Pub Date : 2023-08-21DOI: 10.32999/ksu2663-3426/2023-1-1
Олена Олександрівна Кобзєва
У статті розглядається дискурсивна стратегія, реалізована адвокатом захисту в американському судовому засіданні. Дане дослідження охоплює визначення глобальної та локальної стратегій адвоката захисту, виявлення комплексу його мовленнєвих стратегій та тактик. Актуальність теми дослідження визначається застосованим комплексним комунікативно-дискурсивним підходом, на основі постулатів якого можна визначити та вивчити стратегії та тактики адвоката захисту в американському судовому засіданні та встановити параметри їхньої варіації. Робота сприяє вирішенню важливого наукового завдання сучасного мовознавства – з'ясування зв'язку між роллю комуніканта та його дискурсивною стратегією та виявлення впливу колективних та індивідуальних факторів на стратегічну спрямованість мовленнєвих дій комуніканта у суворо інституційних умовах, такої важливої ланки правової системи, як суд. Об'єктом дослідження є промова адвокатів захисту в американському суді, а предметом – стратегії та тактики, що реалізуються ними під час судового засідання, та параметри їхнього варіювання. Мета дослідження – встановити глобальні, локальні, мовленнєві стратегії та тактики адвоката захисту в американському судовому засіданні та виявити їх варіювання залежно від ситуаційних факторів та дискурсивної особи адвокатів. Стратегія, що реалізується учасником дискурсу, заснована на його декларативних та процесуальних знаннях про права та обов'язки, стереотипно пов'язані з роллю цього учасника. Таким чином, основною метою адвоката захисту є переконання суддів у істинності своїх суджень, що призводить до виникнення глобальної дискурсивної стратегії – стратегії переконання. Для того, щоб переконати суд, судження, заяви та висновки захисника повинні бути логічними та послідовними, що обумовлює виділення стратегії логічного переконання як локальної, яка конкретизує глобальну стратегію. Оскільки судова мова захисника є логічно вибудованою лінією аргументації, це дозволяє стверджувати про наявність у моделі дискурсивної стратегії американського судового дискурсу мовленнєвих стратегій: раціональної та емоційної аргументації.
{"title":"СТРАТЕГІЇ І ТАКТИКИ АДВОКАТУ ЗАХИСТУ В АМЕРИКАНСЬКОМУ СУДОВОМУ ДИСКУРСІ","authors":"Олена Олександрівна Кобзєва","doi":"10.32999/ksu2663-3426/2023-1-1","DOIUrl":"https://doi.org/10.32999/ksu2663-3426/2023-1-1","url":null,"abstract":"У статті розглядається дискурсивна стратегія, реалізована адвокатом захисту в американському судовому засіданні. Дане дослідження охоплює визначення глобальної та локальної стратегій адвоката захисту, виявлення комплексу його мовленнєвих стратегій та тактик. Актуальність теми дослідження визначається застосованим комплексним комунікативно-дискурсивним підходом, на основі постулатів якого можна визначити та вивчити стратегії та тактики адвоката захисту в американському судовому засіданні та встановити параметри їхньої варіації. Робота сприяє вирішенню важливого наукового завдання сучасного мовознавства – з'ясування зв'язку між роллю комуніканта та його дискурсивною стратегією та виявлення впливу колективних та індивідуальних факторів на стратегічну спрямованість мовленнєвих дій комуніканта у суворо інституційних умовах, такої важливої ланки правової системи, як суд. Об'єктом дослідження є промова адвокатів захисту в американському суді, а предметом – стратегії та тактики, що реалізуються ними під час судового засідання, та параметри їхнього варіювання. Мета дослідження – встановити глобальні, локальні, мовленнєві стратегії та тактики адвоката захисту в американському судовому засіданні та виявити їх варіювання залежно від ситуаційних факторів та дискурсивної особи адвокатів. Стратегія, що реалізується учасником дискурсу, заснована на його декларативних та процесуальних знаннях про права та обов'язки, стереотипно пов'язані з роллю цього учасника. Таким чином, основною метою адвоката захисту є переконання суддів у істинності своїх суджень, що призводить до виникнення глобальної дискурсивної стратегії – стратегії переконання. Для того, щоб переконати суд, судження, заяви та висновки захисника повинні бути логічними та послідовними, що обумовлює виділення стратегії логічного переконання як локальної, яка конкретизує глобальну