Pub Date : 2022-12-13DOI: 10.51547/ppp.dp.ua/2022.4.29
Антон Андрієнко
У статті вивчено підходи до оцінювання зрілості міст у сфері реалізації принципів та складових концепції «Smart City», аналіз яких дозволив сформулювати шкалу оцінювання зрілості органів місцевого самоврядування великих міст України у сфері впровадження концепції «Smart City» у повоєнний період. Сфокусовано увагу на положеннях стандарту ISO 37123 «Сталі міста та громади – показники стійких міст», що надає набір індикаторів стійкості, за допомогою яких міста можуть виміряти свій прогрес. Доведено, що вибір цього стандарту для оцінювання готовності українських міст до здійснення цифрового переходу забезпечить найточніше визначення рівня готовності та спроможності міст до втілення необхідних змін в таких галузях, як економіка міста, освіта, енергетика, довкілля та зміна клімату, фінанси, управління, охорона здоров’я, житло, населення та соціальні умови, безпека, поводження з відходами, спорт та культура, телекомунікації, транспорт, міське сільське господарство та продовольча безпека, містобудування, управління стічними водами і забезпечення питною водою. На основі використання положень стандарту, розроблено опитувальник для оцінювання готовності великих міст України до smart-переходу. Результати оцінювання визначають, на якому етапі розвитку знаходиться місто з точки зору смартизованості його інфраструктури, міського середовища та сервісів (початковий, керований кількісно, встановлений, керований якісно, в процесі оптимізації). Надано стислий опис рівнів зрілості міст щодо досягнення стану їх «розумності» та наведено приклади досягнення таких рівнів містами України станом на 2022 рік. Як результат узагальнення, підсумовано, що така оцінка стану міст за рівнем їх зрілості та готовності до здійснення смарт-переходу є необхідним етапом цього тривалого процесу, адже без «діагнозу» подальші дії можуть стати неефективними через невдало розставлені пріоритети. І навпаки, попередній аналіз дозволяє виділити слабкі місця і дисбаланси.
{"title":"ОЦІНЮВАННЯ ЗРІЛОСТІ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ ВЕЛИКИХ МІСТ УКРАЇНИ У СФЕРІ ВПРОВАДЖЕННЯ КОНЦЕПЦІЇ «SMART CITY» У ПОВОЄННИЙ ПЕРІОД","authors":"Антон Андрієнко","doi":"10.51547/ppp.dp.ua/2022.4.29","DOIUrl":"https://doi.org/10.51547/ppp.dp.ua/2022.4.29","url":null,"abstract":"У статті вивчено підходи до оцінювання зрілості міст у сфері реалізації принципів та складових концепції «Smart City», аналіз яких дозволив сформулювати шкалу оцінювання зрілості органів місцевого самоврядування великих міст України у сфері впровадження концепції «Smart City» у повоєнний період. Сфокусовано увагу на положеннях стандарту ISO 37123 «Сталі міста та громади – показники стійких міст», що надає набір індикаторів стійкості, за допомогою яких міста можуть виміряти свій прогрес. Доведено, що вибір цього стандарту для оцінювання готовності українських міст до здійснення цифрового переходу забезпечить найточніше визначення рівня готовності та спроможності міст до втілення необхідних змін в таких галузях, як економіка міста, освіта, енергетика, довкілля та зміна клімату, фінанси, управління, охорона здоров’я, житло, населення та соціальні умови, безпека, поводження з відходами, спорт та культура, телекомунікації, транспорт, міське сільське господарство та продовольча безпека, містобудування, управління стічними водами і забезпечення питною водою. На основі використання положень стандарту, розроблено опитувальник для оцінювання готовності великих міст України до smart-переходу. Результати оцінювання визначають, на якому етапі розвитку знаходиться місто з точки зору смартизованості його інфраструктури, міського середовища та сервісів (початковий, керований кількісно, встановлений, керований якісно, в процесі оптимізації). Надано стислий опис рівнів зрілості міст щодо досягнення стану їх «розумності» та наведено приклади досягнення таких рівнів містами України станом на 2022 рік. Як результат узагальнення, підсумовано, що така оцінка стану міст за рівнем їх зрілості та готовності до здійснення смарт-переходу є необхідним етапом цього тривалого процесу, адже без «діагнозу» подальші дії можуть стати неефективними через невдало розставлені пріоритети. І навпаки, попередній аналіз дозволяє виділити слабкі місця і дисбаланси.","PeriodicalId":409630,"journal":{"name":"Дніпровський науковий часопис публічного управління психології права","volume":"18 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-12-13","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"122328080","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-12-13DOI: 10.51547/ppp.dp.ua/2022.4.26
Валерія Юріївна Чернишова
Стаття присвячена дослідженню та аналізу адміністративно-правового регулювання виховного процесу молоді в умовах сучасних викликів, які стоять перед Україною. Зʼясовано, що адміністративно-правовий механізм у даній сфері відносин повинен бути спрямований на подолання неузгодженостей у реалізації повноважень центральних органів виконавчої влади, які повинні забезпечувати молодіжну, освітню, культурну, соціальну та економічну політику, розширення можливостей їх взаємодії. Визначено, що освітня складова у вихованні молоді займає вагому роль. Зосереджено увагу на підходах до визначення поняття адміністративно-правове регулювання; виявленні особливостей молоді як окремої специфічної соціально-демографічної групи; зʼясовано зміст категорії та визначено ознаки процесу виховання молоді; запропоновано основні практичні шляхи подолання кризи молоді України у ХХІ столітті з урахуванням особливостей формування державотворчих національно-патріотичних процесів в умовах сьогодення. Окрему увагу приділено кількісним показникам залучення молоді до суспільного життя, проаналізовано рівень їх зацікавленості у розвитку громадянського суспільства на основі авторитетних даних європейських досліджень. Зроблено висновок про низький рівень залучення молодіжних організацій та рухів до політико-соціальної сфери, недостатність нормативно-правового регулювання даної сфери відносин. У роботі викладено основні, на думку автора, вектори розвитку громадських звʼязків, які впливають на ідеологічну складову ментальності молодих осіб, зосереджено увагу на тих ключових аспектах, які повинні бути враховані при закладенні фундаменту громадянського суспільства в Україні. Окремі думки викладені стосовно ролі молоді у розвитку міжнародних та внутрішньодержавних інституцій. Відображені у статті висновки при їх правильному тлумаченні та повноцінній практичній реалізації дозволять вдосконалити адміністративно-правові засоби, що безпосередньо впливають на виховний процес молоді. Останні ж, в свою чергу, сприятимуть побудові нової концепції розвитку молоді в Україні.
