Pub Date : 2023-05-25DOI: 10.26693/ahpsxxi2023.06.066
Оксана Запорожець
Стаття присвячена технології інтернет-тролінгу у контексті інформаційного протиборства. Актуальність теми дослідження зумовлена масштабністю використання акторами міжнародних відносин мережі Інтернет для маніпулювання громадською думкою на державному і міжнародному рівнях. Одним з сучасних трендів інформаційного протиборства є використання державами «фабрик тролів» для проведення пропагандистських і дезінформаційних кампаній, з метою досягнення певних політичних цілей. У статті проаналізовано діяльність російської «фабрики тролів» під час президентських виборів у США 2016 і 2020 років. Метою статті є визначення особливостей інтернет-тролінгу як інструменту інформаційного протиборства. Показано, що дієвість інтернет-тролінга як технології інформаційно-психологічного впливу зумовлена такими його характеристиками, як маскування (мімікрія під місцевих жителів або громадські організації), таргетинг (вплив на конкретні цільові аудиторії та експлуатація їхніх вразливостей), провокативність (поширення повідомлень про актуальні і резонансні суспільні проблеми), гнучкість (зміна моделі поведінки і тактик залежно від ситуації та специфіки цільових аудиторій), багатопрофільність (ініціювання дискусій на різноманітні теми), дифузний характер впливу (децентралізоване поширення повідомлень нібито з різних, не пов’язаних між собою джерел), багатоканальність тощо. Маскування, таргетинг, провокативність повідомлень, децентралізоване поширення інформації дає змогу тролям привернути увагу інтернет-користувачів до їхнього контенту, здобути довіру цільових аудиторій та непомітно перетворити їх на провідників потрібних ідей. Інтернет-тролінг можна порівняти з диверсійними діями ворожої країни, які у певний момент часу набувають підтримки всередині країни-об’єкта впливу, і громадяни, не усвідомлюючи цього, починають підривати власне суспільство зсередини.
{"title":"Інтернет-тролінг як інструмент інформаційної війни","authors":"Оксана Запорожець","doi":"10.26693/ahpsxxi2023.06.066","DOIUrl":"https://doi.org/10.26693/ahpsxxi2023.06.066","url":null,"abstract":"Стаття присвячена технології інтернет-тролінгу у контексті інформаційного протиборства. Актуальність теми дослідження зумовлена масштабністю використання акторами міжнародних відносин мережі Інтернет для маніпулювання громадською думкою на державному і міжнародному рівнях. Одним з сучасних трендів інформаційного протиборства є використання державами «фабрик тролів» для проведення пропагандистських і дезінформаційних кампаній, з метою досягнення певних політичних цілей. \u0000У статті проаналізовано діяльність російської «фабрики тролів» під час президентських виборів у США 2016 і 2020 років. Метою статті є визначення особливостей інтернет-тролінгу як інструменту інформаційного протиборства. Показано, що дієвість інтернет-тролінга як технології інформаційно-психологічного впливу зумовлена такими його характеристиками, як маскування (мімікрія під місцевих жителів або громадські організації), таргетинг (вплив на конкретні цільові аудиторії та експлуатація їхніх вразливостей), провокативність (поширення повідомлень про актуальні і резонансні суспільні проблеми), гнучкість (зміна моделі поведінки і тактик залежно від ситуації та специфіки цільових аудиторій), багатопрофільність (ініціювання дискусій на різноманітні теми), дифузний характер впливу (децентралізоване поширення повідомлень нібито з різних, не пов’язаних між собою джерел), багатоканальність тощо. Маскування, таргетинг, провокативність повідомлень, децентралізоване поширення інформації дає змогу тролям привернути увагу інтернет-користувачів до їхнього контенту, здобути довіру цільових аудиторій та непомітно перетворити їх на провідників потрібних ідей. Інтернет-тролінг можна порівняти з диверсійними діями ворожої країни, які у певний момент часу набувають підтримки всередині країни-об’єкта впливу, і громадяни, не усвідомлюючи цього, починають підривати власне суспільство зсередини.","PeriodicalId":149622,"journal":{"name":"Acta de Historia & Politica: Saeculum XXI","volume":"7 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-05-25","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"132156149","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-05-25DOI: 10.26693/ahpsxxi2023.06.040
Алла Атаманенко, Олександр Цвєтков
У статті досліджено вплив російсько-української війни на безпекову ситуацію та зміни в системі міжнародного співробітництва в Арктиці. Автори намагаються встановити можливі наслідки змін у сферах колективного реагування та управління регіональними міжнаціональними відносинами на основі системного аналізу офіційних документів і матеріалів низки установ і організацій, які визначають особливості міжнародного співробітництва в регіоні, а також наукові публікації з цього питання, зміни, що відбулися у зв’язку з міжнародною реакцією на російську збройну агресію, в тому числі пов’язану з початком повномасштабної війни. Автори досліджують виклики міжнародній безпеці та припинення співпраці з агресором у регіональних міжнародних організаціях, які виступають платформою для регулювання арктичної політики та форумом відповідних комунікацій. Приділено увагу чиннику санкційної політики, що застосовується до агресора з метою відмежування його від політичного режиму останнього та припинення його військових дій, а також впливу на позицію та можливості Росії в Арктичному регіоні. У результаті дослідження було зроблено висновок, що російська агресія проти України дестабілізувала систему міжнародних відносин загалом і в Арктичному регіоні зокрема. Призупинення роботи Арктичної ради та інших регіональних організацій було зумовлене етичними та цивілізаційними факторами, пов’язаними з неспровокованою агресивною повномасштабною війною Росії проти України, але поставило питання про необхідність продовження колективного регулювання важливих питань їх компетенції. Видається малоймовірним, що найближчим часом агресор братиме участь у діяльності Арктичної ради та інших організацій. Проте в перспективі зі зміною геополітичних обставин можливе повернення до співпраці восьми країн регіону в рамках спільної організації з метою координації виконання нагальних екологічних, кліматичних, культурних та інших питань.
