Pub Date : 2024-03-28DOI: 10.21802/artm.2024.1.29.248
O. Vynohradov, O. Guzhva, A.M. Rudenko, O. Zviriaka
Забезпечення якісної реабілітаційної допомоги пацієнтам із постковідним синдромом вимагає розробки та вдосконалення відповідних інструментів на основі МКФ, спрямованих на удосконалення процесу діагностики, планування та проведення реабілітаційних втручань для досягнення найкращих для пацієнтів результатів. Мета роботи – обґрунтування базового набору МКФ (ICF Core Set) як мінімального стандарту оцінки функціонування та обмеження життєдіяльності пацієнтів із постковідним синдромом протягом континууму реабілітаційної допомоги. Матеріал і методи. У роботі було використано комплекс теоретичних методів дослідження, зокрема, аналіз літературних джерел, синтез, індукція та дедукція, порівняння, формалізація, абстрагування, моделювання тощо. Результати дослідження та їх обговорення. На основі аналізу науково-методичної літератури визначено, що значна частина пацієнтів, які перенесли гостру коронавірусну хворобу, має певні функціональні проблеми, що значною мірою обмежує їхню щоденну активність і знижує якість життя. До найпоширеніших проблем та потреб пацієнтів з постковідним синдромом належали: втома, зниження толерантності до фізичних навантажень, зниження м’язової сили, задишка, біль або неприємні відчуття в ділянці серця, біль у суглобах та м’язах, втрата нюху та смакової чутливості, порушення сну, зниження уваги, порушення когнітивних функцій, тривожність та депресія, порушення щоденної активності. Встановлені основні проблеми та потреби пацієнтів із постковідним синдромом допомогли визначити базовий набір МКФ, який включає 25 категорій: 12 – функції організму, 1 – структури організму, 10 – активність та участь, 2 – фактори середовища. Висновки. Запропонований МКФ набір, який включає мінімально необхідну кількість категорій, може бути використаний для вибору інструментів оцінювання, обрання терапевтичних втручань, створення категорійного профілю, планування реабілітаційного процесу та оцінки ефективності реабілітації пацієнтів із постковідним синдромом.
{"title":"LONG-HAUL COVID ICF CORE SET","authors":"O. Vynohradov, O. Guzhva, A.M. Rudenko, O. Zviriaka","doi":"10.21802/artm.2024.1.29.248","DOIUrl":"https://doi.org/10.21802/artm.2024.1.29.248","url":null,"abstract":"Забезпечення якісної реабілітаційної допомоги пацієнтам із постковідним синдромом вимагає розробки та вдосконалення відповідних інструментів на основі МКФ, спрямованих на удосконалення процесу діагностики, планування та проведення реабілітаційних втручань для досягнення найкращих для пацієнтів результатів. \u0000Мета роботи – обґрунтування базового набору МКФ (ICF Core Set) як мінімального стандарту оцінки функціонування та обмеження життєдіяльності пацієнтів із постковідним синдромом протягом континууму реабілітаційної допомоги. \u0000Матеріал і методи. У роботі було використано комплекс теоретичних методів дослідження, зокрема, аналіз літературних джерел, синтез, індукція та дедукція, порівняння, формалізація, абстрагування, моделювання тощо. \u0000Результати дослідження та їх обговорення. На основі аналізу науково-методичної літератури визначено, що значна частина пацієнтів, які перенесли гостру коронавірусну хворобу, має певні функціональні проблеми, що значною мірою обмежує їхню щоденну активність і знижує якість життя. До найпоширеніших проблем та потреб пацієнтів з постковідним синдромом належали: втома, зниження толерантності до фізичних навантажень, зниження м’язової сили, задишка, біль або неприємні відчуття в ділянці серця, біль у суглобах та м’язах, втрата нюху та смакової чутливості, порушення сну, зниження уваги, порушення когнітивних функцій, тривожність та депресія, порушення щоденної активності. Встановлені основні проблеми та потреби пацієнтів із постковідним синдромом допомогли визначити базовий набір МКФ, який включає 25 категорій: 12 – функції організму, 1 – структури організму, 10 – активність та участь, 2 – фактори середовища. \u0000Висновки. Запропонований МКФ набір, який включає мінімально необхідну кількість категорій, може бути використаний для вибору інструментів оцінювання, обрання терапевтичних втручань, створення категорійного профілю, планування реабілітаційного процесу та оцінки ефективності реабілітації пацієнтів із постковідним синдромом.","PeriodicalId":505424,"journal":{"name":"Art of Medicine","volume":"36 6","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-03-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140371734","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-03-28DOI: 10.21802/artm.2024.1.29.162
L. Sviatotska
Глутамат натрію є однією з найпоширеніших харчових добавок. На цей момент безпечна концентрація MSG в раціоні та його токсичність залишаються предметом дискусії. Дослідження спрямоване на вивчення токсичного впливу глутамату натрію на тканину щитоподібної залози щурів. Дослід проводився на 20-ти статевозрілих самцях білих щурів репродуктивного віку лінії Вістар у два терміни. Щурів було поділено на дві групи, котрі щоденно отримували глутамат натрію в раціон у дозі 0,07 г/кг з вільним доступом до води. Через 4 та 8 тижнів тварин виводили з експерименту та оцінювали стан щитопопдібної залози за допомогою гістологічного методу. Через 4 тижні введення глутамату натрію дослідження показали наявність структурованої капсули залози, що прилягає до паренхіми та розділяє її на часточки. Фолікули були різні за розміром, їхній просвіт містив ацидофільний колоїд, периферійні фолікули були більші та обмежені плоским або низьким кубічним епітелієм, тоді як центральні фолікули мали менший діаметр і вирізнялись одношаровим кубічним епітелієм з округлими ядрами. На цьому етапі експерименту виявлено ділянки збільшення висоти епітелію, периферійні фолікули містили резорбційні вакуолі, а також відзначалося ушкодження базальної мембрани. Через 8 тижнів введення глутамату натрію можна стверджувати про збільшення середньої висоти клітин фолікулів, гіперплазію клітин, зменшення кількості колоїду та переповнені кровоносні судини. Було відзначено зміни з боку мікро- та макросудин, що підтверджують розвиток ангіопатії за умов впливу глутамату натрію. Поява великої кількості пікнотичних клітин, котрі стали виражені у зв’язку з тривалістю дослідження. У результаті морфологічного дослідження встановлено, що внаслідок тривалого впливу дії глутамату натрію на щитоподібну залозу розвивалися виразні зміни щитоподібної залози білих щурів, зокрема змін набули форми фолікулярних клітин, а також спостерігалося збільшення висоти епітелію фолікулів та зменшення кількості колоїду, крім того, відзначалася гіперплазія епітелію фолікулів зі збільшеною маргінальною вакуолізацією.
