Pub Date : 2023-05-27DOI: 10.36910/6775-2308-8559-2023-2-6
Баула Олена, Лютак Олена
У статті досліджено практичні аспекти впливу світових фінансових інституцій на запобігання поширення процесів тінізації глобальної економіки. Систематизація літературних джерел та підходів до вирішення досліджуваної проблеми свідчить про те, що незважаючи на різноплановість і змістовність поглядів навколо проблем детінізації глобальної та національної економіки, на незначному рівні залишається опрацювання аспектів можливої ролі в даних процесах глобальних фінансових інституцій. Методологічною основою дослідження є методи економічного аналізу та фундаментальних досліджень: системного аналізу, синтезу та компаративного аналізу для окреслення основних напрямків та засобів детінізації економіки; функціонально-системного підходу для оцінки стану та тенденцій тіньового сектору глобальної економіки та визначення її впливу на міжнародну конкурентоспроможність країни; метод узагальнення для формування висновків дослідження. Об’єктом дослідження є процеси детінізації глобальної економіки. У статті оцінено рівень тінізації економіки, толерантності до корупції та рівень міжнародної конкурентоспроможності України та її близьких країн-сусідів – країн Вишеградської групи (Польща, Чехія, Угорщина і Словаччина), США – першої економіки світу, Данії та Швейцарії – країн-лідерів в рейтингу міжнародної конкурентоспроможності. У статті емпірично підтверджено, що стратегічні напрями детінізації глобальної економіки потребують скоординованості та комплексності дій міжнародних організацій. Охарактеризовано елементи комплексу детінізації економіки в глобальному масштабі, які можуть бути ефективно впроваджені та дотримані лише за умови втручання в дані процеси міжнародних інституцій, зокрема фінансових. Визначено напрями впливу міжнародних фінансових інституцій щодо детінізації глобальної економіки. Проведене дослідження доводить необхідність багатовекторного співробітництва із міжнародними фінансовими організаціями та високорозвиненими країнами, що мають у своєму арсеналі ефективні механізми детінізації економічної діяльності. Результати дослідження можуть бути корисними для розробки науково-обґрунтованих рекомендацій щодо удосконалення механізмів співпраці з міжнародними фінансовими інститутами для ефективної детінізації глобальної економіки.
{"title":"РОЛЬ СВІТОВИХ ФІНАНСОВИХ ІНСТИТУЦІЙ У ДЕТІНІЗАЦІЇ ГЛОБАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ","authors":"Баула Олена, Лютак Олена","doi":"10.36910/6775-2308-8559-2023-2-6","DOIUrl":"https://doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2023-2-6","url":null,"abstract":"У статті досліджено практичні аспекти впливу світових фінансових інституцій на запобігання поширення процесів тінізації глобальної економіки. Систематизація літературних джерел та підходів до вирішення досліджуваної проблеми свідчить про те, що незважаючи на різноплановість і змістовність поглядів навколо проблем детінізації глобальної та національної економіки, на незначному рівні залишається опрацювання аспектів можливої ролі в даних процесах глобальних фінансових інституцій. \u0000Методологічною основою дослідження є методи економічного аналізу та фундаментальних досліджень: системного аналізу, синтезу та компаративного аналізу для окреслення основних напрямків та засобів детінізації економіки; функціонально-системного підходу для оцінки стану та тенденцій тіньового сектору глобальної економіки та визначення її впливу на міжнародну конкурентоспроможність країни; метод узагальнення для формування висновків дослідження. Об’єктом дослідження є процеси детінізації глобальної економіки. \u0000У статті оцінено рівень тінізації економіки, толерантності до корупції та рівень міжнародної конкурентоспроможності України та її близьких країн-сусідів – країн Вишеградської групи (Польща, Чехія, Угорщина і Словаччина), США – першої економіки світу, Данії та Швейцарії – країн-лідерів в рейтингу міжнародної конкурентоспроможності. У статті емпірично підтверджено, що стратегічні напрями детінізації глобальної економіки потребують скоординованості та комплексності дій міжнародних організацій. Охарактеризовано елементи комплексу детінізації економіки в глобальному масштабі, які можуть бути ефективно впроваджені та дотримані лише за умови втручання в дані процеси міжнародних інституцій, зокрема фінансових. Визначено напрями впливу міжнародних фінансових інституцій щодо детінізації глобальної економіки. Проведене дослідження доводить необхідність багатовекторного співробітництва із міжнародними фінансовими організаціями та високорозвиненими країнами, що мають у своєму арсеналі ефективні механізми детінізації економічної діяльності. \u0000Результати дослідження можуть бути корисними для розробки науково-обґрунтованих рекомендацій щодо удосконалення механізмів співпраці з міжнародними фінансовими інститутами для ефективної детінізації глобальної економіки.","PeriodicalId":329365,"journal":{"name":"Економічний форум","volume":"136 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-05-27","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"133953771","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-05-23DOI: 10.36910/6775-2308-8559-2023-2-5
Вавдіюк Наталія, Галущак Валентина, Абрамова Ірина, Стрижеус Людмила
Емоційний інтелект є здатністю керівника розуміти власні емоції та емоції інших, а також те, як такі емоції можуть впливати на їх мотивацію та організаційну поведінку. Емоційний інтелект важливий у лідерстві, в організаційній поведінці лідера. Емоційний інтелект покращує самосвідомість, підвищує відповідальність, сприяє спілкуванню та формування довіри в команді, допомагаючи лідерам сприймати свої емоції більш позитивно, що дозволяє їм ефективніше вирішувати проблеми та приймати рішення управління організацією. Проведена оцінка рівня емоційного інтелекту менеджерів в організації за методикою п’яти компетентностей Д. Гоулмана за рівнями управління протягом січня-лютого 2023 року. Проведено оцінку самозвітів емоційного інтелекту менеджерів в орагнізації за рівнями управління. Загальна вибірка становила 30 осіб: з них 22 особи чоловічої статі ( 73%) та 8 осіб жіночої статі (27%). Встановлено, що керівники вищого рівня управління мають високі значення рівня емоційного інтелекту – 17,086, середнього – 16,86, нижчого – 16,56. Сформовано та доведено гіпотезу: зі зростанням емоційного інтелекту менеджерів вищого рівня управління зростатиме і емоційний інтелект менеджерів нижчих рівнів управління і навпаки. Зв’язок між кількістю керівників на кожному рівні управління і рівнями їх емоційного інтелекту дуже високий: зі зниженням емоційного інтелекту менеджерів вищого рівня управління знижуватиметься і емоційний інтелект менеджерів нижчих рівнів управління. Статистична значимість гіпотези перевірена за коефіцієнтом детермінації і критеріями Фішера, Стюдента.
