Pub Date : 2021-11-01DOI: 10.11603/2311-9624.2021.3.12464
Т. Ю. Чарківський, О. В. Авдєєв
Пародонтит є одним із найпоширеніших захворювань навколозубних тканин. Більшість протоколів його лікування передбачає використання антисептиків у пародонтальних кишенях. Ми пропонуємо вивчення можливості запровадження нового виробу медичного призначення – пародонтальних вкладок, насичених хлоргексидином, де кріоліофілізована ксеноочеревина виконуватиме роль депо антисептика. В даному дослідженні проводять вивчення здатності кріоліофілізованої ксеноочеревини насичуватись розчином хлоргексидину різних концентрацій, та зберігати його сухий залишок після проведення повторної процедури ліофілізації. Мета дослідження – визначити здатність кріоліофілізованої ксеноочеревини свині насичуватись розчинами хлоргексидину різної концентрації, та здатність її утримувати сухий залишок розчину після повторної ліофілізації. Матеріали і методи. У досідженні використовували кріоліофілізовану ксеноочеревину свинячого походження, виготовлену ТОВ «Інститут біомедичних технологій» товщиною 0,3 мм, та 20 % розчин хлоргексидину біглюконату, що в подальшому змішували з дистильованою водою для отримання розчинів різної концентрації – 2,5 % (1:7), 5 % (1:3) та 10 % (1:1). Пластинки кріоліофілізованої очеревини розміром 5х8 мм поділили на 4 групи по 30 штук у кожній. Кожну групу було зважено. На 10 хв групи занурювали у відповідний розчин хлоргексидину та знову зважували. Потім матеріал було ліофілізовано та проведено фінальне зважування. Результати досліджень та їх обговорення. Після кожного етапу виготовлення пародонтальних вкладок, насичених хлоргексидином, їх зважували. Результати аналізу даних після замочування показали збільшення маси вкладок, порівняно з їх сухою масою, що свідчило про адсорбцію розчину ксеноочеревиною. Після проведення процедури ліофілізації маса вкладок із кожної групи зменшилась, однак все ще залишалась більшою, ніж маса сухої очеревини. Це свідчить про випаровування частини розчину під час ліофілізації та про наявність сухого залишку розчину хлоргексидину на вкладках. Масова частка цього залишку становила в середньому 13,77 % у першій групі вкладок (використовувався 2,5 % розчин хлоргексидину), 32,81 % у другій (5 % розчин хлоргексидину), 36,77 % у третій (10 % розчин хлоргексидину) та 57,4 % у четвертій групі (20 % розчин хлоргексидину). Висновки. Кріоліофілізована ксеноочеревина має здатність насичуватись розчином хлоргексидину та зберігати його сухий залишок після повторної ліофілізації. Для подальших досліджень, зокрема в клініці, було прийнято рішення використовувати очеревину, яка була замочена у 10 та 20 % розчинах хлоргексидину з наступною ліофілізацією.
{"title":"Дослідження кріоліофілізованої ксеноочеревини щодо насичування хлоргексидином","authors":"Т. Ю. Чарківський, О. В. Авдєєв","doi":"10.11603/2311-9624.2021.3.12464","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/2311-9624.2021.3.12464","url":null,"abstract":"Пародонтит є одним із найпоширеніших захворювань навколозубних тканин. Більшість протоколів його лікування передбачає використання антисептиків у пародонтальних кишенях. Ми пропонуємо вивчення можливості запровадження нового виробу медичного призначення – пародонтальних вкладок, насичених хлоргексидином, де кріоліофілізована ксеноочеревина виконуватиме роль депо антисептика. В даному дослідженні проводять вивчення здатності кріоліофілізованої ксеноочеревини насичуватись розчином хлоргексидину різних концентрацій, та зберігати його сухий залишок після проведення повторної процедури ліофілізації. \u0000Мета дослідження – визначити здатність кріоліофілізованої ксеноочеревини свині насичуватись розчинами хлоргексидину різної концентрації, та здатність її утримувати сухий залишок розчину після повторної ліофілізації. \u0000Матеріали і методи. У досідженні використовували кріоліофілізовану ксеноочеревину свинячого походження, виготовлену ТОВ «Інститут біомедичних технологій» товщиною 0,3 мм, та 20 % розчин хлоргексидину біглюконату, що в подальшому змішували з дистильованою водою для отримання розчинів різної концентрації – 2,5 % (1:7), 5 % (1:3) та 10 % (1:1). Пластинки кріоліофілізованої очеревини розміром 5х8 мм поділили на 4 групи по 30 штук у кожній. Кожну групу було зважено. На 10 хв групи занурювали у відповідний розчин хлоргексидину та знову зважували. Потім матеріал було ліофілізовано та проведено фінальне зважування. \u0000Результати досліджень та їх обговорення. Після кожного етапу виготовлення пародонтальних вкладок, насичених хлоргексидином, їх зважували. Результати аналізу даних після замочування показали збільшення маси вкладок, порівняно з їх сухою масою, що свідчило про адсорбцію розчину ксеноочеревиною. Після проведення процедури ліофілізації маса вкладок із кожної групи зменшилась, однак все ще залишалась більшою, ніж маса сухої очеревини. Це свідчить про випаровування частини розчину під час ліофілізації та про наявність сухого залишку розчину хлоргексидину на вкладках. Масова частка цього залишку становила в середньому 13,77 % у першій групі вкладок (використовувався 2,5 % розчин хлоргексидину), 32,81 % у другій (5 % розчин хлоргексидину), 36,77 % у третій (10 % розчин хлоргексидину) та 57,4 % у четвертій групі (20 % розчин хлоргексидину). \u0000Висновки. Кріоліофілізована ксеноочеревина має здатність насичуватись розчином хлоргексидину та зберігати його сухий залишок після повторної ліофілізації. Для подальших досліджень, зокрема в клініці, було прийнято рішення використовувати очеревину, яка була замочена у 10 та 20 % розчинах хлоргексидину з наступною ліофілізацією.","PeriodicalId":35793,"journal":{"name":"Journal of Clinical Dentistry","volume":"33 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-11-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"87365595","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2021-11-01DOI: 10.11603/2311-9624.2021.3.12312
Ю. О. Кінаш, Л. В. Кінаш
Поява системи індексної оцінки стану тканин пародонта, а в подальшому збільшення їх кількості, пов’язане з високим поширенням генералізованих захворювань тканин пародонта, що вимагає застосування комплексних і об’єктивних методів діагностики, зіставлення результатів досліджень, отриманих різними українськими та зарубіжними авторами. Мета дослідження – вивчити ефективність методів індексної оцінки критерію руйнування періодонтальних зв’язок та пародонтального скринінг-дослідження за допомогою клінічних та додаткових методів діагностики, оцінити первинне стоматологічне втручання для пацієнтів із генералізованими захворюваннями тканин пародонта та апікальними ускладненнями й дати рекомендації для використання пародонтологічних індексів у системі практичної охорони здоров’я. Матеріали і методи. На базі стоматологічного медичного центру Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького з січня 2020 до січня 2021 р. було проліковано 25 пацієнтів із генералізованими захворюваннями тканин пародонта та апікальними ускладненнями з використанням кісткової аугментації (72 % хворих) та без використання – 28 % осіб. Результати досліджень та їх обговорення. Дослідження базується на клінічному обстеженні, включаючи додаткові методи діагностики з визначенням первинного стоматологічного лікування, яке могло б спричинити генералізовані захворювання тканин пародонта та індексній оцінці критерію руйнування періодонтальних зв’язок та PSR-індексу в 25 хворих, які були скеровані для комплексного лікування генералізованих захворювань тканин пародонта з апікальними ускладненнями. Серед 25 пацієнтів, які взяли участь у дослідженні і яких поділили за кольоровим показником залежно від віку, переважають хворі І та ІІ зрілого віку. Пацієнти І зрілого віку, яких позначили зеленим кольором, поділили на осіб чоловічої статі – 30 % (р<0,05) та жіночої статі – 26,7 % (р<0,05), що склали 28 % (р<0,05) від усіх хворих. Пацієнти ІІ зрілого віку, яких позначили жовтим кольором, отримали аналогічні результати. У хворих похилого віку, яких позначили помаранчевим кольором, серед осіб чоловічої статі – 20 % (р<0,05) та жіночої статі – 20 % (р<0,05), що склали 20 % (р<0,05) від усіх осіб. У хворих старечого віку, яких позначили червоним кольором, серед осіб чоловічої статі – 20 % (р<0,05) та жіночої статі – 26,7 % (р<0,05), що склали 24 % (р<0,05) від усіх хворих. Висновки. Метод індексної оцінки дає можливість провести ситуаційний аналіз, тобто визначити поширеність й інтенсивність захворювання серед населення, а також проводити моніторинг і об’єктивно оцінювати ефективність проведення програм профілактики та лікування.
