До дистанційної форми навчання звертаються в основному люди які, на жаль, мають або слабку шкільну підготовку або ж давно закінчили середній учбовий заклад. При цьому слід відмітити в цих людях певне бажання вчитися, а не тільки одержати диплом з вищої освіти. До того ж дистанційна форма навчання наближує викладачів вузу до студентів, створює більш комфортні умови для роботи студентів, дозволяє раціональніше використовувати час для навчання. Така ситуація призводить до певних особливостей в організації та методичному забезпеченні учбового процесу.Мені довелось викладати вищу математику студентам дистанційної форми навчання в смт Калинівка Вінницької області. Хочу розповісти про основні труднощі в цьому процесі. Перша і важлива складність – відсутність необхідної літератури як в бібліотеках міста, так і в самих студентів. Тому я вважаю, що забезпечення учбового процесу треба починати з підготовки довідника чи то посібника з елементарної математики. Матеріал доцільно починати з дій над дробами, розкриття дужок, формул скороченого множення. Далі потрібно навести формули для знаходження коренів квадратного рівняння, властивостей логарифмів, різних функцій. І обов’язково до кожної формули, або ж до декількох навести приклад (розв'язати квадратне рівняння, обчислити логарифм і т.д.). Вважаю, що методичні посібники для дистанційної форми навчання повинні бути іншими ніж для студентів стаціонару або заочників. До того ж, в зв’язку з великою кількістю спеціальностей по яким ведеться навчання, доцільно робити такі посібники не за семестрами, а за темами. В цих виданнях теоретичний матеріал слід давати в конспективному викладі, а прикладів повинно бути значно більше ніж звичайно (причому підібрати їх потрібно таким чином, щоб студент міг більшу частину контрольної роботи виконати самостійно, за аналогією з прикладами). Це додасть трохи впевненості в своїх силах людям, що навчаються.Спілкуючись з колегами, що їздили у відрядження до “дистанційників”, та виходячи з власного досвіду, хочу зазначити таку особливість: серед студентів є певна кількість людей, які бажають отримати на екзаменах оцінки “добре” та “відмінно”. Тому було б добре в кінці кожного методичного посібника навести питання та завдання, які відповідають більш високому рівню знань з вищої математики. Важливо переконати кожного студента в тому, що він не тільки хоче, але й зможе вивчити курс вищої математики та успішно скласти екзамен.
{"title":"Кілька зауважень щодо методичного забезпечення викладання вищої математики при дистанційній формі навчання (з досвіду роботи)","authors":"Людмила Василівна Зубко","doi":"10.55056/fund.v1i1.432","DOIUrl":"https://doi.org/10.55056/fund.v1i1.432","url":null,"abstract":"До дистанційної форми навчання звертаються в основному люди які, на жаль, мають або слабку шкільну підготовку або ж давно закінчили середній учбовий заклад. При цьому слід відмітити в цих людях певне бажання вчитися, а не тільки одержати диплом з вищої освіти. До того ж дистанційна форма навчання наближує викладачів вузу до студентів, створює більш комфортні умови для роботи студентів, дозволяє раціональніше використовувати час для навчання. Така ситуація призводить до певних особливостей в організації та методичному забезпеченні учбового процесу.Мені довелось викладати вищу математику студентам дистанційної форми навчання в смт Калинівка Вінницької області. Хочу розповісти про основні труднощі в цьому процесі. Перша і важлива складність – відсутність необхідної літератури як в бібліотеках міста, так і в самих студентів. Тому я вважаю, що забезпечення учбового процесу треба починати з підготовки довідника чи то посібника з елементарної математики. Матеріал доцільно починати з дій над дробами, розкриття дужок, формул скороченого множення. Далі потрібно навести формули для знаходження коренів квадратного рівняння, властивостей логарифмів, різних функцій. І обов’язково до кожної формули, або ж до декількох навести приклад (розв'язати квадратне рівняння, обчислити логарифм і т.д.). Вважаю, що методичні посібники для дистанційної форми навчання повинні бути іншими ніж для студентів стаціонару або заочників. До того ж, в зв’язку з великою кількістю спеціальностей по яким ведеться навчання, доцільно робити такі посібники не за семестрами, а за темами. В цих виданнях теоретичний матеріал слід давати в конспективному викладі, а прикладів повинно бути значно більше ніж звичайно (причому підібрати їх потрібно таким чином, щоб студент міг більшу частину контрольної роботи виконати самостійно, за аналогією з прикладами). Це додасть трохи впевненості в своїх силах людям, що навчаються.Спілкуючись з колегами, що їздили у відрядження до “дистанційників”, та виходячи з власного досвіду, хочу зазначити таку особливість: серед студентів є певна кількість людей, які бажають отримати на екзаменах оцінки “добре” та “відмінно”. Тому було б добре в кінці кожного методичного посібника навести питання та завдання, які відповідають більш високому рівню знань з вищої математики. Важливо переконати кожного студента в тому, що він не тільки хоче, але й зможе вивчити курс вищої математики та успішно скласти екзамен.","PeriodicalId":114302,"journal":{"name":"Theory and methods of learning fundamental disciplines in high school","volume":"39 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2014-04-03","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"134245713","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Євгеній Анатолійович Лавров, Віктор Корнелійович Ободяк
Вибір типу дистанційного навчання пропонується розглядати як оптимізаційну задачу з використанням системи економічних, педагогічних, ергономічних та інженерно-психологічних показників [1, 2]. До економічних показників системи навчання можна віднести такі витрати на навчання:а) в навчальному закладі, в тому числі:капітальні затрати на створення умов навчання;поточні витрати на підтримання приміщень і прилеглої території в потрібному стані;оплата викладачів і допоміжного персоналу;оплата розробки навчальних дисциплін;телекомунікаційні витрати.б) безпосередні затрати студента (учня, курсанта), в тому числі:оплата навчання;оплата проживання;транспортні витрати;оплата на придбання навчальних засобів;оплата поточних витрат на підтримання навчальних засобів в робочому стані;витрати на підтримання здоров’я в належному стані.Інженерно-психологічні показники характеризують процес навчання, сприйняття та засвоєння необхідної інформації і вироблення потрібних навичок, в тому числі:напруженість;логічна складність;період безперервної роботи.Ергономічні показники характеризують комфортність процесу навчання, в тому числі:антропометричний;гігієнічний;фізіологічний.Велика номенклатура показників системи навчання визначається необхідністю якомога більшої інформативності при виборі типу дистанційного навчання, поскільки навчальне середовище має надзвичайно складну структуру. Така велика кількість і різноплановість показників вимагають використання різних методів при оцінці того чи іншого показника ефективності. Наприклад, для групи показників “Здоров’я” необхідно враховувати не тільки безпосередні витрати на лікування під час навчання, а також шкідливий вплив інформаційних технологій на здоров’я людини [3]. Навіть для антропометричного показника, який, на перший погляд, потрібно оцінювати за допомогою тільки інструментального методу, зробити це дуже важко в зв’язку з великою розбіжністю в обладнанні навчальних місць в різних аудиторіях, не кажучи вже про домашні умови. Якість процесу навчання характеризується наступними показниками ефективності:рівень успішності по дисципліні, яка вивчається;рівень успішності по дисциплінам, які базуються на оцінюваній дисципліні;вміння застосовувати набуті знання в практичній діяльності.Серед факторів впливу, в першу чергу, можна виділити наступні:базова підготовка студента;вміння працювати самостійно (готовність до прийняття рішень);оперативне мислення;наявність мотивації до навчання;пам’ять.Показники системи навчання, якість навчання і фактори впливу можна оцінювати або одним з трьох методів, або їх комбінацією [1]:інструментальний метод, при якому значення показника визначається безпосередньо з допомогою вимірювальних засобів;аналітичний метод, при якому значення показника визначається з допомогою математичних операцій над сукупністю вихідних значень;експертний метод, при якому значення показника визначається на основі професіонально-суб'єктивних оцінок експертів.Оцінка економічних, ергономічних та інженерно-психологічних показ