{"title":"ЕМОЦІЙНИЙ ІНТЕЛЕКТ В ОРГАНІЗАЦІЙНІЙ ПОВЕДІНЦІ МЕНЕДЖЕРІВ","authors":"Вавдіюк Наталія, Галущак Валентина, Абрамова Ірина, Стрижеус Людмила","doi":"10.36910/6775-2308-8559-2023-2-5","DOIUrl":"https://doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2023-2-5","url":null,"abstract":"Емоційний інтелект є здатністю керівника розуміти власні емоції та емоції інших, а також те, як такі емоції можуть впливати на їх мотивацію та організаційну поведінку. Емоційний інтелект важливий у лідерстві, в організаційній поведінці лідера. Емоційний інтелект покращує самосвідомість, підвищує відповідальність, сприяє спілкуванню та формування довіри в команді, допомагаючи лідерам сприймати свої емоції більш позитивно, що дозволяє їм ефективніше вирішувати проблеми та приймати рішення управління організацією. \u0000Проведена оцінка рівня емоційного інтелекту менеджерів в організації за методикою п’яти компетентностей Д. Гоулмана за рівнями управління протягом січня-лютого 2023 року. Проведено оцінку самозвітів емоційного інтелекту менеджерів в орагнізації за рівнями управління. Загальна вибірка становила 30 осіб: з них 22 особи чоловічої статі ( 73%) та 8 осіб жіночої статі (27%). Встановлено, що керівники вищого рівня управління мають високі значення рівня емоційного інтелекту – 17,086, середнього – 16,86, нижчого – 16,56. Сформовано та доведено гіпотезу: зі зростанням емоційного інтелекту менеджерів вищого рівня управління зростатиме і емоційний інтелект менеджерів нижчих рівнів управління і навпаки. Зв’язок між кількістю керівників на кожному рівні управління і рівнями їх емоційного інтелекту дуже високий: зі зниженням емоційного інтелекту менеджерів вищого рівня управління знижуватиметься і емоційний інтелект менеджерів нижчих рівнів управління. Статистична значимість гіпотези перевірена за коефіцієнтом детермінації і критеріями Фішера, Стюдента.","PeriodicalId":329365,"journal":{"name":"Економічний форум","volume":"27 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-05-23","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"125757583","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-05-23DOI: 10.36910/6775-2308-8559-2023-2-3
Ковальська Любов, Топалов Володимир, Топалов Роман
У статті обґрунтовано, що інформаційний простір зазнає постійного динамізму та трансформації. Зазначено, що інформаційні ресурси потребують захисту від загроз та небезпек щодо несанкціонованого доступу до них. Доведено необхідність забезпечення інформаційної безпеки на різних рівнях управління: інформаційна безпека особи, інформаційна безпека підприємства, інформаційна безпека регіону, інформаційна безпека держави. Проведено огляд літератури поняття «інформаційна безпека». Згруповано підходи до економічної сутності інформаційної безпеки за трьома ознаками: за ознакою «захист інформації від небезпек та загроз»; за ознакою «стабільний та стійкий стан системи державного управління в інформаційному просторі»; за ознакою «безпечні умови існування інформаційних технологій». Зазначено, що державні та регіональні органи управління повинні відслідковувати можливі інформаційні атаки, розробляти превентивні дії щодо захисту інформаційного простору України. Доведено необхідність розробки превентивних заходів по локалізації та нейтралізації можливих загроз та небезпек в інформаційному просторі через застосування сучасних інформаційних технологій. Сучасні інформаційні технології здатні захистити інформацію, убезпечити громадян від інформаційних атак та зберегти цілісний інформаційний простір країни. Подано авторське бачення інформаційної безпеки регіону як стану захищеності інформаційних ресурсів регіональних суб’єктів господарювання (інформаційних баз даних) від загроз та небезпек середовищ задля реалізації національних інтересів в інформаційній сфері на регіональному рівні та забезпечення інформаційного суверенітету країни в цілому.
