Освіта – основа інтелектуального, культурного, духовного, соціального, економічного розвитку суспільства і держави. Метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, підвищення освітнього рівня народу, забезпечення народного господарства кваліфікованими фахівцями [1].Провідним орієнтиром в ХХІ столітті в суспільстві знань постають гуманізація та інтелектуалізація соціальних відносин, а першочергового значення набувають знання та інформація. Актуальність проблеми обумовлюється перетворенням освіти на один з вирішальних соціокультурних чинників інформаційного суспільства. З огляду на динамічні зміни у сучасному глобалізованому світі, які детермінували нові вимоги до рівня освіти, професійної підготовки і компетентностей фахівців, сьогодні на національну вищу освіту покладається завдання формування сучасної національної еліти, здатної забезпечити відтворення та розвиток інноваційного потенціалу демократизації суспільства.Реорганізація освіти відповідно до вимог сучасності – комплексне завдання. Воно включає модернізацію управління як всієї системи освіти, так і окремими її закладами; зміну форм і методів навчального процесу; підвищення якості навчання студентів; перегляд кількості напрямів підготовки; постійне підвищення кваліфікації професорсько-викладацького складу; забезпечення академічної і трудової мобільності студентства; інноваційні підходи до проблем фінансування та самофінансування освітніх закладів тощо. Зокрема, у Національній доктрині розвитку освіти пріоритетним розвитком визначено впровадження новітніх інформаційно-комунікативних технологій, а поєднання освіти і науки розглядається як умова модернізації системи освіти, головне джерело її подальшого розвитку [2].Актуальні проблеми становлення сучасної освітньої парадигми та модернізаційних зрушень в системі вищої освіти проаналізовані в роботах В. П. Андрущенка, М. З. Згуровського, І. А. Зязюна, С. Ф. Клепка, К. В. Корсака, В. Г. Кременя, В. І. Лугового та інших вітчизняних науковців. В роботах Д. Белла, З. Бжезинського, І. Валлерстайна, У. Дайзарда, Ж. Еллюля, Г. Кана, Г. Кіссінджера, Р. Коена, Ж.-Ф.Ліотара, Т. Куна, М. Макклюєна, Й. Масуди, Р. Рорті, Т. Стоуньєра, А. Тоффлера, А. Турена, Ф. Уебстера, П. Фейєрабенда, М. Фуко, Ф. Фукуями, Ю. Хаяші, Ф. Хіггса, П. Штомпки, К. Ясперса відображено проблеми концептуальних засад глобальних змін суспільства, визначено теоретичні (наукові, інтелектуальні) знання, інновації та інформаційні технології.Ключові проблеми інформатизації освіти як складової інформатизації суспільства, аналіз педагогічного потенціалу інформатизації навчального процесу розкрито в працях В. Ю. Бикова, А. Ф. Верланя, А. М. Гуржія, Ю. О. Дорошенка, А. П. Єршова, М. І. Жалдака, Ю. О. Жука, Ю. І. Машби
教育是社会和国家智力、文化、精神、社会和经济发展的基础。教育的目的是全面发展人的个性和社会的最高价值，发展人的才能、智力和体力，进行高尚道德品质的教育，培养能够做出自觉社会选择的公民，在此基础上丰富人民的智力、创造力和文化潜力，提高人民的教育水平，为国民经济提供合格的专业人才[1]。教育转变为信息社会的决定性社会文化因素之一，决定了这一问题的相关性。鉴于现代全球化世界的动态变化决定了对教育水平、专业培训和专家能力的新要求，今天，国家高等教育的任务是培养能够确保社会民主化创新潜力的再生产和发展的现代国家精英。根据当前要求重组教育是一项复杂的任务，其中包括整个教育系统及其各个机构的管理现代化；改变教育过程的形式和方法；提高学生的学习质量；审查培训领域的数量；教师队伍的持续专业发展；确保学生的学术和劳动流动性；以创新的方式解决教育机构的筹资和自筹资金问题，等等。特别是，《国家教育发展理论》将引进最新的信息和通信技术确定为优先发展事项，教育与科学的结合被视为教育系统现代化的条件和进一步发展的主要源泉[2]。V. P. Andrushchenko、M. Z. Zgurovsky、I. A. Zyazyun、S. F. Klepko、K. V. Korsak、V. G. Kremen、V. I. Lugovyi 和其他国内学者的著作分析了现代教育范式的形成和高等教育系统现代化转变的实际问题。在 D. Bell、Z. Brzezinski、I. Wallerstein、W. Dysard、J. Ellul、G. Kahn、H. Kissinger、R. Cohen、J. -F.F. Lyotard、T. Kuhn、M. McClure、Y. Masuda、R. Rorty、T. Stonier、A. Toffler、A. Touraine、F. Webster、P. Feyerabend、M. Foucault、F. Fukuyama、Y. Hayashi、F. Higgs、P. Stompka、K. Jaspers。雅斯贝尔斯反映了全球社会变革的概念基础问题，定义了理论（科学、知识）知识、创新和信息技术。V. Y. Bykov、A. F. Verlan、A. M. Gurzhiy、Y. O. Doroshenko、A. P. Yershov、M. I. Zhaldak、Y. O. Zhuk、Y. I. Mashbyts、I. F. Prokopenko、V. D. Rudenko、O. V. Spivakovsky 和许多其他科学家的著作揭示了作为社会信息化组成部分的教育信息化的关键问题，分析了教育过程信息化的教学潜力。A. P. Yershov、M. I. Zhaldak、K.K.K.等人的著作反映了对计算机科学教育问题的分析，以及对现代条件下计算机科学教学的理论和方法的研究。Zhaldak, K.K. Kolin, E.I. Kuznetsov, O.A. Kuznetsov, M.P. Lapchyk, V.M. Monakhov, N.V. Morze, O.O. Rakitina, Y.S. Ramskyi, S.A. Rakov, S.O. Semerikov, V.F. Sukhina, Y.V. Trius等人的著作中。然而，尽管就国家高等教育改革的诸多问题发表了大量科学论文，但如今需要进一步思考和分析的问题范围已被清晰地勾勒出来。博洛尼亚进程的许多文件都指出，博洛尼亚进程并未规定统一教育内容，相反，每个参与国都应保留教育内容和高等教育专家培训方面的民族特色、特性和成就，然后在高等教育组织中引入创新的进步方法。对建筑教育理论和实践的分析表明，青年建筑师的专业培训水平不符合国际要求，这对建筑活动的产品产生了负面影响，进而影响了环境质量。这是由于未来的专业人员需要持续、有目的地参与专业和社会文化体验，掌握最新的信息和通信技术，与缺乏有效的教育技术来形成未来建筑师的专业文化之间的矛盾[3]。
{"title":"Реформування архітектурної освіти","authors":"Інна Валеріївна Бірілло","doi":"10.55056/fund.v8i1.194","DOIUrl":"https://doi.org/10.55056/fund.v8i1.194","url":null,"abstract":"Освіта – основа інтелектуального, культурного, духовного, соціального, економічного розвитку суспільства і держави. Метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, підвищення освітнього рівня народу, забезпечення народного господарства кваліфікованими фахівцями [1].Провідним орієнтиром в ХХІ столітті в суспільстві знань постають гуманізація та інтелектуалізація соціальних відносин, а першочергового значення набувають знання та інформація. Актуальність проблеми обумовлюється перетворенням освіти на один з вирішальних соціокультурних чинників інформаційного суспільства. З огляду на динамічні зміни у сучасному глобалізованому світі, які детермінували нові вимоги до рівня освіти, професійної підготовки і компетентностей фахівців, сьогодні на національну вищу освіту покладається завдання формування сучасної національної еліти, здатної забезпечити відтворення та розвиток інноваційного потенціалу демократизації суспільства.Реорганізація освіти відповідно до вимог сучасності – комплексне завдання. Воно включає модернізацію управління як всієї системи освіти, так і окремими її закладами; зміну форм і методів навчального процесу; підвищення якості навчання студентів; перегляд кількості напрямів підготовки; постійне підвищення кваліфікації професорсько-викладацького складу; забезпечення академічної і трудової мобільності студентства; інноваційні підходи до проблем фінансування та самофінансування освітніх закладів тощо. Зокрема, у Національній доктрині розвитку освіти пріоритетним розвитком визначено впровадження новітніх інформаційно-комунікативних технологій, а поєднання освіти і науки розглядається як умова модернізації системи освіти, головне джерело її подальшого розвитку [2].Актуальні проблеми становлення сучасної освітньої парадигми та модернізаційних зрушень в системі вищої освіти проаналізовані в роботах В. П. Андрущенка, М. З. Згуровського, І. А. Зязюна, С. Ф. Клепка, К. В. Корсака, В. Г. Кременя, В. І. Лугового та інших вітчизняних науковців. В роботах Д. Белла, З. Бжезинського, І. Валлерстайна, У. Дайзарда, Ж. Еллюля, Г. Кана, Г. Кіссінджера, Р. Коена, Ж.-Ф.Ліотара, Т. Куна, М. Макклюєна, Й. Масуди, Р. Рорті, Т. Стоуньєра, А. Тоффлера, А. Турена, Ф. Уебстера, П. Фейєрабенда, М. Фуко, Ф. Фукуями, Ю. Хаяші, Ф. Хіггса, П. Штомпки, К. Ясперса відображено проблеми концептуальних засад глобальних змін суспільства, визначено теоретичні (наукові, інтелектуальні) знання, інновації та інформаційні технології.Ключові проблеми інформатизації освіти як складової інформатизації суспільства, аналіз педагогічного потенціалу інформатизації навчального процесу розкрито в працях В. Ю. Бикова, А. Ф. Верланя, А. М. Гуржія, Ю. О. Дорошенка, А. П. Єршова, М. І. Жалдака, Ю. О. Жука, Ю. І. Машби","PeriodicalId":114302,"journal":{"name":"Theory and methods of learning fundamental disciplines in high school","volume":"35 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2013-11-23","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"130470254","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Система освіти, яка ґрунтується на наукових засадах її організації, характеризується зміщенням акцентів від отримання готового наукового знання до оволодіння методами його отримання як основи розвитку загальнонаукових компетенцій.Уже достатньо чітко визначена спрямованість нової освітньої парадигми, осмислені її детермінуючі особливості, визначено предмет постнекласичної педагогіки та її основоположні аксіоми. Вироблені пріоритети всієї постнекласичної дидактики, аж до розроблення її категоріального апарату. Проте, на фоні такої колосальної роботи педагогічної думки так і не сформульовано достатньо чітко концептуальні основи постнекласичної дидактики, яка перебуває в стані активного формування як загалом, так і по відношенню до її природничо-наукової компоненти.