Pub Date : 2022-12-12DOI: 10.51547/ppp.dp.ua/2022.4.18
Микола Володимирович Саврасов, Олеся Володимирівна Чернякова, Руслан Степанович Окороков
Дане дослідження присвячене актуальній проблемі теоретико-методологічного обґрунтування, діагностики та психологічної інтерпретації типології креативності суб’єкта на завершальному етапі професійної підготовки в умовах сучасного вітчизняного вишу. Реалізація основної мети дослідження забезпечується за рахунок опису науково-теоретичних підстав вивчення креативності суб’єкта навчальної діяльності, використання відповідних діагностичних процедур, кластерного аналізу емпіричного матеріалу дослідження та аналізу типології креативності суб’єкта на завершальному етапі професійної підготовки. Показано, що повноцінне психологічне дослідження креативності суб’єкта в процесі професійної підготовки доцільніше здійснювати лише враховуючи мікровікову специфіку становлення креативності, різнобічний розгляд вербальної та невербальної компоненти креативності, аналіз типології вербальної та образної креативності (чинники, предиктори, кореляти) тощо. За результатами проведеного дослідження можна стверджувати, що суб’єкта навчально-професійної діяльності характеризують здатність до створення принципово нових об’єктів матеріальної та нематеріальної культури, спроможність до самостійного, превентивного, ієрархізованого цілеутворення у різних ситуаціях життєдіяльності, досконале володіння широким арсеналом необхідних вмінь, засобів та інструментів діяльності, усвідомлення своєї значущості в очах оточуючих, почуття відповідальності за ефективність власної діяльності, спроможність проявляти розвинену рефлексію, здатність до діяльнісної та поведінкової інтеграції. Встановлено, що наприкінці навчання вербальна та образна креативність студентів узгоджені між собою, переважаючими типологічними профілями для вербальної креативності виступають помірний рівень, помірно високий повільний та високий рівень, а для невербальної креативності помірний рівень, помірно високий та високий рівень прояву тощо.
{"title":"ТИПОЛОГІЯ КРЕАТИВНОСТІ СУБ’ЄКТА НА ЗАВЕРШАЛЬНОМУ ЕТАПІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ","authors":"Микола Володимирович Саврасов, Олеся Володимирівна Чернякова, Руслан Степанович Окороков","doi":"10.51547/ppp.dp.ua/2022.4.18","DOIUrl":"https://doi.org/10.51547/ppp.dp.ua/2022.4.18","url":null,"abstract":"Дане дослідження присвячене актуальній проблемі теоретико-методологічного обґрунтування, діагностики та психологічної інтерпретації типології креативності суб’єкта на завершальному етапі професійної підготовки в умовах сучасного вітчизняного вишу. Реалізація основної мети дослідження забезпечується за рахунок опису науково-теоретичних підстав вивчення креативності суб’єкта навчальної діяльності, використання відповідних діагностичних процедур, кластерного аналізу емпіричного матеріалу дослідження та аналізу типології креативності суб’єкта на завершальному етапі професійної підготовки. Показано, що повноцінне психологічне дослідження креативності суб’єкта в процесі професійної підготовки доцільніше здійснювати лише враховуючи мікровікову специфіку становлення креативності, різнобічний розгляд вербальної та невербальної компоненти креативності, аналіз типології вербальної та образної креативності (чинники, предиктори, кореляти) тощо. За результатами проведеного дослідження можна стверджувати, що суб’єкта навчально-професійної діяльності характеризують здатність до створення принципово нових об’єктів матеріальної та нематеріальної культури, спроможність до самостійного, превентивного, ієрархізованого цілеутворення у різних ситуаціях життєдіяльності, досконале володіння широким арсеналом необхідних вмінь, засобів та інструментів діяльності, усвідомлення своєї значущості в очах оточуючих, почуття відповідальності за ефективність власної діяльності, спроможність проявляти розвинену рефлексію, здатність до діяльнісної та поведінкової інтеграції. Встановлено, що наприкінці навчання вербальна та образна креативність студентів узгоджені між собою, переважаючими типологічними профілями для вербальної креативності виступають помірний рівень, помірно високий повільний та високий рівень, а для невербальної креативності помірний рівень, помірно високий та високий рівень прояву тощо.","PeriodicalId":409630,"journal":{"name":"Дніпровський науковий часопис публічного управління психології права","volume":"53 19","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-12-12","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"120809057","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
У статті висвітлюються результати науково-психологічного дослідження становлення засад проблеми відповідальності людини. Загострення актуальності проблеми відповідальності зумовлене глибиною кризи людського буття в умовах повномасштабної війни проти України. Російською федерацією знехтувані норми міжнародного права, прийняті домовленості як щодо мирного співіснування держав і народів, так і до норм ведення війни. Факти здійсненої жорстокості і злочини проти людяності акцентують питання колективної і особистісної відповідальності. Феномен відповідальності відзначає багатоаспектність і багатовекторність, що є наслідком складного характеру взаємин індивідів, націй, поколінь. Масштаби та форми відповідальності людини та людства в сучасних умовах потребують спеціального наукового дослідження. На основі аналізу історичних джерел виявлено, що в полі філософії ідея відповідальності рефлексована у взаємозв’язку із темою свободи (свободи волі, свободи дії, свободи вибору), обов’язку і провини. Зазначено, що відповідальність традиційно поширювалася на наслідки людської діяльності у найближчому майбутньому та у структурі морального вчинку мала статус результату чи наслідку. У сучасних наукових розвідках акцентовано екзистенційний характер відповідальності (відповідальний, тому що має бути), що визначає новий підхід до її розгляду – онтологічно-аксіологічний. Висвітлений принцип А. Швейцера цінності людини і благоговіння перед життям породжує безмежну, «найвищу», згідно автору, відповідальність за долю іншого життя, що стає «природною нормою». Посилення інтересу до психологічної складової зумовлене, зокрема клінічними і психоаналітичними дослідженнями, які доводять базовість саме психологічного фактору у феномені відповідальності.