{"title":"Підхід до вибору технології дистанційного навчання","authors":"Євгеній Анатолійович Лавров, Віктор Корнелійович Ободяк","doi":"10.55056/fund.v1i1.434","DOIUrl":"https://doi.org/10.55056/fund.v1i1.434","url":null,"abstract":"Вибір типу дистанційного навчання пропонується розглядати як оптимізаційну задачу з використанням системи економічних, педагогічних, ергономічних та інженерно-психологічних показників [1, 2]. До економічних показників системи навчання можна віднести такі витрати на навчання:а) в навчальному закладі, в тому числі:капітальні затрати на створення умов навчання;поточні витрати на підтримання приміщень і прилеглої території в потрібному стані;оплата викладачів і допоміжного персоналу;оплата розробки навчальних дисциплін;телекомунікаційні витрати.б) безпосередні затрати студента (учня, курсанта), в тому числі:оплата навчання;оплата проживання;транспортні витрати;оплата на придбання навчальних засобів;оплата поточних витрат на підтримання навчальних засобів в робочому стані;витрати на підтримання здоров’я в належному стані.Інженерно-психологічні показники характеризують процес навчання, сприйняття та засвоєння необхідної інформації і вироблення потрібних навичок, в тому числі:напруженість;логічна складність;період безперервної роботи.Ергономічні показники характеризують комфортність процесу навчання, в тому числі:антропометричний;гігієнічний;фізіологічний.Велика номенклатура показників системи навчання визначається необхідністю якомога більшої інформативності при виборі типу дистанційного навчання, поскільки навчальне середовище має надзвичайно складну структуру. Така велика кількість і різноплановість показників вимагають використання різних методів при оцінці того чи іншого показника ефективності. Наприклад, для групи показників “Здоров’я” необхідно враховувати не тільки безпосередні витрати на лікування під час навчання, а також шкідливий вплив інформаційних технологій на здоров’я людини [3]. Навіть для антропометричного показника, який, на перший погляд, потрібно оцінювати за допомогою тільки інструментального методу, зробити це дуже важко в зв’язку з великою розбіжністю в обладнанні навчальних місць в різних аудиторіях, не кажучи вже про домашні умови. Якість процесу навчання характеризується наступними показниками ефективності:рівень успішності по дисципліні, яка вивчається;рівень успішності по дисциплінам, які базуються на оцінюваній дисципліні;вміння застосовувати набуті знання в практичній діяльності.Серед факторів впливу, в першу чергу, можна виділити наступні:базова підготовка студента;вміння працювати самостійно (готовність до прийняття рішень);оперативне мислення;наявність мотивації до навчання;пам’ять.Показники системи навчання, якість навчання і фактори впливу можна оцінювати або одним з трьох методів, або їх комбінацією [1]:інструментальний метод, при якому значення показника визначається безпосередньо з допомогою вимірювальних засобів;аналітичний метод, при якому значення показника визначається з допомогою математичних операцій над сукупністю вихідних значень;експертний метод, при якому значення показника визначається на основі професіонально-суб'єктивних оцінок експертів.Оцінка економічних, ергономічних та інженерно-психологічних показ","PeriodicalId":114302,"journal":{"name":"Theory and methods of learning fundamental disciplines in high school","volume":"107 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2014-04-03","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"133432780","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
У сучасній вищий школі циклічний ритм навчального процесу з екзаменаційною сесією як формою підсумкового контролю практично вичерпав себе. Це пов’язано в основному зі зміною мотиваційних стимулів навчання, істотним зменшенням часу, що затрачується на самостійну роботу, і тим самим, зниженням рівня системності вивчення предмету. Крім того, принципово змінилися можливості інформаційних технологій. Це дозволяє поставити на зовсім інший рівень самостійну роботу з використанням контролюючо-навчальних програм і експрес-тестування з розділів курсу, що вивчаються.Тенденції удосконалення навчального процесу у вищий технічній школі, що стимулюють систематичність навчання й елементи змагальності, виявлено в розвитку модульно-рейтингової системи, впроваджуваної останнім часом у ряді ВНЗ. Упровадження нової системи супроводжується переоглядом технології навчання.Технологія навчання – це системний, упорядкований набір дидактичних методів, прийомів, елементів, а також зв’язків і залежностей між ними, що становлять собою єдність, націлену на досягнення кінцевих результатів навчання.Проблемно-модульна технологія навчання базується на чотирьох основних принципах:– проблемний виклад навчального матеріалу;– самостійність вивчення;– індивідуалізація навчання;– безперервність і об’єктивність самооцінки й оцінки знань.Основними засобами навчання в новій технології є модуль і модульна програма.Модуль – це об’єднана логічним зв’язком, завершена сукупність знань, умінь і навичок, що відповідає фрагменту освітньої програми навчального курсу.Модульна програма – система засобів, прийомів, за допомогою яких досягається кінцева мета навчання.Таким чином, модульна програма містить у собі елементи управління пізнавальною діяльністю і разом з викладачем допомагає більш ефективно використовувати навчальний час.Технологія модульного навчання – одна з технологій, що, по суті будучи особисто орієнтованою, дозволяє одночасно оптимізувати навчальний процес, забезпечити його цілісність у реалізації цілей навчання, розвитку пізнавальної й особистісної сфери учнів, а також, сполучити тверде управління пізнавальною діяльністю студента з широкими можливостями для самоврядування.Систематизація і структуризація модуля. Однією з особливостей нової технології навчання з’явилася поява можливості управління процесом засвоєння знань на основі чіткої систематизації і структуризації курсу. Такий підхід дозволив закласти в кожну складову частину навчальної програми модуля її ваговий коефіцієнт і поширити такий підхід до системи оцінки і самооцінки знань.Важливою особливістю даної технології є її інтеграційна якість. Модуль, як цілісна єдність змісту і технології його вивчення, реалізується через комплекс інтегрованих технологій: проблемного, алгоритмічного, програмованого та поетапного формування розумових дій.Завдяки відкритості методичної системи, закладеної у модулі, добровільності поточного і гласності підсумкового контролю, можливо вільно здійснювати самоконтроль і вибирати рівень засвоєння, від
第二级复杂性。
