Яценко О. Д. Суб’єктивність та соціальність у метафізиці волі середньовічної культури. - Стаття. В статті обґрунтовано, що середньовічна культура втілює дві протилежні тенденції: з одного боку, акцентується локальний рівень її формування та розвитку, а з іншого - християнська релігія та інститут церкви сприяє уніфікації та інтеграції національних культур в європейську культурну традицію. Вплив християнства на західну культуру виявляється у зростанні внутрішньої організації суб’єктивності, що в контексті морально-емотивних аспектів життєдіяльності реалізується у вигляді процедури «знаходження себе в світі». Тому автор стверджує, що антична метафізика споглядання в цей історичний період поступається метафізиці волі, згідно з якою екзистенційні детермінанти важливіші за суто онтологічні, а визначення екзистенції передбачає апеляцію до атрибутів трансцендентного ґатунку. Аргументовано, що свобода волі є найвищою цінністю людської суб’єктивності і водночас причиною принципової невизначеності інтелектуальних пошуків. Для подолання цієї невизначеності необхідне спільне зусилля, або експлікація соціальності, що у середньовічній культурі іменовано соборністю - єднанням суб’єктивностей для подолання страху смерті та здобуття сенсу життя. Відповідно, автор інтерпретує інститут церкви як містичне соціальне тіло, початок, що поєднує розрізнену дифузну масу індивідів у над-персональну єдність культури. Доведено, що сакралізація семіотичних та герменевтичних процедур пізнання є наслідком середньовічної метафізики волі, що обґрунтовує порядок екзистенційного пориву суб’єктивності до трансценденції. Автор доводить, що згідно з таким форматом світоглядних пошуків, значної трансформації зазнають просторово-темпоральні орієнтири людського буття. Так, простір визначають через категорію світла як божественної іпостасі, а час отримує психологічні координати дефініції. Доведено, що розуміння часу як одиниці праці, вимір не пережитого, а заробленого суттєво змінює світоглядні орієнтири наступних епох.
Yatsenko O. D. 《中世纪文化意志形而上学中的主体性与社会性》。- 这篇文章。文章论证了中世纪文化体现了两种相反的趋势：一方面，中世纪文化的形成和发展强调地方性；另一方面，基督教宗教和教会制度促进了民族文化的统一和融入欧洲文化传统。基督教对西方文化的影响体现在主体性内部组织的发展上，在生活的道德和情感方面，主体性以 "在世界中寻找自我 "的程序形式实现。因此，作者认为这一历史时期的古代沉思形而上学不如自由形而上学，根据自由形而上学，存在的决定因素比纯粹的本体论因素更重要，存在的定义涉及到对超验的属性的诉求。有人认为，意志自由是人类主体性的最高价值，同时也是智力追求中根本不确定性的原因。要克服这种不确定性，就必须共同努力，或对社会性进行阐释，这在中世纪文化中被称为 "一致性"（conciliarity）--主体性的统一，以克服对死亡的恐惧并找到生命的意义。因此，作者将教会机构解释为一个神秘的社会团体，一个将分散的个体联合成超人文化统一体的开端。事实证明，认知的符号学和诠释学程序的神圣化是中世纪意志形而上学的结果，它证明了主观性的存在冲动对超越的命令是合理的。作者证明，根据这种世界观探索模式，人类存在的空间和时间方向发生了重大转变。因此，空间是通过作为神性本体的光的范畴来定义的，而时间则获得了心理学的定义坐标。事实证明，将时间理解为一种劳动单位，是对所得而非所经历的测量，这极大地改变了随后时代的世界观。
{"title":"СУБ’ЄКТИВНІСТЬ ТА СОЦІАЛЬНІСТЬ У МЕТАФІЗИЦІ ВОЛІ СЕРЕДНЬОВІЧНОЇ КУЛЬТУРИ","authors":"Ольга Яценко","doi":"10.32837/APFS.V0I28.944","DOIUrl":"https://doi.org/10.32837/APFS.V0I28.944","url":null,"abstract":"Яценко О. Д. Суб’єктивність та соціальність у метафізиці волі середньовічної культури. - Стаття. \u0000В статті обґрунтовано, що середньовічна культура втілює дві протилежні тенденції: з одного боку, акцентується локальний рівень її формування та розвитку, а з іншого - християнська релігія та інститут церкви сприяє уніфікації та інтеграції національних культур в європейську культурну традицію. Вплив християнства на західну культуру виявляється у зростанні внутрішньої організації суб’єктивності, що в контексті морально-емотивних аспектів життєдіяльності реалізується у вигляді процедури «знаходження себе в світі». Тому автор стверджує, що антична метафізика споглядання в цей історичний період поступається метафізиці волі, згідно з якою екзистенційні детермінанти важливіші за суто онтологічні, а визначення екзистенції передбачає апеляцію до атрибутів трансцендентного ґатунку. Аргументовано, що свобода волі є найвищою цінністю людської суб’єктивності і водночас причиною принципової невизначеності інтелектуальних пошуків. Для подолання цієї невизначеності необхідне спільне зусилля, або експлікація соціальності, що у середньовічній культурі іменовано соборністю - єднанням суб’єктивностей для подолання страху смерті та здобуття сенсу життя. Відповідно, автор інтерпретує інститут церкви як містичне соціальне тіло, початок, що поєднує розрізнену дифузну масу індивідів у над-персональну єдність культури. Доведено, що сакралізація семіотичних та герменевтичних процедур пізнання є наслідком середньовічної метафізики волі, що обґрунтовує порядок екзистенційного пориву суб’єктивності до трансценденції. Автор доводить, що згідно з таким форматом світоглядних пошуків, значної трансформації зазнають просторово-темпоральні орієнтири людського буття. Так, простір визначають через категорію світла як божественної іпостасі, а час отримує психологічні координати дефініції. Доведено, що розуміння часу як одиниці праці, вимір не пережитого, а заробленого суттєво змінює світоглядні орієнтири наступних епох. \u0000 \u0000 ","PeriodicalId":110160,"journal":{"name":"Актуальні проблеми філософії та соціології","volume":"1 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-05-24","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"130884435","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Николай Дмитриевич Василенко, Александр Михайлович Еременко