На сучасному етапі модернізації освіти головним завданням стає формування у студентів здатності навчатися, самостійно здобувати знання і творчо мислити, приймати нестандартні рішення, відповідати за свої дії і прогнозувати їх наслідки; за період навчання у них мають бути сформовані такі навики, які їм будуть потрібні упродовж всього життя, у якій би галузі вони не працювали: самостійність суджень, уміння концентруватися на основних проблемах, постійно поповнювати власний запас знань.Зараз вимоги до рівня підготовки випускника пред’являються у формі компетенцій. Обов’язковими компонентами будь-якої компетенції є відповідні знання і уміння, а також особистісні якості випускника. Синтез цих компонентів, який виражається в здатності застосовувати їх у професійній діяльності, становлять сутність компетенції. Отже, інтегральним показником досягнення якісно нового результату, який відповідає вимогам до сучасного вчителя, виступає компетентність випускника університету. Оволодіння сукупністю універсальних (завдяки інтегральному підходові до викладання) і професійних компетенцій дозволить випускнику виконувати професійні обов’язки на високому рівні. Необхідно шляхом інтеграції навчальних дисциплін, використовуючи активні методи та інноваційні технології, які привчають до самостійного набуття знань і їх застосування, допомагати як формуванню практичних навиків пошуку, аналізу і узагальнення любої потрібної інформації, так і набуттю досвіду саморозвитку і самоосвіти, самоорганізації і самореалізації, сприяти становленню і розвиткові відповідних компетенцій, актуальних для майбутньої професійної діяльності учителя.Стосовно обговорюваного питання, то в результаті вивчення циклу природничих дисциплін випускник повинен знати фундаментальні закони природи, неорганічної і органічної матерії, біосфери, ноосфери, розвитку людини; уміти оцінювати проблеми взаємозв’язку індивіда, людського суспільства і природи; володіти навиками формування загальних уявлень про матеріальну першооснову Всесвіту. Звичайно, що забезпечити такі компетенції будь-яка окремо взята природнича наука не в змозі. Шлях до вирішення цієї проблеми лежить через їх інтеграцію, тобто через оволодіння масивом сучасних природничо-наукових знань
{"title":"Інтеграція природничо-наукових дисциплін у світлі компетентнісної парадигми освіти","authors":"Юрій Краснобокий, Ігор Ткаченко","doi":"10.55056/fund.v8i1.195","DOIUrl":"https://doi.org/10.55056/fund.v8i1.195","url":null,"abstract":"Система освіти, яка ґрунтується на наукових засадах її організації, характеризується зміщенням акцентів від отримання готового наукового знання до оволодіння методами його отримання як основи розвитку загальнонаукових компетенцій.Уже достатньо чітко визначена спрямованість нової освітньої парадигми, осмислені її детермінуючі особливості, визначено предмет постнекласичної педагогіки та її основоположні аксіоми. Вироблені пріоритети всієї постнекласичної дидактики, аж до розроблення її категоріального апарату. Проте, на фоні такої колосальної роботи педагогічної думки так і не сформульовано достатньо чітко концептуальні основи постнекласичної дидактики, яка перебуває в стані активного формування як загалом, так і по відношенню до її природничо-наукової компоненти.На сучасному етапі модернізації освіти головним завданням стає формування у студентів здатності навчатися, самостійно здобувати знання і творчо мислити, приймати нестандартні рішення, відповідати за свої дії і прогнозувати їх наслідки; за період навчання у них мають бути сформовані такі навики, які їм будуть потрібні упродовж всього життя, у якій би галузі вони не працювали: самостійність суджень, уміння концентруватися на основних проблемах, постійно поповнювати власний запас знань.Зараз вимоги до рівня підготовки випускника пред’являються у формі компетенцій. Обов’язковими компонентами будь-якої компетенції є відповідні знання і уміння, а також особистісні якості випускника. Синтез цих компонентів, який виражається в здатності застосовувати їх у професійній діяльності, становлять сутність компетенції. Отже, інтегральним показником досягнення якісно нового результату, який відповідає вимогам до сучасного вчителя, виступає компетентність випускника університету. Оволодіння сукупністю універсальних (завдяки інтегральному підходові до викладання) і професійних компетенцій дозволить випускнику виконувати професійні обов’язки на високому рівні. Необхідно шляхом інтеграції навчальних дисциплін, використовуючи активні методи та інноваційні технології, які привчають до самостійного набуття знань і їх застосування, допомагати як формуванню практичних навиків пошуку, аналізу і узагальнення любої потрібної інформації, так і набуттю досвіду саморозвитку і самоосвіти, самоорганізації і самореалізації, сприяти становленню і розвиткові відповідних компетенцій, актуальних для майбутньої професійної діяльності учителя.Стосовно обговорюваного питання, то в результаті вивчення циклу природничих дисциплін випускник повинен знати фундаментальні закони природи, неорганічної і органічної матерії, біосфери, ноосфери, розвитку людини; уміти оцінювати проблеми взаємозв’язку індивіда, людського суспільства і природи; володіти навиками формування загальних уявлень про матеріальну першооснову Всесвіту. Звичайно, що забезпечити такі компетенції будь-яка окремо взята природнича наука не в змозі. Шлях до вирішення цієї проблеми лежить через їх інтеграцію, тобто через оволодіння масивом сучасних природничо-наукових знань","PeriodicalId":114302,"journal":{"name":"Theory and methods of learning fundamental disciplines in high school","volume":"106 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2013-11-23","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"115443654","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Международная научно-практическая конференция «Теория и методика обучения фундаментальным дисциплинам в высшей школе» получила заслуженную популярность не только среди ученых всех регионов Украины, но и за рубежом.Будучи участником всех конференций, членом программного комитета и рецензентом сборника трудов конференций, я попытаюсь проследить путь становления конференции, ее развития и превращение ее в ведущий научный форум по дидактике высшего образования не только Украины, но и Европы.За 9 лет существования конференции в ее работе приняли участие представители практически всех вузов Украины. Из-за ограниченного объема статьи перечислить все учебные заведения, принимавшие участие в работе конференции, не представляется возможным. Можно указать только самые основные, ведущие высшие учебные заведения Украины, представители которых активно участвовали в работе конференции.Киев (Киевский национальный университет имени Т. Шевченко, Национальный технический университет Украины «Киевский политехнический институт», Национальный авиационный университет, Национальный педагогический университет, Национальный медицинский университет, Государственный университет информационно-коммуникационных технологий и др.).Харьков (Харьковский национальный университет радиоэлектроники, Харьковский национальный университет, Харьковский национальный педагогический университет, Национальный аэрокосмический университет «Харьковский авиационный институт» и др.).Днепропетровск (Национальная металлургическая академия Украины, Национальный горный университет, Днепропетровский национальный университет, Днепропетровский государственный аграрный университет, Национальный транспортный университет, Украинский государственный химико-технологический университет и др.).Львов (Национальный университет «Львовская политехника», Львовский национальный университет, Львовский институт экономики и туризма, Национальный лесотехнический университет и др.).Одесса (Одесский национальный политехнический университет, Одесский национальный университет, Южно-украинский государственный педагогический университет, Одесский национальный морской университет, Одесская национальная академия связи и др.).Донецк (Донецкий национальный университет, Донбасская государственная машиностроительная академия, Донецкий национальный технический университет и др.).Севастополь (Севастопольский национальный технический университет, Севастопольский национальный университет ядерной энергии и промышленности, Севастопольский городской гуманитарный университет и др.).Симферополь (Таврический национальный университет, Крымский инженерно-педагогический университет, Симферопольский университет экономики и управления и др.).Кроме украинских вузов, в работе конференций участвовали представители учебных заведений России (Москва, Новосибирск, Смоленск, Белгород, Рязань, Магнитогорск, Владикавказ, Тверь, Комсомольск-на-Амуре), Беларуси (Минск, Витебск, Устье), Грузии (Тбилиси), Германии (Геттинген), Болгарии (Шумен).В работе конферен