{"title":"АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВИХОВАННЯ МОЛОДІ УКРАЇНИ В СУЧАСНИХ УМОВАХ","authors":"Валерія Юріївна Чернишова","doi":"10.51547/ppp.dp.ua/2022.4.26","DOIUrl":"https://doi.org/10.51547/ppp.dp.ua/2022.4.26","url":null,"abstract":"Стаття присвячена дослідженню та аналізу адміністративно-правового регулювання виховного процесу молоді в умовах сучасних викликів, які стоять перед Україною. Зʼясовано, що адміністративно-правовий механізм у даній сфері відносин повинен бути спрямований на подолання неузгодженостей у реалізації повноважень центральних органів виконавчої влади, які повинні забезпечувати молодіжну, освітню, культурну, соціальну та економічну політику, розширення можливостей їх взаємодії. Визначено, що освітня складова у вихованні молоді займає вагому роль. Зосереджено увагу на підходах до визначення поняття адміністративно-правове регулювання; виявленні особливостей молоді як окремої специфічної соціально-демографічної групи; зʼясовано зміст категорії та визначено ознаки процесу виховання молоді; запропоновано основні практичні шляхи подолання кризи молоді України у ХХІ столітті з урахуванням особливостей формування державотворчих національно-патріотичних процесів в умовах сьогодення. Окрему увагу приділено кількісним показникам залучення молоді до суспільного життя, проаналізовано рівень їх зацікавленості у розвитку громадянського суспільства на основі авторитетних даних європейських досліджень. Зроблено висновок про низький рівень залучення молодіжних організацій та рухів до політико-соціальної сфери, недостатність нормативно-правового регулювання даної сфери відносин. У роботі викладено основні, на думку автора, вектори розвитку громадських звʼязків, які впливають на ідеологічну складову ментальності молодих осіб, зосереджено увагу на тих ключових аспектах, які повинні бути враховані при закладенні фундаменту громадянського суспільства в Україні. Окремі думки викладені стосовно ролі молоді у розвитку міжнародних та внутрішньодержавних інституцій. Відображені у статті висновки при їх правильному тлумаченні та повноцінній практичній реалізації дозволять вдосконалити адміністративно-правові засоби, що безпосередньо впливають на виховний процес молоді. Останні ж, в свою чергу, сприятимуть побудові нової концепції розвитку молоді в Україні.","PeriodicalId":409630,"journal":{"name":"Дніпровський науковий часопис публічного управління психології права","volume":"18 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-12-13","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"122130886","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
В цій статті авторки узагальнюють особливості децентралізації публічного управління як передумови відновлення і розвитку галузі туризму в територіальних громадах в Україні в умовах глобальних викликів. Авторками визначено, що туризм є багатогранною сферою діяльності, відповідно, галузь і в науці розглядається у декількох ракурсах, серед них такі: туризм як об’єкт публічного управління, туризм як галузь економічної діяльності, як соціогуманний потенціал суспільства і територіальної громади. У 2022 р. Україна зазнала економічних втрат у галузі туризму через війну. Наслідки війни в Україні ще довго будуть даватись взнаки. Вже відомо, що за перші 4 місяці 2022 року представники туристичної галузі України сплатили на 18% менше податків, ніж за аналогічний період 2021 року, загальна кількість платників податків, які займаються туристичною діяльністю, за перші місяці війни в середньому скоротилася на 10%. Зафіксовано, що кількість юридичних осіб галузі туризму зменшилася на 17%, а фізичних – на 7%. Доведено, що загрози, які ставлять глобальні виклики перед Україною і публічним управлінням України, у т.ч. і управлінням галуззю туризму, мають вирішуватись вже сьогодні попри війну й постійну загрозу втрати людей, руйнувань інфраструктури, економічні збитки тощо. Для відновлення і розвитку галузі туризму у повоєнний період ключовими аспектом публічного управління галуззю має стати застосування механізмів багаторівневого управління, що передбачають організаційно- функціональну узгодженість органів влади на рівні держави, регіонів, територіальних громад та опираються на застосування інструментів, принципів, технологій, які дозволяють ефективно реалізувати програми відновлення і розвитку. Визначено, що децентралізація публічного управління це – мультифункціональний механізм багаторівневого управління, який упродовж періоду з 2015 р. продемонстрував ефективність і дієвість в розбудові спроможності територіальних громад, тому і став передумовою для відновлення і розвитку галузі туризму у повоєнний період. Авторки узагальнили такі особливості: інституційне забезпечення як організаційно-функціональна і правова основа для реалізації владних повноважень в територіальних громадах; соціогуманістичне наповнення яке полягає у залученості громадян до влади, взаємодії громадян і органів влади, розширенням кола компетенцій громадян за прийняті рішення щодо розвитку громади, у т.ч. і туризму, та усвідомленням відповідальності кожного; інфраструктурне забезпечення, яке є сукупністю економічної, логістичної, соціальної і туристичної інфраструктури, за існування якої запускається механізм, який виробляє «туристичний продукт»; ресурсне забезпечення територіальних громад, як сукупність наявних і потенційних ресурсів.