{"title":"Зміни та виклики в системі міжнародної взаємодії в Арктиці через російсько-українську війну","authors":"Алла Атаманенко, Олександр Цвєтков","doi":"10.26693/ahpsxxi2023.06.040","DOIUrl":"https://doi.org/10.26693/ahpsxxi2023.06.040","url":null,"abstract":"У статті досліджено вплив російсько-української війни на безпекову ситуацію та зміни в системі міжнародного співробітництва в Арктиці. Автори намагаються встановити можливі наслідки змін у сферах колективного реагування та управління регіональними міжнаціональними відносинами на основі системного аналізу офіційних документів і матеріалів низки установ і організацій, які визначають особливості міжнародного співробітництва в регіоні, а також наукові публікації з цього питання, зміни, що відбулися у зв’язку з міжнародною реакцією на російську збройну агресію, в тому числі пов’язану з початком повномасштабної війни. \u0000Автори досліджують виклики міжнародній безпеці та припинення співпраці з агресором у регіональних міжнародних організаціях, які виступають платформою для регулювання арктичної політики та форумом відповідних комунікацій. Приділено увагу чиннику санкційної політики, що застосовується до агресора з метою відмежування його від політичного режиму останнього та припинення його військових дій, а також впливу на позицію та можливості Росії в Арктичному регіоні. \u0000У результаті дослідження було зроблено висновок, що російська агресія проти України дестабілізувала систему міжнародних відносин загалом і в Арктичному регіоні зокрема. Призупинення роботи Арктичної ради та інших регіональних організацій було зумовлене етичними та цивілізаційними факторами, пов’язаними з неспровокованою агресивною повномасштабною війною Росії проти України, але поставило питання про необхідність продовження колективного регулювання важливих питань їх компетенції. Видається малоймовірним, що найближчим часом агресор братиме участь у діяльності Арктичної ради та інших організацій. Проте в перспективі зі зміною геополітичних обставин можливе повернення до співпраці восьми країн регіону в рамках спільної організації з метою координації виконання нагальних екологічних, кліматичних, культурних та інших питань.","PeriodicalId":149622,"journal":{"name":"Acta de Historia & Politica: Saeculum XXI","volume":"47 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-05-25","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"127924736","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-05-25DOI: 10.26693/ahpsxxi2023.06.096
Аліна Іовчева
This article examines the features of implementing EU values in transitional democracies, with a focus on Ukraine and the Republic of Moldova. It aims to explore the challenges and successes of these countries in adopting European values and democratic principles, as well as to analyse the impact of such implementation on their social and political development. Drawing on existing literature and case studies, the article explores the historical and political experience of Ukraine and the Republic of Moldova on the way to the implementation of EU values, including their transition from Soviet-style governance to democratic systems. The analysis highlights the role of political instability, corruption, judicial reforms, and cultural factors in shaping the implementation of EU values, as well as the importance of civil society and EU engagement in promoting democratic reform. In particular, the article emphasizes the role of mentality in shaping public attitudes towards democracy and the rule of law. In particular, the article emphasizes the role of mentality in shaping public attitudes towards democracy and the rule of law. Overall, the article argues that successful implementation of EU values is crucial for the future of democracy and economic development in Ukraine and the Republic of Moldova. And, that a comprehensive and multi-faceted approach is necessary to overcome the challenges that stand in the way. The Russian–Ukrainian war, which began in February 2022, has become a global challenge and a threat to the entire democratic concept of Europe. Today, it is clear that the military conflict in Ukraine is a fierce confrontation between democratic and traditional values. Accordingly, Ukraine’s victory will be a fundamental determinant in strengthening and developing European values in the region. That is why, realising this, the EU and most democratic countries are trying to support Ukraine in this struggle in every possible way.
