Pub Date : 2024-05-01DOI: 10.33099/2311-7249/2024-49-1-25-34
Леонід Маслюк, Василь Гавалко, Анатолій Колодяжний, Сергій Джигомон
Важливими і відповідальними заходами під час підготовки і планування операції є проведення розрахунку часу і формування документів з організації роботи органу військового управління, які передбачають проведення розрахунків часових показників виконання завдань плану підготовки операції службовими особами та підпорядкованими частинами (підрозділами). Безпосереднє використання класичних методів і алгоритмів у галузі планування і управління проєктами (планами) для вирішення таких завдань неможливе через специфіку структури таких планів і певні обмеження щодо часових показників їх завдань. Враховуючи необхідність неодноразового проведення таких розрахунків і забезпечення високого рівня оперативності під час виконання цих завдань у сучасних умовах підготовки операції, метою статті є розроблення удосконаленого алгоритму для проведення розрахунку часових показників завдань плану підготовки операції в автоматичному режимі. Для досягнення поставленої мети були використані методи у галузі планування і управління проєктами (планами), нотації з моделювання бізнес-процесів Business Process Model And Notation та рекурентні методи. Зазначений методологічний підхід дає змогу подати типові плани і плани підготовки операції у вигляді цілісних ієрархічних структур завдань із необхідною деталізацією на кожному рівні діаграмами процесів, більш детально проаналізувати процес проведення розрахунків часових показників у структурах такого типу та визначити особливості, які необхідно урахувати в розробленому алгоритмі. У статті запропоновано удосконалений рекурентний алгоритм розрахунку часових показників ієрархічної структури завдань плану підготовки операції, який забезпечує послідовне, згори донизу, проведення пошарових розрахунків на кожному рівні ієрархії з урахуванням зафіксованих значень часових показників. За виникнення проблемної ситуації на будь‑якому рівні, здійснюється аналіз можливостей використання резервів часу завдань цього рівня і старшого завдання плану. За можливості, вносяться певні зміни до значень часових показників вказаних завдань і, за необхідності, організовується рекурентний перерахунок, починаючи з більш високих рівнів ієрархічної структури завдань плану з урахуванням внесених змін. Процес рекурентного розрахунку продовжується до повного визначення часових показників завдань плану на усіх рівнях, або завершується на певному кроці за неможливості продовження обчислень з формуванням відповідного повідомлення щодо існуючої проблеми. У статті вперше застосована сукупність методів і підходів для вирішення проблемного питання до проведення розрахунків часових показників завдань в ієрархічних структурах планів підготовки операції в автоматичному режимі з урахуванням існуючих обмежень. Наукова новизна полягає у подальшому розвитку класичних методів у галузі планування і управління проєктами (планами). Практична значущість отриманих результатів дослідження для сфери оборони полягає у суттєвому підвищенні ефективності інформаційно-аналітичної підтримки ро
{"title":"Удосконалений алгоритм розрахунку значень часових показників в ієрархічних структурах завдань планів підготовки операцій","authors":"Леонід Маслюк, Василь Гавалко, Анатолій Колодяжний, Сергій Джигомон","doi":"10.33099/2311-7249/2024-49-1-25-34","DOIUrl":"https://doi.org/10.33099/2311-7249/2024-49-1-25-34","url":null,"abstract":"Важливими і відповідальними заходами під час підготовки і планування операції є проведення розрахунку часу і формування документів з організації роботи органу військового управління, які передбачають проведення розрахунків часових показників виконання завдань плану підготовки операції службовими особами та підпорядкованими частинами (підрозділами). Безпосереднє використання класичних методів і алгоритмів у галузі планування і управління проєктами (планами) для вирішення таких завдань неможливе через специфіку структури таких планів і певні обмеження щодо часових показників їх завдань. Враховуючи необхідність неодноразового проведення таких розрахунків і забезпечення високого рівня оперативності під час виконання цих завдань у сучасних умовах підготовки операції, метою статті є розроблення удосконаленого алгоритму для проведення розрахунку часових показників завдань плану підготовки операції в автоматичному режимі. Для досягнення поставленої мети були використані методи у галузі планування і управління проєктами (планами), нотації з моделювання бізнес-процесів Business Process Model And Notation та рекурентні методи. Зазначений методологічний підхід дає змогу подати типові плани і плани підготовки операції у вигляді цілісних ієрархічних структур завдань із необхідною деталізацією на кожному рівні діаграмами процесів, більш детально проаналізувати процес проведення розрахунків часових показників у структурах такого типу та визначити особливості, які необхідно урахувати в розробленому алгоритмі. У статті запропоновано удосконалений рекурентний алгоритм розрахунку часових показників ієрархічної структури завдань плану підготовки операції, який забезпечує послідовне, згори донизу, проведення пошарових розрахунків на кожному рівні ієрархії з урахуванням зафіксованих значень часових показників. За виникнення проблемної ситуації на будь‑якому рівні, здійснюється аналіз можливостей використання резервів часу завдань цього рівня і старшого завдання плану. За можливості, вносяться певні зміни до значень часових показників вказаних завдань і, за необхідності, організовується рекурентний перерахунок, починаючи з більш високих рівнів ієрархічної структури завдань плану з урахуванням внесених змін. Процес рекурентного розрахунку продовжується до повного визначення часових показників завдань плану на усіх рівнях, або завершується на певному кроці за неможливості продовження обчислень з формуванням відповідного повідомлення щодо існуючої проблеми. У статті вперше застосована сукупність методів і підходів для вирішення проблемного питання до проведення розрахунків часових показників завдань в ієрархічних структурах планів підготовки операції в автоматичному режимі з урахуванням існуючих обмежень. Наукова новизна полягає у подальшому розвитку класичних методів у галузі планування і управління проєктами (планами). Практична значущість отриманих результатів дослідження для сфери оборони полягає у суттєвому підвищенні ефективності інформаційно-аналітичної підтримки ро","PeriodicalId":124623,"journal":{"name":"Сучасні інформаційні технології у сфері безпеки та оборони","volume":"9 2","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-05-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"141037769","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-05-01DOI: 10.33099/2311-7249/2024-49-1-16-24
Володимир Тимчук