{"title":"НАУКОВО-ІСТОРИЧНІ ПІДХОДИ ДО РОЗРОБКИ ЗАСАД ПСИХОЛОГІЧНОГО СТАТУСУ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ У ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ОСОБИСТОСТІ","authors":"Таїсія Василівна Комар, Валерія Олександрівна Бондаренко","doi":"10.51547/ppp.dp.ua/2022.4.10","DOIUrl":"https://doi.org/10.51547/ppp.dp.ua/2022.4.10","url":null,"abstract":"У статті висвітлюються результати науково-психологічного дослідження становлення засад проблеми відповідальності людини. Загострення актуальності проблеми відповідальності зумовлене глибиною кризи людського буття в умовах повномасштабної війни проти України. Російською федерацією знехтувані норми міжнародного права, прийняті домовленості як щодо мирного співіснування держав і народів, так і до норм ведення війни. Факти здійсненої жорстокості і злочини проти людяності акцентують питання колективної і особистісної відповідальності. Феномен відповідальності відзначає багатоаспектність і багатовекторність, що є наслідком складного характеру взаємин індивідів, націй, поколінь. Масштаби та форми відповідальності людини та людства в сучасних умовах потребують спеціального наукового дослідження. На основі аналізу історичних джерел виявлено, що в полі філософії ідея відповідальності рефлексована у взаємозв’язку із темою свободи (свободи волі, свободи дії, свободи вибору), обов’язку і провини. Зазначено, що відповідальність традиційно поширювалася на наслідки людської діяльності у найближчому майбутньому та у структурі морального вчинку мала статус результату чи наслідку. У сучасних наукових розвідках акцентовано екзистенційний характер відповідальності (відповідальний, тому що має бути), що визначає новий підхід до її розгляду – онтологічно-аксіологічний. Висвітлений принцип А. Швейцера цінності людини і благоговіння перед життям породжує безмежну, «найвищу», згідно автору, відповідальність за долю іншого життя, що стає «природною нормою». Посилення інтересу до психологічної складової зумовлене, зокрема клінічними і психоаналітичними дослідженнями, які доводять базовість саме психологічного фактору у феномені відповідальності.","PeriodicalId":409630,"journal":{"name":"Дніпровський науковий часопис публічного управління психології права","volume":"7 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-12-12","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"134045962","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-12-12DOI: 10.51547/ppp.dp.ua/2022.4.13
Ольга Геннадіївна Лосієвська, Анна Олексіївна Ляшко
У статті надані результати дослідження впливу особистісних характеристик здобувачів вищої освіти на створення неконфліктного середовища закладу вищої освіти. Представлено аналіз проблеми дослідження у науковій психологічній літературі, теоретично визначено вплив особистісних характеристик здобувачів вищої освіти на створення неконфліктного середовища закладу вищої освіти, представлено явище неконфліктного середовища як складова успішності організації освітнього простору, конструктивні засоби вирішення конфліктних ситуації та визначена конфліктологічна компетентність учасників освітнього процесу. Розглянуто позитивний та негативний вплив конфлікту на навчальну діяльність, специфіку розвитку індивідуально-смислової сфери, вплив розвитку комунікативних навичок на створення безпечного конструктивного середовища у закладі вищої освіти. Актуальне наукове завдання дослідження полягає у формуванні професійних компетенцій здобувачів вищої освіти, а насамперед – компетенцій соціальної взаємодії, що виразилися в уточненні сутності та специфіки неконфліктної взаємодії учасників освітнього процесу, його структурно-змістовної та функціональної основи. Швидка динаміка змін сучасного суспільства показали, що рівень знань людини повинен розвиватися та модернізуватись згідно з потоками інформації і знань, які присутні у суспільстві і особливо – у науковому середовищі . У зв’язку з цим в даний час метою освіти виступають не лише знання, а також розвиток факторів конструктивності: певних навичок та комплексного системного мислення, що у свою чергу формує створення безпечного неконфліктного середовища. Стаття відображає вплив особистісних властивостей здобувачів вищої освіти на створення неконфліктного середовища закладу вищої освіти та розгляд особистісних характеристик здобувачів вищої освіти, що підтверджено дослідженням впливу ґендерної поведінки на вибір стратегії поведінки у конфлікті.
