Pub Date : 2024-06-14DOI: 10.33244/2617-4154-2(15)-2024-38-45
В. С. Шилінгов, О. В. Чернецька
Статтю присвячено дослідженню загальнотеоретичних аспектів легітимності правової системи громадянського суспільства. Досліджено, що легітимність пов’язана зі спільними (загальними) уявленнями, сподіваннями, вимогами та оцінками соціальних суб’єктів, на яких базується довіра до правових норм та їх авторитет у суспільстві. Наголошено, що легітимність є основоположною та невід’ємною рисою правової системи громадянського суспільства. Досліджуючи поняття легітимності, звертаємо увагу на те, що ця ознака стосується саме позитивного права, норми якого мають відповідати вимогам природного права, що зі свого боку є основою довіри до норм позитивного права з боку суспільства. Вважаємо, що суспільство як складна соціальна система потребує упорядкування та налагодження взаємодії між його структурними елементами. Саме для цього в ньому з’являються держава та право, які разом із суспільством пройшли тривалий шлях еволюційного розвитку, в результаті якого в Новий час воно остаточно сформувалось як громадянське, яке базується на юридичній (формальній) свободі та рівності суб’єктів. У зв’язку з цим з’являються і відповідні вимоги до права та державної влади, зокрема вимога легітимності, яка полягає в довірі до зазначених інституцій з боку суспільства. Зазначено, що легітимність влади тісно переплітається з легітимністю права, ґрунтується на ній. Авторами зроблено висновок, що правила поведінки, які встановлюються владою і забезпечуються її примусовою силою (позитивне право) мають базуватися на довірі суспільства, а тому не можуть суперечити загальновизнаним правовим цінностям та вимогам природного права.
{"title":"ЛЕГІТИМНІСТЬ ЯК ОЗНАКА ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА","authors":"В. С. Шилінгов, О. В. Чернецька","doi":"10.33244/2617-4154-2(15)-2024-38-45","DOIUrl":"https://doi.org/10.33244/2617-4154-2(15)-2024-38-45","url":null,"abstract":"Статтю присвячено дослідженню загальнотеоретичних аспектів легітимності правової системи громадянського суспільства. Досліджено, що легітимність пов’язана зі спільними (загальними) уявленнями, сподіваннями, вимогами та оцінками соціальних суб’єктів, на яких базується довіра до правових норм та їх авторитет у суспільстві. Наголошено, що легітимність є основоположною та невід’ємною рисою правової системи громадянського суспільства. \u0000Досліджуючи поняття легітимності, звертаємо увагу на те, що ця ознака стосується саме позитивного права, норми якого мають відповідати вимогам природного права, що зі свого боку є основою довіри до норм позитивного права з боку суспільства. \u0000Вважаємо, що суспільство як складна соціальна система потребує упорядкування та налагодження взаємодії між його структурними елементами. Саме для цього в ньому з’являються держава та право, які разом із суспільством пройшли тривалий шлях еволюційного розвитку, в результаті якого в Новий час воно остаточно сформувалось як громадянське, яке базується на юридичній (формальній) свободі та рівності суб’єктів. У зв’язку з цим з’являються і відповідні вимоги до права та державної влади, зокрема вимога легітимності, яка полягає в довірі до зазначених інституцій з боку суспільства. Зазначено, що легітимність влади тісно переплітається з легітимністю права, ґрунтується на ній. \u0000Авторами зроблено висновок, що правила поведінки, які встановлюються владою і забезпечуються її примусовою силою (позитивне право) мають базуватися на довірі суспільства, а тому не можуть суперечити загальновизнаним правовим цінностям та вимогам природного права.","PeriodicalId":510731,"journal":{"name":"Ірпінський юридичний часопис","volume":"30 16","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-06-14","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"141342901","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-06-14DOI: 10.33244/2617-4154-2(15)-2024-95-109
В. Д. Дерлюк
В умовах неплатоспроможності значної частини українських підприємств стає нагальною необхідність створення ефективного інституту банкрутства, який покликаний забезпечувати баланс інтересів держави та бізнесу, врегульовувати господарські відносини між субʼєктами господарювання в ситуаціях, коли один із них стає неплатоспроможним, а також мінімізувати соціально-економічні витрати циклічного функціонування ринкової економіки. У статті визначено переваги досудової санації для своєчасного оздоровлення підприємства, акцентовано увагу на тому, що законодавство України про банкрутство наразі потребує суттєвого оновлення, особливо в частині відновлювальних процедур, з метою приведення його у відповідність до європейських практик. У цьому напрямі важливим кроком стане імплементація Директиви Європейського Парламенту та Ради (ЄС) 2019/1023 від 20 червня 2019 року про превентивну реструктуризацію, а також про заходи стосовно підвищення ефективності процедур щодо реструктуризації, неплатоспроможності та погашення боргу. Метою такої процедури є завчасне попередження банкрутства та збереження життєздатних підприємств на ранній стадії труднощів. Її актуальність зростає не лише для приватного бізнесу. Це також дієвий інструмент для запобігання проблем банкрутства державних підприємств. У процесі дослідження встановлено, що суттєвою спільною характеристикою превентивної реструктуризації та судових проваджень з процедур банкрутства є колективність поширення юридичних наслідків на всіх кредиторів, зокрема тих, хто не згоден з ними, для досягнення мети. Під час процедури превентивної реструктуризації, зокрема, існує заборона будь-кому з кредиторів, а також і з незгодної меншості, розпочинати вимогливі процедури, навіть за наявності законних підстав. Це обумовлено тим, що юридичні наслідки поширюються на всіх кредиторів, усуваючи конфлікт інтересів через різну оцінку ними економічного становища боржника.
