Pub Date : 2022-05-10DOI: 10.31470/2786-6327/2022/1/63-70
Олена Дзюбенко, Тамара Андреєва
У статті розглянуто теоретичні підходи до формування екологічної свідомості в українських реаліях сьогодення. Мета статті – дослідити особливості формування екологічної свідомості у майбутніх педагогів в реаліях сьогодення. Наведено історичні факти наслідків споживацького ставлення до природних ресурсів. З’ясовано, що в даний час екологічна криза в світі погіршується, і особливо це помітно в Україні, про що говорять конкретні факти. Виявлено, що одним з важливих завдань для подолання екологічної кризи є формування екологічної свідомості. Для цього необхідно докорінно змінити світоглядну парадигму з антропоцентричної на природоцентричну, звернутися до багатовікового досвіду гармонійного природокористування українського народу. Розглянуто теорію справедливості обміну, який трактується як можливості кожного покоління бути включеними в позитивний діахронний обмін: допомогу, яку молоде покоління отримує після народження (адже дитина народжується повністю безсилою і вищою мірою безпомічною) та в період дорослішання, пізніше воно «повертає» через допомогу літнім, які перейшли у фазу третього покоління. Також важливим поняттям у формуванні ставлення до природного довкілля є ідея коригуючої справедливості, яка націлює сприймати природу як спільну власність людства, що належить кожному поколінню, а всередині покоління кожному індивіду рівною мірою. З’ясовано, що якщо колективна екологічна свідомість у більшості членів українського соціуму перебуває на достатньому рівні, то індивідуальна все ще потребує значних зрушень, тому формування екологічної свідомості є найважливішим завданням природничої освіти та екологічного виховання, які слід починати з перших років життя. Доведено, що для формування екологічної свідомості майбутніх поколінь винятково важливою є роль педагогів, починаючи з вихователів закладів дошкільної освіти і закінчуючи викладачами закладів вищої освіти, особливо педагогічного спрямування. На сучасному етапі актуальним є формування у свідомості кожного члена суспільства бажання оберігати і примножувати природні угрупування, тобто відноситися до них з позицій моралі. Сучасна педагогіка має взяти на озброєння нові підходи і методи екологічної підготовки фахівців з урахуванням соціальних реалій і потреб сьогодення. Поряд з традиційними засобами навчання доцільно поширювати і активно впроваджувати підходи освіти для збалансованого розвитку через екологізацію усіх дисциплін та формування екологічної свідомості. Запропоновані авторські курси сприятимуть підвищенню ефективності процесу формування еколого зорієнтованої особистості у процесі професійної підготовки. Тому поширення і розвиток екологічної освіти є не тільки важливим для сьогодення, а має стати пріоритетом державної політики, запорукою екологічної безпеки держави.
{"title":"ОСНОВНІ ЕТАПИ ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ СВІДОМОСТІ У МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ В РЕАЛІЯХ СЬОГОДЕННЯ","authors":"Олена Дзюбенко, Тамара Андреєва","doi":"10.31470/2786-6327/2022/1/63-70","DOIUrl":"https://doi.org/10.31470/2786-6327/2022/1/63-70","url":null,"abstract":"У статті розглянуто теоретичні підходи до формування екологічної свідомості в українських реаліях сьогодення. Мета статті – дослідити особливості формування екологічної свідомості у майбутніх педагогів в реаліях сьогодення. Наведено історичні факти наслідків споживацького ставлення до природних ресурсів. З’ясовано, що в даний час екологічна криза в світі погіршується, і особливо це помітно в Україні, про що говорять конкретні факти. Виявлено, що одним з важливих завдань для подолання екологічної кризи є формування екологічної свідомості. Для цього необхідно докорінно змінити світоглядну парадигму з антропоцентричної на природоцентричну, звернутися до багатовікового досвіду гармонійного природокористування українського народу. Розглянуто теорію справедливості обміну, який трактується як можливості кожного покоління бути включеними в позитивний діахронний обмін: допомогу, яку молоде покоління отримує після народження (адже дитина народжується повністю безсилою і вищою мірою безпомічною) та в період дорослішання, пізніше воно \u0000«повертає» через допомогу літнім, які перейшли у фазу третього покоління. Також важливим поняттям у формуванні ставлення до природного довкілля є ідея коригуючої справедливості, яка націлює сприймати природу як спільну власність людства, що належить кожному поколінню, а всередині покоління кожному індивіду рівною мірою. З’ясовано, що якщо колективна екологічна свідомість у більшості членів українського соціуму перебуває на достатньому рівні, то індивідуальна все ще потребує значних зрушень, тому формування екологічної свідомості є найважливішим завданням природничої освіти та екологічного виховання, які слід починати з перших років життя. Доведено, що для формування екологічної свідомості майбутніх поколінь винятково важливою є роль педагогів, починаючи з вихователів закладів дошкільної освіти і закінчуючи викладачами закладів вищої освіти, особливо педагогічного спрямування. На сучасному етапі актуальним є формування у свідомості кожного члена суспільства бажання оберігати і примножувати природні угрупування, тобто відноситися до них з позицій моралі. Сучасна педагогіка має взяти на озброєння нові підходи і методи екологічної підготовки фахівців з урахуванням соціальних реалій і потреб сьогодення. Поряд з традиційними засобами навчання доцільно поширювати і активно впроваджувати підходи освіти для збалансованого розвитку через екологізацію усіх дисциплін та формування екологічної свідомості. Запропоновані авторські курси сприятимуть підвищенню ефективності процесу формування еколого зорієнтованої особистості у процесі професійної підготовки. Тому поширення і розвиток екологічної освіти є не тільки важливим для сьогодення, а має стати пріоритетом державної політики, запорукою екологічної безпеки держави.","PeriodicalId":178717,"journal":{"name":"Scientia et societus","volume":"1 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-05-10","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"116130566","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-05-10DOI: 10.31470/2786-6327/2022/1/9-19
Ольга Шапран, Богдан Бандур
У статті розглянуто особливості застосування імітаційних технологій навчання у процесі професійної підготовки майбутніх викладачів у вищій школі. Доведено, що імітаційні технології навчання є основним засобом формування практичних професійних умінь і навичок студентів в умовах штучно створеного освітнього середовища ЗВО. Уточнено розуміння основних дефініцій проблеми дослідження, а саме: імітаційні технології у вищій школі (сукупність освітніх методів, дій та процедур відтворення в умовах ЗВО процесів, що відбуваються в реальній професійній діяльності майбутніх фахівців); імітаційне навчання у вищій школі (педагогічна взаємодія викладачів і студентів, що дозволяє через застосування імітації та гри, принципів і способів активних дій забезпечити процес самоствердження і саморозвитку кожної конкретної особистості). Розглянуто класифікацію імітаційних технології навчання за наявністю ролей (ігрові та неігрові). Визначено й охарактеризовано основні різновиди імітаційних технологій навчання (розігрування ролей (інсценування); ігрове проєктування; дидактична гра; рольова гра; стажування із виконанням посадової ролі; імітаційний тренінг; навчання дією («Learning by doing»); комп’ютерні (машинні) симуляції; метод конкретних ситуацій (ситуація-проблема, ситуація-оцінка, ситуація-ілюстрація, ситуація-вправа)). Визначено переваги (нестандартне інтерактивне спілкування студентів, комфортні умови навчання, підвищення продуктивності освітнього процесу; низька вартість помилки у процесі впровадження імітаційних технологій навчання, гнучкість та активність, свобода від обмежень) та недоліки цієї групи технологій (складність у підготовці, моделюванні та контролі ігрових ситуацій, необхідність виконання тренерських і режисерських функцій, непередбачуваний хід розвитку гри). Експериментально доведено, що імітаційні технології навчання ефективно використовують імпровізаційні можливості студентів у побудові освітнього процесу, сприяють підвищенню якості освіти у ЗВО та розвитку переконань майбутніх викладачів щодо результативності університетської професійної підготовки. The article examines the peculiarities of the application of simulation learning technologies in the