{"title":"ВПЛИВ ОСОБИСТІСНИХ ХАРАКТЕРИСТИК ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ НА СТВОРЕННЯ НЕКОНФЛІКТНОГО СЕРЕДОВИЩА ЗАКЛАДУ ВИЩОЇ ОСВІТИ","authors":"Ольга Геннадіївна Лосієвська, Анна Олексіївна Ляшко","doi":"10.51547/ppp.dp.ua/2022.4.13","DOIUrl":"https://doi.org/10.51547/ppp.dp.ua/2022.4.13","url":null,"abstract":"У статті надані результати дослідження впливу особистісних характеристик здобувачів вищої освіти на створення неконфліктного середовища закладу вищої освіти. Представлено аналіз проблеми дослідження у науковій психологічній літературі, теоретично визначено вплив особистісних характеристик здобувачів вищої освіти на створення неконфліктного середовища закладу вищої освіти, представлено явище неконфліктного середовища як складова успішності організації освітнього простору, конструктивні засоби вирішення конфліктних ситуації та визначена конфліктологічна компетентність учасників освітнього процесу. Розглянуто позитивний та негативний вплив конфлікту на навчальну діяльність, специфіку розвитку індивідуально-смислової сфери, вплив розвитку комунікативних навичок на створення безпечного конструктивного середовища у закладі вищої освіти. Актуальне наукове завдання дослідження полягає у формуванні професійних компетенцій здобувачів вищої освіти, а насамперед – компетенцій соціальної взаємодії, що виразилися в уточненні сутності та специфіки неконфліктної взаємодії учасників освітнього процесу, його структурно-змістовної та функціональної основи. Швидка динаміка змін сучасного суспільства показали, що рівень знань людини повинен розвиватися та модернізуватись згідно з потоками інформації і знань, які присутні у суспільстві і особливо – у науковому середовищі . У зв’язку з цим в даний час метою освіти виступають не лише знання, а також розвиток факторів конструктивності: певних навичок та комплексного системного мислення, що у свою чергу формує створення безпечного неконфліктного середовища. Стаття відображає вплив особистісних властивостей здобувачів вищої освіти на створення неконфліктного середовища закладу вищої освіти та розгляд особистісних характеристик здобувачів вищої освіти, що підтверджено дослідженням впливу ґендерної поведінки на вибір стратегії поведінки у конфлікті.","PeriodicalId":409630,"journal":{"name":"Дніпровський науковий часопис публічного управління психології права","volume":"2022 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-12-12","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"128040626","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-12-12DOI: 10.51547/ppp.dp.ua/2022.4.20
Ірина Хозраткулова
У статті наголошено на важкому періоді – російсько-українського протистояння у якому знаходиться наша держава. Небезпечне, нестабільне та загрозливе життя в країні сприймається як провокуючий фактор підвищення тривожності особистості. Нова, непередбачувана трагічна ситуація спровокувала моральні та матеріальні втрати у багатьох людей, перебудувала систему цінностей. Автор наголошує на труднощах зростання дітей в реаліях війни, на фоні хронічного стресу. В статі приділено увагу психічним станам підлітків в яких ще за період пандемії підвищився рівень ситуативної та особистісної тривожності, а жахлива воєнна ситуація значно ускладнила проблему. Для перехідного вразливого періоду дорослішання такі обставини можуть виявитися вкрай небезпечними і вплинути на погіршення стану психічного здоров’я, кардинально змінити ставлення до оточення, спровокувати конфліктні сосунки у родині та з друзями. Зазначено необхідність реалізації широкого спектру психологічної підтримки, яка спрямована на нормалізацію життєдіяльності особистості в умовах воєнних дій. Автор подає власний погляд на покращення ситуації через організацію арттерапевтичної роботи з підлітками, описано етапи експериментального дослідження. Охарактеризовано поняття мандалотерапія, ізотерапія та наведено приклади корекційних вправ. Висунуто припущення що арттерапія впливає на емоційний стан тривожних підлітків, знижуючи рівень тривожності. Надано узагальнений фактичний матеріал, отриманий під час діагностичного дослідження взаємозв’язку вибору кольору та наявністю рівня тривожності. Завдяки ретестуванню отримано результати «до» і «після» корекційної програми, що інтерпретовано як підтвердження гіпотези. Проаналізовано ефективність арттерапевтичної програми завдяки методу експертних оцінок, вивчалися позитивні зміни в поведінці підлітків, а саме, перехід від нестабільного емоційного стану до стабілізації та зниження тривожності. Вирішення проблеми підліткової тривожності автор вбачає у формуванні навичок самодопомоги через застосування арттерапевтичних технологій, не тільки в індивідуальній роботі з підлітками, а й у сім’ї.
{"title":"АРТТЕРАПЕВТИЧНА РОБОТА З ТРИВОЖНИМИ ПІДЛІТКАМИ ПІД ЧАС ВОЄННИХ ДІЙ В УКРАЇНІ","authors":"Ірина Хозраткулова","doi":"10.51547/ppp.dp.ua/2022.4.20","DOIUrl":"https://doi.org/10.51547/ppp.dp.ua/2022.4.20","url":null,"abstract":"У статті наголошено на важкому періоді – російсько-українського протистояння у якому знаходиться наша держава. Небезпечне, нестабільне та загрозливе життя в країні сприймається як провокуючий фактор підвищення тривожності особистості. Нова, непередбачувана трагічна ситуація спровокувала моральні та матеріальні втрати у багатьох людей, перебудувала систему цінностей. Автор наголошує на труднощах зростання дітей в реаліях війни, на фоні хронічного стресу. В статі приділено увагу психічним станам підлітків в яких ще за період пандемії підвищився рівень ситуативної та особистісної тривожності, а жахлива воєнна ситуація значно ускладнила проблему. Для перехідного вразливого періоду дорослішання такі обставини можуть виявитися вкрай небезпечними і вплинути на погіршення стану психічного здоров’я, кардинально змінити ставлення до оточення, спровокувати конфліктні сосунки у родині та з друзями. Зазначено необхідність реалізації широкого спектру психологічної підтримки, яка спрямована на нормалізацію життєдіяльності особистості в умовах воєнних дій. Автор подає власний погляд на покращення ситуації через організацію арттерапевтичної роботи з підлітками, описано етапи експериментального дослідження. Охарактеризовано поняття мандалотерапія, ізотерапія та наведено приклади корекційних вправ. Висунуто припущення що арттерапія впливає на емоційний стан тривожних підлітків, знижуючи рівень тривожності. Надано узагальнений фактичний матеріал, отриманий під час діагностичного дослідження взаємозв’язку вибору кольору та наявністю рівня тривожності. Завдяки ретестуванню отримано результати «до» і «після» корекційної програми, що інтерпретовано як підтвердження гіпотези. Проаналізовано ефективність арттерапевтичної програми завдяки методу експертних оцінок, вивчалися позитивні зміни в поведінці підлітків, а саме, перехід від нестабільного емоційного стану до стабілізації та зниження тривожності. Вирішення проблеми підліткової тривожності автор вбачає у формуванні навичок самодопомоги через застосування арттерапевтичних технологій, не тільки в індивідуальній роботі з підлітками, а й у сім’ї.","PeriodicalId":409630,"journal":{"name":"Дніпровський науковий часопис публічного управління психології права","volume":"269 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-12-12","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"124363113","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-12-12DOI: 10.51547/ppp.dp.ua/2022.4.16
