Pub Date : 2024-03-10DOI: 10.33244/2617-4154-4(13)-2023-106-113
О. Ф. Петровець
У статті досліджуються загальні засади запобігання протиправному заволодінню майном підприємства, установи, організації під час війни. Звернено увагу на те, що протиправне заволодіння майном підприємства, установи, організації є кримінально протиправним діянням відповідно до чинного законодавства, яке іноді називають рейдерством. Особливо актуальною ця проблема стала цього року і набрала чималого розмаху. Першими потерпілими рейдерів стали представники аграрної сфери, у яких забирають землю, фермерські господарства та навіть урожай. Проте негативні тенденції у цій сфері в останні роки свідчать про те, що злодії можуть атакувати й інші галузі економіки. Тому формування цілісної та ефективної системи запобігання протиправному заволодінню майном підприємства, установи, організації в Україні прямо пов’язане зі створенням ефективної урядової стратегії захисту підприємницької діяльності. У статті враховано сучасні детермінанти протиправного заволодіння майном підприємства, установи та організації, зокрема воєнний стан. У цей період ризик рейдерських атак особливо високий. Із цією метою охарактеризовано Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення механізму протидії рейдерству». Зазначено, що зміни до законодавства удосконалюють механізми запобігання рейдерських атак в Україні. Найбільш ефективною, на нашу думку, є положення про неможливість розірвання договору оренди сільськогосподарської землі без згоди учасників товариства. Оновлене законодавство також удосконалює правила у сфері державної реєстрації, зокрема можливість реєстрації в автоматичному режимі, зупинення строків оскарження реєстрації. Основними напрямами запобігання рейдерства в Україні в сучасний період є: 1) законодавчі зміни: важливо впроваджувати законодавчі зміни, які визначають чіткі норми щодо власності, захисту прав власності та кримінальної відповідальності за рейдерські дії. Закони повинні бути направлені на запобігання, виявлення та покарання порушень; 2) обіг цінних паперів: зміцнення системи обігу цінних паперів і підвищення прозорості можуть допомогти уникнути фінансових маніпуляцій та захистити інвесторів; 3) роль правоохоронних і контролюючих органів: забезпечення ефективної роботи правоохоронних та контролюючих органів є ключовим аспектом. Це може включати покращення службової дисципліни, професійного навчання та використання сучасних технологій для боротьби з корупцією; 4) кримінальна відповідальність: посилення кримінальної відповідальності за рейдерські захоплення може стати ефективним засобом стримування і покарання винних осіб.
{"title":"ЗАПОБІГАННЯ ПРОТИПРАВНОМУ ЗАВОЛОДІННЮ МАЙНОМ ПІДПРИЄМСТВА, УСТАНОВИ, ОРГАНІЗАЦІЇ ПІД ЧАС ВІЙНИ","authors":"О. Ф. Петровець","doi":"10.33244/2617-4154-4(13)-2023-106-113","DOIUrl":"https://doi.org/10.33244/2617-4154-4(13)-2023-106-113","url":null,"abstract":"У статті досліджуються загальні засади запобігання протиправному заволодінню майном підприємства, установи, організації під час війни. Звернено увагу на те, що протиправне заволодіння майном підприємства, установи, організації є кримінально протиправним діянням відповідно до чинного законодавства, яке іноді називають рейдерством. Особливо актуальною ця проблема стала цього року і набрала чималого розмаху. Першими потерпілими рейдерів стали представники аграрної сфери, у яких забирають землю, фермерські господарства та навіть урожай. \u0000Проте негативні тенденції у цій сфері в останні роки свідчать про те, що злодії можуть атакувати й інші галузі економіки. Тому формування цілісної та ефективної системи запобігання протиправному заволодінню майном підприємства, установи, організації в Україні прямо пов’язане зі створенням ефективної урядової стратегії захисту підприємницької діяльності. \u0000У статті враховано сучасні детермінанти протиправного заволодіння майном підприємства, установи та організації, зокрема воєнний стан. У цей період ризик рейдерських атак особливо високий. Із цією метою охарактеризовано Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення механізму протидії рейдерству». \u0000Зазначено, що зміни до законодавства удосконалюють механізми запобігання рейдерських атак в Україні. Найбільш ефективною, на нашу думку, є положення про неможливість розірвання договору оренди сільськогосподарської землі без згоди учасників товариства. Оновлене законодавство також удосконалює правила у сфері державної реєстрації, зокрема можливість реєстрації в автоматичному режимі, зупинення строків оскарження реєстрації. \u0000Основними напрямами запобігання рейдерства в Україні в сучасний період є: 1) законодавчі зміни: важливо впроваджувати законодавчі зміни, які визначають чіткі норми щодо власності, захисту прав власності та кримінальної відповідальності за рейдерські дії. Закони повинні бути направлені на запобігання, виявлення та покарання порушень; 2) обіг цінних паперів: зміцнення системи обігу цінних паперів і підвищення прозорості можуть допомогти уникнути фінансових маніпуляцій та захистити інвесторів; 3) роль правоохоронних і контролюючих органів: забезпечення ефективної роботи правоохоронних та контролюючих органів є ключовим аспектом. Це може включати покращення службової дисципліни, професійного навчання та використання сучасних технологій для боротьби з корупцією; 4) кримінальна відповідальність: посилення кримінальної відповідальності за рейдерські захоплення може стати ефективним засобом стримування і покарання винних осіб.","PeriodicalId":510731,"journal":{"name":"Ірпінський юридичний часопис","volume":"57 4","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-03-10","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140255222","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-03-10DOI: 10.33244/2617-4154-4(13)-2023-35-45
