Pub Date : 2024-03-10DOI: 10.33244/2617-4154-4(13)-2023-9-16
О. І. Боднарчук, І. Л. Олійник
У статті розглянуто правовий статус суб’єктів некомерційної господарської діяльності. Зазначено, що некомерційні організації є важливою складовою нашого сучасного громадянського суспільства, адже зазначається їхній важливий внесок у суспільний розвиток та економіку країни. Особливістю некомерційної господарської діяльності є відсутність прибуткової мети. Визначено розуміння такої правової категорії, як «суб’єкт некомерційної діяльності» та проаналізовано його стан у сучасній правовій дійсності України. Досліджено розвиток поняття та його появу в українській правовій науці. Окрема увага приділена впливу введення режиму воєнного стану на правову категорію суб’єктів некомерційної господарської діяльності. Розглянуто важливу роль некомерційних організацій, які здійснюються суб’єктами господарювання державного або комунального секторів економіки в галузях (видах діяльності), у яких заборонено підприємництво, на основі рішення відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування. Наголошено, що основною відмінністю некомерційної господарської діяльності є відсутність прибуткової мети. З’ясовано роль благодійних і неприбуткових організацій у сучасному правовому полі України. Відзначено, що ці організації відіграють важливу роль у наданні допомоги фізичним особам та іншим організаціям для досягнення благодійних цілей та забезпечення прав і потреб визначених законом галузей. Зазначено, що сучасне законодавство України в цій галузі базується на різних нормативно-правових актах, зокрема Конституції України, законах України, а також інших міжнародних договорах. Також наголошено на історію розвитку благодійності в Україні та ролі законодавства в цьому процесі. Вказують на різні види неприбуткових організацій, таких як релігійні організації, які спеціалізуються на нерелігійній діяльності. Законодавство визнає їх роль і створює правовий статус для таких організацій, що допомагає вирішувати соціальні, гуманітарні та благодійні завдання в Україні.
{"title":"ПРАВОВИЙ СТАТУС СУБ’ЄКТІВ НЕКОМЕРЦІЙНОЇ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ","authors":"О. І. Боднарчук, І. Л. Олійник","doi":"10.33244/2617-4154-4(13)-2023-9-16","DOIUrl":"https://doi.org/10.33244/2617-4154-4(13)-2023-9-16","url":null,"abstract":"У статті розглянуто правовий статус суб’єктів некомерційної господарської діяльності. Зазначено, що некомерційні організації є важливою складовою нашого сучасного громадянського суспільства, адже зазначається їхній важливий внесок у суспільний розвиток та економіку країни. Особливістю некомерційної господарської діяльності є відсутність прибуткової мети. Визначено розуміння такої правової категорії, як «суб’єкт некомерційної діяльності» та проаналізовано його стан у сучасній правовій дійсності України. Досліджено розвиток поняття та його появу в українській правовій науці. Окрема увага приділена впливу введення режиму воєнного стану на правову категорію суб’єктів некомерційної господарської діяльності. Розглянуто важливу роль некомерційних організацій, які здійснюються суб’єктами господарювання державного або комунального секторів економіки в галузях (видах діяльності), у яких заборонено підприємництво, на основі рішення відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування. Наголошено, що основною відмінністю некомерційної господарської діяльності є відсутність прибуткової мети. З’ясовано роль благодійних і неприбуткових організацій у сучасному правовому полі України. Відзначено, що ці організації відіграють важливу роль у наданні допомоги фізичним особам та іншим організаціям для досягнення благодійних цілей та забезпечення прав і потреб визначених законом галузей. Зазначено, що сучасне законодавство України в цій галузі базується на різних нормативно-правових актах, зокрема Конституції України, законах України, а також інших міжнародних договорах. Також наголошено на історію розвитку благодійності в Україні та ролі законодавства в цьому процесі. Вказують на різні види неприбуткових організацій, таких як релігійні організації, які спеціалізуються на нерелігійній діяльності. Законодавство визнає їх роль і створює правовий статус для таких організацій, що допомагає вирішувати соціальні, гуманітарні та благодійні завдання в Україні.","PeriodicalId":510731,"journal":{"name":"Ірпінський юридичний часопис","volume":"47 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-03-10","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140254700","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-03-10DOI: 10.33244/2617-4154-4(13)-2023-157-165
А. М. Лазебний, О. Р. Небесна, О. А. Коцюба
У статті розглянуто концептуальні засади використання спеціальних знань під час розслідування кримінальних правопорушень проти довкілля. Проаналізовано використання спеціальних знань та навичок під час розслідування кримінальних правопорушень проти довкілля. Також визначено загальні засади щодо здійснення розслідування кримінальних правопорушень проти довкілля та висвітлено теоретичні основи практичної реалізації забезпечення протидії кримінальним правопорушенням проти довкілля. Акцентовано увагу на судових експертизах та їх видах, особливо на судово-екологічній експертизі. Досліджено завдання судово-екологічної експертизи, яке полягає у встановленні причинного зв’язку між станом здоров’я людини, його змінами та шкідливим впливом навколишнього природного середовища, спричиненого антропогенною діяльністю. Розслідування порушень правил екологічної безпеки вимагає застосування спеціальних знань із різних наукових галузей, оскільки коло об’єктів дослідження по вказаних справах надзвичайно різноманітне. Відповідно було доведено, що ефективне використання спеціальних знань за правильного підходу до розслідування забезпечить результативне розкриття кримінальних правопорушень проти довкілля.