{"title":"ІНФОРМАЦІЙНА БЕЗПЕКА РЕГІОНУ: ПІДХОДИ ДО РОЗГЛЯДУ ТА ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ","authors":"Ковальська Любов, Топалов Володимир, Топалов Роман","doi":"10.36910/6775-2308-8559-2023-2-3","DOIUrl":"https://doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2023-2-3","url":null,"abstract":"У статті обґрунтовано, що інформаційний простір зазнає постійного динамізму та трансформації. Зазначено, що інформаційні ресурси потребують захисту від загроз та небезпек щодо несанкціонованого доступу до них. Доведено необхідність забезпечення інформаційної безпеки на різних рівнях управління: інформаційна безпека особи, інформаційна безпека підприємства, інформаційна безпека регіону, інформаційна безпека держави. Проведено огляд літератури поняття «інформаційна безпека». Згруповано підходи до економічної сутності інформаційної безпеки за трьома ознаками: за ознакою «захист інформації від небезпек та загроз»; за ознакою «стабільний та стійкий стан системи державного управління в інформаційному просторі»; за ознакою «безпечні умови існування інформаційних технологій». Зазначено, що державні та регіональні органи управління повинні відслідковувати можливі інформаційні атаки, розробляти превентивні дії щодо захисту інформаційного простору України. Доведено необхідність розробки превентивних заходів по локалізації та нейтралізації можливих загроз та небезпек в інформаційному просторі через застосування сучасних інформаційних технологій. Сучасні інформаційні технології здатні захистити інформацію, убезпечити громадян від інформаційних атак та зберегти цілісний інформаційний простір країни. Подано авторське бачення інформаційної безпеки регіону як стану захищеності інформаційних ресурсів регіональних суб’єктів господарювання (інформаційних баз даних) від загроз та небезпек середовищ задля реалізації національних інтересів в інформаційній сфері на регіональному рівні та забезпечення інформаційного суверенітету країни в цілому.","PeriodicalId":329365,"journal":{"name":"Економічний форум","volume":"237 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-05-23","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"116882903","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-05-23DOI: 10.36910/6775-2308-8559-2023-2-2
Дащук Юлія
У статті обґрунтовано важливість дослідження сектору туризму, як головної рушійної сили економічного розвитку, глобального зв’язку та інструменту створення нових робочих місць. У роботі актуалізовано значення туристичних дестинацій, як первинної ланки розвитку індустрії гостинності, яка залучає туристів, активізує туристичний комплекс країни, характеризується наявністю системи обслуговування для забезпечення потреб туристів та обумовлена певним рівнем конкурентоспроможності. Виходячи з цього, у роботі конкурентоспроможність туристичних дестинацій визначається як ключовий аспект для урядів і професіоналів індустрії гостинності, які прагнуть отримати конкурентну перевагу в глобальній індустрії туризму, що постійно змінюється. У роботі акцентовано увагу на необхідності формування комплексної системи показників оцінки конкурентоспроможності туристичних дестинацій. Автором акцентовано увагу на глобальних індексах конкурентоспроможності, зокрема виокремлено основні відмінності Індексу конкурентоспроможності подорожей і туризму та Індексу розвитку подорожей і туризму, представлено індикатори, які лягли в основу дослідження останнього. У роботі проведено комплексний опис блоків дослідження конкурентоспроможності туристичних дестинацій, серед яких: «Travel and tourism sustainability», «Travel and tourism policy and enabling conditions», «Infrastructure», «Travel and tourism demand drivers» , «Enabling Environment». Описані в роботі показники конкурентоспроможності можуть стати, з одного боку, базою для аналізу та формування системи конкурентних переваг туристичних дестинацій, а з іншого - основою для формування політик сталого розвитку туризму. Автором зазначається, що сектор туризму може виступати, як напрямок та можливість для диверсифікації економіки та створення конкурентоспроможних ринків. Так, при ефективному управлінні, ланцюжки створення доданої вартості можуть збільшити попит на існуючі та нові продукти та послуги у сфері туризму, що позитивно впливатиме на фінансову спроможність населення та розвиток туристичних регіонів.
