Pub Date : 2022-11-30DOI: 10.31470/2786-6327/2022/2/15-24
Ольга Шапран, Анна Солодовник
У статті розглянуто процеси управління, керівництва та менеджменту в медичних коледжах, які базуються на загальних принципах управлінської діяльності задля ефективної підготовки фахівців для системи охорони здоров’я. Доведено, що фахова передвища освіта орієнтована на розвиток певної освітньої кваліфікації, яка формує здатність особи виконувати спеціалізовані завдання у певній галузі професійної діяльності. Виявлено, що сутність поняття «управління» розглядається через призму дефініцій «вплив», «взаємодія», «цілеспрямована організаційна діяльність». Серед найбільш поширених управлінських підходів виділяються діяльнісний, системний, соціально-психологічний, компетентнісний. У процесі дослідження доведено, що поняття «управління» ширше за обсягом і змістом, аніж поняття «керівництво», яке є не лише складовою системи управління, але й відображує характерний, постійний, стійкий зв’язок між виконавцями і керівниками. З’ясовано, що в процесі управління соціально- педагогічними системами (у тому числі і закладами фахової передвищої освіти), відбувається взаємодія («людина – людина»), тобто налагоджуються суб’єкт-суб’єктні стосунки. Суб’єкти управління в закладі освіти складають керуючу і керовану підсистеми. Органи управління у сфері фахової передвищої освіти здійснюють свої функції в межах повноважень на різних рівнях. Важливим завданням освітнього процесу фахових коледжів стає створення управлінського механізму, який забезпечує високу якість освіти. З урахуванням наукового бачення проблеми дослідження іншими вченими подано авторське тлумачення поняття «управління освітнім процесом фахового медичного коледжу» як багатофункціонального виду діяльності, що передбачає активну, послідовну взаємодію від планування до моніторингу освіти в складній і відкритій у часі соціально-педагогічній суб’єкт-суб’єктній системі з метою підвищення ефективності підготовки майбутніх медичних працівників із урахуванням діючих зовнішніх та внутрішніх чинників. Проведено аналіз статистичних даних щодо функціонування закладів фахової передвищої освіти, чисельності здобувачів освіти у фахових коледжах, кількості середнього медичного персоналу, що працюють у закладах охорони здоров’я.
{"title":"СУТНІСТЬ І АНАЛІЗСУЧАСНОГО СТАНУ УПРАВЛІННЯ ОСВІТНЬОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ У ФАХОВИХ МЕДИЧНИХ КОЛЕДЖАХ","authors":"Ольга Шапран, Анна Солодовник","doi":"10.31470/2786-6327/2022/2/15-24","DOIUrl":"https://doi.org/10.31470/2786-6327/2022/2/15-24","url":null,"abstract":"У статті розглянуто процеси управління, керівництва та менеджменту в медичних коледжах, які базуються на загальних принципах управлінської діяльності задля ефективної підготовки фахівців для системи охорони здоров’я. Доведено, що фахова передвища освіта орієнтована на розвиток певної освітньої кваліфікації, яка формує здатність особи виконувати спеціалізовані завдання у певній галузі професійної діяльності. Виявлено, що сутність поняття \u0000«управління» розглядається через призму дефініцій «вплив», «взаємодія», «цілеспрямована організаційна діяльність». Серед найбільш поширених управлінських підходів виділяються діяльнісний, системний, соціально-психологічний, компетентнісний. У процесі дослідження доведено, що поняття «управління» ширше за обсягом і змістом, аніж поняття «керівництво», яке є не лише складовою системи управління, але й відображує характерний, постійний, стійкий зв’язок між виконавцями і керівниками. З’ясовано, що в процесі управління соціально- педагогічними системами (у тому числі і закладами фахової передвищої освіти), відбувається взаємодія («людина – людина»), тобто налагоджуються суб’єкт-суб’єктні стосунки. Суб’єкти управління в закладі освіти складають керуючу і керовану підсистеми. Органи управління у сфері фахової передвищої освіти здійснюють свої функції в межах повноважень на різних рівнях. Важливим завданням освітнього процесу фахових коледжів стає створення управлінського механізму, який забезпечує високу якість освіти. З урахуванням наукового бачення проблеми дослідження іншими вченими подано авторське тлумачення поняття «управління освітнім процесом фахового медичного коледжу» як багатофункціонального виду діяльності, що передбачає активну, послідовну взаємодію від планування до моніторингу освіти в складній і відкритій у часі соціально-педагогічній суб’єкт-суб’єктній системі з метою підвищення ефективності підготовки майбутніх медичних працівників із урахуванням діючих зовнішніх та внутрішніх чинників. Проведено аналіз статистичних даних щодо функціонування закладів фахової передвищої освіти, чисельності здобувачів освіти у фахових коледжах, кількості середнього медичного персоналу, що працюють у закладах охорони здоров’я.","PeriodicalId":178717,"journal":{"name":"Scientia et societus","volume":"286 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-11-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"133280874","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-11-30DOI: 10.31470/2786-6327/2022/2/68-77
Катерина Ковальська
У статті проаналізовано особливості упровадження STEM-освіти у закладах загальної середньої освіти. Зазначено, що інтегровані уроки зумовлюють утворення міжпредметних взаємозв’язків, які сприяють формуванню цілісного і системного світогляду учнів та актуалізацію особистісного ставлення до поставлених завдань іпроблем. Акцентовано увагу на напрямах інтеграції, які показують ступінь залучення міжпредметних зв’язків (багатодисциплінарна, міждисциплінарна і трансдисциплінарна інтеграції). Розвиток ІТ-індустрії, робототехніки та нанотехнологій призводить до потреби у фахівцях високотехнологічних галузей, здатних до складної наукової та інженерної діяльності, тому актуальним є вирішення питання забезпечення якісної освіти здобувачів закладів загальної середньої освіти. Освіта має бути випереджальною, відповідати тенденціям розвитку суспільства в майбутньому, тому наразі особлива увага приділяється інноваційному напрямку STEM-освіти. Запровадження STEM-освіти здійснюється з урахуванням таких принципів: особистісного підходу, спрямованого на врахування вікових, індивідуальних особливостей здобувачів освіти, їх інтересів і здібностей, особливих освітніх потреб; постійне оновлення змісту освіти з урахуванням досягнень науки, розвитку технологій та вимог ринку праці; неперервність – формування необхідних компетентностей на всіх компонентах і рівнях освіти;патріотизм і громадянська спрямованість; продуктивна мотивація здобувачів освіти до здійснення дослідницької та проектної діяльності, винахідництва; істотна роль географії в інтегративному підході до реалізації STEM-освіти, її послідовному, ґрунтовному, якісному викладанні; заохочення формування та розвитку «гнучких навичок» в учнів (презентаційні навички, робота в групах, спілкування); використання технологій розвивального та проблемного навчання; розвиток закладів профільної наукової освіти. Унаслідок упровадження STEM-освіти в освітній процес відбувається формування конструкторських та дослідницько-експериментальних компетентностей учнів. Це матиме позитивний вплив на підготовку висококваліфікованих спеціалістів в інноваційній сфері, що стануть запорукою успішного економічного розвитку та конкурентоспроможності нашої держави в найближчому майбутньому.
