Pub Date : 2022-02-03DOI: 10.32837/apfs.v0i32.1036
О. В. Солоділова
Солоділова О. В. Проблема сприйняття у філософії Т. Адорно. – Стаття.У статті розглянуто особливості проблеми сприйняття у філософії Т. Адорно. Його творчість відбувалася на тлі великих суспільних й культурних перетворень в XX столітті. Будучи філософом, культурологом, соціологом, музикознавцем, Т. Адорно напрацював свою теорію «негативної діалектики», в межах якої диференціював індивідуальне й надіндивідуальне, особливе й загальне. У статті обґрунтовано, що основним здобутком Т. Адорно є його тлумачення витвору мистецтва, музич- ного, зокрема, як самостійного автономного суб’єкта, що має трансцендентний характер. Таким чином, раціональному позитивному мисленню – як суспільному, так і індивідуальному, що набуло своїх характерних рис у час розвитку авангардного мистецтва, народження Постмодерну, добу панування суспільства масового споживання й масової культури (поп-культури), яке певним чином стандартизує мислення, віддаючи перевагу масовим формам мистецтва й масовій музичній культурі, Адорнопротиставляє процес безпосереднього сприйняття слухачем й глядачем культури, музики на рівні об’єктивного існування витвору мистецтва, який водночас має автономну суб’єктивну природу. Окреслено, що основним мотивом цієї «безпосередності» стала (в теорії Адорно) спонтанність – як безпосередній вияв людиною своїх почуттів, як вияв раціональної й ідеологічної незаанга-жованості. Адорно мав на увазі паритет індивідуального й надіндивідуального, що мав би дати людині ширший простір у сенсі виявів свободи – соціальної, естетичноїй т. п. Також це давало змогу Адорно своєрідно підійти до актуального вирішення основної проблеми тогочасної (й, на нашу думку, нинішньої ) культури – співвідношення двох полюсів культури – «високої» елітарної й «низької» масової. Адорно заперечив обидві, висунувши тезу щодо необхідності вивільнення людської свідомості з кола будь-яких обмежень – соціальних, естетичних й т. ін. Доведено, що кінцевою метою такого вивільнення Адорно вважав досягнення певного рівня соціокультурної активності індивіда, який є здатним творчо переробити не тільки себе, але й суспільство, яке, з одного боку, стало супер раціональним, а з іншого – супервпливовим щодо свідомості людей, які стали заручниками тоталітарного способу мислення й життя, учасниками становлення нового «монополістичного» суспільства. Такі погляди Адорно цілковито відповідали настановам й орієнтаціям Франкфуртської школи. Разом із тим Адорно став стійким об’єктом критики – як із боку авангардних інтелектуалів, так і з боку лівацьки налаштованих кіл, які стали основним конфронтаційним фоном тодішнього західного істеблішменту. Нині людство перейшло до життя в інформаційному глобальному візуалізованому цифровому суспільстві, де значно підваженими виглядають морально-ціннісні норми минулого, інтенсивно переглядаються естетичні настанови, орієнтації, смаки, зрештою, активно формуються новітня філософія, антропологія, філософія освіти й педагогіка, які мають дати відповідь на світоглядні й морально-
{"title":"ПРОБЛЕМА СПРИЙНЯТТЯ У ФІЛОСОФІЇ Т. АДОРНО","authors":"О. В. Солоділова","doi":"10.32837/apfs.v0i32.1036","DOIUrl":"https://doi.org/10.32837/apfs.v0i32.1036","url":null,"abstract":"Солоділова О. В. Проблема сприйняття у філософії Т. Адорно. – Стаття.У статті розглянуто особливості проблеми сприйняття у філософії Т. Адорно. Його творчість відбувалася на тлі великих суспільних й культурних перетворень в XX столітті. Будучи філософом, культурологом, соціологом, музикознавцем, Т. Адорно напрацював свою теорію «негативної діалектики», в межах якої диференціював індивідуальне й надіндивідуальне, особливе й загальне. У статті обґрунтовано, що основним здобутком Т. Адорно є його тлумачення витвору мистецтва, музич- ного, зокрема, як самостійного автономного суб’єкта, що має трансцендентний характер. Таким чином, раціональному позитивному мисленню – як суспільному, так і індивідуальному, що набуло своїх характерних рис у час розвитку авангардного мистецтва, народження Постмодерну, добу панування суспільства масового споживання й масової культури (поп-культури), яке певним чином стандартизує мислення, віддаючи перевагу масовим формам мистецтва й масовій музичній культурі, Адорнопротиставляє процес безпосереднього сприйняття слухачем й глядачем культури, музики на рівні об’єктивного існування витвору мистецтва, який водночас має автономну суб’єктивну природу. Окреслено, що основним мотивом цієї «безпосередності» стала (в теорії Адорно) спонтанність – як безпосередній вияв людиною своїх почуттів, як вияв раціональної й ідеологічної незаанга-жованості. Адорно мав на увазі паритет індивідуального й надіндивідуального, що мав би дати людині ширший простір у сенсі виявів свободи – соціальної, естетичноїй т. п. Також це давало змогу Адорно своєрідно підійти до актуального вирішення основної проблеми тогочасної (й, на нашу думку, нинішньої ) культури – співвідношення двох полюсів культури – «високої» елітарної й «низької» масової. Адорно заперечив обидві, висунувши тезу щодо необхідності вивільнення людської свідомості з кола будь-яких обмежень – соціальних, естетичних й т. ін. Доведено, що кінцевою метою такого вивільнення Адорно вважав досягнення певного рівня соціокультурної активності індивіда, який є здатним творчо переробити не тільки себе, але й суспільство, яке, з одного боку, стало супер раціональним, а з іншого – супервпливовим щодо свідомості людей, які стали заручниками тоталітарного способу мислення й життя, учасниками становлення нового «монополістичного» суспільства. Такі погляди Адорно цілковито відповідали настановам й орієнтаціям Франкфуртської школи. Разом із тим Адорно став стійким об’єктом критики – як із боку авангардних інтелектуалів, так і з боку лівацьки налаштованих кіл, які стали основним конфронтаційним фоном тодішнього західного істеблішменту. Нині людство перейшло до життя в інформаційному глобальному візуалізованому цифровому суспільстві, де значно підваженими виглядають морально-ціннісні норми минулого, інтенсивно переглядаються естетичні настанови, орієнтації, смаки, зрештою, активно формуються новітня філософія, антропологія, філософія освіти й педагогіка, які мають дати відповідь на світоглядні й морально-","PeriodicalId":110160,"journal":{"name":"Актуальні проблеми філософії та соціології","volume":"31 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-02-03","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"125006208","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-02-03DOI: 10.32837/apfs.v0i32.1022
P. Guyvan
Гуйван П. Д. Час як критерій руху суспільних явищ у просторі. Особливості персональної перцепції часового руху. – Стаття .Стаття присвячена науковому дослідженню питання про сутність і зміст часового поступу в природі,який стосується як cуспільних взаємин, так і сферипі знання різних сторін буття, що нас оточує. Наголошується, що питання часу має досить вагоме світоглядне значення, адже час у людському сприйнятті є тим явищем, яке характеризується особливою емоційністю усвідомлення як фактор, що зумовлює тимчасовість нашого перебування на землі. Час є тим всеохопним чинником, який дозволяє виявити сутнісний зв’язокподій і явищ, що відбуваються в просторі, надавшиїм належної перцепції щодо місця в системі взаємодій різних явищ конкретної взаємодії в просторі. У роботіакцентується, що темпоральні питання завжди маютьрозглядатися у взаємовідношенні з просторовим, цявзаємодія завжди була важливим елементом вивчен-ня світу. Досліджене онтологічне бачення темпораль-них процесів, за яким матерія сприймається не черезокремі її властивості, а через загальний, всебічний та абстрактний характер своїх виявів. Це означає, що час,за цією теорією, має суб’єктивний вияв, що відтворюється у відчуттях та переживаннях конкретної людини щодо реальних матеріальних явищ, відображених увнутрішній тривалості, що і створює час зовнішньогосвіту. Визначено, що час є властивістю самого буття,його онтологічним атрибутом, якщо об’єкт переміщу-ється в просторі, то він, безумовно, також переміщу-ється в часі. У роботі зроблено висновок про наявність серйозних труднощів у процесі пізнання часу: час маєтісніший зв’язок із різноманітними чинниками, що зу-мовлюють існування тіл у просторі, ніж це постулюється. Зазначено, що дослідження темпоральних власти-востей історично відбувалося в межах уявлень про часяк абсолютне й однорідне явище, що має однакові па-раметри в усіх точках простору, що не зовсім точно від-творює реальну картину буття. Насправді, більшістьточних наук оперують поняттям реального часу, якийконцептуально обґрунтовується тезою А. Ейнштейна,що час є нерівномірним, багатонаправленим, багато-мірним та залежить від властивостей системи облікуй руху матерії. Виходячи з більшої простоти абсолютного Ньютонівського часу та зручності користування,пов’язаний із ним механізм доволі успішно використо-вується як найпростіша модель реального темпорального застосування.