{"title":"Модульні технології навчання та методичне забезпечення контроля якості спеціалістів","authors":"Ірина Іванівна Філіпенко","doi":"10.55056/fund.v1i1.427","DOIUrl":"https://doi.org/10.55056/fund.v1i1.427","url":null,"abstract":"У сучасній вищий школі циклічний ритм навчального процесу з екзаменаційною сесією як формою підсумкового контролю практично вичерпав себе. Це пов’язано в основному зі зміною мотиваційних стимулів навчання, істотним зменшенням часу, що затрачується на самостійну роботу, і тим самим, зниженням рівня системності вивчення предмету. Крім того, принципово змінилися можливості інформаційних технологій. Це дозволяє поставити на зовсім інший рівень самостійну роботу з використанням контролюючо-навчальних програм і експрес-тестування з розділів курсу, що вивчаються.Тенденції удосконалення навчального процесу у вищий технічній школі, що стимулюють систематичність навчання й елементи змагальності, виявлено в розвитку модульно-рейтингової системи, впроваджуваної останнім часом у ряді ВНЗ. Упровадження нової системи супроводжується переоглядом технології навчання.Технологія навчання – це системний, упорядкований набір дидактичних методів, прийомів, елементів, а також зв’язків і залежностей між ними, що становлять собою єдність, націлену на досягнення кінцевих результатів навчання.Проблемно-модульна технологія навчання базується на чотирьох основних принципах:– проблемний виклад навчального матеріалу;– самостійність вивчення;– індивідуалізація навчання;– безперервність і об’єктивність самооцінки й оцінки знань.Основними засобами навчання в новій технології є модуль і модульна програма.Модуль – це об’єднана логічним зв’язком, завершена сукупність знань, умінь і навичок, що відповідає фрагменту освітньої програми навчального курсу.Модульна програма – система засобів, прийомів, за допомогою яких досягається кінцева мета навчання.Таким чином, модульна програма містить у собі елементи управління пізнавальною діяльністю і разом з викладачем допомагає більш ефективно використовувати навчальний час.Технологія модульного навчання – одна з технологій, що, по суті будучи особисто орієнтованою, дозволяє одночасно оптимізувати навчальний процес, забезпечити його цілісність у реалізації цілей навчання, розвитку пізнавальної й особистісної сфери учнів, а також, сполучити тверде управління пізнавальною діяльністю студента з широкими можливостями для самоврядування.Систематизація і структуризація модуля. Однією з особливостей нової технології навчання з’явилася поява можливості управління процесом засвоєння знань на основі чіткої систематизації і структуризації курсу. Такий підхід дозволив закласти в кожну складову частину навчальної програми модуля її ваговий коефіцієнт і поширити такий підхід до системи оцінки і самооцінки знань.Важливою особливістю даної технології є її інтеграційна якість. Модуль, як цілісна єдність змісту і технології його вивчення, реалізується через комплекс інтегрованих технологій: проблемного, алгоритмічного, програмованого та поетапного формування розумових дій.Завдяки відкритості методичної системи, закладеної у модулі, добровільності поточного і гласності підсумкового контролю, можливо вільно здійснювати самоконтроль і вибирати рівень засвоєння, від","PeriodicalId":114302,"journal":{"name":"Theory and methods of learning fundamental disciplines in high school","volume":"25 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2014-04-03","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"134161358","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Однією з умов успішної підготовки спеціалістів у вищому технічному навчальному закладі є взаємодія між кафедрами. Вона усуває дублювання курсів, забезпечує єдність позначень і понять різних величин, робить навчання послідовним і цілісним. Необхідність такого взаємозв’язку зумовлена також тим, що профільна навчальна дисципліна однієї кафедри є базовою дисципліною для іншої кафедри, а отже, курси дисциплін, що вивчаються, повинні бути скориговані відносно часу в обсягу предмета, що вивчається.У вищих технічних навчальних закладах гірничо-металургійного профілю найбільш тісна взаємодія між загальноосвітніми кафедрами повинна, очевидно, здійснюватися між кафедрами математики і фізики.Це зумовлене тим, що математична підготовка студентів значною мірою визначає ефективність навчання фізики. Так, зокрема, математичний апарат у фізиці застосовується для теоретичних узагальнень, обробки експериментальних даних, розв’язання наукових і прикладних задач [1]. Математика дає можливість встановити функціональний причинно-наслідковий зв’язок між фізичними величинами. Підвищення рівня математизації всіх галузей науки допомагає узагальнити накопичені експериментальні дані.В основі найважливіших розділів фізики, які вивчаються у вищих технічних навчальних закладах (розподіл Максвелла за швидкостями молекул, теореми про потік вектора напруженості електростатичного поля і його циркуляції в інтегральній і диференціальній формах, квантова механіка), лежать складні математичні теорії. Очевидно, що для успішного навчання студентів необхідний тісний зв’язок між цими кафедрами.Проаналізуємо діючі анотації чинних програм з математики і фізики і їх синхронізацію за часом на прикладі головного вищого навчального закладу металургійного профілю. Як правило, вивчення фізики починається з розділу “Механіка” в другому семестрі. В цьому розділі нема відносно складних математичних викладок. Однак у наступному розділі (“Молекулярна фізика”) студентів знайомлять з розподілом Максвелла за швидкостями молекул, який дозволяє розрахувати число молекул, абсолютні значення швидкостей яких лежать у заданому інтервалі. Із рівнянь Максвелла випливають визначення важливих фізичних величин: середньої арифметичної швидкості молекул, температури. Щоб опанувати цей розділ, студенти повинні бути вже ознайомлені з методами теорії імовірності, поняттям середнього значення, визначення невласного інтегралу з нескінченними межами. В цьому ж семестрі студентам читається розділ “Електростатика”, де їх знайомлять з теоремою про потік вектора напруженості електростатичного поля і поняттям циркуляції цього ж вектора. Аналогічні теореми і поняття застосовують при вивченні електромагнетизму. Для розуміння фізичного змісту таких важливих означень і теорем необхідні знання інтеграла по поверхні, криволінійного інтеграла, основних понять векторного числення: дивергенції, ротора, градієнта.Рівняння Максвелла, які є послідовним узагальненням основних законів електромагнетизму, базуються на цих поняттях і теоремах.У
{"title":"Узгодження програм з фізики і математики в вищій технічній школі","authors":"Юрій Миколайович Таран, Павло Филимонович Буланий","doi":"10.55056/fund.v1i1.425","DOIUrl":"https://doi.org/10.55056/fund.v1i1.425","url":null,"abstract":"Однією з умов успішної підготовки спеціалістів у вищому технічному навчальному закладі є взаємодія між кафедрами. Вона усуває дублювання курсів, забезпечує єдність позначень і понять різних величин, робить навчання послідовним і цілісним. Необхідність такого взаємозв’язку зумовлена також тим, що профільна навчальна дисципліна однієї кафедри є базовою дисципліною для іншої кафедри, а отже, курси дисциплін, що вивчаються, повинні бути скориговані відносно часу в обсягу предмета, що вивчається.У вищих технічних навчальних закладах гірничо-металургійного профілю найбільш тісна взаємодія між загальноосвітніми кафедрами повинна, очевидно, здійснюватися між кафедрами математики і фізики.Це зумовлене тим, що математична підготовка студентів значною мірою визначає ефективність навчання фізики. Так, зокрема, математичний апарат у фізиці застосовується для теоретичних узагальнень, обробки експериментальних даних, розв’язання наукових і прикладних задач [1]. Математика дає можливість встановити функціональний причинно-наслідковий зв’язок між фізичними величинами. Підвищення рівня математизації всіх галузей науки допомагає узагальнити накопичені експериментальні дані.В основі найважливіших розділів фізики, які вивчаються у вищих технічних навчальних закладах (розподіл Максвелла за швидкостями молекул, теореми про потік вектора напруженості електростатичного поля і його циркуляції в інтегральній і диференціальній формах, квантова механіка), лежать складні математичні теорії. Очевидно, що для успішного навчання студентів необхідний тісний зв’язок між цими кафедрами.