{"title":"ШЛЯХИ ВПРОВАДЖЕННЯ STEM-ОСВІТИ У ЗАКЛАДАХ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ","authors":"Катерина Ковальська","doi":"10.31470/2786-6327/2022/2/68-77","DOIUrl":"https://doi.org/10.31470/2786-6327/2022/2/68-77","url":null,"abstract":"У статті проаналізовано особливості упровадження STEM-освіти у закладах загальної середньої освіти. Зазначено, що інтегровані уроки зумовлюють утворення міжпредметних взаємозв’язків, які сприяють формуванню цілісного і системного світогляду учнів та актуалізацію особистісного ставлення до поставлених завдань іпроблем. Акцентовано увагу на напрямах інтеграції, які показують ступінь залучення міжпредметних зв’язків (багатодисциплінарна, міждисциплінарна і трансдисциплінарна інтеграції). \u0000Розвиток ІТ-індустрії, робототехніки та нанотехнологій призводить до потреби у фахівцях високотехнологічних галузей, здатних до складної наукової та інженерної діяльності, тому актуальним є вирішення питання забезпечення якісної освіти здобувачів закладів загальної середньої освіти. Освіта має бути випереджальною, відповідати тенденціям розвитку суспільства в майбутньому, тому наразі особлива увага приділяється інноваційному напрямку STEM-освіти. \u0000Запровадження STEM-освіти здійснюється з урахуванням таких принципів: особистісного підходу, спрямованого на врахування вікових, індивідуальних особливостей здобувачів освіти, їх інтересів і здібностей, особливих освітніх потреб; постійне оновлення змісту освіти з урахуванням досягнень науки, розвитку технологій та вимог ринку праці; неперервність – формування необхідних компетентностей на всіх компонентах і рівнях освіти;патріотизм і громадянська спрямованість; продуктивна мотивація здобувачів освіти до здійснення дослідницької та проектної діяльності, винахідництва; істотна роль географії в інтегративному підході до реалізації STEM-освіти, її послідовному, ґрунтовному, якісному викладанні; заохочення формування та розвитку «гнучких навичок» в учнів (презентаційні навички, робота в групах, спілкування); використання технологій розвивального та проблемного навчання; розвиток закладів профільної наукової освіти. \u0000Унаслідок упровадження STEM-освіти в освітній процес відбувається формування конструкторських та дослідницько-експериментальних компетентностей учнів. Це матиме позитивний вплив на підготовку висококваліфікованих спеціалістів в інноваційній сфері, що стануть запорукою успішного економічного розвитку та конкурентоспроможності нашої держави в найближчому майбутньому.","PeriodicalId":178717,"journal":{"name":"Scientia et societus","volume":"1 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-11-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"130644530","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-11-30DOI: 10.31470/2786-6327/2022/2/9-14
Serhii Panov, Valentyna Zapara
У статті розкрито особливості навчання другої іноземної мови для технічних перекладачів (німецької мови на базі англійської). По-іншому розглядаються питання іншої підготовки технічних перекладачів німецької мови як другої іноземної. Наявні дослідження з цієї проблеми стосуються, головним чином, підготовки технічних перекладачів, як студентів факультетів філологічного, так і технічного напряму. За кордоном інтерес до проблеми викладання німецької мови як другої іноземної на базі англійської мови виник порівняно недавно. У зв’язку з цим можна говорити, з одного боку, про дефіцит наукових досліджень з методики навчання другої іноземної мови, з іншого боку – про наявність вже досить широкого досвіду, що потребує аналізу та узагальнення навчання технічного перекладу. Особлива увага приділяється реалізації педагогічних цілей у процесі формування іншомовної комунікативної компетенції технічних перекладачів. Вона повинна включати соціокультурну, навчальну, перекладацьку, інженерну частини з урахуванням особливостей навчання другої іноземної мови. Оголошення в Україні 2017/2018 року роком німецької мови є важливим кроком у розвитку міжнародних відносин у галузі науки, культури. Розвиток цієї концепції став важливим кроком у реалізації мультилінгвального навчання іноземної мови (ІМ), яке в останні десятиліття через геополітичну обстановку є надзвичайно актуальним. У даний час розширюється діапазон полікультурних багатомовних комунікативних ситуацій, володіння декількома іноземними мовами не тільки набуває великого соціального та економічного значення, а й дозволяє задовольнити постійно зростаючі комунікативні потреби сучасної людини.
