Pub Date : 2024-03-29DOI: 10.21802/artm.2024.1.29.303
I. Kobza, I. R. Nestetenko, R. Zhuk, Y. Mota
Ex vivo kidney autotransplantation with renal artery reconstruction is an effective method of surgical correction of vascular abnormalities (fibromuscular dysplasia, hypoplasia, and renal artery aneurysms) showing good long-term results. The combination of renal artery abnormalities with aorto-mesenteric compression syndrome (“the nutcracker” syndrome) is extremely rare and complicates the diagnosis making greatly. Renal artery hypoplasia is an abnormality that is rarely diagnosed and may not manifest clinically in the absence of contralateral kidney pathology as well as its vascular structures. Renal hypoplasia may be caused by mutations in the kidney development genes (HNF1B, PAX2, PBX1) and/or several environmental factors such as intrauterine growth retardation, maternal diseases (diabetes, hypertension), medication taken by the mother (renin-angiotensin system inhibitors or nonsteroidal anti-inflammatory drugs) and intoxication (smoking and alcohol). Premature delivery (before the 36th week) is also a risk factor due to incomplete nephrogenesis. Renal arteries hypoplasia is associated with fibromuscular dysplasia in most cases. The disease is characterized by non-inflammatory non-uniform focal hyperplasia of the renal artery wall with damage to small and medium arteries. Simultaneous damage to two or more vascular segments is detected in 25% of patients. A clinical case of successful treatment of “the nutcracker” syndrome (annular renal vein) combined with hypoplasia of the left main and accessory renal arteries associated with fibromuscular dysplasia is described. A 27-year-old female was admitted to the Department of Vascular Surgery of Municipal Noncommercial Enterprise of the Lviv Regional Council “Lviv Regional Clinical Hospital” on October 4, 2021, with complaints of pain in the left lumbar region and the left half of the abdomen, hematuria, proteinuria, a persistent increase in blood pressure. Ultrasound of the renal veins: the left renal vein in the aorto-mesenteric segment was not visualized, the posterior portion of the left renal vein was determined. Peak systolic velocity was up to 230 cm/s at the point of confluence with the inferior vena cava and 28 cm/s more distally. The vein was up to 12.0 mm in the renal hilum and up to 11.0 mm in the middle third. MSCT of the abdominal cavity, retroperitoneal space and pelvic organs: CT signs of pyelonephritis of the left kidney. Hypoplasia of the left kidney. Reactive para-aortic lymphadenopathy on the left. Hypoplastic left renal artery (3,8 mm) and presense of accessory ones, annular left renal vein. Angiomyolipoma of the right kidney (2,6 cm). Varicose veins of the small pelvis on the left. The patient underwent surgical treatment, namely ex vivo autovenous prosthetic repair of the left renal artery with autotransplantation of the left kidney. The course of the postoperative period was without complications, the reconstruction was functioning. Ultrasound of the renal vessels (1 week a
{"title":"AUTOTRANSPLANTATION WITH EXTRACORPORAL RECONSTRUCTION OF RENAL VESSELS: A CLINICAL CASE OF “THE NUTCRACKER SYNDROME” AND LEFT RENAL ARTERIES HYPOPLASIA COMBINATION","authors":"I. Kobza, I. R. Nestetenko, R. Zhuk, Y. Mota","doi":"10.21802/artm.2024.1.29.303","DOIUrl":"https://doi.org/10.21802/artm.2024.1.29.303","url":null,"abstract":"Ex vivo kidney autotransplantation with renal artery reconstruction is an effective method of surgical correction of vascular abnormalities (fibromuscular dysplasia, hypoplasia, and renal artery aneurysms) showing good long-term results. The combination of renal artery abnormalities with aorto-mesenteric compression syndrome (“the nutcracker” syndrome) is extremely rare and complicates the diagnosis making greatly. Renal artery hypoplasia is an abnormality that is rarely diagnosed and may not manifest clinically in the absence of contralateral kidney pathology as well as its vascular structures. Renal hypoplasia may be caused by mutations in the kidney development genes (HNF1B, PAX2, PBX1) and/or several environmental factors such as intrauterine growth retardation, maternal diseases (diabetes, hypertension), medication taken by the mother (renin-angiotensin system inhibitors or nonsteroidal anti-inflammatory drugs) and intoxication (smoking and alcohol). Premature delivery (before the 36th week) is also a risk factor due to incomplete nephrogenesis. Renal arteries hypoplasia is associated with fibromuscular dysplasia in most cases. The disease is characterized by non-inflammatory non-uniform focal hyperplasia of the renal artery wall with damage to small and medium arteries. Simultaneous damage to two or more vascular segments is detected in 25% of patients. \u0000A clinical case of successful treatment of “the nutcracker” syndrome (annular renal vein) combined with hypoplasia of the left main and accessory renal arteries associated with fibromuscular dysplasia is described. A 27-year-old female was admitted to the Department of Vascular Surgery of Municipal Noncommercial Enterprise of the Lviv Regional Council “Lviv Regional Clinical Hospital” on October 4, 2021, with complaints of pain in the left lumbar region and the left half of the abdomen, hematuria, proteinuria, a persistent increase in blood pressure. Ultrasound of the renal veins: the left renal vein in the aorto-mesenteric segment was not visualized, the posterior portion of the left renal vein was determined. Peak systolic velocity was up to 230 cm/s at the point of confluence with the inferior vena cava and 28 cm/s more distally. The vein was up to 12.0 mm in the renal hilum and up to 11.0 mm in the middle third. MSCT of the abdominal cavity, retroperitoneal space and pelvic organs: CT signs of pyelonephritis of the left kidney. Hypoplasia of the left kidney. Reactive para-aortic lymphadenopathy on the left. Hypoplastic left renal artery (3,8 mm) and presense of accessory ones, annular left renal vein. Angiomyolipoma of the right kidney (2,6 cm). Varicose veins of the small pelvis on the left. The patient underwent surgical treatment, namely ex vivo autovenous prosthetic repair of the left renal artery with autotransplantation of the left kidney. The course of the postoperative period was without complications, the reconstruction was functioning. Ultrasound of the renal vessels (1 week a","PeriodicalId":505424,"journal":{"name":"Art of Medicine","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-03-29","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140365971","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-03-29DOI: 10.21802/artm.2024.1.29.278
Yu. S. Kuravska, M. Aravitska, I. Churpiy, M. Kravchuk, N. A. Hodlevska