{"title":"САНАЦІЯ ЯК АЛЬТЕРНАТИВА БАНКРУТСТВУ","authors":"В. Д. Дерлюк","doi":"10.33244/2617-4154-2(15)-2024-95-109","DOIUrl":"https://doi.org/10.33244/2617-4154-2(15)-2024-95-109","url":null,"abstract":"В умовах неплатоспроможності значної частини українських підприємств стає нагальною необхідність створення ефективного інституту банкрутства, який покликаний забезпечувати баланс інтересів держави та бізнесу, врегульовувати господарські відносини між субʼєктами господарювання в ситуаціях, коли один із них стає неплатоспроможним, а також мінімізувати соціально-економічні витрати циклічного функціонування ринкової економіки. \u0000У статті визначено переваги досудової санації для своєчасного оздоровлення підприємства, акцентовано увагу на тому, що законодавство України про банкрутство наразі потребує суттєвого оновлення, особливо в частині відновлювальних процедур, з метою приведення його у відповідність до європейських практик. У цьому напрямі важливим кроком стане імплементація Директиви Європейського Парламенту та Ради (ЄС) 2019/1023 від 20 червня 2019 року про превентивну реструктуризацію, а також про заходи стосовно підвищення ефективності процедур щодо реструктуризації, неплатоспроможності та погашення боргу. Метою такої процедури є завчасне попередження банкрутства та збереження життєздатних підприємств на ранній стадії труднощів. Її актуальність зростає не лише для приватного бізнесу. Це також дієвий інструмент для запобігання проблем банкрутства державних підприємств. \u0000У процесі дослідження встановлено, що суттєвою спільною характеристикою превентивної реструктуризації та судових проваджень з процедур банкрутства є колективність поширення юридичних наслідків на всіх кредиторів, зокрема тих, хто не згоден з ними, для досягнення мети. Під час процедури превентивної реструктуризації, зокрема, існує заборона будь-кому з кредиторів, а також і з незгодної меншості, розпочинати вимогливі процедури, навіть за наявності законних підстав. Це обумовлено тим, що юридичні наслідки поширюються на всіх кредиторів, усуваючи конфлікт інтересів через різну оцінку ними економічного становища боржника.","PeriodicalId":510731,"journal":{"name":"Ірпінський юридичний часопис","volume":"46 15","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-06-14","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"141340035","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-06-14DOI: 10.33244/2617-4154-2(15)-2024-203-212
М. М. Тернущак, В. Т. Білоус
Предметом дослідження відповідної статті є правова характеристика, порядок накладення та строки застосування адміністративних стягнень як заходів, що визначають міру адміністративної відповідальності в дедіктному провадженні. Детально розглянуто та описано зміст, підходи класифікації, правове регулювання та процедура реалізації адміністративних стягнень крізь призму аналізу положень Кодексу України про адміністративні правопорушення, нових законодавчих ініціатив. Здійснено порівняльно-правову характеристику регламентації системи та специфіки накладення адміністративних стягнень на підставі зіставлення норм чинного Кодексу України про адміністративні правопорушення та проєкту Кодексу України про адміністративні проступки, щодо розробки та подальшого впровадження якого ведеться активна експертна робота. Розкрито зміст адміністративних стягнень, який, на думку автора, є виховним і передбачає діяльність уповноважених підвідомчих органів (судових та публічної адміністрації) щодо накладення адміністративних покарань, матеріального та морального характеру, а також вироблення у правопорушника належної правової свідомості відносно недопустимості вчинення адміністративних правопорушень (протиправних діянь) у майбутньому. Резюмовано, що в новому проєкті Кодексу України про адміністративні проступки суттєво оптимізовано систему стягнень за адміністративні проступки, зокрема попередження та штраф визначено як основні види адміністративних стягнень, а позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадські роботи, короткостроковий арешт – як додаткові. Констатовано, що проєкт Кодексу України про адміністративні проступки вводить особливу процедуру накладення стягнень у вигляді громадських робіт, короткострокового арешту, позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, яка передбачає звернення адміністративного органу з позовом до адміністративного суду.
