Pub Date : 2023-09-02DOI: 10.36910/6775-2308-8559-2023-3-20
Шматковська Тетяна, Коробчук Тетяна
У статті розглянуто специфіку застосування сучасних інформаційних та комунікаційних технологій в контексті моделювання бізнес-процесів різних рівнів. Визначено, що бізнес-процеси є основою ефективного управління підприємством, тому їх моделювання дає змогу аналітикам належним чином розуміти, аналізувати та здійснювати оптимізацію цих процесів з метою забезпечення досягнення кращих результатів діяльності суб’єкта господарювання. Розглянуто різні аспекти практичного використання інформаційних технологій в моделюванні бізнес-процесів. Зокрема, досліджено роль та значення різних програмних засобів, таких як системи управління бізнес-процесами (БПМ-системи), які дозволяють автоматизувати, стандартизувати та провести оптимізацію бізнес-процесів підприємства відповідно до його поточних потреб. Розглянуто особливість застосування сучасних комунікаційних технологій, таких як електронна пошта, чати, відеоконференції та спеціалізовані спільні робочі платформи, котрі сприяють загальному покращенню комунікації та співпраці між учасниками бізнес-процесів. Доведено, що дані технології дозволяють забезпечити швидкий та ефективний обмін інформацією, спрощують координацію та взаємодію між різними контрагентами, а також між внутрішніми організаційними підрозділами підприємства. Також розглядаються спеціалізовані методи та підходи до моделювання бізнес-процесів, що базуються на застосуванні цифрових та інформаційних технологій, такі як BPMN (Business Process Model and Notation), UML (Unified Modeling Language) та інші методи моделювання. Визначено, що правильне використання зазначених технологій дозволяє суттєво покращити якість моделей бізнес-процесів, а також забезпечити їх зрозумілість та документованість, що сприяє процесу автоматизації виконання даних процесів. Доведено необхідність широкого використання сучасних інформаційних та комунікаційних технологій в моделюванні бізнес-процесів шляхом підвищення ролі програмних засобів та комунікаційних технологій у забезпеченні належного рівня ефективності, координації та співпраці різних структурних підрозділів підприємства, що дозволяє забезпечити підвищення фінансово-господарських результатів його діяльності та сприяє формуванню ринкових конкурентних переваг суб’єкта господарювання.
{"title":"СУЧАСНІ ІНФОРМАЦІЙНІ ТА КОМУНІКАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ В МОДЕЛЮВАННІ БІЗНЕС-ПРОЦЕСІВ","authors":"Шматковська Тетяна, Коробчук Тетяна","doi":"10.36910/6775-2308-8559-2023-3-20","DOIUrl":"https://doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2023-3-20","url":null,"abstract":"У статті розглянуто специфіку застосування сучасних інформаційних та комунікаційних технологій в контексті моделювання бізнес-процесів різних рівнів. Визначено, що бізнес-процеси є основою ефективного управління підприємством, тому їх моделювання дає змогу аналітикам належним чином розуміти, аналізувати та здійснювати оптимізацію цих процесів з метою забезпечення досягнення кращих результатів діяльності суб’єкта господарювання. Розглянуто різні аспекти практичного використання інформаційних технологій в моделюванні бізнес-процесів. Зокрема, досліджено роль та значення різних програмних засобів, таких як системи управління бізнес-процесами (БПМ-системи), які дозволяють автоматизувати, стандартизувати та провести оптимізацію бізнес-процесів підприємства відповідно до його поточних потреб. Розглянуто особливість застосування сучасних комунікаційних технологій, таких як електронна пошта, чати, відеоконференції та спеціалізовані спільні робочі платформи, котрі сприяють загальному покращенню комунікації та співпраці між учасниками бізнес-процесів. Доведено, що дані технології дозволяють забезпечити швидкий та ефективний обмін інформацією, спрощують координацію та взаємодію між різними контрагентами, а також між внутрішніми організаційними підрозділами підприємства. Також розглядаються спеціалізовані методи та підходи до моделювання бізнес-процесів, що базуються на застосуванні цифрових та інформаційних технологій, такі як BPMN (Business Process Model and Notation), UML (Unified Modeling Language) та інші методи моделювання. Визначено, що правильне використання зазначених технологій дозволяє суттєво покращити якість моделей бізнес-процесів, а також забезпечити їх зрозумілість та документованість, що сприяє процесу автоматизації виконання даних процесів. Доведено необхідність широкого використання сучасних інформаційних та комунікаційних технологій в моделюванні бізнес-процесів шляхом підвищення ролі програмних засобів та комунікаційних технологій у забезпеченні належного рівня ефективності, координації та співпраці різних структурних підрозділів підприємства, що дозволяє забезпечити підвищення фінансово-господарських результатів його діяльності та сприяє формуванню ринкових конкурентних переваг суб’єкта господарювання.","PeriodicalId":329365,"journal":{"name":"Економічний форум","volume":"25 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-09-02","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"134120791","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-09-02DOI: 10.36910/6775-2308-8559-2023-3-13
Кривов’язюк Ігор, Шульга Марина
У статті визначено реальні втрати зовнішньоекономічної діяльності промислових підприємств України під впливом сучасних викликів. Основною метою дослідження є реалізація науково-методичного підходу щодо оцінювання впливу сучасних викликів на розвиток зовнішньоекономічної діяльності підприємств. Критичний аналіз змісту наукових публікацій з досліджуваної проблематики виявив відсутність комплексного підходу щодо встановлення реальних втрат зовнішньоекономічної діяльності підприємств під впливом сучасних викликів. Актуальність вирішення визначеної проблеми зумовлена масштабністю впливу сучасних викликів на динаміку зовнішньоекономічної діяльності промислових підприємств, що вимагає оцінювання такого впливу для подальшого розроблення заходів, які буде спрямовано на мінімізацію негативного впливу сучасних викликів. Методологічну основу становить система застосованих для отримання результатів дослідження методів: теоретичного узагальнення та аналітичний – для уточнення наукових підходів при визначенні впливу сучасних викликів на розвиток зовнішньоекономічної діяльності підприємств; узагальнення, групування та інтегрального оцінювання – для визначення рівня впливу сучасних викликів на розвиток зовнішньоекономічної діяльності промислових підприємств у 2013‒2021 рр.; відносних і абсолютних відхилень, коефіцієнтного аналізу зміни зовнішньоторговельного обороту – для встановлення обсягів втрат зовнішньоекономічної діяльності промислових підприємств України під впливом сучасних викликів; логічного узагальнення – для отримання висновків і розроблення рекомендацій за результатами досліджень. Об’єктом дослідження в роботі виступає зовнішньоекономічна діяльність підприємств. У статті представлено результати оцінювання впливу сучасних викликів на розвиток зовнішньоекономічної діяльності промислових підприємств, що стало можливим завдяки розробленому та реалізованому авторському науково-методичному підходу. Аналіз і логічне узагальнення результатів оцінювання впливу сучасних викликів на розвиток зовнішньоекономічної діяльності промислових підприємств стали основою визначення реальних обсягів втрат їх зовнішньоторговельного обороту. Результати дослідження мають практичну цінність для Міністерства економіки України та Офісу з розвитку підприємництва та експорту, адже можуть виступати основою розробки програми рекомендацій для активізації експортної ініціативи промислових підприємств за сучасних умов.