О. А. Кирій
У статті досліджено правове явище досудового врегулювання публічно-правових спорів. Проаналізовано вирішення публічно-правових спорів на стадії досудового врегулювання як наукового поняття. Визначено сутність досудового врегулювання адміністративно-правових спорів. Виокремлено основні види досудового врегулювання публічно-правових спорів. Особливу увагу акцентовано на співвідношенні понять «альтернативні методи вирішення публічно-правових спорів», «досудове вирішення публічно-правових спорів», «досудове врегулювання публічно-правових спорів» та «позасудове вирішення публічно-правових спорів». За результатами проведеного дослідження, окреслено основні проблемні аспекти застосування досудового врегулювання адміністративно-правових спорів відповідно до сучасних правових тенденцій. Акцентовано увагу, що досудове врегулювання публічно-правових спорів повинно бути абсолютно самостійною та відокремленою процедурою, яка не пов’язана з адміністративним судочинством у формі відкритого судового розгляду, яке тимчасово призупиняється під час проведення цієї процедури. Виокремлено, що основними ознаками, які дозволяють досудове врегулювання адміністративно-правових спорів виокремити серед інших способів врегулювання правових спорів, є: 1) досудове врегулювання спору проводять на добровільних засадах; 2) у переговорах між сторонами спору діє посередник – суддя – медіатор; 3) мета процедури полягає в досягненні компромісу на умовах, вигідних для всіх учасників спору; 4) економічність, оскільки сторони не витрачають коштів на сплату судового збору та правову допомогу; 5) відсутність детального правового регулювання; 6) швидкість; 7) неформальний та конфіденційний характер. Підсумовано, що досудове врегулювання адміністративно-правових спорів потрібно визначати як процедуру, яка базується на основі медіації, але її проводить офіційний представник державної влади – суддя.
{"title":"СУТНІСТЬ ТА ОСОБЛИВОСТІ ВИРІШЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИХ СПОРІВ НА СТАДІЇ ДОСУДОВОГО ВРЕГУЛЮВАННЯ","authors":"О. А. Кирій","doi":"10.33244/2617-4154-4(13)-2023-35-45","DOIUrl":"https://doi.org/10.33244/2617-4154-4(13)-2023-35-45","url":null,"abstract":"У статті досліджено правове явище досудового врегулювання публічно-правових спорів. Проаналізовано вирішення публічно-правових спорів на стадії досудового врегулювання як наукового поняття. Визначено сутність досудового врегулювання адміністративно-правових спорів. Виокремлено основні види досудового врегулювання публічно-правових спорів. Особливу увагу акцентовано на співвідношенні понять «альтернативні методи вирішення публічно-правових спорів», «досудове вирішення публічно-правових спорів», «досудове врегулювання публічно-правових спорів» та «позасудове вирішення публічно-правових спорів». За результатами проведеного дослідження, окреслено основні проблемні аспекти застосування досудового врегулювання адміністративно-правових спорів відповідно до сучасних правових тенденцій. Акцентовано увагу, що досудове врегулювання публічно-правових спорів повинно бути абсолютно самостійною та відокремленою процедурою, яка не пов’язана з адміністративним судочинством у формі відкритого судового розгляду, яке тимчасово призупиняється під час проведення цієї процедури. Виокремлено, що основними ознаками, які дозволяють досудове врегулювання адміністративно-правових спорів виокремити серед інших способів врегулювання правових спорів, є: 1) досудове врегулювання спору проводять на добровільних засадах; 2) у переговорах між сторонами спору діє посередник – суддя – медіатор; 3) мета процедури полягає в досягненні компромісу на умовах, вигідних для всіх учасників спору; 4) економічність, оскільки сторони не витрачають коштів на сплату судового збору та правову допомогу; 5) відсутність детального правового регулювання; 6) швидкість; 7) неформальний та конфіденційний характер. Підсумовано, що досудове врегулювання адміністративно-правових спорів потрібно визначати як процедуру, яка базується на основі медіації, але її проводить офіційний представник державної влади – суддя.","PeriodicalId":510731,"journal":{"name":"Ірпінський юридичний часопис","volume":"50 3","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-03-10","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140254825","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-03-10DOI: 10.33244/2617-4154-4(13)-2023-26-34
Людмила Олексіївна Самілик, Б. І. Паланська
