The article examines the concept of the chronotope and its significance in the field of philological research. It offers a historical perspective on the study of space-time, starting from ancient Greek scientists and extending to influential thinkers of our time. The interdisciplinary nature of the study of time and space is investigated by exploring the contributions of renowned philosophers (Zeno of Elea, R. Descartes, I. Kant), mathematicians (H. Poincaré, B. Russell), physicists (G. Galilei, A. Einstein), and geographers (Ptolemy, Eratosthenes) who considered these aspects prior to the introduction of the term by M. Bakhtin in philological discourse and O.Ukhtomskyi in the biological scientific field. Considerable contributions are noted from Western philologists such as T. Adorno, G.Prince, E. Said, J.-F. Lyotard, E. Auerbach, and J. Derrida, who studied the artistic chronotope as an aesthetic, philosophical, political, social, historical, and cultural category. The article emphasizes additional objects of investigation connected to artistic space-time, which have been explored by these scholars. They include aesthetic perception, textual community, simulacrum, and archival material. The article presents research and analysis conducted by Ukrainian literary experts, including I. Silvestrova, I. Kushnir, O. Horpynych, and N. Kopystianska, who focused on the peculiarities of time and space organization in Ukrainian postmodern literature. They emphasized the importance of depicting the chronotope through specific images, scenes, and dialogues to construct the inner world of the text. The main features of the artistic space-time highlighted in the works of these renowned scholars also include its utilization in various literary genres and cultural contexts.
本文探讨了时位的概念及其在语言学研究中的意义。它为时空研究提供了一个历史视角，从古希腊科学家开始，延伸到我们这个时代有影响力的思想家。时间和空间研究的跨学科性质是通过探索著名哲学家(埃利亚的芝诺、R.笛卡尔、I.康德)、数学家(H.庞加莱、B.罗素)、物理学家(G.伽利莱、A.爱因斯坦)和地理学家(托勒密、埃拉托色尼)的贡献来研究的，他们在巴赫金在语言学话语和乌克托姆斯基在生物科学领域引入这个术语之前就考虑了这些方面。西方语言学家如T. Adorno, G.Prince, E. Said, j.f。利奥塔、E.奥尔巴赫和J.德里达，他们将艺术时计作为美学、哲学、政治、社会、历史和文化范畴进行研究。文章强调了这些学者所探索的与艺术时空相联系的附加研究对象。它们包括审美感知、文本共同体、拟像和档案材料。本文介绍了乌克兰文学专家，包括I. Silvestrova, I. Kushnir, O. Horpynych和N. Kopystianska，他们对乌克兰后现代文学中时间和空间组织的特殊性进行了研究和分析。他们强调通过具体的图像、场景和对话来描绘时表的重要性，以构建文本的内心世界。这些著名学者作品中所突出的艺术时空的主要特征还包括其在各种文学体裁和文化语境中的运用。
{"title":"THE HISTORY OF THE CHRONOTOPE RESEARCH","authors":"Валерія Олександрівна Лаговська, Галина Олександрівна Олейнікова","doi":"10.32999/ksu2663-3426/2023-1-4","DOIUrl":"https://doi.org/10.32999/ksu2663-3426/2023-1-4","url":null,"abstract":"The article examines the concept of the chronotope and its significance in the field of philological research. It offers a historical perspective on the study of space-time, starting from ancient Greek scientists and extending to influential thinkers of our time. The interdisciplinary nature of the study of time and space is investigated by exploring the contributions of renowned philosophers (Zeno of Elea, R. Descartes, I. Kant), mathematicians (H. Poincaré, B. Russell), physicists (G. Galilei, A. Einstein), and geographers (Ptolemy, Eratosthenes) who considered these aspects prior to the introduction of the term by M. Bakhtin in philological discourse and O.Ukhtomskyi in the biological scientific field. Considerable contributions are noted from Western philologists such as T. Adorno, G.Prince, E. Said, J.-F. Lyotard, E. Auerbach, and J. Derrida, who studied the artistic chronotope as an aesthetic, philosophical, political, social, historical, and cultural category. The article emphasizes additional objects of investigation connected to artistic space-time, which have been explored by these scholars. They include aesthetic perception, textual community, simulacrum, and archival material. The article presents research and analysis conducted by Ukrainian literary experts, including I. Silvestrova, I. Kushnir, O. Horpynych, and N. Kopystianska, who focused on the peculiarities of time and space organization in Ukrainian postmodern literature. They emphasized the importance of depicting the chronotope through specific images, scenes, and dialogues to construct the inner world of the text. The main features of the artistic space-time highlighted in the works of these renowned scholars also include its utilization in various literary genres and cultural contexts.","PeriodicalId":424223,"journal":{"name":"Scientific Bulletin of Kherson State University Series Germanic Studies and Intercultural Communication","volume":"20 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-08-21","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"125674416","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-08-21DOI: 10.32999/ksu2663-3426/2023-1-15
Сергій Васильович Засєкін
Стаття – спроба проаналізувати когнітивно-дискурсивні чинники поширення деформувальних тенденцій, що тлумачимо як закономірності, в перекладі. Мета цього дослідження – з’ясувати когнітивні чинники появи закономірностей в перекладі художнього тексту. Перекладними закономірностями перекладу слід вважати наявні в цільовій мові інгерентні процесу перекладу й відсутні в мові першоджерела риси, кодовані мовними одиницями з процедурним значенням. За Halverson (2010), їхній характер пов’язаний зі способами обробки перекладачем мовного матеріалу. До складу цих одиниць належать не лише сполучники, прийменники, частки, вигуки, а й продукти граматикалізації – дискурсивні маркери (конектори), модальні слова, займенники. Ці носії процедурного значення – у фокусі нашої уваги, позаяк вони є вербальними маркерами перекладних закономірностей, що через свої властивості не підлягають свідомому контролю з боку перекладача під час його/її роботи. Орієнтація на когнітивні аспекти діяльності перекладача видається плідною, адже з’ясування різниці в питомій вазі функціональних слів, у когнітивній складності та зсувах дейктичної «осі» в перекладному дискурсі слугує свідченням на користь наявності «третього коду» (Frawley, 1984) в перекладній версії, мова якої стає штучною, бо має риси мови джерела. У досвідчених перекладачів, які покладаються здебільшого на імпліцитний спосіб перероблення інформації, триває інтегрована координація процесів розуміння першотвору та породження цільової версії. Вони здатні миттєво передбачати подальший хід подій у сприйманому тексті оригіналу й обрати відповідний спосіб обробки на основі відбитих у попередньому досвіді статистично частотніших і вагоміших нейронних зв’язків (конекцій). Натомість, перекладачі-студенти, через менший досвід, надають перевагу експліцитному (контрольованому), послідовному координуванню своїх когнітивних кроків з інтерпретації даних першотвору та породження цільової версії під час фази синтезу. Із часом, коли перекладацькі навички стають дедалі відпрацьованішими, відбувається поступовий перехід від застосування контрольованого (довільного) горизонтального механізму перероблення даних до превалювання автоматичного (недовільного).