Проаналізуємо діючі анотації чинних програм з математики і фізики і їх синхронізацію за часом на прикладі головного вищого навчального закладу металургійного профілю. Як правило, вивчення фізики починається з розділу “Механіка” в другому семестрі. В цьому розділі нема відносно складних математичних викладок. Однак у наступному розділі (“Молекулярна фізика”) студентів знайомлять з розподілом Максвелла за швидкостями молекул, який дозволяє розрахувати число молекул, абсолютні значення швидкостей яких лежать у заданому інтервалі. Із рівнянь Максвелла випливають визначення важливих фізичних величин: середньої арифметичної швидкості молекул, температури. Щоб опанувати цей розділ, студенти повинні бути вже ознайомлені з методами теорії імовірності, поняттям середнього значення, визначення невласного інтегралу з нескінченними межами. В цьому ж семестрі студентам читається розділ “Електростатика”, де їх знайомлять з теоремою про потік вектора напруженості електростатичного поля і поняттям циркуляції цього ж вектора. Аналогічні теореми і поняття застосовують при вивченні електромагнетизму. Для розуміння фізичного змісту таких важливих означень і теорем необхідні знання інтеграла по поверхні, криволінійного інтеграла, основних понять векторного числення: дивергенції, ротора, градієнта.Рівняння Максвелла, які є послідовним узагальненням основних законів електромагнетизму, базуються на цих поняттях і теоремах.У ","PeriodicalId":114302,"journal":{"name":"Theory and methods of learning fundamental disciplines in high school","volume":"46 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2014-04-02","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"124950346","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Тенденція до скорочення кількості годин фундаментальних дисциплін примушує шукати нові шляхи для підвищення ефективності викладання. Одним із способів такого підвищення є введення у навчальний процес елементів проблемності [1]. Проблемне навчання полягає у створенні для студентів проблемних ситуацій, усвідомленні і вирішенні цих ситуацій у ході активної пошукової діяльності, в процесі вирішення студентами проблемно-пізнавальних задач. Це все відбувається при максимальній самостійності і під загальним керівництвом викладача.Проблемне навчання дозволяє формувати особливий стиль розумової діяльності і дослідницької активності студентів.До останнього часу вважалося, що єдиним способом навчити студентів вирішувати задачі є практика у розв’язуванні великої кількості задач. Значна частина всього навчального часу, власне, на це витрачається. Та результати такої роботи, зазвичай, скромні: більшість студентів так і не оволодіває загальним підходом до вирішення задач і при зустрічі з незнайомим типом завдання, губиться, не знаючи з чого почати. В кінцевому рахунку ці задачі розв’язуються лише за допомогою викладача. Отже, потреба в зміні цього застарілого методу є нагальною. Але повністю побудувати навчання на основі проблемності – нереально. У студентів, переважно, різний рівень підготовки і різний інтелект. І якщо для когось проблемне завдання виявиться непосильним, то це вносить дезорганізацію у навчальну роботу.Для того, щоб вияснити рівень інтелекту студентів, а також їх здібності до вивчення таких фундаментальних дисциплін як фізика чи теоретична механіка, пропонується на першому практичному занятті провести ряд психологодіагностичних тестів. Це дасть можливість отримати достовірний прогноз оцінки (і, відповідно, рівня набутих і усвідомлених знань) на кінець вивчення студентами даного навчального предмету (фізики, теоретичної механіки), а також дозволить визначити наскільки інтенсивно можна застосовувати елементи проблемного навчання у конкретній групі.До сих пір для перевірки знань, необхідних для вивчення предмету, застосовувався вхідний контроль. За його допомогою можна було виявити той багаж знань, з яким студенти підходять до вивчення дисципліни. Але, як свідчить досвід викладання, вхідний контроль не показує реального рівня базових знань студентів, частина з яких просто забула за час канікул необхідний матеріал, інша частина ставиться до вхідного контролю формально, без інтересу. Використання ж комплексного тестування, яке включатиме відносно полегшений вхідний контроль, тест на визначення рівня інтелекту та тест на розуміння техніки, дасть можливість отримати достовірні дані про потенціал кожного студента в царині конкретної дисципліни (у даному випадку йдеться про фізику і теоретичну механіку).Існує досить значна кількість тестів для вимірювання рівня інтелектуального розвитку. Вартими уваги слід визнати шкали вимірювання інтелекту за Векслером [2], методику Равена [3] та тести Айзенка [4]. Але шкали Векслера є занадто громіздкими, а методика
{"title":"Підвищення ефективності практичних занять з фундаментальних дисциплін у технічному вищому навчальному закладі","authors":"Любомир Степанович Угрин","doi":"10.55056/fund.v1i1.426","DOIUrl":"https://doi.org/10.55056/fund.v1i1.426","url":null,"abstract":"Тенденція до скорочення кількості годин фундаментальних дисциплін примушує шукати нові шляхи для підвищення ефективності викладання. Одним із способів такого підвищення є введення у навчальний процес елементів проблемності [1]. Проблемне навчання полягає у створенні для студентів проблемних ситуацій, усвідомленні і вирішенні цих ситуацій у ході активної пошукової діяльності, в процесі вирішення студентами проблемно-пізнавальних задач. Це все відбувається при максимальній самостійності і під загальним керівництвом викладача.Проблемне навчання дозволяє формувати особливий стиль розумової діяльності і дослідницької активності студентів.До останнього часу вважалося, що єдиним способом навчити студентів вирішувати задачі є практика у розв’язуванні великої кількості задач. Значна частина всього навчального часу, власне, на це витрачається. Та результати такої роботи, зазвичай, скромні: більшість студентів так і не оволодіває загальним підходом до вирішення задач і при зустрічі з незнайомим типом завдання, губиться, не знаючи з чого почати. В кінцевому рахунку ці задачі розв’язуються лише за допомогою викладача. Отже, потреба в зміні цього застарілого методу є нагальною. Але повністю побудувати навчання на основі проблемності – нереально. У студентів, переважно, різний рівень підготовки і різний інтелект. І якщо для когось проблемне завдання виявиться непосильним, то це вносить дезорганізацію у навчальну роботу.Для того, щоб вияснити рівень інтелекту студентів, а також їх здібності до вивчення таких фундаментальних дисциплін як фізика чи теоретична механіка, пропонується на першому практичному занятті провести ряд психологодіагностичних тестів. Це дасть можливість отримати достовірний прогноз оцінки (і, відповідно, рівня набутих і усвідомлених знань) на кінець вивчення студентами даного навчального предмету (фізики, теоретичної механіки), а також дозволить визначити наскільки інтенсивно можна застосовувати елементи проблемного навчання у конкретній групі.До сих пір для перевірки знань, необхідних для вивчення предмету, застосовувався вхідний контроль. За його допомогою можна було виявити той багаж знань, з яким студенти підходять до вивчення дисципліни. Але, як свідчить досвід викладання, вхідний контроль не показує реального рівня базових знань студентів, частина з яких просто забула за час канікул необхідний матеріал, інша частина ставиться до вхідного контролю формально, без інтересу. Використання ж комплексного тестування, яке включатиме відносно полегшений вхідний контроль, тест на визначення рівня інтелекту та тест на розуміння техніки, дасть можливість отримати достовірні дані про потенціал кожного студента в царині конкретної дисципліни (у даному випадку йдеться про фізику і теоретичну механіку).Існує досить значна кількість тестів для вимірювання рівня інтелектуального розвитку. Вартими уваги слід визнати шкали вимірювання інтелекту за Векслером [2], методику Равена [3] та тести Айзенка [4]. Але шкали Векслера є занадто громіздкими, а методика ","PeriodicalId":114302,"journal":{"name":"Theory and methods of learning fundamental disciplines in high school","volume":"99 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2014-04-02","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"114686178","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Володимир Миколайович Соловйов, Вікторія Володимирівна Соловйова