process of professional training of future teachers in higher education. It has been proved that simulation learning technologies usage is a primary way of forming practical professional skills and abilities of students in the conditions of artificially created educational environment. The understanding of the main definitions of the research problem has been clarified, namely: simulation technologies in higher education (a set of educational methods, actions and procedures in the conditions of higher education processes occurring in the professional activity of future specialists); imitation training in higher education (pedagogical interaction of teachers and students, which allows through the use of imitations, games, principles and methods of active action to ensure the process of self-affirmation
{"title":"ІМІТАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ НАВЧАННЯ МАЙБУТНІХ ВИКЛАДАЧІВ У ВИЩІЙ ШКОЛІ: СУТНІСТЬ, КЛАСИФІКАЦІЯ ТА РІЗНОВИДИ, ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ","authors":"Ольга Шапран, Богдан Бандур","doi":"10.31470/2786-6327/2022/1/9-19","DOIUrl":"https://doi.org/10.31470/2786-6327/2022/1/9-19","url":null,"abstract":"У статті розглянуто особливості застосування імітаційних технологій навчання у процесі професійної підготовки майбутніх викладачів у вищій школі. Доведено, що імітаційні технології навчання є основним засобом формування практичних професійних умінь і навичок студентів в умовах штучно створеного освітнього середовища ЗВО. Уточнено розуміння основних дефініцій проблеми дослідження, а саме: імітаційні технології у вищій школі (сукупність освітніх методів, дій та процедур відтворення в умовах ЗВО процесів, що відбуваються в реальній професійній діяльності майбутніх фахівців); імітаційне навчання у вищій школі (педагогічна взаємодія викладачів і студентів, що дозволяє через застосування імітації та гри, принципів і способів активних дій забезпечити процес самоствердження і саморозвитку кожної конкретної особистості). Розглянуто класифікацію імітаційних технології навчання за наявністю ролей (ігрові та неігрові). Визначено й охарактеризовано основні різновиди імітаційних технологій навчання (розігрування ролей (інсценування); ігрове проєктування; дидактична гра; рольова гра; стажування із виконанням посадової ролі; імітаційний тренінг; навчання дією («Learning by doing»); комп’ютерні (машинні) симуляції; метод конкретних ситуацій (ситуація-проблема, ситуація-оцінка, ситуація-ілюстрація, ситуація-вправа)). Визначено переваги (нестандартне інтерактивне спілкування студентів, комфортні умови навчання, підвищення продуктивності освітнього процесу; низька вартість помилки у процесі впровадження імітаційних технологій навчання, гнучкість та активність, свобода від обмежень) та недоліки цієї групи технологій (складність у підготовці, моделюванні та контролі ігрових ситуацій, необхідність виконання тренерських і режисерських функцій, непередбачуваний хід розвитку гри). Експериментально доведено, що імітаційні технології навчання ефективно використовують імпровізаційні можливості студентів у побудові освітнього процесу, сприяють підвищенню якості освіти у ЗВО та розвитку переконань майбутніх викладачів щодо результативності університетської професійної підготовки.\u0000The article examines the peculiarities of the application of simulation learning technologies in the process of professional training of future teachers in higher education. It has been proved that simulation learning technologies usage is a primary way of forming practical professional skills and abilities of students in the conditions of artificially created educational environment. The understanding of the main definitions of the research problem has been clarified, namely: simulation technologies in higher education (a set of educational methods, actions and procedures in the conditions of higher education processes occurring in the professional activity of future specialists); imitation training in higher education (pedagogical interaction of teachers and students, which allows through the use of imitations, games, principles and methods of active action to ensure the process of self-affirmation ","PeriodicalId":178717,"journal":{"name":"Scientia et societus","volume":"1 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-05-10","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"121762563","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-05-10DOI: 10.31470/2786-6327/2022/1/71-77