The main principle of perinatal obstetrics is to ensure the health of the mother, fetus and newborn, which in some cases requires quick and gentle delivery. Therefore, during the last decades, cesarean section (CS) in obstetric practice has become a tool that allows you to preserve the health of both the mother and the child. Despite its wide distribution, CS is classified as a category of complex operations with a high frequency of postoperative complications (3.3%-54.4%), which are associated with the intervention technique, obstetric and neonatal reasons. Potential structural and functional complications include: the risk of pulmonary, gastrointestinal and vascular complications; postoperative pain and discomfort; pelvic organ prolapse; posture change; pelvic floor dysfunction; weakness of the abdominal wall; diastasis of rectus abdominis muscles; umbilical hernia; general functional limitations. Scientific progress in medicine, social and cultural changes have led to fundamental transformations in the attitude to CS among women and doctors. In fact, the consensus regarding indications for caesarean section has changed in many countries, now including psychosocial factors such as anxiety about childbirth or the mother's desire for caesarean section in the absence of any medical indication. The postpartum period is a critical, but often overlooked, period in the lives of new parents. According to the WHO, the majority of maternal and newborn deaths occur during this period, so proper management and care of parents and newborns is vitally important. The postpartum period is usually divided into three separate but continuous phases: acute phase (early postpartum period) - 24 hours immediately after childbirth; subacute phase (late postpartum period): can last 2-6 weeks after childbirth; late phase - can last from 6 weeks to 6 months after childbirth. The postpartum period is characterized by a wide range of new states of women's life and increased sensitivity to external factors. The whole range of postnatal changes can be considered as an integrative combination of psychological, physiological and endocrine factors that affect the physical and mental activity of women, as well as determine their relationship with the child. Therefore, a caesarean section should be performed according to indications with a mandatory justification. The presence of a postoperative scar in women who underwent an abdominal delivery causes changes in the postpartum period in the form of a specific limitation of mobility during its formation. This aspect is all the more important from the point of view of the onset of future pregnancies, which requires the formation of a full-fledged elastic strong scar on the uterus and soft tissues. The formation of a scar in the postpartum period, in connection with the need for care and feeding of the child, changes as a result of sleep and rest regimes, additionally increases the metabolic, physical, psycho-emotional load,
{"title":"FEATURES OF THE PHYSIOLOGY OF THE POSTPARTUM PERIOD AFTER CAESAREAN SECTION","authors":"Yu. S. Kuravska, M. Aravitska, I. Churpiy, M. Kravchuk, N. A. Hodlevska","doi":"10.21802/artm.2024.1.29.278","DOIUrl":"https://doi.org/10.21802/artm.2024.1.29.278","url":null,"abstract":"The main principle of perinatal obstetrics is to ensure the health of the mother, fetus and newborn, which in some cases requires quick and gentle delivery. Therefore, during the last decades, cesarean section (CS) in obstetric practice has become a tool that allows you to preserve the health of both the mother and the child. \u0000Despite its wide distribution, CS is classified as a category of complex operations with a high frequency of postoperative complications (3.3%-54.4%), which are associated with the intervention technique, obstetric and neonatal reasons. Potential structural and functional complications include: the risk of pulmonary, gastrointestinal and vascular complications; postoperative pain and discomfort; pelvic organ prolapse; posture change; pelvic floor dysfunction; weakness of the abdominal wall; diastasis of rectus abdominis muscles; umbilical hernia; general functional limitations. \u0000Scientific progress in medicine, social and cultural changes have led to fundamental transformations in the attitude to CS among women and doctors. In fact, the consensus regarding indications for caesarean section has changed in many countries, now including psychosocial factors such as anxiety about childbirth or the mother's desire for caesarean section in the absence of any medical indication. \u0000The postpartum period is a critical, but often overlooked, period in the lives of new parents. According to the WHO, the majority of maternal and newborn deaths occur during this period, so proper management and care of parents and newborns is vitally important. \u0000The postpartum period is usually divided into three separate but continuous phases: acute phase (early postpartum period) - 24 hours immediately after childbirth; subacute phase (late postpartum period): can last 2-6 weeks after childbirth; late phase - can last from 6 weeks to 6 months after childbirth. \u0000The postpartum period is characterized by a wide range of new states of women's life and increased sensitivity to external factors. The whole range of postnatal changes can be considered as an integrative combination of psychological, physiological and endocrine factors that affect the physical and mental activity of women, as well as determine their relationship with the child. \u0000Therefore, a caesarean section should be performed according to indications with a mandatory justification. \u0000The presence of a postoperative scar in women who underwent an abdominal delivery causes changes in the postpartum period in the form of a specific limitation of mobility during its formation. This aspect is all the more important from the point of view of the onset of future pregnancies, which requires the formation of a full-fledged elastic strong scar on the uterus and soft tissues. \u0000The formation of a scar in the postpartum period, in connection with the need for care and feeding of the child, changes as a result of sleep and rest regimes, additionally increases the metabolic, physical, psycho-emotional load,","PeriodicalId":505424,"journal":{"name":"Art of Medicine","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-03-29","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140366721","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-03-29DOI: 10.21802/artm.2024.1.29.291
V.V. Reznik, A. Grytsyk
Здавна люди рятували своє життя, використовуючи лікарські речовини. Увагу науковців приваблюють лікарські рослини, що мають багатовіковий досвід застосування. До таких рослин належать види роду Перестріч, які є неофіцинальними в Україні, проте їх широко використовують у народній медицині. Дослідженнями проблем використання сировини рослин роду Перестріч займаються вчені багатьох країн, зокрема: Broome A. (2003), Tennant D.J. (2008), З. М. Цимбалюк і С. Л. Мосякін (2012), Yong-Chao Li та співавт. (2019), Dong-Pil Jin та співавт. (2021). Метою нашої роботи є вивчення ботанічної характеристики, розповсюдження видів роду Перестріч і визначення перспективних видів. У дослідженнях ми використовували такі методи, як: ретроспективний, бібліографічний, історичний і морфологічний. Також проаналізували розповсюдження різних видів роду Перестріч на території України. Так, беручи до уваги наші дослідження, могли зробити висновки, що вивчення їхньої (рослин роду Перестріч) сировинної бази на Заході України є перспективним. Рід Перестріч налічує близько 50 видів, що поширені в Східному та в Західному Середземномор’ї, а також у помірних широтах Європи, в Північній Африці й Азії. В Україні поширено 10 видів Перестрічу: Melampyrum cristatum L., Melampyrum arvense L., Melampyrum argyrocomum Fisch., Melampyrum nemorosum L., Melampyrum vulgatum Pers., Melampyrum pratense L., Melampyrum Herbichii Woloszcz., Melampyrum saxosum Baumg., Melampyrum silvaticum L., Melampyrum laciniatum Koshewn. et Zing,. Melampyrum saxosum Baumg., Melampyrum silvaticum L. і Melampyrum Herbichii Woloszcz (можна натрапити на них у субальпійській смузі Карпат і рідко у високогір’ї), Melampyrum laciniatum Koshewn. et Zing. – у Карпатах і на Поліссі. Найбільш поширені Melampyrum cristatum L., Melampyrum nemorosum L., Melampyrum pratense L. і Melampyrum vulgatum Pers. Ці види розповсюджені на Прикарпатті, в Карпатах, Розточчі, на Закарпатті, Поліссі, в лісостепу, степу. На Лівобережній Україні, Півдні та в Криму вони трапляються рідко. Отже, аналіз літературних джерел свідчить: рослини роду Перестріч є перспективною сировиною, а також те, що вони широко розповсюджені на території України.