{"title":"Індексна оцінка у пацієнтів із генералізованими захворюваннями тканин пародонта та апікальними ускладненнями","authors":"Ю. О. Кінаш, Л. В. Кінаш","doi":"10.11603/2311-9624.2021.3.12312","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/2311-9624.2021.3.12312","url":null,"abstract":"Поява системи індексної оцінки стану тканин пародонта, а в подальшому збільшення їх кількості, пов’язане з високим поширенням генералізованих захворювань тканин пародонта, що вимагає застосування комплексних і об’єктивних методів діагностики, зіставлення результатів досліджень, отриманих різними українськими та зарубіжними авторами.\u0000Мета дослідження – вивчити ефективність методів індексної оцінки критерію руйнування періодонтальних зв’язок та пародонтального скринінг-дослідження за допомогою клінічних та додаткових методів діагностики, оцінити первинне стоматологічне втручання для пацієнтів із генералізованими захворюваннями тканин пародонта та апікальними ускладненнями й дати рекомендації для використання пародонтологічних індексів у системі практичної охорони здоров’я.\u0000Матеріали і методи. На базі стоматологічного медичного центру Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького з січня 2020 до січня 2021 р. було проліковано 25 пацієнтів із генералізованими захворюваннями тканин пародонта та апікальними ускладненнями з використанням кісткової аугментації (72 % хворих) та без використання – 28 % осіб.\u0000Результати досліджень та їх обговорення. Дослідження базується на клінічному обстеженні, включаючи додаткові методи діагностики з визначенням первинного стоматологічного лікування, яке могло б спричинити генералізовані захворювання тканин пародонта та індексній оцінці критерію руйнування періодонтальних зв’язок та PSR-індексу в 25 хворих, які були скеровані для комплексного лікування генералізованих захворювань тканин пародонта з апікальними ускладненнями. Серед 25 пацієнтів, які взяли участь у дослідженні і яких поділили за кольоровим показником залежно від віку, переважають хворі І та ІІ зрілого віку. Пацієнти І зрілого віку, яких позначили зеленим кольором, поділили на осіб чоловічої статі – 30 % (р<0,05) та жіночої статі – 26,7 % (р<0,05), що склали 28 % (р<0,05) від усіх хворих. Пацієнти ІІ зрілого віку, яких позначили жовтим кольором, отримали аналогічні результати. У хворих похилого віку, яких позначили помаранчевим кольором, серед осіб чоловічої статі – 20 % (р<0,05) та жіночої статі – 20 % (р<0,05), що склали 20 % (р<0,05) від усіх осіб. У хворих старечого віку, яких позначили червоним кольором, серед осіб чоловічої статі – 20 % (р<0,05) та жіночої статі – 26,7 % (р<0,05), що склали 24 % (р<0,05) від усіх хворих.\u0000Висновки. Метод індексної оцінки дає можливість провести ситуаційний аналіз, тобто визначити поширеність й інтенсивність захворювання серед населення, а також проводити моніторинг і об’єктивно оцінювати ефективність проведення програм профілактики та лікування.","PeriodicalId":35793,"journal":{"name":"Journal of Clinical Dentistry","volume":"43 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-11-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"82148976","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2021-11-01DOI: 10.11603/2311-9624.2021.3.12460
Є. В. Шуминський, А. В. Копчак, В. Г. Гурьянов, Н. В. Лисейко, О. М. Дорошенко
Уламкові переломи верхньої щелепи на ділянці вертикальних контрфорсів ускладнюють процес репозиції та фіксації, створюють передумови для розвитку глибоких функціональних розладів у ранньому і віддаленому посттравматичному періодах. Відновлення їх за допомогою накісних титанових пластин є основним завданням лікування даної категорії пацієнтів. Мета дослідження – дослідити характер оклюзійних співвідношень та визначити їх зміни у пацієнтів із травматичними переломами верхньої щелепи залежно від застосованого способу реконструкції вертикальних контрфорсів із використанням методу компʼютерної оклюзіографії. Матеріали і методи. Досліджено 18 пацієнтів із множинними переломами кісток середньої зони обличчя (15 чоловіків та 3 жінок). Середній вік (43,8±10,8) року. Оклюзіографії проводили у групах із лінійними переломами (Gr1, n=6), з кістковими дефектами у ділянці вертикальних контрфорсів (Gr2, n=5) та з відновленими контрфорсами за допомогою кісткових аутотрансплантатів (Gr3, n=7). Аналіз проведений за допомогою апарату та програмного забезпечення «T-Scan» компанії «Tekscan» (Tekscan, Inc., S. Boston, MA, США). Досліджені час оклюзії, дезоклюзії, індекс асиметрії оклюзії. Результати досліджень та їх обговорення. Медіанні значення часу оклюзії, дезоклюзії, індексу асиметрії Gr1- (0,17 (0,12÷0,25), 0,18 (0,15÷0,19), 12,2 % (8 %÷29,1 %)); Gr2 – (0,29 (0,18÷0,37), 0,13 (0,12÷0,20), 28,4 % (16,8÷36,8) %); Gr3 – (0,22 (0,21÷0,38), 0,11 (0,08÷0,22), 23,2 % (15,4÷29,7) %) відповідно. Визначалась тенденція до зростання часу оклюзії на 24 %, часу дезоклюзії – на 16 % та ступеня асиметрії – на 17 % у пацієнтів із переломами нижньої щелепи, що супроводжувались відшаруванням або пересіченням жувальних мʼязів та у пацієнтів, яким проводили біфронтальний доступ, що супроводжувалось оголенням скроневих мʼязів для лікування переломів кісток середньої зони обличчя. Висновки. Чинниками, що сприяють поглибленню функціональних змін, є переломи верхньої щелепи із дефектом (зростання індексу асиметрії в середньому на 13,6 % та часу оклюзіїї – на 0,1 с), а також операційна травма жувальних мʼязів при проведенні хірургічних доступів. Заміщення дефектів вертикальних контрфорсів кістковими аутотрансплантатами покращує відновлення жувальної функції, порівняно із пацієнтами, де для фіксації уламків на ділянці дефектів використовували накісні міні-пластини як самостійне хірургічне рішення (середній час оклюзії у цієї категорії хворих був меншим на 25 %, а індекс асиметрії – на 19 %).