Олеся Миколаївна Приймаченко, Ольга Вадимівна Склянська
У статті представлені результати експлораторного факторного аналізу емоційного інтелекту неповнолітніх засуджених чоловічої статі та підлітків з умовно нормативною поведінкою. Загальний обсяг вибірки, що була задіяна у даному дослідженні, складає 626 осіб. Відповідно до завдань дослідження факторну структуру емоційного інтелекту було визначено у двох групах: у групі неповнолітніх засуджених, до якої увійшла 301 особа, та у групі з 325 підлітків з умовно нормативною поведінкою – учнів загальноосвітніх шкіл. Емпіричне узагальнення сукупності задіяних у дослідженні змінних здійснювалося з використанням методу аналізу головних компонент та мінімізацією кількості змінних за рахунок максимізації дисперсії навантажень у факторах, визначення кількості яких відбувалося із застосуванням критерію Кайзера. Наведено інформацію щодо шкал психодіагностичних методик, котрі були задіяні у процедурі факторного аналізу. В результаті факторного аналізу у групі неповнолітніх засуджених було визначено п’ять факторів, котрі охоплюють 66,71% дисперсії. У групі підлітків з нормативною поведінкою виявлено чотири фактори, котрі охоплюють 74,14% дисперсії . Факторну структуру емоційного інтелекту у групі неповнолітніх засуджених утворили такі фактори: «Емоційна незрілість» (фактор 1), «Емоційна відчуженість» (фактор 2), «Емоційні механізми підтримки належності до асоціальної групи» (фактор 3) , «Емоційна соціопатизація» (фактор 4) та «Акогнітивна реактивність» (фактор 5). У факторній структурі емоційного інтелекту в групі підлітків з нормативною поведінкою виокремлено фактори: «Позитивізація емоцій» (фактор 1), «Позитивізація поведінки» (фактор 2), «Позитивізація міжособистісних стосунків» (фактор 3) та «Віртуалізація негативних переживань» (фактор 4). Здійснений у статті факторний аналіз дозволив представити емоційний інтелект як інтегративну, системоутворюючу властивість особистості, що характеризує процес самоздійснення людини, і, відповідно, визначає вектор вивчення чинників і умов, що детермінують процеси його формування і функціонування.
{"title":"ФАКТОРНА СТРУКТУРА ЕМОЦІЙНОГО ІНТЕЛЕКТУ НЕПОВНОЛІТНІХ ЗАСУДЖЕНИХ ТА ПІДЛІТКІВ З НОРМАТИВНОЮ ПОВЕДІНКОЮ","authors":"Олеся Миколаївна Приймаченко, Ольга Вадимівна Склянська","doi":"10.51547/ppp.dp.ua/2022.4.16","DOIUrl":"https://doi.org/10.51547/ppp.dp.ua/2022.4.16","url":null,"abstract":"У статті представлені результати експлораторного факторного аналізу емоційного інтелекту неповнолітніх засуджених чоловічої статі та підлітків з умовно нормативною поведінкою. Загальний обсяг вибірки, що була задіяна у даному дослідженні, складає 626 осіб. Відповідно до завдань дослідження факторну структуру емоційного інтелекту було визначено у двох групах: у групі неповнолітніх засуджених, до якої увійшла 301 особа, та у групі з 325 підлітків з умовно нормативною поведінкою – учнів загальноосвітніх шкіл. Емпіричне узагальнення сукупності задіяних у дослідженні змінних здійснювалося з використанням методу аналізу головних компонент та мінімізацією кількості змінних за рахунок максимізації дисперсії навантажень у факторах, визначення кількості яких відбувалося із застосуванням критерію Кайзера. Наведено інформацію щодо шкал психодіагностичних методик, котрі були задіяні у процедурі факторного аналізу. В результаті факторного аналізу у групі неповнолітніх засуджених було визначено п’ять факторів, котрі охоплюють 66,71% дисперсії. У групі підлітків з нормативною поведінкою виявлено чотири фактори, котрі охоплюють 74,14% дисперсії . Факторну структуру емоційного інтелекту у групі неповнолітніх засуджених утворили такі фактори: «Емоційна незрілість» (фактор 1), «Емоційна відчуженість» (фактор 2), «Емоційні механізми підтримки належності до асоціальної групи» (фактор 3) , «Емоційна соціопатизація» (фактор 4) та «Акогнітивна реактивність» (фактор 5). У факторній структурі емоційного інтелекту в групі підлітків з нормативною поведінкою виокремлено фактори: «Позитивізація емоцій» (фактор 1), «Позитивізація поведінки» (фактор 2), «Позитивізація міжособистісних стосунків» (фактор 3) та «Віртуалізація негативних переживань» (фактор 4). Здійснений у статті факторний аналіз дозволив представити емоційний інтелект як інтегративну, системоутворюючу властивість особистості, що характеризує процес самоздійснення людини, і, відповідно, визначає вектор вивчення чинників і умов, що детермінують процеси його формування і функціонування.","PeriodicalId":409630,"journal":{"name":"Дніпровський науковий часопис публічного управління психології права","volume":"14 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-12-12","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"116504658","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-12-12DOI: 10.51547/ppp.dp.ua/2022.4.3
Іван Михайлович Городиський
У статті розглядаються проблеми становлення і розвитку механізмів публічного управління в сфері захисту персональних даних в Україні. Проаналізовано міжнародні стандарти створення та діяльності таких органів, наведено вимоги, які вони встановлюють на національному рівні. У статті розглядаються проблеми становлення і розвитку механізмів публічного управління в сфері захисту персональних даних в Україні. Проведено дослідження проблем діяльності та правового статусу Державної служби із захисту персональних даних, наведено причини, які обґрунтовували її невідповідність чинним міжнародним стандартам та вимогам Європейського Союзу. Наголошено, що передача функцій інституційного механізму у цій сфері до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини та Секретаріату Уповноваженого дозволила суттєво покращити ситуацію, але і цей формат має цілу низку недоліків. Проаналізовано чинні пропозиції щодо започаткування нових механізмів захисту персональних даних в Україні, зокрема створення Національної комісії з питань захисту персональних даних та доступу до публічної інформації. Визначено недоліки законопроєкту, які впливатимуть на незалежність майбутнього органу. Запропоновано, що створення нового органу має відбуватися у форматі Інформаційного комісара, статус та повноваження якого будуть близькими до статусу і повноважень Уповноваженого Верховної Ради з прав людини. Одночасно за Уповноваженим доцільно зберегти функції в сфері захисту персональних даних, однак в рамках його конституційного мандату. Підкреслено, що реформування механізму захисту персональних даних безумовно стане однією із євроінтеграційних вимог в ході переговорів України про вступ Європейський Союз.