{"title":"ЗАСАДИ ВИКОРИСТАННЯ СПЕЦІАЛЬНИХ ЗНАНЬ ПІД ЧАС РОЗСЛІДУВАННЯ КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ ПРОТИ ДОВКІЛЛЯ","authors":"А. М. Лазебний, О. Р. Небесна, О. А. Коцюба","doi":"10.33244/2617-4154-4(13)-2023-157-165","DOIUrl":"https://doi.org/10.33244/2617-4154-4(13)-2023-157-165","url":null,"abstract":"У статті розглянуто концептуальні засади використання спеціальних знань під час розслідування кримінальних правопорушень проти довкілля. Проаналізовано використання спеціальних знань та навичок під час розслідування кримінальних правопорушень проти довкілля. Також визначено загальні засади щодо здійснення розслідування кримінальних правопорушень проти довкілля та висвітлено теоретичні основи практичної реалізації забезпечення протидії кримінальним правопорушенням проти довкілля. \u0000Акцентовано увагу на судових експертизах та їх видах, особливо на судово-екологічній експертизі. Досліджено завдання судово-екологічної експертизи, яке полягає у встановленні причинного зв’язку між станом здоров’я людини, його змінами та шкідливим впливом навколишнього природного середовища, спричиненого антропогенною діяльністю. \u0000Розслідування порушень правил екологічної безпеки вимагає застосування спеціальних знань із різних наукових галузей, оскільки коло об’єктів дослідження по вказаних справах надзвичайно різноманітне. Відповідно було доведено, що ефективне використання спеціальних знань за правильного підходу до розслідування забезпечить результативне розкриття кримінальних правопорушень проти довкілля.","PeriodicalId":510731,"journal":{"name":"Ірпінський юридичний часопис","volume":"43 3","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-03-10","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140255234","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-03-10DOI: 10.33244/2617-4154-4(13)-2023-166-173
В. В. Лисенко, Н. А. Лугіна
У статті проаналізовано поточну ситуацію, яка склалася в Україні з поширенням контрафактної та фальсифікованої продукції. Визначено умови, що сприяють поширенню незаконного обігу товарів, та запропоновано заходи щодо запобігання кримінальним правопорушенням. Зазначено, що незаконний обіг товарів має прихований характер і протидія вчиненню таких правопорушень потребує проведення правоохоронними органами спеціальних заходів щодо виявлення та документування змісту злочинної діяльності. Проблеми розкриття таких діянь пов’язані також з тим, що правопорушники широко використовують можливість легальної господарської діяльності для приховування злочинів. На рівень поширення незаконного обігу товарів в Україні також впливає корумпованість окремих працівників контролювальних та правоохоронних органів. Костатовано, що поширення незаконного обігу товарів в Україні зумовлене, зокрема, наявністю таких чинників: прихований характер діяльності з підробки, фальсифікації товарів; відсутність офіційної статистики про наслідки споживання неякісної, фальсифікованої продукції; низька поінформованість громадян про можливі підробки чи фальсифікати товарів; використання можливостей незаконного обігу товарів офіційно зареєстрованих суб’єктів господарювання; відсутність спеціальної державної програми протидії поширенню незаконного обігу товарів, відсутність спеціального державного органу, який би здійснював контроль у сфері протидії незаконному обігу товарів тощо. На основі вивчення практики правоохоронних органів автори вказують, що у злочинному механізмі фальсифікації алкогольних напоїв часто використовують етанол. Етанол використовують у промисловості та медицині, він є технічним розчинником, зокрема для розчинення жирів. Вживання етанолу шкідливо. Етанол спричиняє отруєння в результаті впливу на організм людини. Зроблено висновок, що незаконний обіг товарів в Україні характеризується також наявністю інших способів вчинення кримінальних правопорушень, а також вчинення їх в інших сферах народного господарства. Для ефективної протидії фактам фальсифікації та фальсифікації товарів необхідний комплекс заходів правоохоронних і контролювальних органів, посилення ролі держави у здійсненні контролю виробництва та обігу товарів в Україні.