{"title":"Оцінка оклюзійних співвідношень та жувальної функції у пацієнтів із переломами верхньої щелепи методом компʼютерної оклюзіографії","authors":"Є. В. Шуминський, А. В. Копчак, В. Г. Гурьянов, Н. В. Лисейко, О. М. Дорошенко","doi":"10.11603/2311-9624.2021.3.12460","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/2311-9624.2021.3.12460","url":null,"abstract":"Уламкові переломи верхньої щелепи на ділянці вертикальних контрфорсів ускладнюють процес репозиції та фіксації, створюють передумови для розвитку глибоких функціональних розладів у ранньому і віддаленому посттравматичному періодах. Відновлення їх за допомогою накісних титанових пластин є основним завданням лікування даної категорії пацієнтів. \u0000Мета дослідження – дослідити характер оклюзійних співвідношень та визначити їх зміни у пацієнтів із травматичними переломами верхньої щелепи залежно від застосованого способу реконструкції вертикальних контрфорсів із використанням методу компʼютерної оклюзіографії. \u0000Матеріали і методи. Досліджено 18 пацієнтів із множинними переломами кісток середньої зони обличчя (15 чоловіків та 3 жінок). Середній вік (43,8±10,8) року. Оклюзіографії проводили у групах із лінійними переломами (Gr1, n=6), з кістковими дефектами у ділянці вертикальних контрфорсів (Gr2, n=5) та з відновленими контрфорсами за допомогою кісткових аутотрансплантатів (Gr3, n=7). Аналіз проведений за допомогою апарату та програмного забезпечення «T-Scan» компанії «Tekscan» (Tekscan, Inc., S. Boston, MA, США). Досліджені час оклюзії, дезоклюзії, індекс асиметрії оклюзії. \u0000Результати досліджень та їх обговорення. Медіанні значення часу оклюзії, дезоклюзії, індексу асиметрії Gr1- (0,17 (0,12÷0,25), 0,18 (0,15÷0,19), 12,2 % (8 %÷29,1 %)); Gr2 – (0,29 (0,18÷0,37), 0,13 (0,12÷0,20), 28,4 % (16,8÷36,8) %); Gr3 – (0,22 (0,21÷0,38), 0,11 (0,08÷0,22), 23,2 % (15,4÷29,7) %) відповідно. Визначалась тенденція до зростання часу оклюзії на 24 %, часу дезоклюзії – на 16 % та ступеня асиметрії – на 17 % у пацієнтів із переломами нижньої щелепи, що супроводжувались відшаруванням або пересіченням жувальних мʼязів та у пацієнтів, яким проводили біфронтальний доступ, що супроводжувалось оголенням скроневих мʼязів для лікування переломів кісток середньої зони обличчя. \u0000Висновки. Чинниками, що сприяють поглибленню функціональних змін, є переломи верхньої щелепи із дефектом (зростання індексу асиметрії в середньому на 13,6 % та часу оклюзіїї – на 0,1 с), а також операційна травма жувальних мʼязів при проведенні хірургічних доступів. Заміщення дефектів вертикальних контрфорсів кістковими аутотрансплантатами покращує відновлення жувальної функції, порівняно із пацієнтами, де для фіксації уламків на ділянці дефектів використовували накісні міні-пластини як самостійне хірургічне рішення (середній час оклюзії у цієї категорії хворих був меншим на 25 %, а індекс асиметрії – на 19 %).","PeriodicalId":35793,"journal":{"name":"Journal of Clinical Dentistry","volume":"8 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-11-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"79162683","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2021-11-01DOI: 10.11603/2311-9624.2021.3.12461
О. Б. Бєліков, М. В. Касіянчук, П. М. Фочук
У статті розглянуто актуальну проблему сучасної дентальної імплантології – стабілізацію ремоделювання кісткової тканини при застосуванні дентальних імплантатів, протетичне використання дискретних імплантат-протезів на тлі онкологічної патології, проявів COVID-19, вікових деструкційних змін в організмі людини. Автори запропонували застосовувати принцип Парето при діагностиці та реабілітації пацієнтів. Мета дослідження – визначити доцільність застосування принципу Парето при протетичній реабілітації на імплантат-протезах. Матеріали і методи. Імплантат-протетична реабілітація означає застосування кон’юнктивної системи протетичних конструкцій на базі імплантатів, інтегрованих у кістковій тканині. Ми використовували в аналізі чинників ефективність лікування після дентальної імплантації. А також методики протетичної реабілітації пацієнта, що базуються на біофізичних закономірностях з урахуванням репаративних можливостей анатомічних структур за принципом: дискретності фіксації протетичної конструкції: протези з дискретним часом фіксації. Статистичну обробку результатів проводили за стандартними методами варіаційної статистики та кореляційного аналізу з використанням пакета комп’ютерних програм Statistica 6.0 for Windows та QuattroPro 12.0 for. Результати досліджень та їх обговорення. З метою критичної оцінки метод протетичного лікування представлено в Університеті м. Кельн (Німеччина), курс професора Й. Е. Цоллера у 2006 р. Рекомендації врахували у подальшому при лабораторних етапах виготовлення протетичної конструкції. Оперативні маніпуляції проводив один оператор у стандартизованих умовах. Лабораторні етапи виконував також один спеціаліст в умовах спеціалізованої зуботехнічної лабораторії. У клінічних дослідженнях вибірку склали 120 пацієнтів (320 одиниць імплантат-протетичного лікування): лікування проводили за запропонованою методикою – основна група, застосовували еластичний корегований формувач ясен. Для порівняльного аналізу 30 пацієнтів склали контрольну групу, співставні за віком та статтю, яким імплантат-протетичне лікування проводили за загальноприйнятою методикою. Досліджено ефективність способу протезування на ангулярних та коротких імплантатах як засобу стабілізації атрофічних процесів анатомічних структур після втрати зубів, а також дисперсність факторів впливу на процес стабілізації ремоделювання кісткових структур у постімплантаційний період. Висновки. У зв’язку з вищенаведеним, на засадах доказової медицини ми проаналізували ефективність застосування ергономічного способу протезування для виконання органозберігаючого оперативного втручання за умов, коли інші способи є не комфортними чи вимагають додаткових зусиль, вищої кваліфікації оператора, технічного забезпечення в клініці стоматології.
