Pub Date : 2023-01-08DOI: 10.37321/ujmh.2022.1-2-02
A. Gorodokin, Inna Dyoma, Andrii Stolyarenko
Relevance. Psychological study of the phenomenon of “bodily dysphoria” as a distress caused by abnormal-negative perception of one’s own body. Elaboration of the concept of “bodilydysphoria” requires the establishment of biographical, family, traumatic, social, introspective and behavioral characteristics of a distress. Aim. To develop the structure of clinical psychodiagnostic’s interview for body-associated distress systematization in patients with gender dysphoria, body dysmorphic disorder and eating disorders. Materials and methods. Perspective study took place in period of 2018-2021 on the contingent of 116 patients with main diagnosis of GD (36 patients), BDD (38 patients) and ED (42 patients) who were enrolled into the study as volunteers both and underwent semi-structured personal (31 cases) or online-interview (85 cases). Results. In our approach we used 3 basic affective reactions: frustration (described as a heavy feeling of the need to change the existing circumstances when it is impossible, which is associated with despair, a sense of hopelessness), anxiety (described as an expectation of negative consequences) and adversion (described as disgust, emotional rejection of existing circumstances). Conclusions. The structured psychodiagnostic interview for distress pattern recognition was developed basing on the psychological study of 116 patients with gender dysphoria, eating disorders and body dysmorphic disorder. Study population was examined by clinical psychologist and underwent testing for internet addiction that showed levels of addictive pattern of internet use: 66.7% in GD patients; 71.4% in BDD patients; 63.1% in ED patients. Created the structure of 13 distinct distress categories that analysed by 146 questions, which are aimed to recognize possible personal reactions to correspondent “triggers”. Possible emotional reactions were classified to 3 negative categories – adversion, frustration and anxiety; 1 neutral category and 1 positive category – pleasure. General analysis of distress patterns showed that GD could be characterized as equally presented by all 3 negative categories (adversion, frustration and anxiety); ED presented by anxiety and frustration, BDD presented mostly by adversion and frustration.
{"title":"STRUCTURED PSYCHODIAGNOSTIC INTERVIEW IN PATIENTS WITH BODILY DYSPHORIA (IN CONTEXT OF INTERNET COMMUNICATION)","authors":"A. Gorodokin, Inna Dyoma, Andrii Stolyarenko","doi":"10.37321/ujmh.2022.1-2-02","DOIUrl":"https://doi.org/10.37321/ujmh.2022.1-2-02","url":null,"abstract":"Relevance. Psychological study of the phenomenon of “bodily dysphoria” as a distress caused by abnormal-negative perception of one’s own body. Elaboration of the concept of “bodilydysphoria” requires the establishment of biographical, family, traumatic, social, introspective and behavioral characteristics of a distress. \u0000Aim. To develop the structure of clinical psychodiagnostic’s interview for body-associated distress systematization in patients with gender dysphoria, body dysmorphic disorder and eating disorders. \u0000Materials and methods. Perspective study took place in period of 2018-2021 on the contingent of 116 patients with main diagnosis of GD (36 patients), BDD (38 patients) and ED (42 patients) who were enrolled into the study as volunteers both and underwent semi-structured personal (31 cases) or online-interview (85 cases). \u0000Results. In our approach we used 3 basic affective reactions: frustration (described as a heavy feeling of the need to change the existing circumstances when it is impossible, which is associated with despair, a sense of hopelessness), anxiety (described as an expectation of negative consequences) and adversion (described as disgust, emotional rejection of existing circumstances). \u0000Conclusions. The structured psychodiagnostic interview for distress pattern recognition was developed basing on the psychological study of 116 patients with gender dysphoria, eating disorders and body dysmorphic disorder. \u0000Study population was examined by clinical psychologist and underwent testing for internet addiction that showed levels of addictive pattern of internet use: 66.7% in GD patients; 71.4% in BDD patients; 63.1% in ED patients. \u0000Created the structure of 13 distinct distress categories that analysed by 146 questions, which are aimed to recognize possible personal reactions to correspondent “triggers”. Possible emotional reactions were classified to 3 negative categories – adversion, frustration and anxiety; 1 neutral category and 1 positive category – pleasure. General analysis of distress patterns showed that GD could be characterized as equally presented by all 3 negative categories (adversion, frustration and anxiety); ED presented by anxiety and frustration, BDD presented mostly by adversion and frustration.","PeriodicalId":204320,"journal":{"name":"Men’s Health, Gender and Psychosomatic Medicine","volume":"115 8","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-01-08","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"113999759","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2021-12-30DOI: 10.37321/ujmh.2021.1-2-09
Андрій Столяренко
Вступ. Залученість осіб, що вживають психоактивні речовини в інтернет-користуванні, накладає на них певні поведінкові зміни. Поєднання психопатологічного предиспозиційного фону у вигляді емоційно-вольових порушень з феноменами, властивими поглибленому використанню мережі Інтернет, зумовлює розвиток у осіб досліджуваної групи специфічних поведінкових патернів, пов’язаних з інтернет-ко-ристуванням.Мета дослідження – дослідити і систематизувати патологічні поведінкові патерни, пов’язані з мережею Інтернет, у осіб, що вживають психоактивні речовини.Матеріали і методи. Для реалізації поставленої мети дослідження було проведено контент-аналіз наукової літератури та матеріалів ЗМІ, а також обстежено 34 людини з психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання психоактивнихречовин (F19,2).В результаті дослідження виділені і описані п’ять патологічних поведінкових патернів, пов’язаних з мережею Інтернет у осіб, що вживають психоактивні речовини: редукція offline комунікації і надання переваги online дозвіллю, висвітлення у мережі Інтернет власних асоціальних вчинків, зміна адиктивної пошукової активності з offline середовища на мережу Інтернет, аутоіндукування крайніх перепадів настрою за допомогою інтернет-контенту та індукування інтернет-контентом крайніх варіантів поведінки.Висновки. Інтернет-користування здатне призводити до специфічної патологічної модифікації поведінки осіб, що вживають психоактивні речовини. Виявлені поведінкові патерни можуть зумовлювати наростання соціальної дезадаптації і виступати потенціюючим і підтримуючим фактором наркотизації.