{"title":"КОГНІТИВНО-ДИСКУРСИВНІ ЧИННИКИ ЗАКОНОМІРНОСТЕЙ У ПЕРЕКЛАДІ","authors":"Сергій Васильович Засєкін","doi":"10.32999/ksu2663-3426/2023-1-15","DOIUrl":"https://doi.org/10.32999/ksu2663-3426/2023-1-15","url":null,"abstract":"Стаття – спроба проаналізувати когнітивно-дискурсивні чинники поширення деформувальних тенденцій, що тлумачимо як закономірності, в перекладі. Мета цього дослідження – з’ясувати когнітивні чинники появи закономірностей в перекладі художнього тексту. Перекладними закономірностями перекладу слід вважати наявні в цільовій мові інгерентні процесу перекладу й відсутні в мові першоджерела риси, кодовані мовними одиницями з процедурним значенням. За Halverson (2010), їхній характер пов’язаний зі способами обробки перекладачем мовного матеріалу. До складу цих одиниць належать не лише сполучники, прийменники, частки, вигуки, а й продукти граматикалізації – дискурсивні маркери (конектори), модальні слова, займенники. Ці носії процедурного значення – у фокусі нашої уваги, позаяк вони є вербальними маркерами перекладних закономірностей, що через свої властивості не підлягають свідомому контролю з боку перекладача під час його/її роботи. Орієнтація на когнітивні аспекти діяльності перекладача видається плідною, адже з’ясування різниці в питомій вазі функціональних слів, у когнітивній складності та зсувах дейктичної «осі» в перекладному дискурсі слугує свідченням на користь наявності «третього коду» (Frawley, 1984) в перекладній версії, мова якої стає штучною, бо має риси мови джерела. У досвідчених перекладачів, які покладаються здебільшого на імпліцитний спосіб перероблення інформації, триває інтегрована координація процесів розуміння першотвору та породження цільової версії. Вони здатні миттєво передбачати подальший хід подій у сприйманому тексті оригіналу й обрати відповідний спосіб обробки на основі відбитих у попередньому досвіді статистично частотніших і вагоміших нейронних зв’язків (конекцій). Натомість, перекладачі-студенти, через менший досвід, надають перевагу експліцитному (контрольованому), послідовному координуванню своїх когнітивних кроків з інтерпретації даних першотвору та породження цільової версії під час фази синтезу. Із часом, коли перекладацькі навички стають дедалі відпрацьованішими, відбувається поступовий перехід від застосування контрольованого (довільного) горизонтального механізму перероблення даних до превалювання автоматичного (недовільного).","PeriodicalId":424223,"journal":{"name":"Scientific Bulletin of Kherson State University Series Germanic Studies and Intercultural Communication","volume":"12 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-08-21","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"133686943","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-08-21DOI: 10.32999/ksu2663-3426/2023-1-14
Ірина Семенівна Шевченко
У цій статті розглядаються мультимодальні сценарії побудови смислів РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ (далі ВІЙНА) в англійському та українському сегментах Telegram. Теоретично аналіз базується на когнітивно-прагматичному, когнітивно-семіотичному та мультимодальному підходах до медіа-лінгвістики. Мультимодальний політичний дискурс месенджера Telegram використовує рівноправні знакові системи формування смислів – графічну, аудіальну, кінематографічну, гіпертекстову. В англо- і україномовного сегментах Telegram семіотичні ресурси поєднані у мультимодальні сценарії конструювання смислів Russia-Ukraine war (далі війна), де типовим є зображення (фото/відео) + заголовок + текст + лінк. Емодзі-реакції мають прагматичні і когнітивні функції: вони сприяють конструюванню смислу, засвідчують його вплив, формують ментальний простір війни, слугують рейтингом інформації. Розгортання інформації у постах здійснюється за типом акцентуації, розширення, розробки, комбінування, зіштовхування. Новинні канали The NYT і ТРУХА 2022-2023 років формують і змінюють читацьку картину світу; їх пости надають негативної оцінки ментальному простору війни та спростовують імперські ментальні стереотипи рашистських наративів –політико-психологічне підґрунтя агресії проти незалежної України. Смислотворення війни в постах Telegram будується на базі концептуальних розширень: Україна, союзники України, росія і відповідних когнітивних схем: «Україна має надійного лідера», «Україна має розвинену економіку», «Україна має велику історію і культуру», а також «росія є вбивця», «росія порушує міжнародне право», «росія має злочинних лідерів» тощо. В роботі доведена гіпотеза про двосторонню залежність семіотичних засобів смислотворення і конструйованих ними смислів, в результаті чого ці засоби трансформують картину світу і опосередковано впливають на суспільство.