{"title":"Implementation of EU Values in Transitional Democracies: Experience of Ukraine and the Republic of Moldova","authors":"Аліна Іовчева","doi":"10.26693/ahpsxxi2023.06.096","DOIUrl":"https://doi.org/10.26693/ahpsxxi2023.06.096","url":null,"abstract":"This article examines the features of implementing EU values in transitional democracies, with a focus on Ukraine and the Republic of Moldova. It aims to explore the challenges and successes of these countries in adopting European values and democratic principles, as well as to analyse the impact of such implementation on their social and political development. \u0000Drawing on existing literature and case studies, the article explores the historical and political experience of Ukraine and the Republic of Moldova on the way to the implementation of EU values, including their transition from Soviet-style governance to democratic systems. \u0000The analysis highlights the role of political instability, corruption, judicial reforms, and cultural factors in shaping the implementation of EU values, as well as the importance of civil society and EU engagement in promoting democratic reform. In particular, the article emphasizes the role of mentality in shaping public attitudes towards democracy and the rule of law. In particular, the article emphasizes the role of mentality in shaping public attitudes towards democracy and the rule of law. Overall, the article argues that successful implementation of EU values is crucial for the future of democracy and economic development in Ukraine and the Republic of Moldova. And, that a comprehensive and multi-faceted approach is necessary to overcome the challenges that stand in the way. \u0000The Russian–Ukrainian war, which began in February 2022, has become a global challenge and a threat to the entire democratic concept of Europe. Today, it is clear that the military conflict in Ukraine is a fierce confrontation between democratic and traditional values. Accordingly, Ukraine’s victory will be a fundamental determinant in strengthening and developing European values in the region. That is why, realising this, the EU and most democratic countries are trying to support Ukraine in this struggle in every possible way.","PeriodicalId":149622,"journal":{"name":"Acta de Historia & Politica: Saeculum XXI","volume":"65 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-05-25","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"128643282","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-05-19DOI: 10.26693/ahpsxxi2023.06.053
Галина Калінічева
У статті акцентується увага на процесі переростання гібридної агресії Російської Федерації проти України у повномасштабну війну, що актуалізує посилення уваги до операцій на інформаційному фронті. Наголошується, що інформація в умовах російсько-української війни стає потужною зброєю, спроможною впливати на перебіг подій. Мета статті полягає у дослідженні впливу інформаційно-психологічної зброї на психологічний стан суспільства та визначенні чинників запобігання впливу дезінформації та маніпуляцій на індивідуальну та масову свідомість в українському соціумі. Автором з’ясовано зміст, форми та складові інформаційної війни, в якій застосовуються різні види інформаційної зброї. Проаналізовано сутність та специфіку інформаційно-психологічної зброї; визначено мету, засоби та методику її впливу на психіку людей; узагальнено наслідки застосування інформаційно-психологічних операцій в Криму та на Донбасі. Приділено увагу ролі ЗМІ у поширенні пропаганди, дезінформації, фейків, маніпуляцій, чуток, здійсненні психологічного тиску із застосуванням різноманітних методів і прийомів. Автор доводить, що використання інформаційно-психологічної зброї, націленої на масову та індивідуальну свідомість, є важливим складником міждержавного протистояння. На конкретних історичних прикладах, спираючись на соціологічні дослідження в Росії та Україні, проаналізовано динаміку та результативність застосування інформаційної зброї в російсько-українській війні. У статті окреслено напрями протидії деструктивному впливу інформаційно-психологічної зброї на особу і суспільство та запропоновано заходи щодо забезпечення інформаційної безпеки українських громадян.