{"title":"ОСОБЛИВОСТІ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ЯК ПЕРЕДУМОВИ ВІДНОВЛЕННЯ І РОЗВИТКУ ГАЛУЗІ ТУРИЗМУ В УКРАЇНІ В УМОВАХ ГЛОБАЛЬНИХ ВИКЛИКІВ","authors":"Таїсія Анатоліївна Крушельницька, Інна Миколаївна Шапран","doi":"10.51547/ppp.dp.ua/2022.4.5","DOIUrl":"https://doi.org/10.51547/ppp.dp.ua/2022.4.5","url":null,"abstract":"В цій статті авторки узагальнюють особливості децентралізації публічного управління як передумови відновлення і розвитку галузі туризму в територіальних громадах в Україні в умовах глобальних викликів. Авторками визначено, що туризм є багатогранною сферою діяльності, відповідно, галузь і в науці розглядається у декількох ракурсах, серед них такі: туризм як об’єкт публічного управління, туризм як галузь економічної діяльності, як соціогуманний потенціал суспільства і територіальної громади. У 2022 р. Україна зазнала економічних втрат у галузі туризму через війну. Наслідки війни в Україні ще довго будуть даватись взнаки. Вже відомо, що за перші 4 місяці 2022 року представники туристичної галузі України сплатили на 18% менше податків, ніж за аналогічний період 2021 року, загальна кількість платників податків, які займаються туристичною діяльністю, за перші місяці війни в середньому скоротилася на 10%. Зафіксовано, що кількість юридичних осіб галузі туризму зменшилася на 17%, а фізичних – на 7%. Доведено, що загрози, які ставлять глобальні виклики перед Україною і публічним управлінням України, у т.ч. і управлінням галуззю туризму, мають вирішуватись вже сьогодні попри війну й постійну загрозу втрати людей, руйнувань інфраструктури, економічні збитки тощо. Для відновлення і розвитку галузі туризму у повоєнний період ключовими аспектом публічного управління галуззю має стати застосування механізмів багаторівневого управління, що передбачають організаційно- функціональну узгодженість органів влади на рівні держави, регіонів, територіальних громад та опираються на застосування інструментів, принципів, технологій, які дозволяють ефективно реалізувати програми відновлення і розвитку. Визначено, що децентралізація публічного управління це – мультифункціональний механізм багаторівневого управління, який упродовж періоду з 2015 р. продемонстрував ефективність і дієвість в розбудові спроможності територіальних громад, тому і став передумовою для відновлення і розвитку галузі туризму у повоєнний період. Авторки узагальнили такі особливості: інституційне забезпечення як організаційно-функціональна і правова основа для реалізації владних повноважень в територіальних громадах; соціогуманістичне наповнення яке полягає у залученості громадян до влади, взаємодії громадян і органів влади, розширенням кола компетенцій громадян за прийняті рішення щодо розвитку громади, у т.ч. і туризму, та усвідомленням відповідальності кожного; інфраструктурне забезпечення, яке є сукупністю економічної, логістичної, соціальної і туристичної інфраструктури, за існування якої запускається механізм, який виробляє «туристичний продукт»; ресурсне забезпечення територіальних громад, як сукупність наявних і потенційних ресурсів.","PeriodicalId":409630,"journal":{"name":"Дніпровський науковий часопис публічного управління психології права","volume":"16 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-12-12","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"127393323","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-12-12DOI: 10.51547/ppp.dp.ua/2022.4.15
Ірина Михайлівна Пивоварчик
Робота присвячена вивченню системи саморозвитку як складової управлінської кар’єри менеджерів освіти на прикладі Державного закладу «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д.Ушинського». Показано підвищення вимог до менеджерських кадрів у зв’язку з такими рисами сучасного управління як нестабільність, непередбачуваність, непрогнозованість та збільшення складності в освітній галузі через постійне та різнорівневе реформування. Зазначено, що саморозвиток на сьогодні, повинен стати повсякденною практикою та складовою управлінської кар’єри менеджера освіти. Досліджено наукові підходи щодо виявлення сутності базових понять саморозвитку менеджера освіти, що визначається як свідома самопізнавальна та самопроєктувальна діяльність, спрямована на вдосконалення своєї особистості, відповідно до вимог професії в освітньому середовищі закладу освіти, та самореалізація себе як особистості в тій соціальній сфері діяльності, яка визначає професію. Зазначено, що саморозвиток менеджера освіти − це свідома діяльність, спрямована на удосконалення своєї особистості відповідно до вимог професії, а, отже, зорієнтована на підвищення якості управлінської діяльності. Проаналізовано основні характеристики концептуальних складових саморозвитку менеджера освіти, серед яких: самовиховання, самопізнання, самоосвіта, самовизначення та самореалізація. Всі вони є взаємозумовленими і завжди проявляються у взаємодії як комплекс рушійних сил розвитку особистості. Впливаючи на одну з них – ми можемо поглиблювати результати і в інших, проте найвищою формою їх взаємовпливу є самореалізація. Результати емпіричного дослідження дозволили дійти висновку, що існуючий в Університеті комплекс організаційно-педагогічних умов праці має як позитивні, так і негативні впливи на саморозвиток кадрового складу, зокрема менеджерів освіти. До ресурсів можемо віднести потужний кадровий потенціал, що має значні наукові, професійні надбання та глибокий практичний досвід, розуміння значущості саморозвитку в професійній діяльності та готовність до змін, ініціативність співробітників. До питань, що викликають найбільше занепокоєння, можна віднести питання матеріально-технічного забезпечення, створення умов щодо саморозвитку, покращення взаємодії та підвищення кваліфікації, що вказує на зону розвитку Університету.