Вирішення проблеми точності застосування різних артилерійських систем в умовах відсічі збройної агресії російської федерації є вкрай значущою, що залежить від потенційної якості засобів артилерійської розвідки, можливості яких обмежені відомими фізичними (акустичними) принципами. Сьогодні чимало технічних систем військового призначення надійшли в Україну без тестувань, а одразу для бойового застосування, зокрема, і звукометричний комплекс HALO, що ускладнює пошук напрямів модернізації (удосконалення) шляхом експериментальних досліджень. Водночас ретельний аналіз функціонування засобів артилерійської розвідки свідчить про високу частку інформаційної, часової і структурної надлишковості у багатьох військових системах, зокрема і HALO, що потребує додаткової обробки отриманих даних для покращення тактико-технічних характеристик зразка озброєння. Метою статті є розроблення методики додаткової обробки надлишкової інформації звукометричного комплексу для реалізації в системі підтримки прийняття рішень стосовно підвищення ефективності артилерійської розвідки за рахунок використання датасетів. Під час написання статті застосовано методи аналізу та структурно-параметричного синтезу функціональних систем у частині додаткової обробки надлишкової інформації реальної системи HALO. Зазначений методологічний підхід дає змогу піддати аналізу інформаційну та структурну надлишковості HALO і на цій основі розкрити потенціал для підвищення окремих тактико-технічних характеристик комплексу за рахунок додаткової обробки інформації в цілях підтримування ефективності системи вищого порядку, якою є система артилерійської розвідки. У статті наведено структурно-параметричну модель звукометричного комплексу та параметри датасетів, які є інформаційною надлишковістю розвідувальної інформації, що отримується з акустичних сигналів і після деякої обробки передається у систему артилерійської розвідки. Крім того, складено і пояснено суть основних процесів і явищ, сформульовано визначення термінів і понять, необхідних для додаткової обробки інформації, розроблено методику обробки надлишкової інформації звукометричного комплексу HALO на основі датасетів з урахуванням просторового розміщення складових комплексу на місцевості. Водночас рекомендовано впровадити методику в системі підтримки прийняття рішень, в якій проводиться обробка консолідованої інформації для підтримування ефективності системи артилерійської розвідки. Розроблена методика передбачає збір датасетів, виділення та перетворення частини параметрів із датасетів, статистичний аналіз просторового розподілу подій, уточнення за результатами обробки якості розвідувальної інформації, зокрема, точності визначення місцеположення джерела події. Елементом наукової новизни є перетворення вже відомих даних, зібраних у датасети, в результаті додаткової обробки в інші дані, що просторово розподілені на умовній системі координат. Таке перетворення дасть змогу провести статистичний аналіз внаслідок поширення даних на нові системи, зокрема
{"title":"Методика обробки надлишкової інформації звукометричного комплексу HALO","authors":"Володимир Тимчук","doi":"10.33099/2311-7249/2024-49-1-16-24","DOIUrl":"https://doi.org/10.33099/2311-7249/2024-49-1-16-24","url":null,"abstract":"Вирішення проблеми точності застосування різних артилерійських систем в умовах відсічі збройної агресії російської федерації є вкрай значущою, що залежить від потенційної якості засобів артилерійської розвідки, можливості яких обмежені відомими фізичними (акустичними) принципами. Сьогодні чимало технічних систем військового призначення надійшли в Україну без тестувань, а одразу для бойового застосування, зокрема, і звукометричний комплекс HALO, що ускладнює пошук напрямів модернізації (удосконалення) шляхом експериментальних досліджень. Водночас ретельний аналіз функціонування засобів артилерійської розвідки свідчить про високу частку інформаційної, часової і структурної надлишковості у багатьох військових системах, зокрема і HALO, що потребує додаткової обробки отриманих даних для покращення тактико-технічних характеристик зразка озброєння. Метою статті є розроблення методики додаткової обробки надлишкової інформації звукометричного комплексу для реалізації в системі підтримки прийняття рішень стосовно підвищення ефективності артилерійської розвідки за рахунок використання датасетів. Під час написання статті застосовано методи аналізу та структурно-параметричного синтезу функціональних систем у частині додаткової обробки надлишкової інформації реальної системи HALO. Зазначений методологічний підхід дає змогу піддати аналізу інформаційну та структурну надлишковості HALO і на цій основі розкрити потенціал для підвищення окремих тактико-технічних характеристик комплексу за рахунок додаткової обробки інформації в цілях підтримування ефективності системи вищого порядку, якою є система артилерійської розвідки. У статті наведено структурно-параметричну модель звукометричного комплексу та параметри датасетів, які є інформаційною надлишковістю розвідувальної інформації, що отримується з акустичних сигналів і після деякої обробки передається у систему артилерійської розвідки. Крім того, складено і пояснено суть основних процесів і явищ, сформульовано визначення термінів і понять, необхідних для додаткової обробки інформації, розроблено методику обробки надлишкової інформації звукометричного комплексу HALO на основі датасетів з урахуванням просторового розміщення складових комплексу на місцевості. Водночас рекомендовано впровадити методику в системі підтримки прийняття рішень, в якій проводиться обробка консолідованої інформації для підтримування ефективності системи артилерійської розвідки. Розроблена методика передбачає збір датасетів, виділення та перетворення частини параметрів із датасетів, статистичний аналіз просторового розподілу подій, уточнення за результатами обробки якості розвідувальної інформації, зокрема, точності визначення місцеположення джерела події. Елементом наукової новизни є перетворення вже відомих даних, зібраних у датасети, в результаті додаткової обробки в інші дані, що просторово розподілені на умовній системі координат. Таке перетворення дасть змогу провести статистичний аналіз внаслідок поширення даних на нові системи, зокрема","PeriodicalId":124623,"journal":{"name":"Сучасні інформаційні технології у сфері безпеки та оборони","volume":"27 5","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-05-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"141029705","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-05-01DOI: 10.33099/2311-7249/2024-49-1-151-159
Юрій Бродський, Сергій Ковбасюк
Метою статті є розроблення концептуального підходу створення Регіонального ситуаційного центру, що дасть змогу підвищити ефективність управління регіоном. Під час проведення дослідження було застосовано методи системного аналізу, моделювання, агрегування, декомпозиції та системний підхід. На основі системного аналізу та з урахуванням принципів системного підходу доведено, що новий концептуальний підхід відрізняється від існуючих орієнтацією на всебічний та гармонійний розвиток регіону в процесі збереження функції оперативного виявлення та реагування на кризові ситуації, що забезпечить виконання завдання сталого розвитку регіону. Використання методів агрегування, декомпозиції та моделювання дало змогу запропонувати варіант підвищення ефективності управління регіоном шляхом створення інформаційно-комунікаційної системи комплексного моніторингу з підсистемою інформаційної підтримки управлінських рішень, яку рекомендовано реалізувати у вигляді наведеної структурної моделі Регіонального ситуаційного центру. У статті запропоновано новий концептуальний підхід до створення ситуаційного центру сталого розвитку регіону. Сформульовано поняття Регіонального ситуаційного центру, визначено сферу його діяльності, основні завдання і класифікаційні ознаки. Розроблено шляхи, способи створення та структурну модель регіонального ситуаційного центру як підсистеми інформаційної підтримки управлінських рішень інформаційно-комунікаційної системи комплексного моніторингу. Вперше сформульовано визначення Регіонального ситуаційного центру, сфера його діяльності та завдання. Уточнено класифікаційні ознаки та удосконалено шляхи і способи створення та структура Регіонального ситуаційного центру з урахуванням його ролі в інформаційно-комунікаційній системі комплексного моніторингу. Теоретична значущість дослідження полягає в поглибленні наявних і розробленні нових теоретико-методологічних положень щодо підвищення ефективності управління регіоном у вигляді нового концептуального підходу до створення ситуаційного центру сталого розвитку регіону. Запропонований підхід може бути використаний на практиці для уточнення та вироблення нових завдань, функцій та побудови регіональних ситуаційних центрів, кожен із яких створюється у вигляді системи підтримки прийняття рішень у складі інформаційно-комунікаційної системи комплексного моніторингу.
