Pub Date : 2024-03-05DOI: 10.26693/ahpsxxi2024.07.085
О.С. Двуреченська, Богдан Грушецький
Стаття присвячена аналізу ролі США у виконанні та контролі за дотриманням положень Конвенції про хімічну зброю (КХЗ). Розглядаються політичні, дипломатичні та економічні заходи, які вживаються Сполученими Штатами у відповідь на порушення Конвенції, зокрема з боку таких держав, як Росія, Північна Корея, Сирія. Політичні заходи полягають у засудженні порушень Конвенції та заклику до держав дотримуватися своїх зобов’язань. Дипломатичні заходи включають проведення переговорів з державами-порушниками з метою вирішення проблеми порушення Конвенції. Економічні заходи, такі як санкції, застосовуються аби змусити держав-порушниць дотримуватися своїх зобов’язань згідно з КХЗ. Аналізується вплив реалізації положень Конвенції на міжнародну безпеку та можливі наслідки для міжнародних відносин. Зазначається, що наявність хімічної зброї є серйозною загрозою для міжнародної безпеки, і навіть невелика кількість отруйних речовин, застосована терористичними групами, може призвести до значних втрат серед цивільного населення. Тому виконання положень КХЗ є важливим елементом забезпечення міжнародної безпеки. У статті зазначається, що США є однією з ключових держав-учасниць Конвенції про хімічну зброю. США, ратифікувавши у 1997 р. Конвенцію, залучають низку різноманітних заходів для забезпечення її виконання. Наприклад, у 1992 р. в армії США був заснований проєкт нестабільних хімічних матеріалів, нині Управління рекуперованих хімічних матеріалів, для утилізації матеріальних засобів. Масштабна утилізація хімічної зброї почалася після ратифікації Конвенції про хімічну зброю США та була успішно завершена у 2023 р. Відзначається, що досвід США доводить актуальність у 21 ст. класичних загроз для держав у сучасному світі та необхідність врахування цих загроз під час розбудови системи національної безпеки. Разом з тим, політика США щодо протидії використанню хімічної зброї потребує подальшого вдосконалення у напрямку розширення інструментів і методів запобігання порушень КХЗ.
{"title":"Міжнародна діяльність США щодо реалізації положень Конвенції про хімічну зброю","authors":"О.С. Двуреченська, Богдан Грушецький","doi":"10.26693/ahpsxxi2024.07.085","DOIUrl":"https://doi.org/10.26693/ahpsxxi2024.07.085","url":null,"abstract":"Стаття присвячена аналізу ролі США у виконанні та контролі за дотриманням положень Конвенції про хімічну зброю (КХЗ). Розглядаються політичні, дипломатичні та економічні заходи, які вживаються Сполученими Штатами у відповідь на порушення Конвенції, зокрема з боку таких держав, як Росія, Північна Корея, Сирія. Політичні заходи полягають у засудженні порушень Конвенції та заклику до держав дотримуватися своїх зобов’язань. Дипломатичні заходи включають проведення переговорів з державами-порушниками з метою вирішення проблеми порушення Конвенції. Економічні заходи, такі як санкції, застосовуються аби змусити держав-порушниць дотримуватися своїх зобов’язань згідно з КХЗ. \u0000Аналізується вплив реалізації положень Конвенції на міжнародну безпеку та можливі наслідки для міжнародних відносин. Зазначається, що наявність хімічної зброї є серйозною загрозою для міжнародної безпеки, і навіть невелика кількість отруйних речовин, застосована терористичними групами, може призвести до значних втрат серед цивільного населення. Тому виконання положень КХЗ є важливим елементом забезпечення міжнародної безпеки. \u0000У статті зазначається, що США є однією з ключових держав-учасниць Конвенції про хімічну зброю. США, ратифікувавши у 1997 р. Конвенцію, залучають низку різноманітних заходів для забезпечення її виконання. Наприклад, у 1992 р. в армії США був заснований проєкт нестабільних хімічних матеріалів, нині Управління рекуперованих хімічних матеріалів, для утилізації матеріальних засобів. Масштабна утилізація хімічної зброї почалася після ратифікації Конвенції про хімічну зброю США та була успішно завершена у 2023 р. \u0000Відзначається, що досвід США доводить актуальність у 21 ст. класичних загроз для держав у сучасному світі та необхідність врахування цих загроз під час розбудови системи національної безпеки. Разом з тим, політика США щодо протидії використанню хімічної зброї потребує подальшого вдосконалення у напрямку розширення інструментів і методів запобігання порушень КХЗ.","PeriodicalId":149622,"journal":{"name":"Acta de Historia & Politica: Saeculum XXI","volume":"21 7","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-03-05","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140264138","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-03-05DOI: 10.26693/ahpsxxi2024.07.047
Юрій Котляр, Олександр Мосін
У статті досліджено процес з’ясування на основі всебічного аналізу, узагальнення та критичного осмислення доступних джерел і наукових досліджень основних характеристик Революції Гідності, окремих етапів в євроінтеграції України з 2013 по 2022 роки та вплив «гібридної війни» на захист європейський цінностей України. У статті використано методи синтезу та аналізу, конкретно- і спеціально-історичні методи, зокрема, історико-генетичний, історико-типологічний, історико-порівняльний, ретроспективний, структурно-функціональний, конкретно-пошуковий та проблемно-хронологічний методи. Українська революція на зламі 2013-2014 років, відома як «Євромайдан», є особливим політичним явищем, яке було виражене у формі мирного народного супротиву. Україна зберегла свою самостійність від імперської Росії, позбавившись Віктора Януковича та його оточення, які постійно жертвували національними інтересами країни й готові були їх віддати повністю, а також підтвердила свій шлях у напрямку європейського розвитку. Росія не припинила спроб повернути Україну в своє впливове коло, захопивши невдовзі після подій на Майдані Крим та окупувавши частину території Донбасу. Однак військові, які захищали ці принципи, що відстоював Майдан, залишаються на передовій й досі борються з ворогом за українські цінності. Міжнародна спільнота відзначила та підтримала прагнення українського народу до європейської інтеграції після подій Революції Гідності. Це стимулювало активніші зусилля країни у напрямку вступу до Європейського Союзу та НАТО. У статті розглянуто основні причини, які спонукали український народ до мирних протестів, що переросли в Євромайдан та отримали назву “Революція Гідності”. Проаналізовано гібридну війну Росії проти України в 2014-2022 рр. та її значення для захисту європейських цінностей України. Фінансування. Стаття підготовлена у рамках міжнародного проєкту Erasmus+ за напрямком модуля Жана Моне «Впровадження європейських цінностей як основи демократії в Україні» (EVADEM), 101085843 – EVADEM – ERASMUS-JMO-2022-MODULE.