{"title":"ОСОБЛИВОСТІ СИСТЕМИ САМОРОЗВИТКУ ЯК СКЛАДОВОЇ УПРАВЛІНСЬКОЇ КАР’ЄРИ МЕНЕДЖЕРІВ ОСВІТИ (на прикладі Державного закладу «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського»)","authors":"Ірина Михайлівна Пивоварчик","doi":"10.51547/ppp.dp.ua/2022.4.15","DOIUrl":"https://doi.org/10.51547/ppp.dp.ua/2022.4.15","url":null,"abstract":"Робота присвячена вивченню системи саморозвитку як складової управлінської кар’єри менеджерів освіти на прикладі Державного закладу «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д.Ушинського». Показано підвищення вимог до менеджерських кадрів у зв’язку з такими рисами сучасного управління як нестабільність, непередбачуваність, непрогнозованість та збільшення складності в освітній галузі через постійне та різнорівневе реформування. Зазначено, що саморозвиток на сьогодні, повинен стати повсякденною практикою та складовою управлінської кар’єри менеджера освіти. Досліджено наукові підходи щодо виявлення сутності базових понять саморозвитку менеджера освіти, що визначається як свідома самопізнавальна та самопроєктувальна діяльність, спрямована на вдосконалення своєї особистості, відповідно до вимог професії в освітньому середовищі закладу освіти, та самореалізація себе як особистості в тій соціальній сфері діяльності, яка визначає професію. Зазначено, що саморозвиток менеджера освіти − це свідома діяльність, спрямована на удосконалення своєї особистості відповідно до вимог професії, а, отже, зорієнтована на підвищення якості управлінської діяльності. Проаналізовано основні характеристики концептуальних складових саморозвитку менеджера освіти, серед яких: самовиховання, самопізнання, самоосвіта, самовизначення та самореалізація. Всі вони є взаємозумовленими і завжди проявляються у взаємодії як комплекс рушійних сил розвитку особистості. Впливаючи на одну з них – ми можемо поглиблювати результати і в інших, проте найвищою формою їх взаємовпливу є самореалізація. Результати емпіричного дослідження дозволили дійти висновку, що існуючий в Університеті комплекс організаційно-педагогічних умов праці має як позитивні, так і негативні впливи на саморозвиток кадрового складу, зокрема менеджерів освіти. До ресурсів можемо віднести потужний кадровий потенціал, що має значні наукові, професійні надбання та глибокий практичний досвід, розуміння значущості саморозвитку в професійній діяльності та готовність до змін, ініціативність співробітників. До питань, що викликають найбільше занепокоєння, можна віднести питання матеріально-технічного забезпечення, створення умов щодо саморозвитку, покращення взаємодії та підвищення кваліфікації, що вказує на зону розвитку Університету.","PeriodicalId":409630,"journal":{"name":"Дніпровський науковий часопис публічного управління психології права","volume":"52 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-12-12","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"122098130","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-12-12DOI: 10.51547/ppp.dp.ua/2022.4.4
Руслан Анатолійович Полюлях
Стаття висвітлює важливу проблематику місця самоврядних організацій лікарів, як громадських організацій, в публічному управлінні сферою охорони здоров’я в зарубіжних державах. Самоврядування є формою активного громадянства і ґрунтується на принципі субсидіарності, згідно з яким центральний орган має виконувати лише ті завдання, які неможливо виконати на місцевому рівні. Центральна влада має відігравати лише допоміжну роль, що проявляється в делегуванні управління професійною діяльністю лікарів самоврядним та саморегульованим професійним організаціям. Лікарське самоврядування є важливим елементом політичної та соціальної участі в демократичному суспільстві. Такі організації здійснюють роботу з ліцензування, сертифікації, професійної підготовки та перепідготовки, захисту прав лікарів, притягнення до відповідальності за порушення професійної етики або за непрофесіоналізм, оскільки можуть позбавляти права лікарської практики або відсторонювати від роботи на певний період часу. Всі самоврядні професійні лікарські організації/об’єднання мають організаційно-ієрархічну структуру з представництвами в регіонах, містах. Лікарські професійні самоврядні організації є відмінними від інших громадських організацій, профспілок та ін. і розглядаються як суб’єкт публічного управління, якому делеговані владні повноваження від Міністерства охорони здоров’я. Важливими є розподіл обов’язків і відповідальності між органами державної влади, лікарським товариством та професійними асоціаціями, форми їх співпраці. Органи влади залучають представників громадськості, які від імені громадськості і органу влади контролюють діяльність лікарської організації через активну участь в її діяльності.