{"title":"ОЦІНЮВАННЯ ВПЛИВУ СУЧАСНИХ ВИКЛИКІВ НА РОЗВИТОК ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ","authors":"Кривов’язюк Ігор, Шульга Марина","doi":"10.36910/6775-2308-8559-2023-3-13","DOIUrl":"https://doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2023-3-13","url":null,"abstract":"У статті визначено реальні втрати зовнішньоекономічної діяльності промислових підприємств України під впливом сучасних викликів. Основною метою дослідження є реалізація науково-методичного підходу щодо оцінювання впливу сучасних викликів на розвиток зовнішньоекономічної діяльності підприємств. Критичний аналіз змісту наукових публікацій з досліджуваної проблематики виявив відсутність комплексного підходу щодо встановлення реальних втрат зовнішньоекономічної діяльності підприємств під впливом сучасних викликів. Актуальність вирішення визначеної проблеми зумовлена масштабністю впливу сучасних викликів на динаміку зовнішньоекономічної діяльності промислових підприємств, що вимагає оцінювання такого впливу для подальшого розроблення заходів, які буде спрямовано на мінімізацію негативного впливу сучасних викликів. Методологічну основу становить система застосованих для отримання результатів дослідження методів: теоретичного узагальнення та аналітичний – для уточнення наукових підходів при визначенні впливу сучасних викликів на розвиток зовнішньоекономічної діяльності підприємств; узагальнення, групування та інтегрального оцінювання – для визначення рівня впливу сучасних викликів на розвиток зовнішньоекономічної діяльності промислових підприємств у 2013‒2021 рр.; відносних і абсолютних відхилень, коефіцієнтного аналізу зміни зовнішньоторговельного обороту – для встановлення обсягів втрат зовнішньоекономічної діяльності промислових підприємств України під впливом сучасних викликів; логічного узагальнення – для отримання висновків і розроблення рекомендацій за результатами досліджень. Об’єктом дослідження в роботі виступає зовнішньоекономічна діяльність підприємств. У статті представлено результати оцінювання впливу сучасних викликів на розвиток зовнішньоекономічної діяльності промислових підприємств, що стало можливим завдяки розробленому та реалізованому авторському науково-методичному підходу. Аналіз і логічне узагальнення результатів оцінювання впливу сучасних викликів на розвиток зовнішньоекономічної діяльності промислових підприємств стали основою визначення реальних обсягів втрат їх зовнішньоторговельного обороту. Результати дослідження мають практичну цінність для Міністерства економіки України та Офісу з розвитку підприємництва та експорту, адже можуть виступати основою розробки програми рекомендацій для активізації експортної ініціативи промислових підприємств за сучасних умов.","PeriodicalId":329365,"journal":{"name":"Економічний форум","volume":"26 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-09-02","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"134371796","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-09-02DOI: 10.36910/6775-2308-8559-2023-3-16
Дзямулич Микола
У статті розглянуто специфіку проблематики формування системи фінансового забезпечення сталого розвитку регіону в сучасних умовах. Визначено, що сталий розвиток є важливою складовою сучасного суспільства, при цьому ефективне фінансове планування та управління регіональними ресурсами стає ключовим фактором досягнення даної мети. Проаналізовано роль фінансового забезпечення в контексті необхідності сталого розвитку регіону та з’ясовано основні фактори, які впливають на нього. Визначено, що ефективне фінансове забезпечення сталого розвитку передбачає необхідність вирішення таких питань, як залучення інвестицій, розподіл фінансових ресурсів, оптимізація бюджетних видатків та стимулювання економічного зростання регіону. Доведено, що для досягнення ефективності сталого розвитку регіону необхідно використовувати комплексний підхід, котрий поєднує фінансові, економічні, соціальні та екологічні аспекти. Запропоновано рекомендації щодо забезпечення ефективності фінансового планування та управління регіональним розвитком, котрі передбачають потребу формування сприятливого інвестиційної клімату, розробку інноваційних фінансових інструментів та підтримку розвитку підприємництва на регіональному рівні. На основі аналізу та порівняння дієвих фінансових практик визначено ефективні сучасні підходи та методи, котрі можуть бути застосовані для забезпечення підвищення ефективності сталого розвитку регіону. Визначено, що ефективне фінансове забезпечення сталого розвитку регіону потребує забезпечення дієвої співпраці між державним, приватним та громадським секторами, а також активної участі громадськості у формуванні стратегії сталого розвитку. Доведено важливість формування ефективної системи фінансового забезпечення сталого розвитку регіону та визначено ряд практичних рекомендацій, орієнтованих на забезпечення її продуктивності. Визначено важливість залучення інноваційних фінансових інструментів, таких як зелені інвестиції, соціальні облігації та фонди сталого розвитку, у контексті фінансового забезпечення сталого розвитку регіону. Доведено, що впровадження таких інструментів сприятиму притоку додаткових фінансових ресурсів на розвиток екологічно чистих технологій, соціальних програм та інфраструктури регіону. Доведено необхідність врахування соціальних та екологічних аспектів у процесі фінансового планування регіонального розвитку.