{"title":"Використання інформаційно-психологічної зброї в умовах російсько-української війни","authors":"Галина Калінічева","doi":"10.26693/ahpsxxi2023.06.053","DOIUrl":"https://doi.org/10.26693/ahpsxxi2023.06.053","url":null,"abstract":"У статті акцентується увага на процесі переростання гібридної агресії Російської Федерації проти України у повномасштабну війну, що актуалізує посилення уваги до операцій на інформаційному фронті. Наголошується, що інформація в умовах російсько-української війни стає потужною зброєю, спроможною впливати на перебіг подій. \u0000Мета статті полягає у дослідженні впливу інформаційно-психологічної зброї на психологічний стан суспільства та визначенні чинників запобігання впливу дезінформації та маніпуляцій на індивідуальну та масову свідомість в українському соціумі. \u0000Автором з’ясовано зміст, форми та складові інформаційної війни, в якій застосовуються різні види інформаційної зброї. Проаналізовано сутність та специфіку інформаційно-психологічної зброї; визначено мету, засоби та методику її впливу на психіку людей; узагальнено наслідки застосування інформаційно-психологічних операцій в Криму та на Донбасі. Приділено увагу ролі ЗМІ у поширенні пропаганди, дезінформації, фейків, маніпуляцій, чуток, здійсненні психологічного тиску із застосуванням різноманітних методів і прийомів. \u0000Автор доводить, що використання інформаційно-психологічної зброї, націленої на масову та індивідуальну свідомість, є важливим складником міждержавного протистояння. На конкретних історичних прикладах, спираючись на соціологічні дослідження в Росії та Україні, проаналізовано динаміку та результативність застосування інформаційної зброї в російсько-українській війні. \u0000У статті окреслено напрями протидії деструктивному впливу інформаційно-психологічної зброї на особу і суспільство та запропоновано заходи щодо забезпечення інформаційної безпеки українських громадян.","PeriodicalId":149622,"journal":{"name":"Acta de Historia & Politica: Saeculum XXI","volume":"1 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-05-19","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"130873808","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-02-15DOI: 10.26693/ahpsxxi2023.05.063
Olesia Zvezdova
Стаття присвячена проблемі психологічної війни у сучасних міжнародних відносинах. Метою статті є всебічне дослідження психологічних механізмів впливу на населення, що використовує ворог, з метою боротьби з ними у майбутньому. Визначені основні етапи еволюції психологічних операцій та їх характерні особливості. Подібні методи активно використовувались ще з часів античності, особливо під час військових дій. Але лише у ХХ ст. дана концепція отримала своє наукове обґрунтування і стала широко поширена. Головними категоріями дослідження є психологічний вплив, інформаційно-психологічна операція і психологічна війна. Вони є тісно взаємопов’язані та лежать в основі один одної. Виділені серед найбільш поширених прийомів психологічної війни три основні групи : психологічний тиск, маніпулювання свідомістю, приховане порушення та спотворення законів логіки. Автор робить висновок, що для міжнародних відносин найбільш характерними є застосування латентного, цілеспрямованого, опосередкованого пропагандистського впливу. Протягом всіх періодів російсько-української гібридної війни, РФ активно продовжувала використовувати психологічні механізми впливу, особливо на населення тимчасово окупованих територій. Автор охарактеризував сфери, де цей вплив потрубє негайної протидії.
{"title":"Психологічна війна як гібридна загроза сучасній системі міжнародної безпеки","authors":"Olesia Zvezdova","doi":"10.26693/ahpsxxi2023.05.063","DOIUrl":"https://doi.org/10.26693/ahpsxxi2023.05.063","url":null,"abstract":"Стаття присвячена проблемі психологічної війни у сучасних міжнародних відносинах. Метою статті є всебічне дослідження психологічних механізмів впливу на населення, що використовує ворог, з метою боротьби з ними у майбутньому. Визначені основні етапи еволюції психологічних операцій та їх характерні особливості. Подібні методи активно використовувались ще з часів античності, особливо під час військових дій. Але лише у ХХ ст. дана концепція отримала своє наукове обґрунтування і стала широко поширена. \u0000Головними категоріями дослідження є психологічний вплив, інформаційно-психологічна операція і психологічна війна. Вони є тісно взаємопов’язані та лежать в основі один одної. Виділені серед найбільш поширених прийомів психологічної війни три основні групи : психологічний тиск, маніпулювання свідомістю, приховане порушення та спотворення законів логіки. Автор робить висновок, що для міжнародних відносин найбільш характерними є застосування латентного, цілеспрямованого, опосередкованого пропагандистського впливу. Протягом всіх періодів російсько-української гібридної війни, РФ активно продовжувала використовувати психологічні механізми впливу, особливо на населення тимчасово окупованих територій. Автор охарактеризував сфери, де цей вплив потрубє негайної протидії.","PeriodicalId":149622,"journal":{"name":"Acta de Historia & Politica: Saeculum XXI","volume":"154 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-02-15","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"132526416","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-02-15DOI: 10.26693/ahpsxxi2023.05.005
Oleksandr Trygub, Yurii Stepanchuk