{"title":"АДМІНІСТРАТИВНІ СТЯГНЕННЯ: ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА, ПОРЯДОК ТА СТРОКИ НАКЛАДЕННЯ","authors":"М. М. Тернущак, В. Т. Білоус","doi":"10.33244/2617-4154-2(15)-2024-203-212","DOIUrl":"https://doi.org/10.33244/2617-4154-2(15)-2024-203-212","url":null,"abstract":"Предметом дослідження відповідної статті є правова характеристика, порядок накладення та строки застосування адміністративних стягнень як заходів, що визначають міру адміністративної відповідальності в дедіктному провадженні. \u0000Детально розглянуто та описано зміст, підходи класифікації, правове регулювання та процедура реалізації адміністративних стягнень крізь призму аналізу положень Кодексу України про адміністративні правопорушення, нових законодавчих ініціатив. \u0000Здійснено порівняльно-правову характеристику регламентації системи та специфіки накладення адміністративних стягнень на підставі зіставлення норм чинного Кодексу України про адміністративні правопорушення та проєкту Кодексу України про адміністративні проступки, щодо розробки та подальшого впровадження якого ведеться активна експертна робота. \u0000Розкрито зміст адміністративних стягнень, який, на думку автора, є виховним і передбачає діяльність уповноважених підвідомчих органів (судових та публічної адміністрації) щодо накладення адміністративних покарань, матеріального та морального характеру, а також вироблення у правопорушника належної правової свідомості відносно недопустимості вчинення адміністративних правопорушень (протиправних діянь) у майбутньому. \u0000Резюмовано, що в новому проєкті Кодексу України про адміністративні проступки суттєво оптимізовано систему стягнень за адміністративні проступки, зокрема попередження та штраф визначено як основні види адміністративних стягнень, а позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадські роботи, короткостроковий арешт – як додаткові. \u0000Констатовано, що проєкт Кодексу України про адміністративні проступки вводить особливу процедуру накладення стягнень у вигляді громадських робіт, короткострокового арешту, позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, яка передбачає звернення адміністративного органу з позовом до адміністративного суду.","PeriodicalId":510731,"journal":{"name":"Ірпінський юридичний часопис","volume":"81 4","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-06-14","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"141342329","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-06-14DOI: 10.33244/2617-4154-2(15)-2024-59-67
О. О. Гармаш
Стаття присвячена питанням визначення ролі держави у формуванні інвестиційної безпеки. Наголошено, що в умовах війни інвестиційна політика вирізняється особливостями та визначає пріоритетні напрями розвитку сектору військово-промислового комплексу, спрямованого на те, аби новітні та інноваційні засоби ведення війни якомога швидше проходили необхідні етапи випробовування, приймалися на озброєння та йшли у «серію». Водночас особливо важливим є підтримка окремих приватних осіб та ентузіастів, невеликих підприємств та фізичних осіб-підприємців. Підкреслено, що держава виконує декілька функцій у контексті забезпечення інвестиційної діяльності. По- перше, це нормативно-правове забезпечення інвестиційної безпеки через створення відповідних законодавчих гарантій інвестиційної діяльності. По-друге, це координація «приватних ініціатив» у сфері діяльності defense tech компаній та приватних осіб, спрямованих на вирішення питань національної безпеки та зміцнення оборонних можливостей України в умовах війни з російським агресором. По-третє, це формування національної інвестиційної стратегії на період повоєнної відбудови та розвитку держави. Під механізмом забезпечення інвестиційної безпеки держави варто розуміти сукупність систематизованих правових норм, спрямованих на забезпечення належного функціонування інвестиційного сектору національної економіки та протидію потенційним та наявним загрозам у цій сфері. Зазначене дало змогу запропонувати доповнення ст. 2 Закону України «Про інвестиційну діяльність» окремою частиною 9, яка має містити таке положення: «9. Держава забезпечує безпеку здійснення інвестиційної діяльності через комплекс політичних, нормативно-правових та організаційно-технічних заходів, спрямованих на отримання комерційного та/або соціального ефекту».