{"title":"ON SPECIAL APPROACHES TO TEACHING A SECOND FOREIGN LANGUAGE FOR TRANSLATORS OF TECHNICAL INFORMATION (GERMAN BASED ON ENGLISH)","authors":"Serhii Panov, Valentyna Zapara","doi":"10.31470/2786-6327/2022/2/9-14","DOIUrl":"https://doi.org/10.31470/2786-6327/2022/2/9-14","url":null,"abstract":"У статті розкрито особливості навчання другої іноземної мови для технічних перекладачів (німецької мови на базі англійської). По-іншому розглядаються питання іншої підготовки технічних перекладачів німецької мови як другої іноземної. Наявні дослідження з цієї проблеми стосуються, головним чином, підготовки технічних перекладачів, як студентів факультетів філологічного, так і технічного напряму. За кордоном інтерес до проблеми викладання німецької мови як другої іноземної на базі англійської мови виник порівняно недавно. У зв’язку з цим можна говорити, з одного боку, про дефіцит наукових досліджень з методики навчання другої іноземної мови, з іншого боку – про наявність вже досить широкого досвіду, що потребує аналізу та узагальнення навчання технічного перекладу. Особлива увага приділяється реалізації педагогічних цілей у процесі формування іншомовної комунікативної компетенції технічних перекладачів. Вона повинна включати соціокультурну, навчальну, перекладацьку, інженерну частини з урахуванням особливостей навчання другої іноземної мови. Оголошення в Україні 2017/2018 року роком німецької мови є важливим кроком у розвитку міжнародних відносин у галузі науки, культури. Розвиток цієї концепції став важливим кроком у реалізації мультилінгвального навчання іноземної мови (ІМ), яке в останні десятиліття через геополітичну обстановку є надзвичайно актуальним. У даний час розширюється діапазон полікультурних багатомовних комунікативних ситуацій, володіння декількома іноземними мовами не тільки набуває великого соціального та економічного значення, а й дозволяє задовольнити постійно зростаючі комунікативні потреби сучасної людини.","PeriodicalId":178717,"journal":{"name":"Scientia et societus","volume":"92 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-11-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"115886869","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-05-10DOI: 10.31470/2786-6327/2022/1/56-62
Ольга Палієнко
У статті висвітлені сучасні проблеми зміцнення і збереження здоров’я дітей та підлітків. Проаналізовані пріоритетні напрямки у галузі фізичного виховання, використання інноваційних засобів фізичної культури з оздоровчою метою, так як недоліки в організації фізичного виховання у загальноосвітніх школах не відповідають нормі, яка б забезпечувала оптимальний рівень здоров’я школярів. Окреслені напрямки сучасної концепції фізичного виховання, які полягають у досягненні більш вагомих результатів рухової підготовленості на основі реалізації принципово нових підходів, засобів і технологій. Прораховані вікові особливості, які стали основою для побудови диференційованої системи роботи з фізичного виховання, раціонального планування фізичних навантажень, підбору засобів та методів. Проаналізовані та практично доведені результати впровадження експериментальної програми Степанової І. на заняттях з фізичної культури серед дівчат-підлітків 13-14 років з використанням степ- аеробіки, які свідчать про комплексний позитивний вплив експериментальної програми на організм школярок, а саме – підвищення рівня розвитку аеробних можливостей, зміцнення серцево-судинної і дихальної систем, розвиток сили, гнучкості, координації рухів, тренування загальної та силової витривалості, підвищення рівня фізичної підготовленості. Доведено ефективність використання елементів степ-аеробіки і можливості їх широкого застосування без особливих умов та дорогого обладнання. Окреслені перспективи подальших досліджень: розробка науково обґрунтованої методики проведення уроків фізичної культури з використанням засобів степ-аеробіки для дівчат та хлопців середнього та старшого шкільного віку; вивчення особливостей адаптації організму школярів до фізичного навантаження під впливом занять степ-аеробікою для досягнення високого рівня здоров’я підлітків різних регіонів України; розробка програм відповідної підготовки вчителів фізичної культури.