{"title":"ПАТОЛОГІЧНІ ПОВЕДІНКОВІ ПАТЕРНИ, ПОВ’ЯЗАНІ З МЕРЕЖЕЮ ІНТЕРНЕТ, У ОСІБ, ЩО ВЖИВАЮТЬ ПСИХОАКТИВНІ РЕЧОВИНИ","authors":"Андрій Столяренко","doi":"10.37321/ujmh.2021.1-2-09","DOIUrl":"https://doi.org/10.37321/ujmh.2021.1-2-09","url":null,"abstract":"Вступ. Залученість осіб, що вживають психоактивні речовини в інтернет-користуванні, накладає на них певні поведінкові зміни. Поєднання психопатологічного предиспозиційного фону у вигляді емоційно-вольових порушень з феноменами, властивими поглибленому використанню мережі Інтернет, зумовлює розвиток у осіб досліджуваної групи специфічних поведінкових патернів, пов’язаних з інтернет-ко-ристуванням.Мета дослідження – дослідити і систематизувати патологічні поведінкові патерни, пов’язані з мережею Інтернет, у осіб, що вживають психоактивні речовини.Матеріали і методи. Для реалізації поставленої мети дослідження було проведено контент-аналіз наукової літератури та матеріалів ЗМІ, а також обстежено 34 людини з психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання психоактивнихречовин (F19,2).В результаті дослідження виділені і описані п’ять патологічних поведінкових патернів, пов’язаних з мережею Інтернет у осіб, що вживають психоактивні речовини: редукція offline комунікації і надання переваги online дозвіллю, висвітлення у мережі Інтернет власних асоціальних вчинків, зміна адиктивної пошукової активності з offline середовища на мережу Інтернет, аутоіндукування крайніх перепадів настрою за допомогою інтернет-контенту та індукування інтернет-контентом крайніх варіантів поведінки.Висновки. Інтернет-користування здатне призводити до специфічної патологічної модифікації поведінки осіб, що вживають психоактивні речовини. Виявлені поведінкові патерни можуть зумовлювати наростання соціальної дезадаптації і виступати потенціюючим і підтримуючим фактором наркотизації.","PeriodicalId":204320,"journal":{"name":"Men’s Health, Gender and Psychosomatic Medicine","volume":"52 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-12-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"121543881","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2021-12-30DOI: 10.37321/ujmh.2021.1-2-01
Галина Гук
Мета. Виявити клініко-анамнестичні особливості диссомнічного синдрому у військовослужбовців Збройних Сил України.Матеріали та методи. На базах Військового госпіталю 3309 (м. Запоріжжя) та КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» ЗОР було проведено проспективне клініко-анамнестичне, клініко-психопатологічне та статистичне дослідження 64 діючих військовослужбовців – група дослідження (ГД), та 40 пацієнтів відділення прикордонних станів з порушеннями сну – група контролю (ГК).Результати та їх обговорення. В ході проведення порівняльного аналізу груп дослідження було виявлено, що для ГД була більш характерна: супутня соматична патологія, що не пов’язана із диссомнічним синдромом, частота виявлення даного фактору у цій групі досягала 39,1% (25 осіб), у той час коли у ГК вона не перевищувала 28% (11 осіб); відсутність супутньої психічної патології (2 особи (3,1%) у ГД проти 34 осіб (85%) у ГК); наявність супутньої неврологічної патології – 25 осіб (39,1%) ГД проти 8 осіб (20%) ГК; менша тривалість порушень сну – лише 5 осіб (7,8%) ГД повідомили, що страждають на проблеми зі сном більше 5 років, проти 21 особи (52,5%) ГК.Для осіб ГК були більш характерні: обтяженість спадковості психічними розладами – про психічні порушення різного регістру у близьких родичів частіше повідомляли особи ГК – 12 осіб (30%) проти 5 осіб (7,8%) ГД; сезонність в інтенсивності вираженості диссомнічних проявів – 26 осіб (65%) повідомили, що порушення сну погіршуються в осінньо-зимовий період, подібні коливання симптоматики відзначали лише 3 особи (4,7%) ГД.Висновки. До особливостей диссомнічного синдрому у діючих військовослужбовців можна віднести його ізольованість (він повністю вичерпує клінічну картину та виникає на фоні невротичної патології субклінічного рівня вираженості) та не схильність до сезонності (його інтенсивність не змінюється в залежності від пори року), а його розвиток у зазначеного контингенту не пов’язаний із особливостями соціально-побутових умов, сімейного статусу, рівню освіти чи тривалістю виробничого досвіду.
{"title":"КЛІНІКО-ПСИХОАНАМНЕСТИЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ДИССОМНІЧНИХ ПРОЯВІВ У ДІЮЧИХ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ","authors":"Галина Гук","doi":"10.37321/ujmh.2021.1-2-01","DOIUrl":"https://doi.org/10.37321/ujmh.2021.1-2-01","url":null,"abstract":"Мета. Виявити клініко-анамнестичні особливості диссомнічного синдрому у військовослужбовців Збройних Сил України.Матеріали та методи. На базах Військового госпіталю 3309 (м. Запоріжжя) та КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» ЗОР було проведено проспективне клініко-анамнестичне, клініко-психопатологічне та статистичне дослідження 64 діючих військовослужбовців – група дослідження (ГД), та 40 пацієнтів відділення прикордонних станів з порушеннями сну – група контролю (ГК).Результати та їх обговорення. В ході проведення порівняльного аналізу груп дослідження було виявлено, що для ГД була більш характерна: супутня соматична патологія, що не пов’язана із диссомнічним синдромом, частота виявлення даного фактору у цій групі досягала 39,1% (25 осіб), у той час коли у ГК вона не перевищувала 28% (11 осіб); відсутність супутньої психічної патології (2 особи (3,1%) у ГД проти 34 осіб (85%) у ГК); наявність супутньої неврологічної патології – 25 осіб (39,1%) ГД проти 8 осіб (20%) ГК; менша тривалість порушень сну – лише 5 осіб (7,8%) ГД повідомили, що страждають на проблеми зі сном більше 5 років, проти 21 особи (52,5%) ГК.Для осіб ГК були більш характерні: обтяженість спадковості психічними розладами – про психічні порушення різного регістру у близьких родичів частіше повідомляли особи ГК – 12 осіб (30%) проти 5 осіб (7,8%) ГД; сезонність в інтенсивності вираженості диссомнічних проявів – 26 осіб (65%) повідомили, що порушення сну погіршуються в осінньо-зимовий період, подібні коливання симптоматики відзначали лише 3 особи (4,7%) ГД.Висновки. До особливостей диссомнічного синдрому у діючих військовослужбовців можна віднести його ізольованість (він повністю вичерпує клінічну картину та виникає на фоні невротичної патології субклінічного рівня вираженості) та не схильність до сезонності (його інтенсивність не змінюється в залежності від пори року), а його розвиток у зазначеного контингенту не пов’язаний із особливостями соціально-побутових умов, сімейного статусу, рівню освіти чи тривалістю виробничого досвіду.","PeriodicalId":204320,"journal":{"name":"Men’s Health, Gender and Psychosomatic Medicine","volume":"108 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-12-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"131519321","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2021-12-30DOI: 10.37321/ujmh.2021.1-2-07
Владислав Андрійович Плєхов
З метою виявлення клініко-анамнестичні характеристики афективних порушень у хворих на шизотиповий розлад протягом 2019-2020 рр. було досліджено 100 пацієнтів амбулаторно-поліклінічного відділення КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» ЗОР (м. Запоріжжя), у яких був встановлений діагноз «Шизотиповий розлад».Матеріали і методи. Для вирішення поставленої мети були використані клініко-анамнестичний, клініко-психопатологічний, психодіагностичний та статистичний методи.За результатами дослідження були встановлені анамнестичні кореляти шизо-типового розладу в залежності від спектру афективних порушень: для хворих із переважанням депресивного афекту характерні дебют захворювання із дисоціативної, псевдообсесивної депресивної та тривожної симптоматики, висока частота госпіталізацій до психіатричного стаціонару, підтримуюча терапія із застосуванням комбінації антипсихотичних та антидепресивних препаратів, наявність вищої освіти, конфліктні відносини із близькими, перебування у шлюбі та наявність дітей; для хворих із циклічною зміною афективних фаз характерні дебют захворювання із дисоціативної та депресивної симптоматики, висока частота госпіталізацій допсихіатричного стаціонару, зловживання психоактивними речовинами, конфліктні відносини із близькими; для хворих зі станом афективного сплощення характерні стабільність перебігу захворювання із переважанням апато-абулічної та психопатоподібної симптоматики, зловживання психоактивних речовин, відносно низький рівень освіти, низькі показники працевлаштованості.Висновки. Встановлено клініко-анамнестичні характеристики афективних порушень у хворих на шизотиповий розлад, серед них найбільше значення мають особливості ініціальної симптоматики, як підґрунтя для системи ранньої діагностики зазначених станів.