{"title":"НАПРЯМКИ ДОСЛІДЖЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ТУРИСТИЧНИХ ДЕСТИНАЦІЙ","authors":"Дащук Юлія","doi":"10.36910/6775-2308-8559-2023-2-2","DOIUrl":"https://doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2023-2-2","url":null,"abstract":"У статті обґрунтовано важливість дослідження сектору туризму, як головної рушійної сили економічного розвитку, глобального зв’язку та інструменту створення нових робочих місць. У роботі актуалізовано значення туристичних дестинацій, як первинної ланки розвитку індустрії гостинності, яка залучає туристів, активізує туристичний комплекс країни, характеризується наявністю системи обслуговування для забезпечення потреб туристів та обумовлена певним рівнем конкурентоспроможності. Виходячи з цього, у роботі конкурентоспроможність туристичних дестинацій визначається як ключовий аспект для урядів і професіоналів індустрії гостинності, які прагнуть отримати конкурентну перевагу в глобальній індустрії туризму, що постійно змінюється. \u0000У роботі акцентовано увагу на необхідності формування комплексної системи показників оцінки конкурентоспроможності туристичних дестинацій. Автором акцентовано увагу на глобальних індексах конкурентоспроможності, зокрема виокремлено основні відмінності Індексу конкурентоспроможності подорожей і туризму та Індексу розвитку подорожей і туризму, представлено індикатори, які лягли в основу дослідження останнього. У роботі проведено комплексний опис блоків дослідження конкурентоспроможності туристичних дестинацій, серед яких: «Travel and tourism sustainability», «Travel and tourism policy and enabling conditions», «Infrastructure», «Travel and tourism demand drivers» , «Enabling Environment». Описані в роботі показники конкурентоспроможності можуть стати, з одного боку, базою для аналізу та формування системи конкурентних переваг туристичних дестинацій, а з іншого - основою для формування політик сталого розвитку туризму. \u0000Автором зазначається, що сектор туризму може виступати, як напрямок та можливість для диверсифікації економіки та створення конкурентоспроможних ринків. Так, при ефективному управлінні, ланцюжки створення доданої вартості можуть збільшити попит на існуючі та нові продукти та послуги у сфері туризму, що позитивно впливатиме на фінансову спроможність населення та розвиток туристичних регіонів.","PeriodicalId":329365,"journal":{"name":"Економічний форум","volume":"37 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-05-23","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"115730116","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-05-23DOI: 10.36910/6775-2308-8559-2023-2-1
Дашко Ірина, Михайліченко Любомир
Досліджено та проаналізовано сучасні технологій управління персоналом. Досліджено основні принципи інноваційної економіки. Визначено, що в умовах розвитку технологій докорінно змінився підхід до управління персоналом і стандартні методи виявляються уже застарілими та недієвими. Обгрунтовано основні напрямки застосування інноваційних технологій в системі управління персоналом. Зазначено, що на сьогодні вкрай необхідним є не тільки забезпечення належного рівня управління персоналом, але й створення ефективної системи мотивації. Досліджено, що найважливішими показником мотивації є рівень заробітної плати. Проведено комплексний аналіз застосування системи КРІ для оцінки ефективності діяльності. Досліджено, що за допомогою системи оцінки продуктивності роботи працівника можна оцінити результат його роботи. Запропоновано матрицю КПІ для більш ефективної мотивації. Запропоновано впровадження преміювання, яке б мало прямо пропорційно вплинути на збільшення як заробітної плати й прибутку організації в цілому. Зазначено, що впровадження системи КРІ на підприємстві дасть змогу керівництву побачити реальну картину зайнятості своїх працівників.
{"title":"ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ","authors":"Дашко Ірина, Михайліченко Любомир","doi":"10.36910/6775-2308-8559-2023-2-1","DOIUrl":"https://doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2023-2-1","url":null,"abstract":"Досліджено та проаналізовано сучасні технологій управління персоналом. Досліджено основні принципи інноваційної економіки. Визначено, що в умовах розвитку технологій докорінно змінився підхід до управління персоналом і стандартні методи виявляються уже застарілими та недієвими. Обгрунтовано основні напрямки застосування інноваційних технологій в системі управління персоналом. Зазначено, що на сьогодні вкрай необхідним є не тільки забезпечення належного рівня управління персоналом, але й створення ефективної системи мотивації. Досліджено, що найважливішими показником мотивації є рівень заробітної плати. Проведено комплексний аналіз застосування системи КРІ для оцінки ефективності діяльності. Досліджено, що за допомогою системи оцінки продуктивності роботи працівника можна оцінити результат його роботи. Запропоновано матрицю КПІ для більш ефективної мотивації. Запропоновано впровадження преміювання, яке б мало прямо пропорційно вплинути на збільшення як заробітної плати й прибутку організації в цілому. Зазначено, що впровадження системи КРІ на підприємстві дасть змогу керівництву побачити реальну картину зайнятості своїх працівників.","PeriodicalId":329365,"journal":{"name":"Економічний форум","volume":"146 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-05-23","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"129424496","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-05-23DOI: 10.36910/6775-2308-8559-2023-2-4
Олег Ковальчук
У статті розглянуто питання складових брендингу та застосування технологій штучного інтелекту в їх реалізації. Встановлено, що розробка та реалізація ефективної стратегії брендингу є одним з провідних завдань маркетингової діяльності. Це завдання не втрачає своєї актуальності вже тривалий час, а у зв’язку з розвитком нових цифрових технологій та формуванням цифрової економіки набуває нових викликів. Констатовано, що цифрові інструменти та технології відкривають нові можливості для фахівців у сфері маркетингу, в тому числі і у питаннях брендингу. Такими новими можливостями є як нові канали та нові прийоми комунікації, так і нові технології, які можуть використовувати маркетологи у своїй роботі. Зокрема, чимало уваги зараз привертають до себе технології, пов’язані із застосуванням штучного інтелекту. Узагальнено дослідження складових брендингу та виділено такі основні його етапи: аналіз ринку та аудиторії, створення бренду, розробка стратегії бренду, комунікація бренду, управління брендом. Наголошено, що окремої уваги потребує питання реалізації вказаних складових брендингу в умовах активного формування цифрових інформаційно-комунікаційних інструментів, розвитку нейромереж та пов’язаних з ними технологій штучного інтелекту, адже вони обумовлюють суттєві зміни на різних етапах брендингу, формуючі як додаткові виклики та перешкоди, так і відкриваючі нові можливості. Шляхом узагальнення поглядів науковців та практиків встановлено, що штучний інтелект може ефективно допомагати бренд-маркетологами у побудові стратегії брендингу, створенні контенту, розробці креативних концепцій, здійснені аналізу результатів та навіть встановленні зв'язків зі споживачами. Зроблено загальний висновок, що загалом, штучний інтелект може виконувати різноманітні аналітичні, пошукові, творчі завдання, щоб підтримувати ефективну роботу бренду та залучати більше споживачів.