{"title":"ВИКЛИКИ РЕФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІЯННЯ У СФЕРІ ЗАХИСТУ ПЕРСОНАЛЬНИХ ДАНИХ В УКРАЇНІ","authors":"Іван Михайлович Городиський","doi":"10.51547/ppp.dp.ua/2022.4.3","DOIUrl":"https://doi.org/10.51547/ppp.dp.ua/2022.4.3","url":null,"abstract":"У статті розглядаються проблеми становлення і розвитку механізмів публічного управління в сфері захисту персональних даних в Україні. Проаналізовано міжнародні стандарти створення та діяльності таких органів, наведено вимоги, які вони встановлюють на національному рівні. У статті розглядаються проблеми становлення і розвитку механізмів публічного управління в сфері захисту персональних даних в Україні. Проведено дослідження проблем діяльності та правового статусу Державної служби із захисту персональних даних, наведено причини, які обґрунтовували її невідповідність чинним міжнародним стандартам та вимогам Європейського Союзу. Наголошено, що передача функцій інституційного механізму у цій сфері до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини та Секретаріату Уповноваженого дозволила суттєво покращити ситуацію, але і цей формат має цілу низку недоліків. Проаналізовано чинні пропозиції щодо започаткування нових механізмів захисту персональних даних в Україні, зокрема створення Національної комісії з питань захисту персональних даних та доступу до публічної інформації. Визначено недоліки законопроєкту, які впливатимуть на незалежність майбутнього органу. Запропоновано, що створення нового органу має відбуватися у форматі Інформаційного комісара, статус та повноваження якого будуть близькими до статусу і повноважень Уповноваженого Верховної Ради з прав людини. Одночасно за Уповноваженим доцільно зберегти функції в сфері захисту персональних даних, однак в рамках його конституційного мандату. Підкреслено, що реформування механізму захисту персональних даних безумовно стане однією із євроінтеграційних вимог в ході переговорів України про вступ Європейський Союз.","PeriodicalId":409630,"journal":{"name":"Дніпровський науковий часопис публічного управління психології права","volume":"24 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-12-12","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"129381542","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-12-12DOI: 10.51547/ppp.dp.ua/2022.4.6
Олена Олександрівна Шевченко, Наталія Євгенівна Бочко
У статті наведено розв’язання актуальної наукової проблеми удосконалення механізму модернізації розвитку е-урядування в умовах цифрових трансформацій; опрацьовано методологічні та теоретичні основи політики держа- ви у сфері публічного управління та місцевого врядування, загальні аспекти публічного управління державним еко- номічним розвитком та розвитком місцевих територіальних громад, теоретико-методологічні підходи та аспекти е-урядування; ключову роль органів місцевої влади у формуванні засад цифрового розвитку; обґрунтовано розгляд про- цесу реалізації та розвитку е-урядування в умовах інформатизації суспільства, що дає змогу дослідити концептуальні організаційні засади електронного урядування в Україні, механізм інформаційного забезпечення в умовах цифрових перетворень; розкрито особливості інституційного механізму забезпечення е-урядування в Україні на сучасному етапі розвитку, цифрові тренди еволюції е-урядування; доведено, що запровадження концепції та відповідної моделі е-урядування в рамках місцевого розвитку та цифрових трансформацій в Україні з метою розв’язання актуальних проблем публічного управління, адміністрування, розбудови територіальних громад вимагає модернізації системи розвитку забезпечення рівнів публічного управління та адміністрування, формування нових підходів до застосування підходів щодо оцінки е-урядування на регіональному рівні; запропоновано наукові підходи до аналізу питання щодо розробки механізму модернізації розвитку е-урядування в умовах цифрових трансформацій; обґрунтовано застосування модернізованої національної моделі держави з аналізом державних адміністративних та публічних послуг в Україні, в основу якої покладено принцип цифрової інклюзії (тобто вибір альтернатив розвитку (еволюції) цифрової системи публічного управління та місцевого самоврядування на підставі національних цілей змін та подолання нерівності і поліпшення якості життя людини); запропоновано застосування механізму модернізації моделі розвитку е-урядування в умовах цифрових трансформацій в Україні, яка спрямована на досягнення цілей і завдань на відповідних рівнях державної влади та управління на засадах е-урядування.