{"title":"THE INFLUENCE OF SODIUM GLUTAMATE ON THE MICROSTRUCTURE OF THE THYROID GLAND OF MATURE WHITE RATS","authors":"L. Sviatotska","doi":"10.21802/artm.2024.1.29.162","DOIUrl":"https://doi.org/10.21802/artm.2024.1.29.162","url":null,"abstract":"Глутамат натрію є однією з найпоширеніших харчових добавок. На цей момент безпечна концентрація MSG в раціоні та його токсичність залишаються предметом дискусії. Дослідження спрямоване на вивчення токсичного впливу глутамату натрію на тканину щитоподібної залози щурів. Дослід проводився на 20-ти статевозрілих самцях білих щурів репродуктивного віку лінії Вістар у два терміни. Щурів було поділено на дві групи, котрі щоденно отримували глутамат натрію в раціон у дозі 0,07 г/кг з вільним доступом до води. Через 4 та 8 тижнів тварин виводили з експерименту та оцінювали стан щитопопдібної залози за допомогою гістологічного методу. Через 4 тижні введення глутамату натрію дослідження показали наявність структурованої капсули залози, що прилягає до паренхіми та розділяє її на часточки. Фолікули були різні за розміром, їхній просвіт містив ацидофільний колоїд, периферійні фолікули були більші та обмежені плоским або низьким кубічним епітелієм, тоді як центральні фолікули мали менший діаметр і вирізнялись одношаровим кубічним епітелієм з округлими ядрами. На цьому етапі експерименту виявлено ділянки збільшення висоти епітелію, периферійні фолікули містили резорбційні вакуолі, а також відзначалося ушкодження базальної мембрани. \u0000Через 8 тижнів введення глутамату натрію можна стверджувати про збільшення середньої висоти клітин фолікулів, гіперплазію клітин, зменшення кількості колоїду та переповнені кровоносні судини. Було відзначено зміни з боку мікро- та макросудин, що підтверджують розвиток ангіопатії за умов впливу глутамату натрію. Поява великої кількості пікнотичних клітин, котрі стали виражені у зв’язку з тривалістю дослідження. \u0000У результаті морфологічного дослідження встановлено, що внаслідок тривалого впливу дії глутамату натрію на щитоподібну залозу розвивалися виразні зміни щитоподібної залози білих щурів, зокрема змін набули форми фолікулярних клітин, а також спостерігалося збільшення висоти епітелію фолікулів та зменшення кількості колоїду, крім того, відзначалася гіперплазія епітелію фолікулів зі збільшеною маргінальною вакуолізацією.","PeriodicalId":505424,"journal":{"name":"Art of Medicine","volume":"6 6","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-03-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140371855","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-03-28DOI: 10.21802/artm.2024.1.29.241
L. I. Vasilуeva, O.S. Kalashnуkova, O. Smolianova, O.V. Shashko
The substantial progress achieved in cardiology and paediatric cardiac surgery has led to a considerable increase of life expectancy of patients with congenital heart disease (CHD), and at the same time to growing number of adult patients developing pulmonary arterial hypertension (PAH) associated with congenital heart defects. Nowadays guidelines were developed and updated for PAH, but no expert recommendations exist for effective management of PAH associated with CHD. Thus, it is important to develop an algorithm for managing these patients, based on international standards and a comprehensive understanding of prognostic markers of worsening the course of pulmonary arterial hypertension (PAH), considering local cardiac tertiary hospitals' capabilities. The aim. To highlight the pathophysiology and clinical characteristics of PAH-CHD patients, identify prognostic markers for its onset and progression, and develop a management algorithm for patients. Results. The article presents the pathophysiology of PAH-CHD, the mechanisms of right ventricle adaptation to pressure overload, which determine the functional abilities of patients and prognosis, PAH formation, and progression after defects correction. The accurate identification of stages in PAH-CHD (volume overload, mixed, stage of pulmonary vascular disease) is essential for the timely determination of surgical intervention, selecting conservative treatment strategies, and predicting the outcomes of surgical defect correction. The type of defect, its size, and the volume of blood flow through the defect influence the onset and progression of PH-CHD. We review the pathophysiology and clinical features of PAH-CHD, as well as the reasons for the late diagnosis of heart failure at the stage of severe decompensation and irreversible remodelling of the lung vessels when diuretic therapy is not effective enough and inotropic support, circulatory mechanical support and heart / lung complex transplantation are required. The necessity of developing new scales for stratifying the risk of PAH-CHD is justified considering the particularities of the disease course and cardiac hemodynamic in different anatomical types of the defects. Based on this literature review, at the Municipal Enterprise «Dnipropetrovsk Regional Clinical Center for Diagnostics and Treatment» of the Dnipropetrovsk Regional Council» the algorithm for managing patients with PAH-CHD was devised and implemented into clinical practice. Conclusions. PAH is a common complication of CHD. The prevalence of PAH-CHD is substantial and it can manifest and progress even in patients with previously corrected heart defects. To effectively manage patients with PAH-CHD, an algorithm has been devised and implemented in clinical practice. It includes factors that have demonstrated associations with poor prognosis which are more than two hospitalizations for HF in the last year, pulmonary vascular resistance (PVR) (or index of PVR), mean pressure in the pu