Юрій Козубенко
У статті здійснено аналіз досліджень національного природного парку «Святі гори» від минулого до сучасності. Описано природний заповідний фонд парку, рідкісні види рослин. Встановлено, що рослинність національного природного парку «Святі гори» має величезну наукову цінність. На площі 40,5 тисяч гектарів росте майже половина видів вищих рослин, які коли-небудь спостерігалися на Південному Сході України, зокрема: 943 види, в тому числі з них 27 видів – дерева, 63 – чагарники і 853 – трав’янисті рослини. Рослинність «Святих Гір» містить багато унікальних асоціацій різного таксономічного рангу, які підлягають особливій охороні як рідкісні, ендемічні, реліктові, а також еталонні і деградуючі під впливом людської діяльності. Штучні ліси, що займають велику площу в національному природному парку, дуже різноманітні і представляють науковий інтерес як досвід створення культур фітоценозів за участю аборигенних та інтродукованих видів. Основні типи рослинності представлені так: ліси займають понад 91 % площі парку, луки – близько 1,5 %, болота – 2,5 %. Встановлено, що на території парку живуть 256 видів тварин, із них 50 занесені в Червону книгу України. Фауна налічує 43 види ссавців, 194 – птахів, 10 – плазунів, 9 – земноводних, 40 – риб. З’ясовано, що у ході досліджень видатних українських ботаніків В. І. Талієва та М. І. Котова, проведених ними на території майбутнього національного природного парку на початку ХХ століття, ними було встановлено важливість надання даній території статусу природоохоронного об’єкту. Також у статті розглянуто стан досліджуваної території в умовах сьогодення. Зокрема встановлено, що в ході російської агресії національному природному парку «Святі гори» завдано непоправних збитків і його подальша доля залишається незрозумілою. Адже частина заповідників і національних парків сьогодні перебуває на лінії фронту, яка також не стоїть на місці та зміщується за ходом бойових дій. Унаслідок боїв і масових обстрілів знищуються не лише міста, а й заповідні території.
{"title":"ПРИРОДООХОРОННІ АСПЕКТИ НАЦІОНАЛЬНОГО ПРИРОДНОГО ПАРКУ «СВЯТІ ГОРИ»: МИНУЛЕ ТА СУЧАСНІСТЬ","authors":"Юрій Козубенко","doi":"10.31470/2786-6327/2022/1/71-77","DOIUrl":"https://doi.org/10.31470/2786-6327/2022/1/71-77","url":null,"abstract":"У статті здійснено аналіз досліджень національного природного парку «Святі гори» від минулого до сучасності. Описано природний заповідний фонд парку, рідкісні види рослин. Встановлено, що рослинність національного природного парку «Святі гори» має величезну наукову цінність. На площі 40,5 тисяч гектарів росте майже половина видів вищих рослин, які коли-небудь спостерігалися на Південному Сході України, зокрема: 943 види, в тому числі з них 27 видів – дерева, 63 – чагарники і 853 – трав’янисті рослини. Рослинність «Святих Гір» містить багато унікальних асоціацій різного таксономічного рангу, які підлягають особливій охороні як рідкісні, ендемічні, реліктові, а також еталонні і деградуючі під впливом людської діяльності. Штучні ліси, що займають велику площу в національному природному парку, дуже різноманітні і представляють науковий інтерес як досвід створення культур фітоценозів за участю аборигенних та інтродукованих видів. Основні типи рослинності представлені так: ліси займають понад 91 % площі парку, луки – близько 1,5 %, болота – 2,5 %. Встановлено, що на території парку живуть 256 видів тварин, із них 50 занесені в Червону книгу України. Фауна налічує 43 види ссавців, 194 – птахів, 10 – плазунів, 9 – земноводних, 40 – риб. З’ясовано, що у ході досліджень видатних українських ботаніків В. І. Талієва та М. І. Котова, проведених ними на території майбутнього національного природного парку на початку ХХ століття, ними було встановлено важливість надання даній території статусу природоохоронного об’єкту. Також у статті розглянуто стан досліджуваної території в умовах сьогодення. Зокрема встановлено, що в ході російської агресії національному природному парку «Святі гори» завдано непоправних збитків і його подальша доля залишається незрозумілою. Адже частина заповідників і національних парків сьогодні перебуває на лінії фронту, яка також не стоїть на місці та зміщується за ходом бойових дій. Унаслідок боїв і масових обстрілів знищуються не лише міста, а й заповідні території.","PeriodicalId":178717,"journal":{"name":"Scientia et societus","volume":"29 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-05-10","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"117228034","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-05-10DOI: 10.31470/2786-6327/2022/1/20-30