{"title":"Международная научно-практическая конференция «Теория и методика обучения Фундаментальным дисциплинам в высшей школе »: прошлое, настоящее, будущее","authors":"Геннадій Юрійович Маклаков","doi":"10.55056/fund.v7i1.201","DOIUrl":"https://doi.org/10.55056/fund.v7i1.201","url":null,"abstract":"Международная научно-практическая конференция «Теория и методика обучения фундаментальным дисциплинам в высшей школе» получила заслуженную популярность не только среди ученых всех регионов Украины, но и за рубежом.Будучи участником всех конференций, членом программного комитета и рецензентом сборника трудов конференций, я попытаюсь проследить путь становления конференции, ее развития и превращение ее в ведущий научный форум по дидактике высшего образования не только Украины, но и Европы.За 9 лет существования конференции в ее работе приняли участие представители практически всех вузов Украины. Из-за ограниченного объема статьи перечислить все учебные заведения, принимавшие участие в работе конференции, не представляется возможным. Можно указать только самые основные, ведущие высшие учебные заведения Украины, представители которых активно участвовали в работе конференции.Киев (Киевский национальный университет имени Т. Шевченко, Национальный технический университет Украины «Киевский политехнический институт», Национальный авиационный университет, Национальный педагогический университет, Национальный медицинский университет, Государственный университет информационно-коммуникационных технологий и др.).Харьков (Харьковский национальный университет радиоэлектроники, Харьковский национальный университет, Харьковский национальный педагогический университет, Национальный аэрокосмический университет «Харьковский авиационный институт» и др.).Днепропетровск (Национальная металлургическая академия Украины, Национальный горный университет, Днепропетровский национальный университет, Днепропетровский государственный аграрный университет, Национальный транспортный университет, Украинский государственный химико-технологический университет и др.).Львов (Национальный университет «Львовская политехника», Львовский национальный университет, Львовский институт экономики и туризма, Национальный лесотехнический университет и др.).Одесса (Одесский национальный политехнический университет, Одесский национальный университет, Южно-украинский государственный педагогический университет, Одесский национальный морской университет, Одесская национальная академия связи и др.).Донецк (Донецкий национальный университет, Донбасская государственная машиностроительная академия, Донецкий национальный технический университет и др.).Севастополь (Севастопольский национальный технический университет, Севастопольский национальный университет ядерной энергии и промышленности, Севастопольский городской гуманитарный университет и др.).Симферополь (Таврический национальный университет, Крымский инженерно-педагогический университет, Симферопольский университет экономики и управления и др.).Кроме украинских вузов, в работе конференций участвовали представители учебных заведений России (Москва, Новосибирск, Смоленск, Белгород, Рязань, Магнитогорск, Владикавказ, Тверь, Комсомольск-на-Амуре), Беларуси (Минск, Витебск, Устье), Грузии (Тбилиси), Германии (Геттинген), Болгарии (Шумен).В работе конферен","PeriodicalId":114302,"journal":{"name":"Theory and methods of learning fundamental disciplines in high school","volume":"45 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2013-11-23","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"124172728","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Віктор Васильович Аулін, Тетяна Миколаївна Ауліна, Олександр Степанович Магопець, Олександр Георгійович Новіков
Останнім часом у теорію і практику викладання фундаментальних і загальнотехнічних дисциплін у технічному вузі міцно входять і показують свою ефективність нові інформаційні технології навчання [1–4]. Викладання фізики, хімії, вищої математики, креслення і нарисної геометрії вимагає розробки таких науково-педагогічних технологій навчання, що формують знання у вигляді деякої цілісної структури на основі інформаційних полів узагальнених фундаментальних понять і спеціальних термінополів дисципліни [5–7]. Інформаційна цілісність структури на різних етапах навчання передбачає певне завершення побудови і деякі перетворення інформаційно-предметних моделей, причому це відбувається на рівні свідомості, так і підсвідомості студента. З погляду психології ефективність навчання і формування міцних знань залежить передусім від співвідношення процесів, що розвиваються на свідомому і підсвідомому рівнях. Необхідно також враховувати, що гуманізация освіти повинна визначатися не тільки змістом знань, але їхньою структурою. Такий підхід у науково-педагогічних технологіях навчання називають системно-спрямованим [7, 8].Навчально-пізнавальну діяльність педагогічного процесу в цьому ракурсі можна уявити як взаємозв’язок системно-спрямованого навчання і самонавчання. У системно-спрямованому навчанні суб’єктом є викладач, а об’єктом – студент. Джерелом знань є суб’єкт. При самонавчанні (контрольно-керованої творчої самостійної діяльності) суб’єктом є студент і знання здобуваються за рахунок його власних зусиль. Процес накопичення знань є творчим процесом, що передбачає використання знань психології та розвиток психічних функцій і здібностей студентів.Системно-спрямоване навчання – це світоглядне навчання, орієнтоване не на повідомлення і засвоєння фактів і деталей, а на формування бачення проблем або задач певної навчальної дисципліни, тобто на формування предметного світогляду.Предметний світогляд – це відображення і наявність у свідомості і підсвідомості студента поля узагальнених фундаментальних понять, спеціальних термінополів, співвідношень між полями і поняттями, використання методів, способів і принципів побудови інформаційно-структурних моделей певної навчальної дисципліни і концептуальної картини бачення навколишнього світу, розв’язання проблем і задач з погляду цього предмета.Викладення матеріалу теоретичного або практичного характеру в пропонованому підході здійснюється в основному дедуктивним методом: від фундаментально-узагальненого понятійного поля до спеціального термінополя, від інформаційно-структурних моделей до конкретної їх реалізації.При побудові спеціальних термінополів і їхньому засвоєнню студентами повинні використовуватися способи наукового мислення: порівняння, аналогія, аналіз, синтез, абстрагування, ідеалізація, індукція, дедукція, гіпотеза, уявний експеримент. Цілісність картини певного явища, проблеми, задачі, пов’язані з ним, формуються методами побудови інформаційних моделей.Пропонований підхід інтенсифікує навчання, забезпечуючи прискорений
{"title":"Системно-спрямований підхід при викладанні фундаментальних і загальнотехнічних дисциплін","authors":"Віктор Васильович Аулін, Тетяна Миколаївна Ауліна, Олександр Степанович Магопець, Олександр Георгійович Новіков","doi":"10.55056/fund.v1i1.147","DOIUrl":"https://doi.org/10.55056/fund.v1i1.147","url":null,"abstract":"Останнім часом у теорію і практику викладання фундаментальних і загальнотехнічних дисциплін у технічному вузі міцно входять і показують свою ефективність нові інформаційні технології навчання [1–4]. Викладання фізики, хімії, вищої математики, креслення і нарисної геометрії вимагає розробки таких науково-педагогічних технологій навчання, що формують знання у вигляді деякої цілісної структури на основі інформаційних полів узагальнених фундаментальних понять і спеціальних термінополів дисципліни [5–7]. Інформаційна цілісність структури на різних етапах навчання передбачає певне завершення побудови і деякі перетворення інформаційно-предметних моделей, причому це відбувається на рівні свідомості, так і підсвідомості студента. З погляду психології ефективність навчання і формування міцних знань залежить передусім від співвідношення процесів, що розвиваються на свідомому і підсвідомому рівнях. Необхідно також враховувати, що гуманізация освіти повинна визначатися не тільки змістом знань, але їхньою структурою. Такий підхід у науково-педагогічних технологіях навчання називають системно-спрямованим [7, 8].Навчально-пізнавальну діяльність педагогічного процесу в цьому ракурсі можна уявити як взаємозв’язок системно-спрямованого навчання і самонавчання. У системно-спрямованому навчанні суб’єктом є викладач, а об’єктом – студент. Джерелом знань є суб’єкт. При самонавчанні (контрольно-керованої творчої самостійної діяльності) суб’єктом є студент і знання здобуваються за рахунок його власних зусиль. Процес накопичення знань є творчим процесом, що передбачає використання знань психології та розвиток психічних функцій і здібностей студентів.