{"title":"МОДЕРНІЗАЦІЯ МОДЕЛІ РОЗВИТКУ Е-УРЯДУВАННЯ В УМОВАХ ЦИФРОВИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ","authors":"Олена Олександрівна Шевченко, Наталія Євгенівна Бочко","doi":"10.51547/ppp.dp.ua/2022.4.6","DOIUrl":"https://doi.org/10.51547/ppp.dp.ua/2022.4.6","url":null,"abstract":"У статті наведено розв’язання актуальної наукової проблеми удосконалення механізму модернізації розвитку е-урядування в умовах цифрових трансформацій; опрацьовано методологічні та теоретичні основи політики держа- ви у сфері публічного управління та місцевого врядування, загальні аспекти публічного управління державним еко- номічним розвитком та розвитком місцевих територіальних громад, теоретико-методологічні підходи та аспекти е-урядування; ключову роль органів місцевої влади у формуванні засад цифрового розвитку; обґрунтовано розгляд про- цесу реалізації та розвитку е-урядування в умовах інформатизації суспільства, що дає змогу дослідити концептуальні організаційні засади електронного урядування в Україні, механізм інформаційного забезпечення в умовах цифрових перетворень; розкрито особливості інституційного механізму забезпечення е-урядування в Україні на сучасному етапі розвитку, цифрові тренди еволюції е-урядування; доведено, що запровадження концепції та відповідної моделі е-урядування в рамках місцевого розвитку та цифрових трансформацій в Україні з метою розв’язання актуальних проблем публічного управління, адміністрування, розбудови територіальних громад вимагає модернізації системи розвитку забезпечення рівнів публічного управління та адміністрування, формування нових підходів до застосування підходів щодо оцінки е-урядування на регіональному рівні; запропоновано наукові підходи до аналізу питання щодо розробки механізму модернізації розвитку е-урядування в умовах цифрових трансформацій; обґрунтовано застосування модернізованої національної моделі держави з аналізом державних адміністративних та публічних послуг в Україні, в основу якої покладено принцип цифрової інклюзії (тобто вибір альтернатив розвитку (еволюції) цифрової системи публічного управління та місцевого самоврядування на підставі національних цілей змін та подолання нерівності і поліпшення якості життя людини); запропоновано застосування механізму модернізації моделі розвитку е-урядування в умовах цифрових трансформацій в Україні, яка спрямована на досягнення цілей і завдань на відповідних рівнях державної влади та управління на засадах е-урядування.","PeriodicalId":409630,"journal":{"name":"Дніпровський науковий часопис публічного управління психології права","volume":"77 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-12-12","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"123506944","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-12-12DOI: 10.51547/ppp.dp.ua/2022.4.11
Світлана Миколаївна Кондратюк
Проблема перебування людини у складних життєвих ситуаціях є надзвичайно актуальною в нашому суспільстві у ситуації російсько-української війни. У статті висвітлено проблему життєстійкості як ресурсу подолання життєвих труднощів в умовах війни. Ресурси особистості – це життєві цінності, які виступають реальним потенціалом для подолання несприятливих життєвих подій. Головною метою є висвітлення проблеми життєстійкості як ресурсу подолання життєвих труднощів в умовах війни. Представлені результати теоретичного аналізу проблеми життєстійкості особистості. Проаналізовано результати досліджень щодо внутрішніх та зовнішніх ресурсів розвитку життєстійкості особистості в підлітковому віці. Ефективність використання ресурсів і стратегій подолання залежить від чинників, які характеризують ситуацію та можливості людини. У нашому дослідженні розглядаємо життєстійкість як ресурс перетворення життєвих подій у нові можливості всупереч зовнішнім негараздам. Акцентовано увагу на переживанні особистістю складної життєвої ситуації внаслідок військових дій. Життєстійкість розвивається протягом усього життя, проте підлітковий вік є найбільш визначальним і сензитивним до її розвитку. Особливо у воєнний час психіка підлітка надто чутлива та зазнає істотних внутрішніх трансформацій. Варто підлітку показати його можливості, допомогти їх осмислити, сформувати мету й життєві переконання в умовах війни. Підкреслюється важливість зміцнення життєстійкості у підлітків в умовах воєнного конфлікту, можливість будувати ефективну соціальну взаємодію та знаходити оптимальні шляхи саморозвитку та самоздійснення особистості. Зауважено, що особистості, які демонструють хороший рівень життєстійкості – здатні витримувати стрес, не втрачаючи можливості діяти. Звернено увагу на те, що проблема, яка порушена, є важливою та актуальною для подальшого вивчення та впровадження у практику психологами заходів надання психологічної допомоги дітям, які опинились у складних життєвих обставинах.
{"title":"ЖИТТЄСТІЙКІСТЬ ЯК РЕСУРС ПОДОЛАННЯ ЖИТТЄВИХ ТРУДНОЩІВ В УМОВАХ ВІЙНИ","authors":"Світлана Миколаївна Кондратюк","doi":"10.51547/ppp.dp.ua/2022.4.11","DOIUrl":"https://doi.org/10.51547/ppp.dp.ua/2022.4.11","url":null,"abstract":"Проблема перебування людини у складних життєвих ситуаціях є надзвичайно актуальною в нашому суспільстві у ситуації російсько-української війни. У статті висвітлено проблему життєстійкості як ресурсу подолання життєвих труднощів в умовах війни. Ресурси особистості – це життєві цінності, які виступають реальним потенціалом для подолання несприятливих життєвих подій. Головною метою є висвітлення проблеми життєстійкості як ресурсу подолання життєвих труднощів в умовах війни. Представлені результати теоретичного аналізу проблеми життєстійкості особистості. Проаналізовано результати досліджень щодо внутрішніх та зовнішніх ресурсів розвитку життєстійкості особистості в підлітковому віці. Ефективність використання ресурсів і стратегій подолання залежить від чинників, які характеризують ситуацію та можливості людини. У нашому дослідженні розглядаємо життєстійкість як ресурс перетворення життєвих подій у нові можливості всупереч зовнішнім негараздам. Акцентовано увагу на переживанні особистістю складної життєвої ситуації внаслідок військових дій. Життєстійкість розвивається протягом усього життя, проте підлітковий вік є найбільш визначальним і сензитивним до її розвитку. Особливо у воєнний час психіка підлітка надто чутлива та зазнає істотних внутрішніх трансформацій. Варто підлітку показати його можливості, допомогти їх осмислити, сформувати мету й життєві переконання в умовах війни. Підкреслюється важливість зміцнення життєстійкості у підлітків в умовах воєнного конфлікту, можливість будувати ефективну соціальну взаємодію та знаходити оптимальні шляхи саморозвитку та самоздійснення особистості. Зауважено, що особистості, які демонструють хороший рівень життєстійкості – здатні витримувати стрес, не втрачаючи можливості діяти. Звернено увагу на те, що проблема, яка порушена, є важливою та актуальною для подальшого вивчення та впровадження у практику психологами заходів надання психологічної допомоги дітям, які опинились у складних життєвих обставинах.","PeriodicalId":409630,"journal":{"name":"Дніпровський науковий часопис публічного управління психології права","volume":"12 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-12-12","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"127067601","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-12-12DOI: 10.51547/ppp.dp.ua/2022.4.8