{"title":"РОЛЬ ДЕРЖАВИ У ФОРМУВАННІ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ В УМОВАХ ВІЙНИ","authors":"О. О. Гармаш","doi":"10.33244/2617-4154-2(15)-2024-59-67","DOIUrl":"https://doi.org/10.33244/2617-4154-2(15)-2024-59-67","url":null,"abstract":"Стаття присвячена питанням визначення ролі держави у формуванні інвестиційної безпеки. Наголошено, що в умовах війни інвестиційна політика вирізняється особливостями та визначає пріоритетні напрями розвитку сектору військово-промислового комплексу, спрямованого на те, аби новітні та інноваційні засоби ведення війни якомога швидше проходили необхідні етапи випробовування, приймалися на озброєння та йшли у «серію». Водночас особливо важливим є підтримка окремих приватних осіб та ентузіастів, невеликих підприємств та фізичних осіб-підприємців. Підкреслено, що держава виконує декілька функцій у контексті забезпечення інвестиційної діяльності. По- перше, це нормативно-правове забезпечення інвестиційної безпеки через створення відповідних законодавчих гарантій інвестиційної діяльності. По-друге, це координація «приватних ініціатив» у сфері діяльності defense tech компаній та приватних осіб, спрямованих на вирішення питань національної безпеки та зміцнення оборонних можливостей України в умовах війни з російським агресором. По-третє, це формування національної інвестиційної стратегії на період повоєнної відбудови та розвитку держави. Під механізмом забезпечення інвестиційної безпеки держави варто розуміти сукупність систематизованих правових норм, спрямованих на забезпечення належного функціонування інвестиційного сектору національної економіки та протидію потенційним та наявним загрозам у цій сфері. Зазначене дало змогу запропонувати доповнення ст. 2 Закону України «Про інвестиційну діяльність» окремою частиною 9, яка має містити таке положення: «9. Держава забезпечує безпеку здійснення інвестиційної діяльності через комплекс політичних, нормативно-правових та організаційно-технічних заходів, спрямованих на отримання комерційного та/або соціального ефекту».","PeriodicalId":510731,"journal":{"name":"Ірпінський юридичний часопис","volume":"23 8","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-06-14","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"141344148","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-06-14DOI: 10.33244/2617-4154-2(15)-2024-135-143
Ольга Гуменюк
У сучасному світі ефективне управління податковими платежами стає ключовим аспектом успішної діяльності підприємств та індивідуальних платників податків. Зростаюча складність податкового законодавства та нестабільність економічних умов породжують необхідність пошуку способів оптимізації податкового співробітництва. Одним із ефективних інструментів у цьому процесі є процедура добровільної реалізації. Ця стаття розгляне суть та переваги цього процесу на основі сучасних досліджень та практичного досвіду. Добровільна реалізація – це процедура, за допомогою якої платник податків може виправити порушення податкового законодавства за допомогою добровільної декларації та виплати податкових зобовʼязань. Основною ідеєю цього механізму є стимулювання платників податків до самостійного визнання помилок та відповідального підходу до виконання податкових обовʼязків. У світі існують численні приклади успішної реалізації, які підтверджують ефективність цього механізму. Наприклад, компанія X виявила помилки у своїй податковій звітності та вчасно скористалася процедурою добровільної реалізації, що дало змогу уникнути негативних наслідків та зберегти репутацію на ринку. Добровільна реалізація податкових зобовʼязань є важливим інструментом оптимізації податкового співробітництва, який дає можливість платникам податків зменшити ризики та забезпечити фінансову стабільність. Важливо підтримувати ініціативи та програми, спрямовані на підтримку цього процесу та забезпечення дотримання законодавства у сфері оподаткування. Метою дослідження є системне опрацювання теоретико-методологічних засад та методичних засобів щодо вирішення наукового завдання – щодо удосконалення правового забезпечення процедури добровільної реалізації великих платників податків.
{"title":"ПРОЦЕДУРА ДОБРОВІЛЬНОЇ РЕАЛІЗАЦІЇ ДЛЯ ВЕЛИКИХ ПЛАТНИКІВ ПОДАТКІВ: АНАЛІЗ ТА ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ","authors":"Ольга Гуменюк","doi":"10.33244/2617-4154-2(15)-2024-135-143","DOIUrl":"https://doi.org/10.33244/2617-4154-2(15)-2024-135-143","url":null,"abstract":"У сучасному світі ефективне управління податковими платежами стає ключовим аспектом успішної діяльності підприємств та індивідуальних платників податків. Зростаюча складність податкового законодавства та нестабільність економічних умов породжують необхідність пошуку способів оптимізації податкового співробітництва. Одним із ефективних інструментів у цьому процесі є процедура добровільної реалізації. Ця стаття розгляне суть та переваги цього процесу на основі сучасних досліджень та практичного досвіду. \u0000Добровільна реалізація – це процедура, за допомогою якої платник податків може виправити порушення податкового законодавства за допомогою добровільної декларації та виплати податкових зобовʼязань. Основною ідеєю цього механізму є стимулювання платників податків до самостійного визнання помилок та відповідального підходу до виконання податкових обовʼязків. \u0000У світі існують численні приклади успішної реалізації, які підтверджують ефективність цього механізму. Наприклад, компанія X виявила помилки у своїй податковій звітності та вчасно скористалася процедурою добровільної реалізації, що дало змогу уникнути негативних наслідків та зберегти репутацію на ринку. \u0000Добровільна реалізація податкових зобовʼязань є важливим інструментом оптимізації податкового співробітництва, який дає можливість платникам податків зменшити ризики та забезпечити фінансову стабільність. Важливо підтримувати ініціативи та програми, спрямовані на підтримку цього процесу та забезпечення дотримання законодавства у сфері оподаткування. \u0000Метою дослідження є системне опрацювання теоретико-методологічних засад та методичних засобів щодо вирішення наукового завдання – щодо удосконалення правового забезпечення процедури добровільної реалізації великих платників податків.","PeriodicalId":510731,"journal":{"name":"Ірпінський юридичний часопис","volume":"52 11","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-06-14","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"141338581","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-06-14DOI: 10.33244/2617-4154-2(15)-2024-79-94
І. В. Чеховська, Ю. А. Мороз
Стаття присвячена аналізу правового регулювання обігу біоцидних продуктів у державах-членах Європейського Союзу. Встановлено, що важливим елементом законодавчого регулювання порядку допуску на ринок і контролю обігу біоцидних продуктів є норми, які передбачають заходи забезпечення охорони здоровʼя споживачів цієї продукції, зокрема тварин, і впливу на навколишнє природне середовище. Аналіз досвіду зарубіжних країн, де на рівні законів і підзаконних нормативно-правових актів визначені вимоги до маркування, порядок введення в обіг, імпорт та експорт біоцидних продуктів, а також встановлено види порушень у цій сфері, які викликають значний інтерес для України. Увагу зосереджено на регламентуванні заходів контролю за дотриманням вимог законодавства щодо безпечності біоцидних продуктів, процедурі отримання дозволу для надання на ринку біоцидних продуктів. Проаналізовано відповідне законодавство Європейського Союзу, а також національне законодавство Австрії, Литви, Латвії, Румунії, Данії, Німеччини, Нідерландів, Фінляндії. Під час аналізування використовувались теоретичні (аналізу, синтезу, узагальнення, систематизації) та емпіричні (спостереження, класифікації) методи. У статті також використано методи порівняльного аналізу, діалектичний, екстраполяції тощо.