Наукові дослідження стають ефективними тоді, коли природу подій чи явищ можна розглядати з єдиних позицій, виробити універсальний підхід до них, сформувати загальні закономірності. Більшість сучасних фундаментальних наукових проблем і високих технологій тісно пов’язані з явищами, які лежать на границях різних рівнів організації. Природничі та деякі з гуманітарних наук (економіка, соціологія, психологія) розробили концепції і методи для кожного із ієрархічних рівнів, але не володіють універсальними підходами для опису того, що відбувається між цими рівнями ієрархії. Неспівпадання ієрархічних рівнів різних наук – одна із головних перешкод для розвитку дійсної міждисциплінарності (синтезу різних наук) і побудови цілісної картини світу. Виникає проблема формування нового світогляду і нової мови.Теорія складних систем – це одна із вдалих спроб побудови такого синтезу на основі універсальних підходів і нової методології [1]. В російськомовній літературі частіше зустрічається термін “синергетика”, який, на наш погляд, означує більш вузьку теорію самоорганізації в системах різної природи [2].Мета роботи – привернути увагу до нових можливостей, що виникають при розв’язанні деяких задач, виходячи з уявлень нової науки.На жаль, теорія складності не має до сих пір чіткого математичного визначення і може бути охарактеризована рисами тих систем і типів динаміки, котрі являються предметом її вивчення. Серед них головними є:– Нестабільність: складні системи прагнуть мати багато можливих мод поведінки, між якими вони блукають в результаті малих змін параметрів, що управляють динамікою.– Неприводимість: складні системи виступають як єдине ціле і не можуть бути вивчені шляхом розбиття їх на частини, що розглядаються ізольовано. Тобто поведінка системи зумовлюється взаємодією складових, але редукція системи до її складових спотворює більшість аспектів, які притаманні системній індивідуальності.– Адаптивність: складні системи часто включають множину агентів, котрі приймають рішення і діють, виходячи із часткової інформації про систему в цілому і її оточення. Більш того, ці агенти можуть змінювати правила своєї поведінки на основі такої часткової інформації. Іншими словами, складні системи мають здібності черпати скриті закономірності із неповної інформації, навчатися на цих закономірностях і змінювати свою поведінку на основі нової поступаючої інформації.– Емерджентність (від існуючого до виникаючого): складні системи продукують неочікувану поведінку; фактично вони продукують патерни і властивості, котрі неможливо передбачити на основі знань властивостей їх складових, якщо розглядати їх ізольовано.Ці та деякі менш важливі характерні риси дозволяють відділити просте від складного, притаманного найбільш фундаментальним процесам, які мають місце як в природничих, так і в гуманітарних науках і створюють тим самим істинний базис міждисциплінарності. За останні 30–40 років в теорії складності було розроблено нові наукові методи, які дозволяють універсально описати складну
复杂性理论使我们能够修订风险学的一些主要规定，并明确预测灾难性事件的算法[7]。
{"title":"Теорія складних систем як основа міждисциплінарних досліджень","authors":"Володимир Миколайович Соловйов, Вікторія Володимирівна Соловйова","doi":"10.55056/fund.v1i1.424","DOIUrl":"https://doi.org/10.55056/fund.v1i1.424","url":null,"abstract":"Наукові дослідження стають ефективними тоді, коли природу подій чи явищ можна розглядати з єдиних позицій, виробити універсальний підхід до них, сформувати загальні закономірності. Більшість сучасних фундаментальних наукових проблем і високих технологій тісно пов’язані з явищами, які лежать на границях різних рівнів організації. Природничі та деякі з гуманітарних наук (економіка, соціологія, психологія) розробили концепції і методи для кожного із ієрархічних рівнів, але не володіють універсальними підходами для опису того, що відбувається між цими рівнями ієрархії. Неспівпадання ієрархічних рівнів різних наук – одна із головних перешкод для розвитку дійсної міждисциплінарності (синтезу різних наук) і побудови цілісної картини світу. Виникає проблема формування нового світогляду і нової мови.Теорія складних систем – це одна із вдалих спроб побудови такого синтезу на основі універсальних підходів і нової методології [1]. В російськомовній літературі частіше зустрічається термін “синергетика”, який, на наш погляд, означує більш вузьку теорію самоорганізації в системах різної природи [2].Мета роботи – привернути увагу до нових можливостей, що виникають при розв’язанні деяких задач, виходячи з уявлень нової науки.На жаль, теорія складності не має до сих пір чіткого математичного визначення і може бути охарактеризована рисами тих систем і типів динаміки, котрі являються предметом її вивчення. Серед них головними є:– Нестабільність: складні системи прагнуть мати багато можливих мод поведінки, між якими вони блукають в результаті малих змін параметрів, що управляють динамікою.– Неприводимість: складні системи виступають як єдине ціле і не можуть бути вивчені шляхом розбиття їх на частини, що розглядаються ізольовано. Тобто поведінка системи зумовлюється взаємодією складових, але редукція системи до її складових спотворює більшість аспектів, які притаманні системній індивідуальності.– Адаптивність: складні системи часто включають множину агентів, котрі приймають рішення і діють, виходячи із часткової інформації про систему в цілому і її оточення. Більш того, ці агенти можуть змінювати правила своєї поведінки на основі такої часткової інформації. Іншими словами, складні системи мають здібності черпати скриті закономірності із неповної інформації, навчатися на цих закономірностях і змінювати свою поведінку на основі нової поступаючої інформації.– Емерджентність (від існуючого до виникаючого): складні системи продукують неочікувану поведінку; фактично вони продукують патерни і властивості, котрі неможливо передбачити на основі знань властивостей їх складових, якщо розглядати їх ізольовано.Ці та деякі менш важливі характерні риси дозволяють відділити просте від складного, притаманного найбільш фундаментальним процесам, які мають місце як в природничих, так і в гуманітарних науках і створюють тим самим істинний базис міждисциплінарності. За останні 30–40 років в теорії складності було розроблено нові наукові методи, які дозволяють універсально описати складну ","PeriodicalId":114302,"journal":{"name":"Theory and methods of learning fundamental disciplines in high school","volume":"17 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2014-04-02","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"131228838","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Валентина Павлівна Синельникова, Людмила Олександрівна Маслова
Одним из этапов организации умственной деятельности и самостоятельной работы студента первого курса является овладение навыками учебного труда.Начальный этап такой организации – работа с учебной, научной литературой и умение составлять конспект.Материал, изучаемый в вузе, по своему характеру и методике изложения отличается от школьного материала. В связи с этим большинство преподавателей на своей первой лекции знакомят студентов с общими правилами конспектирования, дают рекомендации по ведению конспекта лекции и практическим приемам. Изучение ряда таких приемов дает возможность лаконично излагать лекцию и использовать всякого рода сокращения. Так, при изложении курса начертательной геометрии и математики используются, кроме языка слов, условные знаки-символы. К примеру: – параллельность, – перпендикулярность, – совпадение, – принадлежность, ∩ – взаимное пересечение и др.Конспект лекций является важным звеном в организации самостоятельной дальнейшей работы с литературой.Преподаватель систематически руководит творческой работой студента по проработке материала, изложенного в технической литературе: периодически проверяет конспекты лекций, наличие всех лекций в полном объеме, делает свои замечания по их введению, требует их доработки.Опыт показал, что грамотно написанный лекционный конспект экономит время студентам при их подготовке к практическим занятиям, коллоквиумам, зачетам и экзаменам. Эффективность учебного процесса значительно повысилась, о чем свидетельствуют качественные показатели знаний студентов на экзаменах и зачетах.