Наталія Трохимівна Гончарук, Ганна Геннадіївна Меркотун
Цивілізаційний вибір України та отримання нею 23 червня 2022 р., відповідно до рішення Європейської Ради, статусу кандидата на вступ до Європейського Союзу (за умови боротьби з корупцією та судової реформи) обумовлюють необхідність приведення вітчизняного публічного управління у відповідність до європейських стандартів і принципів, а також гармонізації законодавства України до законодавства Європейського Союзу. Євроінтеграційні прагнення України детермінують необхідність детального аналізу функціонування всіх напрямів врядування в Європейському Союзі. Особливої уваги потребує економічне врядування в Європейському Союзі, адже саме воно є одним із визначальних чинників успішності функціонування економік держав-членів та співдружності в цілому. Досліджуються концептуальні засади та аналізується історична ретроспектива економічного врядування в Європейському Союзі. Розкривається сутність понять «економічне врядування» та «економічне врядування в Європейському Союзі». Розглядаються основні етапи тридцятирічного досвіду розбудови економічного врядування в Європейському Союзі: з часу підписання Договору про Європейський Союз (Маастрихтського договору), у 1992 р. до сьогодення. Аналізуються нормативно- правові акти, що є основою економічного врядування в Європейському Союзі. Визначаються основні досягнення та виклики, що стоять на шляху побудови ефективної та результативної структури економічного врядування в Європейському Союзі, здатної забезпечити досягнення спільних цілей співтовариства. Робиться висновок, що економічне врядування в Європейському Союзі постійно посилюється та вдосконалюється й нині Європейське співтовариство проводить комплексні заходи щодо його перегляду з метою вирішення існуючих проблем та обумовлені необхідністю посилення координації економічної та фіскальної політик держав-членів Європейського Союзу в умовах подальшої розбудови Економічного і монетарного союзу в контексті подолання негативних наслідків світової коронавірусної пандемії, виходу Великої Британії зі складу ЄС та світової економічної і фінансової кризи.
{"title":"ЕКОНОМІЧНЕ ВРЯДУВАННЯ В ЄВРОПЕЙСЬКОМУ СОЮЗІ: КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ТА ІСТОРИЧНА РЕТРОСПЕКТИВА","authors":"Наталія Трохимівна Гончарук, Ганна Геннадіївна Меркотун","doi":"10.51547/ppp.dp.ua/2022.4.8","DOIUrl":"https://doi.org/10.51547/ppp.dp.ua/2022.4.8","url":null,"abstract":"Цивілізаційний вибір України та отримання нею 23 червня 2022 р., відповідно до рішення Європейської Ради, статусу кандидата на вступ до Європейського Союзу (за умови боротьби з корупцією та судової реформи) обумовлюють необхідність приведення вітчизняного публічного управління у відповідність до європейських стандартів і принципів, а також гармонізації законодавства України до законодавства Європейського Союзу. Євроінтеграційні прагнення України детермінують необхідність детального аналізу функціонування всіх напрямів врядування в Європейському Союзі. Особливої уваги потребує економічне врядування в Європейському Союзі, адже саме воно є одним із визначальних чинників успішності функціонування економік держав-членів та співдружності в цілому. Досліджуються концептуальні засади та аналізується історична ретроспектива економічного врядування в Європейському Союзі. Розкривається сутність понять «економічне врядування» та «економічне врядування в Європейському Союзі». Розглядаються основні етапи тридцятирічного досвіду розбудови економічного врядування в Європейському Союзі: з часу підписання Договору про Європейський Союз (Маастрихтського договору), у 1992 р. до сьогодення. Аналізуються нормативно- правові акти, що є основою економічного врядування в Європейському Союзі. Визначаються основні досягнення та виклики, що стоять на шляху побудови ефективної та результативної структури економічного врядування в Європейському Союзі, здатної забезпечити досягнення спільних цілей співтовариства. Робиться висновок, що економічне врядування в Європейському Союзі постійно посилюється та вдосконалюється й нині Європейське співтовариство проводить комплексні заходи щодо його перегляду з метою вирішення існуючих проблем та обумовлені необхідністю посилення координації економічної та фіскальної політик держав-членів Європейського Союзу в умовах подальшої розбудови Економічного і монетарного союзу в контексті подолання негативних наслідків світової коронавірусної пандемії, виходу Великої Британії зі складу ЄС та світової економічної і фінансової кризи.","PeriodicalId":409630,"journal":{"name":"Дніпровський науковий часопис публічного управління психології права","volume":"39 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-12-12","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"124366518","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-12-12DOI: 10.51547/ppp.dp.ua/2022.4.12
Валентина Купчишина
У статті презентовано результати аналізу наукової джерельної бази щодо історії виникнення феномену селфі та його змісту, наукові підходи до його вивчення. Підкреслено, що зазначений феномен не одноразово був обраний предметом вивчення як вітчизняних, так і закордонних дослідників. Під поняттям «селфі» науковці розуміють зроблений суб’єктом фотознімок самого себе, спільно з певною особою (або твариною) або групою осіб за допомогою фотокамери, на відстані витянутої руки (або через дзеркало), як правило, в момент емоційно-значущої події або ситуації, і представлені на огляд в умовах інтернет-простору з метою самопрезентації та самопізнання, за допомогою отримання соціальної думки (оцінки) про себе. Зазначено, що поширення феномену селфі набуває стрімких обертів і причин для цього є достатньо (візуальні комунікації; нескінчена еволюція нарцисизму; людина як медіа; прагнення до саморедагування; гуманізація техології тощо). Діагностичним інструментарієм дослідження зазначеного явища слугують такі методики як: багатовимірний опитувальник дослідження самоставлення (С. Пантілєєв); тест-опитувальник для визначення рівня самооцінки (С. Ковальов); тест оцінки нарцисизму (F.-W. Deneke і B. Hilgenstock, адаптована Н. Залуцкою, А. Вукс); методики «Діагностика особистісного егоцентризму» (Н. Фетіскін, Г. Мануйлов, В. Козлов) та ін. Автором представлено погляди наукової спільноти до феномену селфі та його вплив на психічне здоров’я особистості. Визначено, що поряд з позитивними моментами (отримання приємних спогадів, додаткової уваги з боку інших людей, позитивне сприйняття себе та креативність у передачі інформації, саморозвитком, самопрезентацією, розширенням кола спілкування), дослідники виділяють цілу низку негативних моментів (відхід від реального світу, поверхневе сприйняття реальності, втеча від самотності тощо). Нажаль, констатують вчені, за останній час набули широкого поширення такі негативні явища як селфі-залежність, кібербулінг, лайкінг, але при цьому вони зауважують, що помірне використання селфі може дати шанс людині в її розвитку як особистості, фахівця, а надмірне захоплення може стати причиною багатьох проблем зі здоров’ям.
