/2522-1795.2023.15.26
D. Czarnecki, D. Skalski, M. Graczyk, B. Kindzer, D. Jabłońska-Mazurek, S. V. Rabcheniuk
Do jednych z głównych wartości należy życie oraz zdrowie człowieka. Zdrowie według Światowej Organizacji Zdrowia (WHO) to stan pełnego, dobrego samopoczucia fizycznego, psychicznego i społecznego, a nie tylko brak choroby. Do zachowań prozdrowotnych, czyli sprzyjających zdrowiu należy min. zdrowe odżywianie i aktywność fizyczna. Ciąża jest szczególnym okresem w życiu kobiety. Głównym czynnikiem, który ma ogromny wpływ na jej przebieg, jest styl życia przyszłej matki. Jego ważny element stanowi aktywność fizyczna, niosąca ze sobą wiele pozytywnych korzyści dla organizmu matki, którego przeciążenie wzrasta wraz z rozwojem ciąży. Kobiety ciężarne coraz częściej podejmują aktywność fizyczną, z której czerpią wielokierunkowe korzyści bez negatywnych konsekwencji dla zdrowia dziecka. Regularne zajęcia ruchowe w ciąży pozwalają m.in. zachować sprawność ciała, zapobiegają nadmiernemu przyrostowi masy ciała, ułatwiają poród oraz skracają czas połogu. Przed rozpoczęciem ćwiczeń konieczna jest nie tylko konsultacja z lekarzem, ale również z instruktorem zajęć ruchowych, by dobrać odpowiedni rodzaj treningu, dopasować obciążenie do rozwoju ciąży i indywidualnych możliwości ciężarnej. Temat aktywności fizycznej ostatnimi czasy coraz częściej pojawia się w zestawieniu z tematami dotyczącymi ciąży i zdrowia kobiety ciężarnej. Przez ostatnie lata odsetek kobiet, które w czasie ciąży podejmują aktywność fizyczną znacząco wzrósł. W Polsce w dużej mierze ma to związek ze zmianą standardu opieki okołoporodowej. Współczesne przyszłe matki nie chcą być jak inne „typowe” kobiety, które leżą i za radą swoich mam, czy babć „jedzą za dwoje”, pomijając w ten sposób swoje ambicje i marzenia o byciu szczupłą, aktywną i stylową mamą. Coraz częściej sławne kobiety z dziedziny biznesu, rozrywki czy sportu zamieszczają w Internecie swoje zdjęcia w ciąży podczas uprawiania różnego rodzaju aktywności fizycznej oraz rady odnośnie zdrowego i aktywnego stylu życia (realizowane przez nie plany treningowe, zasady sposobu odżywiania, metody redukcji napięcia i stresu). Systematyczna aktywność fizyczna o umiarkowanej intensywności wykonywana przez kobiety podczas okresu ciąży i połogu, jest bezpieczna oraz niesie ze sobą szereg korzyści nie tylko względem przyszłej matki, ale również i jej dziecka.
{"title":"AKTYWNOŚĆ FIZYCZNA I FORMY ĆWICZEŃ RUCHOWYCH U KOBIET W CIĄŻY","authors":"D. Czarnecki, D. Skalski, M. Graczyk, B. Kindzer, D. Jabłońska-Mazurek, S. V. Rabcheniuk","doi":"10.32782/2522-1795.2023.15.26","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/2522-1795.2023.15.26","url":null,"abstract":"Do jednych z głównych wartości należy życie oraz zdrowie człowieka. Zdrowie według Światowej Organizacji Zdrowia (WHO) to stan pełnego, dobrego samopoczucia fizycznego, psychicznego i społecznego, a nie tylko brak choroby. Do zachowań prozdrowotnych, czyli sprzyjających zdrowiu należy min. zdrowe odżywianie i aktywność fizyczna. Ciąża jest szczególnym okresem w życiu kobiety. Głównym czynnikiem, który ma ogromny wpływ na jej przebieg, jest styl życia przyszłej matki. Jego ważny element stanowi aktywność fizyczna, niosąca ze sobą wiele pozytywnych korzyści dla organizmu matki, którego przeciążenie wzrasta wraz z rozwojem ciąży. Kobiety ciężarne coraz częściej podejmują aktywność fizyczną, z której czerpią wielokierunkowe korzyści bez negatywnych konsekwencji dla zdrowia dziecka. Regularne zajęcia ruchowe w ciąży pozwalają m.in. zachować sprawność ciała, zapobiegają nadmiernemu przyrostowi masy ciała, ułatwiają poród oraz skracają czas połogu. Przed rozpoczęciem ćwiczeń konieczna jest nie tylko konsultacja z lekarzem, ale również z instruktorem zajęć ruchowych, by dobrać odpowiedni rodzaj treningu, dopasować obciążenie do rozwoju ciąży i indywidualnych możliwości ciężarnej. Temat aktywności fizycznej ostatnimi czasy coraz częściej pojawia się w zestawieniu z tematami dotyczącymi ciąży i zdrowia kobiety ciężarnej. Przez ostatnie lata odsetek kobiet, które w czasie ciąży podejmują aktywność fizyczną znacząco wzrósł. W Polsce w dużej mierze ma to związek ze zmianą standardu opieki okołoporodowej. Współczesne przyszłe matki nie chcą być jak inne „typowe” kobiety, które leżą i za radą swoich mam, czy babć „jedzą za dwoje”, pomijając w ten sposób swoje ambicje i marzenia o byciu szczupłą, aktywną i stylową mamą. Coraz częściej sławne kobiety z dziedziny biznesu, rozrywki czy sportu zamieszczają w Internecie swoje zdjęcia w ciąży podczas uprawiania różnego rodzaju aktywności fizycznej oraz rady odnośnie zdrowego i aktywnego stylu życia (realizowane przez nie plany treningowe, zasady sposobu odżywiania, metody redukcji napięcia i stresu). Systematyczna aktywność fizyczna o umiarkowanej intensywności wykonywana przez kobiety podczas okresu ciąży i połogu, jest bezpieczna oraz niesie ze sobą szereg korzyści nie tylko względem przyszłej matki, ale również i jej dziecka.","PeriodicalId":147595,"journal":{"name":"Реабілітаційні та фізкультурно-рекреаційні аспекти розвитку людини (Rehabilitation & recreation)","volume":"1 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-08-14","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"129866935","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-08-14DOI: 10.32782/2522-1795.2023.15.27
D. Czarnecki, D. Skalski, N. Tsychanowska, B. Kindzer, B. Vynogradskyi, V. Dyachuk
Proces starzenia się organizmu doprowadza do zmian w trzech głównych płaszczyznach: biologicznej, psychologicznej i społecznej. Niezwykle ważne jest zwrócenie uwagi na konieczność i umiejętność motywacji tychże osób do podejmowania aktywności. Niezbędne jest także podkreślenie potrzeby współpracy całego zespołu medycznego z członkami rodziny i opiekunami w domach opieki w ramach programu profilaktyki i fizjoterapii osób starszych oraz podjęcie działań mających na celu ponowne włączenie tej grupy do życia społecznego. Bezsprzecznie stwierdza się, iż istnieje ogromna potrzeba fizjoterapii osób starszych, jednak najważniejsze i najtrudniejsze jest uświadomienie i zachęcenie ich do podjęcia działań zmierzających do poprawy sprawności fizycznej, psychologicznej i społecznej. Seniorów, którzy już się poddali i zrezygnowali można na nowo pobudzić do działania. Bodźcem do zmian może być obcowanie z miłym, ciepłym, kojącym, relaksującym dotykiem o uzdrawiającej mocy. Żyjemy w społeczeństwie szybko starzejącym się i powinniśmy wszelkie działania zawodowe oraz nasz rozwój skierować na tę właśnie grupę. Aktywny tryb życia pozwala utrzymać sprawność fizyczną a aktywność umysłowa sprawność intelektualną. Systematyczna aktywność fizyczna przeciwdziała obniżaniu się sprawności psychofizycznej osób starszych, umożliwiając im podejmowanie czynności wcześniej zaniechanych. Każda aktywność w wieku starszym przynosi korzyści, niezależnie od rodzaju i formy. Aktywność dostosowana do potrzeb i możliwości grupy docelowej zawsze ma pozytywny wpływ na pracę układu nerwowego, krwionośnego, mięśniowego i oddechowego. Poprawia ogólną wydolność fizyczną, wydolność oddechową, pracę serca, tolerancję wysiłku, odporność organizmu i jest głównym elementem profilaktyki przeciwurazowej. Poza aspektem fizycznym i fizjologicznym odgrywa ważną rolę psychologiczną, znacznie poprawiając samopoczucie, samoocenę, komfort, samodzielność a przez to jakość życia, poczucie własnej wartości, przydatności, akceptacji wieku i wyglądu zewnętrznego. Osoby starsze, które przekonały się, że bycie aktywnym i potrzebnym w ich wieku jest możliwe nie potrzebują kolejnych argumentów, żeby trwać w tym przekonaniu, chętnie biorą udział w zajęciach fizycznych, wykładach, wydarzeniach kulturalnych, warsztatach terapii zajęciowej. Najczęściej są studentami Uniwersytetu Trzeciego Wieku i świetnie sobie radzą, czasami są bardziej ambitni i zmotywowani do nauki niż studenci dwie dekady od nich młodsi. Dbają o wygląd zewnętrzny, aparycję, atrakcyjność, przeżywają drugą młodość.