Руська православна церква (РПЦ) завжди була тісно пов’язана з інститутом влади і займала важливі позиції не тільки у внутрішньому житті держави, а й у зовнішньополітичному курсі. Характер сучасної міжнародної діяльності РПЦ був сформований радянською системою після Другої світової війни. Не дивлячись на досить активну позицію Московської Патріархії у зовнішній політиці СРСР, дане питання до сьогодні залишається одним із найменш вивчених як в історичній, так і політологічній літературі. Тому автори спробують визначити рівень висвітлення даного феномену у науковій літературі у розрізі використання радянською системою структури Руської православної церкви (РПЦ) у реалізації зовнішньополітичних завдань післявоєнної доби. Отже, метою статті є окреслення історіографічного надбання радянської доби щодо місця та ролі РПЦ у зовнішній політиці СРСР 1944-1991 років. Радянська історіографія проблеми діяльності РПЦ на міжнародній арені почала формуватися з 1940-х років. Серед дослідників радянської доби можна виділити два напрямки: церковний і світський. Церковна школа представлена духовенством Московської патріархії: архієпископ Серафім (Соболєв), протоієрей Григорій Разумовський), Анатолій Вєдєрніков, Олександр Кожа. Світська школа презентована працями радянських антирелігійників: Миколи Гордієнка, Павла Курочкіна, Володимира Куроєдова, Миколи Краснікова. Праці радянських дослідників, зазвичай, мають оглядовий агітаційно-пропагандистський характер, несуть або релігійний, або ж ідеологічний відбиток негативного ставлення до минулого православної церкви та загалом до релігії. Навіть найкращі зразки радянської історіографії, що представлені працями Миколи Гордієнка та Павла Курочкіна, позбавлені глибокого розкриття теми, оскільки автори не мали доступу до архівних документів у сфері державно-церковних відносин, не бачили латентних механізмів тих чи інших кроків у діяльності РПЦ і т.д. Усі використані в історіографічному аналізі роботи були написані в умовах певного ідеологічного тиску зі сторони політичного керівництва країни.
{"title":"Руська православна церква у зовнішній політиці СРСР: історіографія радянської доби","authors":"Oleksandr Trygub, Yurii Stepanchuk","doi":"10.26693/ahpsxxi2023.05.005","DOIUrl":"https://doi.org/10.26693/ahpsxxi2023.05.005","url":null,"abstract":"Руська православна церква (РПЦ) завжди була тісно пов’язана з інститутом влади і займала важливі позиції не тільки у внутрішньому житті держави, а й у зовнішньополітичному курсі. Характер сучасної міжнародної діяльності РПЦ був сформований радянською системою після Другої світової війни. Не дивлячись на досить активну позицію Московської Патріархії у зовнішній політиці СРСР, дане питання до сьогодні залишається одним із найменш вивчених як в історичній, так і політологічній літературі. Тому автори спробують визначити рівень висвітлення даного феномену у науковій літературі у розрізі використання радянською системою структури Руської православної церкви (РПЦ) у реалізації зовнішньополітичних завдань післявоєнної доби. Отже, метою статті є окреслення історіографічного надбання радянської доби щодо місця та ролі РПЦ у зовнішній політиці СРСР 1944-1991 років. \u0000Радянська історіографія проблеми діяльності РПЦ на міжнародній арені почала формуватися з 1940-х років. Серед дослідників радянської доби можна виділити два напрямки: церковний і світський. Церковна школа представлена духовенством Московської патріархії: архієпископ Серафім (Соболєв), протоієрей Григорій Разумовський), Анатолій Вєдєрніков, Олександр Кожа. Світська школа презентована працями радянських антирелігійників: Миколи Гордієнка, Павла Курочкіна, Володимира Куроєдова, Миколи Краснікова. \u0000Праці радянських дослідників, зазвичай, мають оглядовий агітаційно-пропагандистський характер, несуть або релігійний, або ж ідеологічний відбиток негативного ставлення до минулого православної церкви та загалом до релігії. Навіть найкращі зразки радянської історіографії, що представлені працями Миколи Гордієнка та Павла Курочкіна, позбавлені глибокого розкриття теми, оскільки автори не мали доступу до архівних документів у сфері державно-церковних відносин, не бачили латентних механізмів тих чи інших кроків у діяльності РПЦ і т.д. Усі використані в історіографічному аналізі роботи були написані в умовах певного ідеологічного тиску зі сторони політичного керівництва країни.","PeriodicalId":149622,"journal":{"name":"Acta de Historia & Politica: Saeculum XXI","volume":"9 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-02-15","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"114879012","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-02-15DOI: 10.26693/ahpsxxi2023.05.046
Liudmyla Vovchuk
Початок постбіполярного періоду фактично завершив період «холодної війни» та ідеологічного протистояння у світі. Однак, у реаліях життя це протистояння нікуди не ділося, лише дещо «замаскувалося». Ми й надалі спостерігаємо зростанням чисельності та частоти міжнародних конфліктів, посягання на території інших країн, протистояння національних інтересів провідних акторів міжнародної арени, що призводить до появи нових більш небезпечних викликів міжнародній безпеці. Сьогодні гостро постають проблеми поширення ядерної зброї, міжнародний тероризм, політичний та релігійний екстремізм, неконтрольовані локальні конфлікти, які можуть призвести до руйнації основ світової стабільності. З метою протидії цим дестабілізуючим міжнародну арену небезпек та вдосконалення принципів і механізмів підтримки міжнародного порядку представники міжнародного співтовариства, серед яких безпосередньо Європейський Союз, вдалися до застосування інструменту санкцій, які стали ключовим елементом сучасних міжнародних відносин. Серед таких країн, до яких ЄС був вимушений застосувати санкції став Іран, який будучи потужним близькосхідним гравцем та експортером ідеології революційного ісламу, впливає не лише на дестабілізацію рівноваги на Близькому Сході, але й завдає значного удару по міжнародній безпековій системі. Постачання Іраном Росії своїх безпілотників, що завдали ударів по Україні сприяли ухваленню ЄС у жовтні 2022 р. нового пакету санкцій щодо Ірану. Тому, у даній статті автор розгляне ключові аспекти санкційної політики ЄС щодо цієї країни.