стратегію. Оскільки судова мова захисника є логічно вибудованою лінією аргументації, це дозволяє стверджувати про наявність у моделі дискурсивної стратегії американського судового дискурсу мовленнєвих стратегій: раціональної та емоційної аргументації.","PeriodicalId":424223,"journal":{"name":"Scientific Bulletin of Kherson State University Series Germanic Studies and Intercultural Communication","volume":"48 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-08-21","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"123901085","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Представлена стаття присвячена дослідженню лінгвальних особливостей наративного дискурсу в жанрі спогадів на матеріалі усних розповідей носіїв англійської мови про своє життя. Екстралінгвістична категорія гендер розглядається авторами як соціокультурний конструкт поза межами біологічної статі мовця. Під наративом в нашій роботі прийнято особливу для людини форму життя, яка складається з вербальної реконструкції подій, що мали місце в минулому. Наратив відіграє помітну роль в осмисленні людиною власної особи; людське Я інтерпретується як оповідна конвенція особливого типу, яка додає цілісність суб’єктивному досвіду і співвідносить його з однією і тією ж особою. Люди – це історії, які вони розповідають. Життя розгортається у часі, тобто, як і наратив, володіє динамічною природою; подібно наративу, життя націлене в майбутнє, після закінчення певного періоду в житті людини, також як і після закінчення розповіді, індивід виявляється здатним оцінити можливі перспективи при наявному минулому. Самоідентифікація людини найкраще висвітлюється в жанрі спогадів. До експериментального корпусу роботи увійшли тексти усної автобіографії: Camilla Duchess of Lochmar and Bill Cole, тексти спогадів Jane Burton та James O'Neill, аудіозапис “David Niven reads from his autobiography. An Englishman who became an American actor” та запис розповіді про своє життя професора Майкла Криса загальним звучанням 120 хв. Мета роботи – визначити мовні параметри усної оповіді в жанрі спогадів на лексичному, синтаксичному та просодичному рівні. В результаті проведених досліджень було виділено основні параметри автобіографії: параметри особистості, які складаються з гендерних характеристик, вікових характеристик, характеристики зовнішності, освіти, соціального, сімейного та емоційного стану персонажа, просторові характеристики, куди увійшли географічні, антропогенні, конситуативні, персоніфіковані та темпоральні – астрономічні, наративні, значущі події та тривалість події.
{"title":"ПРОСОДИЧНЕ АРАНЖУВАННЯ АНГЛОМОВНОГО АВТОБІОГРАФІЧНОГО НАРАТИВНОГО ДИСКУРСУ","authors":"Вікторія Володимирівна Олінчук, Марина Валеріївна Чеснокова","doi":"10.32999/ksu2663-3426/2023-1-6","DOIUrl":"https://doi.org/10.32999/ksu2663-3426/2023-1-6","url":null,"abstract":"Представлена стаття присвячена дослідженню лінгвальних особливостей наративного дискурсу в жанрі спогадів на матеріалі усних розповідей носіїв англійської мови про своє життя. Екстралінгвістична категорія гендер розглядається авторами як соціокультурний конструкт поза межами біологічної статі мовця. Під наративом в нашій роботі прийнято особливу для людини форму життя, яка складається з вербальної реконструкції подій, що мали місце в минулому. Наратив відіграє помітну роль в осмисленні людиною власної особи; людське Я інтерпретується як оповідна конвенція особливого типу, яка додає цілісність суб’єктивному досвіду і співвідносить його з однією і тією ж особою. Люди – це історії, які вони розповідають. Життя розгортається у часі, тобто, як і наратив, володіє динамічною природою; подібно наративу, життя націлене в майбутнє, після закінчення певного періоду в житті людини, також як і після закінчення розповіді, індивід виявляється здатним оцінити можливі перспективи при наявному минулому. Самоідентифікація людини найкраще висвітлюється в жанрі спогадів. До експериментального корпусу роботи увійшли тексти усної автобіографії: Camilla Duchess of Lochmar and Bill Cole, тексти спогадів Jane Burton та James O'Neill, аудіозапис “David Niven reads from his autobiography. An Englishman who became an American actor” та запис розповіді про своє життя професора Майкла Криса загальним звучанням 120 хв. Мета роботи – визначити мовні