Pub Date : 2023-09-02DOI: 10.36910/6775-2308-8559-2023-3-6
Людмила Матвійчук, Віктор Корсак, Борис Смаль, Тетяна Зубехіна
У цій статті узагальнено питання забезпечення конкурентоспроможності індустрії гостинності регіонів України на основі проектного підходу. Основною метою публікації є дослідження процесу забезпечення конкурентоспроможності індустрії гостинності України на основі проектного підходу та пошук напрямів посилення досліджуваних процесів в регіонах країни. Систематизація літературних джерел та підходів до вирішення проблеми забезпечення конкурентоспроможності індустрії гостинності регіонів України свідчить про те, що зазначені питання з позицій проектного підходу висвітлені недостатньо. Актуальність вирішення даної наукової проблеми полягає в тому, що доцільно застосувати проектний підхід розробивши ієрархічну платформу забезпечення конкурентоспроможності індустрії гостинності, на підґрунті врахування узгодженості стратегічних рішень стейкхолдерів гостинності на усіх ієрархічних рівнях. При проведені досліджень використано спеціальні та загальнонаукові методи: аналізу та синтезу при визначені стану та перспектив розвитку індустрії гостинності; порівняння при визначені специфіки взаємодії суб’єктів гостинності та можливих проблем управління інтегрованими об’єднаннями; за допомогою структурно-логічного методу систематизовано бачення дій органів місцевого самоврядування в напрямі посилення інтеграційних процесів індустрії гостинності в регіоні. Об’єктом дослідження є процес забезпечення конкурентоспроможності індустрії гостинності регіонів України. У статті представлені результати дослідження стану індустрії гостинності в регіонах України в сучасних умовах, який показав, що в основі сучасного бачення розвитку регіонів та забезпечення конкурентоспроможності індустрії гостинності лежать концепція сталого розвитку та інтеграційні процеси, що передбачає збалансування та нормування соціо-еколого-економічного впливу індустрії гостинності на навколишнє середовище, а також проникнення суб’єктів гостинності на вищі ієрархічні рівні. Результати дослідження виявили основні проблеми забезпечення конкурентоспроможності індустрії гостинності регіонів України, а також висвітлили потенційні перспективи досліджуваних процесів з урахуванням умов євроінтеграції.
{"title":"ПРОЕКТНИЙ ПІДХІД ЯК ІНСТРУМЕНТ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ІНДУСТРІЇ ГОСТИННОСТІ УКРАЇНИ","authors":"Людмила Матвійчук, Віктор Корсак, Борис Смаль, Тетяна Зубехіна","doi":"10.36910/6775-2308-8559-2023-3-6","DOIUrl":"https://doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2023-3-6","url":null,"abstract":"У цій статті узагальнено питання забезпечення конкурентоспроможності індустрії гостинності регіонів України на основі проектного підходу. Основною метою публікації є дослідження процесу забезпечення конкурентоспроможності індустрії гостинності України на основі проектного підходу та пошук напрямів посилення досліджуваних процесів в регіонах країни. Систематизація літературних джерел та підходів до вирішення проблеми забезпечення конкурентоспроможності індустрії гостинності регіонів України свідчить про те, що зазначені питання з позицій проектного підходу висвітлені недостатньо. Актуальність вирішення даної наукової проблеми полягає в тому, що доцільно застосувати проектний підхід розробивши ієрархічну платформу забезпечення конкурентоспроможності індустрії гостинності, на підґрунті врахування узгодженості стратегічних рішень стейкхолдерів гостинності на усіх ієрархічних рівнях. При проведені досліджень використано спеціальні та загальнонаукові методи: аналізу та синтезу при визначені стану та перспектив розвитку індустрії гостинності; порівняння при визначені специфіки взаємодії суб’єктів гостинності та можливих проблем управління інтегрованими об’єднаннями; за допомогою структурно-логічного методу систематизовано бачення дій органів місцевого самоврядування в напрямі посилення інтеграційних процесів індустрії гостинності в регіоні. Об’єктом дослідження є процес забезпечення конкурентоспроможності індустрії гостинності регіонів України. У статті представлені результати дослідження стану індустрії гостинності в регіонах України в сучасних умовах, який показав, що в основі сучасного бачення розвитку регіонів та забезпечення конкурентоспроможності індустрії гостинності лежать концепція сталого розвитку та інтеграційні процеси, що передбачає збалансування та нормування соціо-еколого-економічного впливу індустрії гостинності на навколишнє середовище, а також проникнення суб’єктів гостинності на вищі ієрархічні рівні. Результати дослідження виявили основні проблеми забезпечення конкурентоспроможності індустрії гостинності регіонів України, а також висвітлили потенційні перспективи досліджуваних процесів з урахуванням умов євроінтеграції.","PeriodicalId":329365,"journal":{"name":"Економічний форум","volume":"129 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-09-02","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"121473486","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-09-02DOI: 10.36910/6775-2308-8559-2023-3-19
Чиж Наталія
У статті досліджено фінансові інновації в контексті проектного фінансування. Здійснено аналіз сучасних тенденцій і технологій, що впливають на проєктне фінансування, ідентифіковано ключові виклики та перешкоди, що стоять на шляху до ефективного впровадження фінансових інновацій. Метою статті є визначення перспектив розвитку фінансових інновацій у сфері проєктного фінансування та вивчення можливостей їх впровадження в нашій державі. В останні роки проєктне фінансування здобуло значну популярність як ефективний метод залучення коштів для реалізації інвестиційних проєктів. Однак, швидкий темп технологічного розвитку та зміни умов глобального фінансового ринку ставлять під загрозу традиційні підходи до проєктного фінансування. У зв’язку з цим, виникає необхідність у розробці та впровадженні фінансових інновацій, спрямованих на покращення процесу проєктного фінансування та забезпечення його стабільності та ефективності. В статті проведено аналіз сучасних тенденцій та інноваційних підходів у проектному фінансуванні. Виявлено, що виникнення нових фінансових інструментів, таких як проєктні облігації, зелені облігації та децентралізовані фінансові платформи, відкривають нові можливості для проєктного фінансування. Такі інновації сприяють зниженню вартості операцій, підвищенню прозорості та безпеки транзакцій, а також покращенню доступності фінансування для проєктів різного масштабу. У статті розглянуто ключові виклики та перешкоди, які ускладнюють впровадження фінансових інновацій у проєктному фінансуванні. До них належать правові обмеження, регуляторні ризики, недостатня фінансова грамотність учасників ринку, а також недостатній розвиток інфраструктури та технологій, необхідних для реалізації фінансових інновацій. На основі проведених досліджень надано рекомендації щодо розвитку та впровадження фінансових інновацій в проєктному фінансуванні в Україні. В статті наведено також перспективи для розвитку та впровадження фінансових інновацій у проєктному фінансуванні. Серед них пропонується створення сприятливого правового середовища для розвитку фінансових інновацій, сприяння розвитку фінансової грамотності учасників ринку, підтримка досліджень та інноваційних проєктів в цій сфері, а також налагодження співпраці між урядом, бізнесом та академічним середовищем для сприяння впровадженню фінансових інновацій в проєктному фінансуванні.