{"title":"Санкційна політика Європейського Союзу проти Ірану у ХХІ ст.","authors":"Liudmyla Vovchuk","doi":"10.26693/ahpsxxi2023.05.046","DOIUrl":"https://doi.org/10.26693/ahpsxxi2023.05.046","url":null,"abstract":"Початок постбіполярного періоду фактично завершив період «холодної війни» та ідеологічного протистояння у світі. Однак, у реаліях життя це протистояння нікуди не ділося, лише дещо «замаскувалося». Ми й надалі спостерігаємо зростанням чисельності та частоти міжнародних конфліктів, посягання на території інших країн, протистояння національних інтересів провідних акторів міжнародної арени, що призводить до появи нових більш небезпечних викликів міжнародній безпеці. \u0000Сьогодні гостро постають проблеми поширення ядерної зброї, міжнародний тероризм, політичний та релігійний екстремізм, неконтрольовані локальні конфлікти, які можуть призвести до руйнації основ світової стабільності. З метою протидії цим дестабілізуючим міжнародну арену небезпек та вдосконалення принципів і механізмів підтримки міжнародного порядку представники міжнародного співтовариства, серед яких безпосередньо Європейський Союз, вдалися до застосування інструменту санкцій, які стали ключовим елементом сучасних міжнародних відносин. Серед таких країн, до яких ЄС був вимушений застосувати санкції став Іран, який будучи потужним близькосхідним гравцем та експортером ідеології революційного ісламу, впливає не лише на дестабілізацію рівноваги на Близькому Сході, але й завдає значного удару по міжнародній безпековій системі. Постачання Іраном Росії своїх безпілотників, що завдали ударів по Україні сприяли ухваленню ЄС у жовтні 2022 р. нового пакету санкцій щодо Ірану. Тому, у даній статті автор розгляне ключові аспекти санкційної політики ЄС щодо цієї країни.","PeriodicalId":149622,"journal":{"name":"Acta de Historia & Politica: Saeculum XXI","volume":"1 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-02-15","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"131079457","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-02-15DOI: 10.26693/ahpsxxi2023.05.055
Iryna Habro, Anastasia Bykova
У статті розкрито інституційне забезпечення та інструменти культурної дипломатії Італії. Італійська Республіка сьогодні активно застосовує культурну дипломатію для просування своєї культури, цінностей і національних інтересів. Культурна дипломатія сучасної Італії є високоефективним політичним інструментом і грає найважливішу роль іміджевої стратегії країни. До основних цілей можна віднести такі: поширення італійської мови, культури, стилю, способу життя, зміцнення позитивного сприйняття держави іншими акторами міжнародних відносин. Інститути культури пропагують образ Італії та її культуру, як класичну і сучасну. Вони займаються організацією різних культурних заходів, пов’язаних, наприклад, з мистецтвом, музикою, кіно, літературою, модою, дизайном, також вони керують курсами з італійської мови та культури, сприяють просуванню науки тощо. Активна політика інститутів культури сприяє формуванню позитивного іміджу Італії на міжнародній арені, посилюючи позиції країни на міжнародних ринках. до головних цілей культурної дипломатії сучасної Італії відносяться поширення культури країни, популяризація італійської мови, способу життя італійців, зміцнення позитивного сприйняття держави іншими акторами міжнародних відносин. Перелічені напрямки реалізуються і координуються в рамках МЗС Італії та започаткованих при ньому інститутів та органів, таких як Генеральна дирекція з просування концепції «Система – Країна», Національна комісія з поширення італійської культури за кордоном та італійські інститути культури, а також за допомогою некомерційних організацій (наприклад, Товариство Данте Аліг’єрі). Ці інститути займаються організацією різних культурних заходів, присвячених мистецтву, італійській мові, музиці, кіно, моді, літературі, дизайну, сприяють просуванню науки, культури та мови у світі, зміцненню міжкультурного діалогу тощо. Активна діяльність даних інститутів та організацій забезпечує досягнення основних прямих та опосередкованих завдань культурної дипломатії: розвитку співробітництва, культурного обміну та економічних зв’язків з іншими державами.