Работа является развернутым ответом на статью о философии как критике идеологий, опубликованную Э. Соловьевым. Анализ идеологического сознания, проведенный Э. Ильенковым и М. Мамардашвили, приводит к критической интерпретации их деструктивных функций в современном обществе. Краткий экскурс в историю философии позволяет обосновать возражения относительно изначальной идеологической природы философского мышления. С другой стороны, обращение к истории философии в контексте особенностей массового сознания прошлых эпох заставляет нас сделать вывод о принципиальной элитарности философского мышления. Отсутствие спроса на философию оборачивается добровольным инфантилизмом массового сознания. Опасным проявлением такого инфантилизма является воинствующий мессианизм как постоянная характеристика «великой идеи» российского политического и частично религиозного сознания
{"title":"ИДЕОЛОГИИ НАДО НЕ ГРОМИТЬ, А ИЗЖИВАТЬ (размышления о статье Э. Ю. Соловьёва «Философия как критика идеологий»)","authors":"Николай Дмитриевич Василенко, Александр Михайлович Еременко","doi":"10.32837/apfs.v0i25.627","DOIUrl":"https://doi.org/10.32837/apfs.v0i25.627","url":null,"abstract":"Работа является развернутым ответом на статью о философии как критике идеологий, опубликованную Э. Соловьевым. Анализ идеологического сознания, проведенный Э. Ильенковым и М. Мамардашвили, приводит к критической интерпретации их деструктивных функций в современном обществе. Краткий экскурс в историю философии позволяет обосновать возражения относительно изначальной идеологической природы философского мышления. С другой стороны, обращение к истории философии в контексте особенностей массового сознания прошлых эпох заставляет нас сделать вывод о принципиальной элитарности философского мышления. Отсутствие спроса на философию оборачивается добровольным инфантилизмом массового сознания. Опасным проявлением такого инфантилизма является воинствующий мессианизм как постоянная характеристика «великой идеи» российского политического и частично религиозного сознания","PeriodicalId":110160,"journal":{"name":"Актуальні проблеми філософії та соціології","volume":"58 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2019-10-23","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"131300786","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
У статті розглядаються погляди Р. Дж. Коллінгвуда та Х. Уайта на роль уяви в створенні історичного наративу, показані подібності та відмінності в розумінні особливостей історичного наративу вказаними дослідниками. Історична уява - це здатність представляти те, що було в дійсності або не існувало взагалі. З іншого боку, це здатність до споглядання навіть при відсутності самого предмета споглядання, що має конструктивну функцію, в якій продукується цілісність. Обґрунтовується, що загально філософським та методологічним підґрунтям цих поглядів є вчення про уяву Е. Канта. Підкреслюється, що Коллінгвуд зосередив увагу на логіко-епістемологічних аспектах історичної уяви, а Уайт – на тропологічних. Зазначено, що центральним принципом філософії історії Коллінгвуда є таке положення: історія у власному розумінні слова є історією думки. Показано, що у методологічному відношенні мова у Коллінгвуда йде про способи оптимізації тієї міжпредметної напруги, яка виникає при критичному аналізі джерела автором, що досліджує «забуті очевидності» минулого. Основна концепція, що розвивається Р. Дж. Коллінгвудом являє собою реакцію на інтуїтивний підхід «реалістів», стосується важливості постановки питань в пізнанні. В якості методу сучасної історичної науки Коллінгвуд звертається до доказу, заснованого на методі питань і відповідей. Історик починає своє дослідження з постановки проблеми, для вирішення якої він ставить питання. Осмисленість питання залежить від матеріалу, на підставі якого можна отримати осмислену відповідь. Відповіді є підставами для обов’язкового (дедуктивного) виведення, необхідного для однозначного вирішення поставленої проблеми. Показано, що велику роль в концептуалізації історичної уяви зіграв Хейден Уайт, який вважав, що то, що історики роблять, є, перш за все, уявні образи, які функціонують більше, ніж спогад минулих подій в чиїсь уяві. Основна ідея його концепції полягає в тому, що в роботі історика аналізу і процедурам пояснення і розповіді передують образи і припущення, що стосуються змісту і сенсу досліджуваних і описуваних історичних подій в формі історичного оповідання, що отримуються за допомогою свого роду поетичного прозріння і глибинної структури історичної уяви.