{"title":"ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНУ","authors":"Дзямулич Микола","doi":"10.36910/6775-2308-8559-2023-3-16","DOIUrl":"https://doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2023-3-16","url":null,"abstract":"У статті розглянуто специфіку проблематики формування системи фінансового забезпечення сталого розвитку регіону в сучасних умовах. Визначено, що сталий розвиток є важливою складовою сучасного суспільства, при цьому ефективне фінансове планування та управління регіональними ресурсами стає ключовим фактором досягнення даної мети. Проаналізовано роль фінансового забезпечення в контексті необхідності сталого розвитку регіону та з’ясовано основні фактори, які впливають на нього. Визначено, що ефективне фінансове забезпечення сталого розвитку передбачає необхідність вирішення таких питань, як залучення інвестицій, розподіл фінансових ресурсів, оптимізація бюджетних видатків та стимулювання економічного зростання регіону. Доведено, що для досягнення ефективності сталого розвитку регіону необхідно використовувати комплексний підхід, котрий поєднує фінансові, економічні, соціальні та екологічні аспекти. Запропоновано рекомендації щодо забезпечення ефективності фінансового планування та управління регіональним розвитком, котрі передбачають потребу формування сприятливого інвестиційної клімату, розробку інноваційних фінансових інструментів та підтримку розвитку підприємництва на регіональному рівні. На основі аналізу та порівняння дієвих фінансових практик визначено ефективні сучасні підходи та методи, котрі можуть бути застосовані для забезпечення підвищення ефективності сталого розвитку регіону. Визначено, що ефективне фінансове забезпечення сталого розвитку регіону потребує забезпечення дієвої співпраці між державним, приватним та громадським секторами, а також активної участі громадськості у формуванні стратегії сталого розвитку. Доведено важливість формування ефективної системи фінансового забезпечення сталого розвитку регіону та визначено ряд практичних рекомендацій, орієнтованих на забезпечення її продуктивності. Визначено важливість залучення інноваційних фінансових інструментів, таких як зелені інвестиції, соціальні облігації та фонди сталого розвитку, у контексті фінансового забезпечення сталого розвитку регіону. Доведено, що впровадження таких інструментів сприятиму притоку додаткових фінансових ресурсів на розвиток екологічно чистих технологій, соціальних програм та інфраструктури регіону. Доведено необхідність врахування соціальних та екологічних аспектів у процесі фінансового планування регіонального розвитку.","PeriodicalId":329365,"journal":{"name":"Економічний форум","volume":"18 1 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-09-02","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"132145686","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-09-02DOI: 10.36910/6775-2308-8559-2023-3-9
Зелінська Ольга, Галазюк Наталія
В даній статті розглянуто питання сутності та значення міжнародних переговорів як засобу досягнення дипломатичних домовленостей. Ціллю написання статті є вивчення специфіки та врахування впливу культурних національних особливостей на хід переговорного процесу. Встановлено, що гостра необхідність вирішувати сучасні проблеми світової політики дипломатичними засобами внесла в переговорний процес цілий ряд суттєво нових моментів. Так в першу чергу, з збільшенням кількості глобальних проблем та їх актуальності на початку XXІ століття у світі в цілому зросло значення міжнародних переговорів як засобу вирішення міжнародних проблем дипломатичним шляяхом. Крім цього також збільшилася кількість переговорів, що ведуться у світі. Паралельно з розширенням проблематики міжнародних переговорів, до їх вирішення стала втягуватися велика кількість учасників, що можуть як безпосередньо брати участь у переговорах, так і виконувати функції експертів, перекладачів тощо. Все це є передумовою для формування системи міжнародних переговорів, орієнтовиних на спільний пошук консенсусного рішення та співробітництва. В статті зазначено що дипломатія, являє собою систему невійськових практичних прийомів та методів, які застосовуються з врахуванням певних умов та специфіки розв’язуваних завдань. З поняттям «дипломатія» також пов’язують мистецтво ведення переговорного процесу з ціллю запобігання або вирішення конфліктних ситуацій, пошуку компромісів і консенсусних рішень, а також розвиток і поглиблення міжнародної співпраці. Варто наголосити, що дипломатія, за своєю природою, формує волю держави і намагається її донести, озвучити та узгодити з волею інших держав. З’ясовано, що кожен народ має свої звичаї, обряди, традиції, власну культуру, та характерні особливості державного і політичного устрою. Це може суттєво впливати на ведення переговорного процесу. Національний стиль відображає найпоширеніші практики ведення переговорів, які бувають прийнятними для всіх представників країни. Проте концептуальні розходження у різних стилях ведення переговорного процесу однозначно має бути враховано тими учасниками, які працюють на результат. Розглядаючи проблематику в українському контексті встановлено, що українська нація формувала свою ментальність дл90-х років ХХ століття під впливом різних культур, що внесло свої корективи в систему соціокультурних цінностей українського народу.