{"title":"CURRENT STATUS AND PERSPECTIVES OF THE USE OF SPECIES OF THE GENUS MELAMPYRUM IN MEDICINE AND PHARMACY","authors":"V.V. Reznik, A. Grytsyk","doi":"10.21802/artm.2024.1.29.291","DOIUrl":"https://doi.org/10.21802/artm.2024.1.29.291","url":null,"abstract":"Здавна люди рятували своє життя, використовуючи лікарські речовини. Увагу науковців приваблюють лікарські рослини, що мають багатовіковий досвід застосування. До таких рослин належать види роду Перестріч, які є неофіцинальними в Україні, проте їх широко використовують у народній медицині. Дослідженнями проблем використання сировини рослин роду Перестріч займаються вчені багатьох країн, зокрема: Broome A. (2003), Tennant D.J. (2008), З. М. Цимбалюк і С. Л. Мосякін (2012), Yong-Chao Li та співавт. (2019), Dong-Pil Jin та співавт. (2021). \u0000Метою нашої роботи є вивчення ботанічної характеристики, розповсюдження видів роду Перестріч і визначення перспективних видів. \u0000У дослідженнях ми використовували такі методи, як: ретроспективний, бібліографічний, історичний і морфологічний. \u0000Також проаналізували розповсюдження різних видів роду Перестріч на території України. Так, беручи до уваги наші дослідження, могли зробити висновки, що вивчення їхньої (рослин роду Перестріч) сировинної бази на Заході України є перспективним. Рід Перестріч налічує близько 50 видів, що поширені в Східному та в Західному Середземномор’ї, а також у помірних широтах Європи, в Північній Африці й Азії. В Україні поширено 10 видів Перестрічу: Melampyrum cristatum L., Melampyrum arvense L., Melampyrum argyrocomum Fisch., Melampyrum nemorosum L., Melampyrum vulgatum Pers., Melampyrum pratense L., Melampyrum Herbichii Woloszcz., Melampyrum saxosum Baumg., Melampyrum silvaticum L., Melampyrum laciniatum Koshewn. et Zing,. Melampyrum saxosum Baumg., Melampyrum silvaticum L. і Melampyrum Herbichii Woloszcz (можна натрапити на них у субальпійській смузі Карпат і рідко у високогір’ї), Melampyrum laciniatum Koshewn. et Zing. – у Карпатах і на Поліссі. \u0000Найбільш поширені Melampyrum cristatum L., Melampyrum nemorosum L., Melampyrum pratense L. і Melampyrum vulgatum Pers. Ці види розповсюджені на Прикарпатті, в Карпатах, Розточчі, на Закарпатті, Поліссі, в лісостепу, степу. На Лівобережній Україні, Півдні та в Криму вони трапляються рідко. \u0000Отже, аналіз літературних джерел свідчить: рослини роду Перестріч є перспективною сировиною, а також те, що вони широко розповсюджені на території України.","PeriodicalId":505424,"journal":{"name":"Art of Medicine","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-03-29","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140365141","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-03-29DOI: 10.21802/artm.2024.1.29.271
O. Ivantsiv, V. Fedorak, I. Bilinskyi, Yu.I. Popovych, V.V. Fedorak
Goal. To analyze the literature sources concerning morphofunctional state of a pancreas in case of diabetes mellitus and treatment in white laboratory rats. Materials and methods. Generalisation of ukrainian and foreign literature data, results of meta-analyses and randomized studies. Results. Characteristics of main mechanisms of diabetes mellitus modeling was conducted in experimental animals. Literature data regarding the peculiarities of pancreatic islets in normal conditions, in case of diabetes mellitus and pharmacological correction of this disease were intensified. Anatomically, pancreas is divided into three regions: duodenal, gastric and splenic. This division in rats is somewhat conditional due to small size of organ. In some cases, highest concentration of endocrine islets is found in splenic region of gland. Islets are formed by endocrinocytes. There are four types of endocrine cells in rats: insulinocytes, glucagonocytes, somatostatinocytes and pancreatic polypeptide cells. In rats with diabetes, morphofunctional state of pancreas worsens. Numbers of insulinocytes and area of islets are decreases, level of glucose and glycosylated hemoglobin increases. Review of literature sources shows social significance of conducted research, as experimental diabetes mellitus creates discomfort and reduces the quality and lifespan of experimental animals. Prolonged uncorrected hyperglycemia creates the background for micro- and macroangiopathies development. Pharmacotherapy for diabetes primarily aims to achieve normoglycemia through dietary correction in combination with pharmacological agents. This not only slows down the progression of diabetic micro- and macroangiopathies but also extends the lives of rats. In context of absolute insulin deficiency, a priority for correcting streptozotocin-induced diabetes remains using of insulin therapy with exogenous insulin drugs and enhancing reparative processes in the gland due to improved regeneration of endocrinocytes. The priority task for scientists still remains the development of medicines capable of promoting regeneration processes of islets. According to literature sources, polytherapy of diabetes mellitus using pharmacological antidiabetic drugs can be more effective as compared to monotherapy. Several authors have studied the combined effect of insulin and exenatide (an incretin mimetic), finding that exenatide enhances the regenerative capabilities of pancreatic islets in diabetes mellitus. However, the use of incretin mimetics in type І diabetes mellitus remains controversial and requires further study. Expediency of experimental diabetes mellitus modeling is based on developing new methods for type І diabetes mellitus correction. This will promote prolonged functioning of endocrine cells, enhance regeneratory and compensatory processes in pancreas and optimize the therapeutic effect of antidiabetic drugs in experiment. Conclusion. The presented data establish the peculiarities of
{"title":"MORPHOFUNCTIONAL STATE OF PANCREAS IN RATS WITH DIABETES MELLITUS","authors":"O. Ivantsiv, V. Fedorak, I. Bilinskyi, Yu.I. Popovych, V.V. Fedorak","doi":"10.21802/artm.2024.1.29.271","DOIUrl":"https://doi.org/10.21802/artm.2024.1.29.271","url":null,"abstract":"Goal. To analyze the literature sources concerning morphofunctional state of a pancreas in case of diabetes mellitus and treatment in white laboratory rats. \u0000Materials and methods. Generalisation of ukrainian and foreign literature data, results of meta-analyses and randomized studies. \u0000Results. Characteristics of main mechanisms of diabetes mellitus modeling was conducted in experimental animals. Literature data regarding the peculiarities of pancreatic islets in normal conditions, in case of diabetes mellitus and pharmacological correction of this disease were intensified. \u0000Anatomically, pancreas is divided into three regions: duodenal, gastric and splenic. This division in rats is somewhat conditional due to small size of organ. In some cases, highest concentration of endocrine islets is found in splenic region of gland. Islets are formed by endocrinocytes. There are four types of endocrine cells in rats: insulinocytes, glucagonocytes, somatostatinocytes and pancreatic polypeptide cells. In rats with diabetes, morphofunctional state of pancreas worsens. Numbers of insulinocytes and area of islets are decreases, level of glucose and glycosylated hemoglobin increases. \u0000Review of literature sources shows social significance of conducted research, as experimental diabetes mellitus creates discomfort and reduces the quality and lifespan of experimental animals. Prolonged uncorrected hyperglycemia creates the background for micro- and macroangiopathies development. Pharmacotherapy for