{"title":"Революція гідності: вибір європейського майбутнього","authors":"Юрій Котляр, Олександр Мосін","doi":"10.26693/ahpsxxi2024.07.047","DOIUrl":"https://doi.org/10.26693/ahpsxxi2024.07.047","url":null,"abstract":"У статті досліджено процес з’ясування на основі всебічного аналізу, узагальнення та критичного осмислення доступних джерел і наукових досліджень основних характеристик Революції Гідності, окремих етапів в євроінтеграції України з 2013 по 2022 роки та вплив «гібридної війни» на захист європейський цінностей України. \u0000У статті використано методи синтезу та аналізу, конкретно- і спеціально-історичні методи, зокрема, історико-генетичний, історико-типологічний, історико-порівняльний, ретроспективний, структурно-функціональний, конкретно-пошуковий та проблемно-хронологічний методи. \u0000Українська революція на зламі 2013-2014 років, відома як «Євромайдан», є особливим політичним явищем, яке було виражене у формі мирного народного супротиву. Україна зберегла свою самостійність від імперської Росії, позбавившись Віктора Януковича та його оточення, які постійно жертвували національними інтересами країни й готові були їх віддати повністю, а також підтвердила свій шлях у напрямку європейського розвитку. Росія не припинила спроб повернути Україну в своє впливове коло, захопивши невдовзі після подій на Майдані Крим та окупувавши частину території Донбасу. Однак військові, які захищали ці принципи, що відстоював Майдан, залишаються на передовій й досі борються з ворогом за українські цінності. \u0000Міжнародна спільнота відзначила та підтримала прагнення українського народу до європейської інтеграції після подій Революції Гідності. Це стимулювало активніші зусилля країни у напрямку вступу до Європейського Союзу та НАТО. \u0000У статті розглянуто основні причини, які спонукали український народ до мирних протестів, що переросли в Євромайдан та отримали назву “Революція Гідності”. Проаналізовано гібридну війну Росії проти України в 2014-2022 рр. та її значення для захисту європейських цінностей України. \u0000Фінансування. Стаття підготовлена у рамках міжнародного проєкту Erasmus+ за напрямком модуля Жана Моне «Впровадження європейських цінностей як основи демократії в Україні» (EVADEM), 101085843 – EVADEM – ERASMUS-JMO-2022-MODULE.","PeriodicalId":149622,"journal":{"name":"Acta de Historia & Politica: Saeculum XXI","volume":"15 11","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-03-05","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140264380","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-05-25DOI: 10.26693/ahpsxxi2023.06.086
Віталій Джуман, Наталія Шинкарук
Зростаюча системна конкуренція та спроби переписати міжнародний порядок, заснований на правилах, не обійшли співробітництво в галузі розвитку. Охорона здоров’я та продовольча безпека, а також кліматичне фінансування стали ключовими сферами політики, де відтворюються геополітична динаміка та конкуруючі наративи. Китай, зокрема, кидає виклик підходам Європейського Союзу до розвитку співпраці з країнами з низьким і середнім рівнем доходу. Спираючись на власну траєкторію розвитку, Китай прагне сприяти співпраці між країнами Глобального Півдня, яка, як він стверджує, керується солідарністю та приносить взаємну вигоду. Однак участь Китаю пов’язана з певними умовами, які поглиблюють політичну та економічну залежність їхніх країн-партнерів. Крім того, ЄС побоюється, щоб Росія поширює свій вплив в інших регіонах світу, особливо на африканському континенті, що часто викликає нестабільність. Оскільки конкуруючі держави намагаються зміцнити свої комерційні та стратегічні зв’язки з країнами Глобального Півдня, існує ризик того, що ці країни знову будуть втягнуті в конкуренцію великих держав. Але це також відкриває можливості для країн Глобального Півдня домагатися створення більш справедливої глобальної системи. Зростаюча системна геополітична конкуренція, а також бажання Китаю та Росії переписати міжнародний порядок, заснований на правилах, тепер підняли стратегічне використання співпраці в галузі розвитку на інший рівень. Він використовується для забезпечення економічних можливостей, створення політичних союзів і формування правил розвитку. У статті автори досліджують роль Африканського континенту у зовнішній політиці Європейського Союзу, зосереджуючись на тому, як ЄС реагує на зростання геополітичної конкуренції в Африці та як він може розширити свої впливи на континенті. Досліджуються ключові аспекти африканської політики ЄС, зокрема торгівля, розвиток, міграція та безпека. Також розглядаються стратегії ЄС для розвитку співпраці з африканськими країнами, а також виклики, з якими він стикається. Стаття дає загальне уявлення про те, як ЄС може розвивати свою політику в Африці в умовах зростаючої геополітичної конкуренції з Китаєм і Росією.