{"title":"ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ДО ВПРОВАДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ЗАСОБІВ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ НА УРОКАХ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ","authors":"Ольга Палієнко","doi":"10.31470/2786-6327/2022/1/56-62","DOIUrl":"https://doi.org/10.31470/2786-6327/2022/1/56-62","url":null,"abstract":"У статті висвітлені сучасні проблеми зміцнення і збереження здоров’я дітей та підлітків. Проаналізовані пріоритетні напрямки у галузі фізичного виховання, використання інноваційних засобів фізичної культури з оздоровчою метою, так як недоліки в організації фізичного виховання у загальноосвітніх школах не відповідають нормі, яка б забезпечувала оптимальний рівень здоров’я школярів. Окреслені напрямки сучасної концепції фізичного виховання, які полягають у досягненні більш вагомих результатів рухової підготовленості на основі реалізації принципово нових підходів, засобів і технологій. Прораховані вікові особливості, які стали основою для побудови диференційованої системи роботи з фізичного виховання, раціонального планування фізичних навантажень, підбору засобів та методів. Проаналізовані та практично доведені результати впровадження експериментальної програми Степанової І. на заняттях з фізичної культури серед дівчат-підлітків 13-14 років з використанням степ- аеробіки, які свідчать про комплексний позитивний вплив експериментальної програми на організм школярок, а саме – підвищення рівня розвитку аеробних можливостей, зміцнення серцево-судинної і дихальної систем, розвиток сили, гнучкості, координації рухів, тренування загальної та силової витривалості, підвищення рівня фізичної підготовленості. Доведено ефективність використання елементів степ-аеробіки і можливості їх широкого застосування без особливих умов та дорогого обладнання. Окреслені перспективи подальших досліджень: розробка науково обґрунтованої методики проведення уроків фізичної культури з використанням засобів степ-аеробіки для дівчат та хлопців середнього та старшого шкільного віку; вивчення особливостей адаптації організму школярів до фізичного навантаження під впливом занять степ-аеробікою для досягнення високого рівня здоров’я підлітків різних регіонів України; розробка програм відповідної підготовки вчителів фізичної культури.","PeriodicalId":178717,"journal":{"name":"Scientia et societus","volume":"26 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-05-10","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"124277932","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-05-10DOI: 10.31470/2786-6327/2022/1/39-48
Наталія Онищенко
У статті розкрито сучасні концептуальні засади моделювання процесу підготовки майбутніх учителів до інноваційної виховної діяльності у процесі педагогічної практики. Визначено критерії (мотиваційна і цільова спрямованість, системність знань, усвідомленість власних можливостей, продуктивна технологічність і креативність), структурні компоненти (мотиваційно-орієнтаційний, когнітивно-рефлексивний, креативно-практичний) і показники готовності майбутніх учителів до інноваційної виховної діяльності; основні принципи організації практики, недоліки її проведення, шляхи вдосконалення. Розроблено авторську концепцію професійної підготовки майбутніх учителів до інноваційної виховної діяльності в процесі педагогічної практики на основі трьох взаємопов’язаних концептів (методологічного, теоретичного, методико-технологічного). Визначено методологічні підходи до проблеми дослідження: системний, діяльнісний, компетентнісний, аксіологічний, акмеологічний, контекстний, середовищний, студентоцентрований. Запропоновано дві групи педагогічних умов, а саме: організаційно-педагогічні, що відповідають забезпеченню зовнішніх умов організації педагогічної практики, і психолого-педагогічні, що забезпечують внутрішні умови підготовки майбутніх учителів до інноваційної виховної діяльності у процесі педагогічної практики. Розроблено концептуальну модель професійної підготовки майбутніх учителів до інноваційної виховної діяльності в процесі педагогічної практики. Усі блоки моделі взаємопов’язані, а сама модель стала основою для апробації розвивальної програми формування досліджуваного феномена (аксіологічний, квазіпрофесійний, практичний етапи). Ефективність упровадження розвивальної програми професійної підготовки майбутніх учителів до інноваційної виховної діяльності в процесі педагогічної практики доведена шляхом порівняння результатів констатувального й формувального експериментів, визначення її позитивної динаміки за допомогою методів математичної статистики.
{"title":"МОДЕЛЮВАННЯ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ДО ІННОВАЦІЙНОЇ ВИХОВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ","authors":"Наталія Онищенко","doi":"10.31470/2786-6327/2022/1/39-48","DOIUrl":"https://doi.org/10.31470/2786-6327/2022/1/39-48","url":null,"abstract":"У статті розкрито сучасні концептуальні засади моделювання процесу підготовки майбутніх учителів до інноваційної виховної діяльності у процесі педагогічної практики. Визначено критерії (мотиваційна і цільова спрямованість, системність знань, усвідомленість власних можливостей, продуктивна технологічність і креативність), структурні компоненти (мотиваційно-орієнтаційний, когнітивно-рефлексивний, креативно-практичний) і показники готовності майбутніх учителів до інноваційної виховної діяльності; основні принципи організації практики, недоліки її проведення, шляхи вдосконалення. Розроблено авторську концепцію професійної підготовки майбутніх учителів до інноваційної виховної діяльності в процесі педагогічної практики на основі трьох взаємопов’язаних концептів (методологічного, теоретичного, методико-технологічного). Визначено методологічні підходи до проблеми дослідження: системний, діяльнісний, компетентнісний, аксіологічний, акмеологічний, контекстний, середовищний, студентоцентрований. Запропоновано дві групи педагогічних умов, а саме: організаційно-педагогічні, що відповідають забезпеченню зовнішніх умов організації педагогічної практики, і психолого-педагогічні, що забезпечують внутрішні умови підготовки майбутніх учителів до інноваційної виховної діяльності у процесі педагогічної практики. Розроблено концептуальну модель професійної підготовки майбутніх учителів до інноваційної виховної діяльності в процесі педагогічної практики. Усі блоки моделі взаємопов’язані, а сама модель стала основою для апробації розвивальної програми формування досліджуваного феномена (аксіологічний, квазіпрофесійний, практичний етапи). Ефективність упровадження розвивальної програми професійної підготовки майбутніх учителів до інноваційної виховної діяльності в процесі педагогічної практики доведена шляхом порівняння результатів констатувального й формувального експериментів, визначення її позитивної динаміки за допомогою методів математичної статистики.","PeriodicalId":178717,"journal":{"name":"Scientia et societus","volume":"7 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-05-10","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"122139337","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-05-10DOI: 10.31470/2786-6327/2022/1/78-85
Світлана Горденко
Мета статтіполягає у вивченні багатогранної науковоїдіяльності професора Харківського університету Анастаса Єгоровича Зайкевича на тлі розвитку сільськогосподарської науки другої половини ХІХ – першої третини ХХ століття. У даному дослідженні використані такі методи наукового пізнання: аналізу та синтезу, класифікації, хронологічний, порівняльно-історичний, ретроспективний та інші допоміжні методи. У статті висвітлено, що уся наукова діяльність А. Є. Зайкевича була пов’язана з Харківським товариством сільського господарства, де обґрунтовано необхідність організації дослідних полів. Учений займався дослідженням бурякосіянням, розробив програму польових дослідів і методику їх проведення. Досліджено, що до числа найактуальніших питань, цікавих як з практичної так і наукової точки зору, належали питання дослідження культури пшениці, а саме вивчення особливостей культури ярих і озимих пшениць і розповсюдження їх залежно від кліматичних і ґрунтових умов. Детально обґрунтовано методологію, а саме, що при дослідженні пшениці за вказівками ученого потрібно враховувати три головні сторони: 1) природно- історичну, 2) сільськогосподарську, 3) торгово-промислову. Узагальнено, що ученому належать вагомі здобутки з питань поліпшення вітчизняних сортів пшениці.