diabetes primarily aims to achieve normoglycemia through dietary correction in combination with pharmacological agents. This not only slows down the progression of diabetic micro- and macroangiopathies but also extends the lives of rats. In context of absolute insulin deficiency, a priority for correcting streptozotocin-induced diabetes remains using of insulin therapy with exogenous insulin drugs and enhancing reparative processes in the gland due to improved regeneration of endocrinocytes. \u0000The priority task for scientists still remains the development of medicines capable of promoting regeneration processes of islets. According to literature sources, polytherapy of diabetes mellitus using pharmacological antidiabetic drugs can be more effective as compared to monotherapy. Several authors have studied the combined effect of insulin and exenatide (an incretin mimetic), finding that exenatide enhances the regenerative capabilities of pancreatic islets in diabetes mellitus. However, the use of incretin mimetics in type І diabetes mellitus remains controversial and requires further study. \u0000Expediency of experimental diabetes mellitus modeling is based on developing new methods for type І diabetes mellitus correction. This will promote prolonged functioning of endocrine cells, enhance regeneratory and compensatory processes in pancreas and optimize the therapeutic effect of antidiabetic drugs in experiment. \u0000Conclusion. The presented data establish the peculiarities of ","PeriodicalId":505424,"journal":{"name":"Art of Medicine","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-03-29","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140366509","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-03-29DOI: 10.21802/artm.2024.1.29.299
M. Voloshynovych, T.R. Boichuk, V. Holotiuk, N. Matkovska, V. Tkach, V.H. Chmut
Keratoacanthoma is a common, rapidly growing skin tumour that has long been considered benign due to its staged course and ability to spontaneously regress. However, according to the latest World Health Organization classification, keratoacanthoma is classified as a well-differentiated form of squamous cell carcinoma. Despite its long history keratoacanthoma remains a subject of controversy with regard to epidemiology, diagnosis, prognosis, and treatment. The etiology and pathogenesis of keratoacanthoma are also not clearly defined. However, a number of factors have been identified that are highly likely to lead to the development of a tumour. In particular, these are ultraviolet and X-ray radiation, thermal and traumatic injuries, chemical carcinogens, genetic and immunological predictors, human papillomaviruses and certain drugs (sorafenib, infliximab, etc.). Clinically, keratoacanthoma appears on the skin as a single or multiple crater-like nodule. Dermoscopy can be used for early diagnosis and differentiation from other tumour formations. The choice of therapy varies widely and depends on the location, stage of development, and size of the tumour. The publication presents a number of cases which demonstrate the clinical, dermoscopic, and histological picture of keratoacanthomas. Case presentation. Patient A, 44 years old, skin with signs of photodamage. A single dense nodule, up to 0.5 cm in diameter, on the anterior surface of the right lower leg. It appeared and grew rapidly over the past month. Dermoscopy with photographic fixation was performed. A non-pigmented dome-shaped lesion with central yellow-brown keratinous masses, sporadic haemorrhages, and white structureless areas was observed. The vascular pattern was represented by looped, glomerular and helical vessels in a radial arrangement. The lesion was surgically excised. A pathohistological study was carried out. The conclusion was a well-differentiated squamous cell carcinoma of the skin. In typical cases, the diagnosis of keratoacanthoma is not difficult. However, the combination with other skin lesions can distort the clinical picture. For example, in Patient B, keratoacanthoma developed against the background of seborrheic keratosis. In such cases, the use of dermoscopy can provide additional clues to the diagnosis and, accordingly, influence treatment methods. Considering keratoacanthoma as a well-differentiated squamous cell carcinoma, surgical excision is preferred. The metastatic potential of this tumour is not significant, but in high-risk areas such as the lip or ear, it can reach 30%. At the same time, surgery reduces the risk of local recurrence. Other approaches include electrodissection and curettage, cryodestruction, intratumoural administration of methotrexate, 5-fluorouracil, bleomycin, and photodynamic therapy. These methods are appropriate in cases where the size or location of the tumour do not allow achieving the desired aesthetic effect. Conclusions: 1.
角化棘皮瘤是一种常见的、生长迅速的皮肤肿瘤，由于其病程呈阶段性，并能自发消退，长期以来一直被认为是良性肿瘤。然而，根据世界卫生组织的最新分类，角化棘皮瘤被归类为一种分化良好的鳞状细胞癌。尽管角化棘皮瘤历史悠久，但在流行病学、诊断、预后和治疗方面仍存在争议。角化棘皮瘤的病因和发病机制也没有明确的定义。不过，目前已经确定了一些极有可能导致肿瘤发生的因素。特别是紫外线和 X 射线辐射、热损伤和外伤、化学致癌物质、遗传和免疫预测因素、人类乳头状瘤病毒和某些药物（索拉非尼、英夫利昔单抗等）。临床上，角化棘皮瘤在皮肤上表现为单个或多个火山口状结节。皮肤镜可用于早期诊断和与其他肿瘤的鉴别。治疗方法的选择差异很大，取决于肿瘤的位置、发展阶段和大小。本刊物介绍了一些病例，展示了角化棘皮瘤的临床、皮肤镜检查和组织学表现。病例介绍。患者 A，44 岁，皮肤有光损伤迹象。右小腿前侧有一个直径达 0.5 厘米的单个致密结节。该结节在过去一个月内出现并迅速增大。进行了皮肤镜检查并拍照固定。观察到一个无色素的圆顶状病变，中央有黄褐色角质块、零星出血和白色无结构区。血管形态为环状、肾小球状和螺旋状血管，呈放射状排列。对病灶进行了手术切除。进行了病理组织学研究。结论是分化良好的皮肤鳞状细胞癌。在典型病例中，角化棘皮瘤的诊断并不困难。然而，与其他皮肤病变合并会使临床表现失真。例如，在患者 B 身上，角化棘皮瘤是在脂溢性角化病的背景下发生的。在这种情况下，使用皮肤镜可以为诊断提供更多线索，并相应地影响治疗方法。考虑到角化棘皮瘤是一种分化良好的鳞状细胞癌，应首选手术切除。这种肿瘤的转移可能性不大，但在唇部或耳部等高危部位，转移可能性可达 30%。同时，手术可降低局部复发的风险。其他方法包括电切和刮除、冷冻、瘤内注射甲氨蝶呤、5-氟尿嘧啶、博来霉素和光动力疗法。这些方法适用于肿瘤大小或位置无法达到预期美观效果的病例。结论1.角化棘皮瘤是一种分化良好的鳞状细胞癌，转移可能性较低。2.2. 在对结节进行皮肤镜检查时，如果发现中央黄褐色角质块、零星出血、无结构的白色区域以及呈放射状分布的环状和团状血管，这可能是角化棘皮瘤的征兆。3.角化棘皮瘤治疗方法的选择取决于其位置和大小；应首选手术切除肿瘤。
{"title":"CLINICAL CASE OF KERATOACANTHOMA","authors":"M. Voloshynovych, T.R. Boichuk, V. Holotiuk, N. Matkovska, V. Tkach, V.H. Chmut","doi":"10.21802/artm.2024.1.29.299","DOIUrl":"https://doi.org/10.21802/artm.2024.1.29.299","url":null,"abstract":"Keratoacanthoma is a common, rapidly growing skin tumour that has long been considered benign due to its staged course and ability to spontaneously regress. However, according to the latest World Health Organization classification, keratoacanthoma is classified as a well-differentiated form of squamous cell carcinoma. \u0000Despite its long history keratoacanthoma remains a subject of controversy with regard to epidemiology, diagnosis, prognosis, and treatment. \u0000The etiology and pathogenesis of keratoacanthoma are also not clearly defined. However, a number of factors have been identified that are highly likely to lead to the development of a tumour. In particular, these are ultraviolet and X-ray radiation, thermal and traumatic injuries, chemical carcinogens, genetic and immunological predictors, human papillomaviruses and certain drugs (sorafenib, infliximab, etc.). \u0000Clinically, keratoacanthoma appears on the skin as a single or multiple crater-like nodule. Dermoscopy can be used for early diagnosis and differentiation from other tumour formations. The choice of therapy varies widely and depends on the location, stage of development, and size of the tumour. \u0000The publication presents a number of cases which demonstrate the clinical, dermoscopic, and histological picture of keratoacanthomas. \u0000Case presentation. Patient A, 44 years old, skin with signs of photodamage. A single dense nodule, up to 0.5 cm in diameter, on the anterior surface of the right lower leg. It appeared and grew rapidly over the past