{"title":"Африканський вектор зовнішньої політики ЄС на фоні зростання геополітичної конкуренції","authors":"Віталій Джуман, Наталія Шинкарук","doi":"10.26693/ahpsxxi2023.06.086","DOIUrl":"https://doi.org/10.26693/ahpsxxi2023.06.086","url":null,"abstract":"Зростаюча системна конкуренція та спроби переписати міжнародний порядок, заснований на правилах, не обійшли співробітництво в галузі розвитку. Охорона здоров’я та продовольча безпека, а також кліматичне фінансування стали ключовими сферами політики, де відтворюються геополітична динаміка та конкуруючі наративи. Китай, зокрема, кидає виклик підходам Європейського Союзу до розвитку співпраці з країнами з низьким і середнім рівнем доходу. Спираючись на власну траєкторію розвитку, Китай прагне сприяти співпраці між країнами Глобального Півдня, яка, як він стверджує, керується солідарністю та приносить взаємну вигоду. Однак участь Китаю пов’язана з певними умовами, які поглиблюють політичну та економічну залежність їхніх країн-партнерів. Крім того, ЄС побоюється, щоб Росія поширює свій вплив в інших регіонах світу, особливо на африканському континенті, що часто викликає нестабільність. Оскільки конкуруючі держави намагаються зміцнити свої комерційні та стратегічні зв’язки з країнами Глобального Півдня, існує ризик того, що ці країни знову будуть втягнуті в конкуренцію великих держав. Але це також відкриває можливості для країн Глобального Півдня домагатися створення більш справедливої глобальної системи. Зростаюча системна геополітична конкуренція, а також бажання Китаю та Росії переписати міжнародний порядок, заснований на правилах, тепер підняли стратегічне використання співпраці в галузі розвитку на інший рівень. Він використовується для забезпечення економічних можливостей, створення політичних союзів і формування правил розвитку. \u0000У статті автори досліджують роль Африканського континенту у зовнішній політиці Європейського Союзу, зосереджуючись на тому, як ЄС реагує на зростання геополітичної конкуренції в Африці та як він може розширити свої впливи на континенті. Досліджуються ключові аспекти африканської політики ЄС, зокрема торгівля, розвиток, міграція та безпека. Також розглядаються стратегії ЄС для розвитку співпраці з африканськими країнами, а також виклики, з якими він стикається. Стаття дає загальне уявлення про те, як ЄС може розвивати свою політику в Африці в умовах зростаючої геополітичної конкуренції з Китаєм і Росією.","PeriodicalId":149622,"journal":{"name":"Acta de Historia & Politica: Saeculum XXI","volume":"22 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-05-25","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"127233008","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-05-25DOI: 10.26693/ahpsxxi2023.06.015
Максим Скрипник
Поширення ракетних технологій у ХХІ ст. серед країн, що демонструють відкриту антизахідну політику, призвели до повернення в політиці США до питання розбудови системи національної протиракетної оборони. Однак, згодом Сполучені Штати оголошують про плани щодо розвитку європейської системи протиракетної оборони (ПРО). З огляду на зазначене, у статті досліджуються причини, які призвели до актуалізації питання ПРО в безпековій політиці Вашингтону, в тому числі ті, що обумовили появу ідей щодо розгортання європейської системи ПРО у ХХІ ст. Простежуючи історію окресленого питання наприкінці ХХ ст., автор розкриває його комплексність, що пов’язана як із неоднозначною оцінкою розбудови потенціалу ПРО у середині американського політичного істеблішменту, так і з міжнародною реакцією. Зазначено, що перспективи, пов’язані із ПРО, залишаються частиною стратегічного діалогу між США та Росією, який сформувався ще за часів «холодної війни» та не виключався з порідку денного у переговорах між державами щодо контролю над озброєнням. Автор наводить аргументи, які вказують на те, що в питанні ПРО США спираються на головну причину: зростання загрози ракетного удару з боку Північної Кореї та Ірану, що вимагає відповідної реакції. Відповіддю на стрімкий розвиток ракетних програм цих країн стало рішення про розбудову національної та європейської системи ПРО. В статті розкриваються оцінки такого рішення з боку інших міжнародних акторів, зокрема Росії, Китаю та європейських держав. Показано, що пропри спроби Вашингтону підтримувати співробітництво з російською стороною, негативна реакція з боку Москви на тлі деструктивної позиції щодо пошуку спільних підходів до взаємного гарантування безпеки не сприяла посиленню безпеки в Європі. Розмірковуючи про вплив рішення США щодо розбудови ЄвроПРО на стабільність системи європейської безпеки, автор у висновках підсумовує, що таке рішення було обумовлене тими загрозами, що визначали безпекове середовище на поточний момент. Окрім того, невідповідність сприйняття цих загроз та низка внутрішніх обмежень Росії стали приводом для останньої реалізувати власні агресивні плани на європейському континенті.