Тетяна Андрющенко, Любов Лохвицька
У статті подано теоретичні засади розвитку рефлексивної компетентності, акцентовано її значення у становленні особистості педагога та репрезентовано розробку методичного забезпечення щодо набуття фахівцями дошкільної освіти зазначеної компетентності. Актуальність дослідження зумовлена потребою держави у новій генерації конкурентноспроможних спеціалістів на ринку праці, здатних виконувати як соціальні запити освітньої політики, так і завдання професійно-особистісного зростання. Мета полягала у здійсненні психолого-педагогічного обґрунтування сутності рефлексивної компетентності у становленні особистості педагога-дошкільника; у розкритті важливості методичного супроводу у розвитку рефлексивної компетентності фахівців дошкільної освіти, що презентовано через опис програми спеціального курсу «Рефлексивна компетентність педагога: вектор розвитку». Ракурсом дослідження охоплено виклад методичних основ розвитку рефлексивної компетентності фахівців дошкільної освіти. Визначено мету спецкурсу, його завдання, перелік різновидів навчальних занять, пропозиції щодо навчально-методичного забезпечення та форм організації навчальної діяльності. Конкретизовано методичний інструментарій (види активностей, технології, методи, прийоми, засоби тощо), який використовується у процесі вивчення 9-ти тем курсу за трьома модулями, що проводяться в онлайн та офлайн або очному форматі та мають практичне спрямування. Передбачено перелік загальних і фахових програмних компетентностей, яких мають набути фахівці дошкільної освіти в результаті опанування спеціального курсу «Рефлексивна компетентність педагога: вектор розвитку». Загальний обсяг програми – 30 год. (1 кредит ЄКТС). Курс «Рефлексивна компетентність педагога: вектор розвитку» орієнтований на стимулювання педагогічних працівників дошкільної освіти до безперервного професійного розвитку та особистісного зростання. На основі проведеного дослідження з’ясовано сутність рефлексивної компетентності у становленні особистості педагога-дошкільника; проаналізовано результати психолого- педагогічних напрацювань зарубіжних і вітчизняних науковців щодо розвитку рефлексії у педагогічній діяльності і особистісному вдосконаленні фахівця дошкільної освіти; визначено, що розвиток рефлексивної компетентності забезпечується шляхом впровадження системи методичного супроводу, що репрезентовано спеціальним курсом «Рефлексивна компетентність педагога: вектор розвитку». Перспективи подальшої наукової роботи вбачаються в розробці системи тренінгів для розвитку рефлексивної компетентності фахівців дошкільної освіти.
{"title":"МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ РЕФЛЕКСИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ФАХІВЦІВ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ","authors":"Тетяна Андрющенко, Любов Лохвицька","doi":"10.31470/2786-6327/2022/1/20-30","DOIUrl":"https://doi.org/10.31470/2786-6327/2022/1/20-30","url":null,"abstract":"У статті подано теоретичні засади розвитку рефлексивної компетентності, акцентовано її значення у становленні особистості педагога та репрезентовано розробку методичного забезпечення щодо набуття фахівцями дошкільної освіти зазначеної компетентності. Актуальність дослідження зумовлена потребою держави у новій генерації конкурентноспроможних спеціалістів на ринку праці, здатних виконувати як соціальні запити освітньої політики, так і завдання професійно-особистісного зростання. \u0000Мета полягала у здійсненні психолого-педагогічного обґрунтування сутності рефлексивної компетентності у становленні особистості педагога-дошкільника; у розкритті важливості методичного супроводу у розвитку рефлексивної