У статті розглянуто форми влаштування дітей-сиріт та дітей, які з певних причин втратили батьківське піклування: усиновлення, опіка та піклування, патронат, прийомна сім’я та дитячий будинок сімейного типу. Визначено, що пріоритетним напрямом сімейної політики нашої держави є розвиток сімейної форми влаштування дітей і, відповідно, сімейного виховання. Проведено характеристику та окреслено особливості форм влаштування дітей, що залишились без батьківського піклування, які забезпечують комплексні заходи для фізичного, емоційного та соціального добробуту дитини, зокрема доступ до освіти та соціального розвитку. Визначено, що найбільш поширеною формою є усиновлення, що прирівнює усиновлену дитину до рідної, надаючи дитині нове стабільне оточення та правовий статус члена сім’ї. Використано комплексний підхід у контексті розвитку оптимальних форм влаштування дітей-сиріт в умовах війни з урахуванням особливостей внутрішньої політики, законодавства та викликів, пов’язаних із воєнними діями та гуманітарними кризами. Вивчено зарубіжний досвід таких країн, як Велика Британія, Польща, Швейцарія та Австралія, а також проаналізовано перспективи й актуальність його впровадження в Україні. Акцентовано увагу на такій формі влаштування дітей, як фостерна сім’я, що є популярною у Великобританії та включає емердженсі допомогу, короткострокове і довгострокове перебування в сім’ї, слідчий догляд; установи для тимчасового перебування дітей із наданням різноманітної підтримки у Польщі; передача діток опікунам-батькам відразу після народження, що сприяє зменшенню кількості дітей, які опиняються в дитячих будинках у Швейцарії; пріоритетна форма сімейного виховання та надання допомоги батькам для здійснення своїх батьківських обов’язків в Австралії. Підкреслено, що метою сімейної державної політики незмінно має бути забезпечення дітей належним вихованням та доглядом у сімейному оточенні.
{"title":"ПЕРСПЕКТИВИ НОВАЦІЙ РОЗВИТКУ СІМЕЙНИХ ФОРМ ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ В УКРАЇНІ","authors":"Людмила Олексіївна Самілик, Б. І. Паланська","doi":"10.33244/2617-4154-4(13)-2023-26-34","DOIUrl":"https://doi.org/10.33244/2617-4154-4(13)-2023-26-34","url":null,"abstract":"У статті розглянуто форми влаштування дітей-сиріт та дітей, які з певних причин втратили батьківське піклування: усиновлення, опіка та піклування, патронат, прийомна сім’я та дитячий будинок сімейного типу. Визначено, що пріоритетним напрямом сімейної політики нашої держави є розвиток сімейної форми влаштування дітей і, відповідно, сімейного виховання. \u0000Проведено характеристику та окреслено особливості форм влаштування дітей, що залишились без батьківського піклування, які забезпечують комплексні заходи для фізичного, емоційного та соціального добробуту дитини, зокрема доступ до освіти та соціального розвитку. Визначено, що найбільш поширеною формою є усиновлення, що прирівнює усиновлену дитину до рідної, надаючи дитині нове стабільне оточення та правовий статус члена сім’ї. \u0000Використано комплексний підхід у контексті розвитку оптимальних форм влаштування дітей-сиріт в умовах війни з урахуванням особливостей внутрішньої політики, законодавства та викликів, пов’язаних із воєнними діями та гуманітарними кризами. \u0000Вивчено зарубіжний досвід таких країн, як Велика Британія, Польща, Швейцарія та Австралія, а також проаналізовано перспективи й актуальність його впровадження в Україні. \u0000Акцентовано увагу на такій формі влаштування дітей, як фостерна сім’я, що є популярною у Великобританії та включає емердженсі допомогу, короткострокове і довгострокове перебування в сім’ї, слідчий догляд; установи для тимчасового перебування дітей із наданням різноманітної підтримки у Польщі; передача діток опікунам-батькам відразу після народження, що сприяє зменшенню кількості дітей, які опиняються в дитячих будинках у Швейцарії; пріоритетна форма сімейного виховання та надання допомоги батькам для здійснення своїх батьківських обов’язків в Австралії. \u0000Підкреслено, що метою сімейної державної політики незмінно має бути забезпечення дітей належним вихованням та доглядом у сімейному оточенні.","PeriodicalId":510731,"journal":{"name":"Ірпінський юридичний часопис","volume":"13 5","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-03-10","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140255052","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-03-10DOI: 10.33244/2617-4154-4(13)-2023-183-190
М. В. Омельян
Метою дослідження є проведення аналізу поглядів різних учених на характеристики особи злочинця, який вчиняє злочини у сфері господарської діяльності, проаналізовано звіт Генеральної прокуратури України за 2023 року щодо вчинення господарських злочинів. Досліджено соціальні, демографічні, психологічні та кримінально-правові ознаки структури особи злочинця у сфері господарської діяльності. Запропоновано нову характеристику злочинця у господарській сфері з огляду на окремі приклади останньої судової практики. Основною проблемою встановлено слабкий рівень розкриття кримінальних проваджень, які пов’язані із злочинами у сфері господарської діяльності, що також є причиною формування значної кількості осіб, що посягають на захищені Розділом VII Кримінального кодексу України суспільні відносини, з огляду на аналіз Звіту Бюро економічної безпеки. Результат дослідження являє собою нову характеристику портрета особи, що вчиняє кримінальні правопорушення у сфері господарської діяльності. Характерною ознакою цього кримінологічного дослідження є те, що, залежно від скоєного кримінального правопорушення, можуть суттєво змінюватись особливості портрета злочинця, тому такий аналіз було проведено щодо кожного кримінального правопорушення окремо. Загалом кількість чоловіків, що здійснюють такі кримінальні правопорушення, становить 70 %, що значно більше за жінок.