параметри усної оповіді в жанрі спогадів на лексичному, синтаксичному та просодичному рівні. В результаті проведених досліджень було виділено основні параметри автобіографії: параметри особистості, які складаються з гендерних характеристик, вікових характеристик, характеристики зовнішності, освіти, соціального, сімейного та емоційного стану персонажа, просторові характеристики, куди увійшли географічні, антропогенні, конситуативні, персоніфіковані та темпоральні – астрономічні, наративні, значущі події та тривалість події.","PeriodicalId":424223,"journal":{"name":"Scientific Bulletin of Kherson State University Series Germanic Studies and Intercultural Communication","volume":"31 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-08-21","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"117044663","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Стаття присвячена лінгвістичному аналізу сучасного німецькомовного газетного заголовку. Мета роботи полягає у комплексному дослідженні специфіки німецькомовного заголовку ХХІ століття в сучасних інтернет-виданнях Німеччини. Методологія цієї роботи заснована на застосуванні загальнонаукових та емпіричних методів дослідження, серед яких: критичний аналіз (дослідження проблеми заголовку у сучасних лінгвістичних студіях); теоретичний (узагальнення теоретичних відомостей про заголовок та заголовковий комплекс як один із постійних елементів архітектоніки друкованого періодичного видання засобів масової інформації); метод індукції (для узагальнення конкретизації загальних висновків); описовий метод та метод контекстуального аналізу для виокремлення та аналізу емпіричного матеріалу дослідження. Встановлено, що німецькомовні заголовки ХХІ століття охоплюють найбільш актуальні проблеми сьогодення як: пандемія, вакцинація громадян, політична діяльність окремих лідерів Німеччини та інших країн, кліматичні зміни та катастрофи, пов’язані з цими змінами; проблеми міжнародної політики, вирішення військових конфліктів, збереження миру в Європі та і в цілому світі. Емпіричний матеріал дослідження дозволив виокремити низку стилістичних прийомів та фігур, якими насичені сьогоднішні заголовки :антитеза, перелік, гра слів, метафора, модифікація фразеологічних одиниць. Доведено, що до лексичної організації заголовку залучаються спеціальні слова, терміни, професіоналізмі з різних галузей суспільного буття, скорочення різного типу, а також зазначена провідна роль запозичень , англійських зокрема. У дослідженні підкреслено тісний зв'язок заголовку із підзаголовком, що впливає у значній мірі на реципієнта і спонукає його до прочитання викладеного матеріалу.
{"title":"СПЕЦИФІКА СУЧАСНОГО ГАЗЕТНОГО НІМЕЦЬКОМОВНОГО ЗАГОЛОВКУ (НА МАТЕРІАЛІ ПРОВІДНИХ ІНТЕРНЕТ-ВИДАНЬ НІМЕЧЧИНИ)","authors":"Світлана Миколаївна Солдатова, Ірина Вікторівна Гоштанар","doi":"10.32999/ksu2663-3426/2023-1-10","DOIUrl":"https://doi.org/10.32999/ksu2663-3426/2023-1-10","url":null,"abstract":"Стаття присвячена лінгвістичному аналізу сучасного німецькомовного газетного заголовку. Мета роботи полягає у комплексному дослідженні специфіки німецькомовного заголовку ХХІ століття в сучасних інтернет-виданнях Німеччини. Методологія цієї роботи заснована на застосуванні загальнонаукових та емпіричних методів дослідження, серед яких: критичний аналіз (дослідження проблеми заголовку у сучасних лінгвістичних студіях); теоретичний (узагальнення теоретичних відомостей про заголовок та заголовковий комплекс як один із постійних елементів архітектоніки друкованого періодичного видання засобів масової інформації); метод індукції (для узагальнення конкретизації загальних висновків); описовий метод та метод контекстуального аналізу для виокремлення та аналізу емпіричного матеріалу дослідження. Встановлено, що німецькомовні заголовки ХХІ століття охоплюють найбільш актуальні проблеми сьогодення як: пандемія, вакцинація громадян, політична діяльність окремих лідерів Німеччини та інших країн, кліматичні зміни та катастрофи, пов’язані з цими змінами; проблеми міжнародної політики, вирішення військових конфліктів, збереження миру в Європі та і в цілому світі. Емпіричний матеріал дослідження дозволив виокремити низку стилістичних прийомів та фігур, якими насичені сьогоднішні заголовки :антитеза, перелік, гра слів, метафора, модифікація