{"title":"ХАРАКТЕРИСТИКА СПОСОБІВ НЕЗАКОННОГО ОБІГУ ТОВАРІВ В УКРАЇНІ","authors":"В. В. Лисенко, Н. А. Лугіна","doi":"10.33244/2617-4154-4(13)-2023-166-173","DOIUrl":"https://doi.org/10.33244/2617-4154-4(13)-2023-166-173","url":null,"abstract":"У статті проаналізовано поточну ситуацію, яка склалася в Україні з поширенням контрафактної та фальсифікованої продукції. Визначено умови, що сприяють поширенню незаконного обігу товарів, та запропоновано заходи щодо запобігання кримінальним правопорушенням. \u0000Зазначено, що незаконний обіг товарів має прихований характер і протидія вчиненню таких правопорушень потребує проведення правоохоронними органами спеціальних заходів щодо виявлення та документування змісту злочинної діяльності. Проблеми розкриття таких діянь пов’язані також з тим, що правопорушники широко використовують можливість легальної господарської діяльності для приховування злочинів. На рівень поширення незаконного обігу товарів в Україні також впливає корумпованість окремих працівників контролювальних та правоохоронних органів. \u0000Костатовано, що поширення незаконного обігу товарів в Україні зумовлене, зокрема, наявністю таких чинників: прихований характер діяльності з підробки, фальсифікації товарів; відсутність офіційної статистики про наслідки споживання неякісної, фальсифікованої продукції; низька поінформованість громадян про можливі підробки чи фальсифікати товарів; використання можливостей незаконного обігу товарів офіційно зареєстрованих суб’єктів господарювання; відсутність спеціальної державної програми протидії поширенню незаконного обігу товарів, відсутність спеціального державного органу, який би здійснював контроль у сфері протидії незаконному обігу товарів тощо. \u0000На основі вивчення практики правоохоронних органів автори вказують, що у злочинному механізмі фальсифікації алкогольних напоїв часто використовують етанол. Етанол використовують у промисловості та медицині, він є технічним розчинником, зокрема для розчинення жирів. Вживання етанолу шкідливо. Етанол спричиняє отруєння в результаті впливу на організм людини. \u0000Зроблено висновок, що незаконний обіг товарів в Україні характеризується також наявністю інших способів вчинення кримінальних правопорушень, а також вчинення їх в інших сферах народного господарства. Для ефективної протидії фактам фальсифікації та фальсифікації товарів необхідний комплекс заходів правоохоронних і контролювальних органів, посилення ролі держави у здійсненні контролю виробництва та обігу товарів в Україні.","PeriodicalId":510731,"journal":{"name":"Ірпінський юридичний часопис","volume":"32 5","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-03-10","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140255319","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-03-10DOI: 10.33244/2617-4154-4(13)-2023-17-25
О. М. Обривкіна, М. О. Довга
У статті досліджуємо питання визначення поняття спадкування, заповіту, його принципів. Особливу увагу приділяємо порівнянню спадкового законодавства України із законодавством таких держав, як Литовська Республіка, Латвійська Республіка, Естонія, Франція та Німеччина. У цій роботі також проведено аналіз цивільного законодавства цих держав, що дало змогу виділити особливості визначення прав та обов’язків спадкоємців, визначити відмінність черг спадкування у цих країнах від нашого спадкового законодавства. Особливу увагу приділено також визначенню особи спадкоємця у цивільних кодексах вищезгаданих держав. У статті проаналізовано стан сучасного українського цивільного законодавства, його проблеми, переваги та недоліки порівняно з цивільним законодавством інших держав. Згадано порядок визнання обов’язкової частки майна окремій категорії осіб за законодавством таких країн, як Литва, Латвія та Естонія. Крім того, автори аналізують проблеми, які виникають під час визначення приналежності осіб до деяких черг спадкування. З огляду на дослідження можна зробити висновок, що Цивільний кодекс України досить добре регулює питання спадкування за законом. Проте є певні моменти, де варто було б перейняти досвід іноземних держав. Особливо це стосується деяких норм цивільного законодавства країн Балтії. Їхнє цивільне право відповідає нормам європейського та міжнародного права, що дасть змогу суттєво вдосконалити вітчизняне.
{"title":"ОСОБЛИВОСТІ ПОРЯДКУ СПАДКУВАННЯ ЗА ЗАКОНОМ: ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ ТА ІНОЗЕМНИХ ДЕРЖАВ","authors":"О. М. Обривкіна, М. О. Довга","doi":"10.33244/2617-4154-4(13)-2023-17-25","DOIUrl":"https://doi.org/10.33244/2617-4154-4(13)-2023-17-25","url":null,"abstract":"У статті досліджуємо питання визначення поняття спадкування, заповіту, його принципів. Особливу увагу приділяємо порівнянню спадкового законодавства України із законодавством таких держав, як Литовська Республіка, Латвійська Республіка, Естонія, Франція та Німеччина. У цій роботі також проведено аналіз цивільного законодавства цих держав, що дало змогу виділити особливості визначення прав та обов’язків спадкоємців, визначити відмінність черг спадкування у цих країнах від нашого спадкового законодавства. Особливу увагу приділено також визначенню особи спадкоємця у цивільних кодексах вищезгаданих держав. У статті проаналізовано стан сучасного українського цивільного законодавства, його проблеми, переваги та недоліки порівняно з цивільним законодавством інших держав. Згадано порядок визнання обов’язкової частки майна окремій категорії осіб за законодавством таких країн, як Литва, Латвія та Естонія. Крім того, автори аналізують проблеми, які виникають під час визначення приналежності осіб до деяких черг спадкування. З огляду на дослідження можна зробити висновок, що Цивільний кодекс України досить добре регулює питання спадкування за законом. Проте є певні моменти, де варто було б перейняти досвід іноземних держав. Особливо це стосується деяких норм цивільного законодавства країн Балтії. Їхнє цивільне право відповідає нормам європейського та міжнародного права, що дасть змогу суттєво вдосконалити вітчизняне.","PeriodicalId":510731,"journal":{"name":"Ірпінський юридичний часопис","volume":"56 5","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-03-10","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140255924","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-03-10DOI: 10.33244/2617-4154-4(13)-2023-141-147
О. А. Калганова, Євген Котух
У статті досліджено особливості залучення спеціаліста під час розслідування кримінальних правопорушень, учинених у кіберпросторі. Проаналізовано чинне законодавство України в контексті залучення спеціаліста для надання безпосередньої технічної допомоги (фотографування, складення схем, планів, креслень, відбір зразків для проведення експертизи тощо) сторонами кримінального провадження під час досудового розслідування і судом під час судового розгляду, а також для надання висновків у випадках, передбачених п. 7 ч. 4 ст. 71 КПК України. Зазначається, що у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, учинених у кіберпросторі, письмові пояснення спеціаліста є додатковим способом підтвердження джерела формування такого доказу, як документ – електронний носій інформації. Констатується, що в абсолютній більшості проваджень пояснення надають штатні працівники кіберполіції, які є фахівцями з інформаційних технологій або електроніки й телекомунікацій і в процесуальному статусі спеціаліста були залучені під час проведення огляду місця події. Встановлено, що для участі в проведенні огляду місця події як спеціалістів у розглядуваній категорії кримінальних правопорушень залучають працівників органів досудового розслідування поліції та Експертної служби Міністерства внутрішніх справ України. Під час проведення слідчих (розшукових) дій, пов’язаних з оглядом та вилученням технічних засобів з ознаками спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, залучають спеціалістів у сфері спеціальних технічних засобів (співробітників або працівників Центру судових і спеціальних експертиз і відокремлених експертних підрозділів Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України). Доведено, що успішне розслідування кримінальних правопорушень, учинених у кіберпросторі, безпосередньо пов’язане з належними збиранням та дослідженням інформації, протидії її викраденню або знищенню, що свідчить про вчинення розглядуваної категорії кримінальних правопорушень. Водночас варто враховувати процесуальні особливості залучення та кваліфікаційні вимоги до осіб, які можуть бути залучені як спеціалісти, зокрема в частині: 1) спеціальних знань, до яких належать технічні знання в галузі комп’ютерних технологій і за якими здійснюють підготовку фахівців у закладах вищої освіти України (інформатика, комп’ютерні науки, комп’ютерна інженерія, програмна інженерія, системна інженерія, автоматизація та комп’ютерно-інтегровані технології, безпека інформаційних і комунікаційних систем, системи технічного захисту інформації, управління інформаційною безпекою, кібербезпека, системи підтримки прийняття рішень); 2) юридичних знань (криміналістика, кримінальний процес, нормативні акти, що регламентують діяльність у сфері використання комп’ютерних технологій).