{"title":"НАУКОВІ ПОШУКИ А. Є. ЗАЙКЕВИЧА У ГАЛУЗІ РОСЛИННИЦТВА ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ – ПОЧ. ХХ ст.","authors":"Світлана Горденко","doi":"10.31470/2786-6327/2022/1/78-85","DOIUrl":"https://doi.org/10.31470/2786-6327/2022/1/78-85","url":null,"abstract":"Мета статтіполягає у вивченні багатогранної науковоїдіяльності професора Харківського університету Анастаса Єгоровича Зайкевича на тлі розвитку сільськогосподарської науки другої половини ХІХ – першої третини ХХ століття. \u0000У даному дослідженні використані такі методи наукового пізнання: аналізу та синтезу, класифікації, хронологічний, порівняльно-історичний, ретроспективний та інші допоміжні методи. \u0000У статті висвітлено, що уся наукова діяльність А. Є. Зайкевича була пов’язана з Харківським товариством сільського господарства, де обґрунтовано необхідність організації дослідних полів. Учений займався дослідженням бурякосіянням, розробив програму польових дослідів і методику їх проведення. Досліджено, що до числа найактуальніших питань, цікавих як з практичної так і наукової точки зору, належали питання дослідження культури пшениці, а саме вивчення особливостей культури ярих і озимих пшениць і розповсюдження їх залежно від кліматичних і ґрунтових умов. Детально обґрунтовано методологію, а саме, що при дослідженні пшениці за вказівками ученого потрібно враховувати три головні сторони: 1) природно- історичну, 2) сільськогосподарську, 3) торгово-промислову. Узагальнено, що ученому належать вагомі здобутки з питань поліпшення вітчизняних сортів пшениці.","PeriodicalId":178717,"journal":{"name":"Scientia et societus","volume":"195 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-05-10","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"121129903","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-05-10DOI: 10.31470/2786-6327/2022/1/86-96
Надія Коцур
У статті розкрито наукові здобутки у галузі специфічної профілактики в період найбільш поширених епідемій. Показано значимість специфічної профілактики в сучасних умовах появи нових епідемій та пандемій. Проаналізовано ефективність засобів імунопрофілактики в період війн та вакцин під час пандемії COVID-19. Актуальність дослідження зумовлена епідеміологічними викликами сучасності, пов’язаними із незадовільним станом імунопрофілактики, пандемією COVID-19, російсько- українською війною та її епідемічними наслідками, санітарно-епідеміологічним благополуччям країни. Мета полягала у здійсненні цілісного відтворення діяльності учених-лікарів у пошуках засобів специфічної профілактики проти інфекційних хвороб на терені України в другій половині ХІХ – ХХ ст. та її значимості в умовах епідеміологічних викликів сучасності. Проаналізовано внесок у розробці засобів специфічної профілактики в період поширення епідемій в ХІХ –ХХ ст. медичних товариств Києва – Товариства київських лікарів та Товариства для боротьби із заразними хворобами. Учені-лікарі ініціювали відкриття Бактеріологічного інституту в Києві як важливого наукового центру в розробці антибактеріальних засобів у подоланні епідемій на терені України. Для ознайомлення із засобами специфічної профілактики інфекційних захворювань українські вчені запозичували закордонний досвід та вдосконалювали його у себе на батьківщині. Встановлено, що вітчизняна протидифтерійна сироватка за своїми профілактичними і лікувальними властивостями мала вищу ефективність, ніж аналогічні закордонні сироватки. Розкрито ефективність імунопрофілактики проти таких інфекційних хвороб, як дифтерія, холера, скарлатина, правець, газова гангрена. З’ясовано епідеміологічні виклики ХХІ ст., серед яких – пандемія COVID-19, ризики появи таких інфекційних хвороб, як холера, правець, газова гангрена в період ведення російсько-української війни. Проаналізовано засоби специфічної профілактики проти зазначених інфекційних хвороб та ефективність вакцин від час пандемії COVID-19. Показано значимість вакцинації як найбільш ефективного засобу специфічної профілактики проти інфекційних хвороб. Дослідженням встановлено вагомий внесок у розробці засобів специфічної профілактики в період поширення епідемій медичних товариств Києва. Чільне місце в обґрунтуванні на науковій основі антибактеріальних засобів у подоланні епідемій належало Київському Бактеріологічному інституту. Наукові пошуки вчених інституту були спрямовані на розробку і вдосконалення технології приготування специфічних засобів для проведення профілактики і лікування інфекційних хвороб. Добровільні асоціації лікарів у формі товариств і до теперішнього часу є теоретичним і практичним фундаментом подальшого розвитку профілактичних технологій з урахуванням старих та появи нових епідемій та пандемій. Існуючі на сьогодні епідеміологічні виклики, пов’язані з пандемією COVID-19 та появою епідемічних наслідків широкомасштабної російсько- української війни.