month. \u0000Dermoscopy with photographic fixation was performed. A non-pigmented dome-shaped lesion with central yellow-brown keratinous masses, sporadic haemorrhages, and white structureless areas was observed. The vascular pattern was represented by looped, glomerular and helical vessels in a radial arrangement. The lesion was surgically excised. A pathohistological study was carried out. The conclusion was a well-differentiated squamous cell carcinoma of the skin. \u0000In typical cases, the diagnosis of keratoacanthoma is not difficult. However, the combination with other skin lesions can distort the clinical picture. For example, in Patient B, keratoacanthoma developed against the background of seborrheic keratosis. In such cases, the use of dermoscopy can provide additional clues to the diagnosis and, accordingly, influence treatment methods. \u0000Considering keratoacanthoma as a well-differentiated squamous cell carcinoma, surgical excision is preferred. The metastatic potential of this tumour is not significant, but in high-risk areas such as the lip or ear, it can reach 30%. At the same time, surgery reduces the risk of local recurrence. Other approaches include electrodissection and curettage, cryodestruction, intratumoural administration of methotrexate, 5-fluorouracil, bleomycin, and photodynamic therapy. These methods are appropriate in cases where the size or location of the tumour do not allow achieving the desired aesthetic effect. \u0000Conclusions: 1.","PeriodicalId":505424,"journal":{"name":"Art of Medicine","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-03-29","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140367775","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-03-29DOI: 10.21802/artm.2024.1.29.282
Світлана Віталіївна Маліборська, Y. D. Partykevych, A. Kryzhanivska
Рак прямої кишки залишається актуальною проблемою, незважаючи на технологічний прогрес у стадіюванні та лікуванні. На сьогоднішній день не встановлено стійкого покращення виживаності хворих, навіть за наявності різних концепцій лікування. Різноманітність стратегій лікування цих хворих призводить до невизначеності в покращенні результатів. Чинники, такі як стать, неоад'ювантна терапія, гіпоальбумінемія, анемія та інші, визначають ймовірність післяопераційних ускладнень. Осмислене розуміння різних стратегій та факторів ризику може сприяти індивідуалізованому вибору методів лікування, що потенційно призведе до поліпшення не лише локального контролю захворювання, але й загальної виживаності пацієнтів із раком прямої кишки. Мета. Оцінка факторів ризику та ефективності превентивних заходів,що може забезпечити кращі результати хірургічного лікування хворих з раком прямої кишки. Методи. Проведено пошук і аналіз публікацій в базі PubMED за період з 2015 по 2023 роки, де висвітлювалися дані про застосування неоад'ювантної терапії у пацієнтів із РПК. Аналіз лікування та післяопераційних хірургічних ускладнень у пацієнтів із аденокарциномою прямої кишки І-ІІІ (T1-4N0-2M0) стадії віком від 40-80 р., які були радикально проліковані в КНП "ПКОЦ ІФ ОР" за період з 2016 по 2022 роки. Статистичну обробку даних проводили з використанням ліцензованих пакетів статистичного аналізу Microsoft Excel та «Statistica 12.0». Результати досліджень. У нашому дослідженні з’ясовано, що статистично достовірно у 3,44 рази збільшує ймовірність виникнення ускладнень після хірургічного лікування РПК чоловіча стать, проведення променевої терапії на І етапі лікування - у 3,04 рази, мають значення також індекс маси тіла більше 25 і відстань пухлини від ануса більше 5 см. Висновки. Подальші дослідження факторів ризику хірургічних ускладнень після радикального лікування раку прямої кишки забезпечать більш ефективний та персоналізований підхід до вибару тактики у цих хворих.
{"title":"RISK FACTORS AND PREVENTIVE MEASURES OF SURGICAL COMPLICATIONS IN THE TREATMENT OF RECTAL CANCER","authors":"Світлана Віталіївна Маліборська, Y. D. Partykevych, A. Kryzhanivska","doi":"10.21802/artm.2024.1.29.282","DOIUrl":"https://doi.org/10.21802/artm.2024.1.29.282","url":null,"abstract":"Рак прямої кишки залишається актуальною проблемою, незважаючи на технологічний прогрес у стадіюванні та лікуванні. На сьогоднішній день не встановлено стійкого покращення виживаності хворих, навіть за наявності різних концепцій лікування. Різноманітність стратегій лікування цих хворих призводить до невизначеності в покращенні результатів. Чинники, такі як стать, неоад'ювантна терапія, гіпоальбумінемія, анемія та інші, визначають ймовірність післяопераційних ускладнень. Осмислене розуміння різних стратегій та факторів ризику може сприяти індивідуалізованому вибору методів лікування, що потенційно призведе до поліпшення не лише локального контролю захворювання, але й загальної виживаності пацієнтів із раком прямої кишки. \u0000Мета. Оцінка факторів ризику та ефективності превентивних заходів,що може забезпечити кращі результати хірургічного лікування хворих з раком прямої кишки. \u0000Методи. Проведено пошук і аналіз публікацій в базі PubMED за період з 2015 по 2023 роки, де висвітлювалися дані про застосування неоад'ювантної терапії у пацієнтів із РПК. Аналіз лікування та післяопераційних хірургічних ускладнень у пацієнтів із аденокарциномою прямої кишки І-ІІІ (T1-4N0-2M0) стадії віком від 40-80 р., які були радикально проліковані в КНП \"ПКОЦ ІФ ОР\" за період з 2016 по 2022 роки. Статистичну обробку даних проводили з використанням ліцензованих пакетів статистичного аналізу Microsoft Excel та «Statistica 12.0». \u0000Результати досліджень. У нашому дослідженні з’ясовано, що статистично достовірно у 3,44 рази збільшує ймовірність виникнення ускладнень після хірургічного лікування РПК чоловіча стать, проведення променевої терапії на І етапі лікування - у 3,04 рази, мають значення також індекс маси тіла більше 25 і відстань пухлини від ануса більше 5 см. \u0000Висновки. Подальші дослідження факторів ризику хірургічних ускладнень після радикального лікування раку прямої кишки забезпечать більш ефективний та персоналізований підхід до вибару тактики у цих хворих.","PeriodicalId":505424,"journal":{"name":"Art of Medicine","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-03-29","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140367956","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-03-28DOI: 10.21802/artm.2024.1.29.66
O. Kerzyuk, M. Rozhko
It has been established that diseases of the gastrointestinal tract, namely gastroesophageal reflux disease, affect the oral cavity. It should be noted that GERD is one of the most common diseases of the digestive tract in the world. The close relationship of the oral cavity, due to the similarity of functions, the common blood supply, innervation, and the morphological structure of the gastrointestinal tract leads to a violation of immunological reactivity, physical and chemical changes in saliva. SORP is a powerful receptor field that perceives the receptor influences of the whole organism. Numerous studies by clinicians confirm that 75% of patients with ENT pathologies are examined for gastrointestinal tract diseases. With increased acidity of gastric juice, there is hypersalivation, hypertrophy of the filiform papillae of the tongue in combination with foci of desquamation, pallor and swelling of the mucous membrane of the oral cavity, catarrhal gingivitis. With reduced acidity of gastric juice, there is a large number of plaques on the tongue, atrophy of filiform papillae, decreased salivation, dry lips, and angular cheilitis are observed. This is due to the weakening of the pharyngeal