{"title":"TIME AS A CRITERION FOR THE MOVEMENT OF SOCIAL PHENOMENA IN SPACE. FEATURES OF PERSONAL PERCEPTION OF TIME MOVEMENT","authors":"P. Guyvan","doi":"10.32837/apfs.v0i32.1022","DOIUrl":"https://doi.org/10.32837/apfs.v0i32.1022","url":null,"abstract":"Гуйван П. Д. Час як критерій руху суспільних явищ у просторі. Особливості персональної перцепції часового руху. – Стаття .Стаття присвячена науковому дослідженню питання про сутність і зміст часового поступу в природі,який стосується як cуспільних взаємин, так і сферипі знання різних сторін буття, що нас оточує. Наголошується, що питання часу має досить вагоме світоглядне значення, адже час у людському сприйнятті є тим явищем, яке характеризується особливою емоційністю усвідомлення як фактор, що зумовлює тимчасовість нашого перебування на землі. Час є тим всеохопним чинником, який дозволяє виявити сутнісний зв’язокподій і явищ, що відбуваються в просторі, надавшиїм належної перцепції щодо місця в системі взаємодій різних явищ конкретної взаємодії в просторі. У роботіакцентується, що темпоральні питання завжди маютьрозглядатися у взаємовідношенні з просторовим, цявзаємодія завжди була важливим елементом вивчен-ня світу. Досліджене онтологічне бачення темпораль-них процесів, за яким матерія сприймається не черезокремі її властивості, а через загальний, всебічний та абстрактний характер своїх виявів. Це означає, що час,за цією теорією, має суб’єктивний вияв, що відтворюється у відчуттях та переживаннях конкретної людини щодо реальних матеріальних явищ, відображених увнутрішній тривалості, що і створює час зовнішньогосвіту. Визначено, що час є властивістю самого буття,його онтологічним атрибутом, якщо об’єкт переміщу-ється в просторі, то він, безумовно, також переміщу-ється в часі. У роботі зроблено висновок про наявність серйозних труднощів у процесі пізнання часу: час маєтісніший зв’язок із різноманітними чинниками, що зу-мовлюють існування тіл у просторі, ніж це постулюється. Зазначено, що дослідження темпоральних власти-востей історично відбувалося в межах уявлень про часяк абсолютне й однорідне явище, що має однакові па-раметри в усіх точках простору, що не зовсім точно від-творює реальну картину буття. Насправді, більшістьточних наук оперують поняттям реального часу, якийконцептуально обґрунтовується тезою А. Ейнштейна,що час є нерівномірним, багатонаправленим, багато-мірним та залежить від властивостей системи облікуй руху матерії. Виходячи з більшої простоти абсолютного Ньютонівського часу та зручності користування,пов’язаний із ним механізм доволі успішно використо-вується як найпростіша модель реального темпорального застосування.","PeriodicalId":110160,"journal":{"name":"Актуальні проблеми філософії та соціології","volume":"253 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-02-03","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"134233031","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-02-03DOI: 10.32837/apfs.v0i32.1038
Я. А. Сичова
Сичова Я. А. «Місця пам’яті» як засіб конструювання колективної ідентичності. – Стаття. У статті розглядається концепція «місць пам’яті» французького дослідника П. Нора як засіб конструю-вання колективної ідентичності, формування та захист якої актуалізуються в умовах глобалізаційних викликів і загроз для національних спільнот (розмивання автономії та суверенітету традиційної держави-нації на користь наднаціональних структур, політика мультикультуралізму тощо). Суперечність між національним та наднаціональним, а також неоднозначність впливів останнього на ідентичність індивідів і груп спричиняють «всесвітнє торжество пам’яті», пов’язане з надлишковим зверненням до подій минулого («меморіальна індустрія»). Це своєю чергою несе загрозу політизації та інструменталізації історії і, як наслідок, мнемонічних битв – конфліктів, пов’язаних із пам’яттю та інтерпретацією минулого. У дусі конструктивістської парадигми наголошується на сконструйованості ідентичності й пам’яті, формування яких може спиратися як на реальні факти, так і на вигадку. Розкривається сутність поняття «місця пам’яті», його зв’язок із речовою та нематеріальною спадщиною національних спільнот. Наголошується на відмінностях між універсальною історією та плюралістичними пам’ятями, позаяк кожна спільнота має власну пам’ять та підтримує і захищає її (політика ідентичності), що несе в собі загрозу спотворень і маніпуляцій. Обґрунтовуються причини «обов’язку пам’ятати», з-поміж яких – прискорення історії (ризик втрати самобутності в умовах глобальних трансформацій) та загальна демократизація (боротьба меншин за утвердження власного минулого). З’ясовуються мета та види «місць пам’яті» як засобів реконструкції минулого, зо-крема музеї, архіви, меморіали, бібліотеки, щоденники тощо. Висвітлюється значення символізму «місць пам’яті» шляхом «переробки історії» – її інтерпретації під певним кутом зору, з огляду на що важливого значення в процесі формування «місць пам’яті» набуває міфологічна оповідь.