{"title":"Біотехнології імплантації в аспекті застосування теорії хаосу","authors":"О. Б. Бєліков, М. В. Касіянчук, П. М. Фочук","doi":"10.11603/2311-9624.2021.3.12461","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/2311-9624.2021.3.12461","url":null,"abstract":"У статті розглянуто актуальну проблему сучасної дентальної імплантології – стабілізацію ремоделювання кісткової тканини при застосуванні дентальних імплантатів, протетичне використання дискретних імплантат-протезів на тлі онкологічної патології, проявів COVID-19, вікових деструкційних змін в організмі людини. Автори запропонували застосовувати принцип Парето при діагностиці та реабілітації пацієнтів. \u0000Мета дослідження – визначити доцільність застосування принципу Парето при протетичній реабілітації на імплантат-протезах. \u0000Матеріали і методи. Імплантат-протетична реабілітація означає застосування кон’юнктивної системи протетичних конструкцій на базі імплантатів, інтегрованих у кістковій тканині. Ми використовували в аналізі чинників ефективність лікування після дентальної імплантації. А також методики протетичної реабілітації пацієнта, що базуються на біофізичних закономірностях з урахуванням репаративних можливостей анатомічних структур за принципом: дискретності фіксації протетичної конструкції: протези з дискретним часом фіксації. Статистичну обробку результатів проводили за стандартними методами варіаційної статистики та кореляційного аналізу з використанням пакета комп’ютерних програм Statistica 6.0 for Windows та QuattroPro 12.0 for. \u0000Результати досліджень та їх обговорення. З метою критичної оцінки метод протетичного лікування представлено в Університеті м. Кельн (Німеччина), курс професора Й. Е. Цоллера у 2006 р. Рекомендації врахували у подальшому при лабораторних етапах виготовлення протетичної конструкції. Оперативні маніпуляції проводив один оператор у стандартизованих умовах. Лабораторні етапи виконував також один спеціаліст в умовах спеціалізованої зуботехнічної лабораторії. У клінічних дослідженнях вибірку склали 120 пацієнтів (320 одиниць імплантат-протетичного лікування): лікування проводили за запропонованою методикою – основна група, застосовували еластичний корегований формувач ясен. Для порівняльного аналізу 30 пацієнтів склали контрольну групу, співставні за віком та статтю, яким імплантат-протетичне лікування проводили за загальноприйнятою методикою. Досліджено ефективність способу протезування на ангулярних та коротких імплантатах як засобу стабілізації атрофічних процесів анатомічних структур після втрати зубів, а також дисперсність факторів впливу на процес стабілізації ремоделювання кісткових структур у постімплантаційний період. \u0000Висновки. У зв’язку з вищенаведеним, на засадах доказової медицини ми проаналізували ефективність застосування ергономічного способу протезування для виконання органозберігаючого оперативного втручання за умов, коли інші способи є не комфортними чи вимагають додаткових зусиль, вищої кваліфікації оператора, технічного забезпечення в клініці стоматології.","PeriodicalId":35793,"journal":{"name":"Journal of Clinical Dentistry","volume":"34 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-11-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"83647422","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2021-09-21DOI: 10.33882/clinicaldent.15.30003
Bharath Joshi, K. Kattappagari, Krishna Prasad Lingamaneni, V. Baddam
Context: The main reason for oral cancer is tobacco consumption in various forms, such as chewing and smoking. Micronuclei in oral exfoliated cells are markers of chromosomal damage caused by toxic genetic agents from tobacco-related substances, alcohol, etc. The number of micronuclei indicates the cell's genotoxic effect and can be used as a biomarker to assess the changes in the cellular changes. Recently research is focused on determining early genotoxicity changes using exfoliative cytology in human buccal epithelial cells. Aim: Quantitative analysis of micronuclei in oral exfoliated oral, buccal mucosal cells using Papainicolous stain with Giemsa stain in tobacco users in the form of chewing and smoking in comparison with healthy individuals. Materials and methods: A total of seventy-five cases were selected for this study. Among seventy-five participants divided into three groups based on habits tobacco smokers (n=25), tobacco chewers (n=25), and healthy individuals (n=25). Results: The mean number of micronuclei in Giemsa stain was 255.2 ± 78 compared with PAP stain155.12 ± 78.5. The increased mean number of micronuclei in chewers 273.24 ± 80.7, and different stain comparison Giemsa stain showed highest in chewers. A mean number of micronuclei showed statistically highly significant (p≤0.05). Pair-wise comparison of micronuclei inter and intra groups in all three groups, smokers and chewers showed highly statistically substantial (p≤ 0.0001) compared with healthy individuals. Conclusion: Micronuclei provide evidence that consumption of smokeless tobacco may be developing oral cancer, and micronuclei assay can be used as biomarkers of genotoxicity and carcinogenesis progression. Key word: Cytological smear, Genotoxicity, Micronuclei, Oral cancer, Tobacco chewers
{"title":"Quantitative assessment of micronuclei in oral exfoliative buccal squamous cells in smokers, chewers and healthy individuals using Giemsa Stain and Papainicolous Stain","authors":"Bharath Joshi, K. Kattappagari, Krishna Prasad Lingamaneni, V. Baddam","doi":"10.33882/clinicaldent.15.30003","DOIUrl":"https://doi.org/10.33882/clinicaldent.15.30003","url":null,"abstract":"Context: The main reason for oral cancer is tobacco consumption in various forms, such as chewing and smoking. Micronuclei in oral exfoliated cells are markers of chromosomal damage caused by toxic genetic agents from tobacco-related substances, alcohol, etc. The number of micronuclei indicates the cell's genotoxic effect and can be used as a biomarker to assess the changes in the cellular changes. Recently research is focused on determining early genotoxicity changes using exfoliative cytology in human buccal epithelial cells. \u0000\u0000Aim: Quantitative analysis of micronuclei in oral exfoliated oral, buccal mucosal cells using Papainicolous stain with Giemsa stain in tobacco users in the form of chewing and smoking in comparison with healthy individuals. \u0000\u0000\u0000Materials and methods: A total of seventy-five cases were selected for this study. Among seventy-five participants divided into three groups based on habits tobacco smokers (n=25), tobacco chewers (n=25), and healthy individuals (n=25). \u0000\u0000Results: The mean number of micronuclei in Giemsa stain was 255.2 ± 78 compared with PAP stain155.12 ± 78.5. The increased mean number of micronuclei in chewers 273.24 ± 80.7, and different stain comparison Giemsa stain showed highest in chewers. A mean number of micronuclei showed statistically highly significant (p≤0.05). Pair-wise comparison of micronuclei inter and intra groups in all three groups, smokers and chewers showed highly statistically substantial (p≤ 0.0001) compared with healthy individuals. \u0000\u0000Conclusion: Micronuclei provide evidence that consumption of smokeless tobacco may be developing oral cancer, and micronuclei assay can be used as biomarkers of genotoxicity and carcinogenesis progression.\u0000\u0000Key word: Cytological smear, Genotoxicity, Micronuclei, Oral cancer, Tobacco chewers","PeriodicalId":35793,"journal":{"name":"Journal of Clinical Dentistry","volume":"11 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-09-21","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"84338125","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2021-08-27DOI: 10.11603/2311-9624.2021.2.12327