{"title":"PULMONARY ARTERIAL HYPERTENSION ASSOCIATED WITH CONGENITAL HEART DISEASE: RATIONALE FOR MANAGEMENT ALGORITHM BASED ON A LITERATURE REVIEW","authors":"L. I. Vasilуeva, O.S. Kalashnуkova, O. Smolianova, O.V. Shashko","doi":"10.21802/artm.2024.1.29.241","DOIUrl":"https://doi.org/10.21802/artm.2024.1.29.241","url":null,"abstract":"The substantial progress achieved in cardiology and paediatric cardiac surgery has led to a considerable increase of life expectancy of patients with congenital heart disease (CHD), and at the same time to growing number of adult patients developing pulmonary arterial hypertension (PAH) associated with congenital heart defects. Nowadays guidelines were developed and updated for PAH, but no expert recommendations exist for effective management of PAH associated with CHD. Thus, it is important to develop an algorithm for managing these patients, based on international standards and a comprehensive understanding of prognostic markers of worsening the course of pulmonary arterial hypertension (PAH), considering local cardiac tertiary hospitals' capabilities. \u0000The aim. To highlight the pathophysiology and clinical characteristics of PAH-CHD patients, identify prognostic markers for its onset and progression, and develop a management algorithm for patients. \u0000Results. The article presents the pathophysiology of PAH-CHD, the mechanisms of right ventricle adaptation to pressure overload, which determine the functional abilities of patients and prognosis, PAH formation, and progression after defects correction. The accurate identification of stages in PAH-CHD (volume overload, mixed, stage of pulmonary vascular disease) is essential for the timely determination of surgical intervention, selecting conservative treatment strategies, and predicting the outcomes of surgical defect correction. The type of defect, its size, and the volume of blood flow through the defect influence the onset and progression of PH-CHD. We review the pathophysiology and clinical features of PAH-CHD, as well as the reasons for the late diagnosis of heart failure at the stage of severe decompensation and irreversible remodelling of the lung vessels when diuretic therapy is not effective enough and inotropic support, circulatory mechanical support and heart / lung complex transplantation are required. The necessity of developing new scales for stratifying the risk of PAH-CHD is justified considering the particularities of the disease course and cardiac hemodynamic in different anatomical types of the defects. Based on this literature review, at the Municipal Enterprise «Dnipropetrovsk Regional Clinical Center for Diagnostics and Treatment» of the Dnipropetrovsk Regional Council» the algorithm for managing patients with PAH-CHD was devised and implemented into clinical practice. \u0000Conclusions. PAH is a common complication of CHD. The prevalence of PAH-CHD is substantial and it can manifest and progress even in patients with previously corrected heart defects. To effectively manage patients with PAH-CHD, an algorithm has been devised and implemented in clinical practice. It includes factors that have demonstrated associations with poor prognosis which are more than two hospitalizations for HF in the last year, pulmonary vascular resistance (PVR) (or index of PVR), mean pressure in the pu","PeriodicalId":505424,"journal":{"name":"Art of Medicine","volume":"7 12","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-03-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140373152","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-03-28DOI: 10.21802/artm.2024.1.29.52
V.O. Kavyn, O.L. Tkachuk, R. Parakhoniak, V.V. Parakhoniak
Мета дослідження - проаналізувати застосування різних методів герніопластики у хворих із грижами передньої черевної стінки, які перебували на лікуванні в обласній клінічній лікарні в період 2020-2023 рр. Матеріали та методи. Проведено аналіз статистичних показників оперативних втручань у пацієнтів стосовно гриж передньої черевної стінки. Хворі перебували на лікуванні в КНП “Обласна клінічна лікарня ІФ ОР”. Оперативні втручання проводили в хірургічному відділенні та відділенні інвазивних методів діагностики й лікування обласної клінічної лікарні. Для проведення аналізу було використано електронну систему “Doctor Eleks”. Результати дослідження та їх обговорення. На лікуванні в хірургічних відділеннях обласної клінічної лікарні перебував 861 хворий із грижами передньої черевної стінки. У 518 пацієнтів було діагностовано пахвинну грижу, у 176 хворих – грижу білої лінії живота, у 149 – пупкову грижу та у 18 – стегнову. Хірургічне лікування гриж передньої черевної стінки у 787 (91%) пацієнтів проведено відкритим методом, у 74 (9%) хворих – лапароскопічним. Серед методик хірургічного лікування гриж передньої черевної стінки переважно використовували методи відкритої герніотомії з герніопластикою власними тканинами чи сітчастим імплантом, а також лапароскопічні методи герніопластики. При відкритій герніотомії герніопластику власними тканинами при пахвинній і стегновій грижах проводили за методами Бассіні. При пупковій і грижі білої лінії живота використовували методи за Сапежко та Мейо. Рідше при пахвинній грижі було задіяно методи герніопластики за Спасокукоцьким, Постемським, Мак-Веєм, Шолдайсом. Крім того, для герніопластики зросла частота використання сітчастого імпланта. Герніопластику сітчастим імплантом проводили за методиками onlay, sublay, а також за Lichtenstein, за Rives-Stoppa та за Ramires. Лапароскопічну герніопластику в пацієнтів виконували методами ТЕР, еТЕР, ТАРР, ІРОМ і SCOLA. Результати дослідження показали, що частота використання лапароскопічних методів герніопластики за період 2020-2023 років зросла. Використання як відкритих, так і лапароскопічних методів герніопластики дозволяє оптимізувати хірургічне лікування в пацієнтів із грижею.