{"title":"СЦЕНАРІЇ СМИСЛОТВОРЕННЯ В МЕДІАДИСКУРСІ: КОГНІТИВНИЙ І МУЛЬТИМОДАЛЬНИЙ АНАЛІЗ","authors":"Ірина Семенівна Шевченко","doi":"10.32999/ksu2663-3426/2023-1-14","DOIUrl":"https://doi.org/10.32999/ksu2663-3426/2023-1-14","url":null,"abstract":"У цій статті розглядаються мультимодальні сценарії побудови смислів РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ (далі ВІЙНА) в англійському та українському сегментах Telegram. Теоретично аналіз базується на когнітивно-прагматичному, когнітивно-семіотичному та мультимодальному підходах до медіа-лінгвістики. Мультимодальний політичний дискурс месенджера Telegram використовує рівноправні знакові системи формування смислів – графічну, аудіальну, кінематографічну, гіпертекстову. В англо- і україномовного сегментах Telegram семіотичні ресурси поєднані у мультимодальні сценарії конструювання смислів Russia-Ukraine war (далі війна), де типовим є зображення (фото/відео) + заголовок + текст + лінк. Емодзі-реакції мають прагматичні і когнітивні функції: вони сприяють конструюванню смислу, засвідчують його вплив, формують ментальний простір війни, слугують рейтингом інформації. Розгортання інформації у постах здійснюється за типом акцентуації, розширення, розробки, комбінування, зіштовхування. Новинні канали The NYT і ТРУХА 2022-2023 років формують і змінюють читацьку картину світу; їх пости надають негативної оцінки ментальному простору війни та спростовують імперські ментальні стереотипи рашистських наративів –політико-психологічне підґрунтя агресії проти незалежної України. Смислотворення війни в постах Telegram будується на базі концептуальних розширень: Україна, союзники України, росія і відповідних когнітивних схем: «Україна має надійного лідера», «Україна має розвинену економіку», «Україна має велику історію і культуру», а також «росія є вбивця», «росія порушує міжнародне право», «росія має злочинних лідерів» тощо. В роботі доведена гіпотеза про двосторонню залежність семіотичних засобів смислотворення і конструйованих ними смислів, в результаті чого ці засоби трансформують картину світу і опосередковано впливають на суспільство.","PeriodicalId":424223,"journal":{"name":"Scientific Bulletin of Kherson State University Series Germanic Studies and Intercultural Communication","volume":"13 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-08-21","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"129624707","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-08-21DOI: 10.32999/ksu2663-3426/2023-1-13
Алла Олексіївна Цапів, Олена Вікторівна Ставенко
Статтю присвячено класифікації австралійських художніх текстів для дітей жанрів літературної казки та короткого оповідання у контексті поетологічної наратології й висвітленню особливостей наративного конструювання виокремлених типів наративів. Австралійські художні тексти для дітей, створені в межах австралійської етнокультури та домінантною характеристикою яких є експліцитно або імпліцитно втілені в елементах наративного конструювання етнокультурні смисли, кваліфіковано як австралійські художні етно- наративи для дітей. Історії художніх етнонаративів для дітей складаються із низки наративних епізодів, поєднаних за допомогою наративних прийомів, що описують події, які трапляються із етнокультурно маркованим персонажем й розгортаються у межах етнокультурно забарвленого хронотопу. Мета статті полягає в обґрунтуванні класифікації австралійських художніх етнонаративів для дітей відповідно до таких критеріїв: сюжет історії, аранжування наративних епізодів, тип наратора й фокалізатора, персонажні образи та хронотоп. У статті представлено результати наратологічно-культурологічного аналізування наративного конструювання австралійських художніх етнонаративів для дітей з опертям на здобутки сучасної наратології, лінгвокультурології, та філологічних досліджень художніх текстів для дітей. Виявлено засоби втілення етнокультурної специфіки в наративному конструюванні художніх етнонаративів для дітей та висвітлено наративні особливості й етнокультурне підґрунтя чотирьох виявлених типів наративів: етіологічного, дидактичного, ініціаційного й пригодницького. Етіологічні художні етнонаративи для дітей витлумачено як історії про виникнення в результаті метаморфози тих чи тих об’єктів дійсності. Дидактичні наративи – це історії про випадок із життя, або вчинок персонажа, що сконструйовані у такий спосіб, аби навчити читацьку аудиторію певних моральних цінностей. Ініціаційні історії оповідають про дорослішання персонажа, що розгортається в пошуці ним чогось бажаного і цінного та здобуття цього у фіналі. Пригодницькі наративи є історіями про захопливі, проте ризикові пригоди етнокультурно маркованого статичного персонажа, що ілюструють зразки правильної й неправильної поведінки. Особливості наративного конструювання чотирьох типів художніх етнонаративів для дітей продемонстровано на прикладах відомих творів різних періодів розвитку австралійської літератури.