{"title":"Інституційне забезпечення та інструменти культурної дипломатії Італії","authors":"Iryna Habro, Anastasia Bykova","doi":"10.26693/ahpsxxi2023.05.055","DOIUrl":"https://doi.org/10.26693/ahpsxxi2023.05.055","url":null,"abstract":"У статті розкрито інституційне забезпечення та інструменти культурної дипломатії Італії. Італійська Республіка сьогодні активно застосовує культурну дипломатію для просування своєї культури, цінностей і національних інтересів. Культурна дипломатія сучасної Італії є високоефективним політичним інструментом і грає найважливішу роль іміджевої стратегії країни. До основних цілей можна віднести такі: поширення італійської мови, культури, стилю, способу життя, зміцнення позитивного сприйняття держави іншими акторами міжнародних відносин. \u0000Інститути культури пропагують образ Італії та її культуру, як класичну і сучасну. Вони займаються організацією різних культурних заходів, пов’язаних, наприклад, з мистецтвом, музикою, кіно, літературою, модою, дизайном, також вони керують курсами з італійської мови та культури, сприяють просуванню науки тощо. \u0000Активна політика інститутів культури сприяє формуванню позитивного іміджу Італії на міжнародній арені, посилюючи позиції країни на міжнародних ринках. до головних цілей культурної дипломатії сучасної Італії відносяться поширення культури країни, популяризація італійської мови, способу життя італійців, зміцнення позитивного сприйняття держави іншими акторами міжнародних відносин. \u0000Перелічені напрямки реалізуються і координуються в рамках МЗС Італії та започаткованих при ньому інститутів та органів, таких як Генеральна дирекція з просування концепції «Система – Країна», Національна комісія з поширення італійської культури за кордоном та італійські інститути культури, а також за допомогою некомерційних організацій (наприклад, Товариство Данте Аліг’єрі). Ці інститути займаються організацією різних культурних заходів, присвячених мистецтву, італійській мові, музиці, кіно, моді, літературі, дизайну, сприяють просуванню науки, культури та мови у світі, зміцненню міжкультурного діалогу тощо. Активна діяльність даних інститутів та організацій забезпечує досягнення основних прямих та опосередкованих завдань культурної дипломатії: розвитку співробітництва, культурного обміну та економічних зв’язків з іншими державами.","PeriodicalId":149622,"journal":{"name":"Acta de Historia & Politica: Saeculum XXI","volume":"18 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-02-15","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"134174196","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-02-15DOI: 10.26693/ahpsxxi2023.05.034
Olena Zarytska, Nataliia Shynkaruk
Однією з найголовніших особливостей регіональної геополітичної карти Близького Сходу початку XXI століття стало посилення впливу Ісламської Республіки Іран, який полишив принцип пасивного підходу до регіональних справ, яким він загалом слідував у часи холодної війни та перейшов до фази активного регіонального позиціонування. Упродовж останніх 20 років Іран активно домагається визнання себе як законної регіональної держави на Близькому Сході. Подібні намагання категорично не сприймаються всередині регіону та з обережністю і скептицизмом – за його межами. Зростаюча роль Ірану, без сумніву, визнається міжнародною спільнотою, але те, якими методами Тегеран реалізує свій вплив, викликає величезне занепокоєння. Захід закликає Тегеран вийти із регіональної боротьби, але режим не погоджується здавати регіональні позиції інакше як на гарантії власної національної безпеки. Цікавим в цьому аспекті постає питання – чи насправді Ісламська Республіка Іран представляє собою країну із статусом регіонального лідера, або, навпаки, керується лише захистом національних інтересів, а, отже, не може повною мірою називатися лідером на Близькому Сході. З метою з’ясування чи є сьогодні Іран регіональним лідером, авторами була застосована класифікації німецького дослідника Д. Нолте. У результаті, проведеного аналізу можна стверджувати, що Ісламська Республіка Іран відповідає багатьом вимогам регіональної держави, що зростає на рівні регіонального гравця середньої сили. Втім, фактори іранської міцності не є достатніми для здобуття Іраном регіонального лідерства. Першопричиною чого є ідеологічні розбіжності, недовіра, політичний шантаж та маніпуляції, підкріплені військовою підтримкою незаконних повстанських рухів та ін.