Системно-спрямоване навчання – це світоглядне навчання, орієнтоване не на повідомлення і засвоєння фактів і деталей, а на формування бачення проблем або задач певної навчальної дисципліни, тобто на формування предметного світогляду.Предметний світогляд – це відображення і наявність у свідомості і підсвідомості студента поля узагальнених фундаментальних понять, спеціальних термінополів, співвідношень між полями і поняттями, використання методів, способів і принципів побудови інформаційно-структурних моделей певної навчальної дисципліни і концептуальної картини бачення навколишнього світу, розв’язання проблем і задач з погляду цього предмета.Викладення матеріалу теоретичного або практичного характеру в пропонованому підході здійснюється в основному дедуктивним методом: від фундаментально-узагальненого понятійного поля до спеціального термінополя, від інформаційно-структурних моделей до конкретної їх реалізації.При побудові спеціальних термінополів і їхньому засвоєнню студентами повинні використовуватися способи наукового мислення: порівняння, аналогія, аналіз, синтез, абстрагування, ідеалізація, індукція, дедукція, гіпотеза, уявний експеримент. Цілісність картини певного явища, проблеми, задачі, пов’язані з ним, формуються методами побудови інформаційних моделей.Пропонований підхід інтенсифікує навчання, забезпечуючи прискорений","PeriodicalId":114302,"journal":{"name":"Theory and methods of learning fundamental disciplines in high school","volume":"43 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2013-11-16","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"115078780","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Разработка и внедрение способа взаимного обучения являются одним из путей решения задач повышения эффективности подготовки специалистов. Важно не делать главную ставку на усвоение определенной суммы фактов, а прививать умение самостоятельно пополнять свои знания, ориентироваться в стремительном потоке научной информации. Все эти качества нельзя дать современному специалисту, ориентируясь только на старые формы и методы обучения. Необходимо разрабатывать и внедрять новые формы и методы, которые бы соответствовали требованиям жизни.Одной из таких форм может стать способ взаимного обучения. Взаимным обучением называется такая форма организации учебного процесса, при которой некоторые функции преподавателя выполняются самими обучаемыми.Идея взаимного обучения увлекала педагогов на протяжении всей истории педагогики. Официальное же признание и широкое распространение она получила в конце 18 и начале 19 века, когда английские педагоги Андру Белл и Джозеф Ланкастер создали школы и разработали систему взаимного обучения.Четкое распределение обязанностей, строго определенный порядок действий обучаемых, высокая оперативность системы подведения итогов соревнования, определения места каждому студенту в соответствии с его результатами, разумное чередование видов деятельности – вот основные мероприятия, позволяющие создавать высокую заинтересованность и успешно управлять процессом обучения большого количества студентов. Такая организация учебного процесса позволяла существенно повысить эффективность обучения.Русские декабристы, такие как Орлов, Раевский, Бурцев, Якушкин и другие, стремясь распространить грамотность среди населения и видя в распространении грамотности путь к преобразованию сознания народа, проводили большую работу по созданию школ взаимного обучения.В учебном процессе можно выделить следующие виды взаимного обучения: взаимный контроль, взаимные тренировки, взаимные консультации, обучение с обменом мнениями, парное программированное обучение, обучение с помощью пособий для взаимного обучения и перекрестных программ, учебный диалог, взаимный анализ ответа или действий, обсуждение задачи и составление плана решения, обучение более подготовленным обучаемым группы и др.По группировке обучаемых взаимное обучение бывает парное и групповое.По характеру управления познавательной деятельностью взаимное обучение бывает: управляемое непосредственно преподавателем; управляемое преподавателем непосредственно и посредством пособий, программ и ТСО; управляемое только посредством пособий или ТСО.Интерес к взаимному обучению и необходимость его внедрения в учебный процесс обосновывается тем, что оно дает возможность в определенной мере решить задачи повышения эффективности обучения.Рассмотрим сущность и возможности парного взаимного обучения. Это такая организация учебного процесса, при которой обучаемые, занимаясь парами по специальным пособиям, периодически по отношению друг к другу выполняют некоторые функции преподавателя.Самостоятельно изучив определенный о
{"title":"Проблемы организации занятий способом взаимного обучения","authors":"Ірина Никифорівна Вдовиченко","doi":"10.55056/fund.v1i1.152","DOIUrl":"https://doi.org/10.55056/fund.v1i1.152","url":null,"abstract":"Разработка и внедрение способа взаимного обучения являются одним из путей решения задач повышения эффективности подготовки специалистов. Важно не делать главную ставку на усвоение определенной суммы фактов, а прививать умение самостоятельно пополнять свои знания, ориентироваться в стремительном потоке научной информации. Все эти качества нельзя дать современному специалисту, ориентируясь только на старые формы и методы обучения. Необходимо разрабатывать и внедрять новые формы и методы, которые бы соответствовали требованиям жизни.Одной из таких форм может стать способ взаимного обучения. Взаимным обучением называется такая форма организации учебного процесса, при которой некоторые функции преподавателя выполняются самими обучаемыми.Идея взаимного обучения увлекала педагогов на протяжении всей истории педагогики. Официальное же признание и широкое распространение она получила в конце 18 и начале 19 века, когда английские педагоги Андру Белл и Джозеф Ланкастер создали школы и разработали систему взаимного обучения.Четкое распределение обязанностей, строго определенный порядок действий обучаемых, высокая оперативность системы подведения итогов соревнования, определения места каждому студенту в соответствии с его результатами, разумное чередование видов деятельности – вот основные мероприятия, позволяющие создавать высокую заинтересованность и успешно управлять процессом обучения большого количества студентов. Такая организация учебного процесса позволяла существенно повысить эффективность обучения.Русские декабристы, такие как Орлов, Раевский, Бурцев, Якушкин и другие, стремясь распространить грамотность среди населения и видя в распространении грамотности путь к преобразованию сознания народа, проводили большую работу по созданию школ взаимного обучения.В учебном процессе можно выделить следующие виды взаимного обучения: взаимный контроль, взаимные тренировки, взаимные консультации, обучение с обменом мнениями, парное программированное обучение, обучение с помощью пособий для взаимного обучения и перекрестных программ, учебный диалог, взаимный анализ ответа или действий, обсуждение задачи и составление плана решения, обучение более подготовленным обучаемым группы и др.По группировке обучаемых взаимное обучение бывает парное и групповое.По характеру управления познавательной деятельностью взаимное обучение бывает: управляемое непосредственно преподавателем; управляемое преподавателем непосредственно и посредством пособий, программ и ТСО; управляемое только посредством пособий или ТСО.Интерес к взаимному обучению и необходимость его внедрения в учебный процесс обосновывается тем, что оно дает возможность в определенной мере решить задачи повышения эффективности обучения.Рассмотрим сущность и возможности парного взаимного обучения. Это такая организация учебного процесса, при которой обучаемые, занимаясь парами по специальным пособиям, периодически по отношению друг к другу выполняют некоторые функции преподавателя.Самостоятельно изучив определенный о","PeriodicalId":114302,"journal":{"name":"Theory and methods of learning fundamental disciplines in high school","volume":"19 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2013-11-16","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"127774144","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Алла Кирилівна Вородюхіна, М. Г. Бойко, Анатолій Григорович Ярешко, Марина Володимирівна Куліш, Віталій Бондаренко, Д. В. Безручко