{"title":"ОСОБЛИВОСТІ ЗАЛУЧЕННЯ СПЕЦІАЛІСТА ПІД ЧАС РОЗСЛІДУВАННЯ КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ, УЧИНЕНИХ У КІБЕРПРОСТОРІ","authors":"О. А. Калганова, Євген Котух","doi":"10.33244/2617-4154-4(13)-2023-141-147","DOIUrl":"https://doi.org/10.33244/2617-4154-4(13)-2023-141-147","url":null,"abstract":"У статті досліджено особливості залучення спеціаліста під час розслідування кримінальних правопорушень, учинених у кіберпросторі. Проаналізовано чинне законодавство України в контексті залучення спеціаліста для надання безпосередньої технічної допомоги (фотографування, складення схем, планів, креслень, відбір зразків для проведення експертизи тощо) сторонами кримінального провадження під час досудового розслідування і судом під час судового розгляду, а також для надання висновків у випадках, передбачених п. 7 ч. 4 ст. 71 КПК України. \u0000Зазначається, що у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, учинених у кіберпросторі, письмові пояснення спеціаліста є додатковим способом підтвердження джерела формування такого доказу, як документ – електронний носій інформації. \u0000Констатується, що в абсолютній більшості проваджень пояснення надають штатні працівники кіберполіції, які є фахівцями з інформаційних технологій або електроніки й телекомунікацій і в процесуальному статусі спеціаліста були залучені під час проведення огляду місця події. \u0000Встановлено, що для участі в проведенні огляду місця події як спеціалістів у розглядуваній категорії кримінальних правопорушень залучають працівників органів досудового розслідування поліції та Експертної служби Міністерства внутрішніх справ України. Під час проведення слідчих (розшукових) дій, пов’язаних з оглядом та вилученням технічних засобів з ознаками спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, залучають спеціалістів у сфері спеціальних технічних засобів (співробітників або працівників Центру судових і спеціальних експертиз і відокремлених експертних підрозділів Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України). \u0000Доведено, що успішне розслідування кримінальних правопорушень, учинених у кіберпросторі, безпосередньо пов’язане з належними збиранням та дослідженням інформації, протидії її викраденню або знищенню, що свідчить про вчинення розглядуваної категорії кримінальних правопорушень. Водночас варто враховувати процесуальні особливості залучення та кваліфікаційні вимоги до осіб, які можуть бути залучені як спеціалісти, зокрема в частині: 1) спеціальних знань, до яких належать технічні знання в галузі комп’ютерних технологій і за якими здійснюють підготовку фахівців у закладах вищої освіти України (інформатика, комп’ютерні науки, комп’ютерна інженерія, програмна інженерія, системна інженерія, автоматизація та комп’ютерно-інтегровані технології, безпека інформаційних і комунікаційних систем, системи технічного захисту інформації, управління інформаційною безпекою, кібербезпека, системи підтримки прийняття рішень); 2) юридичних знань (криміналістика, кримінальний процес, нормативні акти, що регламентують діяльність у сфері використання комп’ютерних технологій).","PeriodicalId":510731,"journal":{"name":"Ірпінський юридичний часопис","volume":"45 3","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-03-10","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140254833","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-03-10DOI: 10.33244/2617-4154-4(13)-2023-132-140
В. В. Топчій, О. В. Топчій, Олександр Колб
У науковій статті здійснено аналіз архівних кримінальних проваджень, офіційної статистики та доктринальних джерел, що стосуються проблем запобігання та протидії кримінальним правопорушенням, які в умовах воєнного стану в Україні вчиняються неповнолітніми особами. Зокрема, з огляду на воєнну ситуацію, яка склалась у нашій державі, можна констатувати про виникнення, формування та розвиток у зв’язку з цим нових видів злочинів, що мають підвищену суспільну небезпеку та потребують адекватної реакції правоохоронних органів і суду на їх вчинення, запобігання та протидію. Мовиться насамперед про такі кримінальні правопорушення, суб’єктами (або співучасниками) яких є неповнолітні особи, як: участь у колабораціоністській діяльності; шпигунство; мародерство; шахрайство, пов’язане із волонтерською діяльністю, тощо. З огляду на отримані результати цього дослідження встановлено одну із сучасних детермінант, яка сприяє вчиненню вищезазначених злочинів, а саме суспільно небезпечний вплив інтернету та інших телекомунікаційних інформаційних систем на формування протиправної мотивації та поведінки неповнолітніх правопорушників. Враховуючи зазначені обставини, у цій науковій стаття доведена потреба у підвищенні рівня юридичної відповідальності відповідних державних контролюючих органів та власників вказаних інформаційних систем за якість оприлюднюваної ними продукції, а також на створенні з їх боку передбачених законом «фільтрів» інформації, яка має бути недоступною як для певних категорій дітей (до 9-ти, 11-ти, 14-ти років), так і загалом для всіх неповнолітніх осіб. Крім того, звернута увага на низький рівень спеціально-кримінологічного запобігання злочинам, які здійснюється відповідними суб’єктами, та обґрунтована необхідність удосконалення правового механізму з означених питань.