фразеологічних одиниць. Доведено, що до лексичної організації заголовку залучаються спеціальні слова, терміни, професіоналізмі з різних галузей суспільного буття, скорочення різного типу, а також зазначена провідна роль запозичень , англійських зокрема. У дослідженні підкреслено тісний зв'язок заголовку із підзаголовком, що впливає у значній мірі на реципієнта і спонукає його до прочитання викладеного матеріалу.","PeriodicalId":424223,"journal":{"name":"Scientific Bulletin of Kherson State University Series Germanic Studies and Intercultural Communication","volume":"73 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-08-21","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"128714184","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-08-21DOI: 10.32999/ksu2663-3426/2023-1-7
Надія Вікторівна Погорлецька
Наукову розвідку присвячено висвітленню образу КОХАННЯ у поетичних текстах Нової Зеландії у світлі когнітивно-прагматичного підходу. Образ кохання посідає вагоме місце у художній літературі будь-якої країни. У річищі традицій когнітивної поетики та лінгвопрагматики ми спробували висвітлити образ КОХАННЯ, представлений поетами іншого континенту. Ілюстративним матеріалом слугували відомі поетичні твори новозеландських поетів кінця ХІХ – початку ХХІ століття. Мета статті полягає у дослідженні особливостей вербалізації образу КОХАННЯ шляхом виявлення способів осмислення й прагматично обумовлених засобів мовленнєвого втілення образу в поезії Нової Зеландії. У статті надано аналітичний огляд наукового доробку з проблеми вивчення образності у когнітивному вимірі та проаналізовано результати досліджень поетичних текстів у когнітивно-прагматичному аспекті. Спираючись на когнітивну теорію словесного поетичного образу, визначаємо образ КОХАННЯ як кумулятивний. За допомоги імплікативних ознак архетипних (ЖИТТЯ, ВОДА, РІВНОВАГА, СИЛА), стереотипних (РІВНОВАГА, СИЛА, ЦИКЛ, ШЛЯХ, ОСНОВА, НЕСКІНЧЕННІСТЬ та ін.), етнокультурних (MANA) концептів вилучаємо смисли образу КОХАННЯ, багатство і різноаспектність яких підкреслює багатошаровість образу. У досліджені висвітлені прагматичні властивості образу КОХАННЯ у поетичних текстах Нової Зеландії, визначено домінантну стратегію спонукання, яка реалізується тактиками інтригування та маніпуляції. Використання таких стратегій і тактик забезпечує перлокутивний ефект. Стратегії та їхні тактики переважно виражаються питальними реченнями, умовним способом дієслова та імперативними конструкціями. Прагматична властивість таких мовних засобів полягає в їхній ілокутивній силі. Наведені у статті приклади та їхній аналіз з позиції когнітивно-прагматичного підходу уможливили підсумувати, що кумулятивний образ КОХАННЯ у новозеландській поезії вміщає низку словесних поетичних образів, через які реалізуються прагматичні установки автора.
本研究以认知实用主义方法为基础，专门探讨新西兰诗歌文本中的 "爱 "的形象。爱情形象在任何国家的小说中都占有重要地位。根据认知诗学和语言语用学的传统，我们试图突出另一个大陆的诗人所展现的 LOVE 形象。说明材料是十九世纪末二十一世纪初新西兰诗人的著名诗歌作品。文章旨在通过确定新西兰诗歌中对 LOVE 形象的理解方式和语用决定的语言体现手段，研究 LOVE 形象语言化的特殊性。文章从认知维度对研究意象问题的科学工作进行了分析概述，并从认知语用方面对诗歌文本的研究成果进行了分析。基于语言诗歌意象的认知理论，我们将 LOVE 的意象定义为累积。借助原型（"生命"、"水"、"平等"、"力量"）、定型（"平等"、"力量"、"循环"、"方式"、"基础"、"无限 "等）和民族文化（"MANA"）概念的暗示符号，我们提取了 "爱 "这一形象的含义，其丰富性和多样性强调了这一形象的多层次性。本研究强调了新西兰诗歌文本中 "LOVE "形象的实用性，确定了诱导的主导策略，并通过阴谋和操纵策略加以实施。这些策略和战术的使用产生了会话效果。这些策略和战术主要通过疑问句、动词的条件语气和命令式结构来表达。这些语言手段的语用特性就是它们的会话能力。从认知-语用方法的角度，通过文章中列举的例子及其分析，我们可以得出这样的结论：新西兰诗歌中累积的 "LOVE "形象包含了许多口头诗歌形象，作者的语用态度通过这些形象得以实现。
{"title":"ОБРАЗ КОХАННЯ У НОВОЗЕЛАНДСЬКИХ ПОЕТИЧНИХ ТЕКСТАХ: КОГНІТИВНО-ПРАГМАТИЧНИЙ АСПЕКТ","authors":"Надія Вікторівна Погорлецька","doi":"10.32999/ksu2663-3426/2023-1-7","DOIUrl":"https://doi.org/10.32999/ksu2663-3426/2023-1-7","url":null,"abstract":"Наукову розвідку присвячено висвітленню образу КОХАННЯ у поетичних текстах Нової Зеландії у світлі когнітивно-прагматичного підходу. Образ кохання посідає вагоме місце у художній літературі будь-якої країни. У річищі традицій когнітивної поетики та лінгвопрагматики ми спробували висвітлити образ КОХАННЯ, представлений поетами іншого континенту. Ілюстративним матеріалом слугували відомі поетичні твори новозеландських поетів кінця ХІХ – початку ХХІ століття. Мета статті полягає у дослідженні особливостей вербалізації образу КОХАННЯ шляхом виявлення способів осмислення й прагматично обумовлених засобів мовленнєвого