and cardinal valves of the stomach, as a result of which the contents of the stomach with its secretory component are thrown into the oral cavity, thereby affecting the taste buds. The index evaluation of the state of the oral cavity based on the index of plaque on the back of the tongue, the index of oral hygiene -OHI-S, the determination of the acidity of the oral fluid in patients with GERD indicates a dependence on the level of acidity of gastric juice. Gastroesophageal reflux disease negatively affects oral hygiene, the acid-alkaline balance of oral fluid, which leads to the formation of pathological processes in the oral cavity. Homeostasis of the oral cavity is maintained due to the acid-alkaline balance, the main indicator of which is the pH of the oral fluid. Oral fluid is considered an integral environment of the human body, therefore metabolic processes affect its composition. Aim. To study the indexes of the state of the oral cavity according to the indicators: index of plaque on the tongue according to (WTS); pH of oral fluid; hygiene index - OHI-S. Materials and methods. To achieve the goal, 60 patients aged 25 to 55 years were examined. Of them, 30 are practically healthy people, 30 are patients with gastroesophageal reflux disease (of which 15 have increased acidity of gastric juice, and 15 have been examined with reduced acidity). IN THE RESEARCH PROCESS, WE STUDY INDICATORS index of plaque on the tongue according to (WTS); pH of oral fluid; hygiene index - OHI-S. Results. At the initial examination, plaque (W.T.C INDEX) was noted in patients with GERD. Thus, in the main group, the preference for a thick plaque on the back of the tongue was noted. Evaluating the state of oral hygiene (according to the Green-Vermillion index), it should be
{"title":"INDEX ASSESSMENT OF THE STATE OF THE ORAL CAVITY IN PATIENTS WITH GASTRO-ESOPHAGEAL REFLUX DISEASE","authors":"O. Kerzyuk, M. Rozhko","doi":"10.21802/artm.2024.1.29.66","DOIUrl":"https://doi.org/10.21802/artm.2024.1.29.66","url":null,"abstract":"It has been established that diseases of the gastrointestinal tract, namely gastroesophageal reflux disease, affect the oral cavity. It should be noted that GERD is one of the most common diseases of the digestive tract in the world. The close relationship of the oral cavity, due to the similarity of functions, the common blood supply, innervation, and the morphological structure of the gastrointestinal tract leads to a violation of immunological reactivity, physical and chemical changes in saliva. SORP is a powerful receptor field that perceives the receptor influences of the whole organism. Numerous studies by clinicians confirm that 75% of patients with ENT pathologies are examined for gastrointestinal tract diseases. With increased acidity of gastric juice, there is hypersalivation, hypertrophy of the filiform papillae of the tongue in combination with foci of desquamation, pallor and swelling of the mucous membrane of the oral cavity, catarrhal gingivitis. With reduced acidity of gastric juice, there is a large number of plaques on the tongue, atrophy of filiform papillae, decreased salivation, dry lips, and angular cheilitis are observed. This is due to the weakening of the pharyngeal and cardinal valves of the stomach, as a result of which the contents of the stomach with its secretory component are thrown into the oral cavity, thereby affecting the taste buds. The index evaluation of the state of the oral cavity based on the index of plaque on the back of the tongue, the index of oral hygiene -OHI-S, the determination of the acidity of the oral fluid in patients with GERD indicates a dependence on the level of acidity of gastric juice. Gastroesophageal reflux disease negatively affects oral hygiene, the acid-alkaline balance of oral fluid, which leads to the formation of pathological processes in the oral cavity. Homeostasis of the oral cavity is maintained due to the acid-alkaline balance, the main indicator of which is the pH of the oral fluid. Oral fluid is considered an integral environment of the human body, therefore metabolic processes affect its composition. \u0000Aim. To study the indexes of the state of the oral cavity according to the indicators: index of plaque on the tongue according to (WTS); pH of oral fluid; hygiene index - OHI-S. \u0000Materials and methods. To achieve the goal, 60 patients aged 25 to 55 years were examined. Of them, 30 are practically healthy people, 30 are patients with gastroesophageal reflux disease (of which 15 have increased acidity of gastric juice, and 15 have been examined with reduced acidity). IN THE RESEARCH PROCESS, WE STUDY INDICATORS index of plaque on the tongue according to (WTS); pH of oral fluid; hygiene index - OHI-S. \u0000 Results. At the initial examination, plaque (W.T.C INDEX) was noted in patients with GERD. Thus, in the main group, the preference for a thick plaque on the back of the tongue was noted. Evaluating the state of oral hygiene (according to the Green-Vermillion index), it should be ","PeriodicalId":505424,"journal":{"name":"Art of Medicine","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-03-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140372546","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-03-28DOI: 10.21802/artm.2024.1.29.266
Анна, V. V. Doroshenko, I. Mezentseva, T.M. Babych
На сучасному етапі розвитку спортивної галузі спостерігаємо значний ріст інтенсивності й обсягів тренувань, що призводить до збільшення кількості спортивних травм і погіршення їхніх наслідків після повернення до активної професійної діяльності. В контексті підвищених вимог до підтримання працездатності спортсменів на високому рівні виокремлюємо актуальність наукового обґрунтування особливостей застосування реабілітаційних засобів. Метою дослідження було на основі зібраного матеріалу обґрунтувати роль фізичної терапії в роботі зі спортивними травмами й проаналізувати сучасні реабілітаційні стратегії. Для досягнення поставленої мети використано бібліографічний і бібліосемантичний методи. Одним із ключових викликів постає розробка ймовірності індивідуалізованого підходу до процесу відновлення, з ураховуванням специфіки травм та особливостей організму кожного спортсмена. Розвиток нових методів і технологій у сфері реабілітації може значущо поліпшити ефективність процесу відновлення після травм і допомогти спортсменам швидше й безпечніше повертатися до активних тренувань та професійних змагань. Сучасні програми реабілітації після травм потребують суттєвих удосконалень, оскільки вони не завжди відповідають вимогам комплексності й інтенсивності, котрих вимагає спортивна діяльність. У вказаній роботі описано деякі травми спортсменів, які виникають найчастіше. Крім цього, акцентовано на особливостях реабілітації та проблемних питаннях, котрі слід детальніше опрацювати для повернення спортсмена в професійну сферу діяльності. Проблема полягає у відсутності консенсусу серед фахівців щодо оптимального вигляду реабілітаційних програм. Це ускладнює завдання для новачків у галузі реабілітації та спортивної медицини, які бажають упроваджувати найкращі практики в лікуванні травм і під час відновлення фізичної активності. Висновки. Отже, реабілітаційні програми повинні охоплювати елементи, спрямовані на зміцнення та попередження повторних травм. Підхід до реабілітації повинен враховувати фазу загоєння травми та психологічний стан спортсмена. Злагоджена чітка співпраця і координація між реабілітаційною командою та тренерами є ключовим аспектом задля забезпечення плавного переходу від одного етапу до іншого.