{"title":"Питання ПРО в політиці США: вплив на європейську безпеку","authors":"Максим Скрипник","doi":"10.26693/ahpsxxi2023.06.015","DOIUrl":"https://doi.org/10.26693/ahpsxxi2023.06.015","url":null,"abstract":"Поширення ракетних технологій у ХХІ ст. серед країн, що демонструють відкриту антизахідну політику, призвели до повернення в політиці США до питання розбудови системи національної протиракетної оборони. Однак, згодом Сполучені Штати оголошують про плани щодо розвитку європейської системи протиракетної оборони (ПРО). З огляду на зазначене, у статті досліджуються причини, які призвели до актуалізації питання ПРО в безпековій політиці Вашингтону, в тому числі ті, що обумовили появу ідей щодо розгортання європейської системи ПРО у ХХІ ст. Простежуючи історію окресленого питання наприкінці ХХ ст., автор розкриває його комплексність, що пов’язана як із неоднозначною оцінкою розбудови потенціалу ПРО у середині американського політичного істеблішменту, так і з міжнародною реакцією. \u0000Зазначено, що перспективи, пов’язані із ПРО, залишаються частиною стратегічного діалогу між США та Росією, який сформувався ще за часів «холодної війни» та не виключався з порідку денного у переговорах між державами щодо контролю над озброєнням. Автор наводить аргументи, які вказують на те, що в питанні ПРО США спираються на головну причину: зростання загрози ракетного удару з боку Північної Кореї та Ірану, що вимагає відповідної реакції. Відповіддю на стрімкий розвиток ракетних програм цих країн стало рішення про розбудову національної та європейської системи ПРО. В статті розкриваються оцінки такого рішення з боку інших міжнародних акторів, зокрема Росії, Китаю та європейських держав. Показано, що пропри спроби Вашингтону підтримувати співробітництво з російською стороною, негативна реакція з боку Москви на тлі деструктивної позиції щодо пошуку спільних підходів до взаємного гарантування безпеки не сприяла посиленню безпеки в Європі. Розмірковуючи про вплив рішення США щодо розбудови ЄвроПРО на стабільність системи європейської безпеки, автор у висновках підсумовує, що таке рішення було обумовлене тими загрозами, що визначали безпекове середовище на поточний момент. Окрім того, невідповідність сприйняття цих загроз та низка внутрішніх обмежень Росії стали приводом для останньої реалізувати власні агресивні плани на європейському континенті.","PeriodicalId":149622,"journal":{"name":"Acta de Historia & Politica: Saeculum XXI","volume":"1 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-05-25","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"129472262","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-05-25DOI: 10.26693/ahpsxxi2023.06.007
Ірина Габро, Олександр Шевчук
The article reveals the position and actions of the People’s Republic of China (PRC) regarding the Russian-Ukrainian war after February 24, 2022. The main leitmotifs of the PRC leadership’s statements on the international arena also look dualistic. On the one hand, the leader of the People’s Republic of China, Xi Jinping, attests to the need to stop the war as soon as possible; together with French President F. Macron calls to respect the territorial integrity of Ukraine and resolve the conflict through negotiations. But on the other hand, Beijing votes in favor of Russia in the UN, and Chinese state media supports Moscow’s position. Currently, the Russian-Ukrainian war, which is a global geopolitical conflict, is viewed by China as a “window of opportunity”. Beijing longs to create its own economic macro-region in East Asia, while competing for global leadership with the United States, whose focus is currently more concentrated on the security of Europe as a whole in the context of Russian aggression against Ukraine. Russia’s aggression against Ukraine caused the general spectrum of the “Taiwan problem” to play with new “colors”. The next aggravation of relations between the US and the PRC regarding the “Taiwan issue” took place in the spring of 2022. However, an open armed confrontation between the US and the PRC regarding the resolution of the “Taiwan issue” currently seems unlikely, and sharp political statements by the leaders of both the PRC and the US is an illustration to both the citizens of their countries and to their allies that they have the situation under control and are ready to use any means necessary to achieve their long-term national interests. Suffering losses nowadays as a result of Russia’s war against Ukraine, China is quite logically advocating an end to this armed confrontation, at the same time, this crisis has opened up certain strategic opportunities for the PRC that Beijing can take advantage of in the long term.
{"title":"The Position and Actions of the People’s Republic of China Regarding the Russian-Ukrainian War","authors":"Ірина Габро, Олександр Шевчук","doi":"10.26693/ahpsxxi2023.06.007","DOIUrl":"https://doi.org/10.26693/ahpsxxi2023.06.007","url":null,"abstract":"The article reveals the position and actions of the People’s Republic of China (PRC) regarding the Russian-Ukrainian war after February 24, 2022. The main leitmotifs of the PRC leadership’s statements on the international arena also look dualistic. On the one hand, the leader of the People’s Republic of China, Xi Jinping, attests to the need to stop the war as soon as possible; together with French President F. Macron calls to respect the territorial integrity of Ukraine and resolve the conflict through negotiations. But on the other hand, Beijing votes in favor of Russia in the UN, and Chinese state media supports Moscow’s position. \u0000Currently, the Russian-Ukrainian war, which is a global geopolitical conflict, is viewed by China as a “window of opportunity”. Beijing longs to create its own economic macro-region in East Asia, while competing for global leadership with the United States, whose focus is currently more concentrated on the security of Europe as a whole in the context of Russian aggression against Ukraine. \u0000Russia’s aggression against Ukraine caused the general spectrum of the “Taiwan problem” to play with new “colors”. The next aggravation of relations between the US and the PRC regarding the “Taiwan issue” took place in the spring of 2022. However, an open armed confrontation between the US and the PRC regarding the resolution of the “Taiwan issue” currently seems unlikely, and sharp political statements by the leaders of both the PRC and the US is an illustration to both the citizens of their countries and to their allies that they have the situation under control and are ready to use any means necessary to achieve their long-term national interests. \u0000Suffering losses nowadays as a result of Russia’s war against Ukraine, China is quite logically advocating an end to this armed confrontation, at the same time, this crisis has opened up certain strategic opportunities for the PRC that Beijing can take advantage of in the long term.","PeriodicalId":149622,"journal":{"name":"Acta de Historia & Politica: Saeculum XXI","volume":"43 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-05-25","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"121418002","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-05-25DOI: 10.26693/ahpsxxi2023.06.075
Сергій Корновенко, Юлія Пасічна
Констатуємо ідейно-змістову спорідненість між ідеями, що містяться у промові Ж. Борреля та есе Ю. Харарі, текстах філософів-метамодерністів стосовно сучасного світу. Вони тісно перегукуються з теоретичною думкою миротворчої традиції XVII – XVIII ст. Публічні тексти сучасних інтелектуалів співзвучні у тому, що кризи останніх десятиліть лише посили колективне бажання світової спільноти в напрямі пошуку нових форм, способів тощо якіснішого співіснування. Цінності та інституції постмодерну вичерпали свій потенціал. Вони мають поступитися новим принципам світопорядку, що ґрунтуються на нових засадах мислення, сприйняття, реагування на виклики тощо. Одним із таких, на наше переконання, може бути принцип комплементарності (взаємодоповнення). В інтерпретації Ж. Борреля – «емпатії», Ю. Харарі – «між патріотизмом та глобалізмом відсутній внутрішній дисонанс». У розмінні метамодерністів – «відродження щирості, надії, романтизму, емоційності та потенціалу до величних наративів та універсальних істин, не відкидаючи все те, чому ми навчилися завдяки постмодернізму». На нашу думку, «ідеальний шторм», «крах «нового миру»» як для дипломатів, так і для істориків, філософів-метамодерністів – не лише стан сучасного світу, а і час, в якому «дух епохи постійно кує нове». Долаючи коливання, невизначеність тощо, європейська і світова політика формує реальність, яка, сподіваємось, буде якісно краща за попередню, в якій мир стане справжньою цінністю, а не інструментом маніпуляцій.
{"title":"Сучасний світ «ідеального шторму» та «мережі фортець»: рефлексії інтелектуалів","authors":"Сергій Корновенко, Юлія Пасічна","doi":"10.26693/ahpsxxi2023.06.075","DOIUrl":"https://doi.org/10.26693/ahpsxxi2023.06.075","url":null,"abstract":"Констатуємо ідейно-змістову спорідненість між ідеями, що містяться у промові Ж. Борреля та есе Ю. Харарі, текстах філософів-метамодерністів стосовно сучасного світу. Вони тісно перегукуються з теоретичною думкою миротворчої традиції XVII – XVIII ст. Публічні тексти сучасних інтелектуалів співзвучні у тому, що кризи останніх десятиліть лише посили колективне бажання світової спільноти в напрямі пошуку нових форм, способів тощо якіснішого співіснування. Цінності та інституції постмодерну вичерпали свій потенціал. Вони мають поступитися новим принципам світопорядку, що ґрунтуються на нових засадах мислення, сприйняття, реагування на виклики тощо. Одним із таких, на наше переконання, може бути принцип комплементарності (взаємодоповнення). В інтерпретації Ж. Борреля – «емпатії», Ю. Харарі – «між патріотизмом та глобалізмом відсутній внутрішній дисонанс». У розмінні метамодерністів – «відродження щирості, надії, романтизму, емоційності та потенціалу до величних наративів та універсальних істин, не відкидаючи все те, чому ми навчилися завдяки постмодернізму». \u0000На нашу думку, «ідеальний шторм», «крах «нового миру»» як для дипломатів, так і для істориків, філософів-метамодерністів – не лише стан сучасного світу, а і час, в якому «дух епохи постійно кує нове». Долаючи коливання, невизначеність тощо, європейська і світова політика формує реальність, яка, сподіваємось, буде якісно краща за попередню, в якій мир стане справжньою цінністю, а не інструментом маніпуляцій.","PeriodicalId":149622,"journal":{"name":"Acta de Historia & Politica: Saeculum XXI","volume":"340 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-05-25","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"123402580","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-05-25DOI: 10.26693/ahpsxxi2023.06.118
Ірина Тихоненко, Єлизавета Кириченко