{"title":"СКЛАДОВІ БРЕНДИНГУ ТА ЗАСТОСУВАННЯ ТЕХНОЛОГІЙ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ В ЇХ РЕАЛІЗАЦІЇ","authors":"Олег Ковальчук","doi":"10.36910/6775-2308-8559-2023-2-4","DOIUrl":"https://doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2023-2-4","url":null,"abstract":"У статті розглянуто питання складових брендингу та застосування технологій штучного інтелекту в їх реалізації. Встановлено, що розробка та реалізація ефективної стратегії брендингу є одним з провідних завдань маркетингової діяльності. Це завдання не втрачає своєї актуальності вже тривалий час, а у зв’язку з розвитком нових цифрових технологій та формуванням цифрової економіки набуває нових викликів. Констатовано, що цифрові інструменти та технології відкривають нові можливості для фахівців у сфері маркетингу, в тому числі і у питаннях брендингу. Такими новими можливостями є як нові канали та нові прийоми комунікації, так і нові технології, які можуть використовувати маркетологи у своїй роботі. Зокрема, чимало уваги зараз привертають до себе технології, пов’язані із застосуванням штучного інтелекту. Узагальнено дослідження складових брендингу та виділено такі основні його етапи: аналіз ринку та аудиторії, створення бренду, розробка стратегії бренду, комунікація бренду, управління брендом. Наголошено, що окремої уваги потребує питання реалізації вказаних складових брендингу в умовах активного формування цифрових інформаційно-комунікаційних інструментів, розвитку нейромереж та пов’язаних з ними технологій штучного інтелекту, адже вони обумовлюють суттєві зміни на різних етапах брендингу, формуючі як додаткові виклики та перешкоди, так і відкриваючі нові можливості. Шляхом узагальнення поглядів науковців та практиків встановлено, що штучний інтелект може ефективно допомагати бренд-маркетологами у побудові стратегії брендингу, створенні контенту, розробці креативних концепцій, здійснені аналізу результатів та навіть встановленні зв'язків зі споживачами. Зроблено загальний висновок, що загалом, штучний інтелект може виконувати різноманітні аналітичні, пошукові, творчі завдання, щоб підтримувати ефективну роботу бренду та залучати більше споживачів.","PeriodicalId":329365,"journal":{"name":"Економічний форум","volume":"6 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-05-23","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"128808320","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-03-28DOI: 10.36910/6775-2308-8559-2023-1-19
Забедюк Мирослава, Яцук Ілона
Стаття присвячена дослідженню особливостей формування стратегічних альтернатив в напрямку нарощення фінансового потенціалу підприємства. Зазначається, що в процесі розробки фінансової стратегії підприємства необхідним, по-перше, є забезпечення її відповідності фінансовій політиці підприємства в цілому; по-друге, фінансова стратегія підприємства повинна бути узгоджена з його базовою корпоративною стратегією. Також, потрібно враховувати, що ключовим фактором при розробці фінансової стратегії підприємства є необхідність її відповідності внутрішньому потенціалу підприємства. Сформовано основні стратегічні етапи нарощення фінансового потенціалу підприємства. Розглянуто базові фінансові стратегії в аспекті нарощення фінансового потенціалу підприємства: стратегія формування фінансових ресурсів, структурна фінансова стратегія та стратегія забезпечення фінансової безпеки. Формування та імплементація базових фінансових стратегій підприємства повинні узгоджуватися з кон’юнктурою та тенденціями розвитку ринку, на якому функціонує підприємство. При цьому, також, необхідно враховувати фактори ризику на державному рівні та глобальні загрози. Поряд із базовими фінансовими стратегіями розглянуто функціональні стратегії, що стосуються формування та підвищення ефективності використання фінансового потенціалу підприємства. Наведено класифікацію функціональних стратегій, систематизованих за окремими підходами. В процесі вибору стратегічних альтернатив нарощення фінансового потенціалу підприємства кожне підприємство повинно враховувати специфіку своєї діяльності, вплив сукупності факторів тощо. Вдалим вибором та поєднанням стратегій щодо нарощення фінансового потенціалу досягається мінімізація ризиків, зростання ефективності діяльності, підвищення фінансової стійкості та забезпечення конкурентоспроможних позицій підприємства.