Sycheva Y. A. "记忆之地 "作为构建集体身份的一种手段--文章。文章探讨了法国研究员 P. 诺拉（P. Nora）提出的 "记忆之地 "概念，将其作为构建集体身份认同的一种手段。在全球化挑战和民族社区面临威胁（传统民族国家的自主性和主权受到侵蚀，转而支持超国家结构、多元文化政策等）的背景下，形成和保护集体身份认同变得越来越重要。民族与超国家之间的矛盾，以及后者对个人和群体身份认同的模糊影响，导致了与过度提及过去事件（"纪念产业"）相关的 "全球记忆庆典"。这反过来又构成了历史政治化和工具化的威胁，并由此引发了记忆之战--与记忆和对过去的解释有关的冲突。本着建构主义范式的精神，作者强调身份和记忆的建构性质，其形成既可以基于真实的事实，也可以基于虚构的事实。作者揭示了 "记忆之地 "概念的本质及其与民族社区物质和非物质遗产的联系。作者强调了普遍历史和多元记忆之间的差异，因为每个族群都有自己的记忆，并支持和保护它（认同政治），而这种记忆存在被歪曲和操纵的威胁。铭记的义务 "的理由是有根据的，包括历史的加速（在全球变革的背景下失去身份认同的风险）和普遍的民主化（少数群体为维护自己的过去而斗争）。作者探讨了 "记忆场所 "作为重建过去的手段的目的和类型，包括博物馆、档案馆、纪念馆、图书馆、日记等。作者强调了 "记忆之地 "通过 "重塑历史"--从某个角度诠释历史--所具有的象征意义，这也是神话叙事在 "记忆之地 "形成过程中具有重要意义的原因。
{"title":"«МІСЦЯ ПАМ’ЯТІ» ЯК ЗАСІБ КОНСТРУЮВАННЯ КОЛЕКТИВНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ","authors":"Я. А. Сичова","doi":"10.32837/apfs.v0i32.1038","DOIUrl":"https://doi.org/10.32837/apfs.v0i32.1038","url":null,"abstract":"Сичова Я. А. «Місця пам’яті» як засіб конструювання колективної ідентичності. – Стаття. У статті розглядається концепція «місць пам’яті» французького дослідника П. Нора як засіб конструю-вання колективної ідентичності, формування та захист якої актуалізуються в умовах глобалізаційних викликів і загроз для національних спільнот (розмивання автономії та суверенітету традиційної держави-нації на користь наднаціональних структур, політика мультикультуралізму тощо). Суперечність між національним та наднаціональним, а також неоднозначність впливів останнього на ідентичність індивідів і груп спричиняють «всесвітнє торжество пам’яті», пов’язане з надлишковим зверненням до подій минулого («меморіальна індустрія»). Це своєю чергою несе загрозу політизації та інструменталізації історії і, як наслідок, мнемонічних битв – конфліктів, пов’язаних із пам’яттю та інтерпретацією минулого. У дусі конструктивістської парадигми наголошується на сконструйованості ідентичності й пам’яті, формування яких може спиратися як на реальні факти, так і на вигадку. Розкривається сутність поняття «місця пам’яті», його зв’язок із речовою та нематеріальною спадщиною національних спільнот. Наголошується на відмінностях між універсальною історією та плюралістичними пам’ятями, позаяк кожна спільнота має власну пам’ять та підтримує і захищає її (політика ідентичності), що несе в собі загрозу спотворень і маніпуляцій. Обґрунтовуються причини «обов’язку пам’ятати», з-поміж яких – прискорення історії (ризик втрати самобутності в умовах глобальних трансформацій) та загальна демократизація (боротьба меншин за утвердження власного минулого). З’ясовуються мета та види «місць пам’яті» як засобів реконструкції минулого, зо-крема музеї, архіви, меморіали, бібліотеки, щоденники тощо. Висвітлюється значення символізму «місць пам’яті» шляхом «переробки історії» – її інтерпретації під певним кутом зору, з огляду на що важливого значення в процесі формування «місць пам’яті» набуває міфологічна оповідь.","PeriodicalId":110160,"journal":{"name":"Актуальні проблеми філософії та соціології","volume":"108 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-02-03","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"133149836","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-02-03DOI: 10.32837/apfs.v0i32.1043
Сергій Шевцов
Шевцов С. П. Сер Френсіс Бекон і зіткнення двох систем права. – Стаття.У статті розглядаються обставини звинувачення та відставки Френсіса Бекона з посади лорда-канцлера в 1621 році. Автор указує, що до початку XVII століття в Англії співіснували паралельно дві правові системи, які абсолютно відрізняються за нормами і процедурами, а також історією становлення, – загальне право і право справедливості. Наведено стислий опис історії формування обох систем і їх загальні характеристики. Початок загального права історики відносять до XI століття, право справедливості виникає в XIV столітті. Формування загального права визначено створенням обмеженої кількості конкретних приписів, кожному з яких відповідає своя процедура. Право справедливості отримує оформлення значно пізніше, у її основі лежить вільне рішення лорда-канцлера. Історики права Англії розходяться в оцінках права справедливості та її ролі у формуванні сучасного англійського права. Цю відмінність оцінок автор статті вважає показовою. Кожна із систем прагнула зайняти чільне становище в Англії. Головним інститутом права справедливості був Канцлерський суд до свого скасування в 1873 році. На початок XVII століття випало кілька конфліктів міжсудами, у яких королівським указом пріоритет віддав праву справедливості. Особливе значення мало справа графа Оксфорда, саме за його результатами дві правові системи прийшли в повну суперечність і знадобилося втручання короля для вирішення конфлікту. Коротко викладається сюжет справи графа Оксфорда та перебіг конфлікту між судом загального права та права спра-ведливості у зв’язку з нею. Відзначається та роль, яку в цій справі відіграв Френсіс Бекон і його супротивник – суддя загального права Едвард Кок. Це був час певної правової кризи в Англії, посиленого зростанням абсолютизму королівської влади, корупції та зловживання серед знаті, королівського двору й чиновників. Проте прибічники загального права як найпоширенішого йдавнішого домоглися відставки Френсіса Бекона з посади лорда-канцлера, чим забезпечили відносну рівновагу правових систем. Ця справа значним чином визначила долю політичної кар’єри Френсіса Бекона.
谢夫佐夫-S. P. 弗朗西斯-培根爵士与两种法律体系的冲突...... - 文章研究了弗朗西斯-培根 1621 年被指控并辞去大法官职务的情况。作者指出，直到十七世纪初，英国并行存在着两种法律体系，它们在规则和程序以及形成历史方面完全不同--普通法和衡平法。本文简要介绍了这两种体系的形成历史及其一般特征。 历史学家认为普通法始于十一世纪，而衡平法出现于十四世纪。普通法的形成是由数量有限的具体法规决定的，每个法规都有自己的程序。衡平法的正式形成要晚得多，它以大法官的自由决定为基础。英国法律史学家对衡平法及其在现代英国法律形成过程中的作用有着不同的评价。作者认为这种意见分歧具有指示性。每一种制度都试图在英国占据主导地位。衡平法的主要机构是大法官法庭，直至 1873 年被废除。十七世纪初，法院之间发生了几次冲突，在这些冲突中，皇家法令赋予衡平法优先权。其中尤为重要的是牛津伯爵案，该案使两种法律体系完全冲突，需要国王出面解决冲突。作者简要描述了牛津伯爵案的情节，以及普通法法院和衡平法法院在此案中的冲突过程。作者还提到了弗朗西斯-培根及其对手、普通法法官爱德华-科克在此案中扮演的角色。当时的英格兰正处于某种法律危机之中，皇权的专制主义、贵族、王室和官员的腐败与滥用日益加剧。然而，普通法作为最普遍、最古老的法律，其支持者成功地让弗朗西斯-培根辞去了大法官的职务，从而确保了法律体系的相对平衡。此案在很大程度上决定了弗朗西斯-培根政治生涯的命运。
{"title":"СЕР ФРЕНСІС БЕКОН І ЗІТКНЕННЯ ДВОХ СИСТЕМ ПРАВА","authors":"Сергій Шевцов","doi":"10.32837/apfs.v0i32.1043","DOIUrl":"https://doi.org/10.32837/apfs.v0i32.1043","url":null,"abstract":"Шевцов С. П. Сер Френсіс Бекон і зіткнення двох систем права. – Стаття.У статті розглядаються обставини звинувачення та відставки Френсіса Бекона з посади лорда-канцлера в 1621 році. Автор указує, що до початку XVII століття в Англії співіснували паралельно дві правові системи, які абсолютно відрізняються за нормами і процедурами, а також історією становлення, – загальне право і право справедливості. Наведено стислий опис історії формування обох систем і їх загальні характеристики. Початок загального права історики відносять до XI століття, право справедливості виникає в XIV столітті. Формування загального права визначено створенням обмеженої кількості конкретних приписів, кожному з яких відповідає своя процедура. Право справедливості отримує оформлення значно пізніше, у її основі лежить вільне рішення лорда-канцлера. Історики права Англії розходяться в оцінках права справедливості та її ролі у формуванні сучасного англійського права. Цю відмінність оцінок автор статті вважає показовою. Кожна із систем прагнула зайняти чільне становище в Англії. Головним інститутом права справедливості був Канцлерський суд до свого скасування в 1873 році. На початок XVII століття