{"title":"TRENDS OF SURGICAL TACTICS AT ABDOMINAL HERNIAS","authors":"V.O. Kavyn, O.L. Tkachuk, R. Parakhoniak, V.V. Parakhoniak","doi":"10.21802/artm.2024.1.29.52","DOIUrl":"https://doi.org/10.21802/artm.2024.1.29.52","url":null,"abstract":"Мета дослідження - проаналізувати застосування різних методів герніопластики у хворих із грижами передньої черевної стінки, які перебували на лікуванні в обласній клінічній лікарні в період 2020-2023 рр. \u0000Матеріали та методи. Проведено аналіз статистичних показників оперативних втручань у пацієнтів стосовно гриж передньої черевної стінки. Хворі перебували на лікуванні в КНП “Обласна клінічна лікарня ІФ ОР”. Оперативні втручання проводили в хірургічному відділенні та відділенні інвазивних методів діагностики й лікування обласної клінічної лікарні. Для проведення аналізу було використано електронну систему “Doctor Eleks”. \u0000Результати дослідження та їх обговорення. На лікуванні в хірургічних відділеннях обласної клінічної лікарні перебував 861 хворий із грижами передньої черевної стінки. У 518 пацієнтів було діагностовано пахвинну грижу, у 176 хворих – грижу білої лінії живота, у 149 – пупкову грижу та у 18 – стегнову. Хірургічне лікування гриж передньої черевної стінки у 787 (91%) пацієнтів проведено відкритим методом, у 74 (9%) хворих – лапароскопічним. Серед методик хірургічного лікування гриж передньої черевної стінки переважно використовували методи відкритої герніотомії з герніопластикою власними тканинами чи сітчастим імплантом, а також лапароскопічні методи герніопластики. При відкритій герніотомії герніопластику власними тканинами при пахвинній і стегновій грижах проводили за методами Бассіні. При пупковій і грижі білої лінії живота використовували методи за Сапежко та Мейо. Рідше при пахвинній грижі було задіяно методи герніопластики за Спасокукоцьким, Постемським, Мак-Веєм, Шолдайсом. Крім того, для герніопластики зросла частота використання сітчастого імпланта. Герніопластику сітчастим імплантом проводили за методиками onlay, sublay, а також за Lichtenstein, за Rives-Stoppa та за Ramires. Лапароскопічну герніопластику в пацієнтів виконували методами ТЕР, еТЕР, ТАРР, ІРОМ і SCOLA. Результати дослідження показали, що частота використання лапароскопічних методів герніопластики за період 2020-2023 років зросла. Використання як відкритих, так і лапароскопічних методів герніопластики дозволяє оптимізувати хірургічне лікування в пацієнтів із грижею.","PeriodicalId":505424,"journal":{"name":"Art of Medicine","volume":"16 20","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-03-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140373260","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-03-28DOI: 10.21802/artm.2024.1.29.108
L.M. Mykytin, I. V. Didokha
Черепно-мозкова травма є однією з найпоширеніших причин інвалідизації та смертності у всьому світі. Ця нозологія економічно обтяжлива з огляду на широку поширеність серед дорослого працездатного населення. Мета: обґрунтувати доцільність застосування, розробити та оцінити ефективність програми фізичної терапії з позицій корекції показників рівноваги в ОПВ з ЧМТ. Матеріали та методи. У процесі дослідження було обстежено 21 пацієнта похилого віку з наслідками легкої ЧМТ у відновному періоді реабілітації. Група 1 (ГР1 - 4 чоловіків та 6 жінок віком 65,2±1,4 роки) проходила реабілітацію згідно із загальними принципами, із застосуванням преформованих фізичних факторів та загальної кінезітерапії. Групу 2 (ГР2, 5 чоловіків і 6 жінок віком 66,2±2,1 роки) склали особи, які проходили реабілітацію із застосуванням розробленої програми фізичної терапії (ПФТ) з додатковим використанням систем вправ Otago exercise programme. У процесі виконання дослідження застосовувались такі методи: аналіз літератури за темою дослідження, розпитування та анкетування, фізіологічні та клінічні методи обстеження, методи математичної статистики. Результати. практичного впровадження ПФТ в ОПВ з наслідками ХП було визначено поліпшення їх стану, що проявлялося у зменшенні скарг та інтенсивності больового синдрому (за шкалою ВАШ), покращенням стану кульшового суглоба (за результатами огляду, пальпації), нормалізацією стану м’язів НК (визначення обхвату м’язів), покращення виконання активностей повсякденного життя (за індексом Бартел, шкалою Лоутона), зменшення вираження дискоординаторних порушень (Коротка батарея тестів фізичної активності, Оцінки рухової активності літніх людей) та ризику падіння (Шкала балансу Берг, Міжнародна шкала падіння); швидкісні характеристики пересування (6-хвилинний тест). Висновки. Отримані параметри впровадження розробленої програми свідчать про те, що розроблену методику фізичної терапії із використанням Otago exercise programme доцільно призначати у процесі фізичної терапії осіб похилого віку з наслідками ЧМТ.
{"title":"INFLUENCE OF THE PHYSICAL THERAPY PROGRAM ON BALANCE INDICATORS IN ELDERLY PERSONS WITH TRAIN INJURIES","authors":"L.M. Mykytin, I. V. Didokha","doi":"10.21802/artm.2024.1.29.108","DOIUrl":"https://doi.org/10.21802/artm.2024.1.29.108","url":null,"abstract":"Черепно-мозкова травма є однією з найпоширеніших причин інвалідизації та смертності у всьому світі. Ця нозологія економічно обтяжлива з огляду на широку поширеність серед дорослого працездатного населення. \u0000Мета: обґрунтувати доцільність застосування, розробити та оцінити ефективність програми фізичної терапії з позицій корекції показників рівноваги в ОПВ з ЧМТ. \u0000Матеріали та методи. У процесі дослідження було обстежено 21 пацієнта похилого віку з наслідками легкої ЧМТ у відновному періоді реабілітації. Група 1 (ГР1 - 4 чоловіків та 6 жінок віком 65,2±1,4 роки) проходила реабілітацію згідно із загальними принципами, із застосуванням преформованих фізичних факторів та загальної кінезітерапії. Групу 2 (ГР2, 5 чоловіків і 6 жінок віком 66,2±2,1 роки) склали особи, які проходили реабілітацію із застосуванням розробленої програми фізичної терапії (ПФТ) з додатковим використанням систем вправ Otago exercise programme. У процесі виконання дослідження застосовувались такі методи: аналіз літератури за темою дослідження, розпитування та анкетування, фізіологічні та клінічні методи обстеження, методи математичної статистики. \u0000Результати. практичного впровадження ПФТ в ОПВ з наслідками ХП було визначено поліпшення їх стану, що проявлялося у зменшенні скарг та інтенсивності больового синдрому (за шкалою ВАШ), покращенням стану кульшового суглоба (за результатами огляду, пальпації), нормалізацією стану м’язів НК (визначення обхвату м’язів), покращення виконання активностей повсякденного життя (за індексом Бартел, шкалою Лоутона), зменшення вираження дискоординаторних порушень (Коротка батарея тестів фізичної активності, Оцінки рухової активності літніх людей) та ризику падіння (Шкала балансу Берг, Міжнародна шкала падіння); швидкісні характеристики пересування (6-хвилинний тест). \u0000Висновки. Отримані параметри впровадження розробленої програми свідчать про те, що розроблену методику фізичної терапії із використанням Otago exercise programme доцільно призначати у процесі фізичної терапії осіб похилого віку з наслідками ЧМТ.","PeriodicalId":505424,"journal":{"name":"Art of Medicine","volume":"142 31","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-03-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140369196","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-03-28DOI: 10.21802/artm.2024.1.29.212
G.Yu. Starchenko, O. Struk, T.Z. Kostashchuk, I.A. Sas