{"title":"СПЕЦИФІЧНА ПРОФІЛАКТИКА ІНФЕКЦІЙНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ: НАУКОВІ ЗДОБУТКИ І ВИКЛИКИ СУЧАСНОСТІ","authors":"Надія Коцур","doi":"10.31470/2786-6327/2022/1/86-96","DOIUrl":"https://doi.org/10.31470/2786-6327/2022/1/86-96","url":null,"abstract":"У статті розкрито наукові здобутки у галузі специфічної профілактики в період найбільш поширених епідемій. Показано значимість специфічної профілактики в сучасних умовах появи нових епідемій та пандемій. Проаналізовано ефективність засобів імунопрофілактики в період війн та вакцин під час пандемії COVID-19. \u0000Актуальність дослідження зумовлена епідеміологічними викликами сучасності, пов’язаними із незадовільним станом імунопрофілактики, пандемією COVID-19, російсько- українською війною та її епідемічними наслідками, санітарно-епідеміологічним благополуччям країни. \u0000Мета полягала у здійсненні цілісного відтворення діяльності учених-лікарів у пошуках засобів специфічної профілактики проти інфекційних хвороб на терені України в другій половині ХІХ – ХХ ст. та її значимості в умовах епідеміологічних викликів сучасності. \u0000Проаналізовано внесок у розробці засобів специфічної профілактики в період поширення епідемій в ХІХ –ХХ ст. медичних товариств Києва – Товариства київських лікарів та Товариства для боротьби із заразними хворобами. Учені-лікарі ініціювали відкриття Бактеріологічного інституту в Києві як важливого наукового центру в розробці антибактеріальних засобів у подоланні епідемій на терені України. Для ознайомлення із засобами специфічної профілактики інфекційних захворювань українські вчені запозичували закордонний досвід та вдосконалювали його у себе на батьківщині. Встановлено, що вітчизняна протидифтерійна сироватка за своїми профілактичними і лікувальними властивостями мала вищу ефективність, ніж аналогічні закордонні сироватки. Розкрито ефективність імунопрофілактики проти таких інфекційних хвороб, як дифтерія, холера, скарлатина, правець, газова гангрена. З’ясовано епідеміологічні виклики ХХІ ст., серед яких – пандемія COVID-19, ризики появи таких інфекційних хвороб, як холера, правець, газова гангрена в період ведення російсько-української війни. Проаналізовано засоби специфічної профілактики проти зазначених інфекційних хвороб та ефективність вакцин від час пандемії COVID-19. Показано значимість вакцинації як найбільш ефективного засобу специфічної профілактики проти інфекційних хвороб. \u0000Дослідженням встановлено вагомий внесок у розробці засобів специфічної профілактики в період поширення епідемій медичних товариств Києва. Чільне місце в обґрунтуванні на науковій основі антибактеріальних засобів у подоланні епідемій належало Київському Бактеріологічному інституту. Наукові пошуки вчених інституту були спрямовані на розробку і вдосконалення технології приготування специфічних засобів для проведення профілактики і лікування інфекційних хвороб. \u0000Добровільні асоціації лікарів у формі товариств і до теперішнього часу є теоретичним і практичним фундаментом подальшого розвитку профілактичних технологій з урахуванням старих та появи нових епідемій та пандемій. Існуючі на сьогодні епідеміологічні виклики, пов’язані з пандемією COVID-19 та появою епідемічних наслідків широкомасштабної російсько- української війни.","PeriodicalId":178717,"journal":{"name":"Scientia et societus","volume":"42 2 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-05-10","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"130671426","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-05-10DOI: 10.31470/2786-6327/2022/1/106-113
Тамара Юріївна Єрічева
Дитячий травматизм у структурі захворюваності та смертності серед школярів посідає помітне місце. Саме тому вивчення чинників, що впливають на рівень шкільного травматизму є одним із актуальних завдань освіти. Зазначена проблема пов’язана із психологічними особливостями учнів підліткового віку та особистічними факторами у формуванні групи ризику шкільного травматизму. У статті проаналізовано психологічні характеристики учнів, найбільш схильних до виникнення травм, проведено порівняльну характеристику показників особистісних факторів травмованих і нетравмованих хлопців і дівчат. З’ясовано, що підлітковий період у циклі дитячого розвитку часто називають критичним, що зумовлено, з одного боку, якісними змінами інтересів, стосунків, раніше сформованих особливостей дитини, а з іншого –появою суб’єктивних труднощів, зміною реакцій поведінки на сформовані соціальні та побутові стереотипи. Тобто відбуваються зміни рис особистості, які є низкою взаємопов’язаних психологічних ознак. Встановлено здатність рис особистості впливати на шкільний травматизм шляхом проведеного тестування травмованих дітей за адаптованим та модифікованим 12-факторним опитувальником Р. Кеттела. Зазначена методика визначення психологічного портрету дала можливість правильно зрозуміти структуру і функції особистості та особливості соціального оточення, його вплив на формування індивіда. Результати проведеного дослідження свідчать, що у формуванні групи ризику шкільного травматизму необхідно брати до уваги такі особистісні фактори: D (підвищена збудливість, надмірна активність), F (необережність, схильність до ризику), O (високий рівень тривожності), Q4 (нервове напруження, фрустрація). Подальші дослідження означеної проблеми можуть здійснюватися у розробці методики, педагогічних принципів, методів та умов проведення профілактичних заходів у групах дітей з підвищеним ризиком отримання травми.