本研究旨在分析不同学者对经济活动领域犯罪分子特征的看法，并对乌克兰总检察院 2023 年经济犯罪报告进行分析。文章研究了经济活动领域罪犯人格结构的社会、人口、心理和刑法特征。作者结合近期判例法的某些实例，提出了经济领域罪犯的新特征。主要问题是与经济活动领域犯罪有关的刑事诉讼的公开程度较低，这也是形成大量侵犯受《乌克兰刑法典》第 VII 条保护的公共关系的人的原因，其依据是对经济安全局报告的分析。研究结果是经济活动领域刑事犯罪人员肖像的新特征。这项犯罪学研究的一个特点是，根据所犯罪行的不同，犯罪者的肖像特征可能会发生重大变化，因此本分析是针对每种犯罪行分别进行的。一般来说，实施此类刑事犯罪的男性占 70%，明显高于女性。
{"title":"КРИМІНОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ОСІБ, ЯКІ ВЧИНЯЮТЬ ЗЛОЧИНИ У СФЕРІ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ","authors":"М. В. Омельян","doi":"10.33244/2617-4154-4(13)-2023-183-190","DOIUrl":"https://doi.org/10.33244/2617-4154-4(13)-2023-183-190","url":null,"abstract":"Метою дослідження є проведення аналізу поглядів різних учених на характеристики особи злочинця, який вчиняє злочини у сфері господарської діяльності, проаналізовано звіт Генеральної прокуратури України за 2023 року щодо вчинення господарських злочинів. Досліджено соціальні, демографічні, психологічні та кримінально-правові ознаки структури особи злочинця у сфері господарської діяльності. Запропоновано нову характеристику злочинця у господарській сфері з огляду на окремі приклади останньої судової практики. Основною проблемою встановлено слабкий рівень розкриття кримінальних проваджень, які пов’язані із злочинами у сфері господарської діяльності, що також є причиною формування значної кількості осіб, що посягають на захищені Розділом VII Кримінального кодексу України суспільні відносини, з огляду на аналіз Звіту Бюро економічної безпеки. Результат дослідження являє собою нову характеристику портрета особи, що вчиняє кримінальні правопорушення у сфері господарської діяльності. Характерною ознакою цього кримінологічного дослідження є те, що, залежно від скоєного кримінального правопорушення, можуть суттєво змінюватись особливості портрета злочинця, тому такий аналіз було проведено щодо кожного кримінального правопорушення окремо. Загалом кількість чоловіків, що здійснюють такі кримінальні правопорушення, становить 70 %, що значно більше за жінок.","PeriodicalId":510731,"journal":{"name":"Ірпінський юридичний часопис","volume":"18 4","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-03-10","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140255282","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-03-10DOI: 10.33244/2617-4154-4(13)-2023-63-70
Н. Б. Новицька, В. М. Петрик, К. М. Музиченко
У статті зроблено спробу розкрити правові підстави протидії пропаганді, диверсифікації громадської думки Угорщиною, що завдає шкоди інтересам України. Розглянуті та визначені дії угорського уряду, що розпалюють сепаратизм і розділ українських земель. Проаналізовані питання, які підіймаються верхівкою на міжнародній політичній арені, що у певний спосіб спрямовані на приєднання Українських земель до Угорщини як в культурному, так і в геополітичному напрямах. Висвітлені випадки блокування Угорщиною траншів і військової допомоги України на користь інтересам росії. Врешті-решт, згідно із публікацією The Washington Post, Петер Сіярто зазначив, що безпека енергозабезпечення – це питання суверенітету. Якщо хтось призиває до неможливості енергозабезпечення Угорщини, він фактично атакує суверенітет цієї країни. І повідомив, що немов Президент України В. Зеленський пропонував підірвати нафтопровід «Дружба», яким нафта переправлялась до Угорщини. Отже, міністр закордонних справ Угорщини намагався дискредитувати Президента України, збільшити ворожнечу між Угорщиною та Україною і застерегти європейських партнерів від надання допомоги Україні у війні з росією. Також дії угорського уряду неодноразово сіяли протиріччя на Заході України, використовуючи проблематику мовного питання, нав’язуючи угорську мову в українських школах, на вивісках вулиць і магазинів. Вирішення цього питання актуальне на сьогодні і не має простого застосування.