The pharmaceutical industry is rapidly developing and implementing new innovative approaches and legal regulation of the drugs quality management system, which includes a set of process methods and resources that are necessary for quality management. Therefore, the mastery by students of the specialty 226 "Pharmacy, Industrial Pharmacy" of the elective discipline "Quality Systems in Pharmacy" is an important issue of their professional training which will help them to master the methodology of quality management, normative-legislative and organizational-economic aspects of quality control of medicinal products at pharmaceutical enterprises. The elective discipline "Quality Systems in Pharmacy" is closely connected to some other disciplines, such as “Pharmacy and Industrial Technology of Drugs”, and “Technology of Cosmetic Drugs”. Training takes place according to the credit-module system in accordance with the basic requirements of the Bologna Convention. The main tasks of the elective discipline "Quality Systems in Pharmacy" are: providing the students with general knowledge about the quality indicators of medicines depending on the stage of their life cycle by fulfilling the requirements of good pharmaceutical practices and developing documentation in accordance with their requirements; formation of practical skills related to the rules and requirements for the creation, manufacture, research, distribution, sale, and storage of medicines in accordance with the requirements of good pharmaceutical practices operating in the European Union; improvement of the level of general and scientific development of students, formation of their outlook and perspective as modern qualified specialists in the field of pharmacy. The aim of the research is to study the peculiarities of the training of foreign students of the specialty 226 "Pharmacy, Industrial Pharmacy" in the Ivano-Frankivsk National Medical University (IFNMU) in the elective discipline "Quality Systems in Pharmacy". The subject of study of the discipline "Quality Systems in Pharmacy" is the methodology of pharmaceutical development, the components of the quality assurance system of medicines, including the requirements of the Guidelines of good practices in pharmacy for each stage of the life cycle of a medicinal product. The discipline is usually chosen by the well formed specialists. Teaching the elective discipline "Quality Systems in Pharmacy" at the specialty 226 "Pharmacy, Industrial Pharmacy" of IFNMU is necessary for students to thoroughly master the quality management system of medicines, it contributes to the optimization of the educational process and the improvement of the new principle of problem-oriented education of students and its control. This discipline orients students to the importance of the following issues: ensuring the quality of medicines at all stages of their life cycle; regulatory activities in the field of quality control of medicines; implementation of medicine
{"title":"FEATURES OF THE FOREIGN STUDENTS TRAINING IN THE ELECTIVE DISCIPLINE \"QUALITY SYSTEMS IN PHARMACY\"","authors":"G.Yu. Starchenko, O. Struk, T.Z. Kostashchuk, I.A. Sas","doi":"10.21802/artm.2024.1.29.212","DOIUrl":"https://doi.org/10.21802/artm.2024.1.29.212","url":null,"abstract":"The pharmaceutical industry is rapidly developing and implementing new innovative approaches and legal regulation of the drugs quality management system, which includes a set of process methods and resources that are necessary for quality management. Therefore, the mastery by students of the specialty 226 \"Pharmacy, Industrial Pharmacy\" of the elective discipline \"Quality Systems in Pharmacy\" is an important issue of their professional training which will help them to master the methodology of quality management, normative-legislative and organizational-economic aspects of quality control of medicinal products at pharmaceutical enterprises. The elective discipline \"Quality Systems in Pharmacy\" is closely connected to some other disciplines, such as “Pharmacy and Industrial Technology of Drugs”, and “Technology of Cosmetic Drugs”. Training takes place according to the credit-module system in accordance with the basic requirements of the Bologna Convention. \u0000The main tasks of the elective discipline \"Quality Systems in Pharmacy\" are: providing the students with general knowledge about the quality indicators of medicines depending on the stage of their life cycle by fulfilling the requirements of good pharmaceutical practices and developing documentation in accordance with their requirements; formation of practical skills related to the rules and requirements for the creation, manufacture, research, distribution, sale, and storage of medicines in accordance with the requirements of good pharmaceutical practices operating in the European Union; improvement of the level of general and scientific development of students, formation of their outlook and perspective as modern qualified specialists in the field of pharmacy. \u0000The aim of the research is to study the peculiarities of the training of foreign students of the specialty 226 \"Pharmacy, Industrial Pharmacy\" in the Ivano-Frankivsk National Medical University (IFNMU) in the elective discipline \"Quality Systems in Pharmacy\". The subject of study of the discipline \"Quality Systems in Pharmacy\" is the methodology of pharmaceutical development, the components of the quality assurance system of medicines, including the requirements of the Guidelines of good practices in pharmacy for each stage of the life cycle of a medicinal product. The discipline is usually chosen by the well formed specialists. \u0000Teaching the elective discipline \"Quality Systems in Pharmacy\" at the specialty 226 \"Pharmacy, Industrial Pharmacy\" of IFNMU is necessary for students to thoroughly master the quality management system of medicines, it contributes to the optimization of the educational process and the improvement of the new principle of problem-oriented education of students and its control. This discipline orients students to the importance of the following issues: ensuring the quality of medicines at all stages of their life cycle; regulatory activities in the field of quality control of medicines; implementation of medicine","PeriodicalId":505424,"journal":{"name":"Art of Medicine","volume":"103 21","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-03-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140370784","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-03-28DOI: 10.21802/artm.2024.1.29.71
Yu.A. Klymenko, O. Struk, G.Yu. Starchenko
На сьогоднішній день затребуваним та надзвичайно широким класом лікарських препаратів, що використовуються сучасною медициною, є спазмолітичні засоби. Залежно від хімічної будови, місця застосування лікарського препарату, характеру і механізму дії спазмолітики поділяються на дві групи: нейротропні та міотропні. В даний час проблема маркетингового дослідження спазмолітичних препаратів переживає період інтенсивного вивчення та займає одне з центральних місць у сучасній медицині. Метою роботи був аналіз сучасних спазмолітичних препаратів, які рекомендують до застосування при різних захворюваннях, зокрема, що супроводжуються больовим синдромом та їх порівняльна характеристика. Матеріали і методи. Використано емпіричний метод дослідження. Результати дослідження. Спазмолітичні лікарські препарати є основним засобом усунення вісцеральної абдомінальної болі. Розслаблення гладком’язових клітин супроводжується зниженням тонусу стінки порожнього органу та внутрішньопросвітного тиску. Призначення спазмолітиків не супроводжується безпосереднім втручанням у механізми больової чутливості і не ускладнює діагностику гострої хірургічної патології. Крім того, спазмолітики – найбільш поширений клас препаратів, більшість з яких дозволені для безрецептурного відпустку та можуть застосовуватись без призначення лікаря. Висновки. В результаті проведеного дослідження нами було встановлено, що найпоширенішим джерелом інформації для відвідувачів аптек, щодо покупки спазмолітичних лікарських засобів є поради знайомих (43,80 %), також реклама (36,10 %). Таблетки є однією з найпоширеніших лікарських форм, яким надають перевагу пацієнти. Оригінальність лікарського засобу для більшості відвідувачів аптек не має значення (61,70 %), але 21,15 % респондентів віддають перевагу брендовим препаратам. З'ясувалося, що для більшості респондентів країна-виробник препарату не має значення (67,81 %), але 24,16 % відвідувачів аптек обирають ліки імпортного виробництва. Більшість опитаних (63,90 %) відзначили, що ціна для них не має значення при покупці лікарського препарату.