Моделювання є універсальним методом, що широко застосовується в різних галузях науки. Модель за В.А. Штофом характеризується чотирма ознаками:– модель — мислено представлена або матеріально реалізована система;– модель відтворює об’єкт дослідження;– модель спроможна замістити об’єкт;– вивчення моделі дозволяє отримати нову інформацію про об’єкт.Під моделюванням розуміють процес побудови та дослідження моделі. Моделювання в навчанні охоплює два аспекти:– моделювання, як зміст, який студент повинен засвоїти;– моделювання, як навчальна діяльність, засіб, без якого не – можливе повноцінне навчання [1].Питання моделювання професійної діяльності в навчальному процесі потребує системного підходу: з одного боку, побудови нормативної моделі майбутньої професійної діяльності фахівця (модель фахівців), з іншого – побудови моделі підготовки, в якості якої постає зміст освіти. Надзвичайна складність досліджуваних об’єктів дозволяє адекватно описати лише найбільш суттєві характеристики діяльності та підготовки.Концептуальною засадою моделювання професійної діяльності є співставлення моделі фахівця (моделі діяльності) та моделі підготовки (зміст навчання), що реалізується на основі створення системи квазіпрофесійних завдань, розв’язок яких і дозволяє певним чином моделювати майбутню професійну діяльність.Під моделюванням професійної діяльності в навчальному процесі розуміють створення умов, за яких студенти в процесі навчання розв’язують комплексні «квазіпрофесійні» завдання, спрямовані на формування інтелектуальних і практичних умінь, необхідних для успішної професійної діяльності.Проведений теоретичний аналіз та верифікація дозволили сформулювати наступні загальні принципи моделювання професійної діяльності фахівця в навчальному процесі, зокрема в організації лабораторного практикуму.1. Довершеність створеної моделі.Система розроблених квазіпрофесійних завдань повинна повністю охоплювати зміст майбутньої професійної діяльності, тобто адекватно відображати всю множину професійних завдання, відтворюючи всі суттєві моменти професійної діяльності фахівця (модель повинна бути ізоморфна об’єкту).2. Узагальненість квазіпрофесійних завдань.Квазіпрофесійні завдання повинні мати, по можливості, узагальнений характер, що дозволить формувати загальні підходи до розв’язку професійних завдань (формування «професійного мислення»).3. Підпорядкованість теоретичного навчального матеріалу змісту типових професійних завдань.Зміст «теоретичної частини» квазіпрофесійного завдання повинен забезпечити орієнтовну функцію, тобто без неї неможливо реалізувати практичну діяльність. Тільки за таких умов можливе глибоке поєднання теоретичного й практичного в навчанні.4. Типизація квазіпрофесійних завдань із врахуванням особливостей переносу (проекції) умінь, знань та навичок.При створенні системи квазіпрофесійних завдань доцільним є їх типизація за стадіями гносеологічних циклів наукових досліджень, за критерієм спільності одного із структурних моментів діяльності (продукту, процедури, за
{"title":"До питання моделювання професійної діяльності фахівця в навчальному процесі","authors":"Алла Кирилівна Вородюхіна, М. Г. Бойко, Анатолій Григорович Ярешко, Марина Володимирівна Куліш, Віталій Бондаренко, Д. В. Безручко","doi":"10.55056/fund.v1i1.148","DOIUrl":"https://doi.org/10.55056/fund.v1i1.148","url":null,"abstract":"Моделювання є універсальним методом, що широко застосовується в різних галузях науки. Модель за В.А. Штофом характеризується чотирма ознаками:– модель — мислено представлена або матеріально реалізована система;– модель відтворює об’єкт дослідження;– модель спроможна замістити об’єкт;– вивчення моделі дозволяє отримати нову інформацію про об’єкт.Під моделюванням розуміють процес побудови та дослідження моделі. Моделювання в навчанні охоплює два аспекти:– моделювання, як зміст, який студент повинен засвоїти;– моделювання, як навчальна діяльність, засіб, без якого не – можливе повноцінне навчання [1].Питання моделювання професійної діяльності в навчальному процесі потребує системного підходу: з одного боку, побудови нормативної моделі майбутньої професійної діяльності фахівця (модель фахівців), з іншого – побудови моделі підготовки, в якості якої постає зміст освіти. Надзвичайна складність досліджуваних об’єктів дозволяє адекватно описати лише найбільш суттєві характеристики діяльності та підготовки.Концептуальною засадою моделювання професійної діяльності є співставлення моделі фахівця (моделі діяльності) та моделі підготовки (зміст навчання), що реалізується на основі створення системи квазіпрофесійних завдань, розв’язок яких і дозволяє певним чином моделювати майбутню професійну діяльність.Під моделюванням професійної діяльності в навчальному процесі розуміють створення умов, за яких студенти в процесі навчання розв’язують комплексні «квазіпрофесійні» завдання, спрямовані на формування інтелектуальних і практичних умінь, необхідних для успішної професійної діяльності.Проведений теоретичний аналіз та верифікація дозволили сформулювати наступні загальні принципи моделювання професійної діяльності фахівця в навчальному процесі, зокрема в організації лабораторного практикуму.1. Довершеність створеної моделі.Система розроблених квазіпрофесійних завдань повинна повністю охоплювати зміст майбутньої професійної діяльності, тобто адекватно відображати всю множину професійних завдання, відтворюючи всі суттєві моменти професійної діяльності фахівця (модель повинна бути ізоморфна об’єкту).2. Узагальненість квазіпрофесійних завдань.Квазіпрофесійні завдання повинні мати, по можливості, узагальнений характер, що дозволить формувати загальні підходи до розв’язку професійних завдань (формування «професійного мислення»).3. Підпорядкованість теоретичного навчального матеріалу змісту типових професійних завдань.Зміст «теоретичної частини» квазіпрофесійного завдання повинен забезпечити орієнтовну функцію, тобто без неї неможливо реалізувати практичну діяльність. Тільки за таких умов можливе глибоке поєднання теоретичного й практичного в навчанні.4. Типизація квазіпрофесійних завдань із врахуванням особливостей переносу (проекції) умінь, знань та навичок.При створенні системи квазіпрофесійних завдань доцільним є їх типизація за стадіями гносеологічних циклів наукових досліджень, за критерієм спільності одного із структурних моментів діяльності (продукту, процедури, за","PeriodicalId":114302,"journal":{"name":"Theory and methods of learning fundamental disciplines in high school","volume":"12 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2013-11-16","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"133897751","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Анатолій Григорович Виноградов, Геннадій Олегович Малигін
Ця система дозволяє протягом навчального року визначати рівень, досягнутий кожним курсантом або студентом на даний момент при вивченні певної дисципліни. При цьому враховуються всі види занять і самостійних робіт, участь у науково-дослідній роботі і виготовленні навчального обладнання. Представлені матеріали враховують досвід впровадження рейтингової системи при вивченні фізики.Кожна оцінка і кожен результат заносяться у комп’ютер, який за певною програмою обчислює суму рейтингових балів (рейтинг) курсанта на даний час. Із часом ця інформація накопичується і на момент проміжного контролю дозволяє визначати атестаційну оцінку. На початок екзаменаційної сесії рейтинг служить підставою для того, щоб ті курсанти, які набрали достатню кількість балів, були звільнені від іспиту з даної дисципліни і автоматично отримали оцінку “4” або “5” (в залежності від рейтингу).Рейтинг обчислюється за такою методикою (на прикладі дисципліни “фізика”).За період від початку семестру (або від початку вивчення даного модуля навчальної дисципліни) визначаються середні оцінки за всі види занять і помножуються на відповідні рейтингові коефіцієнти:середня оцінка за всі практичні заняття Р1 (рейтинговий коефіцієнт А);середня оцінка за всі семінарські заняття Р2 (рейтинговий коефіцієнт B);середня оцінка за всі лабораторні заняття Р3 (рейтинговий коефіцієнт C);середня оцінка за всі контрольні роботи Р4 (рейтинговий коефіцієнт D).Для досягнення необхідної регулярності навчального процесу вводиться часовий критерій, тобто оцінка за певні види робіт (лабораторні, розрахункові, курсові тощо) залежить від того, чи вчасно вони виконані.Обчислюється сума цих оцінок, яка називається основним рейтингом:Росн = A Р1 + B Р2 + C Р3 + D Р4 .Цілком можливо взяти всі рейтингові коефіцієнти рівними 1. Підвищення ж певного рейтингового коефіцієнту дозволяє збільшити значимість відповідного виду занять, його вплив на розрахунок основного рейтингу.Обчислюється максимальна величина Росн max (за умови всіх оцінок “5”):Росн max = A 5 + B 5 + C 5 + D 5 .Загальний рейтинг може бути підвищений за рахунок додаткового рейтингуРдод, який враховує види діяльності курсантів поза навчальною програмою. До нього може бути нарахована, наприклад, така кількість балів:активна участь у роботі предметного гуртка – 1 бал;вдосконалення лабораторної роботи – до 2 балів за 1 прилад;виготовлення плакатів, стендів – від 0,5 до 2 балів за 1 шт.;участь в олімпіаді з даної дисципліни – 1 бал;і додатково за призові місця в олімпіаді:І місце – 3 бали, ІІ – 2 бали, ІІІ – 1 бал;доповідь на конференції – 2 бали;підготовка наукової роботи на міжвузівський конкурс – 3 бали.Загальний рейтингР визначається як сума основного і додаткового рейтингів:Р = Росн + Рдод .Розраховується процент від умовно максимальної кількості балів:П = (Р/Росн.max)100% .Ця величина за умови активної діяльності курсантів поза навчальною програмою може перевищувати 100%.Якщо П 90% – курсант отримує під час атестації оцінку “5” або під час екз