А. Іде, С. Іде, Я. Е. Варес, Я. Я. Варес
Резюме. Використання технології «Стратегічна імплантація» дозволяє виконувати тотальне протезування щелеп на зубних імплантатах навіть в умовах критично зменшеного об’єму кісткової тканини у протоколі негайного навантаження. Проте для реалізації вищенаведеної концепції варто чітко дотримуватись встановлених правил протезування на кортикобазальних імплантатах, зокрема розміщення зубних дуг у стандартних позиціях і під стандартним кутом до протетичних площин, повної симетрії для досягнення двостороннього жування та уникнення жувального перевантаження тощо, що у багатьох випадках пов’язано з необхідністю редукції кісткової тканини альвеолярного відростка в тому чи іншому ступені. Мета дослідження – детально описати як технологія «Стратегічна імплантація» дозволяє в межах одного хірургічного втручання, включно із видаленням зубів, редукцією кісткової тканини та встановленням імплантатів, провести повну реконструкцію щелеп на прикладі клінічного випадку з критичною асиметрією зубоальвеолярного комплексу. Матеріали і методи. Обстежено та оперовано пацієнтку 53 років із частковою відсутністю зубів на обох щелепах та наявністю значного зубоальвеолярного видовження. Лікування полягало у множинному видаленні зубів, редукції альвеолярних відростків, встановленні кортико-базальних імплантатів з їх негайним навантаженням упродовж 3 днів. Результати дослідження та їх обговорення. Як видно з наведеного клінічного прикладу, редукція кісткової тканини в комплексній хірургічно-ортопедичній реабілітації пацієнтки дозволила не лише змістити верхні фронтальні зуби краніальніше і замаскувати перехідну зону між протезною конструкцією та власними яснами, що було доцільним з точки зору естетики, але й забезпечити однакові передньо-задні площини прикусу за Іде з обох боків, що сприяло оптимізації функції жування. Висновки. Кортико-базальна імплантація, зокрема у вигляді технології «Стратегічна імплантація», звільняє імплантологію від потреби у великому об’ємі кісткової тканини, особливо у вертикальному напрямку, що нівелює проблему кісткової аугментації, а в поєднанні з редукцією кісткової тканини дозволяє досягнути відмінних довготермінових естетичних і функціональних результатів, відкриваючи двері для абсолютно нового, спрощеного та доступного відновлення адекватного стоматологічного статусу пацієнтів, незалежно від наявного об’єму кісткової тканини, її якості, стану існуючих зубів тощо.
{"title":"Обґрунтування доцільності кісткової редукції у технології «Стратегічна імплантація»","authors":"А. Іде, С. Іде, Я. Е. Варес, Я. Я. Варес","doi":"10.11603/2311-9624.2021.2.12327","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/2311-9624.2021.2.12327","url":null,"abstract":"Резюме. Використання технології «Стратегічна імплантація» дозволяє виконувати тотальне протезування щелеп на зубних імплантатах навіть в умовах критично зменшеного об’єму кісткової тканини у протоколі негайного навантаження. Проте для реалізації вищенаведеної концепції варто чітко дотримуватись встановлених правил протезування на кортикобазальних імплантатах, зокрема розміщення зубних дуг у стандартних позиціях і під стандартним кутом до протетичних площин, повної симетрії для досягнення двостороннього жування та уникнення жувального перевантаження тощо, що у багатьох випадках пов’язано з необхідністю редукції кісткової тканини альвеолярного відростка в тому чи іншому ступені. \u0000Мета дослідження – детально описати як технологія «Стратегічна імплантація» дозволяє в межах одного хірургічного втручання, включно із видаленням зубів, редукцією кісткової тканини та встановленням імплантатів, провести повну реконструкцію щелеп на прикладі клінічного випадку з критичною асиметрією зубоальвеолярного комплексу. \u0000Матеріали і методи. Обстежено та оперовано пацієнтку 53 років із частковою відсутністю зубів на обох щелепах та наявністю значного зубоальвеолярного видовження. Лікування полягало у множинному видаленні зубів, редукції альвеолярних відростків, встановленні кортико-базальних імплантатів з їх негайним навантаженням упродовж 3 днів. \u0000Результати дослідження та їх обговорення. Як видно з наведеного клінічного прикладу, редукція кісткової тканини в комплексній хірургічно-ортопедичній реабілітації пацієнтки дозволила не лише змістити верхні фронтальні зуби краніальніше і замаскувати перехідну зону між протезною конструкцією та власними яснами, що було доцільним з точки зору естетики, але й забезпечити однакові передньо-задні площини прикусу за Іде з обох боків, що сприяло оптимізації функції жування. \u0000Висновки. Кортико-базальна імплантація, зокрема у вигляді технології «Стратегічна імплантація», звільняє імплантологію від потреби у великому об’ємі кісткової тканини, особливо у вертикальному напрямку, що нівелює проблему кісткової аугментації, а в поєднанні з редукцією кісткової тканини дозволяє досягнути відмінних довготермінових естетичних і функціональних результатів, відкриваючи двері для абсолютно нового, спрощеного та доступного відновлення адекватного стоматологічного статусу пацієнтів, незалежно від наявного об’єму кісткової тканини, її якості, стану існуючих зубів тощо.","PeriodicalId":35793,"journal":{"name":"Journal of Clinical Dentistry","volume":"27 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-08-27","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"77811556","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2021-08-27DOI: 10.11603/2311-9624.2021.2.12331
Л. Г. Гринкевич
Резюме. Ранній дитячий карієс є першим захворюванням, яке дає виклик стоматологічному здоров’ю дитини та майбутньої дорослої людини. На сьогодні добре відомо його етіопатогенез, але разом з тим чимало чинників впливає на процес розвитку патологічного процесу в твердих тканинах дитини. Мета дослідження – проаналізувати чинники ризику розвитку раннього дитячого карієсу в дітей за даними анкетування батьків. Матеріали і методи. Для аналізу чинників, що впливають на розвиток карієсу зубів у дітей, ми провели анкетування батьків із використанням Google-форми. В опитуванні взяли участь 113 батьків дітей віком до 3 років, які народилися та проживають у м. Чернівці. Результати досліджень та їх обговорення. Аналіз відповідей респондентів дає підстави стверджувати проте, що у дітей віком до 3 років, які проживають у м. Чернівці, наявні такі чинники ризику розвитку карієсу тимчасових зубів, як неналежний режим вигодовування протягом першого року життя дитини, шкідливі харчові звички та уподобання дітей, споживання води з неконтрольованих за рівнем фтору джерел, неналежний догляд за ротовою порожниною, відсутність вчасної кваліфікованої консультації щодо індивідуальної гігієни ротової порожнини та недостатня обізнаність батьків відносно причин розвитку карієсу зубів у дітей та методів їх усунення. Висновки. Одержана інформація є важливою з точки зору розуміння напрямку організації санітарно-просвітницької роботи з батьками дітей задля усунення тих чи інших чинників ризику розвитку раннього дитячого карієсу.