{"title":"ФІНАНСОВІ ІННОВАЦІЇ В ПРОЄКТНОМУ ФІНАНСУВАННІ: ПЕРСПЕКТИВИ ТА ВПРОВАДЖЕННЯ","authors":"Чиж Наталія","doi":"10.36910/6775-2308-8559-2023-3-19","DOIUrl":"https://doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2023-3-19","url":null,"abstract":"У статті досліджено фінансові інновації в контексті проектного фінансування. Здійснено аналіз сучасних тенденцій і технологій, що впливають на проєктне фінансування, ідентифіковано ключові виклики та перешкоди, що стоять на шляху до ефективного впровадження фінансових інновацій. Метою статті є визначення перспектив розвитку фінансових інновацій у сфері проєктного фінансування та вивчення можливостей їх впровадження в нашій державі. В останні роки проєктне фінансування здобуло значну популярність як ефективний метод залучення коштів для реалізації інвестиційних проєктів. Однак, швидкий темп технологічного розвитку та зміни умов глобального фінансового ринку ставлять під загрозу традиційні підходи до проєктного фінансування. У зв’язку з цим, виникає необхідність у розробці та впровадженні фінансових інновацій, спрямованих на покращення процесу проєктного фінансування та забезпечення його стабільності та ефективності. В статті проведено аналіз сучасних тенденцій та інноваційних підходів у проектному фінансуванні. Виявлено, що виникнення нових фінансових інструментів, таких як проєктні облігації, зелені облігації та децентралізовані фінансові платформи, відкривають нові можливості для проєктного фінансування. Такі інновації сприяють зниженню вартості операцій, підвищенню прозорості та безпеки транзакцій, а також покращенню доступності фінансування для проєктів різного масштабу. У статті розглянуто ключові виклики та перешкоди, які ускладнюють впровадження фінансових інновацій у проєктному фінансуванні. До них належать правові обмеження, регуляторні ризики, недостатня фінансова грамотність учасників ринку, а також недостатній розвиток інфраструктури та технологій, необхідних для реалізації фінансових інновацій. На основі проведених досліджень надано рекомендації щодо розвитку та впровадження фінансових інновацій в проєктному фінансуванні в Україні. В статті наведено також перспективи для розвитку та впровадження фінансових інновацій у проєктному фінансуванні. Серед них пропонується створення сприятливого правового середовища для розвитку фінансових інновацій, сприяння розвитку фінансової грамотності учасників ринку, підтримка досліджень та інноваційних проєктів в цій сфері, а також налагодження співпраці між урядом, бізнесом та академічним середовищем для сприяння впровадженню фінансових інновацій в проєктному фінансуванні.","PeriodicalId":329365,"journal":{"name":"Економічний форум","volume":"1 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-09-02","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"129632054","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-09-01DOI: 10.36910/6775-2308-8559-2023-3-2
Кічурчак Маріанна
Процеси цифровізації домогосподарств, фірм та державних інституцій сприяють швидкому розвитку сектору інформації та комунікації (СІК), поліпшуючи позиції креативних індустрій на регіональному рівні та прискорюючи структурні зміни в національній економіці. Метою статті є з’ясування головних тенденцій економічного і соціального розвитку СІК у розрізі регіонів для визначення його ролі у пост-воєнній відбудові креативних індустрій в економіці України. Використано наступні наукові методи: індукція та дедукція, порівняльний і просторовий аналіз, багатофакторний регресійно-кореляційний аналіз. Встановлено, що у 2014–2020 рр. у регіонах України за показниками доданої вартості за витратами виробництва суб’єктів господарювання, кількістю діючих суб’єктів господарювання та обсягами реалізованої продукції позиції СІК посилилися, що сприятливо позначилося на розвитку креативних індустрій. Визначено, що існує просторова диференціація у соціально-економічному розвитку СІК, підґрунтям якої є особливості формування людського потенціалу та регіональної галузевої спеціалізації. Розкрито, що війна в Україні негативно вплинула на функціонування СІК як компоненти креативних індустрій через ускладнення логістики, дефіцит електроенергії, інтенсивність бойових дій та ракетні удари. За допомогою методології багатофакторного регресійно-кореляційного аналізу специфіковано такі чинники розвитку СІК на регіональному рівні, як обсяг інвестування за ВРП, умови експорту послуг для цього сектору і демографічна ситуація. Аргументовано, що СІК може пристосовуватися до діяльності в умовах воєнного стану, посилюючи свій вплив на розвиток креативних індустрій в Україні і формуючи сприятливі соціальні та економічні передумови для відновлення економічного зростання в цих індустріях після завершення війни. Результати дослідження можуть бути корисними при обґрунтуванні доцільності використання низки заходів із стимулювання розвитку СІК для активізації його участі в пост-воєнній відбудові креативних індустрій в регіонах України: поліпшення демографічної ситуації через формування сприятливих соціальних умов для повернення населення, удосконалення інвестиційного клімату та сприяння експорту послуг.