{"title":"КЛІНІКО-АНАМНЕСТИЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ АФЕКТИВНИХ ПОРУШЕНЬ У ХВОРИХ НА ШИЗОТИПОВИЙ РОЗЛАД","authors":"Владислав Андрійович Плєхов","doi":"10.37321/ujmh.2021.1-2-07","DOIUrl":"https://doi.org/10.37321/ujmh.2021.1-2-07","url":null,"abstract":"З метою виявлення клініко-анамнестичні характеристики афективних порушень у хворих на шизотиповий розлад протягом 2019-2020 рр. було досліджено 100 пацієнтів амбулаторно-поліклінічного відділення КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» ЗОР (м. Запоріжжя), у яких був встановлений діагноз «Шизотиповий розлад».Матеріали і методи. Для вирішення поставленої мети були використані клініко-анамнестичний, клініко-психопатологічний, психодіагностичний та статистичний методи.За результатами дослідження були встановлені анамнестичні кореляти шизо-типового розладу в залежності від спектру афективних порушень: для хворих із переважанням депресивного афекту характерні дебют захворювання із дисоціативної, псевдообсесивної депресивної та тривожної симптоматики, висока частота госпіталізацій до психіатричного стаціонару, підтримуюча терапія із застосуванням комбінації антипсихотичних та антидепресивних препаратів, наявність вищої освіти, конфліктні відносини із близькими, перебування у шлюбі та наявність дітей; для хворих із циклічною зміною афективних фаз характерні дебют захворювання із дисоціативної та депресивної симптоматики, висока частота госпіталізацій допсихіатричного стаціонару, зловживання психоактивними речовинами, конфліктні відносини із близькими; для хворих зі станом афективного сплощення характерні стабільність перебігу захворювання із переважанням апато-абулічної та психопатоподібної симптоматики, зловживання психоактивних речовин, відносно низький рівень освіти, низькі показники працевлаштованості.Висновки. Встановлено клініко-анамнестичні характеристики афективних порушень у хворих на шизотиповий розлад, серед них найбільше значення мають особливості ініціальної симптоматики, як підґрунтя для системи ранньої діагностики зазначених станів.","PeriodicalId":204320,"journal":{"name":"Men’s Health, Gender and Psychosomatic Medicine","volume":"52 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-12-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"117353103","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2021-12-30DOI: 10.37321/ujmh.2021.1-2-05
Валентин Іванович Мойсеєнко
Вступ. Інфекційно-запальне ураження нирок – хронічний пієлонефрит – широко поширене захворювання і має тривалий перебіг. Тривале медикаментозне лікування може спровокувати появу абдомінальгії і (або) диспепсичного синдрому, для корекції яких доцільна цитопротекторна терапія. Відомо, що ітоприд гідрохлорид (itoprid) широко використовується в клініці внутрішніх хвороб, зокрема для купірування шлунково-кишкових симптомів функціональної невиразкової диспепсії (ФНД).Мета. Метою нашого дослідження було вивчення динаміки клінічних симптомів та функціонального стану слизової оболонки шлунку та дванадцятипалої кишки у хворих з проявами ФНД на тлі ХП без ознак хронічної ниркової недостатності.Матеріали та методи. Дві групи хворих: 32 хворих на ПН з проявами функціональної невиразкової диспепсії, що складали основну групу; групою порівняння служила група із 30 хворих, які лікувалися виключно алопатично, без призначення ітоприду гідрохлориду, які за віком, статтю і клінічною формою ХП вірогідно не відрізнялася від основної групи.Результати та їх обговорення. Патологія системи травлення проявлялась явищами помірного загострення (31,07%) або нестійкої ремісії (68,93%). Провокуючими факторами у виникненні захворювань зі сторони органів травлення були емоційні перенапруження, порушення режиму та характеру харчування, шкідливі звички. Поєднання декількох причинних факторів визначались у 75,8% випадків. Згідно попереднього лікування загострень ХП, належної уваги до корекції уражень системи травлення не було. За структурою клінічних синдромів виявляли наступні симптоми зі сторони органів травлення: больовий (61,25%), диспепсичний (87,35%), антено-вегетативний синдром (100%), вегетативні розлади (61,76%). Диспепсичний синдромпроявлявся у вигляді шлункової та кишкової диспепсій. При зовнішньому огляді у всіх хворих було виявлено обкладеність язика. Відчуття дискомфорту в епігастральній ділянці відмічено у 37,12% пацієнтів. У більшості больовий синдром був помірним. При пальпації визначалась болючість під мечоподібним відростком (35,56%), пілородуоденальній ділянці (24,36%) та в обох ділянках. У частини хворих (11,23%) пальпаторно виявлялась болючість при відсутності скарг зі сторони органів травлення.При дослідженні кислотоутворюючої функції шлунка за допомогою рН-метрії встановлено переважання гіперацидних станів. Не змінена шлункова секреція (рН=1,6-2,2) була у 32,15% хворих, помірно підвищена (рН=1,3-1,5) у 31,45% випадків та помірно знижена (рН=2,3-3,5) в 24,65% хворих.Пацієнти основної групи на тлі прийому ітоприду гідрохлориду відмічали зменшення гастроентерологічних проявів. Наведена динаміка клінічної симптоматики больового синдрому в залежності від локалізації, який був виявлений пальпатор-но. Після курсового лікування тільки у 1 пацієнта (3,12%) основної групи виявилась пальпаторна болючість в епігастральній ділянці, у 2 (6,25%) – в пілородуоденальній зоні (p<0,05), тоді як у групи порівняння ці показники дещо гірші.Висновки. Таким чином, при вивченні кліні