У статті розкрито еволюцію та основні прояви феміністичної дипломатії у сучасних міжнародних відносинах як з точки зору зовнішньої політики окремих держав, так і діяльності міжнародних організацій. Зазначено про основні теоретичні засади феміністичної зовнішньої політики та дипломатії, а саме: права людини, гендерна рівність, недискримінація, антиколоніалізм, антирасизм, права корінних народів, кліматична справедливість і антимілітаризм. Виявлено, що багато країн продовжують обирати феміністичну дипломатію, як ефективний інструмент позиціонування на міжнародній арені, а країни Європейського Союзу визначають гендерну рівність як основу демократичного суспільства. Авторками на прикладі Швеції, Канади та Франції з’ясовано основні напрями та прояви феміністичної зовнішньої політики та дипломатії. Проте, виявлено, що безпековий та військовий фактори у політиці цих держав йдуть у розріз з феміністичними принципами загалом. Україна також має здобутки у реалізації феміністичної дипломатії (ініціативи Першої леді України О. Зеленської та відповідні програми МЗС). У свою чергу, феміністична дипломатія реалізується у багатосторонньому міждержавному співробітництві: 1) діяльність ООН-Жінки, Організація з економічного розвитку та співробітництва, Європейський Союз та інші регіональні організації; 2) багатосторонні форуми як G7 та ініціатива «Партнерство Біарріц»; 3) проведення Всесвітніх конференцій з питань жінок. Авторки дійшли висновку, що феміністичний мейнстрім та гендерні питання набувають все більшої ваги у міжнародних відносинах, але важливою умовою ефективності феміністичної дипломатії є дотримання відповідних принципів фемінізму та гуманізму, а також всебічного співробітництва
文章从单个国家的外交政策和国际组织的活动两方面揭示了现代国际关系中女权主义外交的演变和主要表现形式。作者概述了女权主义外交政策和外交的主要理论基础，即：人权、性别平等、非歧视、反殖民主义、反种族主义、土著权利、气候正义和反军国主义。报告显示，许多国家继续选择女权主义外交作为在国际舞台上定位的有效工具，欧盟国家将性别平等定义为民主社会的基础。作者以瑞典、加拿大和法国为例，指出了女权主义外交政策和外交的主要方向和表现形式。然而，作者发现，这些国家政策中的安全和军事因素与女权主义的总体原则相悖。乌克兰在实施女权外交方面也取得了进展（乌克兰第一夫人 O. Zelenska 的倡议和外交部的相关计划）。反过来，女权外交也在多边国际合作中得以实施：1) 联合国妇女署、经济发展与合作组织、欧洲联盟和其他区域组织的活动；2) 多边论坛，如七国集团和比亚里茨伙伴关系倡议；3) 举行世界妇女大会。作者总结道，女权主义主流和性别问题在国际关系中越来越重要，但女权主义外交取得成效的一个重要条件是坚持女权主义和人道主义的相关原则以及全面合作。
{"title":"Феміністична дипломатія як інструмент реалізації зовнішньої політики держави та багатостороннього міжнародного співробітництва у ХХІ ст.","authors":"Ірина Тихоненко, Єлизавета Кириченко","doi":"10.26693/ahpsxxi2023.06.118","DOIUrl":"https://doi.org/10.26693/ahpsxxi2023.06.118","url":null,"abstract":"У статті розкрито еволюцію та основні прояви феміністичної дипломатії у сучасних міжнародних відносинах як з точки зору зовнішньої політики окремих держав, так і діяльності міжнародних організацій. Зазначено про основні теоретичні засади феміністичної зовнішньої політики та дипломатії, а саме: права людини, гендерна рівність, недискримінація, антиколоніалізм, антирасизм, права корінних народів, кліматична справедливість і антимілітаризм. \u0000Виявлено, що багато країн продовжують обирати феміністичну дипломатію, як ефективний інструмент позиціонування на міжнародній арені, а країни Європейського Союзу визначають гендерну рівність як основу демократичного суспільства. Авторками на прикладі Швеції, Канади та Франції з’ясовано основні напрями та прояви феміністичної зовнішньої політики та дипломатії. Проте, виявлено, що безпековий та військовий фактори у політиці цих держав йдуть у розріз з феміністичними принципами загалом. Україна також має здобутки у реалізації феміністичної дипломатії (ініціативи Першої леді України О. Зеленської та відповідні програми МЗС). \u0000У свою чергу, феміністична дипломатія реалізується у багатосторонньому міждержавному співробітництві: 1) діяльність ООН-Жінки, Організація з економічного розвитку та співробітництва, Європейський Союз та інші регіональні організації; 2) багатосторонні форуми як G7 та ініціатива «Партнерство Біарріц»; 3) проведення Всесвітніх конференцій з питань жінок. \u0000Авторки дійшли висновку, що феміністичний мейнстрім та гендерні питання набувають все більшої ваги у міжнародних відносинах, але важливою умовою ефективності феміністичної дипломатії є дотримання відповідних принципів фемінізму та гуманізму, а також всебічного співробітництва","PeriodicalId":149622,"journal":{"name":"Acta de Historia & Politica: Saeculum XXI","volume":"32 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-05-25","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"132180686","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-05-25DOI: 10.26693/ahpsxxi2023.06.026
Олег Кондратенко, Віктор Литовченко
Агресивна зовнішня політики Російської Федерації базується на підтримці як еліт, так і широких верств населення. Переважна частка російського суспільства більше не розглядає нормалізації відносин із Заходом, який сприймається дедалі вороже. Для суспільної консолідації російською пропагандою тиражується наратив про вороже геополітичне середовище в якому нібито перебуває Росія, котра набуває таким чином віртуального образу «оточеної фортеці». Для російського суспільства більш нагальними є проблеми зовнішньополітичних успіхів держави та відродження її імперської величі, аніж пересічні соціальні питання. В російському суспільстві культивується імператив про особливу цивілізаційну (євразійську) місію РФ у контексті відродження її у якості наддержави шляхом відновлення повного контролю над пострадянським простором. Отже, метою статті є дослідження і висвітлення імперських настроїв російського суспільства. На тлі розпалювання антиамериканізму російське суспільство активно підтримує агресивну політику та воєнні дії РФ щодо низки пострадянських країн. Такий стан речей дозволяє В. Путіну забезпечувати доволі високий політичний рейтинг. Зі свого боку російське суспільство забезпечило високий рівень підтримки агресії РФ у ході спроби анексії Криму у 2014 р. та початку повномасштабної агресії проти України 24 лютого 2022 р. Різними соціологічними інституціями встановлено, що від моменту повномасштабного вторгнення Росії в Україну рівень підтримки воєнних дій у російському суспільстві, у середньому, не був меншим за 70%. Для обґрунтування своїх претензій на українські території В. Путін періодично вдається до псевдоісторичного наративу про українців і росіян як єдиний народ.