{"title":"СУСПІЛЬНО НЕБЕЗПЕЧНІ ВПЛИВИ ІНТЕРНЕТУ ТА ІНШИХ ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙНИХ СИСТЕМ НА РІВЕНЬ ЗЛОЧИННОСТІ НЕПОВНОЛІТНІХ В УКРАЇНІ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ","authors":"В. В. Топчій, О. В. Топчій, Олександр Колб","doi":"10.33244/2617-4154-4(13)-2023-132-140","DOIUrl":"https://doi.org/10.33244/2617-4154-4(13)-2023-132-140","url":null,"abstract":"У науковій статті здійснено аналіз архівних кримінальних проваджень, офіційної статистики та доктринальних джерел, що стосуються проблем запобігання та протидії кримінальним правопорушенням, які в умовах воєнного стану в Україні вчиняються неповнолітніми особами. \u0000Зокрема, з огляду на воєнну ситуацію, яка склалась у нашій державі, можна констатувати про виникнення, формування та розвиток у зв’язку з цим нових видів злочинів, що мають підвищену суспільну небезпеку та потребують адекватної реакції правоохоронних органів і суду на їх вчинення, запобігання та протидію. \u0000Мовиться насамперед про такі кримінальні правопорушення, суб’єктами (або співучасниками) яких є неповнолітні особи, як: участь у колабораціоністській діяльності; шпигунство; мародерство; шахрайство, пов’язане із волонтерською діяльністю, тощо. \u0000З огляду на отримані результати цього дослідження встановлено одну із сучасних детермінант, яка сприяє вчиненню вищезазначених злочинів, а саме суспільно небезпечний вплив інтернету та інших телекомунікаційних інформаційних систем на формування протиправної мотивації та поведінки неповнолітніх правопорушників. \u0000Враховуючи зазначені обставини, у цій науковій стаття доведена потреба у підвищенні рівня юридичної відповідальності відповідних державних контролюючих органів та власників вказаних інформаційних систем за якість оприлюднюваної ними продукції, а також на створенні з їх боку передбачених законом «фільтрів» інформації, яка має бути недоступною як для певних категорій дітей (до 9-ти, 11-ти, 14-ти років), так і загалом для всіх неповнолітніх осіб. \u0000Крім того, звернута увага на низький рівень спеціально-кримінологічного запобігання злочинам, які здійснюється відповідними суб’єктами, та обґрунтована необхідність удосконалення правового механізму з означених питань.","PeriodicalId":510731,"journal":{"name":"Ірпінський юридичний часопис","volume":"27 4","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-03-10","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140254958","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-03-10DOI: 10.33244/2617-4154-4(13)-2023-148-156
Т. В. Качан
У статті досліджено особливості розслідування зловживання владою або службовим становищем на сучасному етапі розвитку України. Звернено увагу на те, що зловживання владою та службовим становищем є серйозною соціальною проблемою, оскільки порушення влади може призводити до великої шкоди суспільству та виснаження довіри до державних інституцій. Щоб протидіяти цьому явищу, важливо розвивати системи контролю, проводити ефективну антикорупційну роботу та забезпечувати високий рівень підзвітності. Також потрібно акцентувати увагу на етичних стандартах у сфері державної служби та бізнесу, підвищувати рівень освіти та свідомості серед державних службовців, інспекторів та громадськості. Останнім часом зазначаються певні особливості в механізмі, способах їх вчинення і приховування в різних сферах економічної діяльності, зокрема, з використанням фіктивних (підроблених) документів, що містять відомості про надані послуги, які насправді не існували. Підроблення документів часто застосовують як засіб вчинення або маскування основного кримінального правопорушення. Проте виявлення фактів підроблення документів не звільняє слідчого від обов’язку доводити факт розкрадання, заволодіння, оскільки службове підроблення є лише проміжним інструментом для вчинення тяжчого злочину. Провівши аналіз розслідування щодо зловживання владою або поcaдовим cтaновищeм, в Україні виокремлено напрями вдосконалення цього процесу: 1) урегулювання понятійно-категорійного апарату: важливо визначити чіткі та конкретні терміни й поняття, пов’язані зі зловживанням посадовим становищем, щоб уникнути двозначності та невизначеності в законодавстві. Це допоможе уточнити обов’язки та відповідальність держслужбовців; 2) розроблення методик виявлення та розслідування: впровадження стандартизованих методик та процедур для ефективного виявлення й розслідування зловживань. Це може охоплювати навчання слідчих та правоохоронців, використання аналітичних інструментів і покращення співпраці між відповідними органами; 3) технічна можливість доступу до інформаційних систем: забезпечення доступу до сучасних інформаційних технологій для правоохоронних органів, охоплюючи автоматизовані бази даних та системи. Це сприятиме швидшому обміну інформацією та виявленню випадків зловживань; 4) створення спеціалізованих підрозділів: розгляд можливості створення спеціальних підрозділів у складі правоохоронних органів, які спеціалізуються на зловживаннях посадовим становищем; 5) залучення громадськості та медіа: забезпечення прозорості та підзвітності за допомогою активного залучення громадськості та медіа. Це може охоплювати створення механізмів звітності та регулярне інформування громадськості про проведені розслідування.