在学龄儿童的发病率和死亡率结构中，儿童伤害占据了重要位置。因此，研究影响校园伤害水平的因素是教育最紧迫的任务之一。这个问题与青少年学生的心理特征和形成校园伤害危险群体的个人因素有关。文章分析了最易受伤学生的心理特征，并比较了受伤和未受伤男女生的个人因素指标。研究发现，儿童发展周期中的青春期通常被称为关键期，这一方面是由于儿童的兴趣、人际关系、先前形成的特征发生了质的变化，另一方面是由于出现了主观困难，对既定的社会和日常定型观念的行为反应发生了变化。换句话说，人格特征发生了变化，而人格特征是一系列相互关联的心理特征。通过使用 R. Kettel 经改编和修改的 12 要素问卷对受创伤的儿童进行测试，确定了人格特质对学 校创伤的影响能力。这种确定心理特征的方法使我们能够正确理解人格的结构和功能以及社会环境的特殊性及其对个人形成的影响。研究结果表明，在形成校园伤害风险群体时应考虑以下个人因素：D（兴奋性增高、过度活跃）、F（粗心大意、冒险）、O（高度焦虑）、Q4（神经紧张、沮丧）。对这一问题的进一步研究可以在制定方法、教学原则、方法和条件时进行，以便在受伤风险增加的儿童群体中采取预防措施。
{"title":"ГРУПИ РИЗИКУ ШКІЛЬНОГО ТРАВМАТИЗМУ ЗА ПСИХОЛОГІЧНИМИ ХАРАКТЕРИСТИКАМИ: СУЧАСНИЙ СТАН ПРОБЛЕМИ","authors":"Тамара Юріївна Єрічева","doi":"10.31470/2786-6327/2022/1/106-113","DOIUrl":"https://doi.org/10.31470/2786-6327/2022/1/106-113","url":null,"abstract":"Дитячий травматизм у структурі захворюваності та смертності серед школярів посідає помітне місце. Саме тому вивчення чинників, що впливають на рівень шкільного травматизму є одним із актуальних завдань освіти. Зазначена проблема пов’язана із психологічними особливостями учнів підліткового віку та особистічними факторами у формуванні групи ризику шкільного травматизму. \u0000У статті проаналізовано психологічні характеристики учнів, найбільш схильних до виникнення травм, проведено порівняльну характеристику показників особистісних факторів травмованих і нетравмованих хлопців і дівчат. \u0000З’ясовано, що підлітковий період у циклі дитячого розвитку часто називають критичним, що зумовлено, з одного боку, якісними змінами інтересів, стосунків, раніше сформованих особливостей дитини, а з іншого –появою суб’єктивних труднощів, зміною реакцій поведінки на сформовані соціальні та побутові стереотипи. Тобто відбуваються зміни рис особистості, які є низкою взаємопов’язаних психологічних ознак. \u0000Встановлено здатність рис особистості впливати на шкільний травматизм шляхом проведеного тестування травмованих дітей за адаптованим та модифікованим 12-факторним опитувальником Р. Кеттела. Зазначена методика визначення психологічного портрету дала можливість правильно зрозуміти структуру і функції особистості та особливості соціального оточення, його вплив на формування індивіда. \u0000Результати проведеного дослідження свідчать, що у формуванні групи ризику шкільного травматизму необхідно брати до уваги такі особистісні фактори: D (підвищена збудливість, надмірна активність), F (необережність, схильність до ризику), O (високий рівень тривожності), Q4 (нервове напруження, фрустрація). \u0000Подальші дослідження означеної проблеми можуть здійснюватися у розробці методики, педагогічних принципів, методів та умов проведення профілактичних заходів у групах дітей з підвищеним ризиком отримання травми.","PeriodicalId":178717,"journal":{"name":"Scientia et societus","volume":"20 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-05-10","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"127915185","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-05-10DOI: 10.31470/2786-6327/2022/1/31-38
S. Tanana
У статті розглянуто важливість і переваги використання інноваційних засобів у навчанні іноземних мов, що забезпечує розвиток комунікативних, професійних і творчих компетенцій та стимулює потребу майбутнього учителя-філолога у самоосвіті. Встановлено, що впровадження інноваційних засобів навчання іноземних мов позитивно впливають на мотивацію студентів і на кінцевий результат навчання – рівень володіння мовою. Звертається увага на формування готовності до інноваційної освітньої діяльності майбутніх учителів- філологів, що є одним із головних чинників освітнього процесу закладу вищої освіти. Проаналізовано концептуальні підходи формування професійної компетентності вчителів- філологів, обгрунтовано соціокультурні чинники, що сприяють формуванню та розвитку особистості фахівця. Проаналізовано теоретичні аспекти проблеми готовності до інноваційної діяльності, розглянуто зміст понять «інтерактивні методи», «інноваційні засоби», «підготовка». Професійне становлення майбутнього вчителя філологічних дисциплін – процес складний і тривалий процес. Серед його обов’язкових складових – теоретичне й практичне навчання, під час якого майбутні вчителі оволодівають системою наукових знань і вмінь у поєднанні із загальнопрофесійною підготовкою. У статті розглянуто проблему використання інноваційних засобів навчання при підготовці вчителів-філологів закладів вищої освіти. Визначено роль інтерактивних методів навчання у професійній підготовці майбутніх учителів-філологів у педагогічній діяльності; окреслено сутнісні характеристики змісту інноваційних процесів у сучасній освіті; обгрунтовано предмет тема і завдання освітньої інноватики у закладі вищої освіти.Доведено, що систематичне використання в освітньому процесі методу проектів, дає змогу навчати майбутніх учителів-філологів закладу вищої освіти самостійно здобувати нові знання та застосовувати їх на практиці для розвязання професійних проблем у майбутній професійній діяльності.