{"title":"ВПЛИВ СЕКТОРУ ІНФОРМАЦІЇ ТА КОМУНІКАЦІЇ НА ПРОСТОРОВИЙ РОЗВИТОК І ПОСТ-ВОЄННУ ВІДБУДОВУ КРЕАТИВНИХ ІНДУСТРІЙ В ЕКОНОМІЦІ УКРАЇНИ","authors":"Кічурчак Маріанна","doi":"10.36910/6775-2308-8559-2023-3-2","DOIUrl":"https://doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2023-3-2","url":null,"abstract":"Процеси цифровізації домогосподарств, фірм та державних інституцій сприяють швидкому розвитку сектору інформації та комунікації (СІК), поліпшуючи позиції креативних індустрій на регіональному рівні та прискорюючи структурні зміни в національній економіці. Метою статті є з’ясування головних тенденцій економічного і соціального розвитку СІК у розрізі регіонів для визначення його ролі у пост-воєнній відбудові креативних індустрій в економіці України. Використано наступні наукові методи: індукція та дедукція, порівняльний і просторовий аналіз, багатофакторний регресійно-кореляційний аналіз. Встановлено, що у 2014–2020 рр. у регіонах України за показниками доданої вартості за витратами виробництва суб’єктів господарювання, кількістю діючих суб’єктів господарювання та обсягами реалізованої продукції позиції СІК посилилися, що сприятливо позначилося на розвитку креативних індустрій. Визначено, що існує просторова диференціація у соціально-економічному розвитку СІК, підґрунтям якої є особливості формування людського потенціалу та регіональної галузевої спеціалізації. Розкрито, що війна в Україні негативно вплинула на функціонування СІК як компоненти креативних індустрій через ускладнення логістики, дефіцит електроенергії, інтенсивність бойових дій та ракетні удари. За допомогою методології багатофакторного регресійно-кореляційного аналізу специфіковано такі чинники розвитку СІК на регіональному рівні, як обсяг інвестування за ВРП, умови експорту послуг для цього сектору і демографічна ситуація. Аргументовано, що СІК може пристосовуватися до діяльності в умовах воєнного стану, посилюючи свій вплив на розвиток креативних індустрій в Україні і формуючи сприятливі соціальні та економічні передумови для відновлення економічного зростання в цих індустріях після завершення війни. Результати дослідження можуть бути корисними при обґрунтуванні доцільності використання низки заходів із стимулювання розвитку СІК для активізації його участі в пост-воєнній відбудові креативних індустрій в регіонах України: поліпшення демографічної ситуації через формування сприятливих соціальних умов для повернення населення, удосконалення інвестиційного клімату та сприяння експорту послуг.","PeriodicalId":329365,"journal":{"name":"Економічний форум","volume":"31 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-09-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"125003158","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-09-01DOI: 10.36910/6775-2308-8559-2023-3-3
Гринькевич Ольга, Островерх Петро, Гринькевич Василь
Стаття присвячена дослідженню проблеми втрат людського капіталу внаслідок зайнятості у шкідливих умовах праці, порушень законодавства про охорону праці, інших соціальних ризиків у сфері безпеки працівників на роботі. Метою статті є визначити тенденції та особливості динаміки індикаторів безпеки праці в Україні в контексті Цілей сталого розвитку, критеріїв гідної праці, ризиків збереження людського капіталу, пов’язаних з російською військовою агресією. У статті використано методологію кабінетних досліджень, статистичні методи аналізу динаміки та структури індикаторів офіційної статистики та адміністративних даних про професійні захворювання, травматизм, нещасні випадки на виробництві з урахуванням програми моніторингу ЦСР України. Результати дослідження показали, що в Україні впродовж 2016-2022 рр. зберігається високий рівень соціальних ризиків у сфері безпеки праці. Головними чинниками виявлених тенденцій є значний обсяг зайнятості у неформальному секторі економіки, обмежені можливості інспекторів Державної служби України з питань праці запобігати порушенням у сфері безпеки та здоров’я працівників, низький рівень правової культури та обізнаності зайнятих на підприємствах зі шкідливими умовами праці, недостатній рівень соціальної відповідальності та економічної мотивації роботодавців забезпечувати гідні умови праці. В умовах російської військової агресії перелік чинників кризових ситуацій у безпеці праці значно розширюється. Для запобігання та зменшення їх негативного впливу першочергове значення мають системні рішення у державному регулюванні безпекою та здоров’ям працівників. Такі рішення мають враховувати положення Угоди про Асоціацію Україна-ЄС, Міжнародної організації праці, ратифіковані Україною, необхідність розробки і впровадження нових стандартів з управління професійними ризиками та їх інтеграцію у загальну систему менеджменту фірми, підвищення ефективності державного контролю за додержанням законодавства про працю; економічне стимулювання роботодавців забезпечувати гідні умови праці відповідно до Цілей сталого розвитку.