{"title":"Роль конспекта как средства повышения эффективности обучения","authors":"Валентина Павлівна Синельникова, Людмила Олександрівна Маслова","doi":"10.55056/fund.v1i1.423","DOIUrl":"https://doi.org/10.55056/fund.v1i1.423","url":null,"abstract":"Одним из этапов организации умственной деятельности и самостоятельной работы студента первого курса является овладение навыками учебного труда.Начальный этап такой организации – работа с учебной, научной литературой и умение составлять конспект.Материал, изучаемый в вузе, по своему характеру и методике изложения отличается от школьного материала. В связи с этим большинство преподавателей на своей первой лекции знакомят студентов с общими правилами конспектирования, дают рекомендации по ведению конспекта лекции и практическим приемам. Изучение ряда таких приемов дает возможность лаконично излагать лекцию и использовать всякого рода сокращения. Так, при изложении курса начертательной геометрии и математики используются, кроме языка слов, условные знаки-символы. К примеру: – параллельность, – перпендикулярность, – совпадение, – принадлежность, ∩ – взаимное пересечение и др.Конспект лекций является важным звеном в организации самостоятельной дальнейшей работы с литературой.Преподаватель систематически руководит творческой работой студента по проработке материала, изложенного в технической литературе: периодически проверяет конспекты лекций, наличие всех лекций в полном объеме, делает свои замечания по их введению, требует их доработки.Опыт показал, что грамотно написанный лекционный конспект экономит время студентам при их подготовке к практическим занятиям, коллоквиумам, зачетам и экзаменам. Эффективность учебного процесса значительно повысилась, о чем свидетельствуют качественные показатели знаний студентов на экзаменах и зачетах.","PeriodicalId":114302,"journal":{"name":"Theory and methods of learning fundamental disciplines in high school","volume":"50 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2014-04-02","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"125662920","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Георгій Семенович Покідишев, Валентина Павлівна Синельникова, Надія Олексіївна Данько
Студенты, обучающиеся без отрыва от производства, требуют к себе внимательного отношения, так как условия их учебной деятельности существенно отличаются от условий студентов дневных отделений. Необходимо отметить основные психолого-педагогические особенности системы заочного обучения.Заочное обучение – своеобразная дидактическая система, которую можно назвать управляемым самообразованием. Главным в работе с заочниками является управление их учебой в межсессионный период. При заочном обучении имеет место ограниченность психолого-педагогических возможностей воздействия на студента, вытекающего из ограничения по времени общения студента с преподавателем.Формирование студента-заочника как специалиста происходит под влиянием различных коллективов: производственного, семейного, студенческого. Все эти коллективы формируют отношение студента к учебе.К психолого-педагогическим особенностям заочного обучения следует отнести следующие моменты: форма обучения для студентов новая; отдаленность места жительства от вуза; отсутствие навыков самостоятельной работы; неумение планировать и рационально использовать свободное врем; самостоятельная подготовка к экзаменам; связь с производством; студенты-заочники заметно различаются по образованию (школа, техникум, училище), полученному до поступления в вуз; по возрасту; работе, стажу работы, общему развитию, быстроте восприятия, глубине мышления.При выборе методики обучения необходимо учесть, что обучение можно представить как процесс стимуляции внешней и внутренней активности обучаемого и управления его. При этом необходимо объединение трех уровней активности – информационного, мотивационного и потребностного. Причем необходимо опережающее формирование мотивов и потребностей, что создает почву для того, что бы информация ни осталась не востребованной. К сожалению, в техническом вузе педагогика ориентирована на информационный уровень активности.Исследования показали, что в первую очередь требуют усовершенствования те элементы учебной деятельности, которые связаны с планированием и организацией самостоятельной работы заочника. На первый план выступает задача целенаправленного формирования умственных действий, управления этим процессом (умение классифицировать и обобщать материал, умение применять его на практике). Качество знаний определяется, таким образом, с одной стороны, характером деятельности самих обучаемых, а с другой – степенью управлению его со стороны преподавателей.Среди всех видов занятий особое место в заочной системе обучения принадлежит лекции. Она должна дать основные понятия по излагаемому предмету и указать, в каком направлении следует изучать его подробнее. Эти лекции по своему содержанию существенно отличаются от лекций, читаемых на дневном отделении, где излагается весь материал курса. Задача лектора, работающего со студентами заочной формы обучения, заключается в том, что бы помочь им понять, что является основным, наиболее существенным. Из этого следует, что в таких лекциях описательная часть до
{"title":"Психолого-педагогические особенности преподавания графических дисциплин при заочной форме обучения","authors":"Георгій Семенович Покідишев, Валентина Павлівна Синельникова, Надія Олексіївна Данько","doi":"10.55056/fund.v1i1.418","DOIUrl":"https://doi.org/10.55056/fund.v1i1.418","url":null,"abstract":"Студенты, обучающиеся без отрыва от производства, требуют к себе внимательного отношения, так как условия их учебной деятельности существенно отличаются от условий студентов дневных отделений. Необходимо отметить основные психолого-педагогические особенности системы заочного обучения.Заочное обучение – своеобразная дидактическая система, которую можно назвать управляемым самообразованием. Главным в работе с заочниками является управление их учебой в межсессионный период. При заочном обучении имеет место ограниченность психолого-педагогических возможностей воздействия на студента, вытекающего из ограничения по времени общения студента с преподавателем.Формирование студента-заочника как специалиста происходит под влиянием различных коллективов: производственного, семейного, студенческого. Все эти коллективы формируют отношение студента к учебе.К психолого-педагогическим особенностям заочного обучения следует отнести следующие моменты: форма обучения для студентов новая; отдаленность места жительства от вуза; отсутствие навыков самостоятельной работы; неумение планировать и рационально использовать свободное врем; самостоятельная подготовка к экзаменам; связь с производством; студенты-заочники заметно различаются по образованию (школа, техникум, училище), полученному до поступления в вуз; по возрасту; работе, стажу работы, общему развитию, быстроте восприятия, глубине мышления.При выборе методики обучения необходимо учесть, что обучение можно представить как процесс стимуляции внешней и внутренней активности обучаемого и управления его. При этом необходимо объединение трех уровней активности – информационного, мотивационного и потребностного. Причем необходимо опережающее формирование мотивов и потребностей, что создает почву для того, что бы информация ни осталась не востребованной. К сожалению, в техническом вузе педагогика ориентирована на информационный уровень активности.Исследования показали, что в первую очередь требуют усовершенствования те элементы учебной деятельности, которые связаны с планированием и организацией самостоятельной работы заочника. На первый план выступает задача целенаправленного формирования умственных действий, управления этим процессом (умение классифицировать и обобщать материал, умение применять его на практике). Качество знаний определяется, таким образом, с одной стороны, характером деятельности самих обучаемых, а с другой – степенью управлению его со стороны преподавателей.Среди всех видов занятий особое место в заочной системе обучения принадлежит лекции. Она должна дать основные понятия по излагаемому предмету и указать, в каком направлении следует изучать его подробнее. Эти лекции по своему содержанию существенно отличаются от лекций, читаемых на дневном отделении, где излагается весь материал курса. Задача лектора, работающего со студентами заочной формы обучения, заключается в том, что бы помочь им понять, что является основным, наиболее существенным. Из этого следует, что в таких лекциях описательная часть до","PeriodicalId":114302,"journal":{"name":"Theory and methods of learning fundamental disciplines in high school","volume":"39 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2014-04-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"133971910","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Валерій Іванович Пустогов, Марія Миколаївна Орфанова