{"title":"ТАКСОНОМІЯ АВСТРАЛІЙСЬКИХ ХУДОЖНІХ ЕТНОНАРАТИВІВ ДЛЯ ДІТЕЙ У КОНТЕКСТІ ПОЕТИКИ НАРАТИВУ","authors":"Алла Олексіївна Цапів, Олена Вікторівна Ставенко","doi":"10.32999/ksu2663-3426/2023-1-13","DOIUrl":"https://doi.org/10.32999/ksu2663-3426/2023-1-13","url":null,"abstract":"Статтю присвячено класифікації австралійських художніх текстів для дітей жанрів літературної казки та короткого оповідання у контексті поетологічної наратології й висвітленню особливостей наративного конструювання виокремлених типів наративів. Австралійські художні тексти для дітей, створені в межах австралійської етнокультури та домінантною характеристикою яких є експліцитно або імпліцитно втілені в елементах наративного конструювання етнокультурні смисли, кваліфіковано як австралійські художні етно- наративи для дітей. Історії художніх етнонаративів для дітей складаються із низки наративних епізодів, поєднаних за допомогою наративних прийомів, що описують події, які трапляються із етнокультурно маркованим персонажем й розгортаються у межах етнокультурно забарвленого хронотопу. Мета статті полягає в обґрунтуванні класифікації австралійських художніх етнонаративів для дітей відповідно до таких критеріїв: сюжет історії, аранжування наративних епізодів, тип наратора й фокалізатора, персонажні образи та хронотоп. У статті представлено результати наратологічно-культурологічного аналізування наративного конструювання австралійських художніх етнонаративів для дітей з опертям на здобутки сучасної наратології, лінгвокультурології, та філологічних досліджень художніх текстів для дітей. Виявлено засоби втілення етнокультурної специфіки в наративному конструюванні художніх етнонаративів для дітей та висвітлено наративні особливості й етнокультурне підґрунтя чотирьох виявлених типів наративів: етіологічного, дидактичного, ініціаційного й пригодницького. Етіологічні художні етнонаративи для дітей витлумачено як історії про виникнення в результаті метаморфози тих чи тих об’єктів дійсності. Дидактичні наративи – це історії про випадок із життя, або вчинок персонажа, що сконструйовані у такий спосіб, аби навчити читацьку аудиторію певних моральних цінностей. Ініціаційні історії оповідають про дорослішання персонажа, що розгортається в пошуці ним чогось бажаного і цінного та здобуття цього у фіналі. Пригодницькі наративи є історіями про захопливі, проте ризикові пригоди етнокультурно маркованого статичного персонажа, що ілюструють зразки правильної й неправильної поведінки. Особливості наративного конструювання чотирьох типів художніх етнонаративів для дітей продемонстровано на прикладах відомих творів різних періодів розвитку австралійської літератури.","PeriodicalId":424223,"journal":{"name":"Scientific Bulletin of Kherson State University Series Germanic Studies and Intercultural Communication","volume":"361 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-08-21","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"133840490","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Статтю присвячено способам аналізу поетичних творів крізь призму функціонування дейктичних одиниць, що пов’язані зі змістом тексту, підпорядковані йому, й безпосередньо виступають показниками індивідуального стилю автора та дозволяють сприймати поетичний текст як певну реальність. Автори підкреслюють, що саме поетичний текст дозволяє у найбільш повній мірі розкрити приховані смисли мовних одиниць, зокрема, тих, що виступають дейктичними маркерами. Простежено історичну еволюцію поняття “дейксис”; встановлено, що воно означає вказівку на значення або функцію мовної одиниці, що виражається лексичними та граматичними засобами. Особливу увагу зосереджено на потенціалі займенникових одиниць, як дейктичних знаків, виступати засобами референції. Висловлено думку, що на відміну від когнітивного підходу, який зорієнтований на розробку моделі репрезентації знань, втілених у категорії займенника у поетичному тексті, семіотичний підхід спрямований на пояснення процесу створення смислу й нових значень з урахуванням знакової природи займенника. Автори доводять, що в поетичному тексті простір може звужуватися чи розширюватися за баченням автора для найбільш точної реалізації задуму. У тексті присутній графічний простір, якому властива, передусім, реальність, а також семантичний простір з підтекстами та алюзіями. Однією з найважливіших функцій художнього простору видається вказівка на локалізацію персонажів. Вона втілюється в основному через функціонування вказівних займенників ( this, that, these, those). Стаття наголошує на тому, що в поетичному мовленні простір виступає ключовим чинником творення художності. У поезії простір окреслюється завдяки зверненню до географічних об’єктів, а також через розташування осіб і предметів. Вказівні слова, а саме, займенники, відносяться до головних знаків мови, за якими ідентифікуються просторові та часові орієнтири, визначаються події та персонажі у поетичному тексті.
{"title":"ДЕЙКТИЧНИЙ ПРОСТІР АМЕРИКАНСЬКОГО ПОЕТИЧНОГО МОВЛЕННЯ","authors":"Наталія Володимирівна Поторій, Юлія Володимирівна Кіщенко","doi":"10.32999/ksu2663-3426/2023-1-8","DOIUrl":"https://doi.org/10.32999/ksu2663-3426/2023-1-8","url":null,"abstract":"Статтю присвячено способам аналізу поетичних творів крізь призму функціонування дейктичних одиниць, що пов’язані зі змістом тексту, підпорядковані йому, й безпосередньо виступають показниками індивідуального стилю автора та дозволяють сприймати поетичний текст як певну реальність. Автори підкреслюють, що саме поетичний текст дозволяє у найбільш повній мірі розкрити приховані смисли мовних одиниць, зокрема, тих, що виступають дейктичними маркерами. Простежено історичну еволюцію поняття “дейксис”; встановлено, що воно означає вказівку на значення або функцію мовної одиниці, що виражається лексичними та граматичними засобами. Особливу увагу зосереджено на потенціалі займенникових одиниць, як дейктичних знаків, виступати засобами референції. Висловлено думку, що на відміну від когнітивного підходу, який зорієнтований на розробку моделі репрезентації знань, втілених у категорії займенника у поетичному тексті, семіотичний підхід спрямований на пояснення процесу створення смислу й нових значень з урахуванням знакової природи займенника. Автори доводять, що в поетичному тексті простір може звужуватися чи розширюватися за баченням автора для найбільш точної реалізації задуму. У тексті присутній графічний простір, якому властива, передусім, реальність, а також семантичний простір з підтекстами та алюзіями. Однією з найважливіших функцій художнього простору видається вказівка на локалізацію персонажів. Вона втілюється в основному через функціонування вказівних займенників ( this, that, these, those). Стаття наголошує на тому, що в поетичному мовленні простір виступає ключовим чинником творення художності. У поезії простір окреслюється завдяки зверненню до географічних об’єктів, а також через розташування осіб і предметів. Вказівні слова, а саме, займенники, відносяться до головних знаків мови, за якими ідентифікуються просторові та часові орієнтири, визначаються події та персонажі у поетичному тексті.","PeriodicalId":424223,"journal":{"name":"Scientific Bulletin of Kherson State University Series Germanic Studies and Intercultural Communication","volume":"101 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-08-21","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"133434031","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-08-21DOI: 10.32999/ksu2663-3426/2023-1-16
Ганна Миколаївна Передерій
This article focuses on revealing the nature of catachresis from a cognitive perspective in the imagery space of English poetic drama. The relevance of this article is determined by general tendency of modern linguistics on integration of traditional and novel approaches to analysis of semantics of literary texts in general and poetic drama in particular. The methodology of comprehensive analysis of the imagery space of English poetic drama is based on linguistic assumption of cognitive poetics. The application of such analysis made it possible to reveal genre properties and the specifics of the imagery space of English poetic drama. To formal properties of poetic drama we refer: special rhythmic-syntactic organization, enjambment, parallelism, specific compositional-graphic arrangement of a text (dialogue, monologue, polylogue, author’s remarks, act division, action, scene etc.) and types of narration. We consider lyricism+dramatism, eventfulness, tendency to ambiguity of meaning, the specifics of image system as content properties of poetic drama. The specifics of the imagery space of English poetic drama are clarified via linguistic and cognitive analysis of the types of verbal poetic images: ambivalent, parabolic, paradoxical and symbolic. A paradoxical verbal poetic image is seen as a textual construal and a cognitive structure which has two planes – conceptual and verbal. It is a multifaceted phenomenon, a verbalized knowledge in the text construed by pre-conceptual, conceptual and language domains. In the context of our research we refer oxymoron, antithesis, paradox and catachresis to contrastive stylistic devices that create a paradoxical verbal poetic image. It is maintained that catachresis as a contrastive figure of speech is predominantly manifested in paradoxical verbal poetic images in the imagery space of English poetic drama. In paradoxical verbal poetic images various linguocognitive processes and operations of creating specifics are traced. The formation of paradoxical verbal poetic images is associated with linguo-cognitive processes of categorization and verbalization (mainly with linguo-cognitive operations of contrastive mapping). It has been proved that the formation of paradoxical verbal poetic images is predetermined by cognitive operations of attributive, situational and relational contrastive mappings.