{"title":"Оцінка чинників ризику розвитку раннього дитячого карієсу в дітей за даними анкетування батьків","authors":"Л. Г. Гринкевич","doi":"10.11603/2311-9624.2021.2.12331","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/2311-9624.2021.2.12331","url":null,"abstract":"Резюме. Ранній дитячий карієс є першим захворюванням, яке дає виклик стоматологічному здоров’ю дитини та майбутньої дорослої людини. На сьогодні добре відомо його етіопатогенез, але разом з тим чимало чинників впливає на процес розвитку патологічного процесу в твердих тканинах дитини. \u0000Мета дослідження – проаналізувати чинники ризику розвитку раннього дитячого карієсу в дітей за даними анкетування батьків. \u0000Матеріали і методи. Для аналізу чинників, що впливають на розвиток карієсу зубів у дітей, ми провели анкетування батьків із використанням Google-форми. В опитуванні взяли участь 113 батьків дітей віком до 3 років, які народилися та проживають у м. Чернівці. \u0000Результати досліджень та їх обговорення. Аналіз відповідей респондентів дає підстави стверджувати проте, що у дітей віком до 3 років, які проживають у м. Чернівці, наявні такі чинники ризику розвитку карієсу тимчасових зубів, як неналежний режим вигодовування протягом першого року життя дитини, шкідливі харчові звички та уподобання дітей, споживання води з неконтрольованих за рівнем фтору джерел, неналежний догляд за ротовою порожниною, відсутність вчасної кваліфікованої консультації щодо індивідуальної гігієни ротової порожнини та недостатня обізнаність батьків відносно причин розвитку карієсу зубів у дітей та методів їх усунення. \u0000Висновки. Одержана інформація є важливою з точки зору розуміння напрямку організації санітарно-просвітницької роботи з батьками дітей задля усунення тих чи інших чинників ризику розвитку раннього дитячого карієсу.","PeriodicalId":35793,"journal":{"name":"Journal of Clinical Dentistry","volume":"24 10 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-08-27","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"82681268","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2021-08-27DOI: 10.11603/2311-9624.2021.2.12328
О. Г. Бойчук-Товста, О. Г. Бойчук, Михайло Пасічник
Резюме. У статті наведено дані щодо характеру та динаміки змін мінерального обміну ротової рідини у період гестації за умов як її фізіологічного перебігу, так і при наявності паталогічного перебігу вагітності. Показано, що рівень запально-дистрофічних процесів зростає у жінок, вагітність яких ускладнена залізодефіцитною анемією. Залізодефіцитна анемія (ЗДА) посідає перше місце серед усіх ускладнень гестаційного періоду, при якому спостерігаємо суттєвий дефіцит окремих мікроелементів, а саме: Ca, Fe, Cu, Zn, Mg і як наслідок, помічаємо істотні патологічні зміни у тканинах пародонта. Мета дослідження – вивчити зміни показників мінерального обміну в крові та ротовій рідині, а саме: мікроелементів Ca, Fe, Cu, Zn, Mg у вагітних із залізодефіцитною анемією, хворих на генералізований пародонтит, та обґрунтувати взаємозв’язок із ступенем вираження захворювань тканин пародонта. Матеріали і методи. Дослідження мікроелементів Са, Fe, Cu, Zn, Mg в сироватці крові та ротовій рідині проводили з метою вивчення деяких аспектів тканинного метаболізму у вагітних жінок із ЗДА. Кількісне визначення вмісту біометалів Fe, Cu, Zn, Mg у сироватці крові та ротовій рідині за допомогою атомно-абсорбційної спектрофотометрії із використанням стандартних наборів реактивів і контрольних сироваток «Філо-Норм», «Філо-Пат» фірми «СпайнЛаб» (Україна) на атомно-сорбційному спектрофотометрі «Сатурн-3», оснащеному електротермічним атомізатором «Графіт-2». Визначення кількості кальцію в сироватці крові та ротовій рідині проводили з використанням набору для визначення кальцію в біологічних рідинах (науково-виробнича фірма «Simko Ltd», Львів). Результати досліджень та їх обговорення. Отримані результати проведених досліджень показників мінерального гомеостазу сироватки крові у вагітних жінок, хворих на генералізований пародонтит, на тлі ЗДА свідчать про те, що середнє значення вмісту кальцію в сироватці крові знаходилось в межах (2,41±0,16) ммоль/л (р<0,01). Вивчено взаємозв’язок між ступенем вираження запальних та запально-дистрофічних захворювань тканин пародонта, дефіцитом окремих мікроелементів у вагітних жінок та ступенем тяжкості залізодефіцитної анемії. Висновки. Ми розглядаємо вагітність як фізіологічний стан, протягом якого відбувається зміни усіх видів обміну, без винятку є обмін макро- та мікроелементів крові та ротової рідини. Вищевказані зміни є важливим компонентом патогенезу ЗДА у вагітних. Висока біологічна активність мінералів та їхня участь у всіх обмінних процесах, таких, як кровотворення, тканинне дихання слугує вирішальним фактором у патогенезі багатьох захворювань, в тому числі й тканин пародонта та є одним із головних чинників резистентності цієї категорії пацієнтів до феротерапії. У зв’язку з цим, вивчення мінерального гомеостазу в період вагітності має важливе наукове та практичне значення, особливо на тлі гестаційної ЗДА.