通过这一系统，我们可以确定每名学员或学生在一学年内学习某一学科所达到的水平。它考虑到了各种类型的课程和独立作业、参与研究和开发工作以及教育设备的制造。这里介绍的材料参考了在物理学习中实施评分制度的经验。 每个等级和每个结果都输入计算机，计算机根据一定的程序计算学员当时的评分点数（等级）总和。随着时间的推移，这些信息会不断累积，在期中考试时，我们就可以确定认证等级。在考试课程开始时，评级可作为那些已获得足够分数的学员免考特定学科的依据，并自动获得 "4 "或 "5 "级（取决于评级）。评级的计算方法如下（以 "物理 "学科为例）。从学期开始（或从该学科该模块学习开始），确定各类课程的平均成绩并乘以相应的评级系数：所有实践课的平均成绩 P1（评级系数 A）；所有研讨会的平均成绩 P2（评级系数 B）；所有实验课的平均成绩 P3（评级系数 C）；所有测试的平均成绩 P4（评级系数 D）。为了使教学过程具有必要的规律性，引入了时间标准，即某些类型的作业（实验、计算、学期论文等）的成绩取决于它们是否按时完成。这些成绩的总和被计算出来，称为主要等级：Rosn = A Р1 + B Р2 + C Р3 + D Р4 .取所有等级系数等于 1 是完全可能的。增加某个等级系数可以提高相关类型训练的重要性，增加其对主要等级计算的影响。Rosn max的最大值（前提是所有等级都为 "5"）计算公式为：Rosn max = A 5 + B 5 + C 5 + D 5。总等级可以通过附加等级Rod来提高，附加等级Rod考虑了学员在课程之外的活动。例如，可获得以下分数：积极参与学科俱乐部的工作 - 1 分；改进实验室工作 - 每 1 台设备最多 2 分；制作海报、展台 - 每 1 pc 0.5 至 2 分。参加本学科的奥林匹克竞赛--1 分；奥林匹克竞赛的附加奖项：I 级--3 分，II 级--2 分，III 级--1 分；大会报告--2 分；为大学间竞赛撰写科学论文--3 分。总分 P 定义为主要评分和附加评分之和：P = Rosn + Padd。有条件最高分的百分比计算方法为：P = (P/Rosn.max)100% 。如果学员在课程之外积极参加活动，该值可能超过 100%。如果П 90%，则学员在评估中获得 "5 "分，或在考试环节中获得 "5 "分，而不参加考试。如果75% П < 90%，则学员在考试中自动获得 "4 "分，如果不同意，则参加一般考试。如果 70% П < 90%，则成绩为 "4"。如果 50% П < 70%，则学员在考核中的成绩为 "3"，并通过一般考试。如果 P < 50%，则学员在考核中的成绩为 "2"，并通过一般考试。为了计算每个学员的当前等级，我们在 Microsoft Excel 中创建了一个计算机程序，其格式允许分别输入每个班级的训练排名单和当前等级。计算结果以表格的形式呈现，其中包括训练排人员名单和每种训练的评级点数，以及总评级和最高评级的百分比。这些表格以印刷品的形式陈列在专门的展台上，以便学员了解自己的进步情况和需要改进的不足之处。评估知识水平的评级系统非常灵活，可以很容易地适用于任何学科的其他类型的课程和其他知识评估标准。
{"title":"Рейтингова система оцінки рівня знань з навчальної дисципліни","authors":"Анатолій Григорович Виноградов, Геннадій Олегович Малигін","doi":"10.55056/fund.v1i1.153","DOIUrl":"https://doi.org/10.55056/fund.v1i1.153","url":null,"abstract":"Ця система дозволяє протягом навчального року визначати рівень, досягнутий кожним курсантом або студентом на даний момент при вивченні певної дисципліни. При цьому враховуються всі види занять і самостійних робіт, участь у науково-дослідній роботі і виготовленні навчального обладнання. Представлені матеріали враховують досвід впровадження рейтингової системи при вивченні фізики.Кожна оцінка і кожен результат заносяться у комп’ютер, який за певною програмою обчислює суму рейтингових балів (рейтинг) курсанта на даний час. Із часом ця інформація накопичується і на момент проміжного контролю дозволяє визначати атестаційну оцінку. На початок екзаменаційної сесії рейтинг служить підставою для того, щоб ті курсанти, які набрали достатню кількість балів, були звільнені від іспиту з даної дисципліни і автоматично отримали оцінку “4” або “5” (в залежності від рейтингу).Рейтинг обчислюється за такою методикою (на прикладі дисципліни “фізика”).За період від початку семестру (або від початку вивчення даного модуля навчальної дисципліни) визначаються середні оцінки за всі види занять і помножуються на відповідні рейтингові коефіцієнти:середня оцінка за всі практичні заняття Р1 (рейтинговий коефіцієнт А);середня оцінка за всі семінарські заняття Р2 (рейтинговий коефіцієнт B);середня оцінка за всі лабораторні заняття Р3 (рейтинговий коефіцієнт C);середня оцінка за всі контрольні роботи Р4 (рейтинговий коефіцієнт D).Для досягнення необхідної регулярності навчального процесу вводиться часовий критерій, тобто оцінка за певні види робіт (лабораторні, розрахункові, курсові тощо) залежить від того, чи вчасно вони виконані.Обчислюється сума цих оцінок, яка називається основним рейтингом:Росн = A Р1 + B Р2 + C Р3 + D Р4 .Цілком можливо взяти всі рейтингові коефіцієнти рівними 1. Підвищення ж певного рейтингового коефіцієнту дозволяє збільшити значимість відповідного виду занять, його вплив на розрахунок основного рейтингу.Обчислюється максимальна величина Росн max (за умови всіх оцінок “5”):Росн max = A 5 + B 5 + C 5 + D 5 .Загальний рейтинг може бути підвищений за рахунок додаткового рейтингуРдод, який враховує види діяльності курсантів поза навчальною програмою. До нього може бути нарахована, наприклад, така кількість балів:активна участь у роботі предметного гуртка – 1 бал;вдосконалення лабораторної роботи – до 2 балів за 1 прилад;виготовлення плакатів, стендів – від 0,5 до 2 балів за 1 шт.;участь в олімпіаді з даної дисципліни – 1 бал;і додатково за призові місця в олімпіаді:І місце – 3 бали, ІІ – 2 бали, ІІІ – 1 бал;доповідь на конференції – 2 бали;підготовка наукової роботи на міжвузівський конкурс – 3 бали.Загальний рейтингР визначається як сума основного і додаткового рейтингів:Р = Росн + Рдод .Розраховується процент від умовно максимальної кількості балів:П = (Р/Росн.max)100% .Ця величина за умови активної діяльності курсантів поза навчальною програмою може перевищувати 100%.Якщо П 90% – курсант отримує під час атестації оцінку “5” або під час екз","PeriodicalId":114302,"journal":{"name":"Theory and methods of learning fundamental disciplines in high school","volume":"1 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2013-11-16","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"133511987","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Олег Едуардович Валльє, Олександр Петрович Свєтной, Вадим Григорович Страхов
Учбовий процес будь-якої педагогічної системи повинен мати чіткий психолого-педагогічний напрямок, бути логічно завершеним як в цілому, так і в окремих блоках (темах), сприяє оволодінню студентами такої системи знань, норм, цінностей, яка дозволить йому сформуватись як творчій особистості.Таким чином, якщо викладач, який проводить учбовий процес за цією або іншою системою, чітко додержується обов’язкових умов організації учбової діяльності на основі орієнтирів, які являють собою докладно і конкретно сформульовані учбові цілі, забезпечує виконання студентами перевірочних робіт після вивчення кожної учбової одиниці, оголошує підсумки цієї роботи, проводить підсумковий контроль, або, інакше кажучи, планує роботу студентів у канонічній дидактичній послідовності: визначення мети, подання інформації, контроль та корекція, причому викладач виконує все на високому науково-методичному рівні – то ефективність функціонування будь-якої педагогічної системи буде високою.Відмітимо, що продуктивність, ефективність діяльності викладача у значній мірі визначається не характером структури тієї чи іншої педагогічної системи, а рівнем того інтегрованого показника, який ми звемо педагогічною майстерністю, та який вміщує великий комплекс психолого-педагогічних характеристик.На наш погляд, до принципово іншого бачення шляхів змісту і відповідно структури учбового процесу може привести інверсія базового поняття у системі освіти, поняття, яке може бути означене, як “навчити”. Зміст його складається у повідомленні трансляції деяких знань та навичок. В такому випадку основним елементом системи “викладач – студент” є викладач, який транслює знання на студента, а також здійснює оцінку та корекцію їх засвоєння. Якщо основну роль в системі “викладач – студент” грає комплекс учбових дій студента – “вивчити”, то і структура учбового процесу повинна представляти один блок – блок “вивчення предмета”, структура якою є сполукою “під блоків”, які забезпечують вивчення предмета, контроль та корекцію знань, а також інші психолого-педагогічні функції. Тобто, майбутня педагогіка повинна здійснити інверсію базових понять: від навчання предмета до “вивчення предмета”. В цьому разі викладач повинен в основному виконувати не навчаючі функції, а мотивуючі та контрольно-коригуючі. Саме в цьому випадку учбовий процес повинен мати максимальну диференціацію-індивідуалізацію, оскільки процес вивчення предмета є суворо індивідуальним.Така інверсія, від “навчання” до “вивчення” є високо ефективною в системі підготовки сучасних спеціалістів і саме такий підхід може бути реалізованим у модульно-розвиваючому навчанні у вузі.