{"title":"УДОСКОНАЛЕННЯ РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОВЖИВАННЯ ВЛАДОЮ АБО СЛУЖБОВИМ СТАНОВИЩЕМ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ РОЗВИТКУ УКРАЇНИ","authors":"Т. В. Качан","doi":"10.33244/2617-4154-4(13)-2023-148-156","DOIUrl":"https://doi.org/10.33244/2617-4154-4(13)-2023-148-156","url":null,"abstract":"У статті досліджено особливості розслідування зловживання владою або службовим становищем на сучасному етапі розвитку України. Звернено увагу на те, що зловживання владою та службовим становищем є серйозною соціальною проблемою, оскільки порушення влади може призводити до великої шкоди суспільству та виснаження довіри до державних інституцій. \u0000Щоб протидіяти цьому явищу, важливо розвивати системи контролю, проводити ефективну антикорупційну роботу та забезпечувати високий рівень підзвітності. Також потрібно акцентувати увагу на етичних стандартах у сфері державної служби та бізнесу, підвищувати рівень освіти та свідомості серед державних службовців, інспекторів та громадськості. \u0000Останнім часом зазначаються певні особливості в механізмі, способах їх вчинення і приховування в різних сферах економічної діяльності, зокрема, з використанням фіктивних (підроблених) документів, що містять відомості про надані послуги, які насправді не існували. Підроблення документів часто застосовують як засіб вчинення або маскування основного кримінального правопорушення. Проте виявлення фактів підроблення документів не звільняє слідчого від обов’язку доводити факт розкрадання, заволодіння, оскільки службове підроблення є лише проміжним інструментом для вчинення тяжчого злочину. \u0000Провівши аналіз розслідування щодо зловживання владою або поcaдовим cтaновищeм, в Україні виокремлено напрями вдосконалення цього процесу: 1) урегулювання понятійно-категорійного апарату: важливо визначити чіткі та конкретні терміни й поняття, пов’язані зі зловживанням посадовим становищем, щоб уникнути двозначності та невизначеності в законодавстві. Це допоможе уточнити обов’язки та відповідальність держслужбовців; 2) розроблення методик виявлення та розслідування: впровадження стандартизованих методик та процедур для ефективного виявлення й розслідування зловживань. Це може охоплювати навчання слідчих та правоохоронців, використання аналітичних інструментів і покращення співпраці між відповідними органами; 3) технічна можливість доступу до інформаційних систем: забезпечення доступу до сучасних інформаційних технологій для правоохоронних органів, охоплюючи автоматизовані бази даних та системи. Це сприятиме швидшому обміну інформацією та виявленню випадків зловживань; 4) створення спеціалізованих підрозділів: розгляд можливості створення спеціальних підрозділів у складі правоохоронних органів, які спеціалізуються на зловживаннях посадовим становищем; 5) залучення громадськості та медіа: забезпечення прозорості та підзвітності за допомогою активного залучення громадськості та медіа. Це може охоплювати створення механізмів звітності та регулярне інформування громадськості про проведені розслідування.","PeriodicalId":510731,"journal":{"name":"Ірпінський юридичний часопис","volume":"20 4","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-03-10","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140255178","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-03-10DOI: 10.33244/2617-4154-4(13)-2023-98-105
Д. О. Дружинін
У цій публікації йдеться про результат впливу війни на злочинність, аналізується статистика вчинення господарських злочинів. Вказується, що статистична тенденція до зниження розпочалась ще задовго до початку війни, тобто в попередні періоди. Зазначено, що не лише про воєнні, а й політичні, економічні, соціальні, демографічні, соціально-психологічні, кримінально-ситуаційні фактори, фактори фонових явищ злочинності та інші криміногенні фактори, що позитивно чи негативно вплинули на стан злочинності у сфері господарської діяльності, сфері економіки й управління економічними процесами взагалі. У статті звертається увага, що подальше формування ефективної системи щодо запобігання кримінальним правопорушенням в Україні ускладнюється без отримання достовірних статистичних показників і використання отриманих даних стану злочинності щодо узагальнення даних і планування заходів запобігання на майбутнє. Акцентується увага на тому, що важливість такої діяльності пов’язана насамперед із взаємопов’язаними криміногенними факторами. Це призводить до змінення показників злочинності у державі з часів початку повномасштабної війни і дотепер. Це супроводжується як позитивними, так і негативними змінами у правоохоронній системі та нашому суспільстві загалом. Негативні зміни зумовлюють, на жаль, зростання рівня саме латентної злочинності, безкарності винних у вчиненні кримінальних правопорушень у сфері господарювання та об’єктивну неможливість правоохоронних органів у період війни ефективно виконувати функціональні обов’язки. Чим і користуються злочинці. Також розглядається питання, що різка тенденція до зниження кількості виявлених кримінальних правопорушень у сфері господарської діяльності свідчить, що існуючі статистичні дані відносно природно-латентних кримінальних правопорушень не можуть бути об’єктивним засобом визначення реального стану злочинності у сфері господарської діяльності. Відповідно, можуть виникати ідеї про необхідність розробити опосередковані, непрямі методи визначення реального стану вчинення природно-латентних кримінальних правопорушень у сфері господарської діяльності. Вважається дещо зайвим, оскільки, очевидно, що кількість вчинення таких кримінальних правопорушень у досліджуваній сфері є, безумовно, більшою.