{"title":"РОЛЬ САМОВРЯДНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ ЛІКАРІВ В УПРАВЛІННІ СФЕРОЮ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я","authors":"Руслан Анатолійович Полюлях","doi":"10.51547/ppp.dp.ua/2022.4.4","DOIUrl":"https://doi.org/10.51547/ppp.dp.ua/2022.4.4","url":null,"abstract":"Стаття висвітлює важливу проблематику місця самоврядних організацій лікарів, як громадських організацій, в публічному управлінні сферою охорони здоров’я в зарубіжних державах. Самоврядування є формою активного громадянства і ґрунтується на принципі субсидіарності, згідно з яким центральний орган має виконувати лише ті завдання, які неможливо виконати на місцевому рівні. Центральна влада має відігравати лише допоміжну роль, що проявляється в делегуванні управління професійною діяльністю лікарів самоврядним та саморегульованим професійним організаціям. Лікарське самоврядування є важливим елементом політичної та соціальної участі в демократичному суспільстві. Такі організації здійснюють роботу з ліцензування, сертифікації, професійної підготовки та перепідготовки, захисту прав лікарів, притягнення до відповідальності за порушення професійної етики або за непрофесіоналізм, оскільки можуть позбавляти права лікарської практики або відсторонювати від роботи на певний період часу. Всі самоврядні професійні лікарські організації/об’єднання мають організаційно-ієрархічну структуру з представництвами в регіонах, містах. Лікарські професійні самоврядні організації є відмінними від інших громадських організацій, профспілок та ін. і розглядаються як суб’єкт публічного управління, якому делеговані владні повноваження від Міністерства охорони здоров’я. Важливими є розподіл обов’язків і відповідальності між органами державної влади, лікарським товариством та професійними асоціаціями, форми їх співпраці. Органи влади залучають представників громадськості, які від імені громадськості і органу влади контролюють діяльність лікарської організації через активну участь в її діяльності.","PeriodicalId":409630,"journal":{"name":"Дніпровський науковий часопис публічного управління психології права","volume":"12 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-12-12","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"132440674","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
У даній статті розкривається актуальна тема сьогодення: влив мотивації та установок на збереження психологічного здоров’я молоді. Провівши аналіз сучасних вітчизняних та зарубіжних досліджень психологічного здоров’я особистості, визначається, що психологічне здоров’я це – стан душевного благополуччя (комфорту), адекватне ставлення до навколишнього світу, відсутність хворобливих психічних явищ (фобій, неврозів). Виявлено, що серед цілого ряду авторських позицій переважають наукові погляди, згідно з якими психологічне здоров’я розуміється як здатність особистості до самореалізації, самоактуалізації, адекватного самосприйняття себе та світу. Встановлено, що рівень здоров’я людини визначається умовами її життєдіяльності: навчання, праці та побуту, добробутом та гігієнічною культурою, а найбільше – способом життя. Спосіб життя включає в себе такі категорії, як рівень життя, якість його та стиль. Визначається вагомий вплив мотивації та установки особистості на своє психологічне здоров’я. Мотив це – обґрунтування рішення задовольнити або не задовольнити зазначену потребу в даному об’єктивному й суб’єктивному середовищі, а установка це неусвідомлюване особистістю стан готовності до певної поведінки або діяльності. Установка найчастіше складається в результаті неодноразового повторення ситуацій, в яких людина реагує певним чином. Установка виділяє три складові: когнітивну (пізнавальну); емоційно-оцінну; поведінкову. Критеріями формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя у дітей та молоді є: на рівні фізичного здоров’я: прагнення до фізичної досконалості; на рівні психічного здоров’я (психологічного комфорту): відповідність пізнавальної діяльності календарному віку, розвиненість довільних психічних процесів; на рівні духовного здоров’я: узгодженість загальнолюдських та національних моральнодуховних цінностей, наявність позитивного ідеалу; та на рівні соціального здоров’я (соціального благополуччя): сформована громадянська відповідальність за наслідки нездорового способу життя, соціальне орієнтована комунікативність, доброзичливість у ставленні до людини, здатність до самоактуалізації, саморегуляції, самовиховання.
{"title":"ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ВПЛИВУ МОТИВАЦІЇ ТА УСТАНОВОК НА ЗБЕРЕЖЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНОГО ЗДОРОВ’Я МОЛОДІ","authors":"Оксана Миколаївна Шпортун, Наталя Василівна Левчук","doi":"10.51547/ppp.dp.ua/2022.4.21","DOIUrl":"https://doi.org/10.51547/ppp.dp.ua/2022.4.21","url":null,"abstract":"У даній статті розкривається актуальна тема сьогодення: влив мотивації та установок на збереження психологічного здоров’я молоді. Провівши аналіз сучасних вітчизняних та зарубіжних досліджень психологічного здоров’я особистості, визначається, що психологічне здоров’я це – стан душевного благополуччя (комфорту), адекватне ставлення до навколишнього світу, відсутність хворобливих психічних явищ (фобій, неврозів). Виявлено, що серед цілого ряду авторських позицій переважають наукові погляди, згідно з якими психологічне здоров’я розуміється як здатність особистості до самореалізації, самоактуалізації, адекватного самосприйняття себе та світу. Встановлено, що рівень здоров’я людини визначається умовами її життєдіяльності: навчання, праці та побуту, добробутом та гігієнічною культурою, а найбільше – способом життя. Спосіб життя включає в себе такі категорії, як рівень життя, якість його та стиль. Визначається вагомий вплив мотивації та установки особистості на своє психологічне здоров’я. Мотив це – обґрунтування рішення задовольнити або не задовольнити зазначену потребу в даному об’єктивному й суб’єктивному середовищі, а установка це неусвідомлюване особистістю стан готовності до певної поведінки або діяльності. Установка найчастіше складається в результаті неодноразового повторення ситуацій, в яких людина реагує певним чином. Установка виділяє три складові: когнітивну (пізнавальну); емоційно-оцінну; поведінкову. Критеріями формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя у дітей та молоді є: на рівні фізичного здоров’я: прагнення до фізичної досконалості; на рівні психічного здоров’я (психологічного комфорту): відповідність пізнавальної діяльності календарному віку, розвиненість довільних психічних процесів; на рівні духовного здоров’я: узгодженість загальнолюдських та національних моральнодуховних цінностей, наявність позитивного ідеалу; та на рівні соціального здоров’я (соціального благополуччя): сформована громадянська відповідальність за наслідки нездорового способу життя, соціальне орієнтована комунікативність, доброзичливість у ставленні до людини, здатність до самоактуалізації, саморегуляції, самовиховання.","PeriodicalId":409630,"journal":{"name":"Дніпровський науковий часопис публічного управління психології права","volume":"10 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-12-12","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"126053029","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-12-12DOI: 10.51547/ppp.dp.ua/2022.4.14