{"title":"Концептуальний підхід до створення ситуаційного центру сталого розвитку регіону","authors":"Юрій Бродський, Сергій Ковбасюк","doi":"10.33099/2311-7249/2024-49-1-151-159","DOIUrl":"https://doi.org/10.33099/2311-7249/2024-49-1-151-159","url":null,"abstract":"Метою статті є розроблення концептуального підходу створення Регіонального ситуаційного центру, що дасть змогу підвищити ефективність управління регіоном. Під час проведення дослідження було застосовано методи системного аналізу, моделювання, агрегування, декомпозиції та системний підхід. На основі системного аналізу та з урахуванням принципів системного підходу доведено, що новий концептуальний підхід відрізняється від існуючих орієнтацією на всебічний та гармонійний розвиток регіону в процесі збереження функції оперативного виявлення та реагування на кризові ситуації, що забезпечить виконання завдання сталого розвитку регіону. Використання методів агрегування, декомпозиції та моделювання дало змогу запропонувати варіант підвищення ефективності управління регіоном шляхом створення інформаційно-комунікаційної системи комплексного моніторингу з підсистемою інформаційної підтримки управлінських рішень, яку рекомендовано реалізувати у вигляді наведеної структурної моделі Регіонального ситуаційного центру. У статті запропоновано новий концептуальний підхід до створення ситуаційного центру сталого розвитку регіону. Сформульовано поняття Регіонального ситуаційного центру, визначено сферу його діяльності, основні завдання і класифікаційні ознаки. Розроблено шляхи, способи створення та структурну модель регіонального ситуаційного центру як підсистеми інформаційної підтримки управлінських рішень інформаційно-комунікаційної системи комплексного моніторингу. Вперше сформульовано визначення Регіонального ситуаційного центру, сфера його діяльності та завдання. Уточнено класифікаційні ознаки та удосконалено шляхи і способи створення та структура Регіонального ситуаційного центру з урахуванням його ролі в інформаційно-комунікаційній системі комплексного моніторингу. Теоретична значущість дослідження полягає в поглибленні наявних і розробленні нових теоретико-методологічних положень щодо підвищення ефективності управління регіоном у вигляді нового концептуального підходу до створення ситуаційного центру сталого розвитку регіону. Запропонований підхід може бути використаний на практиці для уточнення та вироблення нових завдань, функцій та побудови регіональних ситуаційних центрів, кожен із яких створюється у вигляді системи підтримки прийняття рішень у складі інформаційно-комунікаційної системи комплексного моніторингу.","PeriodicalId":124623,"journal":{"name":"Сучасні інформаційні технології у сфері безпеки та оборони","volume":"12 2","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-05-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"141032712","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-05-01DOI: 10.33099/2311-7249/2024-49-1-128-140
Микола Думенко
Метою статті є розроблення методу оцінювання ефективності функціонування системи кадрових органів Збройних Сил України для подальшого прийняття управлінських рішень щодо її удосконалення. Метод розроблений на підставі аналізу структури і змісту роботи підрозділів системи кадрових органів Збройних Сил України й самої системи загалом на етапі її функціонування та планування розвитку як у мирний, так і у воєнний час. Під час написання статті застосовано метод аналізу ієрархій. Зазначений методологічний підхід дав змогу вирішити завдання щодо оцінювання ефективності функціонування системи кадрових органів Збройних Сил України. Він базується на розгляді процесу функціонування системи кадрових органів Збройних Сил України як багатопараметричного процесу, що описується десятьма параметрами (показниками) та передбачає виконання дев’яти завдань, а також структурувати інформацію для визначення ступеня важливості показників. Для оцінювання ефективності функціонування системи кадрових органів Збройних Сил України застосовано комплекс математичних моделей, який складається з: марковської моделі системи кадрових органів; математичної моделі обґрунтування складу системи кадрових органів; математичної моделі оптимального розподілу людського ресурсу за періодами комплектування та математичної моделі оцінювання ефективності функціонування системи кадрових органів. Метод оцінювання ефективності функціонування системи кадрових органів Збройних Сил України передбачає: оцінювання показників ефективності системи кадрових органів; аналіз і комплексування показників оцінювання ефективності системи кадрових органів для різних варіантів її побудови; їх перевірку за відповідними критеріями; вироблення пропозицій щодо вибору раціональної структури системи кадрових органів на підставі аналізу значень вказаних показників; перевірки критеріїв для різних варіантів формування системи кадрових органів. Оцінювання ефективності функціонування як існуючої, так і перспективної системи кадрових органів Збройних Сил України базується на оцінюванні ефективності виконання завдань з реалізації військової кадрової політики, залучення персоналу на військову службу, кадрового менеджменту та підготовки кадрів. Показником ефективності у цьому методі є показник W (загальний показник ефективності функціонування системи кадрових органів Збройних Сил України), який формується з часткових показників ефективності. Для кожного показника часткової ефективності визначені критерії. Якщо часткові показники відповідають цим критеріям ефективності, то робиться висновок про те, що система кадрових органів відповідає вимогам. Наукова новизна розробленого методу полягає у тому, що він розроблений вперше та дозволяє оцінити ефективність функціонування системи кадрових органів Збройних Сил України щодо виконання дев’яти основних завдань за десятьма показниками та критеріями з урахуванням інтенсивності надходження кадрових завдань та раціонального складу кадрових органів для подальшого прийняття управлінських ріш
{"title":"Метод оцінювання ефективності функціонування системи кадрових органів Збройних Сил України","authors":"Микола Думенко","doi":"10.33099/2311-7249/2024-49-1-128-140","DOIUrl":"https://doi.org/10.33099/2311-7249/2024-49-1-128-140","url":null,"abstract":"Метою статті є розроблення методу оцінювання ефективності функціонування системи кадрових органів Збройних Сил України для подальшого прийняття управлінських рішень щодо її удосконалення. Метод розроблений на підставі аналізу структури і змісту роботи підрозділів системи кадрових органів Збройних Сил України й самої системи загалом на етапі її функціонування та планування розвитку як у мирний, так і у воєнний час. Під час написання статті застосовано метод аналізу ієрархій. Зазначений методологічний підхід дав змогу вирішити завдання щодо оцінювання ефективності функціонування системи кадрових органів Збройних Сил України. Він базується на розгляді процесу функціонування системи кадрових органів Збройних Сил України як багатопараметричного процесу, що описується десятьма параметрами (показниками) та передбачає виконання дев’яти завдань, а також структурувати інформацію для визначення ступеня важливості показників. Для оцінювання ефективності функціонування системи кадрових органів Збройних Сил України застосовано комплекс математичних моделей, який складається з: марковської моделі системи кадрових органів; математичної моделі обґрунтування складу системи кадрових органів; математичної моделі оптимального розподілу людського ресурсу за періодами комплектування та математичної моделі оцінювання ефективності функціонування системи кадрових органів. Метод оцінювання ефективності функціонування системи кадрових органів Збройних Сил України передбачає: оцінювання показників ефективності системи кадрових органів; аналіз і комплексування показників оцінювання ефективності системи кадрових органів для різних варіантів її побудови; їх перевірку за відповідними критеріями; вироблення пропозицій щодо вибору раціональної структури системи кадрових органів на підставі аналізу значень вказаних показників; перевірки критеріїв для різних варіантів формування системи кадрових органів. Оцінювання ефективності функціонування як існуючої, так і перспективної системи кадрових органів Збройних Сил України базується на оцінюванні ефективності виконання завдань з реалізації військової кадрової політики, залучення персоналу на військову службу, кадрового менеджменту та підготовки кадрів. Показником ефективності у цьому методі є показник W (загальний показник ефективності функціонування системи кадрових органів Збройних Сил України), який формується з часткових показників ефективності. Для кожного показника часткової ефективності визначені критерії. Якщо часткові показники відповідають цим критеріям ефективності, то робиться висновок про те, що система кадрових органів відповідає вимогам. Наукова новизна розробленого методу полягає у тому, що він розроблений вперше та дозволяє оцінити ефективність функціонування системи кадрових органів Збройних Сил України щодо виконання дев’яти основних завдань за десятьма показниками та критеріями з урахуванням інтенсивності надходження кадрових завдань та раціонального складу кадрових органів для подальшого прийняття управлінських ріш","PeriodicalId":124623,"journal":{"name":"Сучасні інформаційні технології у сфері безпеки та оборони","volume":"6 2","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-05-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"141038143","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-05-01DOI: 10.33099/2311-7249/2024-49-1-105-110