{"title":"МІЖНАРОДНИЙ ПЕРЕГОВОРНИЙ ПРОЦЕС ЯК ЗАСІБ ДИПЛОМАТІЇ","authors":"Зелінська Ольга, Галазюк Наталія","doi":"10.36910/6775-2308-8559-2023-3-9","DOIUrl":"https://doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2023-3-9","url":null,"abstract":"В даній статті розглянуто питання сутності та значення міжнародних переговорів як засобу досягнення дипломатичних домовленостей. Ціллю написання статті є вивчення специфіки та врахування впливу культурних національних особливостей на хід переговорного процесу. \u0000Встановлено, що гостра необхідність вирішувати сучасні проблеми світової політики дипломатичними засобами внесла в переговорний процес цілий ряд суттєво нових моментів. Так в першу чергу, з збільшенням кількості глобальних проблем та їх актуальності на початку XXІ століття у світі в цілому зросло значення міжнародних переговорів як засобу вирішення міжнародних проблем дипломатичним шляяхом. Крім цього також збільшилася кількість переговорів, що ведуться у світі. Паралельно з розширенням проблематики міжнародних переговорів, до їх вирішення стала втягуватися велика кількість учасників, що можуть як безпосередньо брати участь у переговорах, так і виконувати функції експертів, перекладачів тощо. Все це є передумовою для формування системи міжнародних переговорів, орієнтовиних на спільний пошук консенсусного рішення та співробітництва. \u0000В статті зазначено що дипломатія, являє собою систему невійськових практичних прийомів та методів, які застосовуються з врахуванням певних умов та специфіки розв’язуваних завдань. З поняттям «дипломатія» також пов’язують мистецтво ведення переговорного процесу з ціллю запобігання або вирішення конфліктних ситуацій, пошуку компромісів і консенсусних рішень, а також розвиток і поглиблення міжнародної співпраці. Варто наголосити, що дипломатія, за своєю природою, формує волю держави і намагається її донести, озвучити та узгодити з волею інших держав. \u0000З’ясовано, що кожен народ має свої звичаї, обряди, традиції, власну культуру, та характерні особливості державного і політичного устрою. Це може суттєво впливати на ведення переговорного процесу. Національний стиль відображає найпоширеніші практики ведення переговорів, які бувають прийнятними для всіх представників країни. Проте концептуальні розходження у різних стилях ведення переговорного процесу однозначно має бути враховано тими учасниками, які працюють на результат. \u0000Розглядаючи проблематику в українському контексті встановлено, що українська нація формувала свою ментальність дл90-х років ХХ століття під впливом різних культур, що внесло свої корективи в систему соціокультурних цінностей українського народу.","PeriodicalId":329365,"journal":{"name":"Економічний форум","volume":"178 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-09-02","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"133547589","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-09-02DOI: 10.36910/6775-2308-8559-2023-3-14
Кривов’язюк Ігор
У цій статті розкрито особливості розвитку підприємництва в умовах сучасних викликів. Метою дослідження є аналізування перспектив розвитку підприємництва в глобальному та національному вимірах. Критичний аналіз змісту наукової літератури вчених сучасності, роботи яких присвячено актуальним питанням вивчення особливостей розвитку підприємництва в умовах сучасних викликів вказує на недостатність їх вивчення в період поширення пандемії Covid-19 та розгортання Росією війни проти України. Актуальність досліджуваної тематики зумовлена важливістю вивчення тенденцій розвитку підприємництва, факторів, що визначають його перспективність в глобальному та національному вимірах. Методологічну основу дослідження становить сукупність наступних методів, спрямованих на вирішення відповідних завдань: аналізу та групування – для розподілу країн світу за напрямками управління розвитком підприємництва, за рівнем ВВП на душу населення; опитування – для розподілу країн світу за наявними можливостями започаткування власного бізнесу в найближчі 6 місяців, рівнем підприємницької активності на ранніх стадіях відкриття бізнесу, ступенем врахування підприємцями соціальних наслідків, ознайомленням підприємців з цілями сталого розвитку; методи аналізу, табличний та відносних різниць – при визначенні стану підприємництва в Україні; картографічний та графо-аналітичний – при визначення перспективних очікувань бізнесу в Україні на 2023 р.; узагальнення та аналітичний – при зведенні висновків і рекомендацій щодо отриманих даних досліджень. Наукову новизну результатів дослідження становить науково-методичний підхід, застосування якого дозволяє отримати сукупність висновків щодо перспективності подальшого розвитку підприємництва в глобальному та національному вимірах і які можуть слугувати основою розробки подальших рекомендацій зі стимулювання його розвитку. Отримані результати дослідження можуть бути корисними для підприємницьких структур і державних органів, які переслідують власні цілі при визначенні перспективності підприємницької діяльності в умовах сучасних викликів.
{"title":"ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМНИЦТВА В УМОВАХ СУЧАСНИХ ВИКЛИКІВ: ГЛОБАЛЬНИЙ ТА НАЦІОНАЛЬНИЙ ВИМІРИ","authors":"Кривов’язюк Ігор","doi":"10.36910/6775-2308-8559-2023-3-14","DOIUrl":"https://doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2023-3-14","url":null,"abstract":"У цій статті розкрито особливості розвитку підприємництва в умовах сучасних викликів. Метою дослідження є аналізування перспектив розвитку підприємництва в глобальному та національному вимірах. Критичний аналіз змісту наукової літератури вчених сучасності, роботи яких присвячено актуальним питанням вивчення особливостей розвитку підприємництва в умовах сучасних викликів вказує на недостатність їх вивчення в період поширення пандемії Covid-19 та розгортання Росією війни проти України. Актуальність досліджуваної тематики зумовлена важливістю вивчення тенденцій розвитку підприємництва, факторів, що визначають його перспективність в глобальному та національному вимірах. Методологічну основу дослідження становить сукупність наступних методів, спрямованих на вирішення відповідних завдань: аналізу та групування – для розподілу країн світу за напрямками управління розвитком підприємництва, за рівнем ВВП на душу населення; опитування – для розподілу країн світу за наявними можливостями започаткування власного бізнесу в найближчі 6 місяців, рівнем підприємницької активності на ранніх стадіях відкриття бізнесу, ступенем врахування підприємцями соціальних наслідків, ознайомленням підприємців з цілями сталого розвитку; методи аналізу, табличний та відносних різниць – при визначенні стану підприємництва в Україні; картографічний та графо-аналітичний – при визначення перспективних очікувань бізнесу в Україні на 2023 р.; узагальнення та аналітичний – при зведенні висновків і рекомендацій щодо отриманих даних досліджень. Наукову новизну результатів дослідження становить науково-методичний підхід, застосування якого дозволяє отримати сукупність висновків щодо перспективності подальшого розвитку підприємництва в глобальному та національному вимірах і які можуть слугувати основою розробки подальших рекомендацій зі стимулювання його розвитку. Отримані результати дослідження можуть бути корисними для підприємницьких структур і державних органів, які переслідують власні цілі при визначенні перспективності підприємницької діяльності в умовах сучасних викликів.","PeriodicalId":329365,"journal":{"name":"Економічний форум","volume":"1 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-09-02","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"130721075","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-09-02DOI: 10.36910/6775-2308-8559-2023-3-18