{"title":"СТРАТЕГІЧНІ АЛЬТЕРНАТИВИ НАРОЩЕННЯ ФІНАНСОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА","authors":"Забедюк Мирослава, Яцук Ілона","doi":"10.36910/6775-2308-8559-2023-1-19","DOIUrl":"https://doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2023-1-19","url":null,"abstract":"Стаття присвячена дослідженню особливостей формування стратегічних альтернатив в напрямку нарощення фінансового потенціалу підприємства. Зазначається, що в процесі розробки фінансової стратегії підприємства необхідним, по-перше, є забезпечення її відповідності фінансовій політиці підприємства в цілому; по-друге, фінансова стратегія підприємства повинна бути узгоджена з його базовою корпоративною стратегією. Також, потрібно враховувати, що ключовим фактором при розробці фінансової стратегії підприємства є необхідність її відповідності внутрішньому потенціалу підприємства. \u0000Сформовано основні стратегічні етапи нарощення фінансового потенціалу підприємства. Розглянуто базові фінансові стратегії в аспекті нарощення фінансового потенціалу підприємства: стратегія формування фінансових ресурсів, структурна фінансова стратегія та стратегія забезпечення фінансової безпеки. Формування та імплементація базових фінансових стратегій підприємства повинні узгоджуватися з кон’юнктурою та тенденціями розвитку ринку, на якому функціонує підприємство. При цьому, також, необхідно враховувати фактори ризику на державному рівні та глобальні загрози. \u0000Поряд із базовими фінансовими стратегіями розглянуто функціональні стратегії, що стосуються формування та підвищення ефективності використання фінансового потенціалу підприємства. Наведено класифікацію функціональних стратегій, систематизованих за окремими підходами. \u0000В процесі вибору стратегічних альтернатив нарощення фінансового потенціалу підприємства кожне підприємство повинно враховувати специфіку своєї діяльності, вплив сукупності факторів тощо. Вдалим вибором та поєднанням стратегій щодо нарощення фінансового потенціалу досягається мінімізація ризиків, зростання ефективності діяльності, підвищення фінансової стійкості та забезпечення конкурентоспроможних позицій підприємства.","PeriodicalId":329365,"journal":{"name":"Економічний форум","volume":"317 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-03-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"116163932","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-03-28DOI: 10.36910/6775-2308-8559-2023-1-11
Баула Олена, Урбан Оксана
У статті узагальнено питання основних економічних аспектів в контексті сучасного підвищення рівня світової напруженості, який названий деякими вченими та політиками «нова холодна війна». Основною метою є дослідження минулих конфліктів та порівняння їх з поточною геополітичною ситуацією, задля визначення причин та природи сучасного явища економічного конфлікту та його зв'язок з політичною ситуацією, прогнозування подальшого розвитку світових подій та опис проблем і перспектив для ЄС та України в цьому контексті. Систематизація літературних джерел та підходів до вирішення досліджуваної проблеми свідчить про те, що незважаючи на різноплановість і змістовне наповнення підходів навколо питань форм впливу глобалізації на джерела конфліктності, недостатнім рівнем опрацювання залишається питання моніторингу економічних конфліктів між основними економічними центрами світу в контексті політичних конфліктів ХХІ ст., а також окреслення перспектив європейської інтеграції України в умовах російської агресії. Методологічною основою дослідження є методи наукової абстракції, діалектичного аналізу, логіко-структурного та системного підходів до оцінки економічних аспектів протистоянь у світовій економіці. Об’єктом дослідження є парадигмальні засади холодної війни минулих періодів та сьогодення. У статті емпірично підтверджено, що на початок ХХІ ст. існує три економічні центри: США – єдина наддержава після холодної війни; ЄС – незалежний світовий економічний суб'єкт; Китай – друга за величиною економіка світу і «фабрикою світу». Також здійснена спроба аналізу ефективності санкцій для рф як інструменту ведення економічної війни та їх вплив на ключові світові ринки. Зроблено припущення про те, що задля забезпечення міцності власної системи управління ЄС доцільно реалізувати пріоритети щодо подолання нерівності шляхом гарантування сталого розвитку регіону, а також відродження західноєвропейського порядку безпеки для гарантування миру і стабільності у своїх країнах та Україні. Результати дослідження можуть бути корисними для розробки науково-обґрунтованих рекомендацій щодо удосконалення економічних механізмів впливу на країну-агресора.
{"title":"ЕКОНОМІЧНІ АСПЕКТИ ПРОТИСТОЯНЬ У СВІТОВІЙ ЕКОНОМІЦІ В УМОВАХ НОВОЇ ХОЛОДНОЇ ВІЙНИ","authors":"Баула Олена, Урбан Оксана","doi":"10.36910/6775-2308-8559-2023-1-11","DOIUrl":"https://doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2023-1-11","url":null,"abstract":" \u0000У статті узагальнено питання основних економічних аспектів в контексті сучасного підвищення рівня світової напруженості, який названий деякими вченими та політиками «нова холодна війна». \u0000Основною метою є дослідження минулих конфліктів та порівняння їх з поточною геополітичною ситуацією, задля визначення причин та природи сучасного явища економічного конфлікту та його зв'язок з політичною ситуацією, прогнозування подальшого розвитку світових подій та опис проблем і перспектив для ЄС та України в цьому контексті. Систематизація літературних джерел та підходів до вирішення досліджуваної проблеми свідчить про те, що незважаючи на різноплановість і змістовне наповнення підходів навколо питань форм впливу глобалізації на джерела конфліктності, недостатнім рівнем опрацювання залишається питання моніторингу економічних конфліктів між основними економічними центрами світу в контексті політичних конфліктів ХХІ ст., а також окреслення перспектив європейської інтеграції України в умовах російської агресії. \u0000Методологічною основою дослідження є методи наукової абстракції, діалектичного