Олексій Мезенцев, Ігор Шовкошитний, Михайло Капась
Відомо, що ефективність сучасних літальних апаратів (керованих засобів ураження) залежить від типу систем наведення їх швидкодії та перешкодостійкості. Адаптивні системи захисту дають змогу подолати апріорну невизначеність статистичних характеристик сигналів і радіоперешкод, що потребує пошуку нових технічних рішень для адаптивної обробки сигналів на фоні перешкод. Ефективність цих рішень можна підвищити за рахунок використання в системах захисту від перешкод надійної апріорної інформації. Метою статті є розроблення способу підвищення швидкодії адаптивних систем обробки сигналів радіолокаційних головок самонаведення літальних апаратів (зокрема, кореляційно-екстремальної системи наведення) в умовах навмисних радіозавад. У дослідженні застосовано методи теорії радіолокації, матричного аналізу та теорії адаптивних систем. У публікаціях розглянуто математичні моделі, що описують роботу антенних решіток в умовах радіоперешкод, зроблено висновки про можливість прискорення їх адаптації до середовища перешкод. Однак, деякі припущення в обґрунтуванні висновку є статистично невірними, що пов’язано з неврахуванням кількості каналів прийому. У статті висвітлено алгоритми підвищення швидкодії систем захисту від перешкод для головок самонаведення літальних апаратів. Ці алгоритми доведено до схемних рішень. Показано спосіб підвищення швидкодії адаптивних систем захисту від радіоперешкод завдяки врахуванню апріорної інформації про центральну симетрію приймальних каналів радіолокаційної головки самонаведення літального апарату. Врахування цієї інформації призводить до зміни структури пристроїв адаптивної обробки сигналів в умовах перешкод і, як наслідок, до підвищення їх швидкодії. Новим є спосіб урахування апріорної інформації про центральну симетрію приймальних каналів антенної решітки, який полягає в тому, що при ідентичності амплітудних діаграм спрямованості центральносиметричних елементів антенної решітки просторова кореляційна матриця активних перешкод є не тільки ермітовою, але й має персиметрію – симетрію відносно бічної діагоналі. Введення персиметричної матриці, яка є вдвічі меншою за ермітову позитивно визначену матрицю, сприяє зменшенню розмірності вектора оцінюваних параметрів і підвищенню швидкодії (ефективності) систем захисту від перешкод, адже для отримання значення вагового вектора, що вносить «провал» в діаграму спрямованості антенної решітки на джерело перешкод, кореляційна матриця має обертатися в реальному часі. Практичне значення результатів полягає в підвищенні ефективності та швидкодії систем наведення літальних апаратів в умовах перешкод та доведенні теоретичних положень до схемних рішень, які можуть бути практично реалізовані. Використання персиметричної кореляційної матриці разом із сумарно-різницевим перетворенням вхідних впливів дозволяє скоротити обсяг обчислень майже в 4 рази. Подальші дослідження будуть присвячені використанню методів адаптивної ґратчастої фільтрації з урахуванням їхніх переваг таких, як: придатність для вирішення
{"title":"Спосіб підвищення швидкодії адаптивних систем обробки сигналів радіолокаційних головок самонаведення літальних апаратів","authors":"Олексій Мезенцев, Ігор Шовкошитний, Михайло Капась","doi":"10.33099/2311-7249/2024-49-1-105-110","DOIUrl":"https://doi.org/10.33099/2311-7249/2024-49-1-105-110","url":null,"abstract":"Відомо, що ефективність сучасних літальних апаратів (керованих засобів ураження) залежить від типу систем наведення їх швидкодії та перешкодостійкості. Адаптивні системи захисту дають змогу подолати апріорну невизначеність статистичних характеристик сигналів і радіоперешкод, що потребує пошуку нових технічних рішень для адаптивної обробки сигналів на фоні перешкод. Ефективність цих рішень можна підвищити за рахунок використання в системах захисту від перешкод надійної апріорної інформації. Метою статті є розроблення способу підвищення швидкодії адаптивних систем обробки сигналів радіолокаційних головок самонаведення літальних апаратів (зокрема, кореляційно-екстремальної системи наведення) в умовах навмисних радіозавад. У дослідженні застосовано методи теорії радіолокації, матричного аналізу та теорії адаптивних систем. У публікаціях розглянуто математичні моделі, що описують роботу антенних решіток в умовах радіоперешкод, зроблено висновки про можливість прискорення їх адаптації до середовища перешкод. Однак, деякі припущення в обґрунтуванні висновку є статистично невірними, що пов’язано з неврахуванням кількості каналів прийому. У статті висвітлено алгоритми підвищення швидкодії систем захисту від перешкод для головок самонаведення літальних апаратів. Ці алгоритми доведено до схемних рішень. Показано спосіб підвищення швидкодії адаптивних систем захисту від радіоперешкод завдяки врахуванню апріорної інформації про центральну симетрію приймальних каналів радіолокаційної головки самонаведення літального апарату. Врахування цієї інформації призводить до зміни структури пристроїв адаптивної обробки сигналів в умовах перешкод і, як наслідок, до підвищення їх швидкодії. Новим є спосіб урахування апріорної інформації про центральну симетрію приймальних каналів антенної решітки, який полягає в тому, що при ідентичності амплітудних діаграм спрямованості центральносиметричних елементів антенної решітки просторова кореляційна матриця активних перешкод є не тільки ермітовою, але й має персиметрію – симетрію відносно бічної діагоналі. Введення персиметричної матриці, яка є вдвічі меншою за ермітову позитивно визначену матрицю, сприяє зменшенню розмірності вектора оцінюваних параметрів і підвищенню швидкодії (ефективності) систем захисту від перешкод, адже для отримання значення вагового вектора, що вносить «провал» в діаграму спрямованості антенної решітки на джерело перешкод, кореляційна матриця має обертатися в реальному часі. Практичне значення результатів полягає в підвищенні ефективності та швидкодії систем наведення літальних апаратів в умовах перешкод та доведенні теоретичних положень до схемних рішень, які можуть бути практично реалізовані. Використання персиметричної кореляційної матриці разом із сумарно-різницевим перетворенням вхідних впливів дозволяє скоротити обсяг обчислень майже в 4 рази. Подальші дослідження будуть присвячені використанню методів адаптивної ґратчастої фільтрації з урахуванням їхніх переваг таких, як: придатність для вирішення","PeriodicalId":124623,"journal":{"name":"Сучасні інформаційні технології у сфері безпеки та оборони","volume":"3 5","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-05-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"141055735","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-05-01DOI: 10.33099/2311-7249/2024-49-1-45-58
Володимир Руденко, Михайло Зінченко, Олександр Яковчук, Ольга Плугова
У цій статті розглядається нова перспективна модель системи супутникового зв’язку та передачі даних Збройних Сил України з врахуванням досвіду ведення війни з російською федерацією, аналізу існуючих систем супутникового зв’язку армій провідних країн світу та країн членів НАТО, новітніх досягнень інформаційних технологій в галузі зв’язку і тенденцій розвитку електронних комунікаційних мереж як складова частина електронної комунікаційної мережі Збройних Сил України. Проведений аналіз основних публікацій та досліджень в області розвитку систем супутникового зв’язку спеціального призначення показав, що на сьогодні є ряд наукових праць, монографій та інших видань щодо аналізу існуючої системи супутникового зв’язку ЗС України, провідних країн світу та країн членів НАТО, проте дані роботи не враховують досвіду ведення війни в сучасних умовах з російською федерацією та досягнень новітніх технологій. Враховуючи зазначене, у статті проводиться аналіз ефективності функціонування системи, вказується на вплив засобів РЕБ противника на систему супутникового зв’язку ЗС України під час відсічі збройної агресії та визначаються напрямки розвитку військової системи супутникового зв’язку на ближню та подальшу перспективи. В роботі розробляється та пропонується нова модель перспективної системи супутникового зв’язку та передачі даних ЗС України, яка базується на оренді потоків (каналів) у основних: геостаціонарної, низько- та середньої навколоземних орбітах з використанням переносних станцій. Дані підсистеми повинні забезпечувати: високий та стабільний рівень сигналу над Україною; широкий спектр використовуваних частот; необхідну якість і швидкість передачі даних як на місці так і в русі; розвід- та завадозахищений супутниковий зв’язок з використанням новітніх інформаційно-комунікаційних технологій. В той же час необхідно, щоб перспективна модель системи функціонувала у складі інтегрованої електронної комунікаційної мережі ЗС України та взаємодіяла з компонентами об’єднаної системи зв’язку НАТО.