Олена Віталіївна Кулешова, Людмила Міхеєва
У статті проаналізовано стан дослідження феномену адиктивної поведінки, що формується внаслідок тривалого та неконтрольованого користування комп’ютером і безпосередньо Інтернет-ресурсами. Актуальність проблеми Інтернет-залежності осіб юнацького віку обумовлюється стрімким зростанням користувачів Інтернету. Роз- крито психологічні основи понять «Інтернет-залежність» й «адикція». Розглянуто проблему Інтернет-залежності осіб юнацького віку, оскільки ця вікова категорія є найбільш вразливою до виникнення даної адикції. Охарактеризовано види Інтернет-залежності: комп’ютерна залежність (computer addiction), компульсивна навігація в мережі (net compulsions), перевантаженість інформацією (information overload), кіберсексуальна залежність (cybersexual addiction), кіберкомунікативна залежність (cyber-relational addiction). Розкрито типи Інтернет-залежних осіб: інтернет-комунікатори, інтернет-еротомани, інтернет-агресивісти, інтернет-когнітивісти, інтернет-покупці. Висвітлено стадії Інтернет-залежності та її симптоми. Охарактеризовано шляхи запобігання інтернет-адикції (інформування молоді про механізми впливу мережі Інтернет на особистість; формування у молодих людей стратегій високо-функціональної поведінки та внутрішньо особистісних мотивів і системи цінностей, що сприяють здоровому способу життя; розвиток стійкості до негативних соціальних впливів та особистісних ресурсів і навичок досягнення поставлених цілей в реальному житті; розширення кола альтернативної до залежної поведінки діяльності) та чинники, які б сприяли шляхам запобігання залежності молоді від Інтернету. Проаналізовано результати проведеної експериментально-дослідної роботи. Встановлено рівні залежності осіб юнацького віку від мережі Інтернет. Результати досліджень доводять актуальність проблеми Інтернет-залежності осіб юнацького віку та потребують нагального вирішення шляхом розробки засобів профілактики та зниження проявів даного виду адиктивної поведінки.
{"title":"ІНТЕРНЕТ-ЗАЛЕЖНІСТЬ ОСІБ ЮНАЦЬКОГО ВІКУ: АНАЛІЗ, ШЛЯХИ ПОДОЛАННЯ","authors":"Олена Віталіївна Кулешова, Людмила Міхеєва","doi":"10.51547/ppp.dp.ua/2022.4.14","DOIUrl":"https://doi.org/10.51547/ppp.dp.ua/2022.4.14","url":null,"abstract":"У статті проаналізовано стан дослідження феномену адиктивної поведінки, що формується внаслідок тривалого та неконтрольованого користування комп’ютером і безпосередньо Інтернет-ресурсами. Актуальність проблеми Інтернет-залежності осіб юнацького віку обумовлюється стрімким зростанням користувачів Інтернету. Роз- крито психологічні основи понять «Інтернет-залежність» й «адикція». Розглянуто проблему Інтернет-залежності осіб юнацького віку, оскільки ця вікова категорія є найбільш вразливою до виникнення даної адикції. Охарактеризовано види Інтернет-залежності: комп’ютерна залежність (computer addiction), компульсивна навігація в мережі (net compulsions), перевантаженість інформацією (information overload), кіберсексуальна залежність (cybersexual addiction), кіберкомунікативна залежність (cyber-relational addiction). Розкрито типи Інтернет-залежних осіб: інтернет-комунікатори, інтернет-еротомани, інтернет-агресивісти, інтернет-когнітивісти, інтернет-покупці. Висвітлено стадії Інтернет-залежності та її симптоми. Охарактеризовано шляхи запобігання інтернет-адикції (інформування молоді про механізми впливу мережі Інтернет на особистість; формування у молодих людей стратегій високо-функціональної поведінки та внутрішньо особистісних мотивів і системи цінностей, що сприяють здоровому способу життя; розвиток стійкості до негативних соціальних впливів та особистісних ресурсів і навичок досягнення поставлених цілей в реальному житті; розширення кола альтернативної до залежної поведінки діяльності) та чинники, які б сприяли шляхам запобігання залежності молоді від Інтернету. Проаналізовано результати проведеної експериментально-дослідної роботи. Встановлено рівні залежності осіб юнацького віку від мережі Інтернет. Результати досліджень доводять актуальність проблеми Інтернет-залежності осіб юнацького віку та потребують нагального вирішення шляхом розробки засобів профілактики та зниження проявів даного виду адиктивної поведінки.","PeriodicalId":409630,"journal":{"name":"Дніпровський науковий часопис публічного управління психології права","volume":"32 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-12-12","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"130333975","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-12-12DOI: 10.51547/ppp.dp.ua/2022.4.7
Тетяна Миколаївна Тарасенко
У статті розкрито організаційно-правові засади діяльності органів місцевого самоврядування в умовах правового режиму воєнного стану та виявлено основні наслідки його впливу на місцеве самоврядування. Досліджено зміни сучасного українського законодавства щодо визначення повноважень органів місцевого самоврядування у галузі оборонної роботи, їх ролі як суб’єкту цивільної складової територіальної оборони. Простежено основні кроки зі створення тимчасових державних органів влади: військово-цивільних та військових адміністрацій, як елементів військової організації управління. Особливу увагу приділено розгляду компетенції військових адміністрацій на різних рівнях адміністративно-територіального устрою щодо реалізації повноважень органів місцевого самоврядування. Підтверджено, що одним із найбільш гострих питань, зумовлених воєнним станом, є визначення чіткого переліку підстав припинення діяльності органів місцевого самоврядування. Розкрито напрями наукового дискурсу щодо розгляду особливостей функціонування місцевого самоврядування в цей період: обмеження місцевого самоврядування; запровадження нових форм місцевого самоврядування на основі створення військових елементів управління, залучених до вирішення питань місцевого значення; можливості реалізації права територіальних громад на місцеве самоврядування в демократичній державі в умовах війни. Серед головних наслідків війни виявлено активізацію підтримки місцевого самоврядування в Україні на європейському рівні, зростаючу роль місцевих лідерів, зростання рівня довіри населення до влади під впливом патріотичного, морального лідерства виборних осіб органів місцевого самоврядування. Підкреслено важливість зосередження уваги на формуванні відповідних воєнному стану організаційно-правових основ діяльності органів місцевого самоврядування як засобу посилення оборонної ефективності держави та забезпечення необхідних умов життєдіяльності місцевого населення. Подальші наукові пошуки пов’язуються з визначенням перспектив розвитку системи місцевого самоврядування в повоєнний період.