{"title":"Рівень суспільної підтримки путінського режиму на тлі війни Російської Федерації проти України","authors":"Олег Кондратенко, Віктор Литовченко","doi":"10.26693/ahpsxxi2023.06.026","DOIUrl":"https://doi.org/10.26693/ahpsxxi2023.06.026","url":null,"abstract":"Агресивна зовнішня політики Російської Федерації базується на підтримці як еліт, так і широких верств населення. Переважна частка російського суспільства більше не розглядає нормалізації відносин із Заходом, який сприймається дедалі вороже. Для суспільної консолідації російською пропагандою тиражується наратив про вороже геополітичне середовище в якому нібито перебуває Росія, котра набуває таким чином віртуального образу «оточеної фортеці». Для російського суспільства більш нагальними є проблеми зовнішньополітичних успіхів держави та відродження її імперської величі, аніж пересічні соціальні питання. В російському суспільстві культивується імператив про особливу цивілізаційну (євразійську) місію РФ у контексті відродження її у якості наддержави шляхом відновлення повного контролю над пострадянським простором. Отже, метою статті є дослідження і висвітлення імперських настроїв російського суспільства. \u0000На тлі розпалювання антиамериканізму російське суспільство активно підтримує агресивну політику та воєнні дії РФ щодо низки пострадянських країн. Такий стан речей дозволяє В. Путіну забезпечувати доволі високий політичний рейтинг. Зі свого боку російське суспільство забезпечило високий рівень підтримки агресії РФ у ході спроби анексії Криму у 2014 р. та початку повномасштабної агресії проти України 24 лютого 2022 р. Різними соціологічними інституціями встановлено, що від моменту повномасштабного вторгнення Росії в Україну рівень підтримки воєнних дій у російському суспільстві, у середньому, не був меншим за 70%. Для обґрунтування своїх претензій на українські території В. Путін періодично вдається до псевдоісторичного наративу про українців і росіян як єдиний народ.","PeriodicalId":149622,"journal":{"name":"Acta de Historia & Politica: Saeculum XXI","volume":"110 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-05-25","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"123322734","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-05-25DOI: 10.26693/ahpsxxi2023.06.126
Вікторія Хвіст, Валерія Мариніч
У статті викладено результати теоретичного аналізу еволюції сучасної моделі дипломатії. Дипломатія в умовах сьогодення має брати активну участь у міжнародному спілкуванні, відповідно реагуючи на нові виклики ХХІ ст. та адаптуючи форми й методи дипломатичної діяльності до вимог сучасності. У результаті дослідження виявлено основні тенденції розвитку міжнародних відносин у наш час. Глобалізація відкрила нові види здійснення дипломатії. Так, з’являється транскордонна дипломатія, що є новим для міжнародних відносин. Відхід від принципів вирішення питань з позиції сили та дедалі більший взаємозв’язок між державами зумовили виникнення нового методу ведення дипломатії через призму економічних відносин. Дипломатична діяльність разом із процесами демократизації суспільства зробили політичне життя більш публічними. В процесі розбудови громадянського суспільства сформувалися такі обставини, за яких держава не може більше самостійно вести зовнішні стосунки, а зобов’язана враховувати і погляди своїх громадян. Це зумовлює прихід на міжнародну арену й недержавних акторів, які помітно змінили традиційну структуру міжнародних відносин, а отже й дипломатію. Виокремлено та охарактеризовано зміни в дипломатичній діяльності за останні роки. Багатосторонні переговори і багатостороння дипломатія породжують ряд нових моментів у дипломатичній практиці. Виникнення дедалі більшої кількості регіональних утворень, добровільне делегування їм частини свого суверенітету внаслідок процесів регіоналізації значно вплинули на розвиток дипломатії в кінці ХХ століття. Розвиток засобів комунікації в XX ст. сильно вплинув на інформаційно-комунікативну функцію дипломатії. Без сумнівів, сучасна модель дипломатії, що з’явилась завдяки державному суверенітету та системі рівноваги, сьогодні переживає етап глибокої кризи, виклик тектонічними зсувами, що зачепили основи дипломатії як такої.