{"title":"ROLA PROMOCJI I WSPIERANIA AKTYWNOŚĆI FIZYCZNEJ OSÓB STARSZYCH","authors":"D. Czarnecki, D. Skalski, N. Tsychanowska, B. Kindzer, B. Vynogradskyi, V. Dyachuk","doi":"10.32782/2522-1795.2023.15.27","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/2522-1795.2023.15.27","url":null,"abstract":"Proces starzenia się organizmu doprowadza do zmian w trzech głównych płaszczyznach: biologicznej, psychologicznej i społecznej. Niezwykle ważne jest zwrócenie uwagi na konieczność i umiejętność motywacji tychże osób do podejmowania aktywności. Niezbędne jest także podkreślenie potrzeby współpracy całego zespołu medycznego z członkami rodziny i opiekunami w domach opieki w ramach programu profilaktyki i fizjoterapii osób starszych oraz podjęcie działań mających na celu ponowne włączenie tej grupy do życia społecznego. Bezsprzecznie stwierdza się, iż istnieje ogromna potrzeba fizjoterapii osób starszych, jednak najważniejsze i najtrudniejsze jest uświadomienie i zachęcenie ich do podjęcia działań zmierzających do poprawy sprawności fizycznej, psychologicznej i społecznej. Seniorów, którzy już się poddali i zrezygnowali można na nowo pobudzić do działania. Bodźcem do zmian może być obcowanie z miłym, ciepłym, kojącym, relaksującym dotykiem o uzdrawiającej mocy. Żyjemy w społeczeństwie szybko starzejącym się i powinniśmy wszelkie działania zawodowe oraz nasz rozwój skierować na tę właśnie grupę. Aktywny tryb życia pozwala utrzymać sprawność fizyczną a aktywność umysłowa sprawność intelektualną. Systematyczna aktywność fizyczna przeciwdziała obniżaniu się sprawności psychofizycznej osób starszych, umożliwiając im podejmowanie czynności wcześniej zaniechanych. Każda aktywność w wieku starszym przynosi korzyści, niezależnie od rodzaju i formy. Aktywność dostosowana do potrzeb i możliwości grupy docelowej zawsze ma pozytywny wpływ na pracę układu nerwowego, krwionośnego, mięśniowego i oddechowego. Poprawia ogólną wydolność fizyczną, wydolność oddechową, pracę serca, tolerancję wysiłku, odporność organizmu i jest głównym elementem profilaktyki przeciwurazowej. Poza aspektem fizycznym i fizjologicznym odgrywa ważną rolę psychologiczną, znacznie poprawiając samopoczucie, samoocenę, komfort, samodzielność a przez to jakość życia, poczucie własnej wartości, przydatności, akceptacji wieku i wyglądu zewnętrznego. Osoby starsze, które przekonały się, że bycie aktywnym i potrzebnym w ich wieku jest możliwe nie potrzebują kolejnych argumentów, żeby trwać w tym przekonaniu, chętnie biorą udział w zajęciach fizycznych, wykładach, wydarzeniach kulturalnych, warsztatach terapii zajęciowej. Najczęściej są studentami Uniwersytetu Trzeciego Wieku i świetnie sobie radzą, czasami są bardziej ambitni i zmotywowani do nauki niż studenci dwie dekady od nich młodsi. Dbają o wygląd zewnętrzny, aparycję, atrakcyjność, przeżywają drugą młodość.","PeriodicalId":147595,"journal":{"name":"Реабілітаційні та фізкультурно-рекреаційні аспекти розвитку людини (Rehabilitation & recreation)","volume":"68 6 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-08-14","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"128526087","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-08-14DOI: 10.32782/2522-1795.2023.15.33
Тетяна Мицкан, Богдан Мицкан, І. М. Григус, Т. З. Маланюк, С. С. Єрмаков, Т. С. Єрмакова
Сьогодні мало надавати певні знання з біології, історії, математики, літератури, хімії, фізики, фізичної культури тощо, які можна окрім школи почерпнути в мережі Інтернет та в системі неформальної освіти. В освіті сьогодні бракує можливості розглядати фундаментальні засади життя індивіда, громадянина і саме головне Людини (!). Для того, щоб учень,/студент могли осягнути саме таку філософію життя потрібно як вчителю/викладачу, так і учню/студенту інтегрувати багато знань, що вимагає більш складного (комплексного) способу пізнання природи і суспільства. Звідси випливає необхідність в навчальному процесі, з урахуванням індивідуального розвитку пізнання, опиратися на дві його основні стадії: 1) стихійної, тобто консервативної, належним чином не усвідомленої; 2) активно-дійової, що є усвідомленою, свідомо організованою та спрямованою на спеціальне продукування знань. Мета – розкрити сучасні тенденції розвитку освіти та шляхи її реформування. Методи. У нашому теоретичному дослідженні використано методологічні ідеї, методи і підходи, співвідносні європейсько центричній ідеології і методології «Нової української школи». Результати. Зміна парадигми освіти в контексті теорії пізнання повинна здійснюватися шляхом впровадження на всіх рівнях освіти – від початкової до вищої таких комплексних тем: пізнання знання та його еволюції; пізнання природи і суспільства, розуміння людського; осягнення етичної тріади – індивід-суспільство-вид. Такий підхід дасть змогу розвивати здібності школярів/студентів для усвідомлення індивідуальних і колективних проблем у всіх їх складнощах, а освітній процес викликатиме цікавість до неоднозначності і багатозначності, розвиватиме здібності об’єднувати антагоністичні відношення. Нова система освітнього процесу повинна розглядати різні форми раціональності (теоретичної, критичної, самокритичної ) викривлення раціональності (раціоналізація, інструментальний розум, штучний інтелект), доцільність відкритої раціональності (головно наукових даних, які заперечують її, та щодо зовнішньої критики). освіта має своїм завданням не підготовку до тестів, а допомогти учням знайти своє місце в суспільній життєдіяльності. Необхідно усвідомити, що економіка в ХХІ столітті вже перестала платити за те, що людина знає, а винагороджує за те, що людина спроможна зробити з тим, що вона знає. необхідні такі освітні програми, які б наголошували на самооцінці й індивідуальному розвитку, формуванні вміння радити собі в житті, навчати вчитися і пізнавати знання, тобто мислити, розвиткові академічно-професійних, фізичних і мистецьких здібностях. Важливо оцінити те, чи вміє учень/студент мислити, перевести реальну проблему в площину кількісних показників. Як і будь-яка реформа, радикальні зміни в освіті вимагають підготовки нових педагогів, які були б спроможні реалізувати у своїй професійній діяльності сенс громадянської й етичної місії, задля того аби кожен учень/студент міг розв’язувати важливі проблеми свого особистого і громадянського життя, створювати пер