{"title":"PHYSICAL REHABILITATION AND RECOVERY AFTER SPORTS INJURIES: OPTIMIZATION OF PROTOCOLS AND REHABILITATION STRATEGIES","authors":"Анна, V. V. Doroshenko, I. Mezentseva, T.M. Babych","doi":"10.21802/artm.2024.1.29.266","DOIUrl":"https://doi.org/10.21802/artm.2024.1.29.266","url":null,"abstract":"На сучасному етапі розвитку спортивної галузі спостерігаємо значний ріст інтенсивності й обсягів тренувань, що призводить до збільшення кількості спортивних травм і погіршення їхніх наслідків після повернення до активної професійної діяльності. В контексті підвищених вимог до підтримання працездатності спортсменів на високому рівні виокремлюємо актуальність наукового обґрунтування особливостей застосування реабілітаційних засобів. \u0000Метою дослідження було на основі зібраного матеріалу обґрунтувати роль фізичної терапії в роботі зі спортивними травмами й проаналізувати сучасні реабілітаційні стратегії. \u0000Для досягнення поставленої мети використано бібліографічний і бібліосемантичний методи. Одним із ключових викликів постає розробка ймовірності індивідуалізованого підходу до процесу відновлення, з ураховуванням специфіки травм та особливостей організму кожного спортсмена. Розвиток нових методів і технологій у сфері реабілітації може значущо поліпшити ефективність процесу відновлення після травм і допомогти спортсменам швидше й безпечніше повертатися до активних тренувань та професійних змагань. Сучасні програми реабілітації після травм потребують суттєвих удосконалень, оскільки вони не завжди відповідають вимогам комплексності й інтенсивності, котрих вимагає спортивна діяльність. \u0000У вказаній роботі описано деякі травми спортсменів, які виникають найчастіше. Крім цього, акцентовано на особливостях реабілітації та проблемних питаннях, котрі слід детальніше опрацювати для повернення спортсмена в професійну сферу діяльності. Проблема полягає у відсутності консенсусу серед фахівців щодо оптимального вигляду реабілітаційних програм. Це ускладнює завдання для новачків у галузі реабілітації та спортивної медицини, які бажають упроваджувати найкращі практики в лікуванні травм і під час відновлення фізичної активності. \u0000Висновки. Отже, реабілітаційні програми повинні охоплювати елементи, спрямовані на зміцнення та попередження повторних травм. Підхід до реабілітації повинен враховувати фазу загоєння травми та психологічний стан спортсмена. Злагоджена чітка співпраця і координація між реабілітаційною командою та тренерами є ключовим аспектом задля забезпечення плавного переходу від одного етапу до іншого.","PeriodicalId":505424,"journal":{"name":"Art of Medicine","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-03-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140372883","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-03-28DOI: 10.21802/artm.2024.1.29.217
O. Babkina, D.E. Valiakhmetov, M. V. Benaissa, S. Danylchenko
Метою статті став аналіз і узагальнення рекомендацій щодо алгоритму дій медичних працівників при документуванні випадків домашнього насильства (фізичного, сексуального, психологічного, економічного) та надання медичної та психологічної допомоги постраждалим особам з дотриманням прав пацієнтів та забезпеченням їх безпеки. Матеріали та методи. Огляд нормативно-правових документів та науково-методичних публікацій в міжнародних електронних наукометричних базах даних PubMed, Embase і Scopus за ключовими словами. Результати. В зв’язку зі збільшенням випадків домашнього насильства в умовах збройного конфлікту в Україні, питання запобігання та протидії домашньому насильству, своєчасної фіксації та документування ушкоджень та наслідків насильства, потребує постійної особливої уваги. В Україні розроблена та постійно вдосконалюється система заходів щодо запобігання, протидії та профілактики насильства. Медичні працівники під час звернення по медичну допомогу постраждалих від домашнього насильства осіб або їх законних представників повинні зафіксувати їх скарги, зібрати анамнез, провести медичний огляд з фіксацією та документуванням тілесних ушкоджень, оцінкою стану постраждалої особи, в разі потреби призначити додаткове інструментально-лабораторне обстеження, надати кваліфіковану медичну допомогу. Заклад охорони здоров’я не пізніше однієї доби має інформувати з дотриманням правового режиму інформації з обмеженим доступом уповноважені підрозділи органів Національної поліції України про виявлення факту домашнього насильства. Висновки. В Україні, на законодавчому рівні, постійно вдосконалюється система заходів щодо запобігання, протидії та профілактики домашнього насильства. Важливу роль для проведення своєчасного фіксування та документування випадків домашнього насильства з дотриманням прав та забезпеченням безпеки постраждалих відіграє залучення медичних працівників. Медичним працівникам в доступній формі, для постраждалих від домашнього насильства особам, завжди необхідно роз′яснити, що перелічені вище кроки допоможуть зібрати докази факту домашнього насильства, документуванню і запобіганню подальшого здійснення домашнього насильства, а також подоланню негативних наслідків і впливів домашнього насильства на фізичне та психологічне здоров’я.