{"title":"РОЛЬ УЯВИ В КОНСТРУЮВАННІ ІСТОРИЧНОГО НАРАТИВУ В ФІЛОСОФІЇ ІСТОРІЇ Р. ДЖ. КОЛЛІНГВУДА ТА Х. УАЙТА","authors":"Анна Сергеевна Соседко","doi":"10.32837/apfs.v0i24.867","DOIUrl":"https://doi.org/10.32837/apfs.v0i24.867","url":null,"abstract":"У статті розглядаються погляди Р. Дж. Коллінгвуда та Х. Уайта на роль уяви в створенні історичного наративу, показані подібності та відмінності в розумінні особливостей історичного наративу вказаними дослідниками. \u0000 Історична уява - це здатність представляти те, що було в дійсності або не існувало взагалі. З іншого боку, це здатність до споглядання навіть при відсутності самого предмета споглядання, що має конструктивну функцію, в якій продукується цілісність. Обґрунтовується, що загально філософським та методологічним підґрунтям цих поглядів є вчення про уяву Е. Канта. Підкреслюється, що Коллінгвуд зосередив увагу на логіко-епістемологічних аспектах історичної уяви, а Уайт – на тропологічних. \u0000 Зазначено, що центральним принципом філософії історії Коллінгвуда є таке положення: історія у власному розумінні слова є історією думки. Показано, що у методологічному відношенні мова у Коллінгвуда йде про способи оптимізації тієї міжпредметної напруги, яка виникає при критичному аналізі джерела автором, що досліджує «забуті очевидності» минулого. Основна концепція, що розвивається Р. Дж. Коллінгвудом являє собою реакцію на інтуїтивний підхід «реалістів», стосується важливості постановки питань в пізнанні. В якості методу сучасної історичної науки Коллінгвуд звертається до доказу, заснованого на методі питань і відповідей. Історик починає своє дослідження з постановки проблеми, для вирішення якої він ставить питання. Осмисленість питання залежить від матеріалу, на підставі якого можна отримати осмислену відповідь. Відповіді є підставами для обов’язкового (дедуктивного) виведення, необхідного для однозначного вирішення поставленої проблеми. \u0000Показано, що велику роль в концептуалізації історичної уяви зіграв Хейден Уайт, який вважав, що то, що історики роблять, є, перш за все, уявні образи, які функціонують більше, ніж спогад минулих подій в чиїсь уяві. Основна ідея його концепції полягає в тому, що в роботі історика аналізу і процедурам пояснення і розповіді передують образи і припущення, що стосуються змісту і сенсу досліджуваних і описуваних історичних подій в формі історичного оповідання, що отримуються за допомогою свого роду поетичного прозріння і глибинної структури історичної уяви.","PeriodicalId":110160,"journal":{"name":"Актуальні проблеми філософії та соціології","volume":"23 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2019-06-23","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"125193839","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
У статті розглядається проблема співвідношення понять «істинність» і «раціональна прийнятність» за допомогою аналізу деяких ідей Г. Харта і Ю. Габермаса. Здійснений аналіз позицій, які представлені в філософії права Г. Харта і в концепції комунікативної філософії Ю. Габермаса. Також здійснена спроба осмислити ступінь відповідальності філософів за практичні наслідки тих теоретичних констатацій щодо співвідношення вказаних понять, які ними пропонуються. Автор приходить до висновку, що не можна обмежуватися лише констатацією відмінності цих понять, в тому числі, констатацією їх співвіднесеності або з дескриптивним, або з недескриптивним способами вживання мови. Це призводить до витіснення поняття істинності і до заміни його поняттям раціональної прийнятності в багатьох практичних контекстах. А тим часом поняття раціональної прийнятності містить в собі імператив прагнення до істини як свій «прихований параметр». Обгрунтовано, що аналіз проблеми співвідношення істинності та раціональної прийнятності не повинен закінчитися лише констатацією їх відмінності. Вони дійсно можуть бути співвіднесені з різними універсумами (знань і дій), з різними відносинами (суб'єкт-об'єктним і суб'єкт-суб'єктним). Показано, що якщо на цих висновках зупинитися, то філософам доведеться нести відповідальність за ті практичні наслідки, до яких вони призводять. Зокрема, за «непомітне» зникнення поняття істинності з цілого ряду теоретичних і практичних контекстів і заміну його поняттям раціональної прийнятності. Зазначено, що у цьому плані заслуговує на увагу і розвиток позиція Ю. Габермаса, який звернув увагу на «приховані параметри» самої раціональної прийнятності. Йдеться про неявне, але фактично неминуче використанні поняття істини як регулятива всередині суто діяльнісних підходів, оскільки непереборним в них є прийняття поняття дійсності. Істинність завжди раціонально прийнятна, а раціональна прийнятність явно або неявно завжди спирається на прагнення до істинності як підстава-регулятив будь-якої дії.