{"title":"ФУНКЦІОНАЛЬНА НЕВИРАЗКОВА ДИСПЕПСІЯ У ХВОРИХ НА ХРОНІЧНИЙ ПІЄЛОНЕФРИТ","authors":"Валентин Іванович Мойсеєнко","doi":"10.37321/ujmh.2021.1-2-05","DOIUrl":"https://doi.org/10.37321/ujmh.2021.1-2-05","url":null,"abstract":"Вступ. Інфекційно-запальне ураження нирок – хронічний пієлонефрит – широко поширене захворювання і має тривалий перебіг. Тривале медикаментозне лікування може спровокувати появу абдомінальгії і (або) диспепсичного синдрому, для корекції яких доцільна цитопротекторна терапія. Відомо, що ітоприд гідрохлорид (itoprid) широко використовується в клініці внутрішніх хвороб, зокрема для купірування шлунково-кишкових симптомів функціональної невиразкової диспепсії (ФНД).Мета. Метою нашого дослідження було вивчення динаміки клінічних симптомів та функціонального стану слизової оболонки шлунку та дванадцятипалої кишки у хворих з проявами ФНД на тлі ХП без ознак хронічної ниркової недостатності.Матеріали та методи. Дві групи хворих: 32 хворих на ПН з проявами функціональної невиразкової диспепсії, що складали основну групу; групою порівняння служила група із 30 хворих, які лікувалися виключно алопатично, без призначення ітоприду гідрохлориду, які за віком, статтю і клінічною формою ХП вірогідно не відрізнялася від основної групи.Результати та їх обговорення. Патологія системи травлення проявлялась явищами помірного загострення (31,07%) або нестійкої ремісії (68,93%). Провокуючими факторами у виникненні захворювань зі сторони органів травлення були емоційні перенапруження, порушення режиму та характеру харчування, шкідливі звички. Поєднання декількох причинних факторів визначались у 75,8% випадків. Згідно попереднього лікування загострень ХП, належної уваги до корекції уражень системи травлення не було. За структурою клінічних синдромів виявляли наступні симптоми зі сторони органів травлення: больовий (61,25%), диспепсичний (87,35%), антено-вегетативний синдром (100%), вегетативні розлади (61,76%). Диспепсичний синдромпроявлявся у вигляді шлункової та кишкової диспепсій. При зовнішньому огляді у всіх хворих було виявлено обкладеність язика. Відчуття дискомфорту в епігастральній ділянці відмічено у 37,12% пацієнтів. У більшості больовий синдром був помірним. При пальпації визначалась болючість під мечоподібним відростком (35,56%), пілородуоденальній ділянці (24,36%) та в обох ділянках. У частини хворих (11,23%) пальпаторно виявлялась болючість при відсутності скарг зі сторони органів травлення.При дослідженні кислотоутворюючої функції шлунка за допомогою рН-метрії встановлено переважання гіперацидних станів. Не змінена шлункова секреція (рН=1,6-2,2) була у 32,15% хворих, помірно підвищена (рН=1,3-1,5) у 31,45% випадків та помірно знижена (рН=2,3-3,5) в 24,65% хворих.Пацієнти основної групи на тлі прийому ітоприду гідрохлориду відмічали зменшення гастроентерологічних проявів. Наведена динаміка клінічної симптоматики больового синдрому в залежності від локалізації, який був виявлений пальпатор-но. Після курсового лікування тільки у 1 пацієнта (3,12%) основної групи виявилась пальпаторна болючість в епігастральній ділянці, у 2 (6,25%) – в пілородуоденальній зоні (p<0,05), тоді як у групи порівняння ці показники дещо гірші.Висновки. Таким чином, при вивченні кліні","PeriodicalId":204320,"journal":{"name":"Men’s Health, Gender and Psychosomatic Medicine","volume":"67 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-12-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"114055499","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2021-12-30DOI: 10.37321/ujmh.2021.1-2-02
Ю. І. Засєда, Солом'яний Руслан, Парвіз Аріф огли Рамзі Парвіз Аріф огли
Актуальность. Мужское бесплодие – одна из центральных проблем репродуктивной медицины, которая исследуется в рамках широкого спектра медицинских специальностей – от генетики и эндокринологии до урологии и андрологии. Влияние этой проблемы на качество жизни человека, социальное функционирование и экзистенциальные аспекты благополучия, а в более широком масштабе – на социальное здоровье, не подлежат оценке.Цель исследования: анализ эффективности метаболической терапии при нарушениях фертильности у мужчин, вызванных неспецифической олигоастенозооспермией.Материалы и методы. Исследование проведено в проспективном дизайне на базе амбулаторного отделения Клиники «Мужское Здоровье» (Киев, Украина). Контингент исследования составили 28 мужчин, у которых было обнаружено снижение фертильности (олигоастенозооспермия), установленное при двух последовательных исследованиях эякулята. Средний возраст пациентов составил 35,7 лет. В качестве основ-ного метода исследования использована сперматография.Результаты исследования. В исследовании использована терапевтическая модель, в основе которой лежит назначение современного препарата метаболической терапии. Оценка клинической эффективности проводилась путем сравнения показателей расширенной спермограммы в неделю до начала лечения и в течение недели после приёма последней дозы препарата. Анализ различий в количестве случаев нормальных показателей спермограммы до и после прохождения терапии указывает на достоверную нормализацию: количества сперматозоидов в 1ml (p(χ2)<0,01), общего количества сперматозоидов (p(χ2)<0,01), подвижности (группа А+B) (p(χ2)<0,01) и подвижности (группа C) (p(χ2)<0,01). Кроме того, отмечено ста-тистически недостоверное повышение количества случаев нормализации неспецифических показателей.Выводы. В результате анализа эффективности метаболической терапии при нарушениях фертильности у мужчин, вызванных неспецифической олигоастенозооспермией, установлена качественная эффективность современного препарата метаболической терапии. Отмечено достоверное повышение количества случаев нормальных показателей: количества сперматозоидов в 1ml, общего количества сперматозоидов, подвижности (группа А+B) и подвижности (группа C).