{"title":"Модель системи супутникового зв’язку та передачі даних спеціального призначення","authors":"Володимир Руденко, Михайло Зінченко, Олександр Яковчук, Ольга Плугова","doi":"10.33099/2311-7249/2024-49-1-45-58","DOIUrl":"https://doi.org/10.33099/2311-7249/2024-49-1-45-58","url":null,"abstract":"У цій статті розглядається нова перспективна модель системи супутникового зв’язку та передачі даних Збройних Сил України з врахуванням досвіду ведення війни з російською федерацією, аналізу існуючих систем супутникового зв’язку армій провідних країн світу та країн членів НАТО, новітніх досягнень інформаційних технологій в галузі зв’язку і тенденцій розвитку електронних комунікаційних мереж як складова частина електронної комунікаційної мережі Збройних Сил України. Проведений аналіз основних публікацій та досліджень в області розвитку систем супутникового зв’язку спеціального призначення показав, що на сьогодні є ряд наукових праць, монографій та інших видань щодо аналізу існуючої системи супутникового зв’язку ЗС України, провідних країн світу та країн членів НАТО, проте дані роботи не враховують досвіду ведення війни в сучасних умовах з російською федерацією та досягнень новітніх технологій. Враховуючи зазначене, у статті проводиться аналіз ефективності функціонування системи, вказується на вплив засобів РЕБ противника на систему супутникового зв’язку ЗС України під час відсічі збройної агресії та визначаються напрямки розвитку військової системи супутникового зв’язку на ближню та подальшу перспективи. В роботі розробляється та пропонується нова модель перспективної системи супутникового зв’язку та передачі даних ЗС України, яка базується на оренді потоків (каналів) у основних: геостаціонарної, низько- та середньої навколоземних орбітах з використанням переносних станцій. Дані підсистеми повинні забезпечувати: високий та стабільний рівень сигналу над Україною; широкий спектр використовуваних частот; необхідну якість і швидкість передачі даних як на місці так і в русі; розвід- та завадозахищений супутниковий зв’язок з використанням новітніх інформаційно-комунікаційних технологій. В той же час необхідно, щоб перспективна модель системи функціонувала у складі інтегрованої електронної комунікаційної мережі ЗС України та взаємодіяла з компонентами об’єднаної системи зв’язку НАТО.","PeriodicalId":124623,"journal":{"name":"Сучасні інформаційні технології у сфері безпеки та оборони","volume":"93 11","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-05-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"141045965","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-05-01DOI: 10.33099/2311-7249/2024-49-1-160-170
Світлана Венгер, Андрій Марченко
У статті розглядається питання створення інтелектуальної інформаційної технології керування освітнім процесом на навчальній-платформах, що дає змогу інтегрувати раніше отримані знання в освітній процес, автоматизувати процес планування освіти, забезпечити прозорість і контроль за формуванням навчального шляху здобувача вищої освіти. Метою статті є розроблення інтелектуальної моделі формування індивідуальної освітньої траєкторії здобувача на основі дигітал-технологій з використанням агента для адаптації процесу дистанційного навчання під визначений рівень набутих знань слухачем, курсантом (студентом). Під час написання статті застосовані методи дослідження: аналіз і синтез, метод графів та моделювання. Зазначений методологічний підхід дає змогу розробляти (удосконалювати) форми, методи та алгоритми реалізації сучасних дигітал-технологій для формування індивідуальної освітньої траєкторії здобувача вищої освіти й створювати інтелектуального агента для адаптивної системи електронного навчання. В роботі показано, що для формування індивідуальної освітньої траєкторії здобувача вищої освіти доцільно створювати інтелектуальні інформаційні технології, що можуть забезпечити індивідуальний підхід до навчання. Створювати такі технології доцільно за методологією DevOps, що забезпечує взаємозалежність між розробкою та використанням програмного продукту, водночас доцільно використовувати мови програмування з відкритим кодом. Для побудови інтелектуальної моделі формування індивідуальної освітньої траєкторії здобувача, запропоновано поділити навчальні дисципліни на атомарні завершені частини – блоки (unit), зв’язки між якими доцільно описати теорією графів. Розроблено узагальнену схему інтелектуальної моделі формування індивідуальної освітньої траєкторії здобувача, що використовує агента, який має проводити тестування здобувача для визначення його рівня знань. Показано, що інтелектуальну модель доцільно розглядати на логічному та фізичному рівнях. Розроблено логічну і фізичну схеми інтелектуальної моделі формування індивідуальної освітньої траєкторії здобувача. Запропонована інтелектуальна модель є основою для створення інтелектуальних інформаційних технологій керування освітнім процесом на онлайн-платформах, що дає змогу оптимізувати процес навчання, економити час та ресурси, підвищує продуктивність освіти, адаптує освіту до індивідуальних потреб здобувача та сприяє створенню прозорого середовища навчання. Практичне значення статті полягає у наданні здобувачам вищої освіти нового інструменту для набуття нових компетентностей, адаптації освітнього процесу до навчальних потреб з урахуванням поточного рівня знань здобувача освіти. Цей інструмент являє собою розроблену інтелектуальну модель, що індивідуалізує навчання кожного здобувача, може допомогти інтегрувати отримані ним знання в освітній процес, враховувати його попередній практичний досвід. Зазначена технологія дасть змогу адаптувати здобувача до освітнього процесу та визначити подальший шлях його розвитку (п
这篇文章论述了在学习平台上创建管理教育过程的智能信息技术的问题，该技术可以将以前获得的知识融入教育过程，使教育规划过程自动化，并确保高等教育学生教育路径形成的透明度和控制。文章的目的是开发一个基于数字技术的知识模型，利用代理使远程学习过程适应受训者、学员（学生）所掌握的一定知识水平，从而形成申请人的个人教育轨迹。在撰写文章时，使用了以下研究方法：分析与综合、图表法和建模。通过这种方法，可以开发（改进）实施现代数字技术的形式、方法和算法，以形成高等教育学生的个人教育轨迹，并为自适应电子学习系统创建一个智能代理。本文表明，为了形成高等教育学生的个性化教育轨迹，最好创建能够提供个性化学习方法的智能信息技术。最好按照 DevOps 方法创建此类技术，该方法确保软件产品的开发和使用之间相互依存，同时最好使用开源编程语言。为建立申请人个人教育轨迹的知识模型，建议将学科划分为原子完整部分--单元，这些单元之间的联系应该用图式理论来描述。我们开发了一个形成申请者个人教育轨迹的知识模型的通用方案，该方案使用代理对申请者进行测试，以确定其知识水平。研究表明，智力模型应从逻辑和物理两个层面来考虑。开发了用于形成申请人个人教育轨迹的智力模型逻辑图和物理图。所提出的智能模型是在网络平台上创建管理教育过程的智能信息技术的基础，它可以优化学习过程、节省时间和资源、提高教育效率、使教育适应申请人的个性化需求，并有助于创建一个透明的学习环境。文章的实际意义在于为高校学生提供一种获取新能力的新工具，在考虑学生现有知识水平的基础上，使教育过程适应学习需求。这一工具是一个已开发的知识模型，它能使每个学生的学习个性化，有助于将学生获得的知识融入教育过程，并考虑到学生以前的实践经验。这项技术将有助于申请人适应教育过程，并确定其进一步发展的道路（特定领域的高级培训、进入高等军事教育机构、继续攻读硕士学位、研究生课程、博士课程或 L 课程）。此外，还明确了 "申请人个人教育轨迹 "一词的定义，这是对现有科学理论体系的补充。