{"title":"Істинність і раціональна прийнятність","authors":"Людмила Николаевна Сумарокова","doi":"10.32837/apfs.v0i24.869","DOIUrl":"https://doi.org/10.32837/apfs.v0i24.869","url":null,"abstract":"У статті розглядається проблема співвідношення понять «істинність» і «раціональна прийнятність» за допомогою аналізу деяких ідей Г. Харта і Ю. Габермаса. Здійснений аналіз позицій, які представлені в філософії права Г. Харта і в концепції комунікативної філософії Ю. Габермаса. Також здійснена спроба осмислити ступінь відповідальності філософів за практичні наслідки тих теоретичних констатацій щодо співвідношення вказаних понять, які ними пропонуються. \u0000 Автор приходить до висновку, що не можна обмежуватися лише констатацією відмінності цих понять, в тому числі, констатацією їх співвіднесеності або з дескриптивним, або з недескриптивним способами вживання мови. Це призводить до витіснення поняття істинності і до заміни його поняттям раціональної прийнятності в багатьох практичних контекстах. А тим часом поняття раціональної прийнятності містить в собі імператив прагнення до істини як свій «прихований параметр». \u0000 Обгрунтовано, що аналіз проблеми співвідношення істинності та раціональної прийнятності не повинен закінчитися лише констатацією їх відмінності. Вони дійсно можуть бути співвіднесені з різними універсумами (знань і дій), з різними відносинами (суб'єкт-об'єктним і суб'єкт-суб'єктним). Показано, що якщо на цих висновках зупинитися, то філософам доведеться нести відповідальність за ті практичні наслідки, до яких вони призводять. Зокрема, за «непомітне» зникнення поняття істинності з цілого ряду теоретичних і практичних контекстів і заміну його поняттям раціональної прийнятності. Зазначено, що у цьому плані заслуговує на увагу і розвиток позиція Ю. Габермаса, який звернув увагу на «приховані параметри» самої раціональної прийнятності. Йдеться про неявне, але фактично неминуче використанні поняття істини як регулятива всередині суто діяльнісних підходів, оскільки непереборним в них є прийняття поняття дійсності. Істинність завжди раціонально прийнятна, а раціональна прийнятність явно або неявно завжди спирається на прагнення до істинності як підстава-регулятив будь-якої дії.","PeriodicalId":110160,"journal":{"name":"Актуальні проблеми філософії та соціології","volume":"8 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2019-06-23","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"123340389","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Стаття присвячена аналізу професійної правосвідомості як важливого чинника формування та існування правової дійсності, охарактеризовані її особливості, визначені можливості взаємодії з іншими формами суспільної свідомості. Обгрунтовано, що в сучасних умовах розвитку українського суспільства особливого значення набуває зміцнення законності, ефективне правове регулювання суспільних відносин, становлення правової свідомості, а особливо професійної, необхідної для протікання правових процесів в державі. На основі знань щодо структури правосвідомості загалом, встановлені ключові, притаманні лише цьому рівню правосвідомості елементи. Професійна правосвідомість повинна розглядатися як форма групової свідомості та як своєрідний рівень сприйняття правової дійсності, зворотного впливу на неї. Предметом цієї правосвідомості виступають будь-які правові явища, а також суспільні відносини, що потребують відповідного регулювання. Суб’єктом такої правосвідомості є особа, яка професійно займається юридичною діяльністю. Визначені ключові характеристики, якими повинен володіти правознавець, носій професійної свідомості, для досягнення її цілей в суспільстві та державі. Проаналізована комунікативна складова професійної правосвідомості, яка дозволяє обмінюватися юридично значущою інформацією суб’єктам правотворчих та правореалізаційних відносин. Принципове значення має сприйняття юристом правової дійсності, його готовність до вирішення правових завдань. Проаналізовані форми взаємодії професійної правосвідомісті з політичною, моральною, науковою, релігійною й естетичною свідомістю. Особливої уваги заслуговують форми впливу професійної правосвідомості на правотворчу та правореалізаційну діяльність, її можливості щодо забезпечення прав та встановлення обов’язків учасників правовідносин, що володіють буденною правовою свідомістю та потребують роз’яснення, тлумачення різноманітних положень законодавчих актів.
{"title":"Професійна правосвідомість як якісно новий рівень сприйняття правової дійсності","authors":"Олександр Олександрович Соколовський","doi":"10.32837/apfs.v0i24.863","DOIUrl":"https://doi.org/10.32837/apfs.v0i24.863","url":null,"abstract":"Стаття присвячена аналізу професійної правосвідомості як важливого чинника формування та існування правової дійсності, охарактеризовані її особливості, визначені можливості взаємодії з іншими формами суспільної свідомості. Обгрунтовано, що в сучасних умовах розвитку українського суспільства особливого значення набуває зміцнення законності, ефективне правове регулювання суспільних відносин, становлення правової свідомості, а особливо професійної, необхідної для протікання правових процесів в державі. \u0000 На основі знань щодо структури правосвідомості загалом, встановлені ключові, притаманні лише цьому рівню правосвідомості елементи. Професійна правосвідомість повинна розглядатися як форма групової свідомості та як своєрідний рівень сприйняття правової дійсності, зворотного впливу на неї. Предметом цієї правосвідомості виступають будь-які правові явища, а також суспільні відносини, що потребують відповідного регулювання. Суб’єктом такої правосвідомості є особа, яка професійно займається юридичною діяльністю. \u0000 Визначені ключові характеристики, якими повинен володіти правознавець, носій професійної свідомості, для досягнення її цілей в суспільстві та державі. Проаналізована комунікативна складова професійної правосвідомості, яка дозволяє обмінюватися юридично значущою інформацією суб’єктам правотворчих та правореалізаційних відносин. Принципове значення має сприйняття юристом правової дійсності, його готовність до вирішення правових завдань. \u0000 Проаналізовані форми взаємодії професійної правосвідомісті з політичною, моральною, науковою, релігійною й естетичною свідомістю. Особливої уваги заслуговують форми впливу професійної правосвідомості на правотворчу та правореалізаційну діяльність, її можливості щодо забезпечення прав та встановлення обов’язків учасників правовідносин, що володіють буденною правовою свідомістю та потребують роз’яснення, тлумачення різноманітних положень законодавчих актів.","PeriodicalId":110160,"journal":{"name":"Актуальні проблеми філософії та соціології","volume":"34 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2019-06-23","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"128081256","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Досліджено