{"title":"ОСВІТА – ШЛЯХ В МАЙБУТНЄ","authors":"Тетяна Мицкан, Богдан Мицкан, І. М. Григус, Т. З. Маланюк, С. С. Єрмаков, Т. С. Єрмакова","doi":"10.32782/2522-1795.2023.15.33","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/2522-1795.2023.15.33","url":null,"abstract":"Сьогодні мало надавати певні знання з біології, історії, математики, літератури, хімії, фізики, фізичної культури тощо, які можна окрім школи почерпнути в мережі Інтернет та в системі неформальної освіти. В освіті сьогодні бракує можливості розглядати фундаментальні засади життя індивіда, громадянина і саме головне Людини (!). Для того, щоб учень,/студент могли осягнути саме таку філософію життя потрібно як вчителю/викладачу, так і учню/студенту інтегрувати багато знань, що вимагає більш складного (комплексного) способу пізнання природи і суспільства. Звідси випливає необхідність в навчальному процесі, з урахуванням індивідуального розвитку пізнання, опиратися на дві його основні стадії: 1) стихійної, тобто консервативної, належним чином не усвідомленої; 2) активно-дійової, що є усвідомленою, свідомо організованою та спрямованою на спеціальне продукування знань. Мета – розкрити сучасні тенденції розвитку освіти та шляхи її реформування. Методи. У нашому теоретичному дослідженні використано методологічні ідеї, методи і підходи, співвідносні європейсько центричній ідеології і методології «Нової української школи». Результати. Зміна парадигми освіти в контексті теорії пізнання повинна здійснюватися шляхом впровадження на всіх рівнях освіти – від початкової до вищої таких комплексних тем: пізнання знання та його еволюції; пізнання природи і суспільства, розуміння людського; осягнення етичної тріади – індивід-суспільство-вид. Такий підхід дасть змогу розвивати здібності школярів/студентів для усвідомлення індивідуальних і колективних проблем у всіх їх складнощах, а освітній процес викликатиме цікавість до неоднозначності і багатозначності, розвиватиме здібності об’єднувати антагоністичні відношення. Нова система освітнього процесу повинна розглядати різні форми раціональності (теоретичної, критичної, самокритичної ) викривлення раціональності (раціоналізація, інструментальний розум, штучний інтелект), доцільність відкритої раціональності (головно наукових даних, які заперечують її, та щодо зовнішньої критики). освіта має своїм завданням не підготовку до тестів, а допомогти учням знайти своє місце в суспільній життєдіяльності. Необхідно усвідомити, що економіка в ХХІ столітті вже перестала платити за те, що людина знає, а винагороджує за те, що людина спроможна зробити з тим, що вона знає. необхідні такі освітні програми, які б наголошували на самооцінці й індивідуальному розвитку, формуванні вміння радити собі в житті, навчати вчитися і пізнавати знання, тобто мислити, розвиткові академічно-професійних, фізичних і мистецьких здібностях. Важливо оцінити те, чи вміє учень/студент мислити, перевести реальну проблему в площину кількісних показників. Як і будь-яка реформа, радикальні зміни в освіті вимагають підготовки нових педагогів, які були б спроможні реалізувати у своїй професійній діяльності сенс громадянської й етичної місії, задля того аби кожен учень/студент міг розв’язувати важливі проблеми свого особистого і громадянського життя, створювати пер","PeriodicalId":147595,"journal":{"name":"Реабілітаційні та фізкультурно-рекреаційні аспекти розвитку людини (Rehabilitation & recreation)","volume":"36 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-08-14","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"129933987","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-08-14DOI: 10.32782/2522-1795.2023.15.13
Х. В. Петрунів
Мета: оцінити ефективність впливу розробленої програми фізичної терапії на параметри функціональної симптоматики та змін рухового патерну нижньої кінцівки у пацієнтів похилого віку з ендопротезом колінного суглоба у віддаленому періоді після операції. Матеріал. Обстежено 80 осіб похилого віку. Контрольну групу склали 24 особи без ендопротезів суглобів, з відсутністю саркопенії. Групу порівняння склали особи з ендопротезом колінного суглоба та саркопенією з низьким реабілітаційним комплаєнсом щодо реабілітаційного втручання. Представники основної групи з ендопротезом колінного суглоба та саркопенією займались за програмою фізичної терапії із застосуванням функціонального тренування на платформі «Prosedos», терапевтичних вправ, масажу, кінезіологічного тейпування, корекції харчування, навчання пацієнта. Ефективність програми оцінювали за динамікою шкал Forgotten Joint Score-12 та Knee Society Score, гоніометрією колінного суглобу, мануальним м’язовим тестуванням м’язів стегна. Результати. У пацієнтів похилого віку з ендопротезом колінного суглоба та саркопенією виявлено функціональну симптоматику змін рухового патерну нижньої кінцівки у вигляді порушення структурного та функціонального стану колінного суглобу, контрактуру суглоба, зниження сили м’язових груп стегна. Розроблена програма фізичної терапії виявила статистичне покращення стану пацієнтів через вплив на компоненти рухового патерну колінного суглоба за рахунок покращення функціонального стану колінного суглоба, збільшення його гнучкості, сили м’язів стегна, зменшення болю у порівнянні із вихідними показниками за усіма досліджуваними параметрами (р<0,05); проте показників контрольної групи досягнуто не було (р>0,05). Низька реабілітаційна комплаєнтність пацієнтів групи порівняння, незважаючи на інформованість щодо ризиків поліморбідності, асоціювалась з відсутністю покращення стану через аналогічний період спостереження. Висновки. Пацієнти похилого віку із наслідками тотального ендопротезування колінного суглоба та саркопенією потребують розробки програм фізичної терапії з урахуванням та корекцією специфіки кожного стану, що підвищить загальну ефективність відновних заходів.