{"title":"PECULIRATIES OF THE USE OF INNOVATION MEANS OF TEACHING IN PROFESSIONAL TRAINING OF FUTURE TEACHER-PHILOLOGISTS: ETHODICAL ASPECT","authors":"S. Tanana","doi":"10.31470/2786-6327/2022/1/31-38","DOIUrl":"https://doi.org/10.31470/2786-6327/2022/1/31-38","url":null,"abstract":"У статті розглянуто важливість і переваги використання інноваційних засобів у навчанні іноземних мов, що забезпечує розвиток комунікативних, професійних і творчих компетенцій та стимулює потребу майбутнього учителя-філолога у самоосвіті. Встановлено, що впровадження інноваційних засобів навчання іноземних мов позитивно впливають на мотивацію студентів і на кінцевий результат навчання – рівень володіння мовою. Звертається увага на формування готовності до інноваційної освітньої діяльності майбутніх учителів- філологів, що є одним із головних чинників освітнього процесу закладу вищої освіти. Проаналізовано концептуальні підходи формування професійної компетентності вчителів- філологів, обгрунтовано соціокультурні чинники, що сприяють формуванню та розвитку особистості фахівця. Проаналізовано теоретичні аспекти проблеми готовності до інноваційної діяльності, розглянуто зміст понять «інтерактивні методи», «інноваційні засоби», \u0000«підготовка». \u0000Професійне становлення майбутнього вчителя філологічних дисциплін – процес складний і тривалий процес. Серед його обов’язкових складових – теоретичне й практичне навчання, під час якого майбутні вчителі оволодівають системою наукових знань і вмінь у поєднанні із загальнопрофесійною підготовкою. У статті розглянуто проблему використання інноваційних засобів навчання при підготовці вчителів-філологів закладів вищої освіти. Визначено роль інтерактивних методів навчання у професійній підготовці майбутніх учителів-філологів у педагогічній діяльності; окреслено сутнісні характеристики змісту інноваційних процесів у сучасній освіті; обгрунтовано предмет тема і завдання освітньої інноватики у закладі вищої освіти.Доведено, що систематичне використання в освітньому процесі методу проектів, дає змогу навчати майбутніх учителів-філологів закладу вищої освіти самостійно здобувати нові знання та застосовувати їх на практиці для розвязання професійних проблем у майбутній професійній діяльності.","PeriodicalId":178717,"journal":{"name":"Scientia et societus","volume":"38 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-05-10","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"114689752","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-05-10DOI: 10.31470/2786-6327/2022/1/49-55
Yuliia Lukeshevych
У статті визначено та описано педагогічні умови формування готовності майбутніх фахівців сфери обслуговування до діалогової комунікації у професійній діяльності. Доведено, що спілкування є важливим соціально-психологічним аспектом будь-якої діяльності, оскільки саме у цьому процесі виявляється справжня сутність людини. Виявлено, що готовність до діалогової комунікації виступає інтегративною якістю особистості професіонала (фахівця сфери обслуговування), яка полягає в активному формуванні необхідних теоретичних знань, практичних умінь і навичок, забезпечує результативність формування даної комунікації. У структурі готовності майбутнього фахівця сфери обслуговування виділено мотиваційний (позитивне ставлення й інтерес до професійного спілкування), когнітивний (теоретичні знання про сутність і особливості ділової комунікації), комунікативний (володіння фахівцем комунікативною компетентністю, яка передбачає комунікативні, лінгвістичні, професійні уміння) компоненти, що слугували підґрунтям для визначення критеріїв, показників, рівнів сформованості готовності в майбутніх фахівців сфери обслуговування. Поєднання різних видів діяльності майбутнього фахівця сфери обслуговування полягає в інтеграції таких видів діяльності, як навчально-мовленнєва, комунікативна і туристична, які взаємодоповнюють, взаємопідсилюють, взаємопронизують одна одну і таким чином створюють умови для формування готовності до діалогової комунікації.
{"title":"FORMATION OF READINESS OF FUTURE SPECIALISTS OF SERVICE SECTOR TO DIALOGUE COMMUNICATION IN PROFESSIONALACTIVITY","authors":"Yuliia Lukeshevych","doi":"10.31470/2786-6327/2022/1/49-55","DOIUrl":"https://doi.org/10.31470/2786-6327/2022/1/49-55","url":null,"abstract":"У статті визначено та описано педагогічні умови формування готовності майбутніх фахівців сфери обслуговування до діалогової комунікації у професійній діяльності. Доведено, що спілкування є важливим соціально-психологічним аспектом будь-якої діяльності, оскільки саме у цьому процесі виявляється справжня сутність людини. Виявлено, що готовність до діалогової комунікації виступає інтегративною якістю особистості професіонала (фахівця сфери обслуговування), яка полягає в активному формуванні необхідних теоретичних знань, практичних умінь і навичок, забезпечує результативність формування даної комунікації. У структурі готовності майбутнього фахівця сфери обслуговування виділено мотиваційний (позитивне ставлення й інтерес до професійного спілкування), когнітивний (теоретичні знання про сутність і особливості ділової комунікації), комунікативний (володіння фахівцем комунікативною компетентністю, яка передбачає комунікативні, лінгвістичні, професійні уміння) компоненти, що слугували підґрунтям для визначення критеріїв, показників, рівнів сформованості готовності в майбутніх фахівців сфери обслуговування. \u0000Поєднання різних видів діяльності майбутнього фахівця сфери обслуговування полягає в інтеграції таких видів діяльності, як навчально-мовленнєва, комунікативна і туристична, які взаємодоповнюють, взаємопідсилюють, взаємопронизують одна одну і таким чином створюють умови для формування готовності до діалогової комунікації.","PeriodicalId":178717,"journal":{"name":"Scientia et societus","volume":"82 6","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-05-10","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"132535917","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：