{"title":"CATACHRESIS IN THE IMAGERY SPACE OF ENGLISH POETIC DRAMA: A COGNITIVE PERSPECTIVE","authors":"Ганна Миколаївна Передерій","doi":"10.32999/ksu2663-3426/2023-1-16","DOIUrl":"https://doi.org/10.32999/ksu2663-3426/2023-1-16","url":null,"abstract":"This article focuses on revealing the nature of catachresis from a cognitive perspective in the imagery space of English poetic drama. The relevance of this article is determined by general tendency of modern linguistics on integration of traditional and novel approaches to analysis of semantics of literary texts in general and poetic drama in particular. The methodology of comprehensive analysis of the imagery space of English poetic drama is based on linguistic assumption of cognitive poetics. The application of such analysis made it possible to reveal genre properties and the specifics of the imagery space of English poetic drama. To formal properties of poetic drama we refer: special rhythmic-syntactic organization, enjambment, parallelism, specific compositional-graphic arrangement of a text (dialogue, monologue, polylogue, author’s remarks, act division, action, scene etc.) and types of narration. We consider lyricism+dramatism, eventfulness, tendency to ambiguity of meaning, the specifics of image system as content properties of poetic drama. The specifics of the imagery space of English poetic drama are clarified via linguistic and cognitive analysis of the types of verbal poetic images: ambivalent, parabolic, paradoxical and symbolic. A paradoxical verbal poetic image is seen as a textual construal and a cognitive structure which has two planes – conceptual and verbal. It is a multifaceted phenomenon, a verbalized knowledge in the text construed by pre-conceptual, conceptual and language domains. In the context of our research we refer oxymoron, antithesis, paradox and catachresis to contrastive stylistic devices that create a paradoxical verbal poetic image. It is maintained that catachresis as a contrastive figure of speech is predominantly manifested in paradoxical verbal poetic images in the imagery space of English poetic drama. In paradoxical verbal poetic images various linguocognitive processes and operations of creating specifics are traced. The formation of paradoxical verbal poetic images is associated with linguo-cognitive processes of categorization and verbalization (mainly with linguo-cognitive operations of contrastive mapping). It has been proved that the formation of paradoxical verbal poetic images is predetermined by cognitive operations of attributive, situational and relational contrastive mappings.","PeriodicalId":424223,"journal":{"name":"Scientific Bulletin of Kherson State University Series Germanic Studies and Intercultural Communication","volume":"94 6 Pt 2 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-08-21","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"129498730","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-08-21DOI: 10.32999/ksu2663-3426/2023-1-9
Ганна Іллівна Приходько, Олександра Олексіївна Приходченко
Статтю присвячено розгляду мовленнєвих актів, які відносяться до класу експресивів. Загальне структурне членування людського мовлення детерміновано типологічною диференціацією мовленнєвих актів, що становлять живий мовленнєвий простір. Ідентифікацією різних типів висловлювань, їх структурним та функціональним аналізом займається теорія мовленнєвих актів. Експресивність мовлення, його прояв відноситься до кардинальних і досить популярних лінгвістичних проблем, оскільки вона пов’язана з емоційним ставленням мовця до адресата і до змісту мовлення. Метою запропонованої розвідки є дослідження природи та складу класу експресивів. Експресиви можна в цілому охарактеризувати як двосторонній мовленнєвий акт, який може виступати у функції ініціації діалогічної інтеракції або бути реакцією на зовнішній (вербальний чи невербальний) стимул, але, як правило, експресиви починають інтеракцію, вони здійснюються як би «поза мовленнєвим контекстом». Експресивні мовні акти розглядаються як акти, що реалізують інтенцію вираження психологічного стану та здійснення емоційного впливу на адресата. Умовами успішності експресивів є такі: емоційний стан або емоційне ставлення мовця; позитивна чи негативна зарядженість експресивних висловлювань; умова щирості. До складу експресивів включають мовленнєві акти оцінки, оскільки вони є «приватним випадком» оцінних мовленнєвих актів. Пропонується виділяти в межах класу експресивів два підкласи мовленнєвих актів: соціативи – мовленнєві акти вираження визнання мовцем слухача як члена однієї з ним соціальної групи, що виражається у певних стандартних ситуаціях (вітання, вибачення, привітання, співчуття, подяка, жаль, тост, співчуття, благословення); емотиви – мовленнєві акти вираження емотивно-оціночного відношення та емоційного впливу, до яких мовець вдається як до санкцій, що регулюють виконання слухачем своїх соціальних та міжособистісних ролей (похвала, осуд, комплімент, образа). Ці мовленнєві акти здійснюються з різними цілями, за різних умов, спираються на різні канонічні мовленнєві та категоріальні ситуації.