випало кілька конфліктів міжсудами, у яких королівським указом пріоритет віддав праву справедливості. Особливе значення мало справа графа Оксфорда, саме за його результатами дві правові системи прийшли в повну суперечність і знадобилося втручання короля для вирішення конфлікту. Коротко викладається сюжет справи графа Оксфорда та перебіг конфлікту між судом загального права та права спра-ведливості у зв’язку з нею. Відзначається та роль, яку в цій справі відіграв Френсіс Бекон і його супротивник – суддя загального права Едвард Кок. Це був час певної правової кризи в Англії, посиленого зростанням абсолютизму королівської влади, корупції та зловживання серед знаті, королівського двору й чиновників. Проте прибічники загального права як найпоширенішого йдавнішого домоглися відставки Френсіса Бекона з посади лорда-канцлера, чим забезпечили відносну рівновагу правових систем. Ця справа значним чином визначила долю політичної кар’єри Френсіса Бекона.","PeriodicalId":110160,"journal":{"name":"Актуальні проблеми філософії та соціології","volume":"1 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-02-03","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"127455507","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-02-03DOI: 10.32837/apfs.v0i32.1027
В. В. Лях
Лях В. В. Концепт свободи в екзистенціалізміЖ.-П.Сартра: зміна онтологічних підстав. – Стаття.У статті розглядається еволюція поняття свободиу Сартра від його ранніх праць («Буття і Ніщо» й «Екзистенціалізм – це гуманізм») до праць із соціально-онтологічним виміром («Проблема методу», «Критикадіалектичного розуму»). Доведено, що починаючи із50-х рр. Сартр починає більш детально досліджуватизалежність людини від соціального, перебування її урізних колективних серіях, її практико-інертне існування. У цей період він припускає, що деякі люди,насамперед пригноблені та містифіковані, можуть незнати про свою свободу, і їм не так вже й легко усвідо-мити свою спроможність здійснювати вільний вибір.Тому в «Критиці діалектичного розуму» він наголошуєна впливові інших людей на особисте самопізнання тавизнає, що існують різні рівні прозорості в особистомусамоусвідомленні.Дослідник вказував на наявність певної колізії, уякій перебуває людина: з одного боку, вона змушенавідтворювати обставини, які фіксують її відчуження,а з іншого – вона має долати ці обставини, оскільки у неї закладений внутрішній імпульс до преображення.Сартр наголошував на тому, що у людині присутня докорінна потреба стати повноцінною людиною. Отже,оскільки людина – це буття, котре постійно перевер-шує наявні обставин, то в цьому рухові практики люди-на виходить за межі наявної ситуації та поступово про-сувається вперед у напрямку до справжньої людяності.Можна констатувати, що у працях останньогоперіоду Сартр намагався побудувати другу етику,яка у деяких аспектах радикально відмінна від пер-шої. Зокрема, тоді у його творчості відбувся перехідвід індивідуалістичної позиції до колективістської, і він вже радить людям об’єднуватися заради спільної мети – інтегральної людяності. Отже, якщо у першійетиці наголошувалося на абсолютній свободі індивідата його відповідальності за вибір чи невибір (і цей вибір зумовлений онтологічно), то метою другої етикистає інтегральна людяність, котра має реалізовуватися не лише онтологічно, а й історично та соціально.Ми мусимо допомагати іншим у досягненні їхньогосамоздійснення, бо наше власне самоздійснення залежить від тих, хто також працює над досягненням цієїспільної мети.
Lyakh V. V. The concept of freedom in the existentialism of J.-P. P. Sartre: change of ontological grounds - Article.文章探讨了萨特的自由概念从早期作品（《存在与虚无》和《存在主义即人道主义》）到具有社会和本体论维度的作品（《方法问题》、《辩证理性批判》）的演变过程。事实证明，从 20 世纪 50 年代开始，萨特开始更详细地研究人对社会的依赖、人在不同集体系列中的存在、人的实践存在和惰性存在。因此，他在《辩证理性批判》中强调了他人对个人自我认识的影响，承认个人自我认识的透明度存在不同层次。研究者指出，人自身存在着某种冲突：一方面，他被迫再现固定其异化的环境；另一方面，他又必须克服这些环境，因为他有一种内在的改造冲动。因此，既然人是一个不断超越现存环境的存在，那么在人类实践的这一运动中，人就超越了现存的境遇，逐渐走向真正的人性。 可以说，萨特在最后一个时期的作品中，试图建立第二种伦理学，这种伦理学在某些方面与第一种伦理学截然不同。特别是，他的作品从个人主义立场过渡到了集体主义立场，他已经建议人们为了一个共同的目标--完整的人性--而团结起来。因此，第一种伦理学强调个人的绝对自由及其选择或不选择的责任（这种选择是本体论决定的），而第二种伦理学的目标则是完整的人类，它不仅要在本体论上实现，而且要在历史和社会上实现。 我们必须帮助他人实现自我，因为我们自己的自我实现取决于那些也在为这一共同目标而努力的人。
{"title":"КОНЦЕПТ СВОБОДИ В ЕКЗИСТЕНЦІАЛІЗМІ Ж.-П. САРТРА","authors":"В. В. Лях","doi":"10.32837/apfs.v0i32.1027","DOIUrl":"https://doi.org/10.32837/apfs.v0i32.1027","url":null,"abstract":"Лях В. В. Концепт свободи в екзистенціалізміЖ.-П.Сартра: зміна онтологічних підстав. – Стаття.У статті розглядається еволюція поняття свободиу Сартра від його ранніх праць («Буття і Ніщо» й «Екзистенціалізм – це гуманізм») до праць із соціально-онтологічним виміром («Проблема методу», «Критикадіалектичного розуму»). Доведено, що починаючи із50-х рр. Сартр починає більш детально досліджуватизалежність людини від соціального, перебування її урізних колективних серіях, її практико-інертне існування. У цей період він припускає, що деякі люди,насамперед пригноблені та містифіковані, можуть незнати про свою свободу, і їм не так вже й легко усвідо-мити свою спроможність здійснювати вільний вибір.Тому в «Критиці діалектичного розуму» він наголошуєна впливові інших людей на особисте самопізнання тавизнає, що існують різні рівні прозорості в особистомусамоусвідомленні.Дослідник вказував на наявність певної колізії, уякій перебуває людина: з одного боку, вона змушенавідтворювати обставини, які фіксують її відчуження,а з іншого – вона має долати ці обставини, оскільки у неї закладений внутрішній імпульс до преображення.Сартр наголошував на тому, що у людині присутня докорінна потреба стати повноцінною людиною. Отже,оскільки людина – це буття, котре постійно перевер-шує наявні обставин, то в цьому рухові практики люди-на виходить за межі наявної ситуації та поступово про-сувається вперед у напрямку до справжньої людяності.Можна констатувати, що у працях останньогоперіоду Сартр намагався побудувати другу етику,яка у деяких аспектах радикально відмінна від пер-шої. Зокрема, тоді у його творчості відбувся перехідвід індивідуалістичної позиції до колективістської, і він вже радить людям об’єднуватися заради спільної мети – інтегральної людяності. Отже, якщо у першійетиці наголошувалося на абсолютній свободі індивідата його відповідальності за вибір чи невибір (і цей вибір зумовлений онтологічно), то метою другої етикистає інтегральна людяність, котра має реалізовуватися не лише онтологічно, а й історично та соціально.Ми мусимо допомагати іншим у досягненні їхньогосамоздійснення, бо наше власне самоздійснення залежить від тих, хто також працює над досягненням цієїспільної мети.","PeriodicalId":110160,"journal":{"name":"Актуальні проблеми філософії та соціології","volume":"74 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-02-03","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"125867592","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-02-03DOI: 10.32837/apfs.v0i32.1026
П. І. Коряга