{"title":"ПРО БЕЗПЕКУ ПРАЦІ В УКРАЇНІ В КОНТЕКСТІ СОЦІАЛЬНИХ РИЗИКІВ ЗБЕРЕЖЕННЯ ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ","authors":"Гринькевич Ольга, Островерх Петро, Гринькевич Василь","doi":"10.36910/6775-2308-8559-2023-3-3","DOIUrl":"https://doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2023-3-3","url":null,"abstract":"Стаття присвячена дослідженню проблеми втрат людського капіталу внаслідок зайнятості у шкідливих умовах праці, порушень законодавства про охорону праці, інших соціальних ризиків у сфері безпеки працівників на роботі. Метою статті є визначити тенденції та особливості динаміки індикаторів безпеки праці в Україні в контексті Цілей сталого розвитку, критеріїв гідної праці, ризиків збереження людського капіталу, пов’язаних з російською військовою агресією. У статті використано методологію кабінетних досліджень, статистичні методи аналізу динаміки та структури індикаторів офіційної статистики та адміністративних даних про професійні захворювання, травматизм, нещасні випадки на виробництві з урахуванням програми моніторингу ЦСР України. Результати дослідження показали, що в Україні впродовж 2016-2022 рр. зберігається високий рівень соціальних ризиків у сфері безпеки праці. Головними чинниками виявлених тенденцій є значний обсяг зайнятості у неформальному секторі економіки, обмежені можливості інспекторів Державної служби України з питань праці запобігати порушенням у сфері безпеки та здоров’я працівників, низький рівень правової культури та обізнаності зайнятих на підприємствах зі шкідливими умовами праці, недостатній рівень соціальної відповідальності та економічної мотивації роботодавців забезпечувати гідні умови праці. В умовах російської військової агресії перелік чинників кризових ситуацій у безпеці праці значно розширюється. Для запобігання та зменшення їх негативного впливу першочергове значення мають системні рішення у державному регулюванні безпекою та здоров’ям працівників. Такі рішення мають враховувати положення Угоди про Асоціацію Україна-ЄС, Міжнародної організації праці, ратифіковані Україною, необхідність розробки і впровадження нових стандартів з управління професійними ризиками та їх інтеграцію у загальну систему менеджменту фірми, підвищення ефективності державного контролю за додержанням законодавства про працю; економічне стимулювання роботодавців забезпечувати гідні умови праці відповідно до Цілей сталого розвитку.","PeriodicalId":329365,"journal":{"name":"Економічний форум","volume":"2002 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-09-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"128305247","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-09-01DOI: 10.36910/6775-2308-8559-2023-3-5
Олександр Шубалий
У статті вивчено трансформацію принципів поведінкової та управлінської економіки в умовах війни, євроінтеграції та адаптації до змін клімату. Ціль статті полягає у вивченні базових принципів поведінкової економіки та управлінської економіки, а також обґрунтування додаткових принципів, на основі врахування яких доцільно будувати економічні відносити під час війни та у післявоєнний період, враховуючи необхідність прискорення євроінтеграції та дотримання положень концепції сталого розвитку. Актуальність вирішення даної наукової проблеми пояснюється недостатністю досліджень особливостей поведінки економічних суб’єктів та підходи до обґрунтування управлінських рішень в умовах війни в Україні. Методологічним інструментарієм проведення дослідження стали положення теорії поведінкової економіки та управлінської економіки. Об’єктом дослідження є поведінка економічних суб’єктів та процес прийняття управлінських рішень в умовах війни.. У статті вивчено базові або традиційні принципи поведінкової економіки та, враховуючи специфіку функціонування економіки України в умовах війни, виділено додаткові принципи (наслідування кращих, посилення контактів і прихильності або навпаки, самозбереження, згуртованості). Аналогічно в доповнення до базових виділено додаткові принципи управлінської економіки (врахування втраченої вигоди, супутніх та альтернативних доходів, пріоритетність дотримання вимог воєнної, екологічної та соціальної безпеки при обґрунтуванні доцільності реалізації проєктів на локальному, регіональному та національному рівнях, прийняття рішень в контексті дотримання глобальних і національних пріоритетів реалізації Цілей сталого розвитку ООН до 2030 року та положень Європейського зеленого курсу). Зроблено висновок, що використання виділених за підсумками дослідження базових і додаткових принципів поведінкової економіки та управлінської економіки не повинно відбуватися за шаблонними підходами, але важливо, щоб керівники нової формації українських компаній і державних інституцій ставили за основу для вибору управлінських рішень не тільки отримання максимального прибутку, а й враховували супутні вигоди та витрати.
{"title":"ТРАНСФОРМАЦІЯ ПРИНЦИПІВ ПОВЕДІНКОВОЇ ТА УПРАВЛІНСЬКОЇ ЕКОНОМІКИ В УМОВАХ ВІЙНИ, ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ ТА АДАПТАЦІЇ ДО ЗМІН КЛІМАТУ","authors":"Олександр Шубалий","doi":"10.36910/6775-2308-8559-2023-3-5","DOIUrl":"https://doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2023-3-5","url":null,"abstract":"У статті вивчено трансформацію принципів поведінкової та управлінської економіки в умовах війни, євроінтеграції та адаптації до змін клімату. Ціль статті полягає у вивченні базових принципів поведінкової економіки та управлінської економіки, а також обґрунтування додаткових принципів, на основі врахування яких доцільно будувати економічні відносити під час війни та у післявоєнний період, враховуючи необхідність прискорення євроінтеграції та дотримання положень концепції сталого розвитку. Актуальність вирішення даної наукової проблеми пояснюється недостатністю досліджень особливостей поведінки економічних суб’єктів та підходи до обґрунтування управлінських рішень в умовах війни в Україні. Методологічним інструментарієм проведення дослідження стали положення теорії поведінкової економіки та управлінської економіки. Об’єктом дослідження є поведінка економічних суб’єктів та процес прийняття управлінських рішень в умовах війни.. У статті вивчено базові або традиційні принципи поведінкової економіки та, враховуючи специфіку функціонування економіки України в умовах війни, виділено додаткові принципи (наслідування кращих, посилення контактів і прихильності або навпаки, самозбереження, згуртованості). Аналогічно в доповнення до базових виділено додаткові принципи управлінської економіки (врахування втраченої вигоди, супутніх та альтернативних доходів, пріоритетність дотримання вимог воєнної, екологічної та соціальної безпеки при обґрунтуванні доцільності реалізації проєктів на локальному, регіональному та національному рівнях, прийняття рішень в контексті дотримання глобальних і національних пріоритетів реалізації Цілей сталого розвитку ООН до 2030 року та положень Європейського зеленого курсу). Зроблено висновок, що використання виділених за підсумками дослідження базових і додаткових принципів поведінкової економіки та управлінської економіки не повинно відбуватися за шаблонними підходами, але важливо, щоб керівники нової формації українських компаній і державних інституцій ставили за основу для вибору управлінських рішень не тільки отримання максимального прибутку, а й враховували супутні вигоди та витрати.","PeriodicalId":329365,"journal":{"name":"Економічний форум","volume":"19 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-09-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"127029810","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-09-01DOI: 10.36910/6775-2308-8559-2023-3-4
Рудь Надія, Шубала Ірина
Проведене дослідження фактору часу. Основною метою дослідження є розробка авторського підходу щодо визначення поняття «тайм-менеджмент», систематизація існуючих методів, які допомагають раціонально розподіляти час між завданнями та роботою, і підвищити ефективність використання часу. Актуальність дослідження зумовлена тим, що ефективне виконання поставлених завдань, залежить від правильного розпорядження часом, адже це той ресурс, який є безповоротним, і його нераціональне використання може призвести до зниження продуктивності праці людини. свідчить про те, що продуктивність праці прямо залежить від ефективності використання Систематизація літературних джерел показала, що тайм-менеджмент як механізм удосконалення життя в сучасних умовах, залишається недостатньо вивченим. Саме тайм-менеджмент дозволяє сформувати вміння керувати своїм часом, бізнесом і життям. Основне завдання тайм-менеджменту не в тому, щоб встигати робити як найбільше, а в тому, щоб робити найголовніше – те, що дійсно потрібно зробити. Щоб ефективно використовувати робочий або ж особистий час, перш за все, потрібно знати, на що він витрачається і чому його не вистачає. Процес аналізу використання часу вказує на переваги та недоліки тайм-менеджменту і дозволяє здійснювати оптимальний пошук методів тайм-менеджменту, що дозволить значно зекономити часовий ресурс та підвищити ефективність праці особистості. Методологічним інструментарієм методів дослідження були останні роки досліджень провідних науковців. Об’єктом дослідження є робочий час людини. Велика кількість потенційних методів дає можливість вибрати для кожного саме той, що найбільше підходить. Запропоновані методики дають змогу гармонізувати життя, знайти час не лише для виконання обов’язків та досягнення успіху в кар’єрі, а й для відпочинку та саморозвитку. Дослідження емпірично підтверджує та теоретично доводить, що існує пряма залежність між раціональним використанням часу і продуктивністю праці. Результати дослідження можуть бути корисними при правильному розподілі часу між різноманітними процесами, балансуванні професійної та особистої діяльності і це робить ефективне використання часу одним із важливих потреб сучасності.