аналізу, логіко-структурного та системного підходів до оцінки економічних аспектів протистоянь у світовій економіці. Об’єктом дослідження є парадигмальні засади холодної війни минулих періодів та сьогодення. \u0000У статті емпірично підтверджено, що на початок ХХІ ст. існує три економічні центри: США – єдина наддержава після холодної війни; ЄС – незалежний світовий економічний суб'єкт; Китай – друга за величиною економіка світу і «фабрикою світу». Також здійснена спроба аналізу ефективності санкцій для рф як інструменту ведення економічної війни та їх вплив на ключові світові ринки. Зроблено припущення про те, що задля забезпечення міцності власної системи управління ЄС доцільно реалізувати пріоритети щодо подолання нерівності шляхом гарантування сталого розвитку регіону, а також відродження західноєвропейського порядку безпеки для гарантування миру і стабільності у своїх країнах та Україні. \u0000Результати дослідження можуть бути корисними для розробки науково-обґрунтованих рекомендацій щодо удосконалення економічних механізмів впливу на країну-агресора.","PeriodicalId":329365,"journal":{"name":"Економічний форум","volume":"89 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-03-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"114563110","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-03-28DOI: 10.36910/6775-2308-8559-2023-1-10
Кощій Оксана
У статті розглянуто питання забезпечення конкурентоспроможності та ефективності функціонування організацій на ринку. Доведено, що передумовою забезпечення високої конкурентоспроможності організації є наявність в неї конкурентних переваг. Обґрунтовано, що для забезпечення конкурентних переваг організації потрібно приділяти значну увагу управління ними, в тому числі їх формуванню, розвитку, успішному використанню. Наведено різні види конкурентних переваг організації. Обґрунтовано, що для забезпечення високої конкурентоспроможності організації на ринку їй потрібно володіти багаточисельними конкурентними перевагами високого рангу. Для збереження конкурентних переваг у довгостроковій перспективі організації слід постійно удосконалювати існуючі конкурентні переваги та створювати нові. Джерела формування конкурентних переваг організації можуть бути зовнішні та внутрішні. Доведено, що нині особливу роль у формуванні конкурентних переваг організації відіграє її здатність створювати розвинену систему комунікацій, використовувати переваги міжнародного поділу праці, враховувати геополітичні чинники та спроможність розробляти і використовувати інновації. Для формування та розвитку конкурентних переваг організації можуть використовуватись наступні підходи: підхід, зорієнтований на споживачів; підхід, зорієнтований на конкурентів; ресурсний підхід. Обґрунтовано, що для формування та розвитку конкурентних переваг організації слід використовувати креативний підхід. У статті наведено сучасні особливості управління конкурентними перевагами організацій: постійна та системна робота у сфері формування та розвитку конкурентних переваг; постійний пошук нових джерел конкурентних переваг; одночасне використання конкурентних переваг низького рангу та високого рангу; вища доступність технологічних конкурентних переваг для організацій з країн, що розвиваються; формування та розвиток конкурентних переваг вимагає значних фінансових витрат та потребує наявності унікальних людських ресурсів. Обґрунтовано, що формування та розвиток конкурентних переваг організації слід здійснювати відповідно до наступних вимог: основуватись на можливостях організації бути оригінальною порівняно конкурентами; забезпечувати унікальність торгової марки порівняно з конкурентами у довгостроковій перспективі; задовольняти специфічні потреби споживачів тощо.
{"title":"КОНКУРЕНТНІ ПЕРЕВАГИ ОРГАНІЗАЦІЇ ЯК ЗАПОРУКА ЇЇ ВИСОКОЇ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ","authors":"Кощій Оксана","doi":"10.36910/6775-2308-8559-2023-1-10","DOIUrl":"https://doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2023-1-10","url":null,"abstract":"У статті розглянуто питання забезпечення конкурентоспроможності та ефективності функціонування організацій на ринку. Доведено, що передумовою забезпечення високої конкурентоспроможності організації є наявність в неї конкурентних переваг. Обґрунтовано, що для забезпечення конкурентних переваг організації потрібно приділяти значну увагу управління ними, в тому числі їх формуванню, розвитку, успішному використанню. \u0000Наведено різні види конкурентних переваг організації. Обґрунтовано, що для забезпечення високої конкурентоспроможності організації на ринку їй потрібно володіти багаточисельними конкурентними перевагами високого рангу. Для збереження конкурентних переваг у довгостроковій перспективі організації слід постійно удосконалювати існуючі конкурентні переваги та створювати нові. Джерела формування конкурентних переваг організації можуть бути зовнішні та внутрішні. \u0000Доведено, що нині особливу роль у формуванні конкурентних переваг організації відіграє її здатність створювати розвинену систему комунікацій, використовувати переваги міжнародного поділу праці, враховувати геополітичні чинники та спроможність розробляти і використовувати інновації. Для формування та розвитку конкурентних переваг організації можуть використовуватись наступні підходи: підхід, зорієнтований на споживачів; підхід, зорієнтований на конкурентів; ресурсний підхід. Обґрунтовано, що для формування та розвитку конкурентних переваг організації слід використовувати креативний підхід. \u0000У статті наведено сучасні особливості управління конкурентними перевагами організацій: постійна та системна робота у сфері формування та розвитку конкурентних переваг; постійний пошук нових джерел конкурентних переваг; одночасне використання конкурентних переваг низького рангу та високого рангу; вища доступність технологічних конкурентних переваг для організацій з країн, що розвиваються; формування та розвиток конкурентних переваг вимагає значних фінансових витрат та потребує наявності унікальних людських ресурсів. \u0000Обґрунтовано, що формування та розвиток конкурентних переваг організації слід здійснювати відповідно до наступних вимог: основуватись на можливостях організації бути оригінальною порівняно конкурентами; забезпечувати унікальність торгової марки порівняно з конкурентами у довгостроковій перспективі; задовольняти специфічні потреби споживачів тощо.","PeriodicalId":329365,"journal":{"name":"Економічний форум","volume":"7 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-03-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"125587701","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-03-28DOI: 10.36910/6775-2308-8559-2023-1-17