{"title":"Інтелектуальна модель формування індивідуальної освітньої траєкторії здобувача на навчальній платформі","authors":"Світлана Венгер, Андрій Марченко","doi":"10.33099/2311-7249/2024-49-1-160-170","DOIUrl":"https://doi.org/10.33099/2311-7249/2024-49-1-160-170","url":null,"abstract":"У статті розглядається питання створення інтелектуальної інформаційної технології керування освітнім процесом на навчальній-платформах, що дає змогу інтегрувати раніше отримані знання в освітній процес, автоматизувати процес планування освіти, забезпечити прозорість і контроль за формуванням навчального шляху здобувача вищої освіти. Метою статті є розроблення інтелектуальної моделі формування індивідуальної освітньої траєкторії здобувача на основі дигітал-технологій з використанням агента для адаптації процесу дистанційного навчання під визначений рівень набутих знань слухачем, курсантом (студентом). Під час написання статті застосовані методи дослідження: аналіз і синтез, метод графів та моделювання. Зазначений методологічний підхід дає змогу розробляти (удосконалювати) форми, методи та алгоритми реалізації сучасних дигітал-технологій для формування індивідуальної освітньої траєкторії здобувача вищої освіти й створювати інтелектуального агента для адаптивної системи електронного навчання. В роботі показано, що для формування індивідуальної освітньої траєкторії здобувача вищої освіти доцільно створювати інтелектуальні інформаційні технології, що можуть забезпечити індивідуальний підхід до навчання. Створювати такі технології доцільно за методологією DevOps, що забезпечує взаємозалежність між розробкою та використанням програмного продукту, водночас доцільно використовувати мови програмування з відкритим кодом. Для побудови інтелектуальної моделі формування індивідуальної освітньої траєкторії здобувача, запропоновано поділити навчальні дисципліни на атомарні завершені частини – блоки (unit), зв’язки між якими доцільно описати теорією графів. Розроблено узагальнену схему інтелектуальної моделі формування індивідуальної освітньої траєкторії здобувача, що використовує агента, який має проводити тестування здобувача для визначення його рівня знань. Показано, що інтелектуальну модель доцільно розглядати на логічному та фізичному рівнях. Розроблено логічну і фізичну схеми інтелектуальної моделі формування індивідуальної освітньої траєкторії здобувача. Запропонована інтелектуальна модель є основою для створення інтелектуальних інформаційних технологій керування освітнім процесом на онлайн-платформах, що дає змогу оптимізувати процес навчання, економити час та ресурси, підвищує продуктивність освіти, адаптує освіту до індивідуальних потреб здобувача та сприяє створенню прозорого середовища навчання. Практичне значення статті полягає у наданні здобувачам вищої освіти нового інструменту для набуття нових компетентностей, адаптації освітнього процесу до навчальних потреб з урахуванням поточного рівня знань здобувача освіти. Цей інструмент являє собою розроблену інтелектуальну модель, що індивідуалізує навчання кожного здобувача, може допомогти інтегрувати отримані ним знання в освітній процес, враховувати його попередній практичний досвід. Зазначена технологія дасть змогу адаптувати здобувача до освітнього процесу та визначити подальший шлях його розвитку (п","PeriodicalId":124623,"journal":{"name":"Сучасні інформаційні технології у сфері безпеки та оборони","volume":"47 18","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-05-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"141030322","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-05-01DOI: 10.33099/2311-7249/2024-49-1-93-104
Вадим Машталір, Олександр Гук, Рустам Мурасов, Сергій Фараон, Володимир Лоза
Протидія кіберзагрозам в умовах сьогодення розглядається як один із найважливіших пріоритетів безпеки і вагомий чинник у розвитку військового, соціального, економічного та інших секторів. Перебіг російсько-української війни демонструє розуміння цінності інноваційних технологій у збройному протистоянні, збільшення цифровізації військових дій з метою збереження людського ресурсу, та збільшення кібератак на сторону противника з метою суспільно-політичного залякування і нанесення шкоди національним інтересам держави. З’являється тенденція використання стратегій асиметричних непрямих дій в кіберпросторі або через кіберпростір, заснованих на комбінації військових зусиль з політичними, економічними та інформаційно-психологічними методами впливу на супротивника для вирішення завдань, які раніше вирішувалися лише з використанням військової сили. Метою статті є аналіз існуючих кіберзагроз, сучасних форм і способів ведення кіберборотьби, а також обґрунтування необхідності розроблення нових підходів у тактиці та стратегії кіберборотьби для своєчасного реагування на загрози та виклики, що виникають в умовах збройного протистояння. У статті застосовано порівняльний метод для аналізу останніх досліджень і публікацій та наукових джерел праць стосовно існуючих кіберзагроз, нормативно-правової бази у сфері кібероборони. Крім того, використано метод системного аналізу сучасних форм та способів ведення кіберборотьби, а також синтез, абстрагування, узагальнення при обґрунтуванні нових підходів у тактиці й стратегії кіберборотьби. Зазначена класифікація кібервразливостей, що можуть бути використані кіберзлочинцями під час здійснення атак на кіберінфраструктуру, як державного, так і приватного секторів. Акцентована увага на важливості кіберборотьби в умовах збройного протистояння та її впливу на сучасні воєнні стратегії. Запропоновано нові підходи та стратегії ведення кіберборотьби з метою своєчасного реагування на загрози та виклики, що виникають в умовах збройного протистояння. Розглянуто наявні інноваційні технології, що застосовуються у кіберборотьбі. Зазначена необхідність координації та консолідації зусиль державного та приватного секторів у протистоянні сучасним викликам і загрозам в кіберпросторі. Теоретична значущість дослідження полягає у тому, що на оcнові аналізу існуючих загроз та викликів запропоновано нові підходи та стратегії ведення кіберборотьби. Елементом наукової новизни є те, що запропоновані зміни до стратегії і тактики ведення кіберборотьби зможуть підвищити ефективність захисту власної кіберінфраструктури, а також здійснювати асиметричний вплив на супротивника при збройному протистоянні. Практична цінність полягає у тому, що систематизовані знання у сфері кіберборотьби можуть бути використані під час її ведення в умовах збройного протистояння, що дозволить визначити можливі кібервразливості, а також своєчасно реагувати на загрози та виклики, що виникають.