{"title":"АНАЛИЗ ЭФФЕКТИВНОСТИ МЕТАБОЛИЧЕСКОЙ ТЕРАПИИ НЕСПЕЦИФИЧЕСКОЙ ОЛИГОАСТЕНОЗООСПЕРМИИ","authors":"Ю. І. Засєда, Солом'яний Руслан, Парвіз Аріф огли Рамзі Парвіз Аріф огли","doi":"10.37321/ujmh.2021.1-2-02","DOIUrl":"https://doi.org/10.37321/ujmh.2021.1-2-02","url":null,"abstract":"Актуальность. Мужское бесплодие – одна из центральных проблем репродуктивной медицины, которая исследуется в рамках широкого спектра медицинских специальностей – от генетики и эндокринологии до урологии и андрологии. Влияние этой проблемы на качество жизни человека, социальное функционирование и экзистенциальные аспекты благополучия, а в более широком масштабе – на социальное здоровье, не подлежат оценке.Цель исследования: анализ эффективности метаболической терапии при нарушениях фертильности у мужчин, вызванных неспецифической олигоастенозооспермией.Материалы и методы. Исследование проведено в проспективном дизайне на базе амбулаторного отделения Клиники «Мужское Здоровье» (Киев, Украина). Контингент исследования составили 28 мужчин, у которых было обнаружено снижение фертильности (олигоастенозооспермия), установленное при двух последовательных исследованиях эякулята. Средний возраст пациентов составил 35,7 лет. В качестве основ-ного метода исследования использована сперматография.Результаты исследования. В исследовании использована терапевтическая модель, в основе которой лежит назначение современного препарата метаболической терапии. Оценка клинической эффективности проводилась путем сравнения показателей расширенной спермограммы в неделю до начала лечения и в течение недели после приёма последней дозы препарата. Анализ различий в количестве случаев нормальных показателей спермограммы до и после прохождения терапии указывает на достоверную нормализацию: количества сперматозоидов в 1ml (p(χ2)<0,01), общего количества сперматозоидов (p(χ2)<0,01), подвижности (группа А+B) (p(χ2)<0,01) и подвижности (группа C) (p(χ2)<0,01). Кроме того, отмечено ста-тистически недостоверное повышение количества случаев нормализации неспецифических показателей.Выводы. В результате анализа эффективности метаболической терапии при нарушениях фертильности у мужчин, вызванных неспецифической олигоастенозооспермией, установлена качественная эффективность современного препарата метаболической терапии. Отмечено достоверное повышение количества случаев нормальных показателей: количества сперматозоидов в 1ml, общего количества сперматозоидов, подвижности (группа А+B) и подвижности (группа C).","PeriodicalId":204320,"journal":{"name":"Men’s Health, Gender and Psychosomatic Medicine","volume":"2014 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-12-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"127471362","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2021-12-30DOI: 10.37321/ujmh.2021.1-2-11
Сергій Анатолійович Єфіменко
Мета дослідження: виявити характеристики особистісного профілю студентів 1-3 курсів вищого навчального медичного закладу зі станами психічного виснаження, як підґрунтя для системи їх комплексної корекції.Матеріали та методи. Для вирішення поставленої мети за умов надання інформованої згоди у сесійний період було обстежено 770 студентів Запорізького державного медичного університету (Запоріжжя, Україна), що навчались на різних курсах та факультетах закладу. Серед них для подальшого клініко-анамнестичного, клініко-патопсихологічного, клініко-психопатологічного та психодіагностичного дослідженьбуло відібрано 324 студенти.Результати та їх обговорення. Було виявлено, що ознаки психічного виснаження демонструють 175 студентів (54,0% опитаних), з них була сформована група дослідження (ГД), інші 149 (46,0%) студентів, без діагностично-значущих ознак психічного виснаження, були віднесені до групи порівняння (ГП). Для студентів ГД були характерні (p<0,05) високі показники за субшкалами: «Невротичність» (142 (81,1%) студентів ГД та 68 (45,6%) студентів ГП); «Спонтанна агресія» (85 (48,6%) студентів ГД та 37 (24,8%) студентів ГП); «Депресивність» (110 (62,8%) студентів ГД та 33 (18,9%) сту-денти ГП); «Роздратованість» (114 (65,1%) студентів ГД та 55 (36,9%) студентів ГП); «Реактивна агресивність» (60 (34,3%) студентів ГД та 30 (20,1%) студентів ГП); «Сором’язливість» (89 (50,9%) студентів ГД та 35 (23,5%) студентів ГП); «Відкритість» (82 (46,9%) студенти ГД та 43 (28,9%) студентів ГП); «Емоційна лабільність» ( 115 (65,7%) студентів ГД та 39 (26,2%) студентів ГП).Висновки. До предиспозиційних характерологічних особливостей студентів медичного університету зі станами психічного виснаження належать високі показники невротизації із психосоматичними порушеннями, наявність депресивного реагування, анксіогенні труднощі у встановлені соціальних контактів, і, як наслідок, інтровертованість та уникання тривалої комунікації з оточуючими, неврівноваженість емоційного стану зі зниженням порогу реагування.