{"title":"ПРАГМАТИКА ТА СЕМАНТИКА ЕКСПРЕСИВІВ","authors":"Ганна Іллівна Приходько, Олександра Олексіївна Приходченко","doi":"10.32999/ksu2663-3426/2023-1-9","DOIUrl":"https://doi.org/10.32999/ksu2663-3426/2023-1-9","url":null,"abstract":"Статтю присвячено розгляду мовленнєвих актів, які відносяться до класу експресивів. Загальне структурне членування людського мовлення детерміновано типологічною диференціацією мовленнєвих актів, що становлять живий мовленнєвий простір. Ідентифікацією різних типів висловлювань, їх структурним та функціональним аналізом займається теорія мовленнєвих актів. Експресивність мовлення, його прояв відноситься до кардинальних і досить популярних лінгвістичних проблем, оскільки вона пов’язана з емоційним ставленням мовця до адресата і до змісту мовлення. Метою запропонованої розвідки є дослідження природи та складу класу експресивів. Експресиви можна в цілому охарактеризувати як двосторонній мовленнєвий акт, який може виступати у функції ініціації діалогічної інтеракції або бути реакцією на зовнішній (вербальний чи невербальний) стимул, але, як правило, експресиви починають інтеракцію, вони здійснюються як би «поза мовленнєвим контекстом». Експресивні мовні акти розглядаються як акти, що реалізують інтенцію вираження психологічного стану та здійснення емоційного впливу на адресата. Умовами успішності експресивів є такі: емоційний стан або емоційне ставлення мовця; позитивна чи негативна зарядженість експресивних висловлювань; умова щирості. До складу експресивів включають мовленнєві акти оцінки, оскільки вони є «приватним випадком» оцінних мовленнєвих актів. Пропонується виділяти в межах класу експресивів два підкласи мовленнєвих актів: соціативи – мовленнєві акти вираження визнання мовцем слухача як члена однієї з ним соціальної групи, що виражається у певних стандартних ситуаціях (вітання, вибачення, привітання, співчуття, подяка, жаль, тост, співчуття, благословення); емотиви – мовленнєві акти вираження емотивно-оціночного відношення та емоційного впливу, до яких мовець вдається як до санкцій, що регулюють виконання слухачем своїх соціальних та міжособистісних ролей (похвала, осуд, комплімент, образа). Ці мовленнєві акти здійснюються з різними цілями, за різних умов, спираються на різні канонічні мовленнєві та категоріальні ситуації.","PeriodicalId":424223,"journal":{"name":"Scientific Bulletin of Kherson State University Series Germanic Studies and Intercultural Communication","volume":"23 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-08-21","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"115729631","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-08-21DOI: 10.32999/ksu2663-3426/2023-1-12
Алла Олексіївна Цапів, Марія Андріївна Андрєєва
Наукову розвідку присвячено виявленню характерних рис взаємодії наратора та читача-дитини у художніх текстах для дітей відомого британського письменника Р. Дала. Відповідно, нами поставлено завдання з’ясувати особливості відображення нарататора у художніх текстах для дітей Р. Дала, окреслити взаємозв’язок найменування казок з ключовими елементами сюжету та визначити роль антропоморфних анімалістичних персонажів у наративах Р. Дала. У казках автора елементи реального переплітаються з елементами магічного та фантастичного. Між окремими художніми текстами існують інтертекстуальні зв’язки двох видів: події казок можуть відбуватися в одній художній реальності, або ж події однієї казки можуть бути вигаданими для персонажів іншої. Казкам Р. Дала характерні експліцитні звертання до нарататора. Наратор неодноразово привертає увагу своїх читачів-дітей до особливо важливих елементів сюжету та намагається збільшити їхній рівень довіри до нього як до оповідача, використовуючи займенник you в тексті. У більшості назв наративів Р. Дала вживається ім’я головного героя-дитини. У статті з’ясовано взаємозв’язок між вживанням повної або лагідної форм імені в найменуванні з ключовими елементами сюжетної лінії. Однією із проаналізованих у статті робіт є збірка казок “Revolting Rhymes”(Dahl, 2016i), у якій автор у віршованій формі переосмислює відомі англійськомовні казки. Читачам необхідно мати наперед знання типових казкових сюжетів, щоб відрізнити їх від новітньої інтерпретації письменника. Поруч із головними героями у художніх текстах Р. Дала традиційно зустрічаємо анімалістичних персонажів. Звірі супроводжують героїв-дітей у їхніх пригодах та подорожах, підтримують їх на шляху до успіху та захищають від небезпек. У казках “Fantastic Mr. Fox” та “The Enormous Crocodile” тварини виступають головними героями, що є нетиповим для наративів автора. Усі антропоморфних звірів та комах можна віднести до чоловічої або жіночої статі, відповідно до особових займенників he/she, якими їх позначено у тексті, та приставок Mr/Ms/Mrs перед їхніми іменами.