{"title":"Оцінка особливостей мікроелементного складу сироватки крові та ротової рідини у вагітних жінок, хворих на генералізований пародонтит, на тлі залізодефіцитної анемії","authors":"О. Г. Бойчук-Товста, О. Г. Бойчук, Михайло Пасічник","doi":"10.11603/2311-9624.2021.2.12328","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/2311-9624.2021.2.12328","url":null,"abstract":"Резюме. У статті наведено дані щодо характеру та динаміки змін мінерального обміну ротової рідини у період гестації за умов як її фізіологічного перебігу, так і при наявності паталогічного перебігу вагітності. Показано, що рівень запально-дистрофічних процесів зростає у жінок, вагітність яких ускладнена залізодефіцитною анемією. Залізодефіцитна анемія (ЗДА) посідає перше місце серед усіх ускладнень гестаційного періоду, при якому спостерігаємо суттєвий дефіцит окремих мікроелементів, а саме: Ca, Fe, Cu, Zn, Mg і як наслідок, помічаємо істотні патологічні зміни у тканинах пародонта. \u0000Мета дослідження – вивчити зміни показників мінерального обміну в крові та ротовій рідині, а саме: мікроелементів Ca, Fe, Cu, Zn, Mg у вагітних із залізодефіцитною анемією, хворих на генералізований пародонтит, та обґрунтувати взаємозв’язок із ступенем вираження захворювань тканин пародонта. \u0000Матеріали і методи. Дослідження мікроелементів Са, Fe, Cu, Zn, Mg в сироватці крові та ротовій рідині проводили з метою вивчення деяких аспектів тканинного метаболізму у вагітних жінок із ЗДА. Кількісне визначення вмісту біометалів Fe, Cu, Zn, Mg у сироватці крові та ротовій рідині за допомогою атомно-абсорбційної спектрофотометрії із використанням стандартних наборів реактивів і контрольних сироваток «Філо-Норм», «Філо-Пат» фірми «СпайнЛаб» (Україна) на атомно-сорбційному спектрофотометрі «Сатурн-3», оснащеному електротермічним атомізатором «Графіт-2». Визначення кількості кальцію в сироватці крові та ротовій рідині проводили з використанням набору для визначення кальцію в біологічних рідинах (науково-виробнича фірма «Simko Ltd», Львів). \u0000Результати досліджень та їх обговорення. Отримані результати проведених досліджень показників мінерального гомеостазу сироватки крові у вагітних жінок, хворих на генералізований пародонтит, на тлі ЗДА свідчать про те, що середнє значення вмісту кальцію в сироватці крові знаходилось в межах (2,41±0,16) ммоль/л (р<0,01). Вивчено взаємозв’язок між ступенем вираження запальних та запально-дистрофічних захворювань тканин пародонта, дефіцитом окремих мікроелементів у вагітних жінок та ступенем тяжкості залізодефіцитної анемії. \u0000Висновки. Ми розглядаємо вагітність як фізіологічний стан, протягом якого відбувається зміни усіх видів обміну, без винятку є обмін макро- та мікроелементів крові та ротової рідини. Вищевказані зміни є важливим компонентом патогенезу ЗДА у вагітних. Висока біологічна активність мінералів та їхня участь у всіх обмінних процесах, таких, як кровотворення, тканинне дихання слугує вирішальним фактором у патогенезі багатьох захворювань, в тому числі й тканин пародонта та є одним із головних чинників резистентності цієї категорії пацієнтів до феротерапії. У зв’язку з цим, вивчення мінерального гомеостазу в період вагітності має важливе наукове та практичне значення, особливо на тлі гестаційної ЗДА.","PeriodicalId":35793,"journal":{"name":"Journal of Clinical Dentistry","volume":"36 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-08-27","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"91291402","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2021-08-27DOI: 10.11603/2311-9624.2021.2.12044
Н.І. Смоляр, М.Ю. Лесіцький
Резюме. За останні роки спостерігається ріст поширеності зубощелепних аномалій (ЗЩА) серед дитячого населення, в Україні коливається від 65,70 до 83,33 %, що свідчить про варіабельність даних. Серед ортодонтичної патології особливе місце належить аномаліям зубних рядів, оскільки у структурі ЗЩА вонибувають найчастіше. Мета дослідження – оцінити поширеність аномалій зубних рядів у дітей. Матеріали і методи. Було обстежено 1167 дітей віком 6–16 років. Встановлено, що серед дітей з ортодонтичною патологією у структурі ЗЩА аномалії зубних рядів зустрічаються у (64,87±1,75) %. Поширеність аномалій зубних рядів зростає з 6 до 12 років – із (3,06±1,74) % до (58,82±4,87) %, р<0,001, а з 12 до 16 років відмічено тенденцію до зниження (з (58,82±4,87) % до (50,00±4,56) %), що може бути зумовлено процесами саморегуляції у результаті росту. Встановлено, що серед аномалій положення окремих зубів, найчастіше зустрічаються тортоаномалія (14,91±1,04) %, дистальне та вестибулярне положення (7,54±0,77) % та (7,40±0,77) %, відповідно. Результати досліджень та їх обговорення. Результати проведених досліджень показують, що скупчення зубів буває в середньому в (22,79±1,23) % дітей та у (35,80±1,76) % осіб серед дітей із ЗЩА. У період раннього змінного прикусу скупчення зубів зустрічається у (10,36±1,50) % випадків, у період пізнього змінного прикусу кількість таких дітей достовірно зростає до (20,00±2,29) %, а у постійному прикусі – до (36,24±2,27) %. Аномалії форми зубних рядів бувають у (20,22±1,18) % дітей. Результати дослідження свідчать, що в середньому діастеми зустрічаються у (8,48±0,82) % обстежених та у (13,32±1,25) % дітей із ЗЩА, а треми – у (3,86±0,32) % обстежених та у (6,06±0,88) % серед дітей із ЗЩА. Висновки. Отримані дані свідчать про необхідність планових оглядів у дитячих садках та школах для виявлення дітей, які мають фактори ризику виникнення зубощелепних аномалій та потребують ортодонтичного лікування, що знизить відсоток переходу патології у більш тяжчі форми. У дітей в період тимчасового та раннього змінного прикусів необхідно проводити профілактичні заходи з метою стимуляції саморегуляції зубощелепних аномалій та мотивувати батьків до профілактичного протезування.
{"title":"Поширеність аномалій зубних рядів у дітей 6–16 років","authors":"Н.І. Смоляр, М.Ю. Лесіцький","doi":"10.11603/2311-9624.2021.2.12044","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/2311-9624.2021.2.12044","url":null,"abstract":"Резюме. За останні роки спостерігається ріст поширеності зубощелепних аномалій (ЗЩА) серед дитячого населення, в Україні коливається від 65,70 до 83,33 %, що свідчить про варіабельність даних. Серед ортодонтичної патології особливе місце належить аномаліям зубних рядів, оскільки у структурі ЗЩА вонибувають найчастіше.\u0000Мета дослідження – оцінити поширеність аномалій зубних рядів у дітей.\u0000Матеріали і методи. Було обстежено 1167 дітей віком 6–16 років. Встановлено, що серед дітей з ортодонтичною патологією у структурі ЗЩА аномалії зубних рядів зустрічаються у (64,87±1,75) %. Поширеність аномалій зубних рядів зростає з 6 до 12 років – із (3,06±1,74) % до (58,82±4,87) %, р<0,001, а з 12 до 16 років відмічено тенденцію до зниження (з (58,82±4,87) % до (50,00±4,56) %), що може бути зумовлено процесами саморегуляції у результаті росту. Встановлено, що серед аномалій положення окремих зубів, найчастіше зустрічаються тортоаномалія (14,91±1,04) %, дистальне та вестибулярне положення (7,54±0,77) % та (7,40±0,77) %, відповідно.\u0000Результати досліджень та їх обговорення. Результати проведених досліджень показують, що скупчення зубів буває в середньому в (22,79±1,23) % дітей та у (35,80±1,76) % осіб серед дітей із ЗЩА. У період раннього змінного прикусу скупчення зубів зустрічається у (10,36±1,50) % випадків, у період пізнього змінного прикусу кількість таких дітей достовірно зростає до (20,00±2,29) %, а у постійному прикусі – до (36,24±2,27) %. Аномалії форми зубних рядів бувають у (20,22±1,18) % дітей. Результати дослідження свідчать, що в середньому діастеми зустрічаються у (8,48±0,82) % обстежених та у (13,32±1,25) % дітей із ЗЩА, а треми – у (3,86±0,32) % обстежених та у (6,06±0,88) % серед дітей із ЗЩА.\u0000Висновки. Отримані дані свідчать про необхідність планових оглядів у дитячих садках та школах для виявлення дітей, які мають фактори ризику виникнення зубощелепних аномалій та потребують ортодонтичного лікування, що знизить відсоток переходу патології у більш тяжчі форми. У дітей в період тимчасового та раннього змінного прикусів необхідно проводити профілактичні заходи з метою стимуляції саморегуляції зубощелепних аномалій та мотивувати батьків до профілактичного протезування.","PeriodicalId":35793,"journal":{"name":"Journal of Clinical Dentistry","volume":"104 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-08-27","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"77853083","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2021-08-27DOI: 10.11603/2311-9624.2021.2.12326