{"title":"ЕКОНОМІКА ПРАЦІ: ФАКТОР ЧАСУ ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ ЙОГО ВИКОРИСТАННЯ","authors":"Рудь Надія, Шубала Ірина","doi":"10.36910/6775-2308-8559-2023-3-4","DOIUrl":"https://doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2023-3-4","url":null,"abstract":"Проведене дослідження фактору часу. Основною метою дослідження є розробка авторського підходу щодо визначення поняття «тайм-менеджмент», систематизація існуючих методів, які допомагають раціонально розподіляти час між завданнями та роботою, і підвищити ефективність використання часу. Актуальність дослідження зумовлена тим, що ефективне виконання поставлених завдань, залежить від правильного розпорядження часом, адже це той ресурс, який є безповоротним, і його нераціональне використання може призвести до зниження продуктивності праці людини. свідчить про те, що продуктивність праці прямо залежить від ефективності використання \u0000Систематизація літературних джерел показала, що тайм-менеджмент як механізм удосконалення життя в сучасних умовах, залишається недостатньо вивченим. Саме тайм-менеджмент дозволяє сформувати вміння керувати своїм часом, бізнесом і життям. Основне завдання тайм-менеджменту не в тому, щоб встигати робити як найбільше, а в тому, щоб робити найголовніше – те, що дійсно потрібно зробити. Щоб ефективно використовувати робочий або ж особистий час, перш за все, потрібно знати, на що він витрачається і чому його не вистачає. \u0000Процес аналізу використання часу вказує на переваги та недоліки тайм-менеджменту і дозволяє здійснювати оптимальний пошук методів тайм-менеджменту, що дозволить значно зекономити часовий ресурс та підвищити ефективність праці особистості. Методологічним інструментарієм методів дослідження були останні роки досліджень провідних науковців. Об’єктом дослідження є робочий час людини. \u0000Велика кількість потенційних методів дає можливість вибрати для кожного саме той, що найбільше підходить. Запропоновані методики дають змогу гармонізувати життя, знайти час не лише для виконання обов’язків та досягнення успіху в кар’єрі, а й для відпочинку та саморозвитку. \u0000Дослідження емпірично підтверджує та теоретично доводить, що існує пряма залежність між раціональним використанням часу і продуктивністю праці. Результати дослідження можуть бути корисними при правильному розподілі часу між різноманітними процесами, балансуванні професійної та особистої діяльності і це робить ефективне використання часу одним із важливих потреб сучасності.","PeriodicalId":329365,"journal":{"name":"Економічний форум","volume":"56 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-09-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"123444260","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-05-30DOI: 10.36910/6775-2308-8559-2023-2-15
Анжела Ніколаєва
У статті досліджено сучасний стан та особливості розвитку вітчизняного ринку страхових послуг, визначено та систематизовано ключові проблеми в галузі страхування, вказано на шляхи їх вирішення, окреслено основні детермінанти розвитку страхового ринку в умовах цифровізації економіки. Метою дослідження є виявлення та систематизація ключових проблем розвитку ринку страхових послуг в Україні, окреслення шляхів їх вирішення та визначення детермінантів розвитку страхового ринку в умовах цифровізації економіки. Вивчення і систематизація літературних джерел та офіційних звітів НБУ до висвітлення цієї проблематики свідчить про постійний інтерес до даного сегменту ринку серед науковців та експертів в галузі страхування та необхідність подальших досліджень щодо визначення основних детермінантів активізації розвитку страхового ринку в поствоєнний період та в умовах подальшої цифровізації економіки. Актуальність вирішення даної наукової проблеми полягає в тому, що останнім часом спостерігається погіршення основних індикаторів розвитку страхового ринку в Україні, який, на нашу думку, недостатньо виконує свою роль у захисті та стабілізації національної економіки. Дослідження висвітленої у статті проблеми здійснюється у такій логічній послідовності: аналіз сучасного стану та тенденцій розвитку вітчизняного ринку страхових послуг за останні шість років; виявлення особливостей діяльності страховиків під час війни; систематизація ключових проблем, що стримують їх розвиток з окресленням шляхів їх вирішення; визначення пріоритетних цифрових технологій, застосування яких може стати драйвером розвитку вітчизняного страхового ринку та дозволить підвищити його конкурентоспроможність. Методологічним інструментарієм дослідження став комплекс взаємодоповнюючих методів: аналізу та синтезу, причинно-наслідкового аналізу – для систематизації причин стримування розвитку ринку страхових послуг в Україні, системно-аналітичний, логічного узагальнення – для розробки шляхів вирішення окреслених проблем та визначення основних детермінантів його розвитку. Об’єктом дослідження виступають вітчизняні страхові компанії. У статті представлено результати причинно-наслідкового аналізу, які дозволили визначити комплекс заходів з боку Регулятора та страхових компаній, спрямованих на подолання основних проблем в даній галузі. Подано результати логічного узагальнення, що дозволяють визначити основні цифрові технології, використання яких може стати драйвером розвитку вітчизняного страхового ринку. Результати дослідження можуть бути корисними для українських страхових компаній, що дозволять їм підвищити свою конкурентоспроможність на ринку.