Олександренко Ірина, Вальчишина Вікторія
У статті подано теоретичні аспекти управління рентабельністю сільськогосподарських підприємств, зважаючи на головні сучасні умови їх функціонування. Метою даного дослідження є обгрунтування необхідності управління рентабельністю сільськогосподарських підприємств та виокремлення головних структурних елементів механізму даного управлінського процесу. В результаті вивчення різних підходів до трактування рентабельності, визначено, що рентабельність – це узагальнюючий відносний показник ефективності діяльності, який дає змогу оцінити розмір прибутку на кожну гривню вкладену в роботу суб’єкта господарювання і виступає індикатором стабільного і успішного його функціонування. На основі сформованого визначення рентабельності, систематизовано ключові її характеристики, які зводяться до її впливу на діяльності будь-якого суб’єкта господарювання. Визначено та систематизовано головні фактори впливу на рентабельність сільськогосподарських підприємств, врахування яких дозволить формувати ефективні управлінські рішення та досягати поставлених цілей. Обгрунтовано необхідність управління рентабельністю сільськогосподарських підприємств та визначено його сутність, що дозволило сформувати основні структурні елементи механізму реалізації даного процесу. У статті відображено головні принципи управління рентабельністю сільськогосподарських підприємств, дотримання яких, дозволить даним суб’єктам господарювання ефективно проваджувати управлінські завдання. Детально вивчено основні види забезпечення управління рентабельністю сільськогосподарських підприємств, які зводяться до наявності програмно-технічного, нормативно-правового, ресурсного та обліково-аналітичного забезпечення. Подано ключові методи, інструменти та важелі управлінського процесу спрямованого на підвищення рентабельності сільськогосподарських підприємств. В результаті теоретичного дослідження, визначено та подано напрями досягнення високого рівня рентабельності сільськогосподарських підприємств, які в основному зводяться до зменшення виробничих витрат та підвищення ефективності кредитної і збутової політики виробників сільськогосподарської продукції. Результати, отримані під час написання статті можуть бути практично використані в діяльності будь-якого сільськогосподарського підприємства, метою якого є пошук альтернативних шляхів зростання прибутку та підвищення рентабельності в сучасних складних економічних умовах.
{"title":"УПРАВЛІННЯ РЕНТАБЕЛЬНІСТЮ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ В УКРАЇНІ","authors":"Олександренко Ірина, Вальчишина Вікторія","doi":"10.36910/6775-2308-8559-2023-1-17","DOIUrl":"https://doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2023-1-17","url":null,"abstract":"У статті подано теоретичні аспекти управління рентабельністю сільськогосподарських підприємств, зважаючи на головні сучасні умови їх функціонування. Метою даного дослідження є обгрунтування необхідності управління рентабельністю сільськогосподарських підприємств та виокремлення головних структурних елементів механізму даного управлінського процесу. В результаті вивчення різних підходів до трактування рентабельності, визначено, що рентабельність – це узагальнюючий відносний показник ефективності діяльності, який дає змогу оцінити розмір прибутку на кожну гривню вкладену в роботу суб’єкта господарювання і виступає індикатором стабільного і успішного його функціонування. На основі сформованого визначення рентабельності, систематизовано ключові її характеристики, які зводяться до її впливу на діяльності будь-якого суб’єкта господарювання. Визначено та систематизовано головні фактори впливу на рентабельність сільськогосподарських підприємств, врахування яких дозволить формувати ефективні управлінські рішення та досягати поставлених цілей. Обгрунтовано необхідність управління рентабельністю сільськогосподарських підприємств та визначено його сутність, що дозволило сформувати основні структурні елементи механізму реалізації даного процесу. У статті відображено головні принципи управління рентабельністю сільськогосподарських підприємств, дотримання яких, дозволить даним суб’єктам господарювання ефективно проваджувати управлінські завдання. Детально вивчено основні види забезпечення управління рентабельністю сільськогосподарських підприємств, які зводяться до наявності програмно-технічного, нормативно-правового, ресурсного та обліково-аналітичного забезпечення. Подано ключові методи, інструменти та важелі управлінського процесу спрямованого на підвищення рентабельності сільськогосподарських підприємств. В результаті теоретичного дослідження, визначено та подано напрями досягнення високого рівня рентабельності сільськогосподарських підприємств, які в основному зводяться до зменшення виробничих витрат та підвищення ефективності кредитної і збутової політики виробників сільськогосподарської продукції. Результати, отримані під час написання статті можуть бути практично використані в діяльності будь-якого сільськогосподарського підприємства, метою якого є пошук альтернативних шляхів зростання прибутку та підвищення рентабельності в сучасних складних економічних умовах.","PeriodicalId":329365,"journal":{"name":"Економічний форум","volume":"63 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-03-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"125067210","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：