{"title":"КОРЕКЦІЯ ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ СИМПТОМАТИКИ ЗМІН РУХОВОГО ПАТЕРНУ НИЖНЬОЇ КІНЦІВКИ У ПАЦІЄНТІВ ПОХИЛОГО ВІКУ З ЕНДОПРОТЕЗОМ КОЛІННОГО СУГЛОБА У ВІДДАЛЕНОМУ ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНОМУ ПЕРІОДІ ЗАСОБАМИ ФІЗИЧНОЇ ТЕРАПІЇ","authors":"Х. В. Петрунів","doi":"10.32782/2522-1795.2023.15.13","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/2522-1795.2023.15.13","url":null,"abstract":"Мета: оцінити ефективність впливу розробленої програми фізичної терапії на параметри функціональної симптоматики та змін рухового патерну нижньої кінцівки у пацієнтів похилого віку з ендопротезом колінного суглоба у віддаленому періоді після операції. Матеріал. Обстежено 80 осіб похилого віку. Контрольну групу склали 24 особи без ендопротезів суглобів, з відсутністю саркопенії. Групу порівняння склали особи з ендопротезом колінного суглоба та саркопенією з низьким реабілітаційним комплаєнсом щодо реабілітаційного втручання. Представники основної групи з ендопротезом колінного суглоба та саркопенією займались за програмою фізичної терапії із застосуванням функціонального тренування на платформі «Prosedos», терапевтичних вправ, масажу, кінезіологічного тейпування, корекції харчування, навчання пацієнта. Ефективність програми оцінювали за динамікою шкал Forgotten Joint Score-12 та Knee Society Score, гоніометрією колінного суглобу, мануальним м’язовим тестуванням м’язів стегна. Результати. У пацієнтів похилого віку з ендопротезом колінного суглоба та саркопенією виявлено функціональну симптоматику змін рухового патерну нижньої кінцівки у вигляді порушення структурного та функціонального стану колінного суглобу, контрактуру суглоба, зниження сили м’язових груп стегна. Розроблена програма фізичної терапії виявила статистичне покращення стану пацієнтів через вплив на компоненти рухового патерну колінного суглоба за рахунок покращення функціонального стану колінного суглоба, збільшення його гнучкості, сили м’язів стегна, зменшення болю у порівнянні із вихідними показниками за усіма досліджуваними параметрами (р<0,05); проте показників контрольної групи досягнуто не було (р>0,05). Низька реабілітаційна комплаєнтність пацієнтів групи порівняння, незважаючи на інформованість щодо ризиків поліморбідності, асоціювалась з відсутністю покращення стану через аналогічний період спостереження. Висновки. Пацієнти похилого віку із наслідками тотального ендопротезування колінного суглоба та саркопенією потребують розробки програм фізичної терапії з урахуванням та корекцією специфіки кожного стану, що підвищить загальну ефективність відновних заходів.","PeriodicalId":147595,"journal":{"name":"Реабілітаційні та фізкультурно-рекреаційні аспекти розвитку людини (Rehabilitation & recreation)","volume":"26 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-08-14","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"121611049","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-08-14DOI: 10.32782/2522-1795.2023.15.16
Я. С. Задорожний, Зіновій Ящишин, Інна Ткачівська, Р. П. Герич
Мета: дослідити вплив розробленого лікувально-профілактичного комплексу при веденні вагітних жінок з гіпертензивними розладами та ризиком розвитку гестаційної гіпертонії на тлі вегетативної дисфункції та порушень психосоматичного стану. Методи. В стаціонарних умовах міського клінічного перинатального центру і Галицької районної лікарні обстежено 172 вагітних із гіпертензивними розладами з коморбідною вегетативною дисфункцією та порушеннями психоемоційного стану. Вагітні жінки були розділені на дві групи: першу (1 і 11) і чотири підгрупи (1А і 11А, 1Б і 11Б). До 1-ої групи були віднесені вагітні з гіпертензивними розладами легкого та середнього ступенів. Жінки з тяжким ступенем АГ не були включені в дослідження із-за недостатньої кількості обстежуваних (n=6). Другу групу склали вагітні жінки з наявністю ризиків розвитку гестаційної гіпертензії. В підгрупи 1А і 11А віднесені вагітні жінки, яким до стандартної терапії додатково призначався лікувально-профілактичний комплекс, в склад якого входили медикаментозні препарати, засоби психокорекції та фізичної терапії. Вагітні жінки 1Б і 11Б підгруп отримували стандартну терапію. Контрольна група нараховувала 35 жінок з фізіологічним перебігом вагітності. Для вирішення завдань дослідження використовували вимірювання офісного АТ і ДМАТ. Результати. Встановлено, що на 30 день застосування лікувально-профілактичного комплексу в підгрупі 1Б добовий профіль сАТ нормалізувався у 58 (84,05%) вагітних, що на 32,73% перевищувало відповідні дані у підгрупі 1А. У вагітних жінок підгрупи 11Б спостерігали зниження середньодобового сАТ на 11,6% до (115,3±3,3) мм рт. ст. (р<0,05) і середньодобового дАТ – на 4,83% до (76,68±3,2) мм рт. ст. (р>0,05), водночас у вагітних підгруп 1А і 11А, які знаходилися під рутинним спостереженням і лікуванням згідно наказу МОЗ України № 151 від 24.01.2022 року «Гіпертензивні розлади під час вагітності, пологів та у післяпологовому періоді», не відбулося вірогідного зниження показників середньодобового сАТ і дАТ (p>0,05 для обох підгруп). Подібну тенденцію до зниження показників АТ нами відмічено по відношенню до середньоденного сАТ, середньоденного дАТ, середньонічного сАТ і середньонічного дАТ. При порівнянні показників інших профілів ДМАТ встановлено, що між порівнюваними підгрупами вагітних жінок спостерігались відмінності більшості параметрів АТ. Так, рівні індексу часу сАТ в день у жінок 1Б підгрупи склали (16,30±4,2)%, що на 38,44% менше, ніж вихідні дані, індекс часу сАТ в ночі – (14,60±4,4)%, що також менше на 26,44% від попередніх показників, у пацієнток 11Б групи – (14,20± 6,2)% і (12,20±6,4)% відповідно, що вказувало на нормалізацію добового індексу і відповідало нормальному циркадному ритму (dippers). На час закінчення лікування в підгрупі 1Б кількість «гіпер-діперів» зменшилась на 39,13%, «нон-діперів» – на 6,9%, натомість, частка «діперів» збільшилась на 49,27%. В результаті проведеного лікування в підгрупі 1Б добовий профіль сАТ нормалізувався у 58 (84,05%) вагітних, що на