компетентності фахівців дошкільної освіти, що презентовано через опис програми спеціального курсу «Рефлексивна компетентність педагога: вектор розвитку». \u0000Ракурсом дослідження охоплено виклад методичних основ розвитку рефлексивної компетентності фахівців дошкільної освіти. Визначено мету спецкурсу, його завдання, перелік різновидів навчальних занять, пропозиції щодо навчально-методичного забезпечення та форм організації навчальної діяльності. Конкретизовано методичний інструментарій (види активностей, технології, методи, прийоми, засоби тощо), який використовується у процесі вивчення 9-ти тем курсу за трьома модулями, що проводяться в онлайн та офлайн або очному форматі та мають практичне спрямування. Передбачено перелік загальних і фахових програмних компетентностей, яких мають набути фахівці дошкільної освіти в результаті опанування спеціального курсу «Рефлексивна компетентність педагога: вектор розвитку». Загальний обсяг програми – 30 год. (1 кредит ЄКТС). Курс «Рефлексивна компетентність педагога: вектор розвитку» орієнтований на стимулювання педагогічних працівників дошкільної освіти до безперервного професійного розвитку та особистісного зростання. \u0000На основі проведеного дослідження з’ясовано сутність рефлексивної компетентності у становленні особистості педагога-дошкільника; проаналізовано результати психолого- педагогічних напрацювань зарубіжних і вітчизняних науковців щодо розвитку рефлексії у педагогічній діяльності і особистісному вдосконаленні фахівця дошкільної освіти; визначено, що розвиток рефлексивної компетентності забезпечується шляхом впровадження системи методичного супроводу, що репрезентовано спеціальним курсом «Рефлексивна компетентність педагога: вектор розвитку». Перспективи подальшої наукової роботи вбачаються в розробці системи тренінгів для розвитку рефлексивної компетентності фахівців дошкільної освіти.","PeriodicalId":178717,"journal":{"name":"Scientia et societus","volume":"35 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-05-10","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"125335507","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-05-10DOI: 10.31470/2786-6327/2022/1/114-121
Катерина Варивода
Статтю присвячено теоретичному вивченню здоров’язбережувального потенціалу майндфулнес-практик та основних аспектів їх впровадження в освітній простір закладів загальної середньої освіти. Карантинні обмеження та заходи із протидії пандемії Covid-19 вже негативно позначилися на стані психічного здоров’я молодого покоління. Поширення панічних настроїв, тривоги та страхів; фрустрація потреби у спілкуванні та соціальних контактах; поширення гіподинамії на тлі збільшення обсягів навчального навантаження та психоемоційних стресів визнані основними чинниками ризику щодо психічного здоров’я в умовах пандемії Covid-19. Ідеться, що одним із дієвих та доступних методів збереження і зміцнення психічного здоров’я школярів за даних умов є майндфулнес. Зазначено, що в таких країнах як Австралія, Великобританія, Швеція та США майндфулнес-практики вже давно інтенсивно впроваджуються в освітній процес, охоплюючи різні вікові групи від 5 до 19 років. Аналізуючи ефективність різноманітних майндфулнес- програм вчені констатували низку позитивних моментів щодо розвитку гармонійної особистості та профілактики психічних, психологічних та соматичних порушень у школярів. Встановлено, що майндфулнес збільшує концентрацію, об’єм і стійкість уваги; сприяє розвитку соціальних компетентностей у дітей та юнацької молоді; зменшує прояви тривоги, депресії, афективних розладів і суїцидальних думок у школярів; покращує стан соматичного здоров’я молодого покоління; позитивно позначається на діяльності мозку (зменшує активацію мигдалини, сприяє розвитку префронтальної кори й гіпокампу тощо). З’ясовано, що кращі показники щодо поліпшення рівня психічного здоров’я і благополуччя виявлено у пізньому підлітковому віці (15–18 років) в порівнянні із молодшим шкільним віком (6– 10 років). Водночас позитивний вплив майндфулнес на психосоматичне здоров’я та загальне самопочуття має накопичувальний ефект. Наголошується, що процес впровадження майндфулнес-практик у школах України першочергово потребує навчання і підготовку вчителів майндфулнес-методам роботи з дітьми.