Коряга П. І. Київський метрополітен як чинникформування культурного ландшафту великогоукраїнського міста в радянський період. – Стаття.У статті проаналізовано поняття культурного ланд-шафту, який відображає матеріальну єдність природ-них і культурних об’єктів та має визначальний впливна формування людського світогляду. Визначено особ-ливості формування культурного ландшафту в радянський період, його вплив на становлення радянськоїлюдини. Окреслено поняття урбанізації як характерної риси розвитку людської цивілізації; простежено історич-ний розвиток урбаністичних аспектів генези людства,установлено прямий зв’язок урбанізації та міста з по-няттям культурного ландшафту. Вивчено феномен містаяк репрезентанта культурного ландшафту, з огляду нате, що тут зосереджуються більшість надбань діяльно-сті людини. До культурного ландшафту міст фактичноналежить усе, що розташоване і відбувається в ньому,зокрема: архітектура, образотворче мистецтво, музика,кінематограф, побутова культура та все інше, що створене людиною. З цього погляду розглянуто історичний роз-виток громадського транспорту, починаючи з розглядуперших його видів у ХІХ столітті – кінних автобусів татрамваїв, запуску першої лінії метрополітену в Лондонідо появи ліній метрополітену в Радянському Союзі. Осо-бливий акцент у дослідженні зроблено на історичномуаналізі будівництва станцій Київського метрополітену.Виявлено характерні риси архітектурного, мистецькогооформлення станцій, з’ясовано, які ідеологічні меседжіпропаганди були закладені в їхньому оздобленні, який цемало вплив на культурний ландшафт міста. Досліджено особливості мистецтва в Радянському Союзі, його безпосередній зв’язок із радянською ідеологією, зокрема і засоби, які пропаганда застосовувала за допомогою мисте-цтва. З’ясовано сутнісні відмінності між архітектурнимистилями (конструктивізм, артдеко, авангардизм, ста-лінський неокласицизм) крізь призму ідеологічної скла-дової частини Комуністичної партії Радянського Союзу.
Koryaga P. I. Kyiv Metro as a Factor of the Formation of the Cultural Landscape of a Large Ukrainian City in the Soviet Period - Article.文章分析了文化景观的概念，它反映了自然和文化对象的物质统一性，对人类世界观的形成具有决定性影响。确定了苏联时期文化景观形成的特殊性及其对苏联人形成的影响。概述了作为人类文明发展特征的城市化概念；追溯了人类起源的城市方面的历史发展；建立了城市化和城市与文化景观概念之间的直接联系。鉴于人类活动的大部分成就都集中在城市，因此对作为文化景观代表的城市现象进行了研究。事实上，城市的文化景观包括位于城市和在城市中发生的一切，包括建筑、美术、音乐、电影、家庭文化和人类创造的其他一切。从这一角度出发，研究了公共交通的历史发展，从十九世纪最早的公共交通工具--马车和有轨电车开始，到伦敦第一条地下线路的开通，再到苏联地下线路的出现。研究的重点是对基辅地铁站建设的历史分析，作者揭示了地铁站建筑和艺术设计的特点，找出了地铁站装饰中的宣传意识形态信息，这些信息对城市的文化景观产生了影响。作者研究了苏联艺术的特殊性、其与苏联意识形态的直接联系，包括通过艺术进行宣传的手段。通过苏联共产党意识形态组成部分的棱镜，阐明了建筑风格（建设主义、装饰艺术、前卫艺术、斯大林新古典主义）之间的本质区别。
{"title":"КИЇВСЬКИЙ МЕТРОПОЛІТЕН ЯК ЧИННИК ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРНОГО ЛАНДШАФТУ ВЕЛИКОГО УКРАЇНСЬКОГО МІСТА В РАДЯНСЬКИЙ ПЕРІОД","authors":"П. І. Коряга","doi":"10.32837/apfs.v0i32.1026","DOIUrl":"https://doi.org/10.32837/apfs.v0i32.1026","url":null,"abstract":"Коряга П. І. Київський метрополітен як чинникформування культурного ландшафту великогоукраїнського міста в радянський період. – Стаття.У статті проаналізовано поняття культурного ланд-шафту, який відображає матеріальну єдність природ-них і культурних об’єктів та має визначальний впливна формування людського світогляду. Визначено особ-ливості формування культурного ландшафту в радянський період, його вплив на становлення радянськоїлюдини. Окреслено поняття урбанізації як характерної риси розвитку людської цивілізації; простежено історич-ний розвиток урбаністичних аспектів генези людства,установлено прямий зв’язок урбанізації та міста з по-няттям культурного ландшафту. Вивчено феномен містаяк репрезентанта культурного ландшафту, з огляду нате, що тут зосереджуються більшість надбань діяльно-сті людини. До культурного ландшафту міст фактичноналежить усе, що розташоване і відбувається в ньому,зокрема: архітектура, образотворче мистецтво, музика,кінематограф, побутова культура та все інше, що створене людиною. З цього погляду розглянуто історичний роз-виток громадського транспорту, починаючи з розглядуперших його видів у ХІХ столітті – кінних автобусів татрамваїв, запуску першої лінії метрополітену в Лондонідо появи ліній метрополітену в Радянському Союзі. Осо-бливий акцент у дослідженні зроблено на історичномуаналізі будівництва станцій Київського метрополітену.Виявлено характерні риси архітектурного, мистецькогооформлення станцій, з’ясовано, які ідеологічні меседжіпропаганди були закладені в їхньому оздобленні, який цемало вплив на культурний ландшафт міста. Досліджено особливості мистецтва в Радянському Союзі, його безпосередній зв’язок із радянською ідеологією, зокрема і засоби, які пропаганда застосовувала за допомогою мисте-цтва. З’ясовано сутнісні відмінності між архітектурнимистилями (конструктивізм, артдеко, авангардизм, ста-лінський неокласицизм) крізь призму ідеологічної скла-дової частини Комуністичної партії Радянського Союзу.","PeriodicalId":110160,"journal":{"name":"Актуальні проблеми філософії та соціології","volume":"1 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-02-03","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"131396760","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-02-03DOI: 10.32837/apfs.v0i32.1035
А. В. Скляр
Скляр А. В. Феномен причетності як складова стану евдемонії у філософії стоїцизму. – Стаття.У статті розглядається феномен причетності та розкривається залежність цього феномену від стану евдемонії у філософії стоїцизму. Виявлено, що духовність – це певна вдячність за спільне буття, що наповнене любов’ю, прагнення до причетності, а причетність – це духовний зв’язок з іншою людиною за наявності сміливості залишатися самим собою – мудрим, відважним, скромним, справедливим та людинолюбним. Показано, що причетність до чеснот призводить людину до стану евдемонії. Досліджено 4 головні чесноти-причетності у філософії стоїцизму, які роблятьлюдину щасливою. Розглянуто мудрість як причетність до правильних думок (вміння відокремлювати те, чим людині дано керувати (категорія влади), від того, що не в її владі (категорія байдужого)), причетність до речей, які вона здатна контролювати та вдосконалювати (цінності, бажання, прагнення). Розглянуто відвагу як причетність до самого себе та правильних намірів (закликає людину до сміливості та активних дій; це мужність бути собою, впевненість, життєлюб-ність, боротьба зі страхами). Скромність розглядається як причетність до правильних бажань (вибірковістьуваги, контроль бажань, самовладання, стриманість, вдячність за сьогодення, усвідомлення, прийняття та любов до життя). Справедливість розглядається як людинолюбство та причетність до інших (розуміння того, що любов здатна поєднати усіх людей в світі, все живе народжене для того, щоб любити інших, своє життя, сьогодення). Доведено, що усі ці чесноти об’єднує внутрішній контроль, який допомагає концентрувати увагу на важливому, тобто це володіння людиною самою собою та причетність до тих речей, якими вона можете керувати, що є шляхом до щасливого життя. Виявлено, що чесноти стоїцизму здатні вирішувати проблему нелюбові до самого себе, людей, своїх цінностей та правди. Показано, що причина негативного та агресивного мислення людини – це особливі хвороби розуму, які можна вилікувати за допомогою причетності до певних чеснот. Відзначено, що до щастя веде усвідомлення чіткого розподілу між тим, що людина може контролювати, а що ні, а також розуміння того, що є речі, які від людини залежать або не залежать. Показано, що реакція на те, що відбувається навколо, формується за допомогою причетності до чеснот. Зазначено,що прагнення до виділених чеснот має змогу допомогти кожній людині досягти психологічного благополуччя, тобто стану задоволення, спокою, самодостатності та впевненості. Зроблено висновок, що філософія стоїцизму допомагає вирішити проблему дегуманізму сучасного суспільства, веде до регуманізації.