втілення образу в поезії Нової Зеландії. У статті надано аналітичний огляд наукового доробку з проблеми вивчення образності у когнітивному вимірі та проаналізовано результати досліджень поетичних текстів у когнітивно-прагматичному аспекті. Спираючись на когнітивну теорію словесного поетичного образу, визначаємо образ КОХАННЯ як кумулятивний. За допомоги імплікативних ознак архетипних (ЖИТТЯ, ВОДА, РІВНОВАГА, СИЛА), стереотипних (РІВНОВАГА, СИЛА, ЦИКЛ, ШЛЯХ, ОСНОВА, НЕСКІНЧЕННІСТЬ та ін.), етнокультурних (MANA) концептів вилучаємо смисли образу КОХАННЯ, багатство і різноаспектність яких підкреслює багатошаровість образу. У досліджені висвітлені прагматичні властивості образу КОХАННЯ у поетичних текстах Нової Зеландії, визначено домінантну стратегію спонукання, яка реалізується тактиками інтригування та маніпуляції. Використання таких стратегій і тактик забезпечує перлокутивний ефект. Стратегії та їхні тактики переважно виражаються питальними реченнями, умовним способом дієслова та імперативними конструкціями. Прагматична властивість таких мовних засобів полягає в їхній ілокутивній силі. Наведені у статті приклади та їхній аналіз з позиції когнітивно-прагматичного підходу уможливили підсумувати, що кумулятивний образ КОХАННЯ у новозеландській поезії вміщає низку словесних поетичних образів, через які реалізуються прагматичні установки автора.","PeriodicalId":424223,"journal":{"name":"Scientific Bulletin of Kherson State University Series Germanic Studies and Intercultural Communication","volume":"2 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-08-21","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"128768409","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-08-21DOI: 10.32999/ksu2663-3426/2023-1-11
Олександра Миколаївна Тугай
У пропонованій статті окреслено морфологічні та фонологічні риси сполучників сурядного та підрядного синтаксичного зв’язку як етимонів або етимологічних конструктів у праностратичній, праіндоєвропейській та прагерманській мовах з урахуванням історичної та генетичної мовної модифікації зазначених прамов. Уточнено, що індоєвропейська мовна сім’я, включно із групою германських мов, зокрема, входить до гілки західно-ностратичних мов ностратичної макросім’ї, яка має одного гіпотетичного предка – найдавнішу дописемну індоєвропейську мову – ностратичну прамову. Тоді як праіндоєвропейська мова є праматір’ю усіх індоєвропейських мов, із прагерманською мовою як мовою-предком германських мов. Доведено, що генеза давньогерманських мов бере свій початок із мови-предка ностратичної макросім’ї – ностратичної прамови, яка є праматір’ю праіндоєвропейської та прагерманської мов. Визначено, що термінальна дата розповсюдження, розпаду індоєвропейських мов припадає на перше тисячоліття до нашої ери, що є тригером до появи їхніх відмінних морфонологічних ознак, зі збереженням спільнокореневих та / або флексійних праформ. Виокремлено етимологічні конструкти сполучників праностратичної, праіндоєвропейської, прагерманської мов, відповідно: 1) сурядного зв’язку – *ħary-; *ħher- [~ *ħhar-] / *ħhr-; *auke (or, with, and, but); 2) підрядного зв’язку – *kwhay- / *kwhi- [~ *kwhe-] / *kwha- [~ *kwhǝ-]; *kwhay-, *kwo-r [~ *kwo-r] / *kwor [~ *kwor]; *hwilo- [~ *hwilo-], *hwar- / [~ *hwar-] (when, where, as, though, while). З’ясовано, що етимологічні конструкти сурядних та підрядних сполучників у прамовах індоєвропейської сім’ї демонструють спільні морфонологічні процеси як: 1) спільнокореневу праформу із чергуванням або редукцією приголосних та голосних фонем; 2) зрушення праностратичного праморфемного кореня-основи відповідного сполучника-етимона – від праіндоєвропейської основи до прагерманської основи; 3) трьох-, чотирьохелементну консонантно-вокалічну структуру відкритого та закритого складів. Ідентифіковано, що етимологічні конструкти сурядних та підрядних сполучників у досліджуваних прамовах індоєвропейської сім’ї виявляють відмінні морфонологічні процеси як: 1) преформанти та постформанти як прасубморфи; 2) двох- та п’ятиелементну консонантно-вокалічну структуру відкритого складу. Спільні та відмінні морфонологічні ознаки зазначених сполучників-етимонів сигналізують про історико-генетичний зв’язок між досліджуваними прамовами, із подальшим розвитком мовної генетики у давньогерманських мовах.