{"title":"ЕФЕКТИВНІСТЬ ЛІКУВАЛЬНО-ПРОФІЛАКТИЧНОГО КОМПЛЕКСУ ПРИ ВЕДЕННІ ВАГІТНИХ З ГІПЕРТЕНЗИВНИМИ РОЗЛАДАМИ ТА РИЗИКОМ РОЗВИТКУ ГЕСТАЦІЙНОЇ ГІПЕРТОНІЇ НА ТЛІ ВЕГЕТАТИВНОЇ ДИСФУНКЦІЇ ТА ПОРУШЕНЬ ПСИХОЕМОЦІЙНОГО (ПСИХОСОМАТИЧНОГО) СТАНУ","authors":"Я. С. Задорожний, Зіновій Ящишин, Інна Ткачівська, Р. П. Герич","doi":"10.32782/2522-1795.2023.15.16","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/2522-1795.2023.15.16","url":null,"abstract":"Мета: дослідити вплив розробленого лікувально-профілактичного комплексу при веденні вагітних жінок з гіпертензивними розладами та ризиком розвитку гестаційної гіпертонії на тлі вегетативної дисфункції та порушень психосоматичного стану. Методи. В стаціонарних умовах міського клінічного перинатального центру і Галицької районної лікарні обстежено 172 вагітних із гіпертензивними розладами з коморбідною вегетативною дисфункцією та порушеннями психоемоційного стану. Вагітні жінки були розділені на дві групи: першу (1 і 11) і чотири підгрупи (1А і 11А, 1Б і 11Б). До 1-ої групи були віднесені вагітні з гіпертензивними розладами легкого та середнього ступенів. Жінки з тяжким ступенем АГ не були включені в дослідження із-за недостатньої кількості обстежуваних (n=6). Другу групу склали вагітні жінки з наявністю ризиків розвитку гестаційної гіпертензії. В підгрупи 1А і 11А віднесені вагітні жінки, яким до стандартної терапії додатково призначався лікувально-профілактичний комплекс, в склад якого входили медикаментозні препарати, засоби психокорекції та фізичної терапії. Вагітні жінки 1Б і 11Б підгруп отримували стандартну терапію. Контрольна група нараховувала 35 жінок з фізіологічним перебігом вагітності. Для вирішення завдань дослідження використовували вимірювання офісного АТ і ДМАТ. Результати. Встановлено, що на 30 день застосування лікувально-профілактичного комплексу в підгрупі 1Б добовий профіль сАТ нормалізувався у 58 (84,05%) вагітних, що на 32,73% перевищувало відповідні дані у підгрупі 1А. У вагітних жінок підгрупи 11Б спостерігали зниження середньодобового сАТ на 11,6% до (115,3±3,3) мм рт. ст. (р<0,05) і середньодобового дАТ – на 4,83% до (76,68±3,2) мм рт. ст. (р>0,05), водночас у вагітних підгруп 1А і 11А, які знаходилися під рутинним спостереженням і лікуванням згідно наказу МОЗ України № 151 від 24.01.2022 року «Гіпертензивні розлади під час вагітності, пологів та у післяпологовому періоді», не відбулося вірогідного зниження показників середньодобового сАТ і дАТ (p>0,05 для обох підгруп). Подібну тенденцію до зниження показників АТ нами відмічено по відношенню до середньоденного сАТ, середньоденного дАТ, середньонічного сАТ і середньонічного дАТ. При порівнянні показників інших профілів ДМАТ встановлено, що між порівнюваними підгрупами вагітних жінок спостерігались відмінності більшості параметрів АТ. Так, рівні індексу часу сАТ в день у жінок 1Б підгрупи склали (16,30±4,2)%, що на 38,44% менше, ніж вихідні дані, індекс часу сАТ в ночі – (14,60±4,4)%, що також менше на 26,44% від попередніх показників, у пацієнток 11Б групи – (14,20± 6,2)% і (12,20±6,4)% відповідно, що вказувало на нормалізацію добового індексу і відповідало нормальному циркадному ритму (dippers). На час закінчення лікування в підгрупі 1Б кількість «гіпер-діперів» зменшилась на 39,13%, «нон-діперів» – на 6,9%, натомість, частка «діперів» збільшилась на 49,27%. В результаті проведеного лікування в підгрупі 1Б добовий профіль сАТ нормалізувався у 58 (84,05%) вагітних, що на","PeriodicalId":147595,"journal":{"name":"Реабілітаційні та фізкультурно-рекреаційні аспекти розвитку людини (Rehabilitation & recreation)","volume":"40 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-08-14","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"125205322","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-08-14DOI: 10.32782/2522-1795.2023.15.32
Вікторія Ігорівна Матійчук, Г. І. Власюк
Мета статті полягає у контролю постурального балансу студенток із різним соматотипом. Методи дослідження. Теоретичний аналіз спеціальної науково-методичної літератури. Антропометричне обстеження студенток, як методу емпіричного рівня досліджень, передбачало застосування стандартного інструментарію на основі загальноприйнятої уніфікованої методики, тип тілобудови студенток визначався за допомогою індексу Піньє. Методи реєстрації й аналізу статодинамічної стійкості тіла студенток (стабілоаналізатор із біологічним зворотним зв’язком «Стабілан 01-2» та діагностико-тренувальний комплекс «SportKat 650 TS» на базі рухомої платформи, ступінь рухомості якої є регульованим); педагогічний експеримент; статистичні методи. Результати. На основі використання індексу Піньє в дослідженні встановлено таку стратифікацію залучених до дослідження 121 студентки з огляду на притаманний їм тип тілобудови: 64 особи мають мезоморфний, 35 осіб – ектоморфний, 22 особи – ендоморфний соматотипи. Як узагальнення кількісних даних статодинамічної стійкості тіла дівчат 17–18 років із різними типами тілобудови постає безсумнівно відсутність між ними принципових відмінностей на тлі очевидності таких тенденцій, як наявність найкращих показників стійкості представників усіх досліджуваних груп у ході виконання довільної вертикальної стійки (як тестової вправи) навіть за умови заплющених очей. Висновки. Сьогодні фахівці розглядаючи проблему управління вертикальною позою, ґрунтуються на ідеї переверненого маятника та наявності коливань центру тиску як важливого показника постуральної стійкості тіла людини. Показники амплітуди та частоти коливань загального центру тиску стоп на опору мають велике значення: збільшення амплітуди коливань призводить до зменшення стійкості тіла (тобто чим меншою є амплітуда коливань, тим кращою стійкість) через зниження ймовірності переходу проекції загального центру мас тіла за край площі опори тіла людини. Ускладнення умов виконання вправ, зокрема тестових завдань «Динамічний тест – рух проти годинникової стрілки» на діагностико-тренажерному комплексі «Sport Kat 650 TS», свідчать, що дівчатам 17–18 років ендоморфного типу тілобудови притаманні гірші показники статодинамічної стійкості тіла порівняно з дівчатами мезоморфного та ектоморфного типів тілобудови.