особливості становлення та проаналізовано основні проблеми філософії в суспільно-політичній концепції українського мислителя XVIII століття Я. П. Козельського. Виявлено численні паралелі й дотичні пункти його соціокультурних та просвітительських ідей до західноєвропейської філософської традиції. Зокрема показано, що у соціально-політичних поглядах Козельського прослідковуються ідеї, співзвучні спрямованості і характеру соціальної філософії, пов’язаної з початком становлення західної цивілізації епохи Просвітництва, переходу від традиційного до громадянського суспільства Показано, що Я. Козельський здійснив спробу виходу на нову історичну парадигму філософського розуміння змісту й сенсу людського буття: «Людина – Природа – Суспільство». Зазначено, що у своїх творах український філософ здійснив спробу дати абрис наближеного до досконалості суспільного устрою, у якому людина черпала б «істино людське», спираючись на завдання пошуку «правил благополуччя», «належних засобів для їх досягнення». У творах Я. Козельського подано цілісний комплекс філософських знань свого часу – від розуміння філософії, її призначення та місця в культурі до проблем соціальної філософії. Віддаючи належне представникам західноєвропейської просвітницької думки, він водночас дорожить своєю самостійністю, незалежністю суджень, власною позицією. Обгрунтовано, що у соціально-політичних поглядах Козельського прослідковуються ідеї, співзвучні спрямованості і характеру соціальної філософії, пов’язаної з початком становлення західної цивілізації епохи Просвітництва, переходу від традиційного до громадянського суспільства, що проголошувало віротерпимість, світоглядний плюралізм, свободу особи, розглядаючи її як вільну автономну істоту, особистість і власника. Робиться висновок, що найбільш близькою політичною доктриною для Я.П. Козельського є доктрина лібералізму
文章研究了十八世纪乌克兰思想家亚-皮-科泽尔斯基（Y. P. Kozelsky）社会政治构想的形成特点，分析了哲学的主要问题。揭示了他的社会文化和教育思想与西欧哲学传统之间的许多相似之处和切入点。特别是，科泽尔斯基的社会政治观点与启蒙运动时期西方文明形成之初、从传统社会向公民社会转型时期的社会哲学的方向和性质是一致的："人-自然-社会"。人们注意到，这位乌克兰哲学家在他的作品中试图勾勒出一个接近完美的社会秩序，在这个秩序中，人将在寻找 "幸福规则"、"实现这些规则的适当手段 "的任务基础上成为 "真正的人"。J. 科泽尔斯基的作品展现了他那个时代哲学知识的整体综合体--从对哲学的理解、哲学在文化中的目的和地位到社会哲学问题。在向西欧启蒙思想代表人物致敬的同时，他珍视自己的独立性、独立判断力和自身立场。事实证明，科泽尔斯基的社会政治观点追溯了与西方文明启蒙运动初期形成的社会哲学的方向和性质相一致的思想，即从传统社会向公民社会的过渡，它宣扬宗教宽容、意识形态多元化和个人自由，将个人视为自由自主的存在、人格和所有者。 结论是，对 J.P. 科泽尔斯基而言，最接近的政治学说是自由主义学说
{"title":"СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНІ ПОГЛЯДИ Я.П. КОЗЕЛЬСЬКОГО У КОНТЕКСТІ ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКОЇ ТА ВІТЧИЗНЯНОЇ СОЦІОЛОГІЧНОЇ ДУМКИ","authors":"Мечислав Йосипович Заремський","doi":"10.32837/apfs.v0i24.855","DOIUrl":"https://doi.org/10.32837/apfs.v0i24.855","url":null,"abstract":"Досліджено особливості становлення та проаналізовано основні проблеми філософії в суспільно-політичній концепції українського мислителя XVIII століття Я. П. Козельського. Виявлено численні паралелі й дотичні пункти його соціокультурних та просвітительських ідей до західноєвропейської філософської традиції. Зокрема показано, що у соціально-політичних поглядах Козельського прослідковуються ідеї, співзвучні спрямованості і характеру соціальної філософії, пов’язаної з початком становлення західної цивілізації епохи Просвітництва, переходу від традиційного до громадянського суспільства \u0000 Показано, що Я. Козельський здійснив спробу виходу на нову історичну парадигму філософського розуміння змісту й сенсу людського буття: «Людина – Природа – Суспільство». Зазначено, що у своїх творах український філософ здійснив спробу дати абрис наближеного до досконалості суспільного устрою, у якому людина черпала б «істино людське», спираючись на завдання пошуку «правил благополуччя», «належних засобів для їх досягнення». У творах Я. Козельського подано цілісний комплекс філософських знань свого часу – від розуміння філософії, її призначення та місця в культурі до проблем соціальної філософії. Віддаючи належне представникам західноєвропейської просвітницької думки, він водночас дорожить своєю самостійністю, незалежністю суджень, власною позицією. \u0000Обгрунтовано, що у соціально-політичних поглядах Козельського прослідковуються ідеї, співзвучні спрямованості і характеру соціальної філософії, пов’язаної з початком становлення західної цивілізації епохи Просвітництва, переходу від традиційного до громадянського суспільства, що проголошувало віротерпимість, світоглядний плюралізм, свободу особи, розглядаючи її як вільну автономну істоту, особистість і власника. Робиться висновок, що найбільш близькою політичною доктриною для Я.П. Козельського є доктрина лібералізму","PeriodicalId":110160,"journal":{"name":"Актуальні проблеми філософії та соціології","volume":"116 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2019-06-23","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"127611697","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Стаття є черговою спробою демонстрації евристичних можливостей розробленого автором культурологічного підходу у філософії права та соціальній філософії, у даному випадку до проблеми боротьби із корупцією. Головними питаннями, що розглядаються в статті, є питання обґрунтування концептуального підходу та термінології, що використовується, визначення фундаментальних джерел і природи корупції, а також способів протидії цьому явищу, насамперед у межах права. Показано, що проблема корупції не є суто політичною, економічною чи то юридичною, а має більш глибоке та більш загальне підґрунтя. Визначено загальні (психолого-біологічні) та специфічні (культурно-історичні, світоглядно-етичні та соціально-політичні) засади корупції. Показано причини нездоланності загальних засад, що пояснює наявність цього феномену у всіх суспільствах. Запропоновано низку можливих заходів протидії і загальним, і специфічним засадам корупції, де йдеться про використання різноманітних соціальних та просвітницьких важелів, але підкреслено провідну роль права. Обгрунтовано, що інструментами системного тиску на корупцію всередині країни має бути насамперед ітелектуально-раціональна активність кожного (реально – переважної кількості людей) – критичне мислення і трудова мораль, у соціальному житті — громадянське суспільство, у державному — раціональні закони та відповідна діяльність правоохоронних і судових органів, тобто такі, які адекватно відбивають логічну межу кримінальних дій, у тому числі корупційних. Зазначено, що це буде можливим, коли екзистенціал страху переміститься з площини публічно-¬правової, де він має відверто кримінальний характер, у площину морально-¬особистісну, де йому належить набути вигляду суто правового, у західному культурному сенсі, тобто, основаному на свободі кожного, що передбачає усвідомлену особисту відповідальність як конкретний вираз людської гідності.