{"title":"ПРАВОВІ АСПЕКТИ ПРОТИДІЇ ДЕСТРУКТИВНІЙ ПОЛІТИЦІ УГОРЩИНИ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ","authors":"Н. Б. Новицька, В. М. Петрик, К. М. Музиченко","doi":"10.33244/2617-4154-4(13)-2023-63-70","DOIUrl":"https://doi.org/10.33244/2617-4154-4(13)-2023-63-70","url":null,"abstract":"У статті зроблено спробу розкрити правові підстави протидії пропаганді, диверсифікації громадської думки Угорщиною, що завдає шкоди інтересам України. Розглянуті та визначені дії угорського уряду, що розпалюють сепаратизм і розділ українських земель. Проаналізовані питання, які підіймаються верхівкою на міжнародній політичній арені, що у певний спосіб спрямовані на приєднання Українських земель до Угорщини як в культурному, так і в геополітичному напрямах. \u0000Висвітлені випадки блокування Угорщиною траншів і військової допомоги України на користь інтересам росії. Врешті-решт, згідно із публікацією The Washington Post, Петер Сіярто зазначив, що безпека енергозабезпечення – це питання суверенітету. Якщо хтось призиває до неможливості енергозабезпечення Угорщини, він фактично атакує суверенітет цієї країни. І повідомив, що немов Президент України В. Зеленський пропонував підірвати нафтопровід «Дружба», яким нафта переправлялась до Угорщини. Отже, міністр закордонних справ Угорщини намагався дискредитувати Президента України, збільшити ворожнечу між Угорщиною та Україною і застерегти європейських партнерів від надання допомоги Україні у війні з росією. \u0000Також дії угорського уряду неодноразово сіяли протиріччя на Заході України, використовуючи проблематику мовного питання, нав’язуючи угорську мову в українських школах, на вивісках вулиць і магазинів. Вирішення цього питання актуальне на сьогодні і не має простого застосування.","PeriodicalId":510731,"journal":{"name":"Ірпінський юридичний часопис","volume":"49 6","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-03-10","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140255387","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-03-10DOI: 10.33244/2617-4154-4(13)-2023-91-97
Г. В. Дідківська
У цій статті розглянуто питання щодо запобігання перешкоджанню професійній діяльності журналістів. Питання щодо вирішення належної охорони свободи масової інформації неможливе як без комплексної реформи кримінального законодавства, так і законодавства про засоби масової інформації. Зазначено про потребу в реформуванні та правозастосовної практики з обов’язковим урахуванням вимог міжнародних стандартів щодо інформаційної безпеки. Наголошено, що захист професійної діяльності журналістів і права громадян на своєчасне отримання важливої інформації можливий лише на основі системи взаємопов’язаних норм кримінального законодавства, законодавства про засоби масової інформації і законів, що передбачають доступ громадян до якісної інформації. Вказано про законодавчі неточності щодо визначення потерпілого, різні підходи до визначення понять і термінів, переліків, що зумовлюють певні неузгодженості під час запобігання кримінальних правопорушень, пов’язаних з перешкоджанням професійній діяльності журналістів, що призводить до проблем притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності. Зазначено, що захист професійної діяльності журналістів і права громадян на своєчасне отримання важливої інформації можливий лише наоснові системи взаємопов’язаних норм кримінального законодавства, законодавства про засоби масової інформації і законів, що передбачають доступ громадян до інформації. Висловленоя думку, що таку діяльність необхідно буде посилити після воєнного стану та розробити дієві механізми щодо запобігання злочинності у цій сфері.