{"title":"ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОБІГУ БІОЦИДНИХ ПРОДУКТІВ У ДЕРЖАВАХ-ЧЛЕНАХ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ","authors":"І. В. Чеховська, Ю. А. Мороз","doi":"10.33244/2617-4154-2(15)-2024-79-94","DOIUrl":"https://doi.org/10.33244/2617-4154-2(15)-2024-79-94","url":null,"abstract":"Стаття присвячена аналізу правового регулювання обігу біоцидних продуктів у державах-членах Європейського Союзу. Встановлено, що важливим елементом законодавчого регулювання порядку допуску на ринок і контролю обігу біоцидних продуктів є норми, які передбачають заходи забезпечення охорони здоровʼя споживачів цієї продукції, зокрема тварин, і впливу на навколишнє природне середовище. Аналіз досвіду зарубіжних країн, де на рівні законів і підзаконних нормативно-правових актів визначені вимоги до маркування, порядок введення в обіг, імпорт та експорт біоцидних продуктів, а також встановлено види порушень у цій сфері, які викликають значний інтерес для України. Увагу зосереджено на регламентуванні заходів контролю за дотриманням вимог законодавства щодо безпечності біоцидних продуктів, процедурі отримання дозволу для надання на ринку біоцидних продуктів. \u0000Проаналізовано відповідне законодавство Європейського Союзу, а також національне законодавство Австрії, Литви, Латвії, Румунії, Данії, Німеччини, Нідерландів, Фінляндії. \u0000Під час аналізування використовувались теоретичні (аналізу, синтезу, узагальнення, систематизації) та емпіричні (спостереження, класифікації) методи. У статті також використано методи порівняльного аналізу, діалектичний, екстраполяції тощо.","PeriodicalId":510731,"journal":{"name":"Ірпінський юридичний часопис","volume":"18 10","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-06-14","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"141341673","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-06-14DOI: 10.33244/2617-4154-2(15)-2024-213-223
Леонід Тимченко, В. П. Кононенко, К. С. Лісова
У статті досліджено співвідношення окремих термінів у контексті конвенцій про уникнення подвійного оподаткування та установчих договорів ЄС. Встановлено, що компанія може бути будь-яким суб'єктом, який здійснює комерційні операції та має прибуток, що може підлягати оподаткуванню. Вона може бути корпорацією, підприємством з обмеженою відповідальністю, партнерством, філією тощо. Терміни «компанія» та «товариство» часто використовуються як синоніми для опису підприємств або організацій, що займаються певною діяльністю з метою прибутку. Однак з точки зору юридичних понять, їх можна розглядати в різних тлумаченнях. «Компанія» – це широкий термін, який може охоплювати будь-яку організацію чи підприємство, незалежно від її форми власності та структури. Компанія може бути приватною, публічною чи державною, існувати в різних формах. Термін «товариство» частіше використовується для позначення певної форми організації, зазвичай, коли йдеться про партнерські структури, такі як товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) чи товариства з додатковою відповідальністю, командитне товариство тощо. Співвідношення термінів «компанія», «фірма», «товариство» та ін. у контексті конвенцій про уникнення подвійного оподаткування визначаються юридичними та податковими нормами кожної держави-учасниці. Однак важливо враховувати, що ці терміни можуть мати різне тлумачення в різних юрисдикціях та використовуються для визначення суб'єктів оподаткування й застосування податкових ставок, а також для встановлення правил оподаткування міжнародних транзакцій. Тому важливо чітко визначати ці терміни в тексті конвенцій, щоб уникнути непорозумінь та спростувати можливі спроби ухилення від оподаткування.