{"title":"Кіберборотьба в умовах збройного протистояння: аналіз, стратегії та виклики","authors":"Вадим Машталір, Олександр Гук, Рустам Мурасов, Сергій Фараон, Володимир Лоза","doi":"10.33099/2311-7249/2024-49-1-93-104","DOIUrl":"https://doi.org/10.33099/2311-7249/2024-49-1-93-104","url":null,"abstract":"Протидія кіберзагрозам в умовах сьогодення розглядається як один із найважливіших пріоритетів безпеки і вагомий чинник у розвитку військового, соціального, економічного та інших секторів. Перебіг російсько-української війни демонструє розуміння цінності інноваційних технологій у збройному протистоянні, збільшення цифровізації військових дій з метою збереження людського ресурсу, та збільшення кібератак на сторону противника з метою суспільно-політичного залякування і нанесення шкоди національним інтересам держави. З’являється тенденція використання стратегій асиметричних непрямих дій в кіберпросторі або через кіберпростір, заснованих на комбінації військових зусиль з політичними, економічними та інформаційно-психологічними методами впливу на супротивника для вирішення завдань, які раніше вирішувалися лише з використанням військової сили. Метою статті є аналіз існуючих кіберзагроз, сучасних форм і способів ведення кіберборотьби, а також обґрунтування необхідності розроблення нових підходів у тактиці та стратегії кіберборотьби для своєчасного реагування на загрози та виклики, що виникають в умовах збройного протистояння. У статті застосовано порівняльний метод для аналізу останніх досліджень і публікацій та наукових джерел праць стосовно існуючих кіберзагроз, нормативно-правової бази у сфері кібероборони. Крім того, використано метод системного аналізу сучасних форм та способів ведення кіберборотьби, а також синтез, абстрагування, узагальнення при обґрунтуванні нових підходів у тактиці й стратегії кіберборотьби. Зазначена класифікація кібервразливостей, що можуть бути використані кіберзлочинцями під час здійснення атак на кіберінфраструктуру, як державного, так і приватного секторів. Акцентована увага на важливості кіберборотьби в умовах збройного протистояння та її впливу на сучасні воєнні стратегії. Запропоновано нові підходи та стратегії ведення кіберборотьби з метою своєчасного реагування на загрози та виклики, що виникають в умовах збройного протистояння. Розглянуто наявні інноваційні технології, що застосовуються у кіберборотьбі. Зазначена необхідність координації та консолідації зусиль державного та приватного секторів у протистоянні сучасним викликам і загрозам в кіберпросторі. Теоретична значущість дослідження полягає у тому, що на оcнові аналізу існуючих загроз та викликів запропоновано нові підходи та стратегії ведення кіберборотьби. Елементом наукової новизни є те, що запропоновані зміни до стратегії і тактики ведення кіберборотьби зможуть підвищити ефективність захисту власної кіберінфраструктури, а також здійснювати асиметричний вплив на супротивника при збройному протистоянні. Практична цінність полягає у тому, що систематизовані знання у сфері кіберборотьби можуть бути використані під час її ведення в умовах збройного протистояння, що дозволить визначити можливі кібервразливості, а також своєчасно реагувати на загрози та виклики, що виникають.","PeriodicalId":124623,"journal":{"name":"Сучасні інформаційні технології у сфері безпеки та оборони","volume":"13 5","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-05-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"141029630","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-01-02DOI: 10.33099/2311-7249/2023-48-3-67-74
Сергій Цибуля, Сергій Ратушний, Надія Цибуля
Стрімкий розвиток технологій штучного інтелекту відкриває значні перспективи використання нейронних мереж як методу машинного навчання для розроблення засобів маскування. Метою статті є висвітлення результатів використання алгоритмів машинного навчання, зокрема, згорткового варіаційного автоенкодеру, для аналізу текстурних особливостей різних типів місцевостей, генерування текстурних паттернів та створення маскувального малюнку засобів маскування. На основі отриманих результатів були створені маскувальні малюнки засобів маскування, характерні для конкретних типів місцевості, зображення яких слугували вхідними даними. Під час роботи використані наступні методи досліджень: кількісний аналіз для оцінки якості відтворення зображень порівняно з оригіналами, якісний аналіз для перевірки візуальної якості згенерованих та відтворених зображень, а також структурний аналіз архітектури нейронної мережі та її впливу на результати моделювання. Всі ці методи є складовими частинами процесу застосування згорткових варіаційних автоенкодерів, які є одним із видів нейронних мереж та належать до класу генеративних моделей. Отримані результати розрахунків середнього значення латентного простору й відтворені, на їх основі, узагальнення зображення місцевості, свідчать про високий рівень ефективності розглянутих методів. Це є новим підходом до розв’язання проблеми створення маскувальних малюнків та розширює відомі способи розроблення засобів маскування. Визначено, що у контексті створення маскувальних малюнків варіаційні автоенкодери,, завдяки своїй архітектурі та принципу роботи, мають декілька переваг перед іншими алгоритмами машинного навчання: вони здатні кодувати зображення у низькорозмірні простори та декодувати-відтворювати їх, можуть автоматично виділяти текстурні особливості місцевості та генерувати нові зразки на основі навчених розподілів. Інтеграція методів машинного навчання у наукове обґрунтування підвищення ефективності виконання інженерних заходів маскування військ та об’єктів становить наукову новизну цього дослідження. Результати використання нейронної мережі, під час розроблення засобів маскування, свідчать, що сучасні методи машинного навчання дають змогу створювати більш реалістичні та ефективні маскувальні малюнки порівняно з традиційними підходами. Практичне впровадження результатів досліджень у вітчизняний військово-промисловий комплекс може сприяти розробленню більш ефективних засобів маскування, що підвищують безпеку особового складу та військової техніки на полі бою.