{"title":"ЗАПОБІГАННЯ ПЕРЕШКОДЖАННЮ ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ЖУРНАЛІСТІВ","authors":"Г. В. Дідківська","doi":"10.33244/2617-4154-4(13)-2023-91-97","DOIUrl":"https://doi.org/10.33244/2617-4154-4(13)-2023-91-97","url":null,"abstract":"У цій статті розглянуто питання щодо запобігання перешкоджанню професійній діяльності журналістів. Питання щодо вирішення належної охорони свободи масової інформації неможливе як без комплексної реформи кримінального законодавства, так і законодавства про засоби масової інформації. Зазначено про потребу в реформуванні та правозастосовної практики з обов’язковим урахуванням вимог міжнародних стандартів щодо інформаційної безпеки. Наголошено, що захист професійної діяльності журналістів і права громадян на своєчасне отримання важливої інформації можливий лише на основі системи взаємопов’язаних норм кримінального законодавства, законодавства про засоби масової інформації і законів, що передбачають доступ громадян до якісної інформації. \u0000Вказано про законодавчі неточності щодо визначення потерпілого, різні підходи до визначення понять і термінів, переліків, що зумовлюють певні неузгодженості під час запобігання кримінальних правопорушень, пов’язаних з перешкоджанням професійній діяльності журналістів, що призводить до проблем притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності. Зазначено, що захист професійної діяльності журналістів і права громадян на своєчасне отримання важливої інформації можливий лише наоснові системи взаємопов’язаних норм кримінального законодавства, законодавства про засоби масової інформації і законів, що передбачають доступ громадян до інформації. Висловленоя думку, що таку діяльність необхідно буде посилити після воєнного стану та розробити дієві механізми щодо запобігання злочинності у цій сфері.","PeriodicalId":510731,"journal":{"name":"Ірпінський юридичний часопис","volume":"56 9","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-03-10","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140255920","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-03-10DOI: 10.33244/2617-4154-4(13)-2023-114-123
Д. О. Поліщук
Війна в Україні стала важким випробуванням не лише в морально-етичному, культурному, національно-економічному та політичному вимірах, а й у правовому. Практика показала, що чинне законодавство загалом і кримінальне зокрема не готове до викликів сьогодення. Проблеми колабораціонізму, їх поняття, ознаки і види, які розглядали в роки Другої світової війни, стали актуальними знову сьогодні. Генезис кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність показав зміну сутності та форми цього поняття в історичній ретроспективі. З моменту проголошення незалежності України і до російського вторгнення 2014 року питання колабораціонізму та колабораційної діяльності не були предметом окремих юридичних (особливо кримінальних) досліджень. Очевидно, що поштовхом для початку вказаних досліджень стала окупація частини території України. Водночас в Україні явище колабораціонізму все ще залишається недостатньо дослідженим у юридичній науці. У зв’язку з тим, що на тимчасово окупованих територіях України колабораційна діяльність у різних її проявах та формах стала реальною загрозою безпеці нашої держави, Законом України від 03.03.2022 № 2108-IX було доповнено КК України новою ст. 111-1 «Колабораційна діяльність». Кількість облікованих кримінальних правопорушень за ст. 111-1 КК України з набуття чинності цієї статті стрімко зростає. У роботі виділена проблема неоднозначності тлумачення поняття колабораційної діяльності у зв’язку з тим, що досить важко провести чітку межу між діями, необхідними для того, щоб пережити окупацію, і добровільною цілеспрямованою співпрацею з ворогом. Автором виявлені проблемні аспекти законодавчої регламентації кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність в Україні у сучасних умовах і запропоновано декілька заходів щодо їх вирішення. Враховуючи те, що колабораціонізм завдає шкоди національній безпеці України та становить пряму загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності, конституційному ладу та іншим національним інтересам України, доповнення статті 111-1 Кримінального кодексу України є доцільним та виправданим.
{"title":"КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА КОЛАБОРАЦІЙНУ ДІЯЛЬНІСТЬ: ГЕНЕЗИС ТА ПРОБЛЕМНІ АСПЕКТИ ЗАКОНОДАВЧОЇ РЕГЛАМЕНТАЦІЇ В УКРАЇНІ У СУЧАСНИХ УМОВАХ","authors":"Д. О. Поліщук","doi":"10.33244/2617-4154-4(13)-2023-114-123","DOIUrl":"https://doi.org/10.33244/2617-4154-4(13)-2023-114-123","url":null,"abstract":"Війна в Україні стала важким випробуванням не лише в морально-етичному, культурному, національно-економічному та політичному вимірах, а й у правовому. Практика показала, що чинне законодавство загалом і кримінальне зокрема не готове до викликів сьогодення. Проблеми колабораціонізму, їх поняття, ознаки і види, які розглядали в роки Другої світової війни, стали актуальними знову сьогодні. Генезис кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність показав зміну сутності та форми цього поняття в історичній ретроспективі. \u0000З моменту проголошення незалежності України і до російського вторгнення 2014 року питання колабораціонізму та колабораційної діяльності не були предметом окремих юридичних (особливо кримінальних) досліджень. Очевидно, що поштовхом для початку вказаних досліджень стала окупація частини території України. Водночас в Україні явище колабораціонізму все ще залишається недостатньо дослідженим у юридичній науці. \u0000У зв’язку з тим, що на тимчасово окупованих територіях України