{"title":"ЗЛОЧИННІСТЬ У СФЕРІ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ: АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ЩОДО ЗАПОБІГАННЯ","authors":"Д. О. Дружинін","doi":"10.33244/2617-4154-4(13)-2023-98-105","DOIUrl":"https://doi.org/10.33244/2617-4154-4(13)-2023-98-105","url":null,"abstract":"У цій публікації йдеться про результат впливу війни на злочинність, аналізується статистика вчинення господарських злочинів. Вказується, що статистична тенденція до зниження розпочалась ще задовго до початку війни, тобто в попередні періоди. Зазначено, що не лише про воєнні, а й політичні, економічні, соціальні, демографічні, соціально-психологічні, кримінально-ситуаційні фактори, фактори фонових явищ злочинності та інші криміногенні фактори, що позитивно чи негативно вплинули на стан злочинності у сфері господарської діяльності, сфері економіки й управління економічними процесами взагалі. У статті звертається увага, що подальше формування ефективної системи щодо запобігання кримінальним правопорушенням в Україні ускладнюється без отримання достовірних статистичних показників і використання отриманих даних стану злочинності щодо узагальнення даних і планування заходів запобігання на майбутнє. Акцентується увага на тому, що важливість такої діяльності пов’язана насамперед із взаємопов’язаними криміногенними факторами. Це призводить до змінення показників злочинності у державі з часів початку повномасштабної війни і дотепер. Це супроводжується як позитивними, так і негативними змінами у правоохоронній системі та нашому суспільстві загалом. Негативні зміни зумовлюють, на жаль, зростання рівня саме латентної злочинності, безкарності винних у вчиненні кримінальних правопорушень у сфері господарювання та об’єктивну неможливість правоохоронних органів у період війни ефективно виконувати функціональні обов’язки. Чим і користуються злочинці. Також розглядається питання, що різка тенденція до зниження кількості виявлених кримінальних правопорушень у сфері господарської діяльності свідчить, що існуючі статистичні дані відносно природно-латентних кримінальних правопорушень не можуть бути об’єктивним засобом визначення реального стану злочинності у сфері господарської діяльності. Відповідно, можуть виникати ідеї про необхідність розробити опосередковані, непрямі методи визначення реального стану вчинення природно-латентних кримінальних правопорушень у сфері господарської діяльності. Вважається дещо зайвим, оскільки, очевидно, що кількість вчинення таких кримінальних правопорушень у досліджуваній сфері є, безумовно, більшою.","PeriodicalId":510731,"journal":{"name":"Ірпінський юридичний часопис","volume":"29 5","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-03-10","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140255259","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-03-10DOI: 10.33244/2617-4154-4(13)-2023-124-131
О. А. Пушкар
Ця стаття присвячена окремим питанням кримінально-правової характеристики неправомірної вигоди відповідно до положень статті 368 Кримінального кодексу України. Автори розглядають основні аспекти цього явища, зокрема його поняття, ознаки та вплив на різні сфери життя. Підкреслюється належність кримінального правопорушення, передбаченого статтею 368 Кримінального кодексу України, до корупційних правопорушень у сфері службової діяльності. З огляду на приналежність кримінального правопорушення, передбаченого статтею 368 Кримінального кодексу України, до корупційних кримінальних правопорушень автор підкреслює властивість родових ознак корупційного правопорушення досліджуваному поняттю. Стаття базується на результатах науково-правового аналізу, на підставі якого автор висвітлює різноманітні форми неправомірної вигоди, включаючи майнову та немайнову вигоду. На підставі проведеного аналізу сформульовано авторське визначення поняття неправомірної вигоди в контексті статті 368 Кримінального кодексу України. У статті ґрунтовно розглядаються причини та наслідки неправомірної вигоди, звертається увага на неоднозначність трактування цього поняття у різних статтях Кримінального кодексу України. Автор підіймає проблеми відмежування неправомірної вигоди від складів суміжних корупційних кримінальних правопорушень та підкреслює у зв’язку з цим складність кваліфікації кримінального правопорушення, передбаченого статтею 368 Кримінального кодексу України. Нарешті, у статті розглядають можливі шляхи подолання проблеми неправомірної вигоди, включаючи вдосконалення правового регулювання, зміцнення інституційної бази та підвищення свідомості громадян. Автор висуває конкретні рекомендації для вдосконалення визначення поняття неправомірної вигоди в Кримінальному кодексі України, що сприятиме більш чіткому відмежуванню складу цього злочину від суміжних складів корупційних кримінальних правопорушень. Ця стаття може слугувати основою для подальших досліджень і розробки ефективних стратегій протидії та боротьби з неправомірною вигодою.