Skliar A. V. The Phenomenon of Participation as a Component of the State of Eudemonia in the Philosophy of Stoicism.The article deals with the phenomenon of participation and reveals the dependence of this phenomenon on the state of eudemonia in the philosophy of Stoicism.文章揭示了精神性是对充满爱的共同存在的某种感激，是对参与的渴望，而参与是与他人的精神联系，是保持自我的勇气--智慧、勇敢、谦虚、公正和人道主义。事实证明，对美德的参与会使人进入一种 "爱的境界"（eudemonia）。作者研究了斯多葛哲学中使人幸福的 4 种主要参与美德。智慧被认为是对正确思想的参与（将一个人能够控制的事物（权力范畴）与他/她不能控制的事物（冷漠范畴）区分开来的能力），对他/她能够控制和改善的事物（价值观、欲望、愿望）的参与。勇气被认为是对自身和正确意图的投入（它需要勇气和积极行动；它是做自己的勇气、自信、对生活的热爱以及与恐惧的斗争）。谦虚被视为对正确欲望的参与（选择性关注、控制欲望、自我控制、克制、对当下的感恩、意识、接受和热爱生活）。正义被视为人性和对他人的参与（理解爱可以将世界上所有人团结在一起，所有生物生来就是为了爱他人、爱自己的生命、爱现在）。事实证明，所有这些美德都是由内部控制统一起来的，这有助于将注意力集中在重要的事情上，即一个人的自我控制和参与那些他或她可以控制的事情，这是通往幸福生活的道路。研究发现，委曲求全的美德能够解决不喜欢自己、不喜欢他人、不喜欢自己的价值观和真理的问题。这表明，人类消极和攻击性思维的原因是一种特殊的心理疾病，而这种疾病可以通过参与某些美德来治愈。书中指出，幸福的基础是认识到一个人能够控制的和不能控制的事物之间的明确分工，以及理解有些事物依赖于一个人或不依赖于一个人。这表明，对周围发生的事情的反应是通过对美德的参与形成的。研究指出，追求选定的美德可以帮助每个人获得心理健康，即一种满足、平和、自足和自信的状态。结论是，斯多葛派哲学有助于解决现代社会的非人性化问题，导致人的再人性化。
{"title":"ФЕНОМЕН ПРИЧЕТНОСТІ ЯК СКЛАДОВА СТАНУ ЕВДЕМОНІЇ У ФІЛОСОФІЇ СТОЇЦИЗМУ","authors":"А. В. Скляр","doi":"10.32837/apfs.v0i32.1035","DOIUrl":"https://doi.org/10.32837/apfs.v0i32.1035","url":null,"abstract":"Скляр А. В. Феномен причетності як складова стану евдемонії у філософії стоїцизму. – Стаття.У статті розглядається феномен причетності та розкривається залежність цього феномену від стану евдемонії у філософії стоїцизму. Виявлено, що духовність – це певна вдячність за спільне буття, що наповнене любов’ю, прагнення до причетності, а причетність – це духовний зв’язок з іншою людиною за наявності сміливості залишатися самим собою – мудрим, відважним, скромним, справедливим та людинолюбним. Показано, що причетність до чеснот призводить людину до стану евдемонії. Досліджено 4 головні чесноти-причетності у філософії стоїцизму, які роблятьлюдину щасливою. Розглянуто мудрість як причетність до правильних думок (вміння відокремлювати те, чим людині дано керувати (категорія влади), від того, що не в її владі (категорія байдужого)), причетність до речей, які вона здатна контролювати та вдосконалювати (цінності, бажання, прагнення). Розглянуто відвагу як причетність до самого себе та правильних намірів (закликає людину до сміливості та активних дій; це мужність бути собою, впевненість, життєлюб-ність, боротьба зі страхами). Скромність розглядається як причетність до правильних бажань (вибірковістьуваги, контроль бажань, самовладання, стриманість, вдячність за сьогодення, усвідомлення, прийняття та любов до життя). Справедливість розглядається як людинолюбство та причетність до інших (розуміння того, що любов здатна поєднати усіх людей в світі, все живе народжене для того, щоб любити інших, своє життя, сьогодення). Доведено, що усі ці чесноти об’єднує внутрішній контроль, який допомагає концентрувати увагу на важливому, тобто це володіння людиною самою собою та причетність до тих речей, якими вона можете керувати, що є шляхом до щасливого життя. Виявлено, що чесноти стоїцизму здатні вирішувати проблему нелюбові до самого себе, людей, своїх цінностей та правди. Показано, що причина негативного та агресивного мислення людини – це особливі хвороби розуму, які можна вилікувати за допомогою причетності до певних чеснот. Відзначено, що до щастя веде усвідомлення чіткого розподілу між тим, що людина може контролювати, а що ні, а також розуміння того, що є речі, які від людини залежать або не залежать. Показано, що реакція на те, що відбувається навколо, формується за допомогою причетності до чеснот. Зазначено,що прагнення до виділених чеснот має змогу допомогти кожній людині досягти психологічного благополуччя, тобто стану задоволення, спокою, самодостатності та впевненості. Зроблено висновок, що філософія стоїцизму допомагає вирішити проблему дегуманізму сучасного суспільства, веде до регуманізації. \u0000 ","PeriodicalId":110160,"journal":{"name":"Актуальні проблеми філософії та соціології","volume":"4 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-02-03","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"131712158","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-02-03DOI: 10.32837/apfs.v0i32.1021
В. В. Готинян-Журавльова
Готинян-Журавльова В. В. Вплив соціокультурних змін у суспільстві на систему ціннісних орієнтацій ученого. – Стаття. У статті розглядається вплив змін, які відбуваються в суспільстві, на зміну пріоритетів сучасної науки та систему ціннісних орієнтацій і роботу вченого.Зміни, які останнім часом відбулися в суспільстві, немогли не відбитися на роботі вченого. Так, за останні сто років науковці почали займатися прикладними дослідженнями. Фундаментальна наука відійшла на другий план. Більшість прикладних досліджень ма-ють замовників, спонсорів, які фінансують ці проєктиі мають певні права на результати досліджень. А замовник не вважає за необхідне ділитися результатами досліджень, оскільки вони є його власністю та засобом для дослідження іншої мети. Сучасній науці властива ситуація, коли вчені перестають ділитися результата ми власних досліджень, оскільки вони їм не належать.Статті пишуться так, щоб «сказати» якомога менше,надати неповну інформацію, яку не можна було б повторити в інших лабораторіях, іншими вченими. Гонитва за грантами, грошовими винагородами, роботана замовника надає певну фінансову стабільність ученому, але при цьому він втрачає можливість вільного спілкування, обміну інформацією і розповсюдження результатів власних досліджень. Така ситуація була неприпустимою для вчених ХІХ та ХХ століть. Таким чином, зміни, які відбуваються в суспільстві, неодмінно приводять до змін у науці, що відбивається на зміні ціннісних орієнтацій ученого, на його ставленні до роботи, настрою, емоційному стані. Перед ученим постає вибір: працювати в межах фундаментальної науки і вільно розпоряджатися результатами досліджень або працювати на замовника, отримуючи значно більший дохід, але обмежуючи власну можливість розпоряджатися результатами досліджень. А тому уявляти наукуяк щось об’єктивне, незалежне від суб’єктів, учених,на нашу думку, є дуже спрощеною, примітивною точкою зору.