колабораційна діяльність у різних її проявах та формах стала реальною загрозою безпеці нашої держави, Законом України від 03.03.2022 № 2108-IX було доповнено КК України новою ст. 111-1 «Колабораційна діяльність». Кількість облікованих кримінальних правопорушень за ст. 111-1 КК України з набуття чинності цієї статті стрімко зростає. \u0000У роботі виділена проблема неоднозначності тлумачення поняття колабораційної діяльності у зв’язку з тим, що досить важко провести чітку межу між діями, необхідними для того, щоб пережити окупацію, і добровільною цілеспрямованою співпрацею з ворогом. Автором виявлені проблемні аспекти законодавчої регламентації кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність в Україні у сучасних умовах і запропоновано декілька заходів щодо їх вирішення. \u0000Враховуючи те, що колабораціонізм завдає шкоди національній безпеці України та становить пряму загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності, конституційному ладу та іншим національним інтересам України, доповнення статті 111-1 Кримінального кодексу України є доцільним та виправданим.","PeriodicalId":510731,"journal":{"name":"Ірпінський юридичний часопис","volume":"31 2","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-03-10","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140254896","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-03-10DOI: 10.33244/2617-4154-4(13)-2023-46-55
Т. О. Мацелик, М. О. Мацелик
У статті здійснено аналіз адміністративної діяльності правоохоронних органів під час забезпечення публічного порядку та безпеки в період воєнного стану, зважаючи на обмеження прав та свобод людини і громадянина та принципу верховенства права. Зокрема, проаналізовано доктринальні підходи та чинне законодавство щодо поняття публічного порядку та безпеки. Встановлено, що публічний порядок та безпека є особливими оціночними юридичними поняттями. Публічний порядок становить основоположні засади (принципи) державного ладу (цілісності, незалежності, самостійності, недоторканості) верховенства права та основних прав і свобод людини і громадянина. Публічна безпека є системою урегульованих нормами права заходів, спрямованих на створення стану захищеності, умов мінімізації або ж відсутності ризиків, загроз i небезпек, пов’язаних із задоволенням потреб суспільства. Обґрунтовано думку про необхідність визначення поняття публічного порядку та безпеки на законодавчому рівні, приведення у відповідність норм чинного законодавства та правозастосовної практики щодо їх забезпечення правоохоронними інституціями. Констатовано, що інституційне забезпечення публічного порядку та безпеки здійснюється системою суб’єктів, яка складається з правоохоронних органів, органів з правоохоронними функціями та судів. Підкреслено, що нормативно-правове регулювання діяльності зазначених суб’єктів суттєво трансформувалось за останні п’ять років, у результаті аналізу підтримано думку щодо необхідності приведення норм чинного законодавства у відповідність. Встановлено, що провідними функціями із забезпечення публічного порядку та безпеки із застосуванням заходів адміністративного примусу наділена Національна поліція України, акцентовано увагу на особливостях застосування дискреційних повноважень зазначеними суб’єктами. Визначено проблемні аспекти дотримання принципу верховенства права, прав і свобод людини в період воєнного стану під час застосування заходів адміністративного примусу правоохоронними органами з метою забезпечення публічного порядку та безпеки. Переконані у важливості продовження досліджень у сфері правового регулювання публічного порядку та безпеки, зокрема щодо закономірностей розвитку публічного порядку та безпеки в зарубіжних країнах.
{"title":"АДМІНІСТРАТИВНА ДІЯЛЬНІСТЬ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ ПІД ЧАС ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПУБЛІЧНОГО ПОРЯДКУ ТА БЕЗПЕКИ В ПЕРІОД ВОЄННОГО СТАНУ: КРІЗЬ ПРИЗМУ ПРИНЦИПУ ВЕРХОВЕНСТВА ПРАВА","authors":"Т. О. Мацелик, М. О. Мацелик","doi":"10.33244/2617-4154-4(13)-2023-46-55","DOIUrl":"https://doi.org/10.33244/2617-4154-4(13)-2023-46-55","url":null,"abstract":"У статті здійснено аналіз адміністративної діяльності правоохоронних органів під час забезпечення публічного порядку та безпеки в період воєнного стану, зважаючи на обмеження прав та свобод людини і громадянина та принципу верховенства права. Зокрема, проаналізовано доктринальні підходи та чинне законодавство щодо поняття публічного порядку та безпеки. Встановлено, що публічний порядок та безпека є особливими оціночними юридичними поняттями. Публічний порядок становить основоположні засади (принципи) державного ладу (цілісності, незалежності, самостійності, недоторканості) верховенства права та основних прав і свобод людини і громадянина. Публічна безпека є системою урегульованих нормами права заходів, спрямованих на створення стану захищеності, умов мінімізації або ж відсутності ризиків, загроз i небезпек, пов’язаних із задоволенням потреб суспільства. \u0000Обґрунтовано думку про необхідність визначення поняття публічного порядку та безпеки на законодавчому рівні, приведення у відповідність норм чинного законодавства та правозастосовної практики щодо їх забезпечення правоохоронними інституціями. \u0000Констатовано, що інституційне забезпечення публічного порядку та безпеки здійснюється системою суб’єктів, яка складається з правоохоронних органів, органів з правоохоронними функціями та судів. Підкреслено, що нормативно-правове регулювання діяльності зазначених суб’єктів суттєво трансформувалось за останні п’ять років, у результаті аналізу підтримано думку щодо