{"title":"Про культурно-історичні, екзистенційні й інституційні джерела корупції (спроба культурологічного аналізу проблеми)","authors":"О. М. Литвинов","doi":"10.32837/apfs.v0i24.868","DOIUrl":"https://doi.org/10.32837/apfs.v0i24.868","url":null,"abstract":"Стаття є черговою спробою демонстрації евристичних можливостей розробленого автором культурологічного підходу у філософії права та соціальній філософії, у даному випадку до проблеми боротьби із корупцією. \u0000 Головними питаннями, що розглядаються в статті, є питання обґрунтування концептуального підходу та термінології, що використовується, визначення фундаментальних джерел і природи корупції, а також способів протидії цьому явищу, насамперед у межах права. Показано, що проблема корупції не є суто політичною, економічною чи то юридичною, а має більш глибоке та більш загальне підґрунтя. Визначено загальні (психолого-біологічні) та специфічні (культурно-історичні, світоглядно-етичні та соціально-політичні) засади корупції. Показано причини нездоланності загальних засад, що пояснює наявність цього феномену у всіх суспільствах. Запропоновано низку можливих заходів протидії і загальним, і специфічним засадам корупції, де йдеться про використання різноманітних соціальних та просвітницьких важелів, але підкреслено провідну роль права. \u0000 Обгрунтовано, що інструментами системного тиску на корупцію всередині країни має бути насамперед ітелектуально-раціональна активність кожного (реально – переважної кількості людей) – критичне мислення і трудова мораль, у соціальному житті — громадянське суспільство, у державному — раціональні закони та відповідна діяльність правоохоронних і судових органів, тобто такі, які адекватно відбивають логічну межу кримінальних дій, у тому числі корупційних. \u0000Зазначено, що це буде можливим, коли екзистенціал страху переміститься з площини публічно-¬правової, де він має відверто кримінальний характер, у площину морально-¬особистісну, де йому належить набути вигляду суто правового, у західному культурному сенсі, тобто, основаному на свободі кожного, що передбачає усвідомлену особисту відповідальність як конкретний вираз людської гідності.","PeriodicalId":110160,"journal":{"name":"Актуальні проблеми філософії та соціології","volume":"135 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2019-06-23","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"124378569","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
У роботі розкрита своєрідність національної філософії, методологічні стратегії демаркації філософського та нефілософського, а також умови залучення певного духовного спадку в контекст української історії філософії. Досліджено причини відсутності уваги філософів до інтелектуальної спадщини І. Огієнка. З цією метою розкрито основні підходи до розгляду історико-філософського процесу. Показана неоднозначність запропонованого Г. Гегелем підходу до розуміння історико-філософського процесу. Тривале і майже безроздільне панування запропонованої Г. Гегелем абстстрактно-логічної схеми історичного розвитку філософського знання, в межах якої історико-філософський процес розглядається як раціонально впорядкований поступ думки мало неоднозначні наслідки. Обгрунтовано, що чільне місце у процесі відродження колективної пам’яті спільноти належить історії філософії, котра акумулює та репрезентує історичний досвід спільноти, розкриває напрям розвитку інтелектуальної думки, тим самим виявляючи та експлікуючи внутрішню логіку розвитку та сенс життя спільноти. На цій концептуальній підставі показано, що маргіналізація філософської складової інтелектуальної спадщини І. Огієнка була обумовлена пануванням просвітницьких теорій історії філософії, орієнтованих на побудову універсальних схем історико-філософського розвитку. Акцентування уваги на важливому значенні культурного контексту філософської проблематики, відбулося завдяки зміні світоглядних і ціннісних пріоритетів суспільства, в тому числі і українського, в кінці ХХ ст. Ці зрушення зумовили зростання інтересу дослідників до культурного контексту, ментальної своєрідності суспільства, а також теорії національної філософії. Розробка останньої відкрила можливість для залучення творчої спадщини І. Огієнка в історико-філософський контекст.