Олександренко Ірина, Левіс Роман
У статті розглянуто питання управління фінансовою безпекою підприємств аграрного сектору, що є ключовим аспектом стабільного функціонування даної галузі. Запропоновано огляд теоретичних засад управління фінансовою безпекою підприємств агросектору, визначено основні аспекти фінансової безпеки, включаючи оцінку фінансового ризику, управління ліквідністю та капіталом, аналіз фінансових показників та стратегії фінансової стійкості підприємств агросектору, розглянуто основні концепції та методи управління фінансовою безпекою, враховуючи специфіку аграрного сектору. Основною метою дослідження є огляд та аналіз теоретичних засад управління фінансовою безпекою підприємств агросектору для визначення ключових аспектів фінансової безпеки в аграрному секторі та висвітлення основних концепцій, методів та стратегій, які можуть бути використані для забезпечення фінансової стійкості та успішного функціонування сільськогосподарських підприємств. Систематизація літературних джерел та підходів до вирішення проблеми управління фінансовою безпекою аграрних підприємств свідчить про те, що основна увага дослідників зосереджена на вивченні факторів, які впливають на фінансову безпеку агропідприємств, таких як волатильність цін на сільськогосподарську продукцію, залежність від погодних умов, кредитний ризик та інші. Актуальність вирішення даної наукової проблеми полягає в тому, що розглянуті стратегічні підходи до управління фінансовою безпекою підприємств агросектору, зокрема використання фінансових інструментів, страхування, диверсифікації ризиків та інвестиційних стратегій дозволяють підвищити ефективність функціонування сільськогосподарських підприємств. Об’єктом дослідження є процес управління фінансовою безпекою аграрних підприємств в Україні. У статті представлені результати емпіричного аналізу підходів щодо забезпечення фінансової безпеки сільськогосподарських підприємств, який довів об’єктивну необхідність розробки та застосування ефективних стратегій управління фінансовою безпекою в аграрному секторі. Дослідження емпірично підтверджує та теоретично доводить, що вдосконалення системи фінансового планування та контролю аграрних підприємств дозволяють їм ефективно забезпечувати свою фінансову стійкість.
{"title":"ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВОЮ БЕЗПЕКОЮ ПІДПРИЄМСТВ АГРОСЕКТОРУ","authors":"Олександренко Ірина, Левіс Роман","doi":"10.36910/6775-2308-8559-2023-3-18","DOIUrl":"https://doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2023-3-18","url":null,"abstract":"У статті розглянуто питання управління фінансовою безпекою підприємств аграрного сектору, що є ключовим аспектом стабільного функціонування даної галузі. Запропоновано огляд теоретичних засад управління фінансовою безпекою підприємств агросектору, визначено основні аспекти фінансової безпеки, включаючи оцінку фінансового ризику, управління ліквідністю та капіталом, аналіз фінансових показників та стратегії фінансової стійкості підприємств агросектору, розглянуто основні концепції та методи управління фінансовою безпекою, враховуючи специфіку аграрного сектору. Основною метою дослідження є огляд та аналіз теоретичних засад управління фінансовою безпекою підприємств агросектору для визначення ключових аспектів фінансової безпеки в аграрному секторі та висвітлення основних концепцій, методів та стратегій, які можуть бути використані для забезпечення фінансової стійкості та успішного функціонування сільськогосподарських підприємств. Систематизація літературних джерел та підходів до вирішення проблеми управління фінансовою безпекою аграрних підприємств свідчить про те, що основна увага дослідників зосереджена на вивченні факторів, які впливають на фінансову безпеку агропідприємств, таких як волатильність цін на сільськогосподарську продукцію, залежність від погодних умов, кредитний ризик та інші. Актуальність вирішення даної наукової проблеми полягає в тому, що розглянуті стратегічні підходи до управління фінансовою безпекою підприємств агросектору, зокрема використання фінансових інструментів, страхування, диверсифікації ризиків та інвестиційних стратегій дозволяють підвищити ефективність функціонування сільськогосподарських підприємств. Об’єктом дослідження є процес управління фінансовою безпекою аграрних підприємств в Україні. У статті представлені результати емпіричного аналізу підходів щодо забезпечення фінансової безпеки сільськогосподарських підприємств, який довів об’єктивну необхідність розробки та застосування ефективних стратегій управління фінансовою безпекою в аграрному секторі. Дослідження емпірично підтверджує та теоретично доводить, що вдосконалення системи фінансового планування та контролю аграрних підприємств дозволяють їм ефективно забезпечувати свою фінансову стійкість.","PeriodicalId":329365,"journal":{"name":"Економічний форум","volume":"1 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-09-02","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"127447145","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-09-02DOI: 10.36910/6775-2308-8559-2023-3-8
Хілуха Оксана
У цій статті узагальнено питання сутності корпоративного конфлікту і визначено його як зіткнення протилежних інтересів, поглядів чи думок, який полягає у протидії учасників цієї взаємодії та зазвичай супроводжується негативними емоціями. Систематизація літературних джерел та підходів до вирішення проблеми свідчить про те, що існують джерела в яких висвітлюється питання управління конфліктом, проте мало дослідженою залишається тема використання положень бізнес-етики в управлінні конфліктами, що і стало метою нашого дослідження. Актуальність вирішення даної наукової проблеми полягає в тому, що український бізнес має більш високу схильність до виникнення конфлікту ніж будь-який інший. Сучасні умови ведення бізнесу характеризуються високим рівнем невизначеності, прискоренням інноваційних процесів та гострою конкуренцією, висувають високі вимоги до якості людського потенціалу підприємств. У цих умовах одне з головних завдань управління полягає в максимально ефективному використанні наявних людських ресурсів з метою досягнення високої конкурентоспроможності підприємства. Сьогодні значна частина працівників зазнає колосальних виробничих та професійних навантажень, що викликає гострі стресові стани. Це негативно позначається на продуктивності праці, знижує якість роботи, провокує численні конфлікти. Таким чином, досягнення максимального ефекту від використання персоналу не може обійтися без концепції орієнтованої на досягнення балансу між високою продуктивністю праці та управлінням конфліктами. Дослідження теми. у роботі здійснюється в такій логічній послідовності: узагальнюється поняття конфлікту та конфліктогену. Аналізуються стратегії поведінки у конфлікті. Визначено, що стратегія поведінки у конфлікті – це встановлення певної форми поведінки у ситуації конфлікту. Виокремлюємо такі стратегії поведінки у конфлікті: суперництво; пристосування; ухилення; компроміс; співпраця; придушення; переговори. На основі стратегій поведінки у конфлікті узагальнюються положення бізнес-етики в управлінні конфліктами. Високий рівень співпраці сприяє позитивним результатам для персоналу підприємства, а високий рівень компромісу сприяє позитивним результатам бізнесу.