необхідності приведення норм чинного законодавства у відповідність. \u0000Встановлено, що провідними функціями із забезпечення публічного порядку та безпеки із застосуванням заходів адміністративного примусу наділена Національна поліція України, акцентовано увагу на особливостях застосування дискреційних повноважень зазначеними суб’єктами. \u0000Визначено проблемні аспекти дотримання принципу верховенства права, прав і свобод людини в період воєнного стану під час застосування заходів адміністративного примусу правоохоронними органами з метою забезпечення публічного порядку та безпеки. \u0000Переконані у важливості продовження досліджень у сфері правового регулювання публічного порядку та безпеки, зокрема щодо закономірностей розвитку публічного порядку та безпеки в зарубіжних країнах.","PeriodicalId":510731,"journal":{"name":"Ірпінський юридичний часопис","volume":"57 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-03-10","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140255225","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-03-10DOI: 10.33244/2617-4154-4(13)-2023-200-205
І. Є. Швайко, В. І. Скрипець
У статті досліджено важливу роль кримінального процесу в сучасному суспільстві для забезпечення справедливості та правопорядку, наголошено на важливості дотримання засад, які гарантують права та свободи суб’єктів кримінального процесу і визначають процедурні норми для справедливого та об’єктивного розгляду кримінальних справ. У процесі викладу основного матеріалу було проаналізовано поняття «загальних засад кримінального провадження» у Кримінальному процесуальному кодексі України, вказуючи на їх фундаментальність і принциповість у визначенні кримінального провадження. Виділяється ієрархія засад, які, хоча різняться за характером та змістом правових вимог, утворюють єдину систему, де взаємодія та взаємозв’язок між ними визначають правильне функціонування всієї системи. У статті докладно описуються загальні засади кримінального процесу, які включають верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повагу до людської гідності тощо. Виділяється важливість дотримання цих засад на різних етапах кримінального провадження та наголошується на їх взаємозв’язку. Не менш важливим під час постановки проблеми зазначається розгляд динаміки розвитку державно-владних інститутів і вплив політики держави на формування та закріплення принципів кримінального провадження в нормах права. Важливою є ідея того, що засади є лише тими ідеями та положеннями, які закріплені в законі. Стаття підкреслює взаємозалежність та органічний зв’язок між засадами і стадіями кримінального процесу, які спільно формують систему правопорядку. Наголошується на важливості дотримання цих засад на кожному етапі процесу та їх взаємній підтримці для забезпечення правосуддя і справедливого розгляду справ. Загалом у статті робиться загальний висновок про важливість засад кримінального процесу для забезпечення справедливості та правопорядку в сучасному суспільстві, а також їх роль у визначенні норм і процедур кримінального процесу.
{"title":"ЗАСАДИ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ ЯК ГАРАНТІЯ ДОТРИМАННЯ ПРАВ І СВОБОД СУБ’ЄКТІВ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ","authors":"І. Є. Швайко, В. І. Скрипець","doi":"10.33244/2617-4154-4(13)-2023-200-205","DOIUrl":"https://doi.org/10.33244/2617-4154-4(13)-2023-200-205","url":null,"abstract":"У статті досліджено важливу роль кримінального процесу в сучасному суспільстві для забезпечення справедливості та правопорядку, наголошено на важливості дотримання засад, які гарантують права та свободи суб’єктів кримінального процесу і визначають процедурні норми для справедливого та об’єктивного розгляду кримінальних справ. У процесі викладу основного матеріалу було проаналізовано поняття «загальних засад кримінального провадження» у Кримінальному процесуальному кодексі України, вказуючи на їх фундаментальність і принциповість у визначенні кримінального провадження. Виділяється ієрархія засад, які, хоча різняться за характером та змістом правових вимог, утворюють єдину систему, де взаємодія та взаємозв’язок між ними визначають правильне функціонування всієї системи. \u0000У статті докладно описуються загальні засади кримінального процесу, які включають верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повагу до людської гідності тощо. Виділяється важливість дотримання цих засад на різних етапах кримінального провадження та наголошується на їх взаємозв’язку. Не менш важливим під час постановки проблеми зазначається розгляд динаміки розвитку державно-владних інститутів і вплив політики держави на формування та закріплення принципів кримінального провадження в нормах права. Важливою є ідея того, що засади є лише тими ідеями та положеннями, які закріплені в законі. \u0000Стаття підкреслює взаємозалежність та органічний зв’язок між засадами і стадіями кримінального процесу, які спільно формують систему правопорядку. Наголошується на важливості дотримання цих засад на кожному етапі процесу та їх взаємній підтримці для забезпечення правосуддя і справедливого розгляду справ. Загалом у статті робиться загальний висновок про важливість засад кримінального процесу для забезпечення справедливості та правопорядку в сучасному суспільстві, а також їх роль у визначенні норм і процедур кримінального процесу.","PeriodicalId":510731,"journal":{"name":"Ірпінський юридичний часопис","volume":"24 2","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-03-10","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140255472","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：