21 世纪初，中东地区地缘政治版图的最重要特征之一是伊朗伊斯兰共和国的影 响力与日俱增，伊朗放弃了冷战时期普遍奉行的被动处理地区事务的原则，转而进入 积极的地区定位阶段。过去 20 年来，伊朗一直在积极寻求中东地区合法大国的地位。这种企图在地区内遭到断然拒绝，在地区外也遭到谨慎和怀疑。国际社会无疑承认伊朗日益增长的作用，但德黑兰施加影响的方式却令人深感忧虑。西方呼吁德黑兰退出地区斗争，但除非在保证自身国家安全的基础上，否则伊朗政权不同意放弃其地区立场。在这方面，一个有趣的问题是，伊朗伊斯兰共和国究竟是一个具有地区领导者地位的国家，还是相反，只以保护国家利益为导向，因此不能完全被称为中东地区的领导者。为了确定伊朗如今是否是地区领导者，作者采用了德国研究员 D. 诺尔特的分类方法。分析结果表明，伊朗伊斯兰共和国符合地区强国的许多要求，正在成长为一个中等规模的地区角色。然而，伊朗的实力因素并不足以使伊朗获得地区领导地位。其主要原因是意识形态差异、不信任、政治讹诈和操纵，以及对非法叛乱的军事支持等。
{"title":"Визначення чинників могутності Ірану з огляду основних концепцій регіонального лідерства","authors":"Olena Zarytska, Nataliia Shynkaruk","doi":"10.26693/ahpsxxi2023.05.034","DOIUrl":"https://doi.org/10.26693/ahpsxxi2023.05.034","url":null,"abstract":"Однією з найголовніших особливостей регіональної геополітичної карти Близького Сходу початку XXI століття стало посилення впливу Ісламської Республіки Іран, який полишив принцип пасивного підходу до регіональних справ, яким він загалом слідував у часи холодної війни та перейшов до фази активного регіонального позиціонування. Упродовж останніх 20 років Іран активно домагається визнання себе як законної регіональної держави на Близькому Сході. Подібні намагання категорично не сприймаються всередині регіону та з обережністю і скептицизмом – за його межами. Зростаюча роль Ірану, без сумніву, визнається міжнародною спільнотою, але те, якими методами Тегеран реалізує свій вплив, викликає величезне занепокоєння. Захід закликає Тегеран вийти із регіональної боротьби, але режим не погоджується здавати регіональні позиції інакше як на гарантії власної національної безпеки. Цікавим в цьому аспекті постає питання – чи насправді Ісламська Республіка Іран представляє собою країну із статусом регіонального лідера, або, навпаки, керується лише захистом національних інтересів, а, отже, не може повною мірою називатися лідером на Близькому Сході. З метою з’ясування чи є сьогодні Іран регіональним лідером, авторами була застосована класифікації німецького дослідника Д. Нолте. У результаті, проведеного аналізу можна стверджувати, що Ісламська Республіка Іран відповідає багатьом вимогам регіональної держави, що зростає на рівні регіонального гравця середньої сили. Втім, фактори іранської міцності не є достатніми для здобуття Іраном регіонального лідерства. Першопричиною чого є ідеологічні розбіжності, недовіра, політичний шантаж та маніпуляції, підкріплені військовою підтримкою незаконних повстанських рухів та ін.","PeriodicalId":149622,"journal":{"name":"Acta de Historia & Politica: Saeculum XXI","volume":"69 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-02-15","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"130418560","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-02-15DOI: 10.26693/ahpsxxi2023.05.072
Oleksandr Trygub
Рецензія на монографію: Кравченко Н.Б. Гібридна війна Росії проти України (1991-2021 рр.). Київ: НУБіП України, 2022. 158 с.
专著评论：Kravchenko N.B. Russia's Hybrid War against Ukraine (1991-2021).Kyiv: NULES of Ukraine, 2022.158 с.
{"title":"Дослідження гібридної війни Росії проти України","authors":"Oleksandr Trygub","doi":"10.26693/ahpsxxi2023.05.072","DOIUrl":"https://doi.org/10.26693/ahpsxxi2023.05.072","url":null,"abstract":"Рецензія на монографію: Кравченко Н.Б. Гібридна війна Росії проти України (1991-2021 рр.). Київ: НУБіП України, 2022. 158 с.","PeriodicalId":149622,"journal":{"name":"Acta de Historia & Politica: Saeculum XXI","volume":"1 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-02-15","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"130183534","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：