{"title":"ХАРАКТЕРИСТИКИ ОСОБИСТІСНОГО ПРОФІЛЮ СТУДЕНТІВ 1-3 КУРСІВ ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО МЕДИЧНОГО ЗАКЛАДУ ЗІ СТАНАМИ ПСИХІЧНОГО ВИСНАЖЕННЯ","authors":"Сергій Анатолійович Єфіменко","doi":"10.37321/ujmh.2021.1-2-11","DOIUrl":"https://doi.org/10.37321/ujmh.2021.1-2-11","url":null,"abstract":"Мета дослідження: виявити характеристики особистісного профілю студентів 1-3 курсів вищого навчального медичного закладу зі станами психічного виснаження, як підґрунтя для системи їх комплексної корекції.Матеріали та методи. Для вирішення поставленої мети за умов надання інформованої згоди у сесійний період було обстежено 770 студентів Запорізького державного медичного університету (Запоріжжя, Україна), що навчались на різних курсах та факультетах закладу. Серед них для подальшого клініко-анамнестичного, клініко-патопсихологічного, клініко-психопатологічного та психодіагностичного дослідженьбуло відібрано 324 студенти.Результати та їх обговорення. Було виявлено, що ознаки психічного виснаження демонструють 175 студентів (54,0% опитаних), з них була сформована група дослідження (ГД), інші 149 (46,0%) студентів, без діагностично-значущих ознак психічного виснаження, були віднесені до групи порівняння (ГП). Для студентів ГД були характерні (p<0,05) високі показники за субшкалами: «Невротичність» (142 (81,1%) студентів ГД та 68 (45,6%) студентів ГП); «Спонтанна агресія» (85 (48,6%) студентів ГД та 37 (24,8%) студентів ГП); «Депресивність» (110 (62,8%) студентів ГД та 33 (18,9%) сту-денти ГП); «Роздратованість» (114 (65,1%) студентів ГД та 55 (36,9%) студентів ГП); «Реактивна агресивність» (60 (34,3%) студентів ГД та 30 (20,1%) студентів ГП); «Сором’язливість» (89 (50,9%) студентів ГД та 35 (23,5%) студентів ГП); «Відкритість» (82 (46,9%) студенти ГД та 43 (28,9%) студентів ГП); «Емоційна лабільність» ( 115 (65,7%) студентів ГД та 39 (26,2%) студентів ГП).Висновки. До предиспозиційних характерологічних особливостей студентів медичного університету зі станами психічного виснаження належать високі показники невротизації із психосоматичними порушеннями, наявність депресивного реагування, анксіогенні труднощі у встановлені соціальних контактів, і, як наслідок, інтровертованість та уникання тривалої комунікації з оточуючими, неврівноваженість емоційного стану зі зниженням порогу реагування.","PeriodicalId":204320,"journal":{"name":"Men’s Health, Gender and Psychosomatic Medicine","volume":"94 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-12-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"129151204","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2021-12-30DOI: 10.37321/ujmh.2021.1-2-08
Віталій Леонідович Підлубний, Сергій Чабанюк
Актуальність. Інтегральним показником фізичного, психічного та соціального функціонування у медицині є суб’єктивна оцінка хворим якості його життя. Цей показник знаходиться в прямій залежності до спроможності індивіда до психічної адаптації зовнішніх та внутрішніх умов, змінених під впливом захворювання. Саме аналізу впливу легкої розумової відсталості підліткового віку на рівень якості життя та соціального функціонування хворих присвячено дане дослідження.Мета дослідження. Визначити рівні якості життя та соціального функціонування в осіб з легкою розумовою відсталістю підліткового віку, як критерії оцінки стану хворих.Матеріали та методи дослідження. На базі Криворізького психоневрологічного диспансеру, за умови інформованої згоди, було проведено двоетапне дослідження, в рамках якого було обстежено 154 хворих 2003-2008 років народження, які знаходилися на диспансерному спостереженні підліткового психіатра по досягненні 15-річного віку. В ході дослідження були використані клініко-епідеміологічний, клініко-психопатологічний, психодіагностичний і статистичний методи.Результати дослідження. Контингент дослідження було розподілено на дві групи (Г1 та Г2) за критерієм форми мешкання – із батьками чи в спеціалізованих психоневрологічних інтернатах. Було встановлено, що найбільш несприятливі показники в обох групах встановлені за шкалою «дозвілля». Найбільш позитивні показники якості життя в Г2 виявлено в сфері сім’ї, а в Г1 – в загальній оцінці якості життя. Проведений кореляційний аналіз оцінок якості життя в Г2, показав пряму кореляцію показників шкали «психічне здоров’я» зі шкалами «сім’я» (r = 0,47), «контакти з однолітками» (r = 0,42) і «загальна оцінка якості життя» (r = 0,38). Аналогічні кореляції у Г1 були представлені між шкалою «загальної оцінки якості життя» і шкалами «школа» (r = 0,37), «сім’я» (r = 0,39), «психічне здоров’я» (r = 0,43).За даними, отриманими за результатами тестування батьків підлітків Г2, найбільш несприятливі показники якості життя виявлено за шкалою «психічне здоров’я», в Г1 – за шкалами: «завантаженість батьків у зв’язку із захворюванням підлітка». Найбільш сприятливо батьки пацієнтів з Г2 оцінювали шкалу «зайнятість батьків у зв’язку з діагностичними та лікувальними заходами підлітка». Серед батьків пацієнтів, Г1, найбільш позитивно було оцінено якості життя підлітків в сім’ї.Висновки. Встановлено особливості оцінки якості життя підлітками з легкою розумовою відсталістю та їх батьками – хворі більш задоволені взаємовідносинами з однолітками і своєю якістю життя в цілому, ніж їхні батьки, але менш сприятливо оцінювали сферу сімейних взаємин і дозвілля. Саме ці сфери потребують найбільшої уваги з точки зору психічної та соціальної реабілітації.
{"title":"ОЦІНКА ЯКОСТІ ЖИТТЯ У ОСІБ З ЛЕГКОЮ РОЗУМОВОЮ ВІДСТАЛІСТЮ ПІДЛІТКОВОГО ВІКУ","authors":"Віталій Леонідович Підлубний, Сергій Чабанюк","doi":"10.37321/ujmh.2021.1-2-08","DOIUrl":"https://doi.org/10.37321/ujmh.2021.1-2-08","url":null,"abstract":"Актуальність. Інтегральним показником фізичного, психічного та соціального функціонування у медицині є суб’єктивна оцінка хворим якості його життя. Цей показник знаходиться в прямій залежності до спроможності індивіда до психічної адаптації зовнішніх та внутрішніх умов, змінених під впливом захворювання. Саме аналізу впливу легкої розумової відсталості підліткового віку на рівень якості життя та соціального функціонування хворих присвячено дане дослідження.Мета дослідження. Визначити рівні якості життя та соціального функціонування в осіб з легкою розумовою відсталістю підліткового віку, як критерії оцінки стану хворих.