{"title":"Створення маскувальних малюнків за допомогою машинного навчання","authors":"Сергій Цибуля, Сергій Ратушний, Надія Цибуля","doi":"10.33099/2311-7249/2023-48-3-67-74","DOIUrl":"https://doi.org/10.33099/2311-7249/2023-48-3-67-74","url":null,"abstract":"Стрімкий розвиток технологій штучного інтелекту відкриває значні перспективи використання нейронних мереж як методу машинного навчання для розроблення засобів маскування. Метою статті є висвітлення результатів використання алгоритмів машинного навчання, зокрема, згорткового варіаційного автоенкодеру, для аналізу текстурних особливостей різних типів місцевостей, генерування текстурних паттернів та створення маскувального малюнку засобів маскування. На основі отриманих результатів були створені маскувальні малюнки засобів маскування, характерні для конкретних типів місцевості, зображення яких слугували вхідними даними. Під час роботи використані наступні методи досліджень: кількісний аналіз для оцінки якості відтворення зображень порівняно з оригіналами, якісний аналіз для перевірки візуальної якості згенерованих та відтворених зображень, а також структурний аналіз архітектури нейронної мережі та її впливу на результати моделювання. Всі ці методи є складовими частинами процесу застосування згорткових варіаційних автоенкодерів, які є одним із видів нейронних мереж та належать до класу генеративних моделей. Отримані результати розрахунків середнього значення латентного простору й відтворені, на їх основі, узагальнення зображення місцевості, свідчать про високий рівень ефективності розглянутих методів. Це є новим підходом до розв’язання проблеми створення маскувальних малюнків та розширює відомі способи розроблення засобів маскування. Визначено, що у контексті створення маскувальних малюнків варіаційні автоенкодери,, завдяки своїй архітектурі та принципу роботи, мають декілька переваг перед іншими алгоритмами машинного навчання: вони здатні кодувати зображення у низькорозмірні простори та декодувати-відтворювати їх, можуть автоматично виділяти текстурні особливості місцевості та генерувати нові зразки на основі навчених розподілів. Інтеграція методів машинного навчання у наукове обґрунтування підвищення ефективності виконання інженерних заходів маскування військ та об’єктів становить наукову новизну цього дослідження. Результати використання нейронної мережі, під час розроблення засобів маскування, свідчать, що сучасні методи машинного навчання дають змогу створювати більш реалістичні та ефективні маскувальні малюнки порівняно з традиційними підходами. Практичне впровадження результатів досліджень у вітчизняний військово-промисловий комплекс може сприяти розробленню більш ефективних засобів маскування, що підвищують безпеку особового складу та військової техніки на полі бою.","PeriodicalId":124623,"journal":{"name":"Сучасні інформаційні технології у сфері безпеки та оборони","volume":"19 7","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-01-02","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139536835","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-01-02DOI: 10.33099/2311-7249/2023-48-3-122-129
Дмитро Чопа, Анатолій Дерев’янчук, Денис Москаленко, В Д Іщенко
В сучасних умовах артилерійський підрозділ у взаємодії з безпілотним авіаційним комплексом за своїми можливостями стає розвідувально-вогневим комплексом, основними компонентами якого є підсистеми розвідки, управління та ураження. Це дає змогу: виявляти ціль на місцевості, визначати її координати, ставити завдання обслузі вогневого засобу, наводити вогневий засіб на ціль, готувати до пострілу та здійснювати постріл, корегувати вогонь тощо. Широке застосування безпілотних авіаційних комплексів в інтересах виконання вогневих завдань артилерією свідчить про їх перевагу порівняно з іншими засобами розвідки. Тому інтеграція безпілотних авіаційних комплексів у бойові дії артилерійських підрозділів вимагає відповідної підготовки як особового складу вогневого підрозділу, так і екіпажу безпілотного авіаційного комплексу. Метою статті є проведення аналізу процесів функціонування мінометної обслуги та розгляд підходу стосовно створення віртуальних тренажерних комплексів (3D моделей) для практичної підготовки особового складу вогневого підрозділу у складі розвідувально-вогневого комплексу. Під час проведення дослідження застосовувались такі методи: аналіз, систематизація, вдосконалення, обґрунтування, 3D моделювання для практичної підготовки мінометної обслуги у складі розвідувально-вогневого комплексу. Зазначений методологічний підхід дав змогу: розробити схему алгоритму дії складової розвідувально-вогневого комплексу, а саме обслуги вогневого підрозділу, чітко визначити обсяг функціональних завдань основних суб’єктів вогневого підрозділу та здійснити віртуалізацію процесу кожної операції. Запропоновано послідовність підбору навчального контенту і його віртуалізації, що забезпечують якісну підготовку мінометної обслуги у стислі терміни. Отримані результати дослідження забезпечать: підвищення ефективності процесу підготовки особового складу розвідувально-вогневого комплексу, будуть сприяти покращенню рівня засвоєння навчального матеріалу, закріплення практичних навичок та приймання правильних рішень у позаштатних ситуаціях. Віртуальні тренажерні комплекси можуть використовуватися як у навчальних центрах підготовки підрозділів, так і в освітньому процесі вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти.
{"title":"Віртуалізація процесу підготовки мінометної обслуги як елементу розвідувально-вогневого комплексу","authors":"Дмитро Чопа, Анатолій Дерев’янчук, Денис Москаленко, В Д Іщенко","doi":"10.33099/2311-7249/2023-48-3-122-129","DOIUrl":"https://doi.org/10.33099/2311-7249/2023-48-3-122-129","url":null,"abstract":"В сучасних умовах артилерійський підрозділ у взаємодії з безпілотним авіаційним комплексом за своїми можливостями стає розвідувально-вогневим комплексом, основними компонентами якого є підсистеми розвідки, управління та ураження. Це дає змогу: виявляти ціль на місцевості, визначати її координати, ставити завдання обслузі вогневого засобу, наводити вогневий засіб на ціль, готувати до пострілу та здійснювати постріл, корегувати вогонь тощо. Широке застосування безпілотних авіаційних комплексів в інтересах виконання вогневих завдань артилерією свідчить про їх перевагу порівняно з іншими засобами розвідки. Тому інтеграція безпілотних авіаційних комплексів у бойові дії артилерійських підрозділів вимагає відповідної підготовки як особового складу вогневого підрозділу, так і екіпажу безпілотного авіаційного комплексу. Метою статті є проведення аналізу процесів функціонування мінометної обслуги та розгляд підходу стосовно створення віртуальних тренажерних комплексів (3D моделей) для практичної підготовки особового складу вогневого підрозділу у складі розвідувально-вогневого комплексу. Під час проведення дослідження застосовувались такі методи: аналіз, систематизація, вдосконалення, обґрунтування, 3D моделювання для практичної підготовки мінометної обслуги у складі розвідувально-вогневого комплексу. Зазначений методологічний підхід дав змогу: розробити схему алгоритму дії складової розвідувально-вогневого комплексу, а саме обслуги вогневого підрозділу, чітко визначити обсяг функціональних завдань основних суб’єктів вогневого підрозділу та здійснити віртуалізацію процесу кожної операції. Запропоновано послідовність підбору навчального контенту і його віртуалізації, що забезпечують якісну підготовку мінометної обслуги у стислі терміни. Отримані результати дослідження забезпечать: підвищення ефективності процесу підготовки особового складу розвідувально-вогневого комплексу, будуть сприяти покращенню рівня засвоєння навчального матеріалу, закріплення практичних навичок та приймання правильних рішень у позаштатних ситуаціях. Віртуальні тренажерні комплекси можуть використовуватися як у навчальних центрах підготовки підрозділів, так і в освітньому процесі вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти.","PeriodicalId":124623,"journal":{"name":"Сучасні інформаційні технології у сфері безпеки та оборони","volume":"42 13","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-01-02","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139536717","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：