В настоящее время этап развития школы – информационный. Школа перестраивается, появляются новые компьютерные технологии, увеличивается объем получаемой информации через Интернет, телевидение, осуществляется электронная запись информации. Появилось огромное пространство выбора (специальности, мест работы, страны проживания, направления учёбы), которое позволяет полностью раскрыться личности. Цель школы – научить учеников, студентов жить в динамически меняющемся обществе.Новыми подходами к содержанию обучения являются попытки развить в человеке его таланты. Для этого некоторые предметы предлагают перевести на факультатив (история, религиоведение, культурология, физкультура, труд). Для некоторых индивидуальностей даже полезна замена спецпредметов (математика, физика, химия, литература, иностранный язык) на оригинальное увлечение, несущее полезную информацию и культурное развитие, т.е. перевод на индивидуальный график учёбы (научной работы).Развитие школы и технического ВУЗа должны иметь преемственность в обновлённых приёмах педагогической техники и выборе приобретённых знаний при обучении. Основные принципы педагогической техники состоят в свободе выбора, в открытости изучаемых предметов, освоении знаний в форме деятельности, в обратной связи, согласовании формы, темпа и содержания обучения с возможностями студентов.Предоставляя студенту право выбора, мы уравновешиваем эту свободу выбора осознанной ответственностью за свой выбор. Например, можно предложить студенту много задач по данному разделу и дать ему право выбрать для решения любые из них. Это возможно только при осознанном выборе, основанном на своих знаниях, слабый студент не сможет выбрать лёгкую задачу.Необходимо:показать студенту границы изучаемого предмета, ознакомить с проблемами, которые лежат за пределами изучаемого курса;освоение знаний, умений, навыков организовывать в форме деятельности (лабораторные работы, моделирование);регулярно контролировать процесс обучения с помощью развитой системы приёмов обратной связи. Преподаватель отслеживает настроение студентов, степень их заинтересованности, уровень понимания;максимально использовать знания, возможности самих студентов с целью повышения результативности, чтоб студент сам стремился узнать – а что же дальше?согласовывать форму и содержание, ритм, темп и сложность обучения с возможностями самих студентов. Тогда они почувствуют свою успешность, и сами захотят обучаться и даже будут взаимно обучать друг друга.Руководствуясь этими принципами педагогической техники, мы должны учить детей (учеников, студентов) жить в мире, которого не знаем сами – в мире будущего. Этот парадокс возник недавно, когда технологические и научные представления стали меняться в течение одного поколения.Образование опирается на передачу знаний, зачастую устаревших ещё до того, как войти в учебные программы.Вся система обучения в школе и техническом университете перестраивается таким образом, чтобы дать учащемуся вместо узкоспециального образования систему знаний
{"title":"Место фундаментальных дисциплин в техническом вузе на этапе развития информационных технологий","authors":"Валерій Іванович Пустогов, Марія Миколаївна Орфанова","doi":"10.55056/fund.v1i1.419","DOIUrl":"https://doi.org/10.55056/fund.v1i1.419","url":null,"abstract":"В настоящее время этап развития школы – информационный. Школа перестраивается, появляются новые компьютерные технологии, увеличивается объем получаемой информации через Интернет, телевидение, осуществляется электронная запись информации. Появилось огромное пространство выбора (специальности, мест работы, страны проживания, направления учёбы), которое позволяет полностью раскрыться личности. Цель школы – научить учеников, студентов жить в динамически меняющемся обществе.Новыми подходами к содержанию обучения являются попытки развить в человеке его таланты. Для этого некоторые предметы предлагают перевести на факультатив (история, религиоведение, культурология, физкультура, труд). Для некоторых индивидуальностей даже полезна замена спецпредметов (математика, физика, химия, литература, иностранный язык) на оригинальное увлечение, несущее полезную информацию и культурное развитие, т.е. перевод на индивидуальный график учёбы (научной работы).Развитие школы и технического ВУЗа должны иметь преемственность в обновлённых приёмах педагогической техники и выборе приобретённых знаний при обучении. Основные принципы педагогической техники состоят в свободе выбора, в открытости изучаемых предметов, освоении знаний в форме деятельности, в обратной связи, согласовании формы, темпа и содержания обучения с возможностями студентов.Предоставляя студенту право выбора, мы уравновешиваем эту свободу выбора осознанной ответственностью за свой выбор. Например, можно предложить студенту много задач по данному разделу и дать ему право выбрать для решения любые из них. Это возможно только при осознанном выборе, основанном на своих знаниях, слабый студент не сможет выбрать лёгкую задачу.Необходимо:показать студенту границы изучаемого предмета, ознакомить с проблемами, которые лежат за пределами изучаемого курса;освоение знаний, умений, навыков организовывать в форме деятельности (лабораторные работы, моделирование);регулярно контролировать процесс обучения с помощью развитой системы приёмов обратной связи. Преподаватель отслеживает настроение студентов, степень их заинтересованности, уровень понимания;максимально использовать знания, возможности самих студентов с целью повышения результативности, чтоб студент сам стремился узнать – а что же дальше?согласовывать форму и содержание, ритм, темп и сложность обучения с возможностями самих студентов. Тогда они почувствуют свою успешность, и сами захотят обучаться и даже будут взаимно обучать друг друга.Руководствуясь этими принципами педагогической техники, мы должны учить детей (учеников, студентов) жить в мире, которого не знаем сами – в мире будущего. Этот парадокс возник недавно, когда технологические и научные представления стали меняться в течение одного поколения.Образование опирается на передачу знаний, зачастую устаревших ещё до того, как войти в учебные программы.Вся система обучения в школе и техническом университете перестраивается таким образом, чтобы дать учащемуся вместо узкоспециального образования систему знаний ","PeriodicalId":114302,"journal":{"name":"Theory and methods of learning fundamental disciplines in high school","volume":"3 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2014-04-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"125984326","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Сергей Михайлович Новичонок, Валентина Всеволодовна Тарасова