{"title":"COMPARATIVE CHARACTERISTICS ANTISPASMODIC DRUGS USED FOR VARIOUS DISEASES","authors":"Yu.A. Klymenko, O. Struk, G.Yu. Starchenko","doi":"10.21802/artm.2024.1.29.71","DOIUrl":"https://doi.org/10.21802/artm.2024.1.29.71","url":null,"abstract":"На сьогоднішній день затребуваним та надзвичайно широким класом лікарських препаратів, що використовуються сучасною медициною, є спазмолітичні засоби. Залежно від хімічної будови, місця застосування лікарського препарату, характеру і механізму дії спазмолітики поділяються на дві групи: нейротропні та міотропні. В даний час проблема маркетингового дослідження спазмолітичних препаратів переживає період інтенсивного вивчення та займає одне з центральних місць у сучасній медицині. \u0000Метою роботи був аналіз сучасних спазмолітичних препаратів, які рекомендують до застосування при різних захворюваннях, зокрема, що супроводжуються больовим синдромом та їх порівняльна характеристика. \u0000Матеріали і методи. Використано емпіричний метод дослідження. \u0000Результати дослідження. Спазмолітичні лікарські препарати є основним засобом усунення вісцеральної абдомінальної болі. Розслаблення гладком’язових клітин супроводжується зниженням тонусу стінки порожнього органу та внутрішньопросвітного тиску. Призначення спазмолітиків не супроводжується безпосереднім втручанням у механізми больової чутливості і не ускладнює діагностику гострої хірургічної патології. Крім того, спазмолітики – найбільш поширений клас препаратів, більшість з яких дозволені для безрецептурного відпустку та можуть застосовуватись без призначення лікаря. \u0000Висновки. В результаті проведеного дослідження нами було встановлено, що найпоширенішим джерелом інформації для відвідувачів аптек, щодо покупки спазмолітичних лікарських засобів є поради знайомих (43,80 %), також реклама (36,10 %). Таблетки є однією з найпоширеніших лікарських форм, яким надають перевагу пацієнти. Оригінальність лікарського засобу для більшості відвідувачів аптек не має значення (61,70 %), але 21,15 % респондентів віддають перевагу брендовим препаратам. З'ясувалося, що для більшості респондентів країна-виробник препарату не має значення (67,81 %), але 24,16 % відвідувачів аптек обирають ліки імпортного виробництва. Більшість опитаних (63,90 %) відзначили, що ціна для них не має значення при покупці лікарського препарату.","PeriodicalId":505424,"journal":{"name":"Art of Medicine","volume":"28 46","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-03-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140373002","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-03-28DOI: 10.21802/artm.2024.1.29.235
O. V. Bulbuk
Біоміметика – це галузь науки, яка досліджує технічну красу природи. Термін походить від грецьких слів bios (життя) і mimesis (наслідувати). Американський учений і винахідник Отто Шмідт у 1960-х роках увів в обіг термін «біоміметика» для опису процесу переходу від біології до технології. У сучасній стоматології вищевказане поняття – синонім природної інтеграції біоматеріалів, тобто біологічної, біомеханічної, функціональної та косметичної інтеграції, що максимально імітує фізіологічну поведінку природних зубів. Нову тенденцію біоміметичних підходів у стоматології використовують для такої низки застосувань, як: лікування дефектів твердих тканин зубів за допомогою біоінспірованих аналогів для досягнення ремінералізації, біоактивних матеріалів, а також тканинної інженерії задля регенерації. Метою дослідження є висвітлення нової галузі в стоматології, біоміметики; її основних концепцій, розробок, особливо у відновній і реставраційній стоматології. Рузультати. Основна мета біоміметичної реставраційної стоматології – повернути твердим тканинам (емалі, дентину, цементу) повну функцію за допомогою реставраційного матеріалу, який може імітувати або відновлювати біомеханіку природного зуба. Це дозволяє йому (зубу) функціонувати як єдине ціле, протистояти функціональним силам і забезпечити майже нормальну біологію та естетику. Біоміметичні протоколи спрямовані на збереження якомога більше природної структури зуба, збільшення терміну служби відновних конструкцій, зменшення ускладнень і потреби в повторному лікуванні. У цьому ж огляді обговоримо й різні підходи до реставрації твердих тканин зубів. Висновки. У межах запропонованого дослідження можна зробити висновок, що рішення щодо вибору методу лікування, прийняте стоматологами, які опираються на знання та принципи біоміметичної стоматології, суттєво відрізняються від рішення стоматологів, котрі не мають таких знань. Принципи біоміметики дозволяють приймати більш консервативні реставраційні рішення відповідно до їхньої підготовки.