{"title":"КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА НЕПРАВОМІРНОЇ ВИГОДИ","authors":"О. А. Пушкар","doi":"10.33244/2617-4154-4(13)-2023-124-131","DOIUrl":"https://doi.org/10.33244/2617-4154-4(13)-2023-124-131","url":null,"abstract":"Ця стаття присвячена окремим питанням кримінально-правової характеристики неправомірної вигоди відповідно до положень статті 368 Кримінального кодексу України. Автори розглядають основні аспекти цього явища, зокрема його поняття, ознаки та вплив на різні сфери життя. Підкреслюється належність кримінального правопорушення, передбаченого статтею 368 Кримінального кодексу України, до корупційних правопорушень у сфері службової діяльності. \u0000З огляду на приналежність кримінального правопорушення, передбаченого статтею 368 Кримінального кодексу України, до корупційних кримінальних правопорушень автор підкреслює властивість родових ознак корупційного правопорушення досліджуваному поняттю. \u0000Стаття базується на результатах науково-правового аналізу, на підставі якого автор висвітлює різноманітні форми неправомірної вигоди, включаючи майнову та немайнову вигоду. На підставі проведеного аналізу сформульовано авторське визначення поняття неправомірної вигоди в контексті статті 368 Кримінального кодексу України. \u0000У статті ґрунтовно розглядаються причини та наслідки неправомірної вигоди, звертається увага на неоднозначність трактування цього поняття у різних статтях Кримінального кодексу України. \u0000Автор підіймає проблеми відмежування неправомірної вигоди від складів суміжних корупційних кримінальних правопорушень та підкреслює у зв’язку з цим складність кваліфікації кримінального правопорушення, передбаченого статтею 368 Кримінального кодексу України. \u0000Нарешті, у статті розглядають можливі шляхи подолання проблеми неправомірної вигоди, включаючи вдосконалення правового регулювання, зміцнення інституційної бази та підвищення свідомості громадян. Автор висуває конкретні рекомендації для вдосконалення визначення поняття неправомірної вигоди в Кримінальному кодексі України, що сприятиме більш чіткому відмежуванню складу цього злочину від суміжних складів корупційних кримінальних правопорушень. Ця стаття може слугувати основою для подальших досліджень і розробки ефективних стратегій протидії та боротьби з неправомірною вигодою.","PeriodicalId":510731,"journal":{"name":"Ірпінський юридичний часопис","volume":"52 4","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-03-10","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140254813","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-03-10DOI: 10.33244/2617-4154-4(13)-2023-80-90
І. В. Чеховська, Ю. А. Мороз
Стаття присвячена аналізу змісту нормативно-правової бази функціонування системи психіатричної допомоги в Україні. Під час аналізу використовувалися теоретичні (аналізу, синтезу, узагальнення, систематизації) та емпіричні (спостереження, класифікації) методи. У статті також використано методи статистичного, порівняльного аналізу, діалектичний, екстраполяції тощо. На підставі аналізу емпіричних даних встановлено, що система надання психіатричної допомоги в Україні потребує реформування. Визначено пріоритети національної політики та планування у сфері психічного здоров’я, до яких віднесено: міжгалузеву профілактику; діджиталізацію служб психічного здоров’я та комунікативного напряму; подальшу деінституціоналізацію психіатричної допомоги; підтримку громадських структур; співпрацю мереж охорони здоров’я та соціальної допомоги, а також судово-психологічної експертизи. Запропоновано навести кваліфікаційні характеристики професій у сфері охорони психічного здоров’я у відповідність із міжнародними стандартами, зокрема психотерапевтів, психологів, соціальних працівників, сестер медичних тощо. Обґрунтовано доцільність структурування вторинного рівня психіатричної допомоги, який має охоплювати амбулаторні та стаціонарні ланки; функціонування на місцевому рівні координаційного органу, який би з урахуванням потреб громади, наявних складнощів, планів розвитку здійснював координацію дій у напрямі забезпечення психічного здоров’я між різними інституціями.
{"title":"РЕФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ НАДАННЯ ПСИХІАТРИЧНОЇ ДОПОМОГИ В УКРАЇНІ: ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ПІДХОДИ","authors":"І. В. Чеховська, Ю. А. Мороз","doi":"10.33244/2617-4154-4(13)-2023-80-90","DOIUrl":"https://doi.org/10.33244/2617-4154-4(13)-2023-80-90","url":null,"abstract":"Стаття присвячена аналізу змісту нормативно-правової бази функціонування системи психіатричної допомоги в Україні. \u0000Під час аналізу використовувалися теоретичні (аналізу, синтезу, узагальнення, систематизації) та емпіричні (спостереження, класифікації) методи. У статті також використано методи статистичного, порівняльного аналізу, діалектичний, екстраполяції тощо. \u0000На підставі аналізу емпіричних даних встановлено, що система надання психіатричної допомоги в Україні потребує реформування. Визначено пріоритети національної політики та планування у сфері психічного здоров’я, до яких віднесено: міжгалузеву профілактику; діджиталізацію служб психічного здоров’я та комунікативного напряму; подальшу деінституціоналізацію психіатричної допомоги; підтримку громадських структур; співпрацю мереж охорони здоров’я та соціальної допомоги, а також судово-психологічної експертизи. Запропоновано навести кваліфікаційні характеристики професій у сфері охорони психічного здоров’я у відповідність із міжнародними стандартами, зокрема психотерапевтів, психологів, соціальних працівників, сестер медичних тощо. \u0000Обґрунтовано доцільність структурування вторинного рівня психіатричної допомоги, який має охоплювати амбулаторні та стаціонарні ланки; функціонування на місцевому рівні координаційного органу, який би з урахуванням потреб громади, наявних складнощів, планів розвитку здійснював координацію дій у напрямі забезпечення психічного здоров’я між різними інституціями.","PeriodicalId":510731,"journal":{"name":"Ірпінський юридичний часопис","volume":"39 4","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-03-10","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140254924","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：