М. Ю. Гончарук-Хомин, А.Т. Кенюк, С. І. Крічфалушій, І. Д. Мельничук, І. В. Пензелик
Резюме. В умовах прогресуючої тенденції щодо поширеності виконання процедури дентальної імплантації, необхідним є урахування потреби в індивідуалізації підходів до стоматологічного лікування та аналіз перспективного впливу сукупності пацієнтасоційованих факторів, що являються складовими прогнозу функціонування встановлених внутрішньокісткових опор. Одними із пацієнтасоційованих параметрів, що характеризується потенційно-значимим впливом на прогноз остеоінтеграції, залишаються особливості метаболізму та дієти, які за даними літератури, можуть бути пов’язані із відповідними змінами у структурі кісткової тканини. Мета дослідження – проаналізувати особливості потенційного впливу параметрів харчування, дієти та специфіки метаболізму, асоційованої з ними, на процес остеоінтеграції та подальшого функціонування дентальних імплантатів за даними експериментальних, ретроспективних, клінічних та оглядових досліджень. Матеріали і методи. Дизайн дослідження носив ретроспективний характер з проведенням аналітичного опрацювання даних, відібраних із таргетносформованої вибірки релевантних публікацій. Формування та укомплектування первинної сукупності наукових робіт, що підлягали подальшому опрацюванню згідно з принципами контент-аналізу, проводилося з використанням пошукової системи Google Scholar (https://scholar.google.com/) та бази даних PubMed (https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/) із застосуванням відповідних ключових слів («dental implant», «diet», «nutrition», «vitamin», «fat intake», «protein intake») та Mesh-термінів. Результати досліджень та їх обговорення. В якості цільових для деталізованого контент-аналізу було відібрано 20 наукових публікацій: з яких 5 представляли результати оглядів, 10 – результати експериментальних лабораторних досліджень на тваринних моделях, 2 – презентації клінічних випадків, 2 – ретроспективні дослідження, 1 – рандомізоване контрольоване дослідження. Аналіз літературних даних, що стосувалися впливу дієти на стан кісткової тканини щелеп, засвідчив доцільність реалізації моніторингу споживання їжі серед пацієнтів, які проходять стоматологічне лікування, і при цьому характеризуються наявністю різного роду місцевих та системних порушень у структурі кісткової тканини. Крім того, вчасна та адекватна корекція дієти після проведення імплантологічних та пародонтологічних втручань, а також на різних етапах подальшої реабілітації сприяє підвищенню показників інтегрального критерію якості життя стоматологічних пацієнтів. Висновки. За даними експериментальних досліджень зміни ліпідного (перенасичення) та білкового (дефіцит) обміну спровоковані дієтою та харчуванням можна розцінювати як такі, що контрибутивно можуть негативно впливати на процес остеоінтеграції дентальних імплантатів, проте лише за умов урахування тривалості та інтенсивності експозиції провокуючих факторів та індивідуально-детермінованих параметрів метаболізму, а також при застосуванні відповідних специфічних лабораторних та інструментальних методів дослідження.
{"title":"Потенційний вплив особливостей дієти на процес остеоінтеграції дентальних імплантатів","authors":"М. Ю. Гончарук-Хомин, А.Т. Кенюк, С. І. Крічфалушій, І. Д. Мельничук, І. В. Пензелик","doi":"10.11603/2311-9624.2021.2.12326","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/2311-9624.2021.2.12326","url":null,"abstract":"Резюме. В умовах прогресуючої тенденції щодо поширеності виконання процедури дентальної імплантації, необхідним є урахування потреби в індивідуалізації підходів до стоматологічного лікування та аналіз перспективного впливу сукупності пацієнтасоційованих факторів, що являються складовими прогнозу функціонування встановлених внутрішньокісткових опор. Одними із пацієнтасоційованих параметрів, що характеризується потенційно-значимим впливом на прогноз остеоінтеграції, залишаються особливості метаболізму та дієти, які за даними літератури, можуть бути пов’язані із відповідними змінами у структурі кісткової тканини. \u0000Мета дослідження – проаналізувати особливості потенційного впливу параметрів харчування, дієти та специфіки метаболізму, асоційованої з ними, на процес остеоінтеграції та подальшого функціонування дентальних імплантатів за даними експериментальних, ретроспективних, клінічних та оглядових досліджень. \u0000Матеріали і методи. Дизайн дослідження носив ретроспективний характер з проведенням аналітичного опрацювання даних, відібраних із таргетносформованої вибірки релевантних публікацій. Формування та укомплектування первинної сукупності наукових робіт, що підлягали подальшому опрацюванню згідно з принципами контент-аналізу, проводилося з використанням пошукової системи Google Scholar (https://scholar.google.com/) та бази даних PubMed (https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/) із застосуванням відповідних ключових слів («dental implant», «diet», «nutrition», «vitamin», «fat intake», «protein intake») та Mesh-термінів. \u0000Результати досліджень та їх обговорення. В якості цільових для деталізованого контент-аналізу було відібрано 20 наукових публікацій: з яких 5 представляли результати оглядів, 10 – результати експериментальних лабораторних досліджень на тваринних моделях, 2 – презентації клінічних випадків, 2 – ретроспективні дослідження, 1 – рандомізоване контрольоване дослідження. Аналіз літературних даних, що стосувалися впливу дієти на стан кісткової тканини щелеп, засвідчив доцільність реалізації моніторингу споживання їжі серед пацієнтів, які проходять стоматологічне лікування, і при цьому характеризуються наявністю різного роду місцевих та системних порушень у структурі кісткової тканини. Крім того, вчасна та адекватна корекція дієти після проведення імплантологічних та пародонтологічних втручань, а також на різних етапах подальшої реабілітації сприяє підвищенню показників інтегрального критерію якості життя стоматологічних пацієнтів. \u0000Висновки. За даними експериментальних досліджень зміни ліпідного (перенасичення) та білкового (дефіцит) обміну спровоковані дієтою та харчуванням можна розцінювати як такі, що контрибутивно можуть негативно впливати на процес остеоінтеграції дентальних імплантатів, проте лише за умов урахування тривалості та інтенсивності експозиції провокуючих факторів та індивідуально-детермінованих параметрів метаболізму, а також при застосуванні відповідних специфічних лабораторних та інструментальних методів дослідження.","PeriodicalId":35793,"journal":{"name":"Journal of Clinical Dentistry","volume":"158 9 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-08-27","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"83242106","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：