{"title":"СПІВВІДНОШЕННЯ ТЛУМАЧЕННЯ ТЕРМІНІВ «КОМПАНІЯ», «ПІДПРИЄМСТВО», «ФІРМА», «ТОВАРИСТВО» У КОНТЕКСТІ КОНВЕНЦІЙ ПРО УНИКНЕННЯ ПОДВІЙНОГО ОПОДАТКУВАННЯ","authors":"Леонід Тимченко, В. П. Кононенко, К. С. Лісова","doi":"10.33244/2617-4154-2(15)-2024-213-223","DOIUrl":"https://doi.org/10.33244/2617-4154-2(15)-2024-213-223","url":null,"abstract":"У статті досліджено співвідношення окремих термінів у контексті конвенцій про уникнення подвійного оподаткування та установчих договорів ЄС. Встановлено, що компанія може бути будь-яким суб'єктом, який здійснює комерційні операції та має прибуток, що може підлягати оподаткуванню. Вона може бути корпорацією, підприємством з обмеженою відповідальністю, партнерством, філією тощо. Терміни «компанія» та «товариство» часто використовуються як синоніми для опису підприємств або організацій, що займаються певною діяльністю з метою прибутку. Однак з точки зору юридичних понять, їх можна розглядати в різних тлумаченнях. \u0000«Компанія» – це широкий термін, який може охоплювати будь-яку організацію чи підприємство, незалежно від її форми власності та структури. Компанія може бути приватною, публічною чи державною, існувати в різних формах. Термін «товариство» частіше використовується для позначення певної форми організації, зазвичай, коли йдеться про партнерські структури, такі як товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) чи товариства з додатковою відповідальністю, командитне товариство тощо. \u0000Співвідношення термінів «компанія», «фірма», «товариство» та ін. у контексті конвенцій про уникнення подвійного оподаткування визначаються юридичними та податковими нормами кожної держави-учасниці. Однак важливо враховувати, що ці терміни можуть мати різне тлумачення в різних юрисдикціях та використовуються для визначення суб'єктів оподаткування й застосування податкових ставок, а також для встановлення правил оподаткування міжнародних транзакцій. Тому важливо чітко визначати ці терміни в тексті конвенцій, щоб уникнути непорозумінь та спростувати можливі спроби ухилення від оподаткування.","PeriodicalId":510731,"journal":{"name":"Ірпінський юридичний часопис","volume":"121 3","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-06-14","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"141341724","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-06-14DOI: 10.33244/2617-4154-2(15)-2024-110-118
О. Ю. Минюк, Т. Є. Мазур
У статті досліджуються зміни в правовому регулюванні корпоративних відносин після введення на території України воєнного стану. Проаналізовано нові законодавчі акти та запропоновано можливі способи їх удосконалення. Під час війни в країні важливу роль відіграють суб’єкти господарювання. Вони не тільки підіймають економіку за допомогою сплати податків до державного бюджету, а й забезпечують її продовольчо. Це й обумовлює актуальність теми та необхідність ретельного вивчення законодавчої бази, аналізу проблемних питань, які виникають у зв’язку з цим для більш продуктивної діяльності суб’єктів господарювання в Україні. У ході дослідження виявлено, що державною владою пророблено багато роботи та передбачено заходи щодо спрощення діяльності підприємств, зменшення їх зобов’язань перед державою. Зокрема, для більшості суб’єктів господарювання на період дії воєнного стану запроваджена необов’язковість отримання ліцензій, збільшено можливість підприємств законним способом сплачувати менше податків, передбачена допомога з перевезення активів підприємств з окупованих територій та територій, на яких ведуться активно бойові дії, відміна та призупинення податкових перевірок, юридичне закріплення заборони торговельних відносин з державами- агресорами, зміни щодо проведення зборів акціонерів, включення до форс-мажорних обставин – події внаслідок ведення бойових дій, спрощено процедуру банкрутства. З огляду на те, що більшість нововведень та змін вводилися в короткі терміни, адже була потреба швидкого реагування, було допущено деякі неточності. У статті запропоновано передбачення законодавчо закріпленої відповідальності за недотримання заборони щодо корпоративних відносин з російською федерацією та республікою білорусь, дозволу проведення зборів акціонерів в очному форматі на відносно спокійних територіях України, тощо.