Матеріали та методи дослідження. На базі Криворізького психоневрологічного диспансеру, за умови інформованої згоди, було проведено двоетапне дослідження, в рамках якого було обстежено 154 хворих 2003-2008 років народження, які знаходилися на диспансерному спостереженні підліткового психіатра по досягненні 15-річного віку. В ході дослідження були використані клініко-епідеміологічний, клініко-психопатологічний, психодіагностичний і статистичний методи.Результати дослідження. Контингент дослідження було розподілено на дві групи (Г1 та Г2) за критерієм форми мешкання – із батьками чи в спеціалізованих психоневрологічних інтернатах. Було встановлено, що найбільш несприятливі показники в обох групах встановлені за шкалою «дозвілля». Найбільш позитивні показники якості життя в Г2 виявлено в сфері сім’ї, а в Г1 – в загальній оцінці якості життя. Проведений кореляційний аналіз оцінок якості життя в Г2, показав пряму кореляцію показників шкали «психічне здоров’я» зі шкалами «сім’я» (r = 0,47), «контакти з однолітками» (r = 0,42) і «загальна оцінка якості життя» (r = 0,38). Аналогічні кореляції у Г1 були представлені між шкалою «загальної оцінки якості життя» і шкалами «школа» (r = 0,37), «сім’я» (r = 0,39), «психічне здоров’я» (r = 0,43).За даними, отриманими за результатами тестування батьків підлітків Г2, найбільш несприятливі показники якості життя виявлено за шкалою «психічне здоров’я», в Г1 – за шкалами: «завантаженість батьків у зв’язку із захворюванням підлітка». Найбільш сприятливо батьки пацієнтів з Г2 оцінювали шкалу «зайнятість батьків у зв’язку з діагностичними та лікувальними заходами підлітка». Серед батьків пацієнтів, Г1, найбільш позитивно було оцінено якості життя підлітків в сім’ї.Висновки. Встановлено особливості оцінки якості життя підлітками з легкою розумовою відсталістю та їх батьками – хворі більш задоволені взаємовідносинами з однолітками і своєю якістю життя в цілому, ніж їхні батьки, але менш сприятливо оцінювали сферу сімейних взаємин і дозвілля. Саме ці сфери потребують найбільшої уваги з точки зору психічної та соціальної реабілітації.","PeriodicalId":204320,"journal":{"name":"Men’s Health, Gender and Psychosomatic Medicine","volume":"20 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-12-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"129311001","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2021-12-30DOI: 10.37321/ujmh.2021.1-2-06
О. В. Кнігавко, Дарина Балюк, Юрий Афанасьевич Макаров, Сергій Чеканов
Введение. За последние годы случаев обращения мужчин за медицинской помощью с целью восстановления эректильной функции становится все больше и больше. В том числе широко распространена форма ЭД нейрогенного характера, связанная с остеохондрозом, которая достаточно малоизучена и трудно поддается лечению.В связи с этим на сегодняшний день в урологической практике внедряются новые методы терапии, в том числе и применение аутоплазмы, обогащенной тромбоцитами. Эффективность применения ПРП в андрологии была доказана многочисленными исследованиями, включая работу М.Е. Чалого и М.В. Епифановой, где было изучено влияние АОТ на восстановление эректильной функции при повреждении кавернозных нервов, однако проблема лечебной помощи при ЭД на фоне остеохондрозе до сих пор не описана.Нашей целью стало определение эффективности лечения пациентов с эректильной дисфункцией нейрогенного типа на фоне остеохондроза интракавернозными и паравертебральными инъекциями аутоплазмы, обогащенной тромбоцитами.Материалы и методы: Нами было проведено исследование и лечение 70 пациентов с нейрогенной эректильной дисфункцией на фоне остеохондроза. 32 пациентам первой группы были назначены интракавернозные инъекции ПРП, ЛОД-терапия, 5 мг тадалафила и 90 мг Аркоксии на протяжении 90 дней. А 38 пациентам второй группы кроме этого также были проведены паравертебральные инъекции ПРП на протяжении того же периода времени для уменьшения корешкового синдрома. Через 2 и 10 месяцев мы сравнили отдаленные результаты.Результаты и их обсуждение: Эффективность терапии по субъективным данным (прирост баллов МИЭФ) более выражена у пациентов второй группы по сравнению с первой (на 39,8% и 54,2% от исходных значений соответственно). Результаты лечения во второй группе были гораздо лучше за счет уменьшения болевого синдрома, уменьшения дегенаративно-деструктивных изменений межпозвоночного диска и за счет этого улучшения эректильной функции y 78,3%.Выводы: для лечения эректильной дисфункции нейрогенного генеза дисков стоит рассматривать не только интракавернозные инъекции ПРП, но и также паравертебральные инъекции ПРП для устранения корешкового синдрома, который особенно выражен у пациентов с остеохондрозом и грыжами межпозвоночных дисков.
引入。近年来，男性寻求医疗救助以恢复勃起功能的情况越来越严重。其中包括一种与骨裂相关的神经基因ed形式，这种形式很少被研究，也很难治疗。因此，在泌尿学实践中引入了新的治疗方法，包括使用血小板丰富的自体血浆。许多研究证明了prp在安卓学中的有效性，包括m . e .查洛伊和m。我们的目标是在骨质疏松症和高血小板血小板旁注射自体血浆的情况下，确定治疗勃起功能障碍患者的有效性。材料和方法:在骨质疏松症的背景下，我们对70名神经勃起功能障碍患者进行了研究和治疗。第一批患者中有32人接受了注射pcp、lod治疗、5毫克tadalaphil和90毫克arcoxia 90天。另外，第二组38名患者也在同一时期接受了prp旁推注射，以减少根部综合征。两个月后和十个月后，我们比较了遥远的结果。结果和讨论:主观数据治疗的有效性(mief分数上升)在第二组患者中更为明显(分别为39.8%和54.2%)。第二组的治疗效果要好得多，减少了疼痛综合症，减少了对椎间盘的变性破坏，改善了y 78.3%的勃起功能。结论:治疗椎间盘神经发育障碍的方法不仅要考虑到prp的内侧注射，还要考虑prt的旁推注射来治疗骨质疏松症和椎间盘疝。
{"title":"ПРИМЕНЕНИЕ ПРП В ЛЕЧЕНИИ ЭРЕКТИЛЬНОЙ ДИСФУНКЦИИ НЕЙРОГЕННОГО ХАРАКТЕРА НА ФОНЕ ОСТЕОХОНДРОЗА","authors":"О. В. Кнігавко, Дарина Балюк, Юрий Афанасьевич Макаров, Сергій Чеканов","doi":"10.37321/ujmh.2021.1-2-06","DOIUrl":"https://doi.org/10.37321/ujmh.2021.1-2-06","url":null,"abstract":"Введение. За последние годы случаев обращения мужчин за медицинской помощью с целью восстановления эректильной функции становится все больше и больше. В том числе широко распространена форма ЭД нейрогенного характера, связанная с остеохондрозом, которая достаточно малоизучена и трудно поддается лечению.В связи с этим на сегодняшний день в урологической практике внедряются новые методы терапии, в том числе и применение аутоплазмы, обогащенной тромбоцитами. Эффективность применения ПРП в андрологии была доказана многочисленными исследованиями, включая работу М.Е. Чалого и М.В. Епифановой, где было изучено влияние АОТ на восстановление эректильной функции при повреждении кавернозных нервов, однако проблема лечебной помощи при ЭД на фоне остеохондрозе до сих пор не описана.Нашей целью стало определение эффективности лечения пациентов с эректильной дисфункцией нейрогенного типа на фоне остеохондроза интракавернозными и паравертебральными инъекциями аутоплазмы, обогащенной тромбоцитами.