{"title":"ВПРОВАДЖЕННЯ МАЙНДФУЛНЕС-ПРАКТИК В ШКОЛАХ: АНАЛІЗ ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНОГО ПОТЕНЦІАЛУ","authors":"Катерина Варивода","doi":"10.31470/2786-6327/2022/1/114-121","DOIUrl":"https://doi.org/10.31470/2786-6327/2022/1/114-121","url":null,"abstract":"Статтю присвячено теоретичному вивченню здоров’язбережувального потенціалу майндфулнес-практик та основних аспектів їх впровадження в освітній простір закладів загальної середньої освіти. \u0000Карантинні обмеження та заходи із протидії пандемії Covid-19 вже негативно позначилися на стані психічного здоров’я молодого покоління. Поширення панічних настроїв, тривоги та страхів; фрустрація потреби у спілкуванні та соціальних контактах; поширення гіподинамії на тлі збільшення обсягів навчального навантаження та психоемоційних стресів визнані основними чинниками ризику щодо психічного здоров’я в умовах пандемії Covid-19. Ідеться, що одним із дієвих та доступних методів збереження і зміцнення психічного здоров’я школярів за даних умов є майндфулнес. \u0000Зазначено, що в таких країнах як Австралія, Великобританія, Швеція та США майндфулнес-практики вже давно інтенсивно впроваджуються в освітній процес, охоплюючи різні вікові групи від 5 до 19 років. Аналізуючи ефективність різноманітних майндфулнес- програм вчені констатували низку позитивних моментів щодо розвитку гармонійної особистості та профілактики психічних, психологічних та соматичних порушень у школярів. Встановлено, що майндфулнес збільшує концентрацію, об’єм і стійкість уваги; сприяє розвитку соціальних компетентностей у дітей та юнацької молоді; зменшує прояви тривоги, депресії, афективних розладів і суїцидальних думок у школярів; покращує стан соматичного здоров’я молодого покоління; позитивно позначається на діяльності мозку (зменшує активацію мигдалини, сприяє розвитку префронтальної кори й гіпокампу тощо). \u0000З’ясовано, що кращі показники щодо поліпшення рівня психічного здоров’я і благополуччя виявлено у пізньому підлітковому віці (15–18 років) в порівнянні із молодшим шкільним віком (6– 10 років). Водночас позитивний вплив майндфулнес на психосоматичне здоров’я та загальне самопочуття має накопичувальний ефект. \u0000Наголошується, що процес впровадження майндфулнес-практик у школах України першочергово потребує навчання і підготовку вчителів майндфулнес-методам роботи з дітьми.","PeriodicalId":178717,"journal":{"name":"Scientia et societus","volume":"24 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-05-10","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"132267913","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-05-10DOI: 10.31470/2786-6327/2022/1/97-105
Л.В. Товкун
У статті зазначено, що за останні десятиліття спостерігається те, що класичне паління тютюну витісняється палінням тютюну через кальян. Такий спосіб відпочинку є притаманним у багатьох кафе, барах, ресторанах і є легкодоступним не лише для студентської молоді, а й для старшокласників. Утім уявлення про те, що куріння тютюну через кальян не приносить шкоди здоров’ю – хибне. В Україні паління тютюну через кальян нині є актуальною медико-валеологічною проблемою. Метою дослідження стало визначення причин, які сприяють розвитку шкідливої звички куріння кальяну серед студентської молоді в Україні, а також ризиків для їх здоров’я (на прикладі здобувачів вищої освіти Університету Григорія Сковороди в Переяславі). За допомогою анкетного та експериментального методів отримані результати дослідження дозволили встановити, що переважна кількість досліджуваних студентів курять кальян. Головними причинами куріння тютюну через кальян у них є: можливість розслабитися, особисте задоволення і підтримка компанії. Куріння кальяну згубно впливає на функціонування серцево-судинної та дихальної систем досліджуваних, що в свою чергу збільшує ризик розвитку небезпечних захворювань. З’ясовано, що досліджуваним притаманний низький рівень обізнаності щодо реальних наслідків куріння кальяну на організм людини. Встановлено, що в середньому сеанс куріння кальяну досліджуваними студентами триває від 20 до 60 хвилин. За цей час курець робить ≈169 затяжок із об’ємом ≈528 мл кальянного диму. Тривалість однієї затяжки ≈3 сек. із частотою 3 затяжки за хвилину. Значна кількість потенційно небезпечних складових речовин кальянного диму на стільки висока, що під час вдихання певного об’єму такого диму та їх кількість за хвилину це є не лише токсикологічним ризиком порушення здоров’я у молодих людей, які курять кальян, а й ризик порушення їх психічного і репродуктивного здоров’я, що матиме довгострокове негативне відлуння для майбутніх поколінь. Особливо це стосується тих дітей, які народяться у жінок, які під час вагітності часто будуть курити кальян, тому що матимуть вищий ризик розвитку респіраторних захворювань. А також такі жінки можуть народжувати дітей із меншою вагою, ніж ті, котрі взагалі ніколи не курили. З огляду на це, сучасній студентській молоді варто пам’ятати про небезпеку кальяну й обирати здорове, якісне життя і без найменшої шкоди для власного здоров’я. Ключові слова: тютюн, кальян, токсичні речовини, студентська молодь, порушення здоров’я, інфекційні захворювання.