{"title":"МІСЦЕ ТВОРЧОЇ СПАДЩИНИ І. ОГІЄНКА В УКРАЇНСЬКІЙ ФІЛОСОФСЬКІЙ ДУМЦІ","authors":"Ірина Петрівна Заїнчківська","doi":"10.32837/apfs.v0i24.856","DOIUrl":"https://doi.org/10.32837/apfs.v0i24.856","url":null,"abstract":"У роботі розкрита своєрідність національної філософії, методологічні стратегії демаркації філософського та нефілософського, а також умови залучення певного духовного спадку в контекст української історії філософії. \u0000 Досліджено причини відсутності уваги філософів до інтелектуальної спадщини І. Огієнка. З цією метою розкрито основні підходи до розгляду історико-філософського процесу. Показана неоднозначність запропонованого Г. Гегелем підходу до розуміння історико-філософського процесу. Тривале і майже безроздільне панування запропонованої Г. Гегелем абстстрактно-логічної схеми історичного розвитку філософського знання, в межах якої історико-філософський процес розглядається як раціонально впорядкований поступ думки мало неоднозначні наслідки. \u0000 Обгрунтовано, що чільне місце у процесі відродження колективної пам’яті спільноти належить історії філософії, котра акумулює та репрезентує історичний досвід спільноти, розкриває напрям розвитку інтелектуальної думки, тим самим виявляючи та експлікуючи внутрішню логіку розвитку та сенс життя спільноти. На цій концептуальній підставі показано, що маргіналізація філософської складової інтелектуальної спадщини І. Огієнка була обумовлена пануванням просвітницьких теорій історії філософії, орієнтованих на побудову універсальних схем історико-філософського розвитку. \u0000 Акцентування уваги на важливому значенні культурного контексту філософської проблематики, відбулося завдяки зміні світоглядних і ціннісних пріоритетів суспільства, в тому числі і українського, в кінці ХХ ст. Ці зрушення зумовили зростання інтересу дослідників до культурного контексту, ментальної своєрідності суспільства, а також теорії національної філософії. Розробка останньої відкрила можливість для залучення творчої спадщини І. Огієнка в історико-філософський контекст.","PeriodicalId":110160,"journal":{"name":"Актуальні проблеми філософії та соціології","volume":"26 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2019-06-23","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"133777722","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
У статті розглянуто особливості генезису та еволюції філософського осмислення феномену раціональності. Показано, що у своїй сутності, у своїх витоках проблема раціональності постає як філософсько-світоглядна, оскільки виявляється тісно пов’язаною із усвідомленням людиною свого буття, меж своїх пізнавальних можливостей. Раціональність виявляється одним із можливих типів ставлення людини до світу, більше того вона є тим важливим елементом, який споріднює людину із Всесвітом, законами його функціонування. Встановлено, що найважливішою умовою критичного аналізу проблеми раціональності виступає її розгляд у широкому історико-філософському контексті. Обгрунтовано, що зазначений підхід допомогає уникнути доволі поширеної абсолютизації наукової раціональності як певної ціннісної позиції в сучасній культурі, що елімінує з науки моральні та естетичні начала, людину з її реальними проблемами і турботами. Показано, що «історія» раціональності рухається від «первісної простоти» її розуміння в Античності до складності сучасного трактування, що акцентує різноманіття її форм. Показано, що з другої половини XX-го століття проблема раціональності набуває рис самостійності і послідовно розробляється постпозитивістськими філософами науки.У зв’язку з цим, філософське осмислення питання про існування раціональності ґрунтується на поняттях її ідеалів і типів, різноманіття форм існування. Виявлено природу і механізми розвитку історичних типів раціональності. Розглянуто ключові ідеї раціональності в європейській філософській традиції. Показано, що сучасна парадигма науки формується через сукупність філософських, загальнотеоретичних основ, що є системою понять і уявлень, теоретичних схем та метатеорій, які в кінцевому результаті покликані стимулювати розвиток нових ідей і нових технологій. У зв’язку з цим, філософсько-наукове осмислення питання про існування наукової раціональності ґрунтується на поняттях її ідеалів і типів, різноманітті форм існування. Виходячи з отриманих результатів, визначено структуру інваріантного філософського уявлення про раціональність.
{"title":"Філософсько-світоглядна проблема раціональності","authors":"Остап Михайлович Моравецький","doi":"10.32837/apfs.v0i24.854","DOIUrl":"https://doi.org/10.32837/apfs.v0i24.854","url":null,"abstract":"У статті розглянуто особливості генезису та еволюції філософського осмислення феномену раціональності. Показано, що у своїй сутності, у своїх витоках проблема раціональності постає як філософсько-світоглядна, оскільки виявляється тісно пов’язаною із усвідомленням людиною свого буття, меж своїх пізнавальних можливостей. Раціональність виявляється одним із можливих типів ставлення людини до світу, більше того вона є тим важливим елементом, який споріднює людину із Всесвітом, законами його функціонування. \u0000Встановлено, що найважливішою умовою критичного аналізу проблеми раціональності виступає її розгляд у широкому історико-філософському контексті. Обгрунтовано, що зазначений підхід допомогає уникнути доволі поширеної абсолютизації наукової раціональності як певної ціннісної позиції в сучасній культурі, що елімінує з науки моральні та естетичні начала, людину з її реальними проблемами і турботами. \u0000Показано, що «історія» раціональності рухається від «первісної простоти» її розуміння в Античності до складності сучасного трактування, що акцентує різноманіття її форм. Показано, що з другої половини XX-го століття проблема раціональності набуває рис самостійності і послідовно розробляється постпозитивістськими філософами науки.