Gotynian-Zhuravleva V. V. 社会文化变革对科学家价值取向体系的影响 - 文章。 文章探讨了社会变革对现代科学优先事项和价值取向体系变化以及科学家工作的影响。例如，近百年来，科学家开始从事应用研究。基础科学已逐渐淡出人们的视野。大多数应用研究都有客户，即资助这些项目并对研究成果拥有一定权利的赞助商。客户认为没有必要分享研究成果，因为这些成果是他们的财产，是研究另一个目标的手段。现代科学的特点是，科学家们不再分享自己的研究成果，因为这些成果并不属于他们。 文章的撰写方式是尽量少 "说"，提供不完整的信息，这些信息无法在其他实验室、由其他科学家重复。争取拨款、金钱奖励和为客户工作为科学家提供了一定的经济稳定性，但与此同时，他们也失去了自由沟通、交流信息和传播自己研究成果的机会。这种情况对于 19 世纪和 20 世纪的科学家来说是不可接受的。因此，社会的变化必然导致科学的变化，这反映在科学家的价值取向、工作态度、情绪和情感状态的变化上。科学家面临着一个选择：是在基础科学的框架内工作，自由支配研究成果，还是为客户工作，赚取高得多的收入，但却限制了他们支配研究成果的能力。因此，我们认为，把科学想象成一种客观的、独立于主体（科学家）的东西，是一种非常简单和原始的观点。
{"title":"ВПЛИВ СОЦІОКУЛЬТУРНИХ ЗМІН У СУСПІЛЬСТВІ НА СИСТЕМУ ЦІННІСНИХ ОРІЄНТАЦІЙ УЧЕНОГО","authors":"В. В. Готинян-Журавльова","doi":"10.32837/apfs.v0i32.1021","DOIUrl":"https://doi.org/10.32837/apfs.v0i32.1021","url":null,"abstract":" Готинян-Журавльова В. В. Вплив соціокультурних змін у суспільстві на систему ціннісних орієнтацій ученого. – Стаття. \u0000 У статті розглядається вплив змін, які відбуваються в суспільстві, на зміну пріоритетів сучасної науки та систему ціннісних орієнтацій і роботу вченого.Зміни, які останнім часом відбулися в суспільстві, немогли не відбитися на роботі вченого. Так, за останні сто років науковці почали займатися прикладними дослідженнями. Фундаментальна наука відійшла на другий план. Більшість прикладних досліджень ма-ють замовників, спонсорів, які фінансують ці проєктиі мають певні права на результати досліджень. А замовник не вважає за необхідне ділитися результатами досліджень, оскільки вони є його власністю та засобом для дослідження іншої мети. Сучасній науці властива ситуація, коли вчені перестають ділитися результата ми власних досліджень, оскільки вони їм не належать.Статті пишуться так, щоб «сказати» якомога менше,надати неповну інформацію, яку не можна було б повторити в інших лабораторіях, іншими вченими. Гонитва за грантами, грошовими винагородами, роботана замовника надає певну фінансову стабільність ученому, але при цьому він втрачає можливість вільного спілкування, обміну інформацією і розповсюдження результатів власних досліджень. Така ситуація була неприпустимою для вчених ХІХ та ХХ століть. Таким чином, зміни, які відбуваються в суспільстві, неодмінно приводять до змін у науці, що відбивається на зміні ціннісних орієнтацій ученого, на його ставленні до роботи, настрою, емоційному стані. Перед ученим постає вибір: працювати в межах фундаментальної науки і вільно розпоряджатися результатами досліджень або працювати на замовника, отримуючи значно більший дохід, але обмежуючи власну можливість розпоряджатися результатами досліджень. А тому уявляти наукуяк щось об’єктивне, незалежне від суб’єктів, учених,на нашу думку, є дуже спрощеною, примітивною точкою зору.","PeriodicalId":110160,"journal":{"name":"Актуальні проблеми філософії та соціології","volume":"56 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-02-03","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"128622714","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-02-03DOI: 10.32837/apfs.v0i32.1039
Володимир Ліпкан
Ліпкан В. А. Стратегія державної інфраструктурної політики України з позицій нормативізму. – Стаття. Діапазон наукової проблеми обраної теми статті зумовлює використання різноманітних мето-дів дослідження. Логіка дослідження передбачає встановлення в межах неокантіанської традиції дуалізму категорій суще і належне, з’ясування потенціалу нормативізму для додаткового обґрунтування принципу верховенства права, а також обґрунтування категорій дієвість, значимість і справедливість. На підставі концепції нормативізму аналізуються сучасні політичні тенденції, які впливають на формування геостратегії сучасної України, зокрема на стратегію розроблення державної інфраструктурної політики.Контекст статті усіляко просякнутий концепцією Realpolitik, яка реально збільшує синергетичний потенціал теоретичних знань та підвищує праксеологічний рівень політологічної науки. В умовах трансформації під впливом глобалізаційних і регіональних чинників сучасної міжнародної системи та формування нового світового порядку стратегія державної інфраструктурно політики України презентована крізь політико-безпековий і правовий дискурс.Відповідно подається три напрями дослідження: 1) стратегія як політична практика; 2) стратегія як нормативно-правовий акт; 3) стратегія як безпековий напрям діяльності держави. Подана модель виступає інтегральним результатом екстраполяції методів політичного аналізу, правового регулювання, безпекознавства та моделювання на сферу процесів в інфраструктурній сфері на засадах методології побудови геостратегії сучасної Української держави.Науково обґрунтовано використання сили, іншого сучасного та інноваційного інструментарію, в тому числі стратегічних комунікацій, гібридних війн, чітко визначеними політичними інститутами,які формують та реалізують стратегію державної інфраструктурної політики для формування гаратованих Конституції України і забезпечених інфраструктурним потенціалом умов для безпосередньоїреалізації стратегічних національних інтересів. Науково доведено, що нормативізм, в органічному поєднанні із лінгвістичною та логічною методологіями, має залишатися в практичній юриспруденції і може бути корисним як для наукового коментування законодавчих чи підзаконних актів, так і для формування обріїв та горизонтів дієвості і практичної їх значимості та справедливості.