{"title":"РИНОК СТРАХОВИХ ПОСЛУГ В УКРАЇНІ: ПРОБЛЕМИ ТА ДЕТЕРМІНАНТИ РОЗВИТКУ В УМОВАХ ЦИФРОВІЗАЦІЇ ЕКОНОМІКИ","authors":"Анжела Ніколаєва","doi":"10.36910/6775-2308-8559-2023-2-15","DOIUrl":"https://doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2023-2-15","url":null,"abstract":"У статті досліджено сучасний стан та особливості розвитку вітчизняного ринку страхових послуг, визначено та систематизовано ключові проблеми в галузі страхування, вказано на шляхи їх вирішення, окреслено основні детермінанти розвитку страхового ринку в умовах цифровізації економіки. Метою дослідження є виявлення та систематизація ключових проблем розвитку ринку страхових послуг в Україні, окреслення шляхів їх вирішення та визначення детермінантів розвитку страхового ринку в умовах цифровізації економіки. Вивчення і систематизація літературних джерел та офіційних звітів НБУ до висвітлення цієї проблематики свідчить про постійний інтерес до даного сегменту ринку серед науковців та експертів в галузі страхування та необхідність подальших досліджень щодо визначення основних детермінантів активізації розвитку страхового ринку в поствоєнний період та в умовах подальшої цифровізації економіки. Актуальність вирішення даної наукової проблеми полягає в тому, що останнім часом спостерігається погіршення основних індикаторів розвитку страхового ринку в Україні, який, на нашу думку, недостатньо виконує свою роль у захисті та стабілізації національної економіки. Дослідження висвітленої у статті проблеми здійснюється у такій логічній послідовності: аналіз сучасного стану та тенденцій розвитку вітчизняного ринку страхових послуг за останні шість років; виявлення особливостей діяльності страховиків під час війни; систематизація ключових проблем, що стримують їх розвиток з окресленням шляхів їх вирішення; визначення пріоритетних цифрових технологій, застосування яких може стати драйвером розвитку вітчизняного страхового ринку та дозволить підвищити його конкурентоспроможність. Методологічним інструментарієм дослідження став комплекс взаємодоповнюючих методів: аналізу та синтезу, причинно-наслідкового аналізу – для систематизації причин стримування розвитку ринку страхових послуг в Україні, системно-аналітичний, логічного узагальнення – для розробки шляхів вирішення окреслених проблем та визначення основних детермінантів його розвитку. Об’єктом дослідження виступають вітчизняні страхові компанії. У статті представлено результати причинно-наслідкового аналізу, які дозволили визначити комплекс заходів з боку Регулятора та страхових компаній, спрямованих на подолання основних проблем в даній галузі. Подано результати логічного узагальнення, що дозволяють визначити основні цифрові технології, використання яких може стати драйвером розвитку вітчизняного страхового ринку. Результати дослідження можуть бути корисними для українських страхових компаній, що дозволять їм підвищити свою конкурентоспроможність на ринку.","PeriodicalId":329365,"journal":{"name":"Економічний форум","volume":"4 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-05-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"123528059","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-05-30DOI: 10.36910/6775-2308-8559-2023-2-13
Кривов’язюк Ігор, Кривов’язюк Богдан
У цій статті розкрито актуальні питання необхідності постійного спостереження за змінами ділової активності бізнес-структур. Основною метою дослідження є здійснення моніторингу ділової активності промислових бізнес-структур України для прогнозування їх розвитку в умовах військового стану. Критичний аналіз змісту наукових публікацій з вирішення проблеми удосконалення управління діловою активністю бізнес-структур виявив недостатність уваги вчених до досліджуваної проблематики. Актуальність її розв’язання зумовлена масштабністю впливу військових конфліктів на ділову активність бізнес-структур, що вимагає її моніторингу для подальшого встановлення стану та забезпечення відповідності бізнесу нормам, які вважаються необхідними для підтримання певного рівня стабільності розвитку або ж для виживання, визначення сфер, де бізнес може поліпшити свою діяльність і стати більш прибутковим. Методологічну основу становить система застосованих для отримання кінцевих результатів дослідження методів: теоретичного узагальнення – для поглиблення сутності поняття «моніторинг ділової активності»; аналізу, синтезу і логічного узагальнення – для отримання висновків під час моніторингу ділової впевненості та ділового клімату в промисловості; прогностичний – для прогнозування розвитку промислових бізнес-структур України в умовах військового стану. Об’єктом дослідження в роботі виступає ділова активність бізнес-структур. У статті представлено результати моніторингу ділової впевненості та ділового клімату в промисловості України в умовах військового стану. Аналіз, синтез і логічне узагальнення результатів моніторингу стали основою подальшого прогнозування розвитку діяльності бізнес-структур. Результати дослідження можуть бути корисними для бізнес-структур, які прагнуть підтримання певного рівня стабільності розвитку та визначення сфер покращення діяльності.