{"title":"ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ: МОЖЛИВОСТІ ТА ОБМЕЖЕННЯ","authors":"Тетяна Миколаївна Тарасенко","doi":"10.51547/ppp.dp.ua/2022.4.7","DOIUrl":"https://doi.org/10.51547/ppp.dp.ua/2022.4.7","url":null,"abstract":"У статті розкрито організаційно-правові засади діяльності органів місцевого самоврядування в умовах правового режиму воєнного стану та виявлено основні наслідки його впливу на місцеве самоврядування. Досліджено зміни сучасного українського законодавства щодо визначення повноважень органів місцевого самоврядування у галузі оборонної роботи, їх ролі як суб’єкту цивільної складової територіальної оборони. Простежено основні кроки зі створення тимчасових державних органів влади: військово-цивільних та військових адміністрацій, як елементів військової організації управління. Особливу увагу приділено розгляду компетенції військових адміністрацій на різних рівнях адміністративно-територіального устрою щодо реалізації повноважень органів місцевого самоврядування. Підтверджено, що одним із найбільш гострих питань, зумовлених воєнним станом, є визначення чіткого переліку підстав припинення діяльності органів місцевого самоврядування. Розкрито напрями наукового дискурсу щодо розгляду особливостей функціонування місцевого самоврядування в цей період: обмеження місцевого самоврядування; запровадження нових форм місцевого самоврядування на основі створення військових елементів управління, залучених до вирішення питань місцевого значення; можливості реалізації права територіальних громад на місцеве самоврядування в демократичній державі в умовах війни. Серед головних наслідків війни виявлено активізацію підтримки місцевого самоврядування в Україні на європейському рівні, зростаючу роль місцевих лідерів, зростання рівня довіри населення до влади під впливом патріотичного, морального лідерства виборних осіб органів місцевого самоврядування. Підкреслено важливість зосередження уваги на формуванні відповідних воєнному стану організаційно-правових основ діяльності органів місцевого самоврядування як засобу посилення оборонної ефективності держави та забезпечення необхідних умов життєдіяльності місцевого населення. Подальші наукові пошуки пов’язуються з визначенням перспектив розвитку системи місцевого самоврядування в повоєнний період.","PeriodicalId":409630,"journal":{"name":"Дніпровський науковий часопис публічного управління психології права","volume":"42 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-12-12","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"127133130","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-12-12DOI: 10.51547/ppp.dp.ua/2022.4.19
Олена Сорока
У статті обґрунтовується системно-рівнева організація стресостійкості фахівця морського транспорту, що складає основу для побудови структурно-функціональної моделі її розвитку. Зазначається, що стресостійкість фахівця морського транспорту розглядається і як загальна стресостійкість у функціонуванні діяльності як такої; і як професійна стресостійкість представника конкретної професії. Дослідження теоретико-прикладних аспектів розвитку професійної стресостійкості, аналіз соціальних, інституційних, професійно-діяльнісних та особистісних чинників, що впливають на виникнення професійних стресів, зумовили необхідність розробки структурно-функціональної моделі, спрямованої на розвиток професійної стресостійкості фахівця морського транспорту. Ця модель складається із трьох взаємопов’язаних блоків-рівнів (індивідний, особистісний, суб’єктно-діяльнісний), опосередковуючи діяльність фахівця, спрямовану на протидію стресогенним впливам. Вона відображає загальні основи стресостійкості фахівця, тоді як сутнісна характеристика функціонування представленої системи може мати різну спрямованість. Виходячи з цього, у першому контексті професійну стресостійкість можна аналізувати на таких рівнях: розвитку людини як індивіда (як аспект її фізичної безпеки); особистості (як систему ставлень до різноманітних сфер оточуючої дійсності); суб’єкта діяльності (як сукупність способів активності щодо її здйснення). У другому контексті професійну стресостійкість можна аналізувати на рівні професійного розвитку фахівця. У зв’язку з цим організаційну структуру структурно-функціональної моделі склали концептуальний, цільовий, змістовно-технологічний, процесуально-діяльнісний та результативний блоки. Структурні блоки моделі є системно детермінованими, що забезпечує її організаційно-концептуальну цілісність і є важливою умовою впровадження цієї моделі у практику.