{"title":"РОЗВИТОК КОРПОРАТИВНИХ ВІДНОСИН В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ","authors":"О. Ю. Минюк, Т. Є. Мазур","doi":"10.33244/2617-4154-2(15)-2024-110-118","DOIUrl":"https://doi.org/10.33244/2617-4154-2(15)-2024-110-118","url":null,"abstract":"У статті досліджуються зміни в правовому регулюванні корпоративних відносин після введення на території України воєнного стану. Проаналізовано нові законодавчі акти та запропоновано можливі способи їх удосконалення. \u0000Під час війни в країні важливу роль відіграють суб’єкти господарювання. Вони не тільки підіймають економіку за допомогою сплати податків до державного бюджету, а й забезпечують її продовольчо. Це й обумовлює актуальність теми та необхідність ретельного вивчення законодавчої бази, аналізу проблемних питань, які виникають у зв’язку з цим для більш продуктивної діяльності суб’єктів господарювання в Україні. \u0000У ході дослідження виявлено, що державною владою пророблено багато роботи та передбачено заходи щодо спрощення діяльності підприємств, зменшення їх зобов’язань перед державою. Зокрема, для більшості суб’єктів господарювання на період дії воєнного стану запроваджена необов’язковість отримання ліцензій, збільшено можливість підприємств законним способом сплачувати менше податків, передбачена допомога з перевезення активів підприємств з окупованих територій та територій, на яких ведуться активно бойові дії, відміна та призупинення податкових перевірок, юридичне закріплення заборони торговельних відносин з державами- агресорами, зміни щодо проведення зборів акціонерів, включення до форс-мажорних обставин – події внаслідок ведення бойових дій, спрощено процедуру банкрутства. \u0000З огляду на те, що більшість нововведень та змін вводилися в короткі терміни, адже була потреба швидкого реагування, було допущено деякі неточності. У статті запропоновано передбачення законодавчо закріпленої відповідальності за недотримання заборони щодо корпоративних відносин з російською федерацією та республікою білорусь, дозволу проведення зборів акціонерів в очному форматі на відносно спокійних територіях України, тощо.","PeriodicalId":510731,"journal":{"name":"Ірпінський юридичний часопис","volume":"59 44","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-06-14","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"141344594","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-06-14DOI: 10.33244/2617-4154-2(15)-2024-243-251
О. І. Євтушенко, О. П. Мілевський
У статті підіймаються дискусійні питання реалізації права на захист як гарантії прав учасників судового провадження щодо кримінальних проступків та напрацювання напрямів їх вирішення. Визначено, що наявність диференціації кримінальної процесуальної форми у бік спрощення безумовно є доцільною і жодним чином не повинна обмежувати (порушувати) права учасників кримінального провадження, а стандарти гарантування прав учасників судового провадження мають бути однаковими для всього кримінального провадження, і відступи від такого гарантування повинні бути правомірними. Звернено увагу, що реалізація права на захист під час провадження щодо кримінальних проступків нерозривно пов’язана з дотриманням засади правової визначеності у разі регламентації цього інституту. Водночас аналіз правової процедури судового провадження щодо кримінальних проступків дав змогу зробити висновок щодо недостатнього дотримання саме принципу правової визначеності в законодавчій регламентації цієї процедури. Обґрунтовано, що захисник є важливим суб’єктом спрощеного провадження кримінальних проступків, але оскільки діяння, що можуть розглядатися за спрощеною процедурою, не являють собою підвищеної суспільної небезпеки, участь захисника у таких провадженнях не визнається обов’язковою і здебільшого не застосовується. Зауважено, що саме участь захисника у провадженні щодо кримінального проступку убезпечить від порушення прав особи, затягування процесу і сприятиме виконанню мети диференціації кримінального провадження з балансом у виконанні його завдань. Підсумовано, що загалом чинний КПК України закріплює достатню концепцію гарантування прав осіб під час здійснення провадження щодо кримінальних проступків, але її окремі елементи доцільно уточнити внесенням відповідних законодавчих змін, що сприятиме насамперед правовій визначеності і припиненню дискусії стосовно законодавчого порушення прав учасників судового провадження щодо кримінальних проступків.
{"title":"ПРАВО НА ЗАХИСТ У СИСТЕМІ ГАРАНТІЙ ПРАВ УЧАСНИКІВ СУДОВОГО ПРОВАДЖЕННЯ ЩОДО КРИМІНАЛЬНИХ ПРОСТУПКІВ","authors":"О. І. Євтушенко, О. П. Мілевський","doi":"10.33244/2617-4154-2(15)-2024-243-251","DOIUrl":"https://doi.org/10.33244/2617-4154-2(15)-2024-243-251","url":null,"abstract":"У статті підіймаються дискусійні питання реалізації права на захист як гарантії прав учасників судового провадження щодо кримінальних проступків та напрацювання напрямів їх вирішення. Визначено, що наявність диференціації кримінальної процесуальної форми у бік спрощення безумовно є доцільною і жодним чином не повинна обмежувати (порушувати) права учасників кримінального провадження, а стандарти гарантування прав учасників судового провадження мають бути однаковими для всього кримінального провадження, і відступи від такого гарантування повинні бути правомірними. Звернено увагу, що реалізація права на захист під час провадження щодо кримінальних проступків нерозривно пов’язана з дотриманням засади правової визначеності у разі регламентації цього інституту. Водночас аналіз правової процедури судового провадження щодо кримінальних проступків дав змогу зробити висновок щодо