{"title":"ALGORITHM OF THE DOCTOR'S ACTION WHEN DETECTING CASES OF DOMESTIC VIOLENCE AND DOCUMENTING THEM","authors":"O. Babkina, D.E. Valiakhmetov, M. V. Benaissa, S. Danylchenko","doi":"10.21802/artm.2024.1.29.217","DOIUrl":"https://doi.org/10.21802/artm.2024.1.29.217","url":null,"abstract":"Метою статті став аналіз і узагальнення рекомендацій щодо алгоритму дій медичних працівників при документуванні випадків домашнього насильства (фізичного, сексуального, психологічного, економічного) та надання медичної та психологічної допомоги постраждалим особам з дотриманням прав пацієнтів та забезпеченням їх безпеки. \u0000Матеріали та методи. Огляд нормативно-правових документів та науково-методичних публікацій в міжнародних електронних наукометричних базах даних PubMed, Embase і Scopus за ключовими словами. \u0000Результати. В зв’язку зі збільшенням випадків домашнього насильства в умовах збройного конфлікту в Україні, питання запобігання та протидії домашньому насильству, своєчасної фіксації та документування ушкоджень та наслідків насильства, потребує постійної особливої уваги. В Україні розроблена та постійно вдосконалюється система заходів щодо запобігання, протидії та профілактики насильства. Медичні працівники під час звернення по медичну допомогу постраждалих від домашнього насильства осіб або їх законних представників повинні зафіксувати їх скарги, зібрати анамнез, провести медичний огляд з фіксацією та документуванням тілесних ушкоджень, оцінкою стану постраждалої особи, в разі потреби призначити додаткове інструментально-лабораторне обстеження, надати кваліфіковану медичну допомогу. Заклад охорони здоров’я не пізніше однієї доби має інформувати з дотриманням правового режиму інформації з обмеженим доступом уповноважені підрозділи органів Національної поліції України про виявлення факту домашнього насильства. \u0000Висновки. В Україні, на законодавчому рівні, постійно вдосконалюється система заходів щодо запобігання, протидії та профілактики домашнього насильства. Важливу роль для проведення своєчасного фіксування та документування випадків домашнього насильства з дотриманням прав та забезпеченням безпеки постраждалих відіграє залучення медичних працівників. Медичним працівникам в доступній формі, для постраждалих від домашнього насильства особам, завжди необхідно роз′яснити, що перелічені вище кроки допоможуть зібрати докази факту домашнього насильства, документуванню і запобіганню подальшого здійснення домашнього насильства, а також подоланню негативних наслідків і впливів домашнього насильства на фізичне та психологічне здоров’я.","PeriodicalId":505424,"journal":{"name":"Art of Medicine","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-03-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140371065","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-03-28DOI: 10.21802/artm.2024.1.29.184
P. I. Yatsenko, K. Lokes, O. Rozkolupa, I. Yatsenko, D. Avetikov
Тонкоголкове аспіраційне цитологічне дослідження – це метод цитодіагностики, заснований на морфологічних дослідженнях окремих і невеликих груп клітин, що аспіровано за допомогою тонкої голки. Діагностична точність тонкоголкового аспіраційного цитологічного дослідження в оцінці набряків слинних залоз вивчалася у різних дослідженнях, але дані є дещо суперечливими та представлені у недостатній кількості для клінічного аналізу, що й обумовило обраний напрямок дослідження. Мета дослідження: оцінка діагностичної точності тонкоголкового аспіраційного цитологічного дослідження при запальних та пухлинних ураженнях слинних залоз. У дослідженні взяли участь 192 пацієнти, у яких спостерігались набряки привушної та піднижньощелепної ділянок. У 52 випадках встановлено діагноз пухлинного процесу, з них 25 – доброякісний, а у 19 – однозначно злоякісний. Хронічний сіалоаденіт був найпоширенішим непухлинним ураженням (38%), на другому місці спостерігався гострий і хронічний сіалоаденіт (34%) та хронічне гранулематозне запалення (28%). Плеоморфна аденома зафіксована як найпоширеніше доброякісне новоутворення, а лімфома – найпоширеніше злоякісне ураження (37,8%), ацинозно-клітинний рак діагностовано у 29,2% і аденоїдно-кістозна карцинома – в 17,8% випадків. Загальна точність тонкоголкового аспіраційного цитологічного дослідження у нашому дослідженні виявилася у 85,2% з 74,1% чутливістю та 79,9% специфічністю. Зафіксовані нами показники чутливості та специфічності після коригування зміщення верифікації становили 65,2% (35,2-92,5) і 89,4% (81,1-96,5). Нами зафіксовано два випадки помилково негативного діагнозу: мукоепідермоїдна карцинома та ацинично-клітинна карцинома на початковому етапі діагностики були діагностовані як плеоморфна аденома, яка є двофазним новоутворенням. Нами виявлений кореляційний взаємозв’язок між тонкоголковим аспіраційним цитологічним дослідженням та гістологічним дослідженням після проведення розширеної біопсії. У 12,8 % випадків плеоморфна аденома при неадекватній аспірації може бути хибним діагнозом.
{"title":"THE ROLE OF MINIMALLY INVASIVE CYTOLOGICAL STUDIES IN THE DIAGNOSIS AND TREATMENT OF SALIVARY GLAND INJURIES","authors":"P. I. Yatsenko, K. Lokes, O. Rozkolupa, I. Yatsenko, D. Avetikov","doi":"10.21802/artm.2024.1.29.184","DOIUrl":"https://doi.org/10.21802/artm.2024.1.29.184","url":null,"abstract":"Тонкоголкове аспіраційне цитологічне дослідження – це метод цитодіагностики, заснований на морфологічних дослідженнях окремих і невеликих груп клітин, що аспіровано за допомогою тонкої голки. Діагностична точність тонкоголкового аспіраційного цитологічного дослідження в оцінці набряків слинних залоз вивчалася у різних дослідженнях, але дані є дещо суперечливими та представлені у недостатній кількості для клінічного аналізу, що й обумовило обраний напрямок дослідження. Мета дослідження: оцінка діагностичної точності тонкоголкового аспіраційного цитологічного дослідження при запальних та пухлинних ураженнях слинних залоз. У дослідженні взяли участь 192 пацієнти, у яких спостерігались набряки привушної та піднижньощелепної ділянок. У 52 випадках встановлено діагноз пухлинного процесу, з них 25 – доброякісний, а у 19 – однозначно злоякісний. Хронічний сіалоаденіт був найпоширенішим непухлинним ураженням (38%), на другому місці спостерігався гострий і хронічний сіалоаденіт (34%) та хронічне гранулематозне запалення (28%). Плеоморфна аденома зафіксована як найпоширеніше доброякісне новоутворення, а лімфома – найпоширеніше злоякісне ураження (37,8%), ацинозно-клітинний рак діагностовано у 29,2% і аденоїдно-кістозна карцинома – в 17,8% випадків. Загальна точність тонкоголкового аспіраційного цитологічного дослідження у нашому дослідженні виявилася у 85,2% з 74,1% чутливістю та 79,9% специфічністю. Зафіксовані нами показники чутливості та специфічності після коригування зміщення верифікації становили 65,2% (35,2-92,5) і 89,4% (81,1-96,5). Нами зафіксовано два випадки помилково негативного діагнозу: мукоепідермоїдна карцинома та ацинично-клітинна карцинома на початковому етапі діагностики були діагностовані як плеоморфна аденома, яка є двофазним новоутворенням. Нами виявлений кореляційний взаємозв’язок між тонкоголковим аспіраційним цитологічним дослідженням та гістологічним дослідженням після проведення розширеної біопсії. У 12,8 % випадків плеоморфна аденома при неадекватній аспірації може бути хибним діагнозом.","PeriodicalId":505424,"journal":{"name":"Art of Medicine","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-03-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140369375","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：