{"title":"ПОСТУРАЛЬНИЙ КОНТРОЛЬ У ФІЗИЧНОМУ ВИХОВАННІ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ","authors":"Вікторія Ігорівна Матійчук, Г. І. Власюк","doi":"10.32782/2522-1795.2023.15.32","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/2522-1795.2023.15.32","url":null,"abstract":"Мета статті полягає у контролю постурального балансу студенток із різним соматотипом. Методи дослідження. Теоретичний аналіз спеціальної науково-методичної літератури. Антропометричне обстеження студенток, як методу емпіричного рівня досліджень, передбачало застосування стандартного інструментарію на основі загальноприйнятої уніфікованої методики, тип тілобудови студенток визначався за допомогою індексу Піньє. Методи реєстрації й аналізу статодинамічної стійкості тіла студенток (стабілоаналізатор із біологічним зворотним зв’язком «Стабілан 01-2» та діагностико-тренувальний комплекс «SportKat 650 TS» на базі рухомої платформи, ступінь рухомості якої є регульованим); педагогічний експеримент; статистичні методи. Результати. На основі використання індексу Піньє в дослідженні встановлено таку стратифікацію залучених до дослідження 121 студентки з огляду на притаманний їм тип тілобудови: 64 особи мають мезоморфний, 35 осіб – ектоморфний, 22 особи – ендоморфний соматотипи. Як узагальнення кількісних даних статодинамічної стійкості тіла дівчат 17–18 років із різними типами тілобудови постає безсумнівно відсутність між ними принципових відмінностей на тлі очевидності таких тенденцій, як наявність найкращих показників стійкості представників усіх досліджуваних груп у ході виконання довільної вертикальної стійки (як тестової вправи) навіть за умови заплющених очей. Висновки. Сьогодні фахівці розглядаючи проблему управління вертикальною позою, ґрунтуються на ідеї переверненого маятника та наявності коливань центру тиску як важливого показника постуральної стійкості тіла людини. Показники амплітуди та частоти коливань загального центру тиску стоп на опору мають велике значення: збільшення амплітуди коливань призводить до зменшення стійкості тіла (тобто чим меншою є амплітуда коливань, тим кращою стійкість) через зниження ймовірності переходу проекції загального центру мас тіла за край площі опори тіла людини. Ускладнення умов виконання вправ, зокрема тестових завдань «Динамічний тест – рух проти годинникової стрілки» на діагностико-тренажерному комплексі «Sport Kat 650 TS», свідчать, що дівчатам 17–18 років ендоморфного типу тілобудови притаманні гірші показники статодинамічної стійкості тіла порівняно з дівчатами мезоморфного та ектоморфного типів тілобудови.","PeriodicalId":147595,"journal":{"name":"Реабілітаційні та фізкультурно-рекреаційні аспекти розвитку людини (Rehabilitation & recreation)","volume":"20 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-08-14","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"133593159","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-08-14DOI: 10.32782/2522-1795.2023.15.23
О. С. Полянська, І. Т. Руснак, Ольга Ігорівна Гулага, Костянтин Валерійович Горобець, Я. В. Кулачек, І. Москалюк
Ішемічна хвороба серця, інсульт, ожиріння та цукровий діабет (ЦД) 2 типу, при яких важливе значення відіграють метаболічні ефекти, є значним тягарем для життя, здоров’я та економіки. Близько половини смертей від серцево-судинної патології, зумовленої метаболічними порушеннями, можна було б запобігти завдяки корегуванню харчування. Рослинні (вегетаріанські та веганські) дієти є ефективною методикою для покращення засвоювання поживних речовин. Мета дослідження – теоретичний аналіз та узагальнення літературних джерел обґрунтування застосування різних дієт при серцево-судинних захворюваннях. Матеріал та методи дослідження. У цьому огляді розглянули найновіші літературні дані про вплив рослинної дієти на ризик розвитку, перебігу та ускладнень серцево-судинних, метаболічних захворювань, приділили особливу увагу систематичним оглядам та мета-аналізам, особливо тим, що базуються на випадкових клінічних дослідженнях. Результати обсерваційних досліджень були включені як підтверджуючі докази. Результати дослідження. Аналіз літературних даних переконливо свідчить про те, що дієти на рослинній основі можуть знизити ризик розвитку ішемічної хвороби серця приблизно на 40%, а ризик розвитку церебральних судинних захворювань – на 29%. Ці дієти також знижують ризик розвитку метаболічного синдрому та ЦД 2 типу приблизно наполовину. Правильно сплановані рослинні дієти є корисними та ефективними для контролю ваги та рівня глікемії, а також забезпечують метаболічні та серцево-судинні переваги, включаючи зниження рівня ліпідів у крові та артеріального тиску. Кілька можливих механізмів можуть пояснити сприятливий метаболічний вплив рослинної дієти: зниження споживання калорій, збільшення споживання клітковини, зниження споживання насичених жирів і холестерину, збільшення споживання поліненасичених і мононенасичених жирних кислот, збільшення споживання антиоксидантів і мікроелементів, збільшення споживання рослинного білка, а також збільшення споживання рослинних стеролів. Висновки. Рослинні дієти є ефективним засобом профілактики та лікування метаболічних захворювань, серцево-судинної патології, показують ефективність для нормалізації артеріального тиску та показників атерогенезу. Використання рослинних дієт як засобу профілактики та лікування метаболічних захворювань слід пропагувати для пацієнтів на серцево-судинні захворювання.
{"title":"ВПЛИВ РОСЛИННИХ ДІЄТ НА СЕРЦЕВО-СУДИННИЙ РИЗИК","authors":"О. С. Полянська, І. Т. Руснак, Ольга Ігорівна Гулага, Костянтин Валерійович Горобець, Я. В. Кулачек, І. Москалюк","doi":"10.32782/2522-1795.2023.15.23","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/2522-1795.2023.15.23","url":null,"abstract":"Ішемічна хвороба серця, інсульт, ожиріння та цукровий діабет (ЦД) 2 типу, при яких важливе значення відіграють метаболічні ефекти, є значним тягарем для життя, здоров’я та економіки. Близько половини смертей від серцево-судинної патології, зумовленої метаболічними порушеннями, можна було б запобігти завдяки корегуванню харчування. Рослинні (вегетаріанські та веганські) дієти є ефективною методикою для покращення засвоювання поживних речовин. Мета дослідження – теоретичний аналіз та узагальнення літературних джерел обґрунтування застосування різних дієт при серцево-судинних захворюваннях. Матеріал та методи дослідження. У цьому огляді розглянули найновіші літературні дані про вплив рослинної дієти на ризик розвитку, перебігу та ускладнень серцево-судинних, метаболічних захворювань, приділили особливу увагу систематичним оглядам та мета-аналізам, особливо тим, що базуються на випадкових клінічних дослідженнях. Результати обсерваційних досліджень були включені як підтверджуючі докази. Результати дослідження. Аналіз літературних даних переконливо свідчить про те, що дієти на рослинній основі можуть знизити ризик розвитку ішемічної хвороби серця приблизно на 40%, а ризик розвитку церебральних судинних захворювань – на 29%. Ці дієти також знижують ризик розвитку метаболічного синдрому та ЦД 2 типу приблизно наполовину. Правильно сплановані рослинні дієти є корисними та ефективними для контролю ваги та рівня глікемії, а також забезпечують метаболічні та серцево-судинні переваги, включаючи зниження рівня ліпідів у крові та артеріального тиску. Кілька можливих механізмів можуть пояснити сприятливий метаболічний вплив рослинної дієти: зниження споживання калорій, збільшення споживання клітковини, зниження споживання насичених жирів і холестерину, збільшення споживання поліненасичених і мононенасичених жирних кислот, збільшення споживання антиоксидантів і мікроелементів, збільшення споживання рослинного білка, а також збільшення споживання рослинних стеролів. Висновки. Рослинні дієти є ефективним засобом профілактики та лікування метаболічних захворювань, серцево-судинної патології, показують ефективність для нормалізації артеріального тиску та показників атерогенезу. Використання рослинних дієт як засобу профілактики та лікування метаболічних захворювань слід пропагувати для пацієнтів на серцево-судинні захворювання.","PeriodicalId":147595,"journal":{"name":"Реабілітаційні та фізкультурно-рекреаційні аспекти розвитку людини (Rehabilitation & recreation)","volume":"506 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-08-14","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"123905943","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-08-14DOI: 10.32782/2522-1795.2023.15.25
Олена Ярмак, В. О. Трофіменко, Оксана Марченко, П. М. Мартин
Мета. Дослідження спрямоване на вивчення фізичного розвитку, функціонального стану кардіо-респіраторної системи дівчат 13 років з дефіцитом маси тіла. Матеріал та методи. У дослідженні взяли участь 28 дівчат з власними результатами індексу маси тіла меншими за 18, 5 кг·м-2. Проводилась комплексна оцінка морфологічних параметрів та функціональних показників дівчат з дефіцитом маси тіла. Були використані методи антропометрії для визначення фізичного розвитку, фізіологічні методи для оцінки серцево-судинної і дихальної системи, та ускладнена проба Ромберга для оцінки координаційних здібностей. Нами були використані непараметричні методи математичної статистики для обробки та аналізу отриманих даних. Результати. Отримані результати вказують на невідповідність віковим нормам ряду показників. Результат показнику маси тіла та індексу маси тіла знаходяться значно нижче фізіологічних норм. Обхват грудної клітки за медіаною становить 75 см, за 25% процентилем 70, 0 см що нижче вікової норми. Аналіз розподілу жирової тканини показав, що найбільший вміст жиру спостерігається в шкірно-жировій складці тріцепсу, що може свідчити про низький рівень фізичної активності або незбалансоване харчування. Також помітний вміст жиру виявлений в шкірно-жирових складках біцепсу та на животі, що може бути пов’язано з фізіологічними особливостями у цьому віковому періоді. Результати частоти серцевих скорочень у спокої та артеріального тиску систолічного також демонструють певні невідповідності віковим нормам у сторону збільшення. Життєва ємність легень, а також результати проб Штанге і Генча, свідчать про знижену функціональну стійкість організму до умов гіпоксії та фізичного навантаження. Результати ускладненої проби Ромберга нижчі вікових норм і вказують на порушення координаційних здібностей. Висновки. На основі отриманих результатів слід вказати на доцільність комплексного підходу що до корекції морфофункціонального стану дівчат 13 років з дефіцитом маси тіла.