{"title":"BIOMIMETICS IN MODERN DENTISTRY (LITERATURE REVIEW)","authors":"O. V. Bulbuk","doi":"10.21802/artm.2024.1.29.235","DOIUrl":"https://doi.org/10.21802/artm.2024.1.29.235","url":null,"abstract":"Біоміметика – це галузь науки, яка досліджує технічну красу природи. Термін походить від грецьких слів bios (життя) і mimesis (наслідувати). Американський учений і винахідник Отто Шмідт у 1960-х роках увів в обіг термін «біоміметика» для опису процесу переходу від біології до технології. У сучасній стоматології вищевказане поняття – синонім природної інтеграції біоматеріалів, тобто біологічної, біомеханічної, функціональної та косметичної інтеграції, що максимально імітує фізіологічну поведінку природних зубів. Нову тенденцію біоміметичних підходів у стоматології використовують для такої низки застосувань, як: лікування дефектів твердих тканин зубів за допомогою біоінспірованих аналогів для досягнення ремінералізації, біоактивних матеріалів, а також тканинної інженерії задля регенерації. \u0000Метою дослідження є висвітлення нової галузі в стоматології, біоміметики; її основних концепцій, розробок, особливо у відновній і реставраційній стоматології. \u0000Рузультати. Основна мета біоміметичної реставраційної стоматології – повернути твердим тканинам (емалі, дентину, цементу) повну функцію за допомогою реставраційного матеріалу, який може імітувати або відновлювати біомеханіку природного зуба. Це дозволяє йому (зубу) функціонувати як єдине ціле, протистояти функціональним силам і забезпечити майже нормальну біологію та естетику. \u0000Біоміметичні протоколи спрямовані на збереження якомога більше природної структури зуба, збільшення терміну служби відновних конструкцій, зменшення ускладнень і потреби в повторному лікуванні. У цьому ж огляді обговоримо й різні підходи до реставрації твердих тканин зубів. \u0000Висновки. У межах запропонованого дослідження можна зробити висновок, що рішення щодо вибору методу лікування, прийняте стоматологами, які опираються на знання та принципи біоміметичної стоматології, суттєво відрізняються від рішення стоматологів, котрі не мають таких знань. Принципи біоміметики дозволяють приймати більш консервативні реставраційні рішення відповідно до їхньої підготовки.","PeriodicalId":505424,"journal":{"name":"Art of Medicine","volume":"143 16","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-03-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140369047","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-03-28DOI: 10.21802/artm.2024.1.29.128
V. Popovych, O. Orishchak
Запропоновано комплексне патогенетично обґрунтоване лікування секреторного середнього отиту (ССО) в дорослих із гіпертрофією трубних мигдаликів. Мета. Підвищити ефективність лікування ССО в пацієнтів із гіпертрофією трубних мигдаликів шляхом удосконалення діагностичного алгоритму та впровадження патогенетично обґрунтованого диференційованого медикаментозного комплексу. Матеріал і методи. Обстежено й проліковано 71 хворого віком від 18 до 60 років із мукозною стадією ССО, причиною розвитку якого була гіпертрофія трубних мигдаликів. Хворих було розділено на ІІ групи: І група (контрольна) – 45 пацієнтів; ІІ група (основна) – 26 хворих. Пацієнти обох груп отримували стандартну консервативну терапію (місцеві та системні деконгестанти, інтраназальні кортикостероїди, муколітики). Пацієнти основної групи, окрім стандартної консервативної терапії, одержували запропонований нами комбінований фітоніринговий екстракт BNO 1030. Хірургічне лікування виконано тим хворим, у яких консервативна терапія була неефективною – 15 із 45 – першої групи й 4 із 26 – другої. Результати. На основі проведених досліджень установлено, що всім хворим із ССО при первинному огляді необхідно виконувати ендоскопічний огляд порожнини носа й носоглотки з метою виявлення механічного блоку слухової труби та тубарної дисфункції. При обстеженні необхідно оцінити стан лімфоїдної тканини носоглотки, а саме трубного мигдалика, ступінь розкриття глоткового вічка слухової труби. Для лікування ССО до стандартної терапії доцільно додавати фітоніринговий препарат BNO 1030. При відсутності ефекту консервативної терапії в пацієнтів із ознаками гіперплазії трубних мигдаликів доцільно провести хірургічне лікування. Висновки. Запропоноване комплексне патогенетично обґрунтоване лікування ССО в дорослих із гіпертрофією трубних мигдаликів із використанням фітонірингового препарату BNO 1030 показало статистично вірогідні результати його ефективності, а також привело до достовірного зниження шансів оперативних втручань у 4,5 рази (OR=0,22; 95% CI: 0,06-0,81; p<0,05) порівняно зі стандартною терапією.
{"title":"TREATMENT OF SECRETORY OTITIS MEDIA IN PATIENTS WITH TUBAL TONSIL HYPERTROPHY","authors":"V. Popovych, O. Orishchak","doi":"10.21802/artm.2024.1.29.128","DOIUrl":"https://doi.org/10.21802/artm.2024.1.29.128","url":null,"abstract":"Запропоновано комплексне патогенетично обґрунтоване лікування секреторного середнього отиту (ССО) в дорослих із гіпертрофією трубних мигдаликів. \u0000Мета. Підвищити ефективність лікування ССО в пацієнтів із гіпертрофією трубних мигдаликів шляхом удосконалення діагностичного алгоритму та впровадження патогенетично обґрунтованого диференційованого медикаментозного комплексу. \u0000Матеріал і методи. Обстежено й проліковано 71 хворого віком від 18 до 60 років із мукозною стадією ССО, причиною розвитку якого була гіпертрофія трубних мигдаликів. Хворих було розділено на ІІ групи: І група (контрольна) – 45 пацієнтів; ІІ група (основна) – 26 хворих. Пацієнти обох груп отримували стандартну консервативну терапію (місцеві та системні деконгестанти, інтраназальні кортикостероїди, муколітики). Пацієнти основної групи, окрім стандартної консервативної терапії, одержували запропонований нами комбінований фітоніринговий екстракт BNO 1030. Хірургічне лікування виконано тим хворим, у яких консервативна терапія була неефективною – 15 із 45 – першої групи й 4 із 26 – другої. \u0000Результати. На основі проведених досліджень установлено, що всім хворим із ССО при первинному огляді необхідно виконувати ендоскопічний огляд порожнини носа й носоглотки з метою виявлення механічного блоку слухової труби та тубарної дисфункції. При обстеженні необхідно оцінити стан лімфоїдної тканини носоглотки, а саме трубного мигдалика, ступінь розкриття глоткового вічка слухової труби. Для лікування ССО до стандартної терапії доцільно додавати фітоніринговий препарат BNO 1030. При відсутності ефекту консервативної терапії в пацієнтів із ознаками гіперплазії трубних мигдаликів доцільно провести хірургічне лікування. \u0000Висновки. Запропоноване комплексне патогенетично обґрунтоване лікування ССО в дорослих із гіпертрофією трубних мигдаликів із використанням фітонірингового препарату BNO 1030 показало статистично вірогідні результати його ефективності, а також привело до достовірного зниження шансів оперативних втручань у 4,5 рази (OR=0,22; 95% CI: 0,06-0,81; p<0,05) порівняно зі стандартною терапією.","PeriodicalId":505424,"journal":{"name":"Art of Medicine","volume":"134 16","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-03-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140369788","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-03-28DOI: 10.21802/artm.2024.1.29.21