{"title":"КУРІННЯ ТЮТЮНУ ЧЕРЕЗ КАЛЬЯН: ПРИЧИНИ І НАСЛІДКИ ДЛЯ ЗДОРОВ’Я СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ","authors":"Л.В. Товкун","doi":"10.31470/2786-6327/2022/1/97-105","DOIUrl":"https://doi.org/10.31470/2786-6327/2022/1/97-105","url":null,"abstract":"У статті зазначено, що за останні десятиліття спостерігається те, що класичне паління тютюну витісняється палінням тютюну через кальян. Такий спосіб відпочинку є притаманним у багатьох кафе, барах, ресторанах і є легкодоступним не лише для студентської молоді, а й для старшокласників. Утім уявлення про те, що куріння тютюну через кальян не приносить шкоди здоров’ю – хибне. В Україні паління тютюну через кальян нині є актуальною медико-валеологічною проблемою. \u0000Метою дослідження стало визначення причин, які сприяють розвитку шкідливої звички куріння кальяну серед студентської молоді в Україні, а також ризиків для їх здоров’я (на прикладі здобувачів вищої освіти Університету Григорія Сковороди в Переяславі). \u0000За допомогою анкетного та експериментального методів отримані результати дослідження дозволили встановити, що переважна кількість досліджуваних студентів курять кальян. Головними причинами куріння тютюну через кальян у них є: можливість розслабитися, особисте задоволення і підтримка компанії. Куріння кальяну згубно впливає на функціонування серцево-судинної та дихальної систем досліджуваних, що в свою чергу збільшує ризик розвитку небезпечних захворювань. З’ясовано, що досліджуваним притаманний низький рівень обізнаності щодо реальних наслідків куріння кальяну на організм людини. \u0000Встановлено, що в середньому сеанс куріння кальяну досліджуваними студентами триває від 20 до 60 хвилин. За цей час курець робить ≈169 затяжок із об’ємом ≈528 мл кальянного диму. Тривалість однієї затяжки ≈3 сек. із частотою 3 затяжки за хвилину. Значна кількість потенційно небезпечних складових речовин кальянного диму на стільки висока, що під час вдихання певного об’єму такого диму та їх кількість за хвилину це є не лише токсикологічним ризиком порушення здоров’я у молодих людей, які курять кальян, а й ризик порушення їх психічного і репродуктивного здоров’я, що матиме довгострокове негативне відлуння для майбутніх поколінь. Особливо це стосується тих дітей, які народяться у жінок, які під час вагітності часто будуть курити кальян, тому що матимуть вищий ризик розвитку респіраторних захворювань. А також такі жінки можуть народжувати дітей із меншою вагою, ніж ті, котрі взагалі ніколи не курили. \u0000З огляду на це, сучасній студентській молоді варто пам’ятати про небезпеку кальяну й обирати здорове, якісне життя і без найменшої шкоди для власного здоров’я. \u0000Ключові слова: тютюн, кальян, токсичні речовини, студентська молодь, порушення здоров’я, інфекційні захворювання.","PeriodicalId":178717,"journal":{"name":"Scientia et societus","volume":"16 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-05-10","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"125959586","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：