{"title":"МОНІТОРИНГ ДІЛОВОЇ АКТИВНОСТІ БІЗНЕС-СТРУКТУР ДЛЯ ПРОГНОЗУВАННЯ ЇХ РОЗВИТКУ В УМОВАХ ВІЙСЬКОВОГО СТАНУ","authors":"Кривов’язюк Ігор, Кривов’язюк Богдан","doi":"10.36910/6775-2308-8559-2023-2-13","DOIUrl":"https://doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2023-2-13","url":null,"abstract":"У цій статті розкрито актуальні питання необхідності постійного спостереження за змінами ділової активності бізнес-структур. Основною метою дослідження є здійснення моніторингу ділової активності промислових бізнес-структур України для прогнозування їх розвитку в умовах військового стану. Критичний аналіз змісту наукових публікацій з вирішення проблеми удосконалення управління діловою активністю бізнес-структур виявив недостатність уваги вчених до досліджуваної проблематики. Актуальність її розв’язання зумовлена масштабністю впливу військових конфліктів на ділову активність бізнес-структур, що вимагає її моніторингу для подальшого встановлення стану та забезпечення відповідності бізнесу нормам, які вважаються необхідними для підтримання певного рівня стабільності розвитку або ж для виживання, визначення сфер, де бізнес може поліпшити свою діяльність і стати більш прибутковим. Методологічну основу становить система застосованих для отримання кінцевих результатів дослідження методів: теоретичного узагальнення – для поглиблення сутності поняття «моніторинг ділової активності»; аналізу, синтезу і логічного узагальнення – для отримання висновків під час моніторингу ділової впевненості та ділового клімату в промисловості; прогностичний – для прогнозування розвитку промислових бізнес-структур України в умовах військового стану. Об’єктом дослідження в роботі виступає ділова активність бізнес-структур. У статті представлено результати моніторингу ділової впевненості та ділового клімату в промисловості України в умовах військового стану. Аналіз, синтез і логічне узагальнення результатів моніторингу стали основою подальшого прогнозування розвитку діяльності бізнес-структур. Результати дослідження можуть бути корисними для бізнес-структур, які прагнуть підтримання певного рівня стабільності розвитку та визначення сфер покращення діяльності.","PeriodicalId":329365,"journal":{"name":"Економічний форум","volume":"412 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-05-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"115994094","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-05-30DOI: 10.36910/6775-2308-8559-2023-2-16
Мостовенко Наталія
Публікацію присвячено обґрунтуванні тези про те, що сучасний розвиток банківництва неможливий із застосуванням виключно традиційних підходів у створенні ефективних банківських бізнес-моделей. Сфера фінансового підприємництва суттєво відрізняється від сфери матеріального виробництва чи надання послуг різного виду. Ще донедавна інноваційна діяльність ототожнювалася із технічним та технологічним розвитком підприємств, науково-технічним прогресом, виробничими процесами. Проте, ефект від впровадження інновацій та зростання ролі сфери послуг призвели то того, що інновації стали рушієм формування нових споживчих властивостей не лише товарів, а й послуг. Таким чином, рутинні підходи та традиційність уже не відповідають потребам ринку фінансових послуг, запитам клієнтів, Зважаючи на суттєві відмінності фінансового посередництва від інших видів бізнесу, реалізація інновацій та здійснення інноваційної діяльності у банківництві є відмінною від тих інноваційних процесів, які супроводжують сферу матеріального виробництва. Тому питання методології та практики використання інновацій та інноваційної діяльності у банківництві, як формі фінансового посередництва не втрачають актуальності. Для розкриття теоретичного змісту понять у представленій статті розглянуто існуючі авторські підходи до дефініції поняття «банківські інновації», проаналізовано їх спільні риси та виокремлено сутнісні відмінності. Обґрунтовано, що залежність банків від розвитку та запровадження інновацій у бізнес-модель проявляється у двох площинах. Насамперед, відбувається загострення банківської конкуренції, а посилення власних конкурентних позицій конкретного банку неможливе без нових ідей та інновацій. Найбільш очевидним у цьому відношенні стає розвиток, так званої, «продуктової» лінійки банку. Проте лише зміна продуктової лінійки не стане запорукою ринкового успіху. Окремо варто наголосити на тому факті, що для побудови успішної банківської бізнес-моделі необхідним стає впровадження інноваційних підходів до комплексу заходів, що формують зміст управлінської системи банку. По друге, нині гостро постає питання забезпечення та підтримки певної фінансової стабільності у банківській системі загалом й окремих банків зокрема, яке у період запровадження воєнного стану й військових дій набуває особливого змісту. Запорукою фінансової стабільності можуть стати нові інструменти в системі антикризового управління, що неможливі без загальної інноваційної спрямованості банківського бізнесу.
{"title":"ІННОВАЦІЇ ТА ІННОВАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ У ВІТЧИЗНЯНОМУ БАНКІВНИЦТВІ: ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ","authors":"Мостовенко Наталія","doi":"10.36910/6775-2308-8559-2023-2-16","DOIUrl":"https://doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2023-2-16","url":null,"abstract":"Публікацію присвячено обґрунтуванні тези про те, що сучасний розвиток банківництва неможливий із застосуванням виключно традиційних підходів у створенні ефективних банківських бізнес-моделей. Сфера фінансового підприємництва суттєво відрізняється від сфери матеріального виробництва чи надання послуг різного виду. Ще донедавна інноваційна діяльність ототожнювалася із технічним та технологічним розвитком підприємств, науково-технічним прогресом, виробничими процесами. Проте, ефект від впровадження інновацій та зростання ролі сфери послуг призвели то того, що інновації стали рушієм формування нових споживчих властивостей не лише товарів, а й послуг. Таким чином, рутинні підходи та традиційність уже не відповідають потребам ринку фінансових послуг, запитам клієнтів, Зважаючи на суттєві відмінності фінансового посередництва від інших видів бізнесу, реалізація інновацій та здійснення інноваційної діяльності у банківництві є відмінною від тих інноваційних процесів, які супроводжують сферу матеріального виробництва. Тому питання методології та практики використання інновацій та інноваційної діяльності у банківництві, як формі фінансового посередництва не втрачають актуальності. Для розкриття теоретичного змісту понять у представленій статті розглянуто існуючі авторські підходи до дефініції поняття «банківські інновації», проаналізовано