У зв’язку з цим, філософське осмислення питання про існування раціональності ґрунтується на поняттях її ідеалів і типів, різноманіття форм існування. Виявлено природу і механізми розвитку історичних типів раціональності. Розглянуто ключові ідеї раціональності в європейській філософській традиції. \u0000Показано, що сучасна парадигма науки формується через сукупність філософських, загальнотеоретичних основ, що є системою понять і уявлень, теоретичних схем та метатеорій, які в кінцевому результаті покликані стимулювати розвиток нових ідей і нових технологій. У зв’язку з цим, філософсько-наукове осмислення питання про існування наукової раціональності ґрунтується на поняттях її ідеалів і типів, різноманітті форм існування. \u0000Виходячи з отриманих результатів, визначено структуру інваріантного філософського уявлення про раціональність.","PeriodicalId":110160,"journal":{"name":"Актуальні проблеми філософії та соціології","volume":"10 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2019-06-23","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"124722258","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Стаття присвячена аналізу структури процесу легітимації знання, за допомогою якого можна зрозуміти причини змін, що відбуваються в сучасній освіті. Автор окреслює сучасний спосіб легітимізації знань, відповідає на запитання: чому логічні та філософські знання є необхідним підґрунтям сучасної освіти, розглядає яким чином суспільний запит на критичне мислення легітимізує ці знання. Завдяки застосуванню системного підходу, запропонованого А.І. Уйомовим, створюється системна модель легітимізації. Показано, що субстратом системи легітимізації знання є вся сукупність інформації, що виробляється людством, життєві запити, практичні потреби. Структурою системи є механізми легітимізації знання, тобто процедури, завдяки яким інформація, що набувається, визнається знанням; завдяки яким усвідомлено виробляється саме знання; процедури, які визнають особу такою, яка виробляє та передає знання тощо. До цього рівня відносяться принципи та методи наукового пізнання, процедури присудження кваліфікацій різного рівня (магістр, кандидат наук тощо), вимоги до навчальних програм, уявлення про раціональність, яка є основою західноєвропейського типу мислення та багато інших процедур. Це – реляційна структура. Обгрунтовано, що концептом системи є норми та цінності, що є актуальними в певний історичний період часу в межах певних соціальних інститутів, та які визначають місце, значимість знання в соціальній системі в цілому, тобто ті якості (у загальному вигляді), які повинні мати знання. В статті зазначається, що у поняття легітимації знання обов’язково включається проблема передачі знання, освіти. Простеживши тенденції зміни концепту легітимації освіти, ми з’ясували, що ціннісні орієнтації сучасної освіти полягають у тому, що освіта має бути практичною, результативною, доступною з точки зору економічного, соціального та часового ресурсів. Крім того, продемонстровано, що зміна концепту легітимації освіти призвела до зміни розуміння того, яким мають бути знання, тобто до зміни концепту легітимації знання. Концепт легітимації знання як системи включає в себе цінність якісного, правильного, аргументованого мислення, ці вміння можуть забезпечити вивчення філософії та логіки. Але сьогодні попит на філософські та логічні знання формується як запит навчання критичному мисленню. Отже, введення дисципліни «Критичне мислення» є формою легітимації філософії та логіки в навчальному процесі.
{"title":"Легітимація знання та розуміння тенденцій освітніх процесів","authors":"Інна Іванівна Матюшина","doi":"10.32837/apfs.v0i24.865","DOIUrl":"https://doi.org/10.32837/apfs.v0i24.865","url":null,"abstract":"Стаття присвячена аналізу структури процесу легітимації знання, за допомогою якого можна зрозуміти причини змін, що відбуваються в сучасній освіті. Автор окреслює сучасний спосіб легітимізації знань, відповідає на запитання: чому логічні та філософські знання є необхідним підґрунтям сучасної освіти, розглядає яким чином суспільний запит на критичне мислення легітимізує ці знання. Завдяки застосуванню системного підходу, запропонованого А.І. Уйомовим, створюється системна модель легітимізації. \u0000 Показано, що субстратом системи легітимізації знання є вся сукупність інформації, що виробляється людством, життєві запити, практичні потреби. Структурою системи є механізми легітимізації знання, тобто процедури, завдяки яким інформація, що набувається, визнається знанням; завдяки яким усвідомлено виробляється саме знання; процедури, які визнають особу такою, яка виробляє та передає знання тощо. До цього рівня відносяться принципи та методи наукового пізнання, процедури присудження кваліфікацій різного рівня (магістр, кандидат наук тощо), вимоги до навчальних програм, уявлення про раціональність, яка є основою західноєвропейського типу мислення та багато інших процедур. Це – реляційна структура. \u0000Обгрунтовано, що концептом системи є норми та цінності, що є актуальними в певний історичний період часу в межах певних соціальних інститутів, та які визначають місце, значимість знання в соціальній системі в цілому, тобто ті якості (у загальному вигляді), які повинні мати знання. \u0000 В статті зазначається, що у поняття легітимації знання обов’язково включається проблема передачі знання, освіти. Простеживши тенденції зміни концепту легітимації освіти, ми з’ясували, що ціннісні орієнтації сучасної освіти полягають у тому, що освіта має бути практичною, результативною, доступною з точки зору економічного, соціального та часового ресурсів. Крім того, продемонстровано, що зміна концепту легітимації освіти призвела до зміни розуміння того, яким мають бути знання, тобто до зміни концепту легітимації знання. Концепт легітимації знання як системи включає в себе цінність якісного, правильного, аргументованого мислення, ці вміння можуть забезпечити вивчення філософії та логіки. Але сьогодні попит на філософські та логічні знання формується як запит навчання критичному мисленню. Отже, введення дисципліни «Критичне мислення» є формою легітимації філософії та логіки в навчальному процесі.","PeriodicalId":110160,"journal":{"name":"Актуальні проблеми філософії та соціології","volume":"36 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2019-06-23","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"116819765","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：