{"title":"НАРАТАТИВНІ ОСОБЛИВОСТІ ПОСТМОДЕРНІСТСЬКИХ КАЗОК БРИТАНСЬКОЇ ТРАДИЦІЇ (НА ОСНОВІ ХУДОЖНІХ ТЕКСТІВ ДЛЯ ДІТЕЙ Р. ДАЛА)","authors":"Алла Олексіївна Цапів, Марія Андріївна Андрєєва","doi":"10.32999/ksu2663-3426/2023-1-12","DOIUrl":"https://doi.org/10.32999/ksu2663-3426/2023-1-12","url":null,"abstract":"Наукову розвідку присвячено виявленню характерних рис взаємодії наратора та читача-дитини у художніх текстах для дітей відомого британського письменника Р. Дала. Відповідно, нами поставлено завдання з’ясувати особливості відображення нарататора у художніх текстах для дітей Р. Дала, окреслити взаємозв’язок найменування казок з ключовими елементами сюжету та визначити роль антропоморфних анімалістичних персонажів у наративах Р. Дала. У казках автора елементи реального переплітаються з елементами магічного та фантастичного. Між окремими художніми текстами існують інтертекстуальні зв’язки двох видів: події казок можуть відбуватися в одній художній реальності, або ж події однієї казки можуть бути вигаданими для персонажів іншої. Казкам Р. Дала характерні експліцитні звертання до нарататора. Наратор неодноразово привертає увагу своїх читачів-дітей до особливо важливих елементів сюжету та намагається збільшити їхній рівень довіри до нього як до оповідача, використовуючи займенник you в тексті. У більшості назв наративів Р. Дала вживається ім’я головного героя-дитини. У статті з’ясовано взаємозв’язок між вживанням повної або лагідної форм імені в найменуванні з ключовими елементами сюжетної лінії. Однією із проаналізованих у статті робіт є збірка казок “Revolting Rhymes”(Dahl, 2016i), у якій автор у віршованій формі переосмислює відомі англійськомовні казки. Читачам необхідно мати наперед знання типових казкових сюжетів, щоб відрізнити їх від новітньої інтерпретації письменника. Поруч із головними героями у художніх текстах Р. Дала традиційно зустрічаємо анімалістичних персонажів. Звірі супроводжують героїв-дітей у їхніх пригодах та подорожах, підтримують їх на шляху до успіху та захищають від небезпек. У казках “Fantastic Mr. Fox” та “The Enormous Crocodile” тварини виступають головними героями, що є нетиповим для наративів автора. Усі антропоморфних звірів та комах можна віднести до чоловічої або жіночої статі, відповідно до особових займенників he/she, якими їх позначено у тексті, та приставок Mr/Ms/Mrs перед їхніми іменами.","PeriodicalId":424223,"journal":{"name":"Scientific Bulletin of Kherson State University Series Germanic Studies and Intercultural Communication","volume":"52 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-08-21","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"126859153","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-08-21DOI: 10.32999/ksu2663-3426/2023-1-3
Олександра Косюга
Стаття присвячена визначенню та характеристиці основних аспектів жанру нарратива про Гаррі Поттера. Зосереджено увагу на проблемі еволюції жанрів художніх текстів у сучасній літературі. Охарактеризовано основні подібності та відмінності у художніх творах. Досліджено специфіку розвитку нових жанрових форм у сучасній фентезійній літературі. Встановлено, що аналіз жанру твору Дж.К.Ролінг можливий лише за урахування усіх типових характеристик різних жанрів та піджанрів. Доведено, що, завдяки еволюції літературного жанру, з’явилася нова тенденція у фентезійній літературі ХХІ століття та виникла нова категорія – «гібридний жанр», до якого і належить зазначений художній твір. Цей гібридний жанр обумовлює «множення піджанрів» і й притаманний творам літератури для юнацтва та молоді. У статті встановлено, що наратив про Гаррі Поттера має елементи щонайменше 10 жанрів: міф, чарівна казка, роман, детектив, жанр шкільної історії (boarding story – як піджанр), так званого «чорного роману» (gothic novel), роману для молоді, (roman for young adults), утопії та антиутопії (alternate story), фентезі, а також елементи пригодницької літератури та літератури жахів (horror literature). Завдяки цьому, в септологій Дж.К.Ролінг виникає своєрідний петчворк жанрів, що обумовлений еволюцією головного героя – чарівника Гаррі, який, протягом подій описаних в усіх семи книгах, з дитини перетворюється на дорослого, як фізично, так і морально. Таким чином розширюється цільова вікова аудиторія читачів: спочатку (перша та друга частина септології – «Harry Potter and Philosopher’s Stone» та «Harry Potter and the Chamber of Secrets» ) – це книги для дітей та підлітків, потім (третя, четверта та п’ята частини – «Harry Potter and the Prisoner of Azkaban», «Harry Potter and the Goblet of Fire», «Harry Potter and the Order of the Phoenix») – для так званих “Young Adults”, й нарешті (останні дві частини – «Harry Potter and the Half-Blood Prince» та «Harry Potter and the Deathly Hallows») – для дорослих. Читач росте паралельно створенню (написанню) художнього твору (що власне, вперше в сучасній фентезійній літературі, і відбулося з нарративом про Гаррі Поттера).
{"title":"ЖАНРОВІ ОСОБЛИВОСТІ СЕПТОЛОГІЇ ПРО ГАРРІ ПОТТЕРА: ВІД КАЗКИ ДО ГОТИЧНОЇ ЛІТЕРАТУРИ","authors":"Олександра Косюга","doi":"10.32999/ksu2663-3426/2023-1-3","DOIUrl":"https://doi.org/10.32999/ksu2663-3426/2023-1-3","url":null,"abstract":"Стаття присвячена визначенню та характеристиці основних аспектів жанру нарратива про Гаррі Поттера. Зосереджено увагу на проблемі еволюції жанрів художніх текстів у сучасній літературі. Охарактеризовано основні подібності та відмінності у художніх творах. Досліджено специфіку розвитку нових жанрових форм у сучасній фентезійній літературі. Встановлено, що аналіз жанру твору Дж.К.Ролінг можливий лише за урахування усіх типових характеристик різних жанрів та піджанрів. Доведено, що, завдяки еволюції літературного жанру, з’явилася нова тенденція у фентезійній літературі ХХІ століття та виникла нова категорія – «гібридний жанр», до якого і належить зазначений художній твір. Цей гібридний жанр обумовлює «множення піджанрів» і й притаманний творам літератури для юнацтва та молоді. У статті встановлено, що наратив про Гаррі Поттера має елементи щонайменше 10 жанрів: міф, чарівна казка, роман, детектив, жанр шкільної історії (boarding story – як піджанр), так званого «чорного роману» (gothic novel), роману для молоді, (roman for young adults), утопії та антиутопії (alternate story), фентезі, а також елементи пригодницької літератури та літератури жахів (horror literature). Завдяки цьому, в септологій Дж.