{"title":"ГЕНЕТИЧНО-МОРФОНОЛОГІЧНІ ОЗНАКИ СПОЛУЧНИКІВ-ЕТИМОНІВ У ПРАМОВАХ","authors":"Олександра Миколаївна Тугай","doi":"10.32999/ksu2663-3426/2023-1-11","DOIUrl":"https://doi.org/10.32999/ksu2663-3426/2023-1-11","url":null,"abstract":"У пропонованій статті окреслено морфологічні та фонологічні риси сполучників сурядного та підрядного синтаксичного зв’язку як етимонів або етимологічних конструктів у праностратичній, праіндоєвропейській та прагерманській мовах з урахуванням історичної та генетичної мовної модифікації зазначених прамов. Уточнено, що індоєвропейська мовна сім’я, включно із групою германських мов, зокрема, входить до гілки західно-ностратичних мов ностратичної макросім’ї, яка має одного гіпотетичного предка – найдавнішу дописемну індоєвропейську мову – ностратичну прамову. Тоді як праіндоєвропейська мова є праматір’ю усіх індоєвропейських мов, із прагерманською мовою як мовою-предком германських мов. Доведено, що генеза давньогерманських мов бере свій початок із мови-предка ностратичної макросім’ї – ностратичної прамови, яка є праматір’ю праіндоєвропейської та прагерманської мов. Визначено, що термінальна дата розповсюдження, розпаду індоєвропейських мов припадає на перше тисячоліття до нашої ери, що є тригером до появи їхніх відмінних морфонологічних ознак, зі збереженням спільнокореневих та / або флексійних праформ. Виокремлено етимологічні конструкти сполучників праностратичної, праіндоєвропейської, прагерманської мов, відповідно: 1) сурядного зв’язку – *ħary-; *ħher- [~ *ħhar-] / *ħhr-; *auke (or, with, and, but); 2) підрядного зв’язку – *kwhay- / *kwhi- [~ *kwhe-] / *kwha- [~ *kwhǝ-]; *kwhay-, *kwo-r [~ *kwo-r] / *kwor [~ *kwor]; *hwilo- [~ *hwilo-], *hwar- / [~ *hwar-] (when, where, as, though, while). З’ясовано, що етимологічні конструкти сурядних та підрядних сполучників у прамовах індоєвропейської сім’ї демонструють спільні морфонологічні процеси як: 1) спільнокореневу праформу із чергуванням або редукцією приголосних та голосних фонем; 2) зрушення праностратичного праморфемного кореня-основи відповідного сполучника-етимона – від праіндоєвропейської основи до прагерманської основи; 3) трьох-, чотирьохелементну консонантно-вокалічну структуру відкритого та закритого складів. Ідентифіковано, що етимологічні конструкти сурядних та підрядних сполучників у досліджуваних прамовах індоєвропейської сім’ї виявляють відмінні морфонологічні процеси як: 1) преформанти та постформанти як прасубморфи; 2) двох- та п’ятиелементну консонантно-вокалічну структуру відкритого складу. Спільні та відмінні морфонологічні ознаки зазначених сполучників-етимонів сигналізують про історико-генетичний зв’язок між досліджуваними прамовами, із подальшим розвитком мовної генетики у давньогерманських мовах.","PeriodicalId":424223,"journal":{"name":"Scientific Bulletin of Kherson State University Series Germanic Studies and Intercultural Communication","volume":"230 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-08-21","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"127008872","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：