Материалы и методы: Нами было проведено исследование и лечение 70 пациентов с нейрогенной эректильной дисфункцией на фоне остеохондроза. 32 пациентам первой группы были назначены интракавернозные инъекции ПРП, ЛОД-терапия, 5 мг тадалафила и 90 мг Аркоксии на протяжении 90 дней. А 38 пациентам второй группы кроме этого также были проведены паравертебральные инъекции ПРП на протяжении того же периода времени для уменьшения корешкового синдрома. Через 2 и 10 месяцев мы сравнили отдаленные результаты.Результаты и их обсуждение: Эффективность терапии по субъективным данным (прирост баллов МИЭФ) более выражена у пациентов второй группы по сравнению с первой (на 39,8% и 54,2% от исходных значений соответственно). Результаты лечения во второй группе были гораздо лучше за счет уменьшения болевого синдрома, уменьшения дегенаративно-деструктивных изменений межпозвоночного диска и за счет этого улучшения эректильной функции y 78,3%.Выводы: для лечения эректильной дисфункции нейрогенного генеза дисков стоит рассматривать не только интракавернозные инъекции ПРП, но и также паравертебральные инъекции ПРП для устранения корешкового синдрома, который особенно выражен у пациентов с остеохондрозом и грыжами межпозвоночных дисков.","PeriodicalId":204320,"journal":{"name":"Men’s Health, Gender and Psychosomatic Medicine","volume":"35 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-12-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"123071326","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2021-12-30DOI: 10.37321/ujmh.2021.1-2-10
Сергій Чабанюк
Актуальність. Проведені в останні роки дослідження показали, що як в Україні, так і за кордоном, відзначається збільшення числа дітей і підлітків з розумовою відсталістю, при цьому зростання захворюваності відбувається в основному за рахунок збільшення числа легких форм патології. У даної категорії хворих спостерігається широкий діапазон супутньої психічної та соматичної патології.Мета дослідження. Вивчити існуючу коморбідну патологію у осіб з легкою розумовою відсталістю підліткового віку та її вплив на перебіг основного захворювання.Матеріали та методи дослідження. На базі Криворізького психоневрологічного диспансеру (м. Кривий Ріг), за умови інформованої згоди, було проведено двоетапне дослідження, в рамках якого було обстежено 154 хворих 2003-2008 років народження, які знаходилися на диспансерному спостереженні підліткового психіатра по досягненні 15 річного віку. В ході дослідження були використані клініко-епідеміологічний, клініко-психопатологічний, психодіагностичний і статистичний методи. В якості основного інструменту дослідження використовувалася «Карта для клініко-епідеміологічних досліджень».Результати дослідження. Серед коморбідних психічних розладів підлітків з легкою розумовою відсталістю було виявлено чотири основні групи: розлади поведінки – 40,91%, специфічний розлад розвитку мови в 37,01%, неврозоподібні розлади 26,62% та органічний астенічний розлад у 24,03%. Серед неврологічної патології переважали функціональні розлади рухів 43,5%, дизартрія – 26,62%, вегетативні розлади – 20,78%, ЧМТ – 17,53%. Серед коморбідної соматичної патології найчастіше були представлені захворювання кістково-м›язової системи 53,89%, порушення зору 28,57%, патологія органів дихальної системи – 27,92%, захворювання шлунково-кишкового тракту – 22,08%.Висновки. Вплив коморбідної патології на перебіг легкої розумової відсталості носить комплексний і системний характер – неврологічна та соматична патологія потенціюють виникнення та розвиток психопатологічних розладів. Наявність коморбідної патології у даного контингенту хворих збільшує тривалість та частоту стаціонарного лікування, сприяє розвитку неврозоподібних розладів, призводить до поглиблення соціальної дезадаптації.
{"title":"КОМОРБІДНА ПАТОЛОГІЯ У ХВОРИХ ПІДЛІТКОВОГО ВІКУ ІЗ ЛЕГКОЮ РОЗУМОВОЮ ВІДСТАЛІСТЮ","authors":"Сергій Чабанюк","doi":"10.37321/ujmh.2021.1-2-10","DOIUrl":"https://doi.org/10.37321/ujmh.2021.1-2-10","url":null,"abstract":"Актуальність. Проведені в останні роки дослідження показали, що як в Україні, так і за кордоном, відзначається збільшення числа дітей і підлітків з розумовою відсталістю, при цьому зростання захворюваності відбувається в основному за рахунок збільшення числа легких форм патології. У даної категорії хворих спостерігається широкий діапазон супутньої психічної та соматичної патології.Мета дослідження. Вивчити існуючу коморбідну патологію у осіб з легкою розумовою відсталістю підліткового віку та її вплив на перебіг основного захворювання.Матеріали та методи дослідження. На базі Криворізького психоневрологічного диспансеру (м. Кривий Ріг), за умови інформованої згоди, було проведено двоетапне дослідження, в рамках якого було обстежено 154 хворих 2003-2008 років народження, які знаходилися на диспансерному спостереженні підліткового психіатра по досягненні 15 річного віку. В ході дослідження були використані клініко-епідеміологічний, клініко-психопатологічний, психодіагностичний і статистичний методи. В якості основного інструменту дослідження використовувалася «Карта для клініко-епідеміологічних досліджень».Результати дослідження. Серед коморбідних психічних розладів підлітків з легкою розумовою відсталістю було виявлено чотири основні групи: розлади поведінки – 40,91%, специфічний розлад розвитку мови в 37,01%, неврозоподібні розлади 26,62% та органічний астенічний розлад у 24,03%. Серед неврологічної патології переважали функціональні розлади рухів 43,5%, дизартрія – 26,62%, вегетативні розлади – 20,78%, ЧМТ – 17,53%. Серед коморбідної соматичної патології найчастіше були представлені захворювання кістково-м›язової системи 53,89%, порушення зору 28,57%, патологія органів дихальної системи – 27,92%, захворювання шлунково-кишкового тракту – 22,08%.Висновки. Вплив коморбідної патології на перебіг легкої розумової відсталості носить комплексний і системний характер – неврологічна та соматична патологія потенціюють виникнення та розвиток психопатологічних розладів. Наявність коморбідної патології у даного контингенту хворих збільшує тривалість та частоту стаціонарного лікування, сприяє розвитку неврозоподібних розладів, призводить до поглиблення соціальної дезадаптації.","PeriodicalId":204320,"journal":{"name":"Men’s Health, Gender and Psychosomatic Medicine","volume":"51 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-12-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"134451039","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：