{"title":"БІЗНЕС-ЕТИКА В УПРАВЛІННІ КОРПОРАТИВНИМИ КОНФЛІКТАМИ","authors":"Хілуха Оксана","doi":"10.36910/6775-2308-8559-2023-3-8","DOIUrl":"https://doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2023-3-8","url":null,"abstract":"У цій статті узагальнено питання сутності корпоративного конфлікту і визначено його як зіткнення протилежних інтересів, поглядів чи думок, який полягає у протидії учасників цієї взаємодії та зазвичай супроводжується негативними емоціями. \u0000Систематизація літературних джерел та підходів до вирішення проблеми свідчить про те, що існують джерела в яких висвітлюється питання управління конфліктом, проте мало дослідженою залишається тема використання положень бізнес-етики в управлінні конфліктами, що і стало метою нашого дослідження. \u0000Актуальність вирішення даної наукової проблеми полягає в тому, що український бізнес має більш високу схильність до виникнення конфлікту ніж будь-який інший. Сучасні умови ведення бізнесу характеризуються високим рівнем невизначеності, прискоренням інноваційних процесів та гострою конкуренцією, висувають високі вимоги до якості людського потенціалу підприємств. У цих умовах одне з головних завдань управління полягає в максимально ефективному використанні наявних людських ресурсів з метою досягнення високої конкурентоспроможності підприємства. Сьогодні значна частина працівників зазнає колосальних виробничих та професійних навантажень, що викликає гострі стресові стани. Це негативно позначається на продуктивності праці, знижує якість роботи, провокує численні конфлікти. Таким чином, досягнення максимального ефекту від використання персоналу не може обійтися без концепції орієнтованої на досягнення балансу між високою продуктивністю праці та управлінням конфліктами. \u0000Дослідження теми. у роботі здійснюється в такій логічній послідовності: узагальнюється поняття конфлікту та конфліктогену. Аналізуються стратегії поведінки у конфлікті. Визначено, що стратегія поведінки у конфлікті – це встановлення певної форми поведінки у ситуації конфлікту. Виокремлюємо такі стратегії поведінки у конфлікті: суперництво; пристосування; ухилення; компроміс; співпраця; придушення; переговори. \u0000 На основі стратегій поведінки у конфлікті узагальнюються положення бізнес-етики в управлінні конфліктами. Високий рівень співпраці сприяє позитивним результатам для персоналу підприємства, а високий рівень компромісу сприяє позитивним результатам бізнесу.","PeriodicalId":329365,"journal":{"name":"Економічний форум","volume":"15 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-09-02","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"114969100","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-09-02DOI: 10.36910/6775-2308-8559-2023-3-11
Писаренко Тетяна, Тлучкевич Наталія
У цій статті узагальнюються питання прийняття стратегічних рішень при організації податкового адміністрування на підприємстві. Податкове адміністрування є результатом взаємовідносин між платниками податків та контролюючими органами з приводу визначення суми податкового зобов’язання, звітності та розрахунків за такими зобов’язаннями. Метою написання статті є висвітлення обліково-аналітичних аспектів прийняття стратегічних управлінських рішень для організації податкового адміністрування на підприємстві. Проблематика прийняття управлінських рішень на оперативному та стратегічному рівнях висвітлена у працях вітчизняних і зарубіжних фахівців, науковців, практиків. Але питання впливу особливостей податкового адміністрування на прийняття стратегічних управлінських рішень недостатньо розглянуті, тому тема публікації є актуальною. У роботі обґрунтовано взаємозв’язок між обліковою політикою та податковим адмініструванням, зазначено про необхідність приділяти особливу увагу належній організації податкового адміністрування на підприємстві, в основі якої лежать облікові та аналітичні процедури. При написанні статті використовувалися загальнонаукові методи дослідження, а саме: аналіз (вивчення навчально-методичних видань, наукових публікацій), моделювання (визначення етапів організації податкового адміністрування, форматів подання облікової інформації управлінському персоналу), індукція та дедукція (аналіз окремих інформаційних потоків для організації податкового адміністрування та прийняття управлінських рішень). Розглянуто етапи прийняття стратегічного управлінського рішення для організації податкового адміністрування. Вказано на важливу роль обліку для накопичення й узагальнення облікової інформації з метою прийняття відповідного управлінського рішення на оперативному та стратегічному рівнях щодо податкової політики та податкового адміністрування. Описано послідовність обробки облікової інформації для організації податкового адміністрування та прийняття управлінських рішень на оперативному та стратегічному рівнях. Результати дослідження можуть бути корисними для практикуючих обліковців, науковців, викладачів, здобувачів освіти бакалаврського та магістерського рівнів.