{"title":"ОСОБЛИВОСТІ МОРФОФУНКЦІОНАЛЬНОГО СТАНУ ПІДЛІТКІВ З ДЕФІЦИТОМ МАСИ ТІЛА","authors":"Олена Ярмак, В. О. Трофіменко, Оксана Марченко, П. М. Мартин","doi":"10.32782/2522-1795.2023.15.25","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/2522-1795.2023.15.25","url":null,"abstract":"Мета. Дослідження спрямоване на вивчення фізичного розвитку, функціонального стану кардіо-респіраторної системи дівчат 13 років з дефіцитом маси тіла. Матеріал та методи. У дослідженні взяли участь 28 дівчат з власними результатами індексу маси тіла меншими за 18, 5 кг·м-2. Проводилась комплексна оцінка морфологічних параметрів та функціональних показників дівчат з дефіцитом маси тіла. Були використані методи антропометрії для визначення фізичного розвитку, фізіологічні методи для оцінки серцево-судинної і дихальної системи, та ускладнена проба Ромберга для оцінки координаційних здібностей. Нами були використані непараметричні методи математичної статистики для обробки та аналізу отриманих даних. Результати. Отримані результати вказують на невідповідність віковим нормам ряду показників. Результат показнику маси тіла та індексу маси тіла знаходяться значно нижче фізіологічних норм. Обхват грудної клітки за медіаною становить 75 см, за 25% процентилем 70, 0 см що нижче вікової норми. Аналіз розподілу жирової тканини показав, що найбільший вміст жиру спостерігається в шкірно-жировій складці тріцепсу, що може свідчити про низький рівень фізичної активності або незбалансоване харчування. Також помітний вміст жиру виявлений в шкірно-жирових складках біцепсу та на животі, що може бути пов’язано з фізіологічними особливостями у цьому віковому періоді. Результати частоти серцевих скорочень у спокої та артеріального тиску систолічного також демонструють певні невідповідності віковим нормам у сторону збільшення. Життєва ємність легень, а також результати проб Штанге і Генча, свідчать про знижену функціональну стійкість організму до умов гіпоксії та фізичного навантаження. Результати ускладненої проби Ромберга нижчі вікових норм і вказують на порушення координаційних здібностей. Висновки. На основі отриманих результатів слід вказати на доцільність комплексного підходу що до корекції морфофункціонального стану дівчат 13 років з дефіцитом маси тіла.","PeriodicalId":147595,"journal":{"name":"Реабілітаційні та фізкультурно-рекреаційні аспекти розвитку людини (Rehabilitation & recreation)","volume":"41 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-08-14","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"127127576","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-08-14DOI: 10.32782/2522-1795.2023.15.12
Руслан Осипчук, Е. О. Жигульова, Вадим Зданюк, О. В. Маркович
Дана стаття спрямована на надання спеціальних знань студентам і фахівцям з фізичної терапії та основ раціонального харчування про доцільність включення дієтотерапії в програми фізичної терапії хворих. Збереження та зміцнення здоров’я і формування здорового способу життя підростаючого та молодого покоління нині є актуальними проблемами загальнодержавного масштабу. Міцне здоров’я і висока здатність адаптації до дії факторів навколишнього середовища є одними з найбільш важливих умов формування особистісних якостей людини. Харчові речовини в залежності від їх ролі в організмі діляться на незамінні, це ті, які зовсім не можуть синтезуватися в організмі, і замінні. Біологічне значення речовин, що містяться в харчових продуктах надважливе. Так, вуглеводи і жири є джерелом енергії, білки, вода та мікроелементи це основа пластичних речовин в організмі. Вітаміни і мікроелементи це біологічно-активні незамінні речовини, які необхідні для правильного обміну речовин в організмі людини. Таким чином, їжа в організмі людини має багатофункціональне значення. Вона забезпечує його пластичними речовинами, які необхідні для побудови нових клітин, тканин, забезпечує синтез важливих сполук, як джерело енергії, необхідної для життєдіяльних процесів в організмі, а також для виконання розумової і фізичної роботи. Харчування посідає особливе місце у формуванні здорового способу кожної людини, зокрема і студентської молоді. Навчальне перевантаження, байдуже ставлення до свого здоров’я, відсутність гарних умов життя та доброякісних продуктів, постійні порушення здорового способу життя і режиму харчування, а інколи нестача коштів та інші чинники – усе це у комплексі завдає великої шкоди здоров’ю. Наслідками негативних тенденцій у харчуванні стають захворювання шлунково-кишкового тракту (гастрити, холецистити, виразкова хвороба тощо), ожиріння, алергічні та інші захворювання, які виникають у молодому віці. Правильне поєднання дієтотерапії та фізичних вправ сприятиме більшій ефективності програм фізичної терапії при різних захворюваннях.
{"title":"ДОЦІЛЬНІСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ ДІЄТИЧНОГО ХАРЧУВАННЯ У ПРОГРАМАХ ФІЗИЧНОЇ ТЕРАПІЇ","authors":"Руслан Осипчук, Е. О. Жигульова, Вадим Зданюк, О. В. Маркович","doi":"10.32782/2522-1795.2023.15.12","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/2522-1795.2023.15.12","url":null,"abstract":"Дана стаття спрямована на надання спеціальних знань студентам і фахівцям з фізичної терапії та основ раціонального харчування про доцільність включення дієтотерапії в програми фізичної терапії хворих. Збереження та зміцнення здоров’я і формування здорового способу життя підростаючого та молодого покоління нині є актуальними проблемами загальнодержавного масштабу. Міцне здоров’я і висока здатність адаптації до дії факторів навколишнього середовища є одними з найбільш важливих умов формування особистісних якостей людини. Харчові речовини в залежності від їх ролі в організмі діляться на незамінні, це ті, які зовсім не можуть синтезуватися в організмі, і замінні. Біологічне значення речовин, що містяться в харчових продуктах надважливе. Так, вуглеводи і жири є джерелом енергії, білки, вода та мікроелементи це основа пластичних речовин в організмі. Вітаміни і мікроелементи це біологічно-активні незамінні речовини, які необхідні для правильного обміну речовин в організмі людини. Таким чином, їжа в організмі людини має багатофункціональне значення. Вона забезпечує його пластичними речовинами, які необхідні для побудови нових клітин, тканин, забезпечує синтез важливих сполук, як джерело енергії, необхідної для життєдіяльних процесів в організмі, а також для виконання розумової і фізичної роботи. Харчування посідає особливе місце у формуванні здорового способу кожної людини, зокрема і студентської молоді. Навчальне перевантаження, байдуже ставлення до свого здоров’я, відсутність гарних умов життя та доброякісних продуктів, постійні порушення здорового способу життя і режиму харчування, а інколи нестача коштів та інші чинники – усе це у комплексі завдає великої шкоди здоров’ю. Наслідками негативних тенденцій у харчуванні стають захворювання шлунково-кишкового тракту (гастрити, холецистити, виразкова хвороба тощо), ожиріння, алергічні та інші захворювання, які виникають у молодому віці. Правильне поєднання дієтотерапії та фізичних вправ сприятиме більшій ефективності програм фізичної терапії при різних захворюваннях.","PeriodicalId":147595,"journal":{"name":"Реабілітаційні та фізкультурно-рекреаційні аспекти розвитку людини (Rehabilitation & recreation)","volume":"8 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-08-14","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"127735350","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-08-14DOI: 10.32782/2522-1795.2023.15.4
І. М. Григус
Мета: визначення ефективності засобів фізичної терапії у жінок після абдомінального пологорозрішення за динамікою астено-депресивних проявів. Матеріал. Обстежено 45 жінок віком 23,7±1,2 роки, у пізньому післяпологовому періоді після абдомінального пологорозрішення (кесарів розтин). Групу порівняння склали 23 жінки, які відновлювались упродовж післяпологового періоду самостійно, згідно загальних рекомендацій. Основну групу склали 22 жінок, які упродовж пізнього післяпологового періоду (1,5 місяці) проходили програму фізичної терапії (заняття із використанням дихальних вправ та вправ йоги, пілатесу для м’язів спини, живота, верхніх та нижніх кінцівок, терапевтичних вправ для загального зміцнення організму, збільшення сили, гнучкості, витривалості; загальний масаж; сеанси аутогенного тренування за Шульцем). Стан жінок оцінювали за результатами Edinburgh Postnatal Depression Scale, Fatigue Аssessment Scale, Fatigue Severity Scale, Epworth sleepiness scale,. Результати. При первинному обстеженні у всіх жінок після абдомінального пологорозрішеня було виявлено ознаки депресивних розладів, підвищену втому, виражену сонливість. При повторному обстеженні жінки основної групи за всіма досліджуваними параметрами виявили статистично значуще кращий результат (р<0,05) відносно вихідних параметрів: за Edinburgh Postnatal Depression Scale – на 42,6%, Fatigue Аssessment Scale – на 51,8 %, Fatigue Severity Scale – на 36,2%, Epworth sleepiness scale – на 45,2%, що можна пов’язати із зменшенням фізичної слабкості внаслідок застосування програми фізичної терапії, а також безпосереднім позитивним впливом фізичної активності на психоемоційний стан. Всі результати були статистично значуще (р<0,05) кращими відповідних параметрів жінок групи порівняння, які відновлювались самостійно (відповідно – 22,1%, 28,7%, 15,4%, 42,5%). Висновки. Враховуючи етіопатогенез та клінічний перебіг післяпологових депресивних станів, що, зокрема, включають астенічну складову, застосування засобів фізичної терапії є обґрунтованим у процесі відновлення жінок у післяпологовому періоді після абдомінального пологорозрішення для покращення їх психоемоційного стану, зниження відчуття втоми та слабкості, зменшення сонливості.
{"title":"ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ВПЛИВУ ЗАСОБІВ ФІЗИЧНОЇ ТЕРАПІЇ НА ДИНАМІКУ АСТЕНО-ДЕПРЕСИВНИХ ПРОЯВІВ У ЖІНОК ПІСЛЯ АБДОМІНАЛЬНОГО ПОЛОГОРОЗРІШЕННЯ","authors":"І. М. Григус","doi":"10.32782/2522-1795.2023.15.4","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/2522-1795.2023.15.4","url":null,"abstract":"Мета: визначення ефективності засобів фізичної терапії у жінок після абдомінального пологорозрішення за динамікою астено-депресивних проявів. Матеріал. Обстежено 45 жінок віком 23,7±1,2 роки, у пізньому післяпологовому періоді після абдомінального пологорозрішення (кесарів розтин). Групу порівняння склали 23 жінки, які відновлювались упродовж післяпологового періоду самостійно, згідно загальних рекомендацій. Основну групу склали 22 жінок, які упродовж пізнього післяпологового періоду (1,5 місяці) проходили програму фізичної терапії (заняття із використанням дихальних вправ та вправ йоги, пілатесу для м’язів спини, живота, верхніх та нижніх кінцівок, терапевтичних вправ для загального зміцнення організму, збільшення сили, гнучкості, витривалості; загальний масаж; сеанси аутогенного тренування за Шульцем). Стан жінок оцінювали за результатами Edinburgh Postnatal Depression Scale, Fatigue Аssessment Scale, Fatigue Severity Scale, Epworth sleepiness scale,. Результати. При первинному обстеженні у всіх жінок після абдомінального пологорозрішеня було виявлено ознаки депресивних розладів, підвищену втому, виражену сонливість. При повторному обстеженні жінки основної групи за всіма досліджуваними параметрами виявили статистично значуще кращий результат (р<0,05) відносно вихідних параметрів: за Edinburgh Postnatal Depression Scale – на 42,6%, Fatigue Аssessment Scale – на 51,8 %, Fatigue Severity Scale – на 36,2%, Epworth sleepiness scale – на 45,2%, що можна пов’язати із зменшенням фізичної слабкості внаслідок застосування програми фізичної терапії, а також безпосереднім позитивним впливом фізичної активності на психоемоційний стан. Всі результати були статистично значуще (р<0,05) кращими відповідних параметрів жінок групи порівняння, які відновлювались самостійно (відповідно – 22,1%, 28,7%, 15,4%, 42,5%). Висновки. Враховуючи етіопатогенез та клінічний перебіг післяпологових депресивних станів, що, зокрема, включають астенічну складову, застосування засобів фізичної терапії є обґрунтованим у процесі відновлення жінок у післяпологовому періоді після абдомінального пологорозрішення для покращення їх психоемоційного стану, зниження відчуття втоми та слабкості, зменшення сонливості.","PeriodicalId":147595,"journal":{"name":"Реабілітаційні та фізкультурно-рекреаційні аспекти розвитку людини (Rehabilitation & recreation)","volume":"1 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-08-14","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"128947336","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：