їх спільні риси та виокремлено сутнісні відмінності. \u0000Обґрунтовано, що залежність банків від розвитку та запровадження інновацій у бізнес-модель проявляється у двох площинах. Насамперед, відбувається загострення банківської конкуренції, а посилення власних конкурентних позицій конкретного банку неможливе без нових ідей та інновацій. Найбільш очевидним у цьому відношенні стає розвиток, так званої, «продуктової» лінійки банку. Проте лише зміна продуктової лінійки не стане запорукою ринкового успіху. Окремо варто наголосити на тому факті, що для побудови успішної банківської бізнес-моделі необхідним стає впровадження інноваційних підходів до комплексу заходів, що формують зміст управлінської системи банку. По друге, нині гостро постає питання забезпечення та підтримки певної фінансової стабільності у банківській системі загалом й окремих банків зокрема, яке у період запровадження воєнного стану й військових дій набуває особливого змісту. Запорукою фінансової стабільності можуть стати нові інструменти в системі антикризового управління, що неможливі без загальної інноваційної спрямованості банківського бізнесу.","PeriodicalId":329365,"journal":{"name":"Економічний форум","volume":"10 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-05-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"122579104","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-05-30DOI: 10.36910/6775-2308-8559-2023-2-14
Ліпич Любов
Технологічні зміни впливають на управління підприємством, змушуючи приймати рішення щодо вибору стратегії розвитку. Встановлено, що масштабна цифрова трансформація компаній вимагає трансформації функціональної ІТ-стратегії в цифрову бізнес-стратегію. Обґрунтовано, що цифрова бізнес-стратегія передбачає, що організація формулює та реалізує свою стратегію на основі цифрових ресурсів, які створюють їй додану вартість, дозволяють конкурувати на ринку та формують нові стандарти та бізнес-моделі. Це означає: вихід за межі традиційного мислення щодо ІТ-стратегії, вихід за межі систем і технологій, базування діяльності компанії на ресурсно-орієнтованому підході та нематеріальних ресурсах, зв’язок цифрової стратегії зі створенням цінності для бізнесу та операційною ефективністю. Доведено, що цифрова бізнес-стратегія описує загальне бачення компанії в контексті цифровізації, включаючи стратегічні заходи для її досягнення. Вона визначає конкретні, коротко-, середньо- та довгострокові цілі та ініціативи цифровізації в контексті продуктів, послуг і створення цінності, а також організування та культури компанії. Цифрова бізнес-стратегія включає чотири елементи: сферу впливу, масштаб, швидкість і джерела створення вартості. Аналіз сфери впливу цифрової бізнес-стратегії свідчить, що вона виходить за рамки традиційних функцій і бізнес-процесів, включає оцифрування продуктів і послуг та пов’язаної з ними інформації, розширює сферу діяльності організації та її існуючі функції, виходить за її межі та перетворює ланцюг постачання на динамічну екосистему. Для цифрового світу характерні такі способи збільшення ефекту масштабу: здатність динамічно та гнучко змінюватися, мережеві ефекти від використання багатовекторних цифрових платформ, використання різноманітної, розосередженої інформації з різних джерел, участь в альянсах і партнерських програмах. Швидкість у контексті цифрової стратегії можна розглядати в чотирьох вимірах: швидкість впровадження продукту, швидкість прийняття рішень, швидкість координації та регулювання ланцюга постачання, швидкість формування мережі взаємовідносин та її адаптація. Цифрова стратегія створює додаткові виміри, які змінюють способи створення вартості. До них належать: використання різноманітної інформації, використання багатовекторних бізнес-моделей, координація моделей у мережах, контроль архітектури мережі.
{"title":"ЦИФРОВА БІЗНЕС-СТРАТЕГІЯ ПІДПРИЄМСТВА ТА ЇЇ КОМПОНЕНТИ","authors":"Ліпич Любов","doi":"10.36910/6775-2308-8559-2023-2-14","DOIUrl":"https://doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2023-2-14","url":null,"abstract":"Технологічні зміни впливають на управління підприємством, змушуючи приймати рішення щодо вибору стратегії розвитку. Встановлено, що масштабна цифрова трансформація компаній вимагає трансформації функціональної ІТ-стратегії в цифрову бізнес-стратегію. Обґрунтовано, що цифрова бізнес-стратегія передбачає, що організація формулює та реалізує свою стратегію на основі цифрових ресурсів, які створюють їй додану вартість, дозволяють конкурувати на ринку та формують нові стандарти та бізнес-моделі. Це означає: вихід за межі традиційного мислення щодо ІТ-стратегії, вихід за межі систем і технологій, базування діяльності компанії на ресурсно-орієнтованому підході та нематеріальних ресурсах, зв’язок цифрової стратегії зі створенням цінності для бізнесу та операційною ефективністю. Доведено, що цифрова бізнес-стратегія описує загальне бачення компанії в контексті цифровізації, включаючи стратегічні заходи для її досягнення. Вона визначає конкретні, коротко-, середньо- та довгострокові цілі та ініціативи цифровізації в контексті продуктів, послуг і створення цінності, а також організування та культури компанії. Цифрова бізнес-стратегія включає чотири елементи: сферу впливу, масштаб, швидкість і джерела створення вартості. Аналіз сфери впливу цифрової бізнес-стратегії свідчить, що вона виходить за рамки традиційних функцій і бізнес-процесів, включає оцифрування продуктів і послуг та пов’язаної з ними інформації, розширює сферу діяльності організації та її існуючі функції, виходить за її межі та перетворює ланцюг постачання на динамічну екосистему. Для цифрового світу характерні такі способи збільшення ефекту масштабу: здатність динамічно та гнучко змінюватися, мережеві ефекти від використання багатовекторних цифрових платформ, використання різноманітної, розосередженої інформації з різних джерел, участь в альянсах і партнерських програмах. Швидкість у контексті цифрової стратегії можна розглядати в чотирьох вимірах: швидкість впровадження продукту, швидкість прийняття рішень, швидкість координації та регулювання ланцюга постачання, швидкість формування мережі взаємовідносин та її адаптація. Цифрова стратегія створює додаткові виміри, які змінюють способи створення вартості. До них належать: використання різноманітної інформації, використання багатовекторних бізнес-моделей, координація моделей у мережах, контроль архітектури мережі.","PeriodicalId":329365,"journal":{"name":"Економічний форум","volume":"302 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-05-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"122969089","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：