{"title":"Деякі погляди на шляхи удосконалення педагогіки вищої школи","authors":"Олег Едуардович Валльє, Олександр Петрович Свєтной, Вадим Григорович Страхов","doi":"10.55056/fund.v1i1.150","DOIUrl":"https://doi.org/10.55056/fund.v1i1.150","url":null,"abstract":"Учбовий процес будь-якої педагогічної системи повинен мати чіткий психолого-педагогічний напрямок, бути логічно завершеним як в цілому, так і в окремих блоках (темах), сприяє оволодінню студентами такої системи знань, норм, цінностей, яка дозволить йому сформуватись як творчій особистості.Таким чином, якщо викладач, який проводить учбовий процес за цією або іншою системою, чітко додержується обов’язкових умов організації учбової діяльності на основі орієнтирів, які являють собою докладно і конкретно сформульовані учбові цілі, забезпечує виконання студентами перевірочних робіт після вивчення кожної учбової одиниці, оголошує підсумки цієї роботи, проводить підсумковий контроль, або, інакше кажучи, планує роботу студентів у канонічній дидактичній послідовності: визначення мети, подання інформації, контроль та корекція, причому викладач виконує все на високому науково-методичному рівні – то ефективність функціонування будь-якої педагогічної системи буде високою.Відмітимо, що продуктивність, ефективність діяльності викладача у значній мірі визначається не характером структури тієї чи іншої педагогічної системи, а рівнем того інтегрованого показника, який ми звемо педагогічною майстерністю, та який вміщує великий комплекс психолого-педагогічних характеристик.На наш погляд, до принципово іншого бачення шляхів змісту і відповідно структури учбового процесу може привести інверсія базового поняття у системі освіти, поняття, яке може бути означене, як “навчити”. Зміст його складається у повідомленні трансляції деяких знань та навичок. В такому випадку основним елементом системи “викладач – студент” є викладач, який транслює знання на студента, а також здійснює оцінку та корекцію їх засвоєння. Якщо основну роль в системі “викладач – студент” грає комплекс учбових дій студента – “вивчити”, то і структура учбового процесу повинна представляти один блок – блок “вивчення предмета”, структура якою є сполукою “під блоків”, які забезпечують вивчення предмета, контроль та корекцію знань, а також інші психолого-педагогічні функції. Тобто, майбутня педагогіка повинна здійснити інверсію базових понять: від навчання предмета до “вивчення предмета”. В цьому разі викладач повинен в основному виконувати не навчаючі функції, а мотивуючі та контрольно-коригуючі. Саме в цьому випадку учбовий процес повинен мати максимальну диференціацію-індивідуалізацію, оскільки процес вивчення предмета є суворо індивідуальним.Така інверсія, від “навчання” до “вивчення” є високо ефективною в системі підготовки сучасних спеціалістів і саме такий підхід може бути реалізованим у модульно-розвиваючому навчанні у вузі.","PeriodicalId":114302,"journal":{"name":"Theory and methods of learning fundamental disciplines in high school","volume":"10 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2013-11-16","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"131273236","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
В законе Украины «О высшем образовании» в разделе «Общие положения» указано, что «Бакалавр – образовательно-квалификационный уровень высшего образования лица, получившего …умения и знания по общему объекту труда (деятельности), достаточные для выполнения заданий и обязанностей (работ) определённого уровня профессиональной деятельности…». Там же отмечается, что «Магистр – образовательно-квалификационный уровень высшего образования лица, получившего … умения и знания, достаточные для выполнения профессиональных заданий и обязанностей (работ) инновационного характера определённой деятельности».Курс физики и математики в высшем техническом учебном заведении (в дальнейшем ВТУЗе) является базой для всех трёх образовательно-квалификационных уровней: бакалавра, специалиста, магистра. Задачи, которые должны будут решать эти выпускники после окончания ВТУЗа, различные.По-видимому, при налаженном производстве квалификационный уровень бакалавра достаточный. Квалификационный уровень магистра должен обеспечить освоение новых технологий, реконструкцию производства, генерирование и реализацию новых идей. Это требует фундаментальной подготовки, широты взглядов, умения ориентироваться в смежных отраслях наук, что особенно важно в условиях рыночной экономики и конкуренции производства.Существующие учебные программы по физике и математике содержат достаточно академически ориентированные курсы для бакалавра. Однако, для магистра этого недостаточно. Магистру необходимо развитое творческое мышление, способность выделять важнейшие признаки явлений или объектов, умение исключать несущественное (абстрагировать), анализировать новую информацию и предлагать способы исследования проблемы. Ведь физика – меняющаяся система эволюционирующих моделей реального мира, которые эволюционируют по-разному: в центре находится относительно устойчивое ядро, состоящее из фундаментальных законов, явлений и принципов. В физике это ядро включает законы сохранения, принципы соответствия, инвариантности, относительности. При движении от центра ядра к периферии устойчивость системы снижается. Периферийная оболочка и есть та информация, которая быстро растёт. Естественно, что чем дальше от ядра науки, тем всё меньше проверенных фактов и всё больше неопределённости. Поэтому анализ новой информации может быть сделан на основании установившихся принципов, составляющих ядро физики. Следовательно, в условиях резкого увеличения количества информации оправданным является акцентирование принципов дидактики не на накоплении фактических данных, а на развивающем обучении.В конце ХХ века объём информации в мире удваивался каждые 20 месяцев. Следовательно, попытки снабдить магистра только узкоспециализированными сведениями в рамках ВТУЗовского обучения малоэффективны. Цель обучения состоит в том, чтобы научить его самостоятельно находить подходы к решению различных задач. Таким образом, необходимо сделать акцент на фундаментальную и общетехническую подготовку магистров с привлечением современных средств поиск
{"title":"Роль фундаментальных дисциплин в подготовке магистров в высшем техническом учебном заведении","authors":"Павло Филимонович Буланий, В.М. Козлов","doi":"10.55056/fund.v1i1.149","DOIUrl":"https://doi.org/10.55056/fund.v1i1.149","url":null,"abstract":"В законе Украины «О высшем образовании» в разделе «Общие положения» указано, что «Бакалавр – образовательно-квалификационный уровень высшего образования лица, получившего …умения и знания по общему объекту труда (деятельности), достаточные для выполнения заданий и обязанностей (работ) определённого уровня профессиональной деятельности…». Там же отмечается, что «Магистр – образовательно-квалификационный уровень высшего образования лица, получившего … умения и знания, достаточные для выполнения профессиональных заданий и обязанностей (работ) инновационного характера определённой деятельности».Курс физики и математики в высшем техническом учебном заведении (в дальнейшем ВТУЗе) является базой для всех трёх образовательно-квалификационных уровней: бакалавра, специалиста, магистра. Задачи, которые должны будут решать эти выпускники после окончания ВТУЗа, различные.По-видимому, при налаженном производстве квалификационный уровень бакалавра достаточный. Квалификационный уровень магистра должен обеспечить освоение новых технологий, реконструкцию производства, генерирование и реализацию новых идей. Это требует фундаментальной подготовки, широты взглядов, умения ориентироваться в смежных отраслях наук, что особенно важно в условиях рыночной экономики и конкуренции производства.