К.Ролінг виникає своєрідний петчворк жанрів, що обумовлений еволюцією головного героя – чарівника Гаррі, який, протягом подій описаних в усіх семи книгах, з дитини перетворюється на дорослого, як фізично, так і морально. Таким чином розширюється цільова вікова аудиторія читачів: спочатку (перша та друга частина септології – «Harry Potter and Philosopher’s Stone» та «Harry Potter and the Chamber of Secrets» ) – це книги для дітей та підлітків, потім (третя, четверта та п’ята частини – «Harry Potter and the Prisoner of Azkaban», «Harry Potter and the Goblet of Fire», «Harry Potter and the Order of the Phoenix») – для так званих “Young Adults”, й нарешті (останні дві частини – «Harry Potter and the Half-Blood Prince» та «Harry Potter and the Deathly Hallows») – для дорослих. Читач росте паралельно створенню (написанню) художнього твору (що власне, вперше в сучасній фентезійній літературі, і відбулося з нарративом про Гаррі Поттера).","PeriodicalId":424223,"journal":{"name":"Scientific Bulletin of Kherson State University Series Germanic Studies and Intercultural Communication","volume":"1 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-08-21","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"130325597","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-08-21DOI: 10.32999/ksu2663-3426/2023-1-5
Наталя Ярославівна Нера
Статтю присвячено розгляду дієслова як репрезентуючого компоненту у структурі невласне-прямої мови на основі жіночої прози першої половини XX століття. У процесі дослідження визначено, що дієслова передають ставлення автора до персонажа, допомагають читачеві зазирнути в світ героя, діють на його емоції і сприйняття описуваних подій. У пропонованій розвідці застосовано зіставний та опозиційний методи. Перший дозволив виявити специфіку, подібності та відмінності вербальної поведінки персонажа-жінки vs персонажа-чоловіка та їхніх функцій на лексичному рівні, другий - використано для ідентифікації невласне-прямої мови, для виявлення диференційних ознак чоловічої vs жіночої невласне-прямої мови, для встановлення між ними системних зв'язків та для класифікації комунікації "чоловічого" та "жіночого" типу. Зауважено, що однією з форм текстової актуалізації чоловічої vs жіночої невласне-прямої мови є репрезентуючі дієслова, які вказують на ґендерні диференційні параметри чоловічої і жіночої невласне-прямої мови, слугують засобом виділення персонажної перспективи, є сигналом хвилювань персонажів, їхніх відчуттів та сприйняття. Явище репрезентуючого компоненту проаналізовано у двох аспектах: з огляду семантики та позиції у тексті у чоловічій та жіночій невласне-прямій мові. Дистрибуція репрезентуючого компоненту у чоловічому та жіночому засвідчує, що інтерпозиція переважає, тоді як препозиція і постпозиція більш ніж удвічі рідше трапляється в аналізованих творах. Виділено декілька груп дієслів, які вводять невласне-пряму мову в контекст твору, а саме дієслова думки, дієслова мовлення, дієслова почуття, дієслова запитань/відповіді. Аналіз семантики репрезентуючого компоненту у невласне-прямій мові чоловічого та жіночого типу налічує чотири групи дієслів, з широким спектром синонімів, які вказують на роздуми, внутрішні імпульси психіки персонажа, передають хвилювання та відчуття, відтворюють внутрішні рефлексії персонажів. Простежено, що різноманітність способів введення невлас- непрямої мови пояснюється тим, що вона є органічним поєднанням позицій автора і персонажа.
{"title":"ДІЄСЛОВА ЯК МАРКЕРИ РЕПРЕЗЕНТАЦЇЇ НЕВЛАСНЕ-ПРЯМОЇ МОВИ У СТРУКТУРІ ОПОВІДІ","authors":"Наталя Ярославівна Нера","doi":"10.32999/ksu2663-3426/2023-1-5","DOIUrl":"https://doi.org/10.32999/ksu2663-3426/2023-1-5","url":null,"abstract":"Статтю присвячено розгляду дієслова як репрезентуючого компоненту у структурі невласне-прямої мови на основі жіночої прози першої половини XX століття. У процесі дослідження визначено, що дієслова передають ставлення автора до персонажа, допомагають читачеві зазирнути в світ героя, діють на його емоції і сприйняття описуваних подій. У пропонованій розвідці застосовано зіставний та опозиційний методи. Перший дозволив виявити специфіку, подібності та відмінності вербальної поведінки персонажа-жінки vs персонажа-чоловіка та їхніх функцій на лексичному рівні, другий - використано для ідентифікації невласне-прямої мови, для виявлення диференційних ознак чоловічої vs жіночої невласне-прямої мови, для встановлення між ними системних зв'язків та для класифікації комунікації \"чоловічого\" та \"жіночого\" типу. Зауважено, що однією з форм текстової актуалізації чоловічої vs жіночої невласне-прямої мови є репрезентуючі дієслова, які вказують на ґендерні диференційні параметри чоловічої і жіночої невласне-прямої мови, слугують засобом виділення персонажної перспективи, є сигналом хвилювань персонажів, їхніх відчуттів та сприйняття. Явище репрезентуючого компоненту проаналізовано у двох аспектах: з огляду семантики та позиції у тексті у чоловічій та жіночій невласне-прямій мові. Дистрибуція репрезентуючого компоненту у чоловічому та жіночому засвідчує, що інтерпозиція переважає, тоді як препозиція і постпозиція більш ніж удвічі рідше трапляється в аналізованих творах. Виділено декілька груп дієслів, які вводять невласне-пряму мову в контекст твору, а саме дієслова думки, дієслова мовлення, дієслова почуття, дієслова запитань/відповіді. Аналіз семантики репрезентуючого компоненту у невласне-прямій мові чоловічого та жіночого типу налічує чотири групи дієслів, з широким спектром синонімів, які вказують на роздуми, внутрішні імпульси психіки персонажа, передають хвилювання та відчуття, відтворюють внутрішні рефлексії персонажів. Простежено, що різноманітність способів введення невлас- непрямої мови пояснюється тим, що вона є органічним поєднанням позицій автора і персонажа.","PeriodicalId":424223,"journal":{"name":"Scientific Bulletin of Kherson State University Series Germanic Studies and Intercultural Communication","volume":"5 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-08-21","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"114468305","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：