{"title":"ВІД СИСТЕМНО-РІВНЕВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ СТРЕСОСТІЙКОСТІ ФАХІВЦЯ МОРСЬКОГО ТРАНСПОРТУ ДО СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ МОДЕЛІ ЇЇ РОЗВИТКУ","authors":"Олена Сорока","doi":"10.51547/ppp.dp.ua/2022.4.19","DOIUrl":"https://doi.org/10.51547/ppp.dp.ua/2022.4.19","url":null,"abstract":"У статті обґрунтовується системно-рівнева організація стресостійкості фахівця морського транспорту, що складає основу для побудови структурно-функціональної моделі її розвитку. Зазначається, що стресостійкість фахівця морського транспорту розглядається і як загальна стресостійкість у функціонуванні діяльності як такої; і як професійна стресостійкість представника конкретної професії. Дослідження теоретико-прикладних аспектів розвитку професійної стресостійкості, аналіз соціальних, інституційних, професійно-діяльнісних та особистісних чинників, що впливають на виникнення професійних стресів, зумовили необхідність розробки структурно-функціональної моделі, спрямованої на розвиток професійної стресостійкості фахівця морського транспорту. Ця модель складається із трьох взаємопов’язаних блоків-рівнів (індивідний, особистісний, суб’єктно-діяльнісний), опосередковуючи діяльність фахівця, спрямовану на протидію стресогенним впливам. Вона відображає загальні основи стресостійкості фахівця, тоді як сутнісна характеристика функціонування представленої системи може мати різну спрямованість. Виходячи з цього, у першому контексті професійну стресостійкість можна аналізувати на таких рівнях: розвитку людини як індивіда (як аспект її фізичної безпеки); особистості (як систему ставлень до різноманітних сфер оточуючої дійсності); суб’єкта діяльності (як сукупність способів активності щодо її здйснення). У другому контексті професійну стресостійкість можна аналізувати на рівні професійного розвитку фахівця. У зв’язку з цим організаційну структуру структурно-функціональної моделі склали концептуальний, цільовий, змістовно-технологічний, процесуально-діяльнісний та результативний блоки. Структурні блоки моделі є системно детермінованими, що забезпечує її організаційно-концептуальну цілісність і є важливою умовою впровадження цієї моделі у практику.","PeriodicalId":409630,"journal":{"name":"Дніпровський науковий часопис публічного управління психології права","volume":"88 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-12-12","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"127146246","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-12-12DOI: 10.51547/ppp.dp.ua/2022.4.9
Т.О. Харченко
У статті представлено оцінку результативності стратегічного планування як складової організаційного механізму державного регулювання розвитку територіальних громад та визначено інструменти оцінки в розрізі моніторингових індикаторів розвитку. Досліджено, що в Стратегії розвитку Сумської міської територіальної громади до 2030 року сформовано систему орієнтирів, що задають цілеспрямований рух до неухильного підвищення стійкості економіки та зростання якості життя населення громади. Встановлено: в рамках формування бази моніторингових індикаторів оцінки визначено перелік показників в розрізі яких передбачено проведення оцінки, проте відсутня конкретна взаємодія між стратегічним напрямом розвитку та оціночними індикаторами; відсутні фактичні значення показників визначених Стратегією в якості моніторингових; повністю відсутні операційні цілі орієнтовані на розвиток сільських територій; у складі оціночних показників передбачено проведення гендерного розподілу в розрізі 5 показників, проте жодної інформації в аналітичній частині Стратегії не приділено гендерним аспектам. Підтверджено значний розрив між значеннями інтегральних показників оцінки результативності стратегічних цілей: «Створення можливостей для якісного життя, розвитку творчих здібностей та продуктивної роботи мешканців» та «Створення умов повної доступності міста на локальному та міжнародному рівні», котрі були визначені на рівні 1,02 та 1,25 відповідно та значеннями інтегральних показників оцінки результативності стратегічних цілей: «Підвищення конкурентоспроможності економіки міста» та «Підвищення ефективності в управлінні» визначені на рівні 3,75. Розраховано комплексний показник ефективності стратегічного планування Сумської міської територіальної громади за 2021 р., який склав 2,44 з 5 можливих. Обґрунтовано підвищення ефективності стратегічного планування Сумської міської територіальної громади як складової організаційного механізму державного регулювання розвитку територіальних громад на 49,8%.
{"title":"ОЦІНКА РЕЗУЛЬТАТИВНОСТІ СТРАТЕГІЧНОГО ПЛАНУВАННЯ ЯК СКЛАДОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЙНОГО МЕХАНІЗМУ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД","authors":"Т.О. Харченко","doi":"10.51547/ppp.dp.ua/2022.4.9","DOIUrl":"https://doi.org/10.51547/ppp.dp.ua/2022.4.9","url":null,"abstract":"У статті представлено оцінку результативності стратегічного планування як складової організаційного механізму державного регулювання розвитку територіальних громад та визначено інструменти оцінки в розрізі моніторингових індикаторів розвитку. Досліджено, що в Стратегії розвитку Сумської міської територіальної громади до 2030 року сформовано систему орієнтирів, що задають цілеспрямований рух до неухильного підвищення стійкості економіки та зростання якості життя населення громади. Встановлено: в рамках формування бази моніторингових індикаторів оцінки визначено перелік показників в розрізі яких передбачено проведення оцінки, проте відсутня конкретна взаємодія між стратегічним напрямом розвитку та оціночними індикаторами; відсутні фактичні значення показників визначених Стратегією в якості моніторингових; повністю відсутні операційні цілі орієнтовані на розвиток сільських територій; у складі оціночних показників передбачено проведення гендерного розподілу в розрізі 5 показників, проте жодної інформації в аналітичній частині Стратегії не приділено гендерним аспектам. Підтверджено значний розрив між значеннями інтегральних показників оцінки результативності стратегічних цілей: «Створення можливостей для якісного життя, розвитку творчих здібностей та продуктивної роботи мешканців» та «Створення умов повної доступності міста на локальному та міжнародному рівні», котрі були визначені на рівні 1,02 та 1,25 відповідно та значеннями інтегральних показників оцінки результативності стратегічних цілей: «Підвищення конкурентоспроможності економіки міста» та «Підвищення ефективності в управлінні» визначені на рівні 3,75. Розраховано комплексний показник ефективності стратегічного планування Сумської міської територіальної громади за 2021 р., який склав 2,44 з 5 можливих. Обґрунтовано підвищення ефективності стратегічного планування Сумської міської територіальної громади як складової організаційного механізму державного регулювання розвитку територіальних громад на 49,8%.","PeriodicalId":409630,"journal":{"name":"Дніпровський науковий часопис публічного управління психології права","volume":"16 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-12-12","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"116633502","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：