Существующие учебные программы по физике и математике содержат достаточно академически ориентированные курсы для бакалавра. Однако, для магистра этого недостаточно. Магистру необходимо развитое творческое мышление, способность выделять важнейшие признаки явлений или объектов, умение исключать несущественное (абстрагировать), анализировать новую информацию и предлагать способы исследования проблемы. Ведь физика – меняющаяся система эволюционирующих моделей реального мира, которые эволюционируют по-разному: в центре находится относительно устойчивое ядро, состоящее из фундаментальных законов, явлений и принципов. В физике это ядро включает законы сохранения, принципы соответствия, инвариантности, относительности. При движении от центра ядра к периферии устойчивость системы снижается. Периферийная оболочка и есть та информация, которая быстро растёт. Естественно, что чем дальше от ядра науки, тем всё меньше проверенных фактов и всё больше неопределённости. Поэтому анализ новой информации может быть сделан на основании установившихся принципов, составляющих ядро физики. Следовательно, в условиях резкого увеличения количества информации оправданным является акцентирование принципов дидактики не на накоплении фактических данных, а на развивающем обучении.В конце ХХ века объём информации в мире удваивался каждые 20 месяцев. Следовательно, попытки снабдить магистра только узкоспециализированными сведениями в рамках ВТУЗовского обучения малоэффективны. Цель обучения состоит в том, чтобы научить его самостоятельно находить подходы к решению различных задач. Таким образом, необходимо сделать акцент на фундаментальную и общетехническую подготовку магистров с привлечением современных средств поиск","PeriodicalId":114302,"journal":{"name":"Theory and methods of learning fundamental disciplines in high school","volume":"1 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2013-11-16","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"129874133","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Олена Петрівна Ващенко, Геннадій Опанасович Грищенко, Т. М. Погорілко, Ірина Іллівна Тичина
Сучасні інформаційні потоки вимагають інтенсивного оновлення. Очевидно, що керуватися в навчанні повнотою викладання матеріалу в такій ситуації безглуздо. Змінюється основна мета навчання – не засвоєння суми знань, а розвиток особистості і формування її активного мислення. Сьогодні виграє той, хто здатний швидко опанувати нове і головний стрижень цього процесу – керовану самостійність. У зв’язку з цим викладачі повинні створювати відповідні умови та надавати допомогу в організації розвиваючої навчально-пізнавальної діяльності, без чого не може бути забезпеченою компетентність і висока кваліфікація спеціаліста в галузі його професійної діяльності.Перебудова системи вузівської підготовки висококваліфікованих спеціалістів для держави в умовах переходу до ринкової економіки має забезпечити реальне підвищення якості знань студентів. В сучасній системі багаторівневої вищої освіти: бакалавр – спеціаліст – магістр актуальність використання нових технологій навчання безумовна.Популярною сьогодні є модульно-рейтингова система навчання. На всесвітній конференції ЮНЕСКО у Токіо (1972 рік) модульна система була рекомендована як найбільш придатна для неперервної освіти. Наша вища школа вже має досвід використання модульних систем, починають вони приживатися і в середній школі. Тому широкий обмін досвідом, який допоможе вдосконалити, відшліфувати і пристосувати до ефективнішого застосування в “виробництві” якісних спеціалістів необхідний.Модульно-рейтингова технологія навчання покликана, насамперед, внести такі зміни в організаційні засади педагогічного процесу у вищій школі, які б забезпечили суттєву його демократизацію, створили умови для дійсної зміни ролі студента у навчанні (перетворення його з об’єкта в суб’єкт цього процесу), надали б навчально-виховному процесу необхідної гнучкості, сприяли б запровадженню принципу індивідуалізації навчання.Набутий досвід і результати навчання за модульною технологією доводять можливість організації процесу вузівського навчання на принципово нових засадах.Модульна система організації навчального процесу спрямовує викладачів і студентів на постійну творчу працю, активізує мотиваційну сферу і нові стимули до навчання, руйнує “непорушність” споруди лекційно-семінарської системи навчання, пропонуючи справжній демократизм вищої освіти, право на вільне, особистісне волевиявлення кожного студента і викладача.Принцип модульності має на увазі цілісність і завершеність, повноту і логічність побудови одиниць учбового матеріалу у вигляді модулів. В сучасній педагогічній практиці зустрічаються досить різнозмістовні означення модуля, що обумовлено різними підходами і глибиною занурення в психолого-педагогічний процес. Багаторічний досвід використання модульно-рейтингової системи привів до такого варіанту означення модуля.Модуль – логічно завершена частина курсу, в якій розглядається фундаментальне поняття (закон, явище) і яка супроводжується добіркою практичних занять, пакетом ретельно обраних форм та змістів контролю, а також розроб
{"title":"Ефективність та необхідність модульно-рейтингової системи","authors":"Олена Петрівна Ващенко, Геннадій Опанасович Грищенко, Т. М. Погорілко, Ірина Іллівна Тичина","doi":"10.55056/fund.v1i1.151","DOIUrl":"https://doi.org/10.55056/fund.v1i1.151","url":null,"abstract":"Сучасні інформаційні потоки вимагають інтенсивного оновлення. Очевидно, що керуватися в навчанні повнотою викладання матеріалу в такій ситуації безглуздо. Змінюється основна мета навчання – не засвоєння суми знань, а розвиток особистості і формування її активного мислення. Сьогодні виграє той, хто здатний швидко опанувати нове і головний стрижень цього процесу – керовану самостійність. У зв’язку з цим викладачі повинні створювати відповідні умови та надавати допомогу в організації розвиваючої навчально-пізнавальної діяльності, без чого не може бути забезпеченою компетентність і висока кваліфікація спеціаліста в галузі його професійної діяльності.Перебудова системи вузівської підготовки висококваліфікованих спеціалістів для держави в умовах переходу до ринкової економіки має забезпечити реальне підвищення якості знань студентів. В сучасній системі багаторівневої вищої освіти: бакалавр – спеціаліст – магістр актуальність використання нових технологій навчання безумовна.Популярною сьогодні є модульно-рейтингова система навчання. На всесвітній конференції ЮНЕСКО у Токіо (1972 рік) модульна система була рекомендована як найбільш придатна для неперервної освіти. Наша вища школа вже має досвід використання модульних систем, починають вони приживатися і в середній школі. Тому широкий обмін досвідом, який допоможе вдосконалити, відшліфувати і пристосувати до ефективнішого застосування в “виробництві” якісних спеціалістів необхідний.Модульно-рейтингова технологія навчання покликана, насамперед, внести такі зміни в організаційні засади педагогічного процесу у вищій школі, які б забезпечили суттєву його демократизацію, створили умови для дійсної зміни ролі студента у навчанні (перетворення його з об’єкта в суб’єкт цього процесу), надали б навчально-виховному процесу необхідної гнучкості, сприяли б запровадженню принципу індивідуалізації навчання.Набутий досвід і результати навчання за модульною технологією доводять можливість організації процесу вузівського навчання на принципово нових засадах.Модульна система організації навчального процесу спрямовує викладачів і студентів на постійну творчу працю, активізує мотиваційну сферу і нові стимули до навчання, руйнує “непорушність” споруди лекційно-семінарської системи навчання, пропонуючи справжній демократизм вищої освіти, право на вільне, особистісне волевиявлення кожного студента і викладача.Принцип модульності має на увазі цілісність і завершеність, повноту і логічність побудови одиниць учбового матеріалу у вигляді модулів. В сучасній педагогічній практиці зустрічаються досить різнозмістовні означення модуля, що обумовлено різними підходами і глибиною занурення в психолого-педагогічний процес. Багаторічний досвід використання модульно-рейтингової системи привів до такого варіанту означення модуля.Модуль – логічно завершена частина курсу, в якій розглядається фундаментальне поняття (закон, явище) і яка супроводжується добіркою практичних занять, пакетом ретельно обраних форм та змістів контролю, а також розроб","PeriodicalId":114302,"journal":{"name":"Theory and methods of learning fundamental disciplines in high school","volume":"32 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2013-11-16","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"122301295","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：