{"title":"ОБЛІКОВО-АНАЛІТИЧНІ АСПЕКТИ ПРИЙНЯТТЯ СТРАТЕГІЧНИХ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ ДЛЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ПОДАТКОВОГО АДМІНІСТРУВАННЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ","authors":"Писаренко Тетяна, Тлучкевич Наталія","doi":"10.36910/6775-2308-8559-2023-3-11","DOIUrl":"https://doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2023-3-11","url":null,"abstract":"У цій статті узагальнюються питання прийняття стратегічних рішень при організації податкового адміністрування на підприємстві. Податкове адміністрування є результатом взаємовідносин між платниками податків та контролюючими органами з приводу визначення суми податкового зобов’язання, звітності та розрахунків за такими зобов’язаннями. Метою написання статті є висвітлення обліково-аналітичних аспектів прийняття стратегічних управлінських рішень для організації податкового адміністрування на підприємстві. Проблематика прийняття управлінських рішень на оперативному та стратегічному рівнях висвітлена у працях вітчизняних і зарубіжних фахівців, науковців, практиків. Але питання впливу особливостей податкового адміністрування на прийняття стратегічних управлінських рішень недостатньо розглянуті, тому тема публікації є актуальною. У роботі обґрунтовано взаємозв’язок між обліковою політикою та податковим адмініструванням, зазначено про необхідність приділяти особливу увагу належній організації податкового адміністрування на підприємстві, в основі якої лежать облікові та аналітичні процедури. При написанні статті використовувалися загальнонаукові методи дослідження, а саме: аналіз (вивчення навчально-методичних видань, наукових публікацій), моделювання (визначення етапів організації податкового адміністрування, форматів подання облікової інформації управлінському персоналу), індукція та дедукція (аналіз окремих інформаційних потоків для організації податкового адміністрування та прийняття управлінських рішень). Розглянуто етапи прийняття стратегічного управлінського рішення для організації податкового адміністрування. Вказано на важливу роль обліку для накопичення й узагальнення облікової інформації з метою прийняття відповідного управлінського рішення на оперативному та стратегічному рівнях щодо податкової політики та податкового адміністрування. Описано послідовність обробки облікової інформації для організації податкового адміністрування та прийняття управлінських рішень на оперативному та стратегічному рівнях. Результати дослідження можуть бути корисними для практикуючих обліковців, науковців, викладачів, здобувачів освіти бакалаврського та магістерського рівнів.","PeriodicalId":329365,"journal":{"name":"Економічний форум","volume":"9 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-09-02","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"115860871","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-09-02DOI: 10.36910/6775-2308-8559-2023-3-15
Ліпич Любов, Хілуха Оксана, Кушнір Мирослава
Функціонування підприємств у нинішніх реаліях вимагає прийняття нових інноваційних рішень і застосування відповідних бізнес-моделей, що враховують зміни притаманні Індустрії 4.0. Мета статті охарактеризувати бізнес-моделі підприємств, з врахуванням цих змін. Встановлено, що загальні компоненти концепції Індустрії 4.0 включають кіберфізичні виробничі лінії, персоналізований продукт, гнучке виробництво на смарт підприємствах, Інтернет речей, доступ до великого обсягу даних (Big Data),хмарні обчислення, оцифрування, автоматизоване налаштування виробництва, смарт підприємство, автоматизацію. Оскільки концепція індустрії 4.0 є новим рішенням, то перелік компонентів, які її характеризують, буде доповнюватися. Індустрія 4.0 змушує підприємства вносити зміни в моделі, які забезпечують гнучке, ефективне та конкурентоспроможне функціонування компанії на ринку. Ці зміни у передбачають: оновлення поточної бізнес-моделі галузі (підприємства), побудову нової бізнес-моделі (або моделей) поряд із існуючими та поступовий перехід від однієї до іншої. Доведено, що концепції бізнес-моделей підприємств, які працюють в епоху Індустрії 4.0, базуються на двох припущеннях: цінність персоналізована, тобто визначається досвідом, набутим у певний момент часу з одним споживачем, який ініціює процес виробництва та бере участь у проектуванні продукту; у ланцюзі постачання передбачається, що ресурси отримують від різних постачальників і доступ до них є глобальним. Бізнес-модель - це конфігурація бізнес-процесів та ресурсів, оформлена у вигляді соціальної та технічної архітектури підприємства. Обґрунтовано, що нова бізнес-модель базується на модифікації ланцюга створення вартості M.E. Портера (Net of Value Chain). У новій реальності будуються багатовекторні мережі цінностей. Джерелом цінності в них є комбінація зв'язків, заснована на компліментарності їхньої діяльності. Активність споживачів, комунікабельність, конвергенція технологій і галузей, глобалізація ринків, глобальний пошук ресурсів і глобальний доступ до них є тенденціями, які не піддаються контролю окремою компанією, звідси необхідність мережевих зв’язків.