{"title":"Еволюція сучасної моделі дипломатії","authors":"Вікторія Хвіст, Валерія Мариніч","doi":"10.26693/ahpsxxi2023.06.126","DOIUrl":"https://doi.org/10.26693/ahpsxxi2023.06.126","url":null,"abstract":"У статті викладено результати теоретичного аналізу еволюції сучасної моделі дипломатії. Дипломатія в умовах сьогодення має брати активну участь у міжнародному спілкуванні, відповідно реагуючи на нові виклики ХХІ ст. та адаптуючи форми й методи дипломатичної діяльності до вимог сучасності. У результаті дослідження виявлено основні тенденції розвитку міжнародних відносин у наш час. Глобалізація відкрила нові види здійснення дипломатії. Так, з’являється транскордонна дипломатія, що є новим для міжнародних відносин. Відхід від принципів вирішення питань з позиції сили та дедалі більший взаємозв’язок між державами зумовили виникнення нового методу ведення дипломатії через призму економічних відносин. \u0000Дипломатична діяльність разом із процесами демократизації суспільства зробили політичне життя більш публічними. В процесі розбудови громадянського суспільства сформувалися такі обставини, за яких держава не може більше самостійно вести зовнішні стосунки, а зобов’язана враховувати і погляди своїх громадян. Це зумовлює прихід на міжнародну арену й недержавних акторів, які помітно змінили традиційну структуру міжнародних відносин, а отже й дипломатію. \u0000Виокремлено та охарактеризовано зміни в дипломатичній діяльності за останні роки. Багатосторонні переговори і багатостороння дипломатія породжують ряд нових моментів у дипломатичній практиці. Виникнення дедалі більшої кількості регіональних утворень, добровільне делегування їм частини свого суверенітету внаслідок процесів регіоналізації значно вплинули на розвиток дипломатії в кінці ХХ століття. Розвиток засобів комунікації в XX ст. сильно вплинув на інформаційно-комунікативну функцію дипломатії. Без сумнівів, сучасна модель дипломатії, що з’явилась завдяки державному суверенітету та системі рівноваги, сьогодні переживає етап глибокої кризи, виклик тектонічними зсувами, що зачепили основи дипломатії як такої.","PeriodicalId":149622,"journal":{"name":"Acta de Historia & Politica: Saeculum XXI","volume":"18 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-05-25","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"115359013","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-05-25DOI: 10.26693/ahpsxxi2023.06.108
Людмила Вовчук, Діана Коваленко
У статті розкрито механізми та інструменти публічної дипломатії Канади, Королівства Норвегія та Королівства Швеція як держав середньої сили. Держави середньої сили сприймаються як такі, що володіють меншими показниками сили щодо великих держав, проте незважаючи на нижчий рівень показників сили, вони здатні здійснювати значний вплив на такому ж рівні. І саме публічна дипломатія забезпечує державам середньої сили можливості для отримання впливу у міжнародному просторі, який значно виходить за межі їх можливостей. Публічна дипломатія Канади спрямована на пропаганду своїх демократичних принципів соціального розвитку, Канада пропагує свій досвід у цій сфері. Особливість Канади як країни, яка використовує механізми публічної дипломатії, полягає в тому, що всі дії зв’язків з іноземними партнерами носять переважно централізований характер і здійснюються через уповноважені державні відомства. Протягом кількох десятиліть Норвегія перетворилася з країни, економіка якої ґрунтувалася на природних ресурсах, на суспільство високих технологій. Норвезькі компанії працюють над розвитком ефективних, екологічно безпечних та високотехнологічних методів з метою зростання продуктивності індустрії та підвищення кваліфікаційного потенціалу. За останні роки Швеція також зарекомендувала себе як провідний світовий технологічний центр, що підтверджується високими показниками індексів підприємств. Публічна дипломатія Швеції на сучасному етапі активно розвивається в інтернет-просторі, відбувається її розвиток шляхом запуску інформаційних порталів про державу, активної діяльності у соціальних мережах. Значного розвитку набуває напрям цифрової дипломатії, яка є однією із ключових у сфері шведської зовнішньої політики. Таким чином, держави середньої сили, такі як Канада, Норвегія і Швеція, здатні виступати активними гравцями у сфері публічної дипломатії. Авторитетність на міжнародній арені, застосування м’якої сили, надійність, активна міжнародна співпраця, зокрема й із недержавними міжнародними організаціями, що базуються на спільних ціннісних орієнтирах, виступають потужною комбінацією інструментів для держав середньої сили. А публічна дипломатія - інструментом, який може сприяти розвитку стратегічного міжнародного позиціювання держави на міжнародній арені.
{"title":"Особливості реалізації публічної дипломатії державами середньої сили","authors":"Людмила Вовчук, Діана Коваленко","doi":"10.26693/ahpsxxi2023.06.108","DOIUrl":"https://doi.org/10.26693/ahpsxxi2023.06.108","url":null,"abstract":"У статті розкрито механізми та інструменти публічної дипломатії Канади, Королівства Норвегія та Королівства Швеція як держав середньої сили. Держави середньої сили сприймаються як такі, що володіють меншими показниками сили щодо великих держав, проте незважаючи на нижчий рівень показників сили, вони здатні здійснювати значний вплив на такому ж рівні. І саме публічна дипломатія забезпечує державам середньої сили можливості для отримання впливу у міжнародному просторі, який значно виходить за межі їх можливостей. \u0000Публічна дипломатія Канади спрямована на пропаганду своїх демократичних принципів соціального розвитку, Канада пропагує свій досвід у цій сфері. Особливість Канади як країни, яка використовує механізми публічної дипломатії, полягає в тому, що всі дії зв’язків з іноземними партнерами носять переважно централізований характер і здійснюються через уповноважені державні відомства. Протягом кількох десятиліть Норвегія перетворилася з країни, економіка якої ґрунтувалася на природних ресурсах, на суспільство високих технологій. Норвезькі компанії працюють над розвитком ефективних, екологічно безпечних та високотехнологічних методів з метою зростання продуктивності індустрії та підвищення кваліфікаційного потенціалу. \u0000За останні роки Швеція також зарекомендувала себе як провідний світовий технологічний центр, що підтверджується високими показниками індексів підприємств. Публічна дипломатія Швеції на сучасному етапі активно розвивається в інтернет-просторі, відбувається її розвиток шляхом запуску інформаційних порталів про державу, активної діяльності у соціальних мережах. Значного розвитку набуває напрям цифрової дипломатії, яка є однією із ключових у сфері шведської зовнішньої політики. \u0000Таким чином, держави середньої сили, такі як Канада, Норвегія і Швеція, здатні виступати активними гравцями у сфері публічної дипломатії. Авторитетність на міжнародній арені, застосування м’якої сили, надійність, активна міжнародна співпраця, зокрема й із недержавними міжнародними організаціями, що базуються на спільних ціннісних орієнтирах, виступають потужною комбінацією інструментів для держав середньої сили. А публічна дипломатія - інструментом, який може сприяти розвитку стратегічного міжнародного позиціювання держави на міжнародній арені.","PeriodicalId":149622,"journal":{"name":"Acta de Historia & Politica: Saeculum XXI","volume":"7 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-05-25","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"129536509","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：