{"title":"СТРАТЕГІЯ ДЕРЖАВНОЇ ІНФРАСТРУКТУРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ З ПОЗИЦІЙ НОРМАТИВІЗМУ","authors":"Володимир Ліпкан","doi":"10.32837/apfs.v0i32.1039","DOIUrl":"https://doi.org/10.32837/apfs.v0i32.1039","url":null,"abstract":"Ліпкан В. А. Стратегія державної інфраструктурної політики України з позицій нормативізму. – Стаття. Діапазон наукової проблеми обраної теми статті зумовлює використання різноманітних мето-дів дослідження. Логіка дослідження передбачає встановлення в межах неокантіанської традиції дуалізму категорій суще і належне, з’ясування потенціалу нормативізму для додаткового обґрунтування принципу верховенства права, а також обґрунтування категорій дієвість, значимість і справедливість. На підставі концепції нормативізму аналізуються сучасні політичні тенденції, які впливають на формування геостратегії сучасної України, зокрема на стратегію розроблення державної інфраструктурної політики.Контекст статті усіляко просякнутий концепцією Realpolitik, яка реально збільшує синергетичний потенціал теоретичних знань та підвищує праксеологічний рівень політологічної науки. В умовах трансформації під впливом глобалізаційних і регіональних чинників сучасної міжнародної системи та формування нового світового порядку стратегія державної інфраструктурно політики України презентована крізь політико-безпековий і правовий дискурс.Відповідно подається три напрями дослідження: 1) стратегія як політична практика; 2) стратегія як нормативно-правовий акт; 3) стратегія як безпековий напрям діяльності держави. Подана модель виступає інтегральним результатом екстраполяції методів політичного аналізу, правового регулювання, безпекознавства та моделювання на сферу процесів в інфраструктурній сфері на засадах методології побудови геостратегії сучасної Української держави.Науково обґрунтовано використання сили, іншого сучасного та інноваційного інструментарію, в тому числі стратегічних комунікацій, гібридних війн, чітко визначеними політичними інститутами,які формують та реалізують стратегію державної інфраструктурної політики для формування гаратованих Конституції України і забезпечених інфраструктурним потенціалом умов для безпосередньоїреалізації стратегічних національних інтересів. Науково доведено, що нормативізм, в органічному поєднанні із лінгвістичною та логічною методологіями, має залишатися в практичній юриспруденції і може бути корисним як для наукового коментування законодавчих чи підзаконних актів, так і для формування обріїв та горизонтів дієвості і практичної їх значимості та справедливості. \u0000 ","PeriodicalId":110160,"journal":{"name":"Актуальні проблеми філософії та соціології","volume":"71 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-02-03","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"127486869","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-02-03DOI: 10.32837/apfs.v0i32.1025
Г. Л. Коростильов
Коростильов Г. Л. Трансформація розуміннятехніки в дослідженнях Мартіна Гайдеґґера. – Стаття.У статті розглядається питання про трансформацію розуміння Техніки з боку М. Гайдеґґера. Питання складне і не може бути обмеженим тільки однією або двома роботами. Розгляд пропонується робити на основі історико-філософського аналізу його відомих праць. Підкреслено, що нормативність існування Техніки і технічного прив’язано до таких категорій, як Істина,Природа, Dasein, людина та її екзистенція. У статті доведено, що шлях розуміння Техніки розглядається ні-мецьким мислителем у контекстах його основних тем іорганічно вписується в його екзистенційні та феноменологічні уподобання.Розуміння Техніки і технічного йде від інструментального характеру, потім думки розгортаютьсянавколо антропологічного з виходом на її онтологіч-ний вимір. У пізніх працях М. Гайдеґґер проводитьпаралель між зв’язком людини із природою і зв’яз-ком Техніки із природою, що дає йому можливість окреслити екзистенційний спосіб існування і людини,і Техніки. Сутнісною ознакою Техніки і технічного стає процедура виведення «Потаємного» у «Непри-ховане» завдяки їхньому співіснуванню із природою.Саме така логічна лінія розуміння Техніки дає йомуможливість перейти від інструментального її сприйняття до онтологічного. Досліджуючи онтологічнуприроду Техніки, М. Гайдеґґер здійснив рефлексію«виводу» Техніки з категорії «суб’єктивної інтерпре-тації», що притаманно інструментальним і антропологічним підходам, і надав вагу «об’єктивній інтерпретації», зробивши питання про Техніку, її сутністьта зв’язок із людиною та її Буттям первинним філо-софським питанням.Також автор статті підкреслює тезу М. Гайдеґґерапро те, що розуміння техніки та технічного тісно пов’я-зане з історичною епохою та розвитком науки. Це даєзмогу зробити висновки, по-перше, про постійну трансформацію розуміння Техніки та технічного. По-друге,наслідком такого зв’язку є особливе ставлення людинидо Природи, а зосередженість на проблемі Буття з урахуванням сучасного розвитку Техніки та технічногостає особливою філософською рефлексією.
{"title":"ТРАНСФОРМАЦІЯ РОЗУМІННЯ ТЕХНІКИ В ДОСЛІДЖЕНННЯХ МАРТІНА ГАЙДЕҐҐЕРА","authors":"Г. Л. Коростильов","doi":"10.32837/apfs.v0i32.1025","DOIUrl":"https://doi.org/10.32837/apfs.v0i32.1025","url":null,"abstract":"Коростильов Г. Л. Трансформація розуміннятехніки в дослідженнях Мартіна Гайдеґґера. – Стаття.У статті розглядається питання про трансформацію розуміння Техніки з боку М. Гайдеґґера. Питання складне і не може бути обмеженим тільки однією або двома роботами. Розгляд пропонується робити на основі історико-філософського аналізу його відомих праць. Підкреслено, що нормативність існування Техніки і технічного прив’язано до таких категорій, як Істина,Природа, Dasein, людина та її екзистенція. У статті доведено, що шлях розуміння Техніки розглядається ні-мецьким мислителем у контекстах його основних тем іорганічно вписується в його екзистенційні та феноменологічні уподобання.Розуміння Техніки і технічного йде від інструментального характеру, потім думки розгортаютьсянавколо антропологічного з виходом на її онтологіч-ний вимір. У пізніх працях М. Гайдеґґер проводитьпаралель між зв’язком людини із природою і зв’яз-ком Техніки із природою, що дає йому можливість окреслити екзистенційний спосіб існування і людини,і Техніки. Сутнісною ознакою Техніки і технічного стає процедура виведення «Потаємного» у «Непри-ховане» завдяки їхньому співіснуванню із природою.Саме така логічна лінія розуміння Техніки дає йомуможливість перейти від інструментального її сприйняття до онтологічного. Досліджуючи онтологічнуприроду Техніки, М. Гайдеґґер здійснив рефлексію«виводу» Техніки з категорії «суб’єктивної інтерпре-тації», що притаманно інструментальним і антропологічним підходам, і надав вагу «об’єктивній інтерпретації», зробивши питання про Техніку, її сутністьта зв’язок із людиною та її Буттям первинним філо-софським питанням.Також автор статті підкреслює тезу М. Гайдеґґерапро те, що розуміння техніки та технічного тісно пов’я-зане з історичною епохою та розвитком науки. Це даєзмогу зробити висновки, по-перше, про постійну трансформацію розуміння Техніки та технічного. По-друге,наслідком такого зв’язку є особливе ставлення людинидо Природи, а зосередженість на проблемі Буття з урахуванням сучасного розвитку Техніки та технічногостає особливою філософською рефлексією.","PeriodicalId":110160,"journal":{"name":"Актуальні проблеми філософії та соціології","volume":"1 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-02-03","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"127033111","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：