недостатнього дотримання саме принципу правової визначеності в законодавчій регламентації цієї процедури. Обґрунтовано, що захисник є важливим суб’єктом спрощеного провадження кримінальних проступків, але оскільки діяння, що можуть розглядатися за спрощеною процедурою, не являють собою підвищеної суспільної небезпеки, участь захисника у таких провадженнях не визнається обов’язковою і здебільшого не застосовується. Зауважено, що саме участь захисника у провадженні щодо кримінального проступку убезпечить від порушення прав особи, затягування процесу і сприятиме виконанню мети диференціації кримінального провадження з балансом у виконанні його завдань. Підсумовано, що загалом чинний КПК України закріплює достатню концепцію гарантування прав осіб під час здійснення провадження щодо кримінальних проступків, але її окремі елементи доцільно уточнити внесенням відповідних законодавчих змін, що сприятиме насамперед правовій визначеності і припиненню дискусії стосовно законодавчого порушення прав учасників судового провадження щодо кримінальних проступків.","PeriodicalId":510731,"journal":{"name":"Ірпінський юридичний часопис","volume":"9 3","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-06-14","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"141343522","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-06-14DOI: 10.33244/2617-4154-2(15)-2024-173-181
Н. Б. Новицька, А. М. Новицький, В. А. Миколаєць
Стаття присвячена питанням правового забезпечення інформаційних ресурсів АРМА. Наголошено, що Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА), є новоствореним правоохоронним органом зі спеціальним статусом, до повноважень якого належить виявлення та розшук активів, на які може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, а також управління цими активами. У діяльності АРМА втілюється доктрина «intelligence-led policing (ILP ризикової системи)» в частині виявлення та розшуку активів. Зроблено висновок, що впровадження сучасних інформаційних технологій у діяльність Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, отриманими від корупційних та інших злочинів, є вкрай актуальним в сучасних умовах. Використання спеціалізованих баз даних, аналітичних інструментів та систем електронного документообігу дасть змогу агентству ефективно відстежувати рух активів, виявляти підозрілі фінансові операції та своєчасно реагувати на потенційні ризики. Крім того, інтеграція з міжнародними інформаційними системами забезпечить обмін даними та координацію зусиль у боротьбі з транснаціональною злочинністю. Одним з пріоритетних напрямів діяльності АРМА в майбутньому стане виявлення, розшук та управління віртуальними активами, що безперечно відіграватиме важливу роль у поповненні державних фінансових ресурсів. Цифровізація процесів також підвищить прозорість діяльності агентства, сприятиме підзвітності перед громадськістю та посилить ефективність управління вилученими активами на користь держави.
本文专门讨论了 ARMA 信息资源的法律支持问题。据悉，乌克兰国家腐败和其他犯罪所得资产查找、追踪和管理机构（ARMA）是一个新成立的具有特殊地位的执法机构，有权识别和追踪在刑事诉讼中可能被扣押的资产，并管理这些资产。ARMA 的活动在资产识别和追踪方面执行 "情报主导警务（风险系统的 ILP）"理论。结论是，在乌克兰国家局查找、追踪和管理腐败和其他犯罪所得资产的活动中引入现代信息技术在当前环境下极为重要。专业数据库、分析工具和电子文件管理系统的使用将使该机构能够有效跟踪资产动向、识别可疑金融交易并及时应对潜在风险。此外，与国际信息系统的整合将确保数据交换和打击跨国犯罪工作的协调。虚拟资产的识别、追踪和管理将是 ARMA 未来的工作重点之一，这无疑将在补充公共财政资源方面发挥重要作用。流程的数字化也将提高该机构活动的透明度，促进对公众负责，并提高为国家利益管理扣押资产的效率。
{"title":"ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ РЕСУРСІВ НАЦІОНАЛЬНОГО АГЕНТСТВА УКРАЇНИ З ПИТАНЬ ВИЯВЛЕННЯ, РОЗШУКУ ТА УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ, ОДЕРЖАНИМИ ВІД КОРУПЦІЙНИХ ТА ІНШИХ ЗЛОЧИНІВ","authors":"Н. Б. Новицька, А. М. Новицький, В. А. Миколаєць","doi":"10.33244/2617-4154-2(15)-2024-173-181","DOIUrl":"https://doi.org/10.33244/2617-4154-2(15)-2024-173-181","url":null,"abstract":"Стаття присвячена питанням правового забезпечення інформаційних ресурсів АРМА. Наголошено, що Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА), є новоствореним правоохоронним органом зі спеціальним статусом, до повноважень якого належить виявлення та розшук активів, на які може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, а також управління цими активами. У діяльності АРМА втілюється доктрина «intelligence-led policing (ILP ризикової системи)» в частині виявлення та розшуку активів. \u0000Зроблено висновок, що впровадження сучасних інформаційних технологій у діяльність Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління \u0000активами, отриманими від корупційних та інших злочинів, є вкрай актуальним в сучасних умовах. Використання спеціалізованих баз даних, аналітичних інструментів та систем електронного документообігу дасть змогу агентству ефективно відстежувати рух активів, виявляти підозрілі фінансові операції та своєчасно реагувати на потенційні ризики. Крім того, інтеграція з міжнародними інформаційними системами забезпечить обмін даними та координацію зусиль у боротьбі з транснаціональною злочинністю. \u0000Одним з пріоритетних напрямів діяльності АРМА в майбутньому стане виявлення, розшук та управління віртуальними активами, що безперечно відіграватиме важливу роль у поповненні державних фінансових ресурсів. \u0000Цифровізація процесів також підвищить прозорість діяльності агентства, сприятиме підзвітності перед громадськістю та посилить ефективність управління вилученими активами на користь держави.","PeriodicalId":510731,"journal":{"name":"Ірпінський юридичний часопис","volume":"32 5","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-06-14","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"141341774","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：