S. Bondarenko, S. Serbin, S. Dubyna, V.V. Kalyuzhna, V. Bilash, N.L. Svintsytsʹka, S. Danylchenko
The goal of our research is the description of craniotopographic features of the transverse sinuses of the dura mater. The aim and the methods of research. In order to achieve the goal, a set of methods for morphological studies was developed: macro- and micropreparation of anatomical objects of the brain; cranio– the morphometry of veins, sinuses, and the cervian structures of the cephalic brain; preparation of corrosive (acrylic) ulcerative preparations of veins, sinuses of the dura mater and pervoric lesions of the head; injection technique; variational and statistical analysis of morphometric data; computer-graphic analysis. This study was conducted on 70 preparations of veins and sinuses of the dura mater of the brain. Results of the study and their discussion. Considering the above-mentioned facts, we established a craniotopographical projection of the transverse sinuses in relation to generally accepted craniotopographical planes and points. According to the data we have obtained, the venous collectors (transverse sinuses) studied by us have a certain projection analogy on the bones of the cranial vault and the corresponding correlations to the craniometric points, which can be used in medical craniology. In this regard, there is a natural range of individual anatomical variability in the parameters of the dura mater, which are described in people of mature age. The obtained data on the structure, shape, size and position of the venous collectors of the cranial vault (transverse sinuses) can be used in surgical interventions on the cerebrospinal fluid system, including the ventricles and cerebrospinal fluid pathways. Transverse sinuses, located on both sides of the skull in the horizontal plane, are of important practical importance from a neurosurgical point of view. In adults, fully formed right and left transverse sinuses are always noted, which perform an important transport function of carrying venous blood from the drain of the sinuses into the sigmoid sinus and internal jugular veins. The transverse sinuses of the posterolateral surface are adjacent to the inner surface of the parietal and occipital bones, which explains the frequent damage and injury to the collector in various skull injuries. In addition, these collectors must be taken into account during surgical access to various parts of the brain, including the lateral ventricles. Taking into account the above, it is possible to distinguish different areas of the accumulation of veins that flow into the transverse sinuses. The densest location of tributaries, branches and anastomoses is observed in the initial part of the collectors, near the drainage of the sinuses, due to the surface veins of the occipital lobe and the veins of the cerebellar tent. The second place of accumulation of venous vessels is noted in the area of the transition of the transverse sinuses into the sigmoid sinuses, where the superficial temporal and parietal veins are concentrated. Conclusions. T
{"title":"CRANIOTOPOGRAPHIC FEATURES OF THE TRANSVERSE SINUSES OF THE DURA MATER OF THE BRAIN OF THE CRANIAL VAULT OF MATURE PEOPLE","authors":"S. Bondarenko, S. Serbin, S. Dubyna, V.V. Kalyuzhna, V. Bilash, N.L. Svintsytsʹka, S. Danylchenko","doi":"10.21802/artm.2024.1.29.21","DOIUrl":"https://doi.org/10.21802/artm.2024.1.29.21","url":null,"abstract":"The goal of our research is the description of craniotopographic features of the transverse sinuses of the dura mater. \u0000The aim and the methods of research. In order to achieve the goal, a set of methods for morphological studies was developed: macro- and micropreparation of anatomical objects of the brain; cranio– the morphometry of veins, sinuses, and the cervian structures of the cephalic brain; preparation of corrosive (acrylic) ulcerative preparations of veins, sinuses of the dura mater and pervoric lesions of the head; injection technique; variational and statistical analysis of morphometric data; computer-graphic analysis. This study was conducted on 70 preparations of veins and sinuses of the dura mater of the brain. \u0000Results of the study and their discussion. Considering the above-mentioned facts, we established a craniotopographical projection of the transverse sinuses in relation to generally accepted craniotopographical planes and points. According to the data we have obtained, the venous collectors (transverse sinuses) studied by us have a certain projection analogy on the bones of the cranial vault and the corresponding correlations to the craniometric points, which can be used in medical craniology. In this regard, there is a natural range of individual anatomical variability in the parameters of the dura mater, which are described in people of mature age. The obtained data on the structure, shape, size and position of the venous collectors of the cranial vault (transverse sinuses) can be used in surgical interventions on the cerebrospinal fluid system, including the ventricles and cerebrospinal fluid pathways. \u0000Transverse sinuses, located on both sides of the skull in the horizontal plane, are of important practical importance from a neurosurgical point of view. In adults, fully formed right and left transverse sinuses are always noted, which perform an important transport function of carrying venous blood from the drain of the sinuses into the sigmoid sinus and internal jugular veins. \u0000The transverse sinuses of the posterolateral surface are adjacent to the inner surface of the parietal and occipital bones, which explains the frequent damage and injury to the collector in various skull injuries. In addition, these collectors must be taken into account during surgical access to various parts of the brain, including the lateral ventricles. \u0000Taking into account the above, it is possible to distinguish different areas of the accumulation of veins that flow into the transverse sinuses. The densest location of tributaries, branches and anastomoses is observed in the initial part of the collectors, near the drainage of the sinuses, due to the surface veins of the occipital lobe and the veins of the cerebellar tent. The second place of accumulation of venous vessels is noted in the area of the transition of the transverse sinuses into the sigmoid sinuses, where the superficial temporal and parietal veins are concentrated. \u0000Conclusions. T","PeriodicalId":505424,"journal":{"name":"Art of Medicine","volume":"8 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-03-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140371843","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：