文章介绍了关于自拍现象的历史、内容及其研究的科学方法的科学资料库分析结果。文章强调，国内外研究者已多次选择这一现象作为研究对象。在 "自拍 "这一概念下，学者们的理解是，通常在某一具有重要情感意义的事件或情境发生时，拍摄对象用相机将自己与某个人（或动物）或一群人在一定距离内（或通过镜子）拍摄的照片，并在网络空间中展示以供评论，其目的是通过获得社会对自己的看法（评价）来进行自我展示和自我认识。人们注意到，自拍现象的蔓延势头迅猛，其原因有很多（视觉传播；自恋的无休止演变；人作为媒体；自我编辑的欲望；技术的人性化等）。研究这一现象的诊断工具包括以下方法：研究自我态度的多维问卷（S. Pantileev）；确定自尊水平的测试问卷（S. Kovalev）；评估自恋的测试（F. -W.W. Deneke 和 B. Hilgenstock，由 N. Zalutska、A. Woakes 改编）；"个人自我中心诊断 "方法（N. Fetiskin、G. Manuilov、V. Kozlov）等。作者介绍了科学界对自拍现象及其对个人心理健康影响的看法。研究发现，除了积极的方面（获得愉快的回忆、他人的额外关注、对自己的积极看法和信息传递的创造性、自我发展、自我展示、扩大交流圈），研究人员还发现了一些消极的方面（脱离现实世界、对现实的肤浅看法、逃避孤独等）。科学家们说，不幸的是，自拍成瘾、网络欺凌和喜欢等负面现象近来已变得十分普遍，但他们指出，适度使用自拍可以给一个人提供发展个性和成为专家的机会，而过度使用则会导致许多健康问题。
{"title":"ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ФЕНОМЕНУ СЕЛФІ В ПСИХОЛОГІЧНІЙ НАУЦІ","authors":"Валентина Купчишина","doi":"10.51547/ppp.dp.ua/2022.4.12","DOIUrl":"https://doi.org/10.51547/ppp.dp.ua/2022.4.12","url":null,"abstract":"У статті презентовано результати аналізу наукової джерельної бази щодо історії виникнення феномену селфі та його змісту, наукові підходи до його вивчення. Підкреслено, що зазначений феномен не одноразово був обраний предметом вивчення як вітчизняних, так і закордонних дослідників. Під поняттям «селфі» науковці розуміють зроблений суб’єктом фотознімок самого себе, спільно з певною особою (або твариною) або групою осіб за допомогою фотокамери, на відстані витянутої руки (або через дзеркало), як правило, в момент емоційно-значущої події або ситуації, і представлені на огляд в умовах інтернет-простору з метою самопрезентації та самопізнання, за допомогою отримання соціальної думки (оцінки) про себе. Зазначено, що поширення феномену селфі набуває стрімких обертів і причин для цього є достатньо (візуальні комунікації; нескінчена еволюція нарцисизму; людина як медіа; прагнення до саморедагування; гуманізація техології тощо). Діагностичним інструментарієм дослідження зазначеного явища слугують такі методики як: багатовимірний опитувальник дослідження самоставлення (С. Пантілєєв); тест-опитувальник для визначення рівня самооцінки (С. Ковальов); тест оцінки нарцисизму (F.-W. Deneke і B. Hilgenstock, адаптована Н. Залуцкою, А. Вукс); методики «Діагностика особистісного егоцентризму» (Н. Фетіскін, Г. Мануйлов, В. Козлов) та ін. Автором представлено погляди наукової спільноти до феномену селфі та його вплив на психічне здоров’я особистості. Визначено, що поряд з позитивними моментами (отримання приємних спогадів, додаткової уваги з боку інших людей, позитивне сприйняття себе та креативність у передачі інформації, саморозвитком, самопрезентацією, розширенням кола спілкування), дослідники виділяють цілу низку негативних моментів (відхід від реального світу, поверхневе сприйняття реальності, втеча від самотності тощо). Нажаль, констатують вчені, за останній час набули широкого поширення такі негативні явища як селфі-залежність, кібербулінг, лайкінг, але при цьому вони зауважують, що помірне використання селфі може дати шанс людині в її розвитку як особистості, фахівця, а надмірне захоплення може стати причиною багатьох проблем зі здоров’ям.","PeriodicalId":409630,"journal":{"name":"Дніпровський науковий часопис публічного управління психології права","volume":"11 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-12-12","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"128432074","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：