{"title":"ВПЛИВ ІНДУСТРІЇ ЧЕТВЕРТОЇ ПРОМИСЛОВОЇ РЕВОЛЮЦІЇ НА ЗМІНУ БІЗНЕС-МОДЕЛІ ПІДПРИЄМСТВА","authors":"Ліпич Любов, Хілуха Оксана, Кушнір Мирослава","doi":"10.36910/6775-2308-8559-2023-3-15","DOIUrl":"https://doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2023-3-15","url":null,"abstract":"Функціонування підприємств у нинішніх реаліях вимагає прийняття нових інноваційних рішень і застосування відповідних бізнес-моделей, що враховують зміни притаманні Індустрії 4.0. Мета статті охарактеризувати бізнес-моделі підприємств, з врахуванням цих змін. \u0000Встановлено, що загальні компоненти концепції Індустрії 4.0 включають кіберфізичні виробничі лінії, персоналізований продукт, гнучке виробництво на смарт підприємствах, Інтернет речей, доступ до великого обсягу даних (Big Data),хмарні обчислення, оцифрування, автоматизоване налаштування виробництва, смарт підприємство, автоматизацію. Оскільки концепція індустрії 4.0 є новим рішенням, то перелік компонентів, які її характеризують, буде доповнюватися. Індустрія 4.0 змушує підприємства вносити зміни в моделі, які забезпечують гнучке, ефективне та конкурентоспроможне функціонування компанії на ринку. Ці зміни у передбачають: оновлення поточної бізнес-моделі галузі (підприємства), побудову нової бізнес-моделі (або моделей) поряд із існуючими та поступовий перехід від однієї до іншої. \u0000Доведено, що концепції бізнес-моделей підприємств, які працюють в епоху Індустрії 4.0, базуються на двох припущеннях: цінність персоналізована, тобто визначається досвідом, набутим у певний момент часу з одним споживачем, який ініціює процес виробництва та бере участь у проектуванні продукту; у ланцюзі постачання передбачається, що ресурси отримують від різних постачальників і доступ до них є глобальним. Бізнес-модель - це конфігурація бізнес-процесів та ресурсів, оформлена у вигляді соціальної та технічної архітектури підприємства. \u0000Обґрунтовано, що нова бізнес-модель базується на модифікації ланцюга створення вартості M.E. Портера (Net of Value Chain). У новій реальності будуються багатовекторні мережі цінностей. Джерелом цінності в них є комбінація зв'язків, заснована на компліментарності їхньої діяльності. Активність споживачів, комунікабельність, конвергенція технологій і галузей, глобалізація ринків, глобальний пошук ресурсів і глобальний доступ до них є тенденціями, які не піддаються контролю окремою компанією, звідси необхідність мережевих зв’язків.","PeriodicalId":329365,"journal":{"name":"Економічний форум","volume":"33 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-09-02","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"129080430","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-09-02DOI: 10.36910/6775-2308-8559-2023-3-17
Пиріг Світлана
У статті узагальнено питання цифрової трансформації бізнесу в контексті цифрової конкурентоспроможності України, що є процесом перетворення традиційного бізнесу з використанням цифрових технологій та інструментів. Основною метою дослідження є визначення основних принципів цифрової трансформації, що впливають на інноваційний розвиток, ефективність та продуктивність бізнес-процесів, гнучкість та адаптивність бізнесу до змін на ринку та підвищення цифрової конкурентоспроможності України у світі. Систематизація літературних джерел та підходів до вирішення проблеми цифрової трансформації бізнесу та цифрової конкурентоспроможності України свідчить про те, що даний процес вимагає постійного впровадження і вдосконалення нових цифрових технологій, нових бізнес-моделей та нових звичок. Актуальність вирішення даної наукової проблеми полягає в тому, що розвиток цифрової трансформації бізнесу залежить від доступності до цифрових технологій, цифрової грамотності та активності громадян використання державної платформи «Дія. Бізнес». Дослідження теми цифрової трансформації бізнесу в контексті цифрової конкурентоспроможності України здійснюється в такій логічній послідовності: визначено актуальність цифрової трансформації, що є ключовим фактором для підвищення цифрової, міжнародної конкурентоспроможності України і позитивно впливає на розвиток цифрової економіки та цифрового суспільства; досліджено принципи, етапи цифрової трансформації та її позитивний вплив на конкурентоспроможність України згідно світових рейтингів. Методологічним інструментарієм методів дослідження були кілька останніх років досліджень. Об’єктом дослідження є процеси, які пов’язані з цифровою трансформацією бізнесу, що впливають на цифровий розвиток та цифрову конкурентоспроможність України. У статті представлені результати емпіричного аналізу глобальних рейтингів цифрової трансформації України. Дослідження емпірично підтверджує та теоретично доводить, що цифрова трансформація бізнесу є важливим кроком Уряду щодо потенціалу розвитку цифрової економіки та цифрової конкурентоспроможності України. Результати дослідження можуть бути корисними для науковців та практиків, що займаються дослідженням цифрової трансформації та цифрової конкурентоспроможності України.
{"title":"ЦИФРОВА ТРАНСФОРМАЦІЯ БІЗНЕСУ В КОНТЕКСТІ ЦИФРОВОЇ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ УКРАЇНИ","authors":"Пиріг Світлана","doi":"10.36910/6775-2308-8559-2023-3-17","DOIUrl":"https://doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2023-3-17","url":null,"abstract":"У статті узагальнено питання цифрової трансформації бізнесу в контексті цифрової конкурентоспроможності України, що є процесом перетворення традиційного бізнесу з використанням цифрових технологій та інструментів. Основною метою дослідження є визначення основних принципів цифрової трансформації, що впливають на інноваційний розвиток, ефективність та продуктивність бізнес-процесів, гнучкість та адаптивність бізнесу до змін на ринку та підвищення цифрової конкурентоспроможності України у світі. Систематизація літературних джерел та підходів до вирішення проблеми цифрової трансформації бізнесу та цифрової конкурентоспроможності України свідчить про те, що даний процес вимагає постійного впровадження і вдосконалення нових цифрових технологій, нових бізнес-моделей та нових звичок. Актуальність вирішення даної наукової проблеми полягає в тому, що розвиток цифрової трансформації бізнесу залежить від доступності до цифрових технологій, цифрової грамотності та активності громадян використання державної платформи «Дія. Бізнес». Дослідження теми цифрової трансформації бізнесу в контексті цифрової конкурентоспроможності України здійснюється в такій логічній послідовності: визначено актуальність цифрової трансформації, що є ключовим фактором для підвищення цифрової, міжнародної конкурентоспроможності України і позитивно впливає на розвиток цифрової економіки та цифрового суспільства; досліджено принципи, етапи цифрової трансформації та її позитивний вплив на конкурентоспроможність України згідно світових рейтингів. Методологічним інструментарієм методів дослідження були кілька останніх років досліджень. Об’єктом дослідження є процеси, які пов’язані з цифровою трансформацією бізнесу, що впливають на цифровий розвиток та цифрову конкурентоспроможність України. У статті представлені результати емпіричного аналізу глобальних рейтингів цифрової трансформації України. Дослідження емпірично підтверджує та теоретично доводить, що цифрова трансформація бізнесу є важливим кроком Уряду щодо потенціалу розвитку цифрової економіки та цифрової конкурентоспроможності України. Результати дослідження можуть бути корисними для науковців та практиків, що займаються дослідженням цифрової трансформації та цифрової конкурентоспроможності України.","PeriodicalId":329365,"journal":{"name":"Економічний форум","volume":"24 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-09-02","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"134410058","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：