Постоянно растущий темп научно технического прогресса накладывает все более жесткие требования качеству знаний выпускника, период адаптации стремительно сокращается. Это обусловлено, как экономическими проблемами, так и высокой скоростью морального старения определенных знаний. В тоже время объем гуманитарных дисциплин в современных учебных планах значительно увеличен. Это приводит к тому, что немалый объем информации будущему специалисту придется осваивать самостоятельно и в сжатые сроки. В этих условиях очевидны требования к методам, применяемым в процессе обучения в основной период обучения. Применяемые методы должны обеспечивать выполнение двух основных задач:хорошую запоминаемость фундаментальных знаний;привитие обучаемым навыков анализа нового, способности работать в коллективе, способности к самостоятельной систематизации вновь получаемых знаний.Существует множество методов позволяющих в той или иной мере выполнить эти задачи. По нашему мнению, наиболее применимыми, прошедшими достаточно широкую апробацию в практике преподавания в учебных заведениях всех ступеней, начиная от школы и кончая ВУЗом, являются следующие:Обучение на базе опорных сигналов, автор В.Ф.Шаталов.Использование логико-графических схем, автор С.Н. Лысенкова.Из методики В.Ф. Шаталова авторами были использованы следующие основные рекомендации и идеи:Идея крупных блоков – учебный материал излагается крупными дидактическими дозами.Постоянный и полный контроль всех обучаемых, обеспечивающий систематичность в работе.Создание атмосферы сотрудничества педагога и обучаемого, в которой формируется единство цели, позволяющее обеспечить обучение без принуждения.Обучение на высоком уровне трудности. Необходимо перед обучаемым ставить трудную задачу, но и внушать уверенность в успехе.Представление информации крупными блоками осуществляется посредством применения опорных конспектов, в которых большие дозы информации размещены на малом пространстве за счет использования ассоциативных символов. Опорные конспекты выступают как элементы обобщения и систематизации знаний по изучаемой дисциплине в целом, а также отдельных ее разделов, выявления физической и математической сущности изучаемых явлений, дают представление об объеме изучаемого материала и предназначены для сокращения времени при изучении материала и его запоминания.Требования к опорному конспекту: лаконичность, структурность, унификация, автономность, простота, привычность ассоциаций и стереотипов, внешняя непохожесть одного конспекта на другой. Структура такого конспекта представлена на рис. 1.Рис. 1. Структура опорного конспекта В качестве примера на рис. 3. приведен опорный конспект по теме «Уравнения Максвелла».Логико-графическая схема (рис. 2) применяется авторами для облегчения вывода формул. Порядок составления схемы следующий: Составляется таблица, число столбцов которой равно числу известных утверждений не требующих доказательства. Число строк равно числу проводимых преобразований. Все не требующие доказательства выражен
随着科技进步的不断增长，对研究生知识质量的要求越来越严格，适应时间也在迅速减少。这是由于经济问题和某些知识的高速老化。与此同时，现代课程中的人文学科数量大幅增加。这意味着未来的专家将在短时间内独自掌握大量信息。在这种情况下，对主流学习中使用的方法的需求是显而易见的。应用的方法必须实现两个主要目标:良好的基本知识记忆;教育新技能分析，团队工作能力，独立系统新知识。有许多方法可以以这样或那样的方式完成这些任务。我们认为，最适用的做法是在教育机构中广泛教授从学校到高等教育的所有阶段，如下:使用逻辑图形电路，作者s . n . lesenkov。在shatalov的方法中，作者使用了以下基本的建议和想法:大块的想法——教学材料是用大剂量的双d表示的。对所有培训人员的持续和完全控制，确保了工作的系统。创造教师和受教育人员合作的氛围，在这种氛围中形成了统一的目标，允许在没有胁迫的情况下提供培训。高水平的培训是困难的。一个人必须在学习前设定一个困难的目标，但也要对成功充满信心。主要的信息是通过使用参考大纲来表示的，在这些大纲中，大量的信息被放置在小空间中，使用联想符号。参考大纲是研究学科知识的概括和系统，以及个别部分，识别研究现象的物理和数学性质，使人们了解研究材料的数量，并设计用来缩短研究和记忆的时间。参考大纲的要求:简洁、结构、统一、自治、简单、联想习惯和刻板印象，以及一个大纲的外部不相似性。这种大纲的结构是在大米上。1.Рис。1. 参考大纲的结构，以大米为例。3. 这里有一个关于麦克斯韦方程的参考提纲。逻辑图解电路2)被作者用来简化公式的输出。示意图的顺序如下:创建一个表，列的数量等于已知陈述的数量，不需要证明。行的数量等于转换的数量。所有非必要的表达式(变量、法律)都位于最上面一行，难度从左到右。公式的输出从左到右，从上到下，通过相互连接使用的列。最后会有一行一行。参考笔记无疑很难在课堂上快速地展示在笔记本中学习的图像。与此同时，在独立工作期间对大纲进行修改和修改大大提高了人们的理解。因此，需要出版一本课程参考大纲汇编。另一方面，学生收集的参考大纲大大减少了听写时间(大多数学生花了很长时间才掌握笔记的艺术)，从而使他们能够重新评估课程的体积和内容。尽管有各种各样的活动，但有两种主要的方式来描述提供的培训方法。在演讲过程中，讲师提供了一个参考笔记，并简要地概述了讲稿的主要内容。然后是演讲材料的陈述，有必要的解释和数学证据。我们想在这里提到一些困难。在编写参考大纲时，必须使用公式。因为公式本身很容易陷入极端:要么参考大纲只是公式，要么只是图片。此外，有时候没有什么比展示一个公式的输出更好的了。这是最适合使用逻辑图形电路的地方。实践性课程是按照以下顺序进行的:“热身”，即快速调查，目的是“把”所有学生纳入工作，让他们学习。这是一个书面的“会议”来监督学生的准备工作。在此过程中，要么恢复参考大纲(或部分)，要么解决参考大纲文本中考虑的标准问题的变体。 实际问题的独立解决方案。为了让培训在高水平上进行，每个学生都必须完成的最低限度任务。教师通常单独处理每一个问题，向落后的人提出指导问题，帮助他们通过检查完成任务来确定正确的解决方法。如果挑战使大多数人感到困难，那么它的进展将是集体讨论的。在课程中，有义务讨论解决方案的实际需要。在实践中使用拟议的方法和想法可以产生某些积极的结果:学习材料被更快地精简，这是发展学习人员生产力思维的关键条件。学生的准备成为一种常态，一种制度，而不是例外。学生们不怕在他们的推理、假设、积极参与讨论，这改善了观众的心理氛围，创造了一种创造性的氛围。所有的学生都在学习基本知识。即使是最弱的人也对学习和活动感兴趣，因为每个人都以自己的速度工作。如果(v) = BvE BlvFэм= BlI v = const F = v = FэмFэмF∙∙v v = BlI F∙∙v = Blv∙I = EIРис。2. 电机的一般性质主题逻辑图解电路 实际问题的独立解决方案。为了让培训在高水平上进行，每个学生都必须完成的最低限度任务。教师通常单独处理每一个问题，向落后的人提出指导问题，帮助他们通过检查完成任务来确定正确的解决方法。如果挑战使大多数人感到困难，那么它的进展将是集体讨论的。在课程中，有义务讨论解决方案的实际需要。在实践中使用拟议的方法和想法可以产生某些积极的结果:学习材料被更快地精简，这是发展学习人员生产力思维的关键条件。学生的准备成为一种常态，一种制度，而不是例外。学生们不怕在他们的推理、假设、积极参与讨论，这改善了观众的心理氛围，创造了一种创造性的氛围。所有的学生都在学习基本知识。即使是最弱的人也对学习和活动感兴趣，因为每个人都以自己的速度工作。如果(v) = BvE BlvFэм= BlI v = const F = v = FэмFэмF∙∙v v = BlI F∙∙v = Blv∙I = EIРис。2. 电机的一般性质主题逻辑图解电路
{"title":"Использование опорных сигналов при изучении технических дисциплин","authors":"Сергей Михайлович Новичонок, Валентина Всеволодовна Тарасова","doi":"10.55056/fund.v1i1.417","DOIUrl":"https://doi.org/10.55056/fund.v1i1.417","url":null,"abstract":"Постоянно растущий темп научно технического прогресса накладывает все более жесткие требования качеству знаний выпускника, период адаптации стремительно сокращается. Это обусловлено, как экономическими проблемами, так и высокой скоростью морального старения определенных знаний. В тоже время объем гуманитарных дисциплин в современных учебных планах значительно увеличен. Это приводит к тому, что немалый объем информации будущему специалисту придется осваивать самостоятельно и в сжатые сроки. В этих условиях очевидны требования к методам, применяемым в процессе обучения в основной период обучения. Применяемые методы должны обеспечивать выполнение двух основных задач:хорошую запоминаемость фундаментальных знаний;привитие обучаемым навыков анализа нового, способности работать в коллективе, способности к самостоятельной систематизации вновь получаемых знаний.Существует множество методов позволяющих в той или иной мере выполнить эти задачи. По нашему мнению, наиболее применимыми, прошедшими достаточно широкую апробацию в практике преподавания в учебных заведениях всех ступеней, начиная от школы и кончая ВУЗом, являются следующие:Обучение на базе опорных сигналов, автор В.Ф.Шаталов.Использование логико-графических схем, автор С.Н. Лысенкова.Из методики В.Ф. Шаталова авторами были использованы следующие основные рекомендации и идеи:Идея крупных блоков – учебный материал излагается крупными дидактическими дозами.Постоянный и полный контроль всех обучаемых, обеспечивающий систематичность в работе.Создание атмосферы сотрудничества педагога и обучаемого, в которой формируется единство цели, позволяющее обеспечить обучение без принуждения.Обучение на высоком уровне трудности. Необходимо перед обучаемым ставить трудную задачу, но и внушать уверенность в успехе.Представление информации крупными блоками осуществляется посредством применения опорных конспектов, в которых большие дозы информации размещены на малом пространстве за счет использования ассоциативных символов. Опорные конспекты выступают как элементы обобщения и систематизации знаний по изучаемой дисциплине в целом, а также отдельных ее разделов, выявления физической и математической сущности изучаемых явлений, дают представление об объеме изучаемого материала и предназначены для сокращения времени при изучении материала и его запоминания.Требования к опорному конспекту: лаконичность, структурность, унификация, автономность, простота, привычность ассоциаций и стереотипов, внешняя непохожесть одного конспекта на другой. Структура такого конспекта представлена на рис. 1.Рис. 1. Структура опорного конспекта В качестве примера на рис. 3. приведен опорный конспект по теме «Уравнения Максвелла».Логико-графическая схема (рис. 2) применяется авторами для облегчения вывода формул. Порядок составления схемы следующий: Составляется таблица, число столбцов которой равно числу известных утверждений не требующих доказательства. Число строк равно числу проводимых преобразований. Все не требующие доказательства выражен","PeriodicalId":114302,"journal":{"